Адміністративно-правові основи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості (на матеріалах АР Крим)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ З ГРОМАДСЬКИМИ ФОРМУВАННЯМИ ПРАВООХОРОННОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

(на матеріалах АР Крим)

Фісенко Ігор Федорович

Дніпропетровськ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародний досвід діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що протидія злочинності та охорона громадського порядку в демократичній державі повинна спиратися на допомогу усіх ланок суспільства. Українські правоохоронні органи, перебуваючи у процесі трансформації, принципово змінюють систему відносин у сфері залучення населення до боротьби з правопорушеннями, удосконалюють форми та методи співпраці з громадськістю як у межах держави, так і в окремих її регіонах.

Так, незважаючи на правові, фінансові проблеми у 90-х роках ХХ ст., в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) існували і розвивалися 144 добровільні народні дружини у складі понад 500 осіб та 12 робітничих загонів сприяння міліції. У 2009 р. на її території функціонувало 69 громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону (1696 осіб), за допомогою яких розкрито 821 злочин, затримано 1021 особу за вчинення адміністративних правопорушень.

Найбільшою перешкодою для існування і розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості за сучасних умов залишається відсутність нормативно-правових актів, які б забезпечували і регламентували їх діяльність, засновану на принципах активності та паритетності у виконанні завдань з профілактики, виявлення та припинення правопорушень у межах відповідних населених пунктів. Основні ж із них базуються на ідеології співпраці, характерній для часів існування Радянського Союзу, і не враховують докорінні зміни, що відбулися у соціально-політичній, правовій, економічній системах українського суспільства, а також регіональних особливостей, у тому числі й специфіку АР Крим. Крім того, частина цих актів утратила чинність. У зв'язку з цим виникає необхідність проведення комплексного дослідження особливостей правового регулювання та організації діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.

Теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці таких вчених, як: М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, І.В. Барко, О.В. Воробйов, І.К. Василенко, І.П. Голосніченко, В.А. Грабельников, Л.І. Громовенко, Ю.В. Дубко, Д.Г. Заброда, Д.С. Каблов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, М.В. Корнієнко, Є.В. Курінний, О.В. Лавриненко, В.П. Лисюченко, О.М. Музичук, Ю.С. Назар, О.В. Негодченко, П.В. Ольховик, С.В. Пєтков, Д.В. Приймаченко, Л.В. Самойлович, А.В. Сергеєв, О.І. Ульянов, Д.П. Цвігун, О.Ф. Фрицький, М.Ю. Фролов, В.С. Четвериков, О.Ф. Штанько, О.Г. Ярема, О.Н. Ярмиш та ін.

Серед радянських науковців зазначені питання розглядали: Д.М. Бахрах, В.М. Безгрошових, К.С. Вельський, І.М. Галаган, М.І. Єропкін, І.М. Зубов, Ю.М. Козлов, Ф.Є. Колонтаєвский, А.П. Коренєв, Л.П. Клюшниченко, Б.М. Лазарєв, А.С. Ловинюков, В.В. Невинський, Л.Л. Попов, А.П. Шергін тощо.

Незважаючи на проведені дослідження, проблема забезпечення громадської безпеки в сучасному українському суспільстві, ослабленому тривалим кризовим періодом, зокрема в тих регіонах, де соціальні протиріччя виявлялися в найбільш деструктивному вигляді, знову постала особливо гостро. У той же час багато правових, організаційних і тактичних питань взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим залишаються недостатньо вивченими, потребують комплексного дослідження на основі аналізу законодавства, практики його застосування, є важливими для життєдіяльності держави й суспільства, що свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 4 «Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр.», п. 3.1 Плану заходів з реалізації «Регіональної комплексної програми профілактики правопорушень в Автономній Республіці Крим на 2007-2009 рр.», п. 179 наказу МВС України № 755 від 17.06.2004 р. «Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, першочергові розробки на 2004-2009 рр.», Плану науково-дослідних та конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009 р.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 11 липня 2006 р. (протокол № 1).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є формування та характеристика адміністративно-правових основ взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим, а також розробка науково-обґрунтованих пропозицій для удосконалення законодавства та практики у цій сфері правовідносин.

