Незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками за кримінальним правом України: юридичний аналіз складів злочинів (ст. ст. 357, 358 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

УДК 343.358(477)

Незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками за кримінальним правом України: юридичний аналіз складів злочинів (ст. ст. 357, 358 КК України)

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Парасюк Наталія Михайлівна

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Грищук Віктор Климович, Львівський державний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Лихова Софія Яківна, Юридичний інститут Національного авіаційного університету завідувач кафедри кримінального права і процесу;

кандидат юридичних наук, доцент Омельчук Олег Миколайович, Хмельницький університет управління та права, ректор.

Захист відбудеться 27 вересня 2011 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий 23 серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Красницький

документ незаконний кримінальний самозайнятий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження: Належне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, а також захист прав та законних інтересів громадян значно ускладнюється без документального оформлення юридично значущих процесів. Саме тому у структурі правового впливу на протиправну поведінку суб'єктів, що виражається у вчиненні незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками, вирішальну роль відведено закону України про кримінальну відповідальність (далі - КК України). Надання кримінально-правової охорони різним видам документів, а також офіційним бланкам, штампам та печаткам є відправним моментом у встановленні меж між допустимою і забороненою поведінкою із цими предметами.

У цьому контексті особливого значення набувають кримінально-правові норми, які визначають підстави відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України) та підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України). Їх специфіка, у порівнянні з іншими складами злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, вирізняється першочерговістю спрямування кримінально-правової охорони на забезпечення регулювання в державі правового порядку поводження з такими предметами. Як відомо, ефективність кримінально-правових норм (у тому числі і тих, які передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками) певною мірою залежить від точності законодавчих конструкцій складів злочинів, предметом яких виступають зазначені носії. Саме тому доцільність проведення комплексного дослідження об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками зумовлена необхідністю вироблення єдиного підходу щодо тлумачення змісту спільних ознак у всіх складах злочинів, предметом яких визначено документи, бланки, штампи і печатки, формулювання законодавчих конструкцій у цій групі кримінально-правових норм, а також досягнення спільності у практиці їх застосування.

У зв'язку з необхідністю реалізації на практиці вимог кримінального законодавства перед державою постає завдання удосконалення системи кримінально-правових гарантій у сфері безперешкодного доступу до документів, бланків, штампів і печаток, а також захисту від розповсюдження підробок, регулювання цих відносин і правозастосовної практики. Відтак, виникає потреба у відповідних наукових дослідженнях, з метою вироблення кримінально-правових засобів удосконалення чинного кримінального закону.

Кримінально-правове дослідження ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками проводилось у працях радянського періоду, зокрема М.А. Алієвої, М.І. Бажанова, О.В. Брилліантова, В.О. Владімірова, Б.В. Волженкіна, П.І. Грішаєва, І.Г. Грічаніна, В.Я. Дорохова, О.О. Жижиленка, І.А. Клепицького, О.В. Кузнєцова, Ю.І. Ляпунова, Б.І. Пінхасова, Г.Ф. Полєнова, В.С. Постнікова, Т.Л. Сергеєвої. Сучасними дослідниками проблем цієї тематики стали П.П. Андрушко, Н.О. Гуторова, Ю.П. Дзюба, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, В.Г. Кундеус, С.Я. Лихова, В.О. Навроцький, О.М. Омельчук, В.І. Осадчий, Н.О. Тімошенко, С.С. Тучков, М.І. Хавронюк.

Серед учених Російської Федерації, у працях яких знайшли відображення питання кримінально-правової характеристики складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, слід назвати Л.О. Букалерову, О.С. Гореліка, М.Г. Іванова, В.С. Коміссарова, О.Ю. Сабітову, Р.Б. Семенова, Ю.В. Щиголєва.

Попри зростаючу кількість наукових досліджень, залишаються ще не достатньо вивченими склади злочинів, передбачені ст. ст. 357 і 358 КК України, на рівні системного аналізу всіх елементів та ознак складу злочину. Функціональні зв'язки, що існують між окресленою групою складів злочинів, обумовлюються спільністю ознак родового та безпосереднього об'єкта, спрямованістю посягання на предмети, які характеризуються спільними видовими ознаками, та визначають необхідність у їх комплексному дослідженні.

Системний аналіз змісту ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України, та поширення їх визначення на такі, що використовуються в інших складах злочинів, предметом яких є документи та бланки, законодавчі конструкції, які позначені однаковими термінами, дозволив виявити низку спірних та невирішених питань, які потребують нового теоретичного осмислення та законодавчого врегулювання.

