Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні є вкрай важливою та складною для суспільства й держави проблемою. Нинішній стан злочинності неповнолітніх (осіб віком 14-18 років) - це застереження для подальшого соціального розвитку і, водночас, необхідність активізації роботи з попередження протиправної поведінки, активного пошуку й реалізації профілактичних заходів, що можуть локалізувати рівень злочинності неповнолітніх.

Останніми роками темпи зростання злочинності неповнолітніх призупинилися (у 2008 р. за вчинення злочинів було засуджено 10078 неповнолітніх, що на 19,8 % менше, ніж у 2007 р., та на 21,4 % менше, ніж у 2006 р.). Це здебільшого зумовлюється значним скороченням народжуваності, відсутністю у кримінальній статистиці повних даних щодо фактичного стану злочинності неповнолітніх, зокрема латентної частини цього соціального явища, а також впливом декриміналізації вітчизняного законодавства, гуманізації покарання та правозастосовної практики. Хоча в цілому як коефіцієнт інтенсивності злочинності неповнолітніх у центральних регіонах та великих містах, так і коефіцієнт злочинної активності неповнолітніх залишаються досить високими.

Високий рівень злочинності неповнолітніх свідчить про неналежну організацію запобіжної роботи. В сучасній Україні постала нагальна потреба створення системи попередження на нових засадах, розбудови з цією метою відповідної законодавчої бази та якнайширшого залучення громадськості до цієї діяльності. За цих умов нового змісту набуває запобіжна діяльність спеціальних органів та установ, виникають і поширюються нові форми й методи запобігання злочинності неповнолітніх, що потребують відповідно нового наукового осмислення. Підвищення ефективності заходів запобігання злочинності неповнолітніх - одна з найактуальніших проблем у кримінологічній науці та правозастосовчій практиці. Це простежується у даних Департаменту інформаційних технологій МВС України за період 2004 - 2008 рр. - вона становить близько 5% від загальної структури злочинності.

Переважна більшість праць, присвячених запобіганню злочинності неповнолітніх, має правозастосовний характер, тобто вони спрямовані, в першу чергу, на розробку пропозицій для більш ефективного застосування кримінального законодавства, а також пов'язані з кримінологічними дослідженнями загальних питань запобігання злочинності неповнолітніх.

Дослідження цих вчених мають важливе значення, проте не враховують особливостей регіональної злочинності неповнолітніх, а відтак, розробок відповідних заходів щодо запобігання їй.

Видається, що запобігання злочинності неповнолітніх буде більш дієвим та ефективним, коли воно стане адресним, розрахованим на конкретних осіб, конкретні умови життя й діяльності. Саме тому підвищення ефективності діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх тісно пов'язане з урахуванням регіональних особливостей, причинних факторів і комплексу соціальних впливів, які можуть бути виявлені та враховані на регіональному рівні і щодо яких мають бути здійснені запобіжні заходи.

Аналіз вітчизняного законодавства, слідчої та судової практики щодо запобігання злочинності неповнолітніх засвідчив, що при значній увазі питанням кримінальної відповідальності правоохоронні органи зазнають труднощів при застосуванні запобіжних заходів та запровадженні системи попередження злочинності неповнолітніх саме на регіональному рівні, що не сприяє стабілізації кримінологічної ситуації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний кримінологічний аналіз злочинності неповнолітніх у контексті її регіональних особливостей як системного явища, оцінка сучасного стану заходів запобігання їй та створення на цій основі кримінологічної моделі запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні.

Для досягнення зазначеної мети були визначенні такі основні завдання:

- дослідити методологічні аспекти та сучасний стан наукової розробки комплексної кримінологічної проблеми запобігання злочинності неповнолітніх;

- здійснити аналіз кримінологічної характеристики злочинності неповнолітніх та виявити її особливості на регіональному рівні;

- дослідити й систематизувати на регіональному рівні ознаки й характеристики особистості неповнолітнього злочинця;

- з'ясувати причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми на регіональному рівні;

- на підставі аналізу статистичних даних судових, правоохоронних органів, громадських організацій, органів та установ, що займаються профілактикою підліткової злочинності, інших емпіричних даних встановити коло об'єктивних та суб'єктивних факторів, що призводять до інтенсифікації кримінальної активності неповнолітніх;

- розробити концепцію регіональної системи запобігання та протидії злочинності неповнолітніх як складову загальнодержавної програми;

- запропонувати шляхи підвищення дієвості науково обґрунтованих заходів, спрямовані на запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні;

- здійснити науковий аналіз ефективності загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності неповнолітніх;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення діяльності спеціальних суб'єктів запобігання злочинності неповнолітніх та подолання її негативних соціальних наслідків.

