Відповідальність в організаційно-господарських відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 346.9

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право;

господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Відповідальність в організаційно-господарських відносинах

Заярний Олег Анатолійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, БЕЛЯНЕВИЧ ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА, Науково-дослідний інститут приватного права та підприємництва національної Академії правових наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Шаповалова Ольга Вікторівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідуюча кафедри господарського права.

кандидат юридичних наук БЕЗУХ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ, Науково-дослідний інститут приватного права та підприємництва національної Академії правових наук України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться 06 жовтня 2011 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253 (зал засідань Вченої ради юридичного факультету).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий 01 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Михальнюк О.В.

Анотації

Заярний О.А. Відповідальність в організаційно-господарських відносинах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2011.

Дисертація є самостійною, завершеною роботою, в якій досліджені проблеми відповідальності в організаційно-господарських відносинах. Автор на основі положень чинного законодавства формулює підстави господарсько-правової відповідальності, здійснює їх класифікацію.

З нових правових позицій в дисертації досліджені особливості конкретних форм господарсько-правової відповідальності, запропоновані спеціальні критерії визначення і підрахунку господарських санкцій за порушення організаційно-господарських зобов'язань, розкритий механізм відповідальності органів державної влади наділених господарською компетенцією. влада господарський правовий

За результатами проведеного дослідження автором сформульовані конкретні пропозиції стосовно удосконалення законодавства в частині регулювання відповідальності в організаційно-господарських відносинах.

Ключові слова: господарсько-правова відповідальність, господарські санкції, організаційно-господарські відносини, господарське правопорушення, відшкодування збитків, неустойка, заходи оперативного впливу, адміністративно-господарські санкції, організаційно-господарський договір, організаційно-господарське зобов'язання.

Заярный О.А. Ответственность в организационно-хозяйственных отношениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко. - К., 2011.

Диссертация является самостоятельной, завершённой работой, в которой исследованы проблемы ответственности в организационно-хозяйственных отношениях. В работе рассматривается хозяйственно-правовая ответственность как мера, форма и средство воздействия на экономические интересы участников организационно-хозяйственных отношений, формулируется её понятия и признаки.

Автор на основе положений действующего в Украине законодательства определяет основания хозяйственно-правовой ответственности, проводит их классификацию. В диссертации исследована конструкция вины субъектов хозяйствования, сформулированы признаки этого понятия, определены основания уменьшения либо освобождения от хозяйственно-правовой ответственности.

Отдельное внимание уделено установлению круга субъектов, к которым применяются хозяйственные санкции, выявлению критериев, определяющих приделы ответственности участников организационно-хозяйственных отношений.

В диссертации также раскрыто действие норм хозяйственного законодательства о хозяйственно-правовой ответственности во времени, установлены случаи обратного действия норм, устанавливающих хозяйственные санкции.

С новых правовых позиций в диссертации исследованы особенности конкретных форм ответственности, предложены специальные критерии установления и подсчёта хозяйственных санкций за нарушение организационно-хозяйственных обязательств, раскрытый механизм ответственности органов власти, наделённых хозяйственной компетенцией. На этой основе детально раскрыт механизм взыскания убытков с органов государственной власти и местного самоуправления, исследованы вопросы участия органов государственного казначейства в соответствующей категории дел.

Исходя из материалов обобщения судебной практики, автором выявлены основные проблемы установления и применения хозяйственных санкций в организационно-хозяйственных отношениях, предложены конкретные пути усовершенствования правоприменительной деятельности по возложению на правонарушителя ответственности.

Большая часть исследования, посвящённая вопросам применения мер оперативного воздействия в отношениях по организации и управлению хозяйственной деятельностью, проведено отграничение данного понятия от хозяйственно-правовой ответственности. С учётом полученных теоретических выводов по вопросам применения мер оперативного воздействия, в роботе проведена детальная классификация данного понятия по различным критериям: цели реализации; правовым основаниям установления; правовым последствиям.

Значительное внимание уделено проблемам применения административно-хозяйственных санкций в организационно-хозяйственных отношениях, осуществлена классификация оснований применения указанной формы ответственности. В диссертации установлено, что реализация некоторых мер организационного характера влечёт за собой возникновение новых организационно-хозяйственных отношений, в рамках которых, на субъекта хозяйствования возлагается выполнение установленных законом и актом применения права обязанностей. В роботе также исследованы конфискация имущества, и изъятие незаконно полученной прибыли как административно-хозяйственные санкции, которые подлежат применению к субъектам хозяйствования за нарушения ними правил осуществления хозяйственной деятельности.

Автор в диссертации рассматривает критерии подведомственности судам дел о применении административно-хозяйственных санкций за нарушение правил хозяйственной деятельности, аргументируя необходимость отнесения их к подведомственности хозяйственных судов. По результатам настоящего исследования диссертантом предложены конкретные изменения в действующее законодательство в части регулирования ответственности в организационно-хозяйственных отношениях.

Ключевые слова: хозяйственно-правовая ответственность, хозяйственные санкции, организационно-хозяйственные отношения, хозяйственное правонарушение, возмещение убытков, неустойка, меры оперативного воздействия, административно-хозяйственные санкции, организационно-хозяйственный договор, организационно-хозяйственное обязательство.