Окреслені обставини визначають актуальність дослідження проблеми, якій присвячено дисертацію, та необхідність її поглибленого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінально-правових дисциплін ЛьвДУВС у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка ефективного механізму кримінально-правового регулювання у сфері боротьби із незаконними діями з документами, бланками, штампами та печатками.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

– проаналізувати стан наукової розробки складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками в науці кримінального права;

– дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, відповідальність за які передбачено ст. ст. 357 і 358 розділу XV Особливої частини КК України;

– дослідити зміст законодавчих конструкцій, за допомогою яких сформульовано кримінально-правові норми, що розглядаються;

– визначити співвідношення між поняттям «офіційний документ», що міститься у законодавчій конструкції складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України, та документами, які визнаються предметом складів злочинів, розміщених у інших розділах Особливої частини КК України;

– проаналізувати законодавчі акти, які визначають правовий статус самозайнятих осіб, на предмет належності їм повноважень на складання офіційних документів;

– визначити, зміст яких статей можна витлумачити через однойменні поняття, що використані законодавцем для конструювання кримінально-правових норм, сформульованих у ст. ст. 357, 358 КК України;

– встановити співвідношення між ст. ст. 357, 358 КК України та складами злочинів, розміщених в інших розділах Особливої частини КК України, предметом яких визначено документи та бланки;

– виявити недоліки, прогалини та суперечності у формулюванні ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України;

– розробити пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм, що розглядаються.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері встановленого порядку поводження з офіційними документами, бланками, штампами та печатками, а також приватними документами, що знаходяться в офіційному обігу.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками (ст. ст. 357, 358 КК України).

Науково-теоретичною базою дисертації є праці з кримінального права, загальної теорії права, інших галузей права, довідково-енциклопедична література.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України; чинний КК України; інші нормативно-правові акти України, а також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав (Австралії, Австрійської Республіки, Голландії, Королівства Іспанії, Королівства Швеції, Республіки Болгарія, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Японії).

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики. Проаналізовано 230 вироків, постановлених у 2004-2010 р.р. судами Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та вироки інших судів у справах про незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками, розміщених у Єдиному держаному реєстрі судових рішень України.

У роботі використано рішення Конституційного Суду України та постанови Пленуму Верховного Суду України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися у сукупності такі методи: діалектичний метод дослідження правових явищ - у процесі дослідження елементів складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України; формально-юридичний - під час аналізу змісту нормативно-правових актів, які установлюють вимоги щодо обігу офіційних документів, бланків, штампів і печаток; метод герменевтики - при тлумаченні чинного КК України; функціональний - для з'ясування змісту об'єктивних та суб'єктивних ознак досліджуваних складів злочинів при кримінально-правовій кваліфікації діяння; порівняльно-правовий - під час вивчення законодавства України та зарубіжних держав щодо кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками; системно-структурний - під час дослідження ознак складів злочинів, предметом яких виступають документи, бланки, штампи і печатки; узагальнення - у процесі виділення практично-юридичних висновків на підставі проведених результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним науковим дослідженням змісту об'єктивних та суб'єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, склади яких визначено у ст. ст. 357 і 358 КК України.

На основі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист:

вперше:

– обґрунтовано, що визначення родового об'єкта складів злочинів, розміщених у розділі XV Особливої частини КК України, не може бути здійснено через поняття «авторитет», «управління» чи «порядок управління». Відтак, запропоновано родовий об'єкт аналізованих складів злочинів визначити як суспільні відносини, що забезпечують порядок функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій. Відповідно, назву розділу XV Особливої частини КК України слід викласти так: «Злочини проти порядку функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій»;

– доведено необхідність передбачити у розділі V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» кримінальну відповідальність за незаконні дії з документами, які належать приватній особі;

– аргументовано недоцільність визначення поняття «офіційний документ» у КК України, оскільки воно не є кримінально-правовим;

– доведено, необхідність надання статусу офіційних лише документам окремих самозайнятих осіб (фізичних осіб-підприємців, нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, архітекторів (інженерів) та лікарів);

– обґрунтовано, що вказівка у диспозиції ч. 1 ст. 357 КК України про знаходження приватних документів на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності вказує не на місце вчинення злочину як ознаку об'єктивної сторони складу злочину, а на ознаку залучення цього виду документів у сферу кримінально-правового регулювання, тобто на предмет як обов'язкову ознаку об'єкта розглядуваного складу злочину;

– аргументовано необхідність введення у склад злочину про підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів кваліфікуючої ознаки «з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення»;

удосконалено:

– визначення поняття безпосереднього об'єкта складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України, під яким пропонується розуміти суспільні відносини у сфері регламентованого нормативно-правовими актами порядку поводження із офіційними документами, бланками, штампами та печатками, а також приватними документами, що знаходяться в офіційному обігу вказаних суб'єктів;

– положення про визначення змісту додаткового обов'язкового безпосереднього об'єкта складів злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, що розміщені в інших (крім розділу XV) розділах Особливої частини КК України;

