Використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ОТРИМАНОЇ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИМ ШЛЯХОМ, У РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки

Кузьмічов Володимир Сергійович, Київський національний університет внутрішніх справ, проректор з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Удалова Лариса Давидівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу

кандидат юридичних наук, доцент Колесник Валерій Аркадійович, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри криміналістики

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий “10” березня 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Бандура

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний синтез науки і техніки уможливлює вдосконалення наявних та створення нових засобів виробництва. Їх поява є втіленням досягнень науки і техніки та сприяє підвищенню ефективності реалізації завдань в окремих сферах суспільного життя. Одна з них - це сфера суспільних відносин, зумовлених протидією злочинності. Проникнення в неї сучасних технологій, розроблення специфічних приладів, апаратів та прийомів роботи з ними, усебічне впровадження у практику попередження та розслідування злочинів призводить до виникнення низки проблемних питань, що потребують невідкладного розв'язання.

Однією з головних умов успішної протидії кримінальним проявам є застосування досягнень науково-технічного прогресу в діяльності правоохоронних органів. Як свідчать результати вивчення емпіричних даних, телекомунікаційні технології (ТКТ) можуть ефективно застосовуватися в розслідуванні злочинів. Так, проведене анкетування слідчих органів внутрішніх справ показало, що 88 % осіб висловилися за необхідність наукових розробок щодо використання ТКТ при проведенні окремих слідчих дій. Зокрема, 28 % вважають за доцільне використання ТКТ під час проведення допиту, 27 % - під час очної ставки, 14 % - при проведенні експертизи, 11 % - під час пред'явлення для впізнання, 10 % - під час огляду місця події тощо.

Використання телекомунікаційної передачі інформації при проведенні окремих слідчих дій (зокрема, допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання, огляду, проведення експертизи) дасть змогу гарантувати безпеку особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, зменшити матеріальні, людські та часові ресурси і, а отже, більш оперативно та продуктивно розслідувати злочини. Створення в Україні розгалуженої системи телекомунікаційної передачі інформації потребує додаткової законодавчої регламентації проведення слідчих дій, належного матеріально-технічного та науково-методичного забезпечення.

У дослідженні значна увага приділялася фундаментальним працям Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломєєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, А.Я. Дубинського, А.В. Дулова, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.А. Колеснікова, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, І.І. Котюка, Н.І. Клименко, В.С. Кузьмічова, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, В.Т. Маляренка, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, Б.Г. Розовського, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, С.М. Стахівського, В.В. Тищенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших вчених.

Серед монографічних робіт щодо використання ТКТ існує лише дисертаційне дослідження М.І. Смирнова (Київ, 2005), присвячене особливостям надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв'язку. Інші автори в окремих працях фрагментарно торкаються відповідних питань, що мають дискусійний характер, залишаючи загалом проблему “відкритою”.

Поза увагою дослідників залишаються питання стосовно необхідності встановлення єдиної системи теоретичних категорій та формування на їх основі правових засад використання ТКТ у кримінальному процесі України, визначення допустимих напрямів застосування одержаних за їх допомогою даних, закріплення за цими даними у кримінально-процесуальному законодавстві України місця самостійного джерела доказової інформації.

Недостатньо розглянуті такі поняття, як “телекомунікаційні технології”, “інформація, отримана телекомунікаційним шляхом”, системно не досліджені напрями (можливості) використання ТКТ у розслідуванні злочинів, а також використання у процесі доказування даних, одержаних за допомогою ТКТ при проведенні окремих слідчих дій.

Актуальність наукового дослідження полягає ще й у тому, що воно сприятиме не лише виконанню завдань кримінального процесу, підвищенню повноти, швидкості, всебічності та об'єктивності розслідування злочинів, економії процесуальних засобів, а й надасть додаткові гарантії дотримання та забезпечення прав і свобод людини в кримінальному судочинстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767), а також Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755. Проведення дослідження цієї теми передбачене планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 2006-2008 рр. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради КНУВС (протокол № 1 від 31 січня 2006 р.) та зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики Академії правових наук України (реєстраційний № 733, 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі теоретичного узагальнення сучасних можливостей ТКТ та потреб практики протидії злочинності розробити теоретичні основи та практичні рекомендації щодо використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів.

Відповідно до поставленої мети були визначені та вирішувалися такі взаємопов'язані завдання:

- сформулювати поняття ТКТ, що можуть використовуватися у кримінальному процесі;

- охарактеризувати окремі види та можливості ТКТ у розслідуванні злочинів;

- встановити сучасний стан використання ТКТ при збиранні й перевірці доказів у кримінальних справах;

- запропонувати правове регулювання використання ТКТ у розслідуванні злочинів;

- з'ясувати практику зарубіжних країн щодо використання телекомунікаційної передачі інформації у розслідуванні злочинів;

- визначити особливості проведення окремих слідчих дій з використанням ТКТ;

- надати рекомендації стосовно процесуальної фіксації інформації, отриманої під час проведення окремих слідчих дій з використанням ТКТ;

- сформулювати пропозиції щодо ефективного використання ТКТ у розслідуванні злочинів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час використання ТКТ правоохоронними органами у протидії злочинності.

