Соціально-правова природа та детермінація торгівлі людьми: кримінологічне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Соціально-правова природа та детермінація торгівлі людьми: кримінологічне дослідження

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Раковська Юлія Вікторівна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті «Одеська юридична академія» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, доцент

ДРЬОМІН Віктор Миколайович,

Національний університет

«Одеська юридична академія»,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

СТРЕЛЬЦОВ Євген Львович,

Одеський національний університет

ім. І. І. Мечникова, проректор з науково-педагогічної роботи,

завідувач кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики,

член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України

кандидат юридичних наук, доцент

КОЗАЧЕНКО Олександр Васильович,

Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія»,

завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Торгівля людьми як одна з форм рабства має давнє коріння. Уперше людина стала предметом купівлі-продажу ще в епоху формування товарних відносин. Сьогодні ж торгівля людьми є соціокультурним феноменом, закономірним та деструктивним результатом суспільного розвитку, що активізувався в результаті глобальних процесів.

Ринковий, високоприбутковий та латентний характер торгівлі людьми, здатність швидко пристосовуватися до нових реалей життя, не дають змоги реально оцінити масштаби її поширення. Щороку тисячі людей у результаті обману, продажу, насильства або іншого примусу потрапляють в експлуатацію, стають товаром транснаціональної злочинної індустрії, що, за оцінками експертів, приносить від 7 до 31,6 млрд доларів прибутку на рік.

Формування первинних уявлень про криміналізацію процесу торгівлі людьми відбувалося в межах боротьби з рабством та протидії йому. Лише в другій половині ХХ ст. було зроблено перші кроки для того, аби на міжнародному рівні визначити поняття «торгівля людьми» з метою подальшої його імплементації в національне законодавство та створення надійних правових механізмів забезпечення безпеки жертв торгівлі людьми, захисту їхнього життя, здоров'я, основних прав й інтересів.

Торгівля людьми як багатоаспектне і складне за своєю природою соціально-правове явище, має системний характер і потребує комплексного вивчення, оскільки на його поширення впливають різні трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві.

Торгівлю жінками й дітьми як злочин міжнародного характеру вивчали І. П. Бліщенко, М. В. Буроменський, Л. Н. Галенська, Н. А. Зелінська, І. І. Карпець, І. І. Лукашук, А. В. Наумов, В. П. Панов, Ю. О. Решетов, Ю. І. Римаренко та ін.

Аналізу торгівлі людьми як транснаціонального злочину присвячені дослідження Н. М. Ахтирської, М. Ю. Буряка, А. Я. Вілкса, В. М. Дрьоміна, В. Є. Ємінова, Г. О. Зоріна, Д. Г. Казначеєва, А. І. Коннова, В. І. Куликова, В. В. Лунєєва, О. В. Наден, А. С. Овчинського, В. С. Овчинського, Є. Д. Скулиша, В. О. Танкевича та ін.

Проблемні аспекти соціологічного виміру людиноторгівлі піднімали у своїх працях Н. І. Бровко, Ю. М. Галустян, В. І. Коваленко, Д. В. Новіков та ін.

Теоретичною основою віктимологічного дослідження торгівлі людьми стали праці В. В. Василевича, А. А. Глухова, О. М. Джужі, А. Ф. Зелінського, А. В. Клочкової, Є. М. Моісеєва, С. С. Остроумова, В. Я. Рибальської, Д. В. Рівмана, В. О. Тулякова, Л. В. Франка, В. Е. Христенко та ін.

Важливі методологічні питання протидії торгівлі людьми розкрито у працях С. К. Акімова, Ю. В. Александрова, С. М. Алфьорова, П. П. Андрушка, О. М. Бандурка, Ю. В. Бауліна, П. О. Власова, В. В. Голіни, Т. А. Денисової, Л. Д. Єрохіної, А.П. Закалюка, О. Г. Кальмана, В. А. Козака, О.В. Козаченка, О. М. Костенко, В. М. Куца, К. Б. Левченко, Я. Г. Лизогуба, М. М. Максюти, А. С. Миронової, М. І. Панова, Є. Л. Стрельцова, А. О. Топчія, І. М. Трубавіної, А. О. Удалова, В. І. Шакуна, І. А. Шваб, С. С. Яценка.

На рівні кандидатських дисертацій проблему протидії торгівлі людьми в різні роки в Україні досліджували В. О. Іващенко («Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми», 2000 р. ); Я. Г. Лизогуб («Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: порівняльно-правове дослідження», 2003 р.); О. О. Володина («Кримінальна відповідальність за викрадення людини (аналіз складу злочину)», 2003 р.); А. М. Орлеан («Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми», 2003 р.); Т. І. Возна («Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми» 2003 р.); В. М. Підгородинський («Відповідальність за торгівлю людьми згідно
з кримінальним законодавством України», 2005 р.), однак системне вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми та її детермінант на кримінологічному рівні не проводилося.

З огляду на вказане вище актуальним науковим завданням постає з'ясування соціально-економічного й культурологічного підґрунтя процесу поширення торгівлі людьми у взаємозв'язку з кримінологічною характеристикою цього явища. Отримані результати дослідження дадуть змогу розробляти, планувати і здійснювати широкомасштабну попереджувальну роботу із застосуванням розгалуженої системи превентивних заходів у всіх сферах життя суспільства з метою запобігання торгівлі людьми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії на 2006-2010 роки «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) і є складовою наукової теми кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Одеської національної юридичної академії на 2006-2010 роки «Актуальні проблеми вивчення та попередження злочинності та кримінологічного обґрунтування удосконалення системи кримінальної юстиції в Україні».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розв'язання з позицій сучасних досягнень кримінологічної науки комплексного наукового завдання щодо вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми, а також причин, що впливають на поширення торгівлі людьми в сучасних правових, економічних, культурологічних умовах із метою подальшої їхньої нейтралізації та усунення.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

