Правові та організаційні засади регулювання архівної справи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

УДК 342.951:930.25

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правові та організаційні засади регулювання

архівної справи в Україні

12.00.07 ? адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Шевченко Олена Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”.

Науковий керівник -

кандидат юридичних наук, доцент

Демський Едуард Францович,

Університет “Україна”,

професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Кузьменко Оксана Володимирівна,

Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри

адміністративного права і процесу

кандидат юридичних наук, професор

Гіжевський Володимир Казимирович,

Університет економіки та права “КРОК”,

проректор-декан юридичного факультету

Захист відбудеться 25.05.2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, Київ, вул. Львівська, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, Київ, вул. Львівська, 23.

Автореферат розісланий 22.04.2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент

Лебеденко Вадим Іванович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Архівна справа є важливою складовою інформаційної та культурної сфери життєдіяльності суспільства, вона охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання, пов'язані з накопиченням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться. Архівні документи слугують підтвердженням самобутності народу і є свідченнями та фактами державотворення. Сьогодні в Україні діють понад 700 архівних установ, які зберігають більше ніж 50 млн. одиниць (архівних справ) Національного архівного фонду (далі - НАФ). Крім того, залишаються не порахованими архівні документи, що не належать до НАФ, оскільки значна їх частка зберігається не лише у державних, а і у приватних архівах, у фізичних осіб, об'єднаннях громадян, громадських та релігійних організаціях, політичних партіях тощо.

Нині політика держави зорієнтована на спрощення доступу та відкритість національних архівних систем, їх інтеграція у світовий архівний простір. Свої корективи щодо використання архівної інформації та зберігання архівних документів були внесені із розвитком права приватної власності. Одночасно із цим, відбуваються зміни в управлінні архівними установами. Але економічні, політичні та інші проблеми, що виникають у суспільному житті державі певним чином можуть спричинити занепад архівної справи зокрема та культурної сфери в цілому, що підтверджується численними повідомлення про втрати архівних документів через пожежі, затоплення, недбале ставлення, знищення, викрадення та через інші техногенні або протиправні чинники.

З огляду на це вивчення організації архівної справи та механізмів її регулювання на рівні центральних та місцевих органів виконавчої влади є необхідним, що зумовило дослідження правових засад управління архівною справою, перебудови архівної системи та з'ясування шляхів її удосконалення.

Теоретичною основою для даного наукового дослідження стали праці відомих вчених-адміністративістів, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, Л. Р. Білої, С. В. Ващенка, Ю. А. Ведєрнікова, В. К. Гіжевського, І. П. Голосніченка, Г. Ю. Гулєвської, С. Д. Гусарєва, Е.Ф. Демського, В. О. Заросила, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, С. Ф. Константінова, В. В. Копейчикова, О.В. Кузьменко, В. Я. Малиновського, О. Г. Мурашина, Н. Р. Нижник, В. І. Олефіра, С. Г. Стеценка, В. Д. Сущенка, В. К. Шкарупи, а також матеріали дисертаційних досліджень: Е. С. Герасименка, В. А. Дерець, О. А. Задихайло, О. В. Несторенко. Окремі питання щодо досліджуваної проблематики відображені у працях істориків та архівістів - працівників архівних установ, зокрема: Я. С. Калакури, І. Б. Матяш, К. Є. Новохатського, Г. В. Папакіна, Л. О. Скрицької (Драгомірової), В. С. Шандри та інших; очільників архівної справи, а саме: Г. В. Боряка, Н. В. Кисторуської, Р. Я. Пирога. Також використані наукові розробки та досягнення зарубіжних науковців: С. С. Алексеєва, Г. В. Атаманчука, Д. Н. Бахраха, А. П. Коренева, Д. М. Овсянко та фахівців архівної справи: Т. М. Горяевої, В. П. Козлова, М. В. Ларіна, Анни Лашук, Т. Е. Шабанової та інших.

Проте, переважна більшість дослідників наукової проблематики архівної справи висвітлюють її фрагментарно. Монографічна література юридичного спрямування на цю тематику відсутня, що свідчить про недостатню увагу до неї з боку вчених-адміністративістів, що і обумовлює актуальність даного дослідження.

Нормативно-правовою основою дисертаційного дослідження стали Конституція та закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає основним напрямам, визначеним у Державній програмі розвитку архівної справи на 2006-2010 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. та в Законі України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9 січня 2007 року. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” на тему: “Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0107U008696).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” 25 грудня 2006 р. протокол № 6.

Метою дисертаційного дослідження є проведення всебічного аналізу стану розвитку архівної справи в Україні та визначення адміністративно-правових та організаційних засад регулювання даної галузі.

