Адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.95

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ ФІНАНСОВИХ КОМПАНІЙ

Радько Дмитро Володимирович

Запоріжжя - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Музичук Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Галунько Валентин Васильович, Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри загальноправових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент Ващенко Сергій Володимирович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.

Захист відбудеться «10» червня 2011 року о «1000» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету за адресою (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «07» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

адміністративний правовий фінансовий акт



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Під час діяльності фінансових компаній виникають різні види правовідносин, важливе місце серед яких посідають адміністративні, основна особливість яких полягає в тому, що вони регулюються нормами адміністративного законодавства. Проблематика адміністративно-правових відносин завжди перебувала в центрі уваги науковців, у працях яких характеризувались сутність та структура адміністративно-правових відносин, визначались їх загальні особливості, а також особливості окремих їх видів. Цій проблематиці присвятили наукові праці В.Б. Авер'янов, Ю.П. Битяк, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, О.І. Харитонова та інші автори. Проте, проблеми адміністративно-правових відносин за участю саме фінансових компаній спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Як наслідок - необхідні для практики наукові дослідження їх сутності, видів та особливостей вивчені далеко не повністю.

Розвиток адміністративно-правового регулювання фінансових відносин переконливо свідчить про якісні зміни правових форм і методів, які застосовуються для їх регламентації, головною метою яких повинна стати не примусово-каральна, а забезпечувальна складова, тобто створення умов для якісної реалізації прав фізичних і юридичних осіб у сфері фінансової діяльності, що, на жаль, залишається швидше далекою перспективою, ніж повсякденною практикою. З іншого боку, потребує удосконалення такий вид адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній як охоронні, які виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їхньої професійної діяльності.

Отже, зазначене, а також відсутність належного предметного розгляду даної проблеми в галузі адміністративного права, зумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 6.9 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., пп. 2.9, 13.24 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних нормативно-правових актів, узагальнень практики їх реалізації визначити сутність, види та особливості адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

визначити особливості фінансових компаній як суб'єктів адміністративного права;

з'ясувати сутність та ознаки адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;

охарактеризувати проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності фінансових компаній;

здійснити класифікацію адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;

сформулювати поняття та уточнити особливості регулятивних адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;

розглянути систему нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на діяльність фінансових компаній;

охарактеризувати охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній, з'ясувати їх значення та особливості;

сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час діяльності фінансових компаній.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до досліджуваного об'єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Метод документального аналізу та спеціально-юридичний метод використані під час визначення особливостей фінансових компаній як суб'єктів адміністративного права (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано під час характеристики проблем розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності фінансових компаній, класифікації адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній (підрозділи 1.3, 2.1-2.4). За допомогою соціологічного та статистичного методів виявлено недоліки адміністративно-правового регулювання відносин за участю фінансових компаній, визначено фактори, що впливають на успішну діяльність фінансових компаній в Україні (підрозділи 1.1, 2.1-2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Т.С. Воїнової, В.М. Гаращука, О.П. Гетманець, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, В.В. Конопльова, А.Т. Комзюка, Т.М. Кравцової, А.М. Куліша, М.П. Кучерявенка, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіної, О.М. Музичука, В.П. Пєткова, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, О.Г. Фролової та інших.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності фінансових компаній за окремими напрямами їх діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

визначено особливості фінансових компаній як суб'єктів адміністративного права, головною з яких названо те, що вони функціонують в межах та відповідно до правил (вимог), встановлених нормами адміністративного законодавства; держава здійснює регулювання ринку фінансових послуг, яке полягає в застосуванні комплексу адміністративних заходів (ліцензування, контролю, нагляду, адміністративної відповідальності тощо) за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів їх споживачів, запобігання та протидії правопорушенням у цій сфері та іншим кризовим явищам;

запропоновано розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час функціонування фінансових компаній, за етапами та напрямами їх діяльності, у зв'язку з чим зроблено висновок, що діяльність фінансових компаній урегульована всією сукупністю норм права, і чільне місце серед них належить саме нормам адміністративного законодавства, адже саме за їх допомогою визначаються правові засади здійснення регулятивних, охоронних та контрольно-наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг; визначаються види та форми взаємовідносин фінансових компаній з органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ліцензування, акредитація, сертифікація, тощо);

визначено особливості регулятивних адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, у зв'язку з чим зроблено висновок, що вони: виникають з правомірної поведінки (видача ліцензій на здійснення певного виду фінансової діяльності; прийняття акту законодавства з питань фінансової діяльності; контрольно-наглядова діяльність за поведінкою підлеглих тощо); спрямовані на визначення адміністративно-правовими нормами загальних засад та меж належної, допустимої та рекомендованої поведінки фінансових компаній; однією із сторін таких правовідносин завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб'єктів, що обумовлює імперативний (наказовий) характер переважної більшості таких правовідносин.

