Господарсько-правове регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ ПРАВА ім. КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ВАСИЛЬЧЕНКО Тетяна Вікторівна

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

правовий охорона комерційний таємниця

Актуальність теми дослідження. Важливою умовою інноваційного розвитку економіки України є не тільки визнання права на комерційну таємницю, але й наявність механізму її надійної охорони. Формування цивілізованого суспільства, перебудова України як правової, демократичної, соціальної держави пов'язані з активним впровадженням інститутів ринкової економіки, серед яких важливе місце займає інститут комерційної таємниці. Цей інститут украй важливий для забезпечення господарської діяльності комерційних організацій та індивідуальних підприємців. Це єдиний правовий інститут, що дає змогу підприємцям забезпечити захист інформації та ідей, які мають комерційну цінність. Так, інвестиційні плани підприємства, коло клієнтів, комерційні зв'язки, новий оригінальний спосіб продажів або інформація про проведення між великими підприємствами переговорів, а також відомості про досягнуті на цих переговорах домовленості можуть мати значну комерційну цінність, і кожна організація-конкурент буде зацікавлена в одержанні цієї інформації. Захистити таку інформацію дає змогу інститут комерційної таємниці, що регулює відносини, пов'язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці, обігом такої інформації та охороною її конфіденційності. Інформація, що складає комерційну таємницю, володіння нею в ринкових умовах, виступає одним з найсуттєвіших факторів конкурентоспроможності суб'єктів господарювання. Суспільна небезпека незаконного збирання з метою використання, а також розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, полягає в порушенні принципів ведення економічної діяльності, у незаконному проникненні в секрети суб'єктів цієї діяльності, у заподіянні шкоди їхнім економічним інтересам. Таким чином, особи, котрі скоїли такі діяння, або недобросовісні підприємці, які використали «чужу комерційну таємницю», позбавляють своїх контрагентів тих переваг (стосовно своїх конкурентів), які вони мають завдяки володінню конфіденційною інформацією.

Наявні в юридичній науці підходи до розв'язання проблем захисту інформації досить різноманітні. У багатьох публікаціях, присвячених дослідженню проблем комерційної таємниці, наголос робиться на організаційно-управлінських, технічних, адміністративних, кримінально-правових та інших аспектах правової охорони інформації та не приділяється належної уваги господарсько-правовим питанням їх забезпечення. Тим часом юристи, як показує аналіз правової практики, захист комерційної таємниці сприймають через призму господарсько-правових засобів.

Аналіз законодавства, що регулює відносини в сфері комерційної таємниці та секретів виробництва (ноу-хау), а також практики його застосування переконує в тому, що реально захистити порушені права на комерційну таємницю сьогодні досить проблематично. Це зумовлено, перш за все, відсутністю спеціального нормативно-правового акта, що регулював би правовідносини у відповідній сфері, а запропонований у статті 36 главі 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) і Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» механізм захисту прав на комерційну таємницю ще недостатньо розроблений стосовно українських умов і не відповідає потребам правової практики, не повною мірою гарантує захист суб'єктивних прав та інтересів господарюючих суб'єктів у цій сфері. У комерційних організаціях немає методики розрахунку й доведення збитків, пов'язаних з порушенням прав на комерційну таємницю. Розроблена загальна методика відшкодування збитків не враховує специфіку захисту прав у даній сфері. Через недосконалість діючого механізму відзначається незначна кількість звернень правовласників, чиї права були порушені, до господарських судів з позовами про відшкодування збитків, заподіяних розголошенням охоронюваних відомостей, і відсутність у них практичних навичок застосування інших способів захисту порушених прав.

Комерціалізація результатів наукових досліджень, підвищення уваги бізнесу до використання інновацій у своїй діяльності вимагає розв'язання проблеми вибору та ефективного застосування в господарській практиці способів захисту прав на комерційну таємницю. Розроблені в цивілістичній науці способи захисту цивільних прав не завжди придатні для такого об'єкта, як інформація, що складає комерційну таємницю, і без певної адаптації не можуть бути використані в практиці. Рекомендації, які містяться в літературі, мають загальний характер і не враховують специфіку скоєних правопорушень при обігу інформації. Тому важливим є вивчення господарсько-правових аспектів охорони комерційної таємниці та способів захисту прав на комерційну таємницю на рівні корпоративних зв'язків і у процесі договірної роботи, пов'язаної з передачею інформації, виконанням робіт (наданням послуг) в інформаційній сфері.

Проблеми комерційної таємниці досліджувались здебільшого вченими-економістами, соціологами та психологами, котрі спеціалізуються на сфері економічної або інформаційної безпеки підприємств. Серед найвідоміших теоретичні розробки фахівців у галузі захисту інформації В.В. Остроухова, В.М. Петрика, Е.Д. Скулиша, Е.Я. Соловйова, В.А. Рубанова, В.О. Хорошка, В.М. Чаплигіна, А.А. Чернявського та ін.

