Правове регулювання господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ЩЕРБАК Ірина Анатоліївна

УДК 346.2:334.7

Донецьк ? 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент,

Грудницька Світлана Миколаївна,

Інститут економіко-правових

досліджень НАН України,

завідувачка сектору сприяння розвитку

економіко-правових досліджень (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Шаповалова Ольга Вікторівна,

господарського права (м. Луганськ)

кандидат юридичних наук

Гарагонич Олександр Васильович,

Академія адвокатури України,

доцент кафедри цивільного,

господарського права та процесу (м. Київ).

Захист відбудеться “ 27 ” лютого 2009 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 26 ” січня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобалізаційні процеси в економіці, розвиток концентрації капіталу та спеціалізації виробництва, розширення меж ринку обумовлюють активізацію процесів створення підприємствами відокремлених підрозділів, що виконують окремі функції підприємства. Чинне законодавство дозволяє підприємствам створювати такі підрозділи, що використовується на практиці для представлення та захисту інтересів підприємства поза його місцезнаходженням, розширення сфери діяльності, налагодження нових виробництв, оптимізації внутрішніх відносин, тощо. Зараз в Україні зареєстровано понад 60 тис. відокремлених підрозділів, спостерігається тенденція подальшого зростання їх кількості. Натомість законодавче регулювання їхньої діяльності майже не здійснюється, розгляд окремих аспектів діяльності відокремлених підрозділів крізь призму оподаткування не дозволяє вирішити всіх проблем, що виникають у практичній діяльності. Малоз'ясованими залишаються питання щодо вичерпного переліку кваліфікаційних ознак відокремлених підрозділів, майнової основи їхньої діяльності та відповідальності за її результати, обсягу господарської компетенції, взаємодії із підприємством-засновником, а також органами державної влади та місцевого самоврядування.

Визначення відокремленого підрозділу підприємства як одного з видів суб'єктів господарювання (ст.55), що містилося в Господарському кодексі України (далі - ГК України), деякою мірою знімало питання щодо можливості їх участі в господарських відносинах. У ГК України вперше у вітчизняному законодавстві одержали закріплення характеристики правового статусу відокремлених підрозділів, які склалися у господарській практиці. Однак незабаром Законом України ”Про внесення змін у деякі нормативно-правові акти” від 04.02.2005 р. норми про статус відокремлених підрозділів з ГК України було виключено. Проте внутрішньогосподарські відносини, неодмінним учасником яких є відокремлені підрозділи підприємства, на законодавчому рівні визнаються (ст.3 ГК України). Нормативні приписи щодо цих суб'єктів господарського права містяться в понад 100 діючих законодавчих актах, які через відсутність загально нормативного регулювання по-різному визначають їх правовий статус.

У цих умовах потреба розробки основних теоретичних положень, які враховували б правові особливості участі відокремлених підрозділів підприємств у господарських відносинах, і закріплення ключових положень щодо них у кодифікаційному акті є невідкладною.

Проблемам правового регулювання участі відокремлених підрозділів підприємств у господарському обороті присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених - юристів та економістів, а саме: О.О. Ашуркова, А.Г. Бобкової, І.П. Булєєва, О.П. Віхрова, В.М. Гайворонського, О.В. Гарагонича, С.М. Грудницької, Є.М. Жамбієвої, І.Є. Замойського, О.П. Загнітка, В.В. Лаптєва, В.А. Малиги, В.К. Мамутова, І.В. Перевалової, О.П. Подцерковного, Г.В. Пронської, С.М. Хєди, Р.З. Хузіна, Ю.С. Цимермана, О.В. Шаповалової, В.Ф. Яковлєва та ін. Разом з тим залишається значна кількість питань, що потребують подальшого дослідження та доопрацювання.

Вищевикладене свідчить про актуальність дослідження господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств. Дисертаційне дослідження проведено на прикладі відокремлених підрозділів промислових підприємств, особливості правового регулювання діяльності відокремлених підрозділів інших суб'єктів господарювання, таких як банки, страхові компанії, навчальні заклади тощо, розглядалися лише в порівняльному аспекті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою „Забезпечення взаємозв'язку основних законодавчих актів, що регламентують економічні відносини” (номер державної реєстрації 0102U005461), у якій дисертантка брала участь як співвиконавець. У рамках зазначеної теми дисертанткою досліджено питання щодо визначення поняття відокремлених підрозділів підприємств та правового регулювання їх участі у господарських відносинах і обґрунтовано відповідні пропозиції з удосконалення законодавства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування нових теоретичних положень та розробка конкретних рекомендацій з удосконалення правового регулювання господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Відповідно до зазначеної мети вирішено наступні завдання:

визначення ролі і місця відокремлених підрозділів підприємств у господарському обороті, виявлення ознак відокремлених підрозділів підприємства та обґрунтування узагальненого визначення поняття відокремленого підрозділу підприємства;

аналіз правових особливостей їх участі у господарських відносинах та проведення класифікації відокремлених підрозділів підприємств;

дослідження тенденцій розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо відокремлених підрозділів підприємств та особливостей їхньої участі у господарських відносинах, виявлення недоліків правового регулювання відповідних відносин у сучасних умовах;

виявлення особливостей правового режиму майна відокремлених підрозділів підприємств та доопрацювання такого режиму;

