Цивільно-правова відповідальність за порушення права на інформацію

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347. 122: 007

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ

Ясечко Світлана Вадимівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Петров Євген Вікторович,Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка,завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович,Міжрегіональна фінансово-юридична академія, завідувач кафедри господарського права;

кандидат юридичних наук Дідук Алла Григорівна,Національний університет державної податкової служби України,доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 21 травня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.700.02 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 18 квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є. О. Мічурін



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена потребою посилити охорону інформаційних прав і визначити теоретичні аспекти та практичні прояви цивільно-правової відповідальності за їх порушення. З прийняттям Цивільного кодексу (далі - ЦК) України започатковано нові підходи до вдосконалення актів цивільного законодавства відповідно до соціально-економічних умов, що змінилися, з одного боку, у напрямку його гармонізації із цивільним законодавством Європейського Союзу на тих засадах, які визначені Законом України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо посилення роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», а з іншого - у напрямку збереження цінності положень Конституції України та випробуваних практикою положень ЦК України як основного акта цивільного законодавства України.

Водночас регулювання відносин, що виникають в інформаційній сфері, має певні недоліки, які полягають у тому, що окремим видам інформації присвячено невиправдано малу кількість норм. Не досить чітко встановлений механізм охорони порушених прав на інформацію і притягнення порушників до цивільно-правової відповідальності. Відсутність теоретичного розроблення проблем цивільної відповідальності щодо її окремих видів (зокрема, щодо порушення права на інформацію) негативно впливає на правотворчу і правозастосовну діяльність, що призводить до зниження ефективності охорони прав осіб. Утім важливою є наявність загальних праць, присвячених цивільної відповідальності, наприклад, І.С.Канзафарової - «Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні» (2007), О.В.Церковної - «Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди» (2008), що створює базу для спеціальних досліджень цивільної відповідальності. На практиці виникають численні складнощі в застосуванні норм законодавства, які забезпечують охорону суб'єктивних прав і цей аспект також потребує висвітлення і теоретичних узагальнень.

Відповідальність за порушення права на інформацію досліджували вітчизняні вчені-правники: Ч. Н. Азімов, В. А. Васильєва, О. В. Дзера, В. І. Жуков, І. С. Канзафарова, Т. С. Ківалова, О. В. Кохановська, Л. О. Красавчикова, О. О. Красавчиков, В. В. Луць, Є.О.Мічурін, Є. В. Петров, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка та ін.

Однак практично ніхто окремо не розглядав проблеми визначення цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію з урахуванням оновлення цивільного законодавства. Вивчення та аналіз праць згаданих науковців дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та проаналізувати її окремі аспекти, що постали на сучасному етапі, а також окреслити шляхи їх вирішення.

У ЦК України вперше регламентовано право на інформацію серед інших цивільних прав, утім низка аспектів потребує вдосконалення. В ряді випадків втілення цих норм потребує субсидіарного застосування положень спеціального законодавства, а при притягненні до цивільно-правової відповідальності - норм глави 82 ЦК України.

Усі ці проблемні аспекти потребують визначення теоретичних основ цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію, що в цілому вказує на актуальність обраної теми і нагальну потребу в проведенні спеціального наукового дослідження з цієї тематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до програми Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми побудови демократичної, соціальної, правової держави відповідно до положень Конституції України» (номер державної реєстрації 0101U00195), п. 2.10 наказу МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 «Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2005-2009 рр.», п. 9.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р., а також безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу на 2006-2010 рр. ХНУВС.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення теоретичних основ цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію, розробка на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

У зв'язку з поставленою метою автором вирішувалися такі завдання:

? встановлення поняття інформації, її елементів за законодавством України, вдосконалення доктринальних уявлень про правову природу інформації;

? з'ясування особливостей окремих видів інформації та порушення прав на неї; цивільний правовий відповідальність інформація

виявлення характерних особливостей суб'єктивного права на інформацію;

? визначення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію;

? встановлення видів порушень суб'єктивних прав на інформацію та охоронюваних законом інтересів;

? встановлення видів цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію.

Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини стосовно відповідальності за порушення права на інформацію.

Предметом дослідження є цивільно-правова відповідальність за порушення права на інформацію.

Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувалася низка загальнонаукових та спеціальних наукових методів. Їх вибір зумовлений особливостями об'єкта, предмета, мети і завдань наукового пошуку.