удосконалено:

поняття фінансової компанії як суб'єкта адміністративно-правових відносин, під якою розуміють юридичну особу, яка відповідно до законодавства надає одну чи декілька фінансових послуг з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, функціонує в межах та згідно з правилами (вимогами), встановленими державою, реалізує суб'єктивні права та виконує суб'єктивні обов'язки, передбачені адміністративним законодавством;

класифікацію адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній за такими критеріями: місце їх виникнення, призначення, зміст, спосіб захисту;

розуміння особливостей охоронних адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, які визначено як такі, що виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їх професійної діяльності, вимагають від держави застосування правоохоронних заходів, спрямованих на припинення порушення, відновлення порушених прав і свобод, застосування до порушника заходів державного примусу аж до покарання; запропоновано критерії розмежування регулятивних та охоронних правовідносин.

набули подальшого розвитку:

характеристика фінансових компаній як суб'єктів права, у зв'язку з чим зроблено висновок про синонімічний характер термінів «фінансова установа», «фінансова компанія» та «фінансова організація», основним призначенням яких є надання фінансових послуг, які є різновидом комерційних (підприємницьких) послуг, що надаються в державі з метою отримання прибутку; визначено ознаки, за якими такі послуги відрізняються від державних, зокрема, управлінських послуг;

визначення особливостей адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, у зв'язку з чим зроблено висновок, що вони, як правило, мають так званий «зовнішній характер», за винятком внутрішньоорганізаційних владних повноважень керівника, який очолює адміністрацію фінансової компанії; визначальним методом регулювання таких відносин є імперативний, що випливає із юридично-владних повноважень державних органів у цій сфері (встановлення загальнообов'язкових правил (умов, вимог) надання фінансових послуг, надання дозволів, видача ліцензій, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо) або владно-розпорядчих повноважень керівників фінансових компаній;

пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності фінансових компаній, що знайшло втілення в обґрунтуванні необхідності розроблення та прийняття Концепції реформування фінансового сектору, в якій визначатимуться напрямки оптимізації системи державних контролюючих органів у фінансовому секторі зі створенням нового консолідованого органу виконавчої влади з впровадження єдиної державної політики у фінансовій сфері, визначенням його завдань, функцій та компетенції у фінансовій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;

у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність фінансових компаній;

у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практику правового регулювання діяльності фінансових компаній;

у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять та при підготовці підручників і навчально-методичних матеріалів з дисциплін «Адміністративне право» та «Фінансове право».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на 2 науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2009 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 2 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 186 сторінок. Список використаних джерел складається з 184 найменувань і займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Загальнотеоретична характеристика адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній» присвячено характеристиці фінансових компаній як суб'єктів адміністративних правовідносин, уточненню сутності та видів адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, характеристиці проблем розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності фінансових компаній.

У підрозділі 1.1. «Фінансові компанії як суб'єкти адміністративного права» наголошується, що, незважаючи на досить поширене нормативне та наукове використання терміну «фінансова компанія», у чинному законодавстві відсутнє його нормативне визначення.

Зроблено висновок про синонімічний характер термінів «фінансова установа», «фінансова компанія» та «фінансова організація», основним призначенням яких є надання фінансових послуг, що є різновидом комерційних (підприємницьких) послуг, які надаються в державі з метою отримання прибутку. Саме цим вони і відрізняються від державних, в тому числі управлінських послуг, метою яких є забезпечення органами виконавчої влади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Фінансові компанії як суб'єкти адміністративного права визначено як юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька фінансових послуг з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, функціонують у межах та згідно із правилами (вимогами), установленими державою, реалізують суб'єктивні права та виконують суб'єктивні обов'язки, передбачені адміністративним законодавством.

