Військова служба як особливий вид державної служби в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 342. 951: 355.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Військова служба як особливий вид державної служби в Україні

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Александров В'ячеслав Михайлович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Битяк Юрій Прокопович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри адміністративного права, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Нижник Ніна Романівна, Інститут законодавства Верховної Ради України, завідувач відділу моніторингу ефективності законодавства, Заслужений юрист України;

кандидат юридичних наук, доцент Лукашев Олександр Анатолійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри фінансового права

Захист відбудеться 15 червня 2009 р. о13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 14 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої В.Ю. Шепітько

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В Україні здійснюються заходи, що спрямовані на вдосконалення Воєнної організації держави, головним призначенням якої є оборона, забезпечення національної безпеки держави, її збройного захисту.

На цей час юридична сутність військової служби в Україні залишається недостатньо дослідженою. У законодавстві Воєнна організація держави визначається як сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз. У зв'язку з цим актуальним є проведення дослідження питань, що стосуються завдань, характеру військової служби, конституційно-правового статусу військовослужбовців.

Форми і методи діяльності військовослужбовців знаходять відбиття в зафіксованих у законодавчих актах правах та обов'язках їх представників, оскільки військовослужбовцям надаються владні повноваження, здійснюючи які вони представляють державу, її органи.

Одним із напрямів військової реформи в Україні є удосконалення правових відносин, що складаються під час організації та проходження громадянами такого виду державної служби, як військова, що має суттєве значення для практичної діяльності та удосконалення законодавства у цій сфері.

Актуальним залишається дослідження відносин між державою і громадянами з приводу військової служби, необхідність чіткого визначення та законодавчого закріплення правового статусу військовослужбовця. Процес реформування Збройних Сил України (ЗСУ) потребує подальшого розвитку законодавства з військових питань та національної безпеки, забезпечення законності в діяльності органів військового управління та посадових осіб, дотримання прав, свобод і законних інтересів військовослужбовців та членів їх сімей.

Таким чином, актуальність обраної теми дослідження зумовлюється необхідністю поглиблення теоретичних основ державно-правового регулювання такого інституту державної служби в Україні, як військова, розгляду теоретичних і прикладних проблем військово-службових правовідносин, правового статусу військовослужбовців, здійснення комплексного аналізу чинного законодавства України у військовій сфері, формулювання й обґрунтування відповідних наукових висновків та практичних пропозицій і рекомендацій.

Дослідженню проблем правового регулювання державної служби присвячені праці В.Б. Авер'янова, О.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.М. Білоуса, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, С.Д. Дубенко, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.Д. Крупчана, Н.М. Мироненко, H.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, Ю.М. Старілова, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала та ін.

Проблеми забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні шляхом застосування щодо державних службовців різноманітних заходів впливу, в тому числі заходів юридичної відповідальності, розглядалися багатьма науковцями. Різні її аспекти знайшли відбиття в роботах теоретиків права С.С. Алексеева, Б.Т. Базилєва, І.Л. Бачило, С.М. Братуся, Ю.О. Денисова, О. С. Іоффе, О. Е. Лейста, М. С. Малеїна, П. М. Рабіновича, I.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, Л. С. Явича, М. Д. Шаргородського та ін.

Окремі аспекти правового регулювання військової служби в Україні досліджувалися у працях М. М. Бака, І. Ф. Коржа, Є. Я. Кравця, А. Ф. Мота, С. Ю. Полякова, В. О. Шамрая та ін.

У той же час питання правового регулювання військової служби, мети, завдань, змісту та її характеру, правового статусу військовослужбовця, співвідношення з іншими видами державної служби потребують подальшого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Комплексною цільовою програмою «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» №0106и002285, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема роботи затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17 грудня 2004 року (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного законодавства, практики його реалізації розробити і надати науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання відносин з приводу організації та проходження громадянами України військової служби.

Для досягнення поставленої мети в дисертації основну увагу було приділено вирішенню таких завдань:

визначенню та характеристиці сутності і цілей військової служби як виду державної служби в Україні, її змісту та характеру;

характеристиці органів управління військової служби, їх системи та компетенції;

--аналізу чинних нормативно-правових актів у сфері проходження військової служби в Україні;

визначенню правового статусу військовослужбовців;

з'ясуванню юридичної сутності військового обов'язку громадян України, особливостей припинення військової служби;

--з'ясуванню юридичної сутності військової дисципліни та її змісту;

загальній характеристиці юридичної відповідальності військовослужбовців, окресленню її рис і принципів;

визначенню ролі адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених суб'єктів у зміцненні законності і дисципліни у ЗСУ;

визначенню напрямів розвитку законодавства про адміністративну і дисциплінарну відповідальність військовослужбовців.

