Адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні

Муцко Володимир Федорович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник -

кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Волощук Анатолій Миколайович, Одеський державний університет внутрішніх справ, ректор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Олефір Віктор Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук Комзюк Володимир Трохимович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри державно-правових дисциплін

Захист відбудеться 6 червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий 5 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Ю. Піддубний

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищими соціальними цінностями. Саме тому, одним із найважливіших аспектів існування України як демократичної європейської держави є дотримання в ній основоположних пріоритетів розвитку щодо забезпечення високого рівня безпеки дорожнього руху.

Водночас, за статистикою ООН щороку понад 1 млн людей гине на дорогах, а близько 50 млн зазнають тяжких ушкоджень. Невтішні результати і щодо України, яка за рівнем аварійності, кількості ДТП та їх тяжкості посідає одне з перших місць у Європі.

Аналіз положень нормативно-правових актів, поглядів науковців, статистичних даних та досвіду зарубіжних країн дає змогу стверджувати про наявність багатьох недоліків у системі адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні. До реформування державної політики у сфері безпеки дорожнього руху закликав нашу державу і Генеральний секретар ООН у спеціальній доповіді «Глобальна криза в галузі безпеки дорожнього руху», що була проголошена перед Генеральною асамблеєю.

Виходячи з цього, вважаємо, що удосконалення адміністративно-правового регулювання стане тим чинником, що дозволить значно підвищити безпеку дорожнього руху в Україні.

Теоретичною основою цього дослідження стали наукові праці таких провідних вітчизняних вчених-адміністративістів як: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієв, А.В. Бабич, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, Л.P. Біла, В.М. Бевзенко, В.Т.Білоус, В.В. Богуцький, О.С. Бурлака, А.М. Волощук, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Е.Ф. Демський, О.В. Зайчук, Д.П. Калаянов, С.В. Ківалов, О.В. Когут, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, В.І. Курило, Р.В. Миронюк, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, Н.В. Хорощак, Х.П. Ярмакі та ін.

Проведення дисертаційного дослідження здійснювалося також з урахуванням наукових праць російських дослідників у галузі адміністративного права: С.С.Алєксєєва, А.М. Васильєва, Ю.А. Дмитрієва, О.С. Дугинця, Ю.М. Козлова, І.А. Полянського, Л.Л. Попова, А.П. Солдатова, Є.В. Трофімова та ін.

Попри це, наразі вимагає комплексного дослідження значне коло суспільних відносин та правових інститутів, необхідність належного врегулювання яких виникла нещодавно. Основна частина вітчизняних авторів, які розглядають питання, пов'язані з адміністративно-правовим регулюванням безпеки дорожнього руху (В. Гордєєв, Т.О. Гуржій, С.М. Гусаров, М.М. Долгополова, В.В. Єгупенко, П.Б. Коптєв, М.А. Микитюк, В. В. Новіков, В.Й. Развадовський, В.М. Шудріков), піддають аналізу переважно окремі елементи цієї проблеми, як то: правовий статус окремих органів державної влади у цій сфері, співвідношення їх структурних підрозділів, характеристика заходів регулювання з боку уповноважених органів влади і т.д. На нашу думку, наразі бракує саме комплексного дослідження, яке дало б змогу визначити основні напрями удосконалення функціонування органів державної влади щодо підвищення безпеки дорожнього руху в Україні, з урахуванням сучасних світових тенденцій у даній сфері.

Актуальність та важливість зазначеного кола питань, а також недостатність наукових розробок із вказаної проблематики, відсутність чіткого врегулювання багатьох правових інститутів у складі адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху обумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до пп. 1, 2 розділу V Концепції адміністративної реформи в Україні, визначеної Указом Президента України № 810/98 від 22.07.1998 р., п. 4 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованих Академією правових наук України, на виконання Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009-2012 р.р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 1384-р, та згідно з планом науково-дослідної роботи Одеського державного університету внутрішніх справ (державний реєстраційний номер -0103U002568).

Мета і завдання дослідження полягають у визначенні та обґрунтуванні напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення спеціального законодавства в цій сфері.