аналіз здійснення господарської діяльності відокремленими підрозділами вітчизняних та іноземних підприємств в умовах дії положень податкового законодавства, законодавства про державну реєстрацію та зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД), розроблення пропозицій щодо гармонізації законодавства;

розроблення пропозицій з удосконалення законодавства на основі комплексного, системного підходу до правового регулювання організаційно-господарських, господарсько-виробничих, внутрішньогосподарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Об'єкт дослідження - господарські відносини за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Предмет дослідження - правове регулювання господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Методи дослідження. Для повного та всебічного розгляду предмета дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких історичний, діалектичний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний, формально-логічний, статистичний. За допомогою історичного, діалектичного та статистичного методів досліджено основні тенденції розвитку відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств та зміни законодавства, що регулює ці відносини, вивчено різні підходи до визначення місця відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств у системі господарських відносин. Порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання щодо участі відокремлених підрозділів підприємств у господарських відносинах. Формально-логічний та аналітико-синтетичний методи використано для дослідження особливостей створення відокремлених підрозділів підприємств, наділення їх майном для здійснення господарської діяльності, правового регулювання відносин, учасниками яких вони є, виявлення недоліків законодавства про відокремлені підрозділи підприємств та обґрунтування напрямків його вдосконалення.

Нормативну базу правового регулювання відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств в Україні становлять Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ”Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші нормативно-правові акти, а також значний обсяг актів локального регулювання відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Емпіричну базу дослідження становлять дані про практику застосування законодавства про відокремлені підрозділи підприємств податковими органами, органами державної реєстрації, судова практика, практика у сфері господарювання.

Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється тим, що вперше в Україні проведено комплексне дослідження господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та пропозиції з удосконалення законодавства щодо їх правового регулювання у сучасних умовах. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у наступному.

Уперше:

сформульовано визначення поняття відокремленого підрозділу підприємства як організаційно та майново відокремленої структурної одиниці підприємства, яка приймає участь у господарських відносинах у межах закріпленої за нею в законі та установчих документах господарської компетенції;

запропоновано закріпити у законі доцільні в існуючих умовах кваліфікуючі ознаки відокремленого підрозділу підприємства: здійснення господарської діяльності на основі зареєстрованого в установленому законом порядку положення про нього; наявність відокремленого майна, що обліковується на окремому балансі, показники якого включаються до балансу підприємства; участь у організаційно-господарських та господарсько-виробничих відносинах від імені підприємства; солідарна відповідальність відокремленого підрозділу і підприємства за зобов'язаннями підрозділу перед третіми особами; участь у внутрішньогосподарських відносинах від власного імені.

Удосконалено:

класифікацію відокремлених підрозділів підприємств, а саме, обґрунтовано доцільність класифікації різноманітних, виокремлюваних за виробничою ознакою підрозділів (цехи, лабораторії, майстерні тощо) за наступними критеріями: за організаційно-правовими формами - на філії, представництва, відділення; за місцезнаходженням - на територіально відокремлені (у разі місцезнаходження на території, на яку поширюється юрисдикція органа державної реєстрації іншого, ніж орган, що здійснив реєстрацію підприємства (філії, представництва)) та територіально не відокремлені (розташовані за місцезнаходженням підприємства (відділення)); за характером виконуваних функцій - відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють господарську діяльність (філії, відділення), та відокремлені підрозділи підприємств, що не здійснюють такої діяльності (представництва).

Дістали подальший розвиток положення щодо:

державної реєстрації відокремлених підрозділів підприємств, зокрема, аргументовано доцільність здійснення державної реєстрації територіально відокремлених підрозділів підприємств за їх місцезнаходженням з урахуванням необхідності реального забезпечення підконтрольності їх діяльності уповноваженим органам державної влади;

порядку ліцензування господарської діяльності, що здійснюється філіями підприємств, зокрема, аргументовано доцільність встановлення режиму окремого від підприємства ліцензування їх діяльності;

змісту установчого документу (положення) відокремленого підрозділу підприємства, зокрема, визначено доцільний до закріплення у законі перелік вимог щодо організаційних, майнових основ його діяльності, контролю та відповідальності;

повноважень відокремлених підрозділів підприємств щодо господарського використання майна, зокрема, обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення їх права володіти, користуватися закріпленим за ними майном підприємства, що обліковується на балансі підрозділу, та розпоряджатися частиною прибутку підприємства, визначеною у порядку та у спосіб, що передбачені положенням про відокремлений підрозділ підприємства;

правового статусу відокремлених підрозділів іноземних суб'єктів господарювання, зокрема, аргументовано необхідність гармонізації положень податкового законодавства і законодавства про ЗЕД та впровадження, окрім податкової реєстрації, їх державної реєстрації у ЄДРПОУ та у Міністерстві економіки України;

участі відокремлених підрозділів вітчизняних підприємств у зовнішньоекономічних відносинах, зокрема, аргументовано доцільність закріплення у законі права створених за кордоном філій вітчизняних підприємств бути учасником таких відносин;

підтвердження довіреністю повноважень керівника відокремленого структурного підрозділу на укладання договорів від імені підприємства, зокрема, аргументовано доцільність поширення такої вимоги лише на випадки, не передбачені положенням про відокремлений підрозділ підприємства;