Об 'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають при проходженні військової служби в Україні -особливого виду державної служби.

Предметом дослідження є військова служба як особливий вид державної служби в Україні та нормативно-правові приписи, якими регулюється порядок проходження військової служби.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних засобів і методів наукового пізнання. У процесі дослідження застосовувались: системний метод - при дослідженні нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з військовою службою в Україні (розд. 1, пп. 1.1; 1.2; 1.3; розд. 2, пп. 2.1; 2.2; 2.3); логіко-семантичний - при дослідженні змісту юридичної відповідальності військовослужбовців, поглиблення понятійного апарату (розд. 2, пп. 2.2; розд. З, пп. 3.1; 3.2; 3.3); формально-логічний та соціологічний дозволили визначити роль адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених суб'єктів у справі забезпечення та зміцнення законності і дисципліни у ЗСУ (розд. З, пп. 3.3; 3.4); статистичний і порівняльно-правовий методи -- при дослідженні і визначенні напрямів удосконалення правових засад відповідальності військовослужбовців (розд. З, пп. 3.1; 3.3; 3.4). За допомогою спеціальних юридичних методів граматичного розгляду та тлумачення правових норм вдалося виявити прогалини й інші недоліки в актах, норми яких регулюють відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням до вказаних суб'єктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень (розд. З, пп. 3.2; 3.3; 3.4).

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на розробках загальної теорії держави і права, теорії державного управління, адміністративного права і процесу, приписах Конституції і законів України, законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають повноваження військовослужбовців, підстави юридичної відповідальності цих осіб, заходи впливу, що застосовуються до них з метою забезпечення і зміцнення законності і дисципліни у ЗСУ, порядок їх накладення. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування до вказаних суб'єктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень, статистичні матеріали, довідкові видання, політико-правова публіцистика. Використано також особистий досвід військової служби дисертанта у Збройних Силах України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових проблем військової служби в Україні як особливого виду державної служби. У роботі з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, на якісно новому рівні досліджено роль та значущість військової служби у забезпеченні недоторканності держави особливими методами та засобами збройного захисту, здійснено аналіз нормативно-правових актів, що діють у цій сфері. Ряд пропозицій з удосконалення правових приписів та практики їх застосування надано вперше.

У результаті проведеного дослідження сформульовані положення та висновки, які мають певну наукову новизну та виносяться на захист.

Зокрема:

1. Сформульовано авторське визначення поняття «військова служба» як особливий вид діяльності осіб, які обіймають посади у визначених державою військових організаціях та структурах, мають військові звання, виконують завдання та функції держави щодо забезпечення її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності специфічними методами і засобами.

Розкрито особливості управління військовою службою як галуззю державного управління та окремим інститутом державної служби, розглянуто структуру органів військового управління, їх повноваження, запропоновано класифікацію актів органів військового управління.

Уперше військову службу визначено та розглянуто як організаційно-правовий інститут державної служби.

Зроблено висновок про недосконалість чинного законодавства в частині правового регулювання проходження військової служби, обґрунтовано доцільність прийняття Військового кодексу України, а з метою захисту професійних прав військовослужбовців -- Закону «Про професійні союзи військовослужбовців».

Набули подальшого розвитку визначення й характеристика військового обов'язку як важливої державно-правової та соціальної категорії.

Поглиблено обґрунтування системи елементів статусу військовослужбовців в Україні як державних службовців із визначенням його складових.

Запропоновано авторське визначення юридичної відповідальності військовослужбовців. Підтримано висновок про те, що специфіка відповідальності військовослужбовця обумовлена перебуванням цих осіб на мілітаризованій державній службі в організаціях, які здійснюють функції за допомогою форм та методів, характерних тільки їх діяльності.

Доведено наявність додаткових ознак, що характеризують військовослужбовців як суб'єктів адміністративних проступків.

Уперше зроблено пропозиції щодо доцільності доповнення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення окремою главою -- щодо визначення складів корупційних діянь та інших порушень, пов'язаних з корупцією у військовій справі.

Наведено авторське поняття дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, окреслено риси такої відповідальності та обґрунтовано висновок про необхідність закріплення в єдиному нормативно-правовому акті обов'язків зазначених осіб, визначення дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та механізму їх застосування.