Предмет дослідження - використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Вирішення поставлених перед дисертантом завдань здійснювалося з урахуванням сучасного законодавства та загальнотеоретичних положень філософії, логіки, кримінального процесу, криміналістики й інших наук.

Під час дослідження використовувалися загальнонаукові (аналіз і синтез, дедукція та індукція тощо) та спеціальні методи: історико-правовий - для вивчення розвитку законодавства щодо використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом; порівняльно-правовий - під час аналізу та характеристики сучасних нормативно-правових актів та юридичних праць, присвячених використанню інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів, а також під час вивчення зарубіжного кримінального законодавства; формально-логічний та системно-структурний - при вивченні сутності ТКТ та формуванні їх поняття, розробленні класифікації. Крім того, застосовувалися соціологічний метод (анкетування) - для вивчення поглядів практичних працівників органів внутрішніх справ, а також статистичний метод (підрахунок середніх значень) - для узагальнення результатів вивчення матеріалів анкетування практичних працівників органів внутрішніх справ.

Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку та взаємозалежності, що забезпечувало всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Наукові висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, ґрунтуються на методі системного аналізу положень Конституції України, чинного та проекту Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України (реєстр. № 1233 від 13 грудня 2007 р.), нормативно-правових актах, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України. Під час дослідження також було проаналізовано кримінально-процесуальне законодавство Російської Федерації, Республіки Молдови, Німеччини, Великобританії, Сполучених Штатів Америки тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали анкетування працівників слідчих органів внутрішніх справ, оперативно-розшукових та експертних підрозділів МВС України (опитано 148 слідчих, 130 оперативних працівників, 122 експертів-криміналістів одинадцяти областей України).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на монографічному рівні розглядається використання ТКТ у кримінальному судочинстві України.

Проведене дослідження дало можливість запропонувати авторський підхід до розв'язання низки дискусійних теоретичних питань, обґрунтувати нові положення, які суттєво поглиблюють зміст теорії кримінального процесу та криміналістики з цієї проблеми.

У дисертації запропоновано низку концептуально нових та важливих як у теоретичному, так і практичному аспектах положень:

вперше:

- визначено види слідчих дій, при проведенні яких використовуються ТКТ, а саме: допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, слідчий огляд, призначення експертизи;

- визначено загальні умови проведення окремих слідчих дій з використанням ТКТ, а саме: а) слідчі дії проводяться в режимі реального часу; б) проведення окремих слідчих дій з використанням ТКТ допустиме лише за виняткових обставин - коли з поважних причин неможлива явка особи до місця проведення слідчої дії, або її явка пов'язана з небезпекою для життя, або з необхідністю застосування особливих заходів безпеки тощо;

- визначено, що під проведенням окремих слідчих дій з використанням ТКТ розуміється провадження допиту, пред'явлення для впізнання, очної ставки та інших у випадках, коли особа, яка проводить слідчу дію, та її учасники перебувають у різних приміщеннях (приміщення, розміщені в одній будівлі, в одному або різних населених пунктах, або в різних країнах), й організовують взаємне спілкування за допомогою технічних засобів (електронного зв'язку; відеоконференцзв'язку, мережі Інтернету, захищеного зв'язку Інтерполу тощо);

- зазначено процесуальні особливості фіксації інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, а саме: обов'язкова участь спеціаліста-оператора; складання протоколу, що має відповідати вимогам статей 85, 85-2 КПК України;

- визначено способи підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження ТКТ шляхом збільшення обсягів масивів баз даних, їх своєчасного відновлення й обміну, а також оперативності запитів, передачі й отримання інформації;

удосконалено:

- поняття ТКТ, які використовуються у кримінальному судочинстві, що визначаються як сукупність різноманітних технологічних інструментів і ресурсів, що використовуються для забезпечення процесу комунікацій та створення, розповсюдження, збереження й “управління” інформацією, що застосовує особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, суддя), для захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повного, швидкого та об'єктивного розслідування злочинів;

- організацію і тактику використання ТКТ при проведенні окремих слідчих дій: допиту, очної ставки, огляду, пред'явлення для впізнання, проведення експертизи;

дістали подальший розвиток:

- положення щодо необхідності правової регламентації використання ТКТ у кримінальному процесі;

- положення стосовно співвідношення застосування ТКТ із принципами кримінального судочинства і, насамперед, із принципом безпосередності дослідження доказів;

- положення щодо необхідності введення у практику розслідування і розгляду кримінальних справ такого заходу безпеки, як використання ТКТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції використані:

- у практичній діяльності - як рекомендації щодо вдосконалення оперативно-розшукової, експертної і слідчої діяльності, зокрема їх координації та планування (акт впровадження Київської природоохоронної прокуратури від 04 грудня 2008 р. № 2208 вих.);

- у навчальному процесі - як матеріали для підготовки окремих розділів підручників і навчальних посібників із кримінально-процесуального права України та криміналістики, а також під час викладання курсів з дисциплін “Криміналістика”, “Кримінальний процес”, “Дізнання в ОВС”, у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (МВС) України (акт впровадження КНУВС від 16 травня 2008 р.).

