Кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

УДК 343.343.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Кузнецова Лариса Олександрівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис кримінальний відповідальність правовий

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Савченко Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Хавронюк Микола Іванович, Верховний Суд України, заступник керівника апарату - начальник правового управління

кандидат юридичних наук, доцент Піщенко Геннадій Іванович, Національна академія внутрішніх справ, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Захист відбудеться “21” квітня 2011 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська пл., 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська пл., 1

Автореферат розісланий “15” березня 2011 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради О.В. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з необхідних та обов'язкових умов нормального функціонування будь-якої держави та суспільства є забезпечення громадського порядку. Це питання також набуває особливої гостроти на тлі підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Відповідно до Інтегрованої концепції забезпечення безпеки та правопорядку під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1244) одним з основних її завдань є запобігання та припинення хуліганських проявів, порушень громадського порядку, зокрема з використанням зброї та вибухових речовин.

У зв'язку з цим набуває особливої важливості, ратифікована Верховною Радою України 15.11.2001, Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів (Страсбург, 19.05.1985), в якій наголошується на необхідності прийняття законодавства, що передбачає призначення відповідних покарань за вчинення окремих правопорушень проти громадського порядку (п. “c” ч.1 ст. 3). Таке положення знайшло підтримку у працівників органів внутрішніх справ (далі - ОВС) (65 % респондентів вважають, що ст. 296 Кримінального кодексу (далі - КК) України є малоефективною та 168 осіб (60 % з усіх опитаних осіб) вказали, що вказана норма потребує змін та доповнень). Тому використання оновлених кримінально-правових засобів охорони громадського порядку є одним з дієвих засобів реагування на такі суспільно небезпечні посягання у цій сфері.

Такі протиправні дії, як свідчить вітчизняна та зарубіжна судова й слідча практика, зачіпають цілу низку суспільних відносин, які знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність, зокрема у сфері життя та здоров'я особи, власності, нормальної роботи органів державної влади, підприємств, установ, організацій.

За даними Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, у 2002 р. було зареєстровано 14018 випадків хуліганства за ст. 296 КК України, у 2003 р. - 20070, у 2004 р. - 15914, у 2005 р. - 14959, у 2006 р. - 13371, у 2007 р. - 12139, у 2008 р. - 11734. у 2009 р. - 10475, у 2010 р. - 9207. Показники статистичної звітності МВС України щодо кримінальних справ про хуліганство за період з 2001 по 2010 рр. (у таблицях) // Інформаційний центр МВС України. - К. : [б.в.]. - 2011. - 9 с.

Але такі, загалом відносно невисокі, показники та існуюча тенденція щодо зменшення чисельності таких посягань, не відображають реальної кількості вчиненого хуліганства. Про це свідчать результати проведеного дисертантом анкетування працівників ОВС (40 % осіб з усіх опитаних вважають, що кількість фактів хуліганства збільшуються щороку, 35 % - кількість хуліганства є приблизно стабільною). Це пояснюється певною латентністю цього посягання, яке визначається такими факторами: складнощами при відмежуванні кримінально караного хуліганства від подібного адміністративного правопорушення та інших суміжних злочинів, неправильною кваліфікацією таких дій; відсутністю реальних потерпілих від злочину тощо.

Для вирішення таких питань Пленум Верховного Суду України 22.12.2006 прийняв постанову № 10 “Про судову практику в справах про хуліганство”. Однак, вказана постанова не розтлумачила всі дискусійні ознаки хуліганства та не визначила чіткі правила кваліфікації злочину, передбаченого ст. 296 КК України. Про це свідчать результати проведеного дисертантом анкетування працівників ОВС (154 осіб (55 % з усіх опитаних осіб) вказали на виникнення ускладнень при кваліфікації дій за ст. 296 КК України).

Питання кримінальної відповідальності за хуліганство постійно досліджувались і їм було присвячено значну кількість наукових праць учених, серед яких особливий внесок становлять праці М. І. Бажанова, В. Т. Дзюби, І. М. Даньшина, О. П. Ігнатова, І. М. Копотуна, М. Й. Коржанського, В. С. Коміссарова, В. М. Кудрявцева, Н. Ф. Кузнецової, В. В. Кузнецова, В. М. Куца, В. А. Ломаки, П. С. Матишевського, П. П. Михайленка, В. О. Навроцького, М. Л. Накловича, Г. І. Піщенка, Ю. М. Ткачевського, А. П. Тузова, Є. В. Фесенка, С. С. Яценка та ін.

Без сумніву, що роботи цих науковців мають значну наукову і практичну цінність. У них розглянуто окремі теоретичні та прикладні питання кримінально-правової характеристики та відповідальності за вказаний злочин. Однак, оскільки хуліганство є складеним злочином, серед науковців до цього часу триває дискусія про ті чи інші ознаки хуліганства та його законодавчу конструкцію.

Теоретичну основу дослідження, окрім робіт згаданих авторів, складають також праці відомих вітчизняних науковців: П. П. Андрушка, Ю. В. Бауліна, П. С. Берзіна, В. І. Борисова, П. А. Вороб'я, В. О. Глушкова, В. В. Голіни, В. К. Грищука, Н. О. Гуторової, О. М. Джужи, О. О. Дудорова, О. М. Костенка, О. Г. Колба, Л. М. Кривоченко, С. Я. Лихової, М. І. Мельника, В. К. Матвійчука, В. О. Меркулової, В. А. Мисливого, А. А. Музики, В. І. Осадчого, М. І. Панова, В. М. Смітієнка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрєльцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого, В. О. Тулякова, П. Л. Фріса, В. Л. Чубарєва, В. І. Шакуна, Н. М. Ярмиш та ін.