Дістали авторського обґрунтування пропозиції щодо розширення переліку видів заохочень військовослужбовців та включення їх до тексту оновленого Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

--у науково-дослідницькій діяльності при подальшому дослідженні проблем військової служби в Україні;

у сфері правотворчості при підготовці проектів нормативно-правових актів, удосконаленні чинного законодавства, підготовці проекту оновлених статутів ЗСУ, Кодексу України про адміністративні правопорушення та ін.;

у навчальному процесі при підготовці розділів підручників і навчальних посібників «Адміністративне право України», «Військова адміністрація», «Основи управління і прийняття рішень у військовій справі», під час викладання цих дисциплін, а також при підготовці відповідних методичних матеріалів;

у правозастосовній діяльності з метою забезпечення законності і дисципліни у ЗСУ та певних заходів впливу на військовослужбовців.

Апробація результатів дослідження. Робота виконана і неодноразово обговорювалася на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, 2006 р.), «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2008 р.), також на науково-практичній конференції з нагоди 10-річчя прийняття Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування (м. Харків, 2007 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2008 р.). Матеріали проведеного дослідження було використано у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано три статті у фахових наукових виданнях. Окремі висновки та пропозиції дослідження викладені в тезах трьох доповідей за матеріалами конференцій.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 162 сторінки (без урахування списку використаних джерел). Список використаних джерел складається з 211 найменувань і займає 20 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюється сучасний стан дослідження проблем функціонування військової служби як особливого виду державної служби в Україні; визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження; формулюються об'єкт і предмет дослідження, характеризуються його методи, а також бачення автором наукової новизни та практичне значення отриманих результатів; зазначаються форми апробації і впровадження результатів дослідження, структура та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Сутність та цілі військової служби як виду державної служби в Україні» присвячений висвітленню організаційних та правових аспектів військової служби як особливого виду державної служби, складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Сутність, принципи та мета військової служби» автором робиться висновок, що військова служба є особливим видом державної служби, полягає у виконанні громадянами України військового обов'язку у складі ЗСУ, інших військових формуваннях. Порядок проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством.

Військова служба має спільні риси з державною службою, оскільки є її складовою частиною - мілітаризованою державною службою.

Ключовим у змісті військової служби є її цільове призначення. Запропоновано таке визначення поняття військової служби -- це діяльність громадян України, які обіймають державні посади у визначених державою військових організаціях та структурах, мають військові звання, наділені владними повноваженнями, виконують на основі чинного законодавства України завдання та функції держави щодо забезпечення її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності специфічними методами і засобами. військовий адміністративний дисциплінарний відповідальність

Підрозділ 1.2 «Зміст та характер військової служби» присвячений аналізу військово-службових відносин, що виникають у зв'язку з проходженням громадянами військової служби.

Робиться висновок, що військова служба має своїм призначенням виконання особливих функцій, чим підкреслюється її специфіка. Вона здійснюється у спеціально створених державних організаціях та органах, її зміст, організаційно-правові форми, завдання визначаються виключно державою, відрізняється призначенням, сферою застосування, засобами та методами досягнення цілей, вимогами до військовослужбовців, способом комплектування -- служба за призовом та за контрактом.

Підкреслюється, що ознака державної служби як виду професійної діяльності буде повністю притаманна військовій службі після переходу до комплектування ЗСУ на професійній основі. Разом з тим у військових статутах не враховуються реформи, що проводяться у цій сфері. Тому, на думку автора, для вирішення цих проблем є потреба прийняття Військового кодексу України, а з метою захисту професійних прав військовослужбовців - Закону України «Про професійні союзи військовослужбовців», що дасть можливість усунути недоліки чинного законодавства про військову службу в Україні.

У підрозділі 1.3 «Управління військовою службою в Україні» розглядаються система, повноваження, функції і завдання органів військового управління. Зазначається, що управління військовою службою здійснюється за двома напрямами: 1) підбір та розстановка кадрів, організація бойової підготовки військ, тобто питання, що стосуються оборони та безпеки; 2) оперативне управління, або командування військами.

Під управлінням військовою службою розуміється виконавча та розпорядча діяльність органів військового управління на підставі та на виконання законів, інших нормативно-правових актів, яка безпосередньо пов'язана з керівництвом ЗСУ, їх матеріально-побутовою та бойовою діяльністю, з метою успішного й ефективного вирішення поставлених державою завдань щодо забезпечення її збройного захисту.