Вказана мета дослідження обумовлює необхідність виконання таких основних завдань:

- дослідити генезу адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в окремих періодах розвитку державності в Україні;

- проаналізувати стан безпеки дорожнього руху як складової національної безпеки України;

- охарактеризувати зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху та вивчити можливості його використання в Україні;

- визначити зміст понять «дорожній рух», «безпека дорожнього руху», «адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху»;

- визначити поняття, об'єкт, мету, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні;

- дослідити систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні;

- охарактеризувати чинники, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні та розробити пропозиції до законодавства, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Застосування діалектичного методу пізнання дало змогу дослідити адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в динаміці та розвитку, визначити тенденції його розвитку (підрозділи 1.2, 3.1).

У дисертаційній роботі використовувався порівняльно-правовий метод, завдяки якому було досліджено адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в зарубіжних країнах, а також запропоновано шляхи вдосконалення аналогічних правових інститутів в Україні (підрозділи 1.3, 2.3, 3.2, 3.3); історико-правовий метод був використаний при дослідженні генезису адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні (підрозділ 1.1); статистичний метод застосований при дослідженні стану безпеки дорожнього руху та відповідного визначення основних напрямів вдосконалення адміністративно-правового регулювання (підрозділи 1.2, 2.3 ); формально-логічний метод застосовувався при формулюванні авторських визначень ключових категорій дослідження (підрозділ 2.1). Використовуючи системно-структурний метод наукового пізнання, визначено структурну побудову системи спеціальних органів державної влади, а також проведено характеристику спеціальних заходів адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху (підрозділи 2.2, 2.3).

Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять дані ООН, ВООЗ, Ради Європи, Державної служби статистики України, узагальнення практичної діяльності ДАІ МВС України, звіти міжнародних організацій та довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням питань адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в аспекті врахування подальшого розвитку суспільних відносин у даній сфері та необхідності удосконалення відповідного організаційно-правового забезпечення. На основі проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

_ обґрунтовано включення безпеки дорожнього руху до системи національної безпеки України;

_ визначено найбільш ефективні заходи адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху;

_ проведено комплексну характеристику чинників, що визначають ефективність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні;

_ запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху».

удосконалено:

- визначення понять «дорожній рух», «безпека дорожнього руху»;

_ зміст правового статусу суб'єктів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні;

дістали подальшого розвитку дослідження:

- перелік та розуміння вихідних положень адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху;

- шляхи підвищення ефективності застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дорожнього руху в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

_ у наукових дослідженнях - для подальшого опрацювання проблем адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху;

_ у правотворчості - результати дослідження містять ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху (довідка про впровадження результатів дисертації в діяльність ДАІ МВС України №4/10-2397 від 25.02.2011 р.

_ у навчальному процесі - при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративне процесуальне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження результатів дисертації у навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх справ від 22.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права. Усі сформульовані в ній положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС Одеського державного університету внутрішніх справ. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, висвітлені у доповідях на шести науково-практичних конференціях та круглому столі: Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 10 грудня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (Донецьк, 15 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 29 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (Одеса, 15 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (Київ, 24 лютого 2011 р.); Круглому столі «Система обеспечения безопасности дорожного движения: проблемы реализации и пути совершенствования", (Ульяновськ, 22 жовтня 2010 г.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено в десяти наукових працях, чотири з них - наукові статті, що опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, тезах доповідей на шести міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (153 найменування на 17 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета і завдання, об'єкт і предмет, методологічна основа, розкривається наукова новизна, формулюються теоретичне і практичне значення основних положень наукової роботи, ступінь їх апробації, а також визначається структура дисертації.

Розділ перший «Теоретико-правові основи адміністративно-правого регулювання безпеки дорожнього руху» складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду загальнотеоретичних передумов формування та розвитку адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

У підрозділі 1.1 «Генезис адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху» висвітлено процес становлення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні з часу найперших згадок про цю сферу відносин дотепер.

