Адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Гончаренко Олександр Володимирович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

- доктор юридичних наук, професор Гаращук Володимир Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, завідувач кафедри адміністративного та господарського права;

- кандидат юридичних наук Константий Олександр Володимирович, Верховний Суд України, радник Голови Верховного Суду України.

Захист відбудеться 16 лютого 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: вул. Пушкінська, 70, м. Харків, 61024.

Автореферат розісланий 14 січня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

суддівський корпус юстиція

Актуальність теми. Запровадження в Україні демократичних принципів управління державою, розвиток теорії розподілу державної влади за функціями і напрямками діяльності і, у зв'язку з чим, виникнення системи «стримувань і противаг», призвело до створення нових самостійних спеціалізованих органів, здійснюючих державне управління у певній сфері (галузі) суспільних відносин, діяльність яких регулюється спеціальними законами. До таких органів відноситься: Національний банк України - у сфері управління банківською, грошово-кредитною і монетарною політикою держави; Антимонопольний комітет України - у сфері державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та державних закупівель; Вища рада юстиції - у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів тощо.

Практика діяльності Вищої ради юстиції викликає необхідність теоретичного узагальнення існуючих управлінських відносин у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, виявлення і наукової оцінки прогресивних форм та методів управлінської діяльності в цій сфері, втілення принципу наукової організації формування суддівського корпусу, службових осіб і працівників Вищої ради юстиції, запровадження відповідних правових засобів їх практичної реалізації, а також дослідження процесу утворення органів формуючих суддівський і прокурорський корпус.

Поряд із цим, слід відмітити, що в науці адміністративного права на протязі тривалого періоду не приділялася увага суспільним відносинам, що входять до предмету правового регулювання цієї галузі права і пов'язані з управлінням у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, тобто діяльності, яка здійснюється Вищою радою юстиції, їх правовому регулюванню, а також внутрішньої організаційної і правової діяльності апарату цього державного органу.

Фундаментальне значення у справі раціоналізації державного управління формуванням суддівського корпусу мають думки і пропозиції, сформульовані у роботах таких відомих представників вітчизняної і зарубіжної науки державного управління та адміністративного права як: В.Б. Авер'янова, П.М. Агєєвої, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, Н.В. Блінової, Ю.П. Битяка, В.П. Бож'євої, Г. Брєбана, Д.Д. Галлігана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Т.Н. Добровольською, В.В. Долежана, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарева, І.Д. Перлова, В.Ф. Погорілка, А.О. Селіванова, А.А. Стрижака, Ю.О. Тихомирова, С.М. Ходиревського, В.М. Шаповала, В.І. Шишкіна, М.К. Якимчука, Ц.А. Ямпольської та інших. Удосконаленню теоретичного забезпечення управлінської діяльності Вищої ради юстиції з боку інших юридичних спеціальностей у значній мірі сприяла і сприяє плідна наукова робота В.Д. Бринцева, В.В. Городовенка, В.В. Кривенка, В.В. Молдована, Л.М. Москвича, І.В. Назарова, М.Д. Савенка, І.Л. Самсіна, С.В. Прилуцького.

Отже, викладене пояснює, на наш погляд, актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та емпіричного матеріалу, який використовувався під час написання роботи.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дисертація виконана згідно з цільовою комплексною програмою «Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування» № 0106u002285. Дисертація ґрунтується також на рекомендаціях експертів Ради Європи, зокрема, на Рекомендаціях по реформуванню судової системи України від 23-24 червня 2003 року. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 7 від 08 грудня 2005 року).

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні основ функціонування та правового регулювання діяльності Вищої ради юстиції, її структури, організаційної і правової діяльності, а також у зв'язку з цим чинної системи державного управління в сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, а також дослідження, вироблення пропозицій щодо оптимізації, удосконалення правового регулювання функціонування Вищої ради юстиції та вказаної системи державного управління в умовах побудови в Україні демократичної правової держави, подальшої глобалізації та інформатизації українського суспільства.

Відповідно до поставленої мети автором в дисертації зроблена спроба обґрунтувати та вирішити такі науково та практично важливі завдання:

- на основі існуючої теоретичної бази та чинного законодавства про Вищу раду юстиції, судоустрій встановити сучасний зміст поняття Вищої ради юстиції як органу державного управління в сфері формування суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, її адміністративно-правовий статус;

- за допомогою методу історичного аналізу дослідити виникнення і етапи становлення та правове регулювання органів здійснюючих державне управління формуванням суддівського корпусу для виявлення найбільш характерних тенденцій і перспектив розвитку цього напрямку діяльності держави;

- дослідити структуру, правову, організаційну і внутрішньоорганізаційну діяльність Вищої ради юстиції, внутрішні управлінські відносини субординації і координації, здійснити відповідну наукову класифікацію; - дослідити і узагальнити основні форми та принципи здійснення Вищою радою юстиції управлінської діяльності в сфері формування суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурор;

- з використанням методів порівняльного правознавства дослідити адміністративно-правовий статус, порядок формування, структуру, повноваження органів державного управління формуванням суддівського і прокурорського корпусу зарубіжних країни і на основі отриманих результатів внести рекомендації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції в Україні;

- розробити шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції.

