Матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 343.98

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ НОСІЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБУ ЗЛОЧИНЦЯ ТА ЇХНЄ ВИКОРИСТАННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ

Калюга Каріна Вікторівна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Лукашевич Віталій Григорович, Класичний приватний університет, проректор.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Стратонов Василь Миколайович, декан юридичного факультету Херсонського державного університету.

- кандидат юридичних наук, доцент Юнацький Олександр Володимирович, доцент кафедри криміналістики факультету з підготовки слідчих Запорізького юридичного інституту ДДУВС.

Захист відбудеться "12" жовтня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий "10" вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Рябчинська

Анотації

Калюга К.В. Матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню комплексу теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з дослідженням певних особливостей огляду місця події та оптимізації роботи з обліковою інформацією. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю подальшого розвитку та формування нових підходів до огляду місця події, роботи з обліковою інформацією, висування та виведення наслідків версій.

Досліджено гносеологічні основи утворення інформації на місці злочину. Виявлено та піддано авторській класифікації різні властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину: фізико-біологічні (27 категорій) та соціальні (42 категорії). Викладено авторську позицію стосовно носіїв інформації про особу злочинця при дослідженні матеріальної обстановки місця події - виокремлено понад 107 категорій.

На цій основі розроблено конструктивні пропозиції щодо вдосконалення роботи слідчих та спеціалістів при проведенні огляду місця події, стосовно обставин за слідовою картиною, а також напрямів використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування.

Запропоновано рекомендації, спрямовані на перетворення вихідних фактичних даних про злочин і особу злочинця у доказі, пошук і виявлення нових носіїв інформації про особу злочинця, методів негайного використання отриманої інформації тощо.

Ключові слова: криміналістична інформація, джерела інформації, носії інформації, місце вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, сліди злочину, огляд місця події, особа злочинця, кримінальна реєстрація, версія, планування.

Калюга К.В. Материально-фиксированные носители информации о личности преступника и их использование на первоначальном этапе расследования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена исследованию комплекса теоретических и практических проблем, связанных с исследованием отдельных особенностей осмотра места происшествия и оптимизации работы с учетной информацией. Актуальность темы исследования обусловлена необходимостью дальнейшего развития и формирования новых подходов к осмотру места происшествия, работы с учетной информацией, выдвижения и вывода последствий версий.

В работе рассмотрено место преступления как источник информации о личности преступника. В этом контексте исследованы гносеологические основы образования информации на месте преступления. Выявлено и подвергнуто авторской классификации различные свойства человека, которые отражаются в материальной среде во время совершения преступления: физико-биологические (27 категорий) и социальные (42 категории). Изложено авторскую позицию относительно носителей информации о личности преступника при исследовании материальной обстановки места происшествия - выделено более 107 категорий.

Проанализированы и систематизированы вопросы, позволяющие повысить эффективность деятельности следователя по сбору данных о материально-фиксированных носителях информации о личности преступника и их использования на начальном этапе расследования.

На этой основе разработаны конструктивные предложения по усовершенствованию работы следователей и специалистов при проведении осмотра места происшествия, относительно обстоятельств по следовой картине, а также направлений использования полученной информации о личности преступника при выдвижении криминалистических версий и планировании первоначального этапа расследования.

Изучены криминалистические учёты и информационно-поисковые системы как источники информации о личности преступника. Конструктивной критике подвергнуто функционирование криминалистических учетов информации о признаках человека; проанализированы недостатки и пробелы современной системы уголовной регистрации, возможностей использования "базовой" информации криминалистических учетов для определения круга возможно причастных к совершению преступления лиц. Разработаны соответствующие программы и конкретные мероприятия по совершенствованию организации системы криминалистической регистрации, в частности, картотеки субъективных портретов, универсальной системы учета, единой автоматизированной дактилоскопической системы и т.п.

Обобщена современная система криминалистической регистрации и определены направления ее совершенствования; виды криминалистических учётов, в которых сосредоточена информация о личности преступника; пути оптимизации работы с учетной информацией о личности преступника, полученной с места происшествия (впервые разработан и предложен образец Типовой статистической карточки на материальные носители информации, полученные при осмотре места происшествия, которые содержат данные о личности преступника).

Предложены рекомендации, направленные на преобразование исходных фактических данных о преступлении и личности преступника в доказательства, поиск и выявление новых носителей информации о личности преступника, методов немедленного использования полученной информации и тому подобное.

Представлены направления использования информации о личности преступника во время выдвижения криминалистических версий и планирования первоначального этапа расследования.

Ключевые слова: криминалистическая информация, источники информации носители информации, место совершения преступления, обстановка совершения преступления, следы преступления, осмотр места происшествия, личность преступника, уголовная регистрация, версия, планирование.

Kaljuga K.V. Materially-fixed data-carriers of the criminal personality and their implementation in an initial stage of investigation. - Manuscript.

Dissertation on tree receipt of scientific degree of candidate of law sciences after specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Forensic Science; Forensic Examination; Operational Search Actions. - Zaporizhzhya National University. - Zaporizhzhia, 2011.

