Адміністративно-правові засади обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

УДК 351.753.3(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Параниця Сергій Павлович

Ірпінь - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі управління та адміністративної діяльності факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович, професор кафедри управління та адміністративної діяльності, Національний університет державної податкової служби України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Лук'янець Дмитро Миколайович, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін, Українська академія банківської справи НБУ;

кандидат юридичних наук, доцент Бевзенко Володимир Михайлович, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності, Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться “ 03 ” квітня 2009 р. о “ 10 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 в Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий “ 28 ” лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головними напрямами розвитку України в ХХІ столітті є подальша демократизація суспільних відносин та входження нашої держави у світові господарські процеси, що в свою чергу вимагає кардинального оновлення сучасної правової системи. Незважаючи на зміни у суспільстві, незмінними залишилися суспільні відносини, пов'язані з предметами, які мають обмежений режим обігу. Ця обставина викликає певні ускладнення щодо правового регулювання суспільних процесів у державі. До сьогодні не знайшли повною мірою свого законодавчого вирішення багато питань щодо адміністративно-правових засад регулювання специфічних суспільних відносин. Однією з проблем, що потребує вирішення, є проблема, пов'язана з обігом зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод та власності людини і громадянина.

Як показує аналіз, чинне законодавство, яке регулює обіг зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, що використовується для охорони та захисту особистості, її прав, свобод і законних інтересів, багато в чому недосконале як щодо повноти регулювання зазначеної сфери суспільних відносин, так і якості їх регулювання.

У розвиненому суспільстві кожна особа повинна мати максимум можливостей для охорони та захисту порушених прав. Держава на конституційному рівні закріпила право кожного громадянина на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України). Проте будь-яке право втрачає свій сенс, якщо не створено законодавчого механізму, який би належним чином його закріплював та забезпечував. Доводиться констатувати, що іноді неспроможність державних органів вжити реальних заходів щодо захисту життя чи здоров'я, прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина створюють у нашій державі сприятливі умови для протиправних посягань на життя, здоров'я людини та її власність.

Правова регламентація порядку обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, яка використовується з метою самозахисту, в Україні далека від вимог часу та має безліч недоліків. На сьогодні суспільні відносини, пов'язані з обігом зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, регулюються близько 90 нормативно-правовими актами, серед яких - постанови, укази, накази, а закону, який би регулював ці питання, до цього часу в нашій державі не прийнято. Особливої гостроти набуло питання прийняття єдиного комплексного нормативно-правового акта, який би регулював обіг зброї взагалі та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в Україні.

Загальне науково-теоретичне підґрунтя дослідження цього питання становлять фундаментальні наукові праці таких провідних фахівців у галузі теорії держави і права та адміністративного права: В. Авер'янова, О. Бандурки, Д. Бахраха, В. Білоуса, І. Голосніченка, К. Гориславського, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Конопльова, А. Коренєва, В. Курила, Б. Лазарєва, О. Петришина, Ю. Тихомирова, В. Шкарупи та ін.

Дослідження проблем функціонування дозвільної системи та дозвільних проваджень, безпосередньою частиною яких є система обігу зброї, фрагментарно висвітлено у роботах вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: М. Анісімова, В. Гуменюка, І. Дєлягіна, І. Кириченка, І. Кузнецової, С. Лихачова, Г. Мєсхі, О. Шелковнікова та ін.

Окремі аспекти проблематики обігу зброї були предметом дослідження таких вітчизняних вчених: М. Федорова (право громадян на зброю), О. Фролова та А. Корнієць (правові підстави), О. Каплунова та Л. Чистоклєтова (застосування зброї), однак комплексного, ґрунтовного дослідження проблеми адміністративно-правових засад обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, до цього часу не проводилося.

Проблема адміністративно-правового регулювання права громадян на використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з індивідуальною метою, сутність і правові підстави обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, має не лише теоретичне, а й практичне значення. А це ще раз підкреслює актуальність проблеми дослідження адміністративно-правових засад обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, що використовуються для охорони та захисту особистості, її життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів і власності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає реалізації основних положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767). Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри управління та адміністративної діяльності - „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657), та кафедри спеціальних дисциплін та організації професійної підготовки Національного університету державної податкової служби України „Проблеми професіональної діяльності та безпеки співробітників ДПС України” (номер державної реєстрації 0108U004234).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі досягнень науки конституційного та адміністративного права, чинного законодавства України, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз теоретичних засад і правового регулювання питань, пов'язаних із реалізацією права громадян на використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в індивідуальних цілях в Україні, підстав їх обігу та використання з метою самооборони.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

- простежити ґенезу права громадян на використання зброї в індивідуальних цілях у національному законодавстві;

