Адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УДК 342.922

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дараганова Ніна Володимирівна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис адміністративний правовий судно

Робота виконана на кафедрі конституційного і адміністративного права Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету

Науковий керівник:кандидат юридичних наук, професор Гончарук Степан Тихонович, Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету, завідувач кафедри конституційного і адміністративного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу

кандидат юридичних наук, Кикоть Павло Валерійович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри правового регулювання економіки

Захист відбудеться «16» червня 2009 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.006.05 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, к.601.

Автореферат розісланий «12» травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. Ю. Онопчук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Основною ланкою в авіаційно-транспортній системі є екіпаж повітряного судна. Нині серед країн-членів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) обсяг авіаційних подій, пов'язаних з людським фактором, коливається від 70 до 90% від їх загальної кількості. Аналіз причин авіаційних подій за останні роки в Україні свідчить, що біля 80% цих подій сталося внаслідок людського фактору, біля 15% - з організаційних причин і лише 7% - через незадовільний технічний стан транспортних засобів. Від дій екіпажу повітряного судна безпосередньо залежить здатність забезпечити безпеку польоту та не допустити виникнення авіаційних подій, запобігти впливу негативних факторів унаслідок помилок інших авіаційних фахівців, які брали участь у конструюванні, виготовленні повітряних суден, обслуговуванні польотів тощо.

Масовий попит на перевезення цивільною авіацією свідчить про динаміку його зростання. Адже за 2005 р. в Україні було перевезено авіаційним транспортом 3,8 млн. пасажирів, за 2006 р. - 4,3 млн., за 2007 р. - 4,9 млн., за 2008 р. - 6,2 млн. пасажирів, а за попередніми розрахунками лише через міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2010 р. буде перевезено 8,1 млн. пасажирів, у 2015 р. - 13,1 млн., у 2020 р. - 18,4 млн. пасажирів. Через те проблеми безпеки польотів та безпеки авіації доречно розглядати сьогодні в контексті функціонування саме цивільної авіації.

Беручи до уваги вищезазначене, усебічний розгляд адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України дає змогу визначити місце і роль екіпажу повітряного судна України в державно-управлінських та інших суспільних відносинах у сфері діяльності цивільної авіації, врегульованих нормами адміністративного права та сприятиме підвищенню ефективності й безпеки діяльності цієї категорії осіб і безпеці авіації, у цілому.

Необхідність цього дисертаційного дослідження зумовлена також і тим, що за період з часу проголошення незалежності України, в науковому середовищі утворився певний вакуум правових розвідок та праць, присвячених питанням правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна, загалом, та адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна, зокрема, крім нечисленних публікацій на рівні наукових статей, в яких науковці опосередковано торкнулися даної проблеми.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання цієї дисертаційної роботи стали загальнотеоретичні наукові здобутки та дослідження у галузі адміністративного, повітряного права вчених-юристів: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, О.П. Альохіна, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Р.А. Калюжного, П.В. Кикотя, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.В. Костіва, О.В. Кузьменко, І.С. Лопаногова, Ю.М. Малєєва, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, Л.Л. Попова, В.Й. Развадовського, О.Ф. Скакун, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інших.

Особливої актуальності проблематика дисертаційного дослідження набуває в умовах здійснення в Україні законопроектних робіт щодо уніфікації та гармонізації авіаційного законодавства України з міжнародно-правовими нормами та робіт, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності.

Наведені аргументи зумовлюють як актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, так і її важливе теоретичне та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямовано на реалізацію положень Концепції розвитку цивільної авіації України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1587 та Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 20 лютого 2003 р. № 545-IV. Дослідження виконувалось у межах науково-дослідної програми роботи кафедри конституційного і адміністративного права Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету за держбюджетною темою «Публічно-правові засоби регулювання управлінських відносин та забезпечення безпеки у галузі цивільної авіації» № 38/13.01.02, а також відповідно до Тематичного плану Національного авіаційного університету з науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає у розкритті проблеми щодо адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України, виробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України, підвищення ефективності та безпеки цієї діяльності.

Відповідно до поставленої мети визначені такі основні завдання:

- провести історико-правовий аналіз та періодизацію формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України;

- здійснити науково-теоретичний аналіз поняття та складу екіпажу повітряного судна України;

- з'ясувати сутність, зміст та визначити особливості поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України;

- визначити підстави допуску членів екіпажу повітряного судна України до здійснення своєї професійної діяльності;

- проаналізувати особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України;

- розкрити зміст поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України»;

- установити організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України та здійснити їх класифікацію;

- дослідити особливості адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України як одного з організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна;

- виробити рекомендації та внести пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з питань організаційно-правового забезпечення діяльності екіпажу повітряного судна України.