Основним серед загальнонаукових методів дослідження став системний метод, згідно з яким цивільна відповідальність за порушення права на інформацію розглядалася у взаємозв'язку та взаємному доповненні її складових елементів та у зв'язку з іншими подібними явищами. За допомогою діалектичного методу встановлено сутність відповідальності за порушення права на інформацію, зокрема, через аналіз конструкцій відповідальності без вини та винної відповідальності.

Серед спеціальних наукових методів використовувалися методи логічного, комплексного, системно-структурного і порівняльного аналізу та синтезу. При цьому метод аналізу використовувався для встановлення видів порушень права на інформацію, а також при визначенні складу цих порушень, їх наслідків та умов відповідальності. Системно-структурний аналіз застосовувався для встановлення місця норм, що регулюють інформаційні правовідносини, у системі норм цивільного законодавства України. Крім того - при дослідженні взаємозв'язку зазначених норм та норм спеціального законодавства, що регулюють ці правовідносини.

Порівняльний метод використовувався при дослідженні відносин цивільної відповідальності, зокрема, що стосуються права на інформацію у чинному ЦК України, радянському цивільному законодавстві, а також законодавстві інших країн.

Комплексний метод дозволив розглянути сферу застосування цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію в аспекті відповідальності у праві і цивільної відповідальності зокрема, підходів та поглядів на її сутність.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим спеціальним дослідженням цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію, в якому визначено її специфіку та на цій основі надано науково-обґрунтовані рекомендації із вдосконалення чинного законодавства про інформацію та відповідальність за порушення права на неї.

На підставі одержаних результатів сформульовано низку наукових положень, які відображують наукову новизну:

вперше:

1) сформульовано авторське поняття цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію як санкцій майнового чи немайнового характеру, які викликають негативні наслідки для порушника з метою відновлення порушеного права на інформацію, компенсації завданої шкоди та збитків;

удосконалено:

2) підхід, згідно з яким масова інформація регулюється цивільним правом: по-перше, у частині здійснення права на таку інформацію - нормами авторського права; по-друге, нормами про деліктні зобов'язання - у разі порушення права на інформацію, поширення недостовірної та помилкової інформації;

3) наукове положення про правові режими інформації. Надано нові аргументи щодо практичної необхідності виділення режимів інформації - публічно-правового та приватноправового. У кожному випадку слід виявляти сутність правових відносин, що виникають із приводу інформації, що важливо для застосування правових санкцій: цивільно-правових в одному випадку та публічно-правових - в іншому;

дістали подальшого розвитку:

4) доктринальне визначення інформації (як об'єкта правовідносин), згідно з яким інформація - це нематеріальні та неспоживчі за своєю суттю, нерозривно пов'язані з конкретним матеріальним носієм або збережені за суб'єктом, який їх передає, відомості та повідомлення, що мають кількісні і якісні характеристики та здатні мати товарну чи іншу цінність, а в разі протиправного використання можуть завдавати збитку та моральної шкоди;

5) позиція, що право на інформацію в об'єктивному розумінні є системою норм права, які регулюють відносини в інформаційній сфері, а в суб'єктивному розумінні являє собою належні учасникам інформаційних правовідносин суб'єктивні права, охоронювані законом інтереси та юридичні обов'язки, порушення (невиконання) яких здатне призвести до негативних правових наслідків для порушників;

6) положення про те, що матеріальний зміст правових відносин в інформаційній сфері складає пошук, отримання, надання, поширення інформації. Пропонується розглядати це як основні складові здійснення права на інформацію, які визначають юридичну сутність інформаційних правовідносин;

7) ідея про необхідність розмежування категорій «звільнення від відповідальності» та «підстави, які виключають притягнення до відповідальності». Звільнення від відповідальності можливе лише тоді, коли були підстави для притягнення до неї. В іншому разі може йтися лише про підстави, які виключають притягнення до відповідальності.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України, а також правозастосовної практики захисту прав на інформацію.

Результати дослідження можуть бути використані в: науково-дослідній сфері - для подальшого вдосконалення механізму цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію; сфері правотворчості - для вдосконалення деяких норм цивільного законодавства України та законів України про інформацію; навчально-методичній роботі - для підготовки навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій з цивільного права, інформаційного права, при читанні спецкурсу «Інформаційне законодавство України» тощо.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено та обговорено на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, МВС України (м. Харків).

Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 24 травня 2008 р.), «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 31, травня 2008 р., 23 травня 2009 р., 22 травня 2010 р.), IV Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 4-6 квітня 2009 р.), «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (м. Донецьк, 14 листопада 2008 р., 27 листопада 2009 р.), «Цивільно-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 26 листопада 2010 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні практичних занять з відповідних тем курсу цивільного права, керівництві курсовими, дипломними роботами тощо.

