Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Інститут права ім. Князя Володимира Великого

УДК 346.545

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Господарсько-правові аспекти захисту непатентованих об`єктів права інтелектуальної власності

12.00.04 - господарське право;

господарсько-процесуальне право

Шевчук Світлана Ростиславівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор Юлдашев Олексій Хашимович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Демченко Сергій Федорович завідувач кафедри транспортного права Київської державної академії водного транспорту

кандидат юридичних наук, с.н.с. Головченко Валентин Васильович Консультант судді Конституційного суду України

Захист відбудеться «13» 09 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.142.01 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, корпус 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, корпус 24.

Автореферат розісланий «12» 09 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К.В. Муравйов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Світовий досвід переконливо засвідчує, що перехід до інноваційної економіки можливий лише за умови ефективного використання інтелектуального потенціалу, розвитку інституту інтелектуальної власності, широкомасштабного впровадження в господарський обіг результатів творчої праці.

У сучасних економічних умовах для України актуальною стає проблема створення національної інноваційної системи як нової ефективної структури управління науково-технічною сферою країни. Побудова принципово нової національної інноваційної системи, адаптованої до вимог ринкової економіки, має стимулювати зростання конкурентоспроможності продукції українських підприємств та стане каталізатором інноваційної активності, особливо в сфері наукомісткого підприємництва. Інноваційний розвиток стає велінням нової доби, неодмінним елементом програм економічного розвитку держави. Саме з ним пов'язуються сподівання на поліпшення господарської ситуації.

На сьогодні все більш очевидним стає той факт, що не приділяти увагу питанням захисту об'єктів інтелектуальної власності, враховуючи процес інтеграції України у світову спільноту, неможливо. Як об'єкт інтелектуальної власності інформація комерційного чи технічного характеру (ділова репутація) дає змогу підвищувати ефективність бізнесу і є значимим та дорогим товаром.

Крім того, сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні характеризується також зміцненням позицій і укріпленням на ринку великих компаній, бурхливим розвитком малого бізнесу та збільшенням матеріальних можливостей споживачів. Великі виробники з оригінальною й конкурентоспроможною продукцією вичерпують фінансові ресурси для прямого інвестування шляхом нескінченного створення дочірніх підприємств і неминуче стають перед вибором інших більш ефективних форм інвестиційної діяльності. Малі і середні підприємці зацікавлені у використанні високої ділової репутації тих, хто вже знайшов своє місце на ринку виробників, і в набутті ділового досвіду ведення відповідної конкурентоспроможної підприємницької діяльності. Споживачі ж зацікавлені в споживанні товарів і послуг високої якості. Так, перехід України до інноваційної моделі економіки обумовив і новий розвиток конкурентних відносин. Становище суб'єкта господарювання в цих відносинах значною мірою визначається його діловою репутацією, яка формує попит на вироблену ним продукцію. Тому не випадково, що саме ділова репутація стає найбільш частим об'єктом посягань з боку недобросовісних конкурентів. Як свідчить практика органів Антимонопольного комітету України (далі - органи АМКУ), справи про неправомірне використання ділової репутації суб'єктів господарювання становлять більшу частину справ про недобросовісну конкуренцію, розглянутих цими органами.

Право на ділову репутацію суб'єктів господарювання забезпечується можливістю його захисту, в тому числі від неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності. Правову основу для цього закладено у Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року. Однак окремі його норми, що закріплюють види неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання, на жаль, виявилися малоефективними. Їх застосування ускладнене неточністю, загальним характером формулювань правопорушень. Недостатньо діючою є передбачена цим Законом система заходів державно-примусового впливу, застосовуваних органами АМКУ за зазначені правопорушення. Недосконалим виявляється і порядок розгляду органами АМКУ справ про неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, що викликано наявністю в процесуальних нормах пробілів та протиріч, відсутністю чіткої послідовності процесуальних дій з розгляду справ.

Названі недоліки в правовому регулюванні захисту права на ділову репутацію суб'єктів господарювання призводять до обмеження як інтересів власника порушеного права, так і публічних інтересів, що полягають у розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні правопорядку в економіці.

У наукових працях проблеми, пов'язані із захистом непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання від неправомірного їх використання, досліджені недостатньо. Це право розглядається переважно з цивільно-правових позицій без відносно конкурентних відносин і, здебільшого, в аспекті його патентного захисту та у випадку поширення про особу недостовірної інформації. Тим часом ще ряд питань має потребу в дослідженні, зокрема, поняття непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єкта господарювання, її формування, зміст права на ділову репутацію, порядок його захисту, характеристика складів правопорушень з неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання та інших.

