Конституційно-правові засади економічної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 342.417

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.02 - Конституційне право; муніципальне право

Конституційно-правові засади економічної системи України

Скупінський Олег Віталійович

Харків - 2011

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Серьогін Віталій Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Барабаш Юрій Григорович, Національний університет „Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, проректор з навчальної роботи; кандидат юридичних наук, доцент, Боняк Валентина Олексіївна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права.

Захист відбудеться «28» квітня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.02 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий «25» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Мічурін.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що стабільний розвиток економічних відносин і реальне економічне зростання в Україні неможливі без ефективного механізму конституційно-правового регулювання економічної системи, в якому б враховувалися новітні досягнення правової й економічної наук. Адже тільки шляхом створення ефективного механізму правового регулювання досліджуваних відносин, що ґрунтуються на конституційних цілях і принципах, можна сформувати конкурентоспроможну соціально орієнтовану економіку, котра забезпечуватиме соціальні інтереси, стабільний і гарантований захист суспільних і особистих інтересів громадян.

Конституційно-правове регулювання економічних відносин є одним з найменш розроблених напрямків сучасної вітчизняної юридичної науки. Адже формування сучасного українського конституціоналізму відбувалося за відсутності усталених політичних, економічних і культурних засад суспільства, що перебувало на перехідному етапі й тільки опановувало нові цілі соціального розвитку.

Питання про вплив конституції й конституційного законодавства в цілому на економічний розвиток суспільства і держави є протягом останніх десятиліть об'єктом прискіпливої уваги не тільки науки конституційного права, але й економічної теорії та загальної теорії держави і права. Зокрема, істотний внесок у розвиток окремих положень про економічні функції держави та їх реалізацію в нормативних правових актах внесли вчені: В.С. Афанасьєв, А.П. Глєбов, А.І. Денисов, Л.І Загайнов, Л.І. Каск, В.М. Корельський, Б.П. Курашвілі, А.П. Косіцин, Л.В. Ніколаєва, В.С. Петров, М.І. Піскотін, Л.Б. Тіунов, В.М. Чхіквадзе та ін. Проблемам трансформації економічної системи були присвячені роботи багатьох видатних вітчизняних економістів: Л.К. Абалкіна, В.М. Гальперіна, Д.С. Львова, С.М. Меншикова, Є.Г. Ясіна та ін., а також зарубіжних економістів - М. Альбера, Дж. Гелбрейта, П. Дракера, Л. Ерхарда, П. Козловські, Х. Ламберта, А. Мюллер-Армака, В. Ойкена, А. Рюстова, Ф. Хайєка, А. Хіллмана та ін. На пострадянському ґрунті першість у вивченні проблем конституційно-правового регулювання економіки належить російським державознавцям Г.Н. Андреєвій, П.М. Баренбойму, Г.А. Гаджиєву, С.Ю. Данилову, А.В. Захарову, В.І. Лафітському, В.Д. Мазаєву, В.А. Мау, В.А. Фетисовій та ін.

Проте в Україні конституційно-правові засади економічної системи досі ще не були предметом самостійного дисертаційного дослідження. Відчувається гостра проблема в доктринальному визначенні оптимальної моделі конституційно-правового регулювання економічної системи в Україні, що враховувала б власний історичний досвід і кращі здобутки зарубіжної політико-правової теорії й практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах та відповідно до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. та Пріоритетних напрямів наукових досліджень харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою Радою ХНУВС 23 грудня 2005 р., протокол № 12.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета даної роботи полягає у тому, щоб з'ясувати роль й значення конституційно-правових норм у формуванні й розвиткові економічних відносин, сформувати цілісну концепцію конституційно-правових засад регулювання економічної системи України.

Зазначена мета досягається при вирішенні наступних завдань:

- визначити методологічні підходи до розуміння співвідношення між державою, правом та економікою;

- виявити взаємозв'язки, що існують між економічними й політичними засадами конституційного ладу;

- надати загальну характеристику механізму конституційно-правового регулювання економічних відносин в Україні;

- з'ясувати особливості конституційного регулювання засад економічної системи України;

- сформулювати конституційні принципи економічної системи України;

- обґрунтувати межі конституційно-правового регулювання економіки, з'ясувати критерії і конкретні типи відносин у даній сфері, котрі можуть бути віднесені до предмету конституційного права, виходячи із загальних уявлень про комплекс суспільних відносин, що регулюються галуззю;

- виявити проблеми і сформулювати пропозиції щодо основних напрямків удосконалення конституційно-правового регулювання економічної системи України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі конституційно-правового регулювання економічної системи України.

Предметом дослідження виступають конституційно-правові засади економічної системи України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є філософський діалектико-матеріалістичний підхід, що передбачає розгляд економіки і права як матеріальної реальності, що існує об'єктивно і постійно розвивається під впливом внутрішніх протиріч при активній, творчій ролі людини. Співвідношення між економічною і політико-правовою системами суспільства (підрозділ 1.1) розглядалося за допомогою системно-структурного і структурно-функціонального методів. Історико-правовий метод дослідження застосовувався для дослідження еволюції конституційно-правового регулювання економічних відносин (підрозділ 1.2). Сучасні конституційні моделі регулювання економічних відносин та види конституційної економіки (підрозділ 1.3) досліджувалися у порівняльно-правовому плані. Конституційно-правові інститути, що визначають характер економічної системи України (Розділ 2) аналізувалися за допомогою формально-логічного та формально-юридичного методів. Логіко-семантичний метод надав можливість сформулювати рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного конституційного законодавства (підрозділи 2.1-2.4). У роботі над усіма структурними підрозділами дисертації широко використовувалися такі логічні прийоми, як аналіз і синтез, визначення і класифікація. Під час аналізу сучасного стану забезпечення економічних прав і свобод (підрозділ 2.2.) використовувався соціометричний метод.