? створити узагальнену характеристику торгівця людьми на основі його соціально-демографічних та кримінально-правових рис;

? провести соціокримінологічний аналіз стану проблеми, зокрема віктимологічне дослідження жертв торгівлі людьми, специфіку їхньої віктимної поведінки;

- здійснити класифікацію поведінки потенційних жертв торгівлі людьми, що передувала їхньому вербуванню; встановити характер взаємодії жертви з особою торгівця людьми в єдиному соціальному середовищі;

- визначити рівень інформованості громадян про проблему торгівлі людьми та країни, у які потенційні жертви людиноторгівлі погоджуються виїхати найчастіше;

? простежити передумови виникнення торгівлі людьми як соціального та правового інституту, охарактеризувати специфіку його функціонування;

- розкрити зміст явища «торгівля людьми» та суміжних понять у міжнародному та національному праві, вітчизняній і зарубіжній науці;

? визначити на основі проведеного кримінологічного дослідження причини, що породжують у людини бажання виїхати за кордон із метою працевлаштування, та чинники, що стримують від таких дій;

? вивчити систему соціальних факторів, що впливають на перетворення людини в об'єкт купівлі-продажу і суб'єкт злочинної поведінки;

? проаналізувати чинники соціально-економічної детермінації торгівлі людьми;

? охарактеризувати культурологічні передумови розповсюдження торгівлі людьми в сучасних соціальних умовах.

Об'єктом дослідження є система специфічних суспільних відносин, у рамках яких торгівля людьми формується як соціально-правовий інститут.

Предметом дослідження є соціально-правова природа та механізм детермінації торгівлі людьми.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає сукупність загальних і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання.

У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу тощо. Діалектичний метод застосовувався для встановлення загальних закономірних зв'язків між соціальною дійсністю та торгівлею людьми. Формально-логічний і системно-структурний методи дослідження дали змогу встановити взаємозв'язки між детермінантами торгівлі людьми. Застосування історико-порівняльного та статистичного методів уможливило дати кількісно-якісну характеристику торгівлі людьми та виявити закономірності її поширення (п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2).

У ході наукового пошуку послуговувалися також і низкою спеціальних наукових методів. Порівняльно-правовий метод використано для аналізу нормативно-правових актів, що стосуються проблеми работоргівлі та її форм, а також для порівняння розрізнених статистичних даних, оприлюднених міжнародними, регіональними, національними організаціями, із результатами власного дослідження (п.п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.3). Конкретно-соціологічний метод було застосовано у процесі анкетування та вивчення документів (вироків у кримінальних справах). Це дозволило зібрати емпіричний матеріал для встановлення кореляційних зв'язків між соціально-демографічними показниками учасників процесу торгівлі людьми, а також детермінуючих і стримуючих чинників, що впливають на цей процес (п.п. 1.1, 1.2). Опрацювання зібраного емпіричного матеріалу здійснено за допомогою контент-аналізу (п.п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.3), а тому основні висновки цього дослідження можуть бути використані в якості гіпотез для подальшого вивчення й аналізу торгівлі людьми як соціального явища.

Емпіричну основу дослідження становить комплекс даних практичного характеру, джерелами яких є:

1) дані Державної судової адміністрації України щодо осіб, які були засуджені за ст. 149 Кримінального кодексу України протягом 2002-2009 рр.;

2) матеріали 84 архівних кримінальних справ, розглянутих судами Волинської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернігівської областей протягом 2002-2009 рр., за якими було засуджено 133 особи (53 чоловіки та 80 жінок) та виявлено
500 жертв торгівлі людьми; узагальнені матеріали судової та слідчої практики цієї категорії справ у довідково-публіцистичних та періодичних виданнях;

3) результати анкетування 383 осіб, із яких ? 231 жінка та 152 чоловіки;

4) результати контент-аналізу публікацій у засобах масової інформації за 2005-2009 рр.;

5) статистичні дані попередніх наукових розробок із цієї теми, а також суміжних проблем.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним кримінологічним дослідженням соціально-правової природи та механізму детермінації торгівлі людьми як основи для розробки і реалізації соціальної системи превентивних заходів.

Найбільш важливими теоретичними висновками і практичними положеннями дисертації, що відображають новизну, є те, що в дисертації вперше:

розглянуто торгівлю людьми як соціально-правовий і культурний феномен суспільного життя, що тісно пов'язаний з організованою злочинністю та тіньовою економікою, як протиправний соціальний інститут, що підміняє формальні соціальні інститути суспільства шляхом виконання функцій, що пов'язані із забезпеченням життєвоважливих потреб людей у вільному пересуванні, здобутті освіти, працевлаштуванні, отриманні належного рівня заробітної плати, відпочинку тощо;

запропонована адаптована класифікація жертв торгівлі людьми на основі теоретичних розробок та практичних віктимологічних досліджень;

охарактеризовано на основі аналізу кримінальних справ кримінологічні риси особистості торгівця людьми та його жертви, на підставі чого визначені соціальні детермінанти, що впливають на учасників цього процесу;

встановлено, що специфічною особливістю взаємозв'язку між торгівцями людьми та їхніми жертвами є недовготривалий характер їхніх відносин, оскільки жертва розглядається лише як спосіб швидкого збагачення в ході нетривалої експлуатації;

сформульоване визначення поняття «торгівля людьми», під яким розуміються дії, спрямовані на вербування, приховування, отримання, продаж та перевезення в межах державного кордону чи поза ним особи з метою експлуатації та отримання від цього економічної вигоди з використанням обману, шахрайства, насильства, зловживання владою або іншим способом;

виявлено, що в результаті розвитку ринкової економіки, кредитно-фінансової системи з'явився новий спосіб залучення жертв торгівлі людьми до боргової кабали, який полягає у взятті потенційними жертвами позик у банківських установах країни;

спостерігається збільшення кількості рецидивних жертв, що обумовлено особливостями соціально-економічного та культурного становища у країнах-постачальниках живого товару;

встановлена система культурологічних факторів детермінації торгівлі людьми, що включає: поширення міфів, стереотипів мислення щодо становища жінки та чоловіка у суспільстві; домінування споживчого способу життя й панування індивідуальних цінностей, прагнень, бажань над суспільними; застосування насилля в сім'ї; обмеження доступу до якісної освіти та зниження рівня моральної культури всіх членів суспільства.

