Кримінологічна характеристика браконьєрства в Україні та протидія цим злочинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 343.9:343.77

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

• Кримінологічна характеристика браконьєрства в Україні та протидія цим злочинам
• 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
• кримінально-виконавче право

Турлова Юлія Анатоліївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, Заслужений працівник народної освіти України Матвійчук Валерій Костянтинович, Вищий навчальний заклад «Національна академія управління», перший проректор з організаційної та навчально-методичної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент Поліщук Геннадій Сергійович, Національна академія внутрішніх справ, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Захист відбудеться «29» червня 2011 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул.Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «25» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук О.О. Кваша

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна ситуація в Україні у сфері використання тваринного світу характеризується прогресуючим процесом криміналізації, що особливо яскраво проявляється у незаконному полюванні та рибному промислі. Темпи незаконного хижацького добування об'єктів фауни мають тенденцію до зростання та ведуть до катастрофічних наслідків для довкілля, зникнення цінних у промисловому та екологічному значенні видів тваринного світу. Особливо великої (інколи невідновної) шкоди, що є незрівнянно більшою за вартість безпосередньо добутого, завдають природному середовищу браконьєри, які використовують різні технічні засоби для добування тварин (вибухові та отруйні речовини, електрострум).

За офіційними статистичними даними, за останні 13 років (з 1998 по 2010 р.) в Україні зареєстровано 897 фактів незаконного полювання та 9214 фактів незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Зважаючи на реальний стан речей у сфері охорони тваринного світу, на фоні величезної латентності даних посягань зазначені статистичні відомості відображають не реальну кількість злочинів, що вчиняються браконьєрами, а лише активність правоохоронних органів щодо їх виявлення. На рівень та характер злочинів у сфері охорони та використання тваринного світу впливають кліматичні, географічні, економічні та інші особливості регіонів (недостатньо охоронювані території, низька щільність населення, безробіття, наявність ринку збуту та ін.).

На сьогодні незаконне полювання та незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом набули масового характеру, організованості та кримінального професіоналізму, завдаючи суспільству та державі значної економічної та екологічної шкоди. Наслідками масштабного браконьєрства в Україні є різке зниження кількості диких тварин та запасів риби.

Наведене свідчить про наявні недоліки державної екологічної політики та деформацію суспільної свідомості внаслідок нерозвинутості екологічної ідеології - браконьєрство не отримує належного суспільного осуду та адекватної реакції держави. З боку правоохоронних органів спостерігається неодооцінка суспільної небезпеки браконьєрських посягань і явно недостатня активність у протидії браконьєрству.

Саме тому розроблення та запровадження сучасних ефективних заходів протидії браконьєрству є необхідними умовами екологічної політики держави, а відтак потребують належного наукового та методичного забезпечення.

Зазначена проблема привернула увагу багатьох дослідників. Серед науковців, які досліджували проблеми охорони тваринного світу, слід згадати В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.П. Гетьмана, В.В. Костицького, Н.Р. Малишеву, М.В. Мунтяна, В.В. Петрова, Ю.С. Шемшученка. У працях, що присвячувались окремим аспектам протидії екологічній злочинності, зокрема питанням, що стосуються боротьби з браконьєрством, приділялась увага у роботах відомих вчених в галузі кримінального права та кримінології: М.М. Бринчука, С.Б. Гавриша, Ю.Н. Єрофеєва, Б.Н. Звонкова, О.Л. Дубовик, Е.М. Жевлакова, О.М. Литвака, В.К. Матвійчука, В.О. Навроцького, А.М. Плешакова, В.М. Раднаєва, П.Л. Фріса та ін. Дослідження особистості правопорушника, що вчинює екологічні злочини, процес формування його кримінальної мотивації досліджені О.М. Костенком, кримінологічні проблеми запобігання екологічній злочинності на регіональному рівні, у тому числі й браконьєрству, висвітлені Г.С. Поліщуком.

Роботи зазначених авторів мають велике наукове і практичне значення. Проте більшість з них не містять аналізу браконьєрства як соціального феномена, а також комплексного дослідження проблем його протидії.

