Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Кримінологічний аналіз агресивної корисливо-насильницької злочинності та запобігання їй

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Тацій Максим Сергійович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

Литвинов Олексій Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Мартиненко Олег Анатолійович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, Інститут права імені Володимира Великого, професор кафедри правоохоронної діяльності;

кандидат юридичних наук, доцент Храмцов Олександр Миколайович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед негативних явищ у сфері захисту конституційних прав і свобод громадян України останнім часом звертають на себе увагу проблеми забезпечення особистої недоторканності та створення належних, а головне безпечних умов життєдіяльності людей. Особливе занепокоєння викликає не лише той факт, що в Україні протягом досить тривалого часу спостерігається стійка тенденція до існування доволі високого рівня агресивної корисливо-насильницької злочинності, до якої належать вкрай небезпечні форми злочинних посягань на власність та особу власника, але й посилення жорстокості та цинізму під час вчинення інших злочинів, їх інтеграції в рамках цілісної системної злочинної діяльності. Нормою стає поєднання таких злочинів, як бандитизм, викрадення людини та вимагання в діяльності організованих злочинних угруповань.

Агресивна поведінка являє собою один з найнебезпечніших проявів людської поведінки, адже вона часто перевтілюється у різноманітні, багатоактні злочинні дії, які, безсумнівно, є результатом прояву певних особистісних якостей людини. Ефективне запобігання цьому лежить у площині вивчення та аналізу такої вади людської особистості, як агресивність, і в першу чергу її психологічних механізмів та особливостей впливу на обрання відповідних варіантів дій. Крім того, враховуючи той факт, що серед лідерів злочинного середовища велика частка агресивних злочинців, кримінологічне дослідження особистості агресивного злочинця повинно стати основою для розробки заходів запобігання зростанню їх авторитету у відповідних асоціальних групах та концентрації злочинного елементу навколо них.

Методологічні та прикладні проблеми кримінологічного аналізу злочинності та особи злочинця широко досліджувались у вітчизняній та закордонній кримінології. Серед тих, хто заклав фундамент відповідних наукових розробок, варто згадати Г. А. Аванесова, А. І. Алексєєва, Ю. М. Антоняна, О. М. Бандурку, І. Г. Богатирьова, В. М. Бурлакова, В. В. Голіну, В. К. Грищука, Л. М. Давиденка, І. М. Даньшина, Т. А. Денисову, С. Ф. Денисова, О. М. Джужу, А. І. Долгову, В. П. Ємельянова, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, О. Г. Кальмана, І. І. Карпеця, О. Г. Колба, О. М. Костенка, В. М. Кудрявцева, Н. Ф. Кузнецову, О. М. Литвака, О. М. Литвинова, В. В. Лунєєва, О. А. Мартиненка, Г. М. Міньковського, В. А. Мисливого, О. В. Негодченка, І. С. Ноя, Є. Л. Стрельцова, В. М. Трубникова, В. О. Тулякова, Н. М. Ярмиш.

Проблеми запобігання корисливо-насильницьким злочинам не раз ставали предметом наукового дослідження. Протягом останнього часу у вітчизняній кримінології з цієї проблематики захищено докторську дисертацію О. М. Гуміним та кандидатські дисертації В. С. Батиргареєвою, М. Ю. Валуйською, Л. В. Левицькою, О. О. Ходимчук, О. Ю. Юрченко та Н. В. Яницькою. Крім того, О. М. Храмцовим проведено дослідження кримінологічних проблем вербальної агресії. Але в цих роботах майже не досліджується психологічна складова криміногенних процесів, а також їх детермінанти. Водночас слід зазначити, що особливу цікавість представляють саме психологічні механізми фізичної агресії, її місце і роль у вирішенні конфліктних ситуацій події злочину, а також розробка на цій основі відповідних за-ходів запобігання. Наведене свідчить про актуальність теми дослідження, її наукове значення та прикладну цінність вирішення проблем, що накопичені.

Аналіз судової та слідчої практики свідчить, що протидія та боротьба зі злочинністю можуть бути ефективними лише за умови подальшого вдосконалення теоретичних знань, практичних вмінь та навичок запобігання окремим категоріям злочинів з урахуванням основоположних і новітніх надбань, досягнень та розробок вітчизняної та закордонної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в руслі вимог Указу Президента України «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони, прав і свобод громадян» від 18.02.2002 р № 143, а також спрямовано на подальшу реалізацію положень розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, і Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р. тема також відповідає п.3, 8 додатку 2 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років (затверджених Наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз психологічних механізмів кримінальної агресії, визначення її місця та ролі в системі детермінації злочинної поведінки, а також розробка на підставі кримінологічного аналізу агресивних корисливо-насильницьких злочинів та особистості відповідного злочинця системи заходів запобігання.

Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом розв'язання таких основних завдань:

– надати загальну характеристику співвідношення агресивної поведінки й сучасних пріоритетів боротьби зі злочинністю та її запобігання;

– провести комплексний, багатопрофільний аналіз психологічних механізмів кримінальної агресії, у тому числі, з позиції жертви злочинного посягання;

– визначити систему агресивної корисливо-насильницької злочинності на підставі аналізу кримінально-правової характеристики злочинів, які її складають, а також розробки відповідної кримінологічної характеристики;

– детально проаналізувати ознаки агресивних корисливо-насильницьких злочинів та обґрунтувати кримінологічну однорідність системної злочинної діяльності даного виду;

– узагальнити структуру та здійснити аналіз основних характеристик особистості агресивного корисливо-насильницького злочинця;

– здійснити феноменологічний аналіз загальнонаукових проблем детермінації злочинності з точки зору нової кримінологічної парадигми;

– розробити класифікацію об'єктивних і суб'єктивних факторів, а також причин та умов, які сприяють скоєнню агресивних корисливо-насильницьких посягань;

– охарактеризувати основні загальносоціальні та спеціально-кримінологічні запобіжні заходи стосовно вказаної категорії злочинів;

– обґрунтувати теоретичну можливість та практичну доцільність здійснення прогнозування індивідуальної злочинної поведінки з метою подальшого вжиття заходів впливу або корекції.

