Правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет

Юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Спеціальність 12.00.04 - Господарське право; господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна

Науменко Алла Володимирівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Селіванова Ірина Анатоліївна, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доцент кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права, член-кореспондент НАПрН України;

доктор юридичних наук Пашков Віталій Михайлович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доцент кафедри спеціально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська,70.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колісник В.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена економічними перетвореннями, що відбуваються в Україні, і, як наслідок, трансформацією системи господарських відносин у цілому та об'єктів господарських прав зокрема, що посилює ринкове значення професійної оцінки вартості останніх. У соціалістичній системі господарювання поняття «ринкова вартість» пов'язували лише з вартістю товарів народного споживання, а не з вартістю будівель, споруд і тим більше цілих підприємств. Власність у країні була монопольно-державною, зміни її форми не передбачалося, а якщо й спостерігалися окремі акти купівлі-продажу, то майно оцінювалося за книжно-бухгалтерською (балансовою або залишковою) вартістю, зовсім не тотожною ринковій вартості.

Інакше почали проявлятися процеси оцінки вартості майна при переході від планової до ринкової економіки. У зв'язку з приватизацією і передачею державної й комунальної власності громадянам і юридичним особам, заснованим на недержавній формі власності, почали, хоча й повільно, виникати ринки окремих товарів. Одним із перших, як відомо, виник ринок житла (у зв'язку з реалізацією Закону про приватизацію житлового фонду), пізніше - ринок комерційної і промислової нерухомості, і нарешті - ринок цінних паперів у вигляді пакетів акцій підприємств, виставлених на конкурсний чи біржовий продаж, інші ринки.

Зумовлена цими процесами поява такого спеціалізованого виду діяльності, як оціночна, потребувала чіткого правового врегулювання. Із прийняттям Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» регламентація відносин у сфері оцінки майна набула законодавчого рівня, але деякі елементи цього регулювання залишилися висвітленими недостатньою мірою. Так, зокрема, не були сформульовані поняття господарської оціночної діяльності, об'єкта оцінки тощо. Не вирішили це питання і національні стандарти оцінки, розроблені в контексті адаптації українського законодавства до міжнародних стандартів оцінки. Більше того, наявні зловживання з боку професійних оцінювачів під час приватизації державного та комунального майна, земель тощо, актуалізують потребу в чіткій нормативній регламентації відносин у галузі оцінки майна.

Означені проблеми та законодавчі прогалини безпосередньо зумовлені відсутністю в Україні теоретичних досліджень у сфері правового регулювання оціночної діяльності. Економічна теорія, навпаки, значною мірою поглиблюється у вивченні оціночної діяльності й подекуди торкається і правових аспектів цієї діяльності. Так, у роботах представників економічної думки, зокрема в працях О.В. Верхозіної, О.Ю. Родіна, можна зустріти розділи, присвячені проблемам правового регулювання оціночної діяльності.

Отже, неповнота теоретично-правових досліджень і фрагментарність у законодавчому регулюванні означених питань призводять до негативних явищ у сфері оціночної діяльності. Саме тому розробка теоретичних засад оціночної діяльності є однією з нагальних проблем сьогодення.

Науково-теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених-юристів - С.В. Алексєєва, С.С. Алексєєва, С.О. Бабкіна, М.І. Брагінського, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, В.А. Дозорцева, І.В. Єршової, Т.М. Іванової, О.С. Іоффе, О.Р. Кібенко, І.В. Козлової, Н.Ю. Круглової, О.Я. Курбатова, В.В. Лаптєва, В.С. Мартем'янова, В.К. Мамутова, Д.І. Мейєра, В.С. Мілаш, О.М. Олійник, І.О. Покровського, Н.О. Саніахметової, І.А. Селіванової, С.А. Степанова, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, В.А. Устименка, В.М. Хвостова, М.В. Чередникової, Г.М. Шевченка, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та інших.

Під час дослідження також використовувалися роботи науковців-економістів: І.Т. Балабанова, В.В. Галасюка, В.А. Горемикіна, М.А. Горенбургова, О.А. Гриценко, С.П. Коростельова, Р. Коуза, О.Б. Крутика, С.М. Максимова, О.Г. Мендрула, Д. Норта, Н. Ордуея, І.А. Рахмана, Ф.Б. Ріполя-Сарагоссі, А. Сміта, М.М. Соловйова, Є.І. Тарасевича, Дж. Фрідмана, Г.С. Харрисона, А.Є. Шаститка.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в рамках комплексної цільової програми «Вдосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)». Номер державної реєстрації - 0106u002289.