використання організаційно-правової форми відокремленого підрозділу підприємства для оптимізації внутрішньогосподарських відносин, зокрема, запропоновано закріпити в ГК України норму рекомендаційного характеру щодо виділення на окремий баланс структурних підрозділів, які здійснюють виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, що не є основними для підприємства;

правового регулювання внутрішньогосподарських відносин відокремлених підрозділів підприємств, зокрема, аргументовано доцільність закріплення в законі диспозитивних норм щодо порядку вирішення внутрішньогосподарських спорів за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання результатів дослідження у нормотворчій діяльності для вдосконалення законодавства України про відокремлені підрозділи підприємств. Розроблений за результатами дослідження проект додаткової глави 13-1 до ГК України, а також пропозиції щодо гармонізації податкового законодавства та законодавства про ЗЕД можуть сприяти більш ефективній реалізації приватних і публічних інтересів у сфері господарювання. Результати дослідження використовувались при підготовці пропозицій по внесенню змін і доповнень до законопроекту „Про акціонерні товариства” (довідка ІЕПД НАН України № 299/353 від 24.06.2008 р.) та його доопрацюванні (лист Народного депутата України Воропаєва Ю.М. б/н від 04.02.2008 р.).

Прикладний характер дослідження дозволив використати його результати у діяльності ВАТ „Донецький металургійний завод” при підготовці змін та доповнень до Положення про представництво ВАТ „ДМЗ”, підготовлені рекомендації також можуть бути використані при урегулюванні внутрішньогосподарських спорів (довідка № 17/69 від 05.05.2008 р.). Окремі результати дослідження використано у діяльності філії ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.” у м. Дніпропетровську та її Донецького відділення при укладенні господарських договорів, а також при вирішенні спорів, що виникають у господарській діяльності (довідка № 2142/8/04/00/00 від 23.05.2008 р.).

Положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при викладанні учбового курсу „Основи правознавства” в Донецькому національному університеті (довідка № 610/01-26/6.8.0 от 26.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладено наукові результати, одержані авторкою особисто. Внесок дисертантки в публікаціях, підготовлених та опублікованих в співавторстві, полягає в дослідженні правового режиму майна філій та особливостей їх взаємодії з органами місцевого самоврядування.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті” (Одеса, 2006), „Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві та транспорті” (Одеса, 2007), підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету (Донецьк, 2003, 2005, 2007), Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2004), „Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів” (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 14 наукових публікаціях загальним обсягом 4,75 д.а., з яких 4,25 д.а. належить авторці особисто.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, що містять 9 підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 177 сторінок комп'ютерного тексту. Робота також містить список використаних джерел із 179 найменувань та додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Загальна характеристика відокремлених підрозділів підприємств як учасників господарських відносин складається з чотирьох підрозділів, в яких проаналізовано основні тенденції розвитку законодавства про відокремлені підрозділи підприємств, проведено дослідження питань сучасного визначення поняття відокремлених підрозділів підприємств, визначено їх кваліфікуючі ознаки та проведено класифікацію, розглянуто особливості правового режиму майна відокремлених підрозділів підприємств, виявлено недоліки та обґрунтовано відповідні пропозиції з удосконалення чинного законодавства.

У підрозділі 1.1. “Поняття відокремлених підрозділів підприємств” здійснено теоретичний аналіз існуючих точок зору про правову природу відокремлених підрозділів підприємств, які коливаються від повного заперечення їх правової природи до визнання правосуб'єктними. У дисертаційній роботі відзначається відсутність єдиного підходу щодо права участі відокремлених підрозділів підприємств у господарського обороті, визначення їх ознак та поняття.

На основі проведеного аналізу напрацьованих в галузі господарського права теоретичних положень та практики локально-правового забезпечення діяльності відокремлених підрозділів підприємств на сучасному етапі здійснено узагальнення особливостей правового положення таких підрозділів як організаційно та майново відокремлених структурних одиниць підприємства, з урахуванням чого сформульовано визначення їх поняття та кваліфікуючих ознак.

Підкреслюється, що незважаючи на виключення відокремлених підрозділів підприємств з переліку суб'єктів господарювання, що відбулося зі внесенням змін у статтю 55 ГК України, вони продовжують існувати як економічне та правове явище. Оскільки здійснення ними господарської діяльності зачіпає інтереси не тільки підприємства, а й третіх осіб, з якими вони вступають у господарські відносини, а також певним чином публічні інтереси, виникає питання про необхідність доповнення внутрішньогосподарського правового регулювання достатнім обсягом законодавчих норм. Аргументовано доцільність доповнення ГК України главою 13-1 ”Відокремлені підрозділи підприємств”.

Встановлено, що відокремлені підрозділи підприємства діють на підставі положень про них, проте на сучасному етапі зміст цього документа не врегульовано, що не сприяє з'ясуванню обсягу їх господарської компетенції. Доцільно в запропонованій главі 13-1 ГК України, передбачити окрему норму, що визначає зміст положення про відокремлений підрозділ. Аргументована необхідність обов'язкового зазначення в положенні про відокремлений підрозділ підприємства відомостей про мету його створення, види господарської діяльності, право на здійснення яких йому надається, склад і компетенцію органів управління відокремленим підрозділом підприємства, порядок прийняття ними рішень, умови та порядок закріплення, перерозподілу, вилучення та списання майна, що перебуває у оперативному використанні відокремлених підрозділів підприємства, обсяг повноважень відокремленого підрозділу підприємства щодо цього майна, техніко-економічні норми виробництва, визначені підприємством для беззбиткового функціонування відокремленого підрозділу (норми витрат сировини, електроенергії тощо), норми про економічне стимулювання виробництва, порядок і форму здійснення контролю з боку підприємства за ефективністю діяльності відокремленого підрозділу, умови його реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями функціонування відокремленого підрозділу підприємства, передбачені законодавством, або додаткові відомості, що не суперечать законодавству.

