Механізм взаємодії джерел континентального та загального права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм взаємодії джерел континентального та загального права

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси глобалізації суттєво впливають на розвиток сучасних правових систем світу в цілому, і на правову систему України зокрема. Це сприяє не лише зближенню правових систем у межах відповідних типів, а й міжтиповій інтеграції. Особливо яскраво ці процеси відбуваються у системах європейського права, де у спільному правовому полі діють джерела національного та міжнародного права. Разом з тим, спостерігається зміна структури системи джерел права, способів досягнення узгодженості нормативно-правових приписів, засобів забезпечення цілісності правового регулювання в нових умовах, збалансованості у межах системи. Для досягнення такого стану національні правові системи намагаються створити та закріпити на законодавчому рівні механізм взаємодії джерел права. І відбувається все це за відсутності цілісної наукової теорії, яка б дозволила визначити основні параметри такого механізму з врахуванням трансформацій у сучасних системах джерел права, зокрема загального та континентального. Важливим такий механізм взаємодії є і для забезпечення ефективного функціонування системи джерел права України.

При цьому необхідно зазначити, що загальнотеоретичним питанням природи джерел права приділяється достатня увага як у зарубіжній, так і вітчизняній юридичній літературі, зокрема у працях С. Алєксєєва, В. Баранова, Ж.-Л. Бержеля, С. Бошно, Т. Гурової, Л. Зівса, Л. Корчевної, В. Лазарева, Л. Луць, М. Марченка, Н. Пархоменко, С. Полєніної, О. Скакун, Ю. Тихомирова та ін. Питанням функціонування та розвитку джерел міжнародного права присвячені праці В. Буткевича, С. Бахіна, С. Кашкіна, В. Муравйова, І. Лукашука, Л. Ентіна, В. Опришка, Б. Топорніна та ін. Проблеми розвитку джерел континентального права висвітлені у працях Р. Леже, Р. Давіда, В. Бойцової, М. Марченка, К. Осакве, Х. Кьотца, А. Саїдова та ін., а загального - у працях: Т. Апарової, Дж. Белла, С. Боботова, І. Богдановської, О. Зайчука, Р. Кросса, М. Марченка, Б. Малишева, К. Петрової, О. Романова та ін.

Деякі теоретичні питання формування механізмів взаємодії джерел європейського міжнародного та національного права, у контексті функціонування міждержавного типу правової системи, висвітлювалися у монографії Л. Луць «Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти)».

Проте малодослідженими у вітчизняній загальній теорії права залишаються проблеми формування та функціонування механізмів взаємодії сучасних джерел загального та континентального права, зокрема під кутом зору глобалізаційних процесів.

Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі конституційного права та правосуддя Одеського національного університету імені І.І. Мечникова у межах Державної цільової комплексної програми «Утвердження загальнолюдських цінностей в процесі становлення в Україні демократичної, правової держави» (номер державної реєстрації 0104U004620).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення основних параметрів та особливостей механізму взаємодії джерел загального та континентального права, зокрема і в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:

- уточнити поняття «механізм взаємодії джерел права» та виявити основні його параметри;

- визначити основні типи взаємодії та способи встановлення і підтримання зв'язків у системі джерел права;

- встановити умови збереження зв'язків та їх розірвання;

- розвинути положення про особливості джерел міжнародного, континентального, загального права, джерел права України;

- виявити особливості механізму взаємодії джерел континентального та міжнародного права;

- виявити механізму взаємодії джерел загального та міжнародного права;

- встановити сучасний стан та проблеми формування механізму взаємодії джерел права в Україні;

- сформувати пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та фіксації відповідних положень у національному законодавстві.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сучасні джерела міжнародного, загального та континентального права.

