Конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.723:347.451.031.3(477)

12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ

Тищенко Юлія Вікторівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України КОПИЛЕНКО Олександр Любимович, Інститут законодавства Верховної Ради України, директор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, СТЕЦЕНКО Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри державно-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент МЕЛЬНИК Олена Володимирівна, Апарат Верховної Ради України, Головне науково-експертне управління, головний консультант відділу конституційного права та державного будівництва

Захист відбудеться „16” червня 2011 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, Київ, пров. Несторівський, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано „14” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

конституційний право споживач

Актуальність теми дослідження. Із набуттям Україною незалежності, реформуванням її економіки з планової на ринкову, розвитком підприємництва, наповненням ринку споживчими товарами та послугами вітчизняного й іноземного виробництва, проголошенням курсу на всебічне забезпечення прав людини і громадянина виникла нагальна потреба належного законодавчого забезпечення в нашій державі прав споживачів.

Забезпечення прав споживачів - це обов'язок демократичної, соціальної і правової держави та один із критеріїв визначення її як країни з ринковою економікою. Воно має важливе значення для функціонування та розвитку особистості, оскільки з ним пов'язується можливість реалізації багатьох інших прав і свобод. Саме тому Закон України «Про захист прав споживачів» було прийнято ще 12 травня 1991 р. З того часу в Україні було в основному сформовано законодавчу базу з питань забезпечення прав споживачів, що складається з нормативно-правових актів, які містять норми різних галузей права: конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, кримінального тощо. Водночас, внаслідок відсутності вітчизняного досвіду у сфері законодавчого забезпечення прав споживачів, недостатнього наукового забезпечення законотворчого процесу з цього питання національне споживче законодавство сформувалося з певними недоліками (прогалинами, колізіями тощо) та потребує вдосконалення. Підтвердженням цьому є, зокрема, численні зміни, що вносяться до нормативно-правових актів, які регулюють ці питання.

Суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення прав споживачів, мають складний соціально-економічний зміст, у зв'язку з чим вони регулюються нормами багатьох галузей публічного і приватного права. Тому важливим завданням вітчизняної юридичної науки є аналіз стану законодавчого забезпечення прав споживачів і розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

За останні роки в Україні захищено ряд дисертаційних робіт на теми, пов'язані із забезпеченням чи захистом прав споживачів, серед яких, зокрема, дослідження Л. М. Іваненко, Т. О. Кагала, С. О. Косінова, Г. А. Осетинської, О. П. Письменної, Л. Р. Левчук, проте в них зазначені питання аналізувалися з позицій адміністративного, цивільного чи господарського права. Водночас деякі із зазначених науковців (Кагал Т. О., Осетинська Г. А.) наголошували на тому, що суспільні відносини у зазначеній сфері регулюються й нормами конституційного права.

З прийняттям Конституції України 1996 р. суспільні відносини у сфері забезпечення прав споживачів стали об'єктом конституційного регулювання. Тому значний практичний і теоретичний інтерес становить питання про роль конституційного права у законодавчому забезпеченні прав споживачів, що зумовлює завдання вітчизняної конституційно-правової науки щодо здійснення аналізу проблеми конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів. Водночас, її розробка є новим, недостатньо дослідженим напрямом наукового пошуку. Із проблематики забезпечення чи захисту прав споживачів в Україні за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право не захищено жодної дисертації. У конституційно-правовій науковій літературі практично відсутні спеціальні дослідження, де б вона висвітлювалася.

Названі обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичну основу для проведення даного дослідження склали праці відомих українських вчених-юристів із питань конституційного права, теорії держави та права та ряду інших галузей юридичної науки, авторами яких є: М. О. Баймуратов, Ю. М. Бисага, А. З. Георгіца, О. В. Зайчук, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, О. Л. Копиленко, В. В. Кравченко, О. О. Майданник, О. В. Марцеляк, А. Р. Мацюк, Н. Р. Нижник, Н. М. Оніщенко, М. Ф. Орзіх, О. П. Орлюк, В. Ф. Погорілко, Д. М. Притика, О.В.Пушкіна, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, Ю. М. Тодика, В. Л. Федоренко, О. Ф. Фрицький, М. В. Цвік, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми Інституту законодавства Верховної Ради України «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (реєстраційний № 0104U006963).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення і теоретичне осмислення основних проблем конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів в Україні, а також наукове обґрунтування пропозицій щодо його вдосконалення. Поставленою метою обумовлені наступні завдання:

- проаналізувати суспільні відносини у сфері забезпечення прав споживачів як об'єкт конституційно-правого регулювання;

- визначити місце прав споживачів у системі прав і свобод людини та громадянина в Україні;

- дати науково-правову оцінку визначенню поняття «споживач» із позицій конституційного права;

- розглянути конституційно-правове регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів;

- проаналізувати конституційні основи забезпечення прав споживачів;

- дослідити джерела конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів;

- визначити систему і проаналізувати повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, що здійснюють забезпечення прав споживачів в Україні;

- дослідити конституційно-правове регулювання діяльності громадських організацій споживачів;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів в Україні.

