Питання права у науковій спадщині Івана Франка

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Питання права у науковій спадщині Івана Франка

Бунчук Оксана Борисівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Козловський Антон Антонович,

Національний транспортний університет,

завідувач кафедри конституційного і

адміністративного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Скакун Ольга Федорівна,

Навчально-науковий інститут права,

економіки та соціології Харківського

національного університету внутрішніх справ,

професор кафедри теорії та історії права;

кандидат юридичних наук, доцент

Андрусяк Тарас Григорович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри історії

держави, права та політико-правових вчень.

Захист відбудеться «29» жовтня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “19” вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент В. О. Семків

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливою ознакою сучасної української історико-правової науки є помітне зростання інтересу дослідників до переосмислення творчих здобутків минулих поколінь. Такі дослідження допомагають забезпечити створення неупередженої об'єктивної картини історичного розвитку правового світогляду вітчизняних мислителів. У цьому аспекті аналіз наукового доробку видатного вченого і громадського діяча Івана Яковича Франка (1856 - 1916) видається корисним і актуальним.

І.Франко належить до низки найвизначніших представників української правової думки другої половини ХІХ - початку ХХ століття. На жаль, масове сприйняття І.Франка ґрунтується на усвідомленні його виключно як письменника. Менше знають І.Франка - літературного критика, публіциста. В колективному уявленні про І.Франка майже не знаходиться місця для усвідомлення його як вченого, що виявив глибокі та оригінальні міркування в різних сферах науки: філософії, економіки, політології, історії і, зокрема, у праві.

І.Франко не був фаховим юристом (мав учений ступінь доктора філософії), проте його енциклопедичні знання сприяли формуванню власних поглядів на правові явища і процеси сучасної йому дійсності. У висловлених ним більше ста років тому прогресивних ідеях відображені інтелектуальні правові здобутки цілої плеяди українських письменників і публічних діячів, які є актуальними завдяки їх гуманістично-демократичній спрямованості. Тому не випадково дослідження І.Франка знаходять своє застосування в історико-правових працях сучасних науковців.

Важливим чинником актуалізації теми дисертаційного дослідження також є те, що окремі концептуальні оцінки, міцно закорінені у франкознавстві, потребують перегляду. Нова історична доба зумовлює зміну інтерпретацій постаті І.Франка як ученого, актуалізує його правосвітоглядні орієнтири, висвітлює нюанси його правових ідей, збільшує можливості пізнання його праць.

Проведене дослідження спрямоване на те, щоб систематизувати, уточнити, конкретизувати, комплексно представити погляди І.Франка на право, визначити їх ідейно-практичну значущість для українського суспільства в умовах розбудови правової держави. Вивчення специфіки поглядів І.Франка на питання права видається важливим принаймні з трьох причин: по-перше, з'ясовується вагомий аспект наукової діяльності письменника; по-друге, узагальнюються досягнення певного напряму вітчизняного франкознавства, присвяченого вивченню цього аспекту світогляду вченого; по-третє, простежується гуманістичний зв'язок між правовими ідеями сучасного і минулого, наступність у збереженні й розвитку демократичних традицій в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова частина комплексної теми 2006 - 2010 рр. “Правова природа особистості в структурі громадянського суспільства” (№ державної реєстрації 0106U003616), над якою працює колектив кафедри теорії та історії держави і права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному історико-теоретичному аналізі наукової спадщини І.Франка, виокремленні системи правових ідей як важливого зрізу його багатостороннього світогляду, що зберігає науково-практичну значущість у наші дні.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

* вивчити та проаналізувати існуючу літературу, пов'язану з питанням правових поглядів І.Франка, з'ясувати стан наукової розробки проблеми;

* вивчити наукову, публіцистичну та літературно-критичну спадщину І.Франка, розкрити процес формування та встановити особливості еволюції його правових поглядів;

* виявити світоглядні засади уявлень І.Франка про право;

* розглянути погляди вченого на походження та джерела права;

* виявити тип праворозуміння, перевагу якому віддавав І.Франко;

* окреслити позицію І.Франка стосовно історичних етапів розвитку права на українських землях;

* проаналізувати Франкове бачення правових проблем на західноукраїнських землях після їхнього входження до складу Австрійської монархії; спадщина франко західноукраїнський

* з'ясувати характер, мету і результати Франкового аналізу сучасного йому австрійського законодавства;

* встановити актуальність та визначити прикладний характер правових поглядів І.Франка для правової системи сучасної України.