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження відображені в п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для спеціальності «правознавство», та у восьми тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел який складається з 311 найменувань. Обсяг рукопису становить 224 сторінки тексту, із них основного тексту - 196 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета і завдання дослідження, його об'єкт та предмет, визначається методологія роботи, формулюється наукова новизна отриманих результатів, зазначається їх практичне значення, апробація та вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Цивільно-правова природа прав на інформацію» присвячено аналізу інформації як об'єкту цивільного права, формулюванню авторського поняття інформації, визначенню її ознак, висвітленню класифікації інформації, визначенню правового режиму інформації.

У підрозділі 1.1 «Особливості інформації як об'єкта цивільного права» у загальному вигляді сформульовано правові проблеми, що виникають у сфері регулювання інформації як об'єкта цивільного права. Головна проблема, яка й визначила основний напрям дисертаційного дослідження, полягає в тому, що існуюче правове визначення інформації (ст. 200 ЦК України) повною мірою не відображає її специфіку, не забезпечує належне правове регулювання, належний правовий захист.

Аналізуючи характерні ознаки інформації, наводяться аргументи, що для з'ясування поняття інформації необхідно розділити поняття «відомості» та «властивості». Відповідно, інформаційний процес може виглядати наступним чином: Об'єкт > Властивості об'єкта > Повідомлення, що містять відомості об'єкта = Кількість сприйнятих із повідомлень відомостей, або інформації. Відповідно, саме на цьому етапі можливі порушення прав на інформацію та прояви негативних наслідків цих порушень.

Теоретичний огляд поняття інформації як об'єкта права дозволив зробити висновок, що інформація має наступні важливі ознаки, які можуть бути зменшені, що може призвести до певних втрат для носія права на інформацію: а) суб'єктивний характер прав на інформацію, або на основні виключності цих прав, або монополії за чого всяке порушення цих прав є протиправним; б) збереження прав за певним суб'єктом та можливість вторгнення в це право інших осіб (не володільців) у випадках, які вказані законом чи встановлені володільцем виключних прав; в) можливість накопичення та збереження інформації та існування носіїв такої інформації з певним режимом; г) якість інформації, що проявляється в здатності впливати на економічні та соціальні процеси та завдати збитку чи моральної шкоди її неправомірним поширенням; ґ) охорона прав законом і можливість захисту відповідних прав у судовому порядку. Таким чином, інформація має низку досить унікальних ознак, які виділяють її серед інших об'єктів права.

На основі проведеного аналізу і враховуючи відсутність у чинному законодавстві яких-небудь додаткових вимог для визнання інформації об'єктом правових відносин сформульоване таке визначення інформації як об'єкта правових відносин. Інформація (як об'єкт правових відносин) - це нематеріальні та неспоживні по своїй суті, нерозривно пов'язані з конкретним матеріальним носієм та/або збережені за суб'єктом, який їх передає, повідомлення і відомості, які мають кількісні і якісні характеристики та здатні мати товарну чи іншу цінність, а в разі їх протиправного використання завдати збитку та моральної шкоди.

У підрозділі 1.2 «Класифікація інформації та її вплив на відповідальність» розглядаються найпоширеніші класифікації інформації, що існують у науці цивільного права. Обґрунтовується точка зору, що існуючі підходи до класифікації інформації, особливо на конфіденційну і таємну, не відображають особливостей самої інформації, що складає їх зміст. А відтак є ускладнення в захисті прав та притягненні до цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію.

У результаті автор дисертації наводить власну класифікацію інформації, а саме: залежно від ступеня оборотоздатності - оборотоздатну та необоротоздатну; залежно від особи, якої вона стосується, - приватноправового характеру та публічно-правового; залежно від режиму доступу - загальнодоступну та нерозкриту (з обмеженим доступом); залежно від джерела інформації - приватну та офіційну; за функціональним призначенням (за сферою застосування) - масова інформація, що поширюється через засоби масової інформації, і галузева, професійна. Крім того, аргументується позиція, що різні види інформації можуть по-різному проявляти свої властивості, а отже і наслідки порушення прав на такі види інформації будуть різними.