Акцентується увага на тому, що фінансові компанії як суб'єкти адміністративного права мають певні особливості. Такі особливості зумовлені специфічними функціями фінансових компаній. Функціонують фінансові компанії лише в межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою. У фінансових компаній відсутні власні зовнішні державно-владні повноваження. Органом управління фінансовою компанією є адміністрація, яка, маючи всі необхідні розпорядчі повноваження юридично-владного характеру, забезпечує інтереси власника та (або) держави.

У підрозділі 1.2. «Сутність та особливості адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній» зазначається, що адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній включають в себе специфічний суб'єкт правовідносин, мають зовнішній характер, специфічний об'єкт, предмет та метод правового регулювання.

Наголошено, що суб'єктами таких правовідносин за участю фінансових компаній є, з одного боку, фінансова компанія, з іншого - державні органи, які наділені юридично-владними повноваженнями щодо фінансових компаній. Крім того, відзначається, що учасники (суб'єкти) адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак, нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається в підпорядкованості волі одного суб'єкта іншому.

Об'єктом адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є дії та події, перші з яких є результатом активного волевиявлення суб'єкта, у зв'язку з чим поділяються на: а) правомірні дії; б) неправомірні дії. Об'єктами адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути і події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей (наприклад, стихійне лихо, смерть тощо).

Визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є імперативний, що випливає з юридично-владних повноважень державних органів у цій сфері (встановлення загальнообов'язкових правил (умов, вимог) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, надання дозволів, видача ліцензій, порушення справи про адміністративне правопорушення, тощо) або владно-розпорядчих повноважень керівників фінансових компаній.

У підрозділі 1.3. «Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності фінансових компаній» таке розмежування здійснюється за етапами та напрямами діяльності фінансових компаній.

Досліджується співвідношення адміністративних правовідносин з конституційними, цивільними, трудовими, господарськими, фінансовими, банківськими, кримінальними та іншими правовідносинами.

Наголошено, що правове регулювання діяльності фінансових компаній є комплексним правовим інститутом, який інтегрує в собі норми абсолютної більшості галузей права. При цьому, провідне, навіть, більше того, чільне місце в таких правовідносинах займають норми адміністративного права, адже саме за їх допомогою визначаються правові засади здійснення регулятивних, охоронних та контрольно-наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг; визначаються види та форми взаємовідносин фінансових компаній з органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ліцензування, акредитація, сертифікація тощо).

Визначено три напрямки діяльності щодо вдосконалення права та його використання як засобу забезпечення функціонування фінансових компаній. По-перше, це дослідження відповідних структур і процесів з метою визначення та пізнання властивих їм закономірностей та розроблення на даній основі правових норм, необхідних для удосконалення діяльності фінансових компаній. По-друге, вивчення практики функціонування фінансових компаній для пізнання того, чи є вона ефективною, та намічення шляхів її вдосконалення. По-третє, проведення спеціальних досліджень з метою визначення ефективності чинної правової системи, що регулює діяльність фінансових компаній, розуміння механізму впливу правових норм на стан діяльності фінансових компаній, а також удосконалення певних правових відносин і процедур.

Розділ 2. «Характеристика окремих видів адміністративно-правових відносин в діяльності фінансових компаній» присвячено класифікації адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, характеристиці регулятивних та охоронних адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, удосконаленню адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній.

У підрозділі 2.1. «Класифікація адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній» підкреслюється, що класифікація адміністративно-правових відносин є обов'язковим етапом під час наукового дослідження правовідносин за участю фінансових компаній. Адже для того, щоб здійснювати ефективну регламентацію правовідносин, необхідно врахувати всі їх особливості з можливими недоліками, прогалинами, суперечностями.

Наголошено про важливе наукове значення етапу класифікації об'єктів дослідження. Особливого значення процес наукової класифікації набуває під час вивчення складних об'єктів. Класифікація допомагає скласти більш цілісне уявлення про природу об'єкта дослідження: його функціональну спрямованість, елементний склад, зміст, тощо. Разом з тим, процес класифікації дозволяє поглянути на окремі елементи об'єкта під різними кутами, що дає змогу підкреслити певні переваги чи виокремити недоліки об'єкта дослідження, які не так чітко помітні при комплексному сприйнятті.

