Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.824.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне регулювання розвитку автомобілебудування в Україні

25.00.02 - механізми державного управління

Андрєєв Олексій Васильович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління.

Науковий керівник -доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу.

Офіційні опоненти:доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів;

кандидат наук з державного управління, доцент Горник Володимир Гнатович, Міністерство промислової політики України, директор департаменту.

Захист відбудеться 22 квітня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 21 березня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиЛ.П. Піддубна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Автомобілебудування є провідною підгалуззю машинобудування, стрижнем промислового виробництва транспортного устаткування. В розвинених країнах ця підгалузь є стратегічною, оскільки забезпечує розвиток багатьох суміжних галузей економіки, освоєння високих технологій, створення складного кінцевого продукту з високою часткою доданої вартості, а також зайнятість населення і належні відрахування до бюджетів усіх рівнів.

У контексті реформування загальних засад державного регулювання в Україні на сучасному етапі і, як наслідок, модифікації всіх елементів механізму відповідного регулювання актуальності набуває питання визначення автомобілебудування як окремого об'єкта державного регулювання, виділення його специфічних ознак, окреслення відповідних принципів, мети, функцій, завдань, кола суб'єктів, форм і методів державного регулювання, виходячи з його загальнодержавної значущості, а також обґрунтування основних пріоритетів подальшого розвитку відповідної підгалузі економіки.

Питанням державного регулювання розвитку автомобілебудування України приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні вчені. Основи дослідження різних аспектів державного регулювання заклали у своїх працях такі вчені, як: В. Авер'янов, В. Бакуменко, В. Бодров, С. Біла, В. Горник, А. Дєгтяр, В. Князєв, М. Корецький, Н. Нижник та інші. Питанням економічного потенціалу й розвитку автомобілебудівної промисловості України присвячені роботи К. Гапотченко, М. Жаболенко, М. Мостового, Г. Семенова, А. Семенова, Ю. Пирожкової, І. Ямпольської та інших. Державним регулюванням розвитку автомобільної промисловості займалися зарубіжні вчені: В. Христенко, А. Клепач, А. Кушниренко, М. Сорокіна та інші.

Однак у працях даних авторів не визначені особливості автомобілебудування як об'єкта державного регулювання та принципи й функції державного регулювання розвитком автомобілебудування. Крім того, недостатньо уваги приділено впливу зовнішнього середовища на систему державного регулювання у цій галузі, що потребує додаткових досліджень. Отже, незважаючи на значний науковий інтерес фахівців до зазначеної теми в Україні, численні теоретичні, методичні та практичні питання залишаються не вирішеними. Незавершеність наукових розробок організаційно-економічних механізмів державного регулювання розвитку автомобілебудування та суттєва практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують актуальність вибору теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Роль автора полягає в обґрунтуванні системи державного регулювання розвитку автомобільної промисловості України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку автомобілебудування в Україні.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися наступні завдання:

- проаналізувати науковий доробок вітчизняних і зарубіжних учених за темою дослідження та визначити його перспективні напрями;

- дослідити системні характеристики державного регулювання розвитку автомобілебудування, навести визначення, запропонувати класифікацію його функцій і принципів;

- проаналізувати стан, виділити основні особливості і проблемні питання в галузі автомобілебудування України та визначити принципи і заходи щодо її адаптивності до впливу факторів зовнішнього середовища;

- обґрунтувати послідовність внесення змін до системи державного регулювання розвитку автомобілебудування;

- розглянути можливість запровадження програмно-цільового управління розвитком автомобілебудування України на довгострокову перспективу;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання розвитку автомобілебудування в Україні.

Об'єктом дослідження є державне управління промисловістю.

Предметом дослідження є державне регулювання розвитку автомобілебудування в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і закордонних учених із проблем державного регулювання розвитку автомобілебудування, законодавчі й нормативні акти України у сфері державного регулювання.

Відбір наукової інформації за темою роботи та дослідження концепції формування механізму державного регулювання автомобілебудування здійснено шляхом комплексного аналізу літературних джерел, застосування статистичного методу; методи індукції та дедукції дозволили узагальнити теоретичні й методологічні напрацювання стосовно дії механізму державного регулювання; методи аналізу та синтезу - визначити сутність державного регулювання розвитку автомобілебудування та систематизувати його основні складові. Застосовано системний і ситуаційний підходи для формування пропозицій щодо програмно-цільового управління автомобілебудуванням в Україні.