Для досягнення цієї мети у дисертації вирішувалися завдання, спрямовані на:

– визначення основних підходів до розуміння підстав і форм участі громадян у правоохоронній діяльності та поняття “взаємодія міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості”;

– класифікацію основних принципів взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в цілому та встановлення специфіки їх реалізації в АР Крим;

– висвітлення системи правового регулювання взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим;

– розкриття ролі й місця органів внутрішніх справ, місцевого самоврядування, громадських організацій у системі суб'єктів охорони громадського порядку в АР Крим;

– характеристику елементів механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим;

– з'ясування специфіки організації взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим;

– розробку пропозицій і рекомендацій для удосконалення нормативно-правової бази та організації взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що формуються у процесі взаємодії міліції та громадськості у сфері охорони громадського порядку.

Предметом дослідження є адміністративно-правові основи взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає система філософських знань, що визначає основні вимоги до наукових теорій, сутності, структури та сфери застосування різних методів пізнання. Основним методом, який застосовувався у роботі, є загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив виявити закономірності в адміністративно-правовому регулюванні й практиці діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості щодо забезпечення громадського порядку в АР Крим. За допомогою логіко-семантичного методу визначено ознаки та сформульовано поняття громадського формування правоохоронної спрямованості (підрозділи 1.1., 2.1.). Порівняльно-правовий метод надав можливість встановити співвідношення передбачених законодавством основних завдань і функцій громадських формувань правоохоронної спрямованості як у звичайних умовах, так і під час надзвичайних умов, викликаних виникненням стихійних мітингів, масових заворушень, а також особливостей діяльності правоохоронних органів інших держав світу у взаємодії з громадськістю (підрозділ 2.1.). Аналіз і синтез, системно-структурний метод використовувалися для визначення структури та елементів системи нормативно-правового забезпечення діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 3.2.). Методи класифікації й групування застосовувалися для поділу функцій, форм і методів взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості, визначення їх місця та ролі у сфері внутрішніх справ (підрозділи 1.1., 2.2., 2.3.). Для вирішення поставлених завдань автор використав широке коло правових, соціологічних та інших методів наукового пізнання: формально-юридичного, порівняльно-правового, опитування, аналізу документів і публікацій у пресі, спостереження тощо.

Нормативною базою дисертації є Конституція України, закони України, рішення Верховної Ради та уряду АР Крим, інші нормативно-правові акти, у тому числі й статути громадських формувань правоохоронної спрямованості, які створені в АР Крим.

Емпіричну базу дослідження складають: аналіз нормативних та інших документів, літературних джерел різного періоду існування Української держави, статистичних відомостей, звітів Управління громадської безпеки ГУМВС в АР Крим за 2005-2009 роки, в тому числі й під час охорони громадського порядку в період сезонного відпочинку в АР Крим, проведення масових заходів представниками кримськотатарського народу; низка проектів законів, які стосуються участі громадян в охороні громадського порядку; результати опитування 340 респондентів, з яких: 153 - дільничних інспекторів міліції, 20 - працівників підрозділів взаємодії з населенням та громадськими формуваннями, 70 - працівників патрульно-постової служби міліції та 97 членів громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше проведено комплексне дослідження адміністративно-правових основ взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим та проаналізовано об'єктивність впливу державних структур на громадські формування правоохоронної спрямованості у цьому регіоні, зокрема:

вперше:

– поняття “громадське формування правоохоронної спрямованості” розглянуто з позиції права громадян безперешкодно здійснювати захист своїх прав і свобод для задоволення та захисту спільних інтересів у сфері внутрішніх справ держави як самостійно, так і разом із правоохоронними органами. При цьому окреслена під час легалізації основна мета громадської організації має визначати зміст потреб та інтересів громадян, інших значущих суспільних інститутів, об'єднаних правовим полем;

– взаємодію міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості, метою якої є задоволення та захист громадських інтересів у різних сферах суспільного життя, захист прав та законних інтересів членів цих формувань, забезпечення безпечних умов життєдіяльності на окремій території, розглянуто як систему адміністративно-правових відносин, ініціатором виникнення яких, відповідно до законодавства, є міліція;

– в основу організації взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим запропоновано покласти принцип “добросусідства”, реалізацією якого є створення громадської організації з локальним статусом, яка має об'єднати групи мешканців району чи міста з метою активізації участі громадськості у розв'язанні місцевих проблем як кримінального, так і некримінального характеру, забезпечення безпечних умов життєдіяльності;

удосконалено:

– тлумачення участі громадськості у правоохоронній діяльності як результату вільного волевиявлення громадян, задоволення та захисту спільних інтересів у сфері внутрішніх справ держави як самостійно, так і разом із правоохоронними органами;