Предметом дисертаційного дослідження є механізм взаємодії сучасних джерел континентального та загального права.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософські, загальнонаукові підходи та методи, а також спеціально-юридичні методи.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід, який дозволив аналізувати джерела міжнародного, загального та континентального права як явища, що розвиваються. Типологічний підхід дозволив виокремити системи джерел міжнародного, загального, континентального права, ідентифікувати системи джерел права України із континентальною системою джерел права. Системний підхід дозволив проаналізувати відповідні системи джерел загального, континентального, міжнародного права як цілісні явища, а за допомогою структурно-функційного - виявити відповідні зв'язки у межах таких систем.

Формально-логічні методи дозволили виявити основні ознаки джерел права, сформулювати визначення поняття «механізм взаємодії джерел права».

Серед спеціально-юридичних методів використовувався герменевтико-правовий метод, який застосовувався для тлумачення міжнародних договорів та інших міжнародних правових актів, конституцій та інших національних джерел загального та континентального права, а також порівняльно-правовий, який дозволяє виявити подібні чи відмінні ознаки у відповідних системах джерел права та з'ясувати характер взаємодії джерел права з врахуванням цих ознак. Основне місце серед спеціально-юридичних методів займав метод загальної теорії права, який дозволив виявити особливості джерел загального, континентального, міжнародного права, встановити природу та основні параметри механізму взаємодії джерел права, виявити особливості механізмів взаємодії джерел загального та континентального права.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження зумовлена тим, що у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві воно є одним із перших монографічних досліджень основних параметрів та особливостей механізмів взаємодії джерел загального та континентального права, зокрема і в Україні.

Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:

уперше:

- визначені основні типи взаємодії (галузевий; однорівневий та багаторівневий; субординаційний та координаційний; та способи встановлення і підтримання зв'язків у системі джерел права; нормативно-актний, договірний, прецедентнмй; прямий та опосередкований); основні способи встановлення зв'язків (правотворчість) та їх підтримання зв'язків (систематизація);

- встановлено, що умовами збереження зв'язків у системі джерел права є якісна правотворча, правозастосовча та правотлумачна діяльність, а умова їх розірвання їх деформація;

- виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного континентального права зафіксований на конституційному рівні і діє на підставі принципу ієрархічності, а механізм їх взаємодії із джерелами міжнародного права конституційно закріплений не в повній мірі та потребує вдосконалення;

- виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного загального права зафіксований на конституційному рівні та діє як на засадах прецедентного права, так і на підставі принципу ієрархічності, а механізм їх взаємодії із джерелами міжнародного права чітко не визначений та потребує конституційно-правового закріплення;

- виявлено, що в Україні відсутній чітко сформований механізм взаємодії як джерел українського права, так і їх з джерелами міжнародного права.

- сформовані пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та фіксації основних його параметрів у Конституції України та Законі України «Про систему джерел права України».

удосконалено:

- визначення поняття механізму взаємодії джерел права як способу цілеспрямованого забезпечення узгодженості нормативно-правових приписів у межах системи з метою ефективної регламентації суспільних відносин;

положення про те, що механізм взаємодії джерел права має включати: принципи взаємодії; сфери та межі правового регулювання; правові засоби; суб'єктів її забезпечення; колізійний механізм;

набули подальшого розвитку:

- положення про особливості джерел міжнародного (створюються державами, міждержавними організаціями та їх інституціями; нормативні приписи формуються шляхом узгодження інтересів; визнання основним джерелом міжнародного договору; спеціальний порядок забезпечення; розширення сфери міжнародно-правового регулювання, визнання джерел інституційного права);

- положення про особливості джерел континентального права (їх поділ на первинні та вторинні; ієрархічність нормативно-правових актів; верховенство закону; фіксація первинних джерел на конституційному рівні; наявність значної кількості кодексів);

- положення про особливості джерел загального права (визнання основою їх системи судових прецедентів, наявність значної кількості законів та консолідованих актів, зміна характеру джерел прецедентного права);

- положення про ідентифікованість джерел українського права із джерелами континентального права, що проявляється в ієрархічності нормативно-правових актів, визнання веховенства конституції, наявності значної кількості кодифікованих актів, а також виявлено збільшення кількості законів, підзаконних актів, міжнародних договорів.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватися у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теорії джерел права, особливостей формування та функціонування системи джерел права України; для подальшого розвитку науки загальної теорії права; для підготовки підручників та посібників, методичних матеріалів, у навчальному процесі, при викладанні таких дисциплін, як «Загальна теорія права»; «Порівняльне правознавство», «Система джерел європейського права».

