Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції

Бездольний Максим Юрійович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Безсмертний Олександр Костянтинович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри

адміністративного права.

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, доцент

Синявська Олена Юхимівна,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент

Зуй Валентина Василівна,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого,

доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться 28 листопада 2009 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 в Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 27 жовтня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р. С. Мельник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Корупція є однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки здатна вражати різні види органів державної влади та напрямки їх діяльності, а завдана нею шкода стосується різних сфер життєдіяльності сучасної держави, зменшує рівень довіри до державного апарату та її міжнародний авторитет. Зазначена проблема є актуальною і для України, для якої корупція становить безпосередньо загрозу національній безпеці, про що неодноразово зазначалося у програмних та концептуальних правових актах з питань протидії злочинності у цілому та корупції, зокрема. Натомість, незважаючи на прийняття спеціального антикорупційного закону, низки підзаконних нормативно-правових актів антикорупційного спрямування, вони так і не дали бажаного результату, не призвели до відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції, зокрема зменшення її рівня і впливу на функціонування органів державної влади.

Одним із спеціальних суб'єктів протидії корупції законодавством України визначено органи внутрішніх справ, специфіка яких як такого суб'єкта полягає в тому, що завдання, функції та повноваження щодо протидії корупції вони виконують повсякденно, мають у своїй структурі відповідні спеціалізовані підрозділи, складають найбільшу кількість протоколів про вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також розкривають та розслідують найбільшу кількість так званих „корупційних злочинів”. У той же час необхідно визнати й те, що адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції не позбавлені певних недоліків, які суттєво впливають на ефективність їх правоохоронної діяльності у цій сфері. Частина з них має загальнодержавний характер (нечіткість законодавчого визначення понять „корупція” та „корупційне діяння”, їх конкретних видів, зокрема і так званих „корупційних злочинів”; низька ефективність законодавчо закріплених правоохоронних заходів протидії корупції, відсутність чіткого законодавчого розмежування компетенції між спеціальними суб'єктами протидії корупції тощо), а частина - відомчий (нечіткість у визначенні завдань, функцій та повноважень органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, дублювання повноважень, відсутність чіткої координації між підрозділами органів внутрішніх справ, які протидіють корупції, тощо).

Переважна більшість наведених проблем, на яких неодноразово наголошувалося у правових актах з питань протидії корупції та реформування органів внутрішніх справ, накопичилась у зв'язку із відсутністю комплексних наукових досліджень у цій сфері. Частково до аналізу діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції зверталися такі вітчизняні науковці як В.Т. Білоус, А.В. Гайдук, М.В. Грищенко, Д.Г. Заброда, А.М. Куліш, М.І. Мельник, Ю.П. Мірошник, С.С. Рогульський, О.В. Терещук, Р.М. Тучак та інші. Проте у вітчизняній юридичній науці адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції все ж висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в межах більш широкої правової проблематики, без комплексного підходу. Науковці, які досліджували адміністративно-правові засади протидії корупції в межах дисертаційних робіт, характеризували лише деякі із зазначених засад, як правило, адміністративно-правові методи протидії корупції та проблеми взаємодії суб'єктів протидії корупції.

Таким чином, необхідність удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, надання їм відповідних міжнародних стандартів та вимог, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики, з іншого, обумовлюють актуальність і важливість спеціального комплексного дослідження адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 1.1, 2.5, 2.7 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п. 1.3, 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, дати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

Для вирішення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- з'ясувати сутність корупції як соціального явища та його передумови;

- запропонувати уточнення до законодавчого визначення поняття корупції та корупційних діянь;

- визначити державно-правовий механізм протидії корупції;

- охарактеризувати систему адміністративно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

- уточнити завдання та функції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

- дати характеристику компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції; протидія корупція орган внутрішній

- з'ясувати систему адміністративно-правових заходів органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

- розробити конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування сутності корупції як соціального явища, характеристики правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, уточнення їх завдань та функцій щодо протидії корупції (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Системно-структурний метод використано для визначення видів корупційних діянь, елементного складу державно-правового механізму адміністративно-правової протидії корупції, характеристики компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, а також для уточнення системи адміністративно-правових заходів щодо протидії корупції (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 2.4). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції (розділи 1, 2).