– визначення взаємодії міліції з громадськими формуваннями як процесу перерозподілу правоохоронних повноважень між державними структурами й населенням за умови збереження субординації;

– класифікацію факторів правового й організаційного характеру, що визначають ефективність взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим;

– класифікацію форм та методів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим;

дістало подальшого розвитку:

– характеристика правової основи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, з урахуванням локального рівня нормотворчості у сфері охорони громадського порядку на прикладі АР Крим;

– структурно-функціональний аналіз елементів механізму адміністративно-правового регулювання суспільних процесів;

– розкриття змісту окремих елементів адміністративно-правового статусу громадських формувань: завдань, функцій та повноважень;

– пропозиції для вдосконалення нормативно-правових актів, які регулюють взаємодію міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері забезпечення громадського порядку в АР Крим.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:

– науково-дослідній роботі - для подальшого дослідження питань організаційно-правового забезпечення взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в цілому, а також у АР Крим та інших регіонах України зокрема;

– правотворчості - для удосконалення законів України “Про міліцію”, “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”; діяльності Головного управління юстиції АР Крим щодо конкретизації правових засад спільної діяльності міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості у сфері охорони громадського порядку та адміністративно-правового статусу таких формувань (лист Головного управління юстиції АР Крим від 16.09.2009 р. № 13848/03-06);

– правозастосовчій діяльності - для удосконалення взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Управління громадської безпеки ГУМВС України в Автономній Республіці Крим від 17.02.2009 р.);

– навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” у вищих навчальних закладах МВС України (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 20.03.2009 р. та Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.01.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на засіданнях кафедр адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, адміністративного права і адміністративного процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, адміністративної діяльності ОВС Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (м. Львів, 2006 р.), “Актуальні проблеми формування національної свідомості під час навчання у вищих навчальних закладах” (м. Донецьк, 2007 р.), “Шлях України до економічної безпеки” (м. Харків, 2007 р.), “Причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні” (м. Кіровоград, 2007 р.), “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (м. Одеса, 2007 р.), “Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 2008 р.), “Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, та чотирьох тезах доповідей.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із них 185 - основний текст, список використаних джерел охоплює 201 найменування і займає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, охарактеризовано методологічні та емпіричні основи, відображено зв'язок із науковими планами та програмами, вказано на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, форми апробації і впровадження викладених наукових положень.

Розділ 1. “Загальна характеристика взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості” присвячений висвітленню теоретичних засад взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки і складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Підстави і форми участі громадян у правоохоронній діяльності” проведено аналіз законодавства України, міжнародно-правових актів та наукових робіт щодо основних правил здійснення фізичними особами правоохоронної діяльності.

Зазначено, що громадяни України мають право створювати громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку, сприяти органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин. Громадські формування з охорони громадського порядку можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції.

У процесі аналізу законодавства України про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону визначено основні сфери суспільних відносин, які ним регулюються. По-перше, це взаємодія з органами внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку та протидії злочинності; по-друге, взаємодія з підрозділам Державної прикордонної служби України щодо охорони державного кордону; по-третє, взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій.

На підставі узагальнення положень статутів, результатів опитування членів громадських формувань з охорони громадського порядку і працівників органів внутрішніх справ, до пріоритетних завдань, що виконуються громадськістю у процесі взаємодії з правоохоронним органами в АР Крим, віднесено: 1) сприяння міліції у виявленні та розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями дітей; 2) надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон, проведенні пропуску громадян до місць відпочинку та роботи; у спостереженні за місцями роботи та відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; у профілактиці порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна; 3) надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень, участь у рятуванні людей та майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Організаційно-правові форми участі громадян у правоохоронній діяльності класифіковано за: а) характером виконуваних завдань; б) організаційним оформленням правоохоронної діяльності; в) складом.

Зроблено висновок, що під формою правоохоронної діяльності громадськості розуміються однорідні за своїм характером та правовою природою групи правоохоронних дій, що мають зовнішній вираз і за допомогою яких забезпечуються охорона прав фізичних і юридичних осіб, громадський порядок, громадська безпека та здійснюється боротьба з правопорушеннями.