У підрозділі проаналізовані найбільш фундаментальні наукові підходи до питання класифікації адміністративно-правових відносин, окреслені їх спільні риси та зроблений акцент на певних недоліках.

Наголошується, що більш практичне значення буде мати класифікація адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній за такими критеріями: місце їх виникнення, призначення, зміст, спосіб захисту.

У підрозділі 2.2. «Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній» зазначається, що під регулятивними адміністративно-правовими відносинами слід розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що виникають та діють на підставі правомірної поведінки суб'єктів у сфері діяльності державної виконавчої влади та на внутрішньоорганізаційному рівні в межах окремих компаній (установ, підприємств).

Відмічається, що регулятивні правовідносини, зокрема, адміністративно-правові, є найширшою та найзагальнішою групою правовідносин, адже вони спрямовані на впорядкування суспільних відносин. Саме через такі правовідносини діють регулятивні норми права, в яких проявляються його особливості як універсального засобу впливу на певні суспільні відносини, процеси та явища.

Запропоновано критерії розмежування регулятивних та охоронних правовідносин, окреслено їх основні принципові відмінності.

Проаналізовано регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній у сфері банківської, страхової та інвестиційної діяльності. Визначено систему нормативних актів, за допомогою яких здійснюється регуляторний вплив.

Досліджено та охарактеризовано стан національного законодавства, що регулює правовідносини за участю фінансових компаній. Враховуючи курс на європейську інтеграцію, наголошено на необхідності здійснення якісних перетворень національного законодавства з метою його гармонізації з європейським та підвищення конкурентоспроможності національних фінансових компаній. Окрема увага приділена діяльності банківської системи, на яку припадає більшість фінансових операцій, що здійснюються в державі, також охарактеризовано законодавство з питань регулювання страхового бізнесу та діяльності фондового ринку.

Наголошено, що зараз в Україні склалася двояка ситуація: з одного боку, криза 2008 року чітко вказала, що національний фінансовий сектор в умовах перехідної економіки потребує суттєвого регуляторного впливу з боку держави, з іншого - Україна, тримаючи курс на інтеграцію до європейських структур, повинна зменшувати державне втручання в діяльність фінансових компаній та одночасно підвищувати якість і ефективність регулятивного адміністративного впливу.

У підрозділі 2.3. «Охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній» наголошується, що під такими слід розуміти відносини, які виникають на підставі неправомірної поведінки суб'єкта та вимагають від держави певних дій, спрямованих на припинення порушення, відновлення порушених прав і свобод та застосування до порушника заходів державного примусу аж до покарання. Саме через такі відносини втілюється в життя охоронна функція права, яка полягає у встановленні заходів юридичного захисту і відповідальності, гарантії їх застосування і виконання. Правова система жодної сучасної держави не може нормально існувати без реалізації охоронної функції права.

Відмічається, що охоронні правовідносини в цій сфері розвиваються значно повільніше, ніж регулятивні. Адже потреба в них виникає лише тоді, коли вчинено правопорушення чи зловживання. А чим рідше суб'єктам доводиться звертатися до таких правовідносин, тим більше це свідчить про високий рівень розвитку правової культури та правосвідомості населення.

Охоронні правовідносини представляють собою складне явище, тобто складаються з окремих елементів, що знаходяться в певному взаємозв'язку та взаємодії, утворюючи певну систему. З метою більш чіткого уявлення природи, сутності та призначення охоронних адміністративно-правових відносин проведено аналіз їхньої структури, а саме: виокремлено кожний елемент та досліджено його роль у даному виді правовідносин.

Охарактеризовано чинне національне законодавство та його правоохоронні норми у сфері діяльності фінансових компаній. Вказано на необхідність посилення державного контролю за законністю та легальністю проведення фінансових операцій, а також на підвищення відповідальності за здійснення тіньових фінансових операцій.

У підрозділі 2.4. «Шляхи вдосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній» акцентується увага на тому, що в першу чергу необхідно проаналізувати існуючі прогалини та недоліки адміністративно-правових відносин у сфері діяльності компаній, що надають кредитно-фінансові послуги.