Зазначені обставини й зумовили актуальність та вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за темою «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» № РК 0106U004753 (ІІ кв. 2006 р. - ІV кв. 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад протидії злочинному браконьєрству в Україні, формулювання пропозицій щодо удосконалення його законодавчого забезпечення та правозастосовної діяльності.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– проаналізувати соціальну зумовленість криміналізації браконьєрства в Україні;

– дослідити особливості кримінально-правової охорони тваринного світу в Україні від браконьєрських посягань;

– сформулювати поняття сучасного злочинного браконьєрства та здійснити кримінологічний аналіз злочинного браконьєрства в Україні;

– визначити кримінологічно значущі ознаки особи, що вчиняє браконьєрські злочини;

– виявити і систематизувати фактори, що зумовлюють існування браконьєрства в Україні;

– дослідити та оцінити стан правозастосовної практики у сфері охорони тваринного світу, розробити та надати конкретні пропозиції щодо підвищення її ефективності;

– визначити сутність, основні напрями та суб'єкти протидії злочинному браконьєрству, передусім запобігання таким злочинам.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які порушуються внаслідок вчинення браконьєрських посягань на об'єкти тваринного світу.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика браконьєрства в Україні та протидія цим злочинам.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є основні положення теорії пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий метод застосовувався для вивчення зарубіжного досвіду протидії злочинному браконьєрству (підрозділи 1.2, 3.2, 3.3). Історико-правовий метод слугував засобом дослідження процесів еволюції кримінального законодавства України у сфері охорони тваринного світу (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних статистичних показників, дослідження стану та тенденцій злочинного браконьєрства та природоохоронної діяльності у цій сфері (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2, 3.3). Метод соціологічного опитування використаний для з'ясування ефективності природоохоронної діяльності судових і правоохоронних органів, визначення детермінант злочинного браконьєрства (підрозділи 2.2, 3.2, 3.3). Методи класифікації, групування застосовувалися у характеристиці видів злочинних браконьєрських посягань, їх детермінант (підрозділи 1.2, 2.2), типології злочинця-браконьєра (підрозділ 2.3) та заходів протидії злочинному браконьєрству (підрозділи 3.2, 3.3).

Емпіричною основою дослідження є результати вивчення та аналізу 192 кримінальних справ, що знаходились у провадженні органів досудового слідства або були розглянуті судами за статтями 248, 249 КК України (у тому числі й порушені за сукупністю злочинів), матеріалів наглядового провадження органів прокуратури. У роботі також використано результати проведеного авторкою анкетування 206 працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, органів мисливського господарства, органів рибоохорони, Міністерства екології та природних ресурсів України, суддів та представників Українського товариства мисливців і рибалок. Крім того, у дисертаційному дослідженні використовувалась інформація Державної служби статистики України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, Департаменту інформаційних технологій МВС України, аналітичні матеріали про стан злочинності на території держави.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в межах цілісного наукового дослідження комплексно аналізується злочинне браконьєрство, а також пропонуються заходи протидії йому, зокрема:

вперше:

– обґрунтовано визначення злочинного браконьєрства як соціального явища, що знаходить свій прояв у посяганнях, які, зважаючи на свої специфічні ознаки, механізм вчинення та детермінуючі чинники, утворюють окрему групу злочинів (у структурі екологічної злочинності), і саме тому виступають об'єктом кримінологічного дослідження;

– доведено наявність кореляційного зв'язку між просторово-часовими характеристиками стану злочинного браконьєрства (географією) та специфікою природокористування різних регіонів, що характеризується специфічними еколого-географічними (рівень лісистості, кількість і розміри мисливських угідь, наявність водних ресурсів та об'єктів природно-заповідного фонду), соціально-демографічними (просторовим розселенням, концентрацією населення та рівнем урбанізованості окремих областей) показниками й особливостями правозастосовної практики в адміністративно-територіальних одиницях України;

– оцінено рівень латентності незаконного полювання на рівні 94,2 %, а незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - на рівні 98,7 %;

