Інституціалізація морської практики у формуванні сучасного міжнародного морського права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства верховної ради України

12.00.11 - Міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Інституціалізація морської практики у формуванні сучасного міжнародного морського права

Нікіша Дмитро Олександрович

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті «Одеська юридична академія» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Кузнецов Сергій Олександрович, Національний університет «Одеська юридична академія», професор кафедри морського та митного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Заслужений юрист України Малишева Наталя Рафаелівна, Міжнародний центр космічного права НАН України, заступник директора

кандидат юридичних наук Воробйов Володимир Петрович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, молодший науковий співробітник

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук О.М.Биков



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Міжнародно-правового регулювання використання морських просторів сьогодні займає чільне місце у світовий політиці. Україна як морська держава потребує досконалого національного законодавства узгодженого з принципами та нормами міжнародного морського права. Між тим, як міжнародне морське право, так і українське законодавство в сфері морського права до сьогодні має чимало невирішених проблем. Поштовхом вирішення цих проблем у багатьох випадках виступають усталені відносини в морській практиці які поки що не знайшли свого закріплення в нормативно-правових актах. При цьому слід виходити з того, що процес трансформації відносин, що склалися у міжнародній морській практиці, є складовою формування права, який у свою чергу є різновидом соціального процесу. Але юристи-науковці, всіляко підтримуючи тезу про процесуальну природу формування міжнародного права, не приділяли достатньої уваги дослідженню складових цього процесу. Загальновизнаним є виокремлення формування звичаєвих норм і правотворчих договірних норм міжнародного права як основних процесів. Під цим кутом зору великого значення набуває інституціалізація морської практики, яка склалася. При цьому морська практика може розглядатися як певна кількість випадків поведінки у сфері використання морських просторів, стосовно яких дістала своє визначення необхідність їх визнання як норми права («opinio juris sive necessitatis»).

Щодо України як морської держави відсутність наукових розробок, спрямованих на вивчення проблем інституалізації морської практики у формуванні сучасного міжнародного морського права зумовлює необхідність здійснення цього дослідження, його актуальність та практичну доцільність.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці: А.Ф. Крижанівського, Ю.М. Оборотова, П.М. Рабіновича, В.В. Дудченко, С.С. Алексеева, С.І Митиної, С.В. Бошно, В.В. Лазрева, О.В. Зайчук в галузі теорії держави і права;

І.П. Блищенка, М.В. Буроменського, Д.Г. Самхарадзе, Д.Б. Левина, О.В. Буткевич, А.І. Дмитрієва, Н.А. Зелінської, Ю.М. Колосова, І.І. Лукашука, А.М. Талалаєва, Л.Д. Тимченка, Г.І. Тункіна, М.Ю. Черкеса, В.Ф. Опришко, К.А. Бекяшева, І.Н. Арцибасова, П.М. Бирюкова, Є. де Ваттеля, Г.О. Анцелевича, в галузі міжнародного права;

А.Л. Колодкіна, В.М. Корецького, О.Л. Маковського, Г.Г. Іванова, С.А. Гурєєва Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, О.М. Шемякіна, С.О. Кузнецова, А.С. Кокіна, В.М. Гуцуляка, Т.Б. Ванданова, Ф.С. Бойцова, В.В. Серафимов, Є.О. Харитонова, Т.Р. Короткого, Ю.Х. Джавад, у сфері міжнародного морського права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія», узгоджено з програмою підготовки та виконання дисертаційних досліджень у галузі міжнародного права та є частиною комплексної науково-дослідної теми в рамках загальнонаукової тематики «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101U001195) дослідження якої здійснюється в Національному університеті «Одеська юридична академія».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних основ інституціалізації морської практики в процесі формування сучасного міжнародного морського права та надання на їх підставі пропозицій щодо удосконалення міжнародного та національного правового регулювання використання морських просторів.

Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені такі завдання:

проаналізувати стан дослідження проблем формування сучасного міжнародного морського права;

установити періодизацію формування сучасного міжнародного морського права;

виокремити стадії процесів формування звичаєвих та договірних норм сучасного міжнародного морського права;

з'ясувати роль і місце інституціалізації морської практики у формуванні звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права;

з'ясувати роль і місце інституціалізації морської практики у формуванні договірних норм сучасного міжнародного морського права;

визначити роль і місце інституціалізації морської практики у формуванні основних інститутів сучасного міжнародного морського права;

обґрунтувати пропозиції щодо урахування інституціалізації морської практики при формуванні основних інститутів сучасного міжнародного і національного морського права.

Об'єктом дослідження є формування сучасного міжнародного морського права як різновиду правоутворення.

Предметом дослідження є інституціалізація морської практики у формуванні сучасного міжнародного морського права.