– положення про загальні (фізична, юридична, соціальна) та спеціальні (формальна визначеність, функціональність призначення та нормативно-правова передбаченість) ознаки предмета складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України, які в сукупності дають підстави для віднесення документів, бланків, штампів і печаток до предметів із спеціальним правовим режимом;

– визначення поняття підробленого офіційного документа, бланку, штампу та печатки, під яким запропоновано розуміти не тільки документ, бланк, штамп та печатку, які виготовлені неналежним чином (містять неправдиві відомості, але є правильними за формою), а й ті, що виготовлені незаконно (із порушенням передбаченої нормативно-правовими актами процедури їх складання і видачі);

– твердження про необхідність поширення ознак офіційного документа на предмети спеціальних (щодо ст. ст. 357 і 358 КК України) кримінально-правових норм;

– положення про співвідношення загальних кримінально-правових норм, сформульованих у ст. ст. 357 і 358 КК України, з спеціальними кримінально-правовими нормами, предметом яких визнано документи, бланки та запропоновано вичерпний перелік таких складів злочинів;

– твердження про необхідність узгодження змісту понять, які позначаються однаковими термінами у загальних та спеціальних кримінально-правових нормах, предметом яких виступають документи, бланки, штампи чи печатки, що охороняються чинним КК України;

набули подальшого розвитку:

– визначення родового поняття «документ» у сфері правозастосування;

– положення про встановлення спільних та відмінних ознак предметів складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України;

– наукові положення про те, що вказівка на спеціальний мотив (корисливий або інші особисті інтереси) у диспозиції ч. 1 ст. 357 КК України не має жодного змістовного навантаження. Відтак, пропонується виключення такої ознаки із цього складу злочину;

– твердження про доповнення ч. 1 ст. 358 КК України метою збуту підроблених офіційних документів, бланків, штампів та печаток.

У результаті дослідження обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України (запропоновано нові редакції ст. ст. 357 і 358 КК України, текст яких викладено у висновках до роботи).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та сформульовані висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані: а) у науці кримінального права - з метою подальшого дослідження складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками; б) у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін: «Кримінальне право України. Загальна частина» та «Кримінальне право України. Особлива частина», а також підготовки навчально-методичних матеріалів; в) у правотворчості - для подальшого удосконалення кримінального закону, зокрема законодавчих конструкцій, які описують склади злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками; г) у правозастосуванні - у практичній діяльності судових і правоохоронних органів щодо здійснення офіційної кримінально-правової кваліфікації незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками.

Одержані результати використовуються у ЛьвДУВС під час викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право України. Особлива частина».

Окремі результати дисертаційного дослідження отримали впровадження у правозастосовчий процес. Пропозиції здобувача щодо розуміння, тлумачення і застосування терміна «офіційний документ» були направлені і прийняті до розгляду Конституційним Судом України (лист № 329-16/1624 від 27.12.2007 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на 4 міжнародних та 3 регіональних науково-практичних конференціях, а саме: «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, 2006 р.); «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2007 р.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2007 р.); «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (м. Львів, 2007 р.); «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (м. Львів, 2008 р.); «Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (м. Львів, 2009 р.); звітної науково-практичної конференції юридичного факультету ЛьвДУВС (м. Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у 5 наукових статтях, підготовлених дисертантом одноособово, які надруковані у фахових юридичних виданнях, 7 тезах виступів та доповідей на науково-практичних заходах.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з них: основний текст - 195, додатки - 5, список використаних джерел - 28 сторінок (290 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; показано її зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання дослідження, а також його методологічну, теоретичну, нормативну та емпіричну бази; сформульовано основні положення, що виносяться на захист; вказано практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації.

У розділі 1 «Стан дослідження складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками у науці кримінального права» охарактеризовано наукові напрацювання як українських, так і російських учених, що присвячені кримінально-правовій характеристиці складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками. В результаті цього було констатовано, що в науці кримінального права багато теоретичних аспектів, які стосуються предмета дослідження, залишаються проблемними або взагалі невисвітленими.

Розділ 2 «Об'єкт і предмет складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Характеристика родового та безпосереднього об'єктів складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» досліджуються структурні елементи суспільних відносин, які складають родовий та безпосередній об'єкти складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України.

Аргументовано, що поняття «авторитет», «управління» чи «порядок управління» не відображає належним чином сферу суспільних відносин, які забезпечуються кримінально-правовою охороною системою норм розділу XV Особливої частини КК України. У зв'язку з цим запропоновано авторське бачення родового об'єкта цих складів злочинів.