The dissertation contains a set of theoretical and practical issues connected with investigation of certain peculiarities of the view of the scene of crime and optimization of the work with recording information.

Relevance of the research issue is determined by the necessity of further development and creating new approaches to the view of the scene of crime, work with recording information, advancement and diversion of lead effects.

Investigated epistemological foundations of education information on the crime scene. Identified and subjected to the author's classification of different human characteristics, displayed in the material environment during a crime of physical and biological (27 categories) and social (42 categories). Presents the author's position on the media the identity of the offender in the study of physical environment scene - specifically mentioned over 107 categories.

On this basis, developed a constructive proposals for improvement of investigators and experts in a review of the scene, about the circumstances under trace a picture and directions of received information about the identity of the perpetrator during the nomination forensic versions and planning the initial phase of the investigation.

Proposed recommendations aimed at transforming the source of evidence about the crime and the identity of the perpetrator in evidence, search and discovery of new media on the identity of the perpetrator, methods of immediate use of the information received and more.

Key words: criminalistic information, information sources, media, place of crime, the crimesituation, traces of crime scene examination, the person of the offender, the criminal register, version, planning.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми пов'язана з тим фактом, що злочинність залишається однією з нагальних проблем сучасного українського суспільства. Боротьба зі злочинами - прямий обов'язок держави, правоохоронні органи якої стоять на захисті законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства.

В оптимізації цього процесу важливу роль відіграє повноцінне застосування сучасних досягнень науки і техніки. Доцільність такого підходу до процесуальної діяльності зумовлена насамперед тим, що застосування сучасних науково-технічних засобів сприяє розширенню спектра носіїв інформації про особу злочинця.

Отже, першочерговим завданням діяльності з розслідування злочинів є вдосконалення її способів і методів, забезпечення потреб практики новітніми досягненнями сучасного науково-технічного прогресу.

Розширення пізнавальних можливостей такої діяльності відбувається завдяки виявленню даних про зовнішній та внутрішній, суб'єктивний бік злочинної події. Разом з тим її пізнавальні можливості на практиці використовуються недостатньо. У криміналістичній теорії детально розроблено питання, що належать до технологічної сторони огляду місця події, і є лише окремі вказівки щодо необхідності встановлення суб'єктивного боку події, що розслідується. Гносеологічні ж основи проведення огляду місця події не здобули необхідного наукового висвітлення. Якоюсь мірою це результат обмеженого тлумачення процесів пізнання на першочерговому етапі розслідування. Одночасно мають силу ще й застарілі уявлення про те, що під час огляду місця події вирішується завдання лише з виявлення та фіксації обстановки і слідів злочину як основи для подальшого висування версій про злочинну подію та окремі її обставини.

У цьому плані дисертант виділяє проблему дослідження певних особливостей огляду місця події та оптимізації роботи з обліковою інформацією щодо особи злочинця.

Різні аспекти проблеми розглядалися багатьма вченими, зокрема, В.П. Бахіним, Р.С. Бєлкіним, І.Ф. Герасимовим, В.Г. Гончаренком, А.В. Дуловим, О.М. Зініним, Г.Г. Зуйковим, О.А. Кириченком, В.О. Коноваловою, В.П. Колмаковим, І.Ф. Криловим, О.М. Ларіним, В.К. Лисиченком, І.М. Лузгіним, В.Г. Лукашевичем, В.О. Образцовим, М.С. Польовим, М.В. Салтевським, М.Я. Сегаєм, М.О. Селівановим, В.О. Снєтковим, В.М. Стратоновим, М.М. Хлинцовим, В.Ю. Шепітько, В.І. Шикановим, О.В. Юнацьким, М.П. Яблоковим, І.Н. Якимовим та іншими. Їхні наукові праці й стали теоретичним підґрунтям проведеного дослідження.

Однак складність і багатоаспектність зазначеної проблеми потребують подальшої розробки наукових основ діяльності з розслідування злочинів відповідно до потреб практики. Отже, актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розробки та застосування принципово нових технологій розслідування кримінальних справ узагалі та провадження окремих слідчих дій зокрема, спрямованих на вилучення, збирання й дослідження криміналістично значущої інформації, у тому числі подальшого розвитку та формування нових підходів до огляду місця події, роботи з обліковою інформацією стосовно особи злочинця, висування та перевірки слідчих версій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету, відповідає спеціальній науково-дослідній темі: "Основні напрями реформування законодавства України в контексті Європейської інтеграції" (номер державної реєстрації 0101U004048). Тема дисертації затверджена науково-технічною радою Запорізького державного університету (протокол № 05 від 14.12.2006 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета полягає в розробці сучасної наукової концепції збирання, дослідження та використання інформації про особу злочинця на початковому етапі розслідування й наукового обґрунтування практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організаційно-методичного забезпечення діяльності слідчого та спеціаліста (експерта) на цій стадії.

Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено такі завдання:

- дослідити гносеологічні основи утворення інформації на місці злочину;

- виявити властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину;

- дослідити та узагальнити дані про матеріальну обстановку місця події та носії інформації про особу злочинця;

- дослідити та узагальнити сучасну систему криміналістичної реєстрації та розробити напрями її вдосконалення; види криміналістичних обліків, у яких зосереджено інформацію про особу злочинця; шляхи оптимізації роботи з обліковою інформацією про особу злочинця, отриманою з місця події; використання "базової" інформації криміналістичних обліків для визначення кола імовірно причетних до вчинення злочину осіб;

- розробити прийоми аналізу отриманої з місця події інформації для виокремлення можливого кола осіб, причетних до вчинення злочину; прийоми виведення наслідків версій щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій;

- розробити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення роботи слідчих та спеціалістів при проведенні огляду місця події, стосовно обставин за слідовою картиною, а також напрямів використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування;

- сформулювати рекомендації щодо вдосконалення роботи слідчих та спеціалістів з матеріальними носіями інформації на місцях події, з метою встановлення кола підозрюваних та подальшого його зменшення.

Об'єкт дослідження - закономірності утворення, відображення та дослідження матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування.

Предмет дослідження - матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є найбільш загальні закони пізнання й розвитку природи та суспільства, сучасна теорія наукового пізнання соціальних і правових явищ. Так, історико-правовий метод застосовано під час розгляду поняття місця злочину як джерела інформації про особу злочинця (підрозділ 1.1); логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного використаний під час аналізу понятійного апарату, його поглиблення, визначення сутності й особливостей матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця (підрозділи 1.2, 1.3); компаративно-правовим методом досліджено та визначено особливості сучасної системи кримінальної реєстрації (підрозділ 2.1); структурно-функціональний метод аналізу використано з метою дослідження криміналістичних обліків та інформаційно-пошукових систем як джерел інформації (підрозділ 2.2); формально-юридичний (догматичний) - для дослідження правової природи та організаційно-прикладного підґрунтя оптимізації роботи з обліковою інформацією (підрозділ 2.3); системно-структурним методом досліджено напрями використання отриманої криміналістичної інформації (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3); статистичний метод застосовано з метою аналізу стану, перспектив розвитку, виявлення особливостей та визначення напрямів удосконалення теоретико-правових засад і практики аналізу отриманої з місця події інформації та обґрунтування припущень стосовно особи злочинця (підрозділ 3.1); соціологічні та психологічні методи застосовано під час визначення особливостей використання "базової" інформації криміналістичних обліків і прийомів роботи з криміналістичними версіями та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій (підрозділи 3.2, 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що вперше в Україні на монографічному рівні здійснено комплексне концептуально-цілісне дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця та їхнього використання на початковому етапі розслідування.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, зокрема:

уперше:

- проаналізовано та систематизовано питання, що дають змогу побудувати відповідну технологію, спрямовану на підвищення ефективності діяльності зі збору даних про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування за сьома інформаційно-слідовими блоками; визначено напрями вдосконалення діяльності слідчого з огляду місця події; сформульовано вимоги до організаційної роботи з розкриття злочину за "гарячими слідами";

- виявлено та типізовано властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину: фізико-біологічні (за 27 категоріями) та соціальні (за 42 категоріями);

- виявлено, узагальнено та класифіковано понад 107 категорій носіїв інформації про особу злочинця при дослідженні матеріальної обстановки місця події;

- узагальнено недоліки та прогалини сучасної системи кримінальної реєстрації за результатами проведених анкетувань, експертів (спеціалістів) та слідчих;

- розроблено та запропоновано зразок облікової форми статистичної картки на матеріальні носії інформації з місця події щодо інформації про особу злочинця, отриманої з матеріальних носіїв місця події;

- запропоновано авторське визначення прийомів аналізу отриманої з місця події інформації для обґрунтування припущень стосовно особи злочинця і прийомів виведення наслідків версій щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій;

удосконалено:

- існуючі методики збору інформації про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування, а також використання отриманої інформації у процесі проведення розшукових і слідчих дій;

- наукове обґрунтування методичної моделі розумової та практичної діяльності слідчого;

набули подальшого розвитку:

- методи вдосконалення організаційно-тактичної діяльності з огляду місця події з метою отримання інформації стосовно особи, яка вчинила злочин, і її причетності до події та своєчасного залучення науково-технічних досягнень (засобів і приладів виявлення слідів, їхньої фіксації та дослідження), які призначені чи можуть бути пристосовані до потреб слідчої практики;

- організаційні заходи оптимізації функціонування криміналістичних обліків (баз даних) інформації про якості й ознаки людини; аналіз недоліків і прогалин сучасної системи кримінальної реєстрації, можливостей використання "базової" інформації криміналістичних обліків для визначення кола імовірно причетних до вчинення злочину осіб.