Об'єктом дослідження є правові відносини в сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, а також організаційно-правові відносини всередині апарату Вищої ради юстиції як державного органу.

Предметом дослідження виступають адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції у сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, її адміністративно-правовий статус, повноваження, структура, організація діяльності, а також виявлення шляхів та способів удосконалення діяльності Вищої ради юстиції та її правового регулювання.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: діалектичний - застосування якого дало можливість, по-перше, проаналізувати наявні погляди щодо поняття, особливостей і характеру діяльності Вищої ради юстиції в сфері державного управління формуванням високопрофесійного суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, по-друге, обґрунтувати еволюційний розвиток сфери державного управління формуванням суддівського корпусу, по-третє, з'ясувати управлінські функції Голови Вищої ради юстиції, його заступника, секретарів секції та інших посадових осіб Вищої ради юстиції; історико-правовий - дослідження історії виникнення органів державного управління формуванням суддівського корпусу дозволило дослідити основні закономірності становлення зарубіжної і вітчизняної системи органів державного управління в цій сфері; системно-структурний - уможливив визначення місця Вищої ради юстиції в системі органів державної влади та органів, здійснюючих державне управління у сфері забезпечення формування суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, місце у системі адміністративного права України та науки державного управління, встановлення форм і проведення класифікації управлінських відносин за участю Вищої ради юстиції, кола їх суб'єктів, виявлення прогалин і недоліків у відповідній нормативно-правовій базі; порівняльно-правовий - надав змогу дослідити прогресивний досвід діяльності органів управління формуванням суддівського і прокурорського корпусу у різних країнах та правових системах, зробити узагальнення щодо доцільності і можливості його використання в Україні; логіко-семантичний - сприяв поглибленню та розвитку категорійного апарату науки адміністративного права та державного управління у сфері функціонування Вищої ради юстиції щодо державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів.

Теоретичної основою дослідження є фундаментальні знання науки адміністративного права, теорії управління, загальної теорії держави і права, конституційного права, філософії, сформульовані у працях як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, енциклопедична юридична література. Емпіричну основу роботи склали дані і статистична інформація зібрана апаратом Вищої ради юстиції, положення Конституції та законів України, Регламенту Вищої ради юстиції, указів Президента України, Постанов Верховної Ради України, Рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України» та рішень Ради суддів України, акти Вищої ради юстиції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції в сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальністю до суддів і прокурорів, а також теоретичних засад внутрішньої організаційно-правової діяльності Вищої ради юстиції. Новизна міститься у запропонованих автором висновках, положеннях і пропозиціях, до числа яких можна віднести наступні.

Вперше:

запропоновано введення поняття державного управління у сфері формування суддівського корпусу як складової частини державного управління в сфері організації діяльності судових органів;

проведений поділ актів Вищої ради юстиції на: основні, допоміжні та акти з питань внутрішньої діяльності; акти, які приймаються на засіданні Вищої ради юстиції, і акти, які приймає керівництво Вищої ради юстиції; нормативно-правові і індивідуально-правові акти; правові і організаційні акти; акти управління і акти, які мають юридичне значення;

запропоновано визначення актів Вищої ради юстиції у сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, як індивідуальних правових актів управління (актів застосування норм права), які мають безпосередній вплив на конкретні об'єкти управлінської діяльності і є для них обов'язковими. Проаналізована природа Регламенту Вищої ради юстиції як акту, який має нормативно-правовий характер, регулює широке коло правовідносин за участю Вищої ради юстиції і відноситься до джерел адміністративного права;

проведена класифікація форм діяльності Вищої ради юстиції на правову і організаційну. До правових форм діяльності віднесені правотворча (прийняття Регламенту Вищої ради юстиції, локальних нормативно-правових актів), правозастосовна (прийняття індивідуальних правових актів управління), установча (участь у формуванні суддівського корпусу) та контрольна діяльність. До організаційних форм діяльності віднесена: організаційна діяльність пов'язана з реалізацією Вищої радою юстиції основних повноважень (організація засідань Вищої ради юстиції і її секцій, індивідуальна робота посадових осіб Вищої ради юстиції, робота із заявами скаргами і зверненнями громадян тощо); допоміжна організаційна форма діяльності (вчинення юридично значимих дій, прийняття локальних актів управління тощо); матеріально-технічна діяльність апарату Вищої ради юстиції (здійснення діловодства, стенографування засідань, бухгалтерський облік тощо). Визначені і описані чотири основні етапи організаційно-правової діяльності Вищої ради юстиції;

на основі аналізу зарубіжного і національного правового досвіду утворення органів державного управління у сфері формування суддівського корпусу положення про об'єктивність процесу спеціалізації цього напрямку діяльності держави та виділення його в окремий інститут управління і у зв'язку з чим утворення на базі цих положень окремого державного органу управління;

запропоновано визначення Вищої ради юстиції як конституційного, державного, самостійного, колегіального органу із особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління (виконавчо-розпорядчу діяльність) у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів. Визначені основні форми управлінської діяльності Вищої ради юстиції.