Zayarnyi O. Responsibility in the organizational-economic relations. -Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of legal sciences on speciality 12.00.04 - economic law; economic-procedural law Kiev national university of Taras Shevchenko. - K., 2011.

The dissertation is an independent, finished work, which represents the researches of problem of responsibility in economy-legal relations. The concepts and signs of economy-legal responsibility are also formulated.

Special attention is paid to the establishment of the range of the subjects, whom the economic sanctions are applied to, to the identification of the criterions that define the ranges of responsibility. A significant part of the research is dedicated to the issue of application of measures of operational impact in the relations of organization and management of economic activities. The author also made the separation of the concept from the economy-legal responsibility.

Key words: economy-legal responsibility, economic sanctions, organizational-economic relations, legal responsibility, compensation of losses, penalties, forfeit, the measures of the operational impact, administrative sanctions, organizational-economic contract, organizational-economic commitment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена сучасним станом організації та управління господарською діяльністю, здійснення якої часто супроводжується порушенням зобов'язань, правил здійснення господарської діяльності як з боку суб'єктів господарювання, так і органів державної влади та місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією. Протиправна діяльність учасників господарських відносин ставить під загрозу існування господарський правопорядок, особливо в стратегічних галузях економіки, як-то: енергетика, транспорт, зв'язок, видобування корисних копалин.

Сучасний рівень розвитку української економіки вимагає виокремлення в механізмі правового регулювання організаційно-господарських відносин конкретного правового засобу, здатного своїм впливом попередити господарське правопорушення, а у випадку його вчинення нейтралізувати негативні господарські результати і не допустити їх повторення у майбутньому. Провідна роль у цьому процесі належить господарсько-правовій відповідальності, настання якої має наслідком безпосередній вплив на економічні інтереси суб'єкта господарських правопорушень і, тим самим, сприяє забезпеченню господарського правопорядку в усіх галузях народного господарства.

З прийняттям 16 січня 2003 року Господарського кодексу України (далі - ГК) відповідальність у сфері господарювання набула системної, інституційної форми, що забезпечило більш послідовне регулювання різних аспектів господарських відносин. Однак формально-логічне тлумачення змісту норм, об'єднаних в інститут господарсько-правової відповідальності, вказує на законодавчу неврегульованість механізму застосування санкцій до учасників організаційно-господарських відносин.

Останніми роками в Україні фактично не проводились фундаментальні дослідження проблем відповідальності в організаційно-господарських відносинах, побудованих на основі чинного законодавства. Разом з тим, формування багатоукладної економіки і, як наслідок, розширення кола суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень спричинили появу нових правопорушень, що вимагає запровадження нових санкцій і удосконалення діючої системи відповідальності.

Доктринального обґрунтування потребують як особливості встановлення, підрахунку і реалізації конкретних її форм, так і уточнення загального понятійного апарату інституту відповідальності, для того, щоб закріплена в законі чи договорі санкція відповідала охоронюваному суб'єктивному праву. Для забезпечення налагодженої, послідовної, логічно зв'язаної роботи всіх інструментів господарського правопорядку нагальною потребою сьогодення є розробка конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства в частині регулювання відповідальності в організаційно-господарських відносинах. При цьому правове регулювання і практичне застосування відповідного юридичного інструменту має відображати баланс публічних та приватних інтересів, тобто не призводити до безпідставного збагачення управненого суб'єкта та одночасно спонукати зобов'язаного суб'єкта до належного виконання покладених на нього обов'язків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відповідно до бюджетної теми: "Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу" номер теми: 06 БФ 042 - 01, номер державної реєстрації - 0101 U 003 579.

Мета та завдання наукового дослідження. При проведенні дослідження автор переслідував мету на основі господарського законодавства України та деяких зарубіжних країн, матеріалів судової практики, наукових праць виявити загальні та специфічні особливості господарсько-правової відповідальності, в організаційно-господарських відносинах, сформулювати теоретичні висновки і конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, практики застосування господарських санкцій.

Для реалізації вказаної мети автор ставить такі завдання:

- встановити межі юридичного впливу на економічні інтереси учасників організаційно-господарських відносин, окреслити коло суб'єктів господарських правопорушень;

- сформулювати підстави господарсько-правової відповідальності та умови зменшення або звільнення від відповідальності в організаційно-господарських відносинах;

- розкрити особливості реалізації передбачених законодавством форм господарсько-правової відповідальності у координаційних та субординаційних організаційно-господарських відносинах;

- виокремити із загального механізму господарсько-правової відповідальності специфічні критерії підрахунку збитків, неустойки та адміністративно-господарських санкцій майнового характеру за правопорушення, вчинені в організаційно-господарських відносинах;

- розкрити сутність і призначення заходів оперативного впливу в організаційно-господарських відносинах, визначити співвідношення цих мір з формами господарсько-правової відповідальності;

- розкрити механізм застосування адміністративно-господарських санкцій до учасників організаційно-господарських відносин, визначити їх роль у забезпеченні господарського правопорядку;

- встановити особливості господарсько-правової відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють організаційно-господарські повноваження;

- сформулювати конкретні пропозиції з удосконалення законодавства, яким регулюється господарсько-правова відповідальність учасників організаційно-господарських відносин.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають при застосуванні окремих форм господарсько-правової відповідальності за порушення у процесі організації та управління господарською діяльністю.