Об'єктом дослідження є конституційно-правові відносини, що виникають у сфері забезпечення прав споживачів.

Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою обрано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пошуку, які надали можливість з'ясувати сутність та тенденції розвитку cуспільних відносин, грунтовно проаналізувати об'єкт і предмет дослідження.

Універсальним методом наукового пізнання правових явищ і процесів є діалектичний метод, який дозволив розглядати їх у розвитку та взаємозв'язку, виявляти загальні тенденції та закономірності, особливості конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів.

Застосовуються також методи: системно-функціональний - для аналізу ролі конституційного права у регулюванні суспільних відносин у сфері забезпечення прав споживачів; історико-правового аналізу - для дослідження процесу й особливостей прояву історичних закономірностей конституційно-правового закріплення державної політики у вказаній сфері; порівняльно-правовий - для вивчення співвідношення норм конституційного та інших галузей права, що регулюють споживчі відносини, а також законодавчих актів інших держав з цього питання; формально-юридичний - для обґрунтування сутнісних характеристик змін, що пропонується внести до чинного споживчого законодавства.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних найважливіших науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях:

вперше:

- запропоновано авторське визначення поняття «конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів» як створення за допомогою норм конституційного права необхідних умов для реалізації прав споживачів, а також системи їх гарантування з боку держави, до якої входять інституційні, охоронні та захисні елементи;

- обґрунтовано позицію про те, що поняття «захист прав споживачів» є недостатнім для характеристики суспільних відносин між державою та споживачами, які регулюються конституційно-правовими нормами, і для цих цілей більш слушним видається поняття «забезпечення прав споживачів», що включає закріплення прав споживачів, їх охорону і захист та інституційну систему, до якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, що здійснюють забезпечення прав споживачів, та об'єднання споживачів;

- сформульовано висновок щодо провідної ролі конституційного права у законодавчому забезпеченні прав споживачів;

- визначено місце прав споживачів у системі конституційних прав людини і громадянина. Доведено, що права споживачів є складною конституційно-правовою категорією, що включає ряд політичних, громадянських, соціально-економічних і гуманітарних прав;

- запропоновано авторське визначення державної політики України щодо забезпечення прав споживачів як системної і послідовної діяльності держави з питань закріплення, створення умов для реалізації, охорони та захисту прав споживачів, спрямованої на досягнення такого рівня суспільних відносин у цій сфері, який відповідатиме інтересам кожного споживача і суспільного розвитку України в цілому;

- теоретично узагальнено конституційні основи забезпечення прав споживачів в Україні;

- висвітлено процес трансформації національного законодавства щодо розвитку системи і закріплення повноважень державних органів та органів місцевого самоврядування, що здійснюють забезпечення прав споживачів;

вдосконалено:

- визначення поняття «споживач», яким у конституційному праві пропонується вважати громадянина України або іноземця чи особу без громадянства, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

- класифікацію суспільних відносин у сфері забезпечення прав споживачів. Пропонується виділити дві групи таких відносин. Першу групу складають суспільні відносини у цій сфері, що регулюються нормами публічного права і поділяються на два види: в яких споживачі є учасниками і в яких вони не беруть участі. До другої групи належать цивільно-правові відносини за участю споживачів, що регулюються нормами приватного права;

- підходи до систематизації законодавчої бази з питань забезпечення прав споживачів із позицій конституційного права;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування комплексного характеру інституту забезпечення прав споживачів у системі національного права, зокрема, визначено місце конституційно-правових норм у цьому інституті;

- висновок про необхідність вдосконалення конституційно-правового регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів. Обґрунтовано доцільність розробки і затвердження Верховною Радою України Концепції державної політики щодо забезпечення прав споживачів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки та пропозиції розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження в юридичній науці проблематики законодавчого забезпечення прав споживачів. Вони можуть бути використані під час удосконалення національного законодавства, яке регламентує права людини і громадянина, у діяльності державних органів, а також в учбовому процесі в юридичних та інших навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані під час його обговорення у відділі теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення дисертації доповідалися на: міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький,

13-14 листопада 2009 р.); міжвузівській науково-теоретичній конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (м. Київ, 4 грудня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Планування законодавчої діяльності парламенту» (м. Київ, 22 червня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин» (м. Одеса, 7-8 жовтня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки» (м. Запоріжжя, 14-15 жовтня 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях, та п'яти тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 300 найменувань та налічує 35 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких 179 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлюються рівень наукового розроблення проблематики, зв'язок з науковими темами; визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризуються методи дослідження; формулюється наукова новизна, розкривається практичне значення одержаних результатів, надаються відомості про їх апробацію та публікації автора за темою дисертації, про структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 «Теоретичні основи конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу.