У ході дослідження було проаналізовано нормативно-правові акти, норми яких у різні часи регулювали безпеку дорожнього руху на території України, зокрема: Руська Правда, Литовський Статут 1588 р., укази Івана III, Петра I, Анни Іоанівна (XV - XVІІ століття), Інструкція городовим московської поліції 1883 року, Постанова РНК «Про робочу міліцію» 1917 р., Постанова НК внутрішніх справ і юстиції «Про організацію Радянської Робітничо-Селянської міліції» 1918 року, Положення про Державну автомобільну інспекцію Головного управління робітничо-селянської міліції НКВС СРСР 1936 року, Наказ МВС СРСР № 587 від 2 лютого 1947 р., що визначив обов'язки ДАІ в галузі організації та регулювання руху, Постанова Ради міністрів СРСР «Про підвищення безпеки руху в містах, інших населених пунктах і на автомобільних дорогах» 1967 р., Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху» 1983 р., а також Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України в різних його редакціях.

Особлива увага була приділена аналізу відповідного адміністративно-правового регулювання в ХХ столітті як періоду, коли найбільшими темпами зростала смертність і травматизм на дорогах, а отже - найбільш кардинально змінювалася система адміністративно-правового регулювання стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху.

У підрозділі 1.2 «Безпека дорожнього руху як складова національної безпеки України» наголошено на значному рівні соціально-економічних збитків, що їх завдає нашій державі недотримання вимог безпеки дорожнього руху (за різними оцінками - 18-27 млрд. грн. щороку). Охарактеризовано безпеку дорожнього руху через призму понять «національні інтереси» та «загрози національним інтересам». Наведено аргументи, що підтверджують необхідність включення безпеки дорожнього руху до складу національної безпеки України. Роз'яснено, що ризики, які створює недостатній рівень безпеки дорожнього руху надають цьому поняттю значення суттєвої загрози національним інтересам. Встановлено, що необхідність розгляду безпеки дорожнього руху в системі національної безпеки пояснюється обсягом загроз, які несе в собі дорожній рух при його неналежному адміністративно-правовому регулюванні. Визначено шляхи інтеграції даного напряму адміністративно-правового регулювання до Стратегії національної безпеки нашої держави, вдосконалення функціонування відповідних органів державної влади в цій сфері.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху» було здійснено аналіз системи спеціальних органів державної влади, що здійснюють адміністративно-правове регулювання у досліджуваній сфері, а також спеціальне законодавство, що визначає особливості такого регулювання закордоном. Розглянуто шляхи запровадження позитивного досвіду зарубіжних країн у нашій державі. Зокрема, автором було розглянуто практику адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в таких країнах, як: Російська Федерація, Великобританія, Німеччина, США, країни Балтії. Таким чином, було охоплено систему континентального права, англо-американську систему права, а також правову систему перехідного типу. Увагу автора також було звернено на загальносвітові тенденції щодо вдосконалення безпеки дорожнього руху, що дозволило виокремити можливі шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в таких напрямах: ефективний розподіл функцій між органами внутрішній справ та органами державної влади загальної компетенції; застосування спеціальної системи штрафних балів за правопорушення у даній сфері; поєднання диференціації та комплексності в адміністративно-правовому регулюванні безпеки дорожнього руху; широке застосування засобів фото- і відеофіксації порушень правил безпеки дорожнього руху; налагодження системи накладення стягнень за правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, де поєднується безспірне та судове накладення відповідної санкції; запровадження широкої автономії органів місцевого самоврядування щодо самостійного встановлення додаткових вимог безпеки дорожнього руху.

Розділ другий «Механізм адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» складається з трьох підрозділів, що присвячені характеристиці адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху як виду управлінської діяльності, його сутнісних характеристик та системи.

У підрозділі 2.1 «Поняття, об'єкт, мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» здійснено теоретичний аналіз поняття адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, а також його визначальних характеристик. Акцентовано увагу на неоднозначності в розумінні науковцями об'єкта, мети, завдань, функцій та принципів зазначеного регулювання. Розкрито законодавчі положення, що характеризують наведені категорії. Здійснено наголос на відсутності в більшості випадків вичерпного легального визначення понять, що вказує на значний ступінь недосконалості нормативно-правових актів в плані чіткого визначення поняття безпеки дорожнього руху та суміжних категорій. Наразі відповідні дефініції відсутні не лише у спеціальному законодавстві, але і відомчих підзаконних актах. Така ситуація значним чином перешкоджає проведенню єдиної та збалансованої державної політики в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, адже в такому випадку ускладнюється взаємодія органів державної влади та взаємовиконання відомчих нормативно-правових актів.