Відповідно до поставленої мети сформульовано наступні завдання:

- дослідити теоретично-правовий та прикладний аспекти розвитку архівної справи в Україні;

- конкретизувати напрями державної політики та принципи у сфері організаційно-правового регулювання архівної справи;

- проаналізувати стан нормативно-правової бази з питань організації архівної справи;

- дослідити правовідносини у архівній сфері;

- з'ясувати систему органів управління архівною справою, їх правовий статус та запропонувати власне бачення цієї системи;

- дослідити функції органів управління у сфері архівної справи;

- розробити пропозиції щодо заходів удосконалення організації та управління архівною справою;

- з'ясувати види юридичної відповідальності за вчинення правопорушень в сфері архівної справи та визначити заходи щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері одержання, зберігання та використання архівних документів, управління архівною справою.

Предметом дослідження є правові та організаційні засади регулювання архівної справи в Україні.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові принципи та дослідницькі методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, повноважень Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері архівної справи, а також здійснення регулювання процесів у галузі архівної справи. Дослідження здійснено із використанням методів: логічного - використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, поглядів вчених на окремі питання, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3); історичного - застосовувався під час аналізу історії розвитку архівної справи (підрозділи 1.2, 1.3); порівняльно-правового - у ході порівняльного аналізу норм вітчизняного та зарубіжного законодавства у сфері архівної справи (розділи 2, 3). За допомогою системного та функціонального методу здійснено структурний аналіз системи органів управління архівною справою та архівних підрозділів (підрозділи 2.2, 2.3). Методи моделювання, аналізу та синтезу дозволили сформулювати пропозиції щодо удосконалення архівної системи, механізму фінансового забезпечення архівної справи, відповідальності за порушення умов зберігання, використання архівних документів та їх знищення а також відповідних норм чинного законодавства (розділ 3). Формально-логічний метод використовувався при підведенні висновків та пропозицій відповідно до мети дослідження. Базовим методом даного дослідження є діалектичний метод - загальнонауковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах, який дозволяє дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

Емпіричну основу складають статистичні дані Державної архівної служби України, та інтерв'ювання працівників Державного архіву Рівненської та Волинської області (120 анкет).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правових та організаційних засад регулювання архівної справи, в результаті якого автором запропоновані теоретичні та практично-прикладні науково значущі концептуальні положення, а саме:

вперше:

– надане авторське визначення поняття “управління у сфері архівної справи”, введено поняття “Страховий документ Національного архівного фонду” та “Страховий фонд документів Національного архівного фонду”;

– визначено механізм адміністративно-правового регулювання в сфері архівної справи;

– подано класифікацію суб'єктів правовідносин в архівній справі;

– встановлено особливості предмету правового регулювання в архівній справі;

удосконалено:

– визначено напрями державної політики в сфері архівної справи;

– принципи, форми та методи управління архівною справою;

– понятійний апарат архівістики щодо термінів “керівник архіву”, “об'єкт культурної спадщини”;

– механізм делегування Кабінетом Міністрів України повноважень щодо встановлення процедури проведення експертизи цінності документів Державній архівній службі України;

– умови призначення керівника галузевої архівної установи;

набуло подальшого розвитку:

-нормативно-правове регулювання архівної справи, а саме внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України, законів України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, “Про вибори народних депутатів України” та “Основні правила роботи державних архівів України”;

– запровадження обов'язкового звітування архівного підрозділу перед органами управління архівною справою;

– заходи організації управління архівною справою.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:

– у науково-дослідній сфері - результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем управління архівною справою;

– у правотворчій сфері - висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства: КУпАП, ЦКУ, Законів України, та інших нормативно-правових актів (довідка про впровадження Державною архівною службою України від 03.11.2010р. №2646/03);

– у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність системи архівних установ (довідка про впровадження архівним відділом Дубенської районної державної адміністрації Рівненської обл. від 09.03.2011р. №21/01-17);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватися при вивченні окремих тем “Адміністративного права” та спецкурсів “Державне управління у сфері культури”, “Архівознавство” тощо (акт впровадження в навчальний процес від 02.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним науковим дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна”, основні положення та висновки були представлені на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних. А саме, ХV Міжнародній науковій конференції молодих науковців “Наука і вища освіта”, (м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Всеукраїнській конференції з адміністративного права “Адміністративне право та процес очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 28-29 лютого 2008 р.); VІ Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених “Молодь: освіта, наука духовність” (м. Київ, 21-23 квітня 2009 р.); Всеукраїнській конференції з адміністративного права “Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні” (м. Запоріжжя, 05-06 березня 2009 р.); ІХ, ХІ Міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі” (м. Київ, 26-27 листопада 2008 р., 24-25 березня 2010 р.); І Регіональній міжвузівській науково-практичній конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Дубно, 16 грудня 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено у семи наукових статтях (чотири з яких опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України), і тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків (на 28 сторінках) та списку використаних джерел (251 найменування на 32 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з них основного тексту - 186 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та стан наукової розробки, наголошено на зв'язку роботи з науковими планами та програмами; окреслено мету та основні завдання дослідження; визначено об'єкт і предмет, а також основні методологічні засади дослідження; вказано на його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; наведено інформацію про апробацію результатів, в яких містяться основні положення роботи, що виносяться на захист.