Здійснено характеристику таких форм участі громадян у правоохоронній діяльності, як: спільна організація і здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; узгодження самостійних дій щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; обмін оперативною інформацією; безпосередня спільна діяльність громадськості правоохоронної спрямованості та працівників міліції; здійснення громадськістю правоохоронної діяльності за ініціативою міліції; допомога громадськості з боку працівників міліції у процесі проведення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; організація правового і спеціального навчання громадян, які бажають виконувати правоохоронні завдання.

До основних методів правоохоронної діяльності громадськості з охорони громадського порядку в АР Крим віднесено: патрулювання, виставляння постів, проведення рейдів та здійснення профілактичних заходів.

Акцентовано увагу на тому, що громадяни можуть і особисто брати участь в охороні громадського порядку (позаштатні працівники міліції, добровільні помічники, довірені особи та ін.) шляхом здійснення окремих дій щодо припинення правопорушень і затримання правопорушників, участі у роботі зборів, конференцій правоохоронної тематики, виступів у засобах масової інформації, використання необхідної оборони від злочинних посягань, повідомлення правоохоронним органам про вчинені або ті, що готуються, злочини чи інші правопорушення тощо.

Окремо розглянуто участь населення в охороні громадського порядку у разі виникнення надзвичайних ситуацій, визначено специфіку правового регулювання цієї діяльності, загальні форми взаємодії громадськості з органами державної влади та місцевого самоврядування за таких умов.

У підрозділі 1.2. “Поняття та принципи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” розглянуто підходи до розуміння сутності взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки та систему принципів цієї взаємодії.

Встановлено, що значення взаємодії міліції і населення зумовлюється її місцем у соціокультурних процесах та необхідністю її трансформації відповідно до загальносвітових та європейських стандартів партнерства у правоохоронній сфері. При цьому дисертант підкреслює, що розв'язання зазначеної проблеми потребує об'єднання здобутків філософії, соціології, теорії управління, адміністративного права, які досліджують закономірності безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів один на одного у соціумі, їх інституалізацію, перетворення в універсальний соціальний об'єкт впливу тощо.

З'ясовано, що необхідність встановлення партнерських відносин міліції і населення обумовлена такими явищами: 1) стрімким поділом суспільства на багатих і бідних, що опосередковує потребу у спільних зусиллях власників виробництва для забезпечення захисту їхньої приватної власності та стабілізації відносин із іншими громадянами; 2) змінами у структурі злочинності та потребою запобігання злочинам, що найефективніше можна здійснити із залученням громадськості; 3) відродженням традиційних форм участі громадськості в охороні громадського порядку та виникненням нових і необхідністю спрямування їх зусиль на виконання завдань міліції; 4) створення системи громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ.

При формулюванні визначення поняття “взаємодія міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості” враховано, що така взаємодія: а) є системою адміністративно-правових відносин; б) ініціюється міліцією; в) має на меті задоволення та захист громадських інтересів у різних сферах суспільного життя, захист прав та законних інтересів членів цих формувань, забезпечення безпечних умов життєдіяльності на окремій території; г) виявляється у передбачених законодавством формах.

Розглянуто інформаційну, матеріальну, організаційну, адміністративну, соціальну та інші складові взаємодії, найбільш важливою з яких визначено соціальну. Наголошено на необхідності формування системи принципів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості з урахуванням ступеня її соціалізації та відповідності базовим засадам державної політики взаємодії з населенням. Запропоновано закріплювати ці принципи у статутах громадських формувань правоохоронної спрямованості.

Розділ 2. “Адміністративно-правове регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” присвячений дослідженню основних складових механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим.

У підрозділі 2.1. “Міліція в системі суб'єктів забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю в Автономній Республіці Крим” розглянуто систему суб'єктів охорони громадського порядку та громадської безпеки, визначено їх найважливіші ознаки в Україні в цілому та в АР Крим.

Визначено, що до компетенції органів державної влади АР Крим належить питання участі автономії у забезпеченні прав і свобод громадян, національного та громадського спокою, сприяння охороні правопорядку і громадської безпеки, здійснення щодо цих питань повноважень, передбачених законами України. Для координації, узгодження спільної діяльності міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості у складі Верховної Ради АР Крим утворено постійну комісію з правових питань, правопорядку та надзвичайних ситуацій. Відповідні повноваження покладено як на представницькі, так і на виконавчі органи АР Крим, яким делеговані відповідні повноваження центральних органів виконавчої влади України.