Емпіричну базу дослідження становлять результати проведеного анкетування за темами: "Криміналістичні обліки та інформаційно-пошукові системи як джерела інформації про особу злочинця" та "Напрямки використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування", дані експертів (спеціалістів), що мають допуски до огляду місця події, слідчих, а також оперативних співробітників правоохоронних органів і викладачів ВНЗ з тринадцяти областей України й АРК (близько 1000 опитаних), дослідження протоколів оглядів місць події і додатків до них у кримінальних справах (період 2005-2011 рр.), думок науковців-криміналістів та практичних працівників органів внутрішніх справ. При підготовці роботи використовувався досвід роботи автора, який працює на посаді старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертаційній роботі, можуть бути реалізовані в:

- науково-дослідній сфері - слугувати підґрунтям для подальшого опрацювання проблеми криміналістичного вчення про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування;

- правотворчій діяльності - для розробки відомчих нормативних актів щодо організації та технології огляду місця події;

- правозастосовній діяльності - для вдосконалення правоохоронної практики та забезпечення поліпшення ефективності огляду місця події й використання інформації про особу злочинця на початковому етапі розслідування, а також під час розробки й удосконалення криміналістичних обліків і оптимізації прийомів роботи з криміналістичними версіями щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій; для підвищення ефективності діяльності експертної служби (акт впровадження від 22.03.2011 р.);

- навчальному процесі - при підготовці навчально-методичних матеріалів з дисциплін "Криміналістика", "Актуальні проблеми криміналістики", "Кримінальний процес", "Судова експертиза", "Основи криміналістики", "Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС" та "Досудове слідство" при підготовці курсантів, студентів і слухачів (акт впровадження від 21.01.2011 р., акт впровадження від 29.03.2011 р.); у професійній підготовці працівників експертної служби, підвищенні їх кваліфікації; організації взаємодії експерта (спеціаліста) з підрозділами органів внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що подані в науковій роботі, отримано самостійно. З публікацій, підготовлених у співавторстві, використано лише результати, що належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й рекомендації дисертаційної роботи були представлені та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних конференціях та інтернет-конференціях: "Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю" (м. Донецьк, 2007, "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 2007, 2008, 2009, 2010); "Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи" (м. Запоріжжя, 2007); "Розвиток юридичної науки на сучасному етапі" (м. Тернопіль, 2007); "Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених" (м. Запоріжжя, 2008); "Актуальні питання юридичної науки" (Тернопіль, 2008); "Майбутні юристи про права і свободи громадян", (м. Запоріжжя, 2008); "Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених" (м. Запоріжжя, 2009); "Реформування сучасної правової системи" (м. Донецьк, 2009); "Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів" (м. Запоріжжя, 2009); "Майбутні юристи про проблеми права" (м. Запоріжжя, 2010); "Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів" (м. Київ, 2010); "Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів" (Запоріжжя, 2010); "Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення" (м. Київ, 2010); "Кримінально-правова наука в умовах сучасних трансформаційних процесів" (м. Херсон, 2010); "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (м. Запоріжжя, 2010); "Ґенеза публічного права: від становлення до сучасності" (VІ Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 2010); "Сучасне міжнародне та вітчизняне право: теоретичні та практичні проблеми регулювання суспільних відносин" (м. Запоріжжя, 2010); "Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Харків, 2011); "Сучасна освіта і наука в Україні: наукові здобутки, стан і перспективи" (м. Миколаїв, 2011); "Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи" (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження викладено в 29 публікаціях, з яких вісім - статті у наукових фахових виданнях, 21 - тези доповідей на конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (300 найменувань) та додатків (13). Загальний обсяг роботи становить 260 сторінки, з них основного тексту - 178 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості теми дисертаційного дослідження, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методологічні засади, наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну та практичну значущість, надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації, приведена також щодо публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

Розділ 1 - "Місце злочину як джерело інформації про особу злочинця" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Гносеологічні основи утворення інформації на місці злочину" розглянуто загальні положення, поняття, склад, закономірності процесів сприйняття інформації, її зберігання, трансформації та використання.

Автор виходить з того, що в об'єктивній реальності не існує інформації взагалі. Її поява зумовлюється двома моментами: відображенням - об'єктивною передумовою появи будь-яких змін в оточуючому середовищі, та активною пізнавальною діяльністю суб'єкта - споживача інформації. При цьому зазначає, що "зняті" таким чином відомості "об'єктивуються", "опредмечуються" у формі суб'єктивного образу споживача інформації (слідчого), який у подальшому може бути перетворений у ту чи іншу матеріальну форму - залежно від носія інформації. У своїх міркуваннях дисертант виходив з того, що властивості цього відображувального об'єкта є фактом, який існує поза та незалежно від свідомості людини. Факт, що лежить в основі інформації, у науковій літературі зветься "базовим фактом", або прихованою, потенційною інформацією. Він завжди подається на певному носії, яким може бути будь-яке матеріальне тіло. Інформація виникає та існує в момент діалектичної взаємодії об'єктивних даних і суб'єктивних методів. Інформація не є статичним об'єктом - вона динамічно змінюється та існує тільки в момент взаємодії даних і методів. Увесь інший час вона перебуває в стані даних. Таким чином, інформація існує тільки в момент проходження інформаційного процесу.

