Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.773

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Шевцов Василь Григорович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник -кандидат медичних наук, доцент ВАШЕВ Олег Єгорович, Харківській регіональній інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров'я

Офіційні опоненти:доктор наук з державного управління, професор РАДИШ Ярослав Федорович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління охороною здоров'я

доктор наук з державного управління, доцент КАРАМИШЕВ Дмитро Васильович, Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування

Захист відбудеться 28 жовтня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75 (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75)

Автореферат розісланий 23 вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська держава на сучасному етапі розвитку вирішує низку складних соціально-економічних проблем, що загострилися внаслідок світової фінансової кризи та зволікання структурних реформ в економіці і соціальній сфері. Особливо це стосується системи охорони здоров'я, яка тривалий час залишається майже незмінною і нездатна забезпечити надання громадянам послуг високої якості. Позитивні зрушення у галузі можливі за умов оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним обладнанням та забезпечення медперсоналу адекватної заробітної плати, переорієнтації державного управління на вирішення системної проблеми залишкового принципу фінансування галузі.

У зв'язку з цим нагальним стає питання формування та запровадження нової концепції розвитку системи охорони здоров'я і приведення її у відповідність з міжнародними стандартами якості медичної допомоги, що потребує належного наукового обґрунтування і розробки дієвих механізмів державного управління галуззю.

Стан наукової розробки проблеми. У розвиток теорії та практики державного управління соціальною сферою в Україні значний внесок зробили як вітчизняні (О. Амосов, В. Бакуменко, М. Білинська, О. Галацан, О. Голяченко, З. Гладун, М. Дейкун, В. Дзюндзюк, Л. Жаліло, В. Загородній, В. Москаленко, А. Немченко, В. Пономаренко, І. Солоненко, А. Уваренко), так і зарубіжні (Д. Бервік, Н. Крюгер, М. Пекман, Т. Шанейфельт) фахівці. Формуванню нормативно-правової бази охорони здоров'я в Україні присвячено роботи Ю. Вороненка, Я. Радиша, В. Рудого. Обґрунтування шляхів удосконалення механізмів державного управління окремими сферами суспільного буття знаходимо у наукових працях В. Корженка, Д. Карамишева, О. Коротич, М. Латиніна, Т. Лозинської, Н. Мельтюхової, А. Мельник, Г. Одінцової, Ю. Сурміна.

Упровадженню ринкових відносин у сферу охорони здоров'я та удосконаленню її фінансового забезпечення присвячено праці О. Вашева, Б. Волоса, В. Журавля, Д. Карамишева, В. Лехан, З. Надюка, А. Підаєва та ін.

З огляду на зміст наукового доробку зазначених та інших фахівців, можна констатувати, що існуючі механізми державного управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я та трансформаційних змін в українському суспільстві потребують удосконалення. Усе це й обумовлює вибір теми дослідження, визначення його мети та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах виконання науково-дослідних робіт кафедри управління охороною суспільного здоров'я Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Формування організаційно-економічного механізму діяльності системи охорони здоров'я в умовах загальнообов'язкового соціального медичного страхування” (державний реєстраційний номер 0106U012331) та “Механізми державного регулювання якості медичних послуг в Україні” (державний реєстраційний номер 0109U004864). У межах даних НДР здобувачем узагальнено досвід розвинених країн світу щодо розвитку медичної допомоги, з'ясовано основні принципи державного управління цим процесом, запропоновано концепцію упровадження системи медичного страхування в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування шляхів удосконалення механізмів державного управління системою охорони здоров'я, розробка практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності розвитку медичної допомоги із забезпеченням соціальних гарантій і соціальної справедливості за трансформаційних умов. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

– проаналізувати стан дослідження проблеми державного управління розвитку медичної допомоги в системі охорони здоров'я українськими та зарубіжними дослідниками;

– розкрити сутність понять, які утворюють категоріально-понятійний апарат державного управління розвитком медичної допомоги;

– на основі порівняльного аналізу вітчизняної та зарубіжних систем медичного страхування запропонувати модель фінансування системи охорони здоров'я в Україні;

– виявити й обґрунтувати можливості запровадження бюджетно-страхової моделі фінансування системи охорони здоров'я в Україні;

– опрацювати комплексний механізм державного управління системою охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини в Україні;

– розробити обґрунтовану модель системи державного управління стандартизацією медичної допомоги та медичного страхування;

– обґрунтувати необхідність упровадження організаційно-функціональної моделі державного контролю за розвитком страхової медичної допомоги;

– визначити основні заходи щодо забезпечення ефективності розвитку медичної допомоги з упровадженням страхової медицини в Україні.

Об'єкт дослідження - державне управління розвитком системи охорони здоров'я.