У підрозділі 1.3 «Правовий режим інформації» аналізуються висловлені в юридичній літературі точки зору щодо категорії «правовий режим» та «цивільно-правовий режим інформації з обмеженим доступом». Автор дисертації приєднується до позиції щодо неприпустимості поширення юридичної конструкції «правовий режим» на загальнодоступну (відкриту) інформацію, а також вказує на те, що не може існувати єдиного правового режиму для різних видів інформації. При цьому робиться висновок, що зміна правового режиму інформації може відбуватись тільки в напрямку від режиму таємниці до загальнодоступної інформації, зворотній процес неможливий. Обґрунтовується, що класифікація правових режимів інформації має сенс лише тоді, коли вона ґрунтується на юридично значущих відмінностях чи науково обґрунтованих критеріях. Для правових режимів інформації принципово важливими є: 1) характер правовідносин, які виникають з приводу відповідної інформації (приватний чи публічний); 2) вид правовідносин, які виникають з приводу відповідної інформації (абсолютний чи відносний, статичний чи динамічний); 3) характер самої інформації (товарний, майновий чи немайновий). Якщо чітко не уявляти всі ці параметри правовідносин, які виникають з приводу певної інформації, тоді залишається не зрозумілим, хто і якими правами стосовно неї наділений, хто і яку несе відповідальність за порушення режиму інформації. Тож невідомо кого, за які діяння і до якої відповідальності треба притягувати у випадку правопорушення. Обґрунтовується позиція, що саме на виявлення цих різниць повинна бути спрямована класифікація правових режимів інформації. Крім того, аргументується, що одна й та сама інформація може бути одночасно охоронюваною в кількох правових режимах. У таких випадках один правовий режим таємниці не трансформується в інший. А така інформація додатково до першого набуває другого (третього і т. д.) правового режиму таємниці. Кожний із правових режимів таємниці має свою цінність, своє призначення. Тому з того факту, що одна й та сама інформація може одночасно охоронятися в різних правових режимах, не випливає, що самі режими таємниць також включаються один до одного. Треба розрізняти співвідношення правових режимів інформації і процеси їх взаємодії.

У підрозділі 1.4 «Загальна характеристика суб'єктивного права на інформацію» приділяється поглиблена увага визначенню змісту права на інформацію. На початку даного підрозділу з'ясовується зміст права на інформацію і висловлюється власна позиція, що право на інформацію відноситься до особистих немайнових прав і важливим змістом права на інформацію є захист права на інформацію. Дослідження змісту права на інформацію дозволило зробити висновок про неприпустимість розповсюдження на інформацію права власності. Автор обстоює позицію, що до інформації неможливо застосувати правомочності володіння, користування, розповсюдження.

Стосовно суб'єктивного права на інформацію зроблено наступний висновок - це гарантований державою вид можливої поведінки фізичних, юридичних осіб і держави (державних органів) вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати відомості, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, що не порушує права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, які підлягають захисту в разі їх порушення.

Розділ 2 «Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядаються найпоширеніші види порушень прав на інформацію, умови та види цивільно-правової відповідальності та умови звільнення від відповідальності.

Підрозділ 2.1 «Види порушень суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів на інформацію» присвячений аналізу обставин, які можуть кваліфікуватись як порушення прав на інформацію. Цивільно-правова відповідальність за порушення прав на інформацію настає вже за скоєне правопорушення, причому стосовно різних видів інформації порушення можуть проявляти себе по-різному. Виділяється відповідальність за порушення інформаційного законодавства та за порушення зобов'язань.

Робиться висновок, що порушеннями суб'єктивних прав на інформацію є: відмова надати інформацію, надання недостовірної або помилкової інформації, поширення недостовірної та необ'єктивної інформації, спотворення інформації, протиправне поширення інформації із обмеженим доступом без дозволу її володільця, неякісна підготовка носіїв інформації, внаслідок чого вона втрачає ознаки достовірності, порушення умов про збереження та не розкриття інформації, порушення суб'єктивних прав, які передбачені актами чинного законодавства, іншими діями (порівняльна реклама, прихована реклама, недобросовісна реклама).

У підрозділі 2.2 «Аспекти цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію» виділено особливості відповідальності за порушення прав на інформацію. Обґрунтовується позиція, що цивільно-правова відповідальність як санкція завжди виражається в додаткових, негативних та невигідних майнових наслідках для правопорушника. Слід враховувати, що санкції майнового характеру, які застосовуються до правопорушника і які спрямовані на відновлення порушених прав, полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені. Особливими видами є компенсація моральної шкоди та компенсації, передбачені ст. 432 ЦК України. Крім того, аргументується, що, як і будь-яка юридична відповідальність, відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері реалізується в межах правоохоронних правовідносин, учасниками яких є порушник (деліквент) інформаційно-правових норм, потерпілий і держава в особі органів, уповноважених на застосування санкцій. При цьому робиться висновок про те, що особливостями цивільно-правової відповідальності, яка має значення і для інформаційних цивільних правовідносин, є: майновий характер; стягнення на користь потерпілої сторони; компенсаційна природа, тобто спрямованість на відновлення майнової сфери потерпілого. Причому зазвичай цивільно-правова відповідальність виконує такі функції: компенсаційну, сутність якої полягає у відновленні становища, що існувало до порушення суб'єктивного права, а в разі неможливості цього - грошового чи іншого відшкодування заподіяної шкоди (наприклад, при розголошенні комерційної таємниці, ноу-хау); виховну, яка спрямована на попередження таких цивільно-правових порушень у майбутньому як з боку правопорушника, так і інших учасників цивільних правовідносин; стимулюючу, що розкриває позитивний аспект відповідальності та полягає в тому, що встановлення в законодавстві цивільно-правової відповідальності стимулює інших учасників до належної поведінки.