Положення дисертації можуть бути використані в науково-дослідницькій сфері для подальшого розроблення науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів, а також у правотворчості при доопрацюванні проекту КПК (реєстр. № 1233 від 13 грудня 2007 р.), інших законопроектів, нормативних актів, які регулюють діяльність органів розслідування, прокуратури та суду у кримінальному судочинстві. інформація телекомунікаційний злочин

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації було оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 20-21 квітня 2006 р.), “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19-20 травня 2006 р.), “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 р. ).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи відображено в семи публікаціях, з яких чотири наукові статті опубліковано у виданнях, зареєстрованих ВАК України, та трьох тезах доповідей у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, 10 додатків, розміщених на 18 сторінках, та списку використаних джерел (178 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, загальний обсяг - 185 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання і методи дослідження, його об'єкт та предмет; висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами та планами; визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів; зазначаються форми їх апробації та впровадження у законодавчу діяльність, практику досудового слідства, науково-дослідну роботу і навчальний процес.

Розділ перший “Сутність використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та зміст інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом” досліджуються підходи до трактування поняття “інформація”, її сутності та властивостей, а також окреслюються основні етапи розвитку наукової думки щодо використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом.

Зазначається, що під інформацією у криміналістичний науці розуміють: а) фактичні або інші відомості, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з подією злочину й, що характеризують спосіб його вчинення, осіб, які його вчинили, та предмети злочинного посягання, знаряддя злочину й інші обставини; б) зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі, що виникають унаслідок взаємодії суб'єкта, або властивість відображення, яку можна “зчитувати”, списувати і процесуально фіксувати технічними засобами; в) будь-якого виду відомості, що стосуються події, яку розслідують, отримані процесуальним і непроцесуальним способом під час розслідування злочину.

Аналіз джерельної бази показав, що проблемі використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом у розслідуванні злочинів, у науковій літературі, на монографічному рівні не приділялось належної уваги. У роботі зазначається, що в Україні існує лише дисертаційне дослідження М.І. Смирнова, присвячене використанню методу відеоконференцзв'язку при наданні взаємної правової допомоги у кримінальних справах. На думку автора, головна причина ситуації, що склалася, полягає не стільки в технічному та фінансовому аспектах проблеми, скільки у відсутності державної політики щодо впровадження інформатизації в судочинство, у тому числі у кримінальне.

Автор обґрунтовує правомірність використання у КПК України термінів “телекомунікації”, “телекомунікаційні технології”, “телекомунікаційна передача інформації”, “телеконференція”. Зазначається, що проблема визначення телекомунікацій як правового явища полягає в недосконалості дефініцій, що містяться в міжнародних актах, та існуванні різних точок зору на зміст самого терміна. На підставі аналізу наукових джерел запропоновано власне визначення ТКТ у кримінальному судочинстві. На думку дисертанта, телекомунікаційні технології - це сукупність різноманітних технологічних інструментів і ресурсів, які використовуються для забезпечення процесу комунікацій, створення, розповсюдження, збереження та “управління” інформацією, що застосовує особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, суддя), для захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повного, швидкого та об'єктивного розслідування злочинів.

Доведено, що використання ТКТ у кримінальному судочинстві хоч і викликає певний теоретичний і практичний інтерес, але все ж таки належить до майже недосліджених наукових проблем. Розглянуто основні види телекомунікаційних систем, а саме: радіо і радіотелеграф, телебачення, супутниковий зв'язок, електронні мережі.

Дисертант зазначає, що ТКТ можна застосовувати не лише як захід гарантування безпеки учасників кримінального процесу, але і як інститут проведення процесуальних (слідчих) дій у кримінальному судочинстві. Відображено умови визнання цих технологій допустимими і визначено критерії формування вимог до відповідного поняття допустимості. Розглянуто можливі варіанти вирішення проблеми законодавчого відображення застосування ТКТ у розслідуванні злочинів, а також розроблення єдиного підходу до класифікації функцій і видів зазначених технологій, що відіграє важливу роль у визначенні технології щодо допустимості їх використання у кримінально-процесуальній діяльності.

У підрозділі 1.2. “Правове регулювання використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом” вказано, що спроби визначити стандарти використання ТКТ зазначаються в багатьох міжнародно-правових документах.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що постійний розвиток технологій передачі інформації і недосконалість правового регулювання призвели до відсутності правомірного використання ТКТ.

Телекомунікаційне законодавство України сьогодні сформоване законами і підзаконними актами, а також нормами окремих галузей законодавства (міжнародного, конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, земельного, екологічного тощо). Воно включає в себе сукупність нормативних правових актів, об'єднаних загальною предметною сферою, що регулюють суспільні відносини в телекомунікаційній сфері щодо здійснення телекомунікаційної діяльності. Водночас автор доводить, що телекомунікаційне законодавство не має глибокого теоретичного обґрунтування, чіткого механізму контролю і захисту телекомунікаційної діяльності, а також єдиної логічно пов'язаної структури і потребує систематизації та вдосконалення.