Предмет дослідження - механізми державного управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Системний підхід дозволив розглянути керовану й керуючу підсистеми управління наданням медичної допомоги як цілісного комплексу взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів; метод аналізу і синтезу використано для визначення сучасних підходів до фінансування системи охорони здоров'я; історичний і логічний метод - для визначення рівня дослідженості питань розвитку медичної допомоги у вітчизняній та зарубіжній літературі; статистичні методи - для дослідження динаміки становлення та розвитку системи медичної допомоги в Україні, визначення його тенденцій і закономірностей; метод соціологічного опитування - для вивчення думки окремих груп медичних працівників і пацієнтів щодо шляхів покращення надання медичних послуг та впровадження страхової медицини в Україні; моделювання й узагальнення - для розробки комплексного механізму державного управління розвитком системи охорони здоров'я.

Теоретичну і методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення теорії державного управління, наукові ідеї українських та зарубіжних фахівців, Конституція України, укази Президента України, закони і нормативно-правові акти, у т.ч. Бюджетний кодекс України, Господарський кодекс України, розпорядження органів центральної виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні забезпечення сталого розвитку системи охорони здоров'я та розробці практичних рекомендацій щодо упровадження системи страхової медицини в Україні. На основі одержаних результатів

уперше:

– запропоновано комплексний механізм державного управління розвитком системи охорони здоров'я в Україні, який поєднує організаційні, фінансові, регулятивні, контрольні заходи та має на меті забезпечення задоволеності суспільства медичною допомогою, підвищення захищеності громадян від фінансових ризиків на випадок хвороби, покращання загального стану їх здоров'я;

– визначено сутність поняття “розвиток медичної допомоги”, що стосується цілеспрямованого, закономірного, незворотного, багаторівневого, керованого, відтворювального, змінного процесу діяльності суб'єктів надання медичної допомоги, характеристиками якого є якість, прийнятність, законність, професійність, результативність;

удосконалено:

– структуру фінансування сфери охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини (окрім виділення з Державного бюджету коштів, вона включає залучення інвестицій, розширення спонсорської бази, запровадження кращого зарубіжного досвіду використання ресурсів);

– технологію державного управління стандартизацією медичної допомоги та медичного страхування (запровадження контролю якості надання медичної допомоги, правильності визначення діагнозу захворювання, оцінка рівня діагностично-лікувального процесу, запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування);

– визначення поняття “медична допомога”, що стосується комплексу заходів, які здійснюються медичними фахівцями з метою профілактики, діагностики та лікування хвороб людей;

дістали подальший розвиток:

– експертна картка оцінки якості діагностично-лікувального процесу в лікувально-профілактичному закладі, що включає контроль відповідності діагностики лікувальним заходам, рівня якості послуг, ефективності лікування;

– комплекс заходів щодо забезпечення стабільного функціонування бюджетно-страхової моделі фінансування системи охорони здоров'я в Україні (впровадження обов'язкового медичного страхування, запровадження системи державних закупівель медичних послуг, перерозподіл повноважень між органами управління різних рівнів тощо);

– визначення пріоритетних напрямків упровадження стратегії розвитку медичної допомоги в Україні (запровадження комплексного механізму державного управління системою охорони здоров'я, перехід до бюджетно-страхової моделі розвитку медичних закладів, розширення участі громадян у плануванні та управлінні системою охорони здоров'я тощо).

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексу взаємоузгоджених законодавчих, технологічних та організаційних заходів щодо забезпечення сталого розвитку галузі; раціональної перебудови мережі закладів охорони здоров'я з проектуванням чисельності медичного персоналу відповідно до обсягів надання медичної допомоги; створення новітньої системи обліку надання медичних послуг та системи інформаційно-лікувального процесу; зміни акцентів органів управління охороною здоров'я на систему незалежного контролю та експертизи, повноти, якості та безпечності надання медико-санітарної допомоги; удосконалення системи акредитації медичних закладів та атестації лікарів; створення системи забезпечення застрахованих отримувачів допомоги її гарантованими якістю та обсягами; удосконалення нормативно-правової бази та відповідного правового забезпечення трансформації державного управління; створення умов для правових гарантій пацієнта (уточнення процедури реалізації права на вільний вибір та зміну лікаря, умов надання стаціонарної та спеціалізованої допомоги); чіткого розподілу повноважень між органами управління галуззю; забезпечення самостійності і відповідальності медичних установ і медичних працівників; створення незалежного громадського контролю за діяльністю медичних закладів; стандартизації медичних послуг (на первинному, вторинному, третинному рівнях) та забезпечення постійного їх підвищення.