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного права та інших галузей права: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, Н.П. Матюхіної, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Г.О. Пономаренко, І.Б. Коліушка, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького О.Ф. Скакун, М.І. Хавронюка та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії корупції. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції. В результаті проведеного дослідження сформульовано і введено до наукового обігу ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:

- набуло подальшого розвитку визначення сутності корупції як соціального явища, у зв'язку з чим з'ясовано фактори, які вказують на її небезпеку, ознаки та особливості корупції в Україні, а також запропоновано визначення її поняття;

- удосконалено системне розуміння причинного комплексу, який сприяє вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- вперше визначено поняття „державно-правовий механізм протидії корупції”, під яким пропонується розуміти сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють його структуру і спрямовані на досягнення основної мети його функціонування - уповільнення темпів зростання корупції, зменшення її обсягів, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь;

- удосконалено поняття структури державно-правового механізму протидії корупції, до елементів якої віднесено: мету та завдання протидії корупції; принципи протидії корупції; об'єкти та рівні протидії корупції; суб'єктів протидії корупції; заходи та засоби протидії корупції; напрямки протидії корупції; систему забезпечення протидії корупції;

- покращено класифікацію суб'єктів протидії корупції, яких запропоновано об'єднати у такі групи: суб'єкти, які визначають антикорупційну політику держави; суб'єкти безпосередньої правоохоронної діяльності в сфері протидії корупції, а також суб'єкти здійснення правосуддя у справах про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією; суб'єкти, діяльність яких спеціально або внаслідок виконання інших функцій спрямована на здійснення запобіжного впливу на причини та умови, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; суб'єкти координації антикорупційної діяльності;

- набуло подальшого розвитку розуміння організаційного забезпечення протидії корупції, запропоновано у Законі України „Про боротьбу з корупцією” передбачити окремий розділ під назвою „Система забезпечення протидії корупції”;

- антикорупційне законодавство, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, вперше охарактеризовано на підставі його об'єднання у сім класифікаційних груп;

- удосконалено класифікацію підрозділів органів внутрішніх справ, що протидіють корупції, яких об'єднано у такі групи: спеціалізовані; підрозділи, одним із завдань або функцією яких нормативними актами передбачено протидію (боротьбу) з корупцією; інші підрозділи, які безпосередньо протидіють злочинності та іншим правопорушенням, що законодавством віднесено до основних (загальних) завдань органів внутрішніх справ (міліції); підрозділи органів внутрішніх справ, які сприяють протидії корупції;

- набуло подальшого розвитку розуміння компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, яку визначено як сукупність передбачених законом предметів їх відання та відповідних їм повноважень, спрямованих на виконання поставлених перед ними завдань та функцій;

- удосконалено визначення змісту компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, до елементів якої віднесено: предмет їх відання, тобто сукупність корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, які вони розглядають (вирішують); сукупність їх повноважень, які спрямовані на виявлення, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- покращено визначення основних завдань, функцій та повноважень підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю у сфері протидії корупції;

- удосконалено класифікацію повноважень (прав та обов'язків) підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки з питань протидії корупції, які запропоновано об'єднати у три групи: загальні, спеціальні та спеціалізовані;

- вперше з'ясовано особливості адміністративно-правових заходів протидії корупції, запропоновано їх визначення;

- удосконалено визначення видів адміністративно-правових заходів, що реалізують (застосовують) органи внутрішніх справ щодо протидії корупції, які класифіковано за такими критеріями як: мета застосування; настання (ненастання) юридичних наслідків, які ведуть до виникнення, зміни або припинення адміністративних правовідносин; зміст адміністративно-правових заходів; об'єкт, на який спрямовуються адміністративно-правові заходи; обсяг наданих повноважень щодо застосування адміністративно-правових заходів протидії корупції;

- обгрунтовано пропозицію про створення Антикорупційного бюро України у структурі Міністерства внутрішніх справ України, що дозволить створити єдину систему попередження, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- сформульвано пропозиції щодо розмежування внутрівідомчого предмету відання, а також відповідних йому повноважень підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ з питань протидії корупції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції;

у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” та „Управління в органах внутрішніх справ”, вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (Суми, 2009), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2009), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також двох тезах повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок. Список використаних джерел складається із 212 найменування і займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Соціально-правова характеристика корупції” присвячено з'ясуванню сутності корупції як соціального явища, уточненню поняття корупції та корупційних діянь, характеристиці державно-правового механізму адміністративно-правової протидії корупції.