Об'єктом дослідження є кримінальна агресія як елемент механізму злочинів, особистість агресивного злочинця, а також діяльність щодо запобігання агресивним корисливо-насильницьким злочинам.

Предметом дослідження є результати кримінологічного аналізу агресивної корисливо-насильницької злочинності та заходи запобігання їй.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати кримінологічні особливості дії механізмів кримінальної агресії, процедурні та організаційні аспекти діяльності щодо запобігання агресивним корисливо-насильницьким злочинам у їх розвитку, взаємозв'язку та взаємовпливові між собою на рівні загального, особливого та окремого соціального феномену.

На даному методологічному фундаменті у дисертаційній роботі застосовуються окремі спеціально-наукові методи пізнання. За допомогою системно-структурного методу досліджено співвідношення агресивної поведінки та сучасних пріоритетів боротьби зі злочинністю, а також загальнонаукові проблеми детермінації та причинно-наслідкового зв'язку (підрозділи 1.1., 3.1.). Метод спостереження використано для вивчення психологічних механізмів кримінальної агресії, а також особливостей їх прояву в окремих осіб (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.). Метод аналізу та синтезу застосовано з метою розробки кримінологічних та віктимологічних ознак агресивних корисливо-насильницьких злочинів, виявлення специфічних ознак окремих елементів, взаємозалежностей та взаємодії між ними (підрозділ 2.2.). Метод індукції та дедукції дозволив сформулювати вихідні поняття та дослідницькі категорії (підрозділи 1.1., 2.1., 3.1.). Метод аналогії використано для встановлення подібностей в окремих сторонах, ознаках, властивостях агресивних корисливо-насильницьких злочинів та відповідних злочинців, а також методів, прийомів і способів запобігання їх злочинній діяльності (підрозділи 2.2., 3.1., 3.3.). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів та репрезентації даних, отриманих у ході вивчення емпіричного матеріалу (підрозділи 2.2., 3.2.). Логіко-нормативний метод використано для аналізу норм про відповідальність за вчинення окремих видів агресивних корисливо-насильницьких посягань (підрозділ 2.1.). Соціологічні методи дослідження (анкетування, інтерв'ювання, опитування) застосовано для вивчення думки фахівців з відповідних проблемних питань, що розглядаються, та з'ясування соціальної результативності відповідних правових норм та запобіжних заходів (підрозділи 1.1., 3.2., 3.3.).

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, психології та низки галузевих юридичних наук: загальної теорії держави і права, кримінального права, кримінології, теорії управління, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології тощо. Положення і висновки дисертації базуються на приписах Конституції України, чинних нормативно-правових актів, в тому числі відомчих, які регламентують питання організації та здійснення запобігання злочинам. В аспекті аналізованої проблеми були розглянуті також проблеми нормотворчої діяльності та правозастосування.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати анкетування 111 працівників слідчих та оперативних підрозділів правоохоронних органів України, а також 54 працівників установ виконання покарання; результати інтерв'ювання 56 засуджених за вчинення агресивних корисливо-насильницьких злочинів, яке проводилось за спеціально розробленою методикою; результати вивчення особових справ 298 засуджених, що відбувають покарання за вчинення вказаних злочинів; результати узагальнення та аналізу 34 архівних кримінальних справ, порушених за ознаками бандитизму, 71 архівної кримінальної справи, порушеної за ознаками викрадення людини, та 62 архівних кримінальних справ, порушених за ознаками вимагання, вчиненого групою осіб або організованою злочинною групою протягом 2006-2010 рр. у Харківській, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях; дані статистичних звітів Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України; узагальнені аналізи відомостей, наведених у різних ЗМІ. При підготовці дисертаційного дослідження використовувався також особистий багаторічний правоохоронний досвід автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в Україні монографічних досліджень, в якому не лише розглянуто проблеми впливу кримінальної агресії на протиправну поведінку, але й проаналізовано характерологічну специфіку особистості відповідного злочинця на прикладі агресивних корисливо-насильницьких посягань, які в сучасних умовах отримали значного поширення.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових концептуальних положень і висновків, які відповідають змістовним ознакам наукової новизни роботи. Основні з них такі:

вперше:

– здійснено функціональний аналіз місця і ролі кримінальної агресії у соціальній системі, а також її психологічних механізмів через призму психогенної ситуації та позиції жертви посягання, на основі чого обґрунтовується погляд на агресію, як на елемент зворотного зв'язку між суспільством та індивідом, що вказує на наявність протиріч у взаєминах і спрямований на їх усунення;

– на підставі аналізу кримінально-правових та кримінологічних ознак бандитизму, викрадення людини та вимагання встановлено, що в цих злочинах агресія виконує роль фактору поведінки суб'єкта, є інструментом досягнення корисливої мети злочину, одним із компонентів мотивації, а також складовим елементом системи способу злочину, і на цій основі обґрунтована кримінологічна однорідність агресивних корисливо-насильницьких посягань та можливість їх інтеграції в рамках системної злочинної діяльності;