Результати досліджень щодо вдосконалення механізмів державного управління системою охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини в Україні використано Головним управлінням охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації при розробці проектів галузевих нормативно-розпорядчих актів, Департаментом охорони здоров'я та соціальних питань Харківської міської ради (довідка про впровадження № 9/657 від 02.11.2010 р., Хмельницькою обласною лікарнею при вивченні думки пацієнтів щодо сучасного стану медичної допомоги (довідка про впровадження № 707 від 30.04.2010 р.) , державною установою “Інститут патології хребта та суглобів ім. М.І. Ситенка” АМНУ (довідка про впровадження № 539 від 24.06.2010 р.), ТОВ “Інститут оптимальної медицини” (при вирішенні завдань управлінської діяльності на регіональному і місцевому рівнях - довідка про впровадження № 1/12 від 17.12.2010 р.) , державною установою “Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України” в організаційно-лікувальній і науковій роботі (довідка про впровадження № 611 від 08.06.2010 р.), кафедрою управління охороною суспільного здоров'я ХарРІ НАДУ при Президентові України при підготовці та викладанні модулів “Медичне страхування”, “Економіка та фінансування охорони здоров'я” за програмою підготовки магістрів державного управління (акт про впровадження від 27.12.2010 р.).

Основні положення та висновки будуть корисними при розробці стратегії реформування системи охорони здоров'я в Україні, вивченні ставлення пацієнтів до персоналу лікувально-профілактичних закладів щодо сучасного стану медичної допомоги, а також думки лікарів стосовно впровадження страхової медицини в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій не використовувалися ідеї співвиконавців науково-дослідних робіт.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження та отримані наукові результати оприлюднено на V, VIII та ХІ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.; м. Харків, 2008 р.; м. Харків, 2011 р.), науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми розвитку управлінських систем: досвід, тенденції, перспективи” (м. Харків, 2006 р.) та “Фармакоекономіка в Україні: стан та перспективи розвитку” (м. Харків, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 11 наукових працях загальним обсягом понад 5 авт. арк., 6 з яких опубліковано у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 12 додатків (на 25 стор.) і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 207 сторінок, у т.ч. : рисунків - 20 (на 9 стор.), таблиць - 6 (на 3 стор.). Список використаних джерел налічує 238 найменувань (на 25 стор.), з них - 30 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються стан її наукової розробки, мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікації здобувача.

У першому розділі - “Проблеми державного управління системою надання медичних послуг” - на основі системного аналізу наукових праць фахівців з'ясовується ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи щодо державного управління наданням медичної допомоги та розвитком системи охорони здоров'я в Україні, обґрунтовуються раціональні шляхи її перебудови на ринкових засадах з урахуванням нормативно-правової бази та можливості удосконалення механізмів державного управління галуззю. Сучасний стан охорони здоров'я населення України, як свідчать наукові публікації та відповідні соціальні практики, ще не відповідають потребам демократичного суспільства, умовам реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров'я. Відсутня науково обґрунтована система медичного страхування як особливий об'єкт державного управління та дієвий чинник розвитку медичної галузі. Нормативно-правова база управління системою охорони здоров'я формується без належного наукового обгрунтування. Зокрема, можна наполягати на недосконалості Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, що стосується забезпечення права фізичної дієздатної особи чи її законних представників на відмову від надання медичних послуг. У цьому аспекті даний закон не відповідає Цивільному кодексу України, що декларує таке право пацієнта.

Не принижуючи важливості й значущості існуючих наукових досліджень, можна стверджувати, що теоретичні та практичні аспекти державного управління розвитком медичної галузі в умовах її реформування вивчено недостатньо. Зокрема, це стосується понятійно-категоріального апарату. В розділі уточнюється сутність понять “державне управління системою охорони здоров'я”, “медична допомога”, “розвиток медичної допомоги”. Так, під державним управлінням системою охорони здоров'я маються на увазі цілеспрямовані дії щодо посилення впливу держави на зміцнення здоров'я громадян, що реалізуються завдяки організуючим, регулюючим, контролюючим заходам та здійснюються органами державної влади з метою надання населенню якісної медичної допомоги. У свою чергу, ,,медична допомога” визначається як комплекс заходів, що здійснюються медичними фахівцями з метою профілактики, діагностики та лікування захворювань.

Лікувально-профілактичні заклади за ринкових умов є основними структурними складовими соціально-економічної системи, якій властиві зворотні та незворотні процеси, тобто якісні та кількісні зміни у сфері суспільної продуктивності праці та виробничих відносин. У зв'язку з цим особливого значення набуває поняття “розвиток медичної допомоги” як цілеспрямований, закономірний, незворотний, багаторівневий, керований, відтворювальний, змінний процес діяльності суб'єктів надання медичної допомоги, основними характеристиками якого є якість, прийнятність, законність, професійність, результативність. Отже, лікувально-профілактичні заклади є структурними елементами системи охорони здоров'я, що здійснюють цей процес з використанням ресурсного потенціалу, новітніх медичних технологій, сучасних стандартів, клінічних протоколів у гармонійному зв'язку з соціальними та економічними факторами розвитку.

Розвиток сучасної ринкової економіки потребує трансформації системи охорони здоров'я, адаптації її до ринкових умов - передусім, переходу до страхової медицини. Узагальнення досвіду розвинених країн Європи свідчить про важливість страхової медицини як потужного джерела фінансування охорони здоров'я. Вона є поширеною як у країнах з бюджетним фінансуванням, так і в країнах із соціальним медичним страхуванням.