У підрозділі 1.1 «Забезпечення прав споживачів як об'єкт конституційно-правового регулювання» аналізуються суспільні відносини у сфері забезпечення прав споживачів, відзначається їх складний, багатогранний соціально-економічний зміст, що зумовлює особливості їхнього регулювання нормами різних галузей публічного і приватного права. Розглядаються пропоновані в науковій літературі класифікації зазначених суспільних відносин і пропонується авторський підхід до їх класифікації на дві групи. До першої належать суспільні відносини у цій сфері, що регулюються нормами публічного права, які у свою чергу поділяються на два види: в яких споживачі є учасниками і в яких вони не беруть участі; до другої - цивільно-правові відносини за участю споживачів, що регулюються нормами приватного права.

З'ясовується значення конституційного права у регулюванні таких суспільних відносин і обґрунтовується провідна роль його норм у комплексному правовому інституті забезпечення прав споживачів, що зумовлюється основоположним (провідним) характером конституційного права стосовно інших галузей права.

На основі аналізу різних наукових підходів щодо місця прав споживачів у системі прав людини і громадянина, їх класифікації доводиться, що права споживачів є за змістом складною конституційно-правовою категорією, яка включає ряд політичних, економічних, соціальних і гуманітарних прав. Зокрема, право споживачів на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів) належить до політичних прав людини. До громадянських прав можна віднести права на захист своїх прав державою і на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав. Права на належну якість продукції та обслуговування; на безпеку продукції; на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством, належать до соціально-економічних прав. Право на інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) можна одночасно віднести до політичних прав, як складову загального права на інформацію, і до соціально-економічних, враховуючи характер інформації, про яку йдеться. Право на споживчу освіту пропонується класифікувати як гуманітарне право. Наголошується на тому, що національне законодавство вводить всі зазначені види прав до єдиної системи прав людини у відповідності до Резолюції 41/117 Генеральної Асамблеї ООН «Неподільність та взаємозалежність економічних, соціальних, культурних, цивільних та політичних прав», в якій йдеться про те, що всі права людини і основні свободи є неподільними та взаємозалежними, а розвиток і захист однієї категорії прав ніколи не може слугувати приводом чи виправданням для звільнення держави від розвитку та захисту інших прав. Крім того, зазначається, що права споживачів мають прямий та опосередкований зв'язок з іншими правами людини: на освіту, на охорону здоров'я, на достатній життєвий рівень, на життя та іншими, виступає умовою їх реалізації.

Аналізуються поняття «забезпечення прав споживачів» та «захист прав споживачів» і формулюється висновок про те, що останнє поняття є недостатнім для характеристики суспільних відносин між державою та споживачами, які регулюються конституційно-правовими нормами, і для цих цілей більш слушним видається поняття «забезпечення прав споживачів», що включає закріплення прав споживачів, їхню охорону і захист, інституційну систему, до якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, що здійснюють забезпечення прав споживачів, та об'єднання споживачів.

Досліджується поняття «конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів» і пропонується його визначення як створення за допомогою норм конституційного права необхідних умов для реалізації прав споживачів, а також системи їхнього гарантування з боку держави, до якої входять інституційні, охоронні та захисні елементи.

У підрозділі 1.2 «Проблема визначення поняття «споживач» у конституційному праві» проводиться дослідження зазначеного поняття. Встановлено, що з конституційно-правової точки зору воно не аналізувалося, на відміну від науки цивільного та господарського права. На основі дослідження національного законодавства робиться висновок про те, що в ньому містяться різні визначення поняття «споживач» стосовно фізичної особи, що не можна визнати правильним, оскільки це ускладнює застосування законодавчих приписів. Звертається також увага на те, що в національному законодавстві поняття «споживач», вживається у широкому (у цивільному та господарському праві) значенні, охоплюючи фізичних та юридичних осіб, і у вузькому (конституційне право), що включає лише фізичних осіб.

Обґрунтовується висновок, що визначення поняття «споживач» у Законі України «Про захист прав споживачів» потребує певного вдосконалення, оскільки його юридична кваліфікація зводиться до змісту цивільно-правового поняття «фізична особа». Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних, тобто приватних відносин. У даному випадку мова йде про людину як учасника публічних відносин. У конституційному праві для цих цілей, зазвичай, використовується словосполучення «громадянин, іноземець або особа без громадянства». У зв'язку з цим пропонується вважати у конституційному праві споживачем громадянина України або іноземця чи особу без громадянства, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У підрозділі 1.3 «Конституційно-правове регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів» зазначається, що державна політика щодо забезпечення прав споживачів знайшла своє закріплення на найвищому - конституційному рівні. Закон «Про захист прав споживачів» став першим конституційно-правовим законодавчим актом, в якому йшлося про державну політику України у вказаній сфері. Надалі конституційно-правове регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів здійснювалося Конституцією України, іншими законами, нормативно-правовими актами глави держави, уряду, центральних органів виконавчої влади, міжнародними договорами України тощо.