Об'єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають у результаті діяльності екіпажу повітряного судна у сфері цивільної авіації України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стала сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Їх застосування дозволило комплексно та системно досліджувати питання, пов'язані з розкриттям адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України.

Історико-правовий, діалектичний і системно-структурний методи застосовано при здійсненні аналізу та встановленні періодів формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України (підрозділи 1.1., 1.2.). За допомогою логіко-семантичного методу та методу аналізу та синтезу поглиблено понятійний апарат, проаналізовано поняття екіпажу повітряного судна України (підрозділ 1.3.), визначено поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України (підрозділ 2.1.) та поняття безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України (підрозділ 3.1.). Системно-структурний та структурно-функціональний методи використані для визначення підстав допуску членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності (підрозділ 2.3.), визначення особливостей адміністративно-правового статусу командира повітряного судна (підрозділ 2.2.), здійснення класифікації організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна (підрозділ 3.2.). Застосування порівняльно-правового та спеціально-юридичного методів дозволило проаналізувати положення національного та зарубіжного законодавства щодо визначення поняття екіпажу повітряного судна (підрозділ 1.3.), обґрунтувати доцільність розробки та прийняття Статуту про дисципліну авіаційного персоналу цивільної авіації України (підрозділи 3.2., 3.3.). За допомогою спеціально-юридичного методу досліджено особливості адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України як одного з організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України (підрозділ 3.3.).

Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, інші нормативно-правові акти, що визначають адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять аналітичні матеріали, статистичні дані, узагальнення практичної діяльності державних органів управління діяльністю цивільної авіації України (Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної авіаційної адміністрації).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, висновків і пропозицій, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:

вперше:

- проведено історико-правовий аналіз та періодизацію процесу формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України;

- здійснено науково-теоретичний аналіз поняття та складу екіпажу повітряного судна України, в результаті якого сформульовані пропозиції щодо внесення змін до розділу VI Повітряного кодексу України «Екіпаж повітряного судна»;

- з'ясовано зміст поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України та визначено його структуру. До основних елементів цього статусу віднесено відповідні права, обов'язки, допуски до здійснення професійної діяльності, а також юридична відповідальність членів екіпажу повітряного судна;

- розроблено класифікацію підстав допуску екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності;

- проаналізовано та визначено особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України;

- на основі аналізу категорій «безпека», «безпека польотів», «авіаційна безпека», «безпека авіації» сформульовано авторське визначення поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України»;

- визначено організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України та запропоновано їх класифікацію;

- обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Статуту про дисципліну авіаційного персоналу цивільної авіації України та визначено основні структурні елементи проекту цього Статуту;

- визначено поняття та проаналізовано особливості адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України як одного з організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна;

- вироблено рекомендації та внесені конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України, зокрема, до Повітряного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо;

удосконалено:

- дефініції: «екіпаж повітряного судна», «льотний склад», «технічне обслуговування», «безпека авіації»;

дістало подальшого розвитку положення щодо:

- визначення колективних суб'єктів адміністративного права, які не мають ознак юридичної особи, як «колективні суб'єкти - неюридичні особи». До зазначених суб'єктів належить екіпаж повітряного судна України;

- адміністративної відповідальності, зокрема, запропоновано визначення поняття адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України;

- встановлення адміністративної відповідальності членів екіпажу повітряного судна України за керування повітряними суднами в стані сп'яніння.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки та пропозиції даного дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки положень адміністративно-правового статусу суб'єктів адміністративного права, загалом, та адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України, зокрема;

- у правотворчості - для внесення змін і доповнень до авіаційного законодавства, зокрема, до чинного Повітряного кодексу України та до проекту нового Повітряного кодексу України, а також до законодавства про адміністративні правопорушення, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження № 04-36/12-373 від 12 грудня 2008 р., видана Комітетом Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку);

- у правозастосовчій діяльності - для нормативно-правового вдосконалення діяльності екіпажу повітряного судна України, оптимізації управління діяльністю авіатранспортної системи та забезпечення безпеки діяльності екіпажу повітряного судна України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Державної авіаційної адміністрації від 28 листопада 2008 р.);

