Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Принцип найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Тер-Степанян Еміль Емільович

Харків-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету "Юридична академія України Імені Ярослава Мудрого", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", завідувач кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Микієвич Михайло Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри європейського права;

кандидат юридичних наук, доцент Сироїд Тетяна Леонідівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри конституційного і міжнародного права.

Захист відбудеться "30" червня 2011 р. о 9-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий "20" травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Матюхіна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження визначається тим, що сучасні міжнародні економічні відносини ґрунтуються, головним чином, на принципі (режимі) найбільшого сприяння.

По-перше, режим найбільшого сприяння є основою правової системи Світової організації торгівлі (СОТ) - однієї з найбільш впливових міжнародних міжурядових організацій універсального характеру. Станом на січень 2011 р. до СОТ входить переважна більшість країн світу - 149 країн, зокрема, усі держави-члени Європейського Союзу, США, Китай, Канада, Японія, Бразилія та інші. Також членами СОТ є 4 митні території (Європейський Союз; Гонконг; Макао і окрема митна територія Тайвань, Пенгху, Кінмен і Матсу). Загальна кількість учасників СОТ - 153 члени, які загалом охоплюють понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. Україна офіційно є членом СОТ з 16 травня 2008 року. Україна керується у відносинах із членами СОТ виключно міжнародно-правовими нормами, прийнятими в рамках цієї організації.

По-друге, Україна є учасником двосторонніх міжнародних торговельних договорів про режим найбільшого сприяння з країнами, які на сьогодні не є членами СОТ. Загалом таких країн є 19, зокрема, до них належить Російська Федерація, Білорусь і Казахстан.

По-третє, взаємність режиму найбільшого сприяння передбачає, що держави не лише надають певні поступки у торгівлі іншим країнам, але й самі користуються еквівалентними поступками з боку інших країн.

Викладене вище означає, що існує нагальна необхідність у спеціальному міжнародно-правовому дослідженні принципу (режиму) найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві, що надасть змогу розуміти та застосовувати режим найбільшого сприяння задля найкращого забезпечення національних інтересів України.

На жаль, режим найбільшого сприяння не був предметом комплексних міжнародно-правових досліджень в Україні. В основному вітчизняні вчені зверталися до цього питання або в наукових статтях чи окремих підрозділах монографій (Войтович С.А., Касьянов С., Князевич Р.П., Ларін М., Михєєв С.А., Пероганич Ю., Пятницький В.Т., Циганкова Т. та ін.), або в підручниках і посібниках з міжнародного права (Бувайлик Г. Є., Дахно І.І., Опришко В.Ф. і Лясковська Л.А., Шумілов А.С. та ін.). Окремі аспекти режиму найбільшого сприяння розкриті у дисертаційних роботах Буткевич О.В., Мережка О. О і Федорчука Д. Е.

З останніх за часом вітчизняних досліджень слід виділити колективні праці таких авторів, як: Баяр А., Кобута І., Жигадло В., Заїка А., Шкарбан Є. і Шевцов О., що були виконані за підтримки Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН).

У зарубіжній доктрині міжнародного права дослідженню режиму найбільшого сприяння приділено значну увагу, зокрема, можна назвати таких вчених, як: Бартлет Б., Бродер А., Броунлі Я., Вельямінов Г.М., Гефтер А., Гольцендорф В., Дюмулен І.І., Кожевников О., Корф С.О., Кузнецова О.Д., Ліст Ф., Лорімер Дж., Медвєдєв Є., Петров К.Д., Тімошина Т.М., Усенко Є.Т., Устинова Т.С., Ушаков М.О., Шапкін І.Н., Шумілов В.М., Халек Г. та інші.

У міжнародно-правовій доктрині, що існувала у Російській імперії, слід виділити статтю Ф. Брокгауза та І. Ефрона "Торговые (коммерческие) трактаты" (1901 р.) та монографію професора Маковського Я.Д. "Условие наибольшего благоприятствования в торговых договорах: исторический очерк" (1917 р.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" згідно із Державною цільовою комплексною програмою "Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права" (номер державної реєстрації 0106u002284).

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей принципу (режиму) найбільшого сприяння, включаючи форми, предмет і обсяг надання режиму найбільшого сприяння, вилучення з режиму найбільшого сприяння, а також значення вказаного принципу у сучасних міжнародних економічних правовідносинах.