Методи дослідження. Задля досягнення мети й виконання завдань дисертаційного дослідження було використано відповідні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, які ґрунтуються на принципах об'єктивного, усебічного та комплексного аналізу суспільних процесів і явищ.

Із використанням загальнонаукового діалектичного методу досліджувались міжнародно-правові відносини як складова частина суспільних відносин, що виникають у галузі використання ресурсів Світового океану. Використання методів історико-правової науки дозволило здійснити дослідження виникнення, становлення й розвитку міжнародного морського права (підрозділи 1.1, 1.1, 1.3) та виокремити історичні етапи формування сучасного міжнародного морського права (підрозділ 1.3). Для упорядкування наявних даних щодо виникнення, становлення та розвитку доктрини й практики формування сучасного міжнародного морського права було використано предметно-хронологічний метод (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), а за допомогою формально-логічного методу й методу кількісного та якісного аналізу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено відповідні висновки. Системно-функціональний і системно-структурний методи використовувались для дослідження функціонально-системних зв'язків стадій процесу формування звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права (підрозділ 2.2) та процесу формування договірних норм сучасного міжнародного морського права (підрозділ 2.3). Порівняльно-правовий (компаративний) і формально-юридичний методи використовувались для узагальнення поглядів щодо юридичного змісту та визначення складових процесу формування окремих інститутів сучасного міжнародного морського права (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). Метод догматичного (логічного) аналізу, а також методи моделювання й прогнозування використовувались при формулюванні висновків та розроблення пропозицій і рекомендацій, що містяться в дисертації.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке спрямоване на вирішення наукового завдання розробки теоретичних основ інституціалізації морської практики в процесі формування сучасного міжнародного морського права та надання на їх підставі пропозицій щодо удосконалення міжнародного та національного правового регулювання використання морських просторів.

У межах дослідження отримані результати, які є новими науковими положеннями і пропозиціями та надані здобувачем особисто.

Наукова новизна цього дослідження полягає в такому:

уперше:

доведено єдність процесу формування сучасного міжнародного морського права, який включає послідовну зміну стадій формування звичаєвих і договірних норм;

запропоновано тристадійну модель процесу формування сучасного міжнародного морського права:

1) формування об'єктивних передумов морської практики;

2) формування суб'єктивних передумов opinio juris sive necessitatis щодо морської практики, яка склалася;

3) реалізація opinio juris sive necessitatis щодо визначення форми та змісту морської практики, яка склалася, інституціалізація морської практики;

сформульовано теоретичні основи інституціалізації морської практики в процесі формування сучасного міжнародного морського права;

доведено, що інституціалізація морської практики має вирішальне значення у формуванні сучасного міжнародного морського права;

удосконалено:

положення про визначення історичних етапів формування міжнародного морського права. Запропоновано, що початок етапу формування сучасного міжнародного морського права слід пов'язувати з прийняттям Паризької декларації з морського права 1856 року;

визначення морської практики як сукупності випадків правової поведінки у сфері використання морських просторів;

набуло подальшого розвитку:

положення про визнання фактів створення джерел права критерієм періодизації історії міжнародного морського права фактів створення джерел права;

положення про те, що формування сучасного міжнародного морського права слід розглядати як різновид соціального процесу виникнення, розвитку і зміни його норм та інститутів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, які сформульовані у висновках дисертації, можуть бути рекомендовані до використання у:

науково-дослідній сфері - для подальшого розвитку теоретичних положень як міжнародного, так міжнародного морського права;

законотворчій діяльності - при розробленні проектів і прийняття законів, які стосуються забезпечення виконання положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України;

правозастосуванні - для вдосконалення та підвищення ефективності правозастосовної діяльності; підтримання зміцнення ролі міжнародного права у міжнародних відносинах, забезпечення дотримання та виконання чинних принципів і норм міжнародного права;

навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Міжнародне право» та «Міжнародне морське право»; при розробленні відповідних розділів підручників, навчальних посібників і практикумів.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія». Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на:

міжнародних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний вимір держави та права» (м. Миколаїв, 28-29 листопада 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Молодежь и наука: реальность и будущее» (м. Невінномисськ, 3 березня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 5-6 червня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: de lege praetaria, instante, futura» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.), Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин» (м. Одеса, 7-8 жовтня 2010 р.), Міжнародних читаннях, присвячених пам'яті професора Імператорського Новоросійського університету П.Є. Казанського (м. Одеса, 22-23 жовтня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв 26-27, листопада 2010 р.);

