У підрозділі 4.1. “Еволюція сучасного розуміння трудових правовідносин: спроби пошуку інтегральної метатеорії у філософсько-правовому дискурсі” розглянуто напрями осмислення проблеми інтеграції трудового права в руслі нормативного, соціологічного та природно-правового (морально-етичного) підходів і доведено, що правове регулювання трудових відносин у сучасному світі перебуває в зоні нестійкості, близькій до точки біфуркації, за якою трудове право або остаточно втратить своє призначення, або, як вважають західні юристи, становище трудового права в системі соціальних інститутів постіндустріального суспільства зазнає радикальних змін. У зв'язку із цим проблеми правоутворення та правотворчості в період глобальної економічної та правової кризи, коли змінюються правові парадигми, а відомі правові концепти й конструкти наповнюються новим змістом, набувають особливої актуальності.

У підрозділі 4.2. “Теоретико-методологічні засади застосування синергетики у філософії права” синергетику визначено як напрям і загальнонаукову програму міждисциплінарних досліджень, які вивчають процес самоорганізації й становлення нових упорядкованих структур у відкритих фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних та інших системах. Останнім часом досить перспективним для аналізу подібних відкритих, нерівноважних систем, у тому числі соціальних, є синергетичний метод, основні принципи якого сформульовані в працях І. Пригожина, Ф. Хайєка, Г. Хакена і який розробляється стосовно прогресу соціальних систем, зокрема В. Бранським, А. Назаретяном, А. Шевиревим.

Синергетика в структурній будові трудового права та функціональних виявах його впливу на організацію трудових правовідносин відкриває такі нові сторони й властивості світу, як нестабільність, нелінійність та відкритість (різноманітні варіанти майбутнього, зростання складності формоутворень і способів їх об'єднання в цілісності, що еволюціонують (закони коеволюції)). Вона дає можливість ширше поглянути на процеси розвитку й глобальної еволюції та розробити основні принципи сучасної концепції трудової самоорганізації. На основі здійснених досліджень формується новий погляд на світ, який передбачає розгляд самопов'язаних, самокерованих, самоорганізованих явищ і процесів через їх виникнення з хаосу як самоорганізованого порядку в системах найрізноманітнішого походження, у тому числі в трудовому праві. Так, у трудових правовідносинах відбувається перехід до парадигми соціального партнерства, відображений як у національних, так і в міжнародних нормативних актах. Ідея тристороннього консенсусу, зафіксована в Конвенції МОП № 144 “Про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм”, передбачає взяття на себе державою ролі соціального партнера в дискурсі підписання загальнонаціональних угод із питань оплати й умов праці, зайнятості населення, його соціального захисту тощо. Принцип багаторівневого співробітництва, відповідно до рекомендацій Конвенції МОП № 113, визначає необхідність здійснення співробітництва та проведення необхідних консультацій між закладами державної влади, підприємцями й найманими працівниками в регіональному та галузевому масштабі. Принципи примирювально-третейського й арбітражного розв'язання трудових конфліктів визначають основні, як правило, мирні методи вирішення трудових конфліктів. Відповідно до вимог МОП, мають вживатися заходи врегулювання трудових конфліктів, що відповідають національним умовам.

Синергетична методологія передбачає та забезпечує розв'язання будь-якого трудового конфлікту за допомогою узгодження інтересів сторін, забезпечення їхніх прав, досягнення взаєморозуміння й укладення необхідних угод, договорів. Узгодження, взаємне врахування інтересів, їх координація - складне завдання, виконання якого забезпечує не лише життєздатність партнерських відносин, а й стабільний розвиток економіки, сталий розвиток і функціонування політичної системи.

Будь-яка соціально-економічна макро- або мікросистема (людина, громада, господарська структура, суспільство, держава, державні союзи) має потенційну здатність до самовідтворення й зменшення своєї ентропії, тобто може поліпшувати структуру, оптимізуючи свої розміри, прагнучи до стійкості та тривалості існування. Ентропія характеризує тенденцію до неспрямованості системи (втрати нею інформаційного вектора) та, відповідно, дисипації (розсіювання) енергії. З погляду будови системи права, розсіювання (дисипація) енергії наявне у зв'язку з обмеженням/втратою централізованості та зростанням кількості локальних нормативних актів. Останні відтворюють стан, у якому система права набуває ознак хаотизованості, несталості, оскільки “обростає” корупційними практиками. Останні є праце- і часовитратними, що позначається на якості правового регулювання.

За термінологією теорії систем, такі системи є, з одного боку, відкритими, такими, що самоорганізуються, а отже, саморегулюються, а з іншого - нерівноважними. Для таких систем джерелами їхнього існування, тобто виникнення, розвитку, відхилення від стійкого стану, загибелі, є два види ресурсів. Насамперед, це енергія, речовина й інформація ендогенного та космогенного походження. Іншим джерелом енергії для соціально-економічних систем, що самоорганізуються, є різні види речовини, енергії й інформації, вироблені ними самими.

Відповідно до синергетичної парадигми, фактори, що є джерелами саморозвитку системи (стійкість, надлишок або нестача речовини, енергії й інформації), змушують її відхилятися від стійкого стану. Зазначеними авторами теоретично доведено (і підтверджено всією історією людських співтовариств), що коли соціальна система потрапляє в так звану зону біфуркації, зону підвищеної невизначеності, тобто зміщується в область дуже нерівноважних станів, її поведінка перестає підкорятися закономірностям, властивим стаціонарній системі.

У дискурсі термодинаміки такі стани характеризуються високим рівнем ентропії, тобто невизначеності поведінки. Єдиний спосіб повернутися в стан стійкої нерівноваги полягає у виробленні соціумом негентропії, спрямованої проти зростання ентропії. Якщо цього не відбувається, соціальна система або гине, або продовжує існувати, але розвивається за “іншим сценарієм”, реалізуючи один з можливих атракторів.