Хоча останнім часом різні аспекти комерційної таємниці досліджувалися в роботах як українських, так і зарубіжних учених, однак переважно ці роботи були присвячені технічним, організаційним та економічним аспектам охорони комерційної таємниці в системі економічної або інформаційної безпеки підприємств. До окремих проблем комерційної таємниці зверталися вчені-юристи Г.О. Андрощук, О.А. Городов, Н.С. Гуляєва, С.Е. Жилінський, П.П. Крайнєв, С.А. Кузьміна, В.Н. Лопатін, С.А. Паращук, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, О.А. Чобот та ін. Змістовніше право суб'єкта господарювання на комерційну таємницю та його захист досліджено Г.О. Сляднєвою (2005 р.) та Л.Д. Топаловою (2006 р.), однак багато правових аспектів комерційної таємниці залишилися поза увагою вчених-юристів.

Отже, питання господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці, формування механізму захисту комерційної таємниці, у центрі якого перебуває здійснення суб'єктивного права на таку таємницю та способи його захисту, вимагають нового наукового осмислення в сучасних умовах розвитку інноваційної економіки, що і визначило актуальність цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008-2011 р.р. «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних засад функціонування і розвитку системи забезпечення охорони комерційної таємниці суб'єктів господарювання і на цій основі визначення шляхів удосконалення відповідного правового інституту в умовах інноваційної економіки та вироблення практичних пропозицій і рекомендації щодо формування механізму захисту прав суб'єктів господарювання на комерційну таємницю.

Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються наступні основні завдання:

визначити об'єкт комерційної таємниці, правомочності суб'єктів права на комерційну таємницю та особливості режиму комерційної таємниці;

дослідити концептуальні засади формування механізму захисту прав на комерційну таємницю суб'єктів господарювання;

провести аналіз порушень права на комерційну таємницю;

уточнити класифікацію способів захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання;

визначити методику оцінки вартості інформації та способи розрахунку збитків від порушення права на комерційну таємницю суб'єктів господарювання;

визначити напрямки діяльності юриста по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю суб'єктів господарювання;

розробити практичні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання охорони комерційної таємниці суб'єктів господарювання в умовах інноваційної економіки України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами господарського законодавства, що виникають між суб'єктами господарювання, пов'язані з визнанням, реалізацією, охороною та захистом прав на комерційну таємницю.

Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Зокрема, діалектичний метод дав змогу комплексно дослідити проблему господарсько-правової охорони та захисту комерційної таємниці. Сучасні загальнонаукові методи пізнання - системний, формально-логічний, структурно-функціональний - надали можливість визначення теоретичних засад господарсько-правового забезпечення в сфері охорони та захисту комерційної таємниці, сформулювати власні теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, які ґрунтуються на вимогах формальної логіки. Для дослідження нормативно-правової бази в сфері господарсько-правового забезпечення захисту прав на комерційну таємницю та розроблення пропозицій щодо її вдосконалення застосовувалися такі спеціальні наукові методи, як формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правових аналогій.

Методи аналізу та синтезу були використані в ході визначення поняття комерційної таємниці. За допомогою формально-логічного методу проведено аналіз законодавства України в сфері комерційної таємниці з метою виявлення його недоліків і розробки пропозицій щодо їх усунення. Системний метод використовувався при дослідженні видів правопорушень з неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі сучасного стану національного та міжнародного законодавств, особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та правових системах, а також при з'ясуванні переваг і недоліків існуючих теоретичних конструкцій у сфері правової охорони та захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.

Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора становлять наступні висновки, положення та рекомендації:

уперше:

1) започатковано аналіз формування механізму захисту прав на комерційну таємницю в період інноваційного розвитку економіки України, виходячи з доктринального розуміння здійснення та захисту прав;

2) обґрунтовується висновок про те, що при формуванні механізму захисту прав на комерційну таємницю ефективним є системний підхід, що дає змогу господарюючим суб'єктам відповідно до закону та на власний розсуд визначити: а) об'єкт комерційної таємниці з урахуванням економічних інтересів; б) вимоги до суб'єктів права на комерційну таємницю та здійснення ними своїх правомочностей; в) зміст заходів з встановлення режиму комерційної таємниці; г) виявити порушення прав на комерційну таємницю та, залежно від договірних або позадоговірних відносин, застосувати відповідні способи захисту та методики відшкодування збитків від порушення права у зазначеній сфері;

3) запропоновано визначення критеріїв класифікації способів захисту прав на комерційну таємницю залежно від характеру порушення прав власника комерційної таємниці; від специфіки заподіяння збитків при порушенні прав на комерційну таємницю в договірних, корпоративних і трудових правовідносинах, а також при взаємовідносинах з державою; від результату, на який розраховує правовласник, вдаючись до відповідних способів захисту;

4) з урахуванням загальних підходів, розроблених у цивільному та господарському праві для виробництва розрахунків збитків, пропонується методика відшкодування збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю на основі врахування критеріїв розрахунку ринкової вартості інформації, розкривається зміст методів, що дають змогу виявити збитки від порушення договірних зобов'язань в інформаційній сфері;

удосконалено:

5) висновок про те, що сьогодні в умовах розвитку інноваційної економіки можна говорити про комерційну таємницю, яка поєднує в собі секрети виробництва (ноу-хау) та комерційну інформацію як нетрадиційний об'єкт права інтелектуальної власності, що потребує законодавчого врегулювання;