удосконалено:

підходи до системного аналізу ролі жертви в механізмі торгівлі людьми та її відносин з торгівцями людьми;

наукові погляди на роль жертви у механізмі торгівлі людьми, у рамках яких доводиться, що в основу вдалої політики держави щодо запобігання торгівлі людьми повинен бути покладений віктимологічний аналіз криміногенної ситуації;

наукові уявлення про особливості легального, напівлегального й нелегального переправлення потенційних жертв торгівлі людьми в інші країни.

набули подальшого розвитку:

історико-правовий аналіз правових норм, що передбачають відповідальність за рабство та його прояви;

системний підхід до історичної трансформації рабства від його класичних форм (стану подібного до рабства, торгівлі неграми, білими рабинями, експлуатації проституції третіми особами) до сучасних форм експлуатації людини;

характеристика комплексу детермінант, що зумовлюють поширення торгівлі людьми.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані висновки можуть бути застосовані:

а) у науково-дослідницькій роботі, оскільки сформульовані та викладені положення й узагальнення мають загальнотеоретичне та прикладне значення для кримінології, можуть стати основою для подальших наукових досліджень, зокрема віктимологічних механізмів попередження торгівлі людьми;

б) у правотворчості та правозастосуванні ? для розроблення і впровадження загальнодержавних та регіональних програм запобігання злочинності на основі вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми, даних кримінологічної та віктимологічної характеристики поведінки торгівців людьми та їхніх жертв;

в) у навчальному процесі - при викладанні таких навчальних дисциплін, як кримінологія та кримінальне право. Матеріали дисертації використані автором у ході викладання курсу «Кримінологія» та спецкурсу «Транснаціональна злочинність» у Відокремленому структурному підрозділі «Навчально-консультаційний центр Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Черкаси» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ВСП «НКЦ НУ «ОЮА» у м. Черкаси» від 24.11.2010 p.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 5 науково-практичних конференціях протягом 2008-2009 рр., зокрема: 4-й Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження - теорія та практика 2008» (19-21 травня 2008 р., м. Полтава), Міжнародній науково-практичній конференції «Боротьба з торгівлею людьми» (26 червня 2009 р., м. Донецьк), 6-й Міжнародній практичній конференції «Актуальні проблеми реформування правової системи України» (26-30 травня 2009 р., м. Луцьк), 5-й Міжнародній науково-практичній конференції молодих дослідників «Сучасні проблеми юридичної науки» (7 травня 2009 р., м. Челябінськ), Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: de lege praeterita, instante, futura» (27-28 листопада 2009 р., м. Миколаїв).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у дванадцяти одноосібних публікаціях, п'ять із яких - наукові статті, опубліковані в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, дві - у збірниках статей, п'ять - за матеріалами міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 216 сторінок, із них - 155 сторінок основного тексту, список використаних джерел (371 найменувань) розміщено на 41 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну й емпіричну бази, зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами, сформульовано основні теоретичні положення, що виносяться на захист та становлять наукову новизну дисертації, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, подано перелік публікацій, де були викладені основні положення дисертації, а також наведено дані про апробацію результатів дослідження, структуру й обсяг дисертації.

Перший розділ «Феноменологія торгівлі людьми: кримінологічний та віктимологічний аспекти» складається з двох підрозділів і присвячений нетрадиційному підходу до ідентифікації та розкриття соціальної природи торгівлі людьми через кримінологічну та віктимологічну характеристики.

У підрозділі 1.1. «Кримінологічна характеристика торгівлі людьми» увагу зосереджено на показниках торгівлі людьми, кримінологічній характеристиці особи торгівця людьми, способах і методах, що їх використовують з метою залучення потенційних жертв.

Як показало проведене кримінологічне дослідження, офіційна статистика щодо фактів торгівлі людьми може виступати тільки орієнтиром для встановлення реальних масштабів поширення цього явища. Статистичні дані свідчать про збільшення кількості виявлених фактів торгівлі людьми правоохоронними органами в Україні до 2005 р. та поступове зниження згодом. Така ж тенденція спостерігається щодо кількості зареєстрованих справ, що надійшли до суду, та кількості осіб, засуджених за торгівлю людьми. На підставі наведених даних доводиться, що торгівля людьми як соціально-правове явище має високу латентність, що обумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників, тому офіційна статистика може виступати лише орієнтиром для визначення реальних масштабів торгівлі людьми.

На основі вивчення вироків судів за ст. 149 Кримінального кодексу України (2001 ? 2008 рр.) визначено основні показники кримінологічної характеристики особи торгівця людьми. Заслуговує на увагу те, що згідно з проведеним дослідженням найбільш криміногенно-активною групою є особи жіночої статі віком від 20 до 30 років. Освітній рівень торгівців людьми переважно є середнім (професійно-технічну освіту мали 54,5 % жінок та 58,8 % чоловіків).

З'ясовано, що для більшості торгівців людьми злочинна діяльність була єдиним джерелом отримання доходів. Так, на момент вчинення злочину 77,5 % жінок та 50,94 % чоловіків мали статус безробітного, що вказує на відсутність реальних можливостей у сучасних соціально-економічних умовах законними способами заробляти собі і своїй родині на прожиття. Це свідчить, що основною причиною злочину була недостатня матеріальна забезпеченість, домінували мотиви й інтереси споживчого характеру.