Інформаційною базою досліджень є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних і регіональних конференцій тощо.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:

вперше: розроблено та системно обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання розвитку автомобілебудування в Україні на основі механізму адаптації (адаптеру) до швидких змін зовнішнього середовища на державному, регіональному й оперативному рівнях з визначенням окремих суб'єктів (від Верховної Ради України до Асоціації автовиробників України) і об'єктів (підгалузей автомобільної промисловості) із засобами їх програмної реалізації;

вдосконалено:

- систему державного регулювання автомобілебудування шляхом її реструктуризації за наступними етапами: опис чинної системи державного регулювання; вибір критеріїв оцінки; виконання процесу реструктуризації системи державного регулювання; оцінювання результатів; виявлення покращень та внесення змін у систему державного регулювання;

- визначення терміна державне регулювання розвитку автомобілебудування шляхом встановлення залежностей взаємозв'язку між суб'єктами та об'єктами управління у загальній системі державного регулювання стосовно автомобілебудівної галузі;

набули подальшого розвитку:

- принципи формування системи державного регулювання розвитку галузі автомобілебудування, дотримання яких дозволяє зменшити негативний вплив чинників зовнішнього середовища (принципи зворотного зв'язку, адаптуючої підсистеми, автоматичного регулювання, відкритості);

- методи державного регулювання розвитку автомобілебудівної галузі шляхом розробки системи взаємодії економічних та адміністративних методів і створення єдиного контролю за ходом реалізації механізму державного регулювання;

- методичне обґрунтування реалізації перспективних напрямів розвитку автомобілебудування через: внесення змін до чинного законодавства щодо залучення інвестицій, збільшення обсягів продаж, вдосконалення технічної політики; освоєння виробництва нових моделей; взаємодію науково-технічних організацій і підприємств автомобілебудування; проведення єдиної технічної політики та системної роботи з поліпшення умов доступу продукції вітчизняного автомобілебудування на зовнішні ринки;

- концептуальні засади програмно-цільового та законодавчого забезпечення державного регулювання розвитку автомобілебудування шляхом обґрунтування доцільності та внесення пропозицій щодо розробки Антикризової програми розвитку автомобілебудування до 2015 року й Закону України “Про автомобілебудування”.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку автомобілебудування в Україні. Безпосереднє практичне значення мають представлені в дисертації Антикризова програма розвитку автомобілебудування до 2015 року, а також пропозиції по коректуванню окремих положень нормативно-правових актів України, регулюючих розвиток у сфері автомобілебудування, які прийняті Міністерством промислової політики України і рекомендовані до впровадження (довідка № 13-198/2895 від 11.10.2008 р.).

Пропозиції щодо коректування окремих положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” використані Комітетом з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при розробці пропозицій до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток автомобілебудування та інших галузей вітчизняної промисловості)” (довідка № 198 від 20.01.2009 р.).

Результати дослідження щодо вдосконалення державного регулювання розвитку автомобілебудування впроваджено Головним управлінням економіки Запорізької обласної державної адміністрації при розроблені проекту прогнозу економічного та соціального розвитку Запорізької області до 2011 року (довідка № 578 від 27.09.2008 р.).

Пропозиції автора стосовно перспективних напрямів розвитку автомобілебудування використані при розробці Плану заходів щодо нейтралізації факторів зовнішнього середовища, які впливають на автомобільний ринок України та на виробництво продукції ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” на період 2006 - 2012 рр. (довідка № 578 від 27.09.2008 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення застосовані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки, теорії підприємництва (довідка № 01-382 від 17.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора дисертації в наукових працях конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертації висвітлені на таких науково-практичних конференціях, як: “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), “Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007 р.), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007 р.), “Європейські орієнтири муніципального управління” (м. Київ, 2008 р.), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), “Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 16 наукових працях, в тому числі 9 статей у наукових виданнях (4 - у наукових фахових виданнях з державного управління) та 7 тез виступів на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 3,8 друк. аркушів.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Її повний обсяг становить 189 сторінок і включає 6 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел з 171 найменування на 18 стор., 6 додатків на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові засади державного регулювання розвитку автомобілебудування” розглянуто економічний зміст державного регулювання розвитку автомобілебудування, виявлено особливості автомобілебудування як об'єкта державного регулювання, розглянуто і систематизовано функції та принципи державного регулювання розвитку автомобілебудування.

В контексті розкриття змісту державного регулювання в автомобілебудуванні дисертантом проаналізовані як управлінські, так і економічні аспекти. Значний внесок у розвиток теорії та практики державного управління в Україні зробили В. Бакуменко, В. Бодров, А. Дєгтяр, В. Князєв, М. Корецький, В. Луговий, Н. Нижник, В. Юрчишин. Однак спостерігаються тенденції ототожнення державного управління та державного регулювання (Н. Нижника, В. Ківалова), хоча ці поняття різні. Відсутнє визначення державного регулювання розвитку автомобілебудування, неоднозначним є розуміння об'єкта державного регулювання, його принципів та функцій, недостатньо уваги приділено впливу зовнішнього середовища на систему державного регулювання у цій галузі, що потребує додаткового вивчення. Саме тому були проаналізовані здобутки дослідників об'єкта державного регулювання, його принципів та функцій (Г. Атаманчука, В. Малиновського, Н. Нижника, Ю. Пирожкової та інших). Використовувалися надбання науковців, що стосуються проблеми розвитку галузі автомобілебудування, а саме В. Басова, А. Васильєва, А. Мілашевича, К. Гапотченко, В. Гіжевського, Г. Семенова, В. Развадовського та інших.

Державне управління автомобілебудуванням розглядається в дисертаційній роботі в контексті суб'єкт-об'єктних відносин (рис. 1).

