Понятійний апарат кримінально-процесуального права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.1

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Понятійний апарат кримінально-процесуального права України

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Малярчук Тетяна Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Удалова Лариса Давидівна, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Галаган Володимир Іванович, Національний університет «Києво-Могилянська академія», професор кафедри галузевих правових наук факультету правничих наук;

кандидат юридичних наук, доцент Гевко Віктор Васильович, Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, доцент кафедри кримінального права та процесу.

Захист відбудеться «22» квітня 2011 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ: ДП-680, Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий «17» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Є. Користін.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасне демократичне суспільство передбачає відкритість, прозорість і ефективність здійснення кримінального судочинства. Ці характеристики суттєво залежать від мови, якою формулюється та застосовується кримінально-процесуальне право. Вступ України до світового співтовариства як рівноправного партнера потребує кардинальної реформи всіх сфер правозастосування, у тому числі кримінально-процесуальної діяльності. Важливу роль у цьому відіграє технологія комунікації, що базується на глибокому вивченні мови права, досконалому володінні юристами відповідним понятійним апаратом. Точність і ясність юридичних формулювань, їх адекватне відображення в тексті кримінально-процесуального закону, правильне та однакове застосування правової термінології значною мірою визначають ефективність цього закону, сприяють охороні прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Понятійний апарат кримінально-процесуального права є одним із напрямів загальної проблеми мови права, що виникла на ґрунті літературної національної мови професійних мов (поряд з мовами медицини, техніки, мистецтва). Мова права включає в себе ряд відносно самостійних видів: мова законодавства, мова правозастосовчої практики, мова юридичної науки і освіти. Поряд з цим, предметна специфіка галузей права визначає додаткові особливості, що притаманні мові кримінального, цивільного, адміністративного, кримінально-процесуального та інших галузей права, які в свою чергу впливають на формування понятійного апарату кожної з них.

Очевидно, що право без мови, без відповідних понять існувати не може, проте дослідження їх взаємозв'язку та взаємодії тривалий час не мали самостійного характеру. Про їх поєднання згадували переважно у зв'язку з розробками техніки і методики складання та тлумачення (філологічного чи граматичного) правових текстів. Питання мови права, а відповідно і його понятійного апарату зводились, головним чином, до більш вузького, хоча й важливого розділу, що присвячений дослідженню мови закону. При цьому в роботах учених переважав лінгвістично-філологічний підхід у дослідженні питань мови, окремих понять закону (С.С. Алексєєв, Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.І. Галаган, В.В. Гевко, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, І.С. Грязін, О.О. Ейсман, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, О.В. Капліна, Н.С. Карпов, В.С. Кузьмічов, О.П. Кучинська, М.І. Леоненко, Є.Д. Лук'янчиков, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Ю.М. Оборотов, О.С. Піголкін, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, П.М. Рабинович, С.М. Стахівський, Ю.М. Тодика, В.Д. Ткаченко, М.В. Цвик, О.Ф. Черданцев, Л.Д. Удалова та ін.).

Протягом останніх десятиліть дослідження мови права набули актуальності серед представників мовознавства та правознавства, що призвело до виникнення нового наукового напрямку, нової дисципліни «юридичної лінгвістики» (Ю.Ф. Прадід) чи «юрислінгвістики» (М.Д. Голєв). Серед уже доволі широкого спектру публікацій з юридичної лінгвістики основний акцент робиться на питання автентичності запропонованих понять, стилістики, лексикографії. Проте дослідження мови права, і особливо мови конкретної галузі права, її понятійного апарату може і повинно бути більш широким, що забезпечить міждисциплінарний характер такого дослідження.

Питання, що пов'язані з функціонуванням кримінально-процесуальної термінології, тією чи іншою мірою постають майже в кожному науковому дослідженні, присвяченому питанням кримінального судочинства. Усі автори одностайні в тому, що формулювати поняття необхідно чітко, коротко і зрозуміло. Однак цілісного самостійного дослідження питань становлення, функціонування та вдосконалення понятійного апарату кримінально-процесуального права до цього часу в України немає.

Проблемність сучасного стану понятійного апарату кримінально-процесуального права України полягає ще й у тому, що основна його частина формувалась за часів існування Радянського Союзу і здійснювалась російською мовою. Це створює певні труднощі в формулюванні відповідних понять у відповідності до норм української літературної мови.