При цьому звертається увага та виділяються такі закономірності, що утворюють інформацію: всім об'єктам живої та неживої природи притаманна властивість утворення інформації; слідоутворення виникає в процесі контакту об'єктів, які приведені в дію їх власною енергією або надано їм з інших джерел; перебуваючи у взаємозв'язку зі злочином і стаючи джерелами інформації, відображають його (злочин); відображення об'єктів, тобто взаємодія та відтворення, залежать від рівня організації об'єктів (форм руху), що взаємодіють; якщо подія існує тепер чи існувала в минулому, то обов'язково має бути її відображення - сліди, та, навпаки, якщо існують сліди, то обов'язково існувала й подія; кількість первинно відображеної інформації в сліді залишається незмінною, визначається тільки механізмом слідоутворення та рівнем організації об'єктів, що взаємодіють, не залежно від суб'єкта сприйняття інформації; але властивість відображувального об'єкта, яка є фактом, що існує поза та незалежно від свідомості людини, може бути й не затребувана споживачем і не стати власне інформацією; для добування інформації, тобто вміння читати сліди, необхідно знати код, тобто механізм слідоутворення.

Підрозділ 1.2. "Характеристика властивостей людини, що відображується у матеріальному середовищі під час вчинення злочину" присвячено дослідженню особи, що вчинила злочин, як певної сукупності соціальних, фізико-біологічних і психологічних властивостей, що відрізняє її від усіх інших (В.Г. Лукашевич, М.В. Салтевський). Зроблено акцент на тому, що під час вчинення злочину всі три види властивостей відображаються матеріально, в оточуючому середовищі, та суб'єктивно - у пам'яті людей, і стають джерелами інформації, яка сприяє виділенню кола осіб, причетних до цього злочину.

Під таким кутом зору дисертант детально аналізує соціальні властивості, які характеризують людину як особистість, та джерела, у яких вони відображаються. Так само проаналізовано фізико-біологічні властивості людини як фізичного тіла - її зовнішня та внутрішня будова, функціональна діяльність та джерела, у яких ці властивості відображаються, а також психофізіологічні і психологічні властивості, що відображають стан людини, характеризують тип її нервової діяльності. Окремо розглянуто фізичні недоліки людини: глухота, сліпота, недоумство, різні каліцтва тощо.

Названі властивості розглянуто автором як відносно стійкі показники, що відображають своєрідність фізичної особи, специфічність умов, у яких відбувається її розвиток, тощо. Вони є об'єктами оперативно-пошукових систем і криміналістичних обліків, які дають змогу ідентифікувати особу, що вчинила злочин. У цьому аспекті дисертант пропонує власну систематизацію носіїв інформації про особу злочинця при дослідженні матеріальної обстановки місця події - виявлено та класифіковано понад 107 категорій таких носіїв. слідчий злочинець криміналістичний розслідування

У роботі виявлено, досліджено та піддано авторській класифікації різні властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину: фізико-біологічні - 27 категорій; соціальні - 42 категорії, - які дають змогу максимально індивідуалізувати та використовувати отриманий результат для оптимального застосування існуючих оперативно-пошукових систем та криміналістичних обліків.

З метою збору та оперативного використання доказової інформації про особу, яка вчинила злочин, на стадії провадження невідкладних слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів дисертант пропонує рекомендації, спрямовані на: перетворення вихідних фактичних даних про злочин і особу злочинця на докази; уточнення і доповнення наявної інформації стосовно ознак встановлюваної особи і на цій основі розширення та поглиблення уявлень про місце, час, мотив, спосіб, суб'єктів розслідування та інші обставини; пошук і виявлення носіїв інформації, яка після її одержання може бути безпосередньо використана для побудови версії про особу злочинця; вживання екстрених заходів щодо негайного використання встановлених даних про злочинця для з'ясування місця його перебування та його затримання тощо.

У підрозділі 1.3. "Дослідження матеріальної обстановки місця події" автор, узагальнюючи слідчий досвід та власні практичні спостереження, пропонує та обґрунтовує досліджувати матеріальну обстановку місця події за сьома виділеними ним інформаційно-слідовими блоками: 1) матеріальна обстановка місця події, у якій відображаються сліди вчинення злочину (дій злочинця та потерпілих, інших осіб; їхньої взаємодії тощо); 2) предмети (об'єкти) безпосереднього злочинного посягання; 3) засоби (знаряддя, реманент) вчинення злочину - як збірне поняття, що включає будь-які предмети матеріального світу, використовувані суб'єктом у механізмі злочинної діяльності (вони можуть бути як спеціально виготовленими зі злочинною метою інструментами та пристроями, так і пристосованими знаряддями праці ("злодійські інструменти"), а також непристосованими предметами - твердими, рідкими, сипучими, газоподібними, за допомогою яких можна висувати припущення стосовно фаху та здібностей особи); 4) речі й предмети, залишені (кинуті, загублені тощо) злочинцем на місці події; 5) речі й предмети, випадково занесені на місце події після вчинення злочину (інформація про речі й предмети, залишені (кинуті, загублені тощо) злочинцем на місці події та про речі й предмети, випадково занесені на місце події після вчинення злочину, хоча часто й не мають безпосереднього стосунку до події злочину, але впливають на юридичну оцінку події в цілому або оцінку конкретних дій певної особи); 6) сліди (ознаки) негативних обставин; 7) сліди (ознаки) інсценування.