1. Злочинність неповнолітніх та її регіональні особливості як об'єкт кримінологічного дослідження

Присвячено аналізу методологічних аспектів і комплексності дослідження злочинності неповнолітніх як явища, його рівня, структури й динаміки та регіональних особливостей. Розглядаючи методологічну основу запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні, автор наголошує, що розробка напрямків запобігання злочинності неповнолітніх може бути достатньою тільки за умови здійснення її з використанням науково-обґрунтованих методів. Це надає можливість виявити компоненти, які найбільш суттєво впливають на соціально значущі дії особи, її потреби, інтереси, прагнення та установки. Знання вищезгаданих властивостей дозволяє надати більш глибоку й цілісну характеристику особи неповнолітнього злочинця, розкрити сутність мотивації злочинної поведінки, обрати необхідні форми й засоби впливу на особистість неповнолітнього для найбільш ефективного запобігання протиправній, злочинній поведінці неповнолітніх.

Дослідження соціальної обумовленості злочинності неповнолітніх має соціально-юридичний характер, саме тому методика дослідження проблем повинна будуватися з урахуванням теорії та методів як соціологічної, так і правової спрямованості. Це, в свою чергу, полягає у використанні, з одного боку, методів діалектичного пізнання та розроблених на їх основі методів конкретних соціологічних досліджень, а з іншого - спеціальних методів, що визначені загальною теорією права та галузевими юридичними науками.

Автор вважає, що методологічна основа запобігання злочинності неповнолітніх базується на уявленні науки про формування соціальної самодостатності неповнолітніх та їх позитивної правосвідомості. Отже, самосвідомість і правосвідомість, детерміновані високим рівнем культури, в інтегрованому психолого-педагогічному та кримінологічному значенні є початковою стадією протидії негативним впливам на неповнолітніх девіантів у механізмі запобігання злочинності неповнолітніх.

Здобувач переконаний, що методологічно запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні є початковою стадією науково організованого запобігання злочинності в цілому.

Присвячено аналізу основних показників злочинності неповнолітніх (стан, рівень, структура та динаміка злочинності) й розкриттю їх регіональних особливостей.

Показники злочинності неповнолітніх досліджуються за допомогою чітко визначених формул, що надало змогу удосконалити питання вивчення злочинності неповнолітніх на науковій основі. На думку дисертанта, головною умовою успішної протидії цьому виду злочинності повинно бути створення у масштабах усієї держави кримінологічного банку даних у вигляді Єдиної автоматизованої системи обліку відповідних показників та видання Офіційного збірника статистичних даних злочинності неповнолітніх.

Досліджуючи показники злочинності в Україні, автор зазначає, що, наприклад, у 2008 р. особливо тяжкі злочин становлять 67,3 % від загальної злочинності, серед яких тяжких - 63,8% та особливо тяжких злочинів - 3,5%; досить великою є кількість злочинів проти власності, що становить 75% (крадіжки - 48,6%, грабежі - 21,1%, розбої - 5,3%, інші злочини проти власності - 2,8%).

При аналізі регіональних особливостей основних показників злочинності неповнолітніх дисертант відмічає, що в курортних і туристичних містах значну частку злочинів становлять крадіжки дорогих та модних речей. У регіонах з інтенсивним аграрним виробництвом та на прикордонній території значно вищою є кількість злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. У промислових регіонах, де існують проблеми з дозвіллям молоді, більшого розповсюдження набуває пияцтво, і, як наслідок - хуліганські дії, групові порушення громадського порядку, що проявляється у вчиненні злочинів проти моральності та громадського порядку групами неповнолітніх за участю дорослих осіб. Так, за даними МВС України, у 2008 р. було зареєстровано 2688 неповнолітніх осіб, які вчинили злочини у групі.