У підрозділі 1.2. “Історія розвитку законодавства про відокремлені підрозділи підприємств” зазначається, що на різних етапах розвитку суспільства уявлення щодо правового забезпечення функціонування відокремлених підрозділів підприємств змінювалися. На території України перші відокремлені підрозділи підприємств з'явилися ще в дореволюційні часи у вугільній галузі. Правове регулювання їх господарської діяльності було покликано забезпечувати баланс інтересів підприємців та держави: зацікавленість підприємств у територіальному розширенні своєї діяльності та необхідність відстеження з боку держави дотримання підприємствами положень щодо оподаткування, належного нагляду за здійсненням видів діяльності, які вимагають спеціального дозволу державних органів, тощо.

Подальше поглиблення спеціалізації виробництва та необхідність розширення споживчої сфери обумовлювали відповідний розвиток господарської компетенції відокремлених підрозділів підприємств, розширення їх прав. Найбільшим ступенем господарської самостійності у радянську епоху володіли виробничі одиниці, правосуб'єктність яких було закріплено на законодавчому рівні, зокрема, визначено їх правове положення як суб'єктів господарських відносин по горизонталі та по вертикалі; передбачено їх перехід на господарський та внутрішньогосподарський розрахунок, що супроводжувалося закріпленням за ними певного майна та наділенням широкими повноваженнями щодо цього майна. Успішність функціонування виробничих одиниць підтверджувала адекватність і правильність обраної моделі правового регулювання. Серед основних напрямків розвитку господарського законодавства в той час вказувалося подальше розширення прав виробничих одиниць. На жаль, реалізація цього завдання не відбулася.

З переходом до ринкових умов господарювання у ході приватизації та наступної концентрації капіталу часто відбувалось перетворення самостійних підприємств, у відокремлені підрозділи, облишені ознак організаційної та майнової самостійності. У роботі відзначається думка, що невизначеність правового статусу відокремлених підрозділів підприємств в умовах їх територіальної розпорошеності негативно впливає на структуру фінансових потоків в країні, та підтримується висновок про необхідність розширення господарської самостійності відокремлених підрозділів.

У підрозділі 1.3. “Види відокремлених підрозділів підприємств” досліджено особливості правового статусу різноманітних відокремлених підрозділів підприємств, що дозволило удосконалити їх класифікацію.

Залежно від територіального розташування відокремлені підрозділи підприємств поділяються на дві групи - територіально відокремлені підрозділи підприємств та відокремлені підрозділи, розташовані за місцезнаходженням підприємства. Під територіальною відокремленістю пропонується розуміти розташування поза територією, на яку поширюється юрисдикція органа державної реєстрації підприємства. Запропоновано уточнити в ГК України поняття „місцезнаходження відокремленого підрозділу підприємства”, доповнивши ч. 4 ст. 64 „Організаційна структура підприємства” реченням наступного змісту: „З метою оптимізації виробництва та / або здійснення представницьких функцій, підприємства можуть створювати відокремлені підрозділи у вигляді філій або представництв, розташованих поза територією, на яку поширюється юрисдикція органа державної реєстрації, що здійснив реєстрацію такого підприємства, а також інші відокремлені підрозділи за власним місцезнаходженням за умови виділення їх на окремий баланс”. Такий підхід, окрім упорядкування створення відокремлених підрозділів підприємств, дозволить уникнути правопорушень у сфері оподаткування, ліцензування тощо.

Обґрунтовується доцільність кваліфікації різноманітних територіально відокремлених підрозділів (лабораторій, майстерень, родовищ корисних копалин тощо) як філій або представництв. Щодо інших відокремлених підрозділів, зареєстрованих за місцезнаходженням підприємства, аргументовано доцільність їх кваліфікації як відділень підприємств. Відповідно за характером виконуваних функцій відокремлені підрозділи підприємств поділяються на такі, що здійснюють господарську діяльність (філії, відділення), та такі, що не здійснюють її, а лише представляють інтереси підприємства у відносинах з третіми особами (представництва).

У роботі також досліджено потенціал відокремлення підрозділів підприємств та згруповано потенційних претендентів на статус відокремлених підрозділів за характером зв'язку з основним виробництвом підприємства. Зокрема, виокремлено допоміжні (підрозділи, які не приймають безпосередньої участі у виробництві продукції, що є основною для підприємства, а сприяють цьому виробництву шляхом забезпечення необхідних умов (ремонтні підрозділи тощо)), обслуговуючі (підрозділи, що здійснюють інші, ніж підприємство види господарської діяльності (складські, енергетичні, транспортні підрозділи тощо)), та побічні підрозділи (підрозділи, що займаються переробкою відходів основного виробництва). Господарська діяльність цих підрозділів за своєю специфікою є автономною від основної діяльності підприємства і може здійснюватися незалежно від обсягів виробництва підприємства та рівня його рентабельності, за винятком побічних підрозділів, яким притаманна сировинна залежність від підприємства. Для забезпечення раціонального використання наявних виробничих потужностей обґрунтовано рекомендацію виділяти такі підрозділи (цех, ділянку, лабораторію тощо) на окремий баланс та надавати їм право від імені підприємства укладати господарські договори з третіми особами на виконання робіт, надання послуг, виробництво продукції, що не є основною для підприємства. На цей випадок доцільно закріпити в главі 13-1 ГК України „Відокремлені підрозділи підприємств” відповідну норму рекомендаційного характеру.