Державне управління системою охорони здоров'я об'єднує низку функцій (організаційно-правову, соціально-економічну), реалізація яких наражається на гострі протиріччя між керуючою та керованою підсистемами, невідповідність фактичних потреб населення реальним можливостям галузі охорони здоров'я. Розв'язання цих суперечностей потребує вдосконалення та впровадження дієвих механізмів державного управління, передусім, організаційного, економічного, правового, соціального.

Ефективність системи державного управління охороною здоров'я залежить від співвідношення складності інформації керованої і керуючої підсистем. Окрім того, відносно самостійний розвиток взаємодіючих підсистем може порушувати рівноваги комплексу “керуюча підсистема - технологічна підсистема - керована підсистема”. В розділі запропоновано обґрунтовану структуру системи державного управління охороною здоров'я України (рис. 1), що дає змогу виокремити закономірності впливу на використання ресурсів об'єктами господарської діяльності (лікувально-профілактичні заклади, фізичні особи), а також враховувати можливості застосування нових технологій, приладів, медикаментів, способів і методів лікування, розширювати технологічні і ресурсні можливості управлінських структур у зв'язку з формуванням ринку медичних послуг, страхової медицини, а відтак, - розширити єдиний медичний простір.

понятійний медичний допомога страховий

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура системи державного управління охороною здоров'я України

Дієвість державного управління розвитком системи охорони здоров'я визначається за такими критеріями, як ефективність (співвідношення між витратами на проведення реорганізації галузі та досягнутими результатами), економічність (намагання отримання певних результатів з найменшими витратами) та результативність (міра досягнення поставленої мети) і в ринкових умовах залежить від наслідків функціонування системи надання якісних медичних послуг.

Розвинуті соціальні практики свідчать про те, що механізми державного управління є визначальними детермінантами діяльності системи охорони здоров'я. В умовах ринкової економіки державне регулювання ресурсним забезпеченням системи охорони здоров'я має вирішальне значення щодо підвищення ефективності її функціонування. Розбудова ринку, як основи економічної політики держави, спонукає до переосмислення цінностей та принципів функціонування системи охорони здоров'я, зміни її парадигми.

Оскільки у сучасних умовах розвитку в українському суспільстві формуються ринкові відносини, необхідною умовою забезпечення сталого розвитку системи охорони здоров'я є поєднання державного і ринкового механізмів управління.

У другому розділі - “Особливості управління розвитком медичної допомоги на сучасному етапі” - обґрунтовано концептуальні підходи до удосконалення системи державного управління галуззю. На основі узагальнення світового досвіду виділено два підходи щодо розвитку системи управління охороною здоров'я: підвищення ефективності національних систем охорони здоров'я у поєднанні з механізмами стимулювання суспільних витрат на охорону здоров'я - концепція “good governance” (концепція “доброго управління”); збільшення державних витрат на охорону здоров'я. Зазначається, що в європейських країнах останнім часом переглядаються погляди на роль держави в охороні здоров'я. У більшості країн реформуються системи охорони здоров'я за принципами солідарності, загальнодоступності надання медичної допомоги, фінансування охорони здоров'я.

В розділі розглядаються традиційні моделі організації охорони здоров'я, що діють в європейських країнах і мають перспективу запровадження в Україні. Сучасні світові моделі системи охорони здоров'я - державна (система Беверіджа: виступає засобом соціального захисту широких верст населення); державно-ринкова (система Бісмарка: ринково орієнтована система охорони здоров'я); ринкова (модель США: побудована на взаємодії лікарів і пацієнтів, як вільних суб'єктів ринку). Кожна з моделей має певні особливості, які необхідно враховувати в Україні, узгоджуючи їх з вітчизняними традиціями.

Визначено, що для реформування системи охорони здоров'я в Україні необхідно забезпечувати гарантії прав громадян на медичну допомогу, привести відносини суб'єктів системи у відповідність з базовими умовами суспільного середовища для регульованого і ефективного процесу розвитку системи медичної допомоги з упровадженням страхової медицини.

Реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я має спиратися на комплекс досконалих законодавчих актів, що створюють правову основу для впровадження обов'язкового медичного страхування. Одним з важливих чинників удосконалення законодавства є оптимальне визначення вимог, що застосовуються в процесі створення законів та підзаконних актів.

У процесі удосконалення законодавчої бази в галузі охорони здоров'я повинні бути вирішені завдання розробки та прийняття законів, що стосуються прав пацієнтів, діяльності медичних закладів, електронного документообігу в охороні здоров'я тощо. Відпрацьовуючи проекти законів, обов'язково необхідно враховувати: зв'язок з чинним законодавством та особливості кожного регіону, його демографічні, кліматичні і соціально-економічні умови.

