Кримінологічна характеристика та запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов’язаним з незаконним використанням бюджетних коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

УДК 343.85/351

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗЛОЧИНАМ, ПОВ'ЯЗАНИМ З НЕЗАКОННИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Руфанова Вікторія Миколаївна

Дніпропетровськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук Титаренко Олексій Олексійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник відділу організації наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Дудоров Олександр Олексійович, Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, професор кафедри кримінального права;

кандидат юридичних наук, доцент Давиденко Михайло Леонідович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін.

Захист відбудеться «25» березня 2011 року о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий «24» лютого 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

злочин бюджетний запобігання

Актуальність теми. В умовах світової економічної кризи та розбалансованості вітчизняної бюджетної системи, сучасний рівень криміналізації бюджетоутворюючих галузей економіки становить серйозну загрозу економічній безпеці України. У зв'язку з цим важливого значення набуває діяльність правоохоронних та контролюючих органів, яка спрямована на мінімізацію кримінального впливу як на економіку країни, так і безпосередньо на сферу використання бюджетних коштів.

Особливої актуальності ця проблема набуває також у зв'язку з тим, що злочинам у бюджетній сфері, притаманний високий рівень суспільної небезпечності, що проявляється у багатомільйонних збитках, яких зазнає держава. Незаконне використання бюджетних коштів призводить до того, що державні цільові програми, спрямовані на розв'язання нагальних соціальних та економічних питань, не виконуються в повному обсязі та не досягають очікуваного результату.

У бюджетній сфері тривалий час залишаються розповсюдженими злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів. Ці злочини охоплюють широкий спектр статей КК України: 175 (ч. 2), 191, 210, 211, 222, 364-368. Аналіз статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України протягом 2001-2009 років свідчить про стабільно високий рівень зареєстрованих злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів. Так, у 2001 р. виявлено 6 682 злочинів, 2002 р. - 10 316, 2003 р. - 8 928, 2004 р. - 8 926, 2005 р. - 8 626, 2006 р. - 7 249, 2007 р. - 7 566, 2008 р. - 6 354, 2009 р. - 7 263 злочинів. Останнім часом зберігається тенденція до зростання цих злочинів. Так, у 2007 р. в порівнянні з 2006 р. кількість зареєстрованих злочинів зросла на 4,2 %, а у 2009 р. в порівнянні з 2008 р. - на 14,3 %.

Окрім того, за вказаний період спостерігається зростання збитків, які заподіюються державі цими злочинами: з 153,7 млн (2001 р.) до 981,4 млн грн (2009 р.). За таких умов, запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, набуло характеру пріоритетного напрямку в діяльності правоохоронних органів та зокрема органів внутрішніх справ. До того ж, у діяльності останніх існує чимало проблем комплексного характеру та, які, зумовлюють необхідність пошуку оптимальних шляхів удосконалення запобіжної діяльності в означеному напрямі.

Поряд з цим, проблема кримінально-правової охорони бюджетної сфери та вдосконалення заходів превентивного характеру не може знаходитись поза увагою науковців. Питанням кримінальної відповідальності та окремим аспектам запобігання злочинам у бюджетній сфері присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених П.П. Андрушка, Ю.Л. Анісімова, К.С. Арутюняна, О.М. Бандурки, І.Г. Богатирьова, А.М. Бойка, Д.О. Бойкова, Б.В. Волженкіна, В.В. Голіни, Н.О. Гуторової, Л.М. Давиденка, Ю.М. Демидова, А.І. Долгової, О.О. Дудорова, О.Ю. Заблоцької, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, І.І. Карпеця, О.Г. Карпова, М.В. Корнієнка, Ф.А. Лопушанського, О.М. Литвака, В.В. Лунєєва, А.В. Макарова, М.І. Мельника, Д.Й. Никифорчука, В.М. Поповича, О.С. Русакової, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, О.Я. Свєтлова, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, О.О. Титаренка, О.В. Тихонової, М.І. Хавронюка, Р.Р. Фазилова, В.П. Філонова, В.І. Шакуна, А.К. Щегуліної, О.М. Яковлєва, В.Б. Ястребова та інших. Результати досліджень зазначених авторів заклали наукову основу для розуміння сутності злочинів у бюджетній сфері.

В Україні дослідження злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, проводились фрагментарно. Водночас, реалії сьогодення вимагають цілеспрямованого підходу до перегляду й удосконалення напрацьованих заходів запобігання досліджуваним злочинам з урахуванням специфіки її проявів. У зв'язку з цим, набуває актуальності проведення спеціально-кримінологічного дослідження для чіткої конкретизації завдань, напрямів діяльності органів внутрішніх справ, а також форм їх взаємодії з іншими суб'єктами.