У підрозділі 1.1 „Корупція як соціальне явище” зазначається, що небезпека корупції як соціального явища полягає у тому, що вона: підриває авторитет держави на міжнародній арені, ускладнює відносини з іншими державами і всією міжнародною спільнотою; зменшує значення та вплив демократичних основ управління суспільством; порушує основні принципи функціонування держави; перешкоджає розвитку ринкових економічних відносин, і, навпаки, сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом; нищить духовні, моральні та суспільні цінності. У комплексі наведені та інші фактори, які вказують на небезпеку корупції, свідчать про те, що вона є реальною загрозою національній безпеці та демократичному розвитку держави, оскільки негативно впливає на всі сторони її суспільного життя.

Критичний аналіз передбачених у нормативних актах та пропонованих у науковій літературі ознак (рис) корупції як соціального явища дозволив до таких віднести: 1) вона є постійним супутником влади, а її виникнення пов'язано із зародженням держави, а, отже, і утворенням державного апарату влади; 2) набуття нею ознак системного явища через ураження нею органів державної влади, органів місцевого самоврядування, життєво важливих інститутів суспільства та перетворення її на важливий спосіб їх існування; 3) є однією з головних загроз для розвитку багатьох країн, оскільки заважає нормальному функціонуванню інститутів держави, охоплюючи як загально-соціальне, так і правове поле життєдіяльності суспільства; 4) загрожує верховенству права, підриває соціальну справедливість, вражає економічний розвиток і конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках, послаблює моральні основи суспільства і ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів; 5) як соціальне явище корупція змінюється разом із суспільством, натомість її сутність залишається незмінною, змінюються лише види корупційних діянь та форми їх прояву; 6) характерним для корупції є зворотний взаємозв'язок із державними процесами, оскільки економічні, політичні, правові та соціальні процеси впливають на корупцію, а вона, відповідно, здійснює негативний вплив на них; 7) корупція як соціальне явище пов'язана з іншими негативними, у тому числі криміногенними процесами, насамперед, це стосується зв'язку корупції з організованою злочинністю та тіньовою економікою; 8) головні зусилля у боротьбі з корупцією спрямовуються на реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм.

У підрозділі 1.2 „Поняття корупції та корупційних діянь” визначаючи різноаспектний характер причинного комплексу корупції та заходів щодо його усунення, які наводяться у правових актах, зроблено узагальнюючий висновок про складність цього соціального явища, оскільки, незважаючи на значні наукові досягнення з питань протидії корупції, нормативного закріплення її причинного комплексу, заходів щодо його усунення, вона залишається однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки здатна вражати різні види органів державної влади та напрямки їх діяльності, а завдана нею шкода стосується різних сфер життєдіяльності сучасної держави.

Корупцію визначено як сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з одержанням матеріальних благ, подарунків, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру суб'єктом, який виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження у сфері державного (публічного) управління.

Наведене поняття корупції сформульоване на основі таких її ознак: 1) вона передбачає: з одного боку - підкуп, з іншого - продажність суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; 2) становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки корупційних діянь та інших правопорушень, які вчинюються шляхом дії чи бездіяльності; 3) пов'язана з одержанням матеріальних благ, подарунків, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру для задоволення особистого чи групового інтересу; 4) вчинюється суб'єктом, який виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження у сфері державного (публічного) управління.

У підрозділі 1.3 „Державно-правовий механізм протидії корупції” обґрунтовано, що норми адміністративного законодавства: визначають правовий статус суб'єктів протидії корупції; регламентують їх адміністративні повноваження; розмежовують компетенцію між ними; визначають засади координації та взаємодії суб'єктів адміністративно-правової протидії корупції, адміністративні процедури протидії корупції; у загальних засадах врегульовують питання організаційного забезпечення адміністративно-правової протидії корупції (планування, кадрова робота, інформаційне забезпечення тощо), а також підстави та порядок здійснення контрольно-наглядової діяльності за адміністративно-правовою протидією корупції.