Більшість торгівців людьми на момент вчинення злочину не притягувалися до кримінальної відповідальності й не мала судимості (93,75 % жінок та 84,9 % чоловіків).

Проведений дисертантом аналіз матеріалів кримінальних справ за ст. 149 Кримінального кодексу України дозволив зробити висновок, що такий злочин вчиняється у групі за попередньою змовою або організованою групою і до кримінальної відповідальності здебільшого притягаються особи, які суміщають функції вербувальника та перевізника.

Для злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми, властивим є такий розподіл ролей: замовник, організатор, вербувальник, перевізник, допоміжний персонал (диспетчери, бойовики-охоронці, водії, особи, які надають приміщення для експлуатації жертв торгівлі людьми). З'ясовано, що нині існує тенденція перетворення на вербувальників колишніх жертв торгівлі людьми.

У підрозділі 1.2. «Віктимологічний аналіз торгівлі людьми, на основі теоретичних напрацювань учених (В. В. Василевич, А. А. Глухов, О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. Я. Рибальська, Д. В. Рівман, В. О. Туляков, С. С. Остроумов, Л. В. Франк, В. Е. Христенко) та аналізу кримінальних справ за ст. 149 Кримінального кодексу України, доводиться, що важливим напрямком вивчення детермінації та профілактики торгівлі людьми має стати віктимологічний аналіз цього явища та поведінки жертв, що передувала їхньому вербуванню.

З'ясовано, що із 500 жертв торгівлі людьми 95 % становлять жінки. 96 із 500 - неповнолітні. Практично всі жертви були працездатного віку (16 - 32 роки), які, не маючи змоги працевлаштуватися у своїй країні, погоджувалися на роботу за кордоном й допускали можливість надання послуг сексуального характеру.

Обґрунтовано висновок про те, що рівень освіти потенційних жертв торгівлі людьми сам по собі не є віктимогенним чинником, оскільки до тенет торгівців людьми потрапляють особи з різним рівнем освіти, у тому числі з вищою освітою та знанням іноземних мов.

На підставі аналізу матеріалів судової практики встановлено, що найбільшу кількість фактів торгівлі людьми офіційно зафіксовано в економічно нестабільних областях, а саме: Донецькій (33 - 2007 р., 35 - 2008 р.), Дніпропетровській (39 - 2007 р., 36 - 2008 р.), Луганській (29 - 2007 р., 30 - 2008 р.), Харківській (28 - 2007 р., 20 - 2008 р.). Регіон проживання потенційних жертв торгівлі людьми дає можливість визначити пріоритетні напрямки переправлення жертв з адміністративно-територіальних одиниць України до країн-призначення та визначити способи їхнього транспортування.

Проаналізовані дані щодо основних країн-споживачів «живого» товару. У результаті вивчення емпіричного матеріалу виявлено 158 фактів вивозу людей з України з метою їхньої експлуатації до Туреччини, 156 - до Російської Федерації, 123 - до Польщі, 17 - до Греції, по 13 - до Чехії та ОАЕ, 7 - до Ізраїлю, по 4 - до Югославії та Словенії, 2 - до Австрії та
1 факт вивезення громадянина України з метою експлуатації до Німеччини (зазначені тенденції підтверджуються також статистичними даними Міжнародної організації міграції). Отримані дані свідчать, що основними країнами-споживачами «живого» товару України є найближчі географічні сусіди, потрапити до яких не потребує великих фінансових затрат.

Жертв торгівлі людьми перевозять одним або декількома видами транспортних засобів: теплоходом, автомобілем, потягом, таксі, літаком. У Турецьку Республіку жертв торгівлі людьми зазвичай транспортують літаком (109 фактів) чи теплоходом (47 фактів), у ОАЕ - літаком (12 фактів), у Польщу - автомобілем, на таксі (83 факти) або ж автобусом (36 фактів), у Російську Федерацію - потягом (140 фактів), до Греції - автобусом (17 фактів). Маршрут та вид транспорту, за допомогою яких переправляють жертв торгівлі людьми, залежить від географічного розташування країни-призначення, фінансових можливостей торгівців, «попиту» на різні форми експлуатації, стереотипних уявлень людей про потенційні країни для міграції, особливостей національного законодавства, ефективності превентивних заходів щодо запобігання торгівлі людьми.

Проведений дисертантом аналіз матеріалів кримінальних справ за ст. 149 Кримінального кодексу України за 2002-2009 рр. підтверджує тезу про те, що Україна є не тільки країною-постачальником, але і країною-транзиту жертв торгівлі людьми. Так, обвинувальні вироки судів зафіксували 9 випадків транзиту жертв торгівлі людьми через територію України.

Перетин кордону може здійснюватися нелегальним, напівлегальним та легальним шляхом. Встановлено, що торгівці людьми з метою вдалого переправлення повнолітніх жертв через державний кордон України забезпечують їх дійсними документами (372 випадки). У 32 випадках повнолітні погодилися нелегально перетнути кордон (33 випадки) до Російської Федерації, Греції (17 випадків) та Туреччини (14 випадків). Неповнолітній вік потерпілих збільшує ймовірність перетину ними кордону незаконно.

У результаті аналізу поведінки 500 жертв торгівлі людьми та методів залучення їх до боргової кабали встановлено, що лише в одному з випадків потерпіла самостійно заплатила за оформлення документів та проїзного квитка й не потрапила в боргову кабалу ще на території України.