Безпосереднє управління в галузі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки здійснюють МВС України, ГУМВС України в АР Крим та його підрозділи на місцях, побудовані як за традиційною для всієї території України організаційною структурою, так і з урахуванням специфіки адміністративно-територіального устрою АР Крим та особливостей “сезонного функціонування” органів внутрішніх справ, розташованих на Південному березі Криму та в інших місцях масового відпочинку.

На підставі аналізу статистичних даних та результатів проведеного нами опитування виявлено фактори, які негативно впливають на криміногенну ситуацію та стан охорони громадського порядку в АР Крим. Зокрема, 78 % працівників міліції та 81 % громадян відносять до них складну економічну та політичну ситуацію; 43% міліціонерів та 34% членів громадських формувань - непослідовність дій органів державної влади та місцевого самоврядування у вирішенні конфліктних ситуацій, протидії самозахопленням земельних ділянок та об'єктів нерухомості; 24 % загальної кількості респондентів - провокаційні наміри окремих регіональних меджлісів, партій і рухів кримськотатарського народу; 45 % опитаних - акти вандалізму та дії з ознаками проявів ксенофобії.

Основними завданнями, які виконують органи внутрішніх справ в АР Крим, визначено: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, здійснення розшуку осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень. Запропоновано активізувати організацію взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості щодо виконання таких завдань. Ця теза підтверджується відповідями 83 % опитаних працівників органів внутрішніх справ, у той час як 64 % респондентів висловилися за необхідність покращання роботи міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері інформування громадськості про умови та порядок здійснення правоохоронної діяльності.

У підрозділі 2.2. “Правові основи діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” досліджено систему нормативно-правового забезпечення діяльності громадських формувань в АР Крим.

Проаналізовано основні етапи розвитку системи нормативно-правових актів, що регламентують залучення громадськості АР Крим до охорони громадського порядку і державного кордону та визначають загальні засади, правовий статус, основні форми та методи участі громадськості у протидії правопорушенням та злочинам. Встановлено відповідність республіканського законодавства Криму у цій сфері законодавчим актам України.

Розкрито однобічний характер реалізації положень Конституції України, Конституції АР Крим, законів України “Про міліцію” та “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” щодо діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості, який унеможливлює участь окремих громадян та їх об'єднань у правоохоронній діяльності за власної ініціативи. Запропоновано їх доповнення відповідними положеннями на рівні принципу, забезпечивши конституційне закріплення гарантій їх державного захисту та допомоги.

Визначено, що безпосередньо регулювання діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим здійснюється нормативно-правовими актами: 1) Ради Міністрів АР Крим; 2) МВС України та ГУМВС України в АР Крим; 3) місцевих рад депутатів; 4) рішеннями регіональних меджлісів та органів місцевого самоврядування; 5) статутами громадських формувань правоохоронної спрямованості. Розкрито правові засади фінансування, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих формувань, соціального та правового захисту їх членів.

Наголошено на ролі регіональних та місцевих комплексних програм профілактики правопорушень в АР Крим, цільових правоохоронних програм, потребі у врегулюванні питань організації (легалізації) діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим, необхідності їх фінансового забезпечення не лише з місцевих бюджетів, а й із державного (особливо у курортний сезон), конкретизації завдань та відповідальності окремих громадських формувань правоохоронної спрямованості у планах охорони громадського порядку конкретних населених пунктів, особливо у сільській та прикордонній місцевості.

У підрозділі 2.3. “Особливості взаємодії окремих підрозділів міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” розглянуто механізми взаємодії окремих підрозділів міліції із громадськістю.

Наголошено, що взаємодія міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим має постійний та системний характер, але баланс правоохоронних повноважень залишається на боці органів влади, у зв'язку з чим виявлено тенденцію до зниження кількості громадських формувань правоохоронної спрямованості, що створені та функціонують на підставі Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”. Визначено, що за період із січня 2007 до січня 2009 р. їх кількість зменшилася з 185 до 69, а загальна чисельність - з 13942 до 1696 осіб.

До основних причин цієї ситуації належать такі: відсутність загальнодержавних та регіональних механізмів стимулювання громадськості АР Крим до участі в охороні громадського порядку; незацікавленість органів місцевого самоврядування у діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості, оскільки це пов'язано з фінансовими та матеріально-технічними витратами.