Державно-правовий механізм протидії корупції визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів, які утворюють його структуру та спрямовані на досягнення основної мети його функціонування - уповільнення темпів зростання корупції, зменшення її обсягів, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Визначено також структуру державно-правового механізму протидії корупції.

Розділ 2 „Місце та роль органів внутрішніх справ у протидії корупції” присвячено характеристиці правового регулювання діяльності ОВС щодо протидії корупції, уточненню завдань та функцій ОВС щодо протидії корупції, характеристиці компетенції ОВС щодо протидії корупції, а також з'ясуванню системи адміністративно-правових заходів ОВС щодо протидії корупції.

У підрозділі 2.1 „Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції” на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, у тому числі з питань протидії корупції, зроблено такі висновки: по-перше, незважаючи на те, що у чинному законодавстві однаково використовуються як категорія „правові основи”, так і „правові засади”, вони є синонімами, оскільки вказують на систему нормативно-правових актів, які регламентують відповідні суспільні відносини; по-друге, жоден із правових актів, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, у тому числі з питань протидії корупції, не містить вичерпного переліку їх видів за юридичною силою, а тим більше за суб'єктом прийняття. Зважаючи на зазначене, запропоновано у нормативних актах, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, у тому числі з питань протидії корупції, визначити, що правовою основою їх діяльності є: Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавчі акти України, підзаконні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції.

Антикорупційне законодавство, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, запропоновано об'єднати у такі групи: 1) що визначає концептуальні та програмні положення із вказаних питань; 2) базове антикорупційне законодавство, яке визначає правові та організаційні засади протидії корупції (визначає об'єкти її протидії; суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; органи протидії корупції; заходи та засоби протидії корупції); 3) що передбачає спеціальні вимоги та обмеження стосовно державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави; 4) що передбачає відповідальність за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; 5) що визначає правовий статус органів внутрішніх справ та їх структурних підрозділів як суб'єктів протидії корупції; 6) що регулює питання міжвідомчої та відомчої взаємодії і координації у сфері протидії корупції за участю органів внутрішніх справ; 7) яке регламентує питання здійснення контролю та нагляду за дотриманням антикорупційного законодавства органами внутрішніх справ.

У підрозділі 2.2 „Завдання та функції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції” зазначається, що головні особливості органів внутрішніх справ як суб'єктів протидії корупції полягає у тому, що вони повсякденно виконують відповідні завдання, функції та повноваження, мають у своїй структурі спеціалізовані підрозділи, складають найбільшу кількість протоколів про вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також розкривають та розслідують найбільшу кількість так званих „корупційних злочинів”.

Характеристика законодавчих положень, а також думок науковців про систему підрозділів МВС, які виконують завдання та функції щодо протидії корупції, дозволила підрозділи органів внутрішніх справ, які протидіють корупції, об'єднати у такі групи: 1) спеціалізовані, до яких належать спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з організованою злочинністю; 2) підрозділи, одним із завдань або функцією яких нормативними актами передбачено протидію (боротьбу) з корупцією, і до яких віднесено: а) Державну службу боротьби з економічною злочинністю; б) підрозділи внутрішньої безпеки; 3) інші підрозділи органів внутрішніх справ, які безпосередньо протидіють злочинності та іншим правопорушенням, що віднесено Законом України „Про міліцію”, проектами Законів України „Про органи внутрішніх справ”, „Про Національну міліцію”, Положенням про Міністерство внутрішніх справ України до основних (загальних) завдань органів внутрішніх справ (міліції), а саме підрозділи: карного розшуку; боротьби з незаконним обігом наркотиків; боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми; кримінальної міліції у справах дітей; Державної автомобільної інспекції; Державної служби охорони; Головного управління внутрішніх військ; Головного слідчого управління; Управління дізнання; 4) підрозділи органів внутрішніх справ, які сприяють протидії корупції (інші підрозділи органів внутрішніх справ).

В підрозділі сформульовано пропозиції щодо уточнення законодавчого переліку основних завдань та функцій підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів боротьби з економічною злочинністю, а також підрозділів внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.3 „Компетенція органів внутрішніх справ щодо протидії корупції” її охарактеризовано на прикладі спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, а також підрозділів, одним із завдань або функцією яких нормативними актами передбачено протидію (боротьбу) корупції.