Відзначено, що виділення у структурі розділу XV Особливої частини КК України складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками свідчить про законодавчу вимогу піддати кримінально-правовій охороні окрему групу суспільних відносин, які складаються у сфері функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств установ та організацій. Змістовні ознаки цього виду відносин безпосередньо пов'язані з обслуговуванням важливих документаційних процесів, які створюють передумови для нормальної діяльності названих суб'єктів.

Автор також зробив висновок, що суспільна небезпека незаконних дій з документами, які належать приватним особам, полягає у заподіянні істотної шкоди, насамперед, охоронюваним законом правам та інтересам громадян у сфері безперешкодного використання вказаних предметів. Встановлений законодавством порядок використання та зберігання належних приватній особі документів слід вважати основним безпосереднім об'єктом складу злочину, додатковим безпосереднім об'єктом виступають суспільні відносини, врегульовані правом, які складаються з приводу виготовлення та видачі цього виду офіційних документів. Відтак, обґрунтовується пропозиція про доцільність доповнення розділу V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» статтею «Незаконні дії із особистими офіційними документами чи належними особі офіційними документами, які надають право або звільняють від обов'язку».

На підставі системного налізу кримінально-правових норм, розміщених у інших розділах Особливої частини КК України (крім розділу XV), в яких сформульовані ознаки складів злочинів, предметом яких визнаються документи та бланки, робиться висновок про підвищений ступінь суспільної небезпеки цих злочинів, що зумовлюється наявністю додаткового обов'язкового безпосереднього об'єкта, яким є суспільні відносини у сфері регламентованого нормативно-правовими актами порядку поводження із офіційними документами та бланками.

У підрозділі 2.2. «Предмет у складах злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» детально характеризуються загальні (фізична, соціальна, юридична) та спеціальні (формальна визначеність, функціональність призначення, нормативна передбаченість) ознаки предмета складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України.

Під час зіставлення ознак предметів складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками відзначено, що формулювання цієї ознаки у складі злочину, передбаченому ст. 357 КК України, є більш правильним та раціональним. Тому підтримується пропозиція про те, що вказівка на предмет складів злочинів повинна здійснюватись не через ознаки документів, бланків, штампів та печаток, а шляхом зазначення про їх видову приналежність.

Усвідомлюючи системний характер взаємозв'язків між нормами різних галузей права, автором підтримується позиція про те, що поняття «документа» повинно мати однаковий зміст у всіх сферах правозастосування. Пропонується під документом у правовому аспекті розуміти складений відповідно до нормативно-правових актів матеріальний носій юридично значущої інформації.

Здійснено аналіз та наведено визначення понять «офіційного документа, бланку, штампу, печатки», «приватного документа», «особливо важливого документа, штампу, печатки», «паспорта», «іншого важливого особистого документа», «посвідчення» та «іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків», «іноземного офіційного документа».

Обґрунтовано, що правомірне походження офіційних документів від окремих видів самозайнятих осіб (фізичних осіб-підприємців, нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, архітекторів (інженерів) та лікарів) обумовлюється, по-перше, правовим статусом професійної діяльності цих суб'єктів, а, по-друге, - передбаченим законодавчими актами обов'язком на ведення документації відповідно до встановлених правил.

Констатовано, що викладення змісту поняття «офіційний документ» у примітці до ст. 357 чи ст. 358 КК України суперечить її функціональному призначенню як структурної частини статті, яка має містити визначення кримінально-правових понять. Відтак запропоновано доповнити поняттям «офіційний документ» Закон України «Про інформацію».

Аргументовано необхідність поширення загальних ознак офіційного документа та бланку (походження від уповноваженого суб'єкта, наявність інформації правового характеру, виконання із дотриманням нормативно-установлених вимог щодо реквізитного складу та виду матеріального носія) на документи та бланки, які визнаються предметами складів злочинів, передбачених ст. ст. 158, 158-1, 160, 199, 200, 211, 215, 221, 223, 223-1, 224, 234, 235, 253, 298-1, 318, 319, 329, 366, 375, 422 КК України.

Стверджується, що при кваліфікації незаконного заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом слід враховувати, що функціональним призначення цього виду офіційних документів є засвідчення особи, її приналежності до громадянства, місце проживання, сімейний стан тощо. Саме тому не підтримується позиція про визнання предметом складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, різних посвідчень або інших документів, які належать до офіційних документів, що підтверджують право чи звільняють від обов'язку. Доцільно замінити у тексті ч. 3 ст. 357 КК України формулювання «іншим важливим особистим документом» на «іншим особистим офіційним документом», що дозволить більш точно визначити видову приналежність предмета складу злочину. Наведено додаткові аргументи щодо позначення предмета складу злочину про підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів як офіційні документи, печатки, штампи та бланки. Запропоновано внести відповідні зміни у ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Вказано, що чинники, які обумовлюють кримінально-правовий захист приватних документів, вирізняються відповідністю предмета таким ознакам: 1) загальним (походження від фізичної особи, оформлення відповідно до встановлених вимог, наявність юридично значущої інформації); 2) спеціальним (знаходження у веденні підприємства, установи чи організації або засвідчення в установленому законом порядку). З урахуванням цього положення пропонується виключити із ч. 1 ст. 357 КК України слова «…що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності», доповнивши її так: «…що перебувають в офіційному веденні підприємств, установ, організацій або засвідчені в установленому законом порядку». Підкреслено, що введення приватних документів у сферу кримінально-правового регулювання не змінює їх правового статусу, а відтак предметом складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України, вони визнаватися не можуть.