Основним суб'єктом конституційно-правового регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів в Україні є парламент, до повноважень якого згідно з п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України віднесено визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики (а отже і засад державної політики щодо забезпечення прав споживачів). Участь інших суб'єктів у даному процесі є похідною, певною мірою субсидіарною, тобто такою, що доповнює і розширює вже визначені парламентом засади цієї політики.

Чинне законодавство не містить визначення «державна політика щодо забезпечення прав споживачів». Пропонується його авторське визначення як системної і послідовної діяльності держави з питань закріплення, створення умов для реалізації, охорони та захисту прав споживачів, спрямованої на досягнення такого рівня суспільних відносин у цій сфері, який відповідатиме інтересам кожного споживача і суспільного розвитку України в цілому.

Конституційно-правове регулювання державної політики у цій сфері забезпечує прозорий і контрольований перехід від прийняття політичних рішень до їх практичної реалізації, стабільність державної політики, зниження негативного впливу суб'єктивного фактора при прийнятті рішень, особливо на рівні виконавчої влади, суттєве підвищення ефективності споживчого законодавства. Однак, не завжди вдається вибудувати системну і послідовну державну політику у даній сфері. Не у всіх випадках питання забезпечення прав споживачів знаходять своє вираження в основоположних законодавчих актах, що закріплюють засади державної політики в цілому, чи з питань прав людини.

Членство України в ООН, її орієнтація на інтеграцію до Європейського Союзу зумовлюють потребу приведення державної політики у всіх сферах суспільного і державного життя (у тому числі й у сфері забезпечення прав споживачів) у відповідність до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та права ЄС, зокрема, до Керівних принципів для захисту прав споживачів, схвалених Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 р. (розширених у 1999 р.) та Хартії захисту споживачів, прийнятій Консультативною Асамблеєю ЄС у 1973 р.

Наводиться досвід деяких іноземних держав щодо визначення державної політики у даній сфері.

Наголошується на тому, що приведення державної політики України щодо забезпечення прав споживачів у відповідність до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також врахування позитивного досвіду з цього питання інших держав сприятимуть створенню належних умов для реалізації прав споживачів у нашій державі.

Розділ 2 «Питання забезпечення прав споживачів у джерелах конституційного права» містить три підрозділи та висновки до розділу.

У підрозділі 2.1 «Конституційні основи забезпечення прав споживачів» теоретично узагальнюються конституційні основи забезпечення прав споживачів в Україні та іноземний досвід його конституційного регулювання. Аналізується роль і місце Конституції України у конституційно-правовому регулюванні забезпечення прав споживачів. Відзначено її чільне місце серед нормативно-правових актів, що здійснюють регулювання суспільних відносин у цій сфері. Роль конституційного регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення прав споживачів полягає також у тому, що воно є важливим засобом забезпечення єдності національного законодавства. Правові категорії, що вводяться конституційним правом, характеризуються вищим рівнем абстрактного узагальнення та універсалізації і, відповідно, повинні в різних галузях права означати одне і те саме.

У Конституції України від 28 червня 1996 р., вперше на конституційному рівні визначено важливі для споживачів базові правові засади. Зокрема, згідно зі ст. 42 Основного Закону держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Водночас права споживачів забезпечуються й іншими конституційними нормами, що містяться в статтях 22, 26, 47-50, 53, 55, 57, 92, 157 Конституції України тощо.

Конституції деяких європейських держав: Португальської Республіки, Королівства Іспанії, Норвезького Королівства, Республіки Польща, Республіки Болгарія, Грузії, Литовської Республіки також містять норми щодо забезпечення прав споживачів. Заслуговує на увагу, насамперед, досвід з цього питання Португальської Республіки, Конституція якої містить окрему ст. 60 «Права споживачів». Все ж конституції більшості європейських держав не містять норм, які б безпосередньо регулювали забезпечення прав споживачів. Наявність у Конституції України відповідних положень з цього питання свідчить про прогресивність нашого Основного Закону.

Проте деякі конституційні положення, що стосуються забезпечення прав споживачів, потребують вдосконалення. Це стосується, зокрема, ч. 4 ст. 42 Основного Закону України, згідно з якою держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності організацій споживачів. У наведеному положенні не вживається термін «товари». Водночас, у міжнародному праві продукція, послуги і роботи розуміються як різновиди товару. У зв'язку з цим пропонується під час подальшого здійснення конституційної реформи внести зміну до зазначеного конституційного припису, передбачивши, що держава здійснює контроль за якістю і безпечністю товарів (продукції, послуг, робіт). Потребує вдосконалення, на наш погляд, і положення ч. 2 ст. 50 Конституції України. Адже Конституція має гарантувати право вільного доступу до інформації не лише про якість харчових продуктів і предметів побуту та право на її поширення, а про товари взагалі, що, безумовно, включає і інформацію про їх якість, а також про виробників товарів. Варто доповнити п. 3 ст. 116 Основного Закону, яким визначено повноваження КМУ щодо забезпечення проведення політики у певних сферах суспільного життя, словами «забезпечення прав споживачів».