Об'єктом дослідження виступають суспільно-політичні відносини, що вплинули на формування правових поглядів І.Франка, його творча спадщина, яка включає наукові, науково-популярні, публіцистичні праці, а також листування з українськими і зарубіжними політичними та громадськими діячами, науковцями.

Предметом дослідження є погляди І.Франка на право в контексті його часу та їх значення для сучасної історико-правової науки.

Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовано систему філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, принципів. Основою роботи є діалектичні закони і категорії з використанням формально-логічного, порівняльно-правового, системно-структурного та інших методів аналізу. Діалектичний метод дав можливість всебічно вивчити процеси виникнення, еволюції поглядів І.Франка на право, встановити зв'язок з матеріальними й духовними (культурно-моральними) чинниками функціонування українського суспільства його часу. Методологічний принцип історизму та принцип єдності логічного й історичного забезпечили встановлення закономірностей розвитку правових поглядів і визначення змісту правових суджень І.Франка у конкретному історичному контексті. Всебічне розкриття теми дисертаційного дослідження базується і на застосуванні хронологічного й проблемно-категоріального способів викладення матеріалу.

Важливу роль відіграв також біографічний метод, що передбачає дослідження історико-правових явищ і процесів крізь призму життя й творчості окремих помітних представників епохи. Методологічним підґрунтям праці став принцип об'єктивності. Необхідність порівняння поглядів І.Франка щодо права на різних етапах світоглядної еволюції вченого, зіставлення їх з міркуваннями інших українських мислителів, зумовило використання компаративного методу. З метою осягнення змісту текстів праць І.Франка застосовано герменевтичний метод.

Джерелознавчою базою дисертації, крім наукової спадщини І.Франка, стали також теоретичні праці інших видатних представників політико-правової думки України кінця ХІХ - початку ХХ століття. До аналізу залучалися і публікації І.Франка в періодичних виданнях, значна частина з яких не перевидавалася. Було вивчено законодавство різних історичних періодів, на яке звертав увагу вчений.

У дисертації використано праці сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері історії держави та права, історії політичних і правових учень, теорії держави і права: Т.Андрусяка, В.Бабкіна, В.Графського, М.Дамірлі, Г.Демиденка, А.Кормича, В.Кульчицького, В.Лазарєва, О.Мироненка, В.Нерсесянца, М.Никифорака, Ю.Римаренка, О.Скакун, В.Тимошенко, І.Усенка, Ф.Шульженка та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що вперше у сучасній вітчизняній юридичній науці здійснена спроба комплексного аналізу поглядів І.Я.Франка на загальнотеоретичні та історичні проблеми права.

Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:

уперше:

-- зібрано, систематизовано невідомі і маловідомі праці письменника, частина яких після публікації за життя автора більше не перевидавалися і з цієї причини залишилася поза розглядом попередніх дослідників;

-- запропоновано періодизацію правових поглядів І.Франка (І етап - 1877-1886 рр.; ІІ етап - 1887-1897 рр.; ІІІ етап - 1898-1916 рр.), розкрито еволюцію його суджень про право та роль права у життєдіяльності людини і суспільства;

-- виявлено та спростовано окремі неточні положення щодо правових поглядів І.Франка, які ще й досі, на жаль, є непоодинокими у наукових статтях, монографіях та у розділах підручників, присвячених розглядові української правознавчої думки кінця ХІХ - початку ХХ ст. (звуження впливу на Франкове розуміння процесу виникнення права лише історико-матеріалістичною теорією; недооцінка Франкового трактування звичаєвого права тощо);

-- встановлено, що І.Франко, не будучи юристом за фахом і не вдаючись до оцінки типів праворозуміння, виявляв схильність до інтегрування елементів природно-правового, соціологічного і формально-догматичного правопізнання (права людини розглядав як природне явище, захищав гідність людини незалежно від соціального становища, національної і релігійної належності; соціальне середовище вважав системою сфер, у яких відбувається формування права в процесі спілкування і співпраці людей; державі, її уповноваженим органам, відводив відповідальну роль у формалізації права, санкціонуванні, встановленні, зміні чи відміні правових норм);