Розроблено поняття підробленого офіційного документа, бланку, штампу та печатки. Доводиться, що при кваліфікації незаконних дій з цими предметами слід враховувати якість підробки, введення якої в офіційний обіг здатне заподіяти істотну шкоду об'єктові складу злочину.

Розділ 3 «Характеристика об'єктивної сторони складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» присвячено юридичному аналізу ознак об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України.

Дослідження кожної із форм об'єктивної сторони розглядуваних складів злочинів проведено відповідно до таких обставин: 1) у межах окремого складу злочину ці ознаки за своїм характером є альтернативними діями; 2) їх зміст визначено із урахуванням спрямованості посягання на документи, бланки, штампи та печатки, які відносяться до предметів із спеціальним правовим режимом, що не мають вартісного еквіваленту; 3) за особливістю конструкції об'єктивної сторони розглядувані склади злочинів належать до формальних.

Вказано на невідповідність між назвою та диспозицією ч. 1 ст. 357 КК України. Для усунення цього недоліку запропоновано назву ст. 357 КК України після слів «або їх» доповнити словами «знищення, пошкодження чи приховування».

У дисертації обґрунтовано, що вимагання документів, штампів та печаток характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки в порівнянні з іншими формами об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Тому запропоновано передбачити кримінальну відповідальність за вимагання у ч. 2 ст. 357 КК України. Автор також погоджується із пропозицією віднести до ознак кваліфікованого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, заволодіння документами, штампами чи печатками шляхом зловживання особи своїм службовим становищем.

Констатовано, що підроблення офіційних документів, бланків, штампів та печаток завжди слід кваліфікувати за сукупністю з іншими злочинами, для вчинення яких використовується підробка. Підроблення за своїм характером виражається у видозміненні справжніх чи виготовленні підроблених офіційних документів, бланків, штампів чи печаток. Використання підроблених офіційних документів, бланків, штампів чи печаток, на відміну від їх підроблення, передбачає введення підробки в офіційний обіг шляхом пред'явлення чи подання, що й не виключає можливості розглядати саме цей вид злочинної поведінки як спосіб вчинення іншого злочину. При цьому запропоновано доповнити ч. 2 ст. 358 КК України кваліфікуючою ознакою такого змісту: «з метою приховати інший злочин чи полегшити його вчинення». Це дозволить диференціювати кримінальну відповідальність осіб, які підробляють офіційні документи, бланки, штампи чи печатки для приховування попередньої злочинної діяльності чи полегшення вчинення наступних злочинів.

Автор вважає, що під збутом слід розуміти відчуження підроблених офіційних документів, бланків, штампів чи печаток, тобто їх передачу іншим особам будь-яким оплатним способом (продаж, обмін на інше майно, передача у борг або в рахунок погашення боргу тощо).

У дисертації обґрунтовано, що співвідношення норм, які містять склади злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, визначається відносинами конкуренції як загальної і спеціальної, а саме: 1) норми ст. 357 є загальними щодо ч. ч. 5-6 ст. 158, ч. 1 ст. 158-1, ч. 3 ст. 234, ч. 1 ст. 298-1 КК України; 2) норми ст. 358 є загальними щодо ч. ч. 1-3, 7 ст. 158, ч. 3 ст. 160, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 211, ст. 215, ст. 221, ст. 223-1, ч. 1 ст. 224, ст. 235, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 375 КК України. Проведене співвідношення ґрунтується на спільності ознак додаткового безпосереднього об'єкта, предмета складу злочину, характеру дій, в яких виражається злочинна поведінка, та ознак суб'єкта складу злочину.

Констатовано, що зміст ознак об'єктивної сторони, складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України, слід вважати типовими при тлумаченні групи таких понять: 1) «викрадення», «приховування» - ч. ч. 5, 6 ст. 158; 2) «незаконного знищення», «пошкодження» - ч. 1 ст. 158-1; 3) «приховування», «знищення» - ст. 221; 4) «викрадення» - ч. 3 ст. 234; 5) «знищення», «пошкодження», «приховування» - ч. 1 ст. 298-1 КК України; 6) «підроблення», «підробка», «фальсифікація», «виготовлення підроблених», «незаконне виготовлення», «використання підроблених» - ч. ч. 1-3, ч. 7 ст. 158, ч. 3 ст. 160, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, ст. 215, ст. 221, ст. 223-1, ч. 1 ст. 224, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 409 КК України.