Обґрунтовано, що елементами компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції є: по-перше, предмет їх відання, тобто сукупність корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, які вони розглядають (вирішують); по-друге, сукупність їх повноважень, спрямованих на виявлення, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Акцентовано увагу на тому, що у сфері компетенції органів виконавчої влади, правоохоронних органів, а також органів внутрішніх справ існує низка невирішених проблем, які призводять до дублювання їх завдань, функцій та безпосередньо повноважень.

У підрозділі 2.4 „Адміністративно-правові заходи органів внутрішніх справ щодо протидії корупції: сучасний стан реалізації та шляхи вдосконалення” акцентовано увагу на тому, що як у чинному законодавстві, так і в науковій літературі відсутня загальноприйнята точка зору щодо сутності та видів адміністративно-правових заходів у цілому, та тих, які використовуються органами внутрішніх справ з питань протидії корупції, зокрема.

Зроблено висновок, що особливості адміністративно-правових заходів протидії корупції полягають у тому, що вони: є результатом реалізації державно-владних повноважень; мають свою форму, своє зовнішнє вираження у вигляді окремих дій; є похідними від адміністративного методу, у зв'язку з чим виражають примусову волю держави; нетотожні заходам адміністративного примусу, є значно ширшими за змістом, хоча і включають в себе останні; регламентовані нормами адміністративного законодавства; зовнішньою формою їх вираження є вимоги, обмеження, заборони, правоохоронні дії суб'єктів протидії корупції; реалізуються у сфері державного управління органом виконавчої влади або іншим владним суб'єктом, що наділений владно-розпорядчими повноваженнями; у переважній більшості випадків мають обмежувальний та репресивний характер; їх реалізація, у порівнянні з економічними, політичними та кримінально-правовими заходами не потребує значних витрат як часу, так і фінансових ресурсів.

Адміністративно-правові заходи органів внутрішніх справ щодо протидії корупції визначено як регламентовані нормами адміністративного законодавства дії компетентних органів внутрішніх справ чи їх посадових (службових) осіб у межах наданих їм повноважень, які носять владно-розпорядчий характер, у зв'язку з чим переважно мають обмежувальний та репресивний характер і спрямовані на попередження, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, притягнення винних осіб до відповідальності, а також на поновлення порушених в результаті їх вчинення прав, свобод та законних інтересів осіб.

Здійснено класифікацію зазначених заходів за такими критеріями як настання (ненастання) юридичних наслідків, об'єкт, обсяг повноважень суб'єктів, вид органу внутрішніх справ, який застосовує (реалізує, виконує) адміністративно-правові заходи протидії корупції, мета застосування заходів, їх зміст. пропозицій щодо удосконалення діяльності органів внутрішніх справ із реалізації адміністративно-правових заходів у сфері протидії корупції. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення діяльності органів внутрішніх справ з реалізації адміністративно-правових заходів у сфері протидії корупції.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції та шляхів їх удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Насамперед акцентовано увагу на складності такого соціального явища як корупція, обґрунтовано висновок, що, незважаючи на прийняття низки законодавчих та підзаконних актів з питань протидії корупції, проведення різних за предметом наукового пошуку досліджень із зазначених питань, єдиного погляду на сутність та структуру державно-правового механізму протидії корупції так і не вироблено. Науковці, які досліджували адміністративно-правові засади протидії корупції в межах дисертаційних робіт, характеризували лише деякі із таких засад, як правило, адміністративно-правові методи протидії корупції.

Державно-правовий механізм протидії корупції визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів, які утворюють його структуру й спрямовані на досягнення основної мети його функціонування - уповільнення темпів зростання корупції, зменшення її обсягів, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення негативних наслідків корупційних діянь.

Враховуючи законодавчі положення щодо визначення окремих елементів державно-правового механізму протидії корупції, а також відповідні напрацювання науковців з цих питань, запропоновано до його структури віднести: 1) причини та умови, які сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; 2) мету та завдання протидії корупції; 3) принципи протидії корупції; 4) об'єкти та рівні протидії корупції; 5) суб'єкти протидії корупції; 6) заходи та засоби протидії корупції; 7) напрямки протидії корупції; 8) систему забезпечення протидії корупції.