Таким чином, зростання соціальних контактів між індивідами населення при ущільненні населення потенційно підвищує можливості для зростання ентропії у сфері організації праці, і поділ праці є спонтанною реакцією суспільства на цю ентропію, що виявляється та посилюється.

При цьому одна функція представляє рутинне начало у праці, зводячи її до простої “праці”, що спричинює відчуження праці, зниження трудової мотивації і, зрештою, соціальну напруженість, інша - слугує джерелом розвитку людини, її інтелектуальної сили та творчості. При цьому чим вище організованою є соціальна система, чим далі вона від рівноваги із середовищем, тим вона вразливіша, тим більша інтелектуальна праця необхідна для її збереження, і тим більшою катастрофою загрожує її руйнування.

У підрозділі 4.3. “Трудове право як синергійна система” застосовність синергетичної методології щодо правової проблематики обґрунтовано тим, що соціально-правова реальність є системою, яка самоорганізується, тобто володіє здатністю до саморозвитку. Згідно із синергетичною парадигмою, будь-яка саморозвинена система є в принципі нерівноважною та перебуває між двома крайніми станами - хаосом і порядком.

Трудове право як система складається під впливом двох різнохарактерних, але односпрямованих процесів самоорганізації. Перший - це позитивний зворотний зв'язок із середовищем, що дає змогу праву ускладнювати й удосконалювати свої структури та одночасно усувати все чужорідне, надлишкове. Другий - це негативний зворотний зв'язок трудового права із соціальним середовищем, що сприяє спрощенню (редукції) його структур і нарощуванню хаотичності. Постійна протидія цих двох протилежних тенденцій формує й обточує систему права, надає їй необхідної структурної конфігурації та структурної стійкості. Мова йде, швидше, не про “структурну стійкість”, а про стійкий дисбаланс.

Всією історією людських спільнот підтверджено, що залежно від переважання тієї чи іншої тенденції елементи соціальних систем можуть або перебувати в умовах жорстко встановлених зв'язків (наприклад, трудове законодавство в тоталітарному суспільстві), або в умовах розпаду усталених (періоди глобальних реформ трудових правовідносин). Доведено, що коли соціальна система зміщується в область, в якій стійка рівновага порушується, невизначеність поведінки її елементів (ентропія) зростає і система перестає підкорятися колишнім закономірностям.

Єдиний спосіб повернутися в стан стійкої нерівноваги полягає у виробленні соціумом негентропії (міра впорядкованості), спрямованої проти зростання ентропії. Якщо цього не відбувається, соціальна система або гине, або продовжує існувати, але розвивається за “іншим сценарієм”, прагнучи до відносно стійкої структури (атрактора), яка реалізується з усіх можливих для цієї системи варіантів еволюції.

Подвійність, різноспрямованість зазначених функцій праці визначає існуючу в сучасному світі кризу суспільства у сфері трудових відносин. Її основний зміст з позицій синергетики полягає в тому, що інтелект досяг такої потужності, за якої сформовані засоби стримування агресії стають недостатніми, і цивілізації загрожує смертельна небезпека.

Але глобальна криза праці, що відбувається у формі гетерорегуляції її інститутів, означає, що:

сьогодні домінує людина “економічно раціональна”, для якої праця - це не сама по собі наповнена змістом людська діяльність, а засіб для одержання грошового чека;

поділ праці сьогодні досяг такого рівня, що у виробництві можливе використання практично необмеженого рівня знань. Культура праці, роздрібнившись на тисячі шматочків спеціалізованих знань, виявилася віддаленою від культури повсякденного життя;

суть “економічно раціональної” людини полягає в тому, що вона, примушуючи себе до певної трудової діяльності, що не є для неї сенсом життя, усвідомлено погоджується бути відчуженою в праці за умови визначеного рівня матеріальних компенсацій з боку суспільства. Але останнім часом ці матеріальні стимули праці стають дедалі менш ефективними, результатом чого є різке зниження трудових мотивацій. Спостерігається тенденція до переміщення праці як соціальної цінності на нижчі поверхи в ієрархізованій свідомості багатьох соціальних груп.

Перелічені моменти, що становлять у сукупності суть глобальної кризи праці, призводять до того, що людина в пошуках сенсу життя значною мірою позбавляється одного зі своїх найбільш значущих напрямів - можливості віддавати свій інтелект суспільству через творчу працю й реалізовувати себе як особистість. У термінах синергетики глобальна криза праці полягає в тому, що негентропійна функція праці, яка відображає активність агресивного інтелекту на сучасному етапі кризового циклу в розвитку цивілізацій, домінує над інструментальною функцією праці, що покликана стримувати цю природну агресію суспільства.

Висновки

У дисертації представлено розв'язання наукової проблеми, сутність якої полягає в дефіциті комплексного осмислення методологічних аксіологічно-нормативних засад філософії трудового права як напряму філософії права з погляду зв'язку між ієрархіями аксіологій, що складаються в різних сферах духовної культури й через правову культуру впливають на конституювання трудових правовідносин як у нормативно-теоретичному, так і в соціально-юридичному аспектах.

1. Встановлено, що у філософії трудового права домінує чотири основні витоки конституюючих аксіологій, які є джерелом конструювання норм-аскіом і норм-принципів трудового права: релігія, філософія, наука й ідеологія. Право виступає щодо цих соціально-регулятивних систем швидше залежним і детермінованим, ніж автономним та самодостатнім. Це зумовлено тим, що нормотворення в праві в ту чи іншу епоху перебуває під впливом, з одного боку, аксіологічної метасистеми, яка задає напрями конструювання правових універсалій при домінуванні того чи іншого джерела права, а з іншого - його специфічної змістової наповненості.