Емпіричну базу дослідження складають матеріали практичного застосування чинного українського й зарубіжного законодавства, що регулює економічні відносини, в тому числі рішення Конституційного Суду України, результати соціологічних опитувань.

Нормативну основу дослідження склали Конституція України та конституції зарубіжних держав, міжнародно-правові акти, національне законодавство, а також підзаконні нормативні акти, що регулюють економічні відносини.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вона є першим серед вітчизняних досліджень, присвячених комплексному аналізу конститу-ційно-правового регулювання економічних відносин і конституційно-правових проблем формування й розвитку економічної системи, що ґрунтується на принципах свободи підприємницької діяльності та рівного захисту різноманітних форм власності.

Розробка теми дисертаційного дослідження дозволила авторові виявити й запропонувати наступні положення, що виносяться на захист:

1. Уперше у вітчизняній юридичній науці:

- з'ясовано політико-правові аспекти взаємодії держави й економіки; зроблено висновок про конституцію як важливий інструмент такої взаємодії;

- досліджено еволюцію конституційно-правового регулювання економічної системи; виокремлено п'ять етапів такого регулювання, з'ясовано їх зміст і хронологічні межі;

- обґрунтовано тезу про те, що економічна система належить до предмету конституційно-правового регулювання; встановлено, що характер економічної системи України суттєво визначають чотири конституційно-правові інститути, зміст яких досить повно відображають їх назви: „Конституційні принципи економічної системи”, „Конституційно-правові основи власності”, „Основні економічні права і свободи людини і громадянина”, „Конституційні засади економічної діяльності держави”;

- системно проаналізовано конституційні засади економічної системи України, визначено їх сучасний стан і перспективи розвитку; сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинної Конституції України, спрямовані на удосконалення правового регулювання економічних відносин;

- визначено систему основних (конституційних) принципів економічної системи України за чинною Конституцією 1996 р.; з'ясовано, що сучасна економічна система України ґрунтується на принципах економічного суверенітету (економічної самостійності) України, свободи економічної діяльності, державного регулювання економіки, економічної багатоманітності (економічного плюралізму), соціальної спрямованості економіки, непорушності приватної власності, конкурентної економіки;

- обґрунтовано основні напрямки поліпшення конституційно-правового регулювання відносин власності в Україні, серед яких: а) поси-лення системності викладення нормативного матеріалу щодо власності, більш чіткий розподіл відповідних норм між першим і другим розділами Основного Закону; б) змістовне оновлення конституційних норм щодо власності, зокрема: закріплення поділу форм власності на публічну і приватну (в т.ч. власності на землю), а також видового розмаїття кожної з названих форм; визначення переліку майна, що перебуває виключно у публічній власності; визнання власності громадських формувань різно-видом публічної власності; в) подальша „юридизація” конституційного тексту, відмова від зайве декларативних термінів, як-то „національне багатство”, „непорушність приватної власності” тощо.

Удосконалено:

- систему конституційних принципів економічної системи України; пропонується доповнити її принципами єдності економічного простору України та поєднання ринкової саморегуляції економічних процесів з правовим, програмним, ціновим і бюджетно-фінансовим регулюванням;

- доктрину конституційно-правового статусу людини і громадя-нина в Україні; обґрунтовано тезу про те, що у процесі конституційної реформи мають бути зміцнені конституційні засади правового становища особи в економічній системі суспільства; із цією метою пропонується доповнити перелік економічних прав і свобод людини і громадянина правами на свободу економічної діяльності, на спадкування майна, а також правом працівників на участь в управлінні своїм підприємством; водночас пропонується конституційно встановити заборону на проведення роботодавцями локаутів та накладення ними штрафів на працівників;

- тезу про те, що оновленню й підвищенню ефективності діяльності держави в економічній сфері мають відповідати інституційні зміни в державному механізмі; запропоновано створити Економічну, соціальну й екологічну раду як незалежний, неупереджений консультативний орган загальнодержавного рівня.

Дістало подальшого розвитку:

- поняття „конституційна економіка”; пропонується розглядати його у двох аспектах: у суб'єктивному - як напрямок економічної науки, що полягає у розробці оптимальних конституційно-правових меж діяльності суб'єктів економічної системи, та в об'єктивному - як юридичну характеристику економічної системи, що підпорядкована ідеалам конституціоналізму;

- поняття „економічна конституція”, під якою пропонується розуміти систему конституційно-правових норм, які комплексно й достатньо повно закріплюють засади економічної системи;

- теза про те, що у межах конституційної економіки роль конститу-ційних положень у регулюванні економічних процесів має бути посилена;

- теза про необхідність більш повного і системного закріплення засад економічної системи у чинній Конституції України; на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду з цією метою пропонується доповнити Конституцію 1996 р. спеціальним розділом „Економічна система”.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони розширюють основу для подальших наукових досліджень конституційно-правового регулювання економічних відносин і можуть бути використані при розробці навчальної й методичної літератури, а також у процесі законотворчої діяльності. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при викладенні дисциплін „Конституційне право України” та „Державне право зарубіжних країн”. Вони можуть бути використовуватися в процесі удосконалення конституційного законодавства, що регулює економічні відносини.