Дисертаційні положення, висновки та пропозиції можуть використовуватися у національній правотворчості та юридичній практиці в цілому.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри конституційного права та правосуддя, кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, а також на наукових та науково-практичних конференціях та семінарах: «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку»: ІІ Міжнародний науковий семінар (м. Сімферополь - с. Алушта, 25-29 квітня 2007 р.); «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку»: Міжнародна науково-практична конференція (м. Одеса, 30 травня 2008 р.); «63-я научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета Одесского национального университета им. И.И. Мечникова» (м. Одесса, 17-20 ноября 2008 г.); «Конституційно-правове регулювання суспільних відносин: минуле, сучасне, майбутнє»: наукова конференція (27 березня 2009 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 10 публікаціях (6 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України та 4 збірниках доповідей на наукових та науково-практичних конференціях).

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, які об'єднують 12 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 272 найменувань. Обсяг основного тексту складає 179 сторінок.

Основний зміст роботи

право континентальний законодавство

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок роботи з науковими планами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та охарактеризовано методологію дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію та опублікування.

Розділ 1 «Методологічні основи дослідження механізму взаємодії джерел права» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі» здійснюється аналіз наукових джерел за темою дисертації та зазначається, що питанням взаємодії джерел загального та континентального права у вітчизняній та зарубіжній літературі приділялося недостатньо уваги. Водночас, у правових дослідженнях достатньо уваги приділяється загальнотеоретичним питанням співвідношення поняття «джерела права» та «форма права»; юридичної природи джерел права; характеристики окремих джерел права.

При цьому звертається увага на те, що у юридичній літературі відсутні спеціальні дослідження, присвячені питанням забезпечення узгодженого функціонування правових приписів у сучасних системах джерел загального та континентального права, з врахуванням особливостей їх розвитку під впливом глобалізаційних процесів.

У підрозділі 1.2. «Методологія дисертаційного дослідження» висвітлюються методологічні засади дослідження механізму взаємодії джерел сучасного континентального та загального права, характеризуються основні його методи, обґрунтовується їх доцільність у цьому дослідженні.

У дисертації зазначається, що типологічний та системний підходи дозволили виокремити системи джерел міжнародного, загального та континентального права та розглядати їх як цілісні явища, у межах яких і формується механізм правової взаємодії. Застосування спеціально-юридичних методів, зокрема, герменевтико-правового, який дозволив здійснити тлумачення міжнародних договорів, конституцій, законів та порівняльно-правового, який дозволив виявити подібні та відмінні ознаки, сприяло створенню умов для загальнотеоретичного аналізу. Метод загальної теорії права займав провідне місце у методології дисертаційного дослідження і дозволив виявити загальні закономірності та особливості функціонування та розвитку системи джерел континентального та загального права, особливості механізмів їх взаємодії, зокрема і в Україні.

Розділ 2 «Теоретичні основи дослідження механізму взаємодії джерел права» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Механізм взаємодії джерел права: теоретичні аспекти» формується визначення поняття «механізм взаємодії джерел права», уточнюються основні його параметри: принципи взаємодії, сфери правового регулювання та їх межі; питома вага правових засобів; суб'єкти, що забезпечують взаємодію; колізійний механізм.

Визначені основні типи взаємодії за предметом регулювання, за юридичною силою, за природою джерел права, за характером взаємодії та способом встановлення і підтримання зв'язків.

У роботі встановлено умови збереження зв'язків у системі (наявність чіткої процедури правотворчості, правильне обрання зовнішньої форми виразу нормативно-правових приписів; нормативне закріплення механізмів реалізації нормативно-правових приписів) та умови розірвання зв'язків (деформація правотворчості; неправильне застосування нормативно-правових приписів тощо).