– сформульовано поняття злочинного браконьєрства як умисної протиправної поведінки, що являє собою сукупність передбачених кримінальним законодавством посягань на об'єкти тваринного світу та полягає в суспільно небезпечному порушенні правил полювання та рибальства;

удосконалено:

– кримінологічну характеристику браконьєрства протягом 1998-2009 рр., зокрема, встановлено: співвідношення адміністративних правопорушень та злочинів у структурі браконьєрства (80 : 1); структуру злочинного браконьєрства, що становить 8,9 % злочинів, пов'язаних із незаконним полюванням, та 91,1 % злочинів, пов'язаних із незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; динаміку злочинного браконьєрства, що визначається двома періодами: перший (1998-2001 рр.) - характеризується середніми щорічними значеннями виявлених фактів злочинного браконьєрства на рівні 1371 злочин; другий (2002-2009 рр.) - у середньому на рівні 578 злочинів;

– обґрунтування залежності стану і тенденцій розвитку злочинного браконьєрства від деформацій і нерозвиненості екологічної культури, зниження рівня життя громадян, наслідків неконтрольованого розвитку ринкової економіки, комерціалізації всіх аспектів суспільного життя, недоліків правозастосовної діяльності контролюючих і правоохоронних органів, чинників організаційно-управлінського характеру, значного попиту на незаконно добутих тварин, доступності браконьєрського знаряддя, недоліків законодавства, а також природно-географічних умов, у яких здійснюється браконьєрський промисел тощо;

набули подальшого розвитку:

– елементи кримінологічної характеристики злочинців-браконьєрів за соціально-демографічними, соціально-рольовими, кримінально-правовими і морально-психологічними ознаками: найактивнішими браконьєрами є чоловіки віком від 25 до 29 років (40,6 засуджених на 1 рік вікової категорії), які мають повну загальну середню освіту (51,4 %), є працездатними, не працюють та не навчаються (58,3 % для ст. 248 КК, 70,4 % для ст. 249 КК), характеризуються дефектністю екологічного світогляду, нерозумінням суспільної шкідливості браконьєрства, сформованістю корисливо-паразитичної мотивації за рахунок природи;

– типологія браконьєрів, що відображає їх соціальний статус і мотивацію їхньої злочинної поведінки, відповідно до якої виділені такі групи браконьєрів: місцеві, посадові, дозвільно-розважальні, професійні, легальні;

– положення про пріоритетність запобіжної діяльності у протидії злочинному браконьєрству, під яким авторка розуміє систему заходів соціально-економічного, організаційно-управлінського, правового, ідеологічного та іншого характеру, що спрямовані на мінімізацію рівня браконьєрських злочинних посягань шляхом цілеспрямованого впливу на чинники, що детермінують та регулюють поведінку, спрямовану на вчинення таких посягань, їх виявлення та припинення, притягнення винних у вчинені браконьєрських посягань осіб до юридичної відповідальності, а також усунення чи зменшення їх негативних для тваринного світу наслідків. Ґрунтуючись на розробленій кримінологічною наукою теорії запобігання злочинності, запропоновано визначення поняття «запобігання злочинному браконьєрству», а також охарактеризовано його загальносоціальний і спеціально-кримінологічний напрями.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дало змогу сформулювати та запропонувати низку важливих науково обґрунтованих положень, пов'язаних із визначенням правових та організаційних засад методологічного й науково-методичного забезпечення діяльності щодо протидії браконьєрству. Основні положення та висновки дисертації використано:

- у законотворчій діяльності - сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 2 грудня 2009 р. № 04-19/14-3481);

- у практичній діяльності - для вдосконалення правозастосовної діяльності з протидії браконьєрським посяганням (акт впровадження у практичну діяльність, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 26.01.2011 р.);