Врахування під час удосконалення зазначених конституційних положень позитивного досвіду конституційного регулювання забезпечення прав споживачів вказаних європейських держав сприятиме підвищенню ефективності конституційного законодавства в цій сфері.

У підрозділі 2.2 «Питання забезпечення прав споживачів у Законі України «Про захист прав споживачів» досліджується історія розроблення і прийняття зазначеного Закону, визначається його місце серед інших джерел конституційного права, що здійснюють правове регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення прав споживачів, наводяться оцінки науковців щодо значення його прийняття. Аналізується зміст зазначеного Закону з позицій конституційного права, а також у порівнянні зі змістом подібних законів деяких інших держав. Наголошується, що прийняття і зміст першої редакції Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. засвідчили, що наша держава прагне врахувати загальновизнані вимоги щодо забезпечення інтересів споживачів, викладені у Керівних принципах ООН для захисту інтересів споживачів.

Цей Закон започаткував формування законодавчої бази щодо забезпечення прав споживачів в Україні. Ним передбачено цілу систему способів забезпечення прав споживачів. Поряд з індивідуальним захистом прав та інтересів споживачів Законом створено умови і для їх захисту громадськими організаціями споживачів (об'єднанням споживачів), яким присвячено цілий розділ.

Досліджуються зміни до Закону «Про захист прав споживачів», що вносилися протягом його дії, та встановлено, що їхнім результатом є поступове наближення його змісту до міжнародних стандартів щодо забезпечення прав споживачів. Водночас, чинна редакція Закону відкрита для подальшого вдосконалення.

Аналізуються законопроекти, спрямовані на вдосконалення положень Закону «Про захист прав споживачів», що перебувають на розгляді Верховної Ради України, а також пропозиції з цього питання, висловлені науковцями.

Науково обґрунтовуються та формулюються авторські пропозиції щодо вдосконалення цього Закону.

У підрозділі 2.3 «Конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів іншими джерелами конституційного права» наголошується на тому, що конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів здійснюється не лише Конституцією України та Законом України «Про захист прав споживачів», а й іншими джерелами конституційного права.

Звертається увага на те, що за базою даних Верховної Ради України за роки незалежності України було прийнято понад 5 тисяч нормативно-правових документів, в яких вживається термін «споживач». У тому числі понад 270 законів, 190 указів Президента України, 900 постанов уряду тощо. Зазначається, що конституційно-правове регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення прав споживачів здійснюють не всі названі вище акти, а лише ті з них, що містять норми конституційного права. До таких джерел належать нормативно-правові акти, в яких закріплюються державна політика з цього питання, права споживачів та їх гарантії, повноваження державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій споживачів у даній сфері, регулюються питання інформації про товари, споживчої освіти тощо. Зрозуміло, що конституційно-правове регулювання суспільних відносини у сфері забезпечення прав споживачів здійснюється не лише нормативно-правовими актами, в яких вживається термін «споживач», а й іншими джерелами конституційного права, спрямованими на забезпечення прав людини і громадянина в цілому.

Аналізується зміст зазначених джерел права з конституційно-правових позицій. Відзначається достатньо активна нормотворчість у сфері забезпечення прав споживачів і водночас звертається увага на недоліки національного законодавства з цього питання. Встановлено, що повністю сформувати законодавчу базу з питань забезпечення прав споживачів в Україні не вдалося. Зокрема, не прийнято закони про загальну безпеку продукції, про захист прав пацієнтів, про страхову медицину тощо. Важливою проблемою конституційно-правового регулювання забезпечення захисту прав споживачів є усунення юридичних колізій, що мають місце між нормами як окремих законів, так і законів і підзаконних актів. На практиці мають місце випадки, коли центральні органи виконавчої влади видають і застосовують нормативно-правові акти без їх державної реєстрації, а також випадки прийняття органами місцевого самоврядування рішень, що перевищують їхні повноваження тощо.

Вдосконалення законодавства з питань забезпечення прав споживачів має включати приведення його у відповідність до норм міжнародного права.

Розділ 3 «Інституційно-правова система забезпечення прав споживачів в Україні».

У підрозділі 3.1 «Система і повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, що здійснюють забезпечення прав споживачів в Україні» зазначається, що для належного забезпечення прав споживачів важливою є наявність відповідної системи державних органів та органів місцевого самоврядування, наділених певними повноваженнями у цій сфері. Нині в Україні створена і функціонує така система, що включає главу держави, парламент, органи виконавчої влади, прокуратуру, суди, органи місцевого самоврядування тощо.