Дослідницький матеріал попередніх підрозділів дозволив зробити власний висновок про сутність цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію. Запропоноване поняття враховує особливості інформації як об'єкта права, прав на інформацію та в цілому відображає спрямованість на захист прав потерпілої сторони. Запропоноване поняття цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію як санкцій майнового чи немайнового характеру, які викликають негативні наслідки для порушника з метою відновлення порушеного права на інформацію, компенсації завданої шкодити та збитків.

У підрозділі 2.3 «Умови та види цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію» аналізуються висловлені в юридичній літературі точки зору щодо категорій «підстави» та «умови відповідальності». Автор приєднується до позиції щодо неприпустимості поширення юридичної конструкції складу правопорушення, як це закріплено в кримінальному праві, на цивільно-правову відповідальність, також доходить висновку, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є порушення саме прав на інформацію. При цьому робиться висновок, що необхідними умовами для цивільно-правової відповідальності є: наявність шкоди (збитків), причинний зв'язок між діяльністю деліквента та завданою шкодою, протиправна поведінка та вина. Додатково аргументується, що ототожнювати виконання деліктного зобов'язання та цивільно-правову відповідальність не слід, незважаючи на те, що їх охоронна та відшкодувальна функції збігаються.

У підрозділі 2.4 «Звільнення від відповідальності за порушення прав на інформацію» зосереджена увага на обставинах, які можуть звільняти правопорушника від відповідальності за порушення прав на інформацію. Доводиться, що звільнення від цивільно-правової відповідальності є крайнім засобом та застосовується лише в тому разі, коли є необхідність охороняти цінності більш вищі за своїм пріоритетом ніж завдання шкода. Усі підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності можна поділити на групи: загальні, спеціальні та інституційні (окремі). Перші встановлені в загальних положеннях про зобов'язання, спеціальні містяться в окремих інститутах цивільного права, окремі - у його нормах. Крім того, аргументується непридатність концепції глави 82 ЦК України: на думку автора, її норми слід направити на відшкодування саме збитків і шкоди, а не на відповідальність.

Обґрунтовується висновок, що безумовними обставинами, які звільняють від відповідальності, є непереборна сила та випадок. Додатково обстоюється така позиція: якщо силові операції спровоковані завідомо недостовірним повідомленням про вчинення злочину, переховування злочинців, загрозу життю та здоров'ю людей чи майну фізичних, юридичних осіб, державних органів, органів АРК чи місцевого самоврядування, то в разі завдання збитків та шкоди при їх проведенні відповідальність повинна настати для тих, хто передав неправдиве повідомлення.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, пов'язаної з визначенням цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію та її правового режиму з урахуванням сучасних потреб практики в цій сфері. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Відомості набувають ознак інформації лише після того, коли про них поінформовано індивіда чи групу людей. А до цього йдеться скоріше про «відомості», які лише із застереженням можуть бути розглянуті як «інформація в прихованому вигляді».

2. Аналіз законодавства дозволяє зробити висновок, що закріплена класифікація інформації за видами має швидше загально констатуюче, ніж прикладне значення для охорони прав на інформацію і спонукає до необхідності регулювати ці відносини актами спеціального законодавства.

3. З огляду на конфіденційний характер інформації та можливість завдання збитку її несанкціонованим використанням та поширенням, вважаємо можливим виділити інформацію: 1) яка є у вільному обігу і при передаванні може бути лише недостовірною, чим завдає збитку чи моральної шкоди; 2) яка є закритою, і в будь-якому разі всі правочини із нею є протиправними та здатними завдавати збитку чи моральної шкоди. Такий підхід дозволяє звузити коло пошуку шкідливих проявів дій щодо неправомірного використання інформації.