Таким чином, процес створення нормативно-правових актів - це сукупність послідовних організаційних дій, що регулюються конституційними та іншими юридичними нормами. Але всі вони базуються на конкретних соціально-економічних умовах, що складаються в країні та характеризують саме процеси взаємовідносин держави і суспільства.

Невід'ємною складовою сталого розвитку системи охорони здоров'я є страхова медицина з її фондами та агенціями, які безпосередньо оплачують послуги, надані лікувально-профілактичними закладами. На підставі результатів проведених соціологічних досліджень можна стверджувати, що упровадження бюджетно-страхової моделі в Україні дозволяє забезпечувати стабільний розвиток медичної галузі та передбачати багатоканальність оплати медичних послуг (рис. 2).



Рис. 2. Оплата вартості медичної допомоги в Україні

Таким чином, створення інституції соціально-економічного розвитку медичної допомоги є новою та характерною саме для ринкових відносин, які знаходяться у стані формування, а система обов'язкового медичного страхування стає складовою системи соціального захисту населення. Отже, Україні потрібен інститут страхової медицини як сукупність однорідних норм права, які регулюють суспільні відносини щодо застосування та реалізації механізмів управління медичним страхуванням. Він має стати елементом структури управління за ринкових умов поряд з такими складовими, як інститути конкурентного середовища, приватної власності, банківського регулювання, ринку цінних паперів тощо.

У третьому розділі - “Механізми державного управління розвитком медичної допомоги в Україні” - обґрунтовуються принципи, напрями, стратегії розвитку медичної допомоги з упровадженням страхової медицини в Україні, а також зазначається, що держава формує сприятливі умови для розвитку ринку медичних послуг та захищає права споживачів, гарантуючи мінімум медичного обслуговування для всіх громадян, задовольняючи соціальні потреби.

Основними пріоритетами розвитку медичної галузі в Україні є розширення багатоукладності, формування єдиного медичного простору для раціонального використання наявних потужностей і ресурсів, введення гарантованого обсягу та забезпечення високого рівня медичної допомоги, перехід до державно-страхового фінансування, організація керованої медико-санітарної допомоги з використанням інституту сімейного лікаря.

Стратегія розвитку системи охорони здоров'я передбачає: перехід від вертикального (нормативно-адміністративного) вектора співпідлеглості лікувально-профілактичних закладів до горизонтального типу взаємодії суб'єктів медичного простору на рівноправних економічних відносинах; перехід до страхової медицини; створення нових управлінських структур (територіального управління медичною допомогою тощо); формування системи фінансування з багатоканальним надходженням коштів, надання лікувально-профілактичним закладам права фондоутримання і скасування постатейних витрат; структурна зміна системи надання медичної допомоги з переважним розвитком мережі закладів первинної медико-санітарної допомоги.

Отже, пріоритетні напрями розвитку медичної допомоги мають відповідати таким цілям: поліпшення показників стану здоров'я населення; загальнодоступність медичного обслуговування; поєднання збільшення фінансування із стримуванням зростання собівартості послуг і ефективним використанням ресурсів; залучення до управління медичною галуззю громадськості.

В розділі пропонуються основні заходи забезпечення ефективності розвитку медичної допомоги в Україні з упровадженням страхової медицини.

При адаптації медичної галузі до ринкових умов важливу роль відіграють механізми державного управління, які забезпечують ефективність та стабілізують функціонування всієї системи управління. В роботі запропоновано комплексний механізм державного управління розвитком галузі, що включає такі важливі елементи, як організація системи охорони здоров'я з трирівневою медичною допомогою (первинною, вторинною, третинною), фінансування галузі, фінансові засоби, регулювання діяльності з метою поєднання засобів державного впливу і ринкових механізмів (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Комплексний механізм державного управління розвитком системи охорони здоров'я

Запровадження комплексного механізму державного управління системою охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини в Україні продиктовано наступними умовами: держава фінансує лікувально-профілактичні заклади за рахунок податків, підприємств та окремих громадян; медична допомога та послуги сплачує держава та посередники; ресурсне забезпечення здійснює держава, підприємства та посередники на ринку медичних послуг, де визначається попит та пропозиція.

Надання якісних медичних послуг безпосередньо пов'язується з контролем діяльності суб'єктів лікування. Контроль професійності надання медичної допомоги проводиться на основі історій хвороб. При цьому конкретизується правильність поставлених діагнозів і відповідність їм лікувально-профілактичних заходів, а також результати лікування (медична ефективність). З метою покращання контролю, розроблено експертну картку оцінки рівня діагностично-лікувального процесу в ЛПЗ, де відображається відповідність діагностики лікувальним заходам у кожному конкретному випадку за стандартами якості, розробленими МОЗ України. На підставі цього контролю визначається рівень якості і ефективності медичної допомоги лікаря, відділення, закладу в цілому.