Недосконалість державного регуляторного впливу в цьому сегменті фінансового ринку призвела до того, що в кризовій ситуації національна кредитна системи не змогла диверсифікувати фінансові потоки з метою забезпечення найбільш перспективних галузей виробництва та потрапила у залежність до зовнішнього кредитування. Саме нерозвиненість системи державно-правового регулювання та неефективність внутрішнього корпоративного контролю діяльності фінансових компаній істотно підвищують їх вразливість до кредитних ризиків.

Запропоновано шляхи вдосконалення діяльності фінансових компаній (кредитних та страхових компаній, а також банків).



ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:

1. Фінансові компанії як суб'єкти адміністративного права визначено як юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька фінансових послуг з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, функціонують у межах та згідно із правилами (вимогами), установленими державою, реалізують суб'єктивні права та виконують суб'єктивні обов'язки, передбачені адміністративним законодавством.

2. Обґрунтовано синонімічний характер термінів «фінансова установа», «фінансова компанія» та «фінансова організація», основним призначенням яких є надання фінансових послуг, що є різновидом комерційних (підприємницьких) послуг, які надаються в державі з метою отримання прибутку. Саме цим вони і відрізняються від державних, в тому числі управлінських послуг, метою яких є забезпечення органами виконавчої влади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

3. До особливостей фінансових компаній як суб'єктів адміністративного права віднесено такі:

це юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька фінансових послуг (банківських, страхових, кредитних, інвестиційних тощо). До них належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;

метою їх діяльності є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

функціонують у межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою, оскільки держава здійснює регулювання ринку фінансових послуг, яке полягає в застосуванні комплексу адміністративних заходів (контролю, нагляду, відповідальності тощо) за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг і запобігання правопорушенням у цій сфері та іншим кризовим явищам. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: ведення державних реєстрів фінансових компаній та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових компаній; нагляду та контролю за діяльністю фінансових компаній; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг;

адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній мають так званий «зовнішній характер» (винятком є внутрішньоорганізаційні владні повноваження керівника, який очолює адміністрацію фінансової компанії). Наприклад, чинним законодавством передбачено такі їх «зовнішні» види: видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку фінансових послуг; заборона та зупинення на певний термін професійної діяльності на ринку фінансових послуг у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством, тощо;

відсутність у фінансових компаній власних зовнішніх державно-владних повноважень. Натомість, у передбачених законодавством випадках вони можуть виконувати делеговані повноваження органів виконавчої влади;

органом управління фінансовою компанією є адміністрація, яка маючи всі необхідні розпорядчі повноваження юридично-владного характеру, забезпечує інтереси власника та (або) держави. Очолює адміністрацію керівник, який наділений внутрішньоорганізаційними владними повноваженнями, які дають йому змогу втілювати свою волю у формі управлінських рішень, керівних команд, обов'язкових до виконання підпорядкованим йому персоналом. Владний вплив, здійснює керівник, дозволяє підпорядковувати волю і діяльність підлеглих йому осіб, що в окремих випадках є необхідним для досягнення цілей і вирішення завдань.

4. До особливостей адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній віднесено такі:

суб'єктами таких правовідносин є, з одного боку, фінансова компанія, з іншого - державні органи, які наділені юридично-владними повноваженнями щодо фінансових компаній, у зв'язку з чим: видають ліцензії, встановлюють правила та вимоги, обов'язкові для виконання при провадженні діяльності з торгівлі цінними паперами, контролюють таку діяльність, притягують до адміністративної відповідальності тощо. Такі правовідносини, як правило, мають так званий «зовнішній характер». Натомість, як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній можуть виникати з приводу як матеріальних, так і нематеріальних благ, проте, обов'язковою умовою є наявність публічного інтересу. Крім того, необхідно відзначити й те, що учасники (суб'єкти) адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається в підпорядкованості волі одного суб'єкта іншому;

об'єктами адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, під якими ми розуміємо поведінку учасників цих відносин, тобто суб'єктів, є дії та події, перші з яких є результатом активного волевиявлення суб'єкта, у зв'язку з чим поділяються на: а) правомірні дії; б) неправомірні дії. Об'єктами адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути і події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей (наприклад, стихійне лихо, смерть тощо);

предметом адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є цінні папери, тобто документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам;

визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є імперативний, що випливає з юридично-владних повноважень державних органів у цій сфері (встановлення загальнообов'язкових правил (умов, вимог) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, надання дозволів, видача ліцензій, порушення справи про адміністративне правопорушення, тощо) або владно-розпорядчих повноважень керівників фінансових компаній, про які йшлося вище.