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол №9 від 23.04.2001 року) і перезатверджено Вченою радою (протокол №9 від 19.03.2010 року).

Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є встановлення особливостей правового регулювання господарської оціночної діяльності та підготовка пропозицій щодо подальшої модернізації господарського законодавства у сфері оцінки майна та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені основні завдання дисертаційного дослідження:

1) визначити основні етапи еволюції оціночної діяльності як суспільного явища;

2) з'ясувати специфіку здійснення оціночної діяльності стосовно різноманітних її суб'єктів;

3) виявити специфіку здійснення діяльності в галузі оцінки землі;

4) установити правову природу оціночної діяльності та сформулювати поняття «господарська оціночна діяльність»;

5) з'ясувати зміст правовідносин, що виникають у сфері оцінки майна;

6) визначити правову природу договору на виконання оцінки майна;

7) встановити головні елементи механізму державного регулювання правовідносин у сфері оцінки майна;

8) з'ясувати особливі риси механізму саморегулювання правовідносин у галузі оцінки майна і запропонувати шляхи його вдосконалення;

9) визначити поняття «об'єкт оцінки»;

10) удосконалити класифікацію об'єктів оцінки;

11) запропонувати конкретні рекомендації змін та доповнень до чинного господарського законодавства України щодо оптимізації регулювання відносин, які виникають у сфері оцінки майна.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у сфері оцінки майна.

Предметом дисертаційного дослідження є правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна.

Методи дослідження. У процесі дослідження використаний комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Так, діалектичний метод використовувався для аналізу причин виникнення інституту оцінки; історичний - під час аналізу розвитку інституту оцінки в різні періоди; формально-логічний - для визначення понять «господарська оціночна діяльність», «об'єкт оцінки» та ін.; порівняльно-правовий - для порівняння національного регулювання оціночної діяльності з міжнародним і зарубіжним; системно-функціональний - при дослідженні процесу здійснення оціночної діяльності; формально-юридичний - при аналізі чинного законодавства; логічний - при розробці рекомендацій щодо вдосконалення механізму правового регулювання оціночної діяльності в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим узагальненням концептуальних засад правового регулювання відносин у сфері оцінки майна, в якому обґрунтовується низка нових теоретичних і практичних висновків, здобутих дисертантом і винесених на захист.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані та виносяться на захист положення і висновки, які мають наукову новизну.

Уперше на дисертаційному рівні:

- обґрунтовано визначення господарської оціночної діяльності як професійної (практичної) діяльності з оцінки майна, що здійснюється суб'єктами оціночної діяльності (суб'єктами господарювання) на договірних засадах, результатом якої є звіт про вартість об'єкта оцінки, і встановлено тотожність цього поняття з поняттям «незалежна оцінка»;

- доведено, що практична діяльність з оцінки майна, яка виконується органами державної влади та місцевого самоврядування, наділеними повноваженнями відносно здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління й розпорядження державним майном, не є господарською;

- обґрунтовано розмежування господарської оціночної діяльності, оціночної діяльності у сфері оцінки землі і судово-експертної діяльності з оцінки майна на підставі встановлення спільних та відмінних рис цих різновидів оціночної діяльності.

Набуло подальшого розвитку:

- положення про правову природу договору на проведення оцінки майна як окремого виду зобов'язань про надання послуг;

- положення відносно переформатування регулювального впливу на оціночну діяльність шляхом заміни її державного регулювання на недержавне за рахунок передачі повноважень щодо регулювання оціночної діяльності саморегулівним організаціям оцінювачів;

- пропозиції щодо внесення змін до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в частині визначення поняття «майно» як сукупності майнових прав і обов'язків;

- положення про необхідність вилучення з переліку об'єктів оцінки кредиторської/дебіторської заборгованості та введення таких елементів, як право на провадження певної діяльності; право на ділову репутацію, гудвіл.