Правозастосовча практика та діяльність органів виконавчої влади свідчить про наявність значного кола невирішених практичних питань, відповіді на які, на жаль, відсутні і в наукових спеціальних дослідженнях з названої проблематики. Недосконалість правового інституту захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання спричиняє ще більше технологічне відставання України, поширення недобросовісної конкуренції, ослаблення конкурентоспроможності вітчизняних виробників та їх незаінтересованості в залученні іноземних інвестицій.

Вищевикладене свідчить про те, що дослідження відносин, які складаються під час здійснення та захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання від неправомірного їх використання, є актуальним і доцільним.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять, насамперед, наукові розробки юридичної науки про правове регулювання господарських відносин, відображені в працях А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, Д.В. Задихайла, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, О.Р. Кібенко, В.К. Мамутова, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.Х. Юлдашева, О.С. Янкової та ін.

Комплексний характер зазначеної проблематики зумовив необхідність координації господарсько-правових досліджень із дослідженнями в інших галузях права. Тому на дисертаційну роботу певною мірою вплинули розробки, присвячені питанням правової охорони та захисту інтелектуальної власності, зокрема розв'язанню проблем, пов'язаних з охороною та захистом об'єктів промислової власності. Ці питання розкриваються у працях вітчизняних та зарубіжних учених, які зробили вагомий внесок у дослідження питань правової охорони та захисту об'єктів промислової власності, зокрема йдеться про праці С.С. Алексєєва, Г.А. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, М.К. Галянтича, І.І. Дахна, О.В. Дзери, Р. Дюма, В. Жарова, І.Н. Звягіної, Ю.М. Капіци, Л.В. Коваля, А.М. Колодія, П.І. Крайнєва, О. Е. Лейста, А.В. Міцкевича, А.Ю. Олійника, Й.Е. Маміофи, B.C. Мартем'янова, Л.О. Михайлової, М.І. Паладія, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, А.Д. Святоцького, В.В. Сергієнко, Р.Б. Шишки, В.К. Шкарупи та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008-2011 р.р. «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних засад функціонування і розвитку системи забезпечення захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання і на цій основі визначення шляхів удосконалення відповідного правового інституту в умовах розвитку ринкових відносин та вироблення практичних пропозицій і рекомендації щодо удосконалення законодавства, яке регулює організацію й діяльність органів Антимонопольного комітету України, що забезпечують охорону і захист непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання.

Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються наступні основні завдання:

дослідити особливість суспільних відносин, що виникають у сфері забезпечення захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання, уточнити понятійний апарат проблеми;

виявити зв'язок ділової репутації суб'єкта господарювання, його фірмового найменування, торговельної марки, інших засобів індивідуалізації діяльності та продукції з ноу-хау та гудвілом;

провести комплексний аналіз національного та міжнародного законодавства в сфері захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання;

визначити тенденції розвитку правової охорони та захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, дати аналіз функцій, які виконують непатентовані об'єкти інтелектуальної власності в господарських відносинах, викласти підстави виникнення права на захист цих об'єктів;

провести аналіз процесуальних норм, що закріплюють порядок розгляду органами АМКУ справ про неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання;

виділити стадії розгляду органами АМКУ справ про недобросовісну конкуренцію;

дослідити заходи державно-примусового впливу органів АМКУ за розглянуті правопорушення та визначити шляхи підвищення ефективності застосування цих заходів;

розробити практичні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового забезпечення захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами господарського законодавства, що виникають при формуванні ділової репутації суб'єктів господарювання та реалізації права на захист непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації в конкуренції.

Предметом дослідження є господарсько-правові аспекти захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Зокрема, діалектичний метод дав змогу комплексно дослідити проблему господарсько-правової охорони та захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності. Сучасні загальнонаукові методи пізнання - системний, формально-логічний, структурно-функціональний - дали змогу визначити теоретичні засади господарсько-правового забезпечення в сфері охорони та захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності, сформулювати власні теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, які ґрунтуються на вимогах формальної логіки. Для дослідження нормативно-правової бази в сфері господарсько-правового забезпечення захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності та розроблення пропозицій щодо її вдосконалення застосовувались такі спеціальні наукові методи, як формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правових аналогій.