Відповідно до поставленої мети в дисертації виконано такі основні завдання:

досліджено еволюцію режиму найбільшого сприяння від його появи у міжнародному праві до початку ХХІ ст.;

визначено основні ознаки режиму найбільшого сприяння;

досліджено форми, предмет і обсяг режиму найбільшого сприяння;

досліджено вилучення з режиму найбільшого сприяння;

встановлено зміст принципу найбільшого сприяння;

встановлено місце і значення принципу найбільшого сприяння у діяльності Світової організації торгівлі;

виявлено ознаки принципу найбільшого сприяння як імперативного принципу у сучасному міжнародному економічному праві;

досліджено правові підстави застосування режиму найбільшого сприяння у відносинах України з іншими державами;

встановлено переваги від застосування режиму найбільшого сприяння у відносинах України з іншими державами і від членства у Світовій організації торгівлі.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини у сфері міжнародного економічного права.

Предметом дослідження є особливості застосування принципу найбільшого сприяння у сучасному міжнародному економічному праві.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці міжнародного публічного права.

Методологічну основу дисертації склали такі загальновизнані у правовій науці методи: об'єктивності, діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, спеціально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, метод кількісного та якісного аналізу, соціологічний, методи багатофакторності, моделювання та прогнозування, а також інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

Метод об'єктивності було використано для встановлення вірогідності та повноти інформації, що мала застосування у процесі дослідження. Діалектичний метод застосовано для дослідження розвитку принципу найбільшого сприяння та встановлення його зв'язку з іншими правовими, політичними та економічними явищами. Історико-правовий метод пізнання було використано для встановлення класифікації етапів становлення та розвитку режиму найбільшого сприяння від його виникнення у міжнародних відносинах і до нашого часу. Формально-логічний метод використано для визначення поняття "принцип (режим) найбільшого сприяння в міжнародному публічному праві" і для подальшого використання цього поняття у більш складних формах мислення - судженнях та умовиводах. Спеціально-юридичний метод застосовано для дослідження положень міжнародних торговельних договорів з умовами найбільшого сприяння. Системно-структурний метод дозволив визначити значення принципу найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві. Порівняльно-правовий метод було використано під час співставлення формулювань клаузул про найбільше сприяння у міжнародних договорах. Соціологічний метод і метод кількісного та якісного аналізу застосовано при дослідженні міжнародно-правової практики застосування режиму найбільшого сприяння. Методи багатофакторності, моделювання та прогнозування використано для оцінки переваг і міжнародно-правових зобов'язань України від членства у Світовій організації торгівлі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній доктрині міжнародного права проведено комплексне дослідження принципу (режиму) найбільшого сприяння у міжнародних економічних правовідносинах. У результаті дисертантом одержано нові наукові положення та висновки, сформульовано пропозиції, які виносяться на захист, зокрема:

вперше:

вивчено передумови становлення і розвитку режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві у сучасному розумінні - такими можна вважати договори про безмитну торгівлю, які укладалися за участю ганзейських міст і морських республік середньовіччя, а також капітуляції, які європейські країни отримували від Оттоманської імперії;

розроблено періодизацію етапів виникнення, становлення і розвитку режиму найбільшого сприяння: І етап - від виникнення власне міжнародного права до ери великих географічних відкриттів (кінець XV ст.); ІІ етап - період формування основних ознак режиму найбільшого сприяння (початок XVІ ст. - кінець XVIІІ ст.); ІІІ етап - період формування доктрини вільної торгівлі у міжнародних відносинах (початок XIX ст. - кінець другої третини XІX ст.); IV етап - період практичного поширення ("випробування часом") режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.); V етап - період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від ІІ пол. ХХ ст. до нашого часу);

встановлено, що найбільший вплив на формування режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві здійснив торговельний договір між Англією і Францією від 23 січня 1860 р., - саме в ньому вперше у міжнародних торговельних відносинах було закріплено безумовну форму найбільшого сприяння, тобто поширення переваг на будь-які інші держави;

доведено, що еволюція міжнародних торговельних відносин приблизно від XV ст. до середини XІХ ст. сформувала основні риси режиму найбільшого сприяння - принципи взаємності, недискримінації, рівності прав іноземців на заняття торгівлею на території іншої держави;

визначено міжнародно-правові зобов'язання України, що випливають з необхідності надання режиму найбільшого сприяння для товарів і послуг, які походять із держав-членів СОТ та держав, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння;

запропоновано зміни до Переліку країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), викладеного у листі Державної митної служби України від 15 травня 2008 р. № 11/1-14/5335-ЕП;