6) висновок про те, що об'єктом захисту комерційної таємниці є будь-яка охоронювана на розсуд суб'єкта господарювання інформація, стосовно якої встановлено режим комерційної таємниці, неправомірне порушення якого запускає механізм захисту прав на комерційну таємницю;

7) твердження про те, що оцінка вартості інформації, що містить комерційну таємницю, може бути проведена із застосуванням кількісного та експертного методів, які дають змогу ураховувати специфіку даного об'єкта;

8) пропозиції щодо напрямку діяльності юридичної служби в інформаційній сфері по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю, та зазначається, що важливим напрямком роботи в цій галузі є перевірка наявності правових підстав і обов'язкових умов для відшкодування збитків;

набуло подальшого розвитку:

9) аргументація доцільності надання суб'єкту господарювання права встановлювати режим комерційної таємниці щодо секретної інформації, яка становить державну таємницю;

10) обґрунтування твердження про те, що правовий режим комерційної таємниці повинен забезпечувати поєднання приватних інтересів суб'єктів господарювання і публічних інтересів;

11) обґрунтування необхідності прийняття спеціального закону про комерційну таємницю, який має регулювати правовідносини з використання, поширення, зберігання і захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані, зокрема, у правотворчій роботі - для подальшого розроблення господарсько-правових механізмів реформування системи охорони та захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання, а також для наукового забезпечення правотворчої і правозастосовної діяльності, підвищення рівня підготовки та перепідготовки кадрів; при розробці проектів законів та вдосконаленні актів чинного законодавства; прикладний аспект, пов'язаний з можливістю практичного використання пропозицій в законотворчому процесі, а також у правозастосувальній практиці органів виконавчої влади, дозволить вдосконалити практику застосування господарської відповідальності за порушення прав на комерційну таємницю; у науково-дослідній роботі - для поглиблення теоретичних розробок у сфері господарсько-правового регулювання охорони та захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання, напрямків та способів використання таких теоретичних розробок у законодавстві; у навчальному процесі - при викладанні курсів «Господарське право», «Конкурентне право», «Підприємницьке право», «Правове регулювання підприємницької діяльності» та спецкурсів у вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації державних службовців; при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури, монографій з проблем, пов'язаних із охороною та захистом комерційної таємниці суб'єктів господарювання в Україні.

Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, мають дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблеми господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м.Київ, 2009), Міжвузівському круглому столі «Правові проблеми діяльності суб'єктів господарювання в сучасних умовах» (м. Київ, 2011), семінарі «Теоретичні засади та практика застосування господарськими судами норм процесуального законодавства» Академії суддів України та Державної судової адміністрації (м. Київ, 2011), Міжнародній науково - практичній конференції «Верховенство права в глобалізованому світі» (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у п`яти публікаціях із яких чотири опубліковані у фахових виданнях України та тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями і складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 217 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 24 сторінки (270 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується сучасний стан її наукової розробленості, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форми апробації, наведено дані про структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Право на комерційну таємницю суб'єкта господарювання як об'єкт охорони» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню сутності права на комерційну таємницю, характеристиці об'єкта комерційної таємниці, суб'єктів права на комерційну таємницю та встановленню режиму комерційної таємниці.

Підрозділ 1.1. «Об'єкт комерційної таємниці: поняття та ознаки» присвячений теоретико-правовому аналізу визначення понять та ознак об'єктів комерційної таємниці.

Автором зазначається, що визначення поняття об'єкта права на комерційну таємницю пов'язане з вживанням різних термінів, а саме «комерційна таємниця», «секрет виробництва» та «ноу-хау», які мають загальні та відмінні ознаки, що не дає змоги стверджувати про їх ідентичність.

Обґрунтовується висновок про те, що комерційна таємниця та секрет виробництва (ноу-хау) розрізняються характером інформації, змістом (обсягом) інформації, підставами виникнення права на них.

Автором зазначається, що секрет виробництва (ноу-хау) повністю не поглинається комерційною таємницею, бо його потенційна цінність не пов'язана з конкретним бізнесом, і є одним з важливих компонентів у структурі поняття комерційної таємниці.

Обґрунтовується висновок, що об'єктом захисту комерційної таємниці є будь-яка, охоронювана на розсуд суб'єкта господарювання інформація, по відношенню до якої встановлено режим комерційної таємниці, неправомірне порушення якого запускає механізм захисту права на комерційну таємницю.

Підрозділ 1.2. «Сутність права на комерційну таємницю» присвячений теоретико-правовим засадам визначення сутності права на комерційну таємницю.

Автором зазначається, що право на комерційну таємницю складається в забезпеченні власникові інформації юридичної можливості засекречувати цю інформацію, користуватися нею у власних комерційних цілях і вимагати, щоб треті особи втримувалися од використання незаконних методів одержання цієї інформації, а також захищати своє право на комерційну таємницю у випадку його порушення.

Визначається, що моментом виникнення права на комерційну таємницю є створення інформації в процесі діяльності, що має самостійний, систематичний та цілеспрямований характер, і обмеження доступу до інформації через її комерційну цінність. Термін дії права на комерційну таємницю не обмежений законом і визначається на розсуд власника. Моментом припинення права на комерційну таємницю вважається момент припинення існування сукупності ознак комерційної таємниці (частина 1 статті 505 Цивільного кодексу України).