Методи аналізу та синтезу використовувалися в ході визначення поняття ділової репутації суб'єктів господарювання. За допомогою формально-логічного методу проведено аналіз законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції з метою виявлення його недоліків і розробки пропозицій з їх усунення. Системний метод використовувався при дослідженні видів правопорушень з неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу провести аналіз окремих положень вітчизняного та зарубіжного законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, практики його застосування. У ході такого аналізу використовувався досвід Німеччини, Франції, Японії, США, Канади, Китаю, Угорщини, Польщі, Російської Федерації та інших країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні господарсько-правових аспектів захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності.

Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора становлять наступні висновки, положення та рекомендації:

уперше:

1) здійснено систематизацію положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про непатентовані об'єкти права інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, що дає змогу усунути термінологічні неточності загального визначення непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання;

2) доведено фактичне існування тісного зв'язку ноу-хау, ділової репутації та гудвілу, який дає змогу зробити висновок про те, що до видів непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності можна віднести ноу-хау та гудвіл, які, в свою чергу, є складовими ділової репутації суб'єкта господарювання, а тому підлягають правовій охороні;

3) запропоновано розгорнуту класифікацію юридичних фактів, які припиняють дію права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності: негативні правоприпиняючі юридичні факти, наслідком яких є юридичне знищення непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як об'єкта правовідносин та позитивні правоприпиняючі юридичні факти, наслідком яких є припинення суб'єктивного права на непатентований об'єкт інтелектуальної власності в однієї особи, що є підставою виникнення чи можливістю за передбачених законом або договором обставин виникнення такого права в іншої особи;

удосконалено:

4) висновок, що право на такі непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, як ділова репутація, є об'єктом правової охорони, а у випадку порушення цього права, у тому числі шляхом неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, воно стає об'єктом захисту;

5) теоретичне уявлення про відносини, що виникають у процесі господарсько-правового захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як права на ділову репутацію суб'єкта господарювання, і доведено, що захист права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання має на увазі і захист самих непатентованих об'єктів інтелектуальної власності, які неправомірно використані у результаті правопорушення;

6) характеристику поняття «право на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності» та його розуміння як права власності, а також права, яке виникає внаслідок делегування певних повноважень власника іншій особі на договірній основі та на підставі інших правочинів;

7) визначення поняття «право на непатентований об'єкт інтелектуальної власності як право об'єктивне», як сукупність правових норм, встановлених і санкціонованих державою для регулювання відносин між суб'єктами господарювання з приводу об'єктів інтелектуальної власності, не захищених патентом або свідоцтвом;

8) визначення поняття «суб'єктивне право на непатентований об'єкт інтелектуальної власності» як міру можливої поведінки суб'єкта господарювання по відношенню до об'єкта інтелектуальної власності, не захищеного патентом або свідоцтвом;

9) висновок, що ефективність захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання органами АМКУ визначається ступенем розробленості порядку розгляду справ про її неправомірне використання, який являє собою регламентовану процесуальними нормами законодавства про захист економічної конкуренції діяльність органів АМКУ з розгляду справ і застосування до порушників заходів державно-примусового впливу;

набуло подальшого розвитку:

10) система наукових знань щодо з'ясування змісту правової природи ділової репутації суб'єктів господарювання з метою усунення термінологічних неточностей її загального визначення;

11) пропозиції щодо врахування вимог нормативного закріплення правової природи ділової репутації та її взаємозв'язку з об'єктами прав інтелектуальної власності, а саме: вважається за доцільне частину 2 статті 366 Господарського кодексу України викласти в такій редакції: «Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації, у тому числі непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності та комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, з визначенням або без визначення території використання в певній сфері господарської діяльності»;

12) положення щодо необхідності створення спеціалізованого конкуренційно - патентного суду для здійснення правосуддя в сфері захисту конкуренції та інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані, зокрема у правотворчій роботі - для подальшого розроблення господарсько-правових механізмів реформування системи захисту непатентованих об'єктів інтелектуальної власності, а також для наукового забезпечення правотворчої і правозастосовної діяльності, підвищення рівня підготовки та перепідготовки кадрів; при розробці проектів законів та вдосконаленні актів чинного законодавства; прикладний аспект, пов'язаний з можливістю практичного використання пропозицій у законотворчому процесі, а також у правозастосувальній практиці органів АМКУ, дозволить вдосконалити практику застосування господарської відповідальності за порушення прав на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності; у науково-дослідній роботі - для поглиблення теоретичних розробок у сфері господарсько-правового регулювання захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності, напрямків та способів використання таких теоретичних розробок у законодавстві; у навчальному процесі - при викладанні курсів «Господарське право», «Конкурентне право», «Правове регулювання антимонопольної діяльності», «Право інтелектуальної власності» та спецкурсів у вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації державних службовців; при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури, монографій з проблем, пов'язаних із господарсько-правовим захистом ділової репутації суб'єктів господарювання в Україні.

Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, мають дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблеми захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності суб'єктів господарювання.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, доповідалися на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Київській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (м. Київ, 2007), студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009), Міжнародній науково - практичній конференції «Верховенство права в глобалізованому світі» (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових публікаціях опублікованих у фахових виданнях України.

Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями і складається із вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінки, в тому числі список використаних джерел - 19 сторінок (207 найменувань).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується сучасний стан її наукової розробленості, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форми апробації, наведено дані про структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Загальна характеристика видів непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню визначення понять та видів притаманних непатентованим об'єктам інтелектуальної власності, генезису та специфіці понять «ділова репутація», «ноу-хау», «гудвіл», визначено коло суб'єктів правовідносин щодо захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання» аналізується зміст поняття ділової репутації в семантичному та нормативно-правовому аспектах з метою його уточнення та конкретизації відповідно до реалій сьогодення. Проведені дослідження надали змогу визначити види непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання.

Автором аналізуються підходи українських та зарубіжних фахівців до означення понять «ноу-хау» та «гудвіл». Проведений аналіз дав змогу дисертантові констатувати факт тісного зв'язку ноу-хау, ділової репутації та гудвілу, що, в свою чергу, дає змогу зробити висновок про те, що до видів непатентованих об'єктів інтелектуальної власності можна віднести ноу-хау та гудвіл, які є складовими ділової репутації суб'єкта господарювання, а тому підлягають правовій охороні.

Автором зазначається, що право на такі непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, як ділова репутація, є об'єктом правової охорони, а у випадку порушення цього права, у тому числі шляхом неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, воно стає об'єктом захисту. репутація діловий непатентований власність

Підрозділ 1.2. «Поняття та зміст права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання» присвячений дослідженню поняття, моменту виникнення права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, його змісту.

Момент виникнення права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності в законодавстві не визначено, а в науці склалися різні підходи щодо нього. Автор дотримується позиції, згідно з якою такі непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як ділова репутація і право на неї, виникають одночасно з моменту створення суб'єкта господарювання.

Автором обґрунтовується висновок про те, що суб'єктивне право на непатентований об'єкт інтелектуальної власності - це міра можливої поведінки суб'єкта господарювання по відношенню до об'єкта інтелектуальної власності, не захищеного патентом або свідоцтвом.

Наводиться узагальнення, що право на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності є немайновим і невідчужуваним правом суб'єкта господарювання. Наголошується на тому, що ознаки цього права не враховані при визначенні предмета договору комерційної концесії в Господарському і Цивільному кодексах України, норми яких передбачають передачу права на використання ділової репутації самостійно, окремо від передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності, комерційного досвіду. Доводиться, що такий підхід суперечить природі права на ділову репутацію, а саме: на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності, та не враховує, що об'єкти інтелектуальної власності, що не захищені охоронними документами (непатентовані), використовуються за цим договором не самостійно, а у зв'язку з використанням переданих за договором об'єктів інтелектуальної власності, комерційного досвіду. Тому право на використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності пропонується включити в комплекс прав, переданих за договором комерційної концесії, а не відносити до самостійного об'єкта передачі. Для повноцінної охорони непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання в даних договірних відносинах доцільно також закріпити обов'язок контрагента за договором (користувача) вживати всіх можливих заходів для підтримки рівня ділової репутації правоволодільця та не допускати її порушень.

Зроблено висновок, що норми статті 366 Господарського кодексу України і статті 1116 Цивільного кодексу України, які визначають предмет договору комерційної концесії, не враховують, по-перше, правову природу ділової репутації, а по-друге, її взаємозв'язок з об'єктами прав інтелектуальної власності, переданих за таким договором. Розв'язання цієї проблеми дисертант вбачає у можливості уточнення формулювань зазначених норм таким чином, щоб право на використання ділової репутації було включено в комплекс прав, переданих за договором комерційної концесії, а не виступало самостійним об'єктом передачі. Виходячи з цього, дисертант вважає за доцільне викласти частини 2 статті 366 Господарського кодексу України в такій редакції: «Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації, у тому числі непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності та комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, з визначенням або без визначення території використання в певній сфері господарської діяльності».