У роботі дістали подальшого розвитку:

висновок, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права;

положення, що правовою підставою для надання режиму найбільшого сприяння може бути не лише укладення відповідного міжнародного договору, а і міжнародна звичаєва практика;

розкриття змісту міжнародно-правового принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі, що включає такі елементи: а) має за мету забезпечити за однією державою, яка домовилася з іншою державою, таке ж сприятливе положення (щодо торгівлі), яким користуються на її території інші держави, б) надає абсолютне право на отримання пільг, привілеїв, якими користуються треті держави, в) зазвичай має безумовний характер;

положення про те, що формулювання режиму найбільшого сприяння у міжнародних договорах залежить виключно від узгодженої позиції договірних сторін за конкретною торговельною угодою;

положення, що вступ України до СОТ показав окремі очікувані вигоди від членства і став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, зокрема, розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Удосконалено:

поняття принципу найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві, його елементи та обсяг надання;

підходи щодо розуміння особливостей дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України в СОТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та одержані результати можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень правових основ міжнародної торгівлі;

науково-освітній сфері - під час підготовки та викладання навчальних курсів "Міжнародне публічне право", "Міжнародне економічне право", "Право міжнародних організацій", "Світова Організація Торгівлі";

науково-методичній сфері - для вдосконалення навчальних програм з міжнародного публічного права при підготовці підручників і навчально-методичних посібників;

практичній сфері - діяльності Міністерства закордонних справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, а також вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на:

режим найбільше сприяння міжнародний

Всеукраїнській конференції молодих вчених "Осінні юридичні читання" (12-13 листопада 2008 р., Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків);

Науково-практичній конференції "Правова система України: проблеми і тенденції розвитку" (3 червня 2010 року, Президія Академії правових наук України, м. Харків);

Міжнародній науково-практичній конференції "Декларація про державний суверенітет України - передумова її незалежності та демократичного розвитку" (16 червня 2010 року, Президія Академії правових наук України, м. Харків);

Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів "Юридична осінь 2010 року" (23-24 листопада 2010 року, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків);

Міжнародному науково-практичному семінарі "Громадянське суспільство і права людини" (9 грудня 2010 року, Національна Академія Правових наук України спільно з Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого, Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України та Координатором проектів ОБСЄ в Україні, м. Харків).

Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні практичних занять з міжнародного публічного права, зокрема за темами: "Міжнародне економічне право" і "Право міжнародних організацій".

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 8 наукових публікаціях, у тому числі у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України, а також у тезах 5 доповідей та повідомлень на наукових семінарах і конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів (6 підрозділів), висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел, який нараховує 230 позицій і займає 27 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 193 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються предмет, об'єкт, мета та завдання дослідження, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. "Розвиток принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Становлення принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від виникнення до кінця другої третини ХІХ ст.)" досліджується історія виникнення і становлення режиму найбільшого сприяння у міжнародних торговельних відносинах.

В залежності від нових ознак, яких поступово набував режим найбільшого сприяння, умовно виділяються п'ять основних етапів його розвитку:

1) Перший етап в еволюції найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі починається від виникнення власне міжнародного права і продовжується до ери великих географічних відкриттів (кінець XV ст.) Зазначений етап включає торговельні договори, в яких сторони намагались отримати на свою користь монополію торгівлі або виключні торговельні привілеї на чужій території. Прообразом режиму найбільшого сприяння у міжнародному праві можна вважати договори про безмитну торгівлю. Основою торговельних договорів того часу були ярмаркові звичаї (принаймні, на прикладі Ганзи), а також капітуляції, які європейські країни отримували від Оттоманської імперії. Проте головною особливістю зазначених договорів був їх односторонній характер (торговельними привілеями у певних частинах світу користувалися лише великі європейські держави).

2) Другий етап - це період формування основних ознак режиму найбільшого сприяння (початок XVІ ст. - кінець XVIІІ ст.) На відміну від першого етапу, договори цього періоду укладаються на основі взаємності. Від другої половини XVII ст. принцип "найбільш сприятливої нації" почали включати як необхідну умову в більшість торговельних договорів. Принцип полягає у тому, що коли одна з договірних країн надає третій державі якусь спеціальну пільгу у сфері торговельних відносин, то ця пільга повинна бути поширена і на підданих тієї держави, яка знаходиться з першою у відносинах "найбільш сприятливої нації".