Предметом дослідження є господарсько-правова відповідальність як правовий засіб впливу на учасників організаційно-господарських відносин.

Методологічну основу наукового дослідження становлять загальні та спеціальні методи наукового пізнання, закони і принципи матеріалістичної діалектики, об'єктивні закономірності соціально-економічної організації та здійснення господарської діяльності.

При проведенні наукового дослідження дисертантом використані такі методи пізнання: діалектичний, аналізу і синтезу, формально-логічний, системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий.

За допомогою діалектичного методу в роботі виявлено закономірності функціонування господарсько-правової відповідальності як міри, форми і засобу впливу на економічні інтереси правопорушника, встановлено зв'язок з категоріями, юридичний обов'язок, санкції, метод правового регулювання господарських відносин.

Метод аналізу і синтезу дав змогу виокремити із загальних понять "господарсько-правова відповідальність" та "організаційно-господарські відносини" їх найсуттєвіші властивості, взаємозв'язок яких відображає особливість відповідальності у сфері організації та управління господарською діяльністю. Через призму формально-логічного методу і законів діалектики у дослідженні виявлено зв'язок між нормативними приписами різних законодавчих актів, що регулюють питання застосування господарських санкцій за порушення організаційно-господарських зобов'язань, та існуючою судовою практикою з цієї категорії справ. На цій основі автором були визначені специфічні критерії підрахунку господарських санкцій, особливості підстав господарсько-правової відповідальності, що проявляються переважно в організаційно-господарських відносинах.

Системно-структурний метод застосований з метою вироблення критеріїв поділу відповідальності на різні форми і види, відмежування їх від суміжних категорій і понять.

Історичний метод пізнання дав змогу дисертанту на основі праць дореволюційних та радянських науковців встановити об'єктивні закономірності формування інституту господарсько-правової відповідальності, конкретних форм її реалізації, виділити незмінні родові та видові ознаки цього поняття.

За допомогою порівняльно-правового методу в роботі досліджені положення законодавства та судова практика деяких зарубіжних держав, виявлений позитивний досвід правового регулювання і застосування господарських санкцій, що може слугувати підґрунтям для удосконалення законодавства України.

Теоретична основа дослідження. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції ґрунтуються на досягненнях науки теорії держави та права, господарського права і господарського процесу. Автор у проведеному дослідженні спирався на праці Т.Є. Абової, С.С. Алексєєва, Б.С. Антімонова, О.В. Аушевої, О.А. Беляневич, О.В. Безуха, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, О.П. Віхрова, Л.Ф. Винокурової, Б.М. Гонгало, В.П. Грибанова, А.Д. Грішина, Г.Л. Знаменського, М. І. Клєандрова, О.С. Комарова, І.М. Кравець, В.В. Лаптєва, І.В. Лукач, М.С. Малєіна, В.К. Мамутова, В.А. Ойгензіхта, О.О. Отраднової, О.П. Подцерковного, В.Д. Приймака, Г.В. Пронської, Б.І. Пугінського, О.М. Садікова, З.Ф. Татькової, О.В. Шаповалової, В.С. Щербини та ін.

Практичну основу дослідження становлять матеріали судової практики, рішення і постанови центральних органів державної виконавчої влади про застосування господарських санкцій до суб'єктів господарювання. Юридична практика, виступаючи абстрактним і конкретним критерієм пізнання істини, розкриває динамічні властивості господарсько-правової відповідальності, сприяє виявленню особливостей застосування цього правового засобу в організаційно-господарських відносинах.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше, на сучасному етапі розвитку науки господарського права проведено комплексне дослідження підстав та форм відповідальності в організаційно-господарських відносинах. Наукова новизна одержаних у дисертації результатів конкретизується в таких положеннях.

Уперше:

визначено межі відповідальності учасників організаційно-господарських відносин, як встановлений в нормах закону чи умовах договору рівень впливу на економічні інтереси суб'єкта господарювання чи суб'єкта організаційно-господарських повноважень (правопорушника), зумовлений видом господарсько-правових санкцій, підставами їх реалізації, а також організаційно-правовою формою цих суб'єктів;

встановлено, що відшкодування неодержаного доходу допускається лише в організаційно-господарських відносинах, спрямованих на упорядкування, нормалізацію комерційної (підприємницької) діяльності і не підлягають задоволенню при здійсненні некомерційної господарської діяльності;

вироблено спеціальні критерії встановлення і підрахунку неустойки, вираженої у відсотковому відношенні до невиконаного організаційно-господарського зобов'язання (вид та характер виконання організаційно-господарських, управлінських дій, що мають виникати на основі організаційно-господарського договору, обсяг виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг за звітний період, що приймається за основу при нарахуванні санкцій, тощо);