Апробація результатів дослідження. Висновки, положення, оцінки, пропозиції й рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, обговорені на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ і впроваджені в навчальний процес шляхом їх використання при розробці лекційних курсів та робочих навчальних програм з дисциплін „Конституційне право України” та „Державне право зарубіжних країн”. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на V Міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства - до правової держави” (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.) та науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 5 червня 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації було викладено у 6 наукових працях: 4 статтях у фахових виданнях і 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена науковими цілями, завданнями й логікою дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, розподілених на вісім підрозділів, висновків і списку використаної літератури (250 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, у т.ч. основного тексту - 190 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються ступінь його наукової розробленості, мета і завдання роботи, її методологічна основа та наукова база, а також основні положення, які виносяться на захист. Підкреслюються наукова новизна і практична значимість результатів дослідження.

Розділ 1 «Конституційне право і економіка: історико-теоретичні аспекти” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню теоретико-методологічних аспектів теми дисертації.

У підрозділі 1.1. «Економічна і політико-правова системи суспільства: співвідношення і взаємодія» обґрунтовується, що при аналізі проблем співвідношення держави й економіки в історично різних соціальних системах на практиці (для вирішення аналогічних проблем стосовно сучасної України) більш доцільно йти не традиційним шляхом, що передбачає вивчення держави й економіки від рабовласницької держави і права аж до сучасності, а шляхом їх класифікації та дослідження залежно від ступеня розвитку в країні ринкової структури. Згідно з даним критерієм соціальні системи умовно розподілені на три групи: 1) системи, в яких повністю або майже повністю відсутні традиційні ринкові елементи; 2) системи з „новонароджуваними” ринковими відносинами, що йдуть шляхом становлення ринкових інститутів; 3) системи з високорозвиненою ринковою економікою.

Найбільш істотними рисами й особливостями перехідних (транзитних) від неринкових до ринкових соціальних систем (у т.ч. й України) є: а) поступова зміна характеру взаємовідносин державних органів та економічних структур у бік партнерських; б) втрата монополії держави і державної власності над економікою й іншими формами власності; в) зміна методів державного впливу на економічні відносини; г) поступове витіснення адміністративних методів керівництва й важелів впливу на економіку фінансовими та їм подібними засобами; д) різкий відхід урядових структур від плановості в розвитку економіки й невідворотне виникнення при цьому невпорядкованості і навіть хаотичності; е) послідовна переорієнтація економічних і державних структур із загальнонаціональних пріоритетів на свої власні фінансові й інші інтереси, на прибуток як основний рушійний фактор у їх партнерських відносинах; ж) посилення ролі податків і податкової поліції як державного засобу фінансового впливу державних структур на суспільство й на економічні структури; з) дедалі зростаюче значення фінансового, цивільного, комерційного, податкового, банківського та інших безпосередньо пов'язаних з розвитком економіки галузей права в загальній системі права.

Основні напрямки економічної діяльності держави в перехідний період мають зводитися до наступного: 1) вироблення загальної в масштабі всієї країни внутрішньої й зовнішньої економічної політики, стимулювання економічного зростання і стабільності; 2) правове забезпечення виникаючих ринкових відносин, підтримка конкуренції як основи ринкового господарства; 3) визначення кола і правового статусу суб'єктів економічних відносин; 4) вироблення соціальної політики і дієвих засобів захисту економічних та інших інтересів населення; 5) перерозподіл доходів і створення системи соціальних „амортизаторів” для реалізації принципу соціальної справедливості; 6) заборона й припинення протизаконних засобів ведення господарства й комерції, 7) створення найбільш сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва, протекція його від витіснення більш розвиненим іноземним капіталом; 8) регламентація порядку вирішення виникаючих у сфері економіки спорів і встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства.

Стверджується, що взаємодія економіки і державного ладу виявляє деякі закономірності. Серед них найбільш помітними є такі: 1) стабіль-ність державного ладу залежить від відносного рівня розвитку, стійкості й перспективності економіки; 2) нерозвинена економіка перешкоджає формуванню стабільного державного ладу і застосуванню конституційно-правових принципів; 3) якщо держава не перебуває у стані війни чи якихось надзвичайних обставинах, демократичний конституційний лад найкращим чином відповідає вільній високорозвиненій економіці.

У підрозділі 1.2. «Еволюція конституційно-правового регулювання економічних відносин» виокремлено п'ять етапів конституційного регулювання економічної системи в зарубіжних країнах.

Перший етап (кінець ХVIII ст.) - початковий період історії писаних конституцій, період перший революцій, спрямованих проти феодальних відносин, закладення фундаменту конституційного регулювання економіки.

Другий етап (ХІХ ст.) - поширення конституцій і подальший (в основному еволюційний) розвиток конституційної матерії, поступова трансформація економічних відносин на капіталістичний лад в умовах збереження монархічної державності, що поступово звільняється від феодальних відносин. Стосовно об'єктів права власності цей період характеризується збереженням у конституціях (або включенням до них) низки об'єктів, що належать до феодальних відносин власності (домени), появою нових об'єктів, а також поступовим формуванням нового регулювання державної власності та її об'єктів.