З метою більш ефективної організації взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості у практиці підрозділів карного розшуку, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах дітей, Державної автомобільної інспекції, патрульної служби міліції, дільничних інспекторів міліції, підрозділів охорони громадського порядку на транспорті встановлено пріоритетність використання відповідних методів взаємодії. Респондентами визначено такий порядок їх розташування залежно від частоти використання: 1) взаємне інформування (78 % опитаних); 2) спільний аналіз і оцінка оперативної обстановки (69 %); 3) спільне планування (57 %); 4) обмін досвідом (54 %); 5) спільні організаційні заходи (наради, семінари) (46 %).

Зовнішній прояв наведених методів (комплексний план, нарада, семінар) визначено як форми організації взаємодії міліції й громадськості.

Розглянуто умови взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим, можливості спільного вивчення ними оперативної обстановки, що мають значення для організації взаємодії. Окрему увагу приділено накопиченню інформації про діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості в органах внутрішніх справ, аналізу і узагальненню результатів їх роботи, стану взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування у кожному міськрайоргані, запропоновано здійснення районування громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.

Розділ 3. “Удосконалення взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” присвячений розгляду основних напрямів реформування інституту взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості.

У підрозділі 3.1. “Удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” наголошено, що удосконалення правового регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим має здійснюватись у межах загального реформування правоохоронних органів України, здійснення судової реформи та інших системних реформ. Встановлено, що така діяльність відповідає зусиллям МВС України щодо визначення шляхів налагодження ефективної взаємодії міліції з населенням.

Правове регулювання залучення населення до охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в АР Крим запропоновано здійснювати відповідно до його форм, а саме: а) безпосередньої реалізації громадянами своїх прав на захист від протиправних посягань; б) допомоги міліції, у тому числі індивідуальної; в) участі у правовій освіті населення і проведенні профілактичної роботи щодо попередження правопорушень; г) членства або участі у громадських формуваннях, статутні цілі яких передбачають надання допомоги міліції; д) позаштатного співробітництва з міліцією; е) роботи у складі створеної за ініціативою МВС України, ГУМВС в АР Крим, Управління громадської безпеки ГУМВС в АР Крим, уряду, парламенту, громадськості Кримської народної дружини щодо співробітництва з міліцією; є) участі у діяльності громадського пункту охорони громадського порядку; ж) наданні іншої допомоги міліції у формах, не заборонених законом, а удосконалення нормативно-правового регулювання проводити за кожною з них окремо.

З цією метою органи державної влади АР Крим, районні відділи органів внутрішніх справ повинні надавати громадянам, які беруть участь в охороні громадського порядку, всіляку підтримку шляхом: а) розробки і прийняття нормативно-правових актів, які б регламентували участь мешканців АР Крим та їх об'єднань в охороні громадського порядку; б) закріплення за мешканцями АР Крим правових основ, форм і методів захисту та самозахисту від противоправних посягань; в) здійснення передбачених законодавством заходів щодо забезпечення особистої безпеки і соціального захисту мешканців АР Крим; г) надання інформації, необхідної для участі в охороні громадського порядку; д) морального і матеріального заохочення осіб, які залучаються до охорони громадського порядку. Визначено, що у процесі удосконалення законодавства, яке регулює участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, слід враховувати необхідність розширення їх повноважень щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, найбільш поширені на окресленій території.

Запропоновано ряд обмежень, які доцільно закріпити у нормативно-правових актах, що регулюють участь громадськості АР Крим та громадських об'єднань в охороні громадського порядку: а) здійснювати діяльність, яка віднесена чинним законодавством до компетенції правоохоронних органів; б) видавати себе за співробітників правоохоронних органів; в) створювати інші перешкоди для службової діяльності правоохоронних органів. З цими пропозиціями погодилося 62 % опитаних нами працівників органів внутрішніх справ та 53 % - членів громадських формувань правоохоронної спрямованості.

У підрозділі 3.2. “Напрями удосконалення форм та методів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” запропоновано комплекс заходів щодо підвищення ефективності взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості.

Удосконалення форм та методів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим повинно здійснюватися відповідно до розуміння її як погодженої або спільної діяльності. Реалізація стратегії такої діяльності в АР Крим розглянуто залежно від ініціатора взаємодії, виконуваних завдань і функцій з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Встановлено, що першочергового удосконалення потребують форми та методи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, визначені органами внутрішніх справ за ініціативою названих формувань: спільне патрулювання; спільні рейди; узгоджений розрахунок сил та засобів; діяльність в умовах єдиної дислокації; навчання громадськості формам і методам боротьби із правопорушеннями; методична допомога міліції громадським організаціям у плануванні заходів; спільні наради, семінари тощо. При цьому 54 % працівників міліції та 48 % громадян вважають за доцільне організовувати навчання керівників та членів громадських формувань у навчальних закладах системи МВС, з урахуванням специфіки відповідних регіонів та єдиних навчальних планів і програм.