Удосконалено:

- положення про виключення з переліку нематеріальних активів (об'єктів оцінки) низки обмежених речових прав, зокрема права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища), права користування майном (права користування земельною ділянкою, права користування будівлею, права на оренду приміщень і т.п.), що є відображенням ресурсного підходу до визначення поняття «актив» і є причиною неправильного розуміння суті активів. Ці речові права пропонується віднести до групи об'єктів оцінки «права на об'єкти в матеріальній формі». До поняття «нематеріальні активи» запропоновано віднести лише права на нематеріальні об'єкти - права інтелектуальної власності і права на провадження певної діяльності;

- визначення об'єкта оцінки як права на об'єкт в матеріальній чи нематеріальній формі або єдиного майнового комплексу як сукупності прав на об'єкти в матеріальній і нематеріальній формі та обов'язків і запропоновано внесення відповідних змін до чинних нормативно-правових актів щодо визначення цього поняття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання з науково-дослідною метою як основу для подальшого розвитку питань правового регулювання оціночної діяльності в Україні. Сформульовані в роботі пропозиції можуть бути використані під час розробки нових і вдосконалення вже існуючих актів законодавства України. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів, а також у викладанні курсу «Господарське право України».

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні результати дослідження викладено на конференціях: Право власності: Проблеми забезпечення реалізації та захисту (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.); Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.); Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.); Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку (м. Харків, 21-22 листопада 2005 р.); Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование: матер. междунар. науч.-практ. конф. (Донецк - Святогорск, 16-17 апр. 2009 г.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано одинадцять наукових праць, із них шість статей - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тези п'яти наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, які включають 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 186 сторінок, з них 160 сторінок основного тексту. Загальна кількість використаних джерел - 241 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюються його предмет, об'єкт, мета й завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. «Поняття і сутність оціночної діяльності» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу змісту основних доктринальних позицій щодо господарської діяльності у сфері оцінки майна та визначенню суті цієї діяльності.

Основна частина підрозділу 1.1 «Соціально-економічні передумови виникнення інституту оцінки та історія регулювання оціночної діяльності в Україні» присвячена аналізу причин виникнення і становлення оцінки майна як соціально-економічного явища. Ринкові механізми, що обумовлюють появу інституту оцінки, ретельно досліджені теорією інституціоналізму. Здійснено історичний огляд еволюції інституту оцінки в різних країнах та визначено основні етапи професіоналізації цієї діяльності. Окрему увагу приділено етапам розвитку регулювання оціночної діяльності в Україні. У підрозділі 1.2 «Характеристика оцінки як різновиду господарської діяльності» встановлюються загальні ознаки оцінки майна як виду суспільно-корисної діяльності, визначаються основні її елементи. З'ясовуються та піддаються аналізу основні етапи проведення оцінки майна. Значну увагу приділено оцінці землі як різновиду оціночної діяльності, що має свою специфіку та правову регламентацію.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано специфічні риси господарської діяльності у сфері оцінки майна. Підкреслюється, що оцінці майна, у разі її віднесення до виду господарської діяльності, повинні бути притаманні всі нормативно визначені ознаки останньої, а саме: самостійність, ініціативність, систематичність, ризиковий характер та наявність мети (ст. 42 Господарського кодексу України).

Однак це не єдиний критерій, за яким та чи інша діяльність визнається господарською. Ще одним визначальним критерієм господарської діяльності є її суб'єктний склад. Так, господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання, натомість оцінка майна не завжди є результатом діяльності суб'єктів господарювання.

Автором дисертаційного дослідження встановлено характер співвідношення таких понять, як «суб'єкт господарювання» і «суб'єкт оціночної діяльності». Визначено, що суб'єктний склад професійних учасників оціночної діяльності не дозволяє безумовно визначати належність усіх видів оціночної діяльності до господарської. Зокрема, не може бути визнана господарською діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.

Піддано системному аналізу нормативно-правові акти у сфері оцінки землі та виявлено низку специфічних рис у цій галузі. Установлено, що особливою передумовою здійснення оцінки землі є регламентоване Законом України «Про оцінку земель» ліцензування цього виду діяльності. Визначено, що на відміну від бонітування ґрунтів, економічної і нормативної оцінки, які потребують наявності ліцензії на проведення робіт із землеустрою, експертна грошова оцінка вимагає наявність ліцензії на виконання землеоціночних робіт. Окрім того, право на виконання робіт із бонітування ґрунтів, економічної і нормативної оцінки мають лише юридичні особи - суб'єкти господарювання, а експертна грошова оцінка здійснюється як юридичними особами - суб'єктами оціночної діяльності (суб'єктами господарювання), котрі мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки, так і фізичними особами - суб'єктами оціночної діяльності (суб'єктами підприємницької діяльності).

За результатом цього аналізу встановлено тотожність законодавчо закріплених понять «незалежна оцінка» та «експертна грошова оцінка земельних ділянок».