Суб'єктів протидії корупції запропоновано об'єднати у такі групи: 1) суб'єкти, які визначають антикорупційну політику держави (Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України); 2) суб'єкти безпосередньої правоохоронної діяльності в сфері протидії корупції, а також суб'єкти здійснення правосуддя у справах про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією (правоохоронні органи та суди); 3) суб'єкти, діяльність яких спеціально або внаслідок виконання інших функцій спрямована на здійснення запобіжного впливу на соціальні передумови корупції, її причини та умови, що безпосередньо сприяють корупційним діянням (міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські організації, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форм власності, їх посадові особи, трудові колективи, засоби масової інформації, окремі громадяни); 4) суб'єкти координації антикорупційної діяльності (органи прокуратури).

Одне з провідних місць серед суб'єктів протидії корупції займають органи внутрішніх справ, які безпосередньо та повсякденно виконують завдання, функції та повноваження щодо протидії їй, мають у своїй структурі відповідні спеціалізовані підрозділи. Наголошується, що у законодавчих актах, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, відсутня вказівка на те, що їх завданням чи функцією є протидія (боротьба) корупції. Проте вони передбачають завдання органів внутрішніх справ щодо боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями, одним із видів яких є корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією.

Компетенцію органів внутрішніх справ щодо протидії корупції визначено як сукупність передбачених законом предметів їх відання та відповідних їм повноважень, спрямованих на виконання поставлених перед ними завдань та функцій. Обґрунтовано висновок, що елементами компетенції органів внутрішніх справ щодо протидії корупції є, по-перше, предмет їх відання, тобто сукупність корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, які вони розглядають (вирішують); по-друге, сукупність їх повноважень, які спрямовані на виявлення, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Акцентовано увагу на тому, що у сфері компетенції органів виконавчої влади, правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ існує низка невирішених проблем, які призводять до дублювання їх завдань, функцій та безпосередньо повноважень. Зокрема, таке дублювання щодо протидії корупції щодо органів внутрішніх справ може мати внутрішній (між підрозділами боротьби з організованою злочинністю, підрозділами боротьби з економічною злочинністю та підрозділами внутрішньої безпеки) та зовнішній характер (між органами внутрішніх справ, СБУ, прокуратурою, податковою міліцією тощо).

Аналіз внутрівідомчого предмета відання підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів боротьби з економічною злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки з питань протидії корупції дозволив зробити висновок, що він відповідає характеру основних завдань. Розмежування предмета відання зазначених підрозділів здійснюється як за суб'єктом вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, що характерно для підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки, так і за сферою вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, що характерно для підрозділів боротьби з економічною злочинністю.

Повноваження (права та обов'язки) підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки з питань протидії корупції запропоновано об'єднати у такі три групи: 1) загальні, характерні для усіх структурних підрозділів органів внутрішніх справ, оскільки вони визначені ст.ст. 10, 11 Закону України „Про міліцію”; 2) спеціальні, характерні лише для підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і які визначені ст.ст. 7, 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, ст.12 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також у відповідних статтях Кримінально-процесуального кодексу; 3) спеціалізовані, визначені у так званих „статусо-утворюючих” правових актах (як правило, положеннях), які регламентують діяльність підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів боротьби з економічною злочинністю та підрозділів внутрішньої безпеки з питань протидії корупції.

Адміністративно-правові заходи органів внутрішніх справ щодо протидії корупції визначено як регламентовані нормами адміністративного законодавства дії компетентних органів внутрішніх справ чи їх посадових (службових) осіб у межах наданих їм повноважень, які мають владно-розпорядчий характер. У зв'язку з цим вони переважно мають обмежувальний та репресивний характер і спрямовані на попередження, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, притягнення винних осіб до відповідальності, а також на поновлення порушених в результаті їх вчинення прав, свобод та законних інтересів осіб.

З'ясувати сутність та види адміністративно-правових заходів, які реалізують (застосовують) органи внутрішніх справ щодо протидії корупції, допомогла їх класифікація за такими критеріями як: мета застосування адміністративно-правових заходів органів внутрішніх справ щодо протидії корупції; настання (ненастання) юридичних наслідків, які ведуть до виникнення, зміни або припинення адміністративних правовідносин; зміст адміністративно-правових заходів органів внутрішніх справ щодо протидії корупції; об'єкт, на який спрямовуються адміністративно-правові заходи органів внутрішніх справ щодо протидії корупції; обсяг наданих повноважень щодо застосування адміністративно-правових заходів протидії корупції; орган внутрішніх справ, який застосовує (реалізує, виконує) адміністративно-правові заходи протидії корупції.