Виходячи з узагальнення позицій науковців, а також положень чинних нормативних актів, запропоновано авторські дефініції таких понять, як: «адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху», «безпека дорожнього руху», «дорожній рух». На їх основі визначено мету, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

У підрозділі 2.2 «Система суб'єктів адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» зроблено наголос на висвітленні правового статусу органів державної влади, що здійснюють адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні. Зазначено, що об'єктом дослідження більшості вітчизняних вчених в даній сфері стала, переважно, лише діяльність спеціально-уповноважених органів державної влади, які здійснюють регулювання безпеки дорожнього руху (зокрема, Державтоінспекція, інші структурні підрозділи МВС). У той же час, існує широке коло органів державної влади, компетенція яких також поширюється на досліджувані нами суспільні відносини. Одним з таких органів виступає Міністерство інфраструктури України, і слід зауважити, що його внесок у підвищення безпеки дорожнього руху є також досить вагомим. Саме тому, в підрозділі проведено не лише розгляд адміністративно-правового статусу МВС України, Департаменту ДАІ, інших структурних підрозділів ОВС, але й приділено достатньо уваги висвітленню статусу Міністерства інфраструктури України, а також інших органів державної влади, які здійснюють безпосереднє виконання функцій, покладених на них.

Обґрунтовано позицію, згідно якої основним пріоритетом подальшого розвитку адміністративно-правового статусу органів державної влади в цій сфері є узгодження функцій та повноважень, налагодження продуктивної взаємодії, а також делегування непрофільних функцій іншим органам влади, а то й приватним структурам.

У підрозділі 2.3 «Заходи адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні, їх аналіз та класифікація» визначено перелік основних заходів адміністративно-правового регулювання в аналізованій сфері, до якого входять: адміністративно-запобіжні (превентивні), адміністративне припинення і заходи адміністративної відповідальності. Зазначено, що адміністративно-запобіжні заходи створюють передумови для уникнення правопорушень, заходи адміністративного припинення зупиняють вчинення адміністративного делікту, адміністративна відповідальність характеризується накладенням уповноваженими органами державної влади на правопорушника передбаченого законодавством адміністративного стягнення.

На основі порівняння сутнісних ознак кожного з наведених заходів, практики їх застосування, було обґрунтовано положення згідно якого кінцева результативність саме адміністративно-запобіжних заходів є найбільш високою, що пояснюється спрямуванням державно-владного впливу на уникнення можливих правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а не їх зупинення, фіксування та застосування відповідних санкцій, як це відбувається при адміністративному припиненні чи адміністративній відповідальності.

Розділ третій «Удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» складається з трьох підрозділів, які присвячено розгляду та обґрунтуванню можливих шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

У підрозділі 3.1 «Характеристика чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» проведено дослідження поняття «ефективність регулювання», а також розглянуто чинники (фактори), що впливають на його рівень.

Наголошено на необхідності врахування співвідношення понять ефективність та результативність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Піддано характеристиці низку передумов, що різною мірою впливають та процес здійснення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Зокрема, висвітлено функціонування правового фактору, як визначального для всього процесу діяльності уповноважених державно-владних органів у цій сфері. Крім того, як впливові чинники охарактеризовано організаційний, економічний, соціально-психологічний, політичний та низку інших. Підкреслено значну необхідність взяття до уваги наведеного в дослідженні переліку факторів, які слід розглядати також і як основні напрями вдосконалення організаційно-правових засад здійснення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення законодавчих актів, норми яких регулюють безпеку дорожнього руху в Україні» визначено пріоритетні напрями вдосконалення існуючого та прийняття нового законодавства щодо безпеки дорожнього руху в Україні. Зауважено, що новели в спеціальному законодавстві не завжди є виваженими та обґрунтованими з точки зору узгодження з уже існуючою правовою основою, зокрема, з положеннями Конституції України. Разом з тим, у чинному законодавстві України, що стосується адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху існує позитивна тенденція щодо прогресивного врегулювання багатьох правових інститутів. адміністративний правовий дорожній рух

У той же час, неврегульованими досі залишається значна частина сфер та процедур. Безумовно, первинним завданням в аналізованій сфері виступатиме прийняття повноцінної Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху, Закону України «Про безпеку дорожнього руху», запровадження системи штрафних балів, а також вдосконалення порядку застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у разі їх фіксації спеціальними технічними засобами, що працюють в автоматичному режимі. Викладено авторське бачення шляхів вирішення зазначених проблемних питань. Крім того, в підрозділі звернена увага на необхідність вдосконалення правового забезпечення функціонування та взаємодії органів внутрішніх справ стосовно регулювання ними безпеки дорожнього руху в нашій державі.

