Прокуратура України як суб’єкт адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

УДК 342.5:351.74

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Прокуратура України як суб'єкт адміністративного права

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Миколенко Віктор Андрійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Ковальська Віта Володимирівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Грохольський Володимир Людвігович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри управління в ОВС;

кандидат юридичних наук Миськів Леся Ігорівна, Київський міжнародний університет, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства.

Захист відбудеться «23» вересня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К-26.142.02 у Міжрегіональній Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «23» серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

Загальна характеристика роботи

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічна характеристика прокуратури України як суб'єкта адміністративного права» присвячено загальній характеристиці системи суб'єктів адміністративного права, з'ясуванню сутності, принципів, правових засад становлення, розвитку та функціонування прокуратури України.

У підрозділі 1.1 «Поняття та система суб'єктів адміністративного права» досліджуються поняття «суб'єкти адміністративного права», «суб'єкти адміністративних правовідносин», аналізуються підходи науковців-адміністративістів щодо визначення кола суб'єктів адміністративного права. Зазначено, що суб'єкт адміністративного права - це особа, яка має певні права та обов'язки, сформульовані в нормах адміністративного права, і може вступати в адміністративно-правові відносини. Підкреслено, що суб'єкт адміністративного права являє собою загальну категорію, яка характеризує осіб, що відповідають вимогам гіпотези норми адміністративного права, тоді як суб'єкт адміністративно-правових відносин завжди конкретно визначений, він уже фактично вступив у певні адміністративно-правові відносини. Слід відрізняти суб'єкта права від суб'єкта правовідносин. Суб'єкт права має потенційну здатність вступати у правовідносини, а суб'єкт правовідносин - це фактичний учасник правових зв'язків, він обов'язково бере у них участь. У конкретному випадку суб'єкт права може і не бути учасником правовідносин. Суб'єкти адміністративного права стають суб'єктами адміністративно-правових відносин тоді, коли вони мають практичну можливість реалізувати свою адміністративну правоздатність у рамках конкретних адміністративних правовідносин, для цього вони наділяються адміністративною дієздатністю.

Визначено, що суб'єктами адміністративного права є органи виконавчої влади, а також їх структурні підрозділи, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядницькі структури органів місцевого самоврядування. Суб'єктами адміністративного права будуть і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні і т.д. Суб'єктами адміністративного права також є громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни.

Зроблено висновок, що суб'єкти адміністративного права, об'єднані загальною метою, якою, виходячи з предмету та принципів адміністративного права, є забезпечення законності в сфері державного управління та сприяння реалізації прав і обов'язків, встановлених нормами адміністративного права. Систему суб'єктів адміністративного права можна розглядати як підсистему або елемент системи більш високого рівня (системи суб'єктів права), а елементи системи суб'єктів адміністративного права можна розглядати як окремі системи. Прокуратуру України - це єдина система, на яку покладаються функції підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді; нагляд за додержанням законів.

У підрозділі 1.2 «Історико-правовий аспект становлення та розвитку прокуратури України» наголошено, що прокуратура України з часу свого створення пройшла низку реорганізаційних змін, що продовжуються і нині.

Автором досліджуються питання становлення та розвитку як організаційних, так і правових засад діяльності прокуратури України. Так, визначено, що прокуратура функціонувала під керівництвам Сенату Російської Імперії, судів, Народного комісаріату юстиції РРФСР, Міністерства юстиції. За різних історичних часів, їй були притаманні функції правосуддя, кримінального переслідування, державного управління. Сучасна незалежна України успадкувала від радянської України функцію загального нагляду.

Зазначено, що мотиви ліквідації, реорганізації чи передачі іншому відомству окремих функцій прокуратури були різні, від доцільності до необхідності економії. Наразі постає питання про звільнення органів прокуратури від непритаманних їй функцій, як-то слідча діяльність. Крім того, існує думка, щодо необхідності припинення функціонування військових прокуратур.