Водночас робиться висновок, що повноваження і діяльність органів, які здійснюють забезпечення прав споживачів, потребують удосконалення. Це, зокрема, стосується здійснення парламентського контролю за виконанням законодавства щодо забезпечення прав споживачів. Аналіз матеріалів парламентських слухань, проведених Верховною Радою України, засвідчив, що законодавцями цьому питанню не було приділено належної уваги. Жодні парламентські слухання не були спеціально присвячені проблемі забезпечення прав споживачів. Невдалою видається назва Розділу IV Закону України «Про захист прав споживачів» - «Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів». Аналіз змісту даного Розділу свідчить про те, що в ньому йдеться про органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Крім того, коло врегульованих у ньому питань ширше за захист прав споживачів. Тому для цього Розділу видається більш доцільною назва «Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав споживачів». Водночас у ньому потрібно визначити повноваження уряду у сфері забезпечення прав споживачів, оскільки його роль у такому забезпеченні є однією із найвагоміших.

Зазначається, що важливим для належного забезпечення прав споживачів було створення системи спеціальних державних органів, безпосередньо відповідальних за забезпечення цих прав. Однак їх постійна реорганізація ускладнює забезпечення прав споживачів у нашій державі.

У підрозділі 3.2 «Конституційно-правове регулювання діяльності громадських організацій споживачів» аналізується унормування джерелами конституційного права повноважень громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) як важливої ланки інституційної системи забезпечення прав споживачів. Відзначається, що ефективність їх діяльності значною мірою залежить від належного конституційно-правового регулювання. У ст. 42 Конституції України закріплено обов'язок держави сприяти діяльності громадських організацій споживачів. Значну увагу діяльності об'єднань споживачів приділено у Законі України «Про захист прав споживачів», в якому їм присвячено окремий Розділ ІІІ.

Аналізуються підходи, які передбачені щодо підтримки діяльності громадських організацій споживачів у Керівних принципах ООН для захисту інтересів споживачів, висвітлюється досвід інших держав з цього питання.

Виявлено недоліки, що мають місце у конституційно-правовому регулюванні діяльності об'єднань споживачів. Так, у Законі України «Про захист прав споживачів» необґрунтовано обмежено право об'єднань споживачів одержувати інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань, лише від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; двічі по-різному у ст. 4 та ч. 1 ст. 24 закріплено право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів); у ст. 5 не згадано об'єднання споживачів серед органів, що здійснюють захист споживачів; у ч. 3 ст. 24 встановлено обов'язок держави підтримувати діяльність об'єднань споживачів, однак не передбачено форми такої підтримки тощо. Крім того, не всі закони, спрямовані на забезпечення прав споживачів, містять положення щодо об'єднань споживачів.

Усунення зазначених недоліків і вдосконалення конституційно-правового регулювання суспільних відносин, учасником яких є громадські організації споживачів (об'єднання споживачів), створить підґрунтя для більш ефективного використання їхнього потенціалу у забезпеченні прав споживачів, а в кінцевому рахунку сприятиме формуванню в Україні громадянського суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукової задачі, що виявляється у комплексному дослідженні конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів в Україні. У висновках дисертантом на основі аналізу джерел конституційного права України, міжнародних актів, нормативно-правових актів іноземних держав, практики застосування норм вітчизняного права, наукової літератури з питань забезпечення прав споживачів викладено основні результати дослідження, які характеризуються теоретичним і практичним значенням та на підставі яких окреслені положення наукової новизни, що винесені на захист. Зокрема, зроблено наступні висновки.

1. Суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення прав споживачів, мають складний, багатогранний соціально-економічний зміст, у зв'язку з чим прямо чи опосередковано регулюються нормами багатьох галузей публічного і приватного права, серед яких провідну роль відіграє конституційне право.

2. Права споживачів є складною конституційно-правовою категорією, що включає ряд політичних, громадянських, соціально-економічних і гуманітарних прав. Так, 1) до політичних прав людини належить право об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів); 2) до громадянських - права на захист своїх прав державою, на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 3) до соціально-економічних - права на належну якість продукції та обслуговування; на безпеку продукції; на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості; 4) до гуманітарних прав - право на споживчу освіту. Право на інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) можна одночасно віднести до політичних прав, як складову загального права на інформацію, і до соціально-економічних, враховуючи характер інформації, про яку йдеться.