Всеукраїнських та міжвузівських конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 18-19 квітня 2008 р.), Науково-практичній конференції «Міжнародне морське право: історія, сучасність, перспективи розвитку» (м. Одеса, 17-18 квітня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено у 18 статтях, 6 із яких опубліковано в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. За змістом і оформленням вони відповідають вимогам, що висуваються до наукових публікацій, та ґрунтуються на особистих дослідженнях дисертанта.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (284 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, у тому числі використаних джерел 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовуються необхідність проведення дослідження, актуальність і доцільність роботи для розвитку юридичної науки в Україні. Висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет. Описуються методи дослідження, його теоретична основа. Розкриваються наукова новизна результатів дослідження, їх практичне значення. Наводяться відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Перший розділ «Етапи формування міжнародного морського права» містить три підрозділи, в яких досліджуються питання, що стосуються періодизації історії міжнародного морського права. Визнання факту створення міжнародно-правового акта як історичної події дозволило виокремити історико-правові періоди формування міжнародного права взагалі та міжнародного морського права зокрема.

У підрозділі 1.1 «Етап формування некласичного (протокласичного) міжнародного морського права (з давніх часів до Вестфальських мирних договорів 1648 р.)» досліджено перший етап формування міжнародного морського права етап його виникнення. На цьому етапі поступово з'являються як міжнародне, так і міжнародне морське право.

Наголошено на необхідності виокремлення в цьому етапі періоду державної організації суспільства. Спочатку на міжплемінному рівні виникає певна практика поведінки, яка отримує своє усталення у формі неписаних звичаїв перших правил спілкування між племенами та союзами племен. Морська торгівля регулюється звичаями, які добровільно застосовуються її учасниками. Виникнення держав призвело до заміни міжплемінних відносин міждержавними відносинами. Звичаї з плином часу набувають писемної форми (наприклад форми збірок звичаїв), а згодом - форми міждержавних договорів, але переважно двосторонніх або вузькорегіональних. Наголошено при цьому на існуванні міжнародного морського права у вигляді окремих норм.

Визнано, що основу регулювання морської торгівлі за часів середньовіччя становили звичаї, вироблені практикою торговельного мореплавства Давньої Греції, які застосовувались у римській морській практиці та завдяки цьому стали широко відомими на всьому середземноморському узбережжі.

У підрозділі 1.2 «Етап формування класичного міжнародного морського права (з 1648 р. до Паризької декларації про морське право 1856 р.)» досліджується період розвитку, удосконалення і творчого переосмислення принципів вестфальської конфігурації міжнародного права, які заклали основу для формування класичного міжнародного морського права.

Наголошується, що формування класичного міжнародного права почалося з Вестфальського миру 1648 р., який заклав його основу.

З завершенням великих географічних відкриттів постає нагальна потреба в міжнародно-правовому регулюванні окремих видів користування морськими просторами. Наголошено, що на цьому етапі серед міжнародних договорів загального характеру можна виокремити міжнародні договори про торгівлю та мореплавання. Зокрема, укладаються як двосторонні, так і багатосторонні міждержавні договори щодо рибальства та інших видів морського промислу. Отже, історія міжнародних морських відносин цього періоду свідчить про те, що норми і принципи класичного міжнародного морського права формувалися при безпосередній взаємодії двох тенденцій: захисту своїх національних інтересів прибережними державами і необхідності забезпечення вільного використання ресурсів відкритого моря в інтересах усіх суб'єктів міжнародних відносин.

Зроблено висновок про те, що завершення етапу слід пов'язувати з прийняттям Паризької декларації про морське право 1856 р., положеннями якої було започатковано сучасне міжнародне морське право.

У підрозділі 1.3 «Етап формування сучасного міжнародного морського права (з 1856 р. до нашого часу)» досліджується етап формування сучасного міжнародного морського права.

Зроблено висновок про те, що початок етапу слід пов'язувати з прийняттям Паризької декларації з морського права 1856 р., тому що це міжнародно-правовий акт який: є першим загальним міжнародно-правовим актом, положення якого було спрямовано виключно на врегулювання міжнародних відносини у сфері морської діяльності; завдяки йому каперство, тобто державне використання торгових суден із метою ведення воєнно-морських дій, було визнано протиправним, і «скасовано назавжди». Отже, у складі мореплавства - було виокремлено торговельне мореплавство і військове мореплавство, відповідно використання торгових і військових суден; цим було надано певного поштовху до скликання міжнародних конференцій з розгляду питань регулювання відносин у сфері торговельного мореплавства та створення міжнародних неурядових морських організацій, які прийняли на себе значний тягар із підготовки матеріалів до цих конференцій та їх проведення.

Другий розділ «Інституціалізація морської практики у формуванні звичаєвих і договірних норм сучасного міжнародного морського права» складається з трьох підрозділів, в яких надано визначення понятійно-категорійного апарату роботи, досліджено формування звичаєвих і договірних норм сучасного міжнародного морського права та юридичний зміст окремих стадій цих процесів.