Третій етап (перша половина ХХ ст.) - значне розширення кола об'єктів власності стосовно державної власності, особливо в конституціях авторитарних держав, що супроводжувалося в конституціях соціалістичних держав обмеженням чи забороною приватної власності.

Четвертий етап (друга половина ХХ ст. до 1990-х років) - засвоєння колишніми колоніями конституційного регулювання економічних відносин або західного зразка, або за соціалістичною конституційною моделлю, активного розвитку останньої, а також розширення кола об'єктів права власності у конституціях під впливом концепцій національного розвитку та науково-технічного прогресу.

П'ятий етап (від 90-х років ХХ ст. до теперішнього часу) - пов'язаний з якісними змінами технологій (біотехнології, інтелектуальна власність, генна інженерія тощо), інформатизацією, усвідомленням світовою спільнотою екологічної загрози, а також загальним прискоренням і розширенням політичних процесів (зокрема, за рахунок розпаду соціалістичної системи, а також перетворення у 90-ті роки ХХ ст. корінних народів на важливих політичних акторів як на національній, так і на міжнародній арені) і відображенням їх у конституціях.

Звертається увага на те, що наприкінці ХХ ст. процеси глобалізації вплинули на конституційне регулювання у названих сферах принаймні двояким чином: 1) воно більшою, порівняно з попереднім етапом, мірою уніфікувалося, основу для цього склали відповідні норми міжнародного права, які сприяли ствердженню таких принципів, як мультикультуралізм, визнання особливих прав окремих груп населення тощо; 2) отримало поширення встановлення соціальних цілей державного розвитку. Трансформація соціалістичних країн у постсоціалістичні призвела до зменшення обсягу регулювання в них соціально-економічних відносин, а головне, до змістовних змін, які вказують на перехід до західної моделі конституційного регулювання цих відносин.

У підрозділі 1.3 «Конституційна економіка: поняття, ознаки, види» досліджено основні характеристики даного феномену та його співвідношення з економічною конституцією країни. З'ясовано, що термін „конституційна економіка” був запроваджений у науковий обіг у 60-ті роки ХХ ст. для визначення певної групи наукових досліджень, що виникли з доволі давніх галузей економіки, що стосувалися так званого суспільного вибору. У 1990-ті роки конституційна економіка перетворилася на важливий напрямок наукових досліджень як у Західній Європі, так і в Північній Америці. У той час у світі масово відбувалися радикальні перетворення, що змусило перенести центр уваги дослідників зі звичних проблем політичного вибору на інституційно-конституційну структуру, в межах якої цей вибір відбувається.

На сьогодні під конституційною економікою розуміють науковий напрям, що вивчає принципи оптимального поєднання економічної доцільності з досягнутим рівнем конституційного розвитку, відображеним у нормах конституційного права, які регламентують економічну й політичну діяльність у державі. Серед основних дослідницьких напрямків вітчизняна конституційна економіка називає виявлення конституційно-правових передумов ефективного розвитку економіки; аналіз впливу економіки на державу, в т.ч. дослідження механізмів впливу економіки на збереження чи зміну конституційних форм; вивчення впливу економічних криз на державу й конституційних криз на економіку; дослідження впливу глобалізації світової економіки на конституційні процеси в різних країнах.

Розбудова конституційної держави в Україні передбачає обов'язкову „конституціоналізацію” всіх складових суспільного ладу, в т.ч. й еконо-мічної системи. Передусім має бути визначено економічні засади конституційного ладу, які б відображали суспільний консенсус щодо головних цілей і напрямків економічного розвитку, здійснено раціональ-ний розподіл владних повноважень між органами публічної влади в економічній сфері. Формування конституційної економіки має спиратися на економічну конституцію як систему конституційно-правових норм, які комплексно й достатньо повно закріплюють засади економічної системи. При цьому конституційні норми, як зауважував Дж. Бьюкенен, мають забезпечувати гармонічне поєднання демократії з міцною економікою.

У підрозділі 1.4 «Конституційно-правові проблеми економічної реформи в Україні» відзначається, що розбудова незалежної Української держави нерозривно пов'язана з суттєвим оновленням усіх підсистем суспільного ладу, в т.ч. і з проведенням економічної реформи. При цьому в конституції відображається як той соціально-економічний ідеал, якого прагнуть досягти в результаті реформування, так і інституційно-функціональний механізм його реалізації.

Звертається увага на те, що у період глибоких суспільно-політичних перетворень прийняття нової конституції є актом своєрідного передбачення, юридичним закріпленням ще не існуючої, але бажаної (принаймні для правлячої еліти, а в ідеалі - для всього народу) моделі майбутнього устрою країни. Наприклад, на відміну від реальної ситуації в економіці, що мала місце в середині 90-х років ХХ ст., Конституція України відобразила модель економіки добробуту й процвітання, що ґрунтується на концепції стійкого розвитку і в якій використовуються інструменти як ринкового, так і державного регулювання.

Обґрунтовується, що необхідними умовами здійснення курсу радикальних ринкових реформ в Україні слід вважати: 1) вироблення виваженої стратегії здійснення соціально орієнтованої ринкової трансформації економіки України, виходячи із засад суверенності та незалежності, демократичності, соціальної спрямованості й верховенства права; 2) чітке уявлення про етапи проведення радикальних ринкових реформ, розробку його механізму; 3) орієнтацію на ринкову трансформацію всіх державних структур, які мають розглядати її як таку, що відповідає національним інтересам; 4) досягнення хоча б початкових реальних успіхів на окремих ділянках реформ, насамперед тих, що зачіпають життєві інтереси широких верств населення; 5) реальне залучення до проведення ринкових реформ широких верств населення не як об'єктів, а як суб'єктів цих реформ і формування на цих засадах широкої соціальної бази розуміння, підтримки та захисту національних економічних інтересів; 6) створення широкого середнього класу як найактивнішої бази соціально орієнтованих ринкових реформ.