Усі перелічені блоки як окремі ланки в причинному ланцюзі фактів і явищ, на думку автора, у своїй сукупності становлять вихідну інформаційно-пізнавальну базу розслідування й раннього встановлення особи злочинця під час огляду місця події.

Виходячи з вищесказаного, дисертант пропонує сім основних нормативно-методичних напрямів удосконалення організаційної, пізнавальної та засвідчувальної діяльності слідчого під час огляду місця події.

Розділ 2 - "Криміналістичні обліки та інформаційно-пошукові системи як джерела інформації про особу злочинця" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Сучасна система кримінальної реєстрації та напрями її вдосконалення" проаналізовано сучасний стан й обґрунтовано заходи щодо вдосконалення існуючих обліків.

Досліджувався порядок ведення та ефективність використання сучасних обліків в експертно-криміналістичних підрозділах МВС України, а саме: центральна картотека слідів рук; центральна колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху; рельєфних підошов взуття; волокон і волосся тощо; картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб'єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів; зразків почерку осіб, які займаються підробкою медичних рецептів; зразків печаток і підписів лікарів, які виписують рецепти на одержання медичних засобів; мікрооб'єктів; слідів рукавиць; замків і ключів; зразків волокон і волосся; відеомасив осіб, які взяті на облік.

На думку автора, існуюча система кримінальної реєстрації потребує комплексної реорганізації. Почати її доцільно з проведення інвентаризації наявного об'єктного масиву кожного обліку, оцінювання ступеня його досконалості та ефективності використання органами дізнання і досудового слідства, а також визначення раціональних шляхів новації способів і технічних засобів обліку об'єктів та реквізитів облікових документів, правил їх заповнення й подання в реєстраційні підрозділи. Таке дослідження також має бути спрямоване на виявлення можливостей уніфікації взаємопов'язаних видів обліків або об'єднання з метою спрощення їх ведення і більш повного використання облікових даних про конкретні об'єкти (наприклад, уніфікація обліків осіб, які вчинили злочини, але з певних передбачених законом підстав звільнені від покарання, і засуджених осіб; об'єднання на основі впровадження сучасних інформаційно-довідкових технологій алфавітного і дактилоскопічного обліків тощо. Потребує подальшого дослідження й відповідного обґрунтування питання доцільності поділу системи криміналістичної реєстрації залежно від особливостей облікових об'єктів на три типи обліків (оперативно-довідкові, криміналістичні, довідково-допоміжні), оскільки така диференціація є певним чином штучною і не досить зручною в користуванні.

Підкреслено необхідність розробки програми і конкретних заходів з удосконалення організації системи криміналістичної реєстрації в цілому, визначення напрямів оновлення існуючих і створення нових видів обліків, доцільності й технічних можливостей їх автоматизації (комп'ютеризації), а також упровадження нових методів збирання необхідних даних про об'єкти, що реєструються, більш раціональних форм облікових документів тощо.

Підрозділ 2.2. "Види криміналістичних обліків, у яких зосереджено інформацію про особу злочинця" присвячено аналізу сучасного стану існуючих обліків.

Досліджувалися оперативно-пошукові; інформаційно-довідкові криміналістичні обліки, а саме оперативно-пошукові обліки, що містять об'єкти, які безпосередньо пов'язані з подією злочину та, як правило, вилучені під час оглядів місця події або при проведенні оперативних заходів та першочергових (невідкладних) слідчих дій - дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб'єктивних портретів тощо. А також інформаційно-довідкові обліки (колекції і картотеки), що комплектуються об'єктами та даними, які безпосередньо не пов'язані з подією злочину й отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру - зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги тощо.

Зазначено, що кожний з цих видів криміналістичних обліків побудований за певними класифікаційними ознаками об'єктів і здійснюється через їх опис, фотографування та натурально-колекційну систематизацію у вигляді реєстраційних карток, альбомів, колекцій, магнітних стрічок, дискет, дисків, а також інформаційно-довідкових банків даних тощо. Звернено увагу, що об'єктно-описовий масив кожного з таких обліків щорічно збільшується, а картотечна, альбомна і натурально-колекційна будова надто трудомістка і незручна в оперативно-практичному використанні органами дізнання й слідства.