У підрозділі 2.1 «Формування сучасного міжнародного морського права: загальна характеристика і визначення понять» досліджено питання, які стосуються загальної характеристики формування сучасного міжнародного морського права і визначення понять, які при цьому застосовуватимуться.

Визнано, що функціонування й розвиток суспільства відбуваються в різних формах соціальних процесів, які характеризують суб'єктно-об'єктні зв'язки і відносини в усіх сферах діяльності людей. Кожний соціальний процес складається з декількох стадій, які можна виокремити на підставі визначення їх змісту та спрямованості. Такі стадії настають послідовно, тобто має існувати тісний зв'язок між стадіями розвитку, які закономірно слідують одна за одною. Зроблено висновок, що формування сучасного міжнародного морського права слід розуміти як різновид соціального процесу виникнення, розвитку й зміни його норм.

Досліджено з метою подальшого використання в роботі визначення поняття «формування права». На підставі аналізу визначень понять «практика», «соціальна практика», «юридична практика» надано авторське визначення поняття «морська практика» - сукупність випадків поведінки у сфері використання морських просторів.

У підрозділі 2.2 «Інституціалізація морської практики у формуванні звичаєвих норм» досліджено склад процесу та юридичний зміст стадій процесу формування звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права.

Виокремлено три стадії формування звичаєвих норм міжнародного морського права: стадію формування об'єктивних передумов, стадію формування суб'єктивних передумов; стадію інституалізації морської практики. Наголошено, що на першій стадії з'являється морська практика; на другій стадії виникає та набуває відповідного розвитку міжнародне opinio juris sive necessitatis; на третій стадії реалізується міжнародне opinio juris sive necessitatis. Отже, останню стадію слід розглядати як стадію інституціалізації морської практики, що сприймається як норма права, щодо визначення її форми та змісту.

Наголошено, що поява нової практики у тих чи інших сферах морської діяльності, які або вже регулюються міжнародним правом, або вимагають правового регулювання, веде до створення норм звичаєвого права, якщо така практика відповідає низці критеріїв, які встановлено міжнародним правом.

Визначено специфіку формування звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права на завершальній стадії, яка полягає в тому, що морська практика може не отримати письмової форми. При цьому наголошується, що за сучасних умов морська практика дедалі частіше отримує форму письмового документа. Форма таких документів різноманітна, це можуть бути: правила поведінки, рекомендації та навіть кодекси усталеної практики і міжнародні договори.

Наголошено, що в теперішній час інституціалізація норм-звичаїв відбувається шляхом їх уніфікації та (або) кодифікації міжнародними урядовими та неурядовими морськими організаціями. Зазначено, що в останньому випадку стадія інституціалізації у формуванні звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права отримала певне нормативно-правове врегулювання на рівні статутів та регламентів відповідних міжнародних організацій.

У підрозділ 2.3 «Інституціалізація морської практики у формуванні договірних норм» досліджено склад процесу та юридичний зміст стадій формування договірних норм сучасного міжнародного морського права.

Наголошено, що для формування договірних норм сучасного міжнародного морського права притаманні такі ж початкові стадії, як і для формування звичаєвих норм. При цьому зроблено висновок: на першій стадії цього процесу об'єктивною передумовою може бути морська практика, яка вже склалася у формі міжнародного звичаю. Отже, у такому випадку на другій стадії цього процесу виникає та отримує розвиток opinio juris sive necessitatis щодо надання такому міжнародному звичаю форми міжнародного договору. міжнародний морський правовий норма

Установлено, що на завершальній стадії формування договірних норм сучасного міжнародного морського права також реалізується міжнародне opinio juris sive necessitatis, тому цю стадію також слід розглядати як стадію інституціалізації морської практики. Зроблено висновок про те, що на відміну від завершальної стадії формування звичаєвих норм, форму морської практики, а саме - міжнародний договір - вже обрано на другій стадії процесу. Отже, йдеться тільки про узгодження змісту цього документа. Особливу увагу приділено тому, що ця стадія формування договірних норм міжнародного права отримала певне нормативно-правове врегулювання на рівні міжнародних конвенцій та набула в доктрині міжнародного права статусу окремого інституту міжнародного права права міжнародних договорів.

Третій розділ «Формування окремих інститутів сучасного міжнародного морського права» містить чотири підрозділи, в яких досліджується формування окремих інститутів сучасного міжнародного морського права.

У підрозділі 3.1 «Формування інституту спільної аварії» доведено, що морська практика в цій сфері набула форми кодифікованого зводу звичаїв вже у 1860 р. Тобто цією подією було завершено навіть і останню стадію процесу стадію інституалізації морської практики. Зазначено, що у 1890 р. звід звичаїв отримав сучасну назву - Йорк-Антверпенські правила (York-Antwerp Rules YAR). Також зазначено, що на протязі століття практика використання Йорк-Антверпенських правил постійно змінювалась, удосконалювалась, а це в свою чергу сприяло розробці нових редакцій Йорк-Антверпенських правил (YAR 1924, YAR 1950, YAR 1974, YAR 1990, YAR 1994, YAR 2004…..).