Наведено додаткові аргументи щодо запровадження кримінальної відповідальності за придбання завідомо підроблених документів, бланків, штампів або печаток. Своєю чергою, автором запропоновано включити цю форму злочинної поведінки, а також використання завідомо підроблених офіційних бланків, штампів чи печаток у склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України.

Розглянуто зміст кваліфікуючих ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками та сформульовано правила кваліфікації. Зокрема, звертається увага на те, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді порушення роботи підприємства, установи чи організації (ч. 2 ст. 357 КК України) може виражатися не лише у заподіянні організаційної шкоди, але й майнової також.

Розділ 4 «Суб'єкт і суб'єктивна сторона складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Характеристика суб'єкта складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками» досліджено ознаки суб'єкта складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України.

На основі системного аналізу нормативно-правових актів автор обґрунтовує, що підстав для підвищення віку кримінальної відповідальності до 18 років за вчинення незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками немає. Виділено такі групи суб'єктів: 1) особи, які характеризуються ознаками загального суб'єкта складу злочину (фізична, осудна особа, яка досягла до вчинення злочину шістнадцятирічного віку) - ст. 357 (крім привласнення та заволодіння шляхом зловживання службовим становищем); ст. 358 КК України; 2) особи, які характеризуються ознаками спеціального суб'єкта складу злочину (фізична, осудна особа, яка досягла до вчинення злочину шістнадцятирічного віку та наділена іншою спеціальною ознакою, що має кримінально-правове значення): а) службові особи - ст. 357 КК України у формі заволодіння документами, штампами і печатками шляхом зловживання особи своїм службовим становищем; б) особи, які наділені певними можливостями на здійснення окремих юридично значущих дій щодо ввірених чи таких, які перебувають у віддані особи документів, штампів і печаток - ст. 357 КК України у формі привласнення документів, штампів і печаток.

Констатовано, що суб'єктом заволодіння документами, штампами або печатками шляхом зловживання особи своїм службовим становищем можуть бути лише службові особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

У дисертації відзначено, що підроблення, збут чи виготовлення підроблених документів, бланків, штампів або печаток вважаються вчиненими групою осіб за попередньою змовою, коли їх спільно вчинили декілька (два або більше) суб'єкти злочину, які попередньо (до початку) злочину домовилися про спільне вчинення злочину, склад якого передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, діяли як співвиконавці і при цьому усвідомлювали суспільно небезпечний характер власних дій та дій інших співучасників та бажали спільно вчинити злочин.

У підрозділі 4.2. «Ознаки суб'єктивної сторони складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, їх характеристика» досліджено сутність, форму та зміст вини як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України, а також мотив та мету.

На підставі аналізу теоретичних положень учення про вину у формальних складах злочинів, а також у результаті тлумачення змісту норм, сформульованих у ст. ст. 357, 358 КК України автор зробив висновок, що вина у вказаних складах злочинів може бути лише у виді прямого умислу.

Зміст вини у вказаних складах злочинів характеризується усвідомленням особою фактичної сторони (ознак об'єкта, предмета та об'єктивної сторони складу злочину), а також суспільної небезпеки дій, визначених законодавчою конструкцією складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України, та бажанням учинити саме їх. З огляду на законодавчо передбачену вказівку у ч. 3 ст. 358 КК України про завідомий характер використання підробленого документа зроблено висновок, що усвідомлення протиправності входить у зміст інтелектуальної ознаки умисної вини цього складу злочину. Відтак, констатовано, що відповідно до ч. 3 ст. 358 КК України треба кваліфікувати дії особи, яка не брала участі у підробленні документа, а лише використовує підробку.

Окрему увагу в аспекті характеристики ознак суб'єктивної сторони складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками зосереджено на дослідженні мотиву (ст. 357 КК України) та мети (ст. 358 КК України). При цьому наведено додаткові аргументи на користь того, що вказівка на спеціальний мотив (корисливий або інші особисті інтереси) у диспозиції ч. 1 ст. 357 КК України не несе жодного змістовного навантаження, оскільки уже сам характер поведінки особи під час вчинення цього злочину містить суспільну небезпеку і деталізувати її ще додатковими ознаками складу злочину є недоцільним. Запропоновано виключити із ознак складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України, вказівку на мотив.