Запропоновано визначення акта військового управління - це припис органів державної влади та уповноважених органів військового управління, виданий у межах їх компетенції, на основі та відповідно до чинного законодавства, обов'язковий до виконання у військових формуваннях, спрямований на регулювання суспільних відносин у процесі організації військової служби. Здійснено класифікацію актів військового управління.

У розділі 2 «Правове регулювання проходження військової служби в Україні» аналізується стан правового регулювання підготовки громадян до військової служби, підстави, умови зарахування та термін перебування на військовій службі, порядок її припинення, особливості статусу військовослужбовця. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Підготовка до військової служби, порядок зарахування та термін перебування на військовій службі» розглядається значення попередньої підготовки громадян до служби у ЗСУ, аналізується механізм зарахування та термін перебування на службі залежно від її виду, рівня освіти, військового звання, стану здоров'я.

Зазначається, що підготовка до військової служби - це система цілеспрямованих заходів, установлених державою. Вона поділяється автором на два види: обов'язкова -- допризовна підготовка та підготовка призовників з військово-технічних спеціальностей; добровільна - військова підготовка громадян за програмою офіцерів запасу та підготовка до вступу до вищих військових навчальних закладів. Спосіб комплектування розглядається як визначений законодавством порядок залучення громадян до служби у ЗСУ, інші військові формування з метою виконання покладеного на них обов'язку щодо збройного захисту держави.

Відмічаються складові елементи проходження військової служби: виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби; призначення на військові посади і переміщення по службі; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації; присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях; проведення атестування; надання відпусток.

Визначається час виникнення військово-службових відносин: за призовом - це день відправлення громадян у військову частину із військового комісаріату; для офіцерів запасу -- день вибуття до місця проходження служби, що вказується у приписі військового комісаріату; для військовозобов'язаних та жінок, що приймаються на військову службу за контрактом, - день зарахування до списків особового складу військової частини; служба за контрактом курсантів, слухачів вищих військових навчальних закладів -- день видання наказу про призначення на посаду, а як офіцера -- дата присвоєння офіцерського звання після закінчення військового навчального закладу. Строки військової служби встановлюються в календарному обчисленні.

Для фактичного виникнення військово-службових відносин за контрактом необхідна наявність юридичного факту, пов'язаного з початком військової служби, - набрання чинності контрактом про її проходження.

Робиться висновок, що у повному обсязі військово-службові відносини виникають із зарахуванням осіб до списків військової частини, прийняттям Військової присяги та призначенням на військову посаду.

У підрозділі 2.2 «Військовий обов'язок і військова служба, статус військовослужбовця» аналізуються сутність і зміст терміна -«військовий обов'язок», зазначаються основні його ознаки, визначаються суб'єкти військового обов'язку, особливості статусу військовослужбовця.

Підкреслюється, що військовий обов'язок складається з певних груп обов'язків громадян: а) готуватися до військової служби; б) дотримуватися правил військового обліку; в) дотримуватися правил призову на військову службу; г) проходити військову службу за призовом або у добровільному порядку; д) виконувати обов'язки в запасі; е) проходити службу у військовому резерві. Порядок і форма виконання військового обов'язку залежать також від віку, стану здоров'я, професії, освіти, статі, сімейного стану, часу виконання. За ціми критеріями здійснюється розподіл громадян щодо військового обов'язку на категорії: 1) допризовники; 2) призовники; 3) військовослужбовці; 4) військовозобов'язані; 5) резервісти.

Автором визначається військовий обов'язок як обов'язок громадян України на підставі закону здійснювати підготовку до військової служби, проходити її у лавах ЗСУ, інших військових формуваннях, виконувати його в запасі та резерві, дотримуватися правил військового обліку з метою забезпечення збройного захисту Вітчизни. На підставі аналізу чинного законодавства визначаються початок та закінчення військової служби залежно від способу залучення до неї громадян.

Визначається правовий статус військовослужбовця як суб'єкта військово-службових правовідносин, аналізуються структура статусу та основні елементи. Зазначається, що передбачені законодавством обмеження загального статусу громадян для військовослужбовців обумовлені специфікою військової служби. Для більш чіткого визначення статусу військовослужбовця є доцільним прийняття закону «Про службу (проходження служби) у воєнізованих органах» або «Про статус військовослужбовців».

У підрозділі 2.3 «Припинення військової служби» підкреслюється, що припинення військової служби є окремим етапом її проходження.