Тому обґрунтовано, що все більше зростання й ускладнення завдань посилення боротьби зі злочинністю, з одного боку, та поява нових науково-технічних досягнень, які трансформуються криміналістикою в більш досконаліші методи і технічні засоби виявлення, фіксації та дослідження різної за походженням інформації про механізм вчинення злочинів і осіб, що їх вчинюють, у тому числі про об'єкти, котрі реєструються в тих чи інших криміналістичних обліках - з іншого боку, створює об'єктивні можливості подальшого розширення кола об'єктів криміналістичної реєстрації, а відтак - удосконалення всієї системи існуючих криміналістичних видів обліків та оновлення їх науково-методичних основ побудови і технічної бази з метою оптимізації функціонування та практичного використання.

Автором запропоновано такі напрями вдосконалення системи криміналістичних обліків: створення такого окремого виду криміналістичного обліку, як картотеки суб'єктивних портретів; розробка універсальної форми обліку - електронної картки, що дають змогу отримувати інформацію в будь-якій зручній формі, а пошук здійснювати за будь-якою ідентифікаційною ознакою та перейти на єдину для МВС України автоматизовану дактилоскопічну систему, сумісну з іншими.

У підрозділі 2.3. "Оптимізація роботи з обліковою інформацією про особу злочинця, отриманою з місця події".

Зібрані відомості про особу злочинця та його кримінальну поведінку вивчалися дисертантом з погляду створення фактичної бази для прийняття обґрунтованих правових, організаційних та тактичних рішень на початковій стадії розслідування: визначити коло підозрюваних і напрям їхнього пошуку, висунути слідчі версії, одержати пошукову інформацію про предмети, що знаходилися в злочинця або були використані ним під час здійснення злочину, про викрадені об'єкти тощо. Зверталася увага на те, що обліки, будучи джерелом швидкого одержання тих чи інших даних, сприяють підвищенню рівня інформаційного забезпечення проведення експертиз і попередніх досліджень, їхньої достовірності й обґрунтованості.

За результатами проведеного дослідження автором було виявлено ряд практичних проблем роботи з криміналістичними обліками та системою криміналістичної реєстрації в цілому, тому наголошено, що для підвищення ефективності розкриття й розслідування злочинів є необхідним ряд заходів, спрямованих на розширення пошуково-пізнавальних можливостей слідчого.

На підставі проведеного дослідження дисертант пропонує шляхи оптимізації роботи з обліковою інформацією про особу злочинця, отриманою з місця події, за такою схемою: під час огляду місця події та збирання інформації про особу злочинця за допомогою запропонованого дисертантом зразка нової вдосконаленої Типової статистичної картки на матеріальні носії інформації, що здобуті під час огляду місця події та містять дані стосовно особи злочинця, слідчий виділяє з усієї наявної інформації дані, що мають імовірний стосунок до досліджуваних обставин, вивчає їх і потім відбирає факти, що дійсно перебувають у причинно-наслідковій, тимчасовій та іншій формах зв'язків із зазначеними обставинами, тобто формує інформаційний базис версії. Ця інформація, що отримана з навколишньої матеріальної обстановки місця події, включається в криміналістичні обліки та використовується з метою визначення кола осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Будучи джерелом швидкого одержання тих чи інших даних, обліки сприяють підвищенню рівня інформаційного забезпечення проведення експертиз і попередніх досліджень, їхньої достовірності й обґрунтованості. Далі слідчий, користуючись наявними знаннями, особистим досвідом і даними узагальненої практики, оцінює сукупність установлених фактів і передбачувану причину, формує на цій основі умовивід у вигляді можливого судження, у тому числі за допомогою комп'ютерної техніки (занесення та пошук інформації в автоматизованих базах даних), що дає ймовірне пояснення походженню або властивостям окремих обставин злочину або події злочину в цілому. Так він окреслює приблизне коло категорій підозрюваних, які імовірно причетні до події злочину і яких слід розшукувати. Якщо не можна висунути версію про особу злочинця, то вибудовує її щодо кола осіб, серед яких слід розшукувати (наприклад осіб, які вчиняли ці види злочинів). Шляхом аналізу версій звужує їхнє коло (застосування отриманих даних у розробці типажної схожості особи, які формуються в групову належність, та ідентифікація особи злочинця). Цьому слугують різноманітні криміналістичні обліки.

Розділ 3 - "Напрями використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Прийоми аналізу отриманої з місця події інформації та обґрунтування припущень стосовно особи злочинця", детально було проаналізовано наявні рекомендації та "інструкції" щодо огляду місця події, які, на думку автора, здебільшого мають надто загальний, формальний характер, й потребують ретельної конкретизації закладених у них правил та методів, адаптування до "робити" на практиці. Особливо це стосується прийомів аналізу інформації, що оперативно отримується під час огляду, та шляхів її використання безпосередньо на місці пригоди.