Набуло подальшого наукового розвитку:

положення про віднесення Вищої ради юстиції до органів державного управління, які здійснюють свої повноваження переважно у формі контролю. У зв'язку з чим виокремлено об'єкт, предмет, види, стадії і принципи контрольної діяльності Вищої ради юстиції, проведено чітке розмежування понять «контроль за судовими рішеннями» і «контроль за діями суддів»;

дослідження статусу Європейського об'єднання рад юстиції, як самостійної європейської організації, яка утворена з метою координації діяльності рад юстиції різних країн та на основі добровільної участі членів у її діяльності;

принципи діяльності Вищої ради юстиції і запропоновано введення нових принципів, зокрема, рівності прав членів Вищої ради юстиції, безпосередності дослідження матеріалів, публічності, фіксування засідання Вищої ради юстиції технічним засобами, вільної оцінки матеріалів, поваги до честі та гідності особи у діяльності Вищої ради юстиції, усного розгляду матеріалів;

правовий статус, порядок формування, організаційна структура, функції і повноваження органів державного управління формуванням суддівського корпусу в зарубіжних країнах, зокрема, Вищої ради магістратури Франції, Вищої ради магістратури Італії, Генеральної ради судової влади Іспанії, інституції Лорда-канцлера і Комісії із суддівських призначень у Англії, Комісії при Президентові Російської Федерації з попереднього розгляду кандидатур на посади суддів федеральних судів. Проведене дослідження дозволило розробити рекомендації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції України;

положення про те, що Вища рада юстиції віднесена до судової влади лише функціонально, тобто через певний обсяг своїх повноважень, але вона не віднесена до неї структурно, як окрема ланка системи органів судової влади;

шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції. Серед яких виділені основні: урегулювання у законодавстві правового статусу Вищої ради юстиції; запровадження роботи членів Вищої ради юстиції на постійній основі чи утворення при Вищій раді юстиції судових інспекцій; надання Вищій раді юстиції повноважень застосовувати до суддів місцевих і апеляційних судів заходів дисциплінарного впливу, а також право остаточно вирішувати питання звільнення їх з посад; надання Вищій раді юстиції права призначати суддів на адміністративні посади; удосконалення правового регулювання механізму судового контролю за діяльністю Вищої ради юстиції; збільшення у складі Вищої ради юстиції суддів або суддів у відставці тощо. Автором висловлені пропозиції щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», «Про прокуратуру», Регламенту Вищої ради юстиції, а також розробки положень про постійного представника Вищої ради юстиції у Верховній Раді України, при Президентові України, прийняття Кодексу професійної етики суддів, Закону України «Про адміністративні посади в органах судової влади».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що винесені на захист основні положення наукової роботи можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого розвитку положень науки адміністративного права і державного управління, як фундамент для здійснення спеціалізованих досліджень окремих аспектів здійснення управління в сфері формування суддівського корпусу, комплексного з'ясування питань правового статусу, форм і методів роботи Вищої ради юстиції; у навчальному процесі - під час викладання курсів адміністративного права та теорії управління у вищих та інших навчальних закладах; у правозастосовній діяльності - для підвищення якості роботи у сфері формування суддівського корпусу, здійснення контролю за рівнем знань кандидатів на посади суддів, дотриманням суддями присяги, покращення практичної діяльності Вищої ради юстиції і службовців апарату Вищої ради юстиції; у правотворчому процесі - при вдосконаленні положень чинного законодавства, що регламентують відносини у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях та семінарах: «Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку ТКУ» (м. Київ, 2005р.), «Верховенство права в адвокатській діяльності» (м. Київ, 2007р.), «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (м. Харків, 2009р.).

Окремі положення дисертації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції та вирішення проблем її статусу і повноважень застосовувалися автором в практичній діяльності на посаді помічника секретаря секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад Вищої ради юстиції при підготовці проектів конституційних подань Вищої ради юстиції до Конституційного Суду України та пропозицій щодо внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції» тощо.

Публікації. За темою дисертації здобувачем опубліковані 8 наукових праць, 4 з яких у наукових виданнях, які затверджені як фахові рішеннями ВАК України, та 2 тези доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмету дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, з них основного тексту 195 сторінок. Список використаних джерел налічує 202 найменування і має обсяг 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі характеризується актуальність теми дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами, мета і завдання дослідження, його методологічні і методичні основи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Адміністративно-правова природа Вищої ради юстиції» містить три підрозділи і присвячений дослідженню адміністративно-правової природи і сутності Вищої ради юстиції, походження органів державного управління формуванням суддівського корпусу, досліджується природа актів, які у своєї діяльності видає Вища рада юстиції, аналізується практика та порядок їх оскарження. При написанні розділу використаний і проаналізований широкий обсяг статистичних даних діяльності Вищої ради юстиції за останні роки.

