Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Рівень забезпечення прав і свобод людини та громадянина за кордоном є вагомим показником демократичного суспільства. Надання можливості реального використання громадянином своїх суб'єктивних прав у державах сучасного світу є пріоритетом у зовнішній політиці України.

Розвиток України як незалежної демократичної держави, створення конституційних засад гарантування прав і свобод людини, зокрема права на вільне пересування, обумовили усунення обмежень на перетин державного кордону. В Радянській Україні закордонні поїздки громадян були винятком. Сьогодні кожна людина має не тільки право, але й реальну можливість виїхати в будь-яку державу світу. Так, якщо у 1986 році кількість осіб, які здійснили поїздки до іноземних держав у особистих справах, не перевищувала 43 тис., то у 2008 році виїзний потік за приватними справами становив вже 14,2 млн. громадян України.

Згідно зі ст. 25 Конституції України, держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Останнім часом зросла кількість випадків порушення прав громадян України на території іноземних держав. Найбільш критична ситуація склалася у сфері забезпечення прав трудових мігрантів, кількість яких в іноземних державах, за різними даними, перевищує 2 млн. осіб. Чисельні факти трудової або сексуальної експлуатації громадян України за кордоном вимагають удосконалення механізмів подолання цього негативного явища.

У цьому контексті одним із основних завдань України є забезпечення прав і свобод її громадян не лише на власній території, але й за кордоном. Зважаючи на зростання динаміки зовнішньої міграції, необхідно розробити наукові та практичні засади діяльності органів державної влади, приділивши увагу нормативно-правовому регулюванню, компетенції, формам та методам їх роботи за кордоном щодо забезпечення прав і свобод громадян України, у тому числі й адміністративно-правовими засобами.

Разом з тим, поза увагою науковців залишилися питання визначення правового статусу громадян України, які перебувають за кордоном, створення механізму захисту їхніх прав і свобод, удосконалення діяльності органів державної влади щодо забезпечення прав громадян України при перетині державного кордону або перебуванні на території іноземних держав.

Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, так і для визначення нових підходів щодо його розвитку та вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вирішення конкретного наукового завдання щодо визначення поняття, структури та змісту адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, а також розробка науково обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів державної влади в цій сфері.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- визначити поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном;

- охарактеризувати механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном;

- визначити адміністративно-правові засоби забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном;

- визначити коло суб'єктів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном;

- конкретизувати компетенцію органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном та надати пропозиції для вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері;

- здійснити характеристику форм і методів роботи органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном;

- розкрити правові та організаційні засади взаємодії органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном.

1. Сутність адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном

На основі комплексного аналізу здійснено систематизацію поглядів, думок, ідей щодо забезпечення прав і свобод людини, розкриваються передумови діяльності органів державної влади з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном.

Наголошується, що сучасному розумінню адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина передували спроби розкрити зміст цього процесу на різних етапах розвитку держави та права. Еволюція забезпечення прав людини розпочалася на тлі становлення філософських шкіл Давньої Греції. Найбільш перспективні напрями формування тенденцій забезпечення прав і свобод людини простежуються у поглядах філософів епохи Відродження. Процес забезпечення прав особи у Середньовіччі набуває таких ознак: 1) виділення людських благ в окрему категорію, усвідомлення важливості їх вільного використання в суспільстві; 2) значення закону в процесі забезпечення реалізації прав і свобод особи.

Дослідження забезпечення прав людини радянською правовою наукою призвело до: 1) формування двох самостійних блоків цього процесу - гарантування прав і свобод та створення умов щодо їх реалізації; 2) введення до складу забезпечення таких елементів, як компетенція, охорона та захист.

Новий етап формування основ сучасної української правової науки змінив уявлення щодо змісту забезпечення прав людини та громадянина, що було зумовлено такими обставинами: 1) різноманітність визначень та інтерпретацій поняття “забезпечення” у національних нормативно-правових актах; 2) адміністративно-правовий характер діяльності органів державної влади щодо забезпечення прав і свобод особи.

Головною підставою адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є конституційний обов'язок держави захищати громадян України, які перебувають за її межами. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном пропонується визначати як регламентовану нормами національного законодавства діяльність органів державної влади, зміст якої становлять створення умов для реалізації, охорони та захисту прав громадян України, які перетинають державний кордон або перебувають на території іноземної держави, за допомогою адміністративно-правових засобів.