обґрунтовано, що пеня як форма неустойки може встановлюватися за порушення організаційно-господарських договорів, і визначатися не тільки за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а й залежати від строку виконання конкретних дій організаційного чи управлінського характеру, за невиконання яких вона передбачена. При цьому в організаційно-господарських договорах, де відсутні умови про ціну, розмір пені має визначатися у твердій сумі: відсотковою ставкою НБУ чи мінімальною заробітною платою за кожен період прострочення;

запропонована класифікація заходів оперативного впливу, залежно від сфери їх застосування, на універсальні, реалізація яких допускається у будь-яких господарсько-договірних відносинах, і спеціальні, що застосовуються за порушення окремих видів зобов'язань, насамперед, організаційно-господарських;

встановлено, що окремі адміністративно-господарські санкції організаційного характеру, як-то: скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, анулювання дії ліцензії, зупинення діяльності суб'єкта господарювання породжують виникнення нових організаційно-господарських відносин.

Удосконалено:

визначення господарсько-правової відповідальності як передбаченого нормами закону чи умовами договору обов'язку, що може покладатися потерпілим або компетентним державним органом на учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, виконання котрого має наслідком вплив на його економічні інтереси і породжує негативні майново-організаційні наслідки;

поняття вини в організаційно-господарських відносинах, що являє собою відображене в діяльності суб'єкта господарювання невжиття організаційно-економічних заходів, або невикористання наданих йому прав, що призвело до вчинення господарського правопорушення, якого за нормальних умов господарювання могло б і не бути;

поняття неустойки (штрафу, пені), якою визнається господарська санкція, встановлена в твердому розмірі чи відсотковому відношенні до ціни невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання, чи у кратному розмірі до вартості товарів, робіт та послуг грошова сума, яку суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити управненій стороні за порушення ним господарського зобов'язання;

дефініцію пені як виду неустойки, за якою ця санкція являє собою встановлену у відсотковому відношенні до ціни зобов'язання чи в твердій сумі неустойку, що нараховується за кожен день або інший період виконання зобов'язання, визначений сторонами договору для нарахування санкцій;

визначення заходів оперативного впливу, що являють собою передбачені законом чи договором міри організаційного впливу на економічні інтереси порушника зобов'язання, що застосовуються потерпілим у позасудовому порядку, і які спрямовані на зміну чи припинення зобов'язання у зв'язку з порушенням контрагентом покладених на нього обов'язків;

порядок застосування адміністративно-господарських санкцій з одночасним відшкодуванням завданих правопорушенням збитків, з тим уточненням, що реалізація цих санкцій не повинна порушувати встановлений порядок управління господарською діяльністю, породжувати більш негативні результати, ніж завдані відповідальністю. При цьому застосування адміністративно-господарських санкцій поряд з відшкодуванням збитків припускає поєднання судового й адміністративного порядку реалізації санкцій.

Дістали подальшого розвитку положення:

щодо визначення підстав відповідальності, якими визнаються юридичний факт або група фактів (фактичний склад), при виникненні котрих, у силу закону або згідно з умовами договору, економічні інтереси порушника можуть піддаватися майново-організаційному впливу з боку управненої сторони зобов'язання чи органу, наділеного господарською компетенцією;

щодо критеріїв поділу заходів оперативного впливу на види, зокрема: залежно від способу і мети застосування - на ті, що покликані змінити динаміку господарських відносин, і такі, що спрямовані на зміну виконання зобов'язаним суб'єктом окремих обов'язків у невигідному для порушника напрямку;

щодо встановлення законом чи договором обмеженої відповідальності з уточненням, що вона має встановлюватися не стосовно учасників організаційно-господарських відносин, а за порушення окремих видів господарських зобов'язань;

щодо розмежування понять господарсько-правова відповідальність та заходи оперативного впливу за різними критеріями, а саме: за характером наслідків, що виникають у результаті застосування господарсько-правової відповідальності та заходів оперативного впливу, залежно від підстав, мети, суб'єктів та сфери застосування цих правових засобів;

встановлено, що заходи оперативного впливу не належать ні до системи санкцій, ні до господарсько-правової відповідальності, а утворюють самостійну систему правових засобів впливу на порушника договірних зобов'язань. На цій підставі обґрунтовано висновок про не поширення норм про господарсько-правову відповідальність на механізм застосування заходів оперативного впливу;

щодо критеріїв підвідомчості господарським судам справ про застосування адміністративно-господарських санкцій. На цій основі запропоновано справи зі спорів, пов'язаних із застосуванням адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності віднести до підвідомчості господарських судів.

На підставі цих положень, до законодавства, яким регулюються питання застосування відповідальності в організаційно-господарських відносинах запропоновані конкретні зміни та доповнення. Зміст розроблених змін та аргументація щодо необхідності їх внесення до чинного законодавства наводяться у дисертаційній роботі.