Зроблено висновок, що нормативне закріплення моделей правової взаємодії дозволяє використовувати типові способи забезпечення узгодженого функціонування нормативно-правових приписів у межах систем джерел права.

У підрозділі 2.2. «Особливості джерел сучасного міжнародного права» дається характеристика основних сучасних джерел міжнародного права; виявляються їх особливості з метою з'ясування об'єктивних умов забезпечення правової їх взаємодії з джерелами континентального та загального права у сучасних реаліях. Звертається увага на такі тенденції правового розвитку: у межах національного правового поля зростає питома вага міжнародних договорів; розширюються сфери міжнародного правового регулювання; внутрішньодержавне правове регулювання уподібнюється під впливом міжнародних правових стандартів. Все це викликає потребу у формуванні механізму взаємодії джерел міжнародного та національного права, для ефективності якого важливим є з'ясування природи джерел міжнародного та національного права, виявлення особливостей їх функціонування у сучасних умовах; забезпечення їх узгодженості у системі джерел права. Констатується, що у сучасних умовах коло джерел міжнародного права розширюється і за рахунок інституційних нормативно-правових актів міжнародних організацій.

Розділ 3 «Механізм взаємодії джерел континентального права» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Особливості джерел континентального права» зазначається, що під впливом глобалізаційних процесів система джерел континентального права стає більш урізноманітненою і потребує такого механізму взаємодії джерел права, який би забезпечував її збалансованість за нових умов.

Для сучасного континентального права є характерним поділ джерел права на первинні та вторинні; фіксація у законодавстві положень про первинні джерела права, ієрархія нормативно-правових актів, в якій найвище місце займає Конституція, збільшення питомої ваги міжнародних договорів; витребуваність прецедентних рішень вищих судових органів.

Підрозділ 3.2. «Механізм взаємодії джерел національного права» присвячений питанням формування та функціонування механізму взаємодії джерел континентального права у національних правових системах цього типу. Встановлено, що основою такого механізму взаємодії є принцип ієрархічності: конституція, закони, підзаконні акти; на конституційному рівні визначаються суб'єкти, що забезпечують взаємодію, встановлюються основні принципи взаємодії, правові засоби, сфери та межі правового регулювання. Часто на законодавчому рівні закріплюються і положення про колізійний механізм. У роботі зазначається, що, на жаль, лише декілька конституцій містять чіткі положення про систему джерел права, відсутні положення про умови збереження зв'язків у системі джерел права та засоби попередження та подолання розірвання зв'язків.

У підрозділі 3.3. «Механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права» зазначається, що нагальною потребою нашого часу є формування механізму взаємодії джерел міжнародного та національного права. Робиться висновок про необхідність визначення місця джерел міжнародного права у національному правовому полі, фіксації у національному законодавстві основних принципів взаємодії джерел міжнародного та національного права; положень про типологізацію зв'язків, про умови їх збереження та засоби попередження їх розірвання.

Розділ 4 «Механізм взаємодії джерел загального права» містить три підрозділи.

У підрозділі 4.1. «Особливості джерел загального права» аналізуються джерела загального права: конституційні закони, делеговане законодавство, судові прецеденти, міжнародні договори англійського права; Конституція США та конституції штатів, федеральне законодавство та законодавство штатів, федеральні прецеденти та прецеденти штатів; міжнародні договори, адміністративні підзаконні акти американського права. Особливостями функціонування системи джерел загального права є збільшення кількості законів та міжнародних договорів; звуження сфер прецедентного регулювання; зміна характеру прецедентного права; використання значної кількості консолідованих актів; розширення сфер законодавчого регулювання.

Підрозділ 4.2. «Механізм взаємодії джерел національного права» присвячений питанням формування та функціонування механізму взаємодії джерел загального права у національних правових системах цього типу. Встановлено, що основою такого механізму взаємодії є вихідні засади прецедентного права. Разом з тим, все більше витребуваним для забезпечення взаємодії джерел національного права стає принцип ієрархічності. Все це свідчить про необхідність доповнення конституційних положень у частині типологізації норм загального права та права справедливості; визначення координаційних та субординаційних зв'язків у системі джерел загального права.