3. У конституційному праві термін «споживач» вживається у значенні, відмінному від його розуміння в цивільному і господарському праві. Якщо в цивільному і господарському праві споживачами визнаються фізичні та юридичні особи, то в конституційному праві споживачем слід вважати громадянина України, іноземця чи особу без громадянства, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

4. Встановлено, що конституційно-правове регулювання державної політики у сфері забезпечення прав споживачів сприяє вирішенню проблем у цій сфері: забезпечує прозорий і контрольований перехід від прийняття політичних рішень до їх практичної реалізації, стабільність державної політики, зниження негативного впливу суб'єктивного фактора при прийнятті рішень, особливо на рівні виконавчої влади, суттєве підвищення ефективності споживчого законодавства. Водночас, на відміну від Конституції України, питання забезпечення прав споживачів не завжди згадуються в основоположних законодавчих актах, що закріплюють засади державної політики в цілому, чи з питань прав людини. Зокрема, вони відсутні у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р., Засадах державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757-XIV тощо.

5. Основоположною складовою нормативно-правової бази з питань забезпечення прав споживачів є Конституція України, яка визначає важливі для споживачів базові правові засади. Деякі конституційні положення, що безпосередньо стосуються забезпечення прав споживачів, потребують вдосконалення. Врахування при цьому позитивного досвіду конституційного регулювання забезпечення прав споживачів інших європейських держав сприятиме підвищенню ефективності конституційного законодавства в цій сфері.

6. Джерелами конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів, крім Конституції України, є Закон України «Про захист прав споживачів», інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, чинні міжнародні договори України, що містять норми конституційного права, та ін. Доведено, що Закон України «Про захист прав споживачів» в основному враховує загальновизнані міжнародні стандарти, викладені в документах ООН та ЄС. Водночас, нормативно-правова база з питань забезпечення прав споживачів потребує вдосконалення: усунення прогалин, колізій тощо.

7. Для належного забезпечення прав споживачів важливим є наявність не лише ефективного законодавства, а й відповідної системи державних органів та органів місцевого самоврядування, наділених певними повноваженнями у цій сфері. Нині в Україні таку систему в основному сформовано. Вона включає главу держави, парламент, органи виконавчої влади, прокуратуру, суди, органи місцевого самоврядування. Важливе місце в ній посідають спеціальні державні органи із забезпечення прав споживачів, проте їхня постійна реорганізація послаблює рівень забезпечення прав споживачів в нашій державі. Крім того, повноваження і діяльність органів, які здійснюють забезпечення прав споживачів, потребують удосконалення.

8. Діяльність громадських організацій споживачів є важливою гарантією забезпечення їхніх прав. Її ефективність значною мірою залежить від належного конституційно-правового регулювання. Науково обґрунтовано та сформовано пропозиції щодо вдосконалення такого регулювання.

9. За підсумками дослідження розроблено такі пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з питань забезпечення прав споживачів:

до Конституції України внести наступні зміни:

- ч. 4 ст. 42 Конституції України викласти в такій редакції: «Держава забезпечує права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю товарів (продукції, послуг, робіт), сприяє діяльності громадських організацій споживачів»;

- ч. 2 ст. 50 викласти в такій редакції: «Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про товари (продукцію, роботи, послуги) та їх виробників, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена»;

- п. 3 ч. 1 ст. 116 після слів «політики у сферах праці й зайнятості населення» доповнити словами «забезпечення прав споживачів»;

до Закону України «Про захист прав споживачів» внести такі зміни:

- у п 22 ст. 1 термін «фізична особа» замінити словами «громадянин України, іноземець чи особа без громадянства»;

- ч. 1 ст. 4 доповнити новими пунктами, які б передбачали право на вибір продукції та право на споживчу освіту;

- п. 7 ч. 1 ст. 4 виключити;

- ч. 3 ст. 5 після слів «органи місцевого самоврядування» доповнити словами «громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)»;

- поновити в ньому статтю «Гарантований рівень споживання», передбачивши в ній запровадження компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг споживачам, про що йшлося ч. 3 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 15 грудня 1993 р.;

- назву Розділу IV «Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів» змінити на назву «Діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав споживачів»;

- Розділ IV доповнити новою статтею «Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення прав споживачів»;

- п. 3 ч. 1 ст. 25 викласти у такій редакції: «одержувати інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань, від розпорядників інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- п. 6 ч. 1 ст. 25 викласти у такій редакції: «вносити пропозиції щодо розроблення нормативно-правових документів, спрямованих на забезпечення прав споживачів»;

- п. 12 ч. 1 ст. 25 викласти у такій редакції: «інформувати громадськість із будь-яких питань забезпечення прав споживачів».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тищенко Ю. В. Визначення поняття «споживач» у конституційному праві / Ю. В. Тищенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 10. - С. 160-167.

2. Тищенко Ю. В. Конституційно-правове регулювання державної політики України щодо забезпечення прав споживачів / Ю. В. Тищенко // Університетські наукові записки. - Хмельницький, 2010. - № 4(36). - С. 17-24.

3. Тищенко Ю. Забезпечення прав споживачів як об'єкт конституційно-правового регулювання / Ю. В. Тищенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. -2011. - № 1(4). - С. 59-66.

