Адміністративно-правова діяльність суб’єктів владних повноважень по боротьбі з браконьєрством

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МВС УКРАЇНИ

УДК 351.765 (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПО БОРОТЬБІ З БРАКОНЬЄРСТВОМ

Онищук Олександр Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент Проценко Тарас Олександрович,Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярмакі Христофор Петрович,Одеський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ (м. Одеса)

кандидат юридичних наук, доцент Коропатнік Ігор Михайлович, завідувач кафедри адміністративного права та процесу Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон)

Захист відбудеться «10» вересня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а

Автореферат розісланий «06» серпня 2009 р.

Вчений секретар пеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Людське суспільство живе і розвивається в умовах глобалізації, для якої характерними є процеси урбанізації, посилення технологічних впливів на природу, виснаження значної частини природних ресурсів. У межах континенту, зокрема, й України, майже не залишилося теренів, які не мали б негативного відбитку життєдіяльності людського суспільства. Такий стан речей призводить до пошуків нових засад гармонічного співіснування світу природи і світу людей на одній території.

Україна вступила в період важливих суспільно-політичних змін щодо формування, розвитку та вдосконалення діяльності системи органів державної влади, інших суспільно-державних інститутів. Тому, одним із найважливіших завдань, що стоять перед українським суспільством, є приведення теорії та практики діяльності публічної адміністрації у відповідність до стандартів Європейського Союзу та збереження, багатовікової позитивної управлінської культури українського народу.

Правова держава та громадянське суспільство, які формуються в Україні, ставлять питання забезпечення прав і свобод людини та громадянина на чільне місце. Основною ознакою правової держави є те, що людина у ній не є засобом досягнення певних цілей, а є метою поступу суспільства і мірою його розвиненості. Суттєвою ознакою правової держави є рівність суб'єктивних прав громадянина та держави. Крім цього, в правовій державі її юридичні обов'язки щодо громадян кількісно перевищують обов'язки громадян щодо держави. Високий рівень правосвідомості та правової культури всіх суб'єктів права є обов'язковою ознакою правого суспільства, оскільки це компенсує «дисбаланс» обов'язків суб'єктів права на користь індивіда.

У зв'язку з цим важливого значення набувають питання, пов'язані з процесами охорони та примноження живих природних ресурсів, до яких залучені, як органи та посадові особи державної влади, так і широкі верстви населення. Одним із напрямків такої роботи суб'єктів владних повноважень в Україні є боротьба з браконьєрством.

Хотілося звернути увагу, що для забезпечення ефективного збереження і примноження живих ресурсів, що перебувають в стані природної волі, опитані громадяни південних регіонів України. Респонденти пропонують суб'єктам владних повноважень посилити юридичну відповідальність (66,7%), більш детально врегулювати правила полювання та рибальства (60,2%), запровадити повне технічне фіксування процесу здобуття дичини (51,1%). Поряд з цим, як показують статистичні матеріали, працівниками органів внутрішніх справ до адміністративної відповідальності за порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85 КУпАП), в період з 2005 по перше півріччя 2008 р., було притягнуто лише 119 осіб. Зазначені емпіричні дані свідчать про необхідність вдосконалення чинного законодавства та поліпшення правозастосовчої діяльності суб'єктів владних повноважень по боротьбі з браконьєрством.

Таким чином, необхідність подальшої розробки та деталізації положень Конституції України, вдосконалення законодавства у сфері боротьби з браконьєрством, а також прагнення обґрунтувати рекомендації щодо засад організаційно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень у зазначеній сфері зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичне підґрунтя для написання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці науковців кінця ХІХ - початку ХХ століття, а саме: І. М. Арнольда, Н. А. Бородіна, Д. К. Соловйова, К. К. Стоматі та фахівців у галузі адміністративного права, зокрема, В. Б. Авер'янова, Н.А. Агафонова, С. С. Алексєєва, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, А. С. Васильєва, І. П. Голосніченка, С. Т. Гончарука, З. С.Гладуна, Є. В. Додіна, І. А. Дмитренка, Е. М. Жевлакової, А. І. Єлістратова, Л. Л. Єропкіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Ю. М. Козлова, А. Т. Комзюка, В. І. Олефіра, В. П. Пєткова, М. І. Попова, В. В. Петрова, Ю. І. Римаренка, О. П. Рябченко, В. К. Шкарупи та інших.

Фундаментально стан боротьби з браконьєрством, захисту екологічних прав і свобод громадян досліджували фахівці у сфері адміністративного і екологічного права Н. А. Агафонов, С. А. Боголюбов, І. А. Дмитренко, Л. П. Коваленко, О. С. Колбасов, А.П. Гетьман, Ю.С. Шемшученко та ін.