Наголошується на тому, що економічні реформи породжують необхідність внесення змін не тільки до поточного законодавства, але й виходу на конституційний рівень. Яскравим прикладом впливу світової фінансової кризи на зміст новітніх конституційних реформ може слугувати внесення поправок до Основного закону ФРН, здійснене у травні 2009 р. що передбачає запровадження жорстких обмежень на зростання заборгованості у бюджетах німецької федерації та її земель.

Розділ 2 «Конституційно-правові інститути, що визначають характер економічної системи України» складається з чотирьох підрозділів і присвячений характеристиці системи правових норм, що мають вирішальне значення вітчизняної конституційної економіки.

У підрозділі 2.1. «Конституційно-правові принципи економічної системи України» розкриваються основоположні, керівні ідеї, на яких ґрунтується конституційна економіка України. Відзначається, що чинна Конституція України 1996 р. не містить окремого розділу чи навіть статті, в яких би були систематизовано викладені основні принципи економічної системи. Проте системний аналіз тексту Основного Закону дає підстави стверджувати, що у цьому документі закріплено цілу низку правових принципів, на яких мають ґрунтуватися економічні відносини.

Обґрунтовується теза, що серед правових принципів економічної системи України можна виокремити, принаймні, три рівні. Перший рівень складають принципи, що мають найвищий рівень абстрактності, найвищу юридичну силу і відображення в Конституції України, тобто становлять засади конституційного ладу України; другий - загальні принципи, що характеризують економічну систему в цілому, але є продовженням, деталізацією засад конституційного ладу; третій - принципи, що визначають статус окремих суб'єктів економічної системи чи загальний порядок здійснення окремих видів господарської діяльності. При цьому тільки перші два рівні принципів економічної системи мають конститу-ційно-правовий характер і, відповідно, є предметом даного дослідження.

Група правових норм, що закріплюють принципи першого рівня, являють собою відносно обособлену й внутрішньо стійку підсистему (субінститут) в межах генерального інституту засад конституційного ладу. Цей субінститут, який отримав у спеціальній літературі назву „конституційні засади економічного ладу”, регулює найважливіші відносини у сфері власності, виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ, зумовлену об'єктивними закономірностями економічного розвитку суспільства. Серед принципів першого рівня виокремлено такі принципи: економічного суверенітету (економічної самостійності) України; свободи економічної діяльності; державного регулювання економіки у межах та у спосіб, що визначені законом; економічного багатоманітності (економічного плюралізму); поєднання інтересів власника, суспільства і держави (соціальної спрямованості економіки); непорушності приватної власності; конкурентної економіки.

Звертається увага на те, що конституційні принципи економічної системи не існують поза системним зв'язком з іншими принципами, що складають засади конституційного ладу України, особливо з принципами правової й соціальної держави, а також з іншими положеннями, що стосуються регулювання економічних відносин. Ці принципи лежать в основі великої сукупності конституційних норм, що пов'язані між собою логіко-правовими зв'язками, і через це являють собою певну єдність, підсистему конституційно-правових норм, побудовану з використанням концепцій «конституційної економіки» та „економічної конституції”.

У підрозділі 2.2. «Конституційно-правове регулювання відносин власності в Україні» підкреслено, що відносини власності є провідним елементом економічної системи будь-якої країни, оскільки вони значною мірою зумовлюють характер всіх інших економічних відносин, а також здійснюють суттєвий вплив на характер політичної та соціальної систем.

Обґрунтовується позиція, що з урахуванням вітчизняної політико-правової практики і зарубіжного досвіду конституціоналізму в Основному Законі України варто встановити загальновживаний поділ форм власності на публічну і приватну. Принагідно слід закріпити, що основними видами публічної власності є державна (загальнонародна) і муніципальна (комунальна), а приватної - індивідуальна і корпоративна.

Стверджується, що для розмежування державної власності і власності Українського народу немає достатніх підстав, оскільки з точки зору сучасного конституціоналізму держава - це суверенна організація публічної влади всього народу, державноорганізований народ. Протиставлення державної власності загальнонародній є фактичним визнанням того, що справжнім власником державного майна є не народ, а виключно бюрократичний апарат, чиновництво, що суперечить принципам народного суверенітету і демократії.

Обстоюється думка, що з точки зору забезпечення справжнього народовладдя і захисту економічного суверенітету держави у тексті Конституції варто закріпити перелік майна, що може перебувати виключно у державній власності. Взірцем у даному випадку може слугувати ст. 84 Конституції Португалії 1976 р. Водночас, до даного переліку слід додати майно збройних сил та інших воєнізованих формувань, а також стратегічно важливі об'єкти, тобто об'єкти, приватизація яких становитиме загрозу національній безпеці України.