Великі промислові центри, портові й курортні міста мають здебільшого найвищі показники злочинності неповнолітніх. Порівнюючи показники різних регіонів, дисертант зазначає схожість загальних кількісних та якісних характеристик. По-перше, існує тривала залежність між рівнем злочинності неповнолітніх і такими показниками, що характеризують регіон, питому вагу і загальну чисельність підлітків та молоді відносно загальної кількості населення (частку дієздатних, непрацюючих підлітків і тих, які не навчаються, засуджених осіб, побутових правопорушників, осіб, котрі перебувають на наркологічних та психіатричних обліках). По-друге, існує регіональна залежність між рівнем злочинності неповнолітніх та розпадом їхніх сімей, а саме майже повний збіг відношення рівня злочинності неповнолітніх до рівня розлучень у різних регіонах. Автор розглядає показники сімейного неблагополуччя у найширшому соціальному розумінні, визначає пріоритетні напрями виховної та профілактичної роботи з неповнолітніми. По-третє, спостерігається певна залежність між „привабливістю” для дозвілля неповнолітніх і місцем розташування окремих населених пунктів та рівнем злочинності неповнолітніх. Майже 20-25 % всіх злочинів, учинених в обласному центрі або великому місті, припадає на молодь, яка постійно мешкає за межами таких міст.

Аналіз основних показників злочинності неповнолітніх та її регіональних особливостей надав змогу визначити негативні властивості злочинності неповнолітніх: „омолодження” злочинності; зростання тяжкості і суспільної небезпечності злочинів, що супроводжуються зухвальством і насильством; перетворення групової злочинності неповнолітніх в організовану і у професійну; збільшення кількості підлітків жіночої статі серед неповнолітніх правопорушників.

Розглянуто кримінологічну характеристику особистості неповнолітніх злочинців через аналіз особливостей злочинності у регіональному розрізі.

Особистість неповнолітнього злочинця автор пропонує розглядати з позиції соціальної психології, оскільки формування особливостей людини з девіантною поведінкою є частиною загального процесу формування особистості з урахуванням тієї ролі, яку в ній відіграють потреби і мотиви, що пов'язує кримінологію та психологію. Необхідність правильного розуміння мотивів антисоціальної поведінки неповнолітнього диктується завданнями підвищення ефективності виховання дітей і підлітків, що порушують норми моралі й права. Важливу роль у формуванні особистості неповнолітнього, на думку дисертанта, відіграє мотиваційна сфера, що досліджується як з кримінологічної, так і з психологічної точок зору.

Із дослідження особистості неповнолітніх злочинців автор виокремлює такі показники: серед неповнолітніх, які вчинили злочини та були засуджені, превалює більш старша вікова категорія - особи віком 16-18 років; частка неповнолітніх жіночої статі серед осіб, засуджених за вчинення злочину, є відносно невеликою (так, у 2006 р. було всього засуджено 1008 дівчат, з яких 471 за тяжкі злочини, що становить 5,3 % від усіх неповнолітніх засуджених; порівняно з 2005 р. кількість дівчат-злочинців зменшилась на 1,3%, а порівняно з 2001 р. їхня кількість збільшилася на 2,1 %); учні шкіл, ліцеїв, коледжів та гімназій становлять переважну більшість злочинців - 48,9 %, студенти - 9,7%. Станом на 2008 р. по Україні було всього засуджено 686 дівчат, з яких 281 за тяжкі злочини, що становить 2,3 % від загальної кількості неповнолітніх засуджених; порівняно з 2007 р. кількість дівчат-злочинців зменшилася на 1,3 %.

З кримінологічною тісно пов'язана кримінально-правова характеристика особистості неповнолітніх у регіоні, які вчинили злочини. Одержані дані свідчать, що цей контингент неповнолітніх переважно вчиняє корисливі та насильницькі злочини. Так, у 2006 р. за крадіжку засуджено 2291 особа віком 14-16 років, що становить 36,3% від кількості неповнолітніх, які вчинили цей злочин; за зґвалтування - 16 осіб (21,1 %), грабіж - 815 (27,7 %), умисне тяжке тілесне ушкодження - 43 (21 %), розбій - 169 (22,9 %), умисне вбивство - 22 (18,5 %), хуліганство - 140 (17,1 %), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - 35 (16,5 %).

На думку автора, особливості особистості неповнолітніх злочинців дозволяють визначити типові напрямки їх корекції, а також зміст заходів запобігання цьому виду злочинності. Автор наголошує на тому, що соціально-психологічні дослідження особистості неповнолітнього злочинця необхідні для розвитку кримінологічної теорії запобігання злочинності саме на регіональному рівні.

