Нормативно-правові акти в комунікаційному середовищі сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Нормативно-правові акти в комунікаційному середовищі сучасної України

Вилегжаніна Маріанна Вадимівна

УДК [070:004.738.5]+340.114(477)

27.00.02 - документознавство, архівознавство

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі соціальних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Слободяник Михайло Семенович, Національна академія керівних кадрів

культури і мистецтв

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Боряк Геннадій Володимирович,

Інститут історії НАН України,

заступник директора

кандидат історичних наук

Удовик Володимир Миколайович

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

директор Фонду президентів України

Захист відбудеться 26 жовтня 2011 р. о 14:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.02 в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 15, ауд. 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21.

Автореферат розісланий „22” вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О. Б. Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

нормативний правовий акт комунікаційний

Актуальність теми. Суспільні відносини, учасниками яких є громадяни, державні органи, місцеве самоврядування, підприємства і установи, громадські об'єднання тощо врегульовані відповідно до правових норм за допомогою нормативно-правових актів (НПА).

Постійні зміни в суспільному житті у процесі демократичного розвитку України як правової держави, зростання правосвідомості громадян із неминучістю призводять до підвищення значення нормативно-правових актів завдяки їхній гнучкості, здатності до постійного оновлювання, швидкого реагування на соціальні перетворення.

Важливим чинником активізації суспільного обігу НПА для задоволення інформаційних потреб суспільства і конкретного громадянина є включення їх до комунікаційного середовища. Під цим поняттям у дисертації розуміється універсальна сукупність матеріально-речових, субстанційно-змістовних, технологічних, організаційних умов, що дозволяють соціальним групам і структурам здійснювати передачу та обмін інформацією в комунікаційній взаємодії в просторі й часі.

В Україні сформувалася низка НПА - законів і підзаконних документів, які відображаються в офіційних виданнях, інформаційних правових системах тощо. Але цей важливий сегмент правових документів ще не знайшов належного відображення в документознавчих дослідженнях. Для забезпечення ефективного функціонування НПА в комунікаційному середовищі України виникає об'єктивна необхідність проведення комплексного документознавчого аналізу, спрямованого на вивчення нормативно-правового акта як специфічного виду документа та джерела правової інформації.

Аналіз НПА як складової комунікаційного середовища дозволяє суттєво розширити теоретико-методичний інструментарій сучасного документознавства за рахунок використання пізнавального потенціалу теорії соціальних комунікацій. Для проведення такого дослідження в сучасному документознавстві формується необхідна наукова база для розв'язання теоретичних, методичних та організаційних завдань, що постають при комплексному вивченні НПА, та введення їх до суспільного обігу. Але відсутність спеціальних досліджень цієї проблеми, що має важливе значення як для документознавства, так і для теорії соціальних комунікацій, посилює актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Стан наукової розробки теми.

Нормативно-правовий акт як специфічний вид документа та питання активізації його суспільного використання шляхом включення до комунікаційного середовища України раніше не були об'єктом комплексного документознавчого дослідження. Для проведення документознавчого аналізу НПА безперечне значення мають фундаментальні роботи В. В. Бездрабко, С. Г. Кулешова, Н. М. Кушнаренко, М. С. Ларькова, Є. О. Плешкевича, М. С. Слободяника, Ю. М. Столярова, Г. М. Швецової-Водки та ін.

У дослідженні використано теорію галузевого документознавства, що обґрунтована в працях М. С. Слободяника. Окремим напрямом галузевого документознавства він вважає управлінське та юридичне документознавство. Проблеми управлінського документознавства відображено в працях В. В. Бездрабко, С. Г. Кулешова, А. М. Сокової та ін. Дослідження НПА має стати важливим напрямом юридичного документознавства, витоки якого закладено в працях В. Я. Дорохова, К. В. Каргіна, А. В. Корж, А. В. Красницької, С. В. Стародубцева, В. М. Удовика, Я. О. Чепуренко, О. Ф. Черданцева та ін.

Комунікаційний підхід, що набув розвитку в системі наук документально-комунікаційного циклу, використовувався в наукових працях В. О. Ільганаєвої, С. Г. Кулешова, М. С. Слободяника, Г. М. Швецової-Водки.

Проблеми правової інформації, офіційним джерелом якої є НПА, досліджували О. В. Васюк, О. Б. Венгеров, Г. Т. Журавльов, С. С. Москвін, С. С. Сливка, О. Ф. Шебанов та ін.

Комунікаційне середовище аналізувалося в працях В. М. Бебіка, А. А. Вострикова, М. Г. Зекова, В. В. Зотова, М. Н. Ізвєкової, В. О. Ільганаєвої, Г. Г. Почепцова, А. В. Соколова, Ф. І. Шаркова та ін. Комунікаційні процеси, що базуються на можливостях новітніх технологій, забезпечують активізацію суспільного використання ресурсного потенціалу комунікаційного середовища, розглянуто в працях Г. В. Боряка, Л. А. Дубровіної, В. О. Ільганаєвої, Л. Й. Костенко, М. М. Романюка, М. Я. Швеця.