Дисертант дійшов висновку, що ідеї реорганізації прокуратури України виникають регулярно виходячи із буденної роботи відповідних органів та змін в громадянському суспільстві.

Підрозділ 1.3 «Нормативно-правове забезпечення функціонування прокуратури України» присвячено аналізу законодавства, що врегульовує організаційно-правові засади діяльності прокуратури України.

Нормативно-правове забезпечення діяльності прокуратури України розглянуто насамперед у широкому значенні - як сукупність усіх елементів права, а саме: джерел права, функцій права, принципів права, норм права, системи права, предмета і методу правового регулювання, галузей, інститутів та підінститутів права, правовідносин, системи нормативно-правових актів, правозастосування тощо, що регламентують діяльність зазначеного органу. У вузькому воно становить систему нормативно-правових актів, які є відправною точкою і механізмом діяльності прокуратури щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

Акцентується увага на необхідності прийняття нового Закону України «Про прокуратуру» в якому доцільно закріпити норму щодо правозахисної діяльності органів прокуратури України.

Зроблено висновок, що нормативне забезпечення діяльності прокуратури України не відповідає вимогам сьогодення. Питання визначення місця прокуратури як суб'єкта адміністративного права, має вирішуватися більш детальним нормативним визначенням не тільки статусу прокуратури в цілому, а й змінами повноважень та чітким визначенням основних напрямів діяльності прокуратури. Тільки у такому випадку реформування прокуратури України сприятиме розвитку процесу з відтворення демократичної спрямованості Конституції України.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус прокуратури України» присвячено визначенню поняття та характеристиці структурних елементів адміністративно-правового статусу прокуратури України, уточненню мети, завдань, функцій та повноважень прокуратури як суб'єкта адміністративного права.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу прокуратури» аналізуються наукові теорії вчених-адміністративістів щодо визначення категорій «адміністративно-правовий статус державного органу», «адміністративно-правовий статус прокуратури», визначається коло структурних елементів адміністративно-правового статусу прокуратури. Доводиться рівнозначність категорій «становище» і «статус», виходячи із етимологічної тотожності слів та необхідності внесення чіткості у науковий категоріальний апарат, а також визначаються відмінності термінів «статус» і «правовий статус», згідно яких зроблено висновок, що поняття «статус» охоплює поняття «правовий статус» як один зі своїх різновидів. адміністративний прокуратура цивільний

Відмічається, що у юридичній науковій літературі поряд з категорією «правовий статус» виділяють категорію «адміністративно-правовий статус», який пов'язують з наявністю у конкретної особи суб'єктивних прав і обов'язків, передбачених нормами адміністративного права.

Зазначено, що на сьогоднішній день відсутня єдина точка зору щодо змісту (кількості елементів) адміністративно-правового статусу взагалі та адміністративно-правового статусу прокуратури зокрема. Зроблено висновок, що до елементів адміністративно-правового статусу прокуратури України слід віднести мету, завдання, функції, права, обов'язки, відповідальність, організаційну побудову, форми і методи, гарантії її діяльності.

У підрозділі 2.2 «Мета та завдання діяльності прокуратури України» зазначено, що мета і завдання діяльності прокуратури тісно взаємопов'язані.

Визначено, що метою діяльності прокуратури є результати, на досягнення яких спрямована вся діяльність прокуратури в цілому. Мета діяльності прокуратури визначається статусом прокуратури, її місцем і роллю в державі і полягає у всемірному утвердженні верховенства закону; зміцненні правопорядку; забезпеченні захисту прав і свобод людини й громадянина; забезпеченні захисту охоронюваних законом інтересів суспільства і держави.

Обґрунтовано положення згідно якого завдання діяльності прокуратури можуть бути класифіковано на такі види: загальні, спеціальні й окремі.

