Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 342.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренко, МВС України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Білоус Віктор Тарасович, Академія управління МВС, професор кафедри адміністративного права та організації адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент Демський Едуард Францович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться 15 квітня 2009 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, пл. Солом'янська, 1 транспортний травматизм нормативний

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий 14 березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

Актуальність теми. Автомобілізація є об'єктивним досягненням цивілізації, без якого неможливо життя сучасного суспільства. Одним з наслідків цього процесу стало ускладнення дорожнього руху і підвищення рівня аварійності. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості ДТП з участю дітей. За даними ДДАІ МВС України за період з 1998 до 2008 рр. в Україні у ДТП загинуло понад 3058 і травмовано понад 46524 дитини. Найбільш часто отримують поранення діти віком 7-14 років, а «пік» травмування припадає на вік 10-11 років.

За таких обставин особливого значення набувають розробка і реалізація профілактичних заходів, які б дозволили максимально використати організаційні і правові ресурси для попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму та нейтралізації його шкідливих наслідків.

Здійснення ефективної профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму передбачає проведення цілеспрямованих наукових досліджень, які б забезпечили вдосконалення чинного законодавства і розробку рекомендацій для практичного застосування.

Питання безпеки дорожнього руху і профілактики правопорушень, які обумовлені особливостями цієї сфери, у різному обсязі відображені у дослідженнях, які здійснювали К.К. Афанасьєв, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, В.К. Гіжевський, Е.Ф. Демський, О.М. Джужа, М.М. Долгополова, В.В. Доненко, В.В. Єгупенко, В.І. Жульов, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янець, В.В. Лук'янов, Г.М. Максимов, І.Г. Маландін, В.В. Новиков, О.І. Остапенко, В.Й. Развадовський, О.П. Рябченко, І.К. Шахріманьян, Х.П. Ярмакі та інші.

Однак, незважаючи на ґрунтовність і обсяг робот, багато питань у цій сфері залишаються дискусійними чи випали з поля зору фахівців і потребують теоретичного оновлення, законодавчого реагування, врахування у правозастосуванні. Більш того, в українській юриспруденції профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму, як цілісна системна адміністративно-правова діяльність, не досліджувалася.

Таким чином, необхідність розробки теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо здійснення адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 176/7. Безпосередньо пов'язана з виконанням положень Указу Президента України від 20 листопада 2007 року № 1121/2007 «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху». Вона є складовою частиною комплексного цільового напрямку досліджень «Удосконалення нормативного забезпечення безпеки дорожнього руху», передбаченого п. 227 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755. Конкретне наукове завдання щодо дослідження даної проблематики сформульовано у п. 3.21 плану науково-дослідних та науково-конструкторських робіт Донецького юридичного інституту.

Тема дисертації затверджена вченою радою Донецького юридичного інституту 26 січня 2005 року (протокол № 6). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та їх впровадження в нормативне регулювання і практичну діяльність.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- проаналізувати стан дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні;

- визначити закономірності, за якими відбуваються зміни характеристик дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- запропонувати поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- встановити фактори, що обумовлюють дитячий дорожньо-транспортний травматизм;

- проаналізувати практику застосування заходів запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму і визначити їх ефективність;

- вивести критерії структуризації заходів запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму, на підставі яких запропонувати класифікацію зазначених заходів;

- уточнити поняття та систему суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- сформулювати поняття адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- надати пропозиції щодо підвищення ефективності профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- запропонувати заходи щодо удосконалення правового забезпечення діяльності суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини в сфері дорожнього руху.

Предмет дослідження - адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи пізнання: історико-правовий для дослідження мети та розвитку профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму (р.1. п.1.1); логіко-семантичний для дослідження сутності адміністративно-правової діяльності із забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі, поглиблення понятійного апарату (р.1. п.1.3.; р.2 п.2.1.; р.3. п.3.1.); порівняльний для визначення змісту та меж урегульованості профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму серед інших соціально-правових відносин, а також у порівнянні з іншими країнами (р.2. п.2.1., 2.2, 2.3; р.3. п.3.4.); логіко-юридичний для визначення правової природи та змісту профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму адміністративно-правовими засобами, відповідних правовідносин (р.2. п.2.1., 2.2, 2.3; р.3 п.3.2., п.3.3.); статистичний для аналізу стану та динаміки дитячого дорожньо-транспортного травматизму (р.1. п.1.2., п.1.3.); узагальнення позицій, анкетних матеріалів та матеріалів первинного обліку. Під час розв'язання окремих теоретичних і прикладних завдань використано методи конкретно-соціологічних досліджень: вивчення фабул окремих ДТП за участю дітей, наглядових профілактичних справ, анкетування, опитування.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, численні відомчі акти, які регулюють відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Окрім суто наукових джерел адміністративно-правового напрямку, одночасно вивчалися соціологічні огляди, публікації в пресі, Інтернеті, що обумовлено комплексністю дослідження.