5. Особливу увагу приділено характеристиці адміністративно-правових норм, які регулюють діяльність фінансових компаній. Акцентовано увагу, що адміністративно-правові норми, як основа виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, посідають важливе місце в державному регулюванні їх діяльності. Розвиток адміністративно-правового регулювання у сфері фінансових відносин переконливо свідчить про якісні зміни правових форм і методів, які застосовуються для їх регулювання, головною метою яких, на нашу думку, повинна стати не примусово-каральна, а забезпечувальна складова, тобто створення умов для якісної реалізації прав фізичних і юридичних осіб в економічній сфері, зокрема, під час фінансової діяльності.

6. Обґрунтовано, що діяльність фінансових компаній врегульована усією сукупністю норм права, чільне місце серед них належить саме нормам адміністративного права, адже саме за допомогою цих норм закріплено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, порядок здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Безпосередньо нормами адміністративного права визначено правові основи для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

7. Правове регулювання діяльності фінансових компаній є комплексним правовим інститутом, який інтегрує в собі норми абсолютної більшості галузей права. При цьому, провідне місце в таких правовідносинах займають норми саме адміністративного права.

8. Складність, комплексний характер та багатоаспектність діяльності фінансових компаній знаходять своє відображення в системі державних рішень, основу яких складають закони й підзаконні акти. Існує три напрямки діяльності щодо удосконалення права та його використання як засобу забезпечення функціонування фінансових компаній. По-перше, це дослідження відповідних структур і процесів з метою визначення та пізнання властивих їм закономірностей та розроблення на цій основі правових норм, необхідних для удосконалення діяльності фінансових компаній. По-друге, це вивчення практики функціонування фінансових компаній для пізнання того, чи є вона ефективною, та намічення шляхів її вдосконалення. По-третє, проведення спеціальних досліджень з метою визначення ефективності чинної правової системи, що регулює діяльність фінансових компаній, розуміння механізму впливу правових норм на стан діяльності фінансових компаній, а також удосконалення певних правових відносин і процедур.

9. Правове регулювання у сфері діяльності фінансових компаній охоплює такі складові: 1) формування фінансової системи та системи фінансових компаній; 2) створення фінансових компаній та впорядкування їх діяльності.

10. Адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній класифіковано за такими критеріями: місце їх виникнення, призначення, зміст, спосіб захисту, характер побудови. Зокрема, за місцем виникнення (протікання) адміністративно-правових відносин їх об'єднано у дві групи: (а) внутрішньоорганізаційні, у яких обидві сторони є представниками фінансової компанії, але один з них щодо іншого має владно-розпорядчі повноваження. Вони виникають і функціонують у межах діяльності керівних органів фінансових компаній (установ) та пов'язані з вирішенням кадрових питань, розподілом обов'язків, повноважень, відповідальності працівників, вирішенням інших організаційно-штатних питань. Внутрішньоорганізаційні відносини, як правило, врегульовані локальними нормативно-правовими актами; (б) зовнішні, в яких один із суб'єктів - орган виконавчої влади, інший - фінансова компанія чи її представник. Цей вид адміністративно-правових відносин виникає в процесі здійснення державного управління, під час якого реалізується керівна роль органів державної влади.

За спрямуванням (призначенням) адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній можуть бути: регулятивними або охоронними. Регулятивні - такі, що виникають з правомірної поведінки суб'єкта та пов'язані з реалізацією регулятивної функції адміністративного права і завдань державного управління (наприклад, видача ліцензій на здійснення певного виду фінансової діяльності; прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; затвердження положень про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні; контрольно-наглядова діяльність за поведінкою підлеглих; задоволення запитів громадян тощо). Охоронні адміністративно-правові відносини є свого роду реакцією держави на порушення вимог нормативно-правових актів, тобто виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їх професійної діяльності

За змістом адміністративно-правові відносини можуть бути: (а) матеріальними, тобто такі суспільні відносини, що виникають у сфері управління на основі норм матеріального права й полягають у безпосередній регламентації поведінки суб'єктів (зокрема, фінансових компаній) адміністративно-правових відносин; (б) процесуальними (процедурними), які є похідними від норм матеріального права, пов'язані з вирішенням конкретно-індивідуальних справ як управлінського характеру (видача ліцензії, атестування кадрів, здійснення контрольно-наглядової діяльності органами виконавчої влади, розгляд повноважними органами чи посадовими особами скарг, пропозицій, звернень тощо), так і юрисдикційних справ (притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування шкоди тощо).