Наводиться теоретичне узагальнення про те, що припинення права на комерційну таємницю може бути обумовлене двома причинами. По-перше, це втрата комерційної цінності відомостей, які були віднесені до комерційної таємниці, і, як наслідок, скасування встановленого режиму комерційної таємниці, а по-друге, це віднесення до комерційної таємниці відомостей, які за законом не можуть бути визнані такими.

Автором зазначається, що скасування заходів з охорони конфіденційності інформації, що призводить до припинення права на комерційну таємницю, повинно бути нормативно врегульоване в Господарському кодексі України.

Підрозділ 1.3. «Суб'єкти права на комерційну таємницю» містить характеристику суб'єктів права на комерційну таємницю.

Автором зазначається, що суб'єктами права на комерційну таємницю можуть бути особи, котрі професійно займаються підприємницькою діяльністю, що характеризується особливостями правового становища, множинністю правовласників і відсутністю особи автора, що має враховуватися при формуванні механізму захисту прав на комерційну таємницю.

Визначається, що право власника на комерційну таємницю реалізується через його правомочності. Так, перший правочин забезпечує можливість правовласника на власні активні дії фактичного характеру, спрямовані на отримання прибутку шляхом використання інформації, а також визначення її юридичної долі. Особі надається можливість вживання заходів, спрямованих на збереження конфіденційності інформації. Другий правочин становить вимоги до третіх осіб про утримання від незаконного заволодіння інформацією, що становить комерційну таємницю. Цей правочин реалізується через можливість прагнути від третіх осіб утримання від дій, які можуть призвести до розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або їх використання без згоди правовласника, а також через вимогу здійснювати певні дії, наприклад, установити конкретні заходи щодо охорони конфіденційності інформації. Зазначається, що такі правочини здебільшого характерні для договірних відносин, пов'язаних з відчуженням виключного права на секрет виробництва або наданням права на його використання. Третій правочин полягає в можливості управленої особи використати дозволені законом засоби власного примусового впливу на правопорушника; захищати приналежне йому право власними діями фактичного порядку (самозахист цивільних прав); застосовувати безпосередньо самою управленою особою юридичні заходи оперативного впливу на правопорушника; звертатися до компетентних державних органів з вимогою про спонукання зобов'язаної особи до певного поводження.

У підрозділі 1.4. «Правовий режим комерційної таємниці» надається аналіз змісту правового режиму комерційної таємниці, на підставі якого доводиться, що регулювання відносин щодо комерційної таємниці має відбуватися на підставі поєднання нормативно-правового регулювання, здійснюваного державою, і локального (недержавного) регулювання, здійснюваного самими суб'єктами господарювання.

Автором наголошується, що суб'єкт права на комерційну таємницю, який одержав інформацію законним шляхом, має право встановити щодо цієї інформації режим комерційної таємниці. Це означає його монопольне право на визначення сфери використання відомостей і недопущення до них третіх осіб.

Зазначається, що термін дії режиму комерційної таємниці визначається часом дії умов, необхідних для визнання інформації такою таємницею. Правочин проявляється при здійсненні таких дій, як: 1) дозволяти або забороняти доступ до комерційної таємниці, визначати порядок доступу до неї. Правочин входить у зміст виключного права первісного правовласника, котрий наділений правом визначення особливого режиму доступу до секрету виробництва; 2) вводити в обіг інформацію, що становить комерційну таємницю, на підставі договорів, що містять умову про конфіденційність; 3) вимагати від осіб, що одержали доступ до комерційної таємниці, дотримання обов'язку з охорони її конфіденційності, включаючи тих, хто одержав її випадково або помилково; 4) захищати свої права у випадку незаконного одержання, використання третіми особами комерційної таємниці.

Обґрунтовується положення про те, що рішення господарюючого суб'єкта про встановлення режиму комерційної таємниці вимагає створення власної системи охорони інформації, елементами якої є: 1) розробка корпоративних документів, що визначають порядок встановлення режиму комерційної таємниці; 2) включення умови про конфіденційність до трудових та цивільно-правових договорів; 3) реалізація заходів організаційно-правового характеру щодо встановлення режиму комерційної таємниці.

Розділ 2. «Захист права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю» складається з чотирьох підрозділів, присвячених обґрунтуванню концепції формування механізму захисту прав на комерційну таємницю, розкриваються поняття захисту прав на комерційну таємницю, надається характеристика порушень права на комерційну таємницю та класифікація способів захисту комерційної таємниці. Розглядається самозахист цивільних прав на комерційну таємницю та аналізуються заходи оперативного впливу, що застосовуються до порушника в цій сфері.

У підрозділі 2.1. «Концепція формування механізму захисту прав на комерційну таємницю в умовах інноваційної економіки України» проведено аналіз засобів охорони і захисту права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю та відзначається, що мета вироблення механізму захисту прав на комерційну таємницю полягає в забезпеченні за допомогою системно організованих правових засобів гарантованого захисту суб'єктивних прав та інтересів правовласників, які мають у своєму користуванні й розпорядженні таку інформацію.