Підрозділ 1.3. «Право на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання» містить загальну характеристику права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання, зокрема щодо підстав виникнення та форм реалізації цього права.

Аналізуючи підстави виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, під «правом на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності» дисертант пропонує розуміти право власності, а також право, яке виникає внаслідок делегування певних повноважень власника іншій особі на договірній основі та на підставі інших правочинів. Право на непатентований об'єкт інтелектуальної власності, як право об'єктивне, - це сукупність правових норм, встановлених і санкціонованих державою для регулювання відносин між суб'єктами господарювання з приводу об'єктів інтелектуальної власності, не захищених патентом або свідоцтвом.

Автором зазначається, що право на такі непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, як ділова репутація, є об'єктом правової охорони, а у випадку порушення цього права, у тому числі шляхом неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, воно стає об'єктом захисту.

Зроблено висновок, що захист права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання має на меті і захист самих непатентованих об'єктів інтелектуальної власності, що неправомірно використані у результаті правопорушення.

Таким чином, у випадку неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання виникає право на їх захист, що може здійснюватися за допомогою звернення за захистом до органів АМКУ. Обов'язком порушника в охоронному правовідношенні, пов'язаному із захистом порушеного права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, є претерпування заходів державно-примусового впливу, застосовуваних до нього органами АМКУ.

Розділ 2. «Підстави виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності» складається з двох підрозділів, присвячених розгляду двох основних правових підстав виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.1. «Договір комерційної концесії (франчайзингу) як підстава виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання» досліджується зміст договору комерційної концесії (франчайзингу), обґрунтовується та наводиться нове формулювання предмета договору комерційної концесії (франчайзингу), що, на думку автора, найзмістовніше відображає суть цього виду договорів і дає змогу відмежувати його від інших договірних інститутів, що мають зовнішню подібність із франчайзингом. Формулюються мінімальні кваліфікуючі ознаки франчайзингових договорів. Докладно аналізуються характерні для договору комерційної концесії (франчайзингу) об'єкти інтелектуальної власності та правові особливості їх передачі. Досліджуються інші істотні умови договору франчайзингу.

Автором зазначається, що підстави виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності можна поділити на два види: позитивні підстави виникнення права на захист та негативні підстави виникнення права на захист.

Так, під позитивною підставою виникнення права на захист непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності потрібно розуміти юридичний факт передачі прав на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності за договором комерційної концесії (франчайзингу).

Дисертантом аналізуються основні аспекти правового регулювання питань, пов'язаних із наданням прав на використання характерних для договору комерційної концесії (франчайзингу) виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності: фірмове (комерційне) найменування, торговельні марки, комерційна таємниця тощо.

Наводиться узагальнення щодо специфіки договору комерційної концесії (франчайзингу), яке полягає, зокрема, в тому, що франчайзинг стосується інтересів третьої сторони, яка безпосередньо не є стороною договору франчайзингу. Цією стороною є споживач продукції, яку реалізує або виробляє користувач (франчайзі) під іменем і за технологією правоволодільця (франчайзера).

Автор наголошує на нагальній нерозв'язаній на законодавчому рівні проблемі відповідальності за договором комерційної концесії не тільки однієї сторони перед іншою, а й кожної із сторін перед споживачем.

У підрозділі 2.2. «Неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як підстава виникнення права на захист ділової репутації суб'єктів господарювання» проведено аналіз правопорушень у вигляді неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як негативної підстави виникнення права на захист ділової репутації суб'єктів господарювання та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення їх характеристики в Господарському кодексі України та Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Аналізуючи неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як головну підставу виникнення права на захист ділової репутації суб'єктів господарювання, автор зазначає, що правильне з'ясування складів правопорушень, пов'язаних із неправомірним використанням непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єкта господарювання, має принципове значення для їх кваліфікації під час розгляду органами АМКУ цієї категорії справ, а отже, для належного захисту права на ділову репутацію.

Необхідною умовою належного здійснення права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єкта господарювання є забезпечення цього права надійним правовим захистом у передбаченому законом порядку.