Перелічені обставини (або невирішені проблеми запобігання) обумовили необхідність вирішення наукового завдання у вигляді комплексного кримінологічного дослідження злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, та вироблення науково обґрунтованих заходів запобігання цим злочинам органами внутрішніх справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження ґрунтується на основних положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767 «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр.; наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років»; Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010 р. (п. 3.68).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2008 р. (протокол № 1), уточнена 23 грудня 2010 р. (протокол № 4).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з'ясування кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, та комплексна наукова розробка системи заходів запобігання цим злочинам органами внутрішніх справ.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– сформулювати визначення поняття злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів та інших, пов'язаних з ним, кримінологічних категорій;

– окреслити кримінологічні ознаки злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, як єдиної кримінологічної групи;

– дослідити кількісно-якісні показники злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів;

– встановити детермінанти злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів;

– з'ясувати кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів;

– дослідити сучасний стан правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів;

– визначити систему суб'єктів запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів та встановити місце і роль органів внутрішніх справ у ній;

– розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення заходів запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів;

– виробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають і розвиваються у зв'язку з вчиненням злочинів у бюджетній сфері.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Основним методом, використаним у дослідженні, є діалектичний метод наукового пізнання, який використовувався для дослідження кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів (підрозділи 1.1-1.4). Поряд з ним використовувались і ряд інших методів, зокрема: формально-логічний - для визначення поняття та змістовних ознак злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, обґрунтування положень та пропозицій, висловлених в роботі, тлумачення окремих понять і термінів (підрозділи 1.1, 2.1); метод системного аналізу - для проведення кримінологічної характеристики цих злочинів, а також для дослідження загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.2, 2.3); догматичний метод - для аналізу норм чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, який дозволив виявити недоліки та протиріччя, а також допоміг сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання цим злочинам, а також розробити пропозиції щодо оптимізації змісту диспозиції ст. 210 КК України (підрозділи 1.3, 2.1); соціологічний метод (анкетування, вивчення документів) використовувався для анкетування працівників органів внутрішніх справ та вибіркового вивчення кримінальних справ (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1-2.3); статистичний метод - для опрацювання даних офіційної статистики Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Державної судової адміністрації України, Державної фінансової інспекції України (підрозділи 1.2, 1.4).

Вказані наукові методи використовувалися у взаємозв'язку і взаємозалежності, що сприяло всебічності та об'єктивності проведення дослідження, обґрунтованості теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

Емпіричну основу дослідження становлять: матеріали 203 архівних кримінальних справ, розглянутих судами Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Одеської, Волинської областей; результати вивчення 112 адміністративних матеріалів за фактами порушення бюджетного законодавства (ст.164¹² КУпАП) Дніпропетровської, Донецької, Одеської та Харківської областей; результати анкетування 217 працівників органів внутрішніх справ Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Запорізької областей; статистична та аналітична інформація Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України; Генеральної прокуратури України; Державної судової адміністрації України, Рахункової палати України, Державної фінансової інспекції України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням в Україні, яке присвячене вирішенню теоретичних та прикладних проблем запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів. У роботі сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, зокрема:

вперше:

– сформульовано визначення поняття злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, під якими пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які вчиняються розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів під час виконання бюджету за видатками, в процесі надання, отримання та використання бюджетних коштів;

– з'ясовано кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, яка має свої особливості на відміну від кримінологічної характеристики економічної злочинності, що проявляються через рівень, структуру, динаміку, географію, детермінанти, особу злочинця;

– виділено систему детермінант злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, яку утворюють економічні, політичні, правові, організаційно-управлінські фактори. Домінуючий вплив на вчинення цих злочинів здійснюють наступні: недостатньо ефективний механізм контролю за витрачанням бюджетних коштів; не забезпечення фактичної економії бюджетних коштів; неузгодженість загального та галузевого законодавства; не достатньо прозора процедура виділення та витрачання бюджетних коштів у процесі реалізації державних цільових програм;

– з'ясовано кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів. З урахуванням потреб практичних підрозділів органів внутрішніх справ щодо запобігання цим злочинам, запропоновано класифікувати цих осіб за соціально-рольовою компетенцією на три групи: 1) особи, які будучи представниками держави, наділені повноваженнями щодо ефективного управління бюджетними коштами; 2) особи, які незаконно отримали бюджетні кошти та відповідно порушили порядок отримання та використання бюджетних коштів; 3) особи, які законно отримали бюджетні кошти, однак використали їх не за призначенням усупереч бюджетному законодавству;