Автором наголошується, що при формуванні механізму першочергова увага має приділятися вивченню факторів, що впливають на вибір оптимальних способів захисту порушених прав на комерційну таємницю з урахуванням особливостей корпоративних, трудових і договірних відносин, а також публічно-правових відносин з державними органами в цій галузі, серед яких домінуюче місце займає право на комерційну таємницю як об'єкт захисту і механізм захисту порушених прав господарських організацій (способи захисту).

Автором зазначається, що механізм захисту порушених прав на комерційну таємницю може бути представлений, по-перше, критеріями, що дають змогу господарюючим суб'єктам відповідно до закону та на власний розсуд визначити об'єкт комерційної таємниці з урахуванням своїх економічних інтересів, обумовлених правовідносинами із засновниками (акціонерами), контрагентами, конкурентами та державою з приводу одержання, використання та розпорядження інформацією, що складає комерційну таємницю, і необхідністю доведення свого права на таку таємницю у випадку його порушення; по-друге, ознаками, що визначають вимоги до суб'єктів права на комерційну таємницю та здійснення ними своїх правомочностей, які мають значення для вибору способів захисту комерційної таємниці; по-третє, ознаками, що розкривають поняття «режим комерційної таємниці» і зміст заходів з його встановлення, які пов'язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці та розробкою дозвільної системи доступу осіб до такої інформації, що має значення у випадку конфлікту з приводу об'єкта захисту та необхідності доведення в господарському суді права на комерційну таємницю; по-четверте, ознаками, що визначають поняття «порушення права на комерційну таємницю» та їх види залежно від виникнення договірних або позадоговірних відносин, наданих суб'єктам прав, і виконання ними обов'язків, специфіка яких обумовлює вибір способів захисту порушеного права на комерційну таємницю; по-п'яте, ознаками, що розкривають зміст способів самозахисту, заходів оперативного впливу та заходів майнової відповідальності за порушення права на комерційну таємницю; алгоритмом розробки методики відшкодування збитків від порушення прав у зазначеній сфері.

У підрозділі 2.2. «Поняття захисту права на комерційну таємницю» розглянуто теоретико-правові засади визначення поняття захисту комерційної таємниці та його співвідношення з правовою охороною, правові гарантії збереження комерційної таємниці та підстави для застосування засобів захисту права на комерційну таємницю, а також можливі засоби захисту права на комерційну таємницю.

Автором підкреслюється, що питання застосування засобів захисту вирішують на власний розсуд власники цих прав, а не державний орган.

Під захистом комерційної таємниці пропонується розуміти правомірну діяльність з припинення порушення або погрози порушення права, або відновлення порушеного права. Підставою для захисту правовласника є порушення його права на комерційну таємницю або існування погрози такого порушення. Зазначається, що порушенням права на комерційну таємницю вважається не будь-яке одержання третьою особою невідомої йому раніше та цінної для нього інформації, а лише заволодіння нею за допомогою незаконних методів.

Автором наголошується, що поняття захисту права на комерційну таємницю в юридичному змісті не варто поєднувати з поняттям правової охорони прав. Поняттям «охорона прав» охоплюється сукупність заходів не тільки правового, але й економічного, організаційного та іншого характеру, спрямованих на створення необхідних умов для здійснення прав в інтересах управленої особи. Категорія «охорона прав» трактується ширше і включає поняття «захист прав». Звідси охорона прав на комерційну таємницю - це більш широка категорія, що включає правове регулювання прав та інтересів власника в їх непорушеному стані за допомогою наділення його правосуб'єктністю.

Зазначається, що право на захист комерційної таємниці є складним за своїм змістом і включає дві групи можливостей: а) самостійно, в односторонньому порядку вчиняти фактичні та юридичні дії щодо захисту своїх правомочностей (здійснювати дії із самозахисту прав, застосовувати заходи оперативного впливу); б) звернутися до господарського суду та (або) іншого компетентного органу з вимогою накладення на правопорушника санкцій.

Наводяться теоретичні узагальнення, що під способом захисту суб'єктивних прав на комерційну таємницю розуміються закріплені в законодавстві про комерційну таємницю матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Вибір способу захисту комерційної таємниці визначається специфікою даного права та характером правопорушення в зазначеній сфері суспільних відносин.

Підрозділ 2.3. «Характеристика порушень права на комерційну таємницю» містить теоретико-правові питання визначення господарських правопорушень серед підстав юридичної відповідальності за порушення права на комерційну таємницю суб'єкта господарювання.

Автором зазначається, що під господарськими правопорушеннями в сфері комерційної таємниці варто розуміти порушення, зазначені у главі 3 статті 36 ГК України та главі 4 статей 16-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Аналізуючи зазначені порушення, автор відзначає, що, на відміну від будь-яких інших господарських правопорушень, порушення права на комерційну таємницю можливі не тільки при недотриманні зобов'язань, але й законодавства про комерційну таємницю третіми особами, незалежно від договірних відносин. Порушення, скоєні у сфері обігу інформації, яка містить комерційну таємницю, виникають у процесі: 1) безпосереднього використання власником такої інформації у своїй господарській діяльності, коли найманими працівниками, а часом акціонерами (учасниками) товариства порушується режим комерційної таємниці; 2) розпорядження правом на таку інформацію, якщо право використання передане контрагентові за договором і порушуються зобов'язання про конфіденційність; 3) встановлення та забезпечення режиму доступу до інформації, що містить комерційну таємницю.