-- розкрито теоретичне підґрунтя правових поглядів І.Франка, яке становили праці Ч.Беккаріа, Т.Гоббса, Г.Гроція, Д.Леббока, Д.Мак-Леннана, К.Маркса, Г.Мена, Ж.Ж.Руссо, Г.Спенсера, Е.Тейлора та ін.;

-- проаналізовано проекти законів, укладених Іваном Франком (проект індемнізаційної угоди 1882 р., “Закон про риболовство в Галичині. Проект Івана Франка” від 4 березня 1916 р.); визначено демократичний і національний характер їх змісту, виражений у всебічному врахуванні інтересів українського населення Австро-Угорської монархії;

удосконалено положення щодо:

-- персонального внеску І.Франка у вітчизняну правознавчу науку, пов'язаного з інтерпретацією низки проблем загальної теорії права та історії українського права;

-- причин прояву наукового інтересу І.Франка до проблем звичаєвого права та визначена спрямовуюча роль М.Драгоманова на їх опрацювання;

-- світоглядного та наукового впливу на правові погляди І.Франка його талановитих співвітчизників - М.Владимирського-Буданова, М.Грушевського, М.Драгоманова, О.Єфименко, О.Кістяківського, В.Охримовича, С.Подолинського, П.Чубинського, що досягнуто за допомогою порівняння їхньої і Франкової оцінки низки правових питань;

набули подальшого розвитку:

-- конкретизація поглядів І.Франка на історію українського права;

-- систематизація ідей І.Франка щодо головних джерел давньоруського й західноукраїнського права, яка здійснена у контексті аналізу цих питань у тогочасній і теперішній історико-правовій літературі;

-- пропозиції щодо доцільності врахування Франкових ідей у процесі творення системи національного законодавства (зокрема, ідей щодо законодавчого урегулювання будови органів місцевого самоврядування; верховенства і непорушності основного закону держави - Конституції; значення принципів законо-творення тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки можна використати у подальших наукових дослідженнях; для демократичного державно-правового будівництва; у навчальному процесі при викла-данні курсу історії вчень про державу і право, історії держави і права України, для написання підручників і науково-методичних посібників з відповідних юридичних дисциплін.

Апробацію дисертації здійснено при обговоренні окремих її положень на щорічних наукових конференціях викладачів і на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основну концепцію та результати дослідження викладено у доповідях на конференціях різних рівнів, у т.ч. 3-й міжнародній науково-практичній конференції “Правове життя: сучасний стан та перспек-тиви розвитку” (Луцьк, 2007); міжнародному науковому конгресі “Іван Франко: дух, наука, думка, воля (до 150-річчя від дня народження)” (Львів, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Творчість І.Я.Франка в контексті української духовності” (Житомир, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Іван Франко і Буковина” (Чернівці, 2006); ХVІІ міжнародній історико-правовій конференції “Регіональні аспекти історико-правових досліджень” (Донецьк, 2007).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 9 публікаціях, з них у фахових виданнях - 6, а також у 6 випусках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою й завданням дослідження. Робота обсягом 228 сторінок (з них основного тексту - 194 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (397 найменувань) - 34 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і наукову новизну, сформульовано мету дослідження, окреслено ряд завдань, спрямованих на її реалізацію, розкрито методологічну базу роботи, сформульовано теоретичне і практичне значення дисертації, етапи апробації наукових положень дослідження.

У першому розділі - “Стан наукової розробки проблеми і загальнотеоретичні питання права у науковій спадщині І.Франка” - проаналізовано стан вивчення правових поглядів І.Франка, на підставі аналізу наукової спадщини мислителя окреслено розуміння ним загальнотеоретичних питань права - походження, сутність та джерела.

У підрозділі 1.1. “Історіографічна база дослідження” розглянуто етапи теоретичного осмислення правових поглядів І.Франка. Відзначено, що вивчення Франкових поглядів на державу та право розпочалося порівняно пізно. Спеціальним працям передували, а потім з'являлися, паралельно до них, матеріали, які містили принагідні міркування про державно-правові погляди І.Франка. Такими є статті та монографії, присвячені розглядові життя та творчості письменника, праці про суспільно-політичні погляди І.Франка, роботи, присвячені філософським, соціологічним, історичним та економічним поглядам ученого.