Доведено, що 328 жертв торгівлі людьми від самого початку знали про справжню мету виїзду за кордон, інші (267 повнолітніх та 61 неповнолітня) здогадувалися або сам характер роботи свідчив про сферу зайнятості потенційної жертви. З метою надання послуг сексуального характеру у 119 випадках жертви виїжджали до Російської Федерації , у 102 - до Туреччини, у 80 випадках - до Польщі, у 172 випадках особи мали на меті отримати роботу, що не пов'язана з наданням послуг сексуального характеру.

Звертає на себе увагу те, що 36 із 500 жертв торгівлі людьми не тільки усвідомлювали характер роботи, яку доведеться виконувати за кордоном, але й неодноразово виїжджали за кордон саме для надання сексуальних послуг, що свідчить про віктимну схильність зазнавати експлуатації з боку третіх осіб, а саме - сексуальної.

У дисертації запропонована адаптована класифікація жертв торгівлі людьми, що має практичне спрямування, оскільки пов'язана зі створенням механізму раннього попередження людиноторгівлі.

Другий розділ «Торгівля людьми в її соціально-історичному та правовому вимірі» складається із двох підрозділів і присвячений трансформації поглядів суспільства на соціально-правову природу рабства та його сучасну форму - торгівлю людьми.

У підрозділі 2.1. «Формування та становлення торгівлі людьми як соціального та правового інституту» висвітлено питання щодо ставлення суспільства і держави до рабства та його форм в історичній площині, зокрема, від сприйняття його як звичайної соціальної практики, інституту - до криміналізації на національному та засудженні на міжнародному рівнях.

Прослідковано витоки становлення торгівлі людьми як протиправного соціального інституту суспільства, що підмінює формальні соціальні інститути шляхом виконання функцій, які пов'язані із забезпеченням життєво важливих потреб людей.

На основі теоретичних положень інституціональної методології, викладених у працях А. А. Бови, В. М. Дрьоміна, Л. С.Черноуса, А. М. Яковлєва та інших учених, з'ясовано, що торгівля людьми як одна з форм організованої злочинності виконує низку функцій, притаманних соціальному інститутові, і характеризується такими рисами:

- наявність статусно-рольової структури, що ґрунтується на відносинах жертва - торгівець людьми - споживач (клієнт);

- виробництво, обмін ресурсами (у випадках трудової експлуатації та використання жертв із метою жебрацтва) і надання послуг різноманітного характеру при трудовій та сексуальній експлуатації, наданні послуг сурогатного материнства;

- у разі недотримання правил, встановлених торгівцями людьми, до жертв застосовуються неправові санкції (штрафи, фізичні покарання, психічний примус тощо);

- наявність специфічної нормативно-ціннісної системи, що регулює відповідні типи поведінки;

- формування ідентичності всіх членів відповідних злочинних спільнот;

- здатність до самовідтворення;

- налагодження стабільних, тривалих і стійких зв'язків, розподіл праці, диференціація і спеціалізація в межах задоволення певних суспільних потреб у нелегальних і легальних товарах та послугах, виконанні інших функцій;

- наявність матеріальної структури - системи організацій та установ, розгалуженої системи злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми як одній із сучасних форм рабства);

- інтеграція в економічну, соціально-політичну, ідеологічну і ціннісну підструктури суспільства.

Автор погоджується з представниками інституційної методології, що торгівля людьми як протиправний соціальний інститут у сучасних умовах виконує низку економічних функцій: задоволення потреб у нелегальних товарах чи послугах, створення робочих місць і залучення кваліфікованого й некваліфікованого персоналу, консалтинг (рекомендацій щодо технологій відмивання грошей, отриманих у результаті торгівлі людьми).

Поряд з економічними, торгівля людьми виконує й низку інших функцій: регулятивну (регулювання відносин між залежними людьми та їхніми власниками з метою економічної експлуатації перших), інтегративну (згуртування суспільства, як з боку експлуататорів, так і з боку експлуатованих), транслюючу (передавання досвіду щодо володіння й поводження з експлуатованими та виконання певних трудових повинностей ними, їхньої покори), комунікативну (у межах торгівлі людьми як сучасної форми рабства та соціального інституту відбувається спілкування, поширення, передавання інформації щодо статусно-рольових аспектів її учасників), захисну (нівелювання бюрократичних перепон, фінансування тощо). торгівля людина вербування соціальний

У підрозділі 2.2. «Сучасні підходи до нормативного визначення торгівлі людьми» проаналізовано міжнародні й національні нормативно-правові акти, а також погляди українських і зарубіжних учених, у яких окреслено зміст поняття «торгівля людьми». Торгівля людьми на міжнародному та національному рівнях розглядається як порушення прав людини, загроза здоров'ю націй, міграційна, трудова, транснаціональна, моральна проблема, проблема правопорядку. Вивести дефініцію поняття «торгівля» важко не тільки тому, що йдеться про цілий спектр дій, а також через ідеологічні й політичні розбіжності. Робиться висновок, що визначення торгівлі людьми у ст. 149 КК України загалом відповідає міжнародним стандартам, оскільки наближене до визначення, сформульованого в Додатковому Протоколі про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми та покарання за неї Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, але і воно є недостатньо чітким.

У дисертації обґрунтовано недоцільність виокремлення поряд із «торгівлею людьми» інших суміжних понять - «торгівля жінками», «торгівля чоловіками», оскільки термін «торгівля людьми» є комплексним, що передбачає існування більш місткого феномена, в якому предметом експлуатації може виступати будь-яка особа, незалежно від її соціально-демографічних, рольових і психологічних ознак. Необхідно максимально спростити визначення торгівлі людьми з метою формулювання уніфікованого поняття, яке водночас відображало б його зміст.

Третій розділ «Соціальні механізми детермінації торгівлі людьми», що складається із трьох підрозділів, присвячений розкриттю соціально-економічних та культурологічних детермінант, що формують «пропозицію» у країнах-походження і «попит» у країнах-призначення на торгівлю людьми.