Це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, що і обумовило її вибір.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затв. Указом Президента України від 10.05.2006 № 361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 № 311/2008), відповідає тематиці Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (затв. наказом МВС України від 29.07.2010 № 347), включено до планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу цього закладу. Тема розглянута відділенням кримінально-правових наук Національної академії правових наук України (п.1335, 2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення проблем, пов'язаних з формуванням і функціонуванням понятійного апарату кримінально-процесуального права України, а в результаті - розв'язання наукового завдання щодо способів і прийомів аналізу понять кримінально-процесуального права України, формулювання науково обґрунтованих практичних, методичних рекомендації для правозастосовчої практики у сфері розглядуваних питань.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких завдань:

- визначення критеріїв і загальних положень оцінки якості та ефективності нормативно-правових актів;

- виокремлення законодавчих дефініцій як необхідної умови ефективного використання понятійного апарату кримінально-процесуального права;

- з'ясування впливу мовного фактору на ефективність кримінально-процесуальних норм;

- формулювання загальних правил лексико-граматичного, логічного, системного аналізу понять кримінально-процесуального права;

- з'ясування особливостей аналізу оціночних понять кримінально-процесуального права;

- формулювання пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування.

Об'єкт дослідження - кримінально-процесуальні відносини у сфері тлумачення і аналізу понять кримінально-процесуального права України.

Предмет дослідження - понятійний апарат кримінально-процесуального права України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дозволили розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв'язок і взаємообумовленість, дослідити шляхи становлення і розвитку понятійного апарату кримінально-процесуального права України (розділ 1, 2). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з'ясувати визначеність законодавчих дефініцій як умову ефективного використання понятійного апарату кримінально-процесуального права, вплив мовного фактору на ефективність кримінально-процесуальних норм (п.п. 1.2, 1.3). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися правові норми Конституції України, чинного КПК України та його проектів, інших законів України, з'ясовувалися зміст і значення використаних у них понять, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (п.п. 2.1-2.4). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (п.п. 2.1-2.4). Способи аналізу понять кримінально-процесуального права вивчалися із застосуванням історичного, порівняльного, системного, логічного методів (п.п. 2.1-2.3). За допомогою соціологічного методу (інтерв'ювання, анкетування) було з'ясовано позиції і думки юристів практиків (прокурорів, слідчих, дізнавачів) щодо питань предмета дослідження, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ. законодавчий кримінальний процесуальний

Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять рішення Європейського Суду з прав людини; рішення, висновки, ухвали Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; офіційно опублікована практика Верховного Суду України (2002-2009 рр.); 118 кримінальних справ, розглянутих судами, а також дані анкетування 86 практичних працівників (прокурорів, слідчих, дізнавачів м. Києва, Київської, Житомирської, Черкаської областей).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень понятійного апарату кримінально-процесуального права України, способів аналізу і тлумачення кримінально-процесуальних понять. У дослідженні сформульовано ряд нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики.

До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:

вперше:

у межах кожного з розглянутих способів аналізу понять кримінально-процесуального права (лексико-граматичного, логічного, системного) розроблені відповідні правила рекомендаційного характеру, використовуючи які суб'єкт правозастосування зможе з'ясувати зміст поняття;

розкрито роль способів аналізу і тлумачення при встановленні правового змісту оціночних понять, що використовуються в нормах кримінально-процесуального права;

сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення та доповнення чинного КПК України;

удосконалено:

критерії оцінки ефективності нормативно-правових актів загалом і правових норм, зокрема;

систему принципів формування правового понятійного апарату, у тому числі, кримінально-процесуального права України;

визначення умов ефективності дії права;

підходи до аналізу оціночних понять, що використовуються в кримінально-процесуальному законі;

дістало подальшого розвитку:

підходи до розуміння таких визначальних положень аналізу понять кримінально-процесуального права, як етапи тлумачення, його функції, види, об'єкт і суб'єкти;

обґрунтування можливості існування у правовій системі України судового прецеденту, під яким пропонується розуміти вироблений судовою практикою й підтверджений авторитетом вищої судової інстанції держави, опублікований в офіційному друкованому органі зразок нормативного або казуального тлумачення норми права, який заповнює, доповнює або тимчасово замінює нормативне регулювання певних суспільних відносин і є обов'язковим для використання в аналогічних справах чи при застосуванні розтлумаченої норми права;

теоретичні підходи до з'ясування ролі практики Європейського Суду з прав людини та її впливу на аналіз і тлумачення понять кримінально-процесуального права;

теоретичні положення про термінологію, що використовується в кримінально-процесуальному законодавстві, та її класифікацію.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються: у науково-дослідній роботі - для розробки науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо законодавчого формулювання і практики застосування понятійного апарату кримінально-процесуального права України (акт впровадження Київського міжнародного університету від 05.02.2010); у практичній діяльності - при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відомчих нормативних актів, постанов Пленуму Верховного Суду України з відповідних процесуальних питань (акт впровадження ГСУ МВС України від 28.10.2010); у навчальному процесі - при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес України», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Київського міжнародного університету від 08.02.2010).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2008), міжнародній науковій конференції студентів і молодих науковців «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2009); науково-практичній конференції «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 2009); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України» (м. Київ, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано сім друкованих праць, з яких три статті у наукових фахових виданнях України, а також чотири тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел (239 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з яких основного тексту 170 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, а також мету, основні завдання, методи, об'єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, про публікації за темою дисертації, структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 «Юридична лінгвістика як основа дослідження понятійного апарату кримінально-процесуального права» складається з трьох підрозділів. Він присвячений дослідженню загальних питань ефективності нормативно-правових актів, у тому числі, кримінально-процесуального закону.