Загальні завдання регламентовані чинними законодавством України як захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Спеціальні завдання - це завдання, які стоять перед конкретною сферою (напрямком) діяльності прокуратури, їх сутність випливає із загальних завдань і визначається компетенцією прокурора в кожній галузі прокурорської діяльності. До спеціальних завдань можна віднести: своєчасне виявлення всіх незаконних актів, що видаються на об'єктах, де здійснюється реалізація функцій прокурора; виявлення осіб, що порушують закони та ін.

Окремі завдання діяльності прокурори перерахувати складно, оскільки вони не є постійними і виникають при здійсненні конкретних дій прокуратури. Наприклад, витребування прокурором правових актів для перевірки, своєчасне внесення подання на незаконний вирок та ін.

Зроблено висновок, що окремі (конкретні) завдання діяльності прокуратури є основою для вирішення загальних та спеціальних завдання прокуратури.

У підрозділі 2.3 «Функції та компетенція прокуратури України» зазначається, що належне нормативне закріплення завдань, функцій та повноважень прокуратури дозволить: по-перше, підвищити якість правоохоронної діяльності щодо захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави від протиправних посягань; по-друге, окреслити об'єкти та обсяг правоохоронного впливу на них прокуратури з метою гарантування реалізації прав і свобод людини і громадянина; по-третє, визначити напрями діяльності прокуратури та їх структуру; по-четверте, запобігати дублюванню завдань, функцій та повноважень органів прокуратури і інших правоохоронних органів держави, з одного боку, та забезпечити належну взаємодію між ними - з іншого; по-п'яте, розробити та запровадити ефективний контроль за виконанням покладених на прокуратуру завдань, функцій та повноважень.

Визначено, що під функціями прокуратури слід розуміти напрямки її діяльності, які здійснюються у властивих прокуратурі формах і притаманними їй методами, спрямовані на утвердження верховенства закону та забезпечення режиму законності.

До функцій прокуратури віднесено: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Обґрунтовується необхідність підвищення ролі прокуратури щодо реалізації принципу законності при здійснення правосуддя. Прокурор повинен мати право на відвід судді, подання апеляцій на судові рішення тощо.

Уточнено також компетенцію прокуратури України щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина від протиправних посягань, надано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів із зазначених питань.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності прокуратури України» присвячено з'ясуванню сутності та особливостей актів прокурорського реагування на порушення законності, характеристиці взаємодії прокуратури України з іншими правоохоронними органами держави, характеристиці правових та організаційних засад цивільного контролю за діяльністю прокуратури України, а також вивченню досвіду організаційно-правового забезпечення діяльності прокуратури окремих зарубіжних країн та впровадження його в практичну діяльність прокуратури України.

У підрозділі 3.1 «Акти прокурорського реагування на порушення законності» зазначається, що значення забезпечення законності органами прокуратури полягає в:

1) попередженні та припиненні порушень прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, які є учасниками певних правовідносин, відновленні їх порушених прав, свобод та законних інтересів;

2) притягненні винних осіб до відповідальності;

3) раціоналізації використання бюджетних коштів;

4) своєчасному, повному і достовірному інформуванні населення про діяльність прокуратури щодо забезпечення законності;

5) підвищенні ефективності виконання завдань та обов'язків, реалізації наданих повноважень суб'єктами правовідносин, що дозволить підвищити захищеність населення від наслідків вчинення правопорушень;

6) підвищенні авторитету прокуратури серед населення;

7) вихованні учасників правовідносин у дусі суворого додержання вимог чинного законодавства України.

Підкреслено, що визначені законом повноваження прокуратури реалізують у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону.

Визначено, що актом прокурорського реагування на порушення законності є прийнятий і оформлений з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури, в односторонньому порядку офіційного письмового документу прокурором, на основі та на виконання положень законів, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правила поведінки суб'єктів правовідносин.