Завдяки доробку цих вчених були розроблені теоретико-методологічні принципи, функції та методи адміністративно-правової боротьби з браконьєрством. Поряд з цим вагома частина адміністративно-правових відносин щодо адміністративно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень по боротьбі із браконьєрством потребують подальших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до розділу 1 Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 р. № 810/98; п. 5 розділу 1 «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і провадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р. Перспективного плану НД та ДКР на 2005-2010 р.р. Львівського державного університету внутрішніх справ за пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, затвердженого на засіданні Вченої ради Львівського юридичного інституту МВС України від 26 серпня 2005 року).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у з'ясуванні й вирішенні теоретичних і практичних питань адміністративно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень у сфері боротьби з браконьєрством та розробку на цій основі пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства та поліпшення правозастосовчої діяльності у цій сфері. правозастосовний адміністративний браконьєрство законодавство

Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:

дослідити розвиток методологічних засад адміністративно-правової боротьби з браконьєрством;

сформувати поняття та зміст категорії «браконьєрство» в контексті забезпечення прав і свобод людини;

встановити ознаки тваринного світу як об'єкту адміністративно-правової охорони;

проаналізувати міжнародний досвід боротьби з браконьєрством та запропонувати відповідні пропозиції до національного законодавства;

виявити недоліки та переваги функціонування системи організаційно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень, які здійснюють заходи щодо боротьби з браконьєрством;

проаналізувати організацію адміністративно-правової діяльності Державного комітету лісового господарства України та деяких інших органів виконавчої влади (зокрема, Державного комітету рибного господарства України, Державного комітету по водному господарству України) у сфері боротьби з браконьєрством та внести пропозиції щодо вдосконалення такої організації й діяльності;

визначити місце і роль органів внутрішніх справ та громадських організацій у сфері боротьби з браконьєрством;

сформулювати засоби адміністративно-правової боротьби з браконьєрством та напрями їх вдосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільно-правові відносини, які формуються під час організаційно-розпорядчої, виконавчої та регуляторної діяльності суб'єктів владних повноважень у сфері боротьби із браконьєрством.

Предметом дослідження є норми та нормативно-правові акти, які регулюють адміністративно-правову діяльність суб'єктів владних повноважень по боротьбі з браконьєрством.

Методи дослідження. У вирішенні зазначених завдань використовувались загальнонаукові підходи, методи соціально-правового знання та спеціально наукові, власне, юридичні методи пізнання.

Головним серед загальнонаукових методів, що використовувався в ході дослідження, був системний підхід, сутність якого полягає у комплексному дослідженні діяльності великої та складної системи суб'єктів владних повноважень, які ведуть боротьбу з браконьєрством, як єдиного цілісного комплексного інституту з узгодженням усіх його елементів і частин (підрозділи 1.3, 1.4, 2.1, 2.4). Крім того використовувались такі загальнонаукові методи: історичний, що дозволив дослідити історико-правову природу боротьби з браконьєрством (підрозділ 1.1); логіко-семантичний, який надав можливість розкрити поняття категорії «браконьєрство» через призму забезпечення, охорони прав і свобод людини та громадянина (підрозділ 1.2); соціологічний та статистичний, які дозволили провести й обробити результати соціологічного дослідження.

Головним із спеціальнонаукових методів, які були використані при написанні дисертаційного дослідження, був формально-догматичний метод, який дозволив дослідити систему органів державного управління, що ведуть боротьбу з браконьєрством у чистому вигляді, застосування різноманітними суб'єктами владних повноважень практичних напрацювань у цій сфері (підрозідли 2.2, 2.3). Метод порівняльного правознавства активно використовувався при аналізі та запозиченні з міжнародних нормативно-правових актів кращих надбань світової спільноти, з метою використання їх у національній нормотворчості зі створення умов ефективної охорони та примноження живих ресурсів (підрозділ 1.4). Крім того, при виведенні способів адміністративно-правової боротьби з браконьєрством активно використовувався метод правового прогнозування (підрозділ 2.4).

Використання методів сучасного соціально-правового пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв'язки явищ, які розглядаються, об'єктивно оцінити ефективність нормативно-правових актів і правозастосовчої діяльності суб'єктів владних повноважень у сфері боротьби з браконьєрством.

Отже, залучений методичний інструментарій враховує як сучасний дискурс соціального пізнання, так і особливості об'єкта та предмета дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів об'єктивно зумовлена об'єктом, предметом і дослідницькими завданнями дисертації. Зокрема, в роботі практично вперше в Україні зроблено спробу комплексно дослідити проблеми адміністративно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень щодо боротьби з браконьєрством.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано нові положення, запропоновані дисертантом особисто.