У підрозділ 3.1. «Соціальна детермінованість торгівлі людьми» встановлено, що торгівля людьми як явище соціального характеру нерозривно пов'язана із життям соціуму та має комплексний характер.

«Дефекти» функціонування соціальних інститутів дають можливість поширюватися торгівлі людьми як формі експлуатації людини і перетворюють її в іманентну систему. Чинна система соціального захисту неспроможна визначити та забезпечити державною підтримкою найбільш уразливі сектори та групи населення, що потребують соціальної допомоги. До того ж спостерігається несправедливий розподіл щомісячної соціальної допомоги.

У дисертації обґрунтовано, що проведення ефективної соціальної політики кожної держави зокрема і міжнародної спільноти в цілому, спрямованої на усунення нерівностей між різними прошарками населення, запобігання соціальних конфліктів, подолання дискримінації виступають основою ефективної профілактики й попередження виникнення попиту й пропозиції пов'язаних з експлуатацією людини.

У підрозділі 3.2. «Соціально-економічні аспекти детермінації торгівлі людьми» констатовано, що соціально-економічна природа торгівлі людьми пов'язана з науково-технічним прогресом, економічною глобалізацією, трудовою мобільністю, економічними змінами, ескалацією злочинності, корупцією, бідністю, особливо жіночою, сегрегацією на ринку праці, обмеженістю доступу численних груп населення до ефективної зайнятості, освіти, соціального захисту тощо. Наведений перелік негативних факторів, що сприяють поширенню торгівлі людьми як із боку попиту, так і пропонування, не є вичерпним. У сучасних умовах зазначені фактори набули загострення і досягли апогею внаслідок стрімкої глобалізації.

Результати проведеного дисертантом у 2007-2008 рр. опитування 383 осіб свідчить, що переважна частина з опитуваних відноситься до «малозабезпечених», оскільки їхні доходи не задовольняють навіть первинних потреб у предметах першої необхідності й продуктах харчування. Чинником, що може позитивно вплинути на рівень доходів населення, є освіта. Проте і вища освіта не є запорукою матеріального благополуччя людини, оскільки в сучасних умовах на рівень доходів населення впливає вся сукупність факторів суспільного життя.

Специфічною ознакою бідності в Україні стала також і злиденність зайнятого населення, що можна пояснити низькою оплатою праці й малим рівнем доходів тих, хто працює. Результати проведеного автором опитування свідчать, що більшість жінок (182 особи) та чоловіків (131 особа) назвали основною причиною виїзду за кордон низьку заробітну плату, а 89 жінок та 48 чоловіків - ще й соціальну незахищеність українців. Отже, аналіз отриманих даних проведеного опитування підтверджує факт того, що піддається найбільшому ризику стати жертвою торгівлі людьми соціально незахищена частина населення, оскільки найчастіше зазнає трудової експлуатації. Особи, з огляду на власну неспроможність законними способами матеріально забезпечити свої родини, стають вербувальниками «живого товару» або ж піддаються експлуатації з боку інших.

У підрозділі 3.3. «Соціально-культурологічні механізми детермінації торгівлі людьми» розкрито механізми впливу культурологічних чинників на торгівлю людьми.

З'ясовано, що торгівля людьми обумовлена насамперед такими соціально-культурними чинниками: зміною індивідуальної та соціальної ідентичності представників старших груп населення та формуванням у молодших поколінь принципово нових ціннісних орієнтирів і життєвих цінностей; жорстокістю й насиллям у родинах; дефектами морального та статевого виховання підростаючого покоління; недоліками сімейного виховання; міфами і стереотипами поведінки, мислення; низьким рівнем правової свідомості та правової культури; упровадженням антикультури, антимистецтва, психології вседозволеності й моральної свободи; споживчим способом життя.

Торгівці людьми та їхні жертви походять з однакового маргінального середовища, в основі якого лежать деформовані моральні та культурні якості. Торгівля людьми завдає шкоди моральним засадам функціонування суспільства, негативно впливає на культуру людей, психологічну цілісність особистості.

Дисертантом наголошено, що тільки всебічне й комплексне дослідження факторів причинного комплексу торгівлі людьми може сприяти протидії із цим негативним явищем.

ВИСНОВКИ

Торгівля людьми як наслідок глобальних процесів сучасності виходить за межі національних кордонів держав і є предметом наукового обговорення та проблемою міжнародної спільноти. Нині не існує уніфікованого підходу до розуміння природи цього явища, що зумовило відсутність єдиної стратегії нейтралізації чинників, що його породжують. З огляду на вказане, комплексне вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми, віктимологічної характеристики її жертв, історії розвитку самого явища, а також поняття «торгівля людьми», детермінаційного механізму є важливими кроками в розумінні явища людиноторгівлі та розробці ефективної системи превентивних заходів.

У результаті вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми автор доходить таких висновків:

1. На сьогодні маємо обґрунтовані підстави вести мову про інституціоналізацію торгівлі людьми, яку можна розглядати як неформальний соціальний інститут, вид організованої злочинності та тіньової економіки. Сучасна торгівля людьми як один із видів організованої злочинності охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання нелегальних благ та послуг. Організований характер цього «бізнесу» полягає у зміні спонтанних, випадкових і хаотичних дій на впорядковану, стандартизовану, нормативно врегульовану та стійку взаємодію злочинців, що передбачає професіоналізацію з чітким розподілом функцій та ролей всередині злочинних угруповань. Поширення торгівлі людьми в сучасних умовах є закономірним результатом дисфункцій соціальних інститутів та негативним наслідком невдалих економічних, соціальних, культурних перетворень та інших чинників. Ступінь її інституціоналізації та вростання в суспільство залежить від рівня культури окремого етапу розвитку соціуму. Існування інституту торгівлі людьми свідчить про його потенціал пристосовуватися до суспільних формацій.