Рівень якості і ефективності надання медичної допомоги в лікувально-профілактичному закладі має декілька ступенів контролю: на рівні завідуючого відділенням; на рівні заступника головного лікаря закладу; на рівні головного лікаря (менеджера) закладу. Крім цього, контроль якості та ефективності надання медичної допомоги здійснюється спеціалістами районного, міського, обласного і республіканського рівнів. Така багатоступеневість контролю обумовлена високою персональною відповідальністю лікарів за стан здоров'я пацієнтів і їх життя.

Ефективність державного управління діяльністю медичних закладів і розвитком медичної допомоги залежить прямопропорційно від рівня правової культури управлінського та медичного персоналу, що вимагає підготовки нової генерації керівників (менеджерів) галузі. Менеджер у галузі медичної допомоги керує інфраструктурою з метою ефективної організації надання медичних послуг. Такий спеціаліст має, з одного боку, підпорядковувати організаційні структури медичної допомоги завданням виконання замовлення, а з іншого, - представляти інтереси сфери професійної медичної діяльності перед замовником з інших сфер. В дисертації розроблено організаційно-функціональну модель впливу держави в особі менеджера на розвиток страхової медичної допомоги, запровадження якої буде сприяти підвищенню якості медичної допомоги та медичних послуг при впровадженні страхової медицини в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в удосконаленні механізмів державного управління розвитком медичної допомоги за умов упровадження страхової медицини в Україні, розробці моделей, які забезпечать теоретичне й практичне використання отриманих результатів, а реалізовані мета і завдання дають підстави для наступних висновків і рекомендацій:

1. Системний аналіз літературних джерел показав, що державне управління розвитком медичної допомоги в Україні ще не відповідає суспільним потребам. Встановлено значну невідповідність досягнутого рівня медичної допомоги в Україні і управління нею сучасному рівню світової медицини, потребам формування демократичного суспільства, реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров'я. Потребують подальшого удосконалення нормативно-правова база стандартизації медичної допомоги та механізми державного впливу на її розвиток.

У дисертації запропоновано сучасну модель системи державного управління стандартизацією медичної допомоги та медичного страхування, а також розроблено комплексний механізм державного управління системою охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини в Україні, що поєднує в собі організаційні, фінансові, регулятивні та контролюючі заходи, які впливають на процеси розвитку медичної допомоги, сприяють підвищенню її ефективності, доступності, якості та результативності щодо забезпечення задоволеності суспільства медичною допомогою та послугами, підвищення захищеності громадян від фінансових ризиків на випадок хвороби.

2. Потребує подальшого розвитку категоріально-понятійний апарат теорії державного управління охороною здоров'я. Зокрема, це стосується поняття “розвиток медичної допомоги”, що відображає цілеспрямований, закономірний, незворотний, багаторівневий, керований, відтворювальний, змінний процес діяльності суб'єктів надання медичної допомоги. Основними структурними елементами системи охорони здоров'я, що здійснюють цей процес з використанням ресурсного потенціалу, новітніх медичних технологій, сучасних стандартів, клінічних протоколів у гармонійному зв'язку з соціальними та економічними факторами розвитку є лікувально-профілактичні заклади.

3. Запропоновано модель фінансування системи охорони здоров'я з упровадженням страхової медицини, як систему упорядкування і концентрації фінансових ресурсів для медичної сфери шляхом включення таких структурних елементів: ринок медичних послуг, лікувально-профілактичні заклади (надавачі медичних послуг), роботодавці, держава (центральні та місцеві органи управління) та посередники (фонд обов'язкового медичного страхування та страхові агенції). Упровадження бюджетно-страхової моделі трансформує управління системою охороною здоров'я в Україні відповідно до основних пріоритетних напрямів її розвитку: поліпшення здоров'я населення, загальнодоступність медичної допомоги і рівноправність в отриманні послуг, підвищення якості медичного обслуговування.

4. Доведено доцільність побудови системи державного управління стандартизацією медичної допомоги та медичного страхування для визначення єдиних принципів і підходів до стандартизації та забезпечення ефективного управління на всіх рівнях організації охорони здоров'я при впровадженні страхової медицини в Україні.

Розроблено організаційно-функціональну модель державного контролю за розвитком страхової медичної допомоги в системі охорони здоров'я України, де вплив держави в особі менеджера сприятиме ефективному забезпеченню надання якісної, доступної медичної допомоги та медичних послуг.