У підрозділі 4.3. «Механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права» зазначається, що чіткий механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права у правових системах загального типу відсутній (за виключенням визначення співвідношення міжнародного та національного права). Це свідчить про необхідність не лише визначення місця джерел міжнародного права у національному правовому полі, а й нормативної фіксації основних принципів взаємодії, галузевої типологізації, колізійного механізму, способів встановлення та підтримання зв'язків; про необхідність визначення місця правотворчих та правотлумачних прецедентів у правових системах цього типу; способів забезпечення сталості зв'язків у системі, що забезпечить цілісність системи джерел права, сприятиме ефективному правовому регулюванню суспільних відносин у нових умовах.

Розділ 5 «Проблеми формування механізму взаємодії джерел права в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 5.1. «Особливості джерел українського права» зроблено аналіз джерел українського права, здійснюється їх ідентифікація із системою джерел континентального права за такими ознаками: закріплення на конституційному рівні принципу ієрархії нормативно-правових актів та положень про місце міжнародних договорів України у системі джерел права; визначення верховенства закону у системі нормативно-правових актів та верховенства конституції у системі законів; наявність значної кількості кодифікованих актів. До основних особливостей сучасної системи джерел права відносять збереження принципу ієрархічності нормативно-правових актів; визначення верховенства конституції та законів; зростання питомої ваги міжнародних договорів, наявність значної кількості законів, великої кількості підзаконних актів, що веде до інфляції законодавчих приписів; відсутність чітких нормативних положень щодо застосування правових звичаїв. Все це свідчить про те, що система джерел права України формується під впливом зовнішніх факторів, зокрема міжнародних правових стандартів, а її структура є доволі рухливою та нестабільною і потребує сталого механізму взаємодії джерел українського права, з врахуванням джерел міжнародного права, що діють у національному правовому полі.

Підрозділ 5.2. «Механізм взаємодії джерел права в Україні» присвячено аналізу сучасного стану взаємодії джерел українського права та проблемам формування механізму взаємодії джерел українського та міжнародного права. У роботі зазначається, що взаємодія джерел національного права здійснюється як і в інших системах континентального права на підставі принципу ієрархічності; на конституційному рівні визначаються принципи взаємодії нормативно-правових актів, сфери регулювання; правові засоби та суб'єкти, що забезпечують взаємодію, інколи колізійний механізм, але не фіксуються положення про взаємодію з іншими джерелами національного права, а також з джерелами міжнародного права (за виключенням визначення місця міжнародних договорів у системі). На нормативному рівні не зафіксовані умови збереження зв'язків у системі та способи попередження та подолання розірвання зв'язків.

У роботі зроблені пропозиції щодо необхідності закріплення на законодавчому рівні положень про систему джерел права України, про місце в ній відповідних джерел права, про основні типи зв'язків, про сфери міжнародного та національного регулювання і найбільш доцільне використання в них відповідних джерел права; про основні параметри механізму взаємодії джерел права в Україні; про основні умови збереження зв'язків у системі; про основні засоби попередження та подолання розірвання зв'язків.

Висновки

У дисертації розв'язано нове наукове завдання, що полягає у виявленні основних параметрів та особливостей механізму взаємодії джерел континентального та загального права, який забезпечує узгоджене функціонування нормативно-правових приписів у межах відповідної системи джерел права.

Отримані у процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Механізм взаємодії джерел права - це спосіб цілеспрямованого забезпечення узгодженості нормативно-правових приписів у межах системи з метою ефективної регламентації суспільних відносин.

2. Уточнено положення про основні параметри механізму взаємодії джерел права, який мав би включати: 1) принципи взаємодії; 2) чітко визначені та зафіксовані нормативні сфери правового регулювання та їх межі; 3) питому вагу правових засобів; 4) суб'єктів, що забезпечують взаємодію; 5) колізійний механізм.