Зазначається, що поняття порушення права на комерційну таємницю може бути визначене через сукупність ознак: 1) що розкривають загрози об'єктам комерційної таємниці, які обумовлюють порушення в процесі обігу інформації, що містить комерційну таємницю; 2) що характеризують діяння осіб і форми прояву порушень права на комерційну таємницю; 3) що відображають особливості, суб'єктивної сторони правопорушення в сфері обігу інформації; 4) що мають значення для розуміння суб'єкта правопорушення в цій сфері; 5) що характеризують види порушень права на комерційну таємницю усередині компанії та на каналах її зовнішніх зв'язків, залежно від правового становища порушників і доступу їх до комерційної таємниці.

Види порушень права на комерційну таємницю усередині компанії та на каналах її зовнішніх зв'язків автор пропонує розглядати залежно від правового становища осіб і доступу їх до комерційної таємниці. Запропоновано виділити два рівні можливих порушників в інформаційній сфері. Перший рівень - це внутрішній порушник (акціонери, наймані працівники), котрий не має доступу до інформації, що містить комерційну таємницю, який не є користувачем інформаційних систем, та самостійно реалізує погрози у вигляді порушення права на комерційну таємницю. Другий рівень - це зовнішній порушник (конкуренти, контрагенти та інші суб'єкти, з якими взаємодіє власник комерційної таємниці), котрий застосовує методи і засоби реалізації загроз, а також іншим способом реалізує порушення права на комерційну таємницю.

У підрозділі 2.4. «Класифікація засобів захисту комерційної таємниці» з урахуванням специфіки порушень прав на комерційну таємницю виділені ознаки, які дають змогу типізувати способи захисту прав у зазначеній сфері.

Так, перша група ознак розкриває можливі форми захисту порушених прав з приводу комерційної таємниці (головний критерій). Обґрунтовується застосування юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту. Друга група ознак дає змогу здійснити типізацію способів захисту комерційної таємниці залежно від правомочностей суб'єкта права. Залежно від того, з ким організація вступає у відносини з приводу комерційної таємниці, виділяються: 1) внутрішні правовідносини (з найманими працівниками щодо охорони комерційної таємниці, з акціонерами компанії з регулювання питань, пов'язаних з майном, у тому числі щодо одержання, використання та передачі цінної інформації тощо); 2) зовнішні правовідносини (з реєструючими, контролюючими, дозвільними та іншими державними органами, за запитом яких надається інформація, що містить комерційну таємницю; з іншими юридичними особами в рамках договірних відносин, пов'язаних з виконанням зобов'язань про конфіденційність інформації; зі здійсненням претензійно-позовної роботи із захисту права на комерційну таємницю тощо). Третя група ознак дає змогу розрізнити засоби захисту та міри відповідальності в процесі застосування їх до порушників. Четверта група ознак дає змогу класифікувати способи захисту комерційної таємниці залежно від видів порушень права на комерційну таємницю. За цим критерієм можна розмежувати способи захисту прав на комерційну таємницю, які застосовуються залежно від неправомірного збирання комерційної таємниці, неправомірного розголошення комерційної таємниці та від неправомірного використання комерційної таємниці.

Автор доводить, що при виборі способів захисту комерційної таємниці мають враховуватися такі критерії. По-перше, залежно від специфіки заподіяння майнового збитку при порушенні права на комерційну таємницю в договірних, корпоративних і трудових правовідносинах, а також при взаємовідносинах з державою (при виборі способів захисту необхідно виходити з правового становища суб'єктів, котрі заподіяли збитки власникові комерційної таємниці). По-друге, залежно від характеру порушення прав власника комерційної таємниці (відповідно потрібно розрізняти способи захисту від розголошення комерційної таємниці, її незаконного одержання та незаконного використання комерційної таємниці). По-третє, залежно від результату, на який розраховує правовласник комерційної таємниці, тобто те, чого потрібно досягти при застосуванні того або іншого способу захисту, зокрема попередити подальше порушення незаконного використання комерційної таємниці, підтвердити в господарському суді право на комерційну таємницю, стягнути збитки, одержати компенсацію тощо, можна говорити про разове або комплексне застосування окремих способів самозахисту, заходів оперативного впливу та господарсько-правової відповідальності.

Розділ 3. «Відшкодування збитків від порушень права на комерційну таємницю суб'єкта господарювання» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу оцінки вартості інформації, що містить комерційну таємницю, та розрахунку збитків, завданих порушеннями права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю. Окремо досліджено напрямки організаційно-правової діяльності з відшкодування збитків, завданих порушенням права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю.

У підрозділі 3.1. «Оцінка ринкової вартості інформації, що містить комерційну таємницю» висвітлюються методи, принципи та підходи для оцінки вартості інформації, що містить комерційну таємницю.

Автором наголошується на відсутності придатної для використання на практиці методики визначення вартості інформації, що містить комерційну таємницю.