З позиції порівняльного аналізу, питання кримінально-правової протидії хуліганству знайшли своє розкриття в працях М. І. Хавронюка, А. В. Савченка та ін., однак у розробках цих криміналістів головним чином йшлося лише про аспекти відповідальності за хуліганство за європейським континентальним чи американським федеральним кримінальним законодавством.

У Російській Федерації (далі - РФ) з 1996 р. науковцями (С. В. Векленко, Ю. І. Жих, Ю. М. Бозієв, В. С. Єгоров, М. Я. Фомічев, В. І. Зарубін, В. М. Шинкарук, П. І. Сащенко, А. В. Рагулін, О. В. Хренов, С. В. Борисов, Є. Г. Смірнова, М. А. Платошкін, І. І. Косарєв, Р. Г. Сулейманов, Л. О. Єсіна, К. В. Григорян) було захищено 17 дисертаційних досліджень, які стосуються окремих аспектів кримінальної відповідальності за хуліганство.

У новітніх, після набрання чинності КК України 2001 р., вітчизняних дослідженнях за подібною тематикою (Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України)) здійснений фрагментарний аналіз лише окремих ознак хуліганства за КК п'яти республік колишнього СРСР та десяти КК інших зарубіжних країн. Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Налуцишин Віктор Володимирович. - К., 2008. - C. 36-47; Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) : [Монографія] / Налуцишин В. В. - Харків : Харків юридичний, 2009. - C. 34-46.

Через це, у сучасних працях комплексного розгляду питань відповідальності за хуліганство за кримінальним законодавством зарубіжних країн не здійснено. Тому автор погоджується з відомими ученими (В. Я. Тацієм, В. І. Борисовим, В. І. Тютюгіним), що одним із ключових напрямів розвитку науки кримінального права є розробка теорії гармонізації національного кримінального права із кримінальним правом країн Європи. Це знайшло підтвердження і в результатах анкетування працівників ОВС (70 % респондентів, переконані, що, потрібно враховувати зарубіжний досвід протидії хуліганським проявам).

Оскільки зарубіжний досвід кримінально-правової протидії хуліганству до цього часу ніким в Україні ретельно не вивчався, таким чином, це, а також все наведене вище і вплинуло на актуальність і вибір теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці п. 134 Додатку 6 та п. 22 Додатку 10 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності ОВС України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 № 347), основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (далі - КНУВС) на 2008-2010 рр. (п.3.1.3), та ґрунтується на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Закон України від 18.03.2004 № 1629-IV), Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.2008 № 311/2008).

Тема дисертації затверджена Вченою радою КНУВС 24.06.2008 (протокол № 11), передбачена планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у КНУВС на 2010 р. (п. 143) та внесена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2008 р.), схвалених відділеннями Академії правових наук України (п. 595).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за хуліганство в Україні та окремих зарубіжних країнах, а також розробка на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національних кримінально-правових норм, які охороняють громадський порядок. Реалізація визначеної мети стає можливою за умови системного підходу до розв'язання ряду взаємопов'язаних завдань, серед яких можна визначити такі:

- обґрунтування теоретико-прикладних передумов здійснення дослідження кримінальної відповідальності за хуліганство в порівняльно-правовому аспекті;

- встановлення особливостей історичного розвитку кримінальної відповідальності за цей злочини в Україні та зарубіжних країнах;

– здійснення кримінально-правової характеристики об'єктивних ознак хуліганства в Україні та зарубіжних країнах;

– проведення юридичного аналізу суб'єктивних ознак хуліганства в Україні та зарубіжних країнах;

– дослідження змісту кваліфікуючих ознак хуліганства в Україні та зарубіжних країнах;

- визначення специфічних рис покарання за хуліганство в Україні та зарубіжних країнах;

- виокремлення позитивних та негативних рис зарубіжного досвіду щодо кримінальної відповідальності за хуліганство, а також визначення меж його використання;

- розробку основних напрямів удосконалення національного кримінального законодавства щодо відповідальності за хуліганство з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони громадського порядку.

Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження.

Методи дослідження репрезентовані системою загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувалися такі методи: порівняльно-правовий (використовувався у всіх розділах дисертації задля виявлення загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та зарубіжних країн щодо відповідальності за хуліганство); історико-правовий (дозволив розкрити генезис кримінальної відповідальності за хуліганство в Україні та зарубіжних країнах - у підрозділі 1.2.); діалектичний (застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за хуліганство в їх взаємозв'язку, вплинув на формулювання висновків і пропозицій за темою дослідження); системного аналізу (використовувався при аналізі конкретних елементів кримінально-правових норм про відповідальність за хуліганство, дозволивши простежити взаємозв'язок таких елементів - розділи 2 і 3); структурно-функціональний (використовувався у всіх розділах дисертації, посприявши комплексному дослідженню питань уніфікації норм про кримінальну відповідальність за хуліганство з урахуванням існуючих потреб практики); логіко-юридичний (використовувався при формулюванні висновків і виробленні пропозицій теоретико-прикладного значення); соціологічний (враховувався у всіх розділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування); статистичний (застосовувався у розділах 2 і 3, зокрема, при встановленні статистичних даних про кількість учинених злочинів, відповідних показників тощо). Використовувалися і такі методи, як: моделювання, математичний, правового прогнозування.