4. Термін «право на інформацію» зазвичай охоплює систему правомочностей людини на отримання, зберігання та поширення інформації. По суті, наразі право на інформацію стало врівень із природними правами людини, хоча б тому, що поза здатністю сприймати, виробляти чи обробляти інформацію людина існувати в сучасному світі і бути успішною не може.

5. Право на захист інформації має інші підстави виникнення, зміст і форми, ніж право власності: виникає внаслідок загрози порушення чи порушення суб'єктивних прав на інформацію, має загальний характер, здебільшого не може бути здійснене поза юрисдикційною формою і охоплює процесуальні дії. Тож видається справедливим право на захист інформації розглядати окремо, а не в цілому. Тим більше, що за таким алгоритмом побудоване також і позитивне право, де спочатку вказуються та розкриваються суб'єктивні права та юридичні обов'язки, визначаються види та наслідки порушень, а вже окремо в процесуальному законодавстві - порядок захисту порушених прав.

6. Правовий режим інформації з обмеженим доступом полягає в тому, щоб охороняти відомості, вільний обіг яких може порушити права та інтереси держави, суспільства і окремої особи, забезпечити інформаційну незалежність суб'єктів приватного права у відносинах із державою і між собою, узгодити публічну потребу у свободі інформації та право кожного на збереження таємниці.

7. Для правових режимів інформації важливими є: характер правовідносин, які виникають із приводу відповідної інформації (координаційний чи субординаційний, іншими словами - приватний чи публічний); вид правовідносин, які виникають із приводу відповідної інформації (абсолютний чи відносний, статичний чи динамічний); характер самої інформації (майновий чи немайновий).

8. Підставами для притягнення до цивільної відповідальності є порушення: 1) приписів актів чинного законодавства, яке регулює відносини в інформаційній сфері; 2) умов зобов'язання щодо інформації, зокрема невиконання чи неналежне виконання зобов'язань (ст. 610 ЦК України). Саме цим відрізняється відповідальність за порушення інформаційного законодавства та відповідальність за порушення зобов'язань.

9. При встановленні порушення прав на інформацію йдеться про визначення ознак та складу допущеного правопорушення. Такими є відмова надати інформацію, надання перекрученої чи спотвореної інформації, протиправне поширення інформації з обмеженим доступом без дозволу її володільця.

10. Серед найбільш типових порушень права на інформацію можна виділити такі: неякісна підготовка носіїв інформації, внаслідок чого вона втрачає ознаки достовірності, порушення умови про збереження та нерозкриття інформації. Так чи інакше йдеться про недостовірну інформацію як загальну категорію.

11. Недостовірну інформацію можна визначити як: 1) інформацію про суб'єкта, яка була розповсюджена і сприймається негативно принаймні певною групою членів суспільства, що може спричинити порушення немайнових прав відповідної особи, при цьому відсутнє чинне рішення суду щодо достовірності/недостовірності такої інформації (презюмовано недостовірна); 2) будь-яку інформацію, недостовірність якої встановлена судом (доведено недостовірна).

12. Положення актів чинного законодавства у сфері охорони конфіденційної інформації про приватне життя фізичних осіб не є досконалими. Потребують подальшого розроблення на теоретичному рівні та закріплення на законодавчому рівні відповідальності за такі випадки порушення недоторканності приватного життя, як спостереження за особою, у тому числі запис її дій на магнітні фото- та відеоносії, фіксація розмов особи у загальнодоступних місцях без отримання на те її згоди, крім випадків, коли особа своїми діями порушує найважливіші особливості цивільно-правової відповідальності, яка має значення і для інформаційних цивільних правовідносин: майновий характер; стягнення на користь потерпілої сторони; компенсаційна природа, тобто спрямованість на відновлення попереднього становища майнової сфери потерпілого, а також прав та інтересів інших осіб чи правил громадського порядку.

13. При розголошенні або незаконному використанні інформації, яка є комерційною таємницею, або при її отриманні незаконним методом ідеться насамперед про відшкодування збитків. Для відшкодування збитків, отриманих у результаті розголошення (отримання незаконним методом, незаконне використання) інформації, котра становить комерційну таємницю, відповідно до процесуального права, володілець інформації повинен обґрунтувати їх наявність і реальний розмір.

14. Не слід ототожнювати виконання деліктного зобов'язання та цивільно-правову відповідальність, незважаючи на те, що їх охоронна та відшкодувальна функції збігаються.

15. Розмежовано категорії «звільнення від відповідальності» та «підстави, які виключають притягнення до відповідальності». Звільнення від відповідальності можливе лише тоді, коли були підстави для притягнення до неї. В іншому разі йдеться лише про підстави, які виключають притягнення до відповідальності.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ясечко С. В. Поняття «інформація» у цивільному праві / С. В. Ясечко // Кримський юридичний вісник. - 2009. - Вип. 2 (6). - С. 263-270.