Емпіричну базу дослідження складають результати вивчення практики діяльності підрозділів ДАІ, установ освіти, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (за 2004-2008 рр.), статистичні дані про ДТП за участю дітей за останні десять років незалежності України. Крім того, за спеціально розробленою анкетою опитано 632 працівники служби ДАІ різних регіонів України, органів та установ освіти, охорони здоров'я та органів місцевого самоврядування Донецької області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в застосуванні авторського підходу до дослідження теоретичних і прикладних питань дитячого дорожньо-транспортного травматизму, обґрунтуванні перспектив щодо нормотворчих і правозастосовчих чинників функціонування організаційно-правового механізму і ресурсного забезпечення профілактичної діяльності у зазначеній сфері. Дисертація є першою в адміністративно-правовій науці спробою дослідити проблеми профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму у форматі монографічної роботи.

Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:

вперше:

запропоновано автором поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму - це сукупність усіх випадків ушкоджень у дітей (осіб віком до 18 років), що нанесені їм зовнішніми і внутрішніми частинами транспортного засобу, який рухається, в умовах і місцях (вулиця, дорога, автомагістраль, двір і т.д.), що вимагає дотримання ПДР учасниками дорожнього руху;

доведена доцільність заснування спеціалізованого суб'єкта профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму - регіональних та місцевих дитячих центрів безпеки дорожнього руху;

запропоновано проект Положення про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

розкрито шляхи удосконалення системи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму (шість етапів);

запропоновано зміни до юридичних норм, що регулюють безпеку дітей як учасників дорожнього руху;

удосконалено:

поняття адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

розуміння системи суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

знання про компетенцію суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

зміст адміністративно-правових заходів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

знання про функції суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження впроваджені в діяльність Центру БДР ДДАІ МВС України (лист від 19.12.2007 № 45/3073), УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (акт впровадження від 24.07.2008 № 9/7800), Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації (акт впровадження від 06.12.2007 № 4078), комісії з транспорту та безпеки дорожнього руху Донецької облдержадміністрації (акт впровадження від 05.06.2008 № 02/408-368). Пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів позитивно сприйняті Інститутом законодавства Верховної Ради України (лист від 14.01.2008 № 22/4-5-20). Пропозицій до проекту Комплексної програми вивчення правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах надано до ДДАІ МВС України (лист від 28.12.2007 № 4158). Окремі пропозиції та висновки дисертаційного дослідження використані та реалізовані у Законі України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (акт впровадження ДДАІ МВС України від 13.11.2008 № 4/9369).

Також вони можуть бути використані: у науково-дослідній сфері -- для подальшого визначення і вирішення проблем адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму; у правотворчості -- для вдосконалення чинного законодавства з питань профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму; у сфері правозастосування - для вдосконалення діяльності органів, що займаються профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; у навчальному процесі -- під час підготовки підручників, робочих навчальних програм та навчально-методичних матеріалів з курсу «Профілактика дорожньо-транспортного травматизму та взаємодія з громадськістю», інших дисциплін, а також під час здійснення підготовки працівників сфери забезпечення безпеки дорожнього руху.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. 3 публікації, з 14, підготовлені у співавторстві. Особистий внесок здобувача у кожній з цих робот становить не менше 50 відсотків. Ідеї та розробки співавторів у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції обговорювались на міжкафедральному науковому семінарі кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності та кафедри адміністративної діяльності підрозділів ДАІ ДЮІ ЛДУВС (протокол від 06.06.2008 № 6). Оприлюднені на постійному семінарі «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (вересень 2005, м.Одеса); науково-практичних конференціях: «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (грудень 2006, м.Київ); «Забезпечення громадської безпеки - головне завдання правоохоронних органів держави» (лютий 2007, м.Донецьк); міжнародних науково-практичних конференціях: «Від громадянського суспільства до правової держави» (квітень 2006, м.Харків); «Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення» (червень 2006, м.Донецьк); «Забезпечення громадської безпеки у Центральному федеральному окрузі Російської Федерації» (травень 2007, Російська Федерація, м.Вороніж); «Роль Державтоінспекції (дорожньої поліції) у забезпеченні безпеки дорожнього руху, розкритті злочинів, запобіганні та протидії терористичним актам» (жовтень 2007, м.Донецьк).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 14 наукових публікаціях, 7 з яких у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 10 підрозділів, висновків, дев'яти додатків на 39 сторінках, списку використаних джерел (310 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 236 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 163 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Дитячий дорожньо-транспортний травматизм як об'єкт адміністративно-правової профілактики» складається із трьох підрозділів і присвячено з'ясуванню теоретичних аспектів та обумовленості поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму, його характерних рис, аналізу стану та динаміці дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей, дослідженню факторів, що його детермінують.