Стосовно держави як системи в якості суб'єкта виступає керуюча підсистема державного управління, що складається з наступних елементів: структура управління; процес управління; керуючі органи; управлінські відносини; організація управління; методи управління; техніка управління, які використовуються на різних рівнях управлінської діяльності.

З урахуванням вже існуючих визначень запропоновано наступне тлумачення державного регулювання розвитку автомобілебудування, а саме як цілеспрямований вплив держави як суб'єкта управління на суспільні відносини в сфері організації та функціонування автомобілебудування, сутність якого полягає в організації ефективної діяльності автомобілебудівних підприємств та стимулюванні їх розвитку.

Об'єктами державного регулювання доцільно вважати окремі галузі соціально-економічного життя, зокрема й автомобілебудування як підгалузь машинобудування, що регулюються за допомогою нормативно-правових актів. Отже, автомобілебудування виступає специфічним об'єктом державного регулювання, який має велике значення для розвитку економіки. Однак до цього часу немає, на жаль, ні офіційного визначення автомобілебудування, ні базового нормативно-правового акта у сфері відносин автомобілебудівних підприємств, що, безперечно, впливає на державне регулювання та механізм державного впливу у сфері автомобілебудування загалом.

Рис. 1. Державне управління автомобілебудуванням

Основними характерними ознаками автомобілебудування як об'єкта державного регулювання є:

- міжгалузевий характер, оскільки автомобілебудування є промисловим комплексом, підгалуззю машинобудування України, що поєднує промисловість і транспорт;

- безпосередній зв'язок з іншими промисловими галузями, що забезпечує економічне зростання та розвиток соціально-економічної сфери держави;

- специфічність форм прояву елементів механізму державного регулювання (суб'єкти, принципи, функції, методи та форми) у даній сфері;

- комплексний характер, пов'язаний із поєднанням економічної та правової складових;

- зменшення обсягу державного втручання, превалювання на сучасному етапі розвитку економічної складової в межах нових суспільних відносин;

- взаємозв'язок автомобілебудівних підприємств з великою кількістю державних органів, які здійснюють санітарний, технічний, екологічний контроль за випущеними автотранспортними засобами, що обумовлено підвищеною небезпекою автомобільних транспортних засобів для життя та здоров'я фізичних осіб, які є кінцевими споживачами цієї продукції.

Враховуючи здобутки вчених у галузі державного управління щодо визначення і класифікації функцій державного регулювання, систематизовано функції державного регулювання у сфері автомобілебудування за найбільш типовою класифікацією і згруповано їх наступним чином: загальні, спеціальні та допоміжні. До загальних відносяться функції, які притаманні процесу державного регулювання економіки, а саме: прогнозування і моделювання, планування, координації, контролю, інформаційного забезпечення, комунікаційна. Охорона навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомобільного транспорту, безпечне функціонування сучасного національного автомобіля, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності автомобілебудівних підприємств, а також ті, що відображають особливості регулюючого впливу конкретного суб'єкта регулювання саме на автомобілебудівну сферу, утворюють групу спеціальних функцій. Для обслуговування процесу регулювання (діловодство, секретаріат, архівна діяльність тощо) призначені допоміжні функції.

Вдосконалено класифікацію принципів державного регулювання у сфері автомобілебудування шляхом виділення класифікаційних ознак: за метою (принципи державного регулювання автомобілебудуванням у цілому і ті, що притаманні окремим складовим даної сфери), за функціональним призначенням (універсальні, структурно-організаційні, структурно-функціональні). Саме цю класифікацію можна розглядати як базову, бо вона як найбільш повно характеризує кожен як принцип окремо, так і систему принципів державного регулювання в зазначеній сфері в цілому.

В другому розділі “Оцінка стану державного регулювання автомобілебудування в Україні” здійснено оцінку сучасного стану розвитку автомобілебудівної галузі та обґрунтовано необхідність її державного регулювання, визначено вплив зовнішніх факторів на систему державного регулювання розвитку автомобілебудування, проаналізовано форми та методи державного регулювання у зазначеній сфері.

На сьогодні українське автомобілебудування опинилося в дуже скрутному становищі, коли продукція вітчизняних автомобільних підприємств не може конкурувати навіть з автомобілями зарубіжного виробництва, що були у користуванні. Негативними чинниками також є недосконалість нормативної бази і зворотний бік пільг (утримання фіксованої чисельності, соціальної сфери і т.п.).

Отже, для належного функціонування та розвитку українського автомобілебудування необхідно випускати конкурентоспроможну продукцію поряд з передовими компаніями світу. Тому сукупність основних завдань, що стоять перед вітчизняним ринком, полягають, на нашу думку, у наступному:

- створенні набору конкурентоспроможних продуктів;

- організації випуску з рівнем витрат, що не перевищує показник у передових виробників автомобілів;

- формуванні ефективної товаропровідникової та сервісної мережі, тобто системи просунення на ринок продукції, яка б не поступалася системам світових виробників;

- забезпеченні такої продуктивності капіталу, яка дозволить залучати необхідний обсяг інвестицій з урахуванням ризиків.