У підрозділі 1.1. «Загальні положення оцінки якості та ефективності нормативно-правових актів» досліджується поняття та основні критерії встановлення ефективності нормативно-правових актів.

Вказується, що зазвичай, ефективність правової норми визначається тим, наскільки її реалізація сприяє досягненню цілей, поставлених перед правовим регулюванням, а значить ефективність законодавства - це певне уявлення про його дієвість, результативність, здатність забезпечити досягнення відповідної соціальної мети.

Разом з тим, у деяких випадках мету окремої правової норми, всього закону досить важко визначити. Тому мета не завжди є відповідним критерієм для визначення ефективності закону. У таких випадках необхідно встановлювати узагальнюючі, найпоширеніші у правознавстві юридичні явища, які відповідно до конкретної норми можна було б розбити на точніші складові елементи. Такі юридичні явища мають назву операційних визначень. Операційне визначення - це не просто конкретизація якогось поняття, а така його інтерпретація, яка емпірично спостерігається і вимірюється. За рівнем узагальнення операційні визначення поділяються на дві категорії: критерії-ознаки і критерії-еталони.

На думку дисертанта, показниками прогнозованої ефективності законодавства можна визнати: 1) наукову обґрунтованість закону; 2) рівень політичної та правової культури його розробників; 3) відповідність положень закону міжнародно-правовим актам; 4) мову документа, його доступність для населення; 5) лаконічність, чіткість формулювань.

Акцентується увага на тому, що ефективність дії правових норм залежить від певних об'єктивних і суб'єктивних умов, які можуть бути віднесені як до самого права, так і до сфери його реалізації. Будь-яка норма створюється і діє в реальній сукупності суспільних відносин, на основі існуючого суспільного буття і суспільної свідомості. Характер взаємозв'язку правової норми з різними сторонами суспільного життя і визначає ті умови, які зрештою і забезпечують ефективність її дії.

Умови ефективності закону, у тому числі, кримінально-процесуального, автором поділяються відповідно до елементів механізму реалізації права на: 1) умови, що стосуються самої норми; 2) умови, що стосуються діяльності правозастосовчих органів; 3) умови, що характеризують особливості правосвідомості й поведінки осіб, які виконують або порушують вимоги норми права. При цьому, до першої групи умов, що стосуються самої норми, насамперед, належить досконалість законодавства. Другою групою умов ефективності дії правових норм є досконалість правозастосовчої діяльності. Цілком очевидно, що найдосконаліший закон, розрахований на правильне його застосування державними органами, виявиться неефективним, якщо практика його застосування не відповідатиме тим вимогам, які до неї пред'являються. Умови третьої групи включають такі показники, як рівень знання закону, ступінь його схвалення, розвитку навичок правової поведінки.

Усі групи умов тісно пов'язані і взаємодіють. Недосконалий закон навряд чи отримає схвалення в суспільній правосвідомості; те ж саме можна сказати й про юридичну практику, якщо вона не відповідає закону. Разом з тим низький рівень суспільної правосвідомості може звести нанівець дію найдосконалішого закону. Таким чином, тільки поєднання всіх трьох умов забезпечує високу ефективність дії закону загалом і правової норми, зокрема.

У підрозділі 1.2. «Визначеність законодавчих дефініцій як умова ефективного використання понятійного апарату кримінально-процесуального права» розглядаються питання важливості визначеності законодавчих дефініцій, їх ролі у процесі виявлення і дотримання букви та духу кримінально-процесуального закону, забезпечення реалізації його положень у правозастосовчій діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також оптимізації понятійного апарату кримінально-процесуального права України.

Автором зазначається, що використання в текстах нормативно-правових актів законодавчих дефініцій може розглядатися як один зі способів забезпечення правової визначеності та зрозумілості правових норм, а також ефективного втілення в тексті нормативно-правового акта наміру законодавця. Нормативні дефініції розкривають зміст і визначають обсяг понять, застосованих у текстовому вираженні правової норми. Однак, необхідно звернути увагу і на те, що й самі норми-дефініції також часто підлягають тлумаченню. Інтерпретативна функція законодавчих дефініцій може бути ускладнена через невизначеність слів та їх неоднозначність.

Для ефективного виконання цієї функції дефінітивна норма сама має відповідати вимогам чіткості та визначеності. Водночас, хоча деталізовані дефініції створюють враження абсолютної чіткості та однозначності юридичної мови, разом з тим вони з необхідністю мають ускладнену структуру та можуть помилково вважатися повними, попри можливість прогалин. Як наслідок, результат використання дефініції може бути протилежним до того, який ставився за мету.