В дисертації уточнено сутність категорії «законність», охарактеризовано систему органів прокуратури, як основного суб'єкта її забезпечення, проаналізовано такі основні способи забезпечення законності як контроль, нагляд і реалізація права фізичних і юридичних осіб на звернення.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія прокуратури України з іншими правоохоронними органами держави» визначено основні ознаки взаємодії, серед яких: погодженість діяльності, яка передбачає ряд відповідних дій та використання загальних або доповнюючих один одного форм і методів реалізації цих дій; наявність певної кількості суб'єктів, щонайменше двох; поєднання зусиль суб'єктів, що визначають досягнення спільних цілей та інтересів; партнерський характер взаємовідносин.

Зазначено, що взаємодію прокуратури з іншими правоохоронними органами держави слід розуміти як, погоджену діяльність для реалізації окремих спільних дій, спрямованих на виконання завдань для досягнення цілей в певній сфері.

Підкреслено, що ефективна взаємодія неможлива без правового і організаційного забезпечення. Правові норми, що регламентують взаємодію прокуратури з іншими правоохоронними органами держави поділяються на два види: правові розпорядження які мають владний характер; правові розпорядження які мають договірний, погоджувальний характер.

Загальними формами взаємодії є спільні дії щодо аналізування оперативної обстановки; підготовки і прийняття управлінських рішень; планування окремих напрямків діяльності; вжиття заходів щодо попередження, припинення і розкриття правопорушень; підготовка до проведення нарад, семінарів, підбиття підсумків.

Організація взаємодії охоплює наступні елементи: визначення сил; розробку загального плану дій сторін; напрацювання завдань перед кожною зі сторін; визначення способів і засобів підтримки зв'язку між суб'єктами взаємодії; реалізація контролю дій сторін і оцінку діяльності суб'єктів взаємодії.

Охарактеризовано законодавчі та підзаконні акти з питань взаємодії прокуратури з іншими правоохоронними органами України, у зв'язку з чим зроблено висновок, що нормативні акти упорядковують виникаючі між суб'єктами взаємодії адміністративно-правові відносини, сприяють найбільш повному відображенню проблем виконання завдань.

Зроблено висновок про необхідність розробки та прийняття Закону України «Про взаємодію правоохоронних органів держави» який закріпить сам механізм співпраці прокуратури та інших правоохоронних органів, служб і окремих виконавців.

У підрозділі 3.3 «Цивільний контроль за діяльністю прокуратури України» аналізується поняття «цивільний контроль», вивчаються міжнародні та національні правові норми у сфері реалізації цивільного контролю, визначаються проблеми застосування цивільного контролю за діяльність прокуратури. Вказується, що виходячи з семантичного значення слів, які складають термін «цивільний контроль», у найзагальнішому вигляді його можна визначити як будь-яку зовнішню невійськову перевірку будь-чого.

Акцентується увага на тому, що безпосередньо питанню цивільного контролю в державі присвячено Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави».

В підрозділі охарактеризовано основні елементи цивільного контролю, до яких віднесені: мета і завдання контролю; суб'єкт контролю; об'єкт контролю; механізм реалізації контролю; принципи, форми та методи контролю; механізм взаємодії й координації суб'єктів контролю між собою й іншими органами держави; механізм оцінки ефективності контролюючих заходів.

Автор проводить розмежування між цивільним та державним контролем, у зв'язку з чим зроблено висновок, що перший із них ширший за змістом, оскільки охоплює собою і такі види контролю, як: державний, громадський, внутрівідомчий, міжвідомчий та судовий.

Обґрунтована необхідність розробки та прийняття відповідного нормативного правового акта у вигляді інструкції або типового положення «Про проведення контролю в системі органів прокуратури України».

У підрозділі 3.4 «Використання зарубіжного досвіду функціонування прокуратури в Україні» вивчається та узагальнюється досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання функціонування прокуратури. Визначено, що є група країн (Болгарія, Іспанія, Латвія), де прокуратура входить до складу судової системи. В Естонії прокуратура - це виконавча гілка влади та підлегла Міністерству юстиції. У таких країнах як Данія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Франція прокуратура входить до складу Міністерства юстиції, хоча при цьому підпорядкована органам правосуддя і діє при судах. Прокуратура більшості країн колишнього соціалістичного простору таких як Білорусь, В'єтнам, Росія, Куба, існує як самостійна система, підзвітна парламенту або главі держави. Також існують країни де немає прокуратури взагалі - Велика Британія.