Вперше:

виходячи з аналізу методологічних засад адміністративно-правової боротьби з браконьєрством, запропоновано розглядати проблему адміністративно-правової боротьби з браконьєрством як різновид охорони права громадян на безпечне довкілля та права на спілкування з дикою природою в загальному контексті забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

здійснено диференціацію розуміння поняття «браконьєрство» залежно від типу правового регулювання та суб'єктів, які здійснюють посягання на природні ресурси;

запропоновано доповнити об'єктивну сторону адміністративного проступку, передбаченого ст. 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу» Кодексу України про адміністративні правопорушення такою дією, як придбання явно браконьєрської продукції;

удосконалено:

визначення сутності тваринного світу як об'єкта адміністративно-правової охорони;

поняття змісту об'єкта проступку, передбаченого ст.ст. 85-88 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як елементу юридичного складу адміністративного проступку;

- класифікацію суб'єктів владних повноважень у сфері боротьби з браконьєрством;

дістало подальшого розвитку:

розмежування визначення категорії диких тварин, які перебувають у станах «напівволі» та «неволі»;

питання правового регулювання та організації діяльності Державного комітету лісового господарства України, Державного комітету рибного господарства України, Міністерства внутрішніх справ України у сфері боротьби з браконьєрством;

визначення місця і ролі в системі суб'єктів владних повноважень Міністерства внутрішніх справ України та громадських організацій щодо боротьби з браконьєрством;

адміністративно-правові засоби боротьби з браконьєрством;

доцільність поступової заміни класичного полювання на фотополювання як способу проведення дозвілля громадян.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використанні у:

правотворчій сфері під час підготовки нових і вдосконалення чинних нормативно-правових актів, які регламентують порядок полювання і рибальства, регулюють організаційно-правову діяльність суб'єктів владних повноважень щодо боротьби з браконьєрством;

правозастосовчій діяльності суб'єктів владних повноважень при вирішенні практичних питань у сфері попередження та припинення браконьєрських проступків, створення умов притягнення винних до адміністративної, кримінальної відповідальності за протиправні діяння, об'єктом яких є дикі тварини, що перебувають у стані природної волі чи у напіввільних умовах (акт впровадження УМВС України в Херсонській області від 11 травня 2007 р. № 7/2155, акт впровадження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 2 вересня 2008 р. № 01-8/770);

науково-дослідній роботі для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративно-правової боротьби з браконьєрством;

навчально-виховному процесі підготовки юристів - зокрема, у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України для навчально-методичного забезпечення та викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративна діяльність ОВС», «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 7 жовтня 2008 р. № 15). Положення дисертації стануть у нагоді при проведенні виховної та роз'яснювальної роботи серед мисливців та рибалок, молоді, широкого загалу громадян.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій уперше у вітчизняній юридичній науці, на підставі особистих досліджень здобувача у результаті аналізу національного законодавства та нормативно-правових актів обґрунтовано низку положень і висновків щодо адміністративно-правової діяльності суб'єктів владних повноважень по боротьбі з браконьєрством.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Основні положення дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (Київ, 2006); «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (Тернопіль, 2007); «Особливості кваліфікації, розслідування, запобігання злочинам проти довкілля» (Херсон, 2007); «Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи» (Херсон, 2007). Основні результати роботи пройшли апробацію в навчально-виховному процесі Херсонського юридичного інституту ХНУВС.

Публікації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і положення дисертаційного дослідження відображені у 8 наукових працях, з яких п'ять одноосібних статей, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук затверджених ВАК України, тезах доповідей на двох науково-практичних конференціях і матеріалах круглого столу.

Структура дисертації та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями, предметом, специфікою об'єкта та предмета дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (вісім підрозділів), висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації становить 183 сторінки, список використаних - 21 сторінка (188 найменувань), додатки - 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами, формулюється мета і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологію роботи; викладено основні результати наукового дослідження, які виносяться на захист, а також показано теоретичне і практичне призначення результатів дослідження, вказано на їх апробацію, публікації та провадження результатів.

Розділі 1. «Адміністративно-правові засади боротьби з браконьєрством» присвячений загальній характеристиці формування адміністративно-правових засад боротьби з браконьєрством суб'єктами владних повноважень в Україні.

У підрозділі 1.1. «Розвиток методологічних засад забезпечення адміністративно-правової боротьби з браконьєрством» досліджено розвиток методологічних засад адміністративно-правової боротьби з браконьєрством. Проведено історико-правовий аналіз шляхів усвідомлення людством необхідності охорони живих ресурсів. Досліджено діяльність державних органів та їх посадових осіб щодо забезпечення такого захисту на території тих країн, до складу яких входили етнічні українські землі.

Проведено дослідження розвитку методологічних засад забезпечення адміністративно-правової боротьби з браконьєрством в Україні, яке автору дає можливість стверджувати, що окремі заходи публічної боротьби із незаконним полюванням здійснювались в період княжої та литовської доби і Гетьманщини. Поряд з цим такі заходи були не системними та не мали чіткого нормативного закріплення. У підсумку дисертант дійшов висновку, що попри численні негаразди та соціально-економічну скруту в перші роки незалежності України було закладено науково-методологічну та правову базу державної політики у сфері екологічної безпеки в цілому та у боротьбі з браконьєрством, зокрема.

У підрозділі 1.2. «Поняття браконьєрства» зазначається, що у сучасній юридичній літературі, та нормативних актах категорія «браконьєрство» не має чіткого визначення. Доведено, що у залежності від правового статусу осіб, які здійснюють протиправні діяння щодо природних ресурсів (фізичні приватні особи; посадові і службові особи; юридичні особи, які здійснюють добуток природних ресурсів як суб'єкти господарювання; юридичні особи - суб'єкти владних повноважень) зміст браконьєрства пропонується розглядати у чотирьох аспектах. Загалом поняття браконьєрства пропонується розглядати, як порушення прав людини і громадянина на безпечне довкілля, що здійснюються шляхом невиконання або недотримання правових норм у сфері полювання та рибальства.