Попри вищезазначені суттєві наукові результати в документознавстві не досліджено теоретико-методичні засади функціонування НПА в комунікаційному середовищі України; не проведено класифікаційний аналіз НПА; не розроблено документознавчі підходи до їхнього упорядкування і використання в комунікаційному процесі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної наукової теми кафедри соціальних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв «Концептуальні засади розвитку інформаційно-доку-ментаційної сфери України». Робота також пов'язана з науковою темою дослідження «Бібліотека і правова інформація: користувач, ресурси, послуги», що виконана відповідно до плану роботи Державного закладу «Національна парламентська бібліотека України» у 2010 році.

Мета дослідження. Здійснити комплексний документознавчий аналіз нормативно-правових актів як специфічного виду документів та джерела правової інформації, що є важливою інформаційно-ресурсною базою комунікаційного середовища України.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлено наступні завдання:

– провести комплексний аналіз сучасного стану дослідження нормативно-правових актів та проаналізувати його джерельну базу;

– виявити ознаки, що притаманні НПА, та обґрунтувати їхні функції;

– здійснити класифікаційний аналіз нормативно-правових актів;

– розглянути систему впорядкування нормативно-правових актів;

– проаналізувати відображення нормативно-правових актів у комунікаційному середовищі;

– розробити перспективну модель використання нормативно-правових актів у комунікаційному процесі та стратегію її реалізації.

Об'єктом дослідження є нормативно-правові акти України.

Предметом дослідження є процес функціонування нормативно-пра-вових актів у комунікаційному середовищі сучасної України.

Методологія дослідження. Методологічною основою дисертації є принципи наукової об'єктивності та системності, загальнонаукові логічні прийоми - аналіз, синтез, порівняння, що забезпечують комплексне вивчення НПА. Для досягнення поставленої мети і розв'язання завдань дослідження використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема, класифікації (для класифікування НПА); системний підхід (для обґрунтування цілісності НПА та комунікаційного середовища України); структурно-функціональний підхід (для виявлення взаємозв'язків і взаємозалежності між НПА і соціальними процесами, що відбуваються в суспільстві та впливають на зміст документа і структуру комунікаційного середовища); змістовно-логічне моделювання (для розробки перспективної моделі використання НПА в комунікаційному процесі); інформаційний аналіз (для вивчення інформаційних правових систем, що представлені в Інтернеті).

Методику дослідження підпорядковано вирішенню поставлених у дисертації завдань.

Джерельну базу дослідження складають нормативно-правові акти: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, накази Міністерства юстиції України тощо; автореферати дисертацій, наукові монографії та статті; енциклопедичні видання, довідники, підручники і навчальні посібники; матеріали науково-практичних конференцій, офіційних веб-сайтів різних владних структур та громадських організацій (офіційний веб-сайт Державного комітету архівів України, сайт «Громадянське суспільство і влада» та ін.), інформаційно-правових систем: «Законодавство України», «Ліга : Закон», «Інфодиск : Законодавство України», «Нормативні акти України» (НАУ), «Юрист-Плюс»; офіційні правові портали: веб-портал Верховної Ради України, Єдиний веб-портал Кабінету Міністрів України, «Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів», веб-сторінка «Законодавство, що визначає судову систему

України» на інформаційному сервері Верховного Суду України. Необхідними для дослідження стали офіційні періодичні видання: бюлетені «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України»; газети «Голос України», «Урядовий кур'єр», а також збірник «Закони України», «Зібрання законодавства України», «Збірник указів Президента України», «Збірник урядових нормативних актів України».

У процесі роботи вивчалися:

- державні стандарти України з архівної справи і документознавства;

- таблиці класифікації, класифікатори, рубрикатори, тезаурус, котрі сприяють зручному впорядкуванню нормативно-правових актів та їхньому ефективному пошуку;

- документи з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (в тому числі, Національної юридичної бібліотеки, Фонду президентів України), Державного закладу «Національна парламентська бібліотека України» (в тому числі, Центру правової інформації);

- дані соціологічних досліджень щодо попиту користувачів на офіційні видання, матеріали з правової тематики та задоволення їхніх читацьких запитів, які систематично проводить Державний заклад «Національна парламентська бібліотека України».

Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю розроблених теоретико-методичних підходів і практичних положень щодо забезпечення ефективного функціонування НПА в комунікаційному середовищі України.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації:

- визначено ознаки та обґрунтовано функції НПА як специфічного виду документа;

- розроблено фасетну класифікацію НПА та здійснено документознавчий аналіз виділених класифікаційних груп;

- проаналізовано закони і підзаконні документи як джерела правової інформації; - здійснено комплексний аналіз нормативно-правового сегмента в структурі комунікаційного середовища України;

- досліджено процеси впорядкування і відображення НПА в комунікаційному середовищі України;

- запропоновано перспективну модель використання НПА в комунікаційному процесі та стратегію реалізації цієї моделі.

Практичне значення дослідження.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці фахівців за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» і в системі підвищення кваліфікації за цим напрямом. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних розробок для студентів-документознавців.