3) Третій етап - це період формування доктрини вільної торгівлі у міжнародних відносинах (початок XIX ст. - кінець ІІ третини XІX ст.). Найбільш відомий торговельний договір, який кардинально вплинув на формування режиму найбільшого сприяння, було укладено 23 січня 1860 р. між Англією і Францією (договір Кобдена-Шевальє). Договір, між іншим, закріпив, що кожна із сторін зобов'язується дозволити іншій стороні надати будь-якій третій державі усі ті пільги і привілеї, які передбачені зазначеним договором. З точки зору еволюції принципу ця норма є найбільш важливою у договорі, оскільки, по своїй суті, означає перше формулювання безумовної форми найбільшого сприяння у міжнародних торговельних відносинах.

Досліджується також практика Російської імперії у сфері найбільшого сприяння, зокрема, показано, що Росія тривалий час дотримувалася політики захисних митних тарифів; і лише в останні роки ХІХ ст. почала укладати договори з умовами про найбільш сприятливу націю.

4) Четвертий етап - це період практичного поширення ("випробування часом") режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.).

5) П'ятий етап - це період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від ІІ пол. ХХ ст. до нашого часу).

У підрозділі 1.2 "Найбільше сприяння у міжнародній торгівлі у період від останньої третини ХІХ ст. до середини ХХ ст." розглядається четвертий етап розвитку принципу найбільшого сприяння - це період практичного поширення ("випробування часом") режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.).

Цей період характеризується змаганнями провідних держав за створення або розширення зарубіжних імперій, сфер впливу і ринків збуту, а тому досить часто супроводжувався так званими "митними війнами", тобто запровадженням захисних митних (тарифних) бар'єрів для товарів іноземного походження. Проте з часом вигоди від режиму найбільшого сприяння ставали більш очевидними, а тому зазначений режим почав застосовуватися більш широко у торгівлі між європейськими країнами.

Визначальний вплив на становлення режиму найбільшого сприяння у цей час мали торговельні відносини між Німеччиною і Сполученими Штатами Америки, у результаті яких Німеччина на підставі міжнародно-правових норм обґрунтувала своє право на найбільше сприяння з боку США. Згодом режим найбільшого сприяння поширився і у відносинах з іншими регіонами світу, включаючи, Китай і Південну Америку.

Таким чином, в останні десятиліття XIX ст. і на початку XX ст. поступово складається міжнародно-правова практика поширювати умову про найбільш сприятливу націю між двома договірними сторонами у порівнянні з третьою країною.

Досліджується діяльність Економічного Комітету Ліги Націй із універсального запровадження режиму найбільшого сприяння (зокрема, розробка Міжнародної конвенції про знищення заборони на імпорт і експорт 1927 р.). Конвенція була депонована у 1934 р., а її положення частково були використані у розробці Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Розділ 2. "Принцип найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Зміст принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві" досліджується п'ятий етап становлення і розвитку принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі - це період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від ІІ пол. ХХ ст. до нашого часу).

Відповідно до принципу найбільшого сприяння, кожна сторона (держава) зобов'язується надати іншій стороні (державі, її юридичним і фізичним особам) настільки ж сприятливий режим у тій або іншій сфері економічного співробітництва (пільги, привілеї, переваги), як і той, який вона надає або може надати в майбутньому будь-якій третій стороні (державі, її юридичним і фізичним особам).

У договорах принцип найбільшого сприяння реалізується шляхом клаузули про найбільш сприятливу націю. Клаузула - це форма договірної конкретизації принципу найбільшого сприяння.

Зміст принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві включає в себе такі елементи:

1) має за мету забезпечити за однією державою, яка домовилася з іншою державою, таке ж сприятливе положення (щодо торгівлі), яким користуються на її території інші держави;

2) надає абсолютне право на отримання всіх пільг, привілеїв, якими користуються треті держави;

3) зазвичай має безумовний характер (тобто, не обумовлюється одержанням від держави-контрагента якої-небудь зустрічної еквівалентної поступки).

Також досліджується відповідна практика СРСР щодо застосування режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (зокрема, показано, що найбільше сприяння Радянський Союз застосовував в основному на підставі двосторонніх міжнародно-правових договорів).

У підрозділі 2.2 "Принцип найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі як імперативний принцип сучасного міжнародного права" обґрунтовується теза, що характеристика принципу найбільшого сприяння як імперативного принципу у сучасному міжнародному праві безпосередньо пов'язується із значенням цього правового режиму у системі Світової організації торгівлі.