Враховуючи враження корупцією усіх без винятку гілок влади та їх різновидів, резюмується, що будь-яка пропозиція щодо утворення Антикорупційного бюро України у складі одного із органів законодавчої, виконавчої чи судової влади буде викликати справедливе нарікання про його так звану „незалежність”. Теж саме стосується і подвійного чи навіть потрійного підпорядкування, оскільки такий орган може стати „подвійно” чи „потрійно” залежним. У той же час, зважаючи на необхідність створення єдиного антикорупційного органу із міжвідомчими повноваженнями та не заперечуючи необхідність створення відомчих антикорупційних органів на кшталт підрозділів внутрішньої безпеки, більш обґрунтованою визнається позиція розробників законопроекту „Про Антикорупційне бюро України”, які пропонують його створити у складі МВС, оскільки саме органи внутрішніх справ складають найбільшу кількість протоколів про вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також розкривають та розслідують найбільшу кількість так званих „корупційних злочинів”. Щодо вчинення корупційних діянь самими ж працівниками органів внутрішніх справ, зокрема і співробітниками Антикорупційного бюро України, то варто залишити існуючу підслідність, за якої злочини, що вчинюються працівниками органів внутрішніх справ, розслідують органи прокуратури. Доцільно також підтримати розробників зазначеного законопроекту у тому, що до складу Антикорупційного бюро України повинні увійти оперативно-розшукові, оперативно-технічні, слідчі, інформаційно-аналітичні та інші підрозділи, що буде утворювати єдину систему попередження, припинення, розкриття та розслідування корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією. За структурою такий орган повинен бути подібним до структури підрозділів боротьби з організованої чи економічною злочинністю та передбачати: Департамент чи Головне управління - найвищий управлінський рівень; ГУМВС (УМВС) - середній рівень; місто, район (район міста) - нижчий рівень.

Із назви Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції”, який вводиться в дію з 1 січня 2010 р. замість Закону України „Про боротьбу з корупцією”, доцільно виключити: по-перше, слова „про засади”, оскільки загальновідомим є те, що закони України і так передбачають лише засади правового регулювання певних суспільних відносин, тобто повне їх правове регулювання здійснюється за допомогою положень інших нормативно-правових актів; по-друге, слово „запобігання”, оскільки у самому ж проекті та науковій літературі воно розглядається як складова частина більш широкого за змістом терміна „протидія корупції”.

Зважаючи на масштаби поширення корупції у нашій країні, а також враження нею практично усіх державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, зроблено висновок, що відповідальність за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, має бути передбачена щодо переважної більшості категорій осіб, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, приймають владні і особливо юридично значущі управлінські рішення.

З огляду на велику кількість підрозділів, одним із завдань чи функцій яких відповідними нормативними актами передбачено протидію (боротьбу) корупції, а також підрозділів органів внутрішніх справ, які протидіють іншим видам правопорушень, та з метою розмежування між ними компетенції у сфері протидії корупції, визначення основних напрямків і форм взаємодії та координації між ними, запропоновано прийняти Інструкцію про протидію корупції в системі органів внутрішніх справ. Таку Інструкцію, яка розмежовувала б компетенцію між суб'єктами протидії корупції, які належать до різних правоохоронних відомств, визначала б напрями та форми взаємодії та координації між ними, необхідно прийняти на міжвідомчому рівні і затвердити спільним наказом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бездольний М. Ю. Контроль за корупцією: сучасний стан теоретичної розробки та практика реалізації / М. Ю. Бездольний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Вип. 43. - С. 84-90.

2. Бездольний М. Ю. Державно-правовий механізм протидії корупції /

М. Ю. Бездольний // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 38-43 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-23/09bmympk.pdf.

3. Бездольний М. Ю. Загальнотеоретична характеристика корупції як соціального і правового явища / М. Ю. Бездольний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 45. - С. 36-41.

4. Бездольный М. Ю. Контроль за коррупцией в современной Украине / М. Ю. Бездольний // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (16-17 травня 2009 року, м. Суми). - Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми : Видавництво «Фабрика друку», 2009. - 368 С. 169-172.