У підрозділі 1.4. „Майнова основа участі відокремлених підрозділів підприємств у господарських відносинах” розглянуто особливості правового режиму майна, закріпленого за відокремленими підрозділами підприємств.

Встановлено, що юридичною ознакою відокремлення майна є виділення його на окремий баланс. На сучасному етапі виділення майна відокремленого підрозділу підприємства на окремий баланс здійснюється за бажанням підприємства. У разі невиділення майна, воно обліковується за регістрами внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, порядок ведення яких визначається підприємствами. Натомість майнова відокремленість є передумовою більш ефективного здійснення господарської діяльності відокремленим підрозділом, з одного боку, та забезпечення публічних інтересів, з іншого. Наявність відокремленого майна є однією з кваліфікуючих ознак суб'єкта господарювання, У роботі аргументовано доцільність запровадження обов'язкового обліку майна відокремленого підрозділу підприємства на окремому балансі. Такий підхід дозволить відокремленому підрозділу приймати участь у зовнішніх господарських відносинах від імені підприємства (власника майна), а у внутрішніх від свого імені, оптимізувати внутрішньогосподарські відносини щодо відповідальності за результати діяльності, а також організаційно-господарські відносини підприємства з органами публічної влади, підприємству дозволить здійснювати моніторинг ефективності функціонування відокремленого підрозділу, тощо.

Додатково обґрунтована доцільність визнання на законодавчому рівні за відокремленими підрозділами підприємств особливого речового права на майно - права оперативного використання майна. На відміну від внутрішньогосподарського права на використання майна, що властиве невідокремленим структурним підрозділам, право оперативного використання має передбачати можливість володіння майном, що обліковується на окремому балансі, а також розпорядження у межах і порядку, визначених положенням про відокремлений підрозділ. З урахуванням практичних потреб та завдяки розгляду конструкції речового права відокремленого підрозділу підприємства крізь призму тріади повноважень власника, обґрунтовано доцільність закріплення в законодавстві права відокремленого підрозділу підприємства розпоряджатися частиною прибутку підприємства, який отримано від його господарської діяльності, спрямовуючи її на задоволення внутрішніх потреб, при цьому розмір цієї частини та спосіб розпорядження визначається положенням про відокремлений підрозділ підприємства.

Розділ 2. Господарські правовідносин за участю відокремлених підрозділів підприємств, який складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню особливостей участі цих підрозділів у господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньогосподарських відносинах.

У підрозділі 2.1. ”Господарсько-виробничі відносини за участю відокремлених підрозділів підприємств” розглянуто особливості участі відокремлених підрозділів підприємства у горизонтальних господарських відносинах з третіми особами.

Виявлено, що на сучасному етапі у локальних актах, що визначають правовий статус відокремлених підрозділів підприємства, недостатня увага приділяється питанням щодо можливості їх участі у виробничо-господарських відносинах. В умовах відсутності законодавчого вирішення цієї проблеми, відокремлення підрозділу підприємства необов'язково супроводжується правом вступати у господарські відносини з третіми особами, в результаті чого стримується потенціал відокремлених підрозділів підприємства, особливо тих, чия відокремленість не має територіальної складової. У роботі аргументовано, що участь відокремлених підрозділів у господарсько-виробничих відносинах дозволяє підвищити можливості підприємства покривати витрати, пов'язані з основною господарською діяльністю, та оптимізувати прибуток. Коло господарських договорів, стороною яких може виступати відокремлений підрозділ підприємства, залежить від мети його створення та виконуваних функцій.

З урахуванням особливостей правового статусу відокремлених підрозділів підприємств пропонується передбачити в ГК України положення щодо їхньої участі у виробничо-господарських відносинах від імені підприємства в межах наданої їм господарської компетенції. У взаємозв'язку пропонується визнати обов'язок відокремленого підрозділу підприємства нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського договору, укладеного ним від імені підприємства, як безпосереднього порушника. При цьому підприємство несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями свого відокремленого підрозділу перед третіми особами. Підприємство вправі компенсувати власні збитки, понесені з вини відокремленого підрозділу, в порядку, передбаченому положенням про підрозділ.

Встановлено, що невирішеним є питання належного оформлення повноважень керівника відокремленого підрозділу підприємства при укладенні ним господарських договорів, зокрема щодо визначення його повноважень положенням про відокремлений підрозділ чи довіреністю. У роботі обґрунтовано недоцільність додаткового підтвердження повноважень керівника відокремленого підрозділу шляхом надання йому довіреності, оскільки при створенні відокремленого підрозділу підприємство визначає межі його компетенції у положенні про відокремлений підрозділ, відомості щодо посадових осіб відокремленого підрозділу підприємства, які мають право вчиняти юридично значущі дії від імені підприємства, включаються до ЄДРПОУ. У реєстраційній картці, що подається державному реєстратору, зазначаються межі їх компетенції. Таким чином, повноваження керівника отримують легалізацію. Використання довіреності доцільно при покладенні на керівника разового обов'язку вчинити певні дії від імені підприємства, які не передбачені положенням про відокремлений підрозділ підприємства.