удосконалено:

– розуміння співвідношення соціальних, психічних та біологічних факторів, які впливають на злочинну поведінку, що дозволило стверджувати, що в основі причинного комплексу конкретного злочину знаходяться як криміногенна ситуація, так і негативні психологічні деформації, що прийняли форму суспільно небезпечної установки особистості, яка особливо гостро проявляється під час кризових моментів розвитку суспільства;

– комплексний аналіз факторів, які детермінують вчинення агресивних корисливо-насильницьких злочинів, внаслідок чого зроблено висновок про тотожність механізмів їх впливу, активне взаємне проникнення, інтеграцію різних за характером та змістом обставин, через що обґрунтовується необхідність комплексного запобіжного впливу на весь причинний комплекс злочинів даної категорії за рахунок застосування принципово нових підходів;

– аргументацію на користь теоретичної можливості та практичної доцільності поєднання результатів індивідуального прогнозування злочинної поведінки та наступного здійснення індивідуального запобіжного впливу або корекції в межах комплексної профілактичної діяльності;

дістало подальший розвиток:

– обґрунтування моделі впливу психічних чинників на агресивну поведінку суб'єкта за наступною схемою: подія злочину фіксується у психіці за допомогою знакових сигналів, які обумовлюють повернення до початкового психотравмуючого стану, що згодом призводить до формування стереотипів мислення і реагування у вигляді агресивної поведінки, і на цій основі зроблено висновок, що в основі стану тривожного очікування, який передує агресії, лежить страх повторного переживання психотравмуючої ситуації та передбачення можливих її наслідків;

– концептуальне розуміння необхідності застосування міждисциплінарного підходу до вивчення особистості агресивного корисливо-насильницького злочинця, який використано для визначення системи соціально-демографічних, психофізіологічних і кримінально-правових ознак осіб, які вчинили агресивні корисливо-насильницькі злочини, а також доведення специфіки їх мотиваційної та емоційної сфери, потреб, орієнтацій, спрямованості та установок;

– розгляд системи загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів впливу на агресивні корисливо-насильницькі злочини, у результаті чого в рамках загальної методики запобігання злочинам запропоновано методично виважену систему конкретних форм, методів і прийомів, що мають профілактичну спрямованість і зв'язок з розкриттям та розслідуванням злочинів (на прикладі діяльності слідчих та оперативних працівників).

Практичне значення отриманих результатів полягає в наступному:

- у науково-дослідній сфері результати, які у сукупності формують цілісний підхід до вирішення доволі значної кількості проблем, які накопичились у сфері протидії злочинності, можуть стати основою для подальших розробок кримінологічних питань запобігання різним видам злочинів;

- у сфері правотворчості висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й внесення змін до ряду законодавчих і підзаконних актів, як загальних і галузевих, так і спеціальних, що, безумовно, сприятиме удосконалюванню правового регулювання правоохоронної діяльності, зокрема запобіжної;

- у практиці правозастосування використання отриманих результатів дозволить оптимізувати організацію і зробити більш ефективною діяльність правоохоронних органів щодо протидії агресивним формам протиправної поведінки;

- у навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані і вже активно використовуються при підготовці підручників і навчальних посібників, при проведенні лекцій, практичних і семінарських занять з кримінології, у науково-дослідній роботі викладачів, ад'юнктів, курсантів та слухачів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ХНУВС від 06.07.2011р.);

- у сфері правового виховання і формування правової свідомості положення і рекомендації роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення і працівників правоохоронних органів.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, сформульовані положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві з науковим керівником О.М. Литвиновим опубліковано наукову статтю (частка дисертанта - 60%). У процесі одержання нових наукових результатів наукові розробки інших дослідників не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на наукових та науково-практичних конференціях, в тому числі міжнародних: «Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення» (Харків, 2010 р.), «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (Харків, 2011 р.), «Теорія та практика кримінального судочинства» (м. Харків, 2011 р.), а також на засіданні Кримінологічної асоціації України (Харків, 2011 р.).

Пропозиції та результати наукового дослідження, проведеного особисто автором, були відображені також в методичних рекомендаціях щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо запобігання агресивним корисливо-насильницьким злочинам. Вони використовуються в практичній діяльності правоохоронних органів, а також у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ при викладенні лекційного курсу та проведенні практичних занять з кримінології, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України в якості фахових з юридичних дисциплін, а також чотирьох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок. Основний текст - 165 сторінок. Список використаних джерел складається із 240 найменувань і займає 18 сторінок. Додатки займають 6 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-прикладні засади вивчення кримінальної агресії» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Агресивна поведінка в контексті боротьби зі злочинністю: проблеми співвідношення» з'ясовано, що кримінальна агресія, як функціональне явище суспільного устрою, відображає взаємини людини та соціуму, що характеризуються непорозумінням, заснованим на неповноті інформації або її перекручуванні в суспільній та індивідуальній свідомості про причини й умови, а також мотиви, цілі та значимість поведінки для особи. Основна функція кримінальної агресії полягає в тому, що вона, будучи елементом зворотного зв'язку, вказує на наявність протиріч у соціальному розвитку суспільства і спрямована на їх усунення. Дану функцію необхідно враховувати усім, хто займається правозастосуванням, а також окремим індивідам, з тим, щоб адекватно реагувати на неї, що сприятиме мінімізації правового нігілізму.