Визначено, що окремого удосконалення потребує діяльність посадових осіб ГУМВС України в АР Крим щодо організації взаємодії з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, акумуляції форм та методів роботи. Звернуто увагу, що ефективність такої діяльності залежить від підтримки населення, у зв'язку з чим наведено досвід Великої Британії, Казахстану, Російської Федерації, Республіки Білорусь, досвід “Харківського експерименту”, визначено їх позитивні аспекти, які доречно використати при удосконаленні законодавства України.

Окремо розглянуто необхідність удосконалення механізмів задоволення та захисту законних прав та інтересів самими громадянами, громадських інтересів у різноманітних сферах суспільного життя. Запропоновано об'єднувати групи мешканців різних територій АР Крим за їх ініціативою з метою активізації участі громадськості у розв'язанні місцевих проблем як кримінального, так і некримінального характеру із наданням статусу місцевої громадської організації. Розроблену модель втілено у проект Типового Статуту місцевої громадської організації “Взаємодія за принципом добросусідства”.

ВИСНОВКИ

міліція громадський правоохоронний крим

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов'язане з формуванням та характеристикою організаційно-правових основ взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості. До основних результатів дослідження належать такі:

1.Громадське формування правоохоронної спрямованості - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної охорони громадського порядку. Громадське формування правоохоронної спрямованості визнається громадською організацією, створеною в результаті вільного волевиявлення громадян, які об'єдналися для задоволення та захисту спільних інтересів у сфері внутрішніх справ держави як самостійно, так і разом із правоохоронними органами.

2.Внутрішні справи - це сфера діяльності держави щодо впорядкування суспільних відносин, пов'язаних із захистом життя, здоров'я, охороною прав та свобод людини і громадянина, забезпеченням громадського порядку та громадської безпеки, захистом власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також здійсненням міграційної політики та охорони державного кордону України.

3.Сучасні формування правоохоронної спрямованості на території АР Крим задіяні в усьому спектрі забезпечення громадської безпеки, а не орієнтовані винятково на охорону громадського порядку, що принципово відрізняє їх від тих, що існували за радянських часів. Система громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим прагне до розширення сфери взаємодії із правоохоронними органами. У цій активності є істотний потенціал для забезпечення громадської безпеки, що на сьогодні не повністю використовується у процесі соціального управління.

4.Історично стійкою є тенденція перерозподілу правоохоронних повноважень між державними структурами й населенням за умови збереження субординації у взаємодії. Баланс правоохоронних повноважень у цей час змінюється на користь органів місцевого самоврядування.

5.Однією з найбільш перспективних форм взаємодії громадськості з міліцією в АР Крим є формування організаційно-правових основ діяльності правоохоронних структур, що перебувають у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування. Однак формування органів охорони громадського порядку поза МВС України припускає необхідність системних перетворень в організаційній і правовій сферах, наслідком яких стануть істотні зміни в кримінальному, кримінально-процесуальному й адміністративному законодавстві. Цей потенціал може бути реалізований тільки за умови масштабного реформування системи органів кримінальної юстиції.

6.Форми взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим згруповані в таких блоках: спільні організація і здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; узгодження самостійних дій щодо боротьби з правопорушеннями і охорони громадського порядку; обмін оперативною інформацією; безпосередня спільна діяльність громадськості правоохоронної спрямованості й працівників органів внутрішніх справ; здійснення громадськістю правоохоронної діяльності за ініціативою органів внутрішніх справ; допомога громадськості з боку працівників органів внутрішніх справ у процесі здійснення заходів боротьби з правопорушеннями і охороні громадського порядку; організація правового і спеціального навчання громадян, які висловлюють бажання виконувати правоохоронні завдання.

7.Індивідуальна участь громадян у правоохоронній діяльності міліції забезпечує: а) мінімальні фінансові затрати; б) покращання роботи міліції внаслідок поповнення персоналу та вивільнення основної маси працівників міліції для виконання іншої діяльності (зокрема, щодо боротьби з економічною та організованою злочинністю), яка потребує відповідних спеціальних професійних знань; в) широке залучення населення до правоохоронної діяльності; д) добір кадрів для міліції: добровільні помічники, позаштатні працівники та довірені особи є своєрідним фільтром, завдяки якому з'являється можливість визначити кращих для зарахування до кадрів органів внутрішніх справ.