Емпіричну основу дослідження становлять: статистичні та аналітичні дані Державної судової адміністрації України, Верховного Суду України та МВС України; узагальнення результатів анкетування 280 слідчих і працівників оперативних підрозділів ОВС; зведені дані вивчення 100 ухвал Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, 200 вироків кримінальних справ, порушених за ст. 296 КК України та зведені дані вивчення 120 вироків кримінальних справ, порушених за ст. 213 КК РФ, що перебували у провадженні протягом 2001-2010 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за хуліганство у порівняльному аспекті. На підставі проведеного дослідження автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. Зокрема,

вперше:

- визначено основні етапи розвитку норм про відповідальність за хуліганство, згідно з такими авторськими критеріями: за періодами розвитку вітчизняного законодавства; за об'єктом посягання; у залежності від змістовного розуміння хуліганства в різні історичні часи;

- визначено певні тенденції за кримінальним законодавством республік колишнього СРСР щодо регламентації хуліганства: деталізація поняття “хуліганства”; визначення нових конкретних форм хуліганства; подальша диференціація кримінальної відповідальності за хуліганські дії; зниження віку за хуліганство та вандалізм, особливо у кваліфікованому складі хуліганства;

- дослідження обов'язкових ознак об'єктивної сторони хуліганських дій за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн дозволило виділити такі типові форми злочинної поведінки: 1) вандалізм (знищення та пошкодження майна); 2) насильство над особою; 3) непристойна поведінка; 4) інше будь-яке порушення спокою;

- визначено, що неврахування мотиву як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу хуліганських дій у кримінально-правових нормах окремих зарубіжних КК є перспективним для майбутнього вдосконалення кримінального законодавства України;

- запропоновано зміни до КК України щодо передбачення хуліганського мотиву кваліфікуючою ознакою окремих складів злочинів;

удосконалено:

- доктринальні положення щодо особливостей методології порівняльно-правового дослідження та генезису кримінальної відповідальності за хуліганство;

- наукову позицію щодо вирішення питання відмежування злочинних дій від проступків через визначення наслідків у складах хуліганських дій на прикладі кримінального законодавства окремих зарубіжних країн;

- теоретичні положення, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони хуліганства є обстановка вчинення злочину (публічно);

- підходи щодо визначення прямого умислу видом умисної форми вини суб'єктивної сторони хуліганства;

- чинну редакцію ст. 296 КК України через наведення автором відповідних змін та доповнень;

дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що громадський порядок є родовим об'єктом хуліганських дій, а основним безпосереднім об'єктом хуліганських дій є громадський спокій, що є складовою частиною громадського порядку;

- пропозиції щодо передбачення відповідальності за дрібне хуліганство в окремому Кодексі України про кримінальні проступки;

- наукові підходи, що хуліганство вчиняється тільки через дію;

- теоретичні положення про те, що суб'єктом хуліганства є загальний суб'єкт;

- ідеї щодо передбачення в ст. 67 Загальної частини КК України як обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину з хуліганського мотиву.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки використовуються: у правотворчості - з метою удосконалення правових норм про відповідальність за злочини проти громадського порядку (акт впровадження у законотворчий процес Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 14.05.2010 № 04-19/14-1077; акт впровадження у практичну діяльність кримінально-правового управління Правового департаменту МВС РФ від 11.05.2010); у правозастосуванні - при розслідуванні ОВС кримінальних справ про хуліганство (акт впровадження у практичну діяльність слідчого управління ГУМВС України в Закарпатській області від 01.07.2010; акт впровадження у практичну діяльність слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області від 10.09.2010); у навчальному процесі - при викладанні курсу “Кримінальне право. Особлива частина” (за темою: “Злочини проти громадського порядку та моральності”) та спецкурсу “Кваліфікація злочинів підслідних ОВС” (за темою “Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності”), підготовці підручників та навчальних посібників із кримінального права (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 17.05.2010).

Апробація результатів дисертації. Дисертація доповідалася та обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права КНУВС. Основні ідеї, положення та висновки, сформульовані в роботі, оприлюднено на: всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2008), III міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 2008), міжнародній наукової конференції “Шості юридичні читання” (м. Хмельницький, 2008), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні” (м. Тернопіль, 2009), міжнародній науково-практичній конференції “Современные направления теоретических и прикладных исследований `2009” (м. Одеса, 2009), всеукраїнській науково-практичній конференції “Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2010), круглому столі “Актуальні проблеми оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ” (м. Київ, 2010), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів” (м. Запоріжжя, 2010), І всеукраїнській науково-практичній конференції “Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть” (м. Запоріжжя, 2010), міжнародній науково-практичній конференції “Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте `2010” (м. Одеса, 2010), науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми кримінального права (пам'яті професора П. П. Михайленка)” (м. Київ, 2010).

Публікації. Основні результати дисертації викладено в 15 публікаціях, з яких: 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях України, 11 статей (тези виступів на наукових конференціях) - в інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновку, 12 додатків, списку використаних джерел (395 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 307 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 192 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковими планами та програмами, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкриваються наукове та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Теоретико-прикладні передумови здійснення дослідження та історичний розвиток кримінальної відповідальності за хуліганство” складається з двох підрозділів і містить історичні аспекти та теоретико-прикладні передумови здійснення дослідження кримінальної відповідальності за хуліганство.

У підрозділі 1.1. “Теоретико-прикладні передумови здійснення дослідження кримінальної відповідальність за хуліганство” здійснено огляд наукової літератури за темою і обґрунтовано напрям дослідження.

Встановлено, що кількість наукових фундаментальних робіт (47), які присвячені кримінально-правовій протидії хуліганству, свідчить про неабиякий інтерес наукової громадськості до вказаної проблематики.