У підрозділі 3.3 «Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері регулювання безпеки дорожнього руху в Україні» розкрито сутність адміністративної відповідальності, її співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності. Обґрунтовано пріоритетне значення саме адміністративної відповідальності в процесі реагування уповноваженими органами державної влади на правопорушення, вчинені у сфері дорожнього руху. Наголошено на значній кількості проблем, що виникають в процесі застосування даного заходу адміністративно-правового регулювання.

Акцентовано увагу, що у процесі вдосконалення адміністративної відповідальності пріоритетним чинником повинне виступати усвідомлення напряму, в якому буде здійснюватися розвиток дорожнього руху, які новітні форми контролю за ним будуть використовуватися, а також як саме пристосувати ці форми для ефективнішого виконання завдань адміністративної відповідальності. Запропоновано перелік змін і доповнень до низки статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, норми яких регулюють відносини в сфері безпеки дорожнього руху (зокрема, ст.ст. 121, 121-2, 121-2, 122, 122-4, 122-5, 123, 127, 129, 130, 133-1, 139 КУпАП та ін.)

Висновки

У ході проведення дослідження, здійсненого з урахуванням історичних передумов, на основі аналізу положень нормативно-правових актів, практики їх застосування, опрацювання ряду статистичних джерел, теоретичного осмислення позицій вітчизняних і зарубіжних науковців, автором отримане нове вирішення наукового завдання, щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні.

Висновки дисертаційної роботи містять перелік науково-практичних результатів, узагальнень, пропозицій та рекомендацій, які, відповідно до поставлених завдань, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні, а саме:

1. Аналіз ґенези адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні дозволив виділити п'ять етапів його історично-правового розвитку. Кожен досліджений етап має особливості та відображає потреби часу щодо запобігання загрозам, які виникають з розвитком дорожнього руху, а також свідчить про поступову систематизацію даного правового інституту.

2. Автором визначено місце безпеки дорожнього руху в системі національної безпеки України. Доведено, що лише належний стан безпеки дорожнього руху дозволить стверджувати про повноцінне дотримання національних інтересів України, у зв'язку з чим, зроблено висновок про необхідність та обґрунтованість включення даного поняття до Стратегії національної безпеки України, а також його обговорення Радою національної безпеки та оборони для ініціювання відповідних заходів організаційно-правового характеру.

3. Дослідивши зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, запропоновано шляхи його застосування в Україні. Розглянуто практику різних регіонів, де присутні свої особливості як щодо статусу уповноважених органів у даній сфері, так і щодо переліку відповідних правопорушень. Найтиповішими є дві моделі здійснення державної влади в даній сфері суспільних відносин:

- централізоване державне регулювання, коли на певний орган внутрішніх справ покладаються функції не лише по контролю за дорожнім рухом, але і низка інших (сертифікація, ліцензування та реєстраційно-дозвільна, погоджувальна діяльність). З одного боку, така система має значні переваги, адже дає змогу здійснювати єдину політику в даній сфері на всій території держави. З іншого боку, будучи перевантаженим функціями щодо проведення сертифікації, ліцензування та реєстраційно-дозвільної діяльності, спеціальний орган влади, об'єктивно, має менше людських, часових та організаційних ресурсів для виконання своїх пріоритетних функцій;

- децентралізоване регулювання, коли основний обсяг функцій при здійсненні адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху виведено з-під компетенції органів внутрішніх справ. Спецпідрозділи внутрішніх справ займаються лише патрулюванням автошляхів, сприянням затриманню злочинців, фіксацією правопорушень та ДТП. Значна частина повноважень надана державно-владним суб'єктам, які не мають прямого відношення до поліції, але у разі необхідності сприяють її діяльності.