Зроблено висновок, що при визначенні вартості майна в процесі дослідження обставин справи на етапах дізнання, досудового і судового слідства, вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо укладання договору на проведення оцінки майна, щодо надання звіту про оцінку майна, щодо наявності кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, а також сертифіката суб'єкта оціночної діяльності (ліцензії на виконання землеоціночних робіт) на судово-експертну діяльність не поширюються.

Автором дисертації запропоновано визнати діяльність судових експертів щодо визначення вартості майна практичною діяльністю з оцінки майна в розумінні Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Доведено, що практична діяльність з оцінки майна, здійснювана судовими експертами, які є суб'єктами господарювання, на підставі договору, не може бути визнана незалежною оцінкою.

За результатами проведеного дослідження встановлено існування єдиного виду господарської оціночної діяльності - незалежної оцінки. Таким чином, господарська оціночна діяльність - це професійна (практична) діяльність з оцінки майна, що здійснюється суб'єктами оціночної діяльності (суб'єктами господарювання) на договірних засадах, результатом якої є звіт про вартість об'єкта оцінки.

Розділ 2. «Специфіка правового регулювання оціночної діяльності» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу форм регулювання оціночної діяльності. У підрозділі 2.1 «Механізми державного регулювання оціночної діяльності» велику увагу приділено визначенню господарсько-правових засобів регулювання оціночної діяльності. Серед основних напрямів державного регулювання господарської діяльності у сфері оцінки виділяються такі:

1) нормативно-правове та організаційне забезпечення оціночної діяльності;

2) забезпечення рівня професійної підготовки оцінювачів;

3) сертифікація суб'єктів оціночної діяльності;

4) ліцензування оціночної діяльності (у сфері оцінки землі);

5) реєстрація оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;

6) визнання статусу саморегулівної організації (СРО) оцінювачів;

7) контроль за здійсненням оціночної діяльності;

8) притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері оцінки майна.

Кожен із виділених напрямів піддається ретельному аналізу. Серед інших підстав проведення оцінки майна особливу увагу приділено договору на проведення оцінки майна. Оцінку майна розглянуто як діяльність із визначення його вартості. Результат цієї діяльності об'єктивується у звіті про оцінку майна та має значення лише у зв'язку з виконаними діями (спеціальною процедурою оцінки). Означений результат стає невід'ємною частиною дій як таких, тим самим дозволяє відмежувати такий договір від договору підряду та віднести його до групи договорів з надання послуг.

Здійснений у підрозділі 2.2 «Розвиток форм недержавного регулювання оціночної діяльності» всебічний аналіз саморегулювання дозволив зробити висновок про доцільність упровадження в Україні цієї форми регулювання оціночної діяльності.

Саморегулювання визнається ефективним механізмом регулювання, який доповнює, а почасти й замінює державне втручання в економіку. Така форма регулювання зовні має прояв у накладенні на себе певних обмежень без будь-якого стороннього примусу. Всебічному аналізу піддано все різноманіття наявних точок зору на саморегулювання як самостійну форму регулювання. правовий оцінка майно земля

З'ясовано, що інститут саморегулювання притаманний ринковим відносинам та є одним із проявів принципу свободи підприємництва, у тому числі об'єднання в професійні спільноти для вирішення завдань консолідації професійних інтересів і забезпечення добросовісної конкурентної практики.

Формування професії оцінювача в більшості країн світу йшло шляхом саморегулювання. Окрему увагу у зв'язку з цим приділено досвіду Російської Федерації.

Регулювання оціночної діяльності в Україні являє собою взаємодію державного і недержавного регулювання. З'ясовано, що право на здійснення підприємницької оціночної діяльності набувається суб'єктом на підставі сертифіката, який видається Фондом державного майна України (ФДМУ). Недержавне (громадське) регулювання, що ґрунтується на добровільному членстві в СРО фізичних осіб - оцінювачів, є додатковим.

Стандарти і правила СРО як джерело господарського права посідають особливе місце в системі локальних нормативних актів. Відмітними ознаками таких актів є те, що вони затверджуються відповідним органом СРО в межах його компетенції, виражають волю більшості членів, є загальнообов'язковими правилами поведінки для членів, які підтримуються системою власних санкцій, а також силою державного примусу.

Дотримання членами СРО при здійсненні ними господарської діяльності вимог законодавства, а також внутрішніх правил і стандартів, забезпечується можливістю застосування до них несприятливих заходів як різновиду господарської відповідальності, котру дослідники визначають як статусну.

Цей різновид господарської відповідальності може застосовуватися лише до тих осіб, які мають професійно-правовий статус члена СРО.