Констатовано факт, що тематика дослідження “Кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження” є новою як для вітчизняної кримінально-правової науки, так і для російської юридичної думки. У вказаних роботах не здійснено комплексного порівняльно-правового дослідження усіх питань кримінальної відповідальності за хуліганство. Встановлено, що основна причина такої ситуації - переважна більшість робіт (25) стосуються юридичного аналізу саме відповідних норм радянського кримінального законодавства.

При роботі над дисертацією було ретельно проаналізовано й опрацьовано кримінальне законодавство 40 зарубіжних країн, а також модельне кримінальне законодавство, зокрема: Модельний КК для країн - учасниць СНД.

Встановлено, що більшість КК республік колишнього СРСР передбачають кримінальну відповідальність саме за хуліганство. Окрім КК Литви (ст. 284) та Пенітенціарного кодексу Естонії (ст.ст. 262, 263), що передбачають відповідальність за порушення громадського порядку, яке, фактично, являє собою за змістом хуліганство.

Встановлено, що у КК інших зарубіжних країн визначені різні підходи до регламентації відповідальності за дії подібні до хуліганства: в одних країнах відсутні будь-які подібні склади злочинів (Австрійська Республіка, Австралія, Республіка Аргентина, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Південна Корея, Республіка Польща, Швейцарська Конфедерація, Держава Японія), в інших - відповідальність передбачена в різних статтях, які містять певні форми хуліганських дій (Великобританія, Республіка Болгарія, Республіка Вануату, Королівство Нідерландів, Республіка Кірібаті, Королівство Данія, Держава Ізраїль, Королівство Іспанія, Китайська Народна Республіка (далі - КНР), Острови Кука, Королівство Норвегія, Республіка Сан-Маріно, Соломонові Острова, штат Техас (Сполучені Штати Америки), Туреччина, Французька Республіка, Острови Фіджі, Королівство Швеція).

У підрозділі 1.2. “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за хуліганство” проаналізовано історичний процес становлення норм про відповідальність за хуліганські дії у вітчизняному законодавстві, який відбувався в контексті розвитку норм, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я, власності, честі, гідності особи, порядку управління, релігійних відносин, державної влади, громадського порядку та моральності.

Встановлено, що розвиток кримінальної відповідальності за хуліганство, пов'язаний з різним ставленням держави до таких протиправних проявів через відповідну законодавчу регламентацію. Більший період розвитку (11 століть) такої кримінальної відповідальності пов'язаний з криміналізацією хуліганства як мотиву злочину. Інші періоди розвитку (88 років) такої відповідальності свідчать про криміналізацію хуліганства як самостійного злочину та як мотиву злочину.

Комплексно визначено основні етапи становлення відповідальності за хуліганство: 1) за періодами розвитку вітчизняного законодавства, виділені такі етапи генезису кримінальної відповідальності за хуліганство: а) виникнення кримінальної відповідальності за хуліганство як мотив злочинної поведінки (перша половина ХІІІ ст. - перша половина ХVII ст.); б) розвиток відповідальності та її диференціація (друга половина ХVII - початок ХХ ст.ст.); в) законодавче оформлення ознак хуліганства як окремого складу злочину (1922-1960 рр.); г) трансформація ознак хуліганства як мотиву злочину та окремого складу злочину (1960 р. й дотепер); 2) за об'єктом посягання: а) посягання на різні суспільні відносини, зокрема, на життя та здоров'я, відносини власності (ІХ ст.-1649 р.); б) посягання на життя та здоров'я, відносини власності, честь та гідність особи (1649-1715 рр.) в) посягання на державну владу (1715-1845 рр.); г) посягання на порядок управління, релігійні відносини (1845-1917 рр.); ґ) посягання на державну владу (1917-1922 рр.); д) посягання на особу (1922-1927 рр.); е) посягання на порядок управління (1927-1960 рр.); є) посягання на життя особи, громадський порядок та моральність (1960 р. й дотепер); 3) у залежності від змістовного розуміння хуліганства в різні історичні часи: а) розуміння хуліганства як мотиву злочинної поведінки (ІХ ст.-1922 р.); б) розуміння хуліганства як окремого складу злочину (1922-1960 рр.); в) розуміння хуліганства як мотиву злочину та як самостійного складу злочину (1960 р. й дотепер).

Доведено, що хронологічно термін “хуліганство” з'явився дещо раніше (наприкінці XVIII ст.) в зарубіжній юридичній літературі, ніж в російській літературі. Незважаючи на різні види тлумачення цього терміну під хуліганством розуміли безкультурні, аморальні, протиправні, особливо зухвалі чи цинічні дії, що були спрямовані на порушення громадського порядку.

Розділ 2 “Загальні питання кримінальної відповідальності за хуліганство в Україні та зарубіжних країнах” складається з чотирьох підрозділів, що містять наукову дискусію щодо методології порівняльного пізнання та специфіки кримінального законодавства й доктрини держав різних правових сімей щодо відповідальності за хуліганство. Спираючись на класифікацію правових сімей Р. Давіда та К. Жоффре-Спінозі, дисертант виділяє два типи регламентації відповідальності за хуліганство: 1) казуїстичний, який характерний для “великої сім'ї західного права”; 2) оціночний, який характерний для “соціалістичної сім'ї права”.

У підрозділі 2.1. “Об'єкт і предмет хуліганства” розкрито основні ознаки об'єкта хуліганства за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн.