– запропоновано заходи запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів на спеціально-кримінологічному рівні: 1) заходи, спрямовані на виявлення та усунення криміногенних детермінант, відвернення та припинення вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів; 2) заходи, спрямовані на виявлення цих злочинів (у тому числі з урахуванням найбільш криміногенних сфер, де використовуються бюджетні кошти); 3) заходи, спрямовані на вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами щодо запобігання цим злочинам; 4) заходи, спрямовані на покращення діяльності підрозділів органів внутрішніх справ щодо запобігання цим злочинам;

удосконалено:

- форми взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, Рахунковою палатою, Державною фінансовою інспекцією України, Державною казначейською службою України, Антимонопольним комітетом України, податковою міліцією, Службою безпеки України та прокуратурою. Наголошується на доцільності спільного проведення профілактичних операцій, спрямованих на запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів; проведення міжвідомчих підсумкових колегій щодо стану запобігання цим злочинам; обміну інформацією про злочини та осіб, які їх вчиняють;

- класифікацію злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, які, за способами вчинення, виокремлено в три основні групи: 1) пов'язані з незаконним отриманням бюджетних коштів; 2) пов'язані з незаконним витрачанням бюджетних коштів; 3) пов'язані з незаконним відшкодуванням бюджетних коштів;

дістало подальшого розвитку:

- дослідження питання про співвідношення визначення понять «злочини, які вчиняються у бюджетній сфері», «злочини, які пов'язані з порушенням бюджетного законодавства», «злочини, які посягають на бюджетні відносини» або «злочинність у бюджетній сфері». Теоретично обґрунтовано, що ці визначення є тотожними та охоплюють однакові склади злочинів;

- аргументація наукової позиції, згідно з якою злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, обумовлюються різними за своїм характером криміногенними факторами, які існують як на загальноекономічному, так і на галузевому рівнях;

- підхід щодо вдосконалення єдиного обліку злочинів шляхом конкретизації галузей бюджетної сфери економіки країни, де вчиняються злочини з бюджетним коштами із зазначенням форм співучасті та статей КК України, за якими кваліфікуються ці діяння;

- розроблення Концепції реалізації державної політики щодо запобігання злочинам у бюджетній сфері на 2011 - 2015 роки, в якій визначено основні засади, суб'єкти та заходи, спрямовані на запобігання злочинам у бюджетній сфері;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- правотворчості - для вдосконалення законодавства в частині кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 30.04.2009, вх. № 04-19/14-1292);

- правозастосовчій діяльності - для підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів (акти впровадження: УДСБЕЗ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим від 10.10.2010 р. № 1, Дніпропетровській від 25.06.2010, Вінницькій від 03.08.2010 № 1 та Одеській від 20.08.2010 № 3380 областях);

- навчальному процесі - положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальних дисципліни «Кримінологія», «Кримінальне право» (акти впровадження в навчальний процес Дніпропетровського від 01.11 2010 № 30/10, Луганського від 14.12.2010 № 3, та Львівського від 18.01.2011 № 1 державних університетів внутрішніх справ);

- науково-дослідній роботі - для подальших досліджень у кримінологічній галузі, зокрема щодо дослідження детермінант злочинів, що вчиняються у бюджетній сфері, та заходів запобігання органами внутрішніх справ зазначеним злочинам (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 07.12.2010 № 21).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні і практичні висновки оприлюднені на двох міжнародних та чотирьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Економічна безпека України в умовах загострення світових фінансових стосунків» (м. Львів, 2009 р.), «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (м. Донецьк, 2009 р.), «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 2009 р.), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2009 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2009 р.), «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 2010).

Публікації. Результати дослідження викладено у 6-и наукових статтях, 5 з яких опубліковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та 6-и тезах доповідей.

Структура роботи обумовлена метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 258 сторінок, з яких: 197 - основний текст, 31 - додатки, 30 - список використаних джерел (250 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи та характеризується ступінь її наукової розробки, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1. «Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, як об'єкт кримінологічного дослідження» автором вказується, що як вітчизняними, так і зарубіжними вченими раніше досліджувалися окремі аспекти злочинів, які вчиняються у бюджетній сфері. Кримінально-правові та кримінологічні особливості злочинів у бюджетній сфері комплексно вивчали такі науковці, як Ю.Л. Анісімов, Н.О. Гуторова, Ю.М. Демидов, А.В. Макаров, І.А. Сікорська, Р.Л. Степанюк, А.К. Щегуліна та ін. Дослідженням переважно кримінально-правових аспектів нецільового використання бюджетних коштів займалися К.С. Арутюнян, Д.О. Бойков, О.Г. Карпов, О.С. Русакова, О.В. Тихонова, Р.Р. Фазілов. Найбільш комплексно злочинність у бюджетній сфері досліджено у докторській дисертації російського вченого А.В. Макарова (2005 р.), в якій приділено увагу питанням запобігання злочинам з бюджетними коштами як на стадії формування бюджету, так і на стадії його виконання.