З огляду на зазначене зроблено висновок, що українська автомобілебудівна галузь потребує прискореного державного регулювання. Вирішення поставлених завдань повинно стати першим кроком до відновлення вітчизняної автомобілебудівної промисловості.

Стратегічною метою держави має бути створення умов для конкурентоспроможного автомобілебудівного комплексу, здатного в умовах інтеграції України у світову економіку і жорсткої конкуренції забезпечувати близько 60-70% потреб соціально-економічного розвитку країни. Головною умовою гарантування економічної безпеки України і входження її до кола провідних технічно розвинутих держав світу є досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі. Крім того, необхідно збільшити частку автомобілебудування у загальному виробництві продукції промисловості та забезпечити зростання експорту продукції цієї підгалузі.

Виявлено основні особливості та проблеми у сфері розвитку автомобілебудування, виходячи з аналізу стану цієї галузі, а саме: високий ступінь залежності від зовнішніх факторів соціально-економічного характеру; вплив екологічного фактора; високий рівень конкуренції на ринку; недосконала нормативно-правова база, що стримує розвиток автомобілебудування та регулює її діяльність; податковий тиск; постійне зростання витрат, що обумовлене інфляцією та непропорційними доходами підприємств; проблеми та наслідки вступу до СОТ для національного автовиробника.

Зовнішнє середовище функціонування автомобілебудівної промисловості формується з багатьох груп факторів. Ті з них, що здійснюють активний вплив на діяльність автомобілебудівної галузі, поділено на дві групи: фактори прямого та непрямого впливу.

Запропоновано формування адаптивної системи державного регулювання з метою реалізації адаптивності галузі автомобілебудування до впливу факторів зовнішнього середовища. При цьому основними при побудові адаптивної системи державного регулювання повинні бути принципи зворотного зв'язку; адаптуючої підсистеми - адаптера; автоматичного регулювання; відкритості. Принцип зворотного зв'язку враховується при розробці адаптивних систем, тому що по каналах зворотного зв'язку здійснюється вимір (облік) вихідних характеристик об'єкта залежно від керуючих впливів. Під адаптером як пристроєм управління адаптацією пропонується розглядати комплекс моделей і алгоритмів із засобами їх програмної реалізації на апаратній базі автоматизованої системи державного регулювання. Принцип відкритості ґрунтується на твердженні про те, що дії зовнішнього середовища викликають відхилення основних показників діяльності галузі, можуть становити загрозу або додаткову можливість.

На основі принципів формування адаптивної системи державного регулювання розроблена схема функціонування адаптера системи державного регулювання розвитку галузі автомобілебудування (рис. 2).

Рис. 2. Схема функціонування адаптера системи державного регулювання розвитку автомобілебудування

Згідно з наведеною схемою (рис. 2), інформація про стан зовнішнього середовища функціонування автомобільної промисловості надходить у блок зовнішніх зв'язків, основною функцією якого є оцінка впливу факторів зовнішнього середовища на рівні суб'єктів господарювання. Потім вона потрапляє вже безпосередньо до системи державного управління розвитку автомобілебудування насамперед до блоку обліку, де здійснюється збір, збереження та перетворення інформації. Далі інформація надходить до блоку формування даних, основними функціями якого є безперервне сканування стану зовнішнього середовища та оцінки його впливу на галузь, а також формування даних для надходження в адаптер. При цьому інформація, що направляється в адаптер, відносно стану зовнішнього середовища функціонування галузі автомобілебудування аналізується за наступними позиціями: взаємопов'язаність чинників зовнішнього середовища, що характеризує рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші; складність середовища, що показує кількість факторів, на які галузь повинна реагувати; рухливість середовища - швидкість, з якою відбуваються зміни у зовнішньому середовищі; невизначеність зовнішнього середовища, що є функцією кількості інформації, якою володіє система управління стосовно змін у зовнішньому середовищі, а також ступінь достовірності інформації. У процесі циклічної адаптації дані, що характеризують стан зовнішнього середовища, надходять у блок розрахунків.

Оброблена в блоці розрахунків інформація становить дані для побудови імітаційних моделей, що використовуються у процесі формування блоку настройок при здійсненні циклічної адаптації. Крім того, блок обліку призначений для акумулювання та аналізу інформації щодо результатів адаптації системи. Відповідно, до факторів зовнішнього середовища, які впливають на функціонування автомобілебудівної галузі, включено заходи, що стосуються механізму державного регулювання з урахуванням зазначених факторів (табл. 1).