Автором звертається увага на те, що незважаючи на вимоги правової визначеності та стабільності, у праві існують поняття, визначення яких є недоцільним або навіть небезпечним. Встановлення меж обсягу і змісту таких понять позбавляє право можливості бути «гнучким» та легко пристосовуватись до змінених суспільних умов. Так само, як і принцип правової стабільності, принцип «гнучкості» права спрямований на забезпечення найбільш повної і ефективної реалізації прав людини.

Аналіз теоретичних підходів та слідчо-судової практики доводить, що важливим є як безпосередньо зміст дефініції, що міститься в конкретному законодавчому акті, так і доцільність використання дефініції як такої в законодавчому тексті в кожному окремому випадку. Як невизначеність основоположних понять у тексті закону, так і відсутність належного балансу між визначеністю законодавства та наявністю певного простору для розсуду суб'єкта правозастосування (варто згадати відоме ще в римському праві твердження, відповідно до якого «кожне визначення у праві є небезпечним») у певних випадках можуть бути джерелом порушення прав людини.

Розглядаючи питання оптимізації понятійного апарату кримінально-процесуального права України, і визначаючи її напрями, автор вказує на те, що на перший план слід поставити цілеспрямованість кримінального процесу. Мета кримінального судочинства, в свою чергу, визначає його завдання та обумовлює обсяг пізнання у кримінальній справі.

На думку дисертанта, у новому КПК України мають бути визначені основна мета і основні завдання щодо її досягнення. При цьому у законі має бути сформульована не мета кримінально-процесуального закону (адже і так зрозуміло, що КПК України, як основне джерело кримінально-процесуального права, має на меті врегулювання порядку кримінального провадження), а мета кримінального процесу як галузі державної діяльності.

Сьогодні реформування кримінально-процесуального законодавства України має відбуватись через призму утвердження пріоритету прав і свобод людини та громадянина, оскільки в основі судово-правової реформи закладена ідея побудови системи кримінального судочинства охоронного типу.

У зв'язку з цим метою кримінального судочинства, на думку дисертанта, має бути захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що постраждали від злочину, а основними завданнями по досягненню цієї мети: кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочини, призначення їм справедливого покарання (чи звільнення від покарання у передбачених законом випадках); захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Правильне застосування закону, непритягнення до відповідальності невинуватих, автор вважає не метою, не призначенням і не завданням кримінального судочинства, а однією з умов реалізації вищеназваних завдань.

Дисертант виділяє такі основні напрями оптимізації понятійного апарату кримінально-процесуального права України та підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності: 1) чітка структуризація кримінального процесу, що відповідає визначеній меті та сформульованим завданням кримінального судочинства; 2) диференційований підхід до структури судочинства; 3) оптимізація (удосконалення існуючих та введення нових) конкретних правових технологій, конструкцій, інститутів і норм КПК України.

У підрозділі 1.3. «Вплив мовного фактору на ефективність кримінально-процесуальних норм» досліджується мова права як форма втілення правових понять і категорій, правових норм та приписів.

Вимоги мовної досконалості закону, максимальної точності та логічності у викладі правових приписів, однозначності тлумачення й розуміння правових норм, суворої нормативності та стилістичної довершеності зумовлюють надзвичайну увагу (і повагу) всього суспільства до мови законодавства, яка завжди має бути еталоном, бездоганним зразком, встановлювати норми найбільш доречного і правильного використання мовних засобів як на рівні нормативних документів, так і на рівні правозастосування.

Аналіз понятійного апарату та законодавчих дефініцій є однією з основних складових мовно-термінологічного та стилістичного опрацювання тексту закону (законопроекту).

Дослідивши мовностильову специфіку мови закону та специфічні ознаки законодавчого тексту на лексичному, семантичному, граматичному та стилістичному рівнях, дисертант дійшов висновку, що мова законодавства - це самостійний функціональний різновид літературної мови з характерними лінгвостилістичними та структурно-жанровими ознаками, обумовленими специфікою законодавчої діяльності, її соціальним завданням і призначенням. Як соціально та історично сформована сукупність мовних засобів (лексичних, фразеологічних, граматико-стилістичних) мова законодавства являє собою поліфункціональну, багаторівневу і відкриту систему.

У сфері кримінального судочинства питання юридичної техніки і, зокрема, юридичної мови, набувають особливої актуальності у зв'язку з розробкою і необхідністю прийняття нового КПК України. У його тексті необхідно уникати тих порушень однозначності юридичної термінології, що наявні у тексті чинного КПК України.