2. Доведено зв'язок між космоцентризмом грецької філософії й естетичним ставленням до праці; теоцентризмом Середньовіччя й домінантою етики спокутування гріха через працю; гуманізмом епохи Відродження й актуалізацією цінностей свободи, рівності, справедливості та піднесенням значущості праці в підприємницькій сфері, вільних мистецтвах; сцієнтизмом, механіцизмом і сенсуалізмом Нового часу та спробами методологічного осмислення вічних і незмінних засад буржуазного конституціоналізму та спроб розв'язання проблем найманої праці, рівності, справедливості і свободи через конституційне право; появою масового індустріального виробництва й егалітарних аксіологій ідеологічного формату, що вирішували питання свободи, справедливості, рівності та праці через встановлення механізмів тотального перерозподілу, всезагальної трудової мобілізації й перетворення людини із суб'єкта правовідносин на об'єкт трудового права.

3. Обґрунтовано, що норми-принципи та норми-аксіоми трудового права можуть бути похідними від релігійної, філософської, наукової та ідеологічної аксіології. Джерелом аксіології виступають відповідні онтології - більш-менш систематизовані “картування” буття та його витоків. Так, у релігійних онтологіях аксіології вибудовуються як дихотомічні системи, в яких сакральне є протиставленим світському, і саме сакральне є детермінуючим чинником щодо профанного та світського. Це задає підпорядкованість норм-принципів і норм-аксіом трудового права відповідним конструктам доцільності, виправданості, онтологічного зв'язку етики праці з проблемою врятування душі та визначення духовної місії людини у світі.

4. Питання ставлення до праці, її нормативного регулювання вирішується у світлі засадничої місії людини в окресленому релігійному світогляді. Так, конструювання аксіології та етики праці в руслі християнської онтології випливає із засадничих ідей спокутування гріха, розуміння праці як вимушеної (примусової) необхідності, протиставлення праці та творчості, засудження праці, спрямованої на нагромадження додаткових вартостей (зокрема, у православ'ї), заборони свавілля роботодавця щодо найманого працівника. Християнська етика ґрунтується на аксіології й деонтології природно необхідної праці, яка є достатньою з погляду забезпечення споживчого мінімуму й не тяжіє до приватновласницького задоволення надлишкових матеріальних потреб. У цілому в християнській етиці перевага віддається етиці любові та милості, тоді як для ісламу є більш характерною етика законництва й ритуалізму. У ході конструювання аксіології та етики права в руслі філософій (стосовно напряму останніх здійснено специфікацію окремих напрямів філософствування, представлених у православ'ї та ісламі) встановлено, що вплив категорій грецької й ісламської правової культури на релігійну етику православ'я (фактично - утворення синкрету між елліно-візантійською культурою та християнством) істотно видозмінив релігійну оцінку праці. Зокрема, у православній етиці праці йшлося про фактичне “викреслення” правосуб'єктності найманого (частіше - феодально залежного) працівника, обмеження та звуження спектра сфер легітимної праці (праця у сфері обміну й матеріального виробництва, пов'язана з нагромадженням додаткової вартості, імовірніше, засуджувалася як іллегітимна), розрив в оцінці престижності фізичної та управлінської праці (остання визначалася як гідніша з погляду її винагороди), припущення односторонніх ненормативних рішень з боку власника (роботодавця) щодо найманого працівника тощо.

5. Встановлено, що в релігійних етиках нехристиянського походження, зокрема ісламу, акценти зміщено в бік заохочення приватної власності при необхідності дотримання принципів общинного егалітаризму, заохочення благодійництва, соціального патронату теократичної ісламської держави щодо визначення прав та обов'язків працедавця й найманого працівника.

6. У наукових онтологіях (фактично - наукових картинах світу, що стали домінувати в Новий час та епоху буржуазних революцій) провідними з погляду конструювання норм-принципів і норм-аксіом стали механіцизм, позитивізм, редукціонізм, уніфікаціонізм. Домінування математичного природознавства детермінувало перебудову аксіологій філософії права в руслі ідеологем буржуазної рівності, контрактуальності, еквівалентності, а в новітній час - появу проблем свободи праці та соціальної справедливості для найманого працівника.

7. Уточнено, що поширення найманої праці й необхідності її калькулювання поставило на порядок денний визначення гуманістичних стандартів праці та розробки систем коригування соціальної нерівності через громадські організації, ідеї соціального партнерства й інтерсуб'єктного соціального діалогу на основі комунікації між владою та громадськістю. Це стало підґрунтям для виникнення систем соціалізму, комунізму, адміністративного дирижизму, які перехопили аксіологічну естафету від науки й конституювалися як відповідні ідеології, що стали задавати тон у філософії трудового права та конструюванні трудових правовідносин. Ідеться, зокрема, про лібералізм, соціалізм, комунізм і фашизм. Кожна із цих ідеологій пропонувала розв'язання ключової проблеми сфери праці - проблеми узгодження інтересів свободи працедавця й дистрибутивної справедливості щодо найманого працівника. У сучасних філософських дискусіях філософії постмодерну питання праці розв'язується з урахуванням появи нової реальності - символічного виробництва та виробництва знаків. При переході до нової виробничої реальності втрачається зв'язок між інститутом прижиттєвого найму, рівно як і довготривалого контракту з одним роботодавцем. Сама підготовка робочої сили набуває ознак парцелярності, загалом спостерігається тенденція до американізації способу життя значних за чисельністю груп людей.