автомобілебудування адаптивність державний регулювання

Таблиця 1. Характеристика впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність автомобілебудування

Фактор зовнішнього середовища	Характер впливу
Митна система	- штрафи, вимоги про сплату митних платежів; - арешт майна та банкрутство підприємства у зв'язку з неспроможністю сплати фінансових санкцій; - призупинення дії ліцензії митного перевізника
Податкова система	Набуття чинності нормативно-правовою базою, що не дає можливості легально здійснювати ефективну діяльність; пред'явлення фінансових санкцій підприємству у вигляді вимог про сплату штрафів, пені та податків внаслідок виявлення порушень податкового законодавства; - арешт майна та банкрутство підприємства у зв'язку з неспроможністю сплати фінансових санкцій
Соціально-політична ситуація	- зниження попиту на виготовлену продукцію; - збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості; - необхідність зміни форми власності (організаційно-правової форми) підприємства
Економічна ситуація в країні	- скорочення попиту на виготовлену продукцію, зміна кон'юнктури ринку тощо; - зниження цін на продукцію та обсягів виробництва, підвищення цін на сировину та матеріали як наслідок зменшення доходу; - поява необхідності здійснення реструктуризації підприємства; - зміна психологічного клімату в колективі

Запропоновано в рамках наявного апарату створити координаційну групу, з метою більш ефективного регулювання. Функції цієї групи включатимуть підготовку комплексної програми соціально-економічного розвитку. При розробці системи форм та методів державного регулювання розвитку автомобілебудівної галузі необхідно застосовувати оцінку вірогідності. Іншим заходом може бути забезпечення системи взаємодії економічних та адміністративних методів державного регулювання та єдиного контролю за ходом реалізації механізму державного управління.

Запропоновано визначення методу державного регулювання розвитку автомобілебудування як сукупності різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу державних органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах і відповідній формі на автомобілебудівну промисловість.

Вдосконалено класифікацію методів державного регулювання у сфері автомобілебудування шляхом виділення серед них таких груп: адміністративні й економічні, методи прямого та непрямого впливу, контроль, нагляд, спостереження, аудит, переконання, примус. Особливого значення при здійсненні державного регулювання автомобілебудування набувають адміністративні та економічні методи.

В третьому розділі “Напрями вдосконалення державного регулювання розвитку автомобілебудування” розглянуто перспективи поліпшення законодавчого регулювання розвитку автомобілебудівної галузі, здійснено розробку методичних підходів до проведення реструктуризації системи державного регулювання цієї сфери, досліджено застосування світового досвіду протекціонізму у вітчизняних умовах розвитку автомобілебудування.

Запропонована розробка Антикризової програми розвитку автомобілебудування до 2015 року з метою встановлення додаткових джерел наповнення бюджету, соціального захисту населення за рахунок створення додаткових робочих місць, адаптації чинного законодавства до норм СОТ та ЄС, захисту внутрішнього автомобільного ринку, забезпечення умов по залученню інвестицій та розвитку вітчизняного автомобілебудування з урахуванням сучасного стану в кризовій ситуації. Під час розробки програми були враховані положення Концепції розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року й розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року”, що дало змогу обґрунтувати необхідність прийняття та реалізації Антикризової програми, визначити головну мету програми та виділити її основні завдання.

Відповідно до виділених завдань запропоновано певні заходи щодо їх реалізації, які передбачають: внесення змін до чинного законодавства щодо залучення інвестицій, збільшення обсягів продаж, вдосконалення технічної політики; освоєння виробництва нових моделей; взаємодію науково-технічних організацій та підприємств автомобілебудування; проведення єдиної технічної політики; здійснення системної роботи з поліпшення умов доступу продукції вітчизняного автомобілебудування на зовнішні ринки. У роботі запропоновано розподіл фінансування наведених заходів.

Вирішення проблеми вдосконалення та розвитку автомобілебудівної сфери України потребує комплексного підходу до розв'язання низки різнохарактерних завдань. До найважливіших з них належить законодавче забезпечення, що обумовлює прийняття Закону України “Про автомобілебудування”. Зазначене сприятиме ефективному державному регулюванню розвитку галузі автомобілебудування, врегулюванню суперечностей між Україною та ЄС щодо вітчизняного законодавства у сфері автомобілебудування; створенню умов для стабілізації та розвитку автомобілебудування, стимулювання національного автовиробника, захисту автомобільного ринку, залучення іноземних і внутрішніх інвесторів у цю галузь економіки; затвердженню найбільш перспективних інвестиційних програм щодо автомобілебудівних підприємств; створенню значної кількості робочих місць, які забезпечують функціонування та розвиток автомобілебудування України; прискоренню економічного та соціального піднесення держави.

Головною особливістю завдань реструктуризації державного регулювання є те, що остання не зосереджена тільки на традиційних методиках, вона спирається і на використання новітньої техніки. Реструктуризація системи державного регулювання при використанні нових технологій передбачає моделювання і подальшу цілеспрямовану зміну моделі стратегії, організаційної структури управління. Відповідно до цього, систематизовано основні етапи вдосконалення системи державного регулювання в завданнях реструктуризації державного регулювання, а саме: опис чинної системи державного регулювання; вибір критеріїв оцінки; виконання процесу реструктуризації системи державного регулювання; оцінювання результатів; виявлення покращень; внесення змін у систему державного регулювання.

Охарактеризовано елементи системи державного регулювання розвитком автомобілебудування та проведено оцінку впливу елементів державного регулювання на спроможність цієї підгалузі до адаптації (табл. 2).