Розділ перший “Теоретико-правовий аналіз розвитку архівної справи в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених вивченню теоретично-прикладного аспекту архівної справи, дослідженню історичних витоків та матеріально-правового спадку України у сфері архівної справи, державної політики та принципів у сфері управління архівною справою в Україні.

Підрозділ 1.1. “Понятійний аналіз та теоретико-прикладний аспект архівної справи”. На основі теоретичних доробок та аналізу законодавчої бази розкрито зміст основних термінів архівної справи, відмічено необхідність певної систематизації понятійного апарату та відповідного узгодження нормативно-правових актів з метою однакового застосування у сфері архівної справи.

Розкрито відмінність архівного документа від звичайного та визначено його характеристики, за якими архівним документом є документ незалежно від виду носія та форми власності, що припинив виконувати функції, за ради яких був створений, та підлягає зберіганню і використанню з метою отримання ретроспективної інформації, необхідної для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. Такі документи (унікальні акти державності, кіно-, фото-, фотодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання тощо) є культурною цінністю українського народу, входять до світової культурної спадщини, підлягають зберіганню та використанню під гарантію держави.

Аналіз нормативно-правових актів дозволив відмітити відсутність розмежування у понятті “страховий документ” та “страховий документ Національного архівного фонду”, з метою уникнення плутанини понять, запропоновано вживати виключно поняття “страховий документ НАФ”, “страховий фонд документів НАФ” та включити ці терміни до базового закону архівної справи.

У підрозділі 1.2. “Історичні витоки та матеріально-правовий спадок України в архівній справі” досліджено історичні умови становлення архівної справи в Україні, здійснений історико-правовий аналіз становлення та розвитку органів управління архівною справою. Відображено зміни у структурі, підпорядкуванні та повноваженнях органів управління архівною справою.

Встановлено, що у радянський період завдяки централізації архівної справи організовано масове будівництво спеціалізованих архівних установ, які були забезпечені матеріально-технічною базою. Досліджено процеси формування архівного фонду, умови визнання його державною власністю. На основі аналізу історичного будівництва архівної справи визначено здобутки та невдачі, окреслено причини кризових явищ.

Історико-правовий аналіз організації архівної справи підтвердив необхідність формування у системі державних органів спеціального органу, до основних повноважень якого належить реалізація державної політики у сфері архівної справи. Встановлено, що соціальне і правове призначення архівної справи характеризується спрямованістю на збирання, зберігання та облік інформації, що міститься в архівних документах стосовно життєдіяльності суспільства з метою використання її для потреб фізичних чи юридичних осіб.

Підрозділ 1.3. “Державна політика та принципи у сфері управління архівною справою” присвячений дослідженню напрямів державної політики незалежної України у сфері архівної справи. Автором визначено суб'єкти (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна архівна служба України), які впливають на формування політики у сфері архівної справи та забезпечують її проведення.

Визначені основні напрями державної політики України в архівній сфері, серед яких: удосконалення правової бази; формування системи органів управління архівною справою та системи архівних установ; створення кадрового забезпечення архівних установ; забезпечення інформатизації архівної справи; здійснення поповнення архівного фонду, забезпечення збереженості архівних документів, використання архівної інформації, розсекречення архівних документів та забезпечення відкритості архівних фондів. Серед найважливіших завдань держави у забезпеченні функціонування архівної сфери є: збереження уже сформованих фондів та попередження їх втрати; здійснення копіювання найважливіших документів для повсякденного їх використання; поповнення архівних фондів шляхом пошуків та повернення документів.

Підкреслено, що принципи адміністративно-правового регулювання в своїй взаємодії є частиною правової системи, що забезпечує функціонування архівної справи та її розвиток. Автором відмічено, що розвиток архівної справи в Україні відбувається з урахування нових вимог часу, розвитку технічних можливостей, наукових доробок, практичних напрацювань та світових тенденцій. Реалізація основних напрямів розвитку архівної справи визначаються державними та галузевими програмами як всеукраїнського, так і регіонального значення. Нові пріоритети визначено у “Основних засадах розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”.