5. Встановлено, що забезпечення стабільного функціонування бюджетно-страхової моделі фінансування системи охорони здоров'я в Україні потребує реалізації комплексу заходів з урахуванням часового фактора: перший рік - внесення відповідних змін до “Основ законодавства України про охорону здоров'я” щодо уточнення процедури реалізації права на вільний вибір і зміну лікаря, умов надання стаціонарної та спеціалізованої допомоги або прийняття закону про організацію медичного обслуговування; реорганізація стаціонарного сектора на принципах функціональної диференціації ліжкового фонду; передача на комунальний рівень відомчих медичних закладів і забезпечення територіальної інтеграції лікарень різної підлеглості; обрахування нормативної ціни медичної допомоги згідно зі стандартами; упровадження системи інформаційного забезпечення управління ціноутворенням медичних послуг; розробка методики визначення вартості медичних послуг; внесення змін до Конституції України щодо безоплатності медичних послуг в державних і муніципальних закладах (ст. 49); розробка і прийняття законів про механізми управління охороною здоров'я на базовому, регіональному та державному рівнях і про обов'язкове медичне страхування; створення загальнонаціонального фонду обов'язкового медичного страхування і законодавче запровадження нового цільового внеску на відповідний вид соціального страхування або, в разі обрання моделі, яка ґрунтується на загальних податках, покласти функції платника на регіональні рівні та органи управління охороною здоров'я; розробка відповідно до міжнародних вимог стандартів діагностики лікування та організації надання медичної допомоги (клінічного керівництва) на основі науково обґрунтованої медичної практики; розробка типових програм управління розвитком медичної допомоги для медичних закладів з упровадженням страхової медицини; запровадження дієвого державного контролю за розвитком страхової медичної допомоги в системі охорони здоров'я України.

Другий рік реформ - розробка та впровадження стандартів медичної допомоги та медичного страхування (при впровадженні) на трьох рівнях - первинному, вторинному, третинному (в розрізі окремих захворювань).

6. Потребують реалізації пріоритетні напрямки стратегії розвитку медичної допомоги в Україні: впровадження обов'язкового медичного страхування з покладанням функції єдиного платника на національний фонд соціального медичного страхування і його регіональні відділення; удосконалення системи бюджетного фінансування із забезпеченням відокремлення споживача (органи управління охороною здоров'я) і постачальників медичних послуг (заклади системи охорони здоров'я); запровадження державних закупівель медичних послуг усіх рівнів надання медичної допомоги (первинної, вторинної, третинної) шляхом укладання відповідних контрактів; перерозподіл управлінсько-владних повноважень між суб'єктами різних рівнів управління. За Міністерством охорони здоров'я України мають залишитися функції стратегічного планування та прогнозування, державний контроль і нагляд, фінансування загальнонаціональних програм у сфері охорони здоров'я, здійснення права власності загальнодержавних медичних закладів, що надають населенню спеціалізовану медичну допомогу. Право власності та управління іншими медичними закладами, а також право розпорядження їх майном доцільно передати територіальним громадам чи їх об'єднанням.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевцов В. Г. Стратегія державного управління системою охорони здоров'я в Україн і / В. Г. Шевцов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - Вип. 3 (18). - С. 183-190.

2. Шевцов В. Г. Порівняльний аналіз стану вітчизняної та закордонних систем медичного страхування [Електронний ресурс] / В. Г. Шевцов // Державне будівництво: зб. наук. праць. - 2008. - № 2. - Режим доступу: http://www.nplu.gov.

3. Шевцов В. Г. Сучасні питання впровадження державного медичного страхування / В. Г. Шевцов // Менеджер: науковий журнал. - 2008. - Вип. 4 (46). - С. 30-34.

4. Шевцов В. Г. Роль державного фінансування медичної галузі в умовах реформування / В. Г. Шевцов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - Вип. 4 (23). - С. 343-347.

5. Шевцов В. Г. Державний контроль щодо забезпечення медичної допомоги в умовах упровадження страхової медицини в Україні / В. Г. Шевцов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. - Вип. 4 (27). - С. 304-312.

6. Шевцов В. Г. Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я / В. Г. Шевцов // Актуальні проблеми розвитку управлінських систем : досвід, тенденції, перспективи : зб. матер. наук.-практ. конф., 19 квітня 2006 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 157-163.

7. Шевцов В. Г. Сучасні медичні стандарти - передумова впровадження страхової медицини в Україні / В. Г. Шевцов // Фармакоэкономика в Украине : состояние и перспективы развития : матер. II научн.-практ. конф., 21-22 мая 2009 г. - Х., 2009. - С. 125-128.

8. Шевцов В. Г. Управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсів у сфері діагностики та лікування хворих в умовах реформування системи охорони здоров'я / В. Г. Шевцов // Державне управління та місцеве самоврядування : тези V міжнар. наук. конгресу. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 144-145.

9. Шевцов В. Г. Упровадження медичного страхування в Україні в умовах сучасної системи фінансування галузі охорони здоров'я / В. Г. Шевцов // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VIII міжнар. наук. конгресу. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 296-297.

10. Шевцов В. Г. Державне управління розвитком медичної допомоги за умов упровадження страхової медицини в Україні / В. Г. Шевцов // Авторське право і суміжні права: офіційний бюлетень. - 2010 - № 21. - С. 36-37.

11. Шевцов В.Г. Державне управління розвитком медичної допомоги в Україні: теоретичні аспекти [Електронний ресурс] / В. Г. Шевцов // Публічне адміністрування: теорія та практика: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ. - 2010. - Вип. 1(3). - Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua /zbirnik/index.html.