Доведено, що родовим об'єктом складів хуліганства за КК республік колишнього СРСР є, як правило, громадський порядок. Єдиний виняток - КК Республіки Туркменістан, що передбачив громадську безпеку родовим об'єктом хуліганства, але при цьому громадський порядок визначив видовим об'єктом. Встановлено, що це пов'язано з різною систематизацією норм Особливої частини певних КК. Визначений й виняток за КК Республіки Азербайджану, Киргизької Республіки, РФ, в яких родовим об'єктом є громадський порядок, а видовим - громадська безпека.

В окремих КК зарубіжних країн, у відповідних складах злочину, передбачені й інші обов'язкові ознаки об'єкта злочину: потерпілий від злочину та предмет злочину. Проведений аналіз засвідчив факт широкого використання такого предмету хуліганства як чуже майно. Встановлено, що визначення будинків та споруд предметом хуліганських дій, передбачено в нормах про відповідальність за вандалізм.

Родовим об'єктом складів злочину, подібних до хуліганства, за КК інших зарубіжних країн є громадський порядок (КК Королівства Нідерландів, Держави Ізраїль, Королівства Іспанія, КНР, Островів Кука, Республіки Сан-Маріно, Королівства Швеція, штату Техас), громадський спокій (КК Туреччини, Островів Фіджі, Французької Республіки, Королівства Швеція), порядок і громадський спокій (КК Республіки Болгарія, Королівства Данія, Королівства Норвегія), громадський інтерес (КК Вануату). Доведено, що в окремих КК, фактично, не визначений родовий об'єкт хуліганських дій (КК Соломонових Островів, Республіки Кірібаті). Підтримано пропозицію щодо залишення у КК України громадського порядку родовим об'єктом хуліганства, а також визначення основним безпосереднім об'єктом - громадського спокою.

У відповідних складах злочину встановлені й інші обов'язкові ознаки об'єкта злочину: потерпілий від злочину (представник влади або представник громадськості - КК Республіки Болгарія; сусіди - КК Королівства Данія) та предмет злочину (майно - КК Королівства Нідерландів, Держави Ізраїль, КНР, Королівства Норвегія, Французької Республіки; повідомлення, оголошення або документ - КК Держави Ізраїль; інформація - КК штату Техас).

У підрозділі 2.2. “Об'єктивна сторона хуліганства” розкрито основні ознаки об'єктивної сторони хуліганства у порівняльному аспекті та визначено момент закінчення цього злочину.

Аналіз КК окремих зарубіжних країн щодо ознак об'єктивної сторони складу злочину дозволив зробити висновок про вчинення хуліганства саме шляхом дії.

Склади подібні до хуліганства у кримінальних законодавствах окремих зарубіжних країн мають за конструкцію три таких види: матеріальний (КК Республіки Литви, Республіки Узбекистан, Королівства Нідерландів, Королівства Норвегія), формальний (Акт про публічний порядок 1986 р. Великобританії, КК Республіки Болгарія, Вануату, Королівства Іспанія, Островів Кука, Республіки Сан-Маріно, штату Техас, Островів Фіджі, Французької Республіки, Республіки Латвія, Республіки Молдова, РФ, Пенітенціарного кодексу Естонії) та формально-матеріальний (КК Держави Ізраїль, КНР, Республіки Кірібаті, Соломонових Островів, Туреччини, Королівства Швеція, Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан).

Встановлено, що об'єктивна сторона окремих складів хуліганства за КК республік колишнього СРСР, передбачає такі обов'язкові ознаки: спосіб вчинення злочину (використання зброї чи предметів, які використовуються як зброя; насильство чи погроза насильства; погрози, знущання; опір представнику влади чи іншій особі, що припиняє хуліганські дії); знаряддя (зброя чи предмети, які використовуються як зброя); місце вчинення злочину (громадський транспорт чи інші громадські місця).

Об'єктивна сторона окремих складів хуліганських дій за КК інших зарубіжних країн передбачає такі обов'язкові ознаки: обстановка, знаряддя, спосіб, час, місце вчинення злочину.

Узагальнення цих ознак об'єктивної сторони окремих складів злочину дозволило вказати на схожість більшості ознак: способу вчинення злочину (для формально-матеріальних складів злочину) та місця вчинення злочину (для вандалізму).

Обґрунтовано, що визначення наслідків у складах хуліганських дій за КК окремих зарубіжних країн, є вдалим вирішенням загальної проблеми відмежування злочинних дій від проступків (адміністративних правопорушень), що підлягає вивченню та майбутньому врахуванню при вдосконаленні відповідальності за хуліганські дії. Дисертант з'ясував, що таку думку підтримують 45 % опитаних працівників ОВС.

Встановлено, що виділення способу вчинення злочину фактично перетворює матеріальний склад злочину у формально-матеріальний. Тому автор пропонує використання у КК України таких способів вчинення хуліганства: “шляхом застосування насильства”; “шляхом знищення чи пошкодження чужого майна” (зокрема, у 286 досліджених вироків українських судів (95,3 %) хуліганство було вчинене саме такими способами).

У підрозділі 2.3. “Суб'єкт хуліганства” зазначено, що за КК України суб'єктом цього злочину може бути лише фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Встановлено, що суб'єктом хуліганства та вандалізму за кримінальним законодавством республік колишнього СРСР є фізична осудна особа, яка досягла або 14-річного віку чи 16-річного віку. У шести республіках мінімальний вік за кваліфіковане хуліганство визначений з 14 років, а за просте - з 16 років; у шести республіках - мінімальний вік за будь-яке хуліганство визначений з 14 років; у трьох республіках - мінімальний вік за будь-яке хуліганство визначений з 16 років.