У підрозділі 1.3. «Тваринний світ як об'єкт адміністративно-правового забезпечення боротьби з фактами браконьєрства» розкривається зміст об'єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі в середовищі свого перебування у взаємозв'язку з іншими елементами природного середовища та потребують охорони за допомогою норм адміністративного права.

Виходячи з вузького підхіду до розкриття змісту браконьєрства, до об'єктів тваринного світу, які потребують охорони суб'єктами владних повноважень, слід відносити диких тварин, які знаходяться в стані природної волі в середовищі свого перебування у взаємозв'язку з іншими елементами природного середовища, в межах території країни та континентального шельфу чи економічної зони держави, що підлягають публічній охороні.

Результати здійсненого автором аналізу тваринного світу як об'єкту адміністративно-правового забезпечення боротьби з фактами браконьєрства можуть бути використані як науково-практична рекомендація для визначення об'єкту та предмету зазначених у статтях 85-88 КУпАП.

У підрозділі 1.4. «Міжнародне законодавство щодо адміністративно-правової боротьби з браконьєрством» аналізуються питання міжнародного нормативно-правового врегулювання відносин, що виникають у зв'язку із адміністративно-правовою боротьбою з браконьєрством.

Завдання адаптації вітчизняного законодавства до стандартів європейського правового простору поставило питання висвітлення міжнародного нормативно-правового досвіду у досліджуваній сфері.

Ґрунтовний аналіз міжнародно-правових актів щодо боротьби з браконьєрством дозволив здобувачеві зробити висновок, що полювання та рибальство для задоволення економічних, соціальних і духовних потреб громадян і суспільства залишається об'єктивно обумовленою необхідністю. При цьому, полювання та рибальство мають знаходитися під жорстким контролем державної влади та громадськості, здійснюватися на основі стандартів, встановлених у міжнародно-правових актах, з метою попередження хижацького добування диких тваринних ресурсів та збереження їх для майбутніх поколінь.

Порівняльний аналіз рекомендацій міжнародного законодавства та вітчизняних нормативно-правових актів дає можливість автору стверджувати, що вимоги останніх переважно відповідають міжнародним нормам. Водночас залишаються певні неузгодженості. Наприклад, відповідно до ст. 15 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» до дозволених способів добування тварин віднесено полювання з використанням сіток і пасток для вилову тварин живцем. Відсутність заборони на такі способи полювання у ст. 20 «Заборони щодо здійснення полювання» свідчить, на думку дисертанта, про відверту недосконалість закону.

Розділ 2. «Організаційно-правові засади діяльності суб'єктів владних повноважень у боротьбі з браконьєрством» присвячений розкриттю проблем забезпечення суб'єктами владних повноважень заходів щодо боротьби із незаконним полюванням і рибальством, удосконаленню законодавства та адміністративно-правової діяльності суб'єктів публічного управління у цій сфері.

У підрозділі 2.1. «Система органів державного управління у сфері боротьби з браконьєрством та організація їх діяльності» висвітлена трирівнева система суб'єктів владних повноважень, які здійснюють боротьбу із незаконним полюванням та рибальством. До першої групи відносять ті з них, які здійснюють загальне управління із зазначених питань. До другої - суб'єкти, які створені спеціально з метою регулювання питань полювання і рибальства або безпосередньо займаються цим питанням відповідно до наданої їм компетенції. До третьої групи входять спеціалізовані контрольні та дозвільні органи.

Серед першої групи важливе місце належить Президенту України, який є гарантом дотримання конституційного права людини на безпечне довкілля та Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади, що організовує виконання загальної політики у сфері полювання та рибальства, визначає порядок встановлення лімітів і видачі дозволів на використання диких тварин, розпоряджається мисливськими тваринами, які є у державній власності.

Місцеві державні організації та органи місцевого самоврядування у сфері боротьби з браконьєрством здійснюють розробку і затвердження місцевих програм охорони тваринного світу, приймають рішення щодо організації на їх території об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, здійснюють контроль за охороною мисливських тварин, погоджують питання про використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Серед другої групи суб'єктів владних повноважень, які здійснюють боротьбу з браконьєрством, особливе місце займають спеціалізовані центральні органи виконавчої влади - Державний комітет України по водному господарству; Державний комітет рибного господарства України та Державний комітет лісового господарства України. Вони забезпечують відтворення, охорону водних живих ресурсів і регулювання рибальства, зокрема ведуть боротьбу з браконьєрством у цій сфері, є органи відтворення, охорони водних живих ресурсів і регулювання рибальства - органи рибоохорони. Безпосередній державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства здійснюють у межах своєї компетенції місцеві органи Державного комітету України по водному господарству та Державного комітету рибного господарства України.