Запропоновано класифікацію підстав припинення військово-службових правовідносин за джерелом їх виникнення: 1) дії військовослужбовця; 2) дії посадової особи органу військового управління; 3) за законом; 4) події, що не залежать від посадової особи та військовослужбовця. Припинення військової служби розглядається як сукупність умов та юридичних фактів, що настають у послідовному порядку та юридично закріплюються в адміністративному акті.

Автором визнається, що процесуальний порядок припинення військово-службових правовідносин залежить від способу залучення громадян до військової служби і завершується виключенням зі списків особового складу військової частини на підставі акта і взяття на військовий обліку відповідному військкомісаріаті.

У розділі 3 «Особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності військовослужбовців за порушення порядку проходження військової служби» визначаються сутність та зміст військової дисципліни, система заходів запобігання порушенням військової дисципліни, пропонуються напрями удосконалення законодавства, яке визначає підстави і порядок застосування до військовослужбовців дисциплінарних і адміністративних стягнень. Розділ складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Загальна характеристика юридичної відповідальності військовослужбовців» на підставі аналізу чинного законодавства робиться висновок, що військовослужбовці є суб'єктами юридичної відповідальності, яка настає як на загальних засадах, так і з урахуванням додаткових ознак.

Характерною ознакою військової служби є владність повноважень посадових осіб військової служби, яка виявляється у нав'язуванні своєї владної волі іншим суб'єктам військово-службових відносин, безпосередньому керуванні їх поведінкою, визначено ознаки, які притаманні посадам у ЗСУ.

Більшість військовослужбовців обійме посади, пов'язані із здійсненням владних повноважень, лише військовослужбовці, які займають посади, що віднесені до рядового складу, не здійснюють управлінських повноважень з організації служби. Отже, військовослужбовець обіймає певну посаду, якою визначаються коло прав, обов'язків та відповідальність за їх виконання.

У підрозділі 3.2 «Військова дисципліна, її сутність та зміст» розглядаються питання правового регулювання підтримання належної військової дисципліни. Норми Дисциплінарного статуту ЗСУ пропонується класифікувати: а) за змістом питань, що регулюються; б) за категоріями осіб, які зобов'язані виконувати ці вимоги; в) за характером встановлених правил поведінки військовослужбовців.

За змістом питань, що регулюються, систематизуються норми, які стосуються різних аспектів інституту військової дисципліни.

За категоріями суб'єктів, зобов'язаних виконувати вимоги Статуту, норми розподіяються на чотири групи: 1) норми, що стосуються всіх військовослужбовців (загальні обов'язки, порядок застосування заохочень та дисциплінарних стягнень, права на звернення із пропозиціями та скаргами); 2) норми, що стосуються тільки командирів та начальників (обов'язки та права щодо підтримання військової дисципліни серед підлеглих); 3) норми, що стосуються військових посадових осіб (визначають права щодо застосування заохочень та дисциплінарних стягнень); 4) статутні норми, що стосуються військовослужбовців, які тимчасово виконують ті чи інші спеціальні обов'язки.

За характером встановлених правил поведінки статутні норми автор пропонує розподілити на три групи: 1) правила, які передбачають здійснення певних дій; 2) правила, якими, забороняється здійснювати ті чи інші дії; 3) норми, які надають право на здійснення відповідних дій. Робиться висновок, що вимоги військової дисципліни поширюються як на службову, так і на позаслужбову діяльність військовослужбовців.

Автор пропонує переглянути положення Дисциплінарного статуту та оновити його зміст з урахуванням переходу ЗСУ до комплектування особовим складом на контрактній основі.

У підрозділі 3.3 «Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців» відзначається, що дисциплінарна відповідальність військовослужбовців - це вид юридичної відповідальності, яка настає за скоєння проступку, тобто порушення військової дисципліни, а у деяких випадках громадського порядку, та реалізується владою відповідного командира згідно з Дисциплінарним статутом ЗСУ.

Автором пропонується: 1) включити у Дисциплінарний статут ЗСУ визначення дисциплінарного проступку; 2) усі дисциплінарні проступки військовослужбовців згрупувати за певними ознаками, а дисциплінарні стягнення розподілити: а) за видами: загальні; спеціальні; б) за змістом: заходи морального характеру; заходи, що пов'язані з певними обмеженнями; 3) опрацювати та прийняти Дисциплінарний кодекс, який би передбачав як заохочення, так і дисциплінарні стягнення за конкретні порушення військової дисципліни; 4) враховуючи, що згідно з чинним законодавством військовослужбовці в разі вчинення ними певних видів адміністративних правопорушень можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності, чітко визначити підстави застосування до цих осіб дисциплінарних стягнень та механізм заміни адміністративної відповідальності на дисциплінарну.