Суб'єктом відповідних складів хуліганських дій за кримінальним законодавством інших зарубіжних країн, визначено фізичну осудну особу, яка досягла 11-річного (КК Туреччини), 12-річного (КК Держави Ізраїль, Королівства Нідерландів, Республіки Сан-Маріно), 13-річного віку (КК Французької Республіки), 14-річного віку (КК КНР), 15-річного віку (КК Королівства Данія, Королівства Норвегія, Королівства Швеція, штату Техас), або 18-річного віку (КК Королівства Іспанія).

Констатовано, що суб'єкт хуліганських дій є, як правило, загальним, тому що спеціальних (додаткових обов'язкових) ознак відповідні норми практично не містять. Виключенням є стан сп'яніння, який є обов'язковою ознакою суб'єкта хуліганських дій (ст. 148 КК Вануату, ст. 167 КК Республіки Кірібаті, ст. 191 КК Держави Ізраїль, ст. 175 КК Соломонових Островів).

У підрозділі 2.4. “Суб'єктивна сторона хуліганства” зазначено, що суб'єктивна сторона хуліганства за КК республік колишнього СРСР, як правило, характеризується прямим умислом. Доведено, що хуліганський мотив характерний для більшості норм зарубіжних КК про відповідальність за хуліганство (окрім КК Киргизької Республіки та Узбекистану) і дозволяє правильно визначити форму вини злочину, як умисну. З урахування зарубіжного досвіду, визначено перспективним розширення кількості складів, в яких хуліганський мотив передбачається як кваліфікуюча обставина (зокрема, такої позиції дотримуються 50 % з усіх опитаних респондентів).

Встановлено, що суб'єктивна сторона відповідних злочинів за кримінальним законодавством інших зарубіжних країн передбачає, як правило, умисну (прямий умисел) форму вини. Інші ознаки суб'єктивної сторони є, зазвичай, факультативними, окрім ст. 42.07 КК штату Техас, де визначена мета - порушити спокій, образити чи налякати інших осіб, ст. 559 КК Королівства Іспанія (мета - перешкодити будь-якій особі здійснити свої цивільні права), ст. 5 Акту про публічний порядок 1986 р. Великобританії (мета - спровокувати порушення спокою) та ст. 293 КК Республіки Сан-Маріно (мотив - зухвалість чи інші низькі мотиви).

Обґрунтована позиція, що мета може бути обов'язковою ознакою хуліганства, якщо вона полягає у порушенні громадського порядку чи спокою (така мета можлива лише в матеріальних складах злочину, в яких порушення громадського порядку чи спокою є наслідком, а не ознакою дії).

Констатовано, що неврахування мотиву як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу хуліганських дій у кримінально-правових нормах окремих зарубіжних КК є перспективним для рецепції при удосконаленні закону про кримінальну відповідальність України (зокрема, 60 % з усіх опитаних респондентів не визнали, що при вчиненні хуліганства наявність хуліганського мотиву обов'язкове, хоча 380 засуджених українськими судами (97 %) вчинили хуліганство саме з таким мотивом).

Розділ 3 “Спеціальні питання кримінальної відповідальності за хуліганство в Україні та зарубіжних країнах” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Кваліфікуючі ознаки хуліганства” визначені обставини, що обтяжують відповідальність за хуліганство за КК України та за кримінальними законодавствами окремих зарубіжних країн.

Проведений аналіз засвідчив про продовження диференціації кримінальної відповідальності за хуліганство і врахування вітчизняним законом про кримінальну відповідальність найбільш поширених кваліфікуючих обставин у відповідних КК республік колишнього СРСР. Встановлено, що основними критеріями визначення зазначених обставин - це: форми співучасті (група осіб (13 країн); група осіб за попередньою змовою (6 країн); організована група (4 країни)); вид множинності (повторність (6 країн) або рецидив (5 країн)); фізична (6 країн) та майнова (3 країни) шкода; спосіб вчинення злочину (12 країн); час вчинення злочину (1 країна).

Встановлено, що основними критеріями визначення кваліфікуючих обставин, які передбачені за КК інших зарубіжних країн - це форми співучасті (групою осіб за попередньою змовою (1 країна)), вид множинності (повторність (1 країна), рецидив (1 країна)), фізична (2 країни), спосіб вчинення злочину (3 країни), час вчинення злочину (1 країна).

Визначено, що у ст. 296 КК України враховані й окрема форма співучасті (групою осіб), і вид множинності (рецидив), і спосіб вчинення злочину (опір та використання зброї).

Обґрунтовано, що виділення кваліфікуючих ознак хуліганства не повинно бути пов'язане з особливим статусом особи (наявність судимості).

На відміну від практики розширення кваліфікуючих обставин за хуліганство за КК республік колишнього СРСР, встановлена протилежна тенденція за КК інших зарубіжних країн.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду дисертантом запропоновано, передбачити в ст. 296 КК України такі нові кваліфікуючі обставини: вчинення хуліганства повторно або на території споруди, іншого місця проведення масових спортивних та/або інших культурно-видовищних заходів під час їх проведення, чи із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я, а також поєднані зі знищенням або пошкодженням чужого майна (зокрема, досвід КК республік Болгарія, Білорусь, Вірменія, Киргизія, Латвія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Сан-Маріно, Королівства Іспанія, Туреччини, Французької Республіки) та вчинення хуліганства за попередньою змовою групою осіб або із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя або здоров'я (КК Королівства Нідерландів, Королівства Данія, РФ, республік Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан). Також пропонується уточнити таку кваліфікуючу обставину: хуліганство вчинене із застосуванням чи спробою застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, який використовується як зброя для нанесення тілесних ушкоджень.