2. Кримінологічна характеристика факторів, що впливають на формування злочинної поведінки неповнолітніх

Досліджується криміногенна детермінація злочинної поведінки неповнолітніх як різновид соціальної детермінації, яка є значно ширшою і являє собою складну систему універсальних зв'язків між різноманітними суспільними процесами, подіями та явищами; розглядаються фактори, що впливають на формування делінквентної поведінки неповнолітнього.

Досліджуються фактори дійсності, що детермінують злочинність неповнолітніх.

У дисертаційному дослідженні автор виявляє явища й процеси, взаємодія яких сприяє вчиненню неповнолітніми злочинів.

Як показало кримінологічне дослідження, у детермінації злочинності неповнолітніх домінують соціальні фактори, тому запобігання їм має здійснюватися шляхом розгортання розгалуженої системи державних та недержавних заходів соціальної допомоги неповнолітнім, які не можуть працевлаштуватися, живуть у скрутних умовах, перебувають у конфлікті із законом тощо. Важливо посилити заходи запобігання проституції, яка досить поширена серед неповнолітніх жіночої статі.

Автор стверджує, що злочинну поведінку неповнолітніх детермінують такі фактори: відсутність чітких ідейних орієнтирів; несприятлива обстановка у сім'ї та її негативний вплив; нечітке визначення морально-етичних норм у суспільстві; недоліки виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах; недосконала запобіжна діяльність суб'єктів профілактики.

Дисертант вважає, що всебічне та комплексне дослідження факторів причинного комплексу злочинності неповнолітніх може сприяти протидії цьому негативному явищу.

Досліджуються загальносоціальні причини та умови злочинності неповнолітніх, в основі яких є протиріччя у соціально-економічній, соціально-психологічній, соціально-культурній, організаційно-управлінській, сімейно-побутовій та інших сферах життя.

Кримінологічне дослідження показало, що в Україні до найбільш криміногенних об'єктивних факторів у соціально-економічній сфері відносять: 1) прожитковий мінімум, який є нижчим за рівень забезпечення фізіологічного виживання; 2) поляризація населення за рівнем доходів; 3) безробіття.

Особливістю злочинності неповнолітніх в Україні є ще й окремі тенденції, які утворюються під впливом соціально-психологічних чинників, серед яких дисертант визначає та досліджує такі: 1) втрата значною часткою молоді загальновизнаних людських ідеалів у сфері суспільного життя; 2) втрата поваги та довіри до правоохоронних органів значною частиною молоді; 3) релігійна нетерпимість; 4) правовий нігілізм.

Дисертантом проаналізовано структуру дозвілля неповнолітніх та визначено критерії оцінки його раціональності та відведений час на нього: різноманітність видів занять (дві години двічі на тиждень); переважаючий характер дозвілля (активний, пасивний або споживчий) (тридцять хвилин щодня крім вихідних); насиченість дозвілля видами діяльності, які найбільшою мірою сприяють розширенню інформованості та культурного кругозору (чотири години крім вихідних), виявленню та реалізації обдарувань молодої людини (щодня шкільного часу) тощо.

Організаційно-управлінські протиріччя посідають не останнє місце у системі факторів неповнолітньої злочинності. Йдеться про серйозні прорахунки при формуванні національної політики щодо всебічного забезпечення нормального виховання та розвитку неповнолітніх у сучасному суспільстві. Іншою складовою цього протиріччя у системі факторів злочинності неповнолітніх є послаблення контролю та формальний характер профілактичних заходів, що здійснюються відносно неблагополучних сімей і дітей, які вчиняють правопорушення та злочини.

До суб'єктивних факторів автор відносить соціальний розвиток сімейно-побутової сфери, який не визнавався пріоритетним напрямком державної політики. Внаслідок цього соціальні процеси, що відбувалися у ній, дедалі ставали неконтрольованими і набували антисуспільних рис. Сімейно-побутова сфера перетворювалася на середовище, де так звані фонові явища набували масового характеру і проявлялися у криміногенних формах поведінки неповнолітніх. Відбувалася трансформація сімейно-побутових взаємин у бік сімейного неблагополуччя і насильства, послаблення родинних зв'язків, плекання алкогольних традицій та насильницьких форм поведінки міжособистісного спілкування. Не останню роль у цьому відіграли нерозвиненість інфраструктури культурних установ, сфери послуг, недоступність цікавого і корисного відпочинку, занедбаність фізкультурно-оздоровчої роботи тощо.