- у навчальному процесі - при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Транспортне право», «Повітряне право України», «Правове регулювання діяльності екіпажу повітряного судна», «Правове регулювання безпеки польотів» та при розробці навчальних програм, лекційних курсів, підручників, навчальних посібників тощо з зазначених дисциплін (акт про впровадження в навчальний процес Національного авіаційного університету матеріалів дисертаційного дослідження від 15 грудня 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях кафедри конституційного і адміністративного права Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на наукових конференціях, круглих столах, зокрема: на міжнародних науково-технічних конференціях «Авіа-2004»: том VI «Правові засади державотворення України» (м. Київ, 26-28 квітня 2004 р.) та «Авіа-2007»: науковий напрям 6 «Правові засади державотворення України» (м. Київ, 25-27 квітня 2007 р.); на засіданні науково-практичного круглого столу «Тенденції розвитку повітряного права України» (м. Київ, 15 травня 2008 р.); на науково-практичній конференції «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України» (м. Київ, 7-8 лютого 2008 р.), на науково-практичній конференції «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічні і стратегічні можливості України» (м. Київ, 19-20 лютого 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у трьох тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, а також використано при написанні дисертантом (без співавторів) навчального посібника «Правове регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України».

Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків (3 найменування на 9 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 237 сторінок, список використаних джерел складається із 282 найменувань, викладених на 38 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, вказуються форми апробації та впровадження здобутих результатів.

Перший розділ «Формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історико-правові передумови формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України» проаналізовано передумови формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України від зародження авіації до визнання незалежності України.

До першого етапу формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна віднесено період з 1910 по 1932 рр., коли було закладено фундамент, першооснову правової регламентації діяльності галузі цивільної авіації та екіпажу повітряного судна. Цей період характеризується: 1) виданням законодавчих (Декрет про повітряні пересування, Повітряний кодекс СРСР) та підзаконних актів, які регулювали діяльність цивільної авіації, загалом, та екіпажу повітряного судна, зокрема; 2) створенням системи управління повітряним транспортом; 3) виданням перших наукових праць з питань повітряного пересування вченими-юристами, такими як І.С. Перетерський, В.Л. Лахтін, П.І. Люблінський та ін.; 4) формуванням основних виробничих ланок цивільної авіації.

Зі створенням у 1932 р. Головного управління цивільного повітряного флоту «Аерофлот» розпочався другий період (1932-1945 рр.) становлення адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна СРСР. Характерними рисами цього періоду стали: 1) значні напрацювання нормативно-правової бази в галузі цивільної авіації, загалом, та стосовно екіпажу повітряного судна, зокрема; 2) централізація діяльності та суворий контроль за функціонуванням усієї системи цивільної авіації; 3) встановлення суворих та жорстких санкцій за будь-які правопорушення, серед інших і за порушення трудової дисципліни; 4) підпорядкування цивільної авіації в часи Великої Вітчизняної війни командуванню Військово-Повітряних Сил фронтів.

Період з 1945 по 1991 рр. визначено як третій етап формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна СРСР. Він характеризується: 1) відновленням довоєнної системи управління цивільною авіацією; 2) вдосконаленням, з певними урахуваннями стандартів та рекомендованої практики ІКАО, діяльності працівників цивільної авіації, у тім числі, і діяльності екіпажу повітряного судна.

У підрозділі 1.2. «Організаційно-правові аспекти формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна в умовах розбудови незалежної України» проаналізовано новий етап формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна від часу здобуття незалежності України до наших днів та організаційно-правові аспекти, пов'язані з цим процесом. Виокремлено дві стадії цього етапу.

Перша стадія охоплює період з 1991 по 1996 рр. і визначена як стадія становлення системи державного управління та формування засад авіаційного законодавства незалежної України. Незважаючи на кризові (політичні, соціально-економічні) явища цього періоду, його характерними особливостями були: 1) становлення основ системи державного управління у галузі цивільної авіації України; 2) розробка та прийняття нових актів авіаційного законодавства, серед інших і тих, що стосувались засад діяльності екіпажу повітряного судна України (Повітряний кодекс України, Правила нормування робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України, Правила і порядок медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України і осіб, які не належать до авіаційного персоналу, Концепція розвитку цивільної авіації України тощо).

З прийняттям вищезазначеної Концепції (28 грудня 1996 р.) розпочалась друга стадія формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна, що охоплює період з 1996 року по наш час. Вона визначена як стадія подальшого реформування системи державного управління в авіаційній галузі та формування удосконаленої, уніфікованої і гармонізованої з міжнародно-правовими нормами законодавчої бази цивільної авіації України і характеризується: 1) реформуванням та удосконаленням системи державного управління цивільною авіацією; 2) створенням нового, адаптованого та уніфікованого з відповідними міжнародно-правовими нормами, авіаційного законодавства, значна частина якого стосується безпосередньо діяльності екіпажу повітряного судна України та впливає на формування адміністративно-правового статусу цих осіб (Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України; Правила видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні; Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України тощо).