АНОТАЦІЯ

Шевцов В.Г. Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2011.

У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в теоретичному обґрунтуванні шляхів забезпечення сталого розвитку системи охорони здоров'я в Україні та розробці практичних заходів щодо інтенсифікації цього процесу.

Здійснено системний аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел щодо нормативно-правового, організаційного та фінансового забезпечення державного управління системою охорони здоров'я, визначення сучасного стану розвитку медичної допомоги.

Поглиблено теоретико-прикладну сутність понять “державне управління системою охорони здоров'я”, “медична допомога”, “розвиток медичної допомоги”.

Розроблено організаційно-функціональну модель державного контролю за розвитком страхової медичної допомоги в системі охорони здоров'я України, а також картку експертної оцінки діагностично-лікувального процесу в лікувально-профілактичних закладах.

Пропонується бюджетно-страхова модель фінансування системи охорони здоров'я, яка дозволить підвищити економічну ефективність медичної допомоги, залучити додаткові джерела фінансування та трансформувати управління охороною здоров'я за принципами регульованого та соціального підприємництва.

Ключові слова: механізми державного управління, охорона здоров'я, медична допомога, страхова медицина, реформування галузі, лікувально-профілактичні заклади, охороноздоровча політика.

АННОТАЦИЯ

Шевцов В.Г. Государственное управление развитием медицинской помощи в условиях реформирования системы здравоохранения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2011.

В диссертации обобщена и решена актуальная научная задача, которая состоит в теоретическом обосновании путей обеспечения стабильного развития системы здравоохранения в Украине и разработке практических мероприятий по интенсификации этого процесса.

Осуществлен системный анализ отечественных и зарубежных научных источников относительно нормативно-правового, организационного и финансового обеспечения государственного управления системой здравоохранения, определения его современного состояния.

Уточнена теоретико-прикладная сущность понятий “государственное управление системой здравоохранения”, “медицинская помощь”, “развитие медицинской помощи”. Разработаны организационно-функциональная модель государственного контроля за развитием страховой медицинской помощи в системе здравоохранения Украины, а также карточка экспертной оценки диагностико-лечебного процесса в лечебно-профилактических учреждениях. Предлагается бюджетно-страховая модель системы здравоохранения, которая позволит обеспечить развитие медицинской помощи за счет привлечения дополнительных источников финансирования, и трансформацию управления здравоохранением на принципах регулированного и социального предпринимательства. Соискателем предложен комплексный механизм государственного управления системой здравоохранения, направленный на повышение эффективности лечебно-профилактической деятельности в условиях реформирования отрасли с целью полного удовлетворения потребностей населения в медицинских услугах, повышения уровня защищенности граждан от финансового риска в случае болезни и улучшения общего состояния их здоровья. Основные направления стратегии развития медицинской помощи в Украине предусматривают: введение обязательного медицинского страхования с возложением функции единого плательщика на государственный фонд обязательного медицинского страхования; совершенствование системы бюджетного финансирования с гарантированным обеспечением прав потребителей и производителей медицинских услуг; кардинальное перераспределение управленческо-властных полномочий между органами управления различных уровней.

Ключевые слова: механизмы государственного управления, здравоохранение, медицинская помощь, страховая медицина, реформирование отрасли, лечебно-профилактические учреждения, политика здравоохранения.

ANNOTATION

Shevtsov V.G. Public administration in the sphere of medical care under the conditions of health care system reformation. - Manuscript.

Dissertation for getting of a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.02 -mechanisms of public administration. -Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2011.

The thesis summarizes and solves an actual scientific task of theoretical justification of ways to ensure sustainable health care system in Ukraine and to develop practical measures of intensifying this process.

A system analysis of foreign and national scientific sources of legal, organizational and financial support of public administration in the sphere of health care is undertaken, as well as the current state of medical care is defined.

The theoretical and applied notion of the concepts of “public administration in the sphere of health care system”, “medical care”, “development of health care” is deepened.

An organizational and functional model of state control over the development of insurance medical care in the health care system of Ukraine is developed, as well as a card of expert diagnostic and therapeutic assessment process in medioprophylactic facilities.

A budget-insurance model of health care financing that will improve economic efficiency of medical care, attract additional funding and transform public health administration on the principles of regulated and social entrepreneurship is proposed.

Keywords: mechanisms of public administration, health care, medical aid, insurance health care, reformation of the field, medioprophylactic facilities, health care policy.

Відповідальний за випуск Вашев Олег Єгорович

Підписано до друку 26.08.2011. Формат 60х84¹/₁₆.

Папір офсетний. Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9. тираж 100 прим.

Зам. № 20.

Віддруковано з оригінал-макета в Харківському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України.

61050, м. Харків, просп. Московський, 75, тел. (057) 732-32-55

Размещено на Allbest.ru

...