Матеріали дисертації знайшли практичну реалізацію в розробці програми та методики дослідження, проведеного Державним закладом «Національна парламентська бібліотека України» за темою «Бібліотека і правова інформація: користувач, ресурси, послуги», та опрацюванні його результатів, що підтверджується актом впровадження.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження було апробовано на наукових, науково-практичних конференціях різного рівня:

V Міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (м. Київ, 20-22 травня 2008 р.);

ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Бібліотека і книга в контексті часу»; тема року: «Діяльність бібліотек зі збереження національної культурної спадщині» (м. Київ, 14-15 квітня 2010 р.);

VII Міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (м. Київ, 25-27 травня 2010 р.);

V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Бібліотека і книга в контексті часу»; тема року: «Бібліотека і право» (м. Київ, 12-13 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено автором у 6 публікаціях, з яких 4 статті опубліковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів кандидатських та докторських дисертацій із соціальних комунікацій.

Структура дисертації підпорядкована змісту проблеми, поставленій меті та завданням дослідження. Робота обсягом 191 стор. складається зі вступу, 3 розділів, 8 параграфів, висновків, списку використаних джерел, одного додатка. Основний текст займає 160 стор., список використаних джерел - 30 стор. (286 назв), додаток - 1 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються об'єкт, предмет, характеризується джерельна база, аналізується стан наукової розробки теми, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі «Нормативно-правовий акт як об'єкт документознавчого дослідження» висвітлюється сучасний стан наукової розробки проблеми та аналізується джерельна база.

В історіографії послідовно викладаються напрацювання вчених щодо визначення поняття «документ», його ознак, функцій, класифікації та аналізу комунікаційного середовища.

Розглянуто можливості використання результатів загальнотеоретичних документознавчих розвідок для аналізу нормативно-правових актів як змістовної складової комунікаційного середовища України.

Розвиток суспільства неможливий без інформації, матеріальне втілення якої фіксується у формі документа, який в якості продукту суспільного розвитку впливає на формування і характер соціальних відносин у комунікаційному середовищі і одним із видів якого є нормативно-правовий акт (НПА).

Проаналізовано погляди вчених на поняття «комунікаційне середовище», розкрито його філософсько-соціологічну сутність. Цим проблемам присвячено публікації В. М. Бебіка, С. В. Бондаренка, А. А. Вострикова, М. Г. Зекова, В. В. Зотова, М. Н. Ізвєкової, В. О. Ільганаєвої, В. А. Михайлова, Г. Г. Почепцова, А. В. Соколова, Ф. І. Шаркова та ін. Розглянуто комунікаційний підхід, що набув розвитку в системі наук документально-комунікаційного циклу і використовувався в наукових працях В. О. Ільганаєвої, С. Г. Кулешова, Н. М. Кушнаренко, М. С. Слободяника, Г. М. Швецової-Водки.

Зазначається, що нові підходи в наукових дослідженнях щодо визначення поняття «документ» та його ролі стають домінуючими і успішно реалізуються в роботах В. В. Бездрабко, Н. Б. Зінов'євої, М. В. Комової, С. Г. Кулешова, Н. М. Кушнаренко, М. С. Ларькова, Є. О. Плешкевича, М. С. Слободяника, А. М. Сокової, Ю. М. Столярова, Г. М. Швецової-Водки та ін. Дослідженнями юридичного документа як самостійної категорії займалися В. К. Бабаєв, О. Б. Венгеров, Ж. О. Дзейко, І. М. Доронін, В. Я. Дорохов, Г. І. Дутка, Є. П. Євграфова, В. М. Іщенко, К. В. Каргін, А. В. Корж, А. В. Красницька, С. В. Стародубцев, О. Ф. Черданцев, Є. С. Шугріна та ін.

Вивчаючи ознаки, притаманні різним видам документів, автор дійшов висновку, що значне коло вчених прагнуло концептуально визначити підхід до комплексу елементів, які мають назву «реквізити» і стають однією з головних ознак НПА. Поняття «реквізити» розглянуто в працях Н. І. Бикової, М. О. Васильєва, Г. Г. Воробйова, К. Г. Мітяєва, Є. О. Плешкевича та ін. Структурно-правовий підхід до розуміння, що таке реквізити, аналізується в роботах А. В. Корж, А. В. Красницької, Н. М. Кушнаренко, С. І. Семілєтова та ін.

Доведено, що визначення функцій документа відбувалося в процесі розширення його трактування, сфери застосування вченими-документознавцями: С. В. Кулешовим, Н. М. Кушнаренко, М. С. Ларьковим, К. Г. Мітяєвим, П. Отле, Є. О. Плешкевичем, А. М. Соковою, Г. М. Швецовою-Водкою та ін., якими визначено головні, загальні і спеціальні функції документів, в тому числі і правова функція, котра притаманна різним видам документів.