Дисертант дійшов висновку, що в Україні дослідження криміногенних детермінант криміналізації бюджетної сфери та діяльності уповноважених органів щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, ще не проводилось.

На підставі аналізу базових понять, які використовуються в теорії та на практиці для позначення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, сформульовані визначення понять «злочини у бюджетній сфері» та «злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів». Обґрунтовується, що визначення понять «злочини у бюджетній сфері» та «злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів» співвідносяться як загальне та спеціальне.

У роботі автором аргументується, що через відсутність закріплених на законодавчому рівні понять «злочинність у бюджетній сфері», «злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів» у різних правоохоронних відомствах ведеться розрізнений статистичний облік цих злочинів, відсутня єдина база кримінологічної інформації. На підставі кримінально-правового та кримінологічного підходів виділені ознаки злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, що дозволило в подальшому окреслити їх кримінологічну групу. Дисертантом обґрунтовано доцільність віднесення до даної групи злочинів, відповідальність за які передбачена статтями: 175 (ч. 2), 191, 210, 211, 222, 364-368 КК України.

У підрозділі 1.2. «Кримінологічні показники злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів» зазначається, що аналіз кількісно-якісних показників злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, за дослідний період свідчить про складну криміногенну ситуацію в усіх галузях бюджетної сфери.

На підставі узагальнення статистичних даних за 2001-2009 рр. про кількість зареєстрованих злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, встановлено, що в середньому органами внутрішніх справ щорічно виявляється до 7 тис. таких злочинів. Порівняно з 2001 р. спостерігається тенденція до зростання кількості виявлених злочинів: 2002 р. - 10 316 (+54,4 %), 2003 р. - 8 928 (+33,6 %), 2004 р. - 8 926 (+ 33,5 %), 2005 р. - 8 626 (+29 %), 2006 р. - 7 249 (+8,5 %), 2007 р. - 7 566 (+13,2 %), 2008 р. - 6 354 (- 4,9 %), 2009 р. - 7 263 (+ 8,6 %).

У загальній структурі економічної злочинності також відмічається зростання питомої ваги злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів. Зокрема, у 2001 р. вона становила 15,9 %, 2002 р. - 24,3 %, 2003 р. - 24,3 %, 2004 р. - 20,6 %, 2005 р. - 19,2 %, 2009 р. - 19,8 % .

Дисертантом зазначається, що у структурі цих злочинів переважають: злочини у сфері службової діяльності - 54 %; злочини, пов'язані з привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем - 22,5 %; невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій та інших установлених законом виплат - 12 %; заволодіння бюджетним коштами в результаті шахрайських дій - 10 %.

Найбільш ураженими від злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів є такі сфери: промисловість - 22 %, освіта -18 %, агропромисловий комплекс - 17 %, охорона здоров'я - 17 %, соціальна сфера - 11 %, транспортна галузь -8 %, паливно-енергетичний комплекс - 6 %.

Високий рівень вчинення цих злочинів спостерігається в Автономній Республіці Крим (12 %), Дніпропетровській (22 %), Донецькій (19 %), Одеській (18 %), Луганській (16 %) та Львівській (13 %) областях. Найменше таких злочинів вчиняється у Чернігівській (1,6 %), Кіровоградській (1,5 %), Черкаській (1,5 %) та Чернівецькій (1,5 %) областях, що обумовлено відповідними рівнем і динамікою соціально-економічного розвитку цих регіонів.

Автор дійшов висновку, що найбільш поширеними способами незаконного використання бюджетних коштів є нецільове використання бюджетних коштів; безпідставне завищення вартості товарів, робіт і послуг; службове підроблення документів, які надають право на отримання фінансової допомоги з відповідного бюджету.

В роботі дисертантом встановлено, що за дослідний період розмір заподіяної шкоди (прямого збитку) збільшився у 3,4 рази. Питома вага виявлених злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, зі збитками понад 100 тис. грн. у 2009 р. становила 17,7 %, що на 13 % перевищує показник 2001 р.

У підрозділі 1.3. «Причини та умови, що обумовлюють вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів» на підставі власного дослідження дисертант дійшов висновку, що в криміногенному комплексі злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, вирішальну роль відіграють фактори економічного, політичного, правового, організаційно-управлінського характеру, а також фактори, пов'язані з правоохоронною діяльністю, які в більшості співпадають з детермінантами економічної злочинності у державі, але мають свої особливості, обумовлені специфікою функціонування самої сфери.