Агресивна поведінка є інформаційним сигналом про соціальні негаразди і завдяки цьому відображає сутність соціального середовища в динаміці. Тому посилення боротьби зі злочинністю, впроваджуваної без урахування функціональних закономірностей кримінальної агресії, порушує діалектичні закони існування суспільства і природи, через що вона ніколи не призведе до бажаних результатів. Навпаки, зростання агресії та насильства в соціальному середовищі повинні приводити не до посилення репресій, а до активізації протидії всьому комплексу виявлених причин і умов такого росту і вжиття конструктивних заходів, спрямованих на їх усунення.

Зроблено висновок: властивості та природа кримінальної агресії свідчать про необхідність докорінного перегляду кримінально-правової і кримінологічної парадигми. В однаковій мірі це стосується стратегічних основ боротьби зі злочинністю, а також тактики запобігання злочинам, які повинні бути трансформовані відповідним чином з тим, щоб уникнути стигматизації осіб, які вчинили суспільно-небезпечні, винні діяння, з метою нормалізації суспільних відносин. До того ж урахування властивостей кримінальної агресії створює сприятливу соціальну і психологічну основу для переорієнтації виправного і виховного впливу на засуджених за злочинні агресивні дії.

У підрозділі 1.2. «Психологічні механізми кримінальної агресії» обґрунтовується, що він заснований на психічних явищах, що протікають у мозку людини. Основним структурним елементом події є створюваний психічний образ. Ціль агресивної насильницької поведінки - зміна образу поведінки об'єкта впливу або його внутрішнього стану.

Подія злочину фіксуються у психіці за допомогою знакових сигналів (слово, звук, ритм, дотик тощо), які можуть бути засобами підключення кримінальної агресії. Для індивіда вони наповняються певним змістом, пов'язаним із первісним психічним станом. Кожна наступна подія розглядається як спосіб повернення до початкового стану, що здобуває для агресора самостійне значення. Згодом у нього виробляється стереотип мислення і реагування.

З появою в житті ситуації, подібної за певними ознаками, або навпаки, контрастної, остання викликає в пам'яті суб'єкта психічний образ первісної ситуації. При цьому «ідеальне» відображення дійсності має для суб'єкта всі ознаки реального світу. Для звільнення від деструктивного стану (тривожності) необхідне відновлення обставин первісної ситуації, тобто повернення до психотравмуючих обставин.

Керування поведінкою агресора відбувається за рахунок виникаючого у нього страху повторного переживання психотравмуючої ситуації і передбачення можливих її наслідків. Агресія торкається, насамперед, внутрішньої рівноваги людини і порушує її гармонічний розвиток. Вона породжує в злочинця стан тривожного очікування наступної психогенної ситуації. Мислення в такому стані спрямовано на пошук варіанта для повернення в нормальний стан. Агресія при цьому виступає способом психічної розрядки людини від надлишкової напруги, яка виникає в результаті не здійснених у даний момент бажань, прагнень.

Поведінка потерпілого під час скоєння агресивного акта може визначатися системою самопокарання, що керується підсвідомістю. Основним елементом системи самопокарання є почуття провини, яке через зворотній зв'язок агресивної поведінки з підсвідомістю впливає на поведінку потерпілого, визначаючи її характер.

Системою самопокарання, що є структурним елементом зворотного зв'язку, визначається також прояв єдності думок, обумовлених ними діянь і наслідків агресії, що випливають. Урахування даної системи зворотного зв'язку вчинків з підсвідомістю має важливе кримінологічне значення для запобігання кримінальної агресії.

Розділ 2 «Характеристика агресивної корисливо-насильницької злочинності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Кримінально-правові ознаки» зазначається, що агресивні корисливо-насильницькі злочини - це сукупність умисних злочинів, що посягають на охоронювані кримінальним законом власність та законного власника, коли злочинець домагається авансованої переваги за рахунок агресії.

Наведено аргументи на користь зробленого припущення про подібність окремих кримінально-правових ознак деяких видів агресивних корисливо-насильницьких злочинів, а саме бандитизму, незаконного позбавлення волі або викрадення людини та вимагання, які обрано в якості сигнальних. Зокрема: незважаючи на те, що основними об'єктами цих злочинів є різні сфери суспільних відносин, додаткові об'єкти злочинних посягань (життя, здоров'я, особиста недоторканність) співпадають; злочинне діяння виражене в формі активних за змістом дій: напад, як раптовий вступ злочинців у контакт із потерпілим, що може закінчитися заподіянням шкоди його здоров'ю та життю, прямо або опосередковано перевтілюється в інші форми посягання, зокрема в захоплення та вилучення жертви при викраденні людини або пред'явлення вимог при вимаганні; виконання об'єктивної сторони цих злочинів завжди супроводжуються насильством (фізичним або психічним), що з урахуванням органічного зв'язку між насильством та агресією, свідчить також на користь однорідності цих злочинів (при цьому насильство є законодавчо визнаною формою інструментальної агресії).

У підрозділі 2.2. «Кримінологічні та віктимологічні ознаки» проаналізовано, по-перше, кримінологічно значимі ознаки агресивних корисливо-насильницьких злочинів (відомості про предмет посягання, способи і механізм, знаряддя і засоби, а також залежності між ними), по-друге, дані, які характеризують кримінологічну ситуацію вчинення злочинів (відомості про час, місце і обстановку злочину), по-третє, відомості про жертву злочину.