Особливість СРО полягає в тому, що вони як некомерційні організації, які консолідують приватноправові професійні інтереси, мають компетенцію (повноваження з регулювання і контролю за господарською діяльністю своїх членів) більш характерну для вертикальних владних правовідносин. Останнє дозволяє приєднати дані організації до суб'єктів господарювання, що здійснюють організаційно-господарські повноваження.

Зазначається, що для відмови від державного регулювання слід запровадити обов'язковість членства в одній із СРО оцінювачів. Членство в СРО необхідно розглядати як право займатися оціночною діяльністю. Декларується необхідність запровадження експертизи спірних звітів у СРО, для чого в СРО слід створити експертні ради. Пропонується створити систему дисциплінарних покарань (наприклад, зауважень). Робиться висновок, що після певної кількості зауважень порушується питання про дискваліфікацію оцінювача. Водночас установлюється, що остаточне рішення про дискваліфікацію може прийняти тільки суд: СРО може виступити лише з такою ініціативою.

Розділ 3. «Специфіка правової регламентації (правового визначення) різноманітних об'єктів оцінки» складається з 2 підрозділів, присвячених усебічному дослідженню об'єктів оцінки.

Так, у підрозділі 3.1 «Визначення поняття «об'єкт оцінки». Майно та його різновиди» проаналізовано поняття «майно» та «об'єкт оцінки». Закцентовано увагу на відсутності в Законі «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» поняття «об'єкт оцінки».

Проаналізовано «правову концепцію активів», відповідно до якої об'єктами оцінки визнаються права на об'єкти, а не самі об'єкти. Встановлено, що поняття «майно» вже включає в себе поняття майнових прав, тому розділення об'єкта оцінки на майно і майнові права, як передбачено ст.3 Закону про оцінку майна, недоцільне. Доведено, що об'єкт оцінки - це майно як сукупність майнових прав і обов'язків.

У підрозділі 3.2 «Класифікація об'єктів оцінки» запропоновано новий підхід до класифікації об'єктів оцінки.

Здійснено огляд традиційної класифікації об'єктів оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, а також у формі цілісного майнового комплексу.

У контексті здійсненого дослідження розглянуто концепцію «множинності видів нерухомості», в основі якої теза про те, що існують різноманітні об'єкти нерухомості, які породжують різні права на них: право власності на землю, право власності на будівлі тощо.

Беручи до уваги правову концепцію активів, автор пропонує першу групу об'єктів оцінки окреслити таким чином:

Права на об'єкти в матеріальній формі (речі):

1) право власності на:

а) нерухомі речі - земельні ділянки, будівлі, споруди, а також інші об'єкти, віднесені законодавством до нерухомості;

б) рухомі речі;

2) обмежені речові права.

Основною вадою наявної нормативної класифікації об'єктів оцінки є необґрунтоване змішування економічних і правових понять.

Піддано критиці визнання об'єктами оцінки в нематеріальній формі фінансові інтереси (частки, паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторську і кредиторську заборгованість тощо), а також інші майнові права. У роботі підтримується позиція, відповідно до якої дебіторська і кредиторська заборгованість є способом відображення майна в балансі підприємства, а цивільно-правова природа цього майна - право вимоги.

Досліджено дві основні концепції розуміння цінних паперів - документарну і бездокументарну, установлено, що в межах цих концепцій виробити єдине розуміння цінного паперу і дотепер неможливо.

Зроблено висновок про необґрунтоване включення українським законодавством до складу об'єктів оцінки в якості нематеріальних активів низки обмежених речових прав, зокрема право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища), право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо), що є відображенням ресурсного підходу до визначення поняття «актив» і є фактично причиною неправильного розуміння суті активів. Доведено, що окреслені речові права повинні бути віднесені до групи об'єктів оцінки «права на об'єкти в матеріальній формі». До поняття «нематеріальні активи» пропонується віднести лише права на нематеріальні об'єкти - права інтелектуальної власності і права на провадження певної діяльності.

Підкреслено, що розбіжності у визначенні цивільно-правової природи прав на результати інтелектуальної діяльності зводяться до двох концепцій: концепції інтелектуальної власності і концепції виключних прав. У новітньому українському законодавстві набула закріплення концепція інтелектуальної власності. Зазначено, що серед об'єктів оцінки важливе місце посідає право на фірмове найменування.

Доведено, що об'єктом оцінки може бути лише майнова складова прав інтелектуальної власності - майнові права інтелектуальної власності такі, як:

- право користуватися об'єктом права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права, встановлені законом.

Особисті немайнові права, закріплені ст.423 ЦК України, оцінці не підлягають, оскільки не відчужуються від їх носія.