Прокуратура переважної більшості європейських країн, як правило, виступає посередником між поліцією й особами, які притягаються до кримінальної відповідальності, здійснюючи контроль щодо дотримання законності над першими, та підтримує державне обвинувачення в суді щодо других. Відсутність у європейських прокуратур функції загального нагляду не означає взагалі її відсутності в механізмі державного управління. Так, дана функція може бути притаманна іншим органи державної влади або окремим посадовим особам (наприклад уповноваженому з прав людини).

Зроблено висновок про недоцільність сліпого копіювання зарубіжного досвіду функціонування прокуратури та запровадження його в Україні.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні організаційно-правових засад діяльності прокуратури України як суб'єкта адміністративного права. У результаті дисертаційного дослідження автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети основні з них такі:

Визначити поняття, сутність та систему суб'єктів адміністративного права. Зазначено, що суб'єкт адміністративного права - це особа, яка має певні права та обов'язки, сформульовані в нормах адміністративного права, і може вступати в адміністративно-правові відносини. Підкреслено, що слід відрізняти суб'єкта права від суб'єкта правовідносин. Суб'єкт права має потенційну здатність вступати у правовідносини, а суб'єкт правовідносин - це фактичний учасник правових зв'язків, він обов'язково бере у них участь. У конкретному випадку суб'єкт права може і не бути учасником правовідносин.

Визначено, що суб'єктами адміністративного права є органи виконавчої влади, а також їх структурні підрозділи, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядницькі структури органів місцевого самоврядування. Суб'єктами адміністративного права будуть і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні і т.д. Суб'єктами адміністративного права також є громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни.

З'ясовано історико-правовий аспект становлення та розвитку прокуратури України. Окреслено правові та організаційні засади функціонування прокуратури України.

Уточнено сутність та особливості адміністративно-правового статусу органів прокуратури. Запропоновано розуміти адміністративно-правовий статус - як наявність у конкретної особи суб'єктивних прав і обов'язків, передбачених нормами адміністративного права. До елементів адміністративно-правового статусу прокуратури України слід віднести мету, завдання, функції, права, обов'язки, відповідальність, організаційну побудову, форми і методи, гарантії її діяльності.

Визначено мету та завдання прокуратури України. Метою діяльності прокуратури є результати, на досягнення яких спрямована вся діяльність прокуратури в цілому. Мета діяльності прокуратури визначається статусом прокуратури, її місцем і роллю в державі і полягає у всемірному утвердженні верховенства закону; зміцненні правопорядку; забезпеченні захисту прав і свобод людини й громадянина; забезпеченні захисту охоронюваних законом інтересів суспільства і держави.

Завдання діяльності прокуратури класифіковано на: загальні, спеціальні й окремі.

Визначено функції та компетенцію прокуратури, з'ясовано їх сутність та особливості. Під функціями прокуратури слід розуміти напрямки її діяльності, які здійснюються у властивих прокуратурі формах і притаманними їй методами, спрямовані на утвердження верховенства закону та забезпечення режиму законності. Запропоновано функції прокуратури класифікувати на: наглядові (прямо закріплені у відповідних статтях Конституції України та Закону України «Про прокуратуру») та не наглядові (ті випливають зі змісту Закону України «Про прокуратуру»); постійні та тимчасові; існуючі та перспективні.

Визначено поняття компетенції прокуратури України, під якою розуміється закріплена законодавчими актами сукупність їх прав і обов'язків, а також предмет їх відання.

Окреслено особливості актів прокурорського реагування на порушення законності. Підкреслено, що визначені законом повноваження прокуратури реалізують у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону.

Визначено, що актом прокурорського реагування на порушення законності є прийнятий і оформлений з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури, в односторонньому порядку офіційного письмового документу прокурором, на основі та на виконання положень законів, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правила поведінки суб'єктів правовідносин.