Власне юридичні дослідження поглядів І.Франка на державу та право з'являються лише в ІІ половині ХХ століття. Міркування І.Франка про виборче право на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорської монархії розглянуто В.Кульчицьким та Н.Тітовою у розвідці “Критика І.Франком буржуазного виборчого права” (1959). На основі архівних матеріалів в 1967 р. написана монографія В.Калиновича, в якій автор розкрив характер політичних судових процесів, учасником яких був І.Франко. У статтях В.Сокуренка “Державно-правові погляди Івана Франка” (1966), “Політичні і правові погляди І.Франка” (1986) описані міркування письменника щодо процесу виникнення держави та права, розуміння І.Франком сутності цих інститутів. 1978 роком датована стаття В.Катрича, присвячена розгляду поглядів І.Франка на походження та суть держави.

Вихід монографії О.Скакун “Іван Франко” (1987), в якій розглянуто погляди І.Франка на питання права, закону та кримінальної юстиції, підніс висвітлення спадщини І.Франка на рівень більш широкого узагальнення його наукових інтересів в галузі права. Появі цієї праці передував виступ О.Скакун на Міжнародному симпозіумі “Іван Франко і світова культура” (1986 р.) з доповіддю “Правові погляди І.Франка і марксизм”. Пізніше авторка зверталася до питань держави і права в творчості І.Франка у навчальних посібниках з історії політико-правових учень в Україні.

В 1987 р. О.Копиленко захистив кандидатську дисертацію на тему “Історико-правові ідеї Т.Шевченка і І.Франка”, а потім (1990 р.) видав монографію “Політико-правові ідеї Т.Шевченка та І.Франка в сучасній ідеологічній боротьбі”, в якій розглянув окремі положення правових міркувань І.Франка, згодом опублікував низку статей -- індивідуальних і у співавторстві з М.Копиленко.

Пожвавлення наукової думки щодо вивчення поглядів І.Франка на різні аспекти держави і права було зумовлене 150-річним ювілеєм від дня народження письменника. Погляди І.Франка на конституцію та конституціоналізм знайшли висвітлення у дослідженні Т.Андрусяка, питання суду та судочинства у творах І.Франка - у статті В.Нора та І.Бартусяк, погляди І.Франка на Австрійську Конституцію 1867 р. - у статті В.Кульчицького та І.Бойка.

У підрозділі 1.2. “Погляди І.Франка на походження та сутність права” відзначено, що цій тематиці присвячені переважно його ранні наукові розвідки. Описуючи зародження права, вчений констатував, що людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише опираючись на певні правила. Такими правилами у первісному суспільстві, як наголошував І.Франко, виступали звичаї, традиції, ритуали, обряди і міфи. У міркуваннях вченого про виникнення права відчутний вплив ідей Ч.Дарвіна, Г.Спенсера, О.Конта, І.Канта, Дж.Мілля та ін., органічної, теологічної, патріархальної, договірної, історико-матеріа-лістичної теорій і теорії насильства. Багатоджерельність світогляду збагатила ерудицію письменника, надала їй енциклопедичного характеру, сприяла формуванню власних поглядів на взаємодію людини і суспільства, походження права.

У роботі наголошується, що вплив марксизму на світогляд І.Франка перебільшувався в радянські часи. Про близькість думок письменника до ідей марксизму, але ні в якому разі не тотожність з ними, правильно говорити лише щодо “раннього” Франка, оскільки вже з середини 90-х рр. ХІХ ст. у розвідках вченого знаходимо свідомий і об'єктивно критичний погляд на марксистське вчення. У підрозділі обґрунтовано, що ідейною основою поглядів І.Франка на причини виникнення держави і права, які радянськими дослідниками його творчості визнавалися запозиченими у марксизму, були праці С.Подолинського.

Питання про сутність права І.Франко вирішував через співвідношення права та закону, які розмежовував, визнаючи “право” родовим поняттям щодо видового - “закону”. Різницю між “писаним” і “реальним” правом він вбачав у тому, що писане право формується із загальних, абстрактних, схематичних постанов і не може охопити всієї повноти права, яке діє в реальному житті. З його точки зору право є соціальним витвором, що складається під впливом моралі, традицій, звичаїв, відображає потреби та інтереси людини і тому є первинним щодо закону держави, позитивного права.