Розділ другий “Механізм адміністративно-правового регулювання архівної справи в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню правовідносин у сфері управління архівною справою. Дослідження поглядів вчених-адміністративістів дозволили визначити, що механізм адміністративно-правового регулювання складають норми права, правовідносини та акти реалізації норм права.

У підрозділі 2.1 “Правові засади управління та правовідносини у архівній справі” здійснено аналіз нормативно-правових актів, що регулюють відносини у архівній справі. Автором відмічено, що важливу роль в управлінні відіграють підзаконні акти глави держави та органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної архівної служби України та ін.).

Автором визначено об'єкт та коло суб'єктів правовідносин у архівній справі. До об'єкту віднесено суспільні відносини щодо збирання та зберігання архівних документів різних видів та значення. Суб'єктом правовідносин є органи управління архівною справою, користувачі архівної інформації, власники архівних документів. Дослідження правовідносин дає підстави для висновку про доцільність покладення на Державну архівну службу повноважень щодо затвердження процедур проведення експертизи цінності архівних документів та обов'язкове погодження при призначенні кандидатури керівника галузевої архівної установи з Державною архівною службою.

У підрозділі 2.2. “Адміністративно-правовий статус системи органів управління архівною справою в Україні, їх завдання та функції” автором визначено систему органів управління та їх взаємозв'язки.

Органами (суб'єктами) управління архівною справою є Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Державна архівна служба України, місцеві державні адміністрації, обласні та районні державні архівні установи, які в своїй сукупності складають систему органів управління архівною справою. Управління з окремих питань забезпечують Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. Наголошено на тому, що управлінські функції у даній сфері мають також інші міністерства, які впливають на утворення та діяльність галузевих архівів. Із розвитком права власності, власниками архівних документів можуть бути фізичні чи юридичні особи, які теж певним чином виступають як субєкти правовідносин у сфері архівної справи. До субєктів відносяться також користувачі архівних документів - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи. Проте, Державна архівна служба здійснює управління усіма суб'єктами архівної системи незалежно від форм власності, підпорядкування та їх статусу.

Проаналізовані теоретичні доробки вчених-адміністративістів дають можливість класифікувати функції управління у сфері архівної справи у напрямах орієнтування системи, забезпечення системи та оперативного управління системою.

У підрозділі 2.3 “Структура архівних підрозділів та правове регулювання їх діяльності (компетенція)” на основі нормативно-правових актів досліджена система архівних підрозділів, проведена їх класифікація за способом утворення та за режимом доступу. Визначено повноваження архівних підрозділів: основні завдання, права та обов'язки.

Автором запропоновано запровадити обов'язкове звітування архівного підрозділу, незалежно від форм власності, перед державними архівними установами про стан збереженості та кількість документів, переданих їм на зберігання від підприємств, установ чи організацій за звітний період з урахуванням адміністративно-територіального устрою, та встановити, залежно від документообігу, періодичний огляд (контроль) працівниками державної архівної установи.

Вказано на необхідність на законодавчому рівні зобов'язати всіх суб'єктів господарювання, установи та об'єднання громадян створити архівні підрозділи для зберігання документів, що мають історичну цінність. У висновках до розділу автор зауважує, що функції управління в архівній справі здійснюються з урахуванням специфічних особливостей цієї сфери.

Розділ третій “Перспективи та шляхи вдосконалення правового регулювання архівної справи в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених характеристиці чинників, що впливають на розвиток архівної справи, пошуку шляхів реформування управління архівною справою та питанням відповідальності за порушення умов зберігання, використання архівних документів та протиправне їх знищення.

У підрозділі 3.1. “Характеристика правових та організаційних чинників, які впливають на розвиток архівної справи” узагальнюються доробки практиків у архівній справі, на основі чого визначено позитивні та негативні чинники, які впливають на розвиток архівної справи. До позитивних автор відносить: розвиток науки і техніки; попит на архівну інформацію; зростання документального масиву та поповнення архівного фонду; розвиток права власності. Хоча останні два чинники спричиняють проблеми браку архівних площ та використання приватних архівних документів, але вони становлять певний позитив щодо накопичення архівних документів. До негативних: втрату або пошкодження документів, кадрові перестановки та брак фахівців, кризові явища у суспільстві, та інші, які впливають на розвиток архівної справи. На основі аналізу фінансування архівної системи зроблені висновки про тенденції зменшення фінансування прикладних розробок.