- у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Кримінологія», «Кримінальне право», спецкурсів «Теоретичні основи кваліфікації злочинів» і «Кваліфікація злочинів» (акт впровадження у навчальний процес від 17.01.2011 р. Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»; акт впровадження у навчальний процес від 03.02.2011 р. Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на трьох міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та «круглих столах»: «Органи кримінальної юстиції в системі протидії екологічній злочинності» (Херсон, 2009 р.); «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (Бровари, 2010 р.); «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження опубліковано у восьми наукових працях, з яких п'ять статей - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 247 сторінок, у тому числі додатки на 25 сторінках, список використаних джерел (257 найменувань) на 24 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика злочинного браконьєрства» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Соціальні та системно-правові передумови криміналізації браконьєрства» авторка на основі дослідження відповідності криміналізації браконьєрства розробленим кримінально-правовою наукою передумовам криміналізації дійшла висновку про об'єктивну необхідність кримінально-правової охорони тваринного світу від браконьєрських посягань, тобто наявність достатніх передумов для криміналізації найбільш суспільно небезпечних із-поміж таких посягань.

Серед передумов, які встановлюють відповідність криміналізації браконьєрства станові суспільного розвитку, суспільної свідомості (соціальних передумов криміналізації), пріоритетний характер, на нашу думку, має достатньо високий рівень суспільної небезпечності браконьєрських посягань, виразником якої є об'єктивний характер шкоди, що заподіюється браконьєрством (екологічна, матеріальна, моральна). Встановлена зумовленість суспільної небезпечності браконьєрства способом його вчинення, інтенсивністю посягання та характеристикою суб'єкта такого посягання.

На основі аналізу відповідності браконьєрства вимогам відносної поширеності діяння авторка вважає, що за умов, коли браконьєрство в Україні стало повсякденним явищем для значної частини населення України, визначення всієї маси таких посягань як злочинних призвело б до дискредитації кримінального законодавства, оскільки органи кримінальної юстиції не мали б реальної можливості забезпечити його виконання, а також до розмивання меж між злочинною і незлочинною поведінкою, оскільки фактично значна частина членів суспільства була б визнана злочинцями.

Дослідження практики застосування норм, що встановлюють кримінальну відповідальність за браконьєрство, у контексті дотримання при криміналізації таких посягань принципу економії кримінальної репресії дало підстави авторці стверджувати, що процес удосконалення даних норм, подальшої декриміналізації та депеналізації не буде обмежений.

Дослідженням системно-правових передумов криміналізації браконьєрства, що визначають вимоги внутрішньої логічної несуперечливості системи норм кримінального права, несуперечливості між нормами кримінального й кримінально-процесуального, а також інших галузей права (конституційного, господарського, адміністративного, цивільного та ін.), встановлено відповідність криміналізації передумовам конституційної адекватності, системно-правової несуперечливості криміналізації браконьєрських посягань, міжнародно-правової необхідності й допустимості їх криміналізації, процесуальної здійсненності переслідування (загальноправові системні передумови); відсутності прогалин у законі й ненадмірності заборони, визначеності, єдності термінології та повноти складу (кримінально-правові системні передумови).

У підрозділі 1.2. «Юридичний аналіз браконьєрства як злочинного посягання на об'єкти тваринного світу» визначено злочини, що у своїй сукупності утворюють злочинне браконьєрство, що дало можливість конкретизувати й окреслити межі дисертаційної роботи. Дисертанткою на основі тлумачення терміна «браконьєр» у наукових, довідникових та законодавчих джерелах (Закон України вiд 23 вересня 2010 р. № 2558-VI «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення боротьби з браконьєрством») обґрунтовується розуміння браконьєрства як незаконного полювання та рибальства. Відтак браконьєрство як явище утворюють правопорушення, відповідальність за які встановлена ст. 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу» КУпАП, та прояви злочинного браконьєрства, передбаченого ст. 248 «Незаконне полювання» та ст. 249 «Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом» КК України.

Зроблено висновок, що порівняно з КК 1960 р. у чинному КК України діапазон браконьєрських кримінально караних діянь є дещо звуженим - декриміналізовані незаконне полювання, вчинене протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення (ч. 1 ст. 161 КК 1960 р.), та незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, що не мало наслідком заподіяння істотної шкоди (ч. 1 ст. 162 КК 1960 р.).