У підрозділі 3.2. “Покарання за хуліганство” проаналізовано доктринальні положення, вітчизняне та зарубіжне кримінальне законодавство в частині видів і меж покарання за вчинення хуліганства.

Проведений аналіз засвідчив те, що санкції кримінально-правових норм, передбачених ст. 296 КК України є одними з більш м'яких у порівнянні з іншими санкціями відповідних норм зарубіжного законодавства країн колишнього СРСР. Відносно найменш м'які санкції за хуліганство передбачено за кримінальним законодавством республік: Вірменія, Естонія, Латвія, Узбекистан. Найбільш суворі санкції за хуліганство передбачено за кримінальним законодавством республік: Білорусь, Молдова, РФ, Таджикистан.

Встановлено, що санкції норм окремих зарубіжних КК, які передбачають подібні до хуліганства дії, є, як правило, менш суворими у порівнянні з санкціями відповідних частин ст. 296 КК України, окрім ст. 141 КК Королівства Нідерландів, що передбачає тяжкі наслідки.

Така градація відповідальності пов'язана з різними принципами кримінально-правової політики окремих держав та конструкцією відповідних складів злочинів. Так, віднесення відповідних норм КК КНР та Республіки Болгарія до найбільш суворих, пояснюється не тільки жорсткою кримінально-правовою політикою (КНР), але й спорідненістю з колишнім радянським кримінальним законодавством (Республіка Болгарія). В інших випадках, посилення відповідальності залежить від наявності кваліфікуючих обставин. Віднесення КК Королівства Нідерландів до найбільш суворих законів про кримінальну відповідальність (щодо покарання за дії, які подібні до хуліганства), пояснюється встановленням найбільш тяжких наслідків - тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілої особи.

Порівняльний аналіз відповідних санкцій та вивчення кримінальних справ (зокрема, 297 засуджених українськими судами (76 %) до хуліганів було застосовано звільнення від покарання з випробуванням) дозволили дисертанту зробити висновок про те, що види покарання вказані в ст. 296 КК України не відповідають характеру і ступеню суспільної небезпеки даного злочину (зокрема, це положення підтримали 60 % з усіх опитаних респондентів).

Обґрунтовано позицію щодо реформування вказаних санкцій через розширення переліку альтернативних позбавленню волі видів покарання (громадські роботи, арешт).

Висновки

У висновках дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні теоретичних і практичних питань кримінальної відповідальності за хуліганство у порівняльному аспекті та розроблення пропозицій щодо вдосконалення КК України, які спрямовані на підвищення ефективності слідчої та судової практики. Найбільш важливими є такі висновки:

1. У дослідженні встановлено, що тематика дослідження “Кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження” є новою як для вітчизняної, так і для російської кримінально-правової науки. Визначено три основних підходи щодо перспектив регламентації відповідальності за хуліганство: 1) удосконалення відповідної кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за хуліганство; 2) удосконалення конструкції складу хуліганства та розширення переліку складів злочинів, які передбачають кваліфікуючу обставину - вчинення злочину з хуліганського мотиву; 3) декриміналізація хуліганства як злочину та розширення переліку норм з кваліфікуючою обставиною, вчинення злочину з хуліганського мотиву.

2. Досліджено особливості розвитку відповідальності за хуліганство у вітчизняному кримінальному законодавстві, на підставі чого виявлено та встановлено низку важливих фактів: а) історичний процес генезису норм про відповідальність за хуліганство відбувався в контексті розвитку норм, що передбачали відповідальність за злочини проти життя та здоров'я, власності, честі, гідності особи, порядку управління, релігійних відносин, державної влади, громадського порядку та моральності; б) становлення хуліганства як злочину почалося з регламентації в “Руській правді” хуліганського мотиву як кваліфікуючої обставини окремих складів злочинів; в) вперше відповідальність саме за хуліганство було передбачено в ст. 176 КК УСРР 1922 р.; г) більший період розвитку кримінальної відповідальності, пов'язаний з криміналізацією хуліганства як мотиву злочину, а інші періоди розвитку - свідчать про криміналізацію хуліганства як самостійного злочину та як мотиву злочину.

Обґрунтована необхідність передбачення відповідальності за дрібне хуліганство в окремому Кодексі України про кримінальні проступки. Запропоновано відповідальність за дрібне хуліганство визначати в залежності від вирішення майбутніх перспектив законодавчого закріплення ст. 296 КК України. При декриміналізації хуліганства доведена необхідність залишення наслідків як ознаки кримінального проступку. При залишенні такого складу злочину в КК України запропоновано передбачити для кримінально караного хуліганства обов'язковий наслідок - порушення громадського спокою.

3. Родовим об'єктом складів злочинів, подібних до хуліганства, за КК інших зарубіжних країн є громадський порядок, громадський спокій, порядок і громадський спокій, громадський інтерес. Підтримано пропозицію щодо залишення у КК України громадського порядку родовим об'єктом хуліганства, а також визначення основним безпосереднім об'єктом - громадського спокою. В окремих КК зарубіжних країн, у відповідних складах злочинів передбачені й інші обов'язкові ознаки об'єкта злочину: потерпілий від злочину та предмет злочину.

4. На підставі вивчення норм КК окремих зарубіжних країн, обґрунтований висновок про вчинення хуліганства тільки шляхом дії. Встановлено, що склади, подібні до хуліганства, у КК окремих зарубіжних країн мають за конструкцію три таких види: матеріальний, формальний та формально-матеріальний.