У підрозділі 1.1. «Поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму» досліджено зміст визначення «дитячий дорожньо-транспортний травматизм» та його складових компонентів: «дитячий травматизм» та «дитячий вік», розглянуто суттєві аспекти цього явища для з'ясування його особливостей та виокремлення серед інших негативних подій.

На сьогодні під дитячим дорожньо-транспортним травматизмом розуміють сукупність усіх ДТП за певний термін часу, у яких отримали тілесні ушкодження різноманітної тяжкості або загинули особи віком до 16 років. Беручи до уваги, що термін «діти» або «дитячий» в понятті, що нами розглядається, є визначальним, дисертантом було розглянуто ступінь обумовленості вікових меж учасників дорожнього руху, що позначаються цим терміном.

Автор пропонує розглядати дитячий дорожньо-транспортний травматизм як сукупність усіх випадків ушкоджень у дітей (осіб віком до 18 років), що нанесені їм зовнішніми і внутрішніми частинами транспортного засобу, який рухається, в умовах і місцях (вулиця, дорога, автомагістраль, двір і т.д.), що вимагає дотримання ПДР учасниками дорожнього руху.

У підрозділі 1.2. «Стан дитячого дорожньо-транспортного травматизму» аналізується динаміка та особливості ДТП за участю дітей в Україні за останні 10 років.

Зниження кількості ДТП за участю дітей протягом останнього десятиріччя в країні є дуже нестабільним. Це найбільше помітно за останні роки, коли у 2005 та 2007 роках рівень дитячого дорожньо-транспортного травматизму збільшувався в середньому на 25%.

Аналіз ДТП за участю дітей без належної організації та узагальнення цієї діяльності не в змозі дати очікуваного результату. Дисертант пропонує внесення деяких доповнень в облікову картку ДТП, що розширить відомості про потерпілих та підвищить якість аналізу причин і умов ДТП, у яких постраждали діти.

У підрозділі 1.3. «Фактори, що детермінують дитячий дорожньо-транспортний травматизм» з'ясовується причинно-наслідкова природа ДТП, досліджуються основні причини та умови виникнення цього явища за участю дітей. Такі фактори поділяються на суб'єктивні та об'єктивні.

Наявність спеціального об'єкта профілактики - дитини, обумовлює поділ суб'єктивних факторів залежно від того, з чиєї вини сталася ДТП: з вини дорослих; через неправильне поводження дитини на дорозі.

До об'єктивних факторів автор відносить недосконалість організаційного, інформаційного, інженерно-технічного, медичного, матеріального та правового забезпечення питань вирішення цієї проблеми.

Розділ 2 «Адміністративно-правове забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» містить три підрозділи та присвячений дослідженню поняття та природи адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та її нормативно-правової регламентації.

У підрозділі 2.1. «Поняття профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму адміністративно-правовими засобами» розкривається сутність зазначеної діяльності. Автором проаналізовано правову природу та зміст адміністративно-правових заходів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, визначено їх ефективність.

Удосконалено поняття адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Дисертант доводить, що зазначена діяльність має розглядатися як сукупність методів переконання та примусу (зокрема його складових: адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення, заходів адміністративної відповідальності (опосередковано)). Такий висновок дає змогу чітко визначити місце профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в системі методів адміністративно-правового регулювання. Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму, здійснюється у загальному та індивідуальному видах.

У підрозділі 2.2. «Законодавче забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» досліджуються проблеми законодавчого регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі. На зазначеному рівні правові підстави діяльності з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму закріплені у гіпотезах норм лише Закону України «Про дорожній рух». Решта ж законів лише посередньо торкаються окремих аспектів профілактики.