У підрозділі 2.2. „Внутрішньогосподарські відносини за участю відокремлених підрозділів підприємств” досліджується правова природа внутрішніх відносин між відокремленими підрозділами підприємств, а також відокремленими підрозділами та підприємством. Зазначено дискусійність цього питання: від повного заперечення правової природи цих відносин та віднесення їх до виробничих, технологічних, організаційних відносин - до визнання їх відносинами адміністративно-правового характеру (відносини по типу „відокремлений підрозділ - підприємство”). В противагу відстоюється господарсько-правова природа відносин, що виникають у процесі здійснення відокремленими підрозділами господарської діяльності. Дисертантка приєднується до думки про необхідність комплексного врегулювання вертикальних і горизонтальних внутрішньогосподарських відносин, що складаються за участю відокремлених підрозділів підприємств.

Правова регламентація внутрішньогосподарських відносин здійснюється локальними актами, які, як правило, охоплюють такі напрямки, як визначення господарської компетенції відокремленого підрозділу підприємства, окреслення кола суб'єктів - інших підрозділів - потенційних ”контакторів” з відокремленим підрозділом і сфер перетинання їхніх інтересів, встановлення порядку матеріального стимулювання відокремленого підрозділу підприємства. На загальнонормативному рівні із зазначених сторін правової організації внутрішньогосподарських відносин лише питання матеріального стимулювання одержали правову регламентацію в законодавстві про бухгалтерський облік, всі інші потребують теоретичного аналізу та додаткової регламентації. З урахуванням специфіки внутрішньогосподарських відносин обґрунтовано доцільність застосування диспозитивної форми їх регулювання.

Запропоновано встановлення у вигляді диспозитивної норми загального порядку вирішення внутрішньогосподарських спорів відокремлених підрозділів підприємств між собою, а також між ними і підприємством та їх взаємної відповідальності за невиконання зобов'язань за внутрішньогосподарськими договорами.

Доцільно встановити претензійний порядок розгляду внутрішньогосподарських спорів. У разі невизнання претензії або відсутності відповіді на претензію протягом встановленого строку внутрішньогосподарський спір має розглядатися спеціальною комісією, створеною на підприємстві із залученням представників підприємства та його відокремлених підрозділів, яка може функціонувати як на постійній основі, так і одноразово.

У підрозділі 2.3. ”Організаційно-господарські відносини за участю відокремлених підрозділів підприємств” підкреслюється необхідність комплексного, системного підходу до правового забезпечення участі відокремлених підрозділів підприємств у організаційно-господарських відносинах з податковими органами, Пенсійним фондом, органами місцевого самоврядування, державним реєстратором, органом ліцензування тощо. З урахуванням інтересів держави та територіальних громад, доцільно визнати за територіально відокремленими підрозділами підприємств статус обов'язкового учасника організаційно-господарських відносин.

На сьогодні участь відокремленого підрозділу підприємства в організаційно-господарських відносинах здійснюється: (1) безпосередньо - у випадках, коли відповідне право відокремлених підрозділів закріплене у законі, а також при делегуванні їм такого права підприємством у випадках і порядку, визначеному чинним законодавством, і залежить від виду відокремленого підрозділу підприємства; (2) опосередковано - через участь у організаційно-господарських відносинах підприємства.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємства, що мають відокремлені підрозділи, можуть застосовувати консолідовану форму сплати податку на прибуток. Як свідчить практика, така форма створює передумови для заниження оподатковуваного прибутку та не сприяє визначенню економічного ефекту діяльності як відокремленого підрозділу, так і підприємства в цілому. У зв'язку з цим доцільно передбачити в законодавстві обов'язковість окремого обліку фінансових результатів діяльності відокремлених підрозділів підприємства, яким надане право здійснення господарської діяльності, у тому числі укладання договорів із третіми особами. Підтримано пропозицію щодо визнання за відокремленими підрозділами підприємства статусу самостійного платника податків, що дозволить змінити ситуацію на краще. Для цього необхідно внести зміни в ст. 4 Закону України „Про систему оподатковування”, замінивши слова „юридичні особи” словами „суб'єкти господарської діяльності”.

Відокремлені підрозділи через підприємство опосередковано беруть участь у відносинах ліцензування: дія ліцензії, отриманої підприємством автоматично поширюється на його відокремлені підрозділи, у тому числі територіально відокремлені. Як показує аналіз результатів перевірки дотримання ліцензійних умов, не завжди якість послуг відокремлених підрозділів підприємств відповідає встановленим вимогам. Аргументовано необхідність проходження процедури ліцензування відокремленими підрозділами підприємств та запропоновано передбачити відповідну норму в законодавстві.

Розділ 3. Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств складається з двох підрозділів, в яких досліджено зарубіжний досвід правового регулювання щодо участі відокремлених підрозділів підприємств у зовнішньоекономічних відносинах та особливості відповідного правового регулювання відокремлених підрозділів підприємств за законодавством України.