Під час дослідження автором було з'ясовано, що специфічні підходи до класифікації документів, котрі застосовувалися різними вченими - В. О. Ільганаєвою, К. В. Каргіним, С. Г. Кулешовим, Н. М. Кушнаренко, К. І. Рудельсон, А. М. Соковою, С. В. Стародубцевим, Г. М. Швецовою-Водкою, Є. С. Шугріною, О. Ф. Черданцевим, можуть бути використані при класифікації НПА. Закон як один із найважливіших публічно-нормативних проявів верховенства права досліджено Ж. О. Дзейко, Є. П. Євграфовою; як вид документа він розглядається в працях Я. О. Чепуренко, Г. М. Швецової-Водки. Комплексний науковий аналіз особливостей і місця підзаконних НПА в національній системі джерел права здійснювався Р. Ф. Васильєвим, Л. М. Горбуновою, Н. В. Лазнюк. Вивченням питання необхідності проведення державної реєстрації займалися Л. М. Горбунова, Я. О. Чепуренко. Над розв'язанням проблеми правової інформації, офіційним джерелом якої є нормативно-правові акти, працювали О. В. Васюк, О. Б. Венгеров, Г. Т. Журавльов, С. С. Москвін, С. С. Сливка, О. Ф. Шебанов та ін.

У розділі розкрито джерельну базу дослідження, яку становлять офіційні видання, а саме: бюлетені «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Президента України»; щоденні офіційні газети «Голос України» та «Урядовий кур'єр», що поряд з офіційною інформа-цією про діяльність органів державної влади оприлюднюють НПА відповідно до компетенції конкретних органів державної влади. Предметом вивчення були монографії, посібники, підручники, збірники наукових праць окремих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, де міститься велика кількість документів, котрі дозволили набагато ширше розкрити досліджувану тему. Окрему групу джерел становили енциклопедичні й довідкові видання, серед яких найчастіше використовувалися «Українська архівна енциклопедія», «Українська радянська енциклопедія», «Юридична енциклопедія», на які дисертант спирався, вивчаючи нормативно-правовий акт з точки зору документознавства, архівознавства, правознавства; сучасні довідкові видання - «Новий тлумачний словник української мови», «Сучасний словник іноземних слів» тощо. Цінним джерелом дослідження були періодичні видання та видання, що продовжуються, з документознавства, соціальних комунікацій, які включено до переліку наукових фахових видань України: «Бібліотечний вісник», «Вісник Книжкової палати України», «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Студії з архівної справи та документознавства», «Вісник Харківської державної академії культури», збірник «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». Важливий масив інформації містять веб-сайти Президента України; єдиний портал органів державної влади; веб-сайти вищих органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій.

Джерелом дослідження стали вітчизняні інформаційні правові системи: «Законодавство України», «Ліга : Закон», «Інфодиск : Законодавство України», «НАУ» («Нормативні акти України»), «Юрист Плюс», які, завдяки унікальним властивостям комп'ютерних технологій, дають можливість швидко і ефективно здійснювати пошук нормативно-правових актів; електронний ресурс «Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів» (ЄДРНПА). Джерельну базу дослідження склали також документи, що зберігаються у фондах бібліотек України: Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (в тому числі, Національної юридичної бібліотеки, Фонду президентів України), ДЗ «Національна парламентська бібліотека України» (у тому числі, Центру правової інформації). Наукові монографії, автореферати дисертацій, наукові статті зі збірників та періодичних видань, довідкові і енциклопедичні видання, тобто значний ресурсний масив за темою дослідження опрацьовувався шляхом використання електронних каталогів та інших баз даних, які генерують вказані заклади.

Аналіз сучасного стану розробленості теми дослідження показав, що в документознавстві питання щодо функціонування НПА в комунікаційному середовищі комплексно не вивчалося, а були лише деякі різноаспектні напрацювання даної проблематики.

У другому розділі «Документознавчий аналіз нормативно-правових актів України» розглядалися питання щодо визначення нормативно-правового акта як виду документа і джерела правової інформації; здійснювався класифікаційний аналіз нормативно-правових актів, досліджувалися закони і підзаконні документи в структурі НПА.

Дисертантом виокремлено причини, що зумовлюють провідну роль нормативно-правових актів у суспільстві, зокрема це: підвищення ролі НПА як регулятора соціальних взаємовідносин через постійні зміни в суспільному житті в процесі розвитку суспільства, зростання правосвідомості громадян; швидке реагування НПА на соціальні процеси через їхню гнучкість та здатність постійно оновлюватися відповідно до діючого права; завдяки чіткості і визначеності НПА використовуються в житті частіше, ніж інші документи, тому саме на них посилаються при розв'язанні конкретних питань, контролі за виконанням рішень тощо.

Теоретичне осмислення всіх функцій, притаманних НПА, дозволило дисертанту розглядати його як особливий документ, що виконує загальні, часткові, окремі юридичні функції. Доведено, що загальними функціями для всіх документів, у тому числі НПА, є: інформаційна; соціальна; історико-культурна; комунікативна. Під час дослідження НПА в комунікаційному середовищі України дисертантом обґрунтовано, що саме комунікативна функція НПА є важливою для закріплення, зберігання, обміну інформацією між учасниками суспільних відносин та впливає на його роль у системі соціальних комунікацій суспільства. Також розглянуто часткові функції, що притаманні окремим документам, у т. ч. НПА, - політичну, ідеологічну, роз'яснювальну, виховну, пізнавальну, управлінську та символічну функції (для деяких НПА характерна функція економічна). В ході дослідження визначено і охарактеризовано функції, котрі притаманні тільки НПА, а саме: правоустановчу, правореалізаційну, правоохоронну, посвідчувальну.