Результатом проведеного дослідження законодавчої бази стало формулювання пропозицій щодо внесення змін до певних законів України: «Про дорожній рух», «Про охорону дитинства», «Про освіту» та КУпАП.

У підрозділі 2.3. «Забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму підзаконними актами» вивчено стан урегульованості відносин у зазначеній сфері підзаконними нормативними актами, з'ясовано особливості правового забезпечення вказаної діяльності.

Проведений огляд підзаконних актів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму окреслив основні недоліки правової регламентації зазначених правовідносин, які маємо на сьогодні: більшість з них лише частково торкаються убезпечення дітей на дорозі, не мають чіткого взаємозв'язку між собою; відсутність певної конкретизації дій учасників зазначених правовідносин ускладнює реалізацію наявних правових приписів; відсутній постійний та послідовний підхід у правовому забезпеченні профілактичної діяльності; зміни, що відбуваються в сучасному законодавстві, не завжди своєчасно відбиваються в підзаконних актах.

На вдосконалення правового регулювання названих відносин здобувач пропонує проект Положення про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму. У Положенні дається авторське визначення основних понять, визначено систему суб'єктів профілактики, завдання, принципи, форми та методи профілактичної діяльності тощо.

Розділ 3 «Суб'єкти адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» включає чотири підрозділи та присвячений з'ясуванню поняття та системи суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, вивченню їх компетенції та особливостей діяльності, а також дослідженню шляхів удосконалення роботи з убезпечення дітей на дорогах.

У підрозділі 3.1. «Поняття та система суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» дається авторське визначення зазначених суб'єктів та їх класифікація.

Дисертант вважає, що до основних суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму слід віднести: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; міністерства та державні комітети, які разом зі своєю основною діяльністю беруть участь у профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму (зокрема, ДАІ, яка входить до системи органів МВС України), місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські формування уповноважені здійснювати діяльність (брати участь) щодо забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі.

У підрозділі 3.2. «Компетенція суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» досліджується ступінь правової визначеності компетенції вищеназваних суб'єктів, що дає можливість встановлення існуючих прогалин регламентації їх діяльності та виявлення нових потенційних суб'єктів профілактики. З цією метою є логічним внесення змін та доповнень до законодавства, як реакція на його неповноту.

На погляд дисертанта, Координаційна рада з питань БДР наділена достатнім обсягом компетенції для координації державної політики у галузі забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі. Для формального визначення цього органу суб'єктом профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму необхідно до її основних завдань додати координацію діяльності органів виконавчої влади щодо забезпечення безпеки дітей на дорозі; ініціювання, підготовку та сприяння реалізації цільових програм на території країни з питань такої діяльності.

У підрозділі 3.3. «Особливості діяльності підрозділів ДАІ МВС України у попередженні дитячого дорожньо-транспортного травматизму» розглянуто особливості положення ДАІ в системі суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та її участь у зазначеній діяльності.

Розглядаючи державно-владні повноваження ДАІ у сфері убезпечення участі дітей у дорожньому русі, автор ділить їх на три групи: за участю, в межах своєї компетенції, в реалізації державної політики щодо охорони дитинства; за організацією і здійсненням контролю і нагляду; за застосуванням заходів адміністративного примусу.

Доводиться, що особливість діяльності ДАІ у зазначеному напрямку полягає у здійсненні: контролю за дотриманням норм, що стосуються безпеки дітей у дорожньому русі, всіма організаціями, незалежно від їхньої відомчої приналежності і форми власності; розпорядницьких дії в процесі дорожнього руху; безпосередньої участі у проведенні заходів профілактики ДДТТ. Державтоінспекція є єдиним органом державного управління, що володіє такою компетенцією у сфері убезпечення дітей у дорожньому русі.

У підрозділі 3.4. «Шляхи удосконалення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в сучасних умовах», з урахуванням існуючого стану забезпечення безпеки дорожнього руху, досліджуються окремі аспекти подальшого розвитку профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Акцентується увага на необхідності розвитку міжнародного співробітництва з питань запобігання ДДТТ. Перспективи інтеграції України до ЄС висувають перед державою певні умови, серед яких є приведення суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до міжнародних норм і стандартів, зокрема використання в автомобілях дитячих утримуючих пристроїв, світловідбиваючих елементів для пішоходів, велосипедистів тощо.

Для розв'язання проблеми якісної підготовки дітей до безпечної участі в дорожньому русі необхідно створити цільову систему навчання населення безпечному поводженню на вулицях і дорогах. Крім навчання в закладах освіти пропонується створити дитячі центри безпеки дорожнього руху.