Запропоновано впровадження системи державного менеджменту як інструменту реструктуризації системи державного управління, що дозволить застосовувати ефективні прийоми і технології подолання бюрократичної інертності та її опору нововведенням, переорієнтації управління зі здійснення процесів на досягнення якісних кінцевих результатів і сформувати окрему професію адміністративного менеджера (розробляти і впроваджувати спеціальні навчальні курси й програми, вивчати і запозичувати кращу міжнародну практику, активізувати науково-теоретичні й прикладні дослідження у цій сфері).

На основі вивченого досвіду застосування реінжинірингу для реструктуризації бізнес-процесів підприємств запропоновано впровадження реінжинірингу в систему державного регулювання розвитку автомобілебудування з метою її реструктуризації. Оперативними інструментами процесного аналізу в зазначеній системі можуть бути логістика адміністративного процесу, його тривалість і вартість (у тому числі розподіл на окремі етапи), а також інші фактори, від яких залежить або може залежати дієвість його виконання. На основі даних процесного аналізу можна розробляти й ухвалювати ефективні рішення з метою якісної зміни певного адміністративного процесу, постійного підвищення його функціональної ефективності і результативності.

Таблиця 2. Властивості елементів системи державного регулювання автомобілебудування, що сприяють підвищенню адаптивності галузі

Елемент регулювання	Характеристика елементів
Стратегія	Стратегія адаптації до негативного впливу факторів зовнішнього середовища, що підтримуються сукупністю функціональних стратегій у загальній економічній стратегії розвитку галузі
Структура	Гнучка організаційна структура
Системи та процедури	Система постійного навчання та підвищення кваліфікації персоналу, включаючи активні методи навчання; система мотивації персоналу; система інформаційного забезпечення управління; система планування, у тому числі прогнозування зовнішнього середовища; система контролю тощо
Склад персоналу	В основі - досвідчені висококваліфіковані співробітники, що працюють на постійній основі. Як допоміжні - співробітники, що виконують роботу тимчасового характеру на контрактній основі

Проведений аналіз світової практики застосування протекціонізму для розвитку автомобілебудування країн ЄС, Японії, Південної Кореї та Польщі свідчить на користь використання тарифних інструментів порівняно з нетарифними. Необхідною умовою для становлення автомобілебудівної промисловості країни є захищеність її внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції. Разом з тим необхідно пам'ятати, що цей захист має бути тимчасовим і виправданим економічними вигодами, які можливо отримати в результаті ефективної діяльності автомобілебудівної галузі.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є вирішення наукового завдання теоретичного обґрунтування та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку автомобілебудування в Україні. На основі отриманих результатів дослідження запропоновано наступні висновки.

1. Автомобільна промисловість - це провідна галузь машинобудування, що суттєво впливає на вирішення економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем у будь-якій індустріально розвиненій країні. Розвиток автомобільної промисловості є активною державною політикою багатьох країн, націленою на збільшення та підтримку темпів економічного зростання власної економіки і рівня зайнятості населення. Об'єктивний аналіз зовнішніх чинників, що впливають на автомобільну промисловість, а також теоретичних основ державного регулювання економіки необхідний для ухвалення адекватних рішень щодо розвитку галузі автомобілебудування. Виходячи з цієї позиції, соціально-економічний аспект розвитку автомобілебудування стає основним мірилом ефективності державної політики у галузі автомобілебудування. Роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних учених та наявні проблеми розвитку галузі автомобілебудування свідчать про актуальність завдань дисертаційного дослідження та підтверджують необхідність розробки методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання автомобілебудівної галузі в Україні.

2. Запропоновано визначення поняття державне регулювання розвитку автомобілебудування як цілеспрямованого впливу держави в якості суб'єкта управління на суспільні відносини в сфері організації та функціонування автомобілебудування, сутність якого полягає в забезпеченні ефективної діяльності автомобілебудівних підприємств і стимулюванні їх розвитку. Автомобілебудування доцільно розглядати як самостійний об'єкт державного регулювання, що являє собою підгалузь машинобудування, до складу якої входять підприємства з виробництва автомобілів, спеціальної автомобільної техніки сільськогосподарського призначення, автобусів, причепів, автонавантажувачів, мото- і велотехніки, а також супутніх комплектуючих виробів і запасних частин до них, що здійснюють систематичну науково-дослідну, виробничу, господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення, реалізацію та забезпечення продукцією суспільних й особистих потреб.

3. Систематизовано функції державного регулювання у галузі автомобілебудування за найбільш типовою класифікацією: загальні, спеціальні, допоміжні. До загальних функцій віднесено такі, що притаманні процесу державного регулювання економікою, а саме: прогнозування і моделювання, планування, координацію, контроль, інформаційне забезпечення, комунікаційну. Як спеціальні функції розглядалися ті, що відображають особливості регулюючого впливу конкретного суб'єкта регулювання саме на автомобілебудівну сферу, зокрема: охорона навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомобільного транспорту, безпечне функціонування сучасного національного автомобіля, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності автомобілебудівних підприємств та ін. Допоміжні функції призначені для обслуговування процесу регулювання (діловодство, секретаріат, архівна діяльність тощо). Вдосконалено і запропоновано класифікацію принципів державного регулювання у сфері автомобілебудування за наступними класифікаційними ознаками: за метою (принципи державного регулювання автомобілебудуванням в цілому і ті, що притаманні окремим складовим даної сфери), за функціональним призначенням (універсальні, структурно-організаційні, структурно-функціональні).