Про спроби визначити стандарти використання ТКТ зазначається в багатьох міжнародно-правових документах: Конвенції ООН від 2000 р. (погоджені принципи використання відеозв'язку в питаннях надання взаємної правової допомоги країнами “Вісімки”); Конвенції Євросоюзу від 2000 р. та Другому додатковому протоколі від 2001 р. (передбачено як альтернативний економічно більш вигідний, ніж метод відеоконференцзв'язку, спосіб одержання показань від свідків або експертів - проведення слухання за допомогою телефонної конференції); Кишинівській конвенції 2002 р. (передбачає можливість використання відеоконференцзв'язку для одержання доказів у кримінальних справах) тощо. Використання відеоконференцзв'язку передбачає підготовлений у 1999-2000 рр. проект Правил процедури і доказування в Міжнародному кримінальному суді.

Важливе значення у вдосконаленні законодавства у сфері телекомунікацій мають угоди або окремі норми, що стосуються зв'язку, інформатики й інформаційної інфраструктури (наприклад, Будапештська декларація про європейську політику в галузі нових інформаційних технологій 1999 р. та ін.).

Єдиним вітчизняним нормативно-правовим актом, у якому наведено визначення ТКТ, є Закон України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. Він встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження держави щодо управління і регулювання зазначеної діяльності.

У КПК України врегулюванню відносин, пов'язаних із застосуванням ТКТ, присвячена лише ст. 303, яка обмежує їх використання випадками забезпечення безпеки свідка, що підлягає допитові й лише при розгляді справи в суді.

Проведення дослідження дало можливість дійти висновку, що перспективи використання ТКТ визначають необхідність його кримінально-процесуального регулювання при розслідуванні злочинів, зокрема формування принципів й умов проведення окремих слідчих дій за допомогою використання ТКТ. Детальна регламентація процедурних питань використання ТКТ у кримінальному судочинстві при проведенні окремих слідчих дій (допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання, слідчого огляду тощо) уможливить, насамперед, захист прав і законних інтересів осіб, за участю яких можуть проводитися слідчі дії.

За результатами дослідження внесено пропозиції щодо визначення у кримінальному судочинстві України: 1) видів та функцій ТКТ, умов їх застосування у практичній діяльності правоохоронних органів; 2) напрямів їх застосування як у кримінальному судочинстві, так і в боротьбі зі злочинністю загалом; 3) процесуального значення даних, одержаних за допомогою застосування ТКТ у процесі доказування у кримінальному судочинстві, та ін.

У підрозділі 1.3. “Практика зарубіжних країн щодо використання телекомунікаційної передачі інформації у розслідуванні злочинів” розглядаються досягнення світового науково-технічного прогресу та позитивний досвід зарубіжних країн щодо використання телекомунікаційної передачі інформації у розслідуванні злочинів.

Зазначається про важливу роль Інтернету в протидії злочинності та корупції, а також його можливості у профілактиці злочинів і у правовиховній діяльності. Наведено відомості про досвід використання в боротьбі зі злочинністю Інтернету правоохоронними органами різних країн світу. Окреслено головні напрями його використання працівниками правоохоронних органів України, зокрема у протидії транснаціональній злочинній діяльності.

Дисертант розглядає досвід зарубіжних країн щодо використання відеоконференцзв'язку в розслідуванні злочинів (для отримання показань або заяв свідка; під час судових слухань з питання взяття особи під варту; для дистанційної участі засуджених у касаційних судових засіданнях; для проведення допитів, впізнання та інших слідчих дій через відеозв'язок). У Сполучених Штатах Америки вироблена судова практика, що уможливлює виконання запитів про надання взаємної правової допомоги з використанням відеоконференцзв'язку для отримання показань або заяв свідка. У Великобританії встановлення прямого телевізійного зв'язку для отримання показань свідка з-за кордону в кримінальному процесі дозволено при розслідуванні обмеженого кола найбільш тяжких злочинів. Національне кримінально-процесуальне законодавство Німеччини містить низку ключових положень про використання спеціальних технічних засобів при збиранні доказів - проведення допиту свідка з використанням засобів відеоконференцзв'язку, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду. Наразі Верховний Суд Російської Федерації здійснює побудову системи відеоконференцзв'язку для дистанційної участі засуджених у касаційних судових засіданнях.

Узагальнення зарубіжного досвіду дозволило дійти висновку, що використання відеотрансляцій під час проведення окремих слідчих дій визнається оптимальним методом отримання доказів. Одна зі сфер використання цієї технології - справи, пов'язані з організованою злочинністю. Дистанційні (перш за все відео) свідчення ефективно вирішують проблеми захисту свідків від тиску і залякування. Відеозв'язок усе більше застосовується при отриманні показань від свідків, які живуть за кордоном, які з будь-яких причин ухиляються від явки до суду за місцем проживання.

Автор стверджує про необхідність упровадження у кримінальне судочинство сучасних технологій, а також використання їх на окремих стадіях розслідування і судового розгляду кримінальних справ. Упровадження в національне судочинство новітніх технічних розробок допоможе вирішити цілий комплекс проблем правового, організаційного і технічного характеру, дозволить підвищити його ефективність.