Для ефективності та послідовності дій, удосконалення системи профілактики ДДТТ автором пропонується шість етапів, які мають бути відбиті у відповідних державних або регіональних програмах.

Висновки

У дисертації здійснено вирішення наукового завдання щодо розробки пропозицій по вдосконаленню адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та їх впровадженню в нормативне регулювання і практичну діяльність (Акти впровадження: від 06.12.2007 № 4078, від 05.06.2008 № 02/408-368, від 24.07.2008 № 9/7800, від 13.11.2008 № 4/9369).

Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження. Основними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки.

Дитячий дорожньо-транспортний травматизм - це сукупність усіх випадків ушкоджень у дітей (осіб віком до 18 років), шо нанесені їм зовнішніми і внутрішніми частинами транспортного засобу, який рухається, в умовах і місцях (вулиця, дорога, автомагістраль, двір і т.д.), що вимагає дотримання ПДР учасниками дорожнього руху.

Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму - це комплексна нормативно визначена діяльність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, освіти та охорони здоров'я формально визначеного кола суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, наділених відповідною компетенцією щодо убезпечення неповнолітніх учасників дорожнього руху, навчання їх безпечному поводженню на дорозі, усунення факторів, що детермінують дорожньо-транспортний травматизм.

Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму здійснюється у загальному та індивідуальному видах.

Суб'єктами профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму є державні та недержавні структури, що на виконання свої завдань здійснюють діяльність (беруть участь) щодо забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі, діючи з іншими суб'єктами профілактики у взаємодії або підпорядкуванні.

Особливість діяльності ДАІ у профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму полягає у компетенції: контролю за дотриманням норм, що стосуються безпеки неповнолітніх у дорожньому русі, всіма організаціями, незалежно від їхньої відомчої приналежності і форми власності; здійснення розпорядницьких дій безпосередньо у процесі дорожнього руху; безпосередньої участі у проведенні профілактичних заходів.

Для ефективності та послідовності дій удосконалення системи профілактики ДДТТ доцільно розділити на шість етапів, які мають бути відбиті у відповідній державній програмі.

Доповнити Закони України «Про дорожній рух» та «Про освіту» новими статтями 201 «Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму» та 241 «Організація в системі освіти навчання дітей безпечному поводженню на дорозі та в транспорті, профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму» відповідно.

Частину 4 статті 20 Закону України «Про дорожній рух» викласти у наступній редакції: «прищеплення дітям навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається у дошкільних закладах з трирічного віку...». До статті 6 «Право на життя та охорону здоров'я» Закону України «Про охорону дитинства» після абзацу «З цією метою держава вживає заходів щодо:» додати «забезпечення безпечної участі неповнолітніх у дорожньому процесі». До статті 5 «Організація охорони дитинства» Закону України «Про охорону дитинства» після абзацу «Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:» додати «організацію та проведення заходів профілактики побутового, дорожньо-транспортного травматизму серед неповнолітніх». До статті 32 «Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту» Закону України «Про місцеве самоврядування» в абзаці «власні (самоврядні) повноваження» додати такі підпункти: «контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням; здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму». До статті 22 «Повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» додати такий підпункт: «організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму». До частини 1 статті 12 «Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади» Закону України «Про освіту» додати: «бере участь в організації та проведенні заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму».

Включити до змісту Базового компоненту дошкільної освіти вимогу щодо прищеплення дітям з трирічного віку навичок безпечної поведінки на дорогах. Внести відповідні доповнення до статті 23 «Вимоги до змісту дошкільної освіти, його реалізація» Закону України «Про дошкільну освіту».

У статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення окремими частинами передбачити відповідальність батьків та осіб, що їх заміщують за порушення дітьми ПДР, а також за порушення дітьми ПДР, що призвело до ДТП з встановленням більш суворих санкцій. Доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 1282, яка б установлювала відповідальність посадових осіб державних органів, установ, закладів за неналежне виконання обов'язків щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

На вдосконалення правового регулювання відносин та уніфікації нормативно-правових актів у сфері профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму запропоновано проект Положення про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму, розроблений з урахуванням проведеного дослідження.

Підпункт «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306) викласти у наступній редакції «на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки, дитячі утримуючі пристрої), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, а також дітей дошкільного віку без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу».

До основних завдань Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху (пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 року № 388) додати таке: «визначення пріоритетних напрямків забезпечення безпеки неповнолітніх учасників дорожнього руху; координація діяльності органів виконавчої влади щодо профілактики ДДТТ; ініціювання, підготовка або участь у підготовці та сприяння реалізації цільових програм на території країни з питань профілактики ДДТТ».