Узагальнення емпіричних даних, одержаних з аналізу судово-слідчої практики, дозволило зробити висновок, що у кримінологічному плані бандитизм, викрадення людини та вимагання мають ще більшу подібність і утворюють специфічну групу агресивних корисливо-насильницьких посягань, у зв'язку з тим, що вони: представляють собою тяжкі форми злочинної поведінки, є доволі поширеними, викликають значний суспільний резонанс у разі вчинення, характеризуються значною специфікою причинного комплексу, який обумовлює своєрідність діяльності щодо запобігання даним злочинам; користь - це базова мотивація цих злочинів, а насильство - спосіб їх вчинення; у механізмі злочинної діяльності вказані елементи становлять органічну цілісність, яка є стрижневою ознакою цієї категорії злочинів, що дозволяє їх відносити за цим критерієм до загальної групи корисливо-насильницьких посягань; агресія тут виконує роль фактору поведінки, який проявляє себе на всіх етапах скоєння злочину; в механізмі злочинної діяльності цього виду агресія є не лише інструментом досягнення корисливої мети злочину, але в першу чергу компонентом мотивації; при цьому вона є інтегративним елементом складної системи способу злочину; підвищена суспільна небезпека цих злочинів обумовлена не лише їх якісними характеристиками, а в першу чергу можливістю інтеграції в рамках системної злочинної діяльності, де вони часто поєднуються, утворюючи відповідний інтегрований кримінологічний блок діянь.

У підрозділі 2.3. «Поняття, структура та основні характеристики особистості агресивного корисливо-насильницького злочинця» розглянуто соціально-демографічні, психофізіологічні, кримінально-правові ознаки осіб, що вчиняють агресивні корисливо-насильницькі злочини. Це дозволило дисертанту довести, що, по-перше, багато досліджуваних осіб замінили прагнення до досягнення успіху в навчальній та виробничій діяльності формуванням соціально-негативних потреб. Це виражається в антигромадському способі життя, спілкуванні із середовищем, близьким до власної орієнтації й установок, формуванні з юних років антигромадської спрямованості особистості; по-друге, психічна складова досліджуваних злочинців помітно відрізняється від представників контрольної групи, в яку потрапили законослухняні громадяни. Синтез антигромадської спрямованості особистості та низького культурно-освітнього рівня разом із підвищеними емоційними реакціями на подразники призводить до того, що ефективність механізмів внутрішнього контролю є доволі низькою; по-третє, у вивченої категорії осіб відзначається схильність негайно домагатися бажаного, причому оцінка мети і способу під впливом суб'єктивних і об'єктивних впливів різко змінюється. Емоційну неврівноваженість, марнославство, упертість, нечутливість до страждань інших, агресивність, брутальність, облудність, несамокритичність, користь можна віднести до найбільш поширених рис; по-четверте, у діях досліджуваних осіб відзначається усе більше ознак професіоналізму, зв'язків з організованою злочинністю та злочинною субкультурою.

Розділ 3 «Запобігання агресивній корисливо-насильницькій злочинності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Феноменологія детермінації злочинності» проведений аналіз сучасних теоретичних концепцій, які пояснюють процеси детермінації злочинності, дозволив зробити висновок, що соціальному середовищу, котре визначає людську поведінку, формує її світогляд та інтереси, не завжди належить головна роль у процесі детермінації. Адже в основі причинного комплексу конкретного злочину знаходяться як криміногенна ситуація, так і негативні психологічні деформації, що прийняли форму суспільно небезпечної установки особистості. Негативні соціальні якості та вади особистості особливо гостро проявляються під час кризових моментів розвитку суспільства.

Доведено, зо зовнішні та внутрішні причини, зовнішні та внутрішні умови конкретних видів злочинів - одна зі складових частин загальної моделі об'єкта запобіжного впливу та індивідуального кримінологічного прогнозу поведінки. Тільки правильний збір інформації, урахування усіх соціально-економічних, кримінологічних показників, що характеризують суспільство, вивчення криміногенних властивостей особистості дозволять з великою вірогідністю оцінювати можливі протиправні вчинки конкретного індивіда.

У підрозділі 3.2. «Характеристика причинного комплексу агресивної корисливо-насильницької злочинності та основних заходів її запобігання» розглянуто модельну систему загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів впливу на агресивні корисливо-насильницькі злочини, яку структуровано відповідно до різних критеріїв. Зроблено акцент на необхідності забезпечення комплексного запобіжного впливу на весь причинний комплекс агресивних корисливо-насильницьких злочинів, а також усю сукупність супутніх їх умов. Здійснений аналіз спеціально-кримінологічних та загальних запобіжних заходів стосовно вказаних злочинів довів, що у своєму змісті вони не позбавлені певних спільних рис, обумовлених єдністю спрямування. Теж саме стосується і організаційних, і технічних, і ресурсних заходів. Такий стан речей з очевидністю свідчить про активне взаємне проникнення, інтеграцію різних за характером і змістом запобіжних методів і засобів у рамках загальної методики запобігання злочинам.

Зроблено висновок, що виділення прикладних аспектів запобігання злочинам, зокрема правоохоронних заходів, є важливим у методичному плані видом науково-пізнавальної діяльності. В її результаті практичним працівникам може бути рекомендований конкретний набір форм і прийомів, що мають профілактичну спрямованість і зв'язок з їх діяльністю щодо розкриття та розслідування злочинів. Саме ці правоохоронні методи і засоби запобіжної діяльності як жодні інші, сприяють активному привнесенню в протидію злочинності нових підходів до її організації і здійснення, постановці її на істинно наукову, позбавлену утопічних орієнтирів основу, забезпеченню реального випереджального характеру запобіжного впливу.