Практичне значення одержаних результатів. Практична користь проведеного дослідження виявляється у сформульованих теоретичних висновках і практичних рекомендаціях, які можуть сприяти удосконаленню правового регулювання відповідальності в організаційно-господарських відносинах та практики її застосування. Крім того, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть слугувати рекомендаціями для господарських та адміністративних судів, органів державної влади і місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією, суб'єктів господарювання щодо застосування господарських санкцій за правопорушення, вчинені в організаційно-господарських відносинах. Конкретні висновки і пропозиції можуть використовуватися у навчальному процесі, при підготовці спеціалістів з господарського права, а також у викладанні курсів "Господарське право", "Господарсько-процесуальне право, спецкурсів: "Договірне право", "Транспортне право", "Конкурентне право". Матеріали дослідження можуть використовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з господарсько-правових дисциплін.

Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень проблем відповідальності в організаційно-господарських відносинах, удосконалення чинного законодавства, запровадження в навчальний процес нових спецкурсів.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною, логічно-структурованою науковою роботою, в межах якої деякі проблеми господарсько-правової відповідальності висвітлюються вперше у вітчизняних наукових і практичних дослідженнях, інші розглянуті з нових правових позицій. Вирішення значної групи питань одержало в роботі додаткове юридичне обґрунтування.

Автор у роботі формулює конкретні теоретичні висновки та практичні пропозиції стосовно застосування господарських санкцій за правопорушення в організаційно-господарських відносинах. У дисертації досліджена господарсько-правова відповідальність як наукове поняття і правовий засіб впливу на економічні інтереси правопорушника, встановлена специфіка підстав і форм її реалізації.

Апробація результатів дисертаційного дослідження.

Дисертація підготовлена та обговорена на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дослідження були оприлюднені: на науково-практичній конференції "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 23 квітня 2010 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні" м. Хмельницький, 14-15 травня 2010 р., на Міжнародній науковій конференції "Восьмі осінні юридичні читання" м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р., а також у наукових повідомленнях на кафедрі господарського права.

Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено в п'яти одноособових наукових статтях, загальним обсягом 4,1 д. а., у фахових виданнях і чотирьох тезах доповідей.

Структура дисертаційного дослідження.

Структура та обсяг роботи зумовлена визначеними автором метою та завданнями, і ґрунтується на використаних у дисертації методах наукового пізнання. Дисертація містить вступ, три розділи, вісім підрозділів, висновки. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінок. Список використаних джерел нараховує 277 найменувань.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь наукової розробленості предмета дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна і теоретична основа, обґрунтовується науково-практичне значення роботи, формулюється наукова новизна та особистий внесок дисертанта в розробку проблем відповідальності в організаційно-господарських відносинах, викладаються основні положення, які виносяться на захист, продемонстрована апробація отриманих наукових результатів, їх реалізація у правозастосовчій діяльності.

Розділ 1. "Загальна характеристика господарсько-правової відповідальності" складається з трьох підрозділів і присвячений виявленню сутності та призначення господарсько-правової відповідальності в механізмі правового регулювання господарських відносин.

У підрозділі 1.1. "Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності" висвітлені основні доктринально обґрунтовані погляди на господарсько-правову відповідальність, на цій основі сформульовано поняття господарсько-правової відповідальності, встановлений його зв'язок з поняттями "господарські санкції", "юридичний обов'язок", "економічний інтерес", "господарський правопорядок".

На основі визначення господарсько-правової відповідальності виокремлено загальні і видові ознаки цього поняття, а також ті, що проявляються виключно в організаційно-господарських відносинах. Останню групу ознак, зокрема, утворюють:

1) у зазначених відносинах управнена сторона зобов'язання в силу встановленої господарської компетенції не завжди є суб'єктом застосування санкцій, а реалізує свої правомочності через інші органи державної влади, зокрема, Антимонопольний комітет України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, податкові інспекції, тощо;

2) в організаційно-господарських зобов'язаннях, де однією зі сторін виступає орган державної влади чи місцевого самоврядування, наділений господарською компетенцією, відсутня рівність сторін правовідносин у визначенні підстави, форми і розміру відповідальності;

3) в організаційно-господарських відносинах суб'єктний склад зумовлює обмеження у застосуванні окремих господарських санкцій, зокрема, не підлягають застосуванню до органів державної влади, наділених господарською компетенцією адміністративно-господарські санкції. Господарсько-правова відповідальність завдяки своїм функціям і завданням, призначенню у механізмі правового регулювання господарських відносин, значному понятійному апарату набуває комплексну інституційну форму. Будучи відносно великою правовою конструкцією в рамках галузі господарського права відповідальність об'єднує окремі досить автономні педінститути: відшкодування збитків, неустойку, адміністративно-господарські санкції, які, незважаючи на істотні видові особливості, спираються на спільний понятійний апарат.

Підрозділ 1.2. "Дія норм про господарсько-правову відповідальність в часі та за колом суб'єктів" покликаний розкрити сферу застосування господарсько-правової відповідальності. ГК до числа суб'єктів наділених правом застосувати господарські санкції відносить учасників господарських відносин, визначених у ст. 2 Кодексу. Дослідження норм, включених в інститут господарсько-правової відповідальності, дозволило дисертанту зробити висновок про можливість покладення господарсько-правової відповідальності на суб'єктів господарювання, органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а у випадках, прямо передбачених законом чи договором також на засновників суб'єктів господарювання, за винятком фізичних осіб, які не є підприємцями, та споживачів у сфері господарювання.