При узагальненні ознак, котрі підкреслюють особливість НПА, робиться висновок, що це - письмовий документ, який має офіційний характер; видається компетентними органами, відзначається цільовою орієнтацією; призначений для регулювання суспільних відносин і є загальнообов'язковим; має сувору ієрархічну підпорядкованість (НПА вищої юридичної сили впливає на НПА нижчої юридичної сили); має сфери та межі поширення в часі, просторі та за суб'єктами, на яких цей документ розрахований; має уніфіковане оформлення.

Аналіз ознак, що притаманні НПА, дозволив автору обґрунтовано здійснити класифікацію цих документів, що зумовлюється: постійним розвитком суспільства та зростанням кількості законодавчих документів, у зв'язку з чим виникла потреба визначити їхнє місце в існуючій системі документів; створенням, реорганізацією, ліквідацією державних органів і органів місцевого самоврядування, компетенцією яких є видання НПА; необхідністю наукового аналізу документів з метою виявлення схожості або відмінності правових норм, для усунення правотворцями недоліків; появою нових електронних носіїв інформації, у зв'язку з чим виникає необхідність чіткого впорядкування НПА. Доведено, що класифікація НПА має важливе значення не тільки для змістовного пізнання сутності цих документів, але й для їхнього практичного застосування, пошуку і ефективної роботи з ними.

У дисертації НПА класифіковано за наступними фасетами: характер волевиявлення державних органів; галузі законодавства; час дії; суб'єкти нормо-творення; територіальний принцип; дата початку дії; коло осіб; юридична сила; види НПА; закони, підзаконні НПА.

Закон як вид НПА розглядається автором як документ, прийнятий законодавчим органом у письмовій формі, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки членів суспільства. Визначальна роль законів підтверджується рядом характерних для цих документів ознак, а саме: закони видаються єдиним органом державної законодавчої влади - Верховною Радою України; ці документи не можуть бути змінені чи скасовані іншим державним органом; усі інші нормативно-правові документи мають відповідати законові як першоджерелу, не можуть йому суперечити. Здійснено детальний аналіз законів: розглянуто види законів, документи, що передують їхньому створенню (концепція проекту закону, законопроект), притаманний їм мовний стиль, структуру. Підзаконні нормативно-правові акти є другим широко розповсюдженим видом НПА, що розглядаються як письмові офіційні документи суб'єктів нормотворення, що приймаються/видаються ними на основі Конституції і законів України та спрямовані на їхню реалізацію. Визначено основні відмінності між законами та підзаконними НПА: закони видаються виключно представницьким органом державної влади - Верховною Радою України, а підзаконні НПА - органами виконавчої влади, котрі безпосередньо не формуються народом України; закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні НПА - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади; підзаконні НПА, на відміну від законів, можуть бути більш оперативно змінені, доповнені або скасовані; законами регулюються тільки основні суспільні відносини, а підзаконними НПА - все різноманіття суспільних відносин, що виникають між людьми і організаціями, органами влади; закони виступають основою для підзаконного правового регулювання, підзаконні НПА - конкретизують, розвивають положення законів, визначають процедури їхньої реалізації; закони мають вищу юридичну силу і виступають основою для підзаконного правового регулювання; підзаконні НПА, як правило, розраховуються на менш тривалий період чинності, ніж закони.

Стверджувалося, що НПА як види документів є джерелами офіційної правової інформації і оприлюднюються в офіційних виданнях, визначених Указом Президента України «Про порядок оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»: бюлетенях «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України», газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр». Зосереджено увагу на таких ознаках офіційної правової інформації: офіційності, відкритості, повноті, достовірності, об'єктивності, доступності. Офіційну правову інформацію класифіковано як інформацію, що міститься в Конституції та законах України, указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, наказах міністерств та відомств, рішеннях органів місцевого самоврядування.

У третьому розділі «Формування нормативно-правового сегмента комунікаційного середовища України» розглянуто проблеми впорядкування нормативно-правових актів України, відображення їх в комунікаційному середовищі; запропоновано перспективну модель використання нормативно-пра-вових актів у комунікаційному процесі.

Доведено, що формування нормативно-правового сегмента комунікаційного середовища України - це цілеспрямована, різнопланова робота з упорядкування і відображення в єдиній системі діючих НПА з метою забезпечення їхньої відкритості та ефективного застосування в комунікаційному процесі, оскільки кількість НПА постійно зростає, а демократизація суспільства передбачає, що кожний громадянин повинен володіти необхідними правовими знаннями.

Визначено, що впорядкування НПА здійснюється через створення таких видів видань, як збірники (багатотомне видання «Закони України», «Збірник указів Президента України», «Збірник урядових нормативних актів України»), зібрання («Зібрання законодавства України» тощо), основи законодавства (наприклад, «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), кодекси (серія «Кодекси України»), зводи законів, що упорядковуються за узгодженою системою за різними критеріями (хронологічним, предметним), принципами (частковим, загальним). Використовуючи пізнавальні можливості документознавчого аналізу та враховуючи те, що в сучасній Україні не створено «Звід законів», автор доводить, що саме це видання має бути універсальною формою впорядкування законів і результатом загальної систематизації чинного законодавства.