- проаналізувати чинне законодавство, що регламентує нормативно-правові засади реалізації права громадян на використання зброї в державі на сучасному етапі її розвитку;

- вивчити зарубіжний досвід використання зброї в індивідуальних цілях та шляхи його впровадження у правове регулювання обігу зброї в Україні;

- з'ясувати поняття, сутність процесу обігу зброї в українському законодавстві;

- дослідити правові підстави обігу зброї в Україні на сучасному етапі державотворення;

- проаналізувати адміністративно-правове регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами;

- дослідити види та специфіку застосування заходів попередження та припинення правопорушень, пов'язаних із використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами;

- розкрити особливості застосування заходів адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані із незаконним обігом зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами;

- розробити рекомендації та надати пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією права громадян на зброю та пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в індивідуальних цілях.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження стала сукупність загальнонаукових (історико-правового, системного аналізу, логіко-семантичного, системно-структурного та системно-функціонального тощо) та спеціальних (порівняльно-правового, статистичного аналізу, компаративного тощо) методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх із соціальним змістом та юридичною формою.

Історико-правовий метод застосовувався при аналізі етапів еволюції права громадян щодо використання зброї в національному законодавстві (підрозділ 1.1). Застосування методу системного аналізу дозволило комплексно проаналізувати положення Конституції України, інших нормативно-правових актів, які закріплюють право громадян на використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, і регулюють порядок обігу зброї (підрозділ 1.2, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги та прогалини правового регулювання і практики використання тих чи інших видів зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в індивідуальних цілях у національному та зарубіжному законодавстві (підрозділ 1.2, 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу визначено окремі основні категорії та поняття (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 3.1). Системно-структурний та системно-функціональний методи було використано як інструмент для з'ясування сутності права громадян на зброю та пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з метою самозахисту. Ці методи дозволили дослідити особливості використання заходів адміністративного попередження та припинення протидії правопорушенням у зазначеній сфері. Системний підхід у цьому випадку є одним із інструментів дослідження об'єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв'язок між якими забезпечує його цілісність (підрозділ 2.1, 2.2, 3.1). Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних, отриманих у результаті аналізу складових елементів обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, громадянами в індивідуальних цілях (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3). Метод статистичного аналізу дозволив відстежити в динаміці застосування заходів адміністративного примусу при протидії правопорушенням у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в індивідуальних цілях (підрозділ 3.1, 3.2). Компаративний метод використовувався для вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, громадянами України для самозахисту (підрозділ 1.1, 2.2, 2.3, 3.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного права та процесу.

Положення та висновки роботи ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які визначають правові засади обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, метою використання яких є охорона та захист особистості, її прав, свобод, законних інтересів та власності, а також ратифікованих в установленому законом порядку міжнародно-правових актів.

Репрезентативність висновків досягнута за рахунок дослідження статистичних матеріалів, практики правоохоронних органів при використанні зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з метою охорони та захисту людини, її прав, свобод і власності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дане дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням проблем адміністративно-правового регулювання обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами з позицій охорони та захисту особистості, її прав, свобод, законних інтересів та власності. На основі проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

- визначено, що адміністративно-правове регулювання обігу зброї є сукупністю нормативно-правових актів, які унормовують право людини на придбання, зберігання, носіння, володіння, застосування і використання зброї та становлять самостійний адміністративно-правовий інститут;

- дано авторське визначення поняття права людини і громадянина на самозахист за допомогою зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, від протиправних посягань, як гарантована державою норма можливої поведінки, що може виявлятися як в інтелектуальній, так і безпосередньо у функціональній діяльності особи, що здійснюється з метою забезпечення прав людини, передбачених як внутрішньодержавними нормами, так і міжнародними стандартами, яка ґрунтується на засадах правових приписів та інших соціальних норм поведінки, що не суперечать загальнолюдським правилам співіснування;

- запропонована періодизація формування права населення на володіння та використання зброї з метою самозахисту на теренах української держави;

- сформульовано пропозиції, спрямовані на уточнення та доповнення окремих положень нормативно-правових актів, зокрема: КУпАП ст. 174, 190, 191, 192, 193, 194, 195; проект Закону України „Про зброю”;

удосконалено:

- сутність процесу обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в Україні, який є об'єктом правового регулювання та включає суб'єктів - людей, їх дії, а предметом виступає зброя та пристрої;

- твердження, що невід'ємною складовою захисту прав людини і громадянина є право на використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, які не призводять до смерті, а тільки нейтралізують правопорушника, щоб звести до мінімуму ризик завдання шкоди стороннім особам;

дістали подальшого розвитку:

- позиція про природне право громадян щодо використання зброї в індивідуальних цілях у національному законодавстві та зроблено висновок щодо врегулювання питання самозахисту завдяки легалізації зброї і пристроїв, а також використання її для охоронно-захисної діяльності;

- теоретичне обґрунтування потреби використання досвіду зарубіжних країн щодо використання зброї громадянами з метою самозахисту в індивідуальних цілях та можливостей його впровадження у правове регулювання обігу зброї в Україні;

- систематизація заходів адміністративної відповідальності у сфері обігу зброї, до якої віднесено заходи адміністративної та дисциплінарної відповідальності, встановлено, що вони є найбільш дієвими у системі заходів адміністративного примусу;

- класифікація заходів запобігання та припинення правопорушень, що вчиняються у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами. Доведено, що поряд із загальноприйнятими заходами адміністративного запобігання та припинення застосовуються заходи, притаманні лише сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у правотворчій діяльності при підготовці та вдосконаленні нормативно-правових актів, з питань адміністративно-правового забезпечення обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в індивідуальних цілях шляхом внесення в них змін і доповнень.

Деякі результати дослідження можуть бути корисними як для науковців, що працюють у сфері адміністративного права, так і для практичних працівників правоохоронних органів. Окремі основні положення дослідження впроваджені автором у практичну діяльність підрозділу Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Вінниці (акт впровадження від 31 жовтня 2008 року), практичну діяльність відділу податкової міліції Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області (акт впровадження від 14 листопада 2008 року вих. № 19918/ 26-34/01).

Результати проведеного дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративний процес”, „Вогнева підготовка” для студентів, курсантів та слухачів у Національному університеті державної податкової служби України (акт впровадження від 19 червня 2005 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано з використанням останніх досягнень науки адміністративного та конституційного права, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору опублікованої наукової праці, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на чотирнадцяти міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах, зокрема: „Наука и технологии: шаг в будущее - '2006” (г. Белгород, 20 - 31 марта 2006 года); „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 20 - 21 квітня 2006 року); „Стан та перспективи розвитку юридичної науки” (м. Київ, 17 - 18 листопада 2006 року); „Розвиток наукових досліджень 2006” (м. Полтава, 27 - 29 листопада 2006 року); „Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 13 квітня 2007 року); „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 26-27 квітня 2007 року); „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (м. Ірпінь, 24 - 25 травня 2007 року); „Права людини в умовах державотворення: теоретичні і практичні аспекти” (м. Суми, 21-22 грудня 2007 року); „Актуальні проблеми розвитку держави і права” (м. Чернігів, 2 квітня 2008 року); „Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, 6 червня 2008 року); „Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь, 11-12 грудня 2008 року); „Сучасні наукові досягнення - 2008” (м. Миколаїв, 29-30 листопада 2008 року).

Публікації автора. Основні положення і висновки дисертації відображено у чотирнадцяти публікаціях, чотири з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАКом України, і тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, додатків (8 сторінок) і списку використаних джерел (229 найменувань на 23 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 231 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами й темами, сформовано мету і завдання дослідження, об'єкт та предмет, його методологічну основу, розкрито наукову новизну та теоретичне і практичне значення отриманих під час дослідження результатів, подано дані, що стосуються їх впровадження й апробації.

Розділ 1 „Теоретико-правові засади регулювання суспільних відносин щодо реалізації права громадян на використання зброї в Україні” складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано історію розвитку права громадян на використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з метою самозахисту, визначено позицію автора щодо нормативно-правового регулювання реалізації права громадян на використання зброї в національному законодавстві та вивчено досвід зарубіжних країн у цьому напрямі.

У підрозділі 1.1 „Генезис права громадянина щодо використання зброї в індивідуальних цілях у національному законодавстві” на підставі аналізу праць вітчизняних учених дисертантом простежується ґенеза права громадян на використання зброї, розглядається історичний шлях становлення права громадянина щодо використання зброї в індивідуальних цілях з метою захисту життя, здоров'я та власності людини від протиправних посягань.

У дисертації наголошено, що за умов „людиноповажного” підходу до особистості, поваги до закону, моралі, прав і законних інтересів інших людей ідея володіння зброєю та її використання в національному законодавстві стала найбільш актуальною, насамперед з міркувань забезпечення власної безпеки за допомогою зброї, тобто з метою самозахисту. На основі цього стверджується, що природне та невід'ємне бажання людини є всіма можливими засобами захистити своє життя і життя своїх близьких, у тому числі і за допомогою використання зброї.