Автор констатує, що правовий текст повинен однаковою мірою відповідати правилам граматики, пунктуації, синтаксису, які розроблені вченими-лінгвістами. Крім загальноприйнятих правил мови, до тексту закону висуваються також додаткові вимоги, зумовлені специфікою нормативного характеру закону, які й розробляються юридичною наукою, - нормативність, повнота регулювання, конкретність, системність.

У КПК України - документі, значному за обсягом і ступенем важливості, доцільно розширити тезаурус ст. 32, в який необхідно включити єдиний понятійний ряд, сформований у цій сфері правового регулювання, що дозволить уникнути правотлумачних помилок, полегшить тлумачення й застосування відповідної норми права.

Розділ 2 «Аналіз понять кримінально-процесуального права України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Лексико-граматичний аналіз понять кримінально-процесуального права» констатується, що лексико-граматичний аналіз понять кримінально-процесуального права - це спосіб з'ясування смислових параметрів правового поняття за допомогою встановлення лексичного і граматичного значення мовних одиниць та їх внутрішньотекстових зв'язків.

Процес лексико-граматичного аналізу понять кримінально-процесуального права умовно можна поділити на етапи. Перший - лексико-морфологічний, на ньому встановлюється значення лексичних одиниць - окремих понять, виявляється їх понятійне значення; другий - синтаксичний, на якому здійснюється вивчення словосполучень і речень, що формують окремі кримінально-процесуальні поняття. Саме на підставі такого поділу будується архітектоніка розкриття механізму лексико-граматичного аналізу: за різними критеріями наводиться класифікація понять, що містяться у кримінально-процесуальному законі, розкривається її значення для з'ясування смислу норми права, звертається увага на роль морфологічних складників (рід, число, відмінок). Особлива увага приділяється полісемантичним (багатозначним) поняттям, графічній і морфологічній неоднозначності, словотворчій варіативності викладу понять, неологізмам, що містяться в нормах кримінально-процесуального права.

Наявність легальних дефініцій полегшує роботу суб'єкта правозастосування, оскільки зобов'язує його розуміти поняття саме в тому значенні, в якому вказав його законодавець. Однак, підтримуючи думку В.М. Савицького, що КПК не повинен перетворитись на словник понять або підручник, автор зазначає, що легальна дефініція не завжди є засобом уточнення значення поняття, оскільки, ймовірно, не може охопити всебічних зв'язків явища. Крім того, вона будується за загальними лексико-граматичними правилами, що не виключає виникнення проблем, властивих будь-якому правовому тексту, у зв'язку з чим також може виникнути необхідність тлумачення самої дефініції.

Очевидно, якщо поняття однозначне, вживається у своєму звичайному значенні, зрозумілий для суб'єкта правозастосування, воно навряд чи потребує визначення. Якщо він без додаткового пояснення видається недостатньо чітким і можливе його двозначне тлумачення, він має визначатися законодавцем. На думку дисертанта, у КПК України потрібно навести чітку дефініцію спеціальним юридичним поняттям і тим міжгалузевим, що мають у різних галузях права своє специфічне значення. До таких, зокрема, можна віднести поняття, які ще й досі не отримали в кримінально-процесуальному законі автентичного тлумачення: «затримання», «клопотання», «заява», «скарга», «належність доказів», «допустимість доказів», «нічний час», «мотивованість», «представник», «державне обвинувачення», «окрема думка», «житло», «інше володіння», «санкція» та ін.

Системний підхід до процесу з'ясування смислу поняття кримінально-процесуального права з використанням лінгвістичних і правових знань сприяв розробці правил лексико-граматичного аналізу, за допомогою яких можна отримати цілісне уявлення про нього, з'ясувати його дійсний смисл, що в кінцевому підсумку забезпечить законність правозастосовчого процесу.

У підрозділі 2.2. «Логічний аналіз понять кримінально-процесуального права» передусім підкреслюється, що нормотворчий процес передбачає знання й використання законів логіки, бо в процесі створення нормативно-правового акта законодавець оперує одиницями сучасної мови. Це передбачає дотримання не лише правил мовознавства, а й законів логіки. Оскільки текст нормативно-правового акта відбиває пізнавально-розумову діяльність людини, що неможлива без мови, то й специфіку мови законодавства (особливо її синтаксичного складника) не можна зрозуміти без урахування логічних правових категорій. Тому процес тлумачення нерозривно пов'язаний з аналізом як логічним, так і мовним, а логічний аналіз - це інтелектуально-вольова діяльність, під час якої суб'єкт правозастосування з'ясовує смисл поняття кримінально-процесуального права за допомогою законів логіки (тотожності, суперечності, виключення третього, достатньої підстави) і логічних прийомів (логічного перетворення, виведення норм із норм, висновків із понять, висновків за аналогією, висновків від протилежного, доведення до абсурду, висновків з умовиводу ступеня). На підставі проведеного дослідження розроблені правила логічного способу аналізу норм кримінально-процесуального права.