У підрозділі 1.3. «Поняття та склад екіпажу повітряного судна України» визначено поняття екіпажу повітряного судна України, його сутність та склад.

Оскільки екіпаж повітряного судна перебуває у системному зв'язку з авіаційним персоналом і є його складовою частиною, дослідження поняття екіпажу потребувало визначення питання щодо поняття та складу авіаційного персоналу.

З'ясовано, що термін «авіаційний персонал» набув широкого розповсюдження і використовується як в законодавстві України, так і в законодавствах інших країн та в міжнародно-правових актах. Під ним розуміють особовий склад авіаційної установи, підприємства, або частину цього складу, що становить групу авіаційних спеціалістів, утворену за фаховими ознаками. Установлено, що нині відсутній єдиний, усталений поділ авіаційного персоналу. Так, в основі поділу авіаційного персоналу на осіб, які виконують свої основні обов'язки під час польоту та на «наземний авіаційний персонал» (спеціалісти, які регулюють використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху; спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів тощо), є критерій виконання авіаційним персоналом своїх службових обов'язків під час польоту чи на землі. За критерієм віднесення авіаційного персоналу до того чи іншого виду авіації, авіаційний персонал поділяється на три групи: авіаційний персонал цивільної авіації, авіаційний персонал державної авіації, авіаційний персонал експериментальної авіації. За національним же законодавством авіаційний персонал поділяється на членів екіпажу повітряного судна, осіб командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу тощо, отже, в основі даної класифікації лежить критерій поділу авіаційного персоналу залежно від характеру його професійної діяльності.

В ході дослідження питань, пов'язаних з визначенням і розкриттям суті та правових ознак поняття екіпаж повітряного судна України з'ясовано, що екіпаж повітряного судна - це особи авіаційного персоналу, на яких у встановленому порядку покладено виконання функціональних обов'язків з керування і/або з обслуговування повітряного судна протягом польотного часу. Розглянуто склад екіпажу повітряного судна та поняття: «командир повітряного судна», «льотний екіпаж», «обслуговуючий персонал». Обґрунтовано, що терміни «льотний екіпаж»/«особи льотного екіпажу», «льотний склад»/«особи льотного складу», «льотні спеціалісти», «льотно-підйомний склад» є синонімами і означають осіб екіпажу повітряного судна, які мають відповідні свідоцтва та на яких покладені функціональні обов'язки, пов'язані з керуванням і/або з технічним обслуговуванням повітряного судна. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до Повітряного кодексу України.

Другий розділ «Поняття та зміст адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України» складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано зміст та сутність поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України, особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна та розглянуто питання щодо підстав допуску членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності.

У підрозділі 2.1. «Зміст поняття «адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України» визначено поняття та сутність адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. Установлено, що екіпаж повітряного судна України належить до категорії колективних суб'єктів, які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративного права певними правами та обов'язками. Цю категорію суб'єктів визначено як «колективні суб'єкти - неюридичні особи».

Доведено, що адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України є окремим різновидом адміністративно-правового статусу і обумовлений специфікою діяльності в цивільній авіації. Враховуючи те, що родовим поняттям адміністративно-правового статусу є правовий статус, поняття «адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України» пропонується визначити як цілісну правову категорію, що характеризує комплекс прав, обов'язків та допусків членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності, а також їх відповідальності у сфері цивільної авіації, закріплений нормами адміністративного права та гарантований державою.

Встановлено, що права та обов'язки екіпажу повітряного судна України є похідними від основних прав, свобод і обов'язків громадян та пов'язані з особливістю діяльності в цивільній авіації. Конкретний їх обсяг регулюється багатьма нормативними актами адміністративно-правового характеру, у тім числі, законами, авіаційними правилами, статутами, положеннями, кваліфікаційними характеристиками тощо. При цьому адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України є достатньо динамічним і йому притаманний постійний розвиток, пов'язаний з розвитком галузі цивільної авіації України і, відповідно, з розвитком та удосконаленням її нормативно-правової бази.

Обґрунтовано, що з метою забезпечення належного рівня безпеки на авіаційному транспорті України є достатні підстави для внесення змін до Повітряного кодексу України щодо встановлення вимоги про громадянство України як однієї з підстав зайняття особою посади члена льотного екіпажу повітряного судна України. Винятком з цього правила можуть бути окремі, чітко визначені у законодавстві випадки за спеціально встановленою процедурою.