Другий розділ “Можливості телекомунікаційного використання інформації у розслідуванні злочинів” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Напрями використання телекомунікаційних технологій у розслідуванні злочинів” охарактеризовано напрями використання ТКТ: а) при обміні документами електронною поштою через Інтернет; б) для залучення через комп'ютерну мережу в режимі on-linе перекладачів; в) для проведення консультацій спеціалістів різних галузей знань; г) для забезпечення можливості передачі різних видів інформації як між окремими правоохоронними органами різного рівня, так і безпосередньо між правоохоронним органом й обвинуваченим, адвокатом, експертом тощо; д) при проведенні оперативно-розшукової діяльності (зокрема, використання багатофункціональних систем оперативної реєстрації, комплексу для оперативної передачі фото і відеоінформації, оперативного інформаційного терміналу).

Дисертант підтримує концепцію створення єдиного інформаційного простору правоохоронних органів, а також розглядає комп'ютерну програму “Автоматизоване робоче місце слідчого”, як комплекс технічних і програмних заходів, спрямованих на автоматизацію інформаційної підтримки процесу досудового слідства за кримінальними справами. Ця комп'ютерна програма призначена для організації роботи слідчого з інформаційними базами даних, створених для службового використання. Система уможливить оптимізацію виконання головних завдань, пов'язаних з роботою слідчого при розслідуванні кримінальних справ.

Автор доводить, що на окремих стадіях кримінального процесу використання ТКТ дозволяє підвищити якість кримінального процесу, його оперативність, забезпечити охорону прав учасників цього процесу.

У підрозділі 2.2. “Використання телекомунікаційних технологій при проведенні окремих слідчих дій” визначено окремі слідчі дії, при проведенні яких можливе ефективне використання ТКТ, а саме: допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, слідчий огляд, призначення експертизи.

Проведення окремих слідчих дій з використанням ТКТ передбачає такі умови, коли особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, суддя), та її учасники (обвинувачений, підсудний, свідок та інші) перебувають у різних приміщеннях (приміщення, розміщені в одній будівлі, в одному або різних населених пунктах, або в різних країнах), і організовують взаємне спілкування за допомогою технічних засобів. Автор наводить загальні умови проведення окремих слідчих дій в режимі відеоконференції.

Визначено переваги проведення окремих слідчих дій за допомогою використання ТКТ: а) можливість зниження економічних витрат (на виклик потерпілих, свідків та інших учасників); б) відсутність можливості втечі осіб, яких тримають під вартою, з місця проведення слідчої дії, а також зниження витрат на надійні та достатні заходи охорони цих осіб; в) можливість проведення слідчих дій незалежно від місця перебування осіб, які проводять слідчу дію, та інших учасників кримінального процесу; г) гарантування безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тощо.

Дисертант обґрунтовує положення, що використання ТКТ при проведенні окремих слідчих дій не лише сприяє подоланню протидії розслідуванню у формі ухилення від явки до органів досудового розслідування і суду, а також можливого переслідування свідків й обвинувачених з боку інших співучасників, а й значно полегшує роботу самих слідчих і суддів, робить процесуальну форму більш зручною, “гнучкішою” та прийнятною для суб'єктів кримінального процесу вказаної категорії.

У роботі зазначено, що дистанційне провадження є, насамперед, виключенням із загального правила (ніж процесуальний інструмент у кожній кримінальній справі), яке використовується лише тому, що без нього вирішити справу стає взагалі неможливо. Введення у кримінальний процес ТКТ доцільно, передусім, при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Дисертант зазначає, що при практичному використанні інституту дистанційного провадження у практиці розслідування злочинів виникають значні труднощі, що здебільшого пов'язані з відсутністю в чинному КПК України відповідної кримінально-процесуальної форми. Наголошено на необхідності розроблення в межах науки криміналістики низки тактичних прийомів організації і проведення окремих слідчих дій в режимі дистанційного провадження.

Практика вимагає відповідних теоретичних напрацювань із підготовкою детальної кримінально-процесуальної регламентації використання інституту дистанційного провадження стосовно не лише окремих слідчих дій, а й закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального висновку і направлення справи до суду через прокурора.

Автором проаналізовано причини, які утруднюють застосування ТКТ при розслідуванні злочинів, а саме: 45 % проанкетованих слідчих, 56 % експертних працівників та 31 % оперативних працівників зазначають процесуальні причини (відсутність самостійного доказового значення, складність процесуального оформлення одержаних результатів), 27 % слідчих, 19 % експертних працівників та 21 % оперативних працівників - методичні причини (відсутність знань та навичок застосування цих технологій, відсутність сучасних наукових рекомендацій з тактики застосування цих засобів, відсутність спеціалістів, помічників), 21 % слідчих, 19 % експертних працівників та 35 % оперативних працівників - організаційні причини (відсутність умов для застосування, відсутність апаратури в судах, навантаження слідчих), 7 % слідчих, 6 % експертних працівників та 13 % оперативних працівників - технічні (відсутність телекомунікаційних технологій, складність їх застосування).

У підрозділі 2.3. “Підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження телекомунікаційних технологій” розглянуто елементи, на яких ґрунтується та реалізується використання криміналістичної реєстрації у правоохоронній діяльності й, насамперед, при розслідуванні злочинів (а саме: обсяг масивів баз даних криміналістично значущої інформації; взаємодія між базами даних різних територій (обмін, відновлення, корегування); оперативність запитів, передача й одержання даних), а також результативність роботи криміналістичних обліків.