У підрозділі 2.3. «Системний аналіз понять кримінально-процесуального права» констатується, що|наприкінці| уточненню підлягає номінація розглядуваного способу аналізу і тлумачення, яке традиційно йменується «систематичним». Підтримується думка тих українських учених (Ю.Л. Власов, Д.М. Михайлович, Ю.М. Тодика, П.М. Рабінович, С.Є. Федик), які вважають, що з огляду на це найменування можна зробити помилковий висновок про його сутність. Якщо виходити з буквального значення, то під систематичним тлумаченням слід розуміти постійну, регулярну, багато разів здійснювану діяльність, що спирається на певну планомірну систему. Смисл же цього способу інший. Правове поняття є складовою норми права, яка, в свою чергу, є складником, первинним елементом цілісної, високоорганізованої і єдиної системи права. Тому, вказаний спосіб аналізу і тлумачення слід іменувати «системним». Відповідно системний аналіз понять кримінально-процесуального права - це інтелектуально-вольова діяльність суб'єкта правозастосування, що ґрунтується на сукупності властивих їй прийомів і правил, у перебігу якої смисл понять кримінально-процесуального права з'ясовується з урахуванням ієрархічних, структурних і функціональних зв'язків системи права.

Розвивається положення, що виявлення системних зв'язків дає змогу правильно встановити смисл поняття, зрозуміти сферу його дії. Розглядаються всі різноманітні зв'язки, що виникають між структурними підрозділами системи права, - ієрархічні, структурні й функціональні, але особлива увага приділяється функціональним, оскільки саме вони при системному аналізі правових понять набувають найбільшого значення. До них належать зв'язки поняття кримінально-процесуального права, яке тлумачиться: 1) з оперативними нормами; 2) з нормами, що закріплюють принципи кримінально-процесуального права; 3) з дефінітивними нормами; 4) з нормами, які логічно пов'язані з нормою, що містить аналізоване поняття; 5) із загальними, спеціальними й виключними нормами; 6) з колізійними нормами; 7) зв'язки бланкетних і відсильних норм.

Проведене дослідження дозволило сформулювати правила системного аналізу понять кримінально-процесуального права.

У підрозділі 2.4. «Особливості аналізу оціночних понять кримінально-процесуального права» зазначається, що ефективність правозастосовчого процесу багато в чому залежить від того, як сформульовані норми права, які засоби законодавчої техніки використовує законодавець для їх побудови, а також від чіткості понять, за допомогою яких сформульовано норми. Залежно від ступеня конкретизації (визначеності) всі поняття поділяються на абсолютно визначені й відносно визначені. Останні, у свою чергу, поділяються на два види - поняття, ознаки яких формулюються щодо окремого виду правових норм, і оціночні поняття. За браком чіткої законодавчої фіксації критеріїв щодо обсягу оціночних понять встановлення їх змісту є прерогативою суб'єкта, який застосовує норму на підставі внутрішнього переконання та правосвідомості. Розглядаються особливості оціночних понять, їх логічна структура.

Аналізуються оціночні поняття, які містяться в чинному кримінально-процесуальному законодавстві, й особливості їх тлумачення. Констатується не завжди виправдана тенденція до збільшення кількості оціночних понять. Показується роль способів аналізу і тлумачення у встановленні їх змісту. Акцентується увага на тому, що аналіз оціночних понять здійснюється за допомогою майже всіх його способів, але насамперед застосовується раціональний (функціональний).

Досліджуючи питання доцільності існування оціночних понять у нормах кримінально-процесуального права, автор підтримує точку зору про неможливість відмови від абстрактно-типізуючого способу викладення кримінально-процесуальних норм і відносної визначеності формулювання деяких понять. Використання оціночних понять сприяє динамічності в регулюванні кримінально-процесуальних відносин, особливо в період проведення правової реформи. Незважаючи на те, що в них фіксуються лише загальні ознаки змісту певного поняття, вони дозволяють врахувати всі особливості конкретної справи, соціальні умови, дають підставу для вироблення власної правової позиції суб'єкта правозастосування, активізують правову ініціативу, прояв процесуальної самостійності.

Автором сформульовані пропозиції, що спрямовані на забезпечення законного й обґрунтованого застосування норм кримінально-процесуального права, які містять оціночні поняття.

Висновки

У висновках дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць і положень, у роботі сформульовані результати та пропозиції, що характеризуються науковою новизною та мають теоретичне й практичне значення, зокрема:

1. Визначено критерії і загальні положення ефективності нормативно-правових актів. Ефективність дії правових норм залежить від певних об'єктивних і суб'єктивних умов, які можуть бути віднесені як до самого права, так і до сфери його реалізації. Будь-яка норма створюється і діє в реальній сукупності суспільних відносин, на основі існуючого суспільного буття і суспільної свідомості. Характер взаємозв'язку правової норми з різними сторонами суспільного життя і визначає ті умови, які зрештою і забезпечують ефективність її дії.