Наголошено, що до теперішнього часу всі спроби надати Йорк-Антверпенським правилам форми міжнародного договору не отримали підтримки. До того ж у 2004 р. було прийнято «Йорк-Антверпенські правила 2004», які стали не черговою модифікацією правил YAR 1994 (до цього зміни та доповнення до правил приймалися на підставі консенсусу), а окремою їх редакцією. Тобто йдеться про появу на сучасному етапі формування цього інституту міжнародного морського права неоднорідної практики, що призвело до створення двох зводів морської практики в цій сфері міжнародно-правового регулювання:YAR 1994 i YAR 2004.

Зроблено висновок про те, що формування інституту спільної аварії після 150 років існування у формі кодифікованої збірки звичаїв та внесення численних змін і доповнень знов опинилося на другій стадії процесу стадії виникнення та розвитку opinio juris sive necessitatis переконання про необхідність визнання тої чи іншої морської практики, що склалася, як норми міжнародного права та надання їй відповідного змісту і форми.

У підрозділі 3.2 «Формування інституту запобігання зіткненню суден» доведено, що появою у XVII ст. правил запобігання зіткненню суден у формі норм національного морського права певних держав, які стали обов'язковими до виконання у національних морських водах усіма іноземними суднами, було визначено початок другої стадії формування цього інституту сучасного міжнародного морського права стадії виникнення та розвитку opinio juris sive necessitatis. Тому вже у 1889 р. у Вашингтоні відбулася перша Міжнародна морська конференція з розгляду Правил запобігання зіткненню суден у морі. На конференції морська практика, що склалася у сфері гарантування безпеки морського судноплавства, одразу отримала своє усталення у формі міжнародних правил, але таких, які не мали обов'язкового до виконання характеру положень міжнародної угоди.

Наголошено, що у період з 1889 р. до 1972 р. Правила запобігання зіткненню суден у морі було неодноразово змінено і доповнено. Але докорінних змін інституціалізації морської практики, що склалася, щодо змісту та правового статусу ці правила зазнали на міжнародній конференції 1972 р., яку було присвячено розгляду тільки одного питання - перегляду цих правил. Отже, теперішнього вигляду інститут запобігання зіткненню суден у морі сучасного міжнародного морського права дістав 1972 р. у формі додатку (невід'ємної складової частини) до Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден 1972 р. - міжнародного договору.

У підрозділі 3.3 «Формування інституту ідентифікації морських суден» встановлено, що у XIII-XIV століттях морська практика визначати (ідентифікувати) національну належність судна за допомогою державного прапора вже отримала інституціалізацію у формі норм національного морського права окремих морських держав. Міжнародне оpinio juris sive necessitatis переконання про необхідність визнання морської практики, що склалася, стосовно ідентифікації суден окремих держав як норми міжнародного права та надання їй відповідного змісту і форми, було реалізовано в 1958 р. на І Міжнародній конференції з морського права у формі відповідних положень Конвенції про відкрите море - міжнародного договору. Зазначено, що у 1982 р. такі положення набули свого подальшого розвитку у Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права.

Наголошено, що відсутність у чинних міжнародних конвенціях положень, які безпосередньо стосуються встановлення умов надання державами прапора права суднам плавання під своїм прапором створило підстави для виникнення прецедентів реєстрації суден у державах так званого «зручного» прапора. До того ж у теперішній час набула поширення практика реєстрації (національної ідентифікації) суден у так званих національних «міжнародних» (відкритих, паралельних) та тимчасових (бербоутчартерних) реєстрах. Зазначено, що в умовах, які склалися, ініціатива Міжнародної морської організації (International Maritime Organization IMO) щодо надання кожному судну так званого «ідентифікаційного номеру IMO» відповідно до Резолюції А. 600 (15), яку було ухвалено у 1987 р., є найбільш дієвою юридичною процедурою з ідентифікації морських суден.

Зроблено висновок про те, що інститут ідентифікації морського судна сучасного міжнародного морського права складають як договірні норми права, які містяться в чинних міжнародних конвенціях, так і звичаєві норми. При цьому, як перші, так і другі являють собою відповідну інституалізацію морської практики.

У підрозділі 3.4 «Формування інституту втручання у відкритому морі в обставинах загрози завдання шкоди довкіллю» досліджено формування інституту втручання у відкритому морі за обставин аварії або іншого навігаційного інциденту, наслідки якого загрожують завданням шкоди морському довкіллю.