У підрозділі 3.3. «Прогнозування злочинної поведінки як основа для вжиття заходів індивідуального запобіжного впливу» процес взаємодії прогнозування індивідуальної злочинної поведінки та організації індивідуального запобіжного впливу (корекції) на прикладі агресивного корисливо-насильницького злочинця представлено у наступному виді. Виявлені під час аналізу та узагальнення особистісні властивості, якості, фактори покладаються в основу створення психограми відповідного злочинця - вихідної моделі оптимального набору негативних, нейтральних або соціально значимих якостей, необхідних для ймовірного вчинення певного злочину за певних умов.

Далі визначаються комплексні критерії відповідності особистісних якостей конкретних осіб ознакам криміногенної ситуації певного типу. Порівняння в ході такого дослідження індивідуальних характеристик з еталонними дозволяє висловити обґрунтований прогноз щодо «соціальної надійності» особи, яка вивчається. Це надасть можливість до певної міри знизити гостроту проблеми ранньої профілактики злочинної поведінки завдяки розробці науково обґрунтованих комплексів рекомендацій щодо здійснення корекції або впливу, наприклад, у місцях відбуття кримінального покарання.

На думку здобувача, ці рекомендації повинні містити: 1) теоретичне обґрунтування можливості корекції або усунення соціально-психологічних причин вчинення злочинів та підвищення рівня оперативної надійності певної категорії осіб; 2) пропозиції щодо формулювання рішення про організацію такого впливу з урахуванням соціально-психологічних якостей контингенту; 3) характерні риси та особливості здійснення окремих запобіжних заходів: оптимальні умови реалізації, часові межі та прийоми корекції, заходи стимулювання самовиховання, орієнтири для контролю та оцінки змін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у дослідженні соціальної природи та психологічних механізмів кримінальної агресії, встановленні кримінологічних особливостей її впливу на процеси вчинення окремих видів корисливо-насильницьких посягань, аналізі характерологічних ознак агресивних злочинців, а також розробці відповідної системи заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання. агресивний кримінальний насильницький злочин

Проведене дослідження, на думку автора, може надалі сприяти розробці окремих положень та удосконаленню в цілому теорії протидії злочинності, робить певний внесок у практичну діяльність правоохоронних органів та дозволяє сформулювати такі основні висновки по роботі.

Проблема кримінальної агресії та насильства в суспільстві створена неврахуванням функціональних закономірностей розвитку даних явищ у соціальній практиці. Кримінальна агресія, як функціональне явище суспільного устрою, відображає взаємини людини та соціуму, що характеризуються непорозумінням, заснованим на неповноті інформації або її перекручуванні в суспільній та індивідуальній свідомості про причини й умови, а також мотиви, цілі та значимість поведінки для особи.

Основна функція кримінальної агресії полягає в тому, що вона, будучи елементом зворотного зв'язку, вказує на наявність протиріч у соціальному розвитку суспільства і спрямована на їх усунення. Агресивна поведінка є інформаційним сигналом про соціальні негаразди і завдяки цьому відображає сутність соціального середовища в динаміці. Дану функцію необхідно враховувати усім, хто займається правозастосуванням, а також окремим індивідам, з тим, щоб адекватно реагувати на неї, що сприятиме мінімізації правового нігілізму.

Властивості та природа кримінальної агресії свідчать про необхідність докорінного перегляду кримінально-правової і кримінологічної парадигми. В однаковій мірі це стосується і стратегічних основ боротьби зі злочинністю, а також тактики запобігання злочинам, які повинні бути трансформовані відповідним чином з тим, щоб уникнути стигматизації осіб, які вчинили суспільно-небезпечні, винні діяння, з метою нормалізації суспільних відносин. Жорсткість кримінальної політики, впроваджуваної без урахування функціональних закономірностей кримінальної агресії, порушує діалектичні закони існування суспільства і природи, через що вона ніколи не призведе до бажаних результатів. Навпаки, такий підхід нанесе шкоду моральній і правовій культурі суспільства. Зростання агресії та насильства повинні приводити не до посилення боротьби зі злочинністю, а до активізації протидії всьому комплексу виявлених причин і умов такого росту і вжиття конструктивних заходів, спрямованих на їх усунення, а також створення сприятливої соціальної і психологічної основи для переорієнтації виправного і виховного впливу на засуджених за злочинні агресивні дії.

Психологічний механізм кримінальної агресії заснований на психічних явищах, що протікають у мозку людини. Основним структурним елементом при цьому виступає створюваний психічний образ події. Ціль агресивної насильницької поведінки - зміна образу поведінки об'єкта впливу або його внутрішнього стану. У психологічній основі агресії лежить конфлікт інтересів, який виникає в соціальній площині на тлі непорозуміння сторін або неможливості задоволення потреб, у тому числі завищених. Соціальне непорозуміння виникає внаслідок розділення єдиного світу на окремі фізичні та психічні явища залежно від їх наближення до суб'єкта.

Розвиток кримінальної агресії під час вчинення злочину проходить такі етапи: подія злочину фіксуються у психіці за допомогою знакових сигналів (слово, звук, ритм, дотик тощо), які можуть бути засобами підключення кримінальної агресії. Для індивіда вони наповняються певним змістом, пов'язаним із первісним психічним станом. Кожна наступна подія розглядається як спосіб повернення до початкового стану, що здобуває для агресора самостійне значення. Згодом у нього виробляється стереотип мислення і реагування. З появою в житті ситуації, подібної за визначеними ознаками, або навпаки, контрастної, остання викликає в пам'яті суб'єкта психічний образ первісної ситуації. При цьому «ідеальне» відображення дійсності має для суб'єкта всі ознаки реального світу. Для звільнення від деструктивного стану (тривожності) необхідне відновлення обставин первісної ситуації, тобто повернення до психотравмуючих обставин.