Виходячи із проаналізованого переліку органів державного управління у сфері боротьби з браконьєрством, дисертантом зроблено висновок, що найбільш доцільно здійснювати класифікацію суб'єктів владних повноважень, які ведуть боротьбу з браконьєрством, за критеріями мети їх створення та наданих їм владних повноважень у сфері організації полювання та рибальства. Відповідно пропонується класифікувати їх на такі: 1) що здійснюють загальне управління із зазначених питань; 2) що створені спеціально з метою регулювання питань полювання і рибальства або безпосередньо займаються цим питанням відповідно до наданої їм компетенції; 3) спеціалізовані контрольні та дозвільні органи.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правове забезпечення діяльності Державного комітету лісового господарства України у сфері боротьби з браконьєрством» зазначається, що державне управління у сфері боротьби з браконьєрством здійснюється в межах єдиної галузевої системи з урахуванням інтересів держави, регіонів та місцевого самоврядування.

Провідне спеціалізоване місце у системі боротьби з протиправним полюванням належить Державному комітету лісового господарства України. Він є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі полювання, має відповідний обсяг повноважень. Водночас, як випливає із проведеного аналізу, зазначені повноваження, є дещо однобокими. Так, законодавчий орган, надавши Державному комітету лісового господарства України значні повноваження, не передбачив його відповідальності за порушення права громадян на безпечне довкілля та права на законодавчо не заборонене мисливство. Відтак, здобувач пропонує доповнити положення підрозділів та посадових осіб Державного комітету лісового господарства України: по-перше, положеннями про відповідальність за неефективну діяльність щодо забезпечення охорони та відтворення мисливських тварин; по-друге, передбачити засоби державного впливу за необґрунтовану відмову у видачі ліцензії на відстріл мисливських тварин. Дисертант зазначає, що остання проблема додатково потребує не тільки правотворчої роботи, але й організаційних зусиль щодо правореалізації.

У підрозділі 2.3. «Роль Міністерства внутрішніх справ України та громадських організацій в боротьбі з браконьєрством» розглядаються проблеми забезпечення протидії незаконного полювання та рибальства підрозділами й посадовими особами МВС України.

Адміністративна діяльність міліції у сфері боротьби з браконьєрством складається із трьох напрямів: попередження та призупинення браконьєрських дій; притягнення осіб, які скоїли браконьєрські дії до адміністративної відповідальності та створення умов притягнення винних до кримінальної відповідальності; загальної контрольної, дозвільної та наглядової роботи оранів внутрішніх справ України у цій сфері.

Адміністративно-правовий статус працівника міліції у сфері боротьби з браконьєрством визначено як сукупність конкретних обов'язків та прав (наприклад, право застосовувати вогнепальну зброю у відповідності із Законом України «Про міліцію»), що обумовлюють їхню участь у комплексній діяльності системи органів, які ведуть боротьбу з браконьєрством, практично незамінною.

Обґрунтовується провідна роль служби дільничних інспекторів міліції у боротьбі з браконьєрством. Основними завданнями цієї служби щодо протидії протиправному полюванню і рибальству є: проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до скоєння таких правопорушень; безпосередня робота з населенням і громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо попередження правопорушень та розкриття злочинів, об'єктом посягання яких є живі природні ресурси. Також розкривається роль працівників патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, працівників Державної автомобільної інспекції, Міністерства внутрішніх справ України, дозвільної системи у сфері боротьби із браконьєрством.

Доведено, що адміністративна діяльність міліції в сфері боротьби з браконьєрством - це врегульована нормами адміністративного права виконавчо-розпорядча діяльність службових осіб, служб і підрозділів міліції з метою попередження й припинення браконьєрських дій, притягнення винних до адміністративної відповідальності та створення умов для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

У підрозділі 2.4. «Адміністративно-правові засоби забезпечення регулювання боротьби з браконьєрством та напрями їх удосконалення» розкривається зміст адміністративно-правового режиму полювання, який створює визначений ступінь прав і обов'язків учасників правовідносин у цій сфері, що необхідною мірою обмежують їх права в інтересах охорони довкілля та біологічного розмаїття, котрі є необхідними для існування людини.

Визначається поняття та сутність адміністративно-правового способу боротьби із браконьєрством, який має специфічні особливості, що визначають його місце і роль у системі інших способів боротьби з браконьєрством. Мова йде про боротьбу з браконьєрством, його попередження і профілактику. З цією метою використовуються спеціальні засоби контрольно-наглядового характеру, які дозволяють вести постійне спостереження за виконанням фізичними і юридичними особами правових приписів щодо охорони тваринного світу. Зазначається, що така робота здійснюється незалежно від наявності фактів здійснення правопорушень.

Обґрунтовується, що одним із провідних засобів адміністративного примусу, який застосовується суб'єктами публічного управління при боротьбі із браконьєрством є притягнення винних осіб, що допустили порушення правил полювання і рибальства до адміністративної відповідальності. Найбільш вагомою у цьому переліку є ст. 85 КУпАП «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу», яка на думку дисертанта, потребує доповнення, щодо розширення її дії суб'єктів, які здійснюють придбання відверто браконьєрської продукції.



ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження розв'язує в єдності сутність та зміст теоретичних й практичних проблем боротьби з браконьєрством, яку провадять адміністративно-правовими способами органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадські організації, а також посадові та службові особи зазначених суб'єктів при здійсненні делегованих державних функцій. Основні результати дисертаційного дослідження полягають у такому:

1. Дослідивши методологічні засади адміністративно-правової боротьби з браконьєрством, проблеми здійснення такої боротьби пропонується розглядати через призму забезпечення, охорони прав людини і громадянина на безпечне довкілля та на отримання естетичної насолоди від спілкування з дикою природою. Це надало можливість по-новому оцінити адміністративно-правову складову охорони живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, від незаконного полювання та рибальства.

На європейському континенті за останнє століття обсяг диких тваринних ресурсів зменшився на 99 %. Ті тварини, які продовжують існувати, потребують надійної охорони та заходів щодо відновлення популяцій. В умовах сьогодення проблема охорони й відтворення мисливських тварин розуміється вже не тільки як біологічна, тобто та, яка має своїм наслідком зменшення біологічного різноманіття, а як така, що має юридичне забарвлення - як порушення прав громадян на безпечне довкілля та права на естетичне спілкування з диким тваринним світом. Важливе місце в цьому процесі займає боротьба з протиправним полюванням.

2. З точки зору «людиноцентристської» теорії, браконьєрство - це порушення прав людини і громадянина на безпечне довкілля, яке призводить до знищення, пошкодження, погіршення стану та забруднення об'єктів природного світу, на які людство у силу свого технічного, наукового й соціально-економічного розвитку впливає та здійснює його використання. Поняття браконьєрства за суб'єктами (спеціальним статусом осіб, які порушують правила полювання та рибальства) доцільно диференціювати на:

? браконьєрство, суб'єктом якого є фізична особа, - це порушення прав людини і громадянина на безпечне довкілля, що здійснюється громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які не є посадовими і службовими особами, що порушують встановлені законодавством України норми-заборони щодо охорони, використання та примноження природних ресурсів, за які передбачена кримінальна відповідальність;

? браконьєрство, суб'єктом якого є службові особи, - це порушення прав людини і громадянина на безпечне довкілля службовими особами, які не дотримуються будь-яким способом встановлених законодавством України прав щодо охорони, використання та примноження природних ресурсів;

? браконьєрство, суб'єктом якого є суб'єкт господарювання, - це порушення прав людини і громадянина на безпечне довкілля, яке здійснюється суб'єктами господарювання, що порушують встановлені законодавством України норми-заборони щодо охорони, використання та примноження природних ресурсів і за порушення яких передбачена юридична відповідальність.

3. Практичний аналіз вирішеної проблеми та ознак тваринного світу як об'єкту адміністративно-правової охорони, обґрунтовано надає можливість стверджувати, що об'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в ст. 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу», доцільно вважати суспільні відносини, які посягають на дикий тваринний світ. Предметом правопорушень, зазначених у цих статтях, є законодавчо закріплені: дикі тварини - хордові, зокрема хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби й інші) та безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі й інші) в усьому їх видовому й популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

4. Порівняльний аналіз рекомендацій «Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природного середовища існування в Європі» та вітчизняних нормативно-правових актів дає можливість стверджувати, що вимоги останніх переважно відповідають міжнародним нормам. Міжнародно-правовий досвід у сфері боротьби з браконьєрством засвідчує, що полювання та рибальство з метою задоволення економічних, соціальних і духовних потреб громадян та суспільства є об'єктивно обумовленою діяльністю, що повинна перебувати під суворим контролем державної влади та громадськості на основі стандартів, встановлених у міжнародно-правових актах, з метою попередження хижацького добування диких тваринних ресурсів і збереження їх для майбутніх поколінь.

5. Серед суб'єктів владних повноважень зі здійснення боротьби з браконьєрством особливе місце займають спеціалізовані центральні органи виконавчої влади - Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет України рибного господарства України та Державний комітет лісового господарства України. Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет України рибного господарства України та їх органи на місцях наділені значними повноваженнями щодо попередження й припинення фактів браконьєрства та притягнення осіб, які скоїли такі дії, до адміністративної відповідальності. Водночас, правовий нігілізм, корумпованість посадових осіб рибоохорони, а також деякі законодавчі невідповідності у зазначеній сфері заважають цим державним комітетам працювати на належному рівні. Державний комітет лісового господарства України є спеціалізованим уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі боротьби з протиправним полюванням (браконьєрством), діяльність якого спрямовується і координується міністром з охорони навколишнього природного середовища, який встановлює, забезпечує та контролює правильність здійснення полювання та у випадку порушень його режиму наділений правом державного примусу - притягнення винних до адміністративної відповідальності.