Зроблено теоретичне узагальнення, що незахищене свідоцтвом право на торговельну марку як непатентований об'єкт інтелектуальної власності потребує охорони на підставі конкурентного законодавства і захисту від недобросовісної конкуренції при неправомірному її використанні.

Запропоновано уточнити момент виникнення права на пріоритетне використання позначень, з яким пов'язана можливість захисту ділової репутації. З цією метою пропонується доповнити частина 2 статті 33 Господарського кодексу України та статтю 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» таким положенням: «Пріоритет визначається початком фактичного використання позначень у господарській діяльності суб'єкта господарювання, в результаті якої набута ділова репутація».

Запропоновано розширити перелік неправомірних дій у формулюванні правопорушення з неправомірного використання товару іншого виробника (частина 4 статті 33 Господарського кодексу України, статті 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). До неправомірних варто відносити дії з введення в господарський обіг чужих товарів не тільки під позначенням порушника, але й без такого, а також із зняттям або зміною упаковки товару. Це надасть виробникам більш широкі можливості для захисту права на ділову репутацію у випадку неправомірного використання їхніх товарів. Виходячи з цього, дане правопорушення і, відповідно, зазначені норми доцільно сформулювати в такій редакції: «Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення в господарський обіг як під своїм позначенням, так і без нього товару іншого виробника шляхом змін або зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на це особи. Неправомірним використанням товару іншого виробника є також введення його в господарський обіг зі зняттям або зміною упаковки, якщо переупаковка небезпечна для товару, у результаті переупаковки змінився первісний стан товару, на новій упаковці не зазначене найменування виробника та особи, яка переупакувала товар, нова упаковка завдає шкоди репутації виробника товару, виробник товару не поінформований про факт переупаковки, йому не надано зразки нової упаковки».

Робиться висновок, що потребує удосконалення об'єктивна сторона правопорушення у вигляді копіювання зовнішнього вигляду виробу (частина 5 статті 33 Господарського кодексу України та стаття 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Замість використовуваного в ній поняття «введення в господарський обіг» пропонується закріпити перелік конкретних неправомірних дій, які є способами введення копії в господарський обіг.

Вважається, що вимагає удосконалення правопорушення у вигляді порівняльної реклами. Формулювання частини 7 статті 33 Господарського кодексу України та статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», покликані закріпити це порушення, по-перше, не містять характеристики неправомірних дій, по-друге, виходять за межі групи правопорушень з неправомірного використання чужої ділової репутації, оскільки охоплює як позитивну порівняльну рекламу, так і негативну.

Робиться теоретичне узагальнення, що основною метою правозастосовних органів сьогодні повинно бути не стільки покарання осіб, котрі здійснюють пропозицію для продажу, продаж, зберігання з метою продажу скопійованих виробів, скільки виявлення джерела надходження на ринок таких виробів. Варіантом досягнення цієї мети могло б служити закріплення як підстава для звільнення від адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу осіб, які вчиняють зазначені дії, надання ними достовірної інформації про канали надходження такої продукції та третіх осіб, причетних до цього. Одержання такої інформації більшою мірою сприятиме боротьбі з розглянутими порушеннями, ніж сплата штрафу.

Розділ 3. «Господарсько-правове забезпечення захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню питань господарсько-правового забезпечення захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності.

Підрозділ 3.1. «Місце господарських правопорушень серед підстав юридичної відповідальності за порушення права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання» містить теоретико-правові питання визначення місця господарських правопорушень серед підстав юридичної відповідальності за порушення права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності та поглиблення теоретичних засад, притаманних господарській відповідальності як виду юридичної відповідальності.

Розглядаючи загальнотеоретичні положення господарської відповідальності, автором зазначається, що для господарсько-правової відповідальності як інституту господарського права важливим є удосконалення господарських санкцій, які хоча і забезпечують окремі сфери господарювання, але потребують розвитку. Це стосується, зокрема, деяких адміністративно-господарських санкцій, які передбачені у Господарському кодексі України, але не знайшли закріплення в інших законах. Зокрема, не закріплені в спеціальних законах такі передбачені в Господарському кодексі України адміністративно-господарські санкції, як зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.

Автором зазначається, що на сьогодні чинне законодавство України потребує розробки нових спеціальних норм, які, перш за все, регулюватимуть питання ділової репутації юридичних осіб, а також надаватимуть право юридичним особам на відшкодування немайнової шкоди у разі порушення їхньої ділової репутації.