Розкрито роль офіційних документів у життєдіяльності суспільства та доведено необхідність їхнього відображення в комунікаційному середовищі за допомогою класифікаційних схем, таблиць, класифікаторів, рубрикаторів, тезаурусів, що об'єднують їх у чітку систему («Тематичний рубрикатор чинного законодавства в Україні», «Класифікатор галузей законодавства України», «Генеральна схема класифікації документної інформації в систематичних каталогах державних архівів України», «Інформаційно-пошуковий тезаурус», «Універсальна десяткова класифікація», «Бібліотечно-бібліографічна класифікація» тощо). Проаналізовано державну реєстрацію НПА, що визначена як письмовий запис або фіксація іншим чином фактів, явищ, відомостей чи певних матеріальних об'єктів із метою їхнього державного обліку і контролю, засвідчення дійсності та надання їм законного (легітимного) статусу. Визначено, що НПА, котрі пройшли державну реєстрацію, заносяться до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (ЄДРНПА) та публікуються в «Офіційному віснику України». ЄДРНПА забезпечує надійне ведення обліку НПА, що функціонують у межах комунікаційного середовища, сприяє наданню інформації широкому колу осіб. Документний фонд ЄДРНПА розглянуто як якісно новий вид документного фонду, функціонування якого забезпечує офіційність, достовірність, контрольованість, актуальність і повноту правової інформації, котра впливає на підвищення правової свідомості та правової культури членів суспільства.

Стверджувалося, що в українському сегменті Інтернету НПА представлено у вигляді достатньо потужної групи ресурсів. Це - інформаційні правові системи («Законодавство України», «Ліга : Закон», «Нормативні акти України» тощо), сайти різних владних структур, асоціацій, політичних і правозахисних організацій, юридичних навчальних закладів, установ тощо. Виникнення в Україні сучасних інформаційних правових систем, котрі є засобами зберігання та розповсюдження правової інформації, дозволило:

- подолати суттєві обмеження попередніх (друкованих) форм через упровадження нових (електронних) форм комунікаційної взаємодії й визначити основні вимоги до цих систем: швидкий, повний і точний пошук нормативних документів України за реквізитами (дата видання, тип документа, орган влади), ключовими словами та кодами тематичного юридичного класифікатора;

- забезпечити автентичність знайдених документів, можливість перегляду всіх їхніх редакцій, зумовлених внесенням до них змін, та автоматизованого визначення для окремого НПА всіх документів і пов'язаних з ним відносинами (вищі, нижчі, змінені; документи, за якими здійснено зміни; за якими скасовано той чи інший документ тощо);

- створити комфортні умови для роботи користувача з програмним забезпеченням автоматизованих робочих місць;

- досягти швидкої актуалізації текстів НПА з внесенням змін і відповідних повідомлень про зміни та зі збереженням попередніх редакцій документів;

- забезпечити збереження електронних архівів НПА, що втратили чинність, та можливість науково-історичного аналізу їхнього змісту, доступ до правових баз даних інших держав тощо.

Проведений комплексний аналіз НПА дозволив визначити протиріччя між винятково великим суспільним значенням НПА і системою доведення до користувачів надзвичайно важливої інформації, вміщеної в цих документах. Розв'язання цього протиріччя потребує уточнення теоретичних засад і практичних дій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування НПА в комунікаційному середовищі України.

У роботі запропоновано перспективну модель використання НПА в комунікаційному процесі. Модель спрямовано на комплексне дослідження функціонування НПА в комунікаційному середовищі України, що дає можливість проаналізувати нормативно-правові акти як змістовну складову комунікаційного процесу. Модель дозволяє здійснити комплексний аналіз НПА як змістовної складової комунікаційного середовища, засобів комунікаційного процесу і користувачів, на задоволення потреб яких у правовій інформації розраховане комунікаційне середовище. Визначено родові елементи моделі: нормативно-правові акти як її змістовну складову (елемент НПА); комунікаційне середовище, що забезпечує аналітико-синтетичне опрацювання НПА та їх зберігання і можливість доведення до широкого кола користувачів (елемент КС); інформаційні потреби широкого загалу користувачів у правовій інформації, що міститься у НПА (елемент ІП); комунікаційні процеси, що забезпечують використання НПА для задоволення ІП користувачів (елемент КП). Автор розглядає змістовне наповнення вищевказаних елементів, бінарні зв'язки між ними і доводить, що ці родові елементи моделі рівнозначні не за значущістю, а за ознаками необхідності та достатності для ефективного функціонування досліджуваного об'єкта, що вони взаємозв'язані та об'єктивно необхідні, а це надає моделі завершеності, усталеності.