Звертається увага на те, що в умовах ринкових відносин документна інформація стала товаром, однак зазначено про недопустимість перетворення роботи в архівних установах у заробітчанство, адже поширення архівної інформації повинно забезпечувати потреби суспільства. Запропоновано впровадження адміністративних послуг, які покликані гарантувати безкоштовне надання архівними установами окремих видів інформації.

Автором акцентується увага на необхідності підняття рівня освіти архівних працівників у напрямах вивчення іноземних мов та роботи з комп'ютерними програмами, введення штатної посади юриста в архівних установах. Запропоновано впровадження практики проведення курсів перекваліфікації у центрах зайнятості населення.

У підрозділі 3.2 “Шляхи реформування архівної системи” розглянуті можливості зміни архівної системи у рамках адміністративної реформи. Вказується на необхідність поряд із децентралізацією управління залишити важелі впливу за центральним органом управління архівною справою в Україні.

Запропоновано систему органів управління в архівній справі, яка складається з Державної архівної служби (контроль за діяльністю всієї системи), центральних архівних установ (контроль за рухом та станом збереженості унікальних та особливо цінних документів НАФ), державних архівних установ місцевого рівня (контроль за діяльністю архівних підрозділів підприємств, установ, організацій на відповідній території), архівних підрозділів та трудових архівів (контроль за документами, що не відносяться до НАФ, але мають значення для громади).

Обґрунтовано необхідність передачі повноважень щодо координації діяльності органу управління архівною справою Міністерству культури України.

У підрозділі 3.3. “Питання відповідальності за порушення умов зберігання, використання архівних документів та їх знищення” проаналізовано певні види юридичної відповідальності за порушення у архівній справі.

Запропоновано внесення доповнень до законодавства України щодо посилення міри відповідальності за порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи. На сьогодні виникає потреба передбачити адміністративну відповідальність за невиконання законних розпоряджень органів управління архівною справою та визначити розмір заподіяної шкоди, за яку встановлюється адміністративна відповідальність, а у разі перевищення даного розміру - кримінальна відповідальність.

Для покращення протидії недобросовісному користуванню пропонується створити інформаційну базу потенційних “ненадійних пошукачів” та поширити її у всіх архівних установах України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у вирішенні питань щодо правових та організаційних засад регулювання архівною справою в Україні. У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу емпіричних та статистичних даних, чинного законодавства України та практики його реалізації, а також наукових поглядів і практичних пропозицій фахівців, автором cформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного в дисертації завдання. До основних з них можна віднести такі:

1. Розвиток архівної справи є необхідним з огляду на те, що ретроспективна інформація, яка міститься у архівних документах, дозволяє моделювати та визначати перспективи розвитку держави та суспільства у тій чи іншій ситуації, допомагає приймати важливі державні рішення.

На основі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців та практиків у сфері архівної справи запропоновано удосконалити та внести уточнення у понятійний апарат. З огляду на це, дано авторське визначення поняття управління у сфері архівної справи як діяльність органів влади, спрямовану на збирання, накопичення, збереження та використання історичних і культурних надбань українського народу для задоволення потреб держави та суспільства в інформації ретроспективного характеру. Уточнено поняття “керівник архіву”, а саме, керівником архіву є директор, його заступники, завідувач архіву та начальник архівного відділу.

Запропоновано внесення змін та доповнень до чинного законодавства з метою уточнення понятійного апарату у сфері архівної справи, а саме:

- до Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”:

а) статтю 1 доповнити пунктом 18 “Страховий фонд документів Національного архівного фонду - це упорядкована система страхових копій унікальних документальних пам'яток та особливо цінних документів, що створюється для збереження документної інформації на випадок пошкодження (втрати) оригіналів і зберігається окремо від них у безпечному місці”;

б) статтю 1 доповнити пунктом 19 “Страховий документ Національного архівного фонду - це копія унікальної документальної пам'ятки та особливо цінного документа, що створюється для збереження документної інформації на випадок пошкодження (втрати) оригіналу і зберігається окремо від нього у безпечному місці”.

- до Закону України “Про охорону культурної спадщини”:

а) статтю 1 доповнити пунктом 21 такого змісту: “документальна пам'ятка - це унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фонодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання”;

б) у пункті 2 статті 1 уточнити поняття “об'єкт культурної спадщини”, доповнивши його після слів “створені людиною об'єкти” після коми словами “документальні пам'ятки”.