Удосконалено механізм взаємодії прокуратури України з іншими правоохоронними органами держави. Зазначено, що взаємодію прокуратури з іншими правоохоронними органами держави слід розуміти як, погоджену діяльність для реалізації окремих спільних дій, спрямованих на виконання завдань для досягнення цілей в певній сфері.

Охарактеризовано систему цивільного контролю за діяльністю прокуратури, визначено їх завдання, функції та повноваження. Зазначено, що прокуратура є суб'єктом і об'єктом цивільного контролю. Основні елементи цивільного контроль за діяльністю прокуратури охарактеризовано у взаємозв'язку його мети і завдань; суб'єктів та об'єктів контролю; механізму його реалізації; принципів, форм і методів контролю; механізму взаємодії й координації суб'єктів контролю між собою й іншими органами держави; механізму оцінки ефективності контролюючих заходів.

Окреслені можливості використання зарубіжного досвіду функціонування прокуратури в Україні.

Сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності прокуратури, у тому числі щодо уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема: 1) Конституції України; 2) законів України «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»; 3) підзаконних нормативних актів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Миколенко В. А. Роль органів прокуратури в реалізації функцій держави в сучасних умовах державотворення в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення / В. А. Миколенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 2. - С. 56-64.

2. Миколенко В. А. Щодо визначення поняття та кола суб'єктів адміністративного права / В. А. Миколенко // Право і безпека. (Науковий журнал). - Харківський національний університет внутрішніх справ). - 2011. - № 2. - С. 157-160.

3. Миколенко В. А. Місце прокуратури у системі влад в Україні / В. А. Миколенко // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 613-617 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/
2009-1/09hajovc.pdf.

4. Миколенко В. А. Цивільний контроль за діяльністю прокуратури України / В. А. Миколенко // Форум права. - 2011. - № 3. - С. 253-259 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
e-journals/FP/2009-1/09hajovc.pdf.

5. Миколенко В. А. Поняття та структура адміністративно-правового статусу прокуратури України / В. А. Миколенко // Європейські перспективи. - 2011. - № 3. - С. 81-86.

6. Миколенко В. А. Прокуратура України як система : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Сучасні проблеми правової системи та державотворення в Україні»], (Черкаси, 2011 р.) / СУЕМ. - Черкаси : СУЕМ, 2011. - С. 134-135.

Анотація

Миколенко В. А. Прокуратура України як суб'єкт адміністративного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено з'ясуванню сутності та особливостей організаційно-правового забезпечення діяльності прокуратури України, визначенню поняття та системи суб'єктів адміністративного права, правовим та організаційним засадам функціонування прокуратури України, характеристиці системи цивільного контролю за діяльністю прокуратури.

В дисертації уточнюються сутність та особливості адміністративно-правового статусу органів прокуратури, з'ясовано мету та завдання прокуратури України, визначено функції та компетенцію прокуратури, окреслені особливості актів прокурорського реагування на порушення законності, удосконалені механізм взаємодії прокуратури України з іншими правоохоронними органами держави, сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства із зазначених питань.

Ключові слова: прокуратура, суб'єкт, адміністративне право, правове забезпечення, законність, взаємодія, цивільний контроль, нормативно-правові акти.

Аннотация

Миколенко В. А. Прокуратура Украины как субъект административного права - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом, Киев, 2011.

Диссертация посвящена анализу теоретико-методологических основ деятельности прокуратуры Украины как субъекта административного права. Получило дальнейшее развитие определение понятие «административно-правовой статус прокуратуры». Предложено понимать административно-правовой статус - как наличие у конкретного лица субъективных прав и обязанностей, предусмотренных нормами административного права. К элементам административно-правового статуса прокуратуры Украины следует отнести цель, задачи, функции, права, обязанности, ответственность, организационное построение, формы и методы, гарантии ее деятельности.