Стратегія реалізації моделі передбачає прийняття державної цільової програми «Правова інформація в Україні», котра дозволить створити розгалужену мережу центрів правової інформації (ЦПІ) на різних регіональних рівнях, що зумовить формування механізмів соціального партнерства, сприятливих у комунікаційному середовищі. В основу реалізації програми покладаються такі завдання: надання вільного доступу всім верствам населення до правової і соціально значущої інформації; розвиток правової освіти і виховання правової культури громадян; інформаційне забезпечення органів державної влади і місцевого самоврядування з метою реалізації законотворчої діяльності; сприяння органам місцевого самоврядування в питанні доведення до населення НПА, котрі приймаються в регіонах. Ця програма має бути комплексною і передбачати технічне і програмне оснащення центрів; інсталяцію й постійну актуалізацію інформаційних правових систем; цілеспрямоване комплектування фондів ЦПІ правовою літературою, в першу чергу офіційними правовими виданнями (в тому числі на електронних носіях); розширення передплати періодичних видань з правової тематики; навчання і постійне підвищення кваліфікації працівників центрів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало змогу сформулювати такі висновки:

1. На підставі комплексного аналізу різноманітної джерельної бази, насамперед офіційних видань, наукових публікацій, ресурсів Інтернету, встановлено, що в документознавстві сформовано теоретичне підґрунтя для дослідження нормативно-правових актів. Зокрема, обґрунтовано фундаментальні положення розвитку науки про документ; проаналізовано поняття «правова інформація», офіційним джерелом якої є нормативно-правові акти; досліджено комунікаційне середовище та основні його складові. Проте встановлено, що НПА раніше не були об'єктом комплексної документознавчої розвідки, що зумовило необхідність проведення багатоаспектного вивчення цієї проблеми.

2. Теоретичне осмислення нормативно-правових актів із використанням пізнавальних можливостей системно-функціонального підходу дозволило обґрунтувати поняття НПА як особливого виду документа, котрий закріплює, зберігає, передає соціально-значущу правову інформацію в просторі й часі. НПА як специфічному виду документа властиві загальні функції (комунікаційна, інформаційна, історико-культурна, соціальна), часткові функції (управлінська, символічна, політична, ідеологічна, роз'яснювальна, виховна, пізнавальна), а також функції, що притаманні лише НПА (правоустановча, правореалізаційна, правоохоронна, посвідчувальна).

3. Визначено основні ознаки НПА, які дозволяють розглядати його як специфічний вид документа. До цих ознак, насамперед, відносяться офіційний характер, орієнтація на регулювання суспільних відносин, загальнообов'яз-ковість для виконання всіма фізичними та юридичними особами держави, чітка ієрархічна підпорядкованість, наявність сфери та межі поширення в часі і просторі, уніфіковані вимоги щодо оформлення.

4. Узагальнення функцій та ознак НПА дозволило класифікувати його за наступними фасетами: характером волевиявлення державних органів; галузями законодавства; часом дії; суб'єктами нормотворчості; територіальним принципом; датою початку дії; колом осіб; юридичною силою; за видами. Розробка цієї класифікації спричинена великою кількістю НПА, що має тенденцію до стрімкого зростання і набуває важливого значення для теоретичного пізнання їхньої сутності та практичного застосування.

5. Доведено, що впорядкування НПА доцільно здійснювати шляхом створення таких видів видань, як збірники законів, зібрання законів, основи законодавства, кодекси, зводи законів, що структуровані за узгодженою системою за різними критеріями (хронологічним, предметним), принципами (частковим, загальним). Обґрунтовано необхідність підготовки Зводу законів України, який може стати універсальною формою впорядкування законів незалежної держави. Визначено правомірність відображення НПА в комунікаційному середовищі за допомогою класифікаційних схем, таблиць, класифікаторів, рубрикаторів, тезаурусів, «Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів» (ЄДРНПА), що інтегрують їх у комунікаційне середовище. Фонд ЄДРНПА є якісно новим видом документного фонду, функціонування якого забезпечує офіційність, достовірність, контрольованість, актуальність і повноту офіційної правової інформації.

6. Запропоновано перспективну модель використання НПА в комунікаційному процесі, яка складається з родових елементів: НПА; комунікаційного середовища їхнього функціонування; інформаційних потреб користувачів у цих документах; комунікаційних процесів, що спрямовані на задоволення цих потреб. Розглянуто змістовне наповнення вищевказаних елементів, бінарні зв'язки між ними, в результаті чого стверджується, що родові елементи моделі рівнозначні не за значущістю, а за ознаками необхідності та достатності для ефективного функціонування НПА як досліджуваного об'єкта. Вони взаємозв'язані та об'єктивно необхідні, що надає моделі завершеності, стабільності.

7. Для реалізації моделі запропоновано розробку державної цільової програми «Правова інформація в Україні», що дозволить створити розгалужену мережу центрів правової інформації на різних регіональних рівнях, навколо яких почнуть формуватися механізми соціального партнерства, сприятливі в комунікаційному середовищі. Ця програма надасть нові можливості щодо: формування інформаційних ресурсів; оснащення діяльності центрів технічними та програмними засобами; постійної актуалізації інформаційних правових систем; забезпечення вільного доступу всіх верств населення до правової і соціально значущої інформації; цілеспрямованого комплектування фондів ЦПІ правовою літературою, в першу чергу офіційними правовими виданнями (в тому числі на електронних носіях).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вилегжаніна М. В. До питання упорядкування нормативно-правових актів / М. В. Вилегжаніна // Вісник Книжкової палати. - 2010. - № 5. - С. 30-33.

2. Вилегжаніна М. В. Задоволення інформаційних потреб користувачів у правовій інформації / М. В. Вилегжаніна // Бібліотечна планета. - 2009. - № 4. - С. 18-21.