Звідси дисертант аналізує та показує сутність отримання інформації стосовно особи злочинця при огляді місця події з матеріальних носіїв з метою поміщення її до криміналістичних обліків. З цією метою окреслює послідовну методичну схему розумової діяльності слідчого під час огляду місця події, зокрема слідчий: 1) виділяє з усієї наявної інформації дані, що мають імовірний стосунок до досліджуваних обставин; 2) вивчає їх; 3) відбирає факти, що дійсно перебувають у причинно-наслідковій, тимчасовій та інших формах зв'язків із зазначеними обставинами; 4) формує інформаційну базу версії; 5) користуючись наявними знаннями, особистим досвідом і даними узагальненої практики, оцінює сукупність установлених фактів і передбачувану причину; 6) формує на цій основі умовивід у вигляді можливого судження, що дає ймовірне пояснення походженню або властивості окремих обставин злочину чи події злочину в цілому; 7) окреслює приблизне коло підозрюваних, які імовірно причетні до події злочину і яких слід розшукувати.

Зазначається, що прийоми і форми аналізу інформації з метою встановлення особи злочинця, що використовуються в слідчий практиці, не відрізняються від тих, які застосовують у будь-якій галузі наукової чи практичної діяльності. Це процеси обґрунтованого припущення, відділення, порівняння, аналізу, синтезу, діагностики, гіпотези, опису, характеристики, вказівки, порівняння, пояснення, безпосередні та опосередковані висновки, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, пропозиції, причини й наслідку, сутності та явища, тотожності (схожості) і відмінності, закон виключного третього, закон достатньої підстави, доказування та спростування, які не підміняються, а доповнюють один одного.

Дисертантом вони розглядалися в порівнянні наукових положень криміналістики, кримінології, юридичної психології та інших наук, акумульованого досвіду слідчої (експертної) роботи з матеріалами конкретної справи, у зіставленні одиничних фактів і подальших наукових узагальнень. На цій основі запропоновано теоретичну модель розумової та практичної діяльності слідчого "Робота з джерелами інформації", що складається з базового набору елементів його організаційної, пізнавальної та засвідчувальної діяльності на етапі огляду місця події, яка будується за схемою: усвідомлення наукових знань (рекомендацій криміналістики) щодо типових матеріальних джерел (слідів), у яких відбувається подія злочину, - опанування методики та практики пошуку таких джерел, отримання від них належної інформації, її фіксація та подальше збереження - практична робота з цими джерелами інформації - зіставлення отриманої інформації з даними оперативних і криміналістичних обліків - висування відповідних версій - виведення з них слідств - планування початкового етапу розслідування.

У підрозділі 3.2. "Використання "базової" інформації криміналістичних обліків для визначення кола імовірно причетних до вчинення злочину осіб" розглянуто практичні аспекти проблеми використання криміналістичних обліків.

Автор, виходячи з того, що основні методи сприйняття та фіксації інформації, яка характеризує злочин як певний акт людської діяльності, аналогічні методам, що використовуються в інших сферах діяльності для виявлення й обробки однорідної за своєю фізичною природою інформації. Однак на шляху реалізації Концепції Національної програми інформатизації, а також наказу МВС України "Про створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України", наказу "Про інформаційні системи органів внутрішніх справ України", Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, Наказу Держкомстату України "Про затвердження концепції інформатизації органів державної статистики", Плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" вважаємо актуальним постійне вдосконалення роботи з обліковою інформацією про особу злочинця, отриманою з місця події.

У цьому плані головним напрямом розвитку криміналістичних обліків дисертант розглядає впровадження нових методик роботи з об'єктами, що пов'язане, насамперед, з усуненням ручної (візуальної) перевірки. Підкреслено, що процес придбання та впровадження автоматизованих дактилоскопічних систем досі відбувався децентралізовано. Відсутній уніфікований електронний стандарт певним чином заважає електронному обміну масивами слідів рук та дактилокарт між областями. За умови визначення базової для МВС України автоматизованої дактилоскопічної системи всі інші системи повинні бути сумісними з базовою чи поступово доводитись до сумісності.

Виявлено та проаналізовано ряд невирішених проблем регламентації форм, обсягу і способів інформації взаємодії в ході використання автоматизованих баз даних.

Простежується необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців для правоохоронних органів, працівників судів, котрі могли б ефективно захищати, шифрувати, зберігати та передавати службову інформацію по електронних мережах; які здатні комплексно вирішувати проблеми боротьби з комп'ютерними та іншими інформаційними злочинами, особливо на стадіях запобігання злочинам, їх викриття, локалізації шляхом застосування адекватних дій організаційно-правового характеру. Автор вказує на потребу в спеціальних інформаційно-аналітичних підрозділах.

У підрозділі 3.3. "Прийоми роботи з криміналістичними версіями щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій" розглянуто традиційний метод організації розслідування - планування дій слідчого під кутом зору його пізнавальної основи - слідчої версії.

Проаналізовано логічні основи цієї розумової операції, зокрема методів аналогії, індукції, дедукції. Виділено такий перелік прийомів роботи з версій щодо особи злочинця, який не є вичерпним: застосування моделювання; застосування тактико-психологічних прийомів; застосування логічних засобів розумової діяльності; застосування технічних прийомів; застосування органолептичного вивчення (огляду) прилеглої до місця вчинення злочину обстановки, тобто встановлення оглядовості; вивчення подібних справ; поради керівництва; консультації з відповідними спеціалістами; застосування спостереження тощо.