У підрозділі 2.2. «Особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України» визначено особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України.

Встановлено, що командир повітряного судна має статус головної керівної особи на повітряному судні - це пілот, відповідальний за керування повітряним судном та його безпеку протягом польотного часу. До нього висуваються як загальні вимоги, яким повинні задовольняти всі пілоти, так і додаткові вимоги та обмеження, притаманні тільки для кандидатів на отримання права виконувати функції командира повітряного судна.

Доведено, що командир повітряного судна у певних випадках виступає як посадова особа. Командир повітряного судна наділений спеціальними владними повноваженнями щодо всіх осіб, які перебувають на борту даного повітряного судна, як щодо інших членів екіпажу, так і щодо пасажирів. Щодо осіб, які не підкоряються його розпорядженням, командир повітряного судна має право вжити всіх заходів, які є необхідними для забезпечення безпеки польоту, включаючи застосування заходів адміністративного примусу. У випадку вимушеної посадки на командира повітряного судна покладено обов'язок керувати діями всіх осіб, які знаходяться/знаходились на борту повітряного судна не лише протягом польотного часу, а до моменту передачі своїх повноважень компетентним органам. В екстремальній ситуації, яка загрожує загибеллю людей, для врятування їхнього життя командир повітряного судна має право відступати від встановлених правил і вимог окремих нормативних документів. При цьому командир повітряного судна несе встановлену чинним законодавством відповідальність за безпеку польоту незалежно від того, чи пілотує він повітряне судно особисто, чи передав керування повітряним судном іншій особі.

У підрозділі 2.3. «Підстави допуску членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності» встановлено, що необхідність забезпечити безпеку польотів на належно високому рівні вимагає, щоб керування повітряними суднами та їх експлуатація були довірені лише тим особам, які відповідають установленим державою вимогам, що має бути підтверджено відповідними документами - офіційними дозволами (сертифікатами, свідоцтвами) органу державного регулювання діяльності авіації.

Зазначені вимоги визначені як «підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності», які, у свою чергу, класифіковані на дві групи: «загальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності», тобто ті, які є загальними для отримання всіма кандидатами права виконувати функції члена екіпажу повітряного судна (наявність у кандидатів відповідного віку; професійної підготовки; досвіду, зокрема, й експлуатаційного; стану здоров'я тощо) та «спеціальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності», тобто ті, які встановлені щодо членів екіпажу повітряного судна при виконанні ними певних специфічних видів діяльності у цивільній авіації (наявність додаткових вимог щодо допуску на право виконанням авіаційно-хімічних робіт у сільському та лісовому господарстві, наявність спеціального дозволу на право користуватися фотографічною апаратурою на борту повітряних суден, інші підстави). Запропоновано дефініцію «свідоцтво члена екіпажу повітряного судна».

Третій розділ «Адміністративно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України» складається з трьох підрозділів і присвячений розгляду питань щодо визначення адміністративно-правових засобів, спрямованих на забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України.

Підрозділ 3.1. «Поняття безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України» присвячений визначенню та характеристиці поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна».

Встановлено, що серед багатьох завдань, що постають перед цивільною авіацією, найважливішим є завдання забезпечення безпеки польотів, що має за мету попередження авіаційних подій. За національним законодавством авіаційною подією є подія, пов'язана з використанням повітряного судна, яка мала місце з моменту підняття будь-якої особи на борт з наміром здійснити політ до моменту, коли всі особи, що перебували на борту, покинули повітряне судно, в ході якої: будь-яка особа отримала тілесні ушкодження зі смертельним наслідком або серйозні тілесні ушкодження, або повітряне судно одержало серйозні пошкодження конструкції, або виникла інша загроза безпеці польотів.

Проаналізовано терміни «безпека», «безпека польотів», «авіаційна безпека», «безпека авіації», їх співвідношення та зроблено висновок, що термін «безпека авіації» означає такий стан захищеності авіації, за якого прояв небезпек, пов'язаний з травмуванням або загибеллю людей, заподіянням збитків навколишньому середовищу тощо зведений до прийнятного рівня, тобто такого рівня ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку, що поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.

Розкрито та сформульовано поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України» - це активні дії всіх суб'єктів авіатранспортної системи, спрямовані на забезпечення виконання екіпажем повітряного судна польотів без загрози для життя і здоров'я людей, внаслідок яких ризик шкоди щодо травмування або загибелі людей, заподіяння збитків, у тім числі і навколишньому середовищу тощо, був би обмежений до прийнятного рівня.