2. Основними напрямами державної політики України у сфері управління архівною справою є: удосконалення правової бази, системи управління архівною справою та системи архівних установ, кадрового забезпечення архівних установ, інформатизації архівної справи, поповнення архівного фонду, забезпечення збереженості архівних документів, використання архівної інформації, розсекречення архівних документів та забезпечення відкритості архівних фондів з метою повного і всебічного забезпечення потреб громадян, органів влади та юридичних осіб необхідною інформацією.

Основними принципами адміністративно-правового регулювання архівної справи виступають: верховенство права, законність, публічність, демократизм, соціальна спрямованість, об'єктивність, оптимізація регулюючого впливу, плановість та структурний принцип. Вони взаємодіючи утворюють правову основу, що забезпечує функціонування архівної справи та її розвиток.

3. Основні засади управління архівною справою містять: Конституція України, Закони України “Про Національний архівний фонд та архівні установи ”, “Про інформацію ”, “Про культуру”, “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей ”, “Про електронні документи та електронний документообіг ”, “Про електронний цифровий підпис ”, ряд дотичних до архівної справи законів: “Про державну таємницю ”, “Про бібліотеки і бібліотечну справу ”, “Про музеї та музейну справу ” та інших. Відмічено, що важливу роль в управлінні відіграють підзаконні акти глави держави та органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної архівної служби України та ін.).

4. У ході дослідження правовідносин у сфері архівної справи встановлено, що:

- об'єктами в архівній справі є суспільні відносини з приводу збирання та зберігання архівних документів різних видів (відеодокументів, відеофонограм, кінодокументів, машиночитанних документів, машинописних документів, фонодокументів, фотодокументів, електронних документів) та значення (унікальних документів, особливо цінних документів, документів Національного архівного фонду) з метою накопичення та використання різноманітної інформації для потреб суспільства;

- суб'єктами правовідносин архівної справи виступають органи виконавчої влади та інші уповноважені особи, які наділені певним колом прав та обов'язків щодо здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері архівної справи, яких умовно можна поділити на групи:

а) суб'єкти управління архівної справи, до яких належать: Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Державна архівна служба України, місцеві державні адміністрації, обласні та районні державні архівні установи. Участь в загальному управлінні здійснюють також Президент України, Верховна Рада України. Управління з окремих питань забезпечує Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, а також Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства;

б) користувачі архівної інформації: громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи;

в) власники архівних документів: держава, громада (територіальна, релігійна, етнічна група), фізична чи юридична особа.

5. З метою удосконалення системи органів управління архівною справою запропоновано передати повноваження Міністерства юстиції України по координації архівною сферою Міністерству культури України.

6. Функції управління в архівній справі здійснюються з урахуванням специфічних особливостей цієї сфери, до яких можна віднести суспільні відносини щодо накопичення, обміну, зберігання та використання архівних документів. У сфері архівної справи функції реалізуються в напрямах орієнтування системи (аналізу, прогнозування, планування), забезпечення системи (матеріально-технічного та фінансового забезпечення) та оперативного управління системою (загального керівництва і оперативного розпорядництва).

7. З метою удосконалення організації архівної справи запропоновано:

- делегувати повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження процедур проведення експертизи цінності архівних документів Державній архівній службі України;

- впровадити обов'язкове погодження кандидатури керівника галузевої архівної установи з Державною архівною службою України;

- запровадити обов'язкове звітування архівного підрозділу, незалежно від форм власності, перед державними архівними установами про стан збереженості та кількість документів, переданих на зберігання від підприємств, установ чи організацій.

8. З метою уникнення загроз знищення архівних документів запропоновано внести уточнення та доповнення до чинного законодавства, а саме:

- Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”:

а) викласти пункт 1 статті 30 у наступній редакції: “Державні наукові установи, музеї та бібліотеки зобов'язані створювати архівні підрозділи для зберігання документів Національного архівного фонду, а також мають право поповнювати свої фонди і колекції профільними документами”;

б) викласти пункт 1 статті 32 у такій редакції: “Об'єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, при наявності профільних документів, що мають історичну цінність, зобов'язані створювати архівні підрозділи (вводити окремі посади) для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, окрім установ, підприємств, організацій, річний обсяг документів в яких складає менше 600 одиниць. Такі документи передаються на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних (приватних) осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради”.

- Кодекс України про адміністративні правопорушення:

а) доповнити статтею 188-37 “Невиконання законних розпоряджень органів управління архівною справою” наступного змісту: “Невиконання законних розпоряджень органів управління архівною справою, які здійснюють державний контроль у даній сфері, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

б) доповнити диспозицію частини першої статті 92-1 реченням “якщо шкода, заподіяна такими діями, не перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян”.