2. У визначенні умов ефективності дії права необхідно використовувати системний підхід, тобто ефективність залежить від усіх елементів складної соціальної системи: від правової надбудови в цілому (в тому числі, від правових установ, правосвідомості), від суспільних відносин неправового характеру, від культури суспільства, його традицій, звичаїв, історичної спадщини, від діяльності державних установ, громадських організацій.

3. Умови ефективності дії права можна поділити на такі групи: умови, що стосуються самої норми; умови, що стосуються діяльності правозастосовчих органів; умови, що характеризують особливості правосвідомості й поведінки індивідів, які виконують або порушують вимоги норми права.

4. Системність права, що обумовлює властивості системи юридичних понять загалом, також виступає основою формулювання принципів формування понятійного апарату, у тому числі кримінально-процесуального права України. Ними є: принцип цілісності системи юридичних понять; принцип структурності побудови юридичних понять; принцип ієрархічності понять у системі.

5. Використання в текстах нормативно-правових актів законодавчих дефініцій є одним зі способів забезпечення правової визначеності та зрозумілості правових норм, а також ефективного втілення в тексті нормативно-правового акта наміру законодавця. Законодавчі дефініції не лише сприяють несуперечливому, гармонійному поєднанню духу та букви закону на стадії нормотворення, а й допомагають віднайти та зіставити «букву» та «дух» закону у процесі тлумачення кримінально-процесуального закону.

6. Понятійний апарат кримінально-процесуального права лише тоді можна визнати ефективним, коли в ньому використана мова закону, що ґрунтується на поєднанні законів мови в її змістових, структурних і функціональних властивостях.

7. Правовий текст повинен однаковою мірою відповідати правилам граматики, пунктуації, синтаксису, які розроблені вченими-лінгвістами. Крім загальноприйнятих правил мови, до тексту закону висуваються також додаткові вимоги, зумовлені специфікою нормативного характеру закону, які й розробляються юридичною наукою, - нормативність, повнота регулювання, конкретність, системність.

8. Лексико-граматичний аналіз правових понять є першим способом, за допомогою якого відбувається ознайомлення суб'єкта правозастосування з нормою права, змістом якого є лексичне і морфологічне ознайомлення зі словами і словосполученнями, що становлять правове поняття, здійснення синтаксичного аналізу речень, з'ясування ролі службових слів (прийменників, сполучників, часток), встановлення призначення розділових знаків.

9. Логічний аналіз понять кримінально-процесуального права - це інтелектуально-вольова діяльність, у ході якої суб'єкт правотлумачення з'ясовує смисл цих понять за допомогою законів логіки (тотожності, суперечності, виключеного третього, достатньої підстави) і логічних прийомів (висновків із понять; висновків за аналогією; висновків від протилежного).

10. Системний аналіз понять кримінально-процесуального права - це інтелектуально-вольова діяльність суб'єкта правозастосування, що ґрунтується на сукупності властивих їй прийомів і правил, у ході якої зміст поняття кримінально-процесуального права з'ясовується з урахуванням функціональних зв'язків координації і субординації системи права.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Малярчук Т. В. Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією / Т. В. Малярчук // Судова апеляція. - 2008. - № 3. - С. 34-38.

2. Малярчук Т. В. До питання про доцільність використання оціночних понять і термінів у кримінально-процесуальному законі / Т. В. Малярчук // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 42. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 597-602.

3. Малярчук Т. В. Про основні напрями оптимізації норм кримінально-процесуального кодексу України / Т. В. Малярчук // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 180-183.

4. Малярчук Т. В. До питання гармонізації понятійного апарату кримінально-процесуального права / Т. В. Малярчук // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 року) : У 4-х частинах. - Частина четверта : «Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес. Криміналістика. Судова експертиза». - Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. - С. 181-183.

5. Малярчук Т. В. Щодо вдосконалення структури КПК / Т. В. Малярчук // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників XVII Міжнар. наук. конф. студентів і молодих науковців (м. Запоріжжя, 9-10 квітня, 2009 р.) : у 4 т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - Т. 4. - С. 106-107.

6. Малярчук Т. В. Однозначність юридичної термінології у Кримінально-процесуальному кодексі України / Т. В. Малярчук // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : тези доповідей учасників V Міжвуз. наук.-практ. конф. (м. Київ, 6 листопада, 2009 р.). - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. - С. 86-87.

7. Малярчук Т. В. Системність права як основа формування понятійного апарату кримінально-процесуального права України / Т. В. Малярчук // Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 серпня 2010 р.). - К. : ФОП Ліпкан О.С., 2010. - С. 26-29.

Анотація

Малярчук Т.В. Понятійний апарат кримінально-процесуального права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.

