Правове забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. На початку третього тисячоліття в умовах розгортання глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільної діяльності все більшої ваги та актуальності набувають охорона навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності транспорту, зокрема залізничного. Це пов'язано з тим, що саме залізничний транспорт, відповідно до Основних напрямків державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки віднесений до значних забруднювачів довкілля, зважаючи на свій багатофакторний негативний вплив на природне середовище. За даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік, протягом 2000-2006 рр. кількість викидів забруднюючих речовин лише у атмосферне повітря від пересувних засобів зросла на 147,8 тис. т., при цьому обсяг викидів від об'єктів залізничного транспорту у 2006 році становив 67435,7 т., що на 105,6% більше, ніж у 2005 році. Тому питання охорони довкілля від забруднення внаслідок діяльності залізничного транспорту України вимагають детального правового регулювання. У даному контексті неабияку важливість мають оптимальне і гармонійне співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту. Однак, на функціональному рівні, поки що, не повною мірою забезпечується збалансоване поєднання дотримання екологічно безпечних вимог у процесі реалізації основних економічних показників діяльності залізниць щодо перевезень. Звісно, у чинному законодавстві України в умовах становлення і розвитку правового регулювання суспільних відносин з охорони довкілля загалом, певні кроки у цьому напрямку зроблені шляхом закріплення у ряді нормативно-правових актів необхідності додержання природоохоронного законодавства на залізничному транспорті, але без чітких механізмів їх практичного застосування. Це все у комплексі створює труднощі та сумнівні передумови ефективної дії на практиці даних положень і потребує відповідного правового врегулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з'ясування змісту і сутності правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту в Україні.

Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:

- визначити основні напрямки негативного впливу залізничного транспорту на стан навколишнього природного середовища;

- обґрунтувати закономірності розвитку правового регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту;

- розкрити сутність і дати визначення поняття “екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту” та сформулювати його ознаки;

- охарактеризувати поняття та особливості державно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту і визначити види суб'єктів його реалізації;

- з'ясувати зміст функцій екологічного контролю та нагляду щодо додержання природоохоронного законодавства у сфері залізничного транспорту;

- визначити поняття, особливості, підстави і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту;

- сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.

1. Поняття, ознаки і правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту

Присвячений дослідженню основних факторів впливу експлуатаційної діяльності об'єктів залізничного транспорту на стан навколишнього природного середовища і, на їх основі, визначення сутності екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту, її загальних та спеціальних ознак.

Дисертантка пропонує виділяти такі види забруднення довкілля, які мають місце у процесі діяльності об'єктів залізничного транспорту, а саме: забруднення атмосферного повітря; забруднення вод; забруднення ґрунтів і земель; забруднення лісів, рослинності і тваринного світу; шумове забруднення.

Екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту - це цілісна складова національної екологічної безпеки, яка являє собою комплексну систему заходів впливу і мір відповідальності, що застосовуються у процесі виробництва, будівництва, експлуатації, здійснення перевезень рухомими пересувними транспортними засобами та діяльності стаціонарних об'єктів матеріально-технічного обслуговування відповідно і у межах встановлених нормативно, з метою захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів у поєднанні із забезпеченням безперебійної роботи залізничного транспорту для задоволення потреб суспільного виробництва. До спеціальних ознак екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту належать: по-перше, особлива галузь застосування - сфера залізничного транспорту, яка виступає складовою економічної системи держави; по-друге, спеціальна мета, яка з одного боку, полягає у захисті життя і здоров'я особистості, суспільства, в охороні навколишнього природного середовища, а з іншого - покликана задовольнити потреби суспільного виробництва і населення у залізничних перевезеннях; по-третє, об'єктом безпеки виступають рухомі (пересувні) транспортні засоби та стаціонарні об'єкти матеріально-технічного обслуговування; по-четверте, нерозривний зв'язок екологічних вимог щодо охорони довкілля на залізничному транспорті із технологічними вимогами, які пред'являються під час експлуатації, утримання і діяльності даного виду транспорту; по-п'яте, структурованість, яка полягає в тому, що екологічна безпека у сфері залізничного транспорту включає три рівні: організаційний, технічний та юридичний.

При цьому дисертантка пропонує виділяти наступні види екологічних вимог, які застосовуються до об'єктів залізничного транспорту: а) залежно від їх характеру: прямі екологічні вимоги, тобто такі, порушення чи недотримання яких за своєю суттю передбачають можливість спричинення чи спричиняють шкоду навколишньому природному середовищу у процесі діяльності залізничного транспорту, наприклад, вимоги, які пов'язані з викидами і скидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та непрямі екологічні вимоги, тобто вимоги, які за своєю первісною природою не становлять загрози негативного впливу для навколишнього природного середовища, але можуть в окремих випадках спричинити екологічну шкоду, наприклад, вимоги, які пов'язані з режимом експлуатації рухомого складу залізниць тощо; б) залежно від їх спрямованості: екологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення охорони атмосферного повітря на залізничному транспорті; екологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення охорони і раціонального використання водних об'єктів на залізничному транспорті; екологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення охорони земельних і лісових ресурсів.

Здійснено історичний огляд зародження та розвитку законодавства Української РСР та України щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності об'єктів залізничного транспорту.

Процес становлення і розвитку вітчизняного правового регулювання суспільних відносин з природоохоронної діяльності у сфері залізничного транспорту характеризується наступними етапами:

1. Перша половина ХІХ ст. - перша половина ХХ ст. - на даному початковому етапі починають створюватись окремі поодинокі нормативно-правові акти, де закріплюються правові основи охорони довкілля у сфері транспорту в цілому, основний акцент при цьому було зроблено на розробці природоохоронних заходів щодо охорони атмосферного повітря та водних об'єктів на локальному рівні, а також було окреслено загальні передумови діяльності по боротьбі з шумами на транспорті;

2. 50-ті - 60-ті роки ХХ ст. - проблема щодо охорони довкілля у сфері залізничного транспорту на законодавчому рівні і на рівні наукових розробок розглядається у контексті з дотриманням технічних та санітарно-гігієнічних вимог на даному виді транспорту. Природоохоронні заходи стосуються безпосередньо удосконалення чи зміни технічних характеристик об'єктів залізничного транспорту. При цьому у нормативно-правових актах з приводу даної проблеми закріплюються узагальнені неконкретизовані положення, які швидше носять декларативний, аніж регулятивний характер;

3. 70-ті - 80-ті роки ХХ ст. - активізується робота вчених щодо дослідження характеру і видів забруднення, які спричиняє залізничний транспорт на довкілля, але з позицій соціальної екології і охорони довкілля, ніж права чи правової охорони. У законодавстві СРСР та УРСР даного періоду також конкретизуються, хоча і побіжно, питання щодо впливу викидів пересувних засобів на стан навколишнього природного середовища;

4. Початок 90-х років - до сучасності - даний новітній етап характеризується тим, що правова охорона довкілля у сфері транспорту розглядається як окремий напрям природоохоронної діяльності. Відбувається значне пожвавлення наукових досліджень щодо дотримання вимог екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, а також активний розвиток правового регулювання даних відносин. Однак, незважаючи на значну кількість як еколого-правових, так і галузевих актів транспортного законодавства щодо гарантування екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту, вони не забезпечують вичерпного, комплексного регулювання всіх практичних аспектів здійснення природоохоронної діяльності на залізничному транспорті, що й обумовлює необхідність їх подальшого доопрацювання, конкретизації та вдосконалення.

2. Державно-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту

Аналізуються види органів, які здійснюють функції щодо дотримання екологічно безпечних вимог у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту та особливості їх повноважень у досліджуваній сфері відносин.

Дисертантка пропонує виділяти у системі органів управління за додержанням вимог екологічної безпеки на залізничному транспорті органи загальної і спеціальної компетенції. У групі органів спеціальної компетенції виокремлено органи галузево-комплексної та галузево-видової компетенції. Для підвищення рівня ефективності державного управління екологічною безпекою на залізничному транспорті дисертантка пропонує створити окремий підрозділ у складі Укрзалізниці - Головне управління екологічної безпеки, природокористування і охорони довкілля, правовий статус якого слід врегулювати в окремій інструкції, де б детально були регламентовані його функції, завдання, форми взаємодії з підприємствами залізниць на територіальному рівні, основні напрямки діяльності, питання контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки на залізницях України.

Зосереджено увагу на особливостях здійснення функцій екологічного контролю та нагляду за додержанням природоохоронного законодавства на залізничних шляхах України Зважаючи на значну кількість різногалузевих органів, які наділені контрольними повноваженнями щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту без чіткого розмежування компетенції між ними, пропонується, щоб пріоритетна роль у здійсненні функції екологічного контролю на залізничному транспорті належала спеціальним органам у галузі охорони довкілля у взаємодії з центральними та місцевими органами, які діють у сфері залізничного транспорту. Для забезпечення оперативного і безпосереднього контролю і реагування на надзвичайні ситуації на залізничному транспорті автор вказує на необхідність, за взірцем залізниць Російської Федерації, створити на залізницях України спеціальні науково-дослідні, експериментальні екологічні лабораторії.

Для вдосконалення та підвищення ефективності функціонування державних органів екологічного контролю та нагляду дисертантка підтримує позицію щодо розробки Положення про екологічний контроль та Положення про нагляд за додержанням законодавства про охорону довкілля. Запропоновано у зміст Положення про екологічний контроль включити окрему главу “Особливості здійснення екологічного контролю у різних сферах господарської діяльності”, в межах якої в окремій статті слід закріпити положення щодо реалізації екологоконтрольних повноважень, або ж у сфері транспорту в цілому, або з огляду на окремі види транспорту.

3. Поняття, види і особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту

Досліджуються поняття, особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту, склад екологічних правопорушень та їх види. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту визначається як спеціальний вид відповідальності, який виникає як наслідок вчиненого правопорушення (порушення чи недотримання вимог екологічної безпеки) у процесі експлуатації залізничного транспорту і полягає, з одного боку, в обов'язку особи правопорушника дати звіт про свою протиправну поведінку і понести пов'язані з цим певні обмеження, а з іншого - у обов'язках спеціально уповноважених на те державних органів застосовувати міри примусового впливу до правопорушника у відповідності до вимог чинного законодавства. Спеціальними ознаками даного виду відповідальності є галузева, детермінуюча, диференційована.

Присвячений особливостям застосування юридичної відповідальності за адміністративні екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту. Дисертантка пропонує виділяти наступні критерії класифікації адміністративних екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту а) залежно від природного об'єкта, який зазнає негативного впливу з боку залізничного транспорту; б) залежно від характеру вчиненого посягання; в) залежно від специфіки порушених вимог; г) залежно від спрямованості на об'єкт посягання. У дисертації висловлено пропозицію включити до складу Глави 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтю 91-4, яка б стосувалася безпосередньо порушення вимог екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.

Визначено поняття, підстави, особливості та види екологічних злочинів у сфері залізничного транспорту. Екологічні злочини у сфері залізничного транспорту пропонується диференціювати на види на основі наступних критеріїв: а) залежно від природного об'єкта, якому заподіюється шкода; б) залежно від ступеня тяжкості злочину; в) залежно від способу вчинення; г) залежно від родової приналежності; д) залежно від характеру опису предмета злочину. Дисертантка вказує на те, що у чинному Кримінальному кодексі України немає окремої статті, в межах якої безпосередньо регламентувалось б питання щодо кримінальної відповідальності за порушення вимог екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту, тому обґрунтовано пропонує внести доповнення і доопрацювання в цій частині до статті 236 Кримінального Кодексу України.

Аналізуються особливості відшкодування екологічної шкоди, заподіяної у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту.

Екологічна шкода, заподіяна у процесі діяльності об'єктів залізничного транспорту характеризується наступними ознаками: джерело заподіяння шкоди; умови відшкодування шкоди; суб'єкти відшкодування шкоди; характер спричиненої шкоди; взаємозв'язок заподіяної шкоди зі забезпеченням діяльності залізничного транспорту щодо перевезення вантажів і пасажирів.

З метою вдосконалення механізму застосування цивільно-правової відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту пропонується у Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” нормативно закріпити поняття екологічної шкоди і порядок її обчислення. У Постанову Кабінету Міністрів України “Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку” слід внести доповнення в частині включення до цього переліку і діяльності щодо перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом, а також розробити комплексну Методику щодо порядку і способів обчислення відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті вчинення екологічних правопорушень, де б містилися положення і щодо способів відшкодування екологічної шкоди, заподіяної у процесі діяльності залізничного транспорту.

Визначено поняття, ознаки і види дисциплінарних екологічних проступків у сфері залізничного транспорту, а також особливості застосування матеріальної відповідальності у досліджуваній сфері відносин.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту - це окремий різновид юридичної відповідальності у галузі охорони довкілля, який полягає у застосуванні відповідно до трудового законодавства України дисциплінарних стягнень до працівників залізничного транспорту за вчинений дисциплінарний проступок щодо порушення трудових обов'язків в частині дотримання вимог екологічної безпеки. Для того, щоб забезпечити реалізацію дієвого механізму застосування матеріальної відповідальності за порушення трудової дисципліни на залізничному транспорті в частині додержання вимог екологічної безпеки у дисертаційному дослідженні запропоновано розробити окреме Положення про матеріальну відповідальність працівників залізничного транспорту, в окремому підрозділі якого слід врегулювати питання про відповідальність за недотримання вимог охорони довкілля.

Висновки

правовий екологічний залізничний транспортний

Результатом проведеного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з'ясуванні сутності та змісту правового забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту України. За результатами дослідження у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції:

1. Залізничний транспорт в Україні чинить значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, який проявляється у таких напрямках: забруднення атмосферного повітря, вод, земельних, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світів, шумове забруднення тощо. Тому експлуатація об'єктів залізничного транспорту повинна здійснюватись з огляду і у відповідності до встановлених на нормативно-правовому рівні екологічно безпечних вимог та вимог з охорони довкілля. Таким чином, питання щодо правового регулювання екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, зважаючи на складність даної групи суспільних відносин та їх важливість як для забезпечення економічних, так і екологічних інтересів суспільства, потребують комплексного системного дослідження і повинні розглядатись як окремий напрям природоохоронної діяльності в Україні.

4. Екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту - це цілісна складова національної екологічної безпеки, яка представляє собою комплексну систему заходів впливу і мір відповідальності, що застосовуються у процесі виробництва, будівництва, експлуатації, здійснення перевезень рухомими пересувними транспортними засобами та діяльності стаціонарних об'єктів матеріально-технічного обслуговування відповідно і у межах встановлених нормативно, з метою захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів у поєднанні з забезпеченням безперебійної роботи залізничного транспорту для задоволення потреб суспільного виробництва. До ознак екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту належать: галузь застосування - сфера залізничного транспорту; спеціальна мета - захист життя і здоров'я особистості, суспільства, охорона навколишнього природного середовища, задоволення потреб суспільного виробництва і населення у залізничних перевезеннях; об'єкт безпеки - рухомі (пересувні) транспортні засоби та стаціонарні об'єкти матеріально-технічного обслуговування залізничного транспорту; взаємозв'язок екологічних вимог з технічними характеристиками діяльності залізничного транспорту; структурованість - технічний, організаційний, юридичний рівні.

5. Державно-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту характеризується такими спеціальними ознаками: сферою застосування; спеціальними суб'єктами та об'єктами управлінської діяльності; системою заходів управлінської діяльності; комплексним характером управлінської діяльності. До органів, які забезпечують управління щодо охорони довкілля у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту належать органи загальної та спеціальної компетенції. У свою чергу органи спеціальної компетенції залежно від характеру їх повноважень можна поділити на органи галузево-комплексної та галузево-видової компетенції.

6. Зважаючи на багаторівневу систему органів управління щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, які наділені координаційними, узагальненими та опосередкованими повноваженнями, що значною мірою дублюються, обґрунтовано необхідність створення спеціалізованого окремого структурного підрозділу у межах Укрзалізниці, зокрема, Головного управління екологічної безпеки, природокористування та охорони довкілля, з його безпосереднім підпорядкуванням з огляду на специфіку експлуатаційної діяльності залізничного транспорту Міністерству транспорту і зв'язку України та з координацією його діяльності Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Правовий статус даного Головного управління доцільно врегулювати в окремій інструкції, де слід закріпити його повноваження щодо здійснення функцій організаційного керівництва, координації, планування, контролю, нормативно-правового забезпечення процесу природоохоронної діяльності на залізничному транспорті.

7. Одне з пріоритетних місць у механізмі забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту належить екологічному контролю та нагляду, основними критеріями розмежування яких виступають сфера та напрямки застосування. Функція екологічного нагляду на залізничному транспорті полягає лише у перевірці додержання вимог екологічної безпеки та виявленні їх порушень, а екологічний контроль передбачає також і безпосереднє втручання у господарську діяльність об'єктів залізничного транспорту щодо охорони довкілля.

Враховуючи те, що контрольними повноваженнями щодо дотримання екологічно безпечних вимог у процесі діяльності залізничного транспорту наділені ряд різногалузевих органів без чіткого розмежування компетенції між ними пропонується, щоб переважне право здійснювати екологоконтрольні функції у досліджуваній сфері було закріплено за Державною екологічною інспекцією у взаємодії з Укрзалізницею та спеціально створеними на залізничних шляхах України науково-дослідними, експериментальними екологічними лабораторіями, які б у сукупності здійснювали оперативне реагування та контроль за виникненням надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті і недотриманням вимог екологічної безпеки.

8. Функція екологічного нагляду за додержанням природоохоронного законодавства на залізничному транспорті забезпечується у процесі діяльності органів природоохоронної та транспортної прокуратур. З метою уникнення існуючих на практиці дублювань повноважень даних органів вбачається за необхідне на рівні чинного законодавства чітко розмежувати компетенцію між ними, передавши справи, пов'язані з порушенням лише екологічних вимог на залізничному транспорті у безпосереднє відання органів природоохоронної прокуратури. Також доцільно створити окремий підрозділ у межах Міністерства охорони навколишнього природного середовища, зокрема, Державну наглядову інспекцію, яка б здійснювала безпосереднє управління та координацію наглядової діяльності щодо додержання природоохоронного законодавства в цілому, і у сфері залізничного транспорту теж. Обґрунтовано необхідність розробки Положень про екологічний контроль та нагляд у галузі охорони довкілля, де слід, у окремих їх підрозділах, визначити основоположні засади здійснення контрольно-наглядових функцій у сфері залізничного транспорту за дотриманням природоохоронного законодавства.

9. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту характеризується такими комплексними і взаємопов'язаними спеціальними ознаками: галузевою (юридична відповідальність застосовується за екологічні правопорушення саме у сфері залізничного транспорту), диференційованою (даний вид відповідальності встановлюється за екологічні правопорушення з огляду на ті природні об'єкти, що зазнають впливу з боку залізничного транспорту) та детермінуючою (юридична відповідальність виникає на підставі порушення чи недотримання екологічно безпечних вимог у процесі діяльності об'єктів залізничного транспорту).

10. Оскільки у чинному законодавстві України чітко і детально не визначені види екологічних правопорушень та екологічних злочинів саме у сфері залізничного транспорту, запропоновано критерії їх поділу на групи. Зокрема, адміністративні екологічні правопорушення у досліджуваній сфері слід класифікувати за такими ознаками: а) залежно від природного об'єкта, який зазнає негативного впливу у процесі діяльності залізничного транспорту; б) залежно від специфіки порушених екологічних вимог; в) залежно від характеру вчиненого посягання; г) залежно від спрямованості на об'єкт посягання.

Дисциплінарні екологічні проступки у сфері залізничного транспорту можна поділяти на види за наступними критеріями: а) залежно від характеру протиправного діяння; б) залежно від стадії трудового процесу.

Критеріями поділу на види екологічних злочинів у процесі діяльності залізничного транспорту є: а) природний об'єкт, на який здійснюється посягання; б) ступінь тяжкості злочинів; в) спосіб вчинення; г) родова приналежність; д) характер опису предмета злочину.

11. З метою розмежування видів екологічних правопорушень та злочинів проти довкілля пропонується у ст. 70 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” нормативно закріпити поняття і основні види злочинів проти довкілля, адміністративних, цивільних та дисциплінарних правопорушень, а також поняття і види екологічної шкоди. Також вбачається за необхідне включити до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України окремі статті, які б стосувались безпосередньо порушення вимог екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту. При цьому слід переглянути та посилити кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність у сфері охорони довкілля на залізничному транспорті.

12. Для того, щоб забезпечити належний рівень правового регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту необхідно, якщо не створити, то узгодити між собою систему наявних нормативно-правових актів з охорони довкілля на залізницях України. Йдеться про доцільність першочергового закріплення у актах екологічного законодавства (Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища”) та актах транспортного законодавства (Законі України “Про залізничний транспорт”, Статуті залізниць України, Правилах технічної експлуатації залізниць) взаємоузгоджених положень щодо поняття, особливостей, видів екологічних вимог, які застосовуються у процесі діяльності залізничного транспорту.

13. Для удосконалення чинного законодавства України в частині врегулювання суспільних відносин щодо правового забезпечення екологічної безпеки в цілому і у сфері залізничного транспорту зокрема, підтримано, висловлене у науковій юридичній літературі твердження, про необхідність розробки Закону України “Про екологічну (природно-техногенну) безпеку”. У межах даного нормативно-правового акту пропонується закріпити відповідні положення щодо регламентації суперечливих та досі не врегульованих аспектів щодо здійснення природоохоронної діяльності у процесі діяльності залізничного транспорту (модель окремого підрозділу даного Закону запропонована у дисертації). Також у роботі обґрунтовується можливість закріплення основоположних засад щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту в майбутньому Екологічному кодексі України, де варто було б окреслити основні визначальні напрямки здійснення природоохоронних заходів у різних сферах господарської діяльності і у сфері залізничного транспорту зокрема.

Література

1. Антонюк У.В. Правове забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Юридична Україна. - 2006. - № 8. - С. 58-62.

2. Антонюк У.В. З історії розвитку законодавства щодо охорони довкілля, пов'язаної з діяльністю залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. - 2006. - Вип. XVІІ. - С. 139-144.

3. Антонюк У.В. Поняття і зміст державного управління щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Юридична Україна. - 2007.- № 2. - С. 68-72.

4. Антонюк У.В. Система органів державного управління щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 36. - С. 417-423.

5. Антонюк У.В. Державний контроль і нагляд щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Часопис Хмельницького університету управління та права: Університетські наукові записки. - 2007. - № 4 (24). - С. 270-275.

6. Антонюк У.В. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Юридична Україна. - 2007. - № 9. - С. 67-72.

7. Антонюк У.В. Кримінально-правова охорона довкілля у сфері залізничного транспорту / У.В. Антонюк // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2008. - Вип. 39. - С. 478-485.

Размещено на Allbest.ru