У підрозділі 1.1. «Утворення органів державного управління формуванням суддівського корпусу» всебічно аналізується адміністративна діяльність органів державної влади і управління у формуванні суддівського корпусу та призначені (обранні) осіб, відповідальних за здійснення правосуддя від давніх часі до сьогодення.

Робиться висновок, що функції державного управління або адміністрування суддівським корпусом виникають одночасно із формування держави і державних органів, здійснюючих правосуддя. Такі функції належали до відання або вищого судового органу країни, або до відання спеціальних органів (осіб), які утворювалися (діяли) при правителі держави. Судді входили до загального апарату державних службовців, були прямо підконтрольні і підзвітні адміністративним органам вищої інстанції.

Доводяться положення про те, що чим більше ускладнювалася система організації суспільства, тим більш складними ставали процедури кадрової організації судочинства. Процес призначення і звільнення суддів ставав більш регламентованим і формалізованим. Автор робить висновок, що причинами виникнення органів у сфері управління формуванням суддівським корпусом були: необхідність утворення окремих спеціалізованих органів, здійснюючих управління у відповідній галузі діяльності держави; специфічність функцій, які виконують у державою судді та арбітри; існування об'єктивних підвищених вимог до осіб, які здійснюють правосуддя.

На сучасному етапі розвитку питаннями формування суддівського корпусу в більшості розвинутих країн займаються окремі спеціальні державні органи, які за своїм статусом є самостійними, автономними структурними одиницями в системі органів виконавчої чи судової влади або за своїм статусом не належать до жодної з гілок державної влади.

У підрозділі 1.2. «Вища рада юстиції як орган державного управління в сфері формування суддівського корпусу в Україні» аналізуються статус, повноваження, функції, форми діяльності Вищої ради юстиції.

Системний аналіз статусу, повноважень, особливостей виконуваних функцій і сфери їх застосування дозволив автору сформувати висновок про те, Вища рада юстиції є специфічним органом державного управління, який реалізує свою компетенцію (владно-розпорядчу діяльність) в сфері формування суддівського корпусу України, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів. Специфіка статусу Вищої ради юстиції проявляється у самостійності і незалежності цього органу від жодної з гілок державної влади.

Доводиться, що Вища рада юстиції віднесена до судової влади лише функціонально, тобто через певний обсяг своїх повноважень (компетенції). Але вона не віднесена до неї структурно як окрема структурна ланка системи органів судової влади.

Аналізується управлінська діяльності Вищої ради юстиції, яка виокремлюється автором у шістьох формах: 1) розгляд рекомендацій кваліфікаційної комісії суддів про призначення особи на посаду судді і вирішення питання про відповідність чи невідповідність кандидата посаді судді, на яку він претендує; 2) вирішення питання про внесення чи відмови у внесенні подань про звільнення судді з посади за загальними обставинами та за особливими обставинами у випадку набрання чинності обвинувального вироку щодо судді; 3) вирішення питань про внесенням чи відмови у внесенні подання про звільнення судді за загальними обставинами у зв'язку із звільненням з посади за власним бажанням та за особливими обставинами у випадку порушення суддею присяги; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих суддів; 5) перегляд рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних, місцевих судів та прокурорів; 6) прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Обґрунтовується, що закріплений у Конституції Україні та чинному законодавстві адміністративно-правовий статус Вищої ради юстиції обумовлений представництвом у ній інтересів усіх органів державної влади, у тому числі виконавчих, і природою здійснюваних нею функцій - управління в сфері формування суддівського корпусу України, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, що належить до публічних завдань держави.

Автор доводить, що за способом реалізації своїх повноважень Вища рада юстиції відноситься до органів управління, які здійснюють контрольну діяльність. Об'єктом контролю при цьому виступають: кандидати на посади суддів та рівень їх знань; судді, прокурори та їх дії на відповідній посаді; кваліфікаційні комісії суддів та дисциплінарні органи прокурорів та їх рішення.

У підрозділі 1.3. «Адміністративно-правова природа актів Вищої ради юстиції» досліджується природа актів, які у своєї діяльності видає Вища рада юстиції і її органи, порядок їх прийняття, проходження і набрання чинності. Окремо аналізується питання порядку оскарження актів Вищої ради юстиції.

Доводиться, що Вища рада юстиції реалізує свою управлінську діяльність шляхом прийняття специфічних правових актів державного управління. Переважна більшість цих актів є індивідуальними (ненормативними), правовими, актами державного управління і мають безпосередній вплив на конкретні об'єкти управлінської діяльності і є для них обов'язковими. Регламент Вищої ради юстиції і деякі інші локальні правові акти Вищої ради юстиції мають нормативно-правову природу, що відносить їх до джерел адміністративного права.