8. Визначено, що цінності можуть ієрархізуватись у праві, виходячи з будови аксіосфери певного суспільства, яка побудована як відповідна супідрядність регулятивних систем, від вищого ступеня генералізованості до нижчого. Залежно від ступеня генералізованості тієї чи іншої підсистеми аксіосфери право визначає результат цієї ієрархізації у вигляді супідрядності галузей права, правових інституцій та норм.

9. Екстраполяція цього положення на різні правові системи сучасності дає змогу зрозуміти логіку нормотворення й нормореалізації в цивілізаційних формоутвореннях різних типів і подолати однобічний детермінізм, замінивши його мультидетермінальною моделлю. Доведено, що залежно від розуміння природи, сутності цінностей у юридичній аксіології вибудовувалися об'єктивістські (субстанціалістські) і суб'єктивістські (релятивістські) методології цінностей та їх ієрархій. При цьому субстанціалізм у визначенні наповненості й ієрархізованості правових норм тяжіє до раціоналізму та волюнтаризму, тоді як релятивізм - до афектуалізму. На основі цього зроблено висновок про те, що міра експліцитності того чи іншого джерела права в правовій системі визначена тим сегментом аксіосфери (релігією, політикою, ідеологією), який задає спосіб прописування правових норм і переважання в правовій системі одного з двох формоелементів: нормативного (власне правової норми, представленої, як правило, у формалізованому і структурованому вигляді в законі та інших генералізованих джерелах права) та доксального (представленого як корпус думок відповідних вторинних щодо законодавця суб'єктів правозастосування щодо того, що саме слід вважати правом). Переважання нормативного формоелементу дає на виході конституціоналізм, публічність, демократичність, експліцитність правових норм, тобто правовий раціоналізм; переважання доксального формоелементу дає суперечливість, взаємонакладення норм, дискусії з приводу змісту правових норм, непрозорість нормотворення та переважання суб'єктивного чинника в правозастосуванні, розвинену дискреційність, що дає на виході правовий децизіонізм.

10. Констатовано, що філософія права частково протиставляється нормативно-догматичному дискурсу, який утворюється теорією держави і права та методологією права. Вона виконує щодо системи права нормативно-критичну функцію, здійснюючи вторинне рефлексивне тестування створених законодавцем норм права на предмет їх відповідності аксіологічно-аксіоматичним універсаліям соціально-нормативних систем вищого рівня регуляції. Також встановлено й доведено, що аксіологічні градації домінування тієї чи іншої цінності можуть бути визначені в умовній тринарній шкалі, на крайніх полюсах якої розміщено відповідні аксіологічні екстремуми, що не дають змоги досягти оптимуму в трудових правовідносинах, а між ними - певна точка оптимуму, досягнення якої є бажаним з погляду балансування між свободою, рівністю і справедливістю в трудовому праві з погляду законодавця. Такими тринаріями щодо свободи виступають індивідуалістичний волюнтаризм, конвенціоналізм та ідеократичний тоталітаризм; щодо рівності - лібералізм (афектуалізм, соліпсизм), раціоналізм та дистрибутивізм; щодо справедливості - деспотизм, диференціонізм, егалітаризм. Відмінності між ними можуть бути представлені з погляду розрізнення критеріїв суб'єкта, об'єкта та змісту трудових правовідносин.

11. Обґрунтовано, що найбільш вигідною з погляду збалансування інтересів є ідеологія конвенціалізму й соціального партнерства, пріоритети якої чітко прописані в принципі тристоронності, викладеному в нормативних документах Міжнародної організації праці. Юридичне закріплення принципу тристоронності в процедурах діяльності МОП, створюваних нею конвенціях та рекомендаціях виражало балансне уявлення про соціальну справедливість як про паритетність інтересів трьох соціальних груп: підприємців (організаторів виробництва), найманих працівників та урядової бюрократії.

12. Акцентовано на тому, що осмислення соціальної справедливості в такому ракурсі зумовлювалося необхідністю подолання трьох крайнощів, несумісних із соціально-нормативним відтворенням ринкового суспільства й демократії: стихійного лібералізму, що призводить до фактичного і юридичного розшарування й високої соціальної поляризованості в суспільстві, що, звісно, породжує тенденцію до олігархізації буржуазії та зубожіння (пауперизації) широких мас населення. Це може призвести до соціального вибуху при переважанні егалітаризму й комунізму, який знищує всі механізми саморегулювання ринку та насаджує примусову рівність, чим також порушується принцип справедливості в частині, яка пов'язана з особистими досягненнями й усуненням від питань організації виробництва та перерозподілу; фашизму, який розв'язує питання соціальної справедливості за рахунок військової експансії та силового придушення робітничого руху.

13. Виявлено, що суб'єктний або об'єктний вимір покладено в основу визначення інституту трудового договору, який виступає засадничим з погляду розуміння методології та аксіології трудового права. При цьому трудовий договір може виступати як суб'єкт-об'єктно-орієнтований, об'єкт-суб'єктно-орієнтований та контрактуально-орієнтований залежно від припущення законодавцем позиції домінування інтересів тієї чи іншої сторони в трудовому договорі, яка є залежною від статусу власності в суспільстві.