Агресія торкається, насамперед, внутрішньої рівноваги людини і порушує її гармонійний розвиток. Вона породжує в злочинця стан тривожного очікування наступної психогенної ситуації. Мислення в такому стані спрямовано на пошук варіанта для повернення в нормальний стан. Відтак агресія виступає способом психічної розрядки людини від надлишкової напруги, яка виникає в результаті не здійснених у даний момент бажань, прагнень. Для запобігання негативному розвитку подій необхідно приділяти увагу формуванню розумних потреб, що стимулюють єдність і взаємозв'язок людей, явищ і подій.

Встановлено, що кримінальна агресія є результатом взаємодії поведінки сторін і характеризує наявність у них проблем у спілкуванні. Розуміння іншої сторони запобігає розвитку конфлікту. Заходи профілактичного впливу і корекції, виходячи з цілей запобігання вчиненню нових злочинів, повинні сприяти також досягненню взаєморозуміння конфліктуючих сторін.

Потерпілий і особа, яка вчиняє кримінальну агресію, складають взаємозалежні частини одного цілого явища. Взаємозв'язок протікає на психічному рівні за участю підсвідомості осіб, будучи при цьому елементом саморегуляції поведінки сторін. Керування поведінкою агресора відбувається за рахунок виникаючого у нього страху повторного переживання психотравмуючої ситуації і передбачення можливих її наслідків. Управління ж поведінкою потерпілого здійснюється за допомогою вторинних знакових сигналів в основному за рахунок впливу на підсвідомість людини шляхом підміни змісту вторинних знакових сигналів. Даний стан супроводжується тим, що людина іноді не усвідомлює справжню причину своєї поведінки.

Поведінка потерпілого під час скоєння агресивного акта може визначатися також системою самопокарання, що керується підсвідомістю. Основним елементом системи самопокарання є почуття провини, яке через явище зворотного зв'язку агресивної поведінки з підсвідомістю впливає на поведінку. Урахування даної системи зворотного зв'язку вчинків з підсвідомістю має важливе кримінологічне значення для запобігання кримінальної агресії. Тому дію даної системи варто враховувати при призначенні кримінального покарання в ході оцінки ступеня відновлення соціальної справедливості.

На підставі аналізу кримінально-правових та кримінологічних ознак складів окремих тяжких корисливо-насильницьких посягань (бандитизму, незаконного позбавлення волі або викрадення людини та вимагання), які обрано в якості сигнальних у дослідній сукупності, обґрунтована їх кримінологічна однорідність, яка підтверджена наступними даними: по-перше, співпадіння додаткових об'єктів злочинних посягань (життя, здоров'я, особиста недоторканність, власність); по-друге, злочинне діяння виражене в формі активних за змістом дій (напад прямо або опосередковано перевтілюється в інші форми посягання, зокрема в захоплення та вилучення жертви викрадення людини або пред'явлення вимог при вимаганні); по-третє, агресія виконує роль фактору поведінки суб'єкта, є інструментом досягнення корисливої мети злочину, одним із компонентів мотивації, а також складовим елементом системи способу злочину; по-четверте, синтез в межах об'єктивної сторони різних форм насильницької та агресивної поведінки (при цьому насильство розглядається як визнана законодавцем форма фізичної агресії); по-п'яте характеризуються значною специфікою причинного комплексу, який обумовлює своєрідність діяльності щодо запобігання даним злочинам, тощо.

Зроблено висновок, що підвищена суспільна небезпека агресивних корисливо-насильницьких злочинів обумовлена не лише їх якісними та кількісними характеристиками, а й можливістю інтеграції в рамках системної злочинної діяльності, де вони часто поєднуються, утворюючи відповідний інтегрований кримінологічний блок діянь.

Завдяки інтеграції інституціонального підходу в сучасну концепцію аналізу особистості агресивного корисливо-насильницького злочинця визначено систему їх соціально-демографічних, психофізіологічних, та кримінально-правових ознак, організованих в форму відповідної інформаційно-статистичної моделі. Здійснені відповідні розрахунки частоти поширення названих елементів характеристик особистості, їх зв'язків та взаємозалежностей забезпечили прикладний характер розробленої моделі та можливість її застосування з метою розробки комплексів методичних рекомендацій, спрямованих на організацію та здійснення відповідної запобіжної діяльності.

Проведений аналіз соціальних, психічних та біологічних факторів, які впливають на злочинну поведінку, дозволив стверджувати, що вони у причинному комплексі взаємодіють між собою не на паритетних засадах; у кожному конкретному випадку окремі їх складники зазнають більшого впливу з боку певних компонентів механізму вчинення злочину, в результаті чого видозмінюється процес детермінації.

Соціальному середовищу, що визначає людську поведінку, формує її світогляд та інтереси, не завжди належить головна роль у процесі детермінації. В основі причинного комплексу конкретного злочину знаходяться як криміногенна ситуація, так і негативні психологічні деформації, що прийняли форму суспільно небезпечної установки особистості. Негативні соціальні якості та вади особистості особливо гостро проявляються під час кризових моментів розвитку суспільства.

Причини та умови конкретних видів агресивних корисливо-насильницьких посягань є компонентами загальної моделі об'єкта запобіжного впливу та індивідуального кримінологічного прогнозу поведінки. Стверджується, що тільки правильний збір інформації, урахування усіх соціально-економічних, кримінологічних показників, що характеризують суспільство, вивчення криміногенних властивостей особистості дозволить з великою вірогідністю оцінювати можливі протиправні вчинки конкретного індивіда та розробляти на цій основі систему заходів запобіжного впливу та корекції на різних рівнях.