6. Адміністративна діяльність міліції в сфері боротьби з браконьєрством - це врегульована нормами адміністративного права виконавчо-розпорядча діяльність посадових і службових осіб, служб і підрозділів міліції з метою попередження й припинення браконьєрських дій, притягнення винних до адміністративної відповідальності та створення умов для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

7. Адміністративно-правовий спосіб боротьби з браконьєрством - це порядок, методи, послідовність дій та прийомів, які застосовуються суб'єктами владних повноважень з метою захисту дикого тваринного світу від протиправного полювання та рибальства, забезпечення особливого режиму в цій сфері на основі реалізації адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правовий режим полювання та рибальства як спосіб боротьби з браконьєрством - це цілісна розширена система врегулювання відносин полювання та рибальства, встановлена адміністративно-правовими нормами з метою охорони життя і здоров'я людей та дикого тваринного світу, яка окреслює суворі правила підготовки та здійснення полювання, поводження після нього, характеризується особливим порядком, виникненням і виконанням прав і обов'язків учасників полювання та рибальства й оптимально поєднує інтереси особи, суспільства та держави, забезпечується державним примусом і громадським осудом порушників режиму.

Одним із поширених методів, який використовується у боротьбі з браконьєрством, є метод переконання. Він проявляється у роз'яснювальних, виховних, організаційних заходах, що застосовуються суб'єктами владних повноважень щодо широкого загалу об'єктів управління з метою забезпечення правомірності поведінки, зміцнення дисципліни, а також попередження випадків браконьєрства та формування у них розуміння необхідності чіткого виконання нормативно-правових актів.

Адміністративний примус у сфері боротьби з браконьєрством - це передбачені нормами адміністративного права дії законодавчо визначених суб'єктів владних повноважень майнового, морального, особистого характеру для запобігання, припинення протиправних дій, створення умов для притягнення винних до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності з метою забезпечення права людини на безпечне довкілля та права на естетичне спілкування з дикою природою.

Адміністративно-правовий контроль як спосіб боротьби з браконьєрством - це діяльність суб'єктів владних повноважень з метою перевірки виконання фізичними та юридичними особами встановленого режиму полювання й рибальства.

У подальшому, вважаємо за доцільне, запровадити повністю або частково порядок полювання тільки за допомогою спеціально обладнаної мисливської вогнепальної зброї, технічно об'єднаної з фотоапаратом, тобто таким способом, коли при кожному пострілі автоматично здійснюється зйомка площини перед прицілом. Окрім можливості здійснення таким чином контролю за використанням мисливської зброї, це, на нашу думку, при збереженні всіх привабливих для мисливців сторін процесу полювання буде сприяти поширенню серед мисливців традиції фотополювання.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Онищук О. О. Тваринний світ як об'єкт адміністративно-правової охорони від браконьєрства / О. О. Онищук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2006. ? Вип. 34. - С. 222-227.

2. Онищук О. О. Адміністративно-правовий режим полювання, як засіб запобігання браконьєрству / О. О. Онищук // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 3. - С. 87-92.

3. Онищук О. О. Адміністративно-правова протидія браконьєрству / О.О. Онищук // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 1. - С. 111-116.

4. Онищук О. О. Особливості застосування методу переконання у протидії браконьєрству / О.О. Онищук // Бюлетень з обміну досвідом МВС України - 2008. - № 174 - С. 151-154.

5. Онищук О. О. Міжнародно-правові стандарти поліцейської діяльності у боротьбі з браконьєрством / О. О. Онищук // Бюлетень з обміну досвідом МВС України - 2007. - № 170 - С. 98-102.

6. Онищук О. О. Проблема методу примусу у сфері боротьби з браконьєрством / О. О. Онищук // Збірник матеріалів круглого столу «Особливості кваліфікації, розслідування, запобігання злочинам проти довкілля». - Херсон : ХЮІ ХНУВС 2007. - С. 23-28.

7. Онищук О. О. Адміністративно-правові аспекти режиму полювання в Україні / О. О. Онищук // Матеріали науково-практич. Конференції «Адміністративне право і процес : шляхи вдосконалення законодавства і практики» ; [Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС]. - К. : КНУВС, 2006. - с. 200-203.

8. Онищук О.О. Адміністративно-правовий режим полювання, як спосіб попередження браконьєрства / О.О. Онищук // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної Інтернет конференції «Правова держава: напрями та тенденції її розбудови в Україні». - Тернопіль : ТНЕУ, 2007.

Онищук О.О. Адміністративно-правова діяльність суб'єктів владних повноважень по боротьбі з браконьєрством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України. ? Київ, 2009.

У дисертації досліджуються адміністративно-правові проблеми боротьби суб'єктів владних повноважень з браконьєрством в Україні. Так, проаналізовано історико-правові та сучасні адміністративно-правові аспекти боротьби суб'єктів владних повноважень з браконьєрством через призму забезпечення прав людини і громадянина на безпечне довкілля, сформульовано поняття «браконьєрство».