Целью деятельности прокуратуры являются результаты, на достижение которых направлена вся деятельность прокуратуры в целом. Цель деятельности прокуратуры определяется статусом прокуратуры, ее местом и ролью, в государстве и заключается во всемерном утверждении верховенства закона; укреплении правопорядка; обеспечении защиты прав и свобод человека и гражданина; обеспечении защиты охраняемых законом интересов общества и государства.

Определены функции и компетенция прокуратуры, выяснена их сущность и особенности. Под функциями прокуратуры предложено понимать направления ее деятельности, которые осуществляются в свойственных прокуратуре формах и присущими ей методами, направленные на утверждение верховенства закона и обеспечения режима законности. Предложены функции прокуратуры классифицировать на: надзорные (прямо закрепленные в соответствующих статьях Конституции Украины и Законе Украины «О прокуратуре») и не надзорные (те которые следуют с содержания Закона Украины «О прокуратуре»); постоянные и временные; существующие и перспективные.

В новом аспекте рассмотрены основные элементы гражданского контроля за деятельностью прокуратуры, которые охарактеризованные во взаимосвязи с его целями и задачами; субъектами и объектами контроля; механизмом его реализации; принципами, формами и методами контроля; механизмом взаимодействия и координации субъектов контроля между собой и другими органами государства; механизмом оценки эффективности контролирующих мероприятий.

Дальнейшее развитие получили понимание сущности и значения прокуратуры как органу, который гарантирует обеспечение принципа законности и является элементом механизма сдерживания и противовесов. Понимание категорий «взаимодействие» и «координация», которые с одной стороны являются схожими, поскольку в их основе лежат определенным образом согласованные действия участников, а с другой стороны - достаточно отличные категории. Взаимодействие и координация в правоохранительной сфере рассмотрено как одно из приоритетных направлений повышения эффективности правоохранительной деятельности в целом.

Особое внимание в диссертации уделено выяснению сущности и особенностей актов прокурорского реагирования на нарушение законности, характеристике взаимодействия прокуратуры Украины с другими правоохранительными органами государства, характеристике правовых и организационных принципов гражданского контроля за деятельностью прокуратуры Украины, а также изучению опыта организационно-правового обеспечения деятельности прокуратуры отдельных зарубежных стран и внедрения его в практическую деятельность прокуратуры Украины.

Сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование административно-правовых основ деятельности прокуратуры, в том числе по уточнению ряда законодательных и подзаконных актов.

Ключевые слова: прокуратура, субъект, административное право, правовое обеспечение, законность, взаимодействие, гражданский контроль, нормативно-правовые акты.

Annotation

Mykolenko V.A. Prosecutor's Office in the System of Subjects in Administrative Law. - Manuscript.

Thesis for the acquisition by specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; informational law. - Inter-regional Academy of Personnel Management, Kyiv, 2011.

This thesis is devoted to the problems of prosecutor's office functioning in the light of nowadays development of Ukraine. The notions «subjects of administrative law» and «administrative and legal status of prosecutor's office» are defined. Foundation of modern prosecutor's office's rudiments on the territory, where Ukraine is situated, and development of prosecutor's office of Ukraine within different historical periods are researched. Experience of foreign countries concerning legal regulation's functioning of prosecutor's office is studied and generalized. Both norms of national legislation and approaches of scientists according to the aim, tasks, functions and competence of prosecutor's office are researched; some offers on improvement legal regulation in this sphere are presented. Legislative regulations consolidating the status of prosecutor's office among branches of power in Ukraine are studied; some offers as for optimization of such a standing are presented. Legal nature of the opposition, instructions, submissions and resolutions of a prosecutor about violation of law is researched; the practice of implementing acts of prosecutor's reaction about violation of law is studied. The sequence of cooperation and coordination between prosecutor's office of Ukraine and other law enforcement agencies of the country is researched. Some issues of civil control over the prosecutor's office activity are studied.

Key words: office of public prosecutor, subject, administrative law, legal providing, legality, co-operation, civil control, normatively legal acts.

Размещено на Allbest.ru