Аналіз відповідальності сторін за договором комерційної концесії (франчайзингу) дав змогу дисертантові навести такі теоретичні узагальнення.

Умови про взаємну відповідальність сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) є гарантією збереження високої ділової репутації правоволодільця (франчайзера) й успішного функціонування всієї франчайзингової мережі, тобто виконання мети договору.

До істотних умов договору комерційної концесії (франчайзингу) потрібно віднести:

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за невиконання стандартів, визначених системою правоволодільця (франчайзера);

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за незабезпечення збереження комерційної таємниці.

Вказівка щодо обов'язкового включення цих умов до договору комерційної концесії (франчайзингу) має знайти своє відображення у законодавстві про комерційну концесію.

За вимогою однієї із сторін до договору комерційної концесії (франчайзингу) можуть бути включені й інші умови про відповідальність, які при цьому набувають статусу істотні:

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за недотримання квоти продажів;

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за несвоєчасне відрахування платежів;

умови про відповідальність правоволодільця (франчайзера) за постачання неякісних товарів чи матеріалів;

умови про відповідальність правоволодільця (франчайзера) за невиконання зобов'язань щодо довгострокової підтримки, реклами тощо;

інші умови, про які домовляються сторони.

Щодо відповідальності сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) перед споживачем, то її доцільно було б поділити таким чином:

при виробничому франчайзингу та договорі на надання послуг правоволоділець (франчайзер) несе субсидіарну відповідальність перед споживачем;

при товарному франчайзингу сторони відповідають солідарно за вимогами споживача.

Зроблено висновок, що у зв'язку із запропонованою диференціацією відповідальності доцільно було б реалізувати викладені вище принципи відповідальності сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) у спеціальному Законі України «Про комерційну концесію (франчайзинг)».

Підрозділ 3.2. «Органи Антимонопольного комітету України, виконавчої влади, що здійснюють юрисдикційні повноваження щодо захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання» містить положення щодо системи господарсько-правового захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності та висвітлює юрисдикційні повноваження органів АМКУ щодо захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності.

Виходячи з видів і форм діяльності щодо захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, до органів АМКУ, які здійснюють юрисдикційні повноваження щодо зазначеного захисту, автор відносить Антимонопольний комітет України, його адміністративні колегії, державних уповноважених АМКУ та адміністративні колегії територіальних відділень АМКУ.

Автором наголошується, що захист прав суб'єктів господарювання від конкурентних правопорушень, які здійснюються органами Антимонопольного комітету України, належить до позасудової форми захисту.

Аналіз практичної діяльності АМКУ дав змогу дисертантові зробити висновок про необхідність встановлення однакового для всіх суб'єктів господарювання (і юридичних осіб, і громадян) порядку притягнення до відповідальності за здійснення недобросовісної конкуренції взагалі та неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання зокрема. Необхідність цього підтверджується і правозастосовною практикою, яка свідчить, що рішення, прийняті антимонопольними органами у справах про недобросовісну конкуренцію, скоєну юридичними особами, і рішення судів загальної юрисдикції у справах про скоєння аналогічних дій громадянами-підприємцями, іноді суперечать одне одному. Як наслідок, створюються різні підходи до застосування законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що, у свою чергу, призводить до зниження рівня захищеності прав суб'єктів господарювання в конкурентних відносинах.

У підрозділі 3.3. «Порядок розгляду органами Антимонопольного комітету України справ про неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання» розглядається процесуальний порядок розгляду органами АМКУ справ про неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання.

Автором робиться висновок про те, що ефективність захисту права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання органами АМКУ багато в чому визначається ступенем розробленості порядку розгляду справ про її неправомірне використання. Цей порядок являє собою регламентовану процесуальними нормами законодавства про захист економічної конкуренції діяльність органів АМКУ з розгляду справ і застосування до порушників заходів державно-примусового впливу.