2. Ясечко С. В. Проблема класифікації та видів інформації як в доктрині права, так і в законодавстві України / С. В. Ясечко // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - Вип. 7. - С. 113-115.

3. Ясечко С. В. Правовий режим інформації з обмеженим доступом у цивільному праві / С. В. Ясечко // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - Вип. 8. - С. 105-108.

4. Ясечко С. В. Підстави цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію / С. В. Ясечко // Підприємництво, господарство і право. 2010. - Вип. 9. - С. 135-139.

5. Ясечко С. В. Проблема суб'єктивного права на інформацію в цивільному праві / С. В. Ясечко // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 3 (50). - С. 261-268.

6. Ясечко С. В. Поняття інформації як цивільно-правової категорії / С. В. Ясечко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : матеріали наук.-практ. конф., 24 трав. 2008 р. - Х. : ХНУВС, 2008. - С. 125-128.

7. Ясечко С. В. Таємниця як режим інформації за Цивільним кодексом України / С. В. Ясечко // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті проф. О. А. Пушкіна (31 трав. 2008 р.). - Х. : ХНУВС, 2008. - С. 313-315.

8. Ясечко С. В. Інформація як об'єкт цивільного права / С. В. Ясечко // Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України : зб. доп. та тез повідомлень учасників цивільно-правової секції всеукр. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 14 листоп. 2008 р.). - Донецьк, 2008. - С. 193-195.

9. Ясечко С. В. Множинність правовідносин при реалізації правової охорони інформації з обмеженим доступом / С. В. Ясечко // Зб. тез наук. робіт учасників IV міжнар. цивілістичної наук. конф. студентів та аспірантів / упоряд.: А. Р. Чанишева, М. В. Матвійко, О. Л. Садовенко [та ін.]. - О. : Фенікс, 2009. - С. 641-643.

10. Ясечко С. В. Класифікація інформації у доктрині права / С. В. Ясечко // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті проф. О. А. Пушкіна (23 трав. 2009 р.). - Х. : ХНУВС, 2009. - С. 175-177.

11. Ясечко С. В. Санкція і відповідальність у цивільному праві / С. В. Ясечко // Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України : зб. доп. та тез повідомлень учасників цивільно-правової секції всеукр. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 27 листоп. 2009 р.). - Донецьк, 2009. - С. 112-113.

12. Ясечко С. В. Цивільно-правова відповідальність за порушення прав на інформацію з обмеженим доступом / С. В. Ясечко // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті проф. О. А. Пушкіна, 22 трав. 2010 р. - Х. : ХНУВС, 2010. - С. 164-166.

13. Ясечко С. В. Умови цивільно-правової відповідальності за порушення права на інформацію / С. В. Ясечко // Цивільно-правове забезпечення розвитку економіки України : зб. тез всеукр. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 26 листоп. 2010 р.) : У 2 ч. Ч. 2. - Донецьк : Цифрова типографія, 2010. - С. 161-163.



АНОТАЦІЇ

Ясечко С. В. Цивільно-правова відповідальність за порушення прав на інформацію. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2011.

Дисертація є першим системним дослідженням, яке присвячене цивільно-правовій відповідальності за порушення прав на інформацію. Автором розглянуто вказані правовідносини в контексті права на інформацію як немайнового права. При цьому була акцентована увага на інформації як об'єкті права, на її ознаках та правовому режимі. Дисертантом сформульоване поняття інформації та цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію. Приділено увагу особливостям порушень суб'єктивних прав на інформацію. Визначено особливості цивільно-правової відповідальності за порушення суб'єктивних прав на інформацію. Зокрема, при висвітленні цивільно-правової відповідальності за порушення даного права увага акцентувалась на визначенні підстав, умов та меж відповідальності деліквента. Також розкрито підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію.

У дисертації теоретично обґрунтовані і сформульовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення механізму правового регулювання цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформацію.

Ключові слова: інформація, види інформації, конфіденційна інформація, цивільно-правова відповідальність, цивільно-правова відповідальність за порушення суб'єктивних прав на інформацію, деліквент, межі відповідальності, звільнення від відповідальності.



Ясечко С. В. Гражданско-правовая ответственность за нарушение прав на информацию. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Харьковский национальный университет внутренних дел. Харьков, 2011.