У підрозділі 3.4 «Адміністративна відповідальність військовослужбовців» зазначається, що відповідальність військовослужбовців регулюється як нормами загального законодавства, так і спеціальними нормами військового законодавства.

Адміністративна відповідальність військовослужбовців має позаслужбовий характер.

Пропонується розподіл адміністративних порушень на групи: а) правопорушення, за які військовослужбовці притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах і не виключається заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну; б) адміністративні правопорушення, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ; в) адміністративні правопорушення, які пов'язані з корупційними діяннями і за їх вчинення адміністративна відповідальність не може бути замінена на дисциплінарну.

До військовослужбовців можуть бути застосовані: попередження, штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Аналізуються положення, на підставі яких до військовослужбовців не застосовуються такі адміністративні стягнення, як громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.

Вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовців за корупційні діяння. На думку автора, суб'єктами корупційних діянь можуть бути військові посадові особи.

Пропонується до КУпАП включити окрему главу «Відповідальність військовослужбовців за адміністративні правопорушення».

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні юридичної природи військової служби як виду державної служби, визначено її зміст і характер; надано характеристику органів управління військової служби, розглянуто їх систему та компетенцію; зроблено аналіз чинного законодавства у сфері проходження військової служби в Україні; визначено правовий статус військовослужбовців; з'ясовано юридичну сутність військового обов'язку громадян України, особливості припинення військової служби, а також юридичну сутність військової дисципліни та її зміст; дано загальну характеристику юридичної відповідальності військовослужбовців, окреслено її риси і принципи; встановлено роль адміністративної і дисциплінарної відповідальності військовослужбовців у зміцненні законності і дисципліни у ЗСУ; визначено напрями розвитку законодавства про адміністративну та дисциплінарну відповідальність військовослужбовців.

На підставі проведеного дослідження сформульовано такі висновки.

1.Військова служба -- це особливий вид діяльності осіб, які займають державні посади у військових організаціях та структурах, мають військові звання, наділені владними повноваженнями, виконують завдання та функції держави щодо забезпечення її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності специфічними методами та засобами.

2.Головною метою військової служби в Україні як державної служби особливого характеру (мілітаризованої) є практичне здійснення функцій держави щодо збройного захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, військового та економічного потенціалу України. Статус військової служби та військовослужбовців визначається тільки на державному рівні.

3.Виходячи із змісту військової служби пропонується внести до Закону «Про Збройні Сили України» визначення поняття «військовослужбовець» та «військова посада». Військовослужбовець -- громадянин (громадянка) України, що має військове звання, проходить військову службу у Збройних Силах, виконує обов'язки за займаною військовою посадою згідно з колом службових повноважень.

Військова посада - це формально визначена первинна структурна одиниця у Збройних Силах України, військах, військових формуваннях та структурах, що входять до складу Воєнної організації держави, яка визначає зміст та повноваження військовослужбовця, що її обіймає.

Органи військового управління є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади і здійснюють функції держави на основі загальних принципів державного управління. Це виконавча, розпорядча та організуюча діяльність військових органів, управління та структур, яка безпосередньо пов'язана з керівництвом Збройними Силами, їх матеріально-побутовою та бойовою діяльністю з метою успішного й ефективного вирішення поставлених державою завдань, щодо забезпечення її збройного захисту. Акти органів військового управління, видані у межах їх компетенції, є обов'язковими до виконання у військових формуваннях та структурах.

Підготовка до військової служби є однією з форм реалізації військового обов'язку громадянами, організується, забезпечується та контролюється відповідно до закону уповноваженими державними органами та посадовими особами, здійснюється як в обов'язковому, так і у добровільному порядку, розповсюджується тільки на громадян України і пов'язана із зарахуванням на військову службу, призовом на збори, присвоєнням військового звання, призначенням на посаду або звільненням з неї в запас або відставку.

Військовий обов'язок - це обов'язок громадян України на підставі закону здійснювати підготовку до військової служби, проходити її у лавах Збройних Сил, інших військових формуваннях, виконувати військовий обов'язок у запасі та резерві, дотримуватися правил військового обліку з метою забезпечення збройного захисту Вітчизни.