Доведено, що встановлений порядок ведення бухгалтерського обліку дає змогу підприємству відображати на балансі комерційної організації в розділі «нематеріальні активи» тільки вартість інформації, що являє собою ноу-хау. Оцінка ж вартості інформації, що становить комерційну таємницю, виробляється власником самостійно, виходячи з можливих грошових сум, які можуть бути отримані в результаті реалізації ним своїх прав з використання й розпорядження такої інформації.

Автор зазначає, що оцінка вартості інформації, що містить комерційну таємницю, може бути проведена з моменту її виникнення в господарській діяльності або одержання за договором, та виявлення ознак заподіяння збитку від розголошення або іншого неправомірного використання інформації із застосуванням кількісного та експертного методів її оцінки.

Автор вважає, що при визначенні ринкової вартості інформації, що містить комерційну таємницю, має враховуватися специфіка даного об'єкта, що дає змогу виділити його з-поміж інших об'єктів інтелектуальної власності. При оцінці потрібно керуватися засадами корисності, попиту та пропозиції, заміщення, очікування, зміни, зовнішнього впливу, ефективного використання інформації. Реалізація конкурентної стратегії обумовлює врахування факторів, що визначають ринкову вартість інформації, таких як: поточне використання інформації та можливі галузі її використання, частка ринку даної інформації, витрати на виробництво продукції, що випускається з використанням нової інформації, обсяг інвестицій, необхідних для одержання нової технічної та технологічної інформації та її використання для виробництва інноваційних товарів, ризики освоєння інноваційного виробництва з використанням інформації, можливість і ступінь правового захисту інформації, що містить комерційну таємницю. При оцінці інформації застосовуються прибутковий, порівняльний та витратний підходи.

Підрозділ 3.2. «Розрахунок збитків, завданих порушенням права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю» містить положення щодо запровадження методики розрахунку збитків, яка включала б визначення розмірів таких збитків із застосуванням різних методів, що давали б змогу виявити наслідки порушень договірних і позадоговірних зобов'язань в інформаційній сфері. Збиток визначається, виходячи з таких форм прояву порушень права на комерційну таємницю, як несанкціоноване одержання інформації, що містить комерційну таємницю, внаслідок розголошення або іншого неправомірного діяння; несанкціоноване використання інформації, що містить комерційну таємницю; несанкціоноване розпорядження правом на комерційну таємницю. Доведено, що одне і теж порушення може спричиняти різні наслідки (зменшення обсягу інноваційного виробництва, зниження якості продукції внаслідок незастосування новітніх технологій, які вчасно не були передані за договором боржником, тощо), так само як і різні порушення права на комерційну таємницю можуть спричиняти ті ж самі наслідки. Так, наприклад, при зменшенні обсягу інноваційного виробництва збитки розраховуються однаково, незалежно від того, яке порушення спричинило зменшення обсягу виробництва.

Автором проаналізовані методи розрахунку збитків од порушення права на комерційну таємницю, які можуть застосовуватися в комерційній практиці до інформаційних продуктів.

Зазначається, що розрахунок збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю, припускає визначення ціни інформації на день, коли зобов'язання повинне було бути виконано, або на день звернення кредитора до суду, які повинні бути покладені за основу розрахунку реального збитку та упущеної вигоди з урахуванням інфляційних процесів в інформаційній сфері та з оцінкою розумних заходів, які повинен був вчинити кредитор зі зменшення збитків, а також оцінкою заздалегідь обчислених майбутніх збитків, розмір яких був визначений сторонами в договорі.

У підрозділі 3.3. «Організаційно-правова діяльність щодо відшкодування збитків завданих порушенням права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю» визначені напрямки діяльності юриста по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю суб'єктів господарювання.

Автор наголошує, що серед першочергових напрямків розглядається професійна діяльність юридичної служби, яка пов'язана з перевіркою наявності правових підстав й обов'язкових умов для відшкодування збитків, а також претензійно-позовною роботою в інформаційній сфері по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю, та робиться висновок про те, що ефективність цієї роботи залежить від особистої участі юридичної служби.

Для визнання обґрунтованими вимог про відшкодування збитків, що виникають у сфері обігу інформації, яка містить комерційну таємницю, автором наголошується на необхідності доведення факту порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір зазначених позивачем збитків, причинний зв'язок між правопорушенням та збитками, а також повинна бути доведена провина відповідача (факультативна умова) у порушенні зобов'язання за договором й у заподіянні позивачеві збитків.

ВИСНОВКИ

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведенні теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.

1. При формуванні механізму захисту прав на комерційну таємницю ефективним є системний підхід, що дає змогу господарюючим суб'єктам відповідно до закону та на власний розсуд визначати: а) об'єкт комерційної таємниці з урахуванням економічних інтересів; б) вимоги до суб'єктів права на комерційну таємницю та здійснення ними своїх правомочностей; в) зміст заходів із встановлення режиму комерційної таємниці; г) порушення прав на комерційну таємницю та залежно від договірних або позадоговірних відносин застосовувати відповідні способи захисту та методики відшкодування збитків од порушення права в зазначеній сфері.