8.При визначені меж юридичного закріплення взаємодії міліції та громадських формувань слід враховувати, що норми права мають регламентувати лише основні, найбільш важливі форми і напрями взаємодії органів внутрішніх справ з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, у кожному конкретному випадку його суб'єкти за своєю ініціативою та на власний розсуд повинні визначати найбільш доцільні засоби досягнення загальної мети - охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями.

9.Ефективність залучення громадськості до співпраці залежить від того, наскільки пересічний громадянин упевнений у готовності кожного працівника міліції беззастережно стати на захист його прав і законних інтересів, в об'єктивності та неупередженості правоохоронців. Забезпечення формування позитивного ставлення громадян до міліції потребує збільшення кількості систематичних зустрічей працівників органів внутрішніх справ (особливо дільничних інспекторів міліції, працівників Державної автомобільної інспекції, слідчих) з представниками громадських формувань правоохоронної спрямованості із проведенням бесід на правові теми; розповсюдження кіно- та відеофільмів про роботу міліції; введення до шкільної програми занять із питань запобігання правопорушенням та злочинам серед дітей.

10. З метою вдосконалення законодавства, що регулює взаємодію міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, запропоновано внести такі зміни та доповнення:

- п. 1 ст. 2 Закону України “Про міліцію” викласти у редакції:

“… охорона й забезпечення громадського порядку як самостійно, так і спільно із громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості”;

ст. 3 Закону України “Про міліцію” «Принципи діяльності міліції» доповнити перелік структур, що взаємодіють, громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості;

у ст. 10 та 11 Закону України “Про міліцію” «Основні обов'язки міліції та права міліції» передбачити пряму заборону працівникові міліції давати членам громадських формувань правоохоронної спрямованості вказівки й розпорядження, що виходять за межі виконання завдань, пов'язаних зі спільною охороною громадського порядку;

п. 1 ст. 10 Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” «Права громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону» викласти у такій редакції:

“… брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону як разом із працівниками міліції, військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, так і самостійно, а в сільській місцевості - самостійно шляхом виконання конкретних доручень керівника відповідного органу внутрішніх справ чи підрозділу Державної прикордонної служби України”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фісенко І. Ф. Форми взаємодії органів внутрішніх справ із громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки / І. Ф. Фісенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 2006. -- № 3. -- С. 113--121.

Фісенко І. Ф. Механізм адміністративно-правового регулювання забезпечення громадської безпеки та місце в ньому органів внутрішніх справ / І. Ф. Фісенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. -- 2007. - № 5. -- С. 229--238.

Фісенко І. Ф. Форми правоохоронної діяльності з охорони громадського порядку (на прикладі сутичок, що мали місце у м. Бахчисарай АРК) / І. Ф. Фісенко // Південноукраїнський правничий часопис. -- 2008. -- № 1. -- С.129--131.

Фісенко І. Ф. Органи внутрішніх справ як суб'єкт забезпечення громадської безпеки / І. Ф. Фісенко // Право і суспільство. -- 2009. -- № 2. -- С. 76--80.

Фісенко І. Ф. Правові основи взаємодії міліції з громадськими формуваннями при виконанні завдань з охорони громадського порядку / І. Ф. Фісенко // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання): міжн. конф.: тези доповідей та повідомлень. -- Львів, 2006. -- С. 163--164.

Фісенко І. Ф. Нормативно-правова регламентація взаємодії громадських формувань правоохоронної спрямованості з правоохоронними органами у боротьбі з контрабандою / І. Ф. Фісенко // Шлях України до економічної безпеки: науково-практичн. конф., 20 квітня 2007 р.: матеріали. -- Х., 2007. -- С. 3--5.

Фісенко І. Ф. Причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні / І. Ф. Фісенко // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності: Матеріали V звітної науково-практичної конференції 17-18 травня 2007 року (І частина) / За заг. ред. д.ю.н., проф. В. П. Пєткова. -- Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. -- С. 73--76.

Фісенко І. Ф. Актуальні питання морально-духовного виховання підростаючого покоління / І. Ф. Фісенко // Актуальні проблеми формування національної свідомості під час навчання у вищих навчальних закладах: всеукр. конф., 9-10 листопада 2007 року: матеріали. -- Донецьк, 2007. -- С. 218--222.

Размещено на Allbest.ru