14. Встановлено, що в суб'єктно-об'єктній моделі конструювання трудового договору, залежно від урахування інтересів працедавця або найманого працівника, переважатиме лібералізм або ж егалітаризм (дистрибуціонізм), що становлять основу позиції повновладдя власника виробництва на основі принципу дискреційності локального нормотворення, або ж позиції соціальної захищеності найманого працівника, в якій передбачено розширення кола соціального діалогу та соціально-демократичної інтерсуб'єктності у встановленні рамок-обмежень для роботодавця у вигляді норм-принципів і норм-аксіом трудового права соціальною правовою державою. Також доведено, що категоріальний аналіз праці у відповідній філософсько-правовій парадигмі є похідним від трьох засадничих моделей праворозуміння: державницької, моралістичної та соціологічної, тобто етатизму, етицизму й соціологізму. Етатизм проголошує редукцію права до рівня закону та виводить право з державної волі, розглядаючи всі правові феномени як похідні від цієї владно-централізуючої волі. В юридичному позитивізмі категорія праці є похідною від категорій безпеки, стабільності й уніфікованості правовідносин, оскільки позитивізм як парадигма передбачає абстрагування від змістовно-аксіологічної сторони трудових правовідносин. В етицизмі, який представлено в природному праві, категорія праці розглядається крізь призму аксіологічної легітимації правових конструктів регулятивними системами вищого порядку. Ідеться про необхідність виведення трудових правовідносин із релігійних, філософських та наукових аксіологій, оскільки трудове право, як і право загалом, не розглядається як повністю автономна соціально-нормативна система.

15. Доведено, що в етицизмі категорія праці розглядається в семантичному полі категорій справедливості, рівності, свободи, братерства, гідності. Етицизм і природне право передбачають у цьому випадку іллегітимність визначеної в законі (нормах трудового права) категорії праці, тобто аксіоматичним є припущення щодо можливості виявлення законодавцем принципової помилковості при конструюванні норм трудового права й обґрунтування інтелектуально-філософської ревізії аксіологічних конструктів права через філософсько-правову рефлексію. У соціологізмі, який є похідним від методології та соціології права, категорія “праця” розглядається в контексті соціального замовлення й відповідних соціальних експектацій, які враховуються при конструюванні соціальних норм законодавцем. Крайнощі соціологізму виявлено в методології філософії права марксистського походження, в якій припускається релятивістське ставлення до праці з позиції політичної та економічної доцільності існуючої влади.

16. Обґрунтовано, що у філософії трудового права відбувалася еволюція від елементалізму та аналітичної методології до холізму й синергізму, в яких представлено принципово нове розуміння праці та трудового договору порівняно з аналітичною методологією позитивізму, що була домінантною практично до кінця ХХ ст. Зміна аксіологічних пріоритетів зумовлена утворенням планетарної спільноти й процесами глобалізації, які задають спрямованість зміни трудових правовідносин у напрямі визнання інтелектуальної власності як первинної щодо інших типів та видів власності.

17. Акцентовано увагу на тому, що через це змінюється тип привласнення додаткової вартості, що зумовлює зміну типу правовідносин між власником і найманим працівником. Ця зміна відбувається передусім по лінії усвідомлення колабораційної природи праці й відповідного аксіологічного забезпечення її через етику та деонтологію синергізму. Йдеться вже не тільки й не стільки про розмежування зон інтересів працедавця та найманого працівника, не стільки про забезпечення пріоритету власника або ж соціальної дистрибуції, скільки про антиентропійну функцію трудового права, виконання якої передбачає мінімізацію розсіювання енергії в процесах виробництва. Пріоритування енергономічності праці принципово змінює не лише ставлення до неї, а й оновлює етичні та деонтологічні принципи конструювання аксіоматики трудового права й трудових правовідносин як інструменту синергізування виробничої діяльності в інтересах суспільства.

18. Встановлено, що синергетика дає змогу здійснювати осмислення трудового права як синергійної цілісності, спрямованої передусім на забезпечення прогресу і стабільності праці в руслі соціального консенсусу й партнерства. Водночас соціально-інструментальне забезпечення цієї синергійності є доступним далеко не для всіх країн, оскільки в багатьох спільнотах домінують правові системи, в яких зберігається атомістично-корпоративний тип правової регуляції соціальних відносин. Саме по собі декларування синергізму є марним, якщо в суспільстві фактично має місце стан прихованої війни, а комунікація між різними соціальними групами та суспільством як цілим залишається ідеологічно упередженою. Плідним у цьому відношенні є застосування фрактального розуміння трудового права, що розглядається як фрагмент (складова) метасистеми, що має масштабну інваріантність, оскільки взята від метасистеми, якою є право. У свою чергу, право є фрактальним щодо політики, політика - щодо ідеології, ідеологія - щодо філософії та релігії. Звідси випливає висновок про ініціювання через право змін і трансформацій вищих регулятивних метасистем, які, залишаючись несинергізованими, діють через трудове право на відтворення нових видів соціальної нерівності, несвободи і несправедливості.

19. Обґрунтовано, що синергетична парадигма стає основою для подолання обмеженості позитивістського стилю мислення у філософії трудового права, оскільки позитивізм, базуючись на об'єктивізмі, лінійності та догматичності в праворозумінні, створює аксіологічні обмеження в розвитку й функціонуванні системи соціального партнерства; підвищення ролі людського фактора; перетворення працівника з простого виконавця волі організатора на активного, освіченого суб'єкта виробництва, управління, обміну й розподілу продукту, інноваційного процесу; вдосконалення партнерських відносин. Позитивізм виходить зі статизованої моделі трудових правовідносин, тоді як за сучасних умов трансформаційних процесів системно-синергетична модель протиставляє статизмам соціальної структури взаємодію та взаємодопомогу на мікро-, мезо- і макрорівнях. Синергетика, на відміну від позитивізму й елементалізму, асимілює абстрагування як рух у напрямку елементарної характеристики трудового права як системи, але у вигляді ентропії (певного рівня хаотизованості системи), органічно пов'язаної з формуванням нових складних структур, що переборюють ентропію дисипативних структур, які наповнюють процеси трансформації трудового права як відкритої системи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Занфірова Т. А. Філософські аспекти трудового права : монографія / Т. А. Занфірова. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - 168 с.

Занфірова Т. А. Аксіологічно-нормативні засади філософії трудового права / Т. А. Занфірова. - Запоріжжя : КПУ, 2010. - 300 с.