Автор дійшов висновку, що слідча практика потребує правового регулювання використання криміналістичної реєстрації шляхом внесення окремої статті до КПК України.

Невизначеним також залишається питання щодо доказового значення результатів перевірки за обліками криміналістичної реєстрації. Дисертант вважає, що такі результати є лише орієнтуючою інформацією, а також у деяких випадках можуть бути приводом і підставою для призначення експертизи.

Однією з причин недостатнього впровадження сучасних ТКТ у кримінальне судочинство є невисокий рівень масивів баз даних, зокрема дактилоскопічних. Використання фотознімків слідів пальців рук істотно стримує розширення масивів. Перехід на цифрові ТКТ дозволить оперативно поповнювати бази даних із віддалених районів ілюстраціями об'єктів обліку, що передаються різноманітними каналами зв'язку.

На думку дисертанта, ситуація, що склалася з автоматизованими дактилоскопічними системами, потребує якнайшвидшого визначення базової для МВС України автоматизованої дактилоскопічної системи. Інші системи мають бути сумісними з базовою чи поступово доводитися до сумісності.

Акцентується увага на тому, що автоматизовані дактилоскопічні системи, встановлені в різних регіонах країни, працюють в ізольованому режимі. Це відбувається з причин несумісності різних дактилоскопічних систем на рівні їх програмної побудови, а також відсутності надійних комунікаційних мереж для передачі величезних масивів інформації.

Автор доводить, що єдина система дактилоскопічних обліків повинна охоплювати державний інформаційний сервер, що дозволяє обслуговувати регіональні запити, переадресовувати дані між регіонами й реалізовувати інші функції. Система має “вписуватися” в надійні комунікаційні мережі, які повинні мати високий ступінь захисту від несанкціонованих доступів.

Дисертант зазначає, що можливості існуючих засобів передачі даних для перевірки за криміналістичними обліками не відповідають сучасним вимогам у розслідуванні злочинів. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом упровадження ТКТ, що надасть можливість підвищити ефективність використання криміналістичних обліків у розслідуванні злочинів.

У підрозділі 2.4. “Процесуальна фіксація інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, та її доказове значення” визначається і з'ясовується роль та місце інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у структурі кримінально-процесуальної діяльності, пов'язаної з перевіркою та оцінкою доказів.

У слідчих діях, які проводяться за допомогою використання ТКТ, повинні брати участь поняті, якщо це передбачено КПК України, а їх перебіг обов'язково фіксується відеозаписом. Слідчий чи суд перед початком слідчої дії засвідчують особи учасників, а також роз'яснюють їм права та обов'язки, передбачені КПК України.

Результати вивчення практики роботи практичних працівників слідчих підрозділів та викладачів свідчать, що існуючий порядок фіксації процесуальних дій надмірно завантажує роботу слідчого і потребує реформування (про це висловилося 55 % слідчих та 38 % викладачів вищих навчальних закладів).

Обґрунтовується твердження про те, що при проведенні окремих слідчих дій з використанням ТКТ обов'язковою є участь спеціаліста-оператора, який забезпечує встановлення обладнання, налаштування каналів й обслуговує ці технології безпосередньо під час виконання слідчої дії.

У випадках проведення слідчої дії з віддаленою присутністю потерпілого, обвинуваченого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників з використанням технічних засобів особа, яка проводить цю дію, повинна встановити, чи немає в зазначених учасників слідчої дії претензій до якості звуку та зображення. За відсутності таких претензій у всіх учасників слідчої дії, які беруть у ній участь у режимі віддаленої присутності, розпочинається слідча дія в порядку, передбаченому КПК України.

Після закінчення слідчої дії, що проводилася з використанням ТКТ, складається протокол, який повинен відповідати вимогам статей 85, 85-2 КПК України. У протоколі мають бути зазначені всі технічні засоби, використані при слідчій дії. Обґрунтовується пропозиція зазначати факт проведення слідчої дії із застосуванням технічного засобу, його найменування, технічні характеристики, роз'яснення прав й обов'язків учасникам слідчої дії з підтвердженням їх обізнаності про залучення та умови застосування технічного засобу, короткий зміст провадження слідчої дії, отримані результати, носії, на яких вони зберігаються, та інші важливі аспекти на розсуд слідчого. Кожна сторона повинна мати можливість направляти протокол слідчої дії, проведеної за допомогою ТКТ, використовуючи оперативні засоби зв'язку, включаючи факсимільний зв'язок або електронну пошту, тією мірою, у якій такі засоби забезпечують відповідні рівні безпеки і підтвердження дійсності.

У роботі розглядається використання ТКТ у відповідності із принципами кримінального процесу і, насамперед, із принципом безпосередності дослідження доказів.