Правовий механізм СОТ складається з трьох основних частин:

1) Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р. (ГАТТ-1994);

2) Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) від 15 квітня 1994 р.;

3) Угода щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) від 15 квітня 1994 р.

Стаття І ГАТТ встановлює, що країни-учасниці мають надавати одна одній безумовний режим найбільшого сприяння. Це положення поширюється на експортні, імпортні і транзитні торговельні операції, на міжнародні платежі по експортним і імпортним операціям. Режим найбільшого сприяння поширюється на мита і будь-які збори, стягнуті у зв'язку із зовнішньоторговельними операціями. З іншого боку, положення про режим найбільшого сприяння поширюється (разом з національним режимом) на внутрішні податки і збори, на внутрішні правила і закони, що регулюють купівлю і продаж товарів на внутрішніх територіях країн-учасників.

Режим найбільшого сприяння, сформульований у ст. І ГАТТ, має незаперечний характер, і країни, які вступили до СОТ, зобов'язані застосовувати цю статтю в повному обсязі щодо всього кола операцій із зовнішньої торгівлі товарами.

На підставі дослідження ознак імперативного принципу у міжнародному праві (jus cogens) і, враховуючи світову практику застосування принципу найбільшого сприяння у торгівлі, обґрунтовується теза про те, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права.

Розділ 3. "Принцип найбільшого сприяння в українській міжнародно-правовій практиці" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Закріплення принципу найбільшого сприяння в міжнародних договорах України" досліджуються чинні для України міжнародно-правові договори про режим найбільшого сприяння. З'ясовано, що Україна взяла на себе міжнародно-правові зобов'язання надати режим найбільшого сприяння (тобто застосовувати пільгові ставки Митного тарифу України) щодо товарів і послуг, які походять загалом із 171 країни і території:

1) 152 держав - членів СОТ; і 2) 19 держав, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння.

З дати набуття Україною членства у СОТ, 16 травня 2008 року, Україна керується у відносинах із членами цієї організації виключно міжнародно-правовими нормами, прийнятими в рамках СОТ. Відповідно двосторонні міжнародно-правові договори про режим найбільшого сприяння за участю України та інших членів СОТ є такими, що втратили силу.

Обґрунтовується, що за змістом формулювання режиму найбільшого сприяння у двосторонніх міжнародно-правових договорах за участю України практично тотожні. Різниця полягає лише у способі формулювання - позитивно (надати всі переваги) або негативно (не застосувати дискримінації). Разом з тим доведено, що в останніх за часом договорах з'являється застереження щодо необхідності врахування правових документів Світової організації торгівлі. Показано, що міжнародно-правові договори за участю України про режим найбільшого сприяння можуть бути як міждержавні, так і міжурядові, як це передбачено статтею 3 Закону України "Про міжнародні договори України" у редакції від 29 червня 2004 р. № 1906-IV.

У результаті дослідження також виявлено, що Перелік країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), викладений у листі Державної митної служби України від 15 травня 2008 р. № 11/1-14/5335-ЕП, частково не відповідає дійсності. З метою дотримання і виконання міжнародних договорів України про режим найбільшого сприяння до зазначеного Переліку пропонуються відповідні зміни.

У підрозділі 3.2 "Особливості дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства україни у СОТ" доводиться, що такі особливості є наслідком гармонізації національного законодавства України з вимогами СОТ та імплементації зобов'язань, взятих при вступі України до цієї організації.

Одним із основних зобов'язань держави-члена перед СОТ є лібералізація доступу до ринку товарів і послуг, а також лібералізація експортної політики. Так, Україна привела ставки ввізного мита у відповідність з рівнем, визначеним графіком тарифних зобов'язань України, тобто внести зміни до Закону України "Про Митний тариф України" від 05 квітня 2001 р. № 2371-III. За період 2005-2008 рр. було прийнято 55 законів України та значну кількість постанов Кабінету Міністрів України із змінами, які приводять окремі їх положення у відповідність з правилами СОТ.