У підрозділі 3.2. «Класифікація організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України» проаналізовано та класифіковано організаційно-правові засоби, спрямовані на забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна.

Встановлено, що зазначені засоби доцільно класифікувати на дві категорії залежно від ступеню їх впливу на безпеку діяльності екіпажу повітряного судна.

До першої категорії віднесено «основні організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна», тобто ті, що мають найвищий ступінь впливу на безпеку діяльності екіпажу повітряного судна: створення відповідної нормативно-правової бази у сфері цивільної авіації; сертифікація та допуски осіб екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності; державний контроль та нагляд у сфері діяльності цивільної авіації; організація проведення службового розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами; притягнення до юридичної відповідальності тощо.

До другої - «додаткові організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна» віднесено: організацію підготовки та забезпечення польоту на належному рівні; забезпечення нормального психофізіологічного клімату осіб екіпажу повітряного судна; забезпечення достатнього і стабільного фінансового становища осіб екіпажу повітряного судна, організація соціально-правового захисту членів екіпажу повітряного судна України (державного пенсійного забезпечення, їх оздоровлення тощо).

У підрозділі 3.3. «Адміністративна відповідальність екіпажу повітряного судна як один із організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України» досліджено сутність адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України.

Під «адміністративною відповідальністю екіпажу повітряного судна України» запропоновано розуміти вид юридичної відповідальності, що є сукупністю адміністративних правовідносин, які виникають через вчинення адміністративних правопорушень членами екіпажу повітряного судна під час виконання ними службових обов'язків та застосуванням до них уповноваженими органами (посадовими особами) передбачених законом адміністративних стягнень.

Обґрунтовано доцільність розробки Статуту про дисципліну авіаційного персоналу цивільної авіації України, після прийняття якого доцільно застосовувати до членів екіпажу повітряного судна України вимоги частини другої ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах).

Аргументовано зміни в системі адміністративних штрафів на повітряному транспорті шляхом збільшення їх розміру та зменшення діапазону між максимальним і мінімальним розміром цих штрафів.

Визначено доцільність внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими запропоновано встановити адміністративну відповідальність за допуск осіб льотного екіпажу повітряного судна у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння до здійснення ними обов'язків з керування і/або технічного обслуговування повітряного судна та за перебування осіб льотного екіпажу у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння під час виконання ними своїх службових обов'язків.

Висновки

У висновках викладено основні результати дослідження і сформульовано теоретичні положення та практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України, підвищення її ефективності й безпеки, що зводяться до таких:

1. Вивчення передумов формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України дозволило встановити, що його основи були закладені у ХХ столітті, коли авіація сформувалась як галузь народного господарства СРСР. Після проголошення незалежності України розпочався новий етап розвитку адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України.

2. З'ясовано, що питання визначення поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України напряму пов'язано з питанням приналежності екіпажу повітряного судна України до тієї чи іншої групи суб'єктів адміністративного права. Встановлено, що екіпаж повітряного судна України належить до категорії «колективних суб'єктів - неюридичних осіб».

3. На основі науково-теоретичного аналізу сформовано авторське визначення змісту поняття «адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України» як цілісної правової категорії, що характеризує комплекс прав, обов'язків та допусків членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності, а також їх відповідальності у сфері цивільної авіації, закріплений нормами адміністративного права та гарантований державою. Адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України є окремим різновидом адміністративно-правового статусу і обумовлений специфікою діяльності в цивільній авіації.

4. Досліджено та визначено особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України. З одного боку, командир повітряного судна має статус головної керівної особи на повітряному судні, - це пілот, відповідальний за керування повітряним судном та його безпеку протягом польотного часу; до командира повітряного судна висуваються як загальні вимоги, яким повинні задовольняти всі пілоти, так і додаткові вимоги та обмеження; командир повітряного судна несе встановлену чинним законодавством відповідальність за безпеку польоту незалежно від того, чи пілотує він повітряне судно особисто чи передав керування повітряним судном іншій особі. З іншого боку - командир повітряного судна виступає як посадова особа: він наділений спеціальними владними повноваженнями щодо всіх осіб, які перебувають на борту повітряного судна; він має право вжити всі заходи, які є необхідними для забезпечення безпеки польоту, включаючи застосування заходів адміністративного примусу; в екстремальній ситуації, яка загрожує загибеллю людей, для врятування їхнього життя командир повітряного судна має право відступати від встановлених правил і вимог окремих нормативних документів; у випадках вимушеної посадки на командира повітряного судна покладено обов'язок керувати діями всіх осіб, які знаходяться/знаходились на борту повітряного судна не лише протягом польотного часу, а до моменту передачі своїх повноважень компетентним органам.