У дисертації здійснено розроблення проблем, пов'язаних з формуванням і функціонуванням понятійного апарату кримінально-процесуального права України, а в результаті - розв'язання наукового завдання щодо способів і прийомів аналізу понять кримінально-процесуального права України, формулювання науково обґрунтованих практичних, методичних рекомендації для правозастосовчої практики у сфері розглядуваних питань. Досліджуються загальні положення оцінки якості та ефективності нормативно-правових актів, визначеність законодавчих дефініцій і правильність законодавчої мови як необхідної умови ефективного використання понятійного апарату кримінально-процесуального права. Дається характеристика способів аналізу понять кримінально-процесуального права (лексико-граматичний, логічний, системний), відповідно до кожного способу пропонуються правила такого аналізу. Розглядаються особливості аналізу і встановлення змісту оціночних понять, що вживаються в тексті кримінально-процесуального закону. Внесено науково-обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування з досліджуваних питань.

Ключові слова: кримінально-процесуальне право, понятійний апарат, аналіз понять, оціночні поняття.

Аннотация

Малярчук Т.В. Понятийный аппарат уголовно-процессуального права Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2011.

Объектом исследования являются уголовно-процессуальные правоотношения в сфере толкования и анализа уголовно-процессуальных понятий.

Основная цель диссертационного исследования состоит в том, чтобы на основе достижений науки, обобщения правоприменительной практики разработать теоретические основы и практические рекомендации по формированию и функционированию понятийного аппарата уголовно-процессуального права Украины, толкованию и способам анализа уголовно-процессуальный понятий.

Диссертантом были поставлены и последовательно решены такие основные научные задачи, которые имеют определенное научное и практическое значение: определены критерии и общие положения оценки качества и эффективности нормативно-правовых актов; исследованы языковой фактор и определенность законодательный дефиниций как необходимые условия эффективности использования понятийного аппарата уголовно-процессуального права; сформулированы общие правила лексико-грамматического, логического, системного анализа уголовно-процессуальных понятий; определены особенности анализа оценочных понятий уголовно-процессуального права.

Обосновывается необходимость определения эффективности нормативно-правовых актов на основе факторов, которые относятся как к самому праву, так и к сфере его реализации. Условия эффективности действия права автором поделены на три группы: 1) условия, которые касаются самих норм; 2) условия, которые касаются деятельности правоприменительных органов; 3) условия, которые характеризуют особенности правосознания и поведения лиц, которые выполняют либо нарушают требования правовых норм.

Системность права, которая обуславливает свойства системы юридический понятий в целом, также рассматривается как основа формулирования принципов формирования понятийного аппарата, в том числе уголовно-процессуального права. К ним относятся: принцип целостности системы юридических понятий; принцип структурности построения юридических понятий; принцип иерархичности понятий в системе.

Анализируются лексико-грамматический, логический, системный способы анализа понятий уголовно-процессуального права сквозь призму положений, разработанных теорией права, с учетом особенностей оказывающих свое влияние на уяснение смысла этих понятий. Предлагаются соответствующие каждому способу правила анализа, с помощью которых его субъект сможет уяснить смысл понятия.

Автор обращается к вопросам особенностей определения правового содержания оценочных уголовно-процессуальных понятий.

Соискателем обоснованы теоретические положения и изложены практические рекомендации, направленные на усовершенствование действующего уголовно-процессуального законодательства, а также практики его применения по рассматриваемым вопросам.

Ключевые слова: уголовно-процессуальное право, понятийный аппарат, анализ понятий, оценочные понятия.

Summary

Maliarchuk T.V. Conceptual apparatus of criminal process law of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of graduate degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.09 - Сriminal process and Criminalistics; Judicial examination; Operatively-search activity. - National Academy of Internal Affairs. - Kyiv, 2011.

Development of problems, related to forming and functioning of concept vehicle of criminal process law of Ukraine is carried out in dissertation, and as a result is a decision of scientific task in relation to methods and receptions of analysis of concepts of criminal process law of Ukraine, formulation scientifically of grounded practical, methodical recommendation for enforcement practice in the sphere of the examined questions. The generals positions of quality estimation and efficiency of normative legal acts are probed, definiteness of legislative concepts and rightness of legislative language as a necessary condition of the conceptual apparatus of criminal process law effective using. Description of methods of concepts analysis of criminal process law (lexical and grammatical, logical, systemic) is given, in accordance with every method, the rules of such analysis are offered. The features of analysis and establishment of maintenance of evaluation concepts which are used in text of criminal process law are examined. It is brought in scientifically grounded suggestions in relation to perfection of current criminal process legislation of Ukraine and practice of its application on probed questions.

Key words: criminal process law of Ukraine, the conceptual apparatus, the analysis of notions, the evaluation concepts.

Размещено на Allbest.ru

...