Дослідження норм, закріплених у п. п. 4, 5 Прикінцевих положень ГК дозволило дисертанту виокремити декілька умов дії норм про господарсько-правову відповідальність в часі:

1. За загальним правилом положення ГК про господарсько-правову відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності ГК, тобто після 01.01.2004 року.

2. Передбачена умовами господарського договору укладеного до набрання чинності ГК, відповідальність сторін зберігається в встановленому розмірі.

3. Якщо положення ГК передбачають менший розмір господарських санкцій, ніж законом чи договором, або встановлює умови зменшення чи звільнення від відповідальності, норми ГК набувають зворотну силу. Вказані критерії є загальними в частині дії норм про господарсько-правову відповідальність в часі і спеціальними щодо юридичної відповідальності в цілому. Дослідження положень господарського законодавства дало змогу виявити окремі випадки подвійної дії норм ГК, коли юридичні дії та події, що виникли до набрання чинності новим нормативним актом мають юридичне значення, хоча оцінюються з нових правових позицій. Наведений механізм дії правових норм поширюється на окремі випадки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначення розміру збитків, що підлягають стягненню в судовому порядку.

Підрозділ 1.3. "Підстави і функції господарсько-правової відповідальності в організаційно-господарських відносинах" висвітлює господарське правопорушення як підставу відповідальності, розкриває завдання і функції цього правового засобу в організаційно-господарських відносинах. У праці автор формулює визначення підстав господарсько-правової відповідальності, здійснює їх класифікацію за різними критеріями. Залежно від суб'єкта правопорушення, способу його вчинення в організаційно-господарських відносинах виділяються такі види правопорушень:

1) ті, що вчиняються шляхом видання органами державної влади і місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, нормативно-правових актів чи індивідуальних владних приписів, якими на суб'єкта господарювання покладаються додаткові обов'язки порівняно з тими, що встановлені у зобов'язанні;

2) встановлення для суб'єкта господарювання обов'язків, виконання яких має наслідком втручання в його господарську діяльність чи створення штучних перешкод в її здійсненні;

3) неправомірне застосування органом державної влади санкцій до суб'єкта господарювання, в першу чергу адміністративно-господарських;

4) порушення суб'єктом господарювання встановленого порядку управління або невиконання обов'язків передбачених законом чи договором.

Дослідження положень законодавства, якими регулюються організаційно-господарські відносини, вказує на переважно нормативне закріплення підстав відповідальності при неможливості їх скасування або обмеження за згодою сторін організаційно-господарського договору. Разом з тим, у договірних зобов'язаннях, де не встановлені господарські санкції, сторони мають право визначити міру відповідальності, відповідну характеру правопорушення. Незалежно від наявності чи відсутності збитків вчинення правопорушення завжди викликає протиправні наслідки, які призводять до порушення порядку організації та управління господарською діяльністю суб'єктів господарювання, господарських об'єднань, окремих галузей економіки.

Значна увага приділена функціям відповідальності в організаційно-господарських відносинах, розкриті особливості попереджувальної, стимулюючої, компенсаційної та штрафної функцій. Враховуючи призначення конкретної форми відповідальності дисертантом запропонована класифікація функцій за різними підставами: залежно від адресата впливу відповідальності на односторонні та багатосторонні функції; залежно від мети застосування господарських санкцій виокремлюються компенсаційна, штрафна, попереджувальна функції господарсько-правової відповідальності.

Розділ 2. "Господарсько-правова відповідальність в координаційних організаційно-господарських відносинах" розкриває предмет дослідження з урахуванням поділу організаційно-господарських відносин на види залежно від форми взаємодії між їх учасниками. Побудова наукового дослідження на основі цієї класифікації зумовлена кількома обставинами: по-перше, специфіка відповідальності значною мірою визначається охоронюваним правом, яким наділені суб'єкти організаційно-господарських відносин; по-друге, механізм відповідальності знаходиться у тісному функціональному зв'язку з волевиявленням суб'єктів, наділених правом застосувати господарські санкції; по-третє, специфіка конкретної форми відповідальності визначається видом зобов'язальних відносин, де вона реалізується.