Серед економічних факторів виділяються: недостатній рівень забезпечення використання бюджетних коштів за цільовим призначенням з боку розпорядників та одержувачів; відсутність економічно обґрунтованого та законодавчо регламентованого механізму надання фінансової підтримки за рахунок бюджетних коштів; дефіцит бюджету.

До політичних факторів автор відносить: відсутність єдиної скоординованої політики запобігання злочинності у бюджетній та економічній сферах; розбіжності у політичних інтересах представників різних гілок влади як на державному, так і на місцевому рівнях; надто широкі розпорядчо-управлінські повноваження народних депутатів та їх депутатська недоторканність.

Обумовлюють вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів і правові фактори: наявність прогалин у законодавстві, яким передбачено державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства; відсутність чіткої законодавчої регламентації переліку діянь, які відносяться до нецільового використання бюджетних коштів; недосконалий механізм кримінально-правової охорони використання бюджетних коштів; відсутність на законодавчому рівні чіткого розмежування делегованих та власних бюджетних повноважень місцевих органів влади під час планування та виконання місцевих бюджетів; недосконала законодавча конструкція кримінально-правових норм про відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів та інші порушення бюджетного законодавства, що обумовлює неефективне застосування їх правоохоронними органами.

До організаційно-управлінських факторів віднесено: низький рівень фінансової та управлінської дисципліни; відсутність належного державного контролю за відшкодуванням податку на додану вартість; низька ефективність контролю за достовірністю обрахунку підрядними організаціями вартості або обсягів виконання ремонтно-будівельних робіт; неврахування при затвердженні кошторисів наявності дебіторської заборгованості установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

У роботі дисертантом виділяються недоліки у діяльності правоохоронних органів, які певним чином здійснюють детермінуючий вплив на ці злочини: відсутність систематизованої нормативно-правової бази, яка б чітко регламентувала взаємодію органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції, Служби безпеки України у боротьбі з цими злочинами; недостатній методичний та практичний рівень розроблених методик щодо виявлення фактів зловживань з бюджетними коштами; недостатній рівень компетентності працівників правоохоронних органів в частині знання норм бюджетного законодавства.

У підрозділі 1.4. «Характеристика осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів» на підставі узагальнених даних про осіб, засуджених за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, наведено низку кримінологічно значущих спостережень з врахуванням результатів кримінологічних досліджень економічної злочинності, отриманих А.М. Бойком, О.Г. Кальманом, В.М. Поповичем.

Дисертант зазначає, що у структурі осіб, які вчиняють ці злочини, переважають особи чоловічої статі (70 %). Цей показник відрізняє дану категорію осіб від осіб, що вчинили економічні злочини, де співвідношення чоловіків та жінок приблизно співпадає (55,2 і 44,8 % відповідно).

За віком спостерігається тенденція до старших вікових категорій. Зокрема, основну вікову групу складають особи віком від 40 до 50 років (67,2 %), що співпадає з показниками, характерними для осіб, що вчинили економічні злочини.

За рівнем освіти особи, які вчинили злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, відрізняються від осіб, що вчинили економічні злочини, більш високим рівнем. Так, 86,9 % осіб мали вищу освіту, коли цей показник серед осіб, які вчинили економічні злочини, становить 38,2 %.

В роботі автором робиться висновок про відмінності в соціальному становищі цих осіб. Дисертантом встановлено, що 49,7 % злочинів вчиняються керівниками бюджетних установ, з них 32,2 % - державні службовці, 50,3 % - це керівники суб'єктів господарювання та 18 % - бухгалтерські працівники. Хоча у структурі осіб, що вчинили економічні злочини, переважають робітники (62,8 %), а службовці становлять 11,2 %.

В дисертації автором доведено, що найбільш активну криміногенну групу становлять особи, які перебували на посадах від 1 до 5 років - 73,9 %. З них найчастіше вчиняються злочини особами в перші два роки перебування на посаді - 56,5 % (в структурі осіб, що вчинили економічні злочини, навпаки переважають особи, які обіймали посади понад 5 років - 36,7 %).

Встановлено, що переважна кількість злочинів характеризується умисною формою вини (76,1 %), у 22,4 % злочинів виявляється змішана форма вини, а 1,5% вчиняється з необережності.

На підставі вибіркового вивчення кримінальних справ, дисертант дійшов висновку, що у 44 % досліджувані злочини мають груповий характер.

У ході дослідження встановлено, що злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, так само як і економічним злочинам притаманний низький рівень рецидиву (0,8 % осіб мали судимість).