4. Виходячи з аналізу стану галузі автомобілебудування, виявлено її основні особливості та проблемні питання, а саме: високий ступінь залежності від зовнішніх факторів соціально-економічного характеру; вплив екологічного фактора; значний рівень конкуренції на ринку; недосконала нормативно-правова база, що стримує розвиток автомобілебудування та регулює її діяльність; податковий тиск; постійне зростання витрат, що обумовлене інфляцією та непропорційними доходами підприємств; проблеми й наслідки вступу до СОТ для національного автовиробника. Запропоновано формування адаптивної системи державного регулювання з метою реалізації адаптивності галузі автомобілебудування до впливу факторів зовнішнього середовища, основними принципами побудови якої такі: зворотного зв'язку; адаптуючої підсистеми - адаптера; автоматичного регулювання; відкритості. Стосовно системи державного регулювання під адаптером як пристроєм управління адаптацією запропоновано розглядати комплекс моделей й алгоритмів із засобами їх програмної реалізації на апаратній базі автоматизованої системи державного регулювання. Розроблена схема функціонування адаптера системи державного регулювання розвитку галузі автомобілебудування із виділенням у кожному блоці суб'єктів на різних рівнях управління та визначенням їх функцій. Відповідно до впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування автомобілебудівної галузі запропоновано заходи, спрямовані на механізм державного регулювання. Для більш ефективного регулювання в рамках наявного апарату доцільно створити координаційну групу, функції якої включатимуть розробку комплексної програми соціально-економічного розвитку. Крім того, необхідно застосовувати оцінку вірогідності при розробці системи форм та методів державного регулювання розвитку автомобілебудівної галузі. Іншим заходом може бути забезпечення системи взаємодії економічних та адміністративних методів державного регулювання та єдиного контролю за ходом реалізації механізму державного регулювання.

5. Обґрунтовано, що зміни системи державного регулювання розвитку автомобілебудування повинні спочатку моделюватися, а лише потім реалізовуватися. Відповідно до цього, систематизовано послідовність основних етапів внесення змін з удосконалення системи державного регулювання в завданнях реструктуризації, що складається з наступних елементів: опис чинної системи державного регулювання; вибір критеріїв оцінки; виконання процесу реструктуризації системи державного регулювання; оцінювання результатів; виявлення покращень; внесення змін у систему державного регулювання.

6. Відповідно до Концепції розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року” запропоновано розробку та концептуальні засади Антикризової програми розвитку автомобілебудування до 2015 року. У роботі обґрунтовано необхідність прийняття та реалізації програми, визначено головну мету та основні її завдання. Запропоновано певні заходи щодо реалізації даних завдань, які передбачають: внесення змін до чинного законодавства щодо залучення інвестицій, збільшення обсягів продаж, вдосконалення технічної політики; освоєння виробництва нових моделей; взаємодію науково-технічних організацій та підприємств автомобілебудування; реалізацію єдиної технічної політики; проведення системної роботи з поліпшення умов доступу продукції вітчизняного автомобілебудування на зовнішні ринки. Фінансування запропонованих заходів може бути здійснено за рахунок бюджетних коштів чи позабюджетних коштів та кредитів банків.

7. Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України “Про автомобілебудування”, що обумовлено відсутністю у системі законодавства відповідного документа та необхідністю регулювання розвитку автомобілебудування на законодавчому рівні. Прийняття цього закону забезпечить: ефективне державне управління розвитком галузі автомобілебудування, врегулювання суперечностей між Україною та ЄС щодо вітчизняного законодавства у сфері автомобілебудування; створення умов для стабілізації та розвитку автомобілебудування, стимулювання національного автовиробника, захист автомобільного ринку, залучення іноземних і внутрішніх інвесторів у цю галузь економіки; затвердження найбільш перспективних інвестиційних програм щодо автомобілебудівних підприємств; створення значної кількості робочих місць, які забезпечують функціонування та розвиток автомобілебудування України; прискорення економічного та соціального розвитку держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Андрєєв О.В. Ознаки автомобілебудування як об'єкту державного регулювання / О.В. Андрєєв // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Управління. Вип.4(6). Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. - С. 122-130.

Андрєєв О.В. Аналіз форм та методів державного регулювання у сфері автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Управління. Вип.3(5). Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. - С. 99-107.

Андрєєв О.В. Перспективи запозичення світової практики застосування протекціонізму для розвитку автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Економіка та держава. - 2007. - №9. - С.64-66.

Андрєєв О.В. Перспективи розвитку державного регулювання у сфері автомобілебудування в Україні: теоретичні та практичні аспекти / О.В. Андрєєв // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 4. - С. 5-10.