Дисертантом зазначається, що на сьогодні немає єдиного нормативно-правового акта, який регулював би порядок розгляду справ органами АМКУ. Це призводить до того, що багато процесуальних питань залишаються невирішеними, не закладено єдиного підходу до класифікації сукупності дій, здійснюваних органами АМКУ, що дало б змогу б об'єднати їх в окремі стадії порядку розгляду справ, не достатньо досліджений їх зміст. Автор вважає за необхідне застосування такого підходу до визначення форми та порядку захисту від недобросовісної конкуренції, який дав би змогу, з одного боку, зберегти переваги та можливості, наявні в антимонопольних органів у виявленні правопорушень, якісному та оперативному розслідуванні справ, а з іншого - привести порядок розгляду справ і захисту від недобросовісної конкуренції у відповідність зазначеним положенням Конституції. Цієї мети можливо досягнути, якщо компетенцію антимонопольних і судових органів при розгляді справ, що є наслідком конкурентних відносин, розмежувати в такий спосіб: за антимонопольними органами доцільним було б зберегти функції виявлення правопорушень, розслідування та підготовки справ до розгляду, а за судовими органами - закріпити функції безпосереднього розгляду справ та ухвалення рішення.

Підрозділ 3.4. «Заходи державно-примусового впливу, що застосовуються органами Антимонопольного комітету України при неправомірному використанні непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання» містить аналіз положень щодо застосування стосовно правопорушників правоохоронних заходів державно-примусового впливу.

Заходи впливу, що застосовуються органами АМКУ, за своєю природою є неоднорідними: до заходів захисту належать визнання факту правопорушення, припинення правопорушення, до заходів відповідальності - накладення штрафів.

Автором зазначається, що визнання факту недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання являє собою офіційне визнання органами АМКУ повної відповідності між ознаками скоєного діяння та ознаками конкретного складу правопорушення, зазначеного в нормах статей 4 - 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». У переважній більшості випадків визнання факту неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання є необхідною передумовою вживання інших заходів державно-примусового характеру, оскільки без встановлення факту правопорушення є неможливим застосування до порушника відповідних засобів захисту та відповідальності.

На підставі аналізу вітчизняної практики і зарубіжного досвіду застосування цих заходів визначено низку пропозицій з їх удосконалення.

Дисертантом критично оцінюється розмір та порядок обчислення штрафів.

Аналіз практики накладення штрафів органами АМКУ і досвід інших країн дав змогу запропонувати шляхи підвищення результативності їх застосування:

1) збільшити відсоткове співвідношення розміру штрафу та виторгу порушника за останній звітний рік до десяти відсотків. Цей варіант повністю застосовується для вирахування штрафів за всі види правопорушень щодо неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання, передбачені статтями 4 - 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

2) змінити бази вирахування штрафів і визначення їх у розмірі від тридцяти до двохсот відсотків виторгу, отриманого тільки в результаті неправомірних дій з використання ділової репутації. Запропоновані зміни підходу до визначення розмірів штрафів за неправомірне використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання дадуть змогу зробити такі штрафи економічно невигідними для правопорушників, що утримуватиме їх від неправомірних дій і в підсумку дасть змогу підвищити ступінь захищеності права суб'єктів господарювання на ділову репутацію.

Висновки

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо господарсько-правового регулювання захисту непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності.

1. Здійснено розробку положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання. З'ясування правової природи таких об'єктів дає змогу усунути термінологічні неточності загального визначення непатентованих об'єктів права інтелектуальної власності як ділової репутації суб'єктів господарювання.

2. Проведене дослідження дає змогу констатувати факт тісного зв'язку ноу-хау, ділової репутації та гудвілу. Саме цей зв'язок надає можливість зробити висновок про те, що до видів непатентованих об'єктів інтелектуальної власності можна віднести ноу-хау та гудвіл, які, в свою чергу, є складовими ділової репутації суб'єкта господарювання, а тому підлягають правовій охороні.

3. Встановлено, що право на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання як ділова репутація є об'єктом правової охорони, а у випадку порушення цього права, у тому числі шляхом неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, воно стає об'єктом захисту.

4. Доведено, що захист права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єкта господарювання має на увазі і захист самих непатентованих об'єктів інтелектуальної власності, що неправомірно використані у результаті правопорушення.

5. Встановлено, що у випадку неправомірного використання непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єкта господарювання виникає право на їх захист, що може здійснюватися за допомогою звернення за захистом до органів АМКУ. Обов'язком порушника в охоронному правовідношенні, пов'язаному із захистом порушеного права на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, є претерпування заходів державно-примусового впливу, застосовуваних до нього органами АМКУ.

6. Аналізуючи підстави виникнення права на захист непатентованих об'єктів інтелектуальної власності суб'єктів господарювання зроблено такі узагальнення:

під «правом на непатентовані об'єкти інтелектуальної власності» мається на увазі право власності, а також право, яке виникає внаслідок делегування певних повноважень власника іншій особі на договірній основі та на підставі інших правочинів;

...