У підрозділі 3.1. ”Загальна характеристика зарубіжного законодавства щодо участі відокремлених підрозділів підприємств у зовнішньоекономічних відносинах” встановлено, що у зарубіжних країн відокремлені підрозділи визнаються суб'єктами господарювання. З метою уникнення ускладнень, пов'язаних із їх участю у зовнішньоекономічних відносинах, передбачений обов'язок взаємного визнання відокремлених підрозділів підприємств. Наднаціональне законодавство ЄС на рівні Директив встановлює норми-приписи щодо відокремлених підрозділів підприємств, визначаючи загальний порядок їх державної реєстрації, зокрема, порядок опублікування відомостей щодо відокремленого підрозділу та підприємства, що його створило, у реєстрі та офіційному друкованому виданні (віснику). Національне законодавство країн-учасниць ЄС може містити підвищені вимоги щодо відомостей, які підлягають оприлюдненню, зокрема, вимагається надання вичерпної інформації щодо діяльності підприємства-засновника філії. Наприклад, контроль за діяльністю філії іноземного підприємства у Франції передбачає щорічне надання торгівельному суду за місцезнаходженням філії офіційних фінансових звітів підприємства, які повинні містити інформацію, оприлюднену у країні створення підприємства.

У разі зміни місцезнаходження філії іноземного підприємства може вимагатися здійснення їх державної перереєстрації. Наприклад, в США принциповою є проходження процедури державної реєстрації в штаті місцезнаходження філії та обов'язкова перереєстрація при переїзді в інший штат. В Канаді достатньо зареєструватися в будь-якій провінції одноразово, повідомлення відповідних органів про переїзд філії в іншу провінцію в межах Канади не вимагається. Відсутність реєстрації філії в США та Канаді автоматично унеможливлює її функціонування: заборонені будь-які операції з нерухомістю і здійснення яких-небудь видів фінансово-господарських операцій - від відкриття рахунку в банку до одержання продукції.

Підкреслена доцільність використання у вітчизняній нормотворчості досвіду щодо оприлюднення в офіційних засобах масової інформації відомостей про результати діяльності іноземного підприємства - засновника відокремленого підрозділу. Також зазначена адекватність зарубіжному досвіду висунутих пропозицій щодо здійснення державної реєстрації відокремлених підрозділів підприємств.

У підрозділі 3.2. „Участь відокремлених підрозділів підприємств у зовнішньоекономічних відносинах за законодавством України” зазначено, що законодавство України не дозволяє відокремленим підрозділам вітчизняних підприємств, створеним за кордоном, бути суб'єктами ЗЕД, в той час як щодо відокремлених підрозділів іноземних підприємств таке право передбачається. З метою усунення дискримінації українських учасників пропонується на законодавчому рівні визнати за ними статус суб'єкта ЗЕД. Для цього необхідно внести зміни та доповнення до Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, зокрема, доповнити абз. 4 ч.1 ст. 2 після слів „структурні одиниці іноземних” словами „та українських”. З метою гармонізації цього положення з нормами діючого законодавства доцільно доповнити відповідною нормою ч. 1 ст. 378 ГК України.

Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачає право іноземних підприємств створювати на території України свої відокремлені підрозділи (філії, представництва, тощо). У роботі підкреслена плутанина в питанні державної реєстрації відокремлених підрозділів іноземних підприємств, викликана намаганням закріпити відповідні вимоги щодо реєстрації виключно в податковому законодавстві. У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” відокремлені підрозділи іноземних підприємств класифікуються на „постійні представництва” - для визначення, поряд з іншими, відокремлених підрозділів підприємств, що здійснюють господарську діяльність, та „представництва інших іноземних організацій і фірм” - для визначення, відокремлених підрозділів, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України. Наявність в податковому законодавстві порядку реєстрації лише постійних представництв, унеможливлює існування інших видів відокремлених підрозділів іноземних підприємств в правовому полі України, які визнаються актами спеціального законодавства.

Окрім того, потребує усунення невизначеність з питання необхідності проходження процедури державної реєстрації постійних представництв у Міністерстві економіки України, яка передбачена Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст.5) та скасована Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.22.20) у зв'язку із введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку, що провокує численні спори з цього приводу. У роботі підкреслюється доцільність державної реєстрації відокремлених підрозділів іноземних підприємств у ЄДРПОУ та у Міністерстві економіки України з метою контролю за діяльністю цих суб'єктів.

Додатково запропоновано встановити обов'язок іноземного підприємства-засновника відокремленого підрозділу з надання Міністерству економіки України для здійснення щорічного моніторингу та оприлюднення в офіційних засобах масової інформації відомостей щодо результатів його діяльності за підсумками звітного року, ідентичних тим, що оприлюднюються ним у країні походження.

ВИСНОВКИ

відокремлений підрозділ господарський законодавство

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств, формулюванні нових наукових положень та пропозицій до законодавства про відокремлені підрозділи підприємств з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки:

1. Історія розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про відокремлені підрозділи підприємств свідчить про тенденції до розширення їх використання в господарському обороті, закріплення на законодавчому рівні правових основ їхньої діяльності. На сьогодні переважна більшість питань правового статусу відокремлених підрозділів підприємств регламентується на локальному рівні. З огляду на місце та роль відокремлених підрозділів підприємств у господарському обороті буде виправданим розширення загальнонормативної основи їх діяльності з відбиттям у ній основних (сутнісних) сторін регламентованих відносин, що буде сприяти підвищенню якості локальної нормотворчості та досягненню цілей правового регулювання. При цьому доцільним є групування нормативних положень, що регламентують діяльність відокремлених підрозділів підприємств, в окремій главі ГК України.