На основі порівняльного аналізу українського та зарубіжного законодавства (кримінальні кодекси Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Азербайджанської Республіки, Киргизької Республіки, Російської Федерації, Республіки Туркменістан, Республіки Молдова, Республіки Узбекистан, Естонії, Польщі, Іспанії, Китайської Народної Республіки) та вивчення правозастосовної діяльності у сфері протидії злочинному браконьєрству окреслено проблемні питання кримінально-правової характеристики незаконного полювання та незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.

З метою підвищення ефективності кримінально-правової охорони тваринного світу від браконьєрських посягань сформульовані авторські пропозиції до статей 248 та 249 КК України. Так, визначено можливим та доцільним застосування формалізації екологічного збитку при незаконному полюванні та незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, а також зроблено висновок про доцільність встановлення критеріїв оцінки шкоди як істотної на основі економічних нормативів (у даному випадку - такс), що дають можливість кількісно визначити вартість знищених або пошкоджених внаслідок вчинення злочинів даної категорії мисливських та рибних ресурсів. Відповідно до вимог щодо системно-правової несуперечливості криміналізації браконьєрства запропоновано примітку до статей 248, 249 КК.

З метою усунення прогалин у кримінально-правових нормах, що встановлюють відповідальність за браконьєрство, пропонується доповнити диспозиції: ч. 1 ст. 248 КК України словами «або у зоні надзвичайної екологічної ситуації», ч. 1 ст. 249 КК України - «а також зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або у зоні надзвичайної екологічної ситуації», ч. 2 ст. 249 КК України - словами «або з використанням самохідних плавучих транспортних засобів», «або службовою особою з використанням службового становища».

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика злочинного браконьєрства та особи браконьєра» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Стан злочинного браконьєрства в Україні» визначені кількісні та якісні показники злочинного браконьєрства, під яким авторкою розуміється умисна протиправна поведінка, що являє собою сукупність передбачених кримінальним законодавством посягань на об'єкти тваринного світу та полягає в суспільно небезпечному порушенні правил полювання та рибальства. тваринний світ браконьєрство охорона

Встановлено, що структуру злочинного браконьєрства утворюють незаконне полювання та незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, що становлять 8,9 % і 91,1 % загальної кількості зареєстрованих браконьєрських злочинів в Україні протягом 1998-2009 рр. Динаміка злочинного браконьєрства характеризується двома періодами: перший період (1998-2001 рр.) - середні щорічні значення виявлених фактів злочинного браконьєрства становили 1371 злочин; аналогічні показники другого періоду (2002-2009 рр.) є меншими (578) приблизно у 2,4 раза. Зазначена тенденція зумовлена зменшенням кількості зареєстрованих фактів рибного браконьєрства та пояснюється значною мірою змінами у кримінально-правовій оцінці рибного браконьєрства.

Характерною ознакою злочинного браконьєрства є його груповий характер, що можна пояснити особливостями вчинення браконьєрських посягань, які часто потребують узгоджених колективних дій співучасників. Частка осіб, засуджених за статтями 248, 249 КК, що вчинили такі злочини у групі, становить 41 %, що удвічі більше за аналогічний показник загальної злочинності. Майже всі браконьєри, що були засуджені за незаконне полювання з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 248 КК), вчинили такі злочини у складі груп: 80 із 82 (95,2 %). Аналогічні показники для рибного браконьєрства (ч. 2 ст. 249 КК) - 64 із 99 (64,6 %).

Наголошується, що злочинному браконьєрству, як і екологічній злочинності в цілому, притаманні процеси латентизації, що істотно перекручує масштаби цього виду злочинності. Із застосуванням методу експертного опитування оцінено рівень латентності незаконного полювання на рівні 94,2 %, а незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 98,7 %.