Наведено переваги і недоліки кожної з наведених моделей адміністративно-правового регулювання й наведено шляхи застосування досвіду інших держав в Україні.

4. З урахуванням позицій науковців, здобувачем визначено, що адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху - це процес застосування державними органами влади спеціальних методів впливу на функціонування суспільних відносин з приводу переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів з метою мінімізації ризику заподіяння шкоди життю, здоров'ю, власності та іншим правам учасників такого руху, а також зменшення кількості та тяжкості ДТП.

5. Зроблено висновок, що об'єктом адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху виступають суспільні відносини з приводу переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів, за якого мінімізовано ризик заподіяння шкоди життю, здоров'ю, власності та іншим правам учасників такого руху.

6. Обґрунтовано позицію, згідно якої, метою адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху є подолання негативної тенденції стосовно щорічного підвищення рівня дорожньо-транспортного травматизму і смертності.

Досягнення цієї мети автор визначає через необхідність реалізації таких завдань: вдосконалення нормативно-правової основи, що регулює дорожній рух; ефективне застосування заходів адміністративної відповідальності; зменшення тяжкості ДТП, травматизму та кількості смертельних випадків; зниження ризику для життя і здоров'я осіб, які не беруть безпосередньої участі в дорожньому русі; забезпечення належного технічного стану автотранспортних засобів; спрощення процедури відшкодування завданих ДТП матеріальних та нематеріальних збитків; створення безпечних умов користування автошляхами; підвищення правової культури водіїв, а також рівня правосвідомості учасників дорожнього руху.

7. Встановлено, що здійснення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху характеризується наявністю двох груп принципів: загальних і спеціальних. Характеризуючи спеціальні принципи, слід усвідомлювати, що вони є тісно пов'язаними із загальними і включають до свого складу: принцип пріоритету життя і здоров'я людини перед іншими соціально-економічними благами; принцип інформатизації адміністративно-правового регулювання; принцип пріоритетності превентивних заходів; принцип пріоритетності виконання профільних функції; принцип комплексного регулювання суспільних відносин.

8. Автором стверджується, що реалізація державно-владного впливу на таке широке коло суспільних відносин як безпека дорожнього руху можлива лише при взаємодії міністерств, інших центральних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій різних форм власності. Основним напрямом в удосконаленні правового статусу суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху виступає глибока спеціалізація діяльності Державтоінспекції та делегування чи передача визначених у даному підрозділі функцій іншим органами державної влади чи приватним структурам, які матимуть можливість здійснювати ту чи іншу діяльність більш ефективно.

9. Здійснення адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху знаходить своє зовнішнє вираження у системі спеціальних заходів: адміністративно-запобіжні (превентивні), адміністративного припинення і заходи притягнення до відповідальності. Саме запобіжні (превентивні) заходи становлять найбільш перспективний напрям розвитку адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Запобіжні заходи спрямовані на переконання учасників дорожнього руху в необхідності дотримання правомірної моделі поведінки, а тому в кінцевому підсумку є більш ефективними, ніж адміністративне припинення чи накладення санкцій.

10. Ефективність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні слід розуміти як рівень досягнення уповноваженими органами державної влади поставлених перед ними завдань, щодо зниження кількості та тяжкості наслідків ДТП, а також характеристику співвідношення між фактично-отриманими результатами та обсягом витрачених ними людських, фінансових, часових та організаційних ресурсів.

Виходячи зі ступеня впливу на ефективність адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, наведено перелік відповідних чинників

Доведено, що правовий чинник виступає найбільш впливовим на весь процес здійснення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Цей чинник включає в себе рівень узгодженості норм законодавства, їх актуальність сучасному стану розвитку суспільних відносин, можливість застосування, а також ступінь охоплення законодавством існуючого кола суспільних відносин. Відповідно, при необхідності вдосконалення системи регулювання даного кола суспільних відносин пріоритетним виступатиме саме покращення системи правових норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху

11. Здійснено пошук шляхів вдосконалення законодавства щодо підвищення ефективності здійснення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Відповідно, запропоновано напрями такої діяльності:

- покращення правового забезпечення функціонування органів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання в досліджуваній сфері;

- вдосконалення законодавчих актів щодо адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху.