Узагальнення судової практики показало, що значного поширення одержує підроблення документів, виготовлення підроблених бланків, штампів чи печаток, які вчиняються з метою оплатної передачі іншим особам підробки. Тому, пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 358 КК України вказівкою на мету збуту підроблених документів, бланків, штампів або печаток.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками повністю підтвердило актуальність обраної теми як для теорії кримінального права, так і для правозастосовної практики. Розглядаючи проблеми, які стосуються кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, було зроблено висновок про те, що чинні редакції ст. ст. 357 і 358 КК України є не настільки ефективними, щоб протистояти існуючому стану злочинності. Цілком очевидно, що одержаними в результаті написання дисертаційної роботи положеннями не вдасться заповнити усі існуючі прогалини законодавчого, теоретичного та практичного значення. Однак, щодо більшості із них було запропоновано варіанти вирішення.

Найважливіші наукові та практичні результати дослідження, викладені в тексті роботи, сформульовані у висновках до кожного з підрозділів.

Для підвищення ефективності кримінально-правового регулювання у сфері належного поводження із охоронюваними кримінальним законом документами, бланками, штампами та печатками пропонується внести такі зміни до чинного КК України та Закону України «Про інформацію»:

– доповнити розділ V Особливої частини КК України статтею у такій редакції:

«Стаття КК України. Незаконні дії із особистими офіційними документами чи належними особі офіційними документами, які надають право або звільняють від обов'язку

Незаконне заволодіння будь-яким способом особистим офіційним документом чи належним особі офіційним документом, який надає право або звільняє від обов'язку, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, -»;

– викласти назву розділу XV Особливої частини КК України у такій редакції:

«Злочини проти порядку функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій»;

– викласти ст. 357 КК України у такій редакції, залишивши без змін санкції:

«Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток та бланків, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх знищення, пошкодження чи приховування

1. Викрадення, привласнення офіційного документа, штампу, печатки чи бланку або заволодіння ними шляхом шахрайства, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій щодо приватного документа, що знаходиться в офіційному веденні підприємства, установи чи організації або засвідчений в установленому законом порядку, -

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливого документа, штампу, печатки, а так само вимагання або заволодіння документом, штампом, печаткою чи бланком шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, -

3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим особистим офіційним документом, -»;

– викласти ст. 358 КК України у такій редакції, залишивши без змін санкції:

«Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

1. Підроблення офіційного документа з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою або з метою збуту, а також виготовлення підробленого офіційного бланку, штампу чи печатки з тією самою метою, або збут підробленого офіційного документа, печатки, штампу чи бланку, -

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені з метою приховати інший злочин чи полегшити його вчинення, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

3. Придбання або використання завідомо підробленого офіційного документа, печатки, штампу чи бланку, - »;

– доповнити Закон України «Про інформацію» таким положенням:

«Офіційний документ - це документ, який містить інформацію правового характеру, що складається, видається чи посвідчується уповноваженими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій, а також окремими самозайнятими особами (фізичними особами-підприємцями, нотаріусами, аудиторами, бухгалтерами, оцінювачами, архітекторами (інженерами) та лікарями) виготовлений з дотриманням нормативно установлених вимог щодо форми матеріального носія та містить необхідні реквізити».

Водночас дослідження проблем складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками за кримінальним правом України може бути продовжено у таких напрямах, як особливості призначення покарання за вчинення цих злочинів, відмежування їх від суміжних складів злочинів тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Парасюк Н.М. Документ як предмет злочину, передбаченого ст. 357 КК України / Н.М. Парасюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : збірник наукових праць / Головний редактор В.Л. Ортинський. - Львів, 2007. - Вип. 1. - С. 356-365.

2. Парасюк Н.М. Юридичний аналіз підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів за Кримінальним кодексом України / Н.М. Парасюк // Науковий часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки». - 2008. - № 3 (27). - С. 262-268.

3. Парасюк Н.М. Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України / Н.М. Парасюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : збірник наукових праць / Головний редактор В.Л. Ортинський. - Львів, 2008. - Вип. 1. - С. 277-288.

4. Парасюк Н.М. Родовий та безпосередній об'єкти складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України / Н.М. Парасюк // Науково-аналітичний журнал «Митна справа». - Львів, 2011. - № 2(74). - Частина 2. - С. 314-320.

5. Парасюк Н.М. Суб'єктивна сторона складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками (ст. ст. 357, 358 КК України) / Н.М. Парасюк // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 700-710 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11pnmctp.pdf

6. Парасюк Н.М. Розвиток законодавства про кримінальну відповідальність за підроблення документів, бланків, штампів та печаток / Н.М. Парасюк // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми : матеріали міжнародної наукової конференції (Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.). - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. - С. 108-114.