Дослідження природи актів Вищої ради юстиції і її органів, дає можливість автору провести їх систематизацію. Пропонується їх класифікація на: основні, допоміжні та акти з питань внутрішньої діяльності; акти, які приймаються Вищою радою юстиції і акти, які приймає керівництво Вищої ради юстиції; нормативно-правові і індивідуально-правові акти (акти застосування норм права); правові і організаційні акти; акти управління і акти, які мають юридичне значення.

Аналіз практики діяльності Вищої ради юстиції приводить автора до висновку, що процес прийняття актів Вищої ради юстиції регулюється адміністративно-правовими нормами, а їх оскарження до суду здійснюється у порядку Кодексу адміністративного судочинства України на загальних підставах, що дозволяє відносити ці правовідносини до предмету правового регулювання адміністративного права.

Досліджується проблема визначення критеріїв (меж) перегляду місцевим судом актів Вищої ради юстиції. Аналізується зарубіжний досвід порядку оскарження і розгляду скарг на дії та акти державних органів спеціальної компетенції. Як результат, автор обґрунтовує висновок про можливість оскарження відповідного акту чи дії тільки з точки зору порушення компетенції чи дотримання процедури державним органом при реалізації владних повноважень.

В Розділі 2 «Теорія і практика організації та діяльності Вищої ради юстиції» міститься три підрозділи, які присвячені дослідженню принципів і організаційно-правових форм діяльності Вищої ради юстиції, на основі використання порівняльно-правового аналізу вивчається організація і функції вищих рад юстиції інших країн, даються рекомендації щодо удосконалення організації і діяльності Вищої ради юстиції.

У підрозділі 2.1. «Принципи і організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції» автором досліджуються і систематизуються існуючи принципи діяльності Вищої ради юстиції, пропонується введення нових принципів і презумпцій, виокремлюються і аналізуються форми діяльності Вищої ради юстиції.

Автор зазначає, що Вища рада юстиції у своїй діяльності керується як загальними принципами характерними для діяльності будь-якого державного органу, так і принципами, які відрізняють специфіку її діяльності. До раніше визначених принципів пропонується запровадження таких: рівності прав членів Вищої ради юстиції, безпосередності дослідження матеріалів, публічності, фіксування засідання Вищої ради юстиції технічним засобами, вільної оцінки матеріалів, поваги до честі та гідності особи у діяльності Вищої ради юстиції, усності розгляду матеріалів.

Обґрунтовується віднесення до правових форм діяльності: правотворчу, правозастосовну, установчу та контрольну. При цьому правотворча діяльність має прояв у прийнятті Регламенту Вищої ради юстиції та локальних нормативно-правових актів, правозастосовна - у прийнятті індивідуальних правових актів управління, установча - у формуванні суддівського корпусу, контрольна - у перевірці відповідності кандидата посаді судді на яку він претендує, контролю за дотриманням суддями чинного законодавства і присяги, прокурорами вимог щодо несумісності їх посад з іншою діяльністю, контролю за органами здійснюючими дисциплінарне провадження щодо суддів і прокурорів, контролю за дотриманням дисципліни суддями Верховного Суду України та суддями вищих спеціалізованих судів шляхом застосування до них дисциплінарних стягнень за дисциплінарні проступки.

Дослідження організаційних форм діяльності Вищої ради юстиції дозволяє класифікувати її на: основну організаційну діяльність, внутрішньооргнізаційну діяльність, матеріально-технічну діяльність. Основна організаційна діяльність включає організацію і проведення засідань Вищої ради юстиції і її секцій, індивідуальну роботу Голови Вищої ради юстиції, його заступника, секретарів секцій і членів Вищої ради юстиції, роботу із заявами скаргами і зверненнями громадян, суддів, прокурорів, рекомендаціями і рішеннями кваліфікаційних комісій суддів і рішеннями про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності тощо. Внутрішньоорганізаційна діяльність проявляється як у прийнятті локальних актів управління, так і вчиненні інших управлінських дій, що мають юридичне значення з метою врегулювання внутрішніх відносин всередині апарату Вищої ради юстиції. До матеріально-технічної форми діяльність апарату Вищої ради юстиції відноситься здійснення діловодства, стенографування засідань, закупівля обладнання, бухгалтерський облік та ін.

Підрозділ 2.2. «Порівняльно-правовий аналіз зарубіжної практики організації і функціонування вищих рад юстиції» присвячений порівняльно-правовому аналізу порядку формування, організації, структури, функцій, повноважень і практики діяльності Вищих рад магістратур Франції і Італії, Генеральної ради судової влади Іспанії, органів, відповідальних за формуванням суддівського корпусу в Англії і Росії. Окремо досліджується статусу Європейського об'єднання рад юстиції.

Обґрунтовується положення про те, що при утворенні в Україні Вищої ради юстиції за основу був взятий прототип вищих рад магістратури Франції, Італії та Генеральної Ради судової влади Іспанії. На це прямо вказує статус, структура повноваження та сфера діяльності Вищої ради юстиції Україні. Проте її статусу суттєво відрізняється від статусу цих органів, оскільки Вища рада юстиції не належить до жодного органу державної влади, в той час як Вища рада магістратури Франції це передусім автономний орган при Президенті Республіки, Вища рада магістратури Італії і Генеральна рада судової влади Іспанії - входять до судової системи. Автор зазначає, що значний вплив на діяльність рад юстиції мають парламенти країни.