Підрозділ 2.1. "Відшкодування збитків за порушення організаційно-господарських зобов'язань, що виникають з договорів" розкриває проблеми застосування такої універсальної форми відповідальності, як відшкодування збитків. Її сутність в організаційно-господарських відносинах виявляється не у заміні невиконаного зобов'язання новим, а у покладенні на порушника додаткового обов'язку, що є надбудовою над невиконаним зобов'язанням. На відміну від штрафних та оперативно-господарських санкцій, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків допускається навіть у випадку визнання організаційно-господарського договору чи його окремих умов недійсними. Між тим, право вимагати відшкодування неодержаного доходу може бути реалізовано лише в організаційно-господарських відносинах, спрямованих на упорядкування, нормалізацію комерційної (підприємницької) діяльності і не підлягають задоволенню при здійсненні некомерційної господарської діяльності. Аналіз законодавства, яким передбачено право на відшкодування збитків за порушення організаційно-господарських договорів, вказує на недосконалість механізму відповідальності, який враховує специфіку організаційних відносин. Спираючись на доктринальні погляди щодо відшкодування збитків, дисертантом запропоновані критерії підрахунку реальних втрат і неодержаного доходу, що враховують немайнову сутність організаційно-господарських договорів, відсутність в їх умовах ціни зобов'язання. До числа складових механізму підрахунку неодержаного доходу пропонується віднести: майнову оцінку очікуваних результатів виконання організаційно-господарських, управлінських дій, що визначається на основі максимальної виробничо-господарської потужності суб'єкта господарювання чи суб'єкта організаційно-господарських повноважень. В обґрунтування збитків за цим критерієм потерпілий повинен надати господарському суду затверджені плани, укладені на їх виконання організаційно-господарські договори та інші угоди підписані, але невиконані з вини порушника. Інший спосіб обчислення неодержаного доходу полягає у складанні ціни укладених на основі організаційно-господарського договору, але не виконаних договорів майнового характеру. Автор визнає певну абстрактність сформульованих критеріїв. Однак у поєднанні з нормами інституту відшкодування збитків відповідні пропозиції значною мірою спрощують доведення неодержаного доходу в організаційно-господарських відносинах.

У праці відстоюється погляд, відповідно до якого вчинення правопорушення в організаційно-господарських відносинах безпосередньо не тягне за собою пошкодження або знищення майна, але за окремих умов ці наслідки можуть виникнути у майбутньому при порушенні господарських договорів, укладених на основі організаційно-господарського. Як при відшкодуванні реальних втрат, так і неодержаного доходу потерпілий на основі наявних доказів повинен обґрунтувати факт виникнення збитків саме від порушення організаційно-господарського договору.

В межах цього підрозділу проведене дослідження такої санкції, як заздалегідь погоджені збитки, право визначити які передбачено у ч. 5 ст. 225 ГК. Реалізація цієї санкції, з одного боку, значно спрощує відновлення майнового становища управненого суб'єкта, а з другого, характеризується нечіткістю механізму застосування відповідної санкції. Запропоновані шляхи усунення вказаних нормативних колізій, хоча в цілому автор доходить висновку про неможливість встановлення цієї санкції за порушення зобов'язань, що виникають з організаційно-господарських договорів.

Загалом проблема відшкодування збитків за порушення зобов'язань, що виникають з організаційно-господарських договорів полягає у використанні дещо інших порівняно із загальноприйнятими критеріїв підрахунку збитків.

Підрозділ 2.2. "Неустойка як форма відповідальності за порушення організаційно-господарських договорів" розкриває теоретичні і практичні проблеми застосування неустойки в організаційно-господарських відносинах.

На основі норм чинного господарського законодавства автором сформульовані критерії розмежування неустойки та адміністративно-господарського штрафу, з урахуванням яких в роботі відстоюється погляд, відповідно до якого більш прийнятним є традиційне розуміння поняття неустойки, вироблене наукою цивільного права. Чинне законодавство майже не містить спеціальних норм, присвячених проблемам стягнення неустойки в організаційно-господарських відносинах. З урахуванням специфіки відповідної категорії зобов'язань, запропоновані критерії, що мають враховуватися при встановленні розміру неустойки. Зокрема, щодо пені обґрунтована можливість встановлення цього виду неустойки не тільки за порушення грошових, а й будь-яких інших господарських зобов'язань. Враховуючи своєрідність організаційно-господарських відносин, розрахунок пені пропонується здійснювати з урахуванням наведених нижче обставин: по-перше, можливість встановлювати пеню не лише за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але, і за погоджений сторонами конкретний строк виконання організаційних дій; по-друге, пеня має визначатися у твердій сумі за кожен період прострочення виконання зобов'язання.

На основі положень чинного законодавства в роботі сформульований висновок про значний рівень імперативного регулювання порядку встановлення видів та розмірів неустойки в організаційно-господарських відносинах. Одночасно розкритий механізм збільшення розміру санкцій, передбачених диспозитивними нормами закону. Буквальне тлумачення положень господарського законодавства дозволило дійти висновку про встановлення законної неустойки на основі конкретних критеріїв: провізної плати, вартості електричної енергії, вартості приватизованого майна. Тим самим спростовано погляд про обмеження відповідальності в господарських відносинах шляхом нормативного встановлення розміру неустойки. За результатами проведеного дослідження автором запропоновані окремі зміни до законодавства, які враховують специфіку організаційно-господарських зобов'язань, зокрема, сформульовано нову редакцію ст. 230 та ч. 8. ст. 231 ГК, ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

У підрозділі 2.3. "Оперативно-господарські санкції у механізмі правового регулювання організаційно-господарських відносин" проведене дослідження встановлених законодавством засобів забезпечення господарського правопорядку, виявлена, сутність призначення, підстави реалізації заходів оперативного впливу.