У підрозділі 1.3 “І.Франко про джерела права” автор відзначає, що у наукових і публіцистичних працях І.Франка найґрунтовніше виражені його погляди на правові звичаї і нормативно-правові акти. Письменник також звертав увагу на те, що правові вимоги і принципи входять до складу тексту священних релігійних книг (Біблія, Коран та ін.). На теоретичні аспекти звичаєвого права, конкретні випадки його застосування в минулому та в сучасних цивільно-правових, сімейних і земельних відносинах, І.Франко звернув увагу під впливом порад М.Драгоманова. Письменник висловлював думку про те, що у звичаях виражені істинні народні прагнення, вказував на тісний зв'язок між нормами звичаєвого права і морально-етичними нормами. І. Франко розглядав правовий звичай не як фіксовану норму, а як модель поведінки, яка відображає усвідомлення народу про праве і неправе. Разом з тим, у мислителя відсутня ідеалізація звичаєвого права. Він вказував на перетворення звичаїв у допоміжне джерело права, до якого звертаються у разі відсутності потрібних норм письмових джерел права.

Закони в державах Західної Європи і Росії, до складу яких входили українські землі, І.Франко визнавав провідним джерелом права, вказував на ієрархію нормативно-правових актів, підпорядкованість законам актів нижчої юридичної сили. При цьому закони він оцінював з точки зору їх відповідності інтересам суспільства і правам людини, вважав, що закони повинні репродукувати „волю та компетенцію одиниці”, оскільки усі люди рівні у правах від природи. Мислитель неодноразово констатував, що почуття формального права, в якому закріплені узгоджені індивідуальні потреби, здатне перетворити безладну масу в цивілізоване суспільство, підтримувати законність і правопорядок.

У другому розділі - “І.Франко про історичні етапи розвитку українського права” - висвітлюються погляди мислителя на головні джерела давньоруського права, права Галицько-Волинської держави, а також права, яке діяло на українських землях литовсько-польської доби, періоду козаччини, після переходу частини українських земель до складу Російської та Австрійської імперій.

У підрозділі 2.1. “Становлення, джерела та основні риси давньоруського права в оцінці І. Франка” проаналізовано роз'яснення І.Франком форм та основних рис права Київської Русі. До головних джерел давньоруського права він зараховував звичаєве право, міжнародні договори з греками, княжі устави та канонічне (церковне) законодавство. Обізнаний з найважливішими пам'ятками давньоруського права, працями відомих істориків, правознавців та літературознавців (В.Антоновича, М.Владимирського-Буданова, П.Владимирова, М.Грушевського, М.Костомарова, О.Шахматова та ін.), він, при усій повазі до наукових позицій зазначених учених, спромігся дати власну інтерпретацію процесу становлення та розвитку давньоруського права, яка певною мірою перегукується із сучасною.

Визначальним джерелом права Київської Русі І.Франко вважав звичаєве право, тобто систему правових звичаїв, тісно пов'язаних з нормами моралі. Іншим значним джерелом того часу вчений називав міждержавні договори. Вивчаючи тексти договорів Київської Русі з Візантією, він наголошував, що головний зміст цих документів пов'язаний з правовим становищем руського купецтва у Візантії, торговельними відносинами між двома державами. До джерел права після прийняття християнства, що спричинило посилення візантійського впливу на правове життя в Київській Русі, мислитель відносив грецькі номоканони, які заклали основу внутрішнього церковного законодавства. Аналізуючи пам'ятки цього законодавства, І.Франко зауважував, що за князівських часів на Русі постали численні канонічні писання як наслідок пристосування грецьких приписів до місцевих обставин. Певну роль у формуванні права Київської Русі він відводив і правосудній діяльності руських князів.

Наступником української державності, правових традицій, звичаїв (після розпаду Київської Русі) І.Франко називав Галицько-Волинську державу. Учений простежив не лише наступність у праві, а й запозичення західноєвропейського права, що виявилося у поширенні в українських містах магдебурзького права наприкінці ХІІІ ст. Саме магдебурзьке право, на його справедливу думку, зарадило формуванню місцевого самоврядування, звільненню міщан від податків, запровадженню пільг певним прошаркам міського населення тощо.