Дисертант дійшла висновку, що факт перебування свідка, потерпілого, експерта або обвинуваченого в залі суду або іншому місці проведення процесуальної дії істотно не впливає на здатність слідчого, прокурора, судді відрізняти правдиві показання від неправдивих, тому в цьому аспекті використання ТКТ не має істотних недоліків порівняно із традиційними способами одержання показань, не створює нездоланного бар'єру для ефективної комунікації між учасниками слідчої дії. Зазначається, що сучасна технологічна основа ТКТ припускає мінімум можливостей для суб'єктивного, з боку людини, впливу на неї.

Доведено, що застосування ТКТ у кримінальному судочинстві повинне визнаватися допустимим, якщо їх використання: 1) передбачено законом, не суперечить цілям, завданням та принципам кримінального процесу; 2) відповідає науковим положенням, що лежать в основі ТКТ; 3) забезпечує ефективність провадження у кримінальній справі; 4) не порушує моральні норми, не заподіює шкоди і не принижує людську гідність.

Висновки

У дисертаційному дослідженні розкриваються актуальні питання, пов'язані з використанням ТКТ у протидії злочинності, наведено теоретичне узагальнення дослідження та вирішення головних його завдань. Автор обґрунтовує пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення для використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів, зокрема, це зазначається в таких положеннях.

1. Удосконалено поняття інформації у криміналістичній науці. Телекомунікаційні технології, що використовуються у кримінальному процесі, визначені як сукупність різноманітних технологічних інструментів і ресурсів, що використовуються для забезпечення процесу комунікацій та створення, розповсюдження, збереження й “управління” інформацією, що застосовує особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, суддя), для захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повного, швидкого та об'єктивного розслідування злочинів.

2. До основних видів телекомунікаційних систем, що використовуються в розслідуванні злочинів, належать: а) телеграф; б) телефон (у тому числі й радіотелефон); в) радіо і радіотелеграф; г) телебачення (у тому числі кабельне); д) телекс; е) супутниковий зв'язок; є) електронні мережі.

3. До застосування ТКТ при розслідуванні злочинів, пред'являються вимоги: а) ці технології повинні застосовуватися з метою сприяння виконанню завдань кримінального судочинства; б) їх має застосовувати особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, суддя); в) можливість їх застосування має бути прямо передбачена в законі або не суперечити йому; г) їх застосування не повинно суперечити етичним, моральним нормам, принципові гуманізму; д) їх застосування повинно відповідати вимогам безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; е) їх застосування має бути науково обґрунтованим.

4. Стан правового регулювання телекомунікацій обумовлений різноманітністю видів і систем зв'язку, що виникли в різні періоди часу. Сьогодні відсутня єдина регламентація, а регулювання використання ТКТ розосереджене в різних галузях законодавства.

З метою вдосконалення проведення слідчих дій з використанням ТКТ дисертант вважає за необхідне включити до КПК України відповідні положення, що регламентують процесуальні й процедурні особливості виконання слідчих і судових дій з використанням ТКТ.

5. Доведено, що відсутність нормативно-правової бази, яка б регулювала відносини, пов'язані із застосуванням ТКТ у процесі розкриття злочинів, негативно впливає на можливість повною мірою використати одержані результати у практичній діяльності правоохоронних органів.

6. Обґрунтовано, що ТКТ відіграють важливу роль у боротьбі зі злочинністю та корупцією, а також при профілактиці злочинів.

7. Основними напрямами використання ТКТ є: а) обмін документами електронною поштою через Інтернет; б) залучення через комп'ютерну мережу в режимі on-linе перекладачів, зокрема тих мов, що рідко трапляються; в) проведення консультацій спеціалістів різних галузей наукового знання; г) забезпечення зв'язком як між окремими правоохоронними органами різного рівня, так і безпосередньо між правоохоронним органом й обвинуваченим, адвокатом, експертом; д) при проведенні оперативно-розшукової діяльності (зокрема, використання багатофункціональних систем оперативної реєстрації - для реєстрації переговорів у цілодобовому автоматичному режимі роботи; комплексу для оперативної передачі фото і відеоінформації; оперативного інформаційного терміналу - для оперативного доступу до баз даних правоохоронних органів); е) при проведенні окремих слідчих дій (допиту, огляду, пред'явлення для впізнання, очної ставки, проведення експертизи тощо).

8. Визначено, що під проведенням слідчих дій за допомогою відеозв'язку розуміється встановлення двостороннього відео, аудіозв'язку між двома пунктами, відстань між якими не має значення, у режимі “реального” часу (без урахування часових поясів), в одному з яких перебувають особи, які проводять та беруть участь у проведенні слідчої дії, в іншому - особи, з якими проводять слідчу дію, представники компетентного органу.

9. Обґрунтовано, що впровадження ТКТ дозволить підвищити ефективність використання криміналістичних обліків у розслідуванні злочинів шляхом збільшення обсягів масивів баз даних, їх своєчасного відновлення й обміну, а також оперативності запитів, передачі й отримання інформації.

10. Процесуальна фіксація слідчих дій з використанням ТКТ відбувається за вимогами КПК України з обов'язковою участю спеціаліста-оператора, який забезпечує встановлення обладнання, налаштування каналів та обслуговування технологій безпосередньо під час виконання слідчої дії.