Акцентовано увагу на тому, що складний причинний комплекс цієї категорії злочинних посягань вимагає комплексного запобіжного впливу із застосуванням різних профілактичних, правоохоронних, організаційних, технічних і ресурсних заходів. У результаті виділення в рамках загальної методики запобігання злочинам прикладних аспектів правоохоронної діяльності запропоновано методично виважену систему конкретних форм, методів і прийомів, що мають профілактичну спрямованість і зв'язок з розкриттям та розслідуванням злочинів (на прикладі діяльності слідчих та оперативних працівників).

Аналіз конкретних результатів запобігання злочинам дозволяє стверджувати, що саме ці правоохоронні методи і засоби профілактичної діяльності сприяють активному привнесенню в систему нових підходів до її організації, а також постановці її на істинно наукову, позбавлену утопічних орієнтирів основу, забезпеченню реального випереджального характеру запобіжного впливу.

Процес синтезу та комплексного використання результатів кримінологічного прогнозування у запобіганні злочинам проаналізовано через призму організації та впровадження відповідної системи стосовно агресивних корисливо-насильницьких злочинів.

Запропоновано наступну програму дій: виявлені під час аналізу та узагальнення особистісні властивості, якості, фактори покладаються в основу створення психограми відповідного злочинця - вихідної моделі оптимального набору негативних, нейтральних або соціально значимих якостей, необхідних для ймовірного вчинення певного злочину за певних умов. Далі визначаються комплексні критерії відповідності особистісних якостей конкретних осіб ознакам криміногенної ситуації певного типу. Порівняння в ході такого дослідження індивідуальних характеристик з еталонними дозволить висловити обґрунтований прогноз щодо «соціальної надійності» особи, яка вивчається. Результати прогнозування покладаються в основу розробки науково обґрунтованих комплексів рекомендацій щодо здійснення запобіжного впливу або корекції відносно конкретної особи.

Рекомендації та висновки даного дисертаційного дослідження визначають його практичну спрямованість і можуть бути використані у діяльності правоохоронних органів України щодо запобігання злочинам, а також впроваджені у навчальний процес при вивченні курсу кримінології.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Тацій М. С. Проблеми полідисциплінарного аналізу кримінальної агресії // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 4. - С. 45-48.

2. Литвинов О. М., Тацій М. С. Проблеми визначення механізму індивідуальної злочинної поведінки // Юридичний вісник Причорномор'я. - 2011. - № 1 (1). - С. 20-29.

3. Тацій М. С. Кримінологічна характеристика особи агресивного злочинця // Форум права. - 2011. - № 1. - С. 1008-1011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11tmcoaz.pdf

4. Тацій М. С. Про причини та умови злочинів // Публічне право. - 2011. - № 3. - С. 267-271.

5. Тацій М. С. Основні засади індивідуального запобіжного впливу // Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення: матер. наук.-практ. конф. - Харків: Вид-во ХНУВС, 2010. - С. 281-283.

6. Тацій М. С. Про порядок здійснення запобіжного впливу на особу та забезпечення її прав та свобод // Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи: матер. наук.-практ. конфер. - Київ-Харків: ВГО «Майбутнє України», 2011. -- С. 187-189.

7. Тацій М. С. Кримінальна агресія - актуальний напрям кримінологічних досліджень // Вісник Кримінологічної асоціації України : збірник наукових праць [Редкол. Л. М. Давиденко, Т. А. Денисова, О. М. Джужа та ін.]. - Харків : Золота миля, 2011. - С. 205-207.

8. Тацій М. С. Кримінальна агресія в контексті боротьби зі злочинністю // Теорія та практика кримінального судочинства : матер. міжнар. наук.-практ. конф. / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ, навч.-наук. інст. підгот. фахівців для підрозділів слідства та дізнання, каф. кримінального процесу. - Х.: Титул, 2011. - С. 265-268.

АНОТАЦІЇ

Тацій М.С. Кримінологічний аналіз агресивної корисливо-насильницької злочинності та запобігання їй. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, Україна, 2011.

Дисертацію присвячено аналізу феномену агресивної корисливо-насильницької злочинності в Україні в сучасних умовах та розробці системи заходів її запобігання. Здійснено загальну характеристику кримінальної агресії в контексті сучасних пріоритетів боротьби зі злочинністю та її запобігання. Проведено комплексний, багатопрофільний аналіз психологічних механізмів кримінальної агресії, у тому числі, з позиції жертви злочинного посягання. Визначено систему агресивної корисливо-насильницької злочинності на підставі аналізу кримінально-правової характеристики злочинів, які її складають, а також розробки відповідної кримінологічної характеристики. Здійснено деталізований аналіз елементів ознак агресивних корисливо-насильницьких злочинів та обґрунтовано кримінологічну однорідність системної злочинної діяльності даного виду. Узагальнено структуру та проведено аналіз основних характеристик особистості агресивного корисливо-насильницького злочинця. Класифіковано об'єктивні та суб'єктивні фактори, а також причини та умови, які сприяють скоєнню агресивних корисливо-насильницьких посягань. Наведено характеристику основних загальносоціальних та спеціально-кримінологічних запобіжних заходів стосовно вказаної категорії злочинів. Обґрунтовано теоретичну можливість та практичну доцільність здійснення прогнозування індивідуальної злочинної поведінки з метою подальшого вжиття заходів впливу або корекції.