Занфірова Т. А. Правові аспекти Луїза Келсо / Т. А. Занфірова // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2005. - № 2. - С. 42-46.

Занфірова Т. А. Шляхи узгодження інтересів акціонерів в акціонерному товаристві / Т. А. Занфірова // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : збірник наукових праць. - 2005. - № 4 (24). - С. 204-209.

Занфірова Т.А. Правові проблеми соціального партнерства / Т. А. Занфірова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. - 2007. - № 3 (34). - С. 124-130.

Занфірова Т. А. Філософсько-ідеологічні аспекти розвитку трудового права / Т. А. Занфірова, М. Л. Смолярова // Держава та регіони. Серія: Право. - 2007. - № 4. - С. 43-46. (Особистий внесок: проаналізовано соціальний вплив на людину існуючої ідеології трудового права та запропоновано можливі шляхи його розвитку).

Занфірова Т. А. Комуканікаційні аспекти трудового права / Т. А. Занфірова // Держава та регіони. Серія: Право. - 2008. - № 4. - С. 31-34.

Занфірова Т. А. Аспекти визначення поняття та змісту трудового договору в сучасних умовах / Т. А. Занфірова, О. М. Бабошкіна // Держава та регіони. Серія: Право. - 2008. - № 2. - С. 8-12. (Особистий внесок: обґрунтовано нове розуміня поняття “трудовий договір” з урахуванням його ознак).

Занфірова Т. А. Гарантії прав працівників охорону праці / Т. А. Занфірова, А. В. Садова // Держава та регіони. Серія: Право. - 2008. - № 2. - С. 68-73. (Особистий внесок: проаналізовано правові норми, що встанолюють гарантії прав працівників на охорону праці).

Занфірова Т. А. Особливості правового нігілізму у сфері трудових відносин / Т. А. Занфірова // Право і суспільство : науковий журнал. - 2009. - № 1. - С. 58-62.

Занфірова Т. А. Історичне та логічне в методології філософії права / Т. А. Занфірова // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін. ; відповід. за вип. Ю.М. Оборотов. - Одеса : Юридична література, 2009. - Вип. 48. - С. 22-29.

Занфірова Т. А. Філософсько-антропологічні аспекти принципу рівності у трудових правовідносинах / Т. А. Занфірова // Часопис Київського університету права : український науково-теоретичний часопис. - 2009. - № 3. - С. 133-136.

Занфірова Т. А. Діалектика необхідності й свободи у трудових правовідносинах / Т. А. Занфірова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 45. - С. 296-301.

Занфірова Т. А. Поняття і структура правового простору в трудових відносинах / Т. А. Занфірова // Вісник національної академії прокуратури України. - 2009. - № 2 (14). - С. 79-85.

Занфірова Т. А. Філософсько-правові аспекти проблематики локальних нормативних актів трудового права / Т. А. Занфірова // Часопис Київського університету права : український науково-теоретичний часопис. - 2010. - № 3. - С. 129-133.

Занфірова Т. А. Філософсько-правові проблеми у сфері реалізації права на працю / Т. А. Занфірова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - Вип. 50. - С. 339-344.

Занфірова Т. А. Трудове право як синергитична система / Т. А. Занфірова // Вісник національної академії прокуратури України. - 2010. - № 3 (19). - С. 74-80.

Занфірова Т. А. Теоретичні питання проекту нового Трудового кодексу України / Т. А. Занфірова // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 4. - С. 166-169.

Занфірова Т. А. Ідеологічні чинники формування норм трудового права / Т. А. Занфірова // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 3. - С. 41-44.

Занфірова Т. А. Філософська проблематика правоутворення та правотворчості у трудовому праві / Т. А. Занфірова // Актуальні проблеми чинного законодавства України : збірник наукових статей. - Івано-Франкінськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. - Вип. XXIV. - С. 24-29.

Занфірова Т. А. Правовідносини як форма суспільних відносин / Т. А. Занфірова // Вісник Чернівецького національного університету. Правознавство : збірник наукових праць. - Чернівці : ЧНУ, 2010. - Вип. 533. - С. 76-81.

Занфірова Т. А. Праця як філософсько-правова проблема / Т. А. Занфірова // Наука і правоохорона. - 2010. - № 4 (10). - С. 254-258.

Занфірова Т. А Трансформація розуміння трудового права в умовах глобалізації / Т. А. Занфірова // Європейські перспективи. - 2011. - № 4. - Ч. 1. - С. 154-158.

Занфірова Т. А Трансформація поняття трудових правовідносин / Т. А. Занфірова // Наше право. - 2011. - № 1. - Ч. 1. - С. 123-127.

Занфірова Т. А. Категоріально-понятійний апарат трудового права в аспекті проблем політичної економії / Т. А. Занфірова, С. А. Іванов // Наука і правоохорона. - 2011. - № 1 (ІІ). - С. 241-250. (Особистий внесок: досліджено підходи до розуміння сутності праці та робочої сили).

Занфірова Т. А. Централізоване регулювання трудових відносин: деякі теоретичні аспекти / Т. А. Занфірова // Нове законодавство України та проблеми його застосування : тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26-27 грудня 2003 р.) / за ред. М. І. Панова. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 68-70.

Занфірова Т. А. Характер трудових правовідносин між фізичними особами і необхідність його врахування у Трудовому кодексі України / Т. А. Занфірова // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи : матеріали науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.) / за заг. ред. проф. В. С. Венедиктова. - Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - С. 140-143.

Занфірова Т. А. Деякі пропозиції щодо забезпечення трудових прав працівників, які працюють у фізичних осіб / Т. А. Занфірова // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах : матеріали науково-практичної конференції (м. Суми, 2-4 червня 2005 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. - Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. - С. 125-126.