3. Основними типами взаємодії у системі джерел права є: за предметом регулювання (цивільно-правова, конституційно-правова та ін.); за складом (однорівнева, багаторівнева); за юридичною силою (субординаційна, координаційна); за природою джерел права (нормативно-актна, договірна, прецедентна); за характером взаємодії (пряма, опосередкована). Основним способом встановлення зв'язків є правотворчість (створення та впровадження нормативно-правових приписів), а способом підтримання зв'язків є систематизація нормативно-правових приписів, яка забезпечує чітку структуризацію системи джерел права.

4. Умовами збереження зв'язків у системі джерел права виступає: наявність чіткої процедури правотворчості; правильне обрання зовнішньої форми об'єктивації нормативно-правових приписів; нормативне закріплення механізмів реалізації нормативно-правових приписів; уподібнене розуміння змісту принципів чи норм права. Умовами розірвання зв'язків є недосконалість правотворчої діяльності; деформації правотворчості; відсутність досконалої правотворчої техніки; неправильний вибір чи використання зовнішньої форми (джерела) права; колізії, конкуренції, прогалини, неправильне застосування нормативно-правових приписів; відмінності у підходах до розуміння принципів чи норм права.

5. Набули подальшого розвитку положення про особливості сучасних джерел міжнародного права: вони утворюються та забезпечуються спеціальними уповноваженими суб'єктами міжнародного права (державами-учасницями, міждержавними організаціями чи їх інституціями, міжнародними судами); нормативно-правові приписи формуються в особливому порядку (шляхом узгодження інтересів суб'єктів міжнародного права); порядок забезпечення норм міжнародного права є відмінним від національного права (наприклад, попередження держави-учасниці чи припинення її членства); використання у значній мірі диспозитивного методу правового регулювання; визнання основними джерелами установчих договорів міжнародних організацій; визнання джерелами права інституційних нормативно-правових актів; розширення сфери регулювання джерелами міжнародного права.

6. Набули подальшого розвитку положення про особливості сучасних джерел континентального права: поділ їх на первинні (нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, загальні принципи права) та вторинні (правовий звичай, судова практика, правова доктрина); фіксація у національному законодавстві, в основному, первинних джерел права; ієрархічність у системі нормативно-правових актів: конституція, закони, підзаконні акти; провідна роль закону та найвище місце в ієрархії джерел права конституції; наявність значної кількості кодексів; збільшення питомої ваги міжнародних договорів; значна витребуваність прецедентних рішень вищих судів; уподібнення нормативно-правових приписів під впливом міжнародних стандартів.

7. Виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного континентального права діє на підставі принципу ієрархічності: конституція, закони, підзаконні акти; на конституційному рівні визначається принцип взаємодії, сфери та межі регулювання, правові засоби, суб'єкти, що забезпечують взаємодію, часто і колізійний механізм. У той же час, відсутній чіткий механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права, формування якого є потребою нашого часу. У зв'язку з цим видається необхідною фіксація у конституціях континентального права положень про системи джерел права (з врахуванням джерел міжнародного права, які діють у національному правовому полі); про основні принципи, які забезпечать взаємодію джерел міжнародного та національного права (справедливості, верховенства права, захист прав і свобод людини, взаємодоповненості міжнародного права національним); про галузеву та публічно- і приватноправову типологізацію; про основні субординаційні та координаційні зв'язки між нормативно-правовими приписами; про найбільш доцільне використання відповідних джерел права у конкретних сферах правового регулювання; про форми узгодження нормативно-правових приписів (гармонізація, уніфікація); про колізійний механізм, що враховує потенційні колізії та способи їх подолання; про способи встановлення та підтримання зв'язків. У спеціальних законах (про систему джерел права) необхідно чітко зафіксувати положення про правотворчі повноваження відповідних суб'єктів та правотворчу процедуру, а також найбільш витребувані способи систематизації нормативно-правових приписів, про умови збереження зв'язків у системі джерел права та засоби попередження чи подолання розірвання зв'язків.