Узагальнення ознак об'єктивної сторони окремих складів злочинів дозволило вказати на схожість більшості ознак: способу вчинення злочину (для формально-матеріальних складів злочину) та місця вчинення злочину (для вандалізму). Встановлено, що виділення способу вчинення злочину фактично перетворює матеріальний склад злочину у формально-матеріальний. Визначено пропозицію встановити публічність (обстановку) обов'язковою ознакою об'єктивної сторони хуліганства (зокрема, такої позиції дотримуються 55 % з усіх опитаних респондентів, а у 275 досліджених вироків українських судів (92 %) хуліганство було вчинене саме в такій обстановці).

5. Суб'єкт хуліганських дій є, як правило, загальним, тому що спеціальних ознак відповідні норми практично не містять. Виключенням є стан сп'яніння, який є обов'язковою ознакою суб'єкта окремих хуліганських дій. Вік суб'єкта хуліганства має такі межі: від 11 до 18-річного віку.

6. Суб'єктивна сторона відповідних злочинів за КК інших зарубіжних країн передбачає, як правило, умисну (прямий умисел) форму вини. Інші ознаки суб'єктивної сторони є, як правило, факультативними.

7. На відміну від практики розширення кваліфікуючих обставин хуліганства за КК республік колишнього СРСР, встановлена протилежна тенденція за КК інших зарубіжних країн.

Встановлено, що основними критеріями визначення зазначених обставин - це форми співучасті (вчинення злочину групою; групою осіб за попередньою змовою; організованою групою), вид множинності (повторність, рецидив), фізична та майнова шкода, спосіб, час вчинення злочину та ін.

8. Встановлено дві протилежні тенденції щодо формування ступеня суворості санкцій норм про відповідальність за хуліганські дії. З одного боку, санкції кримінально-правових норм, передбачених ст. 296 КК України, є одними з більш м'яких у порівнянні з іншими санкціями відповідних норм КК республік колишнього СРСР, з іншого - більш суворі у порівнянні з санкціями відповідних норм КК інших зарубіжних країн. Обґрунтована позиція щодо реформування вказаних санкцій через розширення переліку альтернативних позбавленню волі видів покарання. Дисертант з'ясував, що таку думку підтримують 55 % опитаних працівників ОВС.

9. Здобувачем, зокрема, сформульовано два варіанти законодавчих пропозицій до КК України:

Перший варіант базується на використанні досвіду щодо протидії хуліганським проявам за КК республік колишнього СРСР:

1) частину першу ст. 67 доповнити п. 14 у такій редакції: “14) вчинення злочину з хуліганського мотиву”.

2) Ст. 296 КК України викласти у такій редакції:

“Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто вчинення публічних дій шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я або знищення чи пошкодження чужого майна, що призвели до порушення громадського спокою, - карається штрафом від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, вчинені групою осіб чи повторно або на території споруди, іншого місця проведення масових спортивних та/або інших культурно-видовищних заходів під час їх проведення, -караються або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першої або другої цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи пов'язані з опором особі, яка припиняє хуліганські дії, або із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя або здоров'я, чи якщо вони вчинені із застосуванням чи спробою застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, який використовується як зброя для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років”;

Другий варіант базується на використанні досвіду щодо протидії хуліганським проявам за кримінальним законодавством інших зарубіжних країн:

1) частину першу ст. 67 доповнити п. 14 у такій редакції: “14) вчинення злочину з хуліганського мотиву”; 2) замість відповідальності за хуліганство, передбачити в ст. 296 караність вандалізму; 3) ч. 2 ст. 121 після слів “групою осіб” доповнити словами “або з хуліганського мотиву”; 4) ч. 2 ст. 122 після слів “певних дій” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 5) після ч.2 ст. 125 доповнити новою частиною такого змісту: “3. Ті самі дії, вчинені з хуліганського мотиву,- карається …”; 6) ч.2 ст. 126 після слів “його близьких” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 7) ч.2 ст. 129 після слів “організованої групи” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 8) ч.2 ст. 162 після слів “його застосування” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 9) ч.2 ст. 194 після слова “способом” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 10) ч.2 ст. 194-1 після слів “групою осіб” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 11) ч.2 ст. 277 після слів “матеріальної шкоди” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”; 12) ч. 5 ст. 298 після слів “службового становища” доповнити словами “чи з хуліганського мотиву”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Кузнецова Л. О. Визначення ознак об'єкта хуліганства за законодавством окремих зарубіжних країн / Л. О. Кузнецова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Серія Право. - Випуск 11. - 2008. - С. 311-314.

2. Кузнецова Л. О. Визначення ознак об'єктивної сторони хуліганства за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн / Л. О. Кузнецова // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький. - 2009. - № 1. - С. 292-295.

3. Кузнецова Л. О. Визначення ознак суб'єктивної сторони хуліганства за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн / Л. О. Кузнецова // Наше право. - 2009. - № 1. - Ч. 2. - С. 17-21.

4. Кузнецова Л. О. Визначення ознак суб'єкта хуліганства за законодавством окремих зарубіжних країн / Л. О. Кузнецова // Право і суспільство. - 2010. - № 5. - С. 141-144.

5. Кузнецова Л. О. Визначення кваліфікуючих ознак хуліганства: зарубіжний досвід нормотворення / Л. О. Кузнецова // Сучасна юридична наукова думка : зб. тез міжнарод. науково-практ. інтернет-конф. ; [частина 2]. - Тернопіль : ФО-П Шпак В.Б., 2008. - С. 24-26.

...