5. На підставі аналізу законодавства України досліджено підстави допуску екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності та запропоновано їх класифікацію: «загальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності» та «спеціальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності».

До загальних підстав допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення ними професійної діяльності віднесено такі: 1) наявність у кандидатів відповідного віку; 2) наявність у кандидатів відповідної професійної підготовки, яка здійснюється лише у сертифікованих навчальних авіаційних закладах України, а також в іноземних навчальних закладах, що мають відповідний сертифікат, який визнається в Україні; 3) встановлення до кандидатів різних вимог залежно від різних видів свідоцтв та/або рейтингів; 4) встановлення обмежень щодо термінів дії свідоцтв членів екіпажу повітряного судна; 5) наявність належного стану здоров'я, що підтверджується обов'язковою наявністю діючого медичного сертифіката; 6) обов'язкове страхування членів екіпажу повітряного судна України.

До спеціальних підстав допуску осіб екіпажу повітряного судна до здійснення ними професійної діяльності віднесено: 1) наявність додаткових вимог щодо допуску на право виконанням авіаційно-хімічних робіт у сільському та лісовому господарстві; 2) наявність спеціального дозволу на право користуватися фотографічною апаратурою на борту повітряних суден; інші підстави.

6. Враховуючи аналіз категорій «безпека», «безпека польотів», «авіаційна безпека» та «безпека авіації» сформульовано авторське визначення поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна» як активні дії всіх суб'єктів авіатранспортної системи, спрямовані на забезпечення виконання екіпажем повітряного судна польотів без загрози для життя і здоров'я людей, внаслідок яких ризик шкоди щодо травмування або загибелі людей, заподіяння збитків, у тім числі і навколишньому середовищу тощо, був би обмежений до прийнятного рівня.

7. Обґрунтовано організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України та розроблено їх класифікацію на основні та додаткові, залежно від ступеню впливу на безпеку діяльності екіпажу повітряного судна. До «основних організаційно-правові засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна» віднесено: створення відповідної нормативно-правової бази у сфері цивільної авіації; сертифікація та допуски осіб екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності; державний контроль та нагляд у сфері діяльності цивільної авіації; організація проведення службового розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами; притягнення до юридичної відповідальності тощо. До «додаткових організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна» віднесено: організацію підготовки та забезпечення польоту на належному рівні; забезпечення нормального психофізіологічного клімату осіб екіпажу повітряного судна; забезпечення достатнього і стабільного фінансового становища осіб екіпажу повітряного судна тощо.

8. Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна відповідальність екіпажу повітряного судна України» як виду юридичної відповідальності, що є сукупністю адміністративних правовідносин, які виникають через вчинення адміністративних правопорушень особами екіпажу повітряного судна під час виконання ними службових обов'язків та застосуванням до них уповноваженими органами (посадовими особами) передбачених законом адміністративних стягнень.

9. Враховуючи нинішній стан безпеки польотів запропоновано удосконалити чинне законодавство України щодо дисципліни праці в цивільній авіації шляхом розробки та прийняття в установленому порядку Статуту про дисципліну авіаційного персоналу цивільної авіації України. В узагальненому вигляді цей Статут має визначити: 1) коло осіб, на яких розповсюджуються його дія; 2) органи, наділені дисциплінарними повноваженнями; 3) особливу, порівняно з чинним законодавством, дисциплінарну відповідальність; 4) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями; 5) особливу процедуру накладення та оскарження дисциплінарних стягнень.

10. Внесено пропозиції щодо вдосконалення авіаційного законодавства у контексті проведеного дослідження. Пропонується:

1) внести зміни до Повітряного кодексу України:

- викласти частину другу ст. 35 Повітряного кодексу України у наступній редакції: «Екіпаж повітряного судна - це особи авіаційного персоналу, на яких у встановленому порядку покладено виконання функціональних обов'язків з керування і/або з обслуговування повітряного судна протягом польотного часу»; частину третю цієї статті, яка встановлює норму про те, що «всі члени екіпажу належать до льотного складу», скасувати;

- доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною шостою такого змісту: «Льотний склад/льотний екіпаж - це члени екіпажу повітряного судна, які мають відповідні свідоцтва та на яких покладені функціональні обов'язки, пов'язані з керуванням і/або з технічним обслуговуванням повітряного судна»;

- доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною сьомою такого змісту: «Технічне обслуговування повітряного судна - це обслуговування двигунів та обладнання повітряного судна; обладнання, установленого на повітряному судні, зокрема, фотографічних та метеорологічних пристроїв, приладів, призначених для виконання авіаційних робіт та випробувань; обладнання, призначеного для забезпечення стрибків з парашутом тощо»;

- доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною восьмою такого змісту: «Член обслуговуючого персоналу - це член екіпажу повітряного судна, який, в інтересах безпеки пасажирів, виконує обов'язки, доручені йому експлуатантом або командиром повітряного судна та який не є членом льотного екіпажу повітряного судна»;

- доповнити ст. 37 Повітряного кодексу України частиною другою такого змісту: «Командир повітряного судна - це пілот, призначений експлуатантом або власником повітряного судна виконувати обов'язки командира повітряного судна і відповідати за безпечне здійснення польоту протягом польотного часу»;

2) внести зміни до Закону України «Про нотаріат» та доповнити ст. 40 цього Закону (Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених) сьомим абзацом такого змісту: «заповіти та доручення пасажирів та членів екіпажу повітряного судна, які перебувають на борту повітряного судна протягом польотного часу, посвідчені командиром повітряного судна»;

3) внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановити адміністративну відповідальність за допуск осіб льотного екіпажу повітряного судна у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння до здійснення ними обов'язків з керування і/або технічного обслуговування повітряного судна та за перебування осіб льотного екіпажу у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння під час виконання своїх службових обов'язків, зокрема:

- ст. 129 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити частиною четвертою наступного змісту: «Допуск осіб льотного екіпажу, які перебувають у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння, або у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або таких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду та медичної сертифікації до здійснення обов'язків з керування і/або технічного обслуговування повітряного судна, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію повітряних суден, від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

- ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити частиною п'ятою наступного змісту: «Перебування осіб льотного екіпажу у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп'яніння під час виконання своїх службових обов'язків, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дараганова Н. В. Історичні передумови формування правового статусу працівників цивільної авіації України / Н. В. Дараганова // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 3. - С. 15-19.

2. Дараганова Н. В. Авіаційний персонал цивільної авіації України : поняття та склад / Н. В. Дараганова // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 5. - С. 170-173.

3. Дараганова Н.В. Правові ознаки поняття «екіпаж повітряного судна» / Н. В. Дараганова // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 5. - С. 131-138.

4. Дараганова Н. В. Удосконалення правового регулювання дисципліни праці в цивільній авіації / Н. В. Дараганова // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 7. - С. 156-159.

5. Дараганова Н. В. Організація авіаційного страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу цивільної авіації / Н. В. Дараганова // Право України. - 2006. - № 9. - С. 106-111.

6. Дараганова Н. В. Правове положення командира повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Правові засади державотворення України : матеріали VI міжнародної науково-технічної конференції «АВІА-2004». - Т. 6. - К. : НАУ, 2004. - С. 6.37-6.40.

7. Дараганова Н. В. Поняття адміністративно-правового статусу осіб екіпажу повітряного судна / Н. В. Дараганова // Правові засади державотворення України : матеріали VІІІ міжнародної науково-технічної конференції «АВІА-2007». - Т. 3. - К. : НАУ, 2007. - С. 61.15-61.19.

8. Дараганова Н. В. Питання дисциплінарної відповідальності авіаційного персоналу цивільної авіації України / Н. В. Дараганова // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) : економіко правовий науково-практичний журнал : матеріали науково-практичної конференції «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття : економічний патріотизм і стратегічні можливості України». - 2008. - № 1-2. - С. 133-139.

9. Дараганова Н. В. Правове регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України : навчальний посібник / Н. В. Дараганова. - К. : Вид-во НАУ «НАУ-друк», 2009. - 96 с.

Анотація

Дараганова Н.В. Адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», Київ, 2009.

Дисертація присвячена теоретичним і практичним питанням адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. Досліджуються сутність, зміст та особливості адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. Визначено сутність понять «екіпаж повітряного судна України», «льотний екіпаж», «обслуговуючий персонал». Розкрито зміст поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. Розроблена класифікація та визначені підстави допуску екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності. Здійснено класифікацію організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України. Проаналізовані особливості адміністративної відповідальності екіпажу повітряного судна України. Вироблені рекомендації та внесені конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України.

...