Загальний аналіз експортних операцій з товарами після приєднання України до СОТ дозволяє дійти висновку про позитивний вплив на просування української продукції на зовнішні ринки:

є прогрес у роботі над гармонізацією національного торговельно спрямованого законодавства з правовими вимогами СОТ. Наприклад, скасування кількісних обмежень експорту зернових, соняшникової олії та насіння соняшнику надало можливість експортерам суттєво збільшити обсяги експорту даної продукції;

членство України у СОТ дозволило припинити квотування української металопродукції. 26 травня 2008 р. Рада Міністрів із загальних справ і зовнішніх відносин Європейського Союзу скасувала квоти на імпорт металопродукції з України. У загальному експорті частка даної продукції складає близько 40 %, тобто такі заходи є потужним стимулятором до нарощування постачань на зовнішні ринки;

після приєднання до СОТ проти українських компаній стало складніше запроваджувати антидемпінгові розслідування (на початок 2009 р. їх кількість навіть зменшилась порівняно з кінцем 2007 р.);

помітним є збільшення експортних поставок у січні-грудні 2008 р. в порівнянні з аналогічним періодом 2007 р. майже за всіма товарними групами;

приєднання України до СОТ сприяло активізації торговельних відносин з іншими країнами-членами, що, в свою чергу, дозволило українським експортерам розширити географію збуту своєї продукції. Так, наприклад, у 2008 р. експорт українських товарів до країн Африки був найбільшим за часи незалежності України;

відбулося посилення концентрації експорту, що пояснюється збільшенням обсягів експорту традиційних для України видів продукції.

Крім виконання зобов'язань, взятих при вступі до СОТ, перед Урядом стоїть завдання із вжиття заходів для попередження та у випадку виникнення - нейтралізації негативних наслідків від вступу до СОТ для економіки нашої країни.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті сутності принципу найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві, визначенні його особливостей, включаючи форми, предмет та обсяг надання і вилучення з режиму найбільшого сприяння, з'ясуванні його ролі в сучасних економічних правовідносинах.

Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:

1. Формування принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі пов'язано з історичними, географічними, політичними, а найголовніше - економічними умовами певного періоду часу і умовно поділяється на п'ять етапів. Перший етап в еволюції найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі починається від виникнення власне міжнародного права і продовжується до ери великих географічних відкриттів (кінець XV ст.). Другий етап - це період формування основних ознак режиму найбільшого сприяння (початок XVІ ст. - кінець XVIІІ ст.). Третій етап - це період формування доктрини вільної торгівлі у міжнародних відносинах (початок XIX ст. - кінець другої третини XІX ст.). Четвертий етап - це період практичного поширення ("випробування часом") режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.). П'ятий етап - це період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від другої половини ХХ ст. і до нашого часу).

2. Прообразом режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві можна вважати договори про безмитну торгівлю, які укладалися, зокрема, за участю ганзейських міст, а також морських республік середньовіччя (зокрема, Венеції і Генуї). До таких договорів можна віднести і капітуляції, які європейські країни отримували від Оттоманської імперії. Проте головним недоліком перших договорів був їх односторонній характер, оскільки торгові привілеї отримувала лише одна (більш сильна) сторона.

3. Початком торговельних договорів про найбільше сприяння у близькому до сучасного розумінні можна вважати трактат між Португалією та Республікою Сполучених Провінцій (Нідерландами) від 06 серпня 1661 р. У цьому договорі вперше було закріплено не лише взаємне надання торговельних привілеїв, але й рівність таких переваг у порівнянні з третьою країною.

4. Еволюція міжнародних торговельних відносин приблизно від XV ст. до середини XІХ ст. сформувала основні риси режиму найбільшого сприяння - принцип взаємності, принцип недискримінації і принцип рівності прав іноземців на заняття торгівлею на території іншої держави.

5. Економічною базою для становлення режиму найбільшого сприяння у міжнародних відносинах є доктрина вільної торгівлі, розроблена у працях Адама Сміта і Давіда Рікардо.

6. Найбільший вплив на формування режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві здійснив торговельний договір між Англією і Францією, від 23 січня 1860 р., оскільки саме в цьому договорі вперше у міжнародних торговельних відносинах було закріплено безумовну форму найбільшого сприяння, тобто поширення переваг на будь-які інші держави.

7. Правовою підставою для надання режиму найбільшого сприяння, зазвичай, є укладення відповідного міжнародного договору. Разом з тим міжнародна практика містить приклади застосування режиму найбільшого сприяння без укладення між державами формального торговельного договору.

8. Зміст принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві включає в себе такі елементи:

1) має за мету забезпечити за однією державою, яка домовилася з іншою державою, таке ж сприятливе положення (щодо торгівлі), яким користуються на її території інші держави.

2) надає абсолютне право на отримання пільг, привілеїв, якими користуються треті держави.

3) зазвичай, принцип найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі має безумовний характер.

9. Режим найбільшого сприяння є основою правової системи СОТ - однієї з найбільш впливових міжнародних міждержавних організацій універсального характеру.