Запропоновано авторське розуміння браконьєрства, обґрунтовано класифікацію цього протиправного діяння на види, залежно від суб'єкта його вчинення. Розкриваються та аналізується управлінська та регуляторна діяльність органів центральної та місцевої виконавчої влади, зокрема Державного комітету України з водного господарства, Державного комітету рибного господарства України, Державного комітету лісового господарства України щодо боротьби із браконьєрством. Охарактеризовано діяльність міліції у сфері боротьби з браконьєрством, зокрема, форми, методи та функції такої діяльності.

Визначено зміст та види засобів забезпечення регулювання боротьби з браконьєрством та основні напрями їх вдосконалення. Запропоновано шляхи вдосконалення законотворчої та управлінської діяльності у сфері попередження та припинення незаконного полювання та рибальства.

Ключові слова: браконьєрство, тваринний світ, суб'єкт владних повноважень, адміністративно-правові способи, боротьба з браконьєрством, адміністративно-правовий режим.



Онищук А.А. Адмнистративно-правовая деятельность субъектов властных полномочий по борьбе с браконьерством. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 ? административное право и процесс; финансовое право; информационное право. ? Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины. ? Киев, 2009.

Диссертация посвящена анализу теоретико-методологических и практических аспектов деятельности субъектов властных, направленной на административно-правовое противодействие фактам браконьерства.

В частности раскрывается правовое понимание браконьерства, изложены выводы касательно юридической природы животного мира, обосновано его содержание, как объекта административно-правового обеспечения борьбы с фактами браконьерства. Так, с точки зрения “человекоцентриской” теории, браконьерство ? это нарушение прав человека и гражданина на безопасную окружающую среду, которое приводит к уничтожению, повреждению, ухудшению состояния и загрязнения объектов природного мира, на которые человечество в силу своего технического, научного и социально-экономического развития влияет и осуществляет его использование. Диссертант понятие браконьерство в зависимости от субъектов предлагает дифференцировать на: браконьерство, субъектом которого является физическое лицо; браконьерство, субъектом которого является должностное лицо; браконьерство, субъектом которого является хозяйствующий субъект.

Осуществлено сравнительный анализ норм национального и международного законодательства, на основании которого сделан вывод о необходимости адаптации отечественных нормативно-правовых актов, регулирующих правоотношения по охране окружающей природной среды и предупреждения фактов браконьерства к европейским правовым стандартам. Исходя из рассмотренных международных правовых источников в сфере борьбы с браконьерством, диссертант пришел к умозаключению, что охота и рыболовство для удовлетворения экономических, социальных и духовных потребностей граждан и общества является объективно обусловленной деятельностью, которая должна находиться под строжайшим контролем государственной власти и общественности, осуществляться на основе стандартов, установленных в международно-правовых актах, с целью предупреждения хищнического добывания диких животных ресурсов и сбережения их для будущих поколений.

Исследована система и классификация субъектов властных полномочий, которые осуществляют охрану животного мира. Обосновывается, что такую классификацию целесообразно осуществлять за такими критериями, как: цель создания субъекта, сущность полномочий, предоставленных субъектам властных полномочий в области организации охоты и рыболовства. Указывается, что субъектов властных полномочий целесообразно классифицировать на три группы: 1) субъекты, которые осуществляют общее управление; 2) субъекты, созданные специально с целью регулирования вопросов охоты и рыболовства или непосредственно занимаются этими вопросами, соответственно данной им компетенции; 3) специализированные контрольные и разрешительные органы.

Сделан вывод о том, что одним из ведущих административно-правовых методов, применяемых в борьбе с браконьерством, является метод убеждения. Обосновано содержание административного принуждения, контроля как средств борьбы с браконьерством, процедуры привлечения к административной ответственности лиц, виновных в нарушении

правил охоты и рыболовства. Предложен авторский способ такой борьбы, сущность которого состоит в нормативном закреплении необходимости технического фиксирования процесса охоты и поражения дичи.

Ключевые слова: браконьерство, животный мир, субъект властных полномочий, административно-правовые способы, борьба с браконьерством, административно-правовой режим.

Onyshchuk O. The administrative-legal activity of the subjects of authoritative powers in fighting poaching. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law. Specialty 12.00.07 - Administrative Law and Proceedings, Financial Law; Information Law. - The state scientific research institute MIA of Ukraine,- Kiev, 2009.

The dissertation is devoted to the administrative-legal activity of the subjects of authoritative powers in fighting poaching in Ukraine. The historical-legal and modern administrative-legal aspects of the problem are analyzed, as well as the notion of poaching is formulated due to the people's rights to secure environment.

The author offered his comprehension of poaching and classified it in accordance with the subject of its commitment. The administrative and regulator activity of central and local executive authorities, of State Committee for Water Saving in Ukraine, of State Committee of Fishing Industry, and of State Committee of Forestry in fighting poaching is analyzed. The proper forms, methods and functions of militia activity are also characterized.

The content and the ways of regulation in fighting poaching as well as basic directions of their improvement are defined. The ways of improvement of legislative and administrative activity in preventing and ceasing of illegal hunting and fishing are determined, too.

Key words: poaching, fauna, subject of imperious authority, administrative-legal ways, fighting poaching, the administrative-legal regime.

Размещено на Allbest.ru

...