Основний акцент має припадати на специфіку названих об'єктів, яка впливає на їх оцінку. З'ясовано, що визначення ділової репутації юридичної особи лише як особисте немайнове благо є не досить повним. Доведено, що ділова репутація підлягає майновій оцінці і, відповідно, набуває комерційної значущості. В умовах ринкової економіки ділова репутація підприємства набуває властивості товару. Отже встановлено, що власникові ділової репутації, окрім немайнових прав, також належать і майнові права відносно цього нематеріального блага.

Окремим об'єктом оцінки названо гудвіл. Зазначено, що цивільно-правова природа цього нематеріального блага в українському праві не визначена. Запропоновано здійснити пошук цивільно-правової природи гудвілу в площині об'єктів права інтелектуальної власності.

Отже, другу групу об'єктів оцінки запропоновано визначити як:

Права на об'єкти в нематеріальній формі:

1) майнові (зобов'язальні і корпоративні) права учасників господарських товариств - права у вигляді часток (паїв), цінних паперів;

2) права на провадження певної діяльності (ліцензії);

3) права інтелектуальної власності (права на об'єкти, віднесені законодавчо до об'єктів інтелектуальної власності (у тому числі право на ділову репутацію, гудвіл).

Дослідивши поняття «підприємство» у двох значеннях - як майнових комплекс (об'єкт права) і як юридичну особу (суб'єкт права), автор дисертації підтримала позицію, згідно з якою підприємство визнається об'єктом оцінки лише як єдиний майновий комплекс, тобто у значенні об'єкта права.

Установлено специфічну властивість підприємства як різновиду майна, що полягає, зокрема, в його здатності самостійно брати участь у цивільному обігу, мати певні риси, більш характерні для суб'єкта права (мати права і обов'язки, володіти результатами інтелектуальної діяльності тощо), саморозвиватися і самоорганізовуватися.

Підприємство як третій об'єкт оцінки визначається як єдиний майновий комплекс (сукупність прав на об'єкти в матеріальній і нематеріальній формі та обов'язків), що використовується для здійснення господарської діяльності.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формуванні концептуальних засад правового регулювання відносин, які виникають у процесі здійснення господарської оціночної діяльності.

За результатами проведеного дослідження зроблено такі основні висновки:

1. Формування інституту оцінки пов'язано, перш за все, з еволюцією ринку нерухомості. Ускладнення й подорожчання операцій на ринку нерухомості, зростання трансакційних витрат і, як наслідок, зниження цінності благ, набутих у результаті цих операцій, стали чинником, який зумовив інституціоналізацію ринку нерухомості та професіоналізацію діяльності оцінювачів.

2. Господарською діяльністю визнається лише незалежна оцінка, що виконується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, які мають спеціальну господарсько-договірну правосуб'єктність. Практична діяльність з оцінки майна таких суб'єктів оціночної діяльності, як органи державної влади (місцевого самоврядування), не є господарською діяльністю. Відповідно, господарська оціночна діяльність - це професійна (практична) діяльність з оцінки майна, що здійснюється суб'єктами оціночної діяльності (суб'єктами господарювання), результатом якої є звіт про вартість об'єкта оцінки.

3. Експертна грошова оцінка земельних ділянок визнається господарською оціночною діяльністю. Регулювання оцінки землі має низку специфічних рис. Зокрема, особливістю здійснення оцінки землі є регламентоване Законом України «Про оцінку земель» ліцензування цього виду діяльності. Законом передбачено наявність ліцензій двох видів. Так, якщо для проведення бонітування ґрунтів, економічної і нормативної оцінки потрібна ліцензія на проведення робіт із землеустрою, то для експертної грошової оцінки - ліцензія на виконання землеоціночних робіт. Поняття «незалежна оцінка», регламентоване Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є тотожним лише поняттю «експертна грошова оцінка земельних ділянок» у Законі «Про оцінку земель».

4. При визначенні вартості майна в процесі дослідження обставин справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства, судові експерти здійснюють практичну діяльність з оцінки майна, передбачену Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Доведено, що спільним для цих двох видів є методичне регулювання оцінки майна, але характер діяльності та правові наслідки їх результатів відмінні. Визначено, що діяльність судових експертів не може бути незалежною оцінкою та, відповідно, не є господарською оціночною діяльністю.

5. Виходячи з характеру правовідносин, які формуються з приводу оцінки майна, договір на проведення оцінки майна віднесено до господарсько-правових зобов'язань про надання послуг. Це обґрунтовується тим, що складання звіту про оцінку майна є невід'ємною частиною дій, виконуваних оцінювачем під час здійснення оцінки.