10. Держави-члени СОТ зобов'язані надавати товарам інших держав-членів режим, щонайменше сприятливий у порівнянні з тим, який надається товарам з будь-якої іншої країни-члена. Отже, жодна країна-член не повинна встановлювати будь-які особливі торгові переваги іншим країнам або здійснювати щодо них дискримінацію. Усі країни перебувають у рівних умовах і всі користуються благами, що їм надають будь-які заходи для зниження торговельних бар'єрів.

11. Зважаючи на ознаки імперативного принципу у міжнародному праві, та враховуючи світову практику застосування принципу найбільшого сприянні у торгівлі, можна зробити висновок, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права.

12. Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання надати режим найбільшого сприяння (тобто застосовувати пільгові ставки Митного тарифу України) щодо товарів і послуг, які походять загалом із 171 країн і територій: 152 держави - члени СОТ і 19 держав, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння.

13. Починаючи з 16 травня 2008 року (з дати набуття Україною членства у СОТ) Україна керується у відносинах із членами СОТ виключно міжнародно-правовими нормами, прийнятими в рамках цієї організації. Відповідно двосторонні міжнародно-правові договори про режим найбільшого сприяння за участю України та інших членів СОТ є такими, що втратили силу.

14. З метою дотримання і виконання міжнародних договорів України (розділ ІІІ Закону України "Про міжнародні договори України" у редакції від 29.06.2004 р. № 1906-IV) слід внести зміни до Переліку країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), викладеного у листі Держмитслужби України від 15.05.2008 р. № 11/1-14/5335-ЕП:

По-перше, фразу "128. TW Тайпей (Китай)" - слід викласти в іншій редакції, оскільки Тайпей (Тайбей) - це столиця Тайваню. А Тайвань сам по собі є членом Світової організації торгівлі як "окрема митна територія Тайвань, Пенгху, Кінмен і Матсу";

По-друге (що витікає з першого), відповідно фразу "13. TW Тайвань (провінція Китаю)" слід виключити із Переліку "2. Інші країни, яким згідно із законодавством України надається режим найбільшого сприяння";

По-третє, до Переліку "2. Інші країни, яким згідно з законодавством України надається режим найбільшого сприяння" слід додати 5 (п'ять) країн, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння:

1) Республіка Екваторіальна Гвінея (Угода між Урядом Республіки Екваторіальна Гвінея та Урядом України про торговельно-економічне співробітництво, від 15 грудня 2005 р.);

2) Республіка Ємен (Угода між Урядом України та Урядом Республіки Ємен про сприяння та взаємний захист інвестицій, від 19 лютого 2001 р.);

3) Лаоська Народно-Демократична Республіка (Договір про торгівлю між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Лаоською Народно-Демократичною Республікою, від 22 квітня 1976 р.);

4) Республіка Сан-Марино (Угода між Урядом України та Урядом Республіки Сан-Марино про торгівлю та економічне співробітництво, від 25 червня 2004 р.);

5) Республіка Таджикистан (Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю, від 06 липня 2001 р.).

15. Особливості дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України у СОТ є наслідком гармонізації національного законодавства України з вимогами СОТ та імплементації зобов'язань, взятих при вступі України до цієї організації.

16. Вступ України до СОТ показав окремі очікувані вигоди від членства і став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, зокрема, розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тер-Степанян Е.Е. Зміст принципу найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві / Е.Е. Тер-Степанян // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Зб. наук. праць № 19. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім.В. Даля, 2011. - С.538-546.

2. Тер-Степанян Е.Е. Історія виникнення і становлення режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві / Е.Е. Тер-Степанян // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип.50. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010 - С.599-605.

3. Тер-Степанян Е.Е. Правові засади режиму найбільшого сприяння у відносинах України з іншими державами / Е.Е. Тер-Степанян // Порівняльно-правові дослідження: Укр. - грец. міжнар. наук. юрид. журнал. - 2010. - № 1 - С.41-44.

4. Тер-Степанян Е.Е. Становлення принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у другій половині ХХ ст. / Е.Е. Тер-Степанян // Осінні юридичні читання: Тези доп. та наук. повід. всеукр. наук. конф. молодих вчених 12-13 листопада 2008 р. / За заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С.261-263.

5. Тер-Степанян Е.Е. Правові наслідки членства України у світовій організації торгівлі / Е.Е. Тер-Степанян // Правова система України: проблеми і тенденції розвитку: матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 3 червня 2010 р. / редкол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала - Х.: НДІ держ. буд-ва місц. самоврядування, 2010. - С.141-142.