Припинення військової служби є окремим етапом її проходження. Припинення військової служби -- це сукупність умов та фактів, що закріплюються у наказі уповноваженої посадової особи про виключення військовослужбовця зі списків військової частини, на підставі чого припиняються військово-службові правовідносини та втрачається статус військовослужбовця.

7.Головним завданням юридичної відповідальності військовослужбовців є забезпечення дотримання законності та дисципліни у ЗСУ, спрямовування їх діяльності на додержання законів, відповідальне ставлення до виконання службових повноважень.

Адміністративна та дисциплінарна відповідальність дозволяють швидко впливати на поведінку військовослужбовців, не усуваючи їх від виконання обов'язків, служать зміцненню військової дисципліни.

Однією з умов забезпечення і зміцнення військової дисципліни є закріплення в оновленому Дисциплінарному статуті ЗСУ (Дисциплінарному кодексі військовослужбовців України): 1) обов'язків різних категорій військовослужбовців щодо дотримання військової дисципліни; 2) видів заохочень за сумлінне виконання ними службових обов'язків; 3) видів дисциплінарних стягнень за порушення військовослужбовцями нормативно визначених обов'язків; 4) механізму застосування заохочень.

Оновлене законодавство про дисциплінарну відповідальність має включати визначення дисциплінарного проступку військовослужбовця. Це, на думку автора, протиправне, суспільно шкідливе, винне діяння, що полягає в невиконанні або неналежному виконанні військовослужбовцями службових повноважень, інших закріплених у нормативно-правових актах обов'язків, що заподіює суспільству та державі несуттєву шкоду, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність.

При притягненні військовослужбовців до адміністративної відповідальності необхідно враховувати, що на них поширюється дія Дисциплінарного статуту ЗСУ і вони за скоєння адміністративного проступку можуть відповідати за цим Статутом. У КУпАП доцільно чітко визначитися зі складами правопорушень, за які військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах, про що чітко сказати у відповідних статтях, з цією метою у КУпАП включити окрему главу «Відповідальність військовослужбовців за адміністративні правопорушення».

На підставі аналізу військового законодавства робиться висновок, що правове регулювання військової служби є недостатнім. Пропонується прийняття Військового кодексу України, а з метою захисту професійних прав військовослужбовців - Закону України «Про професійні союзи військовослужбовців». Для більш чіткого визначення правового статусу військовослужбовців ЗСУ прийняти закон «Про правовий статус військовослужбовців в Україні».

Для підвищення ефективності дисциплінарної практики пропонується замість Дисциплінарного статуту ЗСУ, опрацювати та прийняти Дисциплінарний кодекс військовослужбовців. Надається його структура.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Александров В. М. Принципи устрою Війська Запорозького за Конституцією Пилипа Орлика / В. М. Александров // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. - X., 2006. -Вил. 11.-С. 156-164.

2. Александров В. М. Зміст і характер військової служби / В. М. Александров // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. -X., 2007. - Вип. 91. - С. 34-41.

3. Александров В. М. Управління військовою службою в Україні / В.М. Александров // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. - X., 2008. - Вип. 16. - С. 132-140.

4. Александров В. М. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців / В. М. Александров // Проблеми систематизації законодавства про адміністративні правопорушення: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Сімферополь-Ялта, 7-8 груд. 2006 р. - Сімф., 2006 - Ч. 2. - С. 188-195.

5. Александров В. М. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо підготовки громадян до військової служби у Збройних Силах України / В. М. Александров // Місцеве самоврядування сучасність та перспективи : матеріали наук.-практ. конф., Харків, 26 черв. 2007 р. - X., 2007. - С. 199-202.

6. Александров В. М. Військова служба як особливий вид державної служби / В.М. Александров // Осінні юридичні читання: Тези доп. та наук, повідомл. всеукр. наук. конф. молодих вчених 12-- 13 листоп. 2008 р. - X., 2008. - С. 154-156.

Анотація

Александров В. М. Військова служба як особливий вид державної служби в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та прикладних аспектів військової служби як особливого виду державної служби, її сутності, змісту, характеру. На підставі аналізу сутності, змісту, характеру, мети, особливостей та відмінностей військової служби від інших видів державної служби обґрунтовується віднесення її до особливого виду державної служби. Зроблено аналіз основних складових правового статусу військовослужбовця як громадянина та суб'єкта військово-службових відносин: права; обов'язки; правові обмеження; гарантії і пільги та основні напрями їх реалізації, а також особливості механізму притягнення військовослужбовців до дисциплінарної та адміністративної відповідальності.