Автор наголошує на тому, що вирішальне значення при формуванні особистості неповнолітнього відіграє сімейне середовище: економічний стан родини, відсутність одного з батьків, стосунки між батьками і дітьми тощо. Аналізуючи сім'ю як первинний осередок формування особистості неповнолітнього, автор звертає особливу увагу на фактор невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, що також є причиною, яка призводить до вчинення неповнолітніми правопорушень. У структурі злочинності неповнолітніх особи, які виховувались у родині з одним із батьків, становлять майже половину від усіх скоєних ними корисливо-насильницьких злочинів. Так, зокрема, згідно з даними Державної судової адміністрації України, у 2008 р. було засуджено: за умисне вбивство - 108 осіб, з яких 36 виховувались у неповних сім'ях; умисне тяжке тілесне ушкодження - 198 осіб, з яких 81 з неповних сімей; злочини проти власності - 7106 осіб (3025 осіб з неповних сімей). Тоді як особи, що були засуджені у 2004 р., які виховувались поза сім`єю або в інтернатах чи дитячих будинках, складають значно меншу частку у структурі злочинності неповнолітніх.

Фактор негативного впливу батьків або осіб, які їх замінюють, на неповнолітнього на рівні регіону було досліджено шляхом опитування 130-и респондентів віком 14-17 років у виховній колонії м. Львова з 2004 по 2009 р. та вивчення 50-и обліково-профілактичних справ неповнолітніх, які перебували на обліку у відділі кримінальної міліції у справах дітей. Слід зазначити, що тільки у 50 % опитаних виявилося двоє з батьків, причому у 20 % з них була тільки одна мати, 15 % неповнолітніх взагалі росли та виховувались за межами батьківської сім'ї.

Ще більш негативним впливом на формування злочинної поведінки неповнолітнього є характер його відносин з батьками. Так, наприклад, на рівні регіону пияцтво, скандали, бійки відзначались у 35 % батьківських сімей, вчинення членами сімей злочинів та протиправних дій - 20 %, відчуження - 70 % сімей. У 30 % сімей батьки виявилися раніше судимими. Лише у 10 % сімей можна констатувати відносно сприятливу обстановку.

3. Запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні

Автором розроблено концептуальні засади формування регіональної системи запобігання злочинності неповнолітніх, здійснено структурно-функціональний аналіз діяльності суб'єктів профілактики та запропоновано напрямки підвищення ефективності системи запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні.

Дисертант вважає, що концептуальними принципами побудови системи запобігання злочинності неповнолітніх у регіоні мають бути принципи організації соціального й економічного життя людей, демократизму, колективізму, добровільності, на яких має базуватися нова система запобігання злочинності неповнолітніх. Дисертант стверджує, що ефективну систему запобігання злочинності неповнолітніх можна створити тільки з урахуванням регіональних особливостей.

Концептуальна ідея запобігання злочинності неповнолітніх втілюється крізь органічно поєднані напрямки: виховання моральності та поваги до закону в умовах сім'ї; своєчасне виявлення та усунення факторів, що впливають на протиправну поведінку неповнолітніх; ефективне запобігання злочинності неповнолітніх посилює заходи запобігання злочинності в цілому.

Автор зазначає, що запобігання регіональним факторам, які впливають на формування злочинної поведінки неповнолітніх, - це основний ключ до вирішення ряду важливих завдань профілактичної роботи та коригування поведінки підлітка.

На думку дисертанта, система запобігання злочинності неповнолітніх повинна розглядатись не тільки як діяльність суб'єктів профілактики, але й містити рівні та форми профілактики, заходи попереджувального впливу, а також об'єкти профілактики. Запобігання злочинності неповнолітніх повинно базуватися не лише на правових засобах, а й передбачати використання соціальних, психологічних, економічних, культурних, виховних та медичних заходів, що знайшло відображення у розробленому автором проекті Регіональної програми запобігання злочинності неповнолітніх на 2006-2008 рр.

Уся система профілактики злочинності неповнолітніх повинна відповідати головним сферам життєдіяльності неповнолітніх і мати необхідний методичний, нормативний, кадровий і фінансовий потенціал. З цією метою дисертант пропонує створити в зазначеній системі спеціальний державний орган для керівництва та координації діяльності всіх суб'єктів профілактики злочинності, зокрема неповнолітніх, а також прийняти законодавчий акт про запобігання злочинам і правопорушенням в Україні.