У підрозділі 2.2. “Франкова характеристика українського права литовсько-польської доби” досліджено погляди вченого на джерела права, якими регулювалися суспільні відносини на українських землях, що перебували під владою Польщі та Литви.

Відзначаючи строкатість права Литовського князівства, обумовлену її багатонаціональним складом, він вказував на норми звичаєвого українського, білоруського та литовського права, які одночасно застосовувалися в різних регіонах країни, великокнязівське законодавство і міське право німецького походження. Джерелами права цього періоду І.Франко називав Привілейні грамоти, Земські уставні грамоти, міжнародні договори, Судебник Великого князя Казимира ІV та Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр.

Період визвольної війни українського народу в середині ХVІІ ст. І. Франко визначав як ключовий в історії української державності, не обмежувався вказівкою на соціальні, національні та релігійні фактори, що її обумовили, а й вказував на значення в цьому процесі певної автономності та самостійності військово-адміністративної влади періоду козаччини в правовому регулюванні відносин у визначених територіальних межах -- ухвалення універсалів, інструкцій, листів, декретів і грамот.

У підрозділі 2.3. “І.Франко про право на українських землях у складі Російської та Австрійської монархій кінця ХVІІІ - середини ХІХ століття” зазначено, що “підвладний” період українських земель після їхнього переходу до складу Російської імперії та Австрійської монархії, І.Франко вважав певним етапом у процесі здобуття українцями свободи і незалежності, а також власної держави. Російській владі І.Франко дорікав за процеси русифікації неросійських народів, заборону української мови, руйнування залишків автономії на підвладних їй територіях. На його думку, ставлення Російської держави до прав українського населення яскраво простежується на рівні законодавчої діяльності, коли ухвалювалися закони, які ігнорували національні ознаки народів, що проживали в її кордонах.

Чимало ідей І.Франка стосувалися права, яке діяло на західноукраїнських землях після переходу під владу Австрійської монархії. Особливий інтерес ученого привертали проведені реформи “освічених монархів” - Марії-Терези та Йосифа ІІ. До найважливіших з них він відносив: відокремлення суду від адміністрації, обмеження патрімоніального судочинства, введення оподаткування для шляхти і духовенства, затвердження кримінального кодексу, який привертав увагу вченого помітним впливом прогресивних ідей італійського юриста Ч.Беккарія, реформи у сфері шкільного навчання та ін. І.Франко детально дослідив правове регулювання панщизняних відносин. Він описував створення, існування та ліквідацію громадських шпихлірів (громадських комор для збіжжя) у Галичині, охарактеризував усі австрійські нормативно-правові акти, які стосувалися цієї справи. Епохальним моментом в історії західноукраїнських земель періоду австрійського панування І.Франко називав 1848 рік, коли була скасована панщина і селянин “відчув себе вільним громадянином”.

У третьому розділі - “І.Франко про державний лад і право на західноукраїнських землях у кінці ХІХ - на початку ХХ століття” - розглянуто характеристику мислителем правових підстав діяльності адміністративно-управлінських органів Австро-Угорської монархії, утвореної в 1867 р., проаналізовано погляди І.Франка на сучасне йому австрійське законодавство.

У підрозділі 3.1. “Характеристика І. Франком управлінських і судових органів на західноукраїнських землях” відзначено, що І.Франко, аналізуючи правові питання діяльності австрійського парламенту - рейхсрату, наголошував на його так званій “клубній структурі”, яка забезпечувала проведення урядової політики в Раді державній. Таке становище І.Франко називав “догори оберненим парламентаризмом”. У 1861 р., як слушно зауважував мислитель, для посилення впливу імператорської влади у Галичині та Буковині згідно з ухваленим цісарським патентом від 26 лютого 1861 р. були створені відповідні крайові сейми у Львові та Чернівцях. У працях ученого подано ґрунтовну характеристику правового статусу крайового сейму, його організації та діяльності. Він критикував несправедливі сеймові розпорядження, на прикладах показував байдужість сеймового представництва до потреб та інтересів українського населення.

Багато досліджень І.Франка пов'язані з визначенням сутності, призначення та структури територіальної