6. Основними формами державного впливу на господарську діяльність у галузі оцінки майна є:

1) нормативно-правове та організаційне забезпечення оціночної діяльності;

2) забезпечення рівня професійної підготовки оцінювачів;

3) сертифікація суб'єктів оціночної діяльності;

4) ліцензування оціночної діяльності (у сфері оцінки землі);

5) реєстрація оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;

6) визнання статусу СРО оцінювачів;

7) контроль за здійсненням оціночної діяльності;

8) притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері оцінки майна.

7. Сьогодні модель регулювання оціночної діяльності в Україні уявляється як взаємодія державного і недержавного регулювання. Доведено доцільність заміни державного регулювання оціночної діяльності на недержавне за рахунок передачі повноважень щодо її регулювання саморегулівним організаціям оцінювачів.

8. Для дієвості механізму саморегулювання оціночної діяльності пропонується запровадити, по-перше, обов'язковість членства в одній із саморегулівних організацій; по-друге, експертизу спірних звітів спеціально створеними для таких цілей експертними радами СРО; по-третє, систему дисциплінарних покарань.

9. На основі «правової концепції активів» об'єктами оцінки запропоновано визнати права на об'єкти, а не самі об'єкти. На нашу думку, поняття «майно» вже включає в себе поняття майнових прав, тому розділення об'єкта оцінки на майно і майнові права, як це передбачено ст. 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», недоцільне. Тому об'єкт оцінки - це майно як сукупність майнових прав і обов'язків.

10. Об'єкти оцінки, відповідно до класифікації, що базується на правовій концепції активів, представлені такими групами:

І. Права на об'єкти в матеріальній формі (речі):

1) право власності на:

а) нерухомі речі - земельні ділянки, будівлі, споруди, а також інші об'єкти, віднесені законодавством до нерухомості;

б) рухомі речі;

2) обмежені речові права.

ІІ. Права на об'єкти в нематеріальній формі:

1) майнові (зобов'язальні і корпоративні) права учасників господарських товариств - права у вигляді часток (паїв), цінних паперів;

2) права на провадження певної діяльності (ліцензії);

3) права інтелектуальної власності (права на об'єкти, віднесені законодавчо до об'єктів інтелектуальної власності, права на ділову репутацію, гудвіл).

ІІІ. Підприємство як єдиний майновий комплекс (сукупність прав на об'єкти в матеріальній і нематеріальній форм і обов'язків), що використовується для здійснення господарської діяльності.

11. На основі запропонованої класифікації об'єктів оцінки (відповідні зміни необхідно внести до Національного стандарту №1 ч.2 ст.3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» пропонуємо викласти в такій редакції:

«Об'єктами оцінки є:

права на об'єкти в матеріальній формі (речі) - право власності й обмежені речові права;

права на об'єкти в нематеріальній формі - майнові права у вигляді часток (паїв), цінних паперів; права на провадження певної діяльності; права інтелектуальної власності;

єдиний майновий комплекс (сукупність прав на об'єкти в матеріальній і нематеріальній формі та обов'язків), що використовується для здійснення господарської діяльності.»



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Науменко А.В. Развитие института профессиональной оценочной деятельности в Украине / А.В. Науменко // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №12. - С. 11-14.

2. Науменко А.В. Некоторые вопросы юридической ответственности лиц, осуществляющих оценочную деятельность / А.В. Науменко // Проблеми законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 54. - С. 131-137.

3. Науменко А.В. Объект оценки. Понятие и классификация / Алла Науменко // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. - С. 133-136.

4. Науменко А.В. Оценка как вид хозяйственной деятельности / Алла Науменко // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 11. - С. 52-55.

5. Науменко А.В. Особливості державного регулювання оціночної діяльності в Україні / А.В. Науменко // Часопис Київського університету права. - 2009. - №3. - С. 141-146.

6. Науменко А.В. Щодо переходу до саморегулювання оціночної діяльності в Україні / А.В. Науменко // Часопис Київського університету права. - 2009. - №4. - С. 229-234.

7. Науменко А.В. До питання про необхідність прийняття закону про оціночну діяльність / А.В. Науменко // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідомлень наук. семінару молодих вчених (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.). - Х.: НЮАУ, 2001. - С. 48-50.