Андрєєв О.В. Концептуальні основи управління конкурентними перевагами підприємств / О.В. Андрєєв // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 4. - С. 10-13.

Андрєєв О.В. Теоретичні аспекти управління реструктуризацією підприємств автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 6. - С. 12-15.

Андрєєв О.В. Механізми управління процесами реструктуризації підприємств автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 1. - С. 12-18.

Андрєєв О.В. Система управління підприємством автомобілебудівної промисловості / О.В. Андрєєв // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 16. - С. 44-48.

Андрєєв О.В. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємств автомобілебудівної галузі / О.В. Андрєєв // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Економіка. Вип.5. Інноваційні стратегії розвитку. - К., 2008. - С. 339-344.

Андрєєв О.В. Чинники впливу на розвиток підприємств автомобілебудівної промисловості в Україні / О.В. Андрєєв // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: наук.-практ. конф., 27 лист. 2007 р.: матер. допов. - Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ „Магістр”, 2007. - С.9-10.

Андрєєв О.В. Формування товарної політики на підприємствах автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Європейські орієнтири муніципального управління: наук.-практ. конф. за між нар. Участю, 14 березня 2008 р.: матер. допов. / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. - Ч.2. - С. 185-187.

Андрєєв О.В. Економічні проблеми сертифікації транспортних засобів підприємств / О.В. Андрєєв // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: Міжнар. наук.-практ. конф., 21 берез. 2008 р.: тези допов.: 2 т.- Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - Т ІІ. - С. 7-8.

Андрєєв О.В. Маркетингова стратегія просування продукції автомобілебудування / О.В. Андрєєв // Управління сьогодні та завтра: Міжнар. управл. Форум, 15-16 травня 2008 р. / Університетські наукові записки: [часопис Хмельницького університету управління та права]. - № 3 (ІІ). Спецвипуск. - Хмельницький, 2008. - С. 276-277.

Андрєєв О.В. Оцінка впливу протекціонізму на показники ефективності управління автомобілебудівними підприємствами / О.В. Андрєєв // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р.: матер. допов.: у трьох частинах. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. - С. 100-101.

Андрєєв О.В. Державна політика у процесі сертифікації легкових автомобілів / О.В. Андрєєв // Проблеми економіки й управління у промислових регіонах: міжрегіон. наук.-практ. конф., 22-24 травня 2008 р. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2008. - С. 96-98.

Андрєєв О.В. Вплив процесу глобалізації на ринкову структуру автомобільного сектора / О.В. Андрєєв // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: матер. допов.: у трьох частинах. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.1. - С.18-19.

АНОТАЦІЯ

Андрєєв О.В. Державне регулювання розвитку автомобілебудування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2009.

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку автомобілебудування в Україні. З'ясовано сутність системи державного управління та визначено термін державне регулювання розвитку автомобілебудування. Виявлено ознаки автомобілебудування як об'єкта державного регулювання. Запропоновано визначення автомобілебудування як самостійного об'єкта державного регулювання. Систематизовано функції державного регулювання у цій сфері. Вдосконалено класифікацію принципів державного регулювання у сфері автомобілебудування. Виділено основні особливості та проблеми в зазначеній галузі. Визначено групи факторів, що впливають на функціонування автомобілебудування. Запропоновано формування адаптивної системи державного регулювання автомобілебудівної галузі. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавчого та програмно-цільового регулювання розвитку автомобілебудування.

Ключові слова: автомобілебудування, державне регулювання, адаптивне державне регулювання, система державного управління, державне регулювання розвитку автомобілебудування.

АННОТАЦИЯ

Андреев О.В. Государственное регулирование развития автомобилестроения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2009.

В диссертационной работе теоретически обоснованы и разработаны методические и практические рекомендации по усовершенствованию механизма государственного регулирования развития автомобилестроения в Украине. Выявлено сущность системы государственного управления и усовершенствовано определение термина государственное регулирование развития автомобилестроения как целенаправленного влияния государства - субъекта управления - на общественные отношения в сфере организации и функционирования автомобилестроения, сущность которого состоит в организации эффективной деятельности автомобилестроительных предприятий и стимулировании их развития.

Усовершенствовано схему взаимодействия и взаимосвязи элементов системы государственного управления. Определено признаки автомобилестроения как объекта государственного регулирования. Предложено определение автомобилестроения как самостоятельного объекта государственного регулирования. Систематизировано функции государственного регулирования в сфере автомобилестроения по наиболее типовой классификации: общие, специальные и вспомогательные. К специальным функциям отнесены те, что отображают особенности регулирующего воздействия конкретного субъекта регулирования именно на автомобильную отрасль. Среди таких функций выделены следующие: охрана окружающей среды от вредного воздействия автомобильного транспорта, безопасное функционирование современного национального автомобиля, создание равных условий для развития хозяйственной деятельности автомобильных предприятий и др. Усовершенствовано классификацию принципов государственного регулирования в сфере автомобилестроения по целям и функциональному назначению.

...