Визначено, що об'єктивною підставою для роботи міжнародної конференції 1967 р. стало застосування у відкритому морі урядом Великої Британії військової сили щодо танкера «Торі Каньйон», наслідком аварії якого була загроза значного забруднення нафтою узбережжя. Наголошено, що навіть не практика, що склалася, а єдиний випадок викликав необхідність визначення міжнародного opinio juris sive necessitatis переконання про необхідність визнання випадку як норми міжнародного права та надання йому відповідного змісту і форми.

Зроблено висновок, що прийняття вже у 1969 р. міжнародної угоди Конвенції про втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою, - на підставі opinio juris sive necessitatis щодо цього випадку, слід розглядати як інституціалізацію морської практики у формі міжнародного договору.

ВИСНОВКИ

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розробки теоретичних основ інституціалізації морської практики в процесі формування сучасного міжнародного морського права та надання на їх підставі пропозицій щодо удосконалення міжнародного та національного правового регулювання використання морських просторів.

1. У теорії міжнародного права не склалося загальновизнаних критеріїв щодо періодизації його історії, отже це питання було і залишається спірним. Але сприйняття думки про те, що формування права завершується наданням нормам права певної форми (створенням джерела права), дозволяє відокремити певні його етапи. Отже, обставинами, які слугуватимуть підґрунтям для визначення історичних меж відповідних етапів, обрано події що можуть бути кваліфіковані як певний підсумок уявлень стосовно нормативного (правового) регулювання суспільних відносин у сфері морської діяльності. Визнання факту створення міжнародно-правового акту як історичної події дозволяє виокремити певні етапи формування сучасного міжнародного морського права.

2. Формування сучасного міжнародного морського права слід розуміти як різновид соціального процесу виникнення, розвитку і зміни його норм. Кожний соціальний процес складається з декількох стадій, які можна виокремити на підставі визначення їх змісту та спрямованості. Такі стадії наступають послідовно, тобто існує тісний зв'язок між закономірно слідуючими одна за одною стадіями розвитку.

3. Морська практика це сукупності випадків поведінки щодо вирішення певного питання врегулювання правових відносин, які виникають у галузі морської діяльності.

4. Морська практика з'являється на першій стадії формування як звичаєвих, так і договірних норм сучасного міжнародного морського права. Цю стадію слід розглядати як стадію формування об'єктивних передумов виникнення як звичаєвих, так і договірних норм сучасного міжнародного морського права. На другій стадії формування як звичаєвих, так і договірних норм сучасного міжнародного морського права виникає та отримує відповідний розвиток opinio juris sive necessitatis - переконання про необхідність визнання морської практики, що склалася як норма права. Цю стадію слід розглядати як стадію формування суб'єктивних передумов виникнення як звичаєвих, так і договірних норм сучасного міжнародного морського права. На третій стадії формування як звичаєвих, так і договірних норм сучасного міжнародного морського права реалізується міжнародне opinio juris sive necessitatis щодо визначення форми та змісту морської практики, яка склалася. Цю стадію слід розглядати як стадію інституціалізації морської практики. Вона є завершальною стадією формування сучасного міжнародного морського права - процесу формування його джерел. Вищезазначене дає підстави для висновку про існування єдиного тристадійного процесу. Визначальну роль у формуванні сучасного міжнародного морського права відіграє заключна стадія процесу стадія інституціалізації морської практики.

5. Специфіка формування звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права на завершальній стадії полягає в тому, що морська практика може не отримати свого письмового визначення.

6. Для формування договірних норм сучасного міжнародного морського права притаманні таки ж самі початкові стадії, як і для формування його звичаєвих норм. Але, на першій стадії цього процесу об'єктивною передумовою може бути морська практика, яка вже склалася. Отже, в такому випадку на другій стадії процесу виникає та отримує розвиток opinio juris sive necessitatis щодо такої морської практики стосовно надання останній форми письмового документа, зокрема, форми міжнародного договору. Але, на відміну від завершальної стадії формування звичаєвих норм, форму морської практики, а саме - міжнародний договір - вже обрано на другій стадії процесу. Отже, йдеться тільки про узгодження змісту цього документу.

Стадія формування договірних норм міжнародного права отримала певне нормативно-правове врегулювання на рівні відповідних міжнародних конвенцій та набула в доктрині міжнародного права статусу окремого інституту міжнародного права - права міжнародних договорів.