-Внести доповнення до пункту 5.3.2.16 “Основних правил роботи державних архівів України” щодо частоти оглядів працівниками державної архівної установи стану формування архівних документів на рівні архівного підрозділу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевченко О. В. Право власності на архівний документ фізичних осіб / О. В. Шевченко // Адвокат. - 2008. - № 9 (96). - С. 25-28.

2. Шевченко О. В. Реалізація функції контролю в управлінні архівною справою / О. В. Шевченко // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 53-56.

3. Шевченко О. В. Про окремі питання підконтрольності та підзвітності в системі органів управління архівною справою / О. В. Шевченко // Університетські наукові записки. - 2010. - № 1 (33). - С. 124-128.

4. Шевченко О. В. Розвиток архівної справи в Україні: прогноз та перспективи / О. В. Шевченко // Підприємництво, господарство і право. - 2010.- № 4. - С. 37-39.

5. Шевченко О. В. (Криж) Державна політика у сфері управління архівною справою/ О.В. Шевченко (Криж) // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами ІV Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 2007, 1-2 черв.: У 2-х т. / Уклад. Т. Д. Климчик, І. М. Якушев. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. Ун-ту ім.. Лесі Українки. - 2007. - Т.І. - С. 210-212.

6. Шевченко О. В. Український спадок у сфері архівної справи: організаційні аспекти / О. В. Шевченко // Збірник наукових праць кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна”: Випуск перший / за заг. редакцією А. І. Берлача. - К.: Ун-т “Україна”, - 2009. - С. 37-43.

7. Шевченко О. В. Про шляхи реформування архівної системи у рамках адміністративної реформи / О. В. Шевченко // Збірник наукових праць кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна”: Випуск другий / За заг. редакцією д.ю.н., професора А. І. Берлача. - К.: Нова Ідеологія. - 2010. - С. 130-135.

8. Шевченко О. В. (Криж) Управління архівною справою / О. В. Шевченко (Криж) // Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників ХV Міжнародної наукової конференції молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007р.: У 3ч. / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - ч. 3. - С. 142-143.

9. Шевченко О. В., Демський Е. Ф. Аналіз нормативно-правової бази у сфері управління архівною справою / О. В. Шевченко, Е. Ф. Демський // Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі: Тези доповідей - К.: Університет “Україна”, 2008. - С. 472-474.

10. Шевченко О.В. Суб'єкти адміністративної відповідальності у архівній сфері / О. В. Шевченко // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей: в 2-х ч.; ч. ІІ. - К.: Університет “Україна”, 2010. - C. 260-262.

11. Шевченко О. В. (Криж) Прибутки архівних установ: нормативно-правове регулювання / О. В. Шевченко (Криж) // Адміністративне право та процес очима молодих вчених: Тези доповідей Всеукраїнської конференції з адміністративного права, м. Запоріжжя, 28-29 лютого 2008 р. / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 91-93.

12. Шевченко О. В. Система органів управління архівною справою та їх адміністративно-правовий статус / О. В. Шевченко // Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні: Тези доповідей Всеукраїнської конференції з адміністративного права, м. Запоріжжя, 05-06 березня 2009р. / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 123-124.

13. Шевченко О. В. Адміністративні послуги в архівній сфері / О. В. Шевченко // Молодь: освіта, наука, духовність: Тези доповідей: в 2-х ч.; Ч. ІІ. - К.: Університет “Україна”, 2009. - С. 124-126.

14. Шевченко О. В. Проблеми фінансування роботи архівних установ в Україні / О. В. Шевченко // Проблеми розвитку соціально-економічних систем: підприємництво, глобалізація, економічне зростання. Матеріали І Регіональної міжвузівської науково-практичної конференції. - Київ-Дубно, 2010. - Вип. 1 - С. 195-197.

АНОТАЦІЯ

Шевченко О. В. Правові та організаційні засади регулювання архівної справи в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”. - Київ, 2011.

Дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання архівної справи в Україні. Згідно з постановленою метою проведено всебічний аналіз стану розвитку архівної справи та визначено організаційні чинники регулювання даної галузі. Охарактеризовано напрями державної політики та нормативно-правові акти у сфері управління архівною справою.

Запропоновано класифікацію суб'єктів правовідносин архівної справи, визначено органи управління архівною справою, їх функції та правовий статус. Розроблено пропозиції щодо удосконалення організації та управління архівною справою та посилення юридичної відповідальності за порушення в сфері архівної справи. Внесено пропозиції щодо уточнення та доповнення чинного законодавства України у сфері архівної справи. На основі вивчення праць вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців та практиків у сфері архівної справи доповнено та уточнено понятійний апарат.