Зроблено висновок, що основними напрямками поліпшення конституційно-правового регулювання відносин власності в Україні є: а) покращення системності викладення нормативного матеріалу щодо власності, більш чіткий розподіл відповідних норм між першим і другим розділами Основного Закону; б) змістовне оновлення конституційних норм щодо власності, зокрема: закріплення поділу форм власності на публічну і приватну (в тому числі власності на землю), а також видового розмаїття кожної з названих форм; визначення переліку майна, що перебуває виключно у публічній власності; визнання власності громадських формувань різновидом публічної власності; в) подальша „юридизація” конституційного тексту, відмова від зайве декларативних, позбавлених реального юридичного змісту термінів, як-то „національне багатство”, „непорушність приватної власності” тощо. Водночас у процесі перегляду мають бути збережені прогресивні за своїм змістом норми про соціальну функцію власності, рівний захист прав усіх суб'єктів права власності та їхню рівність перед законом.

У підрозділі 2.3. «Конституційно-правове закріплення основних економічних прав особи в Україні» акцентується увага на тому, що економічні права як фундаментальні міри можливої поведінки особи в економічних відносинах є важливою складовою економічної системи будь-якої країни. Отримавши конституційне закріплення, ці права стають атрибутом конституційної економіки, а норми, що їх фіксують - елементом економічної конституції держави.

Під економічними правами пропонується розуміти можливості індивідів у сфері виробництва і розподілу матеріальних благ щодо забезпечення вільного розпорядження предметами споживання та основними факторами господарської діяльності: умовами виробництва та робочою силою. Зазначені права визначають статус людини і громадянина як учасника економічної діяльності, спрямовані на забезпечення добробуту та якості життя людей, задоволення економічних та пов'язаних з ними інших потреб та інтересів. конституційна економіка правовий регулювання

На основі узагальнення й критичного аналізу висловлених у сучасній науці поглядів на видове розмаїття економічних прав людини робиться висновок про те, що до їх переліку варто відносити: 1) право приватної власності; 2) право на користування об'єктами публічної власності; 3) право на свободу економічної діяльності (в т.ч. свобода вибору виду суспільно корисної діяльності, свобода вибору професії, свобода підприємництва, право на захист від недобросовісної конкуренції тощо); 4) право на працю (в т.ч. право на вільний вибір праці, заборона примусової чи невільницької праці, право на захист від незаконного звільнення та безробіття, право на безпечні умови праці, право на своєчасне отримання заробітної плати; право на рівну і справедливу оплату праці тощо); 5) право на спадкування (в т.ч. свобода прийняття спадку, право на таємницю заповіту, свобода заповіту тощо); 6) право працівників на участь в управлінні своїм підприємством (в т.ч. право на участь у приватизації, право на участь у розподілі прибутків свого підприємства тощо).

Чинна Конституція України більш-менш повно закріпила тільки три з шести названих економічних прав: право приватної власності (ч. 1-2, 4-6 ст. 41), право на користування об'єктами публічної власності (ч.3 ст.41) та право на працю (ст. 43). Ще одне економічне право - на свободу економічної діяльності - закріплене лише частково: як право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом (ч.1 ст.12). Право на спадкування і право працівників на участь в управлінні своїм підприємством досі не отримали конституційного закріплення, хоча й не заперечуються поточним законодавством. У процесі конституційної реформи варто виправити ці недоліки шляхом внесення відповідних доповнень до тексту Основного Закону. Взірцем у даному випадку можуть слугувати глава ІІІ Частини І Конституції Італії 1947 р. та глава І Розділу ІІІ Конституції Португалії 1976 р.

У підрозділі 2.4. «Конституційно-правові аспекти державного регулювання економіки» розглядається система типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють компетентні органи державної влади, державні установи та організації з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися. Відзначається, що на момент прийняття чинної Конституції України у правлячої еліти не було порозуміння щодо ролі держави в економічних процесах. Тому до тексту Основного Закону було внесено тільки ті, значною мірою компромісні, положення, які визначали загальні риси постсоціалістичної економічної системи. Проте сьогодні, коли Україна як незалежна держава існує вже 20 років, коли вона визнана державою з ринковою економікою, є повноправним членом СОТ і прагне до євроінтеграції, настав час для істотного перегляду конституційних засад економічної системи, їх конкретизації й наповнення реальним змістом.

Звертається увага на те, що посилення економічної ролі держави у ХХ ст. спричинило низку інституційних змін в державному механізмі. Зокрема, на урядовому рівні почали виокремлюватися спеціалізовані консультативні органи, внутрішньоурядові секретаріати та комітети. Пропонується і в Україні створити Економічну, соціальну й екологічну раду (на зразок однойменного органу Франції), яка була б спроможна замінити десятки консультативних органів при урядові, що формально існують у теперішній час. Засади правового статусу цього органу мають отримати конституційне закріплення.