7. Формування інститутів сучасного міжнародного морського права не завжди відбувається внаслідок послідовної зміни усіх трьох стадій єдиного процесу. Можна констатувати, таке:

формування деяких інститутів пройшло за «класичною» схемою, тобто внаслідок послідовної зміни усіх трьох стадій єдиного процесу;

формування деяких інститутів не дістало свого завершення, навіть за умови більш ніж сторічного існування морської практики у формі кодифікованого зводу звичаїв. Це пояснюється виникненням сучасних, принципово нових випадків (неоднорідної морської практики), внаслідок цього, існуванням двох кодифікованих зводів звичаїв щодо врегулювання відносин, які виникають в однакових обставинах;

формування деяких інститутів дістало свого завершення існуванням одночасно як договірних норм міжнародної угоди, так і звичаєвих норм сучасного міжнародного морського права. За таких обставин слід стверджувати про те, що формування таких інститутів теперішнього часу не є завершеним;

формування деяких інститутів дістало свого завершення у формі міжнародного договору на підставі тільки opinio juris sive necessitatis щодо одного випадку, тобто надання форми міжнародної угоди, навіть за відсутності не тільки міжнародного звичаю, але й практики міжнародного врегулювання відповідних відносин.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Никиша Д.А. Правовой статус диспашеров / Д.А. Никиша // Митна справа. - 2008. - №5. - С. 52-55.

2. Никиша Д.А. Общая авария - современное представление понятия / Д.А. Никиша // Митна справа. - 2008. - №6. - С. 99-102.

3. Никиша Д.А. Колизия норм, регулирующих отношения по общей аварии / Д. А. Никиша // Митна справа. - 2009. - №2. - С. 39-43.

4. Никиша Д.А. Нормы обычаи и их санкционирование / Д.А. Никиша // Митна справа. - 2009. - №4. - С. 82-86.

5. Нікіша Д.О. Звичаї морських торгівельних портів / Д.О. Нікіша // Митна справа. - 2009. - №5. - С. 47-50.

6. Нікіша Д.О. Взаємодія внутрішньодержавного та міжнародного права / Д. О. Нікіша // Митна справа. - 2010. - №2. - С. 65-69.

В інших виданнях:

7. Никиша Д.А. Институт общей аварии в древние века: возникновение и развитие / Д.А. Никиша // Морське право: актуальні питання теорії та практики: збірник наукових праць. - О.: ВидавІнформ ОНМА, 2010. - Вип. 5. - С. 147-151.

8. Никиша Д.А. Виды убытков, относимых к общей аварии / Д.А. Никиша // Правове життя сучасної України: тезі доповідей Всеукраїнської наук. конф. «Правове життя сучасної України». - О.: Феникс, 2008. - С. 233-235.

9. Никиша Д.А. Общая авария - юридическое содержание и определение терминов / Дмитрий Никиша // Сучасний вимір держави і права: збірник наук. праць - Миколаїв: Іліон, 2008. - С. 385-387.

10. Nikisha D.A. Yar 2004 The Modofication Of The Yar 1994 / D.A. Nikisha // Молодежь и наука: реальность и будуще: зб. научн. тр. по материалам междунар. научно-практич. конф. (г. Невинномысск, 3 марта 2009 г.) / НИЭУП [и др]: в 9 томах. Невинномысск: НИЭУП, 2009. - Том V: Юридические науки. - С. 258-260.

11. Никиша Д.А. Обычай как источник права / Д.А. Никиша // Правове життя сучасної України: тезі доповідей Міжнар. наук. конф. професорсько-викладацького і аспірантського складу - О.: Феникс, 2009. -С. 296-298.

12. Нікіша Д.О. Міжнародні правила відшкодування збитків від зіткнення суден (Лісабонські правила 1987 року) / Д.О. Нікіша // Держава і право: de lege praeteria, instante, futurа: матеріали Міжнар. наук.-практичн. конф. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р. - Миколаїв: Іліон, 2009. - С. 382-383.

13. Нікіша Д.О. Сучасне міжнародне морське право / Д.О. Нікіша // Від громадянського суспільства - до правової держави: тези V Міжнародної конференції студентів та молодих вчених. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. - С. 190-192.

14. Нікіша Д.О. Міжнародні організації в процесі формування сучасного міжнародного морського права / Д.О. Нікіша // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: матеріали Всеукраїнської наук.-практич. конфер., м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.: у 2-х частинах. - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. - Ч.1. - С. 67.

15. Нікіша Д.О. Йорк-Антверпенські правила в українському законодавстві / Д.О. Нікіша // Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів: матеріали Міжнар. наук.-практич. конф., м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.: у 3-х частинах. - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. - Ч.2 - С. 44

16. Нікіша Д.О. Сучасна звичаєва норма міжнародного права / Д.О. Нікіша // Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин: матеріали Міжнар. наук.-практич. конф. м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.: у 3-х частинах. - О.: ГО «Причорноморська фундація права», 2010. - Ч. 1. - С. 86-87.