2. Порівняння соціально-демографічних портретів чоловіків та жінок торгівців людьми дає можливість стверджувати, що ними переважно виступають працездатні повнолітні особи віком від 20 до 30 років з антисоціальними настановами, які, не маючи законних способів отримувати доходи, розглядають вербувальну діяльність як можливість швидкого збагачення.

3. Сучасні зміни в суспільній свідомості та матеріальні проблеми більшості громадян трансформували процес вербування жертв торгівлі людьми. Якщо раніше вербування здійснювалося від суб'єкта до об'єкта експлуатації, то наразі все частіше рух відбувається від об'єкта до суб'єкта.

Запропоновано адаптовану класифікацію жертв торгівлі людьми на основі аналізу поведінки, що передувала їхньому вербуванню. Для сучасної торгівлі людьми характерним є поширення рецидиву жертв. Це обумовлено проблемами економічного, соціального, культурного характеру, оскільки вони формують в осіб допустимість їхньої експлуатації за умови отримання хоча б незначної матеріальної винагороди. Така ситуація свідчить про вади у функціонуванні системи реінтеграції жертв торгівлі людьми в Україні.

Доведено, що навіть за сучасної активної інформаційної кампанії держави та недержавних інституцій щодо загрози торгівлі людьми існує певний відсоток людей, які не усвідомлюють небезпеки цього явища.

Встановлено, що молодь до 18 років найбільше приваблюють для міграції США та Канада, молодь віком від 19 до 25 років - Західна Європа, представники інших вікових категорій не бажають виїжджати за межі України за умови покращення економічної й соціальної ситуації в державі.

4. У ході дослідження встановлено, що чим нижчим є рівень здобутої освіти, тим легше особа погоджується на закордонні поїздки з метою покращення свого матеріального становища. Так, особи із професійно-технічною освітою зауважували, що в більшості випадків для них не існує стримуючих чинників від виїзду за кордон, позаяк їм немає чого втрачати на батьківщині і вони легко зможуть пристосуватися до умов життя за кордоном, знайти роботу, що дозволить заробляти не лише для себе, а й для своєї родини. Особи ж з вищою освітою висловлювали сподівання, що освітній рівень допоможе знайти їм високооплачувану роботу.

5. Розрізненість у рівні матеріального забезпечення життя населення корелює зі злочинністю в цілому, зокрема й торгівлею людьми, оскільки, підгрунтям злочинного бізнесу торгівлі людьми є економічно незахищені прошарки населення.

6. Торгівля людьми органічно пов'язана з іншими явищами суспільного життя та опосередковано здійснює і зазнає впливу. Вона є результатом дії комплексу чинників, а тому держави не можуть обмежуватися тільки кримінально-правовими методами впливу з метою запобігання їй.

7. Соціальні, економічні, культурологічні чинники поширення торгівлі людьми у країнах-постачальниках в однаковій мірі формують як у потенційних жертв, так і торгівців людьми допустимість експлуатації з метою отримання економічної вигоди.

З'ясовано, що соціальний аспект проблеми і на національному, і на регіональному рівнях представлений крайніми формами злиденності як матеріальної (більшість респондентів зазначали, що їхні доходи не задовольняють навіть первинних потреб у предметах першої необхідності та продуктах харчування), так і духовної (слабкістю соціальних інституцій, жорстоким поводженням з жінками й дітьми, бажанням швидкої наживи, дискримінацією, ментальними чинниками, що зумовлюють віктимну схильність певних осіб ставати жертвами торгівлі людьми, а інших - злочинцями).

8. Встановлено, що паралельно з науково-технічним прогресом здійснювалася духовна деградація людини, її свідомості та способу життя, наслідком чого стало відродження та поширення ганебних форм експлуатації людини людиною.

Загострення духовно-культурної кризи було пов'язане з дисфункціями економічних, соціальних, культурних інститутів, зміною ідеалів, деформацією суспільних цінностей і пріоритетів, явним проявом цинізму в суспільному житті та, як наслідок, толерантним ставленням до проявів торгівлі людьми.

Нині, коли основною метою стало накопичення капіталу, людина перебуває в повній залежності від нещадного попиту та пропонування, що ставлять її на нижчий щабель розвитку і не дають навіть надії на поліпшення свого становища.

На основі проведеного аналізу в дисертації зроблено висновок, що в основу ефективної політики держави із запобігання торгівлі людьми мають бути покладені не лише заходи кримінально-правового характеру, а й економічні, соціальні, культурні перетворення, спрямовані на зменшення рівня вразливості економічно й соціально незахищених верств населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Раковська Ю. В. Соціально-культорологічні механізми детермінації торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Митна справа. - 2010. - № 1, ч. 2. - С. 21-27.

2. Раковська Ю. В. Соціально-економічні аспекти детермінації та протидії торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Актуальні проблеми політики : [збірник наукових праць / керівник авт. кол. С. В. Ківалов. - Миколаїв : Поліграфічне підприємство СПД Румянцева Г. В., 2009. - Вип. 38. - С. 353-361.

3. Раковська Ю. В. Соціальні механізми детермінації та протидії торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Митна справа. - 2009. - № 6 (66), ч. 2. - С. 34-39.

4. Раковська Ю. В. Соціально-економічна концепція протидії торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии : [сб. науч. статей / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина]. -Б-ка журн. «Юридичний вісник» : - Одеса : Фенікс, 2007. - С. 284-292.

5. Раковська Ю. В. Роль віктимної поведінки жертв торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Кримінологія в Україні та протидія злочинності : [зб. наук. статей / за ред. М. П. Орзіха, В. М. Дрьоміна]. - Б-ка журналу «Юридичний вісник». - Одеса : Фенікс, 2008. - С. 299-305.