Автором зазначається, що особливістю вивченої групи осіб, є наявність службових повноважень щодо розпоряджання бюджетними коштами. Такі повноваження можуть мати виключно службові особи - керівники бюджетних установ, а також суб'єкти господарювання, громадські чи інші організації, які не мають статусу бюджетної установи, але уповноважені розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету.

За результатами вибіркового дослідження кримінальних справ встановлено, що найчастіше злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, вчиняють особи, які обіймають посади: голів обласних, районних державних адміністрацій, голів обласних, районних, сільських рад; начальників управлінь (відділів) економіки, житлово-комунального господарства, соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти і науки, молоді та спорту, агропромислового розвитку; начальників регіональних фондів підтримки фермерських господарств, фондів підтримки індивідуального житлового будівництва; головних бухгалтерів, керівників закладів освіти (директор загальноосвітнього, професійно-технічного закладу освіти, ректор вищого навчального закладу), охорони здоров'я; керівники суб'єктів господарювання, які отримують фінансову допомогу; директорів підрядних організацій та інші.

Розділ 2. «Запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Правове регулювання запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів» проаналізовано систему нормативно-правових актів, які визначають цілі та завдання органів внутрішніх справ, закріплюють їх права й обов'язки щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів.

Автор дійшов висновку, що у структурі правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання досліджуваним злочинам виділяється чотири рівні. Перший рівень визначає конституційні засади запобігання цим злочинам. Другий рівень - це норми національного законодавства, які встановлюють правові заборони вчинення даних злочинів. Третій рівень - законодавчі акти, що передбачають обов'язки органів внутрішніх справ щодо здійснення запобіжної діяльності. Четвертий рівень складають нормативно-правові акти, що регулюють організацію, порядок і засоби діяльності щодо запобігання даним злочинам.

Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють питання у сфері боротьби зі злочинністю протягом 1991-2010 рр., дозволив дисертанту виділити три періоди становлення вітчизняного законодавства, яке визначило передумови формування державної політики запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів.

Перший період (1991-96 рр.) характеризуються відсутністю кримінально-правової заборони порушення бюджетного законодавства. У Комплексних програмах запобігання злочинності охорона бюджетної сфери не виділялась окремим напрямком запобіжної діяльності уповноважених органів, вона здійснювалась в розрізі запобігання економічним та службовим злочинам.

Другий період (1997-2002 рр.) характеризувався доповненням КК України нормами, якими передбачали відповідальність за незаконне використання бюджетних коштів (ст. 80³ «Порушення законодавства про бюджетну систему України» та ст. 80⁴ «Видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку»). Також в інших нормативно-правових актах встановлювалась вимога щодо посилення контролю за використанням бюджетних коштів, а також за їх нецільове використання.

Третій період (з 2003 р. - по теперішній час) характеризується направленням вектора державної політики на актуалізацію та ефективність об'єднання спільних зусиль правоохоронних органів для забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів. У даному напрямі позитивним є прийняття нового Бюджетного кодексу України (2010 р.) та внесення змін до кримінального законодавства (ст.ст. 210, 211 КК України, 2011 р.).

Автором запропоновано в якості пріоритетних напрямів удосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, наступне: розроблення Концепції реалізації державної політики щодо запобігання злочинам у бюджетній сфері на 2011-2015 рр.; розроблення та запровадження в діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю, управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Інструкції про використання паспорту супроводження цільового використання видатків бюджету; розроблення та прийняття Інструкції щодо порядку обміну інформацією між підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, Державним комітетом фінансового моніторингу України та Антимонопольним комітетом України щодо заходів запобігання фактам зловживання з бюджетним коштами під час проведення державних закупівель, а також виявлення легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

У підрозділі 2.2. «Органи внутрішніх справ у системі суб'єктів загальносоціального запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів» автором зроблено висновок, що систему суб'єктів запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, складають органи, які: 1) визначають державну політику у сфері запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України); 2) координують діяльність правоохоронних органів щодо запобігання цим злочинам (Рада національної безпеки і оборони України, Генеральна прокуратура України); 3) здійснюють правоохоронну діяльність у сфері запобігання досліджуваним злочинам (органи внутрішніх справ, прокуратура, податкова міліція, Служба безпеки України); 4) не мають цільового спрямування на запобігання даним злочинам, але їх діяльність впливає на стан запобігання злочинам (органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, Рахункова палата, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Державний комітет фінансового моніторингу України Антимонопольний комітет України).