На підставі проведеного дослідження запропонований поділ заходів оперативного впливу за різними критеріями: залежно від мети та сфери застосування на універсальні та спеціальні. Останню групу санкцій утворюють засоби впливу на економічні інтереси учасників організаційно-господарських відносин. За юридичною підставою встановлення заходи оперативного впливу пропонується поділяти на нормативно-встановлені та договірні.

Незалежно від правової форми заходів оперативного впливу, їх реалізація є правом, але не обов'язком потерпілого. Між тим оперативний вплив на економічні інтереси порушника не повинен призводити до більш тяжких наслідків, ніж ті, що має попередити чи припинити управнений суб'єкт. На основі цього твердження запропоновано доповнити ГК нормою, на підставі якої не допускається застосування заходів оперативного впливу, якщо існує пряма загроза виникнення виробничих аварій, епідемій, порушення порядку діяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування.

В частині застосування заходів оперативного впливу в організаційних відносинах розкритий поділ цих мір за способом впливу на інтереси порушника на ті, що спрямовані на зміну динаміки господарських відносин, і оперативні заходи, використання яких призводить до зміни способу виконання конкретного обов'язку у невигідному для порушника напрямку.

Незалежно від виду досліджуваних заходів, їх застосування допускається лише у договірних відносинах. Натомість, зважаючи на відсутність юридичного зв'язку між сторонами деліктного зобов'язання до моменту заподіяння шкоди, закон виключає оперативний вплив на порушника у відповідних відносинах. Підсумком проведеного дослідження стало формулювання критеріїв розмежування господарсько-правової відповідальності та оперативно-господарських санкцій, запропоновано відповідні зміни до чинного законодавства.

Розділ 3. "Відповідальність в субординаційних організаційно-господарських правовідносинах"

Підрозділ 3.1. "Відшкодування збитків суб'єктами організаційно-господарських повноважень" відображає порядок реалізації універсальної форми господарсько-правової відповідальності у відносинах за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією. У праці обґрунтований погляд, відповідно до якого зазначені суб'єкти несуть відповідальність за правопорушення, викликані невиконанням обов'язків чи зловживання правами, віднесеними до їх компетенції. Необхідність врахування публічних інтересів держави та суспільства обумовила висновок про недопустимість погодження між органами влади та суб'єктами господарювання розміру збитків, що мають відшкодовуватися.

Автором детально розкрита дія принципу повного відшкодування збитків органами, наділеними господарською компетенцією, досліджені складові реальних втрат і неодержаного доходу. На основі системного аналізу положень господарського законодавства запропоновано ч. 8 ст. 225 ГК викласти у такій редакції: "Склад збитків, завданих суб'єкту господарювання неправомірними діями або бездіяльністю, в тому числі видання незаконного нормативно-правового акта органом державної влади чи місцевого самоврядування у процесі здійснення ними господарської компетенції визначається з урахуванням приписів ч. 1 цієї статті".

У підрозділі 3.2. "Адміністративно-господарські санкції у механізмі правового регулювання організаційно-господарських відносин" досліджується специфіка заходів майново-організаційного впливу на економічні інтереси суб'єкта господарювання за порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На основі положень чинного законодавства та матеріалів судової практики, дисертантом встановлено, що адміністративно-господарські санкції підлягають застосуванню до суб'єктів господарювання, в тому числі, наділених організаційно-господарськими повноваженнями, наприклад, холдингових компаній, інших господарських об'єднань. Що ж до заходів організаційного впливу, то їх реалізація має конкретну спрямованість і не може бути перенесена на економічні інтереси інших суб'єктів, навіть, коли вони своїми діями сприяли правопорушенню. Специфіка окремих заходів організаційного впливу виявляється у виникненні нових організаційно-господарських відносин у результаті застосування санкцій.

Автором відстоюється позиція про недопустимість застосування санкцій, коли їх дія призводить до зупинення стратегічних галузей економіки, природних монополій чи тягне за собою виникнення аварій, епідемій, епізоотій. Аналіз матеріальних і процесуальних аспектів реалізації відповідних заходів дозволив виокремити додаткові критерії визначення підвідомчості справ про застосування господарських санкцій. До числа спеціальних критеріїв віднесені суб'єкт застосування санкцій, підстава відповідальності, сфера застосування. Вказаний теоретичний висновок покладений в основу запропонованих змін до Господарського процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

У Висновках за результатами проведеного дослідження викладені найважливіші наукові і практичні результати, отримані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення господарського законодавства, що підлягає застосуванню до відповідної категорії справ. Основні результати дослідження відображені в таких положеннях:

1. В організаційно-господарських відносинах відповідальність являє собою обов'язок для правопорушника, виконання якого має наслідком вплив на його економічні інтереси з метою запобігання порушенням при організації та управлінні господарською діяльністю.

2. В організаційно-господарських відносинах господарські санкції можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання, органів державної влади та місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією, а у випадку, передбаченому законом чи договором, також до засновників суб'єктів господарювання, за винятком фізичних осіб, які не є підприємцями, споживачів у сфері господарювання.

...