Занфірова Т. А. Правові проблеми трудових мігрантів / Т. А. Занфірова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 1. - С. 73-76.

Занфірова Т. А. Теоретичні питання договірного регулювання трудових відносин у сучасних умовах / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 97-99.

Занфірова Т. А. Контракт як особливий вид трудового договору: правові питання / Т. А. Занфірова // Влада. Людина. Закон. - 2007. - № 1. - С. 50-52.

Занфірова Т. А. Правова характеристика принципів з вирішення трудових спорів і кофліктів на сучасному етапі / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 3. - С. 77-79.

Занфірова Т. А. Процесуальні правовідносини з вирішення трудових спорів і конфліктів / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 4. - С. 86-88.

Занфірова Т. А. Еволюція наукових поглядів на регулювання трудової діяльності й мотивацію / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 6. - С. 82-84.

Занфірова Т. А. Теорії трудових відносин і мотивації праці / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 7. - С. 86-88.

Занфірова Т. А. Процесуальні правовідносини з вирішення трудових спорів і конфліктів / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 4. - С. 86-88.

Занфірова Т. А. Еволюція наукових поглядів на регулювання трудової діяльності й мотивацію / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 6. - С. 82-84.

Занфірова Т. А. Теорії трудових відносин і мотивації праці / Т. А. Занфірова // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2007. - № 7. - С. 86-88.

Занфирова Т. А. Изменение собственности в Украине и их последствия / Т. А. Занфирова, Ж. Д. Малахова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : збірник наукових праць / гол. ред. В. Г. Воронкова. - Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2008. - Вип. 33. - С. 150-160. (Особистий внесок: обґрунтовано нове розуміня поняття “зміна власності” з урахуванням його ознак).

Занфирова Т. А. Кадровая политика в современной Украине / Т. А. Занфірова // Социальные технологии: актуальные вопросы теории и практики : международный межвузовский сборник научных работ / Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Московский государственный социальный университет, Одесский национальний университет им. И.И. Мечникова, Класический приватный университет ; редкол.: О. Л. Скидин (главный редактор) и др. - Запорожье : КПУ, 2008. - Вып. 37. - С. 130-135.

Занфірова Т. А. Державне регулювання етичних та правових аспектів медичної діяльності в Україні (вступ до проблеми) / Т. А. Занфірова // Україна. Здоров'я нації : науково-практичне видання / Міністерство охорони здоров'я України. Український Інститут громадського здоров'я “Експерт”. - 2008. - № 1 (5). - С. 65-68.

Занфірова Т.А. Правовые основы социального партнерства / Т. А. Занфірова // Дні науки - 2008 : зб. тез доповідей : в 3 т. / Класичний приватний університет, 23-24 жовтня 2008 р. ; ред. кол. В. М. Огаренко та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 2. - С. 70-71.

Занфірова Т. А. Філософська проблематика трудового права / Т. А. Занфірова // Трудове право України: сучасний стан та перспективи : матеріали науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. - Сімферополь : Українська асоціація фахівців трудового права, Кримський юридичний інститут, 2008. - С. 46-52.

Занфирова Т. А. Етико-правові засади регулювання медичної діяльності в Україні (за матеріалами літературних джерел) / Т. А. Занфірова, Я. Ф. Радиш // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення) : матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції (17-18 квітня 2008 р.) м. Львів, Благодійний фонд “Медицина і право”, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. - Львів, 2008. - С. 124-128. (Особистий внесок: розглянуто питання щодо співвідношення норм права та моралі в структурі соціального регулювання медичної діяльності в Україні).

Занфирова Т.А. Неправовые практики в сфере труда: философский аспект / Т.А. Занфирова // Социальное и пенсионное право : научно-практическое информационное издание. - М. : Юрист, 2009. - № 4. - С. 38-41.

Занфірова Т. А. Зміст поняття “праця”: філософсько-правові питання / Т. А. Занфірова // Запорізькі правові читання : тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.) : у 2 т. / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - Т. 1. - С. 299-302.

Занфірова Т. А. Філософсько-правові аспекти справедливості в трудовому праві / Т. А. Занфірова // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні : матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 5-6 червня 2009 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. - Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. - С. 26-32.

Занфірова Т. А. Мета і визначення предмету філософії трудового права / Т. А. Занфірова // Правове життя сучасної України : тези доповідей Міжнародної конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу / відп. ред. д-р юрид. наук. проф. Ю. М. Оборотов. - О. : Фенікс, 2009. - С. 477-479.

Анотація

Занфірова Т.А. Методологічні засади трудових правовідносин у філософії права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

У дисертації розглянуто моделі філософсько-правового осмислення трудових правовідносин у контексті категорій свободи, рівності, справедливості й праці в юридичному позитивізмі, природному праві та синергетичній парадигмі філософсько-правового теоретизування. Досліджено еволюцію категорійного осмислення свободи, рівності, справедливості, праці в історії філософії права, релігійних та етико-ідеологічних систем, предметно-методологічні засади філософії трудового права як галузі філософії права, трудові правовідносини в нормативно-догматичному та нормативно-критичному дискурсі, синергетичний підхід як антитезу позитивістського редукціонізму й етицизму природного права в розумінні трудового права та трудових правовідносин.

У дисертації встановлено й доведено, що аксіологічні градації домінування тієї чи іншої цінності можуть бути визначені в умовній тринарній шкалі, на крайніх полюсах якої розміщено відповідні аксіологічні екстремуми, що не дають змоги досягти оптимуму в трудових правовідносинах, а між ними - певна точка оптимуму, досягнення якої є бажаним з погляду балансування між свободою, рівністю та справедливістю в трудовому праві з позиції законодавця. Такими тринаріями щодо свободи виступають індивідуалістичний волюнтаризм, конвенціоналізм та ідеократичний тоталітаризм; щодо рівності - лібералізм (афектуалізм, соліпсизм), раціоналізм, дистрибутивізм; щодо справедливості - деспотизм, диференціонізм, егалітаризм. Відмінності між ними можуть бути представлені з погляду розрізнення критеріїв суб'єкта, об'єкта та змісту трудових правовідносин.