У дисертації автором встановлено, що в системі спеціальних суб'єктів, які наділені повноваженнями щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, органи внутрішніх справ займають провідне місце. Саме підрозділи органів внутрішніх справ (Державна служба боротьби з економічною злочинністю, Управління по боротьбі з організованою злочинністю) виявляють значну частку цих злочинів (86 %). Наголошується на важливості взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ з підрозділами Державної фінансової інспекції України та Державної казначейської служби України, її подальшого вдосконалення. Звертається увага на необхідність нормативно врегулювати взаємодію органів внутрішніх справ з Державною казначейською службою України щодо надання інформації про підстави, умови проведення платежів з бюджету та факти відмов у їх проведенні.

У підрозділі 2.3. «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання органами внутрішніх справ злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів» визначено заходи запобігання цим злочинам у чотирьох напрямах, які враховують специфіку превентивної діяльності органів внутрішніх справ.

У підрозділі дисертантом наголошується про необхідність активізації діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання цим злочинам під час виконання державного та місцевого бюджетів, виконання державних цільових програм, проведення процедур державних закупівель. Обґрунтовується, що специфіка заходів запобігання обумовлюється сферою використання бюджетних коштів (паливно-енергетичний комплекс, промисловість, агропромисловий комплекс, охорона здоров'я, соціальна сфера, освіта).

Автором запропоновано пріоритетні напрями міжвідомчої взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, контролюючими та правоохоронними органами щодо запобігання цим злочинам. Аргументована пропозиція щодо запровадження в Міністерстві внутрішніх справ України окремої звітності про діяльність організованих злочинних груп у бюджетній сфері та окремих її галузях, а також про виявлені корупційні зв'язки під час викриття цих груп. Ця інформація за всіма показниками має бути відокремлена від даних про виявлення та викриття організованих злочинних груп, які готують та вчиняють злочини загальнокримінальної спрямованості. Наголошується на доцільності розроблення реєстру криміногенних посад за їх ієрархією від головного розпорядника бюджетних коштів до одержувача та з врахуванням конкретної галузі економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання конкретного наукового завдання, що виявляється у з'ясуванні кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, та комплексній науковій розробці системи заходів запобігання цим злочинам органами внутрішніх справ, а також виробленні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення окремих положень законодавства та превентивної діяльності органів внутрішніх справ.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Серед них найсуттєвішими є:

1. Визначено та досліджено кримінологічну групу злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, до якої віднесені склади злочинів, передбачені ст.ст. 175 (ч. 2) 191, 210, 211, 222, 364 - 368 КК України.

2. Окреслено кримінологічні ознаки злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів: 1) об'єктом виступають бюджетні відносини, бюджетний процес чи його складові; 2) вчиняються під час виконання бюджету за видатками; 3) предметом є бюджетні кошти; 4) способами вчинення цих злочинів може бути нецільове використання бюджетних коштів; безпідставне завищення вартості товарів, робіт і послуг; службове підроблення документів; 5) суб'єктами можуть бути як розпорядники, так і одержувачі бюджетних коштів в процесі надання, отримання та використання бюджетних коштів; 6) вчиняються як умисно, так і з необережності; 7) переважає корислива мотивація; 8) заподіюють шкоду правам та інтересам громадян, суспільству та державі.

3. Сформульовано визначення поняття злочинів у бюджетній сфері, під якими запропоновано розуміти сукупність як умисних, так і необережних, вчинених в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, корисливих, суспільно-небезпечних діянь, що вчиняються при складанні, розгляді, затвердженні й виконанні бюджетів, а також при здійсненні контролю за виконанням бюджету, спрямовані на ухилення від сплати необхідних платежів до бюджету або незаконне використання бюджетних коштів. Виходячи з ознак цих злочинів та об'єкту посягання, обґрунтовано їх поділ на основні та додаткові злочини.

4. Обґрунтовано, що рівень злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, залишається стабільно високим. Встановлено, що в структурі економічної злочинності діяння, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, становлять 20 %. В їх структурі переважають злочини у сфері службової діяльності та посягання, пов'язані з привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (76,5 %). Спостерігається тенденція до зростання кількості тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів. Серед бюджетоутворюючих галузей економіки найбільш криміналізованими є: промисловість, освіта, охорона здоров'я, агропромисловий комплекс, соціальна, транспортна сфери. Переважна більшість цих злочинів вчиняється у Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях, що пов'язано з розвинутою інфраструктурою промислового комплексу, концентрацією державних цільових програм, які фінансуються за рахунок державного бюджету.