5. Бездольний М. Ю. Корупція як соціальне явище та проблеми його правового визначення / М. Ю. Бездольний // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали науково-практичної конференції, 23 травня 2009 року. - Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. - С. 10-13.

АНОТАЦІЇ

Бездольний М. Ю. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено визначенню адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, формулюванню науково-обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх удосконалення.

З'ясовано сутність корупції як соціального явища, запропоновано уточнення законодавчого визначення поняття корупції та корупційних діянь, охарактеризовано державно-правовий механізм протидії корупції. Здійснено аналіз системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції, уточнюються їх завдання, функції та компетенція щодо протидії корупції, дано характеристику системи адміністративно-правових заходів цих органів щодо протидії корупції.

Ключові слова: корупція, корупційне діяння, заходи протидії корупції, адміністративно-правове регулювання, діяльність, органи внутрішніх справ, завдання, функції, компетенція, удосконалення.

Бездольный М. Ю. Административно-правовые основы деятельности органов внутренних дел по противодействию коррупции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2009.

Работа является одним из первых комплексных исследований административно-правовых основ деятельности органов внутренних дел относительно противодействия коррупции. В результате проведенного исследования уточнена сущность коррупции как социального явления, в связи с чем определены факторы, указывающие на ее опасность, признаки и особенности коррупции в Украине, а также предложено определения ее понятия.

Обозначены место и значение органов внутренних дел как субъектов противодействия коррупции. Уточнена сущность компетенции органов внутренних дел по противодействию коррупции, которая определена как совокупность предусмотренных законом предметов их ведения и соответствующих им полномочий, направленных на выполнение поставленных перед ними задач и функций.

Усовершенствована характеристика структуры государственно-правового механизма противодействия коррупции, к элементам которого отнесены: 1) причины и условия, способствуюющие совершению коррупционных деяний и других правонарушений, связанных с коррупцией; 2) цели и задачи противодействия коррупции; 3) принципы противодействия коррупции; 4) объекты и уровни противодействия коррупции; 5) субъекты противодействия коррупции; 6) меры и средства противодействия коррупции; 7) направления противодействия коррупции; 8) система обеспечения противодействия коррупции.

Подразделения органов внутренних дел, которые противодействуют коррупции, объединены в такие группы: 1) специализированные; 2) подразделения, одной из задач или функцией которых нормативными актами предусмотрено противодействие (борьба) с коррупцией и к которым отнесены: а) Государственная служба борьбы с экономической преступностью; б) подразделения внутренней безопасности; 3) другие подразделения органов внутренних дел, которые непосредственно противодействуют преступности и другим правонарушениям, которые законодательством отнесены к основным (общим) задачам органов внутренних дел (милиции); 4) подразделения органов внутренних дел, которые оказывают содействие противодействию коррупции.

К структуре компетенции органов внутренних дел по противодействию коррупции отнесены такие элементы: предмет их ведения, т.е. совокупность коррупционных деяний и других правонарушений, связанных с коррупцией, которые они рассматривают; совокупность их полномочий, направленных на выявление, пресечение, раскрытие и расследование коррупционных деяний и других правонарушений, связанных с коррупцией.

Получило развитие понимание сущности и видов административно-правовых мер, которые реализуют (применяют) органы внутренних дел с целью противодействия коррупции.

Впервые определено понятие государственно-правового механизма противодействия коррупции, под которым предлагается понимать совокупность взаимосвязанных элементов, которые образуют его структуру и направлены на достижение основной цели его функционирования - снижение роста коррупции, уменьшение ее объемов, выявление и прекращение ее проявлений, восстановление законных прав и интересов физических и юридических лиц, устранение последствий коррупционных деяний.

Антикоррупционное законодательство, которое регламентирует деятельность органов внутренних дел по противодействию коррупции, впервые охарактеризовано на основании его объединения в семь классификационных групп.

Проведено размежевание внутриведомственного предмета ведения, а также соответствующих ему полномочий подразделений по борьбе с организованной преступностью, борьбы с экономической преступностью и подразделений внутренней безопасности органов внутренних дел по вопросам противодействия коррупции.

Сформулированиы конкретные предложения по совершенствованию административно-правовых основ деятельности органов внутренних дел по противодействию коррупции.

...