Для реалізації права особи на використання зброї з метою самозахисту існує два підходи. Перший - покладання обов'язків із забезпечення особистої безпеки громадян у цілому на державу, не вводячи у вільний обіг короткоствольну вогнепальну зброю. Другий - відстоювання принципу лібералізації, тобто надання громадянам більших прав у вирішенні питання вибору засобів самозахисту, в тому числі надання права у встановленому законом порядку купувати та використовувати в індивідуальних цілях короткоствольну вогнепальну зброю.

Стверджується, що на теренах української держави з певними умовностями можна виділити такі історичні етапи формування права громадян на володіння зброєю:

- період Київської Русі - населенню було дозволено мати зброю;

- період козацької доби - право на зброю мали козаки;

- період входження України до складу Російської імперії - характеризувався контролем держави за зброю, яка перебувала у населення;

- період радянської доби - право громадян на володіння зброєю закріплювалося у нормативно-правових актах, положення яких визначали обмеження права володіння, носіння, зберігання та використання короткоствольної вогнепальної зброї громадянами. У цей період вводиться дозвільна система і в Кримінальному кодексі встановлюється відповідальність за порушення правил володіння, носіння, зберігання та використання вогнепальної зброї;

- період незалежності та сучасний стан державотворення в Україні характеризується появою нових форм взаємовідносин, які вимагають створення цивілізованої правової бази для захисту особи та її інтересів.

Дослідивши різні історичні обставини, зроблено висновок, що в Україні в процесі її історичного розвитку змінюються традиції відносно права громадян щодо володіння зброєю. Сьогодні в Україні більшість громадян не знайомі з правилами поводження зі зброєю, непоодинокі випадки зневажливого, а то і протиправного поводження зі зброєю. Простеживши ґенезу права населення на використання зброї в індивідуальних цілях у національному законодавстві, запропоновано способи підвищення правової культури поводження зі зброєю, які полягають у навчанні, тренуванні, обміні досвідом, наданні інформації з цих питань і забезпечені виваженого нагляду держави у сфері обігу зброї, яка використовується громадянами в індивідуальних цілях.

У підрозділі 1.2 „Нормативно-правові засади регулювання реалізації права громадян на використання зброї в Україні на сучасному етапі” стверджується, що організація і функціонування системи засад правового регулювання реалізації права громадян на використання зброї в Україні нерозривно пов'язані з усіма процесами суспільного розвитку країни. Структура цієї системи й ефективність її функціонування перебувають під прямим або опосередкованим впливом усіх соціальних і політичних явищ та процесів, зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку суспільства, держави. Ефективність нормативно-правового регулювання закладає основу надійного і компетентного функціонування елементів реалізації права громадян на використання зброї з метою захисту життя, здоров'я, прав, свобод, законних інтересів і власності. Під правовими основами реалізації права громадян на використання зброї з метою самозахисту автор пропонує розуміти сукупність взаємозалежних, внутрішньо погоджених юридичних принципів і норм, спрямованих на правове регулювання суспільних відносин у відповідній сфері з метою їх упорядкування, охорони, захисту і розвитку відповідно до суспільних потреб.

Правове регулювання реалізації права громадян на використання зброї ставить за мету закріпити організацію системи, засад і спрямувати у визначене русло відносини, які виникають у цій сфері. Ці відносини об'єднано в дві відносно самостійні групи: нормативно-правової регламентації і індивідуально-правового регулювання. Перша включає розробку і закріплення загальних, формально визначених правил поведінки і покликана забезпечувати єдиний порядок і стабільність у регулюванні суспільних відносин, що становить зміст реалізації права громадян на використання зброї, шляхом створення, зміни або скасування правових норм, визначення сфери їх дії і кола учасників. Друга група відносин полягає у прийнятті владних індивідуально-правових рішень на основі загальних правил для вирішення конкретних юридичних ситуацій.

У дисертації звертається увага на те, що в процесі розвитку правових засад реалізації права громадян на використання зброї сьогодні проявляються позитивні тенденції, які полягають в активізації роботи з усунення прогалин у законодавстві, забезпечення відповідності його норм Конституції України та європейським стандартам. Ці тенденції у формуванні правової основи реалізації права громадян на використання зброї, дають певну надію на успішну реалізацію заявлених цілей, пов'язаних із реєстрацією, отриманням дозволу на придбання, зберігання, носіння, використання та застосування тощо.

Аналізуючи нормативно-правові акти, в дисертації звертається увага на те, що окремі з них надають привілеї певним категоріям громадян, робиться висновок, що не всі вимоги статей Конституції України беруться законодавцем до уваги при нормативно-правовому регулюванні прав і свобод громадян і розробці механізму забезпечення цих прав, зокрема права на використання зброї при захисті життя і здоров'я, власності від протиправних посягань.