Досліджуються повноваження Вищої ради юстиції України поряд, зокрема, з повноваженнями Вищої ради магістратури Італії та Генеральної ради судової влади Іспанії. Автор звертає увагу на суттєву обмеженість повноважень Вищої ради юстиції України поряд із повноваженнями відповідних органів в інших країнах. Так, Вища рада юстиції не приймає остаточних рішень щодо призначення суддів на посади, переведення суддів в інші суди, звільнення суддів; не може розглядати і приймати рішення щодо застосування до суддів місцевих і апеляційних судів заходи дисциплінарного впливу.

Підкреслюється, що Вищі ради магістратури Франції, Італії і Генеральна рада судової влади Іспанії як і Вища рада юстиції України є вищими державними органами управління формуванням суддівського корпусу у своїх країнах. Діяльність Ради магістратури Франції і Генеральної ради судової влади Іспанії регулюється нормами адміністративного права, їх рішення приймаються відповідно до адміністративно-процедурних норм, а оскаржені вони можуть бути згідно із адміністративно-процесуальними нормами. Ці органи не здійснюють правосуддя, а їх контрольна діяльність має на меті перевірку професійного рівня кандидатів на посаду суддів, їх моральних і етичних якостей, а також перевірку дій суддів як під час судових засідань, так і в повсякденному житті.

Аналізується діяльність європейських вищих рад юстиції, що призвела до поглиблення інтеграційних процесів і створення єдиного європейського органу з регулюючими повноваженнями - Європейського об'єднання рад юстиції.

У підрозділі 2.3. «Шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції» підсумовуються сучасні пропозиції щодо удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції, аналізуються чинні законодавчі ініціативи, надаються рекомендації і пропозиції. Пропонуються і обґрунтовуються шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції.

Пропонується внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції» і чіткого визначення Вищої ради юстиції, як самостійного державного органу, що здійснює державне управління у сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, контролю за дотриманням прокурорами і суддями вимог щодо несумісності, а також контролю за органами, які здійснюють дисциплінарне провадження стосовно суддів і прокурорів.

Обґрунтовується існування об'єктивних передумов внесення змін до порядку формування Вищої ради юстиції шляхом пропорційного збільшення у її складі представників судової гілки влади, зокрема, шляхом обрання певної кількості членів Ради (по одному) існуючими суб'єктами формування складу Вищої ради юстиції із числа суддів або суддів у відставці. Доводиться важливість надання секціям Вищої ради юстиції більшої автономності із наданням права самостійно вирішувати питання віднесені до їх компетенції. Автор акцентує увагу на необхідності роботи членів Вищої ради юстиції на постійній основі чи утворення при Вищій раді юстиції судових інспекцій і введення посад судових інспекторів.

Висловлюється пропозиції щодо надання Вищій раді юстиції право самостійно вирішувати питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнювати їх з посад. Доводиться необхідність вдосконалення законодавчого механізму призначення суддів на адміністративні посади із наданням відповідних повноважень Вищій раді юстиції. Також потребує вдосконалення механізм судового контролю за діяльністю Вищої ради юстиції.

На основі аналізу структури Вищої ради юстиції пропонуються шляхи вирішення внутрішніх проблем діяльності Вищої ради юстиції, а також правового врегулювання взаємодії Вищої ради юстиції із іншими державними органами.

Автор також обґрунтовує необхідність утворення спеціалізованого засобу масової інформації - «Вісника Вищої ради юстиції».

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці відповідно до мети, завдань дисертаційної роботи у межах визначеного предмету наукового пошуку і методів наукового дослідження концептуального підходу у розробці основних теоретичних положень і практичних питань функціонування та адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції у сфері управління формуванням суддівського корпусу.

У висновках підсумовуються основні результати дослідження, які відбивають узагальнену теоретичну концепцію статусу, повноважень, структури і діяльності Вищої ради юстиції, що ґрунтується як на тих положеннях, які були сформульовані попередніми дослідниками, так і на принципово нових наукових підходах автора.

Основний науково-методичний здобуток роботи полягає у: визначені Вищої ради юстиції як конституційного, державного, самостійного колегіального органу із особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління (виконавчо-розпорядчу діяльність) у сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, контролю за дотриманням прокурорами і суддями вимог щодо несумісності, а також контролю за органами, які здійснюють дисциплінарне провадження стосовно суддів і прокурорів; аналізі правової природи актів Вищої ради юстиції, їх систематизації та класифікації; визначені актів Вищої ради юстиції, як переважно індивідуальних правових актів управління (актів застосування норм права), які мають безпосередній вплив на конкретні об'єкти управлінської діяльності і є для них обов'язковими; досліджені природи Регламенту Вищої ради юстиції як акту, який має нормативно-правовий характер, регулює широке коло правовідносин за участю Вищої ради юстиції.