7. Парасюк Н.М. Окремі аспекти кваліфікації використання завідомо підробленого документа / Н.М. Парасюк // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення; матеріали міжнародної науково-практичної конференції (13-15 квітня 2007 р.). У 2-х ч. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Ч. 2. - С. 118-121.

8. Парасюк Н.М. Об'єктивні ознаки викрадення документів, штампів, печаток за КК України / Н.М. Парасюк // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами IV Міжнар. наук-практ. конф. (Луцьк, 1-2 червня 2007 р.). У 2-х т. / уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. - Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. II. - С. 310-312.

9. Парасюк Н.М. До питання про визначення ознак офіційного документу як предмету злочинів, передбачених ст.ст. 357, 358 КК України / Н.М. Парасюк // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : матеріали Першої звітної наукової конференції. - Львів, 2007. - С. 209-214.

10. Парасюк Н.М. Незаконне заволодіння паспортом: окремі питання кримінально-правової кваліфікації / Н.М. Парасюк // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : матеріали Другої звітної наукової конференції. - Львів, 2008. - С. 326-331.

11. Парасюк Н.М. Питання ефективності норми кримінального закону про відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів / Н.М. Парасюк // «Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» : Міжнародний симпозіум 11-12 вересня 2009 р. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С.174-179.

12. Парасюк Н.М. Деякі «плюси» та «мінуси» нової редакції статті 358 КК України / Н.М. Парасюк // Тези доповідей учасників звітної науково-практичної конференції юридичного факультету 19 лютого 2010 р. - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 55-57.

АНОТАЦІЇ

Парасюк Н.М. Незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками за кримінальним правом України: юридичний аналіз складів злочинів (ст. ст. 357, 358 КК України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками. Розглянуто стан дослідження проблем складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками в науці кримінального права. Розкрито зміст законодавчих конструкцій, з допомогою яких сформульовані основний та кваліфікований склади злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками.

Сформульовано правила кваліфікації складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками. Визначено співвідношення розглядуваних кримінально-правових норм з іншими нормами чинного кримінального законодавства, предметом складу злочину в яких визнаються документи та бланки.

Вироблено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових норм, які містять ознаки складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 та 358 КК України.

Ключові слова: офіційний документ, бланк, штамп, печатка, приватний документ, викрадення, підроблення, збут, використання підробленого документа.



Парасюк Н.М. Незаконные действия с документами, бланками, штампами и печатями по уголовному праву Украины: юридический анализ составов преступлений (ст. ст. 357, 358 УК Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена комплексному анализу составов преступлений о незаконных действиях с документами, бланками, штампами и печатями. В работе описано состояние исследования проблем составов преступлений о незаконных действиях с документами, бланками, штампами и печатями в науке уголовного права. Исследуемыми составами преступлений является хищение, присвоение, вымогательство документов, штампов, печатей, завладение ими путем мошенничества или злоупотребления служебным положением или их повреждение (ст. 357 УК Украины) и подделка документов, печатей, штампов и бланков, их сбыт, использование поддельных документов (ст. 358 УК Украины). Осуществлена детальная характеристика объективных и субъективных признаков составов преступлений о незаконных действиях с документами, бланками, штампами и печатями. Проанализирована судебная практика по делам о незаконных действиях с документами, бланками, штампами и печатями.

В частности, обоснованно позицию, согласно которой родовым объектом составов преступлений, размещенных в разделе XV Особенной части УК Украины, являются общественные отношения, обеспечивающие порядок функционирования органов государственной власти, органов местного самоуправления, объединений граждан, предприятий, учреждений и организаций. Определен общий непосредственный объект составов преступлений, предусмотренных ст. ст. 357 и 358 УК Украины. Обосновывается целесообразность введения в раздел V Особой части УК «Преступления против избирательных, трудовых и других личных прав и свобод человека и гражданина» состав преступления о незаконных действиях с личными официальными документами или принадлежащими лицу официальными документами, предоставляющих право или освобождающих от обязанности.

В отличие от распространенной точки зрения оспорено целесообразность определения понятия «официальный документ» в УК Украины, поскольку оно не является уголовно-правовым. Следовательно, предложено дополнить этим понятием положения Закона Украины «Об информации». Аргументировано, что правомерное происхождения официальных документов от отдельных видов самозанятых лиц (физических лиц-предпринимателей, нотариусов, аудиторов, бухгалтеров, оценщиков, архитекторов (инженеров) и врачей) обуславливается, во-первых, правовым статусом профессиональной деятельности этих субъектов, а, во-вторых, - предусмотренной законодательными актами обязанностью на ведение документации в соответствии с установленными правилами. Приведен исчерпывающий перечень уголовно-правовых норм, которые находятся в отношениях конкуренции как общая и специальная с нормами, в которых сформулированы признаки составов преступлений, предусмотренных ст. ст. 357, 358 УК Украины.

...