У рамках покращення правового забезпечення функціонування уповноважених органів необхідним є вдосконалення правового статусу Департаменту ДАІ МВС України, прийняття і реалізація Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху, Закону України «Про безпеку дорожнього руху», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження нарахування штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», вдосконалення порядку застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у разі їх фіксації спеціальними технічними засобами, що працюють в автоматичному режимі, а також прийняття інших правових актів, які дозволять підвищити ефективність регулювання безпеки дорожнього руху органами державної влади.

Зауважено, що адміністративна відповідальність є достатньо складним утворенням і внесення змін до однієї групи норм обов'язково передбачає внесення змін до іншої групи. Об'єктивно зумовленим виступає також використанням інформаційних технологій в процесі застосування адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері, що дозволить ефективніше реалізовувати повноваження Державтоінспекції та здійснити неабияку економію людських, часових та фінансових ресурсів.

12. Запропоновано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства, зокрема:

- Частину 1 статті 121 КУпАП викласти в такій редакції:

Керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Статтю 121 КУпАП доповнити ч. 8 такого змісту: Керування водіями транспортними засобами, переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Частину 1 статті 121-2. КУпАП викласти в такій редакції: Перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Статтю 121-2 КУпАП доповнити ч. 4 такого змісту: Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Частину 1 статті 122 КУпАП викласти в такій редакції: Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятнадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Статтю 122-2 КУпАП викласти в такій редакції: Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів вимог працівника міліції або посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців;

- Статтю 122-4 КУпАП викласти в такій редакції: Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб;

- Статтю 122-5 КУпАП доповнити частиною 2 такого змісту: Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першої цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

- Статтю 123 КУпАП доповнити частиною 4 такого змісту: В'їзд водіїв міжміських автобусів та транспортних засобів, що працюють в режимі маршрутного таксі на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Частину 3 статті 127 КУпАП викласти в такій редакції: Ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння,- тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Частину 1 статті 129 КУпАП викласти в такій редакції: Допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або таких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян-суб'єктів господарської діяльності від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Доповнити статтю 133-1 КУпАП частиною 10 такого змісту: Здійснення перевезень автобусами, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км, вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн, в яких не встановлено або не працює тахограф, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Частину 1 статті 139 КУпАП викласти в такій редакції: Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і відезйомки, відеозапису і використовуються для спостереження за дорожнім рухом і фіксації порушень правил дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами-суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, і накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадян-суб'єктів господарської діяльності - від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин;

- Пункт 3.6 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України вiд 12.02.2007 № 105/2007, доповнити абзацом такого змісту: Забезпечити високий рівень безпеки дорожнього руху, подолання негативних тенденцій щодо кількості ДТП та тяжкості їх наслідків, створення належних організаційно-правових умов для підвищення безпеки дорожнього руху, як одного з факторів щодо дотримання національних інтересів в України.

Список праць опублікованих за темою дисертації

1. Муцко В.Ф. Превентивні заходи при здійсненні адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні / В.Ф. Муцко // Південноукраїнський правничий часопис. _ 2008. _ № 1 т. _ С. 120-127.

2. Муцко В.Ф. Безпека дорожнього руху: деліктологічний вимір / В.Ф. Муцко // Південноукраїнський правничий часопис. _ 2010. _ № 2. _ С. 205.

3. Муцко В.Ф. Безпека дорожнього руху в структурі національної безпеки України / В.Ф. Муцко // Південноукраїнський правничий часопис. _ 2010. _ № 3. _ С.142-144.

4. Муцко В.Ф. Генезис адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в ХХ столітті / В.Ф. Муцко // Кримський юридичний вісник _ 2011. _ № 1. (11). - С. 152-159.

5. Муцко В.Ф. Безпека дорожнього руху - невід'ємна складова національної безпеки України // Теорія і практика сучасного права: Збірник матеріалів конференції. - Херсон: Айлант, 2010. Т.2. - С. 256-259.

6. Муцко В.Ф. Міністерство транспорту та зв'язку України як суб'єкт адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (15 жовтня 2010 р.). - Донецьк: ООО «Цифровая типография», 2010. - С. 353-356.

7. Муцко В.Ф. Витоки адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху та боротьби з правопорушеннями на автомобільному транспорті в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (15 грудня 2010 р.). - Одеса, ОДУВС, 2010. - С. 118.