Викладений у роботі підхід у досліджені адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції дозволив сформувати ряд нових принципових положень: Вища рада юстиції віднесена до судової влади лише функціонально, тобто через певний обсяг своїх повноважень, але вона не віднесена до неї структурно як окрема структурна ланка системи органів судової влади; повноваження Вищої ради юстиції є обмеженими порівняно з іншими видами владно-розпорядчої діяльності у державі; при здійсненні контролю за діями суддів Вища рада юстиції не перешкоджає правосуддю і будь-яким чином не впливає на його здійснення.

У роботі пропонується систематизація і класифікація організаційно-правових форм діяльності та управлінських відносин, у яких бере участь Вища рада юстиції, що дозволило здійснити більш ґрунтовний аналіз статусу і структури цього державного органу та запропонувати удосконалення його діяльності.

Дослідження процесу утворення органів державного управління формуванням судового корпусу із застосування історично-правового методу дослідження дозволило запропонувати положення щодо об'єктивності процесу спеціалізації діяльності держави направленої на формування суддівського корпусу, і утворення на базі цього інститут управління державних органів спеціальної компетенції.

Проведений порівняльно-правовий аналіз зарубіжної практики організації і функціонування вищих рад юстиції та інших автономних публічних органів спеціальної компетенції дозволив запропонувати ряд принципових напрямків можливої трансформації статусу і діяльності Вищої ради юстиції у сфері управління формуванням суддівського корпусу. Визначений статус Європейського об'єднання рад юстиції, як самостійної європейської організації з регулюючим повноваженнями, яка утворена з метою координації діяльності рад юстиції різних країн та на основі добровільної участі членів у її діяльності.

Автором висловлені пропозиції щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», «Про прокуратуру», Регламенту Вищої ради юстиції, а також розробки положень про постійного представника Вищої ради юстиції у Верховній Раді України, при Президенті України, прийняття Кодексу професійної етики суддів, Закону України «Про адміністративні посади в органах судової влади».

Практичним результатом дослідження є запропоновані шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції, а також використання їх автором у своїй роботі при розробці і написанні проектів звернень Вищої ради юстиції до Конституційного Суду України, проектів законів України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ, ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гончаренко О.В. Правові підстави оскарження рішень Вищої ради юстиції / О.В. Гончаренко // Право України. - 2005. - № 3. - С. 86-90.

Гончаренко О.В. Вища рада юстиції: питання статусу і повноважень / О.В. Гончаренко // Право України, 2006. - № 2. - С. 17-20.

Гончаренко О.В. Організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції / О.В. Гончаренко // Право України. - 2007. - № 12. - С. 93-95.

Гончаренко О.В. Судовий контроль за адміністративними органами: зарубіжний досвід / О.В. Гончаренко // Право України. - 2008. - № 12. - С. 98-104.

Гончаренко О.В. Проблеми оскарження публічно-правових актів Вищої ради юстиції /О.В. Гончаренко // Збірник тез Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів: Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку (Київ, 25-26 листопада 2005 року). - Київ-Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права,2005.-508 с.- С.78-80.

Гончаренко О.В. Статус Вищої ради юстиції /О.В. Гончаренко // Судоустрій і судочинство в Україні. - 2006. - № 1-2. - С. 26-31.

Гончаренко О.В. Виникнення органів державного управління у процесі формування судового корпусу /О.В. Гончаренко // Університет. Історико-філософський журнал. - 2007. - № 5. - С. 7-21.

Гончаренко О.В. Функціонування Вищої ради юстиції як засіб забезпечення державного суверенітету / О.В. Гончаренко // Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 27 березня 2009 року. -Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2009. - 147с. - С. 126-128.

АНОТАЦІЯ

Гончаренко О.В. Адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції. Проаналізований статус, повноваження, структура, організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції, природа актів, які видає цей державний орган.

Обґрунтований новий підхід у визначенні Вищої ради юстиції, як конституційного, державного, самостійного колегіального органу із особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління у сфері формування суддівського корпусу. Вивчені передумови виникнення спеціалізованих органів управління формуванням суддівського корпусу.

Сформульовані пропозиції щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», Регламенту Вищої ради юстиції, розробки положень про постійного представника Вищої ради юстиції у Верховній Раді України, при Президенті України, прийняття Кодексу професійної етики суддів, Закону України «Про адміністративні посади в органах судової влади».

Ключові слова: орган державного управління, державне управління в сфері організації діяльності судових органів, державна влада, статус, правовий акт, форми діяльності, повноваження.

АННОТАЦИЯ

Гончаренко А.В. Административно-правовые основы деятельности Высшего совета юстиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию административно-правовых основ деятельности Высшего совета юстиции. Проводится анализ статусу, полномочий, структуры, организационно-правовых форм деятельности, природы актов, которые принимает этот государственный орган.