Проводиться аналіз стану нормативного регулювання зазначених питань. Визначено основні напрями розвитку та удосконалення законодавства, що регулює військово-службові відносини, сформульовано та обґрунтовано конкретні пропозиції та рекомендації.

Ключові слова: військова служба, державна служба, військовослужбовець, посада, управління військовою службою, статус військовослужбовця, військово-службові правовідносини, військовий обов'язок, військова дисципліна, адміністративна відповідальність.

Аннотация

Александров В. М. Воєнная служба как особый вид государственной службы в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию актуальных теоретических и прикладных аспектов военной службы как особого вида государственной службы. В работе рассматривается правовая природа военной службы как особого вида государственной службы: определены ее понятие, содержание, характер и задачи. Раскрываются принципы функционирования и управления, подготовка к военной службе, основания и порядок прекращения военно-служебных правоотношений, сущность воинской обязанности, особенности дисциплинарной и административной ответственности военнослужащих.

Определяются субъекты военно-служебных правоотношений: с одной стороны - государство в лице государственных органов, а с другой - граждане Украины, которые проходят военную службу - военнослужащие. Отмечается, что статус военной службы устанавливается только на государственном уровне, что исключает возможность ее введения в негосударственных структурах. На основании проведенного исследования содержания, характера, цели, особенностей военной службы обосновывается отнесение ее к особому виду государственной службы.

В диссертации исследуется система органов военного управления как части единой системы органов исполнительной власти, осуществляющих функции государства по управлению Вооруженными Силами, предлагается определение актов органа военного управления и их классификация по субъектам, которые издают акт; по юридической значимости; по адресату; по кругу регулируемых вопросов. Сформулированы и обоснованы конкретные предложения по урегулированию процесса подготовки к военной службе, призыва и поступления граждан на военную службу по контракту.

В работе рассматриваются и обобщаются понятия «военнослужащий» и «воинская должность», их определения предлагается внести в Закон Украины «О Вооруженных Силах Украины», анализируются теоретико-правовые вопросы статуса военнослужащего как гражданина и субъекта военно-служебных правоотношений. Сделан вывод, что закрепление правового статуса военнослужащего в отдельном законе является актуальным в связи с изменением структуры, состава Вооруженных Сил, в том числе и социального, законодательства в военной сфере. Предлагается урегулировать названные правоотношения в Законе «О службе (прохождении службы) в военизированных органах» или «О статусе военнослужащих».

Прекращение военной службы является отдельным этапом ее проходження и рассматривается автором как совокупность взаимосвязанных, последовательных действий органа военного управления, осуществляемых в строгом соответствии с законом, в результате которых лицо перестает быть субъектом военно-служебных правоотношений и на него не распространяется статус военнослужащего.

На основании рассмотрения юридической ответственности военнослужащих, предусмотренной действующим законодательством, выявлены имеющиеся в нем неточности, пробелы и упущения, предлагаются и обосновываются конкретные пути его совершенствования и прежде всего целесообразность принятия Дисциплинарного кодекса военнослужащих Украины, дополнения КУпАП отдельной главой «Ответственность военнослужащих за административные правонарушения».

Ключевые слова: военная служба, государственная служба, орган военного управления, военнослужащий, статус военнослужащего, воинская обязанность, воинская дисциплина, административная ответственность.

Annotation

Aleksandrov V.M. Military service as a spesific kind of stete service in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in law on speciality 12.00.07-administrative law and procedure; financial law; informational law. -Yaroslav Mudry National Lav Academy of Ukraine, Kharkiv, 2009.

The Thesis centers on theoretikal and applied aspects of military servise as a specific kind of stete service, its nature, substance, character. On the grounds of the analysis of the nature, substance, character aim, peculiarities and distinctions of military servise from other forms of stete service, its referensce to a specific kind of stete service is proved. The main struktural elements of a legal status of a serviceman as a citizen and the subject of militari service relations: rights; duties; legal limitations; guaranties and privileges as well as main directions of their realization, peculiarities of the mechanism of bringing a serviceman to a disciplinary and administrative responsibility have been analyzed.

The state of legal regulation of above mentioned issues is faxed. The main directions of development and improvement of legislation regulating militari service relations as well as certain propos ions and recommendations were highlighted and formulated.

Key words: military service, state service, serviceman, a post, military service management the status of a serviceman, military duty, military discipline, administrative responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...