Ключові слова: філософія права, філософія трудового права, категорійні універсалії філософії трудового права, юридичний позитивізм, природне право, нормативно-догматичний дискурс, нормативно-критичний дискурс, синергетичний підхід.

Аннотация

Занфирова Т.А. Методологические основы трудовых правоотношений в философии права. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011. трудовий право філософський

В диссертации представлено решение научной проблемы, суть которой состоит в дефиците комплексного осмысления методологических аксиологически-нормативных основ философии трудового права как направления философии права с точки зрения связи между иерархиями аксиологий, складывающихся в различных сферах духовной культуры и через правовую культуру влияющих на конституирование трудового права как в нормативно-теоретическом, так и в социально-юридическом аспектах. В диссертации рассмотрены модели философско-правовой рефлексии трудовых правоотношений в контексте категорий свободы, равенства, справедливости и труда в юридическом позитивизме, естественном праве и синергетической парадигме философско-правового теоретизирования.

Аксиосфера общества построена как соответствующее соподчинение регулирующих систем, от более высокой степени генерализованных к менее. В зависимости от степени генерализованных той или иной подсистемы аксиосферы право определяет результат этой иерархизации в виде соподчинения отраслей права, правовых институтов и норм.

Экстраполяция этого положения на различные правовые системы современности позволяет понять логику нормотворчества и нормореализации в цивилизационных формообразованиях различных типов и преодолеть односторонний детерминизм, заменив его мультидетерминальной моделью. Доказано, что в зависимости от понимания природы, сущности ценностей в юридической аксиологии сформировались объективистские (субстанциалистские) и субъективистские (релятивистские) методологии ценностей и их иерархий.

Рассмотрена эволюция категориальной рефлексии свободы, равенства, справедливости, труда в истории философии права, религиозных и этико-идеологических систем, предметно-методологические основы философии трудового права как отрасли философии права, трудовые правоотношения в нормативно-догматическом и нормативно-критическом дискурсе, синергетический подход как антитезис позитивистского редукционизма и этицизма естественного права в понимании трудового права и трудовых правоотношений.

Философию трудового права можно определить как направление философской рефлексии трудового права с точки зрения соответствия его нормативных универсалий (институтов, норм, источников права) определенным аксиологических критериям: свободе, равенству, справедливости.

Такая философская рефлексия создает контраверсию нормативно-догматическому дискурсу позитивистской направленности и может быть аргументом в пользу того, что философия трудового права всегда создает иерархически более высокий уровень постижения материи трудового права по сравнению с методологией, теорией и отраслевыми юридическими исследованиями. Более того, эвристический потенциал философии трудового права проявляется в осуществлении аксиологически-аналитической экспертизы нормоконструирования и формулирования соответствующей эпистемики и догматики теоретиками трудового права, практикующими законодателями и субъектами правоприменения.

На основе этого можно сделать вывод о том, что объем эксплицитности того или иного источника права в правовой системе определен тем сегментом аксиосферы (религией, политикой, идеологией), который задает способ прописывания правовых норм и преобладание в правовой системе одного из двух формоэлементов: нормативного (собственно правовой нормы, представленной, как правило, в формализованном и структурированном виде в законе и других генерализированных источниках права) и доксального (представленного как корпус мнений соответствующих вторичных относительно законодателя субъектов правоприменения касательно того, что именно следует считать правом). Преобладание нормативного формоэлемента дает на выходе конституционализм, публичность, демократичность, эксплицитность правовых норм, то есть правовой рационализм; преобладание доксального формоэлемента дает противоречивость, взаимоналожение норм, дискуссии по поводу содержания правовых норм, непрозрачность нормотворчества и преобладание субъективного фактора в правоприменении, развитой дискреционности, что дает на выходе правовой децизионизм.

Ключевые слова: философия права, философия трудового права, категориальные универсалии философии трудового права, юридический позитивизм, естественное право, нормативно-догматический дискурс, нормативно-критический дискурс, синергетический подход.

Annotation

Zanpfirova T.A. Methodological principles philosophy of labor law. - Manuscript.

Thesis for the degree of Doctor of Laws degree in the specialty 12.00.12 - the philosophy of law. - Classical Private University. - Zaporozhye, 2011.

The thesis of solving the scientific problems, the essence of which is lack of comprehensive understanding axiologicaly-regulatory principles of philosophy of labor law as the direction of philosophy of law from the perspective of the relationship between hierarchies aksiologies which are in different spheres of spiritual culture and legal culture through the influence of constitution labor law as the legal and theoretical, and social and legal aspects.

Іn the thesis and proved that the domination of axiological gradation of a value can be defined in a conditional trynarіаn scale at the extreme poles of which placed the axiological extremes that makes it difficult to achieve optimum in labor relations, and between them - a certain optimum point, achieving which is desirable in terms of balancing between freedom, equality and justice in labor law from the perspective of the legislator. Such freedom to act trynarians individualistic voluntarismus, and conventionalismus ideocratic totalitarismus; for equality - liberalismus (afektualizmus, solipsismus), rationalismus and dystrybutyvizmus; of justice - despotismus, dyferentsionizmus, egalitarismus. The differences between them can be represented in terms of criteria for distinguishing subject, object and content of an employment relationship.

Key words: philosophy of law, philosophy employment law, categorical universal philosophy of labor law, legal positivism, natural law, regulatory-and-dogmatic discourse, normative-critical discourse, synergistic approach.