8. Муцко В.Ф. Использование предупредительных мер в системе осуществления административно-правового регулирования безопасности дорожного движения в Украине // Материалы «круглого стола» «Система обеспечения безопасности дорожного движения: проблемы реализации и пути совершенствования" (22 октября 2010 г.). - Ульяновск, 2010. - С. 161-167.

9. Муцко В.Ф. Досвід адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху у Великобританії // Матеріали міжнародної наукової конференції «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (24 лютого 2011 р.). - Київ, НАУ. - С. 189-191.

Анотація

Муцко В.Ф. Адміністративно-правове регулювання безпеки дорожнього руху в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено розгляду адміністративно-правового регулювання як ефективного засобу підвищення безпеки дорожнього руху в Україні. Розглянуто процес становлення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в нашій державі. Проведено характеристику безпеки дорожнього руху як складового елемента національної безпеки України. Проаналізовано зарубіжний досвід в цій сфері. Запропоновано авторське визначення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, а також визначено мету, завдання, принципи та функції такого регулювання. Окреслено коло суб'єктів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання в даній сфері, наголошено на необхідності вдосконалення їх правового статусу. Сформульовано авторське бачення шляхів подальшого вдосконалення спеціального законодавства, розроблено відповідний перелік змін і доповнень до чинної нормативної бази

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, безпека дорожнього руху, дорожній рух, адміністративна відповідальність, ДАІ, МВС України.

Аннотация

Муцко В.Ф. Административно-правовое регулирование безопасности дорожного движения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. - Киев, 2011.

Диссертационное исследование посвящено рассмотрению административно-правового регулирования как эффективного средства повышения безопасности дорожного движения в Украине. Подчеркнуто, что Украина несет огромные убытки из ненадлежащего уровня безопасности дорожного движения, имея самые высокие в Европе показатели смертности и травматизма на дорогах. Одним из основных направлений деятельности по решению данного круга проблем выступает улучшения правового и организационного обеспечения функционирования специально-уполномоченнных органов, на чем также настаивают представители ООН и ряд других влиятельных международных организаций. Рассмотрен процесс становления административно-правового регулирования безопасности дорожного движения в нашем государстве. Подвергнуты анализу нормативные акты, нормы которых регулировали данную сферу общественных отношений в различные периоды его развития. Проведена характеристика безопасности дорожного движения как составляющего элемента национальной безопасности Украины. Понятие безопасности дорожного движения сопоставлено с категориями «национальные интересы» и «угрозы национальным интересам». Проанализирован зарубежный опыт по формированию системы специальных органов государственной власти в этой сфере, а также применение специального законодательства в таких странах как Российская Федерация, Германия, Великобритания и др. Представлены возможные пути внедрения отдельных организационно-правовых мер, которые дали положительный эффект в данных зарубежных странах.

На основе анализа теоретических и законодательных положений предложено авторское определение административно-правового регулирования безопасности дорожного движения, а также иных смежных терминов. Определены цели, задачи, принципы и функции такого регулирования. Очерчен круг субъектов, осуществляющих административно-правовое регулирование в данной сфере, обоснованы пути совершенствования их правового статуса и взаимодействия между собой. Обосновано приоритетное место превентивных мер в процессе административно-правового регулирования безопасности дорожного движения. Осуществлена характеристика факторов, влияющих на уровень эффективности административно-правового регулирования безопасности дорожного движения. Как приоритетный фактор определен правовой, характеризующий степень развитости, согласованности и актуальности специальных правовых норм. Сформулировано авторское видение путей дальнейшего совершенствования специальной нормативной базы. Установлено, что для эффективного осуществления административно-правового регулирования безопасности дорожного движения необходимым является внесение изменений в нормативно-правовые акты в двух направлениях: улучшение организационно-правового обеспечения функционирования уполномоченных органов государственной власти; совершенствование законодательных актов об административной ответственности за правонарушения в сфере дорожного движения. Отмечено особое место административной ответственности, как основного вида юридической ответственности, которая должна применяться в анализируемой сфере. Предложен перечень изменений в ряд законодательных норм, учтение которых позволит повысить уровень безопасности дорожного движения в Украине.

...