Залежно від способу захисту адміністративних правовідносин їх класифіковано на дві групи: ті, що захищаються в адміністративному порядку, та ті, що захищаються в судовому порядку.

За характером побудови взаємовідносин між суб'єктами адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній класифіковано на вертикальні та горизонтальні. Вертикальні відносини відображають державно-владну природу адміністративно-правових відносин. Через вертикальні адміністративно-правові відносини реалізується метод адміністративного підпорядкування, який характеризується односторонністю волевиявлення повноважного суб'єкта та обов'язковістю виконання його законних вимог. Горизонтальні адміністративно-правові відносини - це зв'язки, у яких відсутні безпосередні юридично-владні приписи однієї сторони іншій, тобто вони виникають між непідпорядкованими органами державного управління, їх посадовими особами.

11. Зроблено висновок, що особливість регулятивних адміністративно-правових відносин полягає в тому, що вони спрямовані на визначення адміністративно-правовими нормами загальних засад та меж належної, допустимої та рекомендованої поведінки фінансових компаній. Однією зі сторін таких правовідносин завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб'єктів, що обумовлює імперативний (наказовий) характер переважної більшості таких правовідносин. Тобто носій владних повноважень шляхом прийняття певного нормативного акту управління може або зобов'язати суб'єкта діяти тільки певним чином (прямий припис), або надати можливість суб'єкту обирати варіант поведінки лише із передбачених у нормі варіантів чи в разі недотримання правил, які встановлені нормою, застосувати засоби примусу в межах, передбачених законодавством. Під нормативним актом управління слід розуміти нормативно-правовий акт, який містить у собі адміністративно-правові норми, що встановлюють, змінюють чи скасовують певні адміністративно-правові відносини. Саме такі нормативні акти надають адміністративно-правовим відносинам регулятивного характеру. Видавати такі акти мають право певні державні органи та посадові особи в межах своєї компетенції, а також органи та посадові особи, наділені адміністрацією фінансової компанії владно-розпорядчими повноваженнями, в межах діяльності такої компанії.

12. Під охоронними правовідносинами запропоновано розуміти такі відносини, що виникають на підставі неправомірної поведінки суб'єкта та вимагають від держави певних дій, спрямованих на припинення порушення, відновлення порушених прав і свобод та застосування до порушника заходів державного примусу аж до покарання. Саме через такі відносини втілюється в життя охоронна функція права, яка полягає у встановленні заходів юридичного захисту і відповідальності та гарантії їх застосування і виконання. Правова система жодної сучасної держави не може нормально існувати без реалізації охоронної функції права.

13. Охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній, разом із регулятивними, організують та впорядковують діяльність фінансових компаній. Саме через охоронні адміністративно-правові відносини реалізується охоронна функція адміністративного права, яка покликана оберігати й захищати суспільні відносини та соціальні цінності, попереджати вчинення протиправних дій та вказувати суб'єктам на законні шляхи реалізації своїх інтересів.

14. Акцентовано увагу, що сучасні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній є досить недосконалими у своєму правовому регулюванні. Так, за Законом України «Про кредитні спілки» внутрішній фінансовий моніторинг здійснює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами членів кредитної спілки у складі не менше трьох осіб, які працюють на громадських засадах. Порядок обрання ревізійної комісії, строк повноважень та порядок її діяльності визначаються статутом кредитної спілки. Проте, по-перше, закон не містить хоча б якихось вимог до професійних здібностей та навичок обраних членів ревізійної комісії. Отже, до складу комісії можуть входити особи, які не є спеціалістами у сфері фінансового контролю. По-друге, в законі відсутні положення, які висвітлювали б порядок поточного внутрішнього фінансового контролю. Так, у ньому закріплено, що ревізійна комісія здійснює перевірки результатів діяльності кредитної спілки не рідше одного разу на рік. Але ця стаття жодним чином не зобов'язує комісію здійснювати поточний контроль, а періодичність таких контрольних заходів потрапляє в залежність від «бажання» загальних зборів членів кредитної спілки, які скликаються спостережною радою спілки у строки, передбачені статутом. Однак, загальні збори у своїй більшості також складаються з осіб, які не знайомі зі специфікою роботи кредитної спілки та особливостями фінансового контролю за нею. До того ж, як свідчить практика, переважна більшість членів кредитних спілок не з'являється на збори, а рішення приймаються за їх відсутності, з якими вони ознайомлюються при отриманні відсотків за депозитами. Тож, як правило, такі ревізійні комісії у кредитних спілках України створюються та виконують покладені на них обов'язки формально (на папері). Отже, відповідні зміни та доповнення слід внести до Закону України «Про кредитні спілки».