3. Вилегжаніна М. В. Класифікаційний аналіз нормативно-правових ак-тів / М. В. Вилегжаніна // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2011. - № 1. - С. 35-40.

4. Вилегжаніна М. В. Нормативно-правовий акт як особливий вид документа / М. В. Вилегжаніна // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Вип. 27 / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. - К., 2010. - С. 281-287.

5. Вилегжаніна М. В. Функції нормативно-правового акта / М. В. Вилегжаніна // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2010. - № 3. - С. 31-36.

6. Вилегжаніна М. В. Юридичний документ у сфері суспільних наук / М. В. Вилегжаніна // Час. Суспільство. Бібліотека : матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (Луганськ, 26-27 листоп. 2009 р.) / Луган. держ. ін-т культури і мистецтв. - Луганськ : Вид-во ЛДІКМ, 2009. - С. 25-27.

АНОТАЦІЯ

Вилегжаніна М.В. Нормативно-правові акти в комунікаційному середовищі сучасної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій зі спеціальності - 27.00.02 «документознавство, архівознавство». - Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню нормативно-правових актів як специфічного виду документа та джерела правової інформації. Розглянуто питання активізації їх суспільного використання шляхом включення до комунікаційного середовища України. Проаналізовано стан вивчення проблеми та джерельну базу дослідження. Здійснено документознавчий аналіз поняття «нормативно-правовий акт» та виявлено особливості обігу цього документа в комунікаційному середовищі. Визначено функції, ознаки, що притаманні цим документам, на основі чого їх класифіковано за фасетами. Розкрито питання упорядкування та відображення нормативно-правових актів у комунікаційному середовищі. Запропоновано перспективну модель використання НПА в комунікаційному процесі та шляхи її реалізації через розробку державної цільової програми «Правова інформація в Україні», що дозволить створити розгалужену мережу центрів правової інформації на різних регіональних рівнях.

Доведено, що практично всі основні суспільні відносини, учасниками яких є громадяни, державні органи, місцеве самоврядування, підприємства і установи, громадські об'єднання тощо, врегульовані відповідно до правових норм за допомогою нормативно-правових актів, що є інформаційним ресурсом комунікаційного середовища України.

Ключові слова: нормативно-правовий акт, комунікаційне середовище, інформаційні правові системи, перспективна модель, правова інформація, центри правової інформації.

АННОТАЦИЯ

Вылегжанина М. В. Нормативно-правовые акты в коммуникационной среде современной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности - 27.00.02 «документоведение, архивоведение». - Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию нормативно-правовых актов как специфического вида документа и источника правовой информации. Рассмотрен вопрос активизации их общественного использования путем включения в коммуникационную среду Украины. Проанализированы состояние изучения проблемы и источниковая база исследования. Осуществлен документоведческий анализ понятия «нормативно-правовой акт» и определены особенности обращения этого документа в коммуникационной среде.

Определены функции, признаки, присущие этим документам, на основе чего предложена классификация их по фасетам. Раскрыт вопрос упорядочивания и отражения нормативно-правовых актов в коммуникационной среде. Установлено, что практически все основные общественные отношения, участниками которых являются граждане, государственные органы, местное самоуп-равление, предприятия и учреждения, общественные объединения и т. п., урегулированы в соответствии с правовыми нормами при помощи нормативно-правовых актов.

Предложена перспективная модель использования НПА в коммуникационном процессе и пути ее реализации с помощью разработки государственной целевой программы «Правовая информация в Украине», которая позволит создать разветвленную сеть центров правовой информации на разных региональных уровнях.

Проанализированы концептуальные основы организации правового информирования населения. Установлено, что изучение НПА и информирование о них членов общества будут способствовать повышению правового сознания, правовой культуры граждан и демократизации украинского общества.

Ключевые слова: нормативно-правовой акт, коммуникационная среда, информационные правовые системы, перспективная модель, правовая информация, центры правовой информации.

ANNOTATION

Vylegshanina M. V. The Legal Acts in communication environment of modern Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate of science of the social communications from specialty - 27.00.02 “documentations' and archive's analyses”. - The National Academy of Administration of Culture and Arts. - Kyiv, 2011.

The dissertation is dedicated to research of the Legal Acts, as the specific type of document and legal information's resource. The problems of activation it social using by including Legal Acts to communication environment of Ukraine were considered. The status of problem and the source of information this research were analyzed. The documentary analyses of concept “Legal Act” was realized and specific of circulation this document in communication environment was determined. The functions, peculiarities, which are inherent to these documents, were definite, based on that it were qualified with facets. The problem of regulation and representation of Legal Acts in communication environment was solved. The promising model of using Legal Acts in communication environment and ways it realization through working up the state target program “Legal information in Ukraine” were proposed, it will create the extensive centrеs network of the legal information on the different regional levels.

It was proved, that all fundamental public relations, the participants of which are citizens, state structures, local authority, enterprises and institutions, public associations and others are regulated in conformity with the legal norms thought the instrumentality of the Legal Acts, which are information resources of the Ukrainian communication environment.

Key words: The Legal Act, communication environment, the systems of legal information, promising model, legal information, the centrеs of legal information.

Размещено на Allbest.ru

...