У підрозділі 2.2. «Особливості детермінації злочинного браконьєрства» зазначається, що, ґрунтуючись на теорії детермінаційно-регулятивного механізму злочинної поведінки, загальними причинами злочинного браконьєрства слід вважати суперечності взаємин людини з природою, повне усунення яких є практично неможливим. Доведено, що деформації і нерозвиненість екологічної культури у взаємодії з об'єктивними детермінуючими чинниками створюють підґрунтя кримінальної браконьєрської поведінки, і самі виступають регуляторами такої поведінки.

Деформації екологічної культури у сфері охорони тваринного світу значною мірою зумовлені усталеними традиціями природокористування, орієнтованими на корисливе отримання доходів від протиправних промислів, а також недоліками сучасної політики держави у сфері охорони довкілля.

У підрозділі 2.3. «Особа злочинця-браконьєра та мотивація її злочинної поведінки» стверджується, що злочинне браконьєрство - це різновид чоловічої злочинності, оскільки майже повністю (близько 99 %) виявлені та засуджені браконьєри - чоловіки, що пояснюється як характером злочинної діяльності, способом вчинення злочинів, так і певними психологічними рисами.

Більше половини засуджених (53,8 %) вчинила браконьєрські посягання у віці 30-49 років. Водночас встановлено, що найактивнішими браконьєрами є особи віком від 25 до 29 років. Констатується невисокий рівень кримінальної активності неповнолітніх браконьєрів (0,6 %) та осіб старше 65 років (0,5 %).

Узагальнено освітній стан засуджених браконьєрів характеризується так: частка осіб, які мають вищу освіту, є незначною - серед засуджених, що мали повну вищу освіту, вона становила 4,8 %, базову вищу - 3,5 %. Більшість має повну загальну середню освіту (51,4 %), базову загальну середню освіту (13,7 %) або професійно-технічну освіту (25,8 %). Частка осіб, що має початкову загальну освіту або не має ніякої, становить 0,8 %.

Особливості морально-психологічних установок браконьєрів полягають у дефектності у таких осіб екологічного світогляду, нерозумінні ними суспільної шкідливості браконьєрства. Традиційність такої діяльності утворює стійке переконання в тому, що фауна - дармовий постачальник продуктів харчування, зокрема риби та м'яса, шкур, хутра. Поверхове знання закономірностей екологічних процесів зумовлює формування у таких осіб корисливо-паразитичної мотивації за рахунок природи.

Аналізуючи риси характеру браконьєрів, слід брати до уваги, що використання ними варварських, винищувальних знарядь та засобів вчинення злочинів свідчить про надзвичайну жорстокість та цинізм таких осіб, що ілюструється авторкою на прикладах із судово-слідчої практики щодо вчинення браконьєрами насильницьких злочинів.

Підкреслюється, що систематичне заняття браконьєрським промислом сприяє закріпленню антисоціальних форм поведінки, робить їх стійкими.

Розділ 3 «Протидія злочинному браконьєрству» складається з трьох підрозділів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Турлова Ю. А. Браконьєрство як загроза тваринному світу України / Ю. А. Турлова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2008. - Серія : Право. - Вип. 11. - С. 356-358.

2. Турлова Ю. А. Стан і тенденції злочинного браконьєрства в Україні / Ю. А. Турлова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2009. - Серія : Право. - Вип. 12. - С. 407-409.

3. Турлова Ю. А. Кримінологічна характеристика браконьєрських посягань, що вчиняються групою осіб / Ю. А. Турлова // Держава і право : зб. наук. праць : Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - Вип. 49. - С. 497-502.

4. Турлова Ю. А. Кримінологічна характеристика особи злочинця-браконьєра / Ю. А. Турлова // Судова апеляція. - 2010. - № 2 (19). - С. 130-136.

5. Турлова Ю. А. Соціальні передумови криміналізації браконьєрства / Ю. А. Турлова // Право України. - 2010. - № 2. - С. 250-257.

6. Турлова Ю. А. Прокуратура як суб'єкт запобіжної діяльності у сфері охорони тваринного світу / Ю. А. Турлова // Органи кримінальної юстиції в системі протидії екологічній злочинності : зб. матеріалів круглого столу. - Херсон : Херсон. юрид. ін.-т ХНУВС, 2009. - С. 40-44.