Ключові слова: архівна справа, механізм адміністративно-правового регулювання, архівна система, система архівних установ, архівний документ, Національний архівний фонд, адміністративна відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Шевченко А. В. Правовые и организационные основы регулирования архивного дела в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека “Украина”. - Киев, 2011.

Диссертация является комплексным исследованием административно-правового регулирования архивного дела в Украине. В диссертации содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, сформулированных в результате комплексного анализа административно-правового регулирования архивного дела в Украине.

Согласно поставленной цели проведен всесторонний анализ состояния развития архивного дела и определены организационные факторы регулирования данной отрасли. Анализируется возникновение и развитие архивного дела в Украине, состояние нормативно-правовой базы по вопросам организации архивного дела.

Охарактеризованы направления государственной политики по вопросам организационно-правовых основ регулирования архивным делом, среди которых: совершенствование правовой базы, системы управления архивным делом и системы архивных учреждений, кадрового обеспечения архивных учреждений, информатизации архивного дела, пополнение архивного фонда, обеспечение сохранности архивных документов, использование архивной информации, рассекречивание архивных документов и обеспечения открытости архивных фондов.

Определены принципы административно-правового регулирования архивного дела, среди которых: законность, публичность, демократизм, разделение властей, социальная направленность, объективность, оптимизация регулирующего воздействия, плановость и структурный принцип. Они взаимодействуя образуют систему которая обеспечивает функционирование архивного дела и его развитие.

Среди задач административно-правового регулирования архивного дела главными являются: увеличении площадей для хранения архивных документов, нормативном регулировании деятельности частных архивов и доступа к документам, хранящимся в их фондах, усиление контроля за перемещением архивных документов в пределах государства и за ее пределами.

Предложена классификация субъектов правоотношений архивного дела, определены органы управления архивным делом, их функции и правовой статус. Функции управления в архивном деле осуществляются с учетом особенностей этой сферы, к которым можно отнести предмет правового регулирования - общественные отношения в сфере накопления, обмена, хранения и использования архивных документов.

Рассмотрены возможности изменения архивной системы в рамках административной реформы. Указывается на необходимость наряду с децентрализацией управления оставить рычаги влияния за центральным органом управления архивным делом в Украине. Обращается внимание на то, что в условиях рыночных отношений документная информация стала товаром, однако, указано о недопустимости превращения архивных учреждений на базы предпринимательства, поскольку распространение архивного информации должно обеспечивать потребности общества. Предложено внедрение административных услуг, которые призваны гарантировать бесплатное предоставление архивными учреждениями отдельных видов информации.

Предложено внесение дополнений в законодательство Украины относительно усиления меры ответственности за нарушение законодательства о Национальном архивном фонде и архивных учреждениях.

Разработаны предложения по совершенствованию организации и управления архивным делом и усиление юридической ответственности за нарушения в сфере архивного дела. На основе изучения работ отечественных и зарубежных ученых-правоведов и практиков в сфере архивного дела дано определение понятия "управление в сфере архивного дела", уточнено понятие "руководитель архива", "объект культурного наследия", "Страховой фонд документов Национального архивного фонда", "Страховой документ Национального архивного фонда". Внесены предложения по уточнению и дополнению действующего законодательства Украины в сфере архивного дела.

Ключевые слова: архивное дело, механизм административно-правового регулирования, архивная система, система архивных учреждений, архивный документ, Национальный архивный фонд, административная ответственность.

SUMMARY

Shevchenko O.V. The legal and organizational arrangements regulating archives affairs in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of Doctor of Philosophy in speciality 12.00.07 - administrative law and procedure, financial law, information law. - Open International University of Human Development “Ukraine”. - Kyiv, 2011.

The thesis is the comprehensive study of administrative and legal regulation of archives in Ukraine. According to the purpose, the comprehensive analysis of the development of archives and organizational factors regulating this sphere of knowledge has made. Directions of state policy, concerning institutional and legal arrangement of archives are characterized. The formation and development of archives affairs in Ukraine, current legal base concerning the organization of archiving has presented and analyzed. Author put forward the proposal of the classification of subjects of jural relation in archiving, authorities determined archivists, their functions and legal status. It is elaborated suggestions to improve the organization and management of archival affairs, and strengthening the legal responsibility for violations in the field of archives. There were made suggestions to clarify and supplemented the legislation in force of Ukraine in the field of archives. архівний справа правопорушення понятійний

On the basis of works of Ukrainian and foreign jurists and practitioners in the field of archives and supplemented by more precise definition.

Keywords: archives affairs, the mechanism of administrative regulation, the archival system, the system of archives institutions, archival document, the National Archive Fund, administrative responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...