4. Тищенко Ю. В. Питання забезпечення прав споживачів у Законі України «Про захист прав споживачів» / Ю. В. Тищенко // Правничий вісник Університету «КРОК». - 2011. - Випуск 7. - С. 46-52.

5. Тищенко Ю. В. Питання забезпечення прав споживачів у Конституції України / Ю. В. Тищенко // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2011. - № 1. - С. 66-70.

6. Тищенко Ю. В. Конституційно-правове регулювання діяльності громадських організацій споживачів / Ю. В. Тищенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2011. - № 2(5). - С. 35-40.

7. Тищенко Ю. В. Конституційні основи забезпечення прав споживачів в Україні / Ю. В. Тищенко // Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез міжнар. наук. конф. [«Восьмі осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 13-14 лист. 2009 р.). - Хмельницький : Хмельниц. ун-т управ. та права, 2009. - С. 196-198.

8. Тищенко Ю. В. Європейській досвід конституційного регулювання забезпечення прав споживачів / Ю. В. Тищенко // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні : матеріали міжвуз. наук.-теорет. конф., (Київ, 4 груд. 2009 р.). - К. : Київ. нац. ун-т внут. справ, 2009. - Ч. 2. - 2009. - С. 218-220.

9. Тищенко Ю. В. Конституційно-правове забезпечення прав споживачів в Україні / Ю. В. Тищенко // Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Одеса, 7-8 жовт. 2010 р.). - Одеса : Причорномор. фундац. права, 2010. - Ч. 1. - 2010. - С. 59-60.

10. Тищенко Ю. В. Питання захисту прав споживачів в Конституції України / Ю. В. Тищенко // Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Запоріжжя, 14-15 жовт. 2010 р.). - Запоріжжя : Істина, 2010. - Ч. 1. - 2010. - С. 66-68.

11. Тищенко Ю. В. Законодавче забезпечення прав споживачів як об'єкт перспективного планування законодавчої діяльності парламенту України / Ю. В. Тищенко // Планування законодавчої діяльності парламенту : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, Інститут законодавства Верховної Ради України, 22 черв. 2010 р.) / за заг. ред. В. О.Зайчука. - К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2011. - С. 65-66.

АНОТАЦІЯ

Тищенко Ю. В. Конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено аналізу конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів в Україні.

У роботі досліджено зміст понять «споживач», «забезпечення прав споживачів», «конституційно-правове регулювання забезпечення прав споживачів» та сформульовано їх авторські визначення. Проаналізовано суспільні відносини у сфері забезпечення прав споживачів як об'єкт конституційно-правого регулювання та здійснено їх класифікацію. Визначено місце прав споживачів у системі прав людини і громадянина. Розглянуто зміст конституційно-правового регулювання державної політики щодо забезпечення прав споживачів та сформульовано її визначення. Проаналізовано конституційні основи забезпечення прав споживачів. Досліджено джерела конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів. Проаналізовано досвід інших європейських держав щодо конституційного регулювання забезпечення прав споживачів. Визначено систему і проаналізовано повноваження державних органів, що здійснюють забезпечення прав споживачів в Україні. Досліджено конституційно-правове регулювання діяльності громадських організацій споживачів. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання забезпечення прав споживачів в Україні.

Ключові слова: споживач, права споживачів, забезпечення прав споживачів, захист прав споживачів, державна політика щодо забезпечення прав споживачів, конституційно-правове регулювання прав споживачів, об'єднання споживачів.

АННОТАЦИЯ

Тищенко Ю. В. Конституционно-правовое регулирование обеспечения прав потребителей в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена анализу конституционно-правового регулирования обеспечения прав потребителей в Украине.

В работе осуществлён анализ общественных отношений с участием потребителей. Установлено, что данные отношения имеют сложный, комплексный характер, что даёт возможность классифицировать их на две группы: гражданско-правовые отношения с участием потребителей, которые регулируются частным правом, и общественные отношения в данной сфере, регулируемые публичным правом и делящиеся на два вида: отношения, в которых потребители участвуют и в которых они не участвуют.

Определено место прав потребителей в системе прав человека и гражданина. Установлено, что права потребителей по их содержанию являются сложной конституционно-правовой категорией, включающей ряд политических, гражданских, социально-экономических и гуманитарных прав.

Проанализировано понятия «обеспечение прав потребителей» и «защита прав потребителей» и обосновано вывод, что последнее понятие является недостаточным для характеристики общественных отношений между государством и потребителями, которые регулируются конституционно-правовыми нормами. Для этих целей более целесообразным представляется понятие «обеспечение прав потребителей», которое включает закрепление прав потребителей, их охрану и защиту, и институционную систему, включающую государственные органы, органы местного самоуправления, которые осуществляют обеспечение прав потребителей, и объединения потребителей.

...