11. Отримання доказів за допомогою використання ТКТ вбачається якісною альтернативою звичайному способу отримання доказів через проведення допитів, очних ставок, оскільки слідчий (суд) безпосередньо може спостерігати поведінку особи, яку допитують, її емоції, реакції організму, що не піддаються вольовому контролю людини або є підсвідомими, а також існує можливість застосування всіх тактичних прийомів проведення слідчої дії.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Михальчук Т. В. Напрямки використання телекомунікаційних технологій у правоохоронній сфері / Т. В. Михальчук / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук.-практ. матеріалів - Х. : Право, 2006. - Вип. 6. - С. 76-82.

2. Михальчук Т. В. Особливості використання телекомунікацій при проведенні окремих слідчих дій / Т. В. Михальчук // Юридична Україна. - 2007. - № 2(50). - С. 84-88.

3. Михальчук Т. В. Використання при розслідуванні злочинів доказів, отриманих телекомунікаційним шляхом / Т. В. Михальчук // Вісник Академії адвокатури України. - 2007. - № 3 (10). - С. 126-134.

4. Михальчук Т. В. Підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження телекомунікаційних технологій / Т. В. Михальчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007.

5. Михальчук Т. В. Напрямки використання телекомунікаційних технологій у розкритті злочинів / Т. В. Михальчук // Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників : міжнар. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів, Київ, 20-21 квіт. 2006 р. : тези доп. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2006. - С. 105-109.

6. Михальчук Т. В. Напрямки використання телекомунікаційних технологій у правоохоронній сфері / Т. В. Михальчук // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід : загальноуніверситет. підсумкова наук.-теорет. конф., присвячена Дню науки, Київ, 19-20 трав. 2006 р. : тези доп. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 84-86.

7. Михальчук Т. В. Сутність та особливості використання телекомунікацій при проведенні окремих слідчих дій // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : всеукр. студент. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 23 берез. 2007 р. : тези доп. - Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2007. - С. 121-124.

Анотація

Михальчук Т.В. Використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню сучасних проблем використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів. У роботі наведено визначення понять “інформація”, “телекомунікації”, “телекомунікаційні технології”, “телеконференція”, “відеоконференцзв'язок”. Дано розгорнуту класифікацію та характеристику найбільш розповсюджених телекомунікаційних систем.

Зазначено роль ТКТ у розслідуванні злочинів, виокремлено потенційні можливості застосування телекомунікаційної передачі інформації при розслідуванні злочинів. Розглянуто питання правового регулювання використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом. Акцентовано увагу на досягненні світового науково-технічного прогресу та позитивному досвіді зарубіжних країн.

Досліджено практику зарубіжних країн щодо використання телекомунікаційної передачі інформації у розслідуванні злочинів. Зазначено необхідність упровадження у кримінальне судочинство сучасних технологій, а також використання їх на окремих стадіях розслідування і судового розгляду кримінальних справ. Розглянуто характеристику напрямів (можливостей) застосування ТКТ у розслідуванні злочинів, а також можливості їх використання для доказування у кримінальному процесі. Зазначено переваги проведення окремих слідчих дій за допомогою використання ТКТ.

Розглянуто питання підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження ТКТ. Акцентовано увагу на особливостях процесуальної фіксації інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, та її доказове значення.

Аннотация

Михальчук Т.В. Использование информации, полученной телекоммуникационным путем, в расследовании преступлений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию современных проблем использования информации, полученной телекоммуникационным путем, в расследовании преступлений. Акцентировано внимание на том, что деятельность по расследованию преступлений по своей сути имеет ярко выраженный информационный характер. В ее основе лежат информационные процессы, реализованные путем осуществления совокупности действий, направленных на выявление, анализ и оценку информации, которая собирается в процессе расследования преступления. В связи с этим, дано определение понятия “информация” и подходы к его толкованию.

Приведено определение понятия “телекоммуникация” и подчеркнуто, что под ними следует понимать передачу, излучение и (или) принятие знаков, сигналов, письменного текста, изображений и звуков или разных видов сообщений по радио, оптических или других электромагнитных системах. Диссертантом отмечено, что научная литература не содержит в себе единых подходов относительно терминологического определения, которые касаются информационных технологий, оперируя разнообразными понятиями. Дано развернутую классификацию и характеристику наиболее распространенных телекоммуникационных систем.

Отмечена роль ТКТ в расследовании преступлений, потенциальные возможности, что позволяет применение телекоммуникационной передачи информации при расследовании преступлений.

Рассмотрен вопрос правового регулирования использования информации, полученной телекоммуникационным путем. Отмечено, что с учетом перспективности применения ТКТ в расследовании преступлений необходимо ввести в уголовно-процессуальное законодательство положения, которые определяют специфику доказательств, полученных с использованием ТКТ, и условия проведения соответствующих отдельных следственных действий.

Исследована практика зарубежных стран относительно использования телекоммуникационной передачи информации в расследовании преступлений. Обращено внимание на достижение мирового научно-технического прогресса и позитивный опыт зарубежных стран. Отмечено необходимость внедрения в уголовное судопроизводство современных технологий, а также использование их на отдельных стадиях расследования и судебного разбирательства уголовных дел.

В работе исследован современный уровень технического обеспечения оперативно-розыскных, следственных и экспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел.

...