Обґрунтовується думка, що удосконаленню конституційних засад економічної діяльності Української держави слугувало б доповнення тексту Основного Закону положеннями про те, що: 1) держава здійснює планування і прогнозування соціально-економічного розвитку країни з метою задоволення колективних потреб, забезпечення рівномірного й гармонійного розвитку регіонів і галузей; 2) закон визначає програми заходів і контроль, за допомогою яких публічна і приватна економічна діяльність може спрямовуватися й координуватися в суспільних цілях; 3) держава має право виявляти ініціативу в економічній діяльності, піклуватися про розвиток і модернізацію всіх галузей економіки; 4) закон може резервувати за державним сектором найважливіші ресурси чи послуги, особливо у випадках монополії; 5) з метою загальної користі закон може закріпити чи шляхом оплатного відчуження передати у державну власність підприємства, що володіють монопольним становищем на ринку чи складають предмет суттєвого суспільного інтересу; 6) держава заохочує й охороняє заощадження громадян у всіх їх формах; 7) з метою досягнення раціональної експлуатації землі й встановлення справедливих соціальних відносин закон встановлює максимальні розміри земельної власності; 8) держава заохочує й захищає інвестиційну діяльність, гарантує недоторканність іноземних інвестицій; 9) держава виступає посередником у вирішенні конфліктів між трудом і капіталом, блокування підприємств і локаути забороняються.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні цілісної концепції конституційно-правових засад регулювання економічної системи України. За результатами дослідження зроблено такі висновки:

1. Держава й економіка - це складні, багатогранні явища, взаємодія між якими виявляє деякі закономірності. Серед них найбільш помітними є такі: 1) стабільність державного ладу залежить від відносного рівня розвитку, стійкості й перспективності економіки; 2) нерозвинена економіка перешкоджає формуванню стабільного державного ладу і застосуванню конституційно-правових принципів; 3) демократичний конституційний лад найкращим чином відповідає вільній високорозвиненій економіці, якщо тільки держава не перебуває у стані війни чи якихось надзвичайних обставинах. При цьому право як форма діяльності держави виступає водночас як засіб реалізації економічних і політичних інтересів, а з іншого боку, економіка і політика можуть бути засобами реалізації цілей права.

2. Еволюція конституційного регулювання економічної системи в зарубіжних країнах пройшла п'ять етапів. Перший етап (кін. ХVIII ст.) - початковий період історії писаних конституцій, період перший революцій, спрямованих проти феодальних відносин, закладення фундаменту конституційного регулювання економіки. Другий етап (ХІХ ст.) - період поширення конституцій і розвитку конституційної матерії, поступової трансформацію економічних відносин на капіталістичний лад в умовах збереження монархічної державності, що поступово звільняється від феодальних відносин. Третій етап (пер. пол. ХХ ст.) - значне розширення кола об'єктів державної власності, особливо в конституціях авторитарних держав, що супроводжувалося в конституціях соціалістичних держав обмеженням чи забороною приватної власності. Четвертий етап (з 50-х - до 90-х років ХХ ст.) - етап засвоєння колишніми колоніями традицій конституційного регулювання економічних відносин або західного зразка, або за соціалістичною моделлю, активного розвитку останньої, а також розширення кола об'єктів права власності у конституціях під впливом концепцій національного розвитку та науково-технічного прогресу. П'ятий етап (з 90-х років ХХ ст. до тепер. часу) - етап якісних змін технологій, інформатизації, усвідомлення світовою спільнотою екологічної загрози, а також загального прискорення і розширення політичних процесів і відображенням їх у конституціях.

3. На четвертому етапі конституційного регулювання економічної системи (у другій половині ХХ ст.) у провідних країнах західної демократії поступово склався науковий напрямок на межі інституційної економіки та конституційного права - конституційна економіка. На сьогодні термін „конституційна економіка” в суб'єктивному сенсі розглядається як перспективний напрямок економічної науки, що полягає у розробці оптимальних конституційно-правових меж діяльності суб'єктів економічної системи, а в об'єктивному - як юридична характеристика економічної системи, що підпорядкована ідеалам конституціоналізму.

4. Розбудова конституційної держави в Україні передбачає обов'язкову „конституціоналізацію” всіх складових суспільного ладу, в тому числі й економічної системи. Передусім має бути системно визначено економічні засади конституційного ладу, які б відображали суспільний консенсус щодо головних цілей і напрямків економічного розвитку, а також здійснено раціональний розподіл владних повноважень між органами публічної влади в економічній сфері. Формування конституційної економіки має спиратися на економічну конституцію як систему конституційно-правових норм, які комплексно й достатньо повно закріплюють засади економічної системи.

5. Чинна Конституція України закріпила активну й різнопланову роль держави в економічній системі, хоча відповідним нормам і не вистачає системності й повноти. Вплив держави на економічні відносини здійснюється трьома шляхами: 1) юридичним - через правові форми діяльності компетентних органів державної влади); 2) економічним - через участь державних підприємств, установ та організацій як юридичних осіб публічного права у господарській діяльності; 3) організаційним - через організацію економічних процесів та структурних реформ в економіці. Однією з найважливіших функцій держави в умовах ринкової економіки є створення і регулювання правової основи її функціонування; така основа має й конституційний рівень.

6. Суспільні відносини, які складають економічну систему суспільства, значною мірою належать до предмету конституційно-правового регулювання. Зокрема, характер економічної системи України суттєво визначають чотири конституційно-правові інститути, зміст яких досить повно відображають їх назви: „Конституційні принципи економічної системи”, „Конституційно-правові основи власності”, „Основні економічні права і свободи людини і громадянина”, „Конституційні засади економічної діяльності держави”. Передусім саме вони складають на сьогодні „економічну конституцію” України. Положення зазначених конституційних норм розвиваються в актах поточного законодавства.