15. З метою вирішення проблемних питань контролю за діяльністю фінансових компаній запропоновано створити єдиний державний уповноважений орган у сфері фінансового ринку, головним завданням якого буде здійснення єдиної державної регуляторної політики у фінансовому секторі. Створення такого органу сприятиме а) виявленню та ліквідації дублюючих функцій та повноважень державних органів; б) зменшенню бюрократичного апарату державної влади у сфері контролю фінансового ринку, що зробить адміністративно-правові відносини держави з фінансовими компаніями більш прозорими, а також зменшить державні видатки на адміністративні та матеріально-технічні потреби; в) підвищенню оперативності обміну інформацією та прийняттю на її підставі відповідних рішень, полегшенню державного контролю за процесами конкуренції та монополізації. До того ж, консолідований підхід дозволить впровадити єдину дієву систему державної звітності фінансових компаній. Для виконання зазначених перетворень необхідно: а) розробити та прийняти Концепцію (програму) реформування фінансового сектору, в якій визначити напрямки оптимізації діючих державних контролюючих органів у фінансовому секторі зі створенням на їх основі нового консолідованого органу виконавчої влади з впровадження єдиної державної політики у фінансовій сфері, визначенням його завдань, функцій та компетенції у фінансовій сфері; б) визначити чітку організаційно-штатну структуру такого органу, види та форми його взаємовідносин з іншими органами влади, органами місцевого самоврядування, фінансовими організаціями тощо; в) провести атестацію працівників органів, що ліквідуються, з метою відбору найбільш кваліфікованих спеціалістів; г) розробити методику професійної підготовки кадрів для роботи у новоствореному державному органі; д) внести відповідні зміни до законів України «Про національний банк України», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Радько Д.В. Сутність та види адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній з торгівлі цінними паперами / Д.В. Радько // Право і безпека. - 2008. - № 7/2. - С.123-127.

2. Радько Д.В. Фінансові компанії у системі суб'єктів адміністративного права / Д.В. Радько // Право і безпека. - 2009. - № 5. - С.87-91.

3. Радько Д.В. Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності фінансових компаній / Д.В. Радько // Право і безпека. - 2010. - № 5. - С.127-131.

4. Радько Д.В. Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній / Д.В. Радько // Форум права. - 2011. - № 1. - С. 848-852 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/10kvjpou.pdf.

5. Радько Д.В. Охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній / Д.В. Радько // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2011. - № 1 (52). - С. 155-161.

6. Радько Д.В. Фінансові компанії як суб'єкти адміністративно-правових відносин / Д.В. Радько // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 23 травня 2009 р.). - Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - С. 215-218.

7. Радько Д.В. Місце та особливості фінансових компаній у системі суб'єктів адміністративного права / Д.В. Радько // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 5 червня 2010 р.). - Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - С. 158-161.



АНОТАЦІЇ

Радько Д.В. Адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. Визначаються особливості фінансових компаній як суб'єктів адміністративного права. З'ясовується сутність та ознаки адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. Характеризуються проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності фінансових компаній. Визначаються критерії класифікації адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. Формулюється поняття та уточнюються особливості регулятивних адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. Визначається система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на діяльність фінансових компаній. Характеризуються охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній, з'ясовуються їх значення та особливості.

Ключові слова: адміністративно-правові відносини, фінансові компанії, регулятивні правовідносини, охоронні правовідносини, фінансові послуги, банки, кредитні спілки, страхові компанії, ліцензування, нагляд, контроль.

...