Проаналізувавши чинне законодавство, стверджується, що нормативно-правові засади регулювання реалізації права громадян на використання зброї в Україні на сучасному етапі стануть додатковою гарантією безпеки громадян лише в тому випадку, якщо вони будуть здійснюватися в межах суворого і тотального державного контролю.

У підрозділі 1.3 „Зарубіжний досвід використання зброї в індивідуальних цілях та шляхи його впровадження у правове регулювання обігу зброї в Україні” аналізується досвід зарубіжних держав про надання права громадянам на захист за допомогою використання зброї в індивідуальних цілях у різних країнах.

Зарубіжний досвід використання зброї в індивідуальних цілях - це довгий і важкий пошук компромісу між визнанням права громадян на самозахист та необхідністю суворого державного контролю. Розглянуто питання правового регулювання використання громадянами зброї в індивідуальних цілях у Російській Федерації, Федеративній Республіці Німеччина, Бельгії, Республіці Грузія, Ізраїлі, Словацький Республіці, Республіці Молдова, Сполучених Штатах Америки, Латвійській Республіці, Польщі, Естонії, Фінляндії, Чеській Республіці, Швеції. На основі цього зроблено висновок, що в більшості цих країн громадяни мають право володіти і користуватися короткоствольною вогнепальною зброєю, тобто пістолетами і револьверами. Відмінність лише у деяких особливостях одержання відповідного дозволу на її зберігання і носіння. У Франції, Австралії, Великобританії ситуація з володінням зброї досить специфічна, тобто дозвільно-бюрократична. Аналіз законодавства про зброю країн-членів СНД показав, що найбільш ліберилізоване законодавство прибалтійських держав, де дозволено володіння короткоствольною вогнепальною зброєю, крім тих країн, де право на володіння і використання громадянами зброї склалось історично і є частиною культури суспільства.

Зазначається, що вік, з якого дозволяється придбання зброї в різних країнах, неоднаковий. Тому, надавати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї особі в Україні потрібно лише з досягненням нею 25 річного віку, якщо така особа є дієздатною, не притягувалася до юридичної відповідальності. український законодавство патрон снаряд

На основі аналізу законодавства зарубіжних країн, що регулює питання використання зброї в індивідуальних цілях, автор робить висновок про те, що практика зарубіжних країн, не зважуючи на відносно високий рівень озброєності населення, негативно не впливає на стан дотримання громадського порядку. Обґрунтовується позиція стосовно того, що використання зарубіжного досвіду правового регулювання обігу зброї повинна полягати в забезпечені нині діючого порядку збереження національної юрисдикції з питань використання зброї в індивідуальних цілях та запозичення позитивних надбань з цього питання, які є в зарубіжних країнах. Акцентується увага на тому, що найбільш розвинені демократичні держави дозволили своїм громадянам використовувати зброю з метою самозахисту, що стабілізувало ситуацію, зменшилася кількість протиправних посягань проти особи, її життя, здоров'я та власності.

На основі розгляду та вивчення зарубіжного досвіду використання зброї в індивідуальних цілях з метою самозахисту, зроблено висновок, що в систему правового регулювання обігу зброї в Україні доцільно перед отриманням дозволу впровадити проходження навчання на спеціальних курсах шляхом тестування, після чого отримати відповідний сертифікат на право володіння зброєю. Це доцільно ще і тому, що зброя є джерелом підвищеної небезпеки як для особи, яка володіє зброєю, так і для інших осіб, адже незнання основних правил поводження зі зброєю чи нехтування такими правилами може призвести до досить негативних наслідків.

Розділ 2 „Поняття, сутність і правові підстави обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в Україні” складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу правових підстав обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, а також визначенню поняття, сутність процесу обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

У підрозділі 2.1 „Поняття, сутність процесу обігу зброї в Україні” розкривається поняття, сутність процесу обігу зброї. Автор поставив за мету з'ясувати значення поняття „обіг зброї”, сутність якого, полягає у комплексі суспільних відносин, побудованих за дозвільним видом правового регулювання, яка ґрунтується на отриманні спеціальних попередніх дозволів на поводження зі зброєю. З одного боку, це імперативна система загальних заборон, а з іншого наявність спеціальних виключних дозволів. Ось чому обіг зброї в Україні апріорі є обмеженим, але він повинен мати, наскільки це можливо, компромісний характер.

У роботі зазначено, що обіг зброї - це комплекс юридично значущих дій зі зброєю та видів діяльності щодо зброї. До переліку юридично значущих дій зі зброєю та видів діяльності щодо зброї, на думку автора, належать: виробництво, реалізація, передача, нагородження, придбання, зберігання, облік, користування, носіння, застосування, використання, перевезення, транзитне перевезення, утилізація, колекціонування, експорт, імпорт. Ці дії або види діяльності можуть здійснюватись як поодинці, так і разом.