8. Набули подальшого розвитку положення про особливості сучасних джерел загального права: визнання їх основою судових прецедентів, наявність значної кількості законів та консолідованих актів, зміна характеру джерел прецедентного права. При цьому сфери використання правового звичаю та доктрини мінімізовані, зростає питома вага міжнародних договорів; розширюються сфери законодавчого регулювання та звужуються сфери регулювання судовими прецедентами; спостерігається все більша витребуваність прецедентів у конкретизації та тлумаченні нормативно-правових приписів; уподібнення нормативно-правових приписів під впливом міжнародних стандартів; спостерігається урізноманітнення системи джерел права.

9. Виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного загального права хоча і продовжує діяти на основі вихідних засад прецедентного права, проте все більше витребуваним стає ієрархічний принцип. Водночас, відсутній чіткий механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права. Все це свідчить про необхідність вдосконалення механізму взаємодії джерел національного права та створення механізму взаємодії джерел міжнародного та національного права, а також фіксації основних його положень у конституціях чи конституційних законах, зокрема положень про систему джерел права (з встановленням місця джерел міжнародного права, що діють у спільному правовому полі), про принцип співвідношення і взаємодію джерел міжнародного та національного права (зокрема, верховенства права, захисту прав людини); розмежування сфер міжнародного та національного регулювання; про галузеву та інституційну типологізацію; про типологізацію норм загального права та права справедливості; про координаційні (зокрема, міжнародні договори - закони) та субординаційні зв'язки (конституції, конституційні закони, звичайні закони, а також у частині визначення ієрархії прецедентів); про форми узгодження нормативно-правових приписів (особливо у контексті нормативно-правової уніфікації); про колізійний механізм; про основні потенційні колізії та способи їх подолання; про способи встановлення та підтримки зв'язків. У спеціальних законах (наприклад, про систему джерел права) необхідно зафіксувати положення про правотворчі повноваження суб'єктів, що створюють нормативно-правові приписи (у тому числі і вищих судових органів); про правотворчу процедуру; про консолідацію та облік нормативно-правових приписів, а в необхідних випадках і про кодифікацію як способи забезпечення сталості зв'язків у системі; про визначення місця правотлумачних та правозастосовчих прецедентів у правових системах; про місце делегованого законодавства та адміністративних підзаконних актів у системі джерел права; про принципи права, створені вищими судами, які спрямовані на забезпечення адаптації джерел права; уподібненість та цілісність правового регулювання у нових умовах.

10. Набули подальшого розвитку положення про особливості системи джерел українського права, яка ідентифікується із системою джерел континентального права: закріплення на конституційному рівні принципу ієрархії нормативно-правових актів (конституція, закони, підзаконні акти) та положень про місце міжнародних договорів України у системі; визнання найвищого місця в ієрархії джерел права України за Конституцією, визнання верховенства у системі нормативно-правових актів закону; наявність значної кількості кодифікованих актів; збільшення питомої ваги міжнародних договорів; наявність значної кількості законів та великої кількості підзаконних актів, відсутність нормативних положень щодо застосування правових звичаїв в Україні.

11. Виявлено, що в Україні механізм взаємодії сучасних джерел національного права діє на основі принципу ієрархічності: конституція - закони - підзаконні акти; на конституційному рівні визначаються принципи взаємодії конституції, законів та підзаконних актів; сфери регулювання, правові засоби та суб'єкти, що забезпечують взаємодію, інколи колізійний механізм, але не фіксується взаємодія з іншими джерелами національного права. Відсутні нормативні положення про основні способи встановлення та підтримання зв'язків у межах системи джерел права; відсутнє законодавчо закріплене поняття «система джерел права України»; не зафіксоване положення про умови для збереження зв'язків та не визначені способи попередження та подолання розірвання цих зв'язків; відсутні спеціальні закони, які б фіксували основні положення щодо способів забезпечення зв'язків у системі джерел права України.

12. Сформовані пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та фіксації цих положень у Конституції України, законі України «Про систему джерел права України».