2. Виявляючи тенденції визначення поняття «комерційна таємниця», робиться висновок про те, що сьогодні в умовах розвитку інноваційної економіки можна говорити про комерційну таємницю, яка поєднує в собі секрети виробництва (ноу-хау) та комерційну інформацію, що потребує законодавчого врегулювання. Обґрунтовується висновок тим, що об'єктом захисту комерційної таємниці є будь-яка, охоронювана на розсуд суб'єкта господарювання інформація, по відношенню до якої встановлено режим комерційної таємниці, неправомірне порушення якого запускає механізм захисту прав на комерційну таємницю.

3. Аргументовано доцільність законодавчого закріплення можливостей виключення з режиму комерційної таємниці інформації, що містить дані про технології, які можуть суттєво впливати на інноваційний розвиток економіки держави шляхом доповнення частини 4 абзацу 1 статті 162 ГК України «Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці» такого змісту: «Держава в особі відповідних органів державної влади має право виключити з режиму комерційної таємниці суб'єкта господарювання інформацію, що містить дані про технології, які можуть суттєво впливати на інноваційний розвиток економіки, якщо така інформація не буде використана у господарській діяльності в розумні строки, за умови попереднього і повного відшкодування суб'єкту господарювання понесених ним витрат та неотриманого прибутку».

4. Вивчення класифікації засобів захисту комерційної таємниці дало змогу зробити теоретичне узагальнення, що при виборі способів захисту комерційної таємниці повинні враховуватися такі критерії: а) специфіка заподіяння майнового збитку при порушенні права на комерційну таємницю в договірних, корпоративних і трудових правовідносинах, а також при взаємовідносинах з державою (при виборі способів захисту необхідно виходити із правового становища суб'єктів, котрі заподіяли збитки власникові комерційної таємниці); б) характер порушення прав власника комерційної таємниці (відповідно потрібно розрізняти способи захисту від розголошення комерційної таємниці від її незаконного одержання та від незаконного використання комерційної таємниці); в) результат, на який розраховує правовласник комерційної таємниці, тобто те, чого потрібно досягти при застосуванні того або іншого способу захисту, зокрема попередити подальше порушення незаконного використання комерційної таємниці, підтвердити в господарському суді право на комерційну таємницю, стягнути збитки, одержати компенсацію тощо, можна говорити про разове або комплексне застосування окремих способів самозахисту, заходів оперативного впливу та господарсько-правової відповідальності.

5. Аргументовано доцільність нормативного закріплення положень щодо скасування заходів з охорони конфіденційності інформації, що спричиняє припинення права на комерційну таємницю шляхом доповнення частини 2 статті 162 ГК України «Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці» абзацом 2 такого змісту: «Право на комерційну таємницю припиняється у випадку втрати комерційної цінності відомостей, що були віднесені суб'єктом господарювання до комерційної таємниці, або у випадку віднесення до комерційної таємниці відомостей, що не можуть бути визнані такими відповідно до законодавства».

6. У ході аналізу оцінки вартості інформації, що містить комерційну таємницю, робиться узагальнення, що оцінка вартості інформації, що містить комерційну таємницю, може бути проведена із застосуванням кількісного та експертного методів, які дають змогу враховувати специфіку даного об'єкта.

7. Дослідження питань організаційно-правової діяльності щодо відшкодування збитків, завданих порушенням права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю, дало змогу обґрунтувати основні напрямки діяльності юридичної служби в інформаційній сфері по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю, робиться узагальнення, що важливим напрямком роботи в цій сфері є перевірка наявності правових підстав і обов'язкових умов для відшкодування збитків.

8. Обґрунтовується необхідність прийняття спеціального закону про комерційну таємницю та наголошується на тому, що невідкладність його прийняття обумовлена сучасними потребами інноваційного розвитку України.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у наступних публікаціях автора:

1. Васильченко Т.В. Особливості правового режиму використання та комерціалізації ноу-хау в Україні / Т.В. Васильченко // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 5. - С. 135-137.

2. Васильченко Т.В. Організаційно-правові особливості впровадження комерційної таємниці / Т.В. Васильченко // Часопис Київського університету права - 2011. - № 2. - С. 141-146.

3. Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. Актуальні проблеми імплементації норм міжнародного права в законодавство України щодо охорони та захисту комерційної таємниці / Т.В. Васильченко, С.Р. Шевчук //Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2011. - № 1. - С. 91-95. (Особистий внесок авторки: порівняльна характеристика визначення змісту комерційної таємниці в міжнародному законодавстві).

4. Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. Історична ретроспекція виникнення правової охорони комерційної таємниці в Україні / Т.В. Васильченко, С.Р. Шевчук // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2011. - № 2. - С. 119-123. (Особистий внесок авторки: порівняльна характеристика ноу-хау та комерційної таємниці).

5. Васильченко Т.В. Організаційно-правові особливості впровадження комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки / Т.В. Васильченко // Правові проблеми діяльності суб'єктів господарювання в сучасних умовах: зб. матеріалів Круглого столу [«Правові проблеми діяльності суб'єктів господарювання в сучасних умовах»], (м. Київ, 27.04.2001 р.). - К.: Навчально-науковий інститут права та психології НАВС, 2011. - С. 158-162.

Размещено на Allbest.ru