8. Науменко А.В. Правові засади здійснення оцінки майна і майнових прав в Україні / А.В. Науменко // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовної діяльності: Тези доп. та наук. повідомлень наук. семінару молодих учених (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.). - Х.: НЮАУ, 2002. - С. 58-60.

9. Науменко А.В. Договір на проведення оцінки як правова підстава здійснення оцінки майна і майнових прав в Україні / А.В. Науменко // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (До Міжнародного дня науки за мир і розвиток): Тези наук. доп. та повідомлень наук. семінару молодих учених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.). - Х.: НЮАУ, 2003. - С. 48-50.

10. Науменко А.В. Цивільно-правова характеристика об'єкта оцінки / А.В. Науменко // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів. - Х.: НЮАУ, 2005. - С. 53-54.

11. Науменко А.В. Деякі аспекти правового регулювання оціночної діяльності в Україні / А.В. Науменко // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование: матер. междунар. науч.-практ.конф. (Донецк - Святогорск, 16-17 апр. 2009г.) / МОН Украины, Донецкий национальный университет. - Донецк: Юго-Восток, 2009. - С. 210-211.



АНОТАЦІЯ

Науменко А.В. Правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - Господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Харків, 2011.

Робота присвячена розробці теоретичних засад здійснення господарської оціночної діяльності та підготовці пропозицій щодо подальшої модернізації українського законодавства у сфері оцінки майна та професійної оціночної діяльності.

Автором з'ясовуються фактори впливу на формування змісту поняття «господарська оціночна діяльність». Розмежовуються та виявляються спільні риси понять «незалежна оцінка», «практична діяльність з оцінки майна», «експертна грошова оцінка земель», «судово-експертна діяльність з оцінки майна».

Встановлені основні форми державного регулювання оціночної діяльності та запропоновані переформатування регулювального впливу на оціночну діяльність шляхом заміни її державного регулювання на недержавне.

Визначений зміст і введені нові елементи в поняття «об'єкт оцінки», удосконалена класифікацію об'єктів оцінки.

Ключові слова: господарська оціночна діяльність, незалежна оцінка, практична діяльність з оцінки майна, експертна грошова оцінка земель, державне регулювання, саморегулювання, саморегулівні організації оцінювачів, об'єкт оцінки.



АННОТАЦИЯ

Науменко А.В. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в сфере оценки имущества. - Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - Хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». - Харьков, 2011.

Работа посвящена разработке теоретических основ осуществления хозяйственной оценочной деятельности и подготовке предложений по дальнейшей модернизации украинского законодательства в сфере оценки имущества и профессиональной оценочной деятельности.

Автором устанавливаются факторы воздействия на формирование понятия «хозяйственная оценочная деятельность». Производится размежевание и выявляются общие черты понятий «независимая оценка», «практическая деятельность по оценке имущества», «экспертная денежная оценка земель», «судебно-экспертная деятельность по оценке имущества».

Установлены основные формы государственного регулирования оценочной деятельности и предложено переформатирование регулирующего воздействия на оценочную деятельность путем замены государственного регулирования негосударственным.

Определено содержание и введены новые элементы в понятие «объект оценки», усовершенствована классификация объектов оценки.

Ключевые слова: хозяйственная оценочная деятельность, независимая оценка, практическая деятельность по оценке имущества, экспертная денежная оценка земель, государственное регулирование, саморегулирование, саморегулируемые организации оценщиков, объект оценки.



ANNOTATION

Naumenko A.V. Legal regulation of the asset appraisals. - Manuscript.

The thesis for obtaining the Degree of Candidate of Sciences on the speciality 12.00.04 - Economic law, economic procedural law. - National University «Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine». - Kharkiv, 2011.

The research is devoted to working out the theoretical basis of the appraisals providing as well as outlining propositions for the further modernization of business legal regulation in the sphere of the asset appraisal practice.

The author ascertains factors influencing upon forming the content of the definition of “the asset appraisal activity”. The differentiation and generalization of the definitions of “the independent appraisal”, “the practical appraisal activity”, “the expert appraisal of the land”, “the forensic appraisal” are also worked out and presented.

The basic forms of the state regulation of the appraisals are studied; the reformatting of the regulatory influence upon the appraisals by means of changing its state regulation by non-state (nongovernmental) regulation is proposed.

The content of the definition of “the object of the appraisal” is examined as well as new elements; the classification of the objects of the appraisal is improved.

Key words: appraisal practice, independent appraisal, practical appraisal activity, expert appraisals of the land, state regulation, self-regulation, self-regulatory organizations of appraisers, object of the appraisal.

Размещено на Allbest.ru

...