До картки обліку ДТП та інструкції з її заповнення, затверджених наказом МВС України від 28.12.2005 № 1242 внести такі доповнення:

пункт 5 загальних положень викласти у редакції: «картки в паперовій формі і схеми ДТП до них складаються у двох примірниках, а у випадку травмування або загибелі дитини - в трьох. Один примірник зберігається в міськрайорганах внутрішніх справ чи підрозділах ДАІ МВС України, на території обслуговування яких трапилася ДТП, а другий - в управлінні (відділі) ДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі. У випадку складання третього примірника, вони накопичуються в окремій картотеці у відділі (відділенні профілактичної роботи управління (відділу) ДАІ області»;

графи розділу 2.6. «Відомості про потерпілих» у випадку, якщо потерпілими є дитина, заповнювати червоним кольором;

у підпункті 2.6.7. поле «Ремінь безпеки, шолом» доповнити словами «дитячий утримуючий пристрій», а для пішоходів, велосипедистів та мопедистів - «наявність світловідбиваючих елементів в обладнанні або на одязі».

Внести доповнення до Типового положення про управління, відділи Державної автомобільної інспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом МВС України від 5 грудня 2007 року № 458:

підпункт 2 пункту 7.23. «Узгоджує:» викласти у такій редакції: «схеми маршрутів та розклади руху автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів, під час обласних та міжобласних (у межах області) перевезень, а також організованих груп дітей»;

додати пункт 7.45. «спільно з органами місцевого самоврядування, юридичними особами та іншими організаціями здійснює заходи із профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Веселов М. Ю. Фактори, що детермінують дитячий дорожньо-транспортний травматизм / Веселов М. Ю. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - 2006. - № 1. - С. 138-148.

2. Веселов М. Ю. Впровадження в Україні досвіду Великобританії щодо забезпечення безпеки дітей на дорогах / Веселов М. Ю. // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. - № 2 (35). - С. 80-86.

3. Веселов М. Ю. Щодо з'ясування поняття «профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму» / Коробкін В. Ф., Веселов М. Ю. // Безпека дорожнього руху України : наук.-техн. вісник. - 2006. - № 1-2. - С. 5-10.

4. Веселов М. Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні / Веселов М. // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 7 (139). - С. 62-66.

5. Веселов М. Ю. Адміністративна відповідальність як засіб попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму / Веселов М. Ю. // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 5. - С. 85-91.

6. Веселов М. Ю. Дослідження проблеми дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Донецькій області та удосконалення його профілактики / Веселов М. Ю. // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 65-70 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http : //www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08vmjuip.pdf.

7. Веселов М. Ю. Законодавче забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні та основні напрямки його удосконалення / Веселов М. Ю., Колпаков В. К. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - 2007. - № 10. - С. 305-310.

8. Веселов М. Ю. Актуальність дослідження проблеми дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні / Веселов М. Ю. // Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті : матеріали постійного семінару [Одеса, 30 вересня 2005 року]. - О., 2005. - С. 13-17.

9. Веселов М. Ю. Розвиток і реалізація прав пішоходів у забезпеченні безпеки дорожнього руху / Веселов М. Ю. // Від громадянського суспільства до правової держави : матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. / ХНУ ім. В. Н. Каразіна - Х., 2006. - С. 12-15.

10. Веселов М. Ю. Участь підрозділів дорожньо-патрульної служби у профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму / Веселов М. Ю. // Забезпечення безпеки дорожнього руху : науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [Донецьк, 2 червня 2006 року] / ДЮІ ЛДУВС. - Донецьк, 2006. - С. 226-232.

11. Веселов М. Ю. Використання термінів «дитина» та «неповнолітній» у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху / Веселов М. Ю. // Адміністративне право і процес : шляхи вдосконалення законодавства і практики : зб. матер. наук.-практ. конф. [Київ, 22 грудня 2006 року] / КНУВС. - К., 2006. - С. 158-162.

12. Веселов М. Ю. Пошуки нових форм попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму / Веселов М. Ю. // Роль Державтоінспекції (дорожньої поліції) у забезпеченні безпеки дорожнього руху, розкритті злочинів, запобіганні та протидії терористичним актам : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [Донецьк, 12 жовтня 2007 року] / ДЮІ ЛДУВС. - Донецьк, 2007. - С. 99-103.