Автором аргументовано положення про те, що адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном в діяльності органів державної влади має внутрішній та зовнішній напрямки: внутрішній передбачає створення за допомогою адміністративно-правових засобів умов для реалізації, охорони та захисту прав громадян України, які виїжджають за кордон; зовнішній характеризується діяльністю органів державної влади в цій сфері на території іноземних держав.

Правові засади діяльності органів державної влади з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном обумовлені наявністю системи норм, що мають міжнародний та національний характер. Особливістю змісту адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є використання органами державної влади всього комплексу національних та міжнародних нормативно-правових актів, не порушуючи при цьому суверенітет держав, де відбувається ця діяльність.

Присвячений дослідженню особливостей механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, його структури та просторових меж дії.

Запропоновано механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном розуміти як структурно взаємопов'язану сукупність правових та організаційних засобів, що реалізуються органами державної влади і спрямовані на регулювання правовідносин у сфері адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном. До елементів структури механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном належать: 1) суб'єкти; 2) об'єкт; 3) адміністративно-правові засоби.

Суб'єктами механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є органи державної влади, що створюють певну систему діяльності в цій сфері, та громадяни України. Об'єктом механізму адміністративно-правового забезпечення прав громадян України за кордоном є їх права і свободи, які закріплені в Конституції України та містяться у міжнародно-правових актах.

Автором наголошується, що ефективність дії адміністративно-правових засобів механізму забезпечення прав громадян України за кордоном залежить від визначення їх правового статусу за такими критеріями:

1) мета перебування на території іноземної держави, відповідно до якої підлягають адміністративно-правовому забезпеченню права і свободи таких категорій осіб: а) громадян України, які легально перебувають на території іноземної країни з визначеною метою (туризм, навчання, приватне підприємництво, ділові та особисті візити, спортивні делегації тощо); б) громадян України, які легально або нелегально працюють за кордоном, а також громадян України, які потрапили в трудове або сексуальне рабство; в) закордонних українців, які отримали цей статус відповідно до Закону України “Про правовий статус закордонних українців”; г) працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, членів їхніх сімей, а також інших посадових осіб, які перебувають на території іноземної країни у складі офіційних місій; д) українських моряків;

2) час перебування на території іноземної держави, за яким громадяни України: а) тимчасово перебувають на території іноземної держави; б) тимчасово проживають на території іноземної держави; в) постійно проживають на території іноземної держави;

3) вид документа, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і впливає на обсяг її прав, обов'язків та гарантій.

Зважаючи на правовий статус громадян України за кордоном, автор пропонує такі види адміністративно-правових засобів механізму забезпечення їхніх прав і свобод: 1) адміністративно-правові засоби, що забезпечують реалізацію прав і свобод громадян України за кордоном; 2) адміністративно-правові засоби охорони прав і свобод громадян України при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі й на закордонних об'єктах, які підпадають під юрисдикцію України; 3) процесуальні засоби, пов'язані з відновленням порушених прав і відповідальністю за правопорушення.

Наголошується на тому, що реалізація механізму адміністративно-правового забезпечення органами державної влади прав і свобод громадян України за кордоном розпочинається вже у межах України.

Визначаються особливості правового статусу органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном. Систему суб'єктів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном складають: 1) представницькі органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України); 2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Державний комітет у справах національностей та міграції, Державна служба зайнятості, Управління політики зайнятості та трудової міграції Міністерства праці і соціальної політики України, місцеві державні адміністрації тощо); 3) органи судової влади України (Конституційний Суд України, суди загальної та спеціальної юрисдикції); 4) правоохоронні та правозахисний органи України (органи внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо); 5) органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення за кордоном на об'єктах, які підпадають під юрисдикцію України. Крім зазначених суб'єктів, існує мережа неурядових громадських організацій, які захищають права громадян України за кордоном. Наголошується, що головними суб'єктами адміністративно-правового забезпечення прав громадян України за кордоном є органи виконавчої влади, що відповідає адміністративному характеру цієї діяльності.

Зважаючи на зростаючу динаміку та актуальність державного регулювання зовнішньої трудової міграції, наводяться аргументи щодо необхідності створення спеціалізованої служби зовнішньої зайнятості. Необхідність впровадження запропонованих змін в організацію діяльності органів державної влади підтверджується результатами опитування, в рамках якого більшість респондентів (85%) підтримали створення такої служби.

Визначаються головні напрямки забезпечення прав співвітчизників у практиці іноземних держав, зроблено спробу порівняти особливості цього процесу з діяльністю вітчизняних органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав громадян України, які перебувають за її межами. Об'єднуючим фактором практики зарубіжних і вітчизняних органів державної влади в цій сфері є використання дипломатичних методів при вирішенні питань, пов'язаних з порушенням прав співвітчизників за кордоном.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що одним із суб'єктів у системі органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є міліція.

Наголошується, що адміністративно-правове забезпечення міліцією прав і свобод громадян України за кордоном здійснюється за такими напрямками: 1) легалізація документів на виїзд громадян України за кордон; 2) профілактика порушень прав і свобод громадян України за кордоном; 3) робота представників Міністерства внутрішніх справ України при дипломатичних установах України за кордоном.

Адміністративно-правове забезпечення міліцією прав і свобод громадян України за кордоном розпочинається вже у межах України через діяльність Департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, однією з головних функцій якого є легалізація документів на виїзд громадян України за кордон. Найбільш предметно, з огляду на характер роботи міліції, адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном відбувається у контексті профілактики порушень прав і свобод громадян України, які виїжджають за її межі.

Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України міліцією на території іноземних держав здійснюється через функціонування інституту представників міліції при дипломатичних установах України за кордоном. Станом на 2008 р. у складі дипломатичних представництв України за кордоном працюють 9 представників МВС України. У 2008 р. представниками МВС України за кордоном опрацьовано більше 400 запитів від МВС та інших правоохоронних органів України, а також від правоохоронних органів держави перебування. Функціональні обов'язки працівників міліції у складі дипломатичної закордонної установи України безпосередньо пов'язані із забезпеченням прав і свобод громадян України за кордоном.

2. Діяльність органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном

Здійснено аналіз законодавства України, міжнародно-правових актів щодо нормативного регулювання адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном органами державної влади.

Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном відбувається через реалізацію Верховною Радою України та Президентом України принципів зовнішньої політики. Діяльність Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади в цій сфері спрямована на створення за допомогою адміністративно-правових засобів адміністративно-правового режиму реалізації, охорони та захисту прав громадян України як у межах власної держави, так і на території іноземних держав. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном на об'єктах, які підпадають під юрисдикцію України, здійснюють посадові особи шляхом реалізації адміністративного провадження відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Діяльність неурядових громадських організацій у сфері забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном регламентується національним правом, принципами міжнародного права та статутами цих організацій.

Зазначається, що компетенція органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України, які перетинають державний кордон, регламентується внутрішнім законодавством, зокрема нормами національного адміністративного права. Разом з тим, за кордоном реалізація власної компетенції органами державної влади має певні обмеження, обумовлені суверенітетом та особливостями правової системи держав, де перебувають громадяни України. Автором наголошується, що розмежування компетенції в цьому випадку не повинно унеможливлювати втручання України в ситуації, які потребують забезпечення прав її громадян за кордоном, а діяльність органів державної влади в такому разі передбачає вимагання від іноземної держави застосовувати адміністративно-правові засоби відповідно до міжнародних актів, що регулюють питання захисту прав особи.

На підставі аналізу законодавства України, що регулює процес адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, автор дійшов висновку про необхідність ухвалення Кабінетом Міністрів України Комплексної програми забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном. Крім цього, звертається увага на необхідність попередження систематичних порушень у сфері працевлаштування громадян України за кордоном. Наприклад, у 2008 р. Комісією Міністерства праці та соціальної політики України видано розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов працевлаштування громадян України на роботу за кордоном 14 суб'єктами підприємницької діяльності, анульовано 8 ліцензій. Враховуючи досвід зарубіжних держав, а також зростання кількості порушень прав громадян України, які працюють на території іноземних держав, пропонується внести зміни до КУпАП щодо впровадження адміністративної відповідальності за порушення ліцензійних умов працевлаштування громадян України за кордоном суб'єктами підприємницької діяльності.

Конкретизуються дії органів державної влади щодо реалізації, охорони та захисту прав громадян України за кордоном.

Спираючись на особливості адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, автор дійшов висновку про те, що діяльність органів державної влади в цій сфері реалізується через правотворчу, правоохоронну та організаційну форми. Правотворча форма адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном передбачає видання актів, що встановлюють обсяг компетенції органів державної влади в цій сфері, підстави, порядок та межі її реалізації відповідно до національного та міжнародного права, а також відповідних двосторонніх угод. Правоохоронна форма адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном включає участь органів державної влади у виявленні, профілактиці, припиненні, розкритті правопорушень, а також інших заходах у цій сфері, які, залежно від характеру співпраці, регламентуються на міжнародному й регіональному рівнях та відповідно до нормативно-правових актів держав-учасниць.

Автором наведено аргументи щодо внесення змін до організаційної форми адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном на території, яка підпадає під юрисдикцію України; розглядаються проблеми адміністративного провадження на закордонних об'єктах.

Здійснено теоретико-правовий аналіз застосування методів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном.

Підкреслюється, що застосування органами державної влади методів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном потребує дотримання національного законодавства та міжнародно-правових актів, що регулюють відносини у сфері забезпечення прав особи.

Зроблено висновок, що методи діяльності органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном обумовлені особливостями застосування вітчизняного адміністративного законодавства в цій сфері та механізмом адміністративно-правового забезпечення прав особи в зарубіжних державах. Враховуючи наявність меж адміністративного втручання органів державної влади, які забезпечують права громадян України на території іноземних держав, слід визнати пріоритетною необхідність застосування методу переконання як способу вирішення ситуацій, що потребують захисту прав і свобод громадян України за кордоном.

Однією з умов підвищення профілактики порушень прав громадян України за кордоном як спеціального метода в діяльності органів державної влади є реєстрація громадян України в консульських установах. За результатами опитування більшість громадян України (74%), перебуваючи на території іноземної держави, не стають на консульський облік, що ускладнює процедуру забезпечення їхніх прав у разі такої потреби. Виходячи з цього, автором пропонується створити єдиний реєстр громадян України, які перетинають державний кордон України, з урахуванням таких обставин, як мета та час перебування на території іноземних держав.

Присвячений характеристиці взаємодії органів державної влади між собою як правового, самостійного, комплексного явища в системі національних та міждержавних механізмів захисту прав людини.

Наголошується, що взаємодія органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є самостійним, правовим явищем, його реалізація допомагає суттєво підвищити рівень забезпечення прав і свобод громадян України, які виїжджають за кордон або перебувають на території іноземних держав. Взаємодія органів державної влади в цій сфері має такі особливості: 1) це специфічний вид спільної діяльності; 2) це особливий вид правовідносин, переважно адміністративно-правового характеру; 3) наявність кількох суб'єктів; 4) погодженість спільних заходів за метою, місцем, часом та методами; 5) наявність і використання національних та міжнародно-правових актів, що регулюють створення адміністративно-правового режиму безперешкодної реалізації за кордоном громадянами України їхніх прав.

Автором здійснено характеристику нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію органів державної влади з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, окреслюються проблеми в цій сфері, визначаються заходи щодо їх розв'язання.

Висновки

адміністративний правовий громадянин

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання щодо визначення поняття, структури та змісту адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки:

1. Вивчені в ході дослідження теоретико-правові тенденції сучасної науки адміністративного права дають змогу констатувати, що забезпечення прав і свобод людини та громадянина об'єктивно має адміністративно-правовий характер. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном - це регламентована нормами національного законодавства діяльність органів державної влади, зміст якої становлять створення за допомогою адміністративно-правових засобів умов для реалізації, охорону та захисту прав громадян України, які перетинають державний кордон або перебувають на території іноземної держави. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном в діяльності органів державної влади має внутрішній та зовнішній напрямки.

Важливим фактором адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є реалізація норм національних і міжнародно-правових актів, що регламентують використання адміністративно-правових засобів в діяльності органів державної влади як на території України, так і на території іноземних держав.

2. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном включає такі складові: 1) суб'єкти; 2) об'єкт; 3) адміністративно-правові засоби. Важливими умовами ефективності дії механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном є його комплексний і послідовний характер, а також створення державою гарантій при реалізації органами державної влади адміністративно-правових засобів у цій сфері.

3. Види адміністративно-правових засобів забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном обумовлені правовим статусом громадян України, які перетинають державний кордон або перебувають на території іноземної держави. В цьому контексті основними критеріями визначення правового статусу громадян України за кордоном є: 1) мета перебування на території іноземної держави; 2) час перебування на території іноземної держави; 3) вид документа, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і впливає на обсяг її прав та обов'язків і гарантій.

4. Систему суб'єктів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном складають: 1) представницькі органи державної влади; 2) органи виконавчої влади; 3) органи судової влади України; 4) правоохоронні та правозахисний органи України; 5) органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення за кордоном на об'єктах, що підпадають під юрисдикцію України.

Враховуючи зростання ролі держави у регулюванні процесів зовнішньої трудової міграції, а також зарубіжний досвід оптимізації цієї сфери, в Україні необхідно створити спеціалізовану службу зовнішньої зайнятості та надати її працівникам повноваження щодо контролю за дотриманням вимог працевлаштування громадян України за кордоном.

5. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном органами державної влади на сьогодні має характер актуальної юридичної проблеми. Чинні відомчі нормативно-правові акти, що регулюють цей процес, не створюють ефективного механізму комплексного стратегічного забезпечення прав громадян України за кордоном. Вирішенню цієї проблеми може сприяти реалізація таких заходів: 1) ухвалення Кабінетом Міністрів України Комплексної програми забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном; 2) визначення в Законі України “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” компетенції органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном, зокрема порядку застосування спеціальних методів; 3) визначення в Програмі облаштування осіб з числа закордонних українців, які повертаються в Україну, на період до 2010 р. більш ефективних управлінсько-адміністративних механізмів розв'язання соціально-економічних проблем, пов'язаних з поверненням закордонних українців в Україну, можливостей фінансування цієї програми з місцевих бюджетів.

6. Діяльність органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном відбувається в межах правотворчої, правоохоронної та організаційної форм. Специфіка адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України на території іноземних держав обумовлює необхідність внесення змін до організаційної форми діяльності органів державної влади в цій сфері, зважаючи на особливості процедури адміністративного провадження за кордоном на об'єктах, що підпадають під юрисдикцію України.

Методи адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном поділяються на загальні (методи переконання та примусу) та спеціальні (створення умов безперешкодної реалізації громадянами України прав за кордоном; профілактика порушень прав громадян України за кордоном; припинення порушення їхніх прав за кордоном; поновлення порушених прав громадян України за кордоном).

7. Взаємодія органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном визначається як врегульована нормами національного та міжнародного права, погоджена за метою, часом і місцем діяльність органів державної влади з охорони та захисту прав громадян України, які перетинають державний кордон або перебувають на території іноземної держави. Специфіка взаємодії органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном полягає у необхідності знаходження відповідного балансу між реалізацією власної компетенції та нормами законодавства країни, де відбувається цей процес.

8. Обґрунтовано необхідність доповнити КУпАП статтею 164-15 в такій редакції:

“Стаття 164-15. Порушення законодавства, що регулює порядок працевлаштування за кордоном

Порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов працевлаштування за кордоном,

- тягне за собою накладання штрафу від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невжиття заходів щодо ліквідації порушень та повторне порушення ліцензійних умов працевлаштування за кордоном,

- тягне за собою накладання штрафу від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Література

1. Степаненко К.В. Конституційні основи забезпечення міліцією конституційних прав і свобод громадян України за кордоном / К.В. Степаненко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2001. -- № 3. -- С. 25-28.

2. Степаненко К.В. Еволюція терміну “забезпечення” щодо прав і свобод людини / К.В. Степаненко // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. -- К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. -- С. 174-178.

3. Степаненко К.В. Взаємодія міліції з поліцейськими організаціями іноземних країн / К.В. Степаненко // Право України. -- 2003. -- № 3. -- С. 148-151.

4. Степаненко К.В. Забезпечення Україною конституційних прав і свобод людини та громадянина за кордоном / К.В. Степаненко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : Зб. наук. праць. -- 2003. -- № 3. -- С. 96-100.

5. Степаненко К.В. Механізм забезпечення Україною прав і свобод людини та громадянина за кордоном / К.В. Степаненко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : Зб. наук. праць. -- 2004. -№ 1. -- С. 202-209.

6. Степаненко К.В. Форми забезпечення прав і свобод людини та громадянина за кордоном / К.В. Степаненко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : Зб. наук. праць. -- 2004. -- № 4 (18). -- С. 195-201.

7. Степаненко К.В. Правове регулювання забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном органами виконавчої влади / К.В. Степаненко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. -- 2007. -- № 4. -- С. 255-263.

Размещено на Allbest.ru