7. Турлова Ю. А. Щодо кримінологічної характеристики злочинного браконьєрства / Ю. А. Турлова // Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні : всеукр. наук.-практ. конф., (Бровари, 11-12 лют. 2010 р.). - Бровари : Поліцейська фінансово-правова академія ; Чернігів : Чернігівські обереги, 2010. - С. 71-73.

8. Турлова Ю. А. Протидія злочинному браконьєрству: поняття, мета, об'єкт, суб'єкти та основні напрями / Ю. А. Турлова // Теорія і практика сучасного права : міжнар. наук.-практ. конф., (Херсон, 29 жовт. 2010 р.). - Херсон : Айлант, 2010. - Т. 1. - С. 399-401.

Анотація

Турлова Ю. А. Кримінологічна характеристика браконьєрства в Україні та протидія цим злочинам. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2011.

У дисертації проведено комплексне дослідження злочинного браконьєрства як соціального явища. Розглянуто особливості кримінально-правової охорони тваринного світу від браконьєрских посягань, проведений довгостроковий кримінологічний аналіз стану злочинного браконьєрства.

Визначені основні напрями протидії злочинному браконьєрству, запропоновані зміни та доповнення до кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за браконьєрство. Розроблено комплекс загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинним браконьєрським посяганням, обґрунтовано практичні пропозиції та рекомендації, що спрямовані на вдосконалення запобіжної діяльності правоохоронних і природоохоронних органів.

Ключові слова: браконьєрське посягання, злочин, тваринний світ, кримінологічна характеристика, протидія, запобіжні заходи.

Аннотация

Турлова Ю. А. Криминологическая характеристика браконьерства в Украине и противодействие этим преступлениям. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию преступного браконьерства в Украине как социального явления. На основании анализа соответствия криминализации браконьерства разработанным уголовно-правовой наукой предпосылкам криминализации выявлены недостатки уголовно-правовой охраны животного мира от браконьерских посягательств. Так, в ходе исследования установлены пробелы в уголовно-правовых нормах, устанавливающих ответственность за браконьерство, совершенное на особо охраняемых пpиpодных теpритоpиях, в связи с чем предложены соответствующие дополнения к диспозиции статей 248, 249 УК Украины.

Обоснована возможность применения формализации экологического ущерба в случае незаконной охоты и незаконного занятия рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом, сделан вывод о целесообразности установления критериев оценки ущерба как существенного на основе экономических нормативов (такс), что дало бы возможность количественно определить стоимость ущерба, причиненного охотничьим и рыбным ресурсам. К указанным статьям в соответствии с требованиями системно-правовой непротиворечивости криминализации браконьерства предложено примечание следующего содержания: «Существенным в статьях 248, 249 признается ущерб, если размер материальных убытков, причиненных в результате совершения преступления, рассчитываемых на основе определенных законом специальных такс, в двести пятьдесят и более раз превышает необлагаемый минимум доходов граждан».

Определены количественно-качественные показатели преступного браконьерства в период с 1998 по 2009 годы. Отмечается, что преступному браконьерству, как и экологической преступности в целом, присущи процессы латентности, что существенно вуалирует масштабы этого вида преступности. Применение метода экспертного опроса дало возможность оценить уровень латентности незаконной охоты на уровне 94,2 %, а незаконного занятия рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом - 98,7 %.

Определены специфические особенности и тенденции преступного браконьерства: его групповой и массовый характер, приобретение признаков криминального профессионализма, перерастание в организованную преступную деятельность. Особенностью правоприменительной практики является выборочное применение уголовно-правовых норм относительно браконьеров, которые имеют низкий социальный статус и имущественные положение, что находит отражение в официальной статистике.

Исследование оснований закрытия судами дел, а также структура назначенных наказаний за браконьерские посягательства показала ситуацию, когда органы уголовной юстиции не применяют предусмотренные законом санкции за совершение браконьерских преступлений (правоприменительная депенализация). Обосновано утверждение, что частичная декриминализация браконьерских посягательств способствовала бы достижению целей охраны животного мира.