Диссертация является первым систематическим исследованием, которое посвящено гражданско-правовой ответственности за нарушение прав на информацию. Автором рассмотрены указанные правоотношения в контексте права на информацию как неимущественного права. При этом было акцентировано внимание на информации как объекте права, на ее признаках и правовом режиме. Диссертантом сформулировано понятие информации и гражданско-правовой ответственности за нарушение прав на информацию. Уделено внимание особенностям нарушений субъективных прав на информацию. В результате исследования автор диссертации приводит собственную классификацию информации. Кроме того, его позиция аргументируется тем, что различные виды информации могут по-разному проявлять свои свойства, а следовательно и последствия нарушения прав на такие виды информации будут разными. Также автор диссертации присоединяется к позиции о недопустимости распространения юридической конструкции "правовой режим" на общедоступную (открытую) информацию, а также указывает на то, что не может существовать единого правового режима для различных видов информации. Надо различать соотношение правовых режимов информации и процессы их взаимодействия.

Определены особенности гражданско-правовой ответственности за нарушения субъективных прав на информацию. Обосновывается позиция, что гражданско-правовая ответственность как санкция всегда выражается в дополнительных, негативных и невыгодных имущественных последствиях для правонарушителя. Следует учитывать, что санкции имущественного характера, применяемые к правонарушителю и которые направлены на восстановление нарушенных прав, заключаются в возмещении убытков, взыскании неустойки или пени. Кроме того, аргументируется, что, как и любая юридическая ответственность, ответственность за правонарушения в информационной сфере реализуется в пределах правоохранительных правоотношений, участниками которых выступают нарушитель (деликвент) информационно-правовых норм, потерпевший и государство в лице органов, уполномоченных на применение санкций. При этом делается вывод о том, что особенностями гражданско-правовой ответственности, которая имеет значение и для информационных гражданских правоотношений, являются: имущественный характер; взыскание в пользу потерпевшей стороны; компенсационная природа, т.е. направленность на восстановление имущественной сферы потерпевшего. Причем обычно гражданско-правовая ответственность выполняет следующие функции: компенсационную, сущность которой заключается в восстановлении положения, существовавшего до нарушения субъективного права, а в случае невозможности этого - денежного или иного возмещения причиненного вреда (например, при разглашении коммерческой тайны, ноу-хау); воспитательную, которая направлена на предупреждение таких гражданско-правовых нарушений в будущем как со стороны правонарушителя, так и других участников гражданских правоотношений; стимулирующее, что раскрывает положительный аспект ответственности и заключается в том, что установление в законодательстве гражданско-правовой ответственности стимулирует других участников к надлежащему поведению.

Автор присоединяется к позиции о недопустимости распространения юридической конструкции состава правонарушения, как это закреплено в уголовном праве, на гражданско-правовую ответственность, также приходит к выводу, что основанием возникновения гражданско-правовой ответственности является нарушение именно прав на информацию. Также раскрыты основания освобождения от гражданско-правовой ответственности за нарушение прав на информацию. Доказывается, что освобождение от гражданско-правовой ответственности является крайним средством и применяется лишь в том случае, когда возникает необходимость охранять ценности, которые по своему приоритету стоят выше, чем задача.

В диссертации теоретически обоснованы и сформулированы предложения и рекомендации по усовершенствованию механизма правового регулирования гражданско-правовой ответственности за нарушение прав на информацию.

Ключевые слова: информация, виды информации, конфиденциальная информация, гражданско-правовая ответственность, гражданско-правовая ответственность за нарушения субъективных прав на информацию, деликвент, пределы ответственности, освобождение от ответственности.



Yasechko S. V. Civil Responsibility for Violation of Rights to Information. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence on specialty 12.00.03 - civil law and civil process; the family law; the international private law. Kharkiv National University of Internal Affairs. Kharkiv, 2011.

The dissertation is the first system research dedicated to the civil responsibility for violation of rights to information. The author studied the indicated legal relationship within the context of the right to information as a non-property right. Upon this she drew attention to the information as an object of the law, to features and legal regime. The candidate for the degree gave definitions of the information and civil responsibility for violation of the rights to information.

She paid attention to features of violation of the rights to information. The features of the civil responsibility for violation of the rights to the information are defined. In particular, during the research of the the civil responsibility for violation of the given rights she stressed on definitions of reasons, conditions and limits of delinquent's responsibility. Reasons of release of civil responsibility were also studied.

Proposition and recommendations in order to improve the mechanism of legal regulation of the civil responsibility for violation of the rights to information were formulated and proved theoretically in the dissertation.

Key words: information, types of information, confidential information, civil responsibility, civil responsibility for violation of the rights to information, delinquent, limits of responsibility, release of responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...