Изучены предпосылки возникновения специализированных органов управления формированием судейского корпуса, свидетельствующие об объективности процесса специализации этого направления деятельности государства, приводящего к созданию на базе нового института управления органов, подобных Высшему совету юстиции.

В работе обоснован новый подход в определении Высшего совета юстиции, как конституционного, государственного, самостоятельного коллегиального органа с особым статусом и специальной компетенцией, реализующего государственное управление (исполнительно-распорядительную деятельность) в сфере формирования судейского корпуса, контроля над органами, осуществляющими дисциплинарное производство в отношении судей и прокуроров.

Изложенный в работе подход в исследовании административно-правовых основ деятельности Высшего совета юстиции позволил сформировать ряд новых принципиальных положений: Высший совет юстиции отнесен к судебной власти лишь функционально, то есть через определенный объем своих полномочий, но он не отнесен к ней структурно как отдельное звено системы органов судебной власти; полномочия Высшего совета юстиции в сфере управления формированием судейского корпуса являются ограниченными по сравнению с другими видами властной деятельности государства, что обусловлено особенностями сферы судебной деятельности, требующей сурового соблюдения принципа самостоятельности и независимости судей как носителей судебной власти; при осуществлении контроля за действиями судей Высший совет юстиции не препятствует правосудию и не влияет на его осуществление, а ограничивается лишь проведением проверок обращений граждан, народных депутатов и других субъектов, если в них содержатся сведения дающие основание для увольнения судьи с должности, о факте дисциплинарного проступка судьи Верховного Суда Украины или судьи высшего специализированного суда, и принятием по их результату соответствующих решений.

В работе дается впервые определение актам Высшего совета юстиции, как преимущественно индивидуальным (ненормативным), правовым актам государственного управления, непосредственно влияющими на конкретные объекты управленческой деятельности и имеющими обязательный для исполнения характер, а также Регламенту Высшего совета юстиции, как единственного нормативно-правового акта общего действия, принимаемого этим государственным органом. Кроме того, проводится полная систематизация всех видов актов, которые принимает Высший совет юстиции и его органы.

Исследуются и впервые структурируется организационно-правовая деятельность Высшего совета юстиции. К правовым формам деятельности автор относит: правотворческую, правоприменительную, учредительную и контрольную. При этом правотворческая деятельность имеет проявление в принятии Регламента Высшего совета юстиции и локальных нормативно правовых актов, правоприменительная - в принятии индивидуальных правовых актов управления, учредительная - в участии в формировании судейского корпуса, контрольная - в проверке соответствия кандидата должности судьи на которую он претендует, контроле за соблюдением судьями действующего законодательства и присяги, контроле за органами осуществляющими дисциплинарное производство относительно судей и прокуроров; контроле за соблюдением дисциплины судьями высших судов. Среди организационных форм деятельности Высшего совета юстиции выделяется: основная организационная деятельность, внутренняя организационная деятельность, материально-техническая деятельность.

Анализируется европейская деятельность высших советов юстиции и создание ними в результате интеграционных процессов единого европейского органа с регулирующими полномочиями - Европейского объединения советов юстиции.

Проведен сравнительно-правовой анализ зарубежной практики организации и функционирования высших советов юстиции, а также статуса автономных публичных органов специальной компетенции. Это позволило предложить автором ряд принципиальных направлений возможной трансформации статуса и деятельности Высшего совета юстиции в сфере управления формированием судейского корпуса.

Сформулированы предложения по внесению изменений в Конституцию Украины, Закон Украины «О Высшем совете юстиции», «О судоустройстве Украины», «О прокуратуре», Регламент Высшего совета юстиции, а также разработки положений о постоянном представителе Высшего совета юстиции в Верховной Раде Украины, при Президенте Украины, принятии Кодекса профессиональной этики судей, Закона Украины «Об административных должностях в органах судебной власти».

Ключевые слова: орган государственного управления, государственное управление в сфере организации деятельности судебных органов, государственная власть, статус, правовой акт, формы деятельности, полномочия.

SUMMARY

Goncharenko O.V. Administrative legal frameworks of activity of High Council of Justice. - Manuscript.

Dissertation for Candidate of Legal Sciences degree, specialized field 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial law; Informative law. - National Low Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise, Kharkov, 2009.

Dissertation is dedicated to research the administrative legal frameworks of activity of High Council of Justice. Status, powers, structure, organizational, forms of activity, deeds, which are adopted by High Council of Justice, is explored.

New approach is grounded in determination of High Council of Justice, as a constitutional, state, independent collective organ, with the special status and special jurisdiction, which carries out state administration in the field of forming of judge corps.

In consequence the author makes suggestion concerning improvement of Constitution of Ukraine, Law of Ukraine On the High Council of Justice, the Rules of Procedures of the High Council of Justice, Code of professional ethics of judges, Law of Ukraine On administrative positions in the organs of department judicial.

Key words: public administration, public administration in the organization of the judiciary, state power, status, legal act, the forms of activity, powers.

...