Досліджується проблема підвищення ефективності запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні за двома основними напрямками: а) ефективність діяльності суб'єктів, що застосовують попереджувальні заходи, і шляхи її вдосконалення та б) ефективність заходів запобігання злочинності неповнолітніх.

Ефективність профілактики досягатиметься за рахунок комплексу таких можливих для реалізації на регіональному рівні її властивостей, як системність, повнота, високий ступінь скоординованих дій регіональних суб'єктів профілактики за принципом поділу профілактичних функцій між загальнодержавними та регіональними структурами.

На думку дисертанта, регіоналізація заходів запобігання злочинності неповнолітніх сприятиме підвищенню ефективності такого запобігання.

Загальнодержавна профілактична робота лише за допомогою засобів кримінально-правового впливу, як вважає автор, не може виправити становище, що склалося у галузі захисту прав і законних інтересів неповнолітніх та запобігання злочинності. Необхідно створити систему ювенальної юстиції, яка повинна включати не тільки ювенальні суди, а й спеціальні органи профілактики, контролю і захисту, спеціалізовані органи досудового слідства, установи виконання покарання, а також установи реабілітації та соціальної адаптації.

Уповільненню темпів зростання злочинності неповнолітніх сприятимуть такі підходи: реалізація соціальних програм роботи з неповнолітніми і молоддю; правоосвітня робота у навчальних закладах, особливо у сільській місцевості; посилення контролю за перебуванням неповнолітніх у громадських місцях та місцях відпочинку; щодо працевлаштування неповнолітніх, надання їм гарантованого робочого місця після здобуття неповної та повної середньої освіти.

Висновки

неповнолітній злочинність регіональний

У висновках викладено основні положення та результати проведеного дослідження, які мають теоретичне і практичне значення. Розроблені рекомендації спрямовані на підвищення ефективності запобігання злочинності неповнолітніх. Результати проведених автором кримінологічних досліджень, вивчення судової та слідчої практики свідчать, що основні причини злочинної поведінки неповнолітніх у Львівській області пов'язані з соціально-економічною нестабільністю у суспільстві. Встановлено, що особливо важливою і необхідною умовою підвищення ефективності запобігання злочинності неповнолітніх, надання профілактиці конкретного та адресного характеру є регіональний підхід. При побудові регіональної системи запобігання злочинності неповнолітніх позитивних результатів можна досягти не лише заходами, яких вживають правоохоронні органи, а й використанням усього комплексу загальнодержавних та регіональних заходів.

Систематизація отриманих результатів дозволила здійснити низку підсумкових узагальнень щодо мети та завдання дослідження і сформулювати такі пропозиції щодо запобігання злочинності неповнолітніх.

Видається за доцільне, з метою запобігання злочинності неповнолітніх у Львівській області та інших регіонах України, створення регіональних центрів соціальної підтримки неповнолітніх та молоді (далі - центрів). До профілактичної діяльності центрів слід залучати керівників органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та громадських організацій, працівників установ освіти, охорони здоров'я, а також окремих фахівців.

Основними напрямками діяльності центрів мають бути: 1) підтримка благополуччя та духовного клімату в сім'ї, виховання педагогічної грамотності батьків; 2) навчання як повсякденний і повсюдний тривалий процес соціалізації неповнолітнього населення, запровадження у регіонах навчання у спеціалізованих ліцеях важковиховних неповнолітніх; 3) забезпечення трудової зайнятості неповнолітніх; 4) надання юридичної допомоги з питань працевлаштування; 5) забезпечення дозвілля як елементу суспільного життя, конче необхідного неповнолітнім для повноцінного розвитку; 6) створення умов для підтримки здоров'я, оскільки неувага до цієї проблеми створює підґрунтя для деградації неповнолітньої особи і суспільства в цілому.

З метою подальшого вдосконалення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів Львівської області та інших регіонів України щодо забезпечення активної наступальної протидії злочинності неповнолітніх та досягнення уповільнення темпів її зростання, на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, удосконалення організації, засобів і методів запобігання злочинам розроблено та запроваджено Регіональну програму запобігання злочинності неповнолітніх на 2006-2008 рр. Станом на перше півріччя 2009 р. зазначена програма дала позитивні результати щодо зниження показників злочинності неповнолітніх по Львівській області.