У дисертації стверджується, що обіг зброї, за допомогою якого здійснюється результативний вплив на суспільні відносини з питань здійснення окремих дій щодо використання зброї як предмета матеріального світу має свої специфічні властивості. Таке явище, як „обіг зброї”, є адміністративно-правовим режимом, адже призначення адміністративно-правового режиму - це регулювання специфічних державних стандартів за допомогою системи спеціальних засобів. До таких спеціальних засобів у сфері обігу зброї можна віднести: нормативно-правові акти та норми, уповноважені державні органи, порядок отримання дозволу, систему контролю за обігом зброї та притягнення до відповідальності осіб, які порушують порядок обігу зброї.

Проаналізовано кожен термін та з'ясовано сутність процесу обігу зброї в Україні. Детально досліджено питання, пов'язані з обігом зброї, тобто її виробництвом, ремонтом, реалізацією, придбанням, користуванням, носінням, застосуванням, зберіганням, колекціонуванням, передачею, перевезенням, експортом, імпортом, ввезенням, транзитним перевезенням і вивезенням із території України.

Дисертант стверджує, що обіг зброї не має суперечностей, які можуть виникати на тій чи іншій стадії у різних формах, а тому, на сьогодні важливо створення адекватного механізму їх узгодження. Останнє означає, що обіг зброї повинен відповідати інтересам та можливостям її учасників.

У підрозділі 2.2 „Правові підстави обігу зброї в Україні на сучасному етапі державотворення” проаналізовано чинне законодавство, що регламентує підстави обігу зброї, та досліджено практика його застосування у процесі реалізації на сучасному етапі державотворення.

На сьогодні правові підстави обігу зброї на території України регулюються переважно відомчими нормативними актами. Аналіз редакції наказу № 622 МВС України свідчить, що за основу були взяті адміністративні акти останніх років ХХ століття, складені за умов іншого політичного устрою, в них не передбачено поняття приватної власності на зброю.

У роботі зазначено, що правові норми, які регламентують обіг зброї, по-перше програмують спеціальні правила щодо користування зброєю і визначають категорію осіб, на яких ці правила поширюються; по-друге, визначають певну структуру, що зосереджує в собі виконавчу державну функцію з дотримання цих правил.

Питання правових підстав обігу зброї взагалі і набуття права власності зокрема, а також володіння, користування та розпорядження зброєю, порядок її виробництва, ремонту, реалізації потребують правового врегулювання. Вони мають не однозначний характер, нерідко дискредитують значну частину законослухняних громадян. У зв'язку з цим важливо прийняти закон про зброю, який би регулював правовідносини, що виникають при обігу зброї в Україні, і був спрямований на захист життя і здоров'я громадян та власності.

Зазначено, що правова підстава обігу зброї - це наявність дозволів у громадян щодо придбання, користування, зберігання, носіння, застосування, використання, колекціонування та перевезення зброї. Автор вказує, що ситуація в Україні, де дозвільна система перевантажена, вимагає встановлення чітких параметрів.

Це дослідження дозволило сформулювати власні пропозиції, реалізація яких допоможе підвищити рівень правової регламентації підстав обігу зброї в Україні на сучасному етапі державотворення. Важливим у цьому аспекті є приведення нормативно-правових підстав обігу зброї відповідно до сучасних потреб громадян, зменшення кількості та покращення якості підзаконних нормативно-правових актів, що буде сприяти реалізації громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів з метою охорони та захисту свого життя і здоров'я, власності, здоров'я і власності інших людей.

Обґрунтовано доводиться, що від належного нормативного упорядкування правових підстав обігу зброї і, зокрема, чіткості приписів, їх логічної узгодженості, відсутності колізій значною мірою залежить ефективність та дієвість її обігу.

У підрозділі 2.3 „Адміністративно-правове регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами” зазначається, що чинні нормативно-правові акти, що регулюють адміністративно-правове використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, надаються тільки окремим категоріям громадян.

Автор вважає, що принципово важливим пунктом у комплексному дослідженні адміністративно-правового регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, необхідно більш повно використовувати змістовність і гнучкість принципів системного підходу.

На підставі нормативно-правових документів, робиться висновок, що різні автори по-різному відносяться до поняття пристроїв. До пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами належить така травматична зброя: пістолети і револьвери, виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і не можуть використовуватися для стрільби бойовими патронами. При цьому їх конструкція повинна забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї.