Статті в інших виданнях

6. Раковська Ю. В. Вплив життєвих цінностей та пріоритетів на формування торгівців людьми / Ю. В. Раковська // Сучасний вимір держави та права : [збірник наукових праць / за ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченко]. - Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2008. - С. 273-275.

7. Раковська Ю. В. Взаємозв'язок виховання та торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008» : [матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 19-21 травня 2008 р.]. - Полтава : Вид-во «Інтер Графіка», 2008. - Т. 3. - С. 94-97.

8. Раковська Ю. В. Деякі психологічні аспекти торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Боротьба з торгівлею людьми : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 26 червня 2008 р.) / Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, Фонд Ганнса Зайделя. - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2008. - С. 257-260.

9. Раковська Ю. В. Характеристика деяких механізмів залучення осіб до торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Современные проблемы противодействия терроризму, организованной преступности и коррупции : материалы круглого стола в рамках 5 международной научно-практической конференции молодых исследователей «Современные проблемы юридической науки» (Южно-Уральский гос. ун-т, 7 мая 2009 г.) / ответ. ред. А. В. Минбалеев. - Челябинск : Издательство ООО «Полиграф-Мастер», 2009. - С. 44-47.

10. Раковська Ю. В. Криміналізація «попиту» в рамках протидії торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами VI Міжнар. наук.-практ. конф. (Луцьк, 26-30 травня 2009 р) / уклад. Т. Д. Климчук. - Луцьк :
Волинська обласна друкарня, 2009. - С. 629-632.

11. Раковська Ю. В. До визначення поняття «торгівля людьми» у науковій літературі / Ю. В. Раковська // Держава і право : de lege praeterita, instante, future : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. (Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року). - Миколаїв : Іліон, 2009. - С. 315-316.

12. Раковська Ю. В. Оцінка масштабів поширення торгівлі людьми / Ю. В. Раковська // Правовий розвиток України у сучасному світі : тези наукових робіт учасників V науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу (Одеса, 13-14 травня 2010 року). - Одеса : Фенікс, 2010. - С. 162-165.

АНОТАЦІЯ

Раковська Ю. В. Соціально-правова природа та детермінація торгівлі людьми: кримінологічне дослідження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Міжнародний гуманітарний університет. - Одеса, 2011.

У дисертації торгівля людьми розглядається як феномен соціально-економічного, культурного розвитку і як протиправний соціальний інститут, що підміняє формальні соціальні інститути суспільства шляхом виконання їхніх функцій та тісно пов'язаний з організованою злочинністю й тіньовою економікою.

У роботі представлена кримінологічна характеристика торгівлі людьми та осіб, які вчиняють такі злочини, а також віктимологічний аналіз жертв торгівлі людьми. Запропонована адаптована класифікація жертв торгівлі людьми на основі їхньої поведінки, що передувала вербуванню.

Дисертант визначає передумови криміналізації рабства та сучасної його форми - торгівлі людьми - на міжнародному й національному рівнях.

Ключові слова: торгівля людьми, віктимологічний аналіз торгівлі людьми, кримінологічна характеристика торгівлі людьми, соціальна природа торгівлі людьми, механізм детермінації торгівлі людьми.

Раковская Ю. В. Социально-правовая природа и детерминация торговли людьми: криминологическое исследование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Международный гуманитарный университет. - Одесса, 2011.

В диссертации торговля людьми рассматривается как феномен социально-экономического, культурного развития и как противоправный социальный институт, который подменяет формальные социальные институты общества путем выполнения их функций и тесно связан с организованной преступностью и теневой экономикой (В. Н. Дремин).

Подчеркивается, что социальная природа торговли людьми раскрывается через ее происхождение, историческую обусловленность и связана с общественными отношениями, составляющими содержание жизнедеятельности социума.

В работе дана криминологическая характеристика торговли людьми и лиц, совершающих такие преступления, а также виктимологический анализ жертв торговли людьми. На основе теоретических разработок украинских и русских виктимологов (А. Н. Джужи, В. С. Минской, Д. В. Ривмана, В. Я. Рыбальской, В. А. Тулякова, В. С. Устинова, Л. В. Франка, В. Е. Христенко) предложена адаптированная классификация жертв торговли людьми, в основу которой положено их поведение, предшествовавшее вербовке.

На основе изучения материалов уголовных дел установлены социально-демографические, культурно-образовательные, моральные, уголовно-правовые характеристики лиц, виновных в торговле людьми, а также детально рассмотрено соотношение между страной назначения и видом транспорта, которым жертву переправляют за границу, способом пересечения государственной границы (легально, полулегально, нелегально), страной назначения и истинной целью вывоза жертв.

Анализируя научную литературу, диссертант определяет в ретроспективе экономические, социальные, культурные предпосылки криминализации рабства и современной его формы - торговли людьми - на международном и национальном уровнях. Прослеживает трансформацию понятия «торговля людьми» на основе международных и региональных актов, а также работ известных зарубежных и отечественных ученых в области уголовного права и криминологии.

Значительное внимание уделяется анализу социально-экономических, культурологических детерминант, на фоне которых в современных условиях возродился спрос и предложение на преступный бизнес - торговлю людьми и - лежат в ее основе как социального явления.

Констатируется, что пострадавшие от торговли людьми являются не только жертвами эксплуатации человека человеком, но и жертвами глобального экономического порядка и социальных условий общественной жизни. Социальные конфликты общего характера лишают человека возможности законным способ обеспечить достойное свое существование и побуждают искать пути получения «легких» денег, эксплуатируя лиц, находящихся в аналогичных условиях. Поэтому государства не могут ограничиваться уголовно-правовыми методами воздействия с целью ее предотвращения.

...