7. Економічна система України ґрунтується на семи основних (конституційних) принципах: економічного суверенітету (економічної самостійності) України, свободи економічної діяльності, державного регулювання економіки, економічної багатоманітності (економічного плюралізму), соціальної спрямованості економіки, непорушності приватної власності, конкурентної економіки. Кожен з них отримав об'єктивацію в Основному Законі України і подальший розвиток у нормах поточного законодавства. Водночас конституційне регулювання засад економічної системи потребує розширення й деталізації. Зокрема, положення, що встановлюють основні принципи функціонування економічної системи, варто було б доповнити вказівкою на єдність економічного простору України та поєднання ринкової саморегуляції економічних процесів з правовим, програмним, ціновим і бюджетно-фінансовим регулюванням.

8. Основними напрямками поліпшення конституційно-правового регулювання відносин власності в Україні є: а) посилення системності викладення нормативного матеріалу щодо власності, більш чіткий розподіл відповідних норм між першим і другим розділами Основного Закону; б) змістовне оновлення конституційних норм щодо власності, зокрема: закріплення поділу форм власності на публічну і приватну (в тому числі власності на землю), а також видового розмаїття кожної з названих форм; визначення переліку майна, що перебуває виключно у публічній власності; визнання власності громадських формувань різновидом публічної влас-ності; в) подальша „юридизація” конституційного тексту, відмова від зайве декларативних термінів, як-то „національне багатство”, „власність Україн-ського народу”, „непорушність приватної власності” тощо. Водночас від перегляду мають бути збережені прогресивні за своїм змістом норми про соціальну функцію власності, рівний захист прав усіх суб'єктів права власності та їхню рівність перед законом.

9. За відсутності спеціального розділу про економічну систему суспільства роль наріжного каменю в регламентації даної сфери суспільних відносин на сьогодні відіграють норми про основні економічні права людини і громадянина. Розділ ІІ Конституції України досить повно закріпив тільки три основних економічних права: право приватної власності, право на користування об'єктами публічної власності та право на працю. Право на свободу економічної діяльності закріплене лише частково: як право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Право на спадкування і право працівників на участь в управлінні своїм підприємством досі не отримали конституційного закріплення, хоча й не заперечуються поточним законодавством. Водночас у тексті Основного Закону відображені економічні права, похідні від основних (на своєчасне отримання заробітної плати, на належні умови праці тощо), а також юридичні гарантії реалізації основних економічних прав (право на страйк, на звернення до органів публічної влади, на судовий захист).

10. У процесі конституційної реформи конституційні засади правового становища особи в економічній системі суспільства мають бути зміцнені. Передусім, перелік економічних прав і свобод людини і громадянина слід доповнити правами на свободу економічної діяльності, на спадкування майна, а також правом працівників на участь в управлінні своїм підприємством. Водночас має бути конституційно встановлена заборона на проведення роботодавцями локаутів та накладення ними штрафів на працівників. Особливої уваги з боку законодавця потребує система гарантій економічних прав і свобод, аби перевести їх з площини політичних декларацій на безпосередньо діюче право.

11. Відсутність у чинній Конституції України спеціального розділу, присвяченого економічній системі суспільства, не відповідає як вітчизняним традиціям конституціоналізму, так і сучасній зарубіжній політико-правовій практиці, порушує цілісність нормативного регулю-вання у даній сфері, спричиняє появу низки суттєвих прогалин. У процесі конституційної реформи варто врахувати передовий політико-правовий досвід Бразилії, Іспанії, Італії, Португалії, Швейцарії та інших держав, де економічні відносини отримали системне й всебічне закріплення у спеціальних частинах (розділах, главах) конституції. Окремої ваги при цьому заслуговують питання фінансової, бюджетної й податкової політики, ціноутворення, забезпечення добросовісної конкуренції тощо.

12. Оновленню й підвищенню ефективності діяльності держави в економічній сфері мають відповідати й інституційні зміни в державному механізмі. Однією з них має стати створення й конституційне оформлення Економічної, соціальної й екологічної ради як незалежного, не уперед-женого консультативного органу загальнодержавного рівня. Діяльність аналогічних органів у багатьох зарубіжних державах (Австралії, Італії, Канаді, Франції та ін.) довела свою ефективність і демократизм.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Скупінський О.В. До питання про конституційне закріплення форм власності в Україні / О.В. Скупінський // Вісник Харківського національного університету внутр. справ. - 2009. - № 3 (46). - С. 176-186.

2. Скупінський О.В. Конституційно-правові принципи економічної системи України / О.В. Скупінський // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - № 2 (61). - С. 196-206.

3. Скупінський О.В. Державне регулювання економіки: конституційно-правовий аспект / О.В. Скупінський // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. праць. - 2011. - № 19. - С. 501-508.

4. Скупінський О.В. Конституційна економіка: поняття та перспективи для України / О.В. Скупінський // Форум права. - 2011. - №1. - С. 78-89.

5. Скупінський О.В. Конституційно-правові аспекти державного регулювання економіки / О.В. Скупінський // Від громадянського суспільства - до правової держави: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.). - Харків: Вид-во ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. - С. 206-208.

6. Скупінський О.В. Конституційно-правове закріплення основних економічних прав особи в Україні / О.В. Скупінський // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 5 червня 2010 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х.: ХНУВС, 2010. - С.213-215.

Анотація

Скупінський О.В. Конституційно-правові засади економічної системи України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню конституційно-правових засад економічної системи України. Визначено методологічні підходи до розуміння співвідношення між державою, правом та економікою. Виявлено взаємозв'язки, що існують між економічними й політичними засадами конституційного ладу. Надано загальну характеристику механізму конституційно-правового регулювання економічних відносин в Україні. З'ясовано особливості конституційного регулювання засад економічної системи України.