17. Нікіша Д.О. Інститут втручання у відкритому морі: формування миттєвої конвенції / Д.О. Нікіша // Міжнародні читання, присвячені пам'яті професора Імператорського Новоросійського університету П.Є. Казанського: матеріали Міжнар. конф. м. Одеса, 22-23 жовтня 2010 р. - О.: 2010. - С. 264-266.

18. Нікіша Д.О. Співвідношення договірної та звичаєвої норми міжнародного права / Д.О. Нікіша // Генезис публічного права: від становлення до сучасності: матеріали Міжнар. наук.-практич. конф., Миколаїв, 26-27 листопада 2010 р. - Миколаїв: Іліон, 2010. - С. 406-407.



АНОТАЦІЯ

Нікіша Д.О. Інституціалізація морської практики у формуванні сучасного міжнародного морського права. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - Міжнародне право. - Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011.

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розробки теоретичних основ інституціалізації морської практики в процесі формування сучасного міжнародного морського права та надання на їх підставі пропозицій щодо удосконалення міжнародного та національного правового регулювання використання морських просторів.

Одержано наукове положення про існування єдиного процесу формування сучасного міжнародного морського права, який включає послідовну зміну стадій формування звичаєвих і договірних норм. Запропоновано тристадійну модель процесу формування сучасного міжнародного морського права. Доведено, що інституціалізація морської практики має визначальне значення у формуванні сучасного міжнародного морського права.

Ключові слова: формування сучасного міжнародного морського права, етапи формування міжнародного морського права, морська практика, інституціалізація морської практики, інститути сучасного міжнародного морського права.



АННОТАЦИЯ

Никиша Д.А. Институциализация морской практики в формировании современного международного морского права. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - Международное право. - Киев: Институт законодательства Верховной Рады Украины, 2011.

В диссертации приводится теоретическое обобщение и новое решение научной задачи разработки теоретических основ институциализации морской практики в процессе формирования современного международного морского права и предоставления на их основе предложений относительно усовершенствования международного и национального правового регулирования использования морских пространств.

В диссертации развитие международного права рассматривается как социальный процесс формирования его норм, как процесс правообразования. Определяется, что каждый социальный процесс состоит из нескольких стадий, которые можно разделить на основании определения их содержания и направленности, и говорится, что такие стадии наступают последовательно, что должна существовать тесная связь между закономерно следующими одна за одной стадиями развития. При этом, каждой стадии формирования современного международного морского права присущи соответствующие нормообразующие факторы.

Так на первой стадии процесса формирования как обычных, так и договорных норм современного международного морского права появляется международная морская практика. Эту стадию следует рассматривать как стадию формирования объективных предпосылок развития международного права вообще и современного международного морского права в частности.

На второй стадии процесса формирования как обычных, так и договорных норм международного права возникает и получает соответствующее развитие opіnіo jurіs sіve necessіtates - убеждение о необходимости признания международной морской практики сложившейся в качестве нормы права. Эту стадию следует рассматривать как стадию формирования субъективных предпосылок развития международного права вообще и современного международного морского права в частности.

На третьей стадии процесса формирования как обычных, так и договорных норм международного права реализуется международное opіnіo jurіs sіve necessіtates относительно определения формы и содержания морской международной практики, которая сложилась. Эту стадию следует рассматривать как стадию ее институциализации. Т.е., речь идет о создании на этой стадии «институциализованой морской практики» - предоставление сложившейся международной морской практике, определенной формы.

Таким образом, в диссертации обосновывается существование единого процесса формирования современного международного морского права, который включает последовательное изменение стадий формирования обычных и договорных норм. Предложена трёхстадийная модель процесса формирования современного международного морского права. Доказано, что институциализация морской практики имеет определяющее значение в формировании современного международного морского права.

Также в диссертации отдельно рассматривается формирование институтов современного международного морского права, которое не всегда происходит вследствие последовательного изменения всех трех стадий единого процесса формирования современного международного морского права.

Ключевые слова: формирование современного международного морского права, этапы формирования международного морского права, морская практика, институциализация морской практики, институты современного международного морского права.



SUMMARY

Nickisha D.O. Institution of a Marine Practice in the Modern International Maritime Law Formation. - Manuscript

The Thesis for a degree of Candidate of Law by speciality 12.00.11 -International Law. Kiev: Law Institute of Supreme Rada of Ukraine, 2011.

The Thesis is devoted to theoretical generalization and new resolving of scientific task of developing theoretical bases of institution of marine practice in the process of forming modern international marine law.

Also in Thesis is offered the scientific position about existence of uniform process of the modern international marine lawmaking, which includes consecutive change of processes of custom and contractual norms making and the model of process of the modern international marine law that can be called the three-phases.

Key words: forming of international marine law, stages of forming of international marine law, marine practice, institution of a marine practice, institutes of modern international marine law.

Размещено на Allbest.ru

...