5. Встановлено, що до криміногенних детермінант, які обумовлюють вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним використанням бюджетних коштів, входять економічні, політичні, правові, організаційно-управлінські фактори та недоліки в діяльності правоохоронних органів, що в більшості співпадають з причинами та умовами економічної злочинності. Разом з цим вони мають відмінності на галузевому рівні, що пов'язано зі специфікою функціонування бюджетної сфери. Зокрема це: недосконалий механізм фінансового контролю за законністю розподілу та використання бюджетних коштів; корумпованість управлінської ланки бюджетної сфери; не достатньо врегульований механізм взаємодії суб'єктів запобігання цим злочинам, а також прогалини у чинному законодавстві.

6. Встановлено, що характеристика осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з незаконним використанням бюджетних коштів, має свої особливості, які проявляються за: статтю, рівнем освіти, соціальним становищем, а також періодом злочинної активності. Запропонована класифікація осіб за соціально-рольовою компетенцією, яка в прикладному аспекті може використовуватися оперативними працівниками органів внутрішніх справ для розроблення реєстру криміногенних посад, на яких існує найбільша ймовірність вчинення незаконного використання бюджетних коштів. У подальшому це забезпечить цільове відпрацювання об'єктів бюджетної сфери та своєчасне вжиття превентивних заходів до осіб, які наділені повноваженнями щодо використання бюджетних коштів.

7. Запропоновано, з метою вдосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів: 1) запровадження в діяльності Державної служби боротьби з економічною злочинністю Інструкції про використання паспорту супроводження цільового використання видатків бюджету; 2) вдосконалення форм статистичної звітності щодо вчинення злочинів у бюджетній сфері організованими злочинним групами; 3) внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.05.2010 р. № 197 «Про затвердження системи оцінки діяльності органів внутрішніх справ України на основі нових критеріїв» у частині визначення ефективності профілактичної роботи за кількістю подань, винесених у порядку ст. 23-1 КПК України, а також наявності матеріалів (відповіді від підприємств, установ, організацій), які підтверджують здійснення заходів щодо усунення причин та умов злочину.

8. Встановлено, що в системі спеціальних суб'єктів запобігання, органи внутрішніх прав займають провідне місце. Визначені основні форми взаємодії з іншими правоохоронними органами, до яких віднесені: спільне проведення профілактичних операцій «Бюджет», «Податок на додану вартість», «Освіта», спрямованих на виявлення зловживань з бюджетними коштами; проведення спільних слідчих дій за резонансними кримінальними справами; обмін оперативною інформацією про факти вчинення зловживань з бюджетними коштами; проведення спільних підсумкових колегій, під час яких правоохоронні органи звітують про результати діяльності з охорони бюджетної сфери; розроблення спільних комплексних програм, планів (на рівні держави, області, району, а також окремого підприємства, установи, організації), в яких передбачити розподіл повноважень між суб'єктами, а також основні напрями та форми взаємодії щодо відпрацювання об'єктів бюджетної сфери; спільна участь у розробленні реєстру криміногенних посад.

9. Обґрунтовано, що заходи запобігання злочинам, пов'язаним з незаконним використанням бюджетних коштів, застосовуються на спеціально-кримінологічному рівні органами внутрішніх справ під час виконання державного та місцевого бюджетів за видатками; виконання державних цільових програм та проведення державних закупівель.

10. Аргументовано доцільність внесення низки змін та доповнень до чинної статті 210 КК України. При вдосконаленні норми доцільно врахувати: 1) диференціацію критеріїв визначення розміру бюджетних коштів, які становлять предмет злочину, зниження його нижньої межі; 2) можливість розширення кола кваліфікуючих ознак та видів покарання. Остаточно пропонується викласти дану норму в такій редакції:

«Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.

1. Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України, закону про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет на відповідний рік, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у значних розмірах, -

караються штрафом від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти у великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої».

Примітка. 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування.

2. Значним розміром бюджетних коштів відповідно до ст. 210 КК вважається сума, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 КК вважається сума, що в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 КК України вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шкут В. М. Окремі аспекти порівняльного аналізу положень ст. 210 КК України та ст. 285¹ КК Російської Федерації / В. М. Шкут // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - 2006. - № 2 (27). - С. 306-315.

2. Шкут В. М. Історико-правові передумови виникнення кримінальної відповідальності за порушення законодавства про бюджетну систему України / В. М. Шкут // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - 2007. - Спец. вип. № 1 (36) „Актуальні питання протидії злочинності”. - C. 53-61.

3. Шкут В. М. Злочини проти системи бюджетного регулювання (питання розташування у Кримінальному кодексі України) / В. М. Шкут // Право і суспільство : наук. журнал. - 2008. - № 5. - С. 83-87

4. Шкут В. М. Удосконалення ст. 210 КК України як умова запобігання злочинності у бюджетній сфері / В. М. Шкут // Право і суспільство : наук. журнал. - 2009. - № 5. - С. 118-123.

...