Так, у Конституції України необхідно закріпити положення: про коло джерел права України (з врахуванням місця джерел міжнародного права, що діють у національному правовому полі); основні принципи взаємодії джерел національного, а також міжнародного та національного права (ідентичні для континентального); основні типи зв'язків у системі джерел права України; сфери міжнародного та національного регулювання та про найбільш доцільне використання відповідних джерел права у цих сферах; про форми узгодження нормативно-правових приписів та колізійний механізм; основні способи встановлення та підтримання зв'язків. У Законі України «Про систему джерел права України» необхідно визначити поняття «система джерел права»; розмежувати поняття «система джерел права», «система нормативно-правових актів», «система законодавства»; визначити повноваження правотворчих суб'єктів; встановити правотворчі процедури для кожного виду правотворчості; визначити технологію правотворчості та основних способів систематизації нормативно-правових приписів (обліку нормативно-правових приписів, кодифікації, інкорпорації); визначити основні умови збереження зв'язків у системі джерел права України (наявність чіткої процедури, об'єктивація у відповідній зовнішній формі права, наявність механізму реалізації нормативно-правових приписів, наявність чіткої системи інтерпретаційних актів та технології правотлумачення); визначити основні умови розірвання зв'язків у системі (деформації правотворчості, неправильний вибір зовнішньої форми об'єктивації, конкуренції, колізії, неправильне застосування норми права) та встановлення основних засобів попередження та подолання розірвання зв'язків.

Така модель взаємодії та закріплення її на офіційному рівні дозволяє забезпечити узгоджене функціонування нормативно-правових приписів у сучасній системі джерел права, ефективне правове регулювання суспільних відносин в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кармазіна К. Механізм взаємодії джерел континентального права / Катерина Кармазіна // Право України. - 2008. - №10. - С. 92-97.

2. Кармазіна К.Ю. Механізм взаємодії джерел права: теоретичні аспекти / К.Ю. Кармазіна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2008. - Серія ПРАВО. - Вип. 9. - С. 21-23.

3. Кармазіна К.Ю. Закон «Про систему джерел права України»: актуальність та перспективи / К.Ю. Кармазіна // Вісник Одеського національного університету. - 2008. - Т. 13 - Вип. 9. (Правознавство). - С. 101-106.

4. Кармазіна К.Ю. Проблеми становлення прецеденту в Україні / К.Ю. Кармазіна // Порівняльно-правові дослідження: українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. - 2007. - №1-2. - С. 179-180.

5. Кармазіна К. Правові стилі (до історії питання) / Катерина Кармазіна // Право України. - 2005. - №10. - С. 125-127.

6. Кармазіна К.Ю. Західна традиція права: витоки, еволюція, перспектива / К.Ю. Кармазіна // Держава і право: зб. наук. праць. - К., 2005. - Вип. 29. - С. 40-44. (Юридичні і політичні науки).

7. Кармазіна К.Ю. Аналіз Закону України «Про нормативно-правові акти» / К.Ю. Кармазіна // Материалы 63-й науч. конф. профессорско-препод. состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова, (Одесса, 17-20 ноября 2008 г.). - Одесса, 2008. - С. 42-44.

8. Кармазіна К.Ю. Зовнішні форми (джерела) права: теоретичні аспекти / К.Ю. Кармазіна // Міжнар. наук.-практ. конф.: «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку». (Одеса, 30 травня 2008 р.). - Одеса, 2008. - С. 148-152.

9. Кармазіна К.Ю. Пропозиції до формування механізму взаємодії джерел права України / К.Ю. Кармазіна // Матеріали наук. конф.: «Конституційно-правове регулювання суспільних відносин: минуле, сучасне, майбутнє». (Одеса, 27 березня 2009 р.). - Одеса, 2009. - С. 77-81.

10. Кармазіна К. Механізм взаємодії джерел загального права / Катерина Кармазіна // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (154). - №10. - С. 69-71.

Размещено на Allbest.ru