2. Сформульовано визначення поняття відокремленого підрозділу підприємства як організаційно та майново відокремленої структурної одиниці підприємства, яка приймає участь у господарських відносинах у межах закріпленої за нею в законі та установчих документах господарської компетенції. Узагальнено кваліфікуючі ознаки відокремленого підрозділу, доцільні до закріплення у законодавстві в існуючих умовах. Правовою основою діяльності відокремленого підрозділу підприємства є положення про нього, зміст якого повинен відображати обсяг його господарської компетенції, а також встановлювати форму та межі контролю підприємства за діяльністю свого відокремленого підрозділу.

3. Здійснено класифікацію відокремлених підрозділів підприємств залежно від їх територіального розташування на територіально відокремлені та територіально не відокремлені підрозділи. З метою забезпечення публічних інтересів та попередження правопорушень у сфері ліцензування, оподаткування, тощо під територіально відокремленими пропонується розуміти відокремлені підрозділи, розташовані поза територією, на яку поширюється юрисдикція органа державної реєстрації, що здійснила реєстрацію підприємства. З урахуванням цього обґрунтовано класифікацію різноманітних, виокремлюваних за економічною ознакою відокремлених підрозділів підприємств (цехів, лабораторій, майстерень тощо) на філії, представництва та відділення, де: (а) представництва є територіально відокремленими підрозділами, які здійснюють виключно представництво інтересів підприємства і не можуть здійснювати господарську діяльність; (б) філії є територіально відокремленими підрозділами, що здійснюють господарську діяльність; (в) відділення є розташованими за місцезнаходженням підприємства відокремленими підрозділами, що здійснюють господарську діяльність.

4. Обґрунтовано необхідність забезпечення комплексного, системного підходу до правового регулювання організаційно-господарських, господарсько-виробничих, внутрішньогосподарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств та доцільність доповнення відповідними положеннями ГК України. Доводиться наявність у відокремленого підрозділу підприємств усіх необхідних умов для участі у зазначених відносинах.

5. З метою створення економічних передумов здійснення господарської діяльності відокремленими підрозділами підприємств додатково аргументовано доцільність визначення правового режиму закріпленого за ними майна як права оперативного використання та запропоновано його зміст: право володіти, користуватися майном і розпоряджатися частиною прибутку підприємства, отриманою від своєї господарської діяльності, у порядку та у спосіб, що визначені положенням.

6. З метою забезпечення належної оцінки ефективності діяльності відокремлених підрозділів підприємства, а також недопущення зловживань у сфері оподаткування шляхом використання підприємствами власної філіальної мережі запропоновано передбачити в законодавстві обов'язковість ведення відокремленими підрозділами підприємств окремого балансу.

7. З метою усунення дискримінації щодо створених за кордоном філій вітчизняних підприємств запропоновано надати їм статусу суб'єкта ЗЕД. Для забезпечення сприятливих умов для проникнення на український ринок іноземного капіталу необхідно подолати неузгодженість норм податкового законодавства та законодавства про ЗЕД щодо особливостей державної реєстрації відокремлених підрозділів вітчизняних підприємств. Запропоновано запровадити єдиний порядок державної реєстрації відокремлених підрозділів іноземних підприємств у ЄДРПОУ та у Міністерстві економіки України з метою контролю за їхньою діяльністю.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щербак И. Правовое регулирование хозяйственно-производственных отношений обособленных структурных подразделений предприятий / И. Щербак // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - С. 58-62.

2. Щербак І. Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності відокремлених підрозділів підприємств / І. Щербак // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5. - С. 54-56.

3. Щербак І. Необхідність розвитку господарсько-правового регулювання статусу відокремлених підрозділів підприємств / І. Щербак // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 2. - С. 13-16.

4. Щербак И.А. Участие обособленных подразделений предприятий в организационно-хозяйственных отношениях / И.А. Щербак // Проблеми господарського права і методика його викладання: зб. наук. пр. / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень; Редкол.: Мамутов В. К. (відп. ред.) та ін. - Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. - С. 264-275.

5. Щербак И.А. Обособленные подразделения хозяйственных организаций: понятие отдельных видов / И.А. Щербак // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В. К. (отв. ред) и др. - Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. - С. 202-206.

6. Щербак І. Правовий режим майна відокремлених підрозділів господарських організацій / І. Щербак // Правничий часопис Донецького університету. - 2005. - № 1 (13). - С. 33-37.

7. Щербак І. Поняття постійного представництва / І. Щербак // Правничий часопис Донецького університету. - 2004. - № 1(11). - С. 68-74.

8. Щербак И.А. К вопросу о местонахождении обособленного подразделения организации / И.А. Щербак // Материалы итоговой науч. конф. Донецкого национального университета за период 2001-2002 гг.: правоведение, (Донецк, апр. 2003 г.) / М-во образования и науки Украины, Дон. нац. ун-т. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 108-110.