6. Тер-Степанян Е.Е. Україна у сучасних міжнародно-правових торговельних відносинах / Е.Е. Тер-Степанян // Декларація про державний суверенітет України - передумова її незалежності та демократичного розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 16 червн. 2010 р. / редкол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2010. - С.143-144.

7. Тер-Степанян Е.Е. Зміст режиму (принципу) найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві / Е.Е. Тер-Степанян // Юридична осінь 2010 року. Зб. тез доп. та наук. повідом. учасників всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів 23-24 листопада 2010 р. / За заг. ред.А.П. Гетьмана. - Харків: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2010. - С.54-56.

8. Тер-Степанян Е.Е. Особливості дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України у СОТ / Е.Е. Тер-Степанян // Громадянське суспільство і права людини: матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, м. Харків, 9 груд. 2010 р. / редкол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2010. - С.183-185.

Анотація

Тер-Степанян Е.Е. Принцип найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - Харків, 2011.

У роботі визначено особливості принципу (режиму) найбільшого сприяння, включаючи форми, предмет і обсяг надання режиму найбільшого сприяння, вилучення з режиму найбільшого сприяння, а також значення принципу найбільшого сприяння в сучасних міжнародних економічних правовідносинах. Встановлено, що формування принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі пов'язано з історичними, географічними, політичними, а найголовніше - економічними умовами певного періоду часу; пропонується періодизація його становлення і розвитку. Зроблено висновок, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права.

З'ясовано, що режим найбільшого сприяння є основою правової системи СОТ. Доведено, що вступ України до СОТ довів окремі вигоди від членства і став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя. У роботі проаналізовано міжнародно-правові договори України, у яких встановлено режим найбільшого сприяння, а також пропонуються відповідні зміни до вітчизняного законодавства.

Ключові слова: принцип найбільшого сприяння, принцип найбільш сприятливої нації, режим найбільшого сприяння, Світова організація торгівлі, міжнародне економічне право.

Аннотация

Тер-Степанян Э.Э. Принцип наибольшего благоприятствования в международном экономическом праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Национальный университет "Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого". - Харьков, 2011.

В работе определены особенности принципа (режима) наибольшего благоприятствования, в т. ч. формы, предмет, объем предоставления и исключения из режима наибольшего благоприятствования, роль данного принципа в современных международных экономических правоотношениях.

Установлено, что формирование принципа наибольшего благоприятствования в международной торговле связано с историческими, географическими, политическими и, прежде всего, экономическими условиями. Предлагается выделать пять основных периодов его становления и развития:

1) период зарождение принципа наибольшего благоприятствования (от возникновения международного права до конца XV ст.);

2) период формирования основных признаков режима наибольшего благоприятствования (нач. XVІ ст. - кон. XVIІІ ст.);

3) период формирования доктрины свободной торговли в международных отношениях (нач. XIX ст. - кон. ІІ трети XІX ст.);

4) период практического распространения режима наибольшего благоприятствования в международной торговле (с последней трети XIX ст. до середины XX ст.);

5) период становления и развития системы ГАТТ-ВТО (от ІІ пол. ХХ ст. и до нашего времени). Сделан вывод об эволюции принципа наибольшего благоприятствования в императивный принцип современного международного права.

Показано, что правовой основой предоставления режима наибольшего благоприятствования, как правило, является заключение соответствующего международного договора, что не исключает применения данного принципа без заключения формального торгового договора. Доказано, что содержание принципа наибольшего благоприятствования в международной торговле включает в себя цель обеспечения аналогичного благоприятствующего положения в отношении торговли, которым пользуются на территории данного государства иные государства; предполагает абсолютное право на получение льгот, привилегий, которыми пользуются третьи государства; по общему правилу имеет безусловный характер.

Определено, что режим наибольшего благоприятствования является основой правовой системы Всемирной торговой организации. Доказано, что вступление Украины в ВТО показало отдельные выгоды членства и послужило стимулом для дальнейшего распространения режима свободной торговли во внешнеэкономических операциях. В работе проанализированы международно-правовые договоры Украины, в которых установлен режим наибольшего благоприятствования, а также предлагаются соответствующие изменения в отечественное законодательство.

Ключевые слова: принцип наибольшего благоприятствования, принцип наиболее благоприятствуемой нации, режим наибольшего благоприятствования, Всемирная торговая организация, международное экономическое право.

...