Визначаючи адміністративно-правове регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, акцентується увагу на проблемі, де одні відомства відносять їх до засобів самооборони, а інші - до вогнепальної зброї. Така ситуація не може влаштовувати як виробників цієї продукції, так і органи, які визначають ступінь відповідальності за їх використання.

Щодо адміністративно-правового регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, то автор вважає, що невід'ємною складовою захисту прав людини і громадянина є право на використання пристроїв, які не призводять до смерті, а тільки нейтралізують правопорушника, щоб звести до мінімуму ризик завдання шкоди життю, здоров'ю стороннім особам та правопорушнику.

У роботі підкреслюється, що відчуття недостатньої захищеності з боку відповідних органів держави відносно життя, здоров'я та власності людини чи громадянина повинно бути компенсовано самостійним правом на захист. Одночасно зазначено, що розширення кола осіб, які володіють зброєю - це небезпека й додаткова напруженість у суспільстві, тому, такі пристрої повинні при дотриманні певних правил (умов) надаватися громадянам, які можуть забезпечити їх використання при самозахисті.

Розділ 3 „Протидія правопорушенням, що вчинюються при використанні зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами” складається з трьох підрозділів, у яких наводиться характеристика та визначається специфіка заходів протидії правопорушенням, що вчиняються при використанні зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

У підрозділі 3.1 „Засоби попередження та припинення правопорушень, пов'язаних з використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами” йдеться про протидію та засоби попередження і припинення у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, метою застосування яких є швидке та ефективне припинення протиправної поведінки, а також недопущення настання її шкідливих наслідків.

Наголошується, що у широкому розумінні термін „протидія” охоплює різні відносини, які виникають у зв'язку з діяльністю людини в різних сферах суспільного життя та при міжособистісному спілкуванні. Виходячи з визначень поняття, автор вважає, що під протидією правопорушення, що вчинюється при використанні зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, є діяльність, спрямована на запобігання, тобто: а) профілактика правопорушень; б) запобігання негативним наслідкам; в) забезпечення громадського порядку і громадської безпеки.

У дисертації наголошується, що до найпоширеніших заходів адміністративного примусу належать адміністративно-попереджувальні заходи, застосування яких передбачено нормами адміністративного законодавства. Вони створюють необхідні умови для неухильного додержання законів у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, виявлення і припинення правопорушень, запобігають можливим шкідливим наслідкам від їх вчинення, що сприяє утриманню у належному стані законності та правопорядку в даній сфері.

Висвітлюється три рівнева система засобів попередження правопорушень, пов'язаних з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів споряджених гумовими снарядами:

1) перший рівень - загальний (вік, психічний стан). 2) другий рівень - адміністративний (відсутність судимості); 3) третій - наявність юридичної відповідальності, превентивного фактора.

Наголошено, що застосування адміністративно-попереджувальних заходів у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, має свої особливості, зумовлені імперативним характером правовідносин у цій сфері. На основі аналізу ознак попереджувальних заходів запропоновано оригінальне визначення заходів попередження правопорушень, пов'язаних з використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, які застосовуються органами внутрішніх справ України. Встановлено, що характерною особливістю попереджувальних заходів у даній сфері є можливість їх застосування одночасно з іншими заходами адміністративного примусу. Застосування згаданих заходів сприяє попередженню та виявленню правопорушень, а в деяких випадках - злочинів.

Зазначено, що припинення правопорушень, пов'язаних із використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, може здійснюватися як в інтересах суспільства, так і в інтересах самого громадянина, оскільки воно дозволяє попередити настання негативних наслідків.

Правове супроводження обігу зброї та пристроїв, пов'язаних із використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, складається з трьох основних етапів: перший - регламентування суспільних відносин щодо використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами; другий - дія юридичних норм, внаслідок якої виникають чи змінюються правові відносини у сфері використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами (суб'єктивні юридичні права і обов'язки конкретних осіб); третій - реалізація суб'єктивних юридичних прав і обов'язків щодо користування, зберігання, носіння і використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених снарядами несмертельної дії.

У підрозділі 3.2 „Заходи адміністративної відповідальності за порушення, пов'язані із незаконним обігом зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами” досліджуються особливості адміністративної відповідальності у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, за правопорушення, що мають ознаки адміністративного проступку. Стверджується, що заходи адміністративної відповідальності у цій сфері є одним із найбільш дієвих засобів адміністративного примусу.

Адміністративна відповідальність за порушення правил обігу зброї в її ретроспективному аспекті - це вид юридичної відповідальності, що виражається у застосуванні до винних фізичних і юридичних осіб, які порушили правила обігу зброї, встановлені законами й іншими нормативно-правовими актами України, мір державного примусу - адміністративних стягнень, передбачених КУпАП. Вона виступає самостійною формою реагування з боку держави за правопорушення, що зазіхають на встановлені правила обігу зброї.

Всебічно проаналізовано заходи адміністративної відповідальності у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, в різних аспектах виявляються ознаки, що визначають сутність адміністративних правопорушень. Досліджуються суб'єкти відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері обігу зброї, доводиться, що адміністративно-правовий статус суб'єкта впливає на вид заходу відповідальності, який до нього застосовується. Так, до суб'єктів правопорушення із загальним адміністративно-правовим статусом застосовуються заходи адміністративної відповідальності, а до суб'єктів із спеціальним адміністративно-правовим статусом можуть застосовуватися заходи дисциплінарної відповідальності.

При цьому досліджуються адміністративні правопорушення у сфері обігу зброї, що посягають на порядок суспільних відносин; аналізуються наукові теорії щодо класифікації правопорушень, представлені в адміністративно-правовій літературі як вітчизняних науковців, так і науковців інших країн. Вказується на різноманітність аспектів класифікації адміністративних правопорушень, загострює увагу як на позитивних ознаках, так і на недоліках таких класифікацій.

Підставою для застосування заходів адміністративної або дисциплінарної відповідальності за порушення, пов'язані із обігом зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, є: діяння, яке містить склад правопорушення (фактична складова), норми адміністративного законодавства, які передбачають відповідальність за його вчинення (юридична складова), постанова (рішення) відповідного органу про застосування мір відповідальності (процесуальна складова).

У підрозділі 3.3 „Основні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією права громадян на зброю” аналізуються проблеми та пропонується авторське бачення шляхів їх вирішення.

Стверджується, що реалізація прав громадян і, зокрема, право на зброю - проблема, що є предметом як наукового пошуку, так і практичного втілення в процесі законотворення. Тому проблема реалізації права громадян на зброю висовуються на перший план та привертає до себе увагу як юридичної науки, так і практики.

У дисертації проаналізовано функції правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією права громадян на зброю та пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, зроблено висновок, що оптимальними вони є тоді, коли забезпечують рівновагу інтересів особистості в суспільстві. Зрозуміло, що рівновагу встановити раз і назавжди не можна. Але необхідно враховувати: якщо права та свободи людини і громадянина, а також можливості їх забезпечення активно взаємодіють зі станом суспільного розвитку і не відрізняються від домінуючих у суспільстві уявлень у даній сфері, то виникають об'єктивні умови щодо реалізації інтересів особистості.

Аналізуючи досвід розвитку правовідносин у сфері обігу зброї в Україні, автор стверджує, що однією з головних причин є репресивний хаос в організаційно-правовому забезпеченні дозвільної системи пов'язаної із придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

За різними оцінками громадських об'єднань, аналітичних центрів, науково-дослідних установ, представників органів виконавчої влади тощо в Україні порядок видачі дозволів і погоджень регламентується численними нормативно-правовими актами. Аналіз нормативно-правового масиву демонструє величезну кількість необґрунтованих, недоцільних, непрозорих процедур видачі документів дозвільного характеру. Така ситуація є сприятливим підґрунтям для поширення корупції у сфері обігу зброї і зловживання владою або службовим становищем окремих посадових осіб, уповноважених і не уповноважених державою на здійснення процедур дозвільного характеру, тому доцільно прийняти єдиний нормативно-правовий акт - ЗУ „Про зброю”, в якому зазначити процедуру отримання дозволів та встановити чіткий перелік.

Обґрунтовується думка, що в більшості держав обіг зброї регулюється законами, які забезпечують створення правових підстав і здійснення контролю над ними.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий науковий підхід щодо вирішення проблеми адміністративно-правових засад обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, що полягає у комплексному дослідженні проблем адміністративно-правового регулювання права громадян на використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами в індивідуальних цілях, аналізу сутності і правових підстав обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, з метою захисту життя, здоров'я та власності громадян, а також дослідженню проблем протидії правопорушенням, що вчиняються при використанні зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.

У висновках дисертації викладено одержані автором найвагоміші наукові та практичні результати, сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових засад обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами в індивідуальних цілях, зокрема:

1. Простеживши генезис становлення та розвитку права громадянина щодо використання зброї в індивідуальних цілях у національному законодавстві шляхом розмежування природних прав, які належать людині від народження, і прав, якими наділяє особу держава, дисертант вперше робить висновок, що право на самозахист є природним правом людини, як біологічної істоти, що випливає з ст. 21 Конституції України - „Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними”, та виділяє п'ять історичних етапів, які пов'язані із становленням права громадян на використання зброї в індивідуальних цілях з метою захисту себе, свого життя і здоров'я та власності від протиправних посягань.