Для максимально ефективної реалізації вікових потреб, інтересів та прагнень неповнолітніх необхідно об'єднувати їх у відповідні групи за віковими психологічними особливостями та активно залучати до суспільно корисної діяльності регіональних громадських та інших організацій і з урахуванням якісно-кількісних змін злочинності, засобів її впливу на свідомість неповнолітніх й особливості виховно-профілактичних заходів своєчасно корегувати профілактичну роботу.

Відсутність дієвої системи запобігання злочинності вимагає створення спеціального державного органу з його регіональними підрозділами для керівництва та координації діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинності, зокрема неповнолітніх, головними завданнями якого мають бути: а) реалізація основних засад кримінологічної політики у сфері запобігання злочинності; б) інформаційно-аналітична діяльність щодо стану злочинності неповнолітніх; в) організація наукових досліджень у цій галузі; г) координація профілактичної діяльності правоохоронних органів та інших суб'єктів профілактики; д) міжнародне співробітництво з проблем запобігання злочинності та ін.

Результати дослідження свідчать про необхідність у перспективі зміщення пріоритетів загальнопревентивної діяльності підрозділів кримінальної міліції у справах дітей у бік профілактичної роботи з неповнолітніми, яка повинна стати одним із основних напрямків діяльності міліції громадської безпеки, якій найбільше притаманна функція запобігання злочинності та правопорушенням.

Відсутність у кримінальній статистиці повних даних щодо фактичного стану злочинності неповнолітніх внаслідок її латентності, впливу процесів декриміналізації законодавства, гуманізації покарання та правозастосовної практики, недоліків її обліку у правоохоронних органах позбавляє суспільство об'єктивного уявлення щодо цього виду злочинності, а відтак не дає можливості наукового прогнозування загальнодержавних та регіональних заходів щодо запобігання їй. Поряд з удосконаленням системи обліку є нагальним щорічне оприлюднення моральної статистики в суспільстві.

Запобігання злочинності неповнолітніх, як і функціонування усієї системи боротьби зі злочинністю, не може бути ефективним без створення законодавчого підґрунтя запобіжної діяльності, а отже, попри довготривалі та безплідні дискусії, вимагає негайного прийняття законодавчого акта України про запобігання злочинам і правопорушенням, на засадах якого має бути розбудована нормативно-правова база запобігання злочинності.

З метою створення системи ювенальної юстиції, для роботи у навчальних закладах, службах та установах у справах неповнолітніх, а також на курсах підвищення кваліфікації працівників суду, правоохоронних органів, педагогів необхідно у межах навчального курсу „Кримінальна психологія” розробити та запровадити курси лекцій „Вікові психологічні особливості злочинності неповнолітніх” та „Особливості злочинної психології неповнолітніх”, обов'язково враховуючи історичні, культурні та соціально-економічні особливості кожного регіону.

Література

Абросімова Ю.А. Злочинність неповнолітніх як об'єкт кримінологічного дослідження / Ю.А. Абросімова // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -- 2002. -- Випуск № 37. -- С. 476-483.

Абросімова Ю.А. Загально-соціальні причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні / Ю.А. Абросімова // Підприємництво господарство і право. -- 2005. -- №8. -- С.137--140.

Абросімова Ю.А. Шляхи підвищення ефективності заходів запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні / Ю.А. Абросімова // Держава і право. -- Спецвипуск. -- 2005. -- С. 1-9.

Абросімова Ю.А. Кримінально-психологічні особливості злочинності неповнолітніх на загальному та регіональному рівнях / Ю.А. Абросімова // Часопис Київського університету права. -- 2007. -- №1. -- С.156-162.

Абросімова Ю.А. Злочинність неповнолітніх в умовах економічної кризи / Ю.А. Абросімова // Право і суспільство. -- 2009. -- №. 2. -- С. 98-101.

Абросімова Ю.А. Значення соціально-економічного становища сім'ї у структурі причин та умов злочинності неповнолітніх в Україні / Ю.А. Абросімова // Матеріали ІХ науково-практичної конференції «Проблеми державотворення захисту і захисту прав людини в Україні». -- Львів, 2003. - С. 371-372.

Абросімова Ю.А. Тенденції злочинності неповнолітніх в регіоні / Ю.А. Абросімова // Матеріали Х науково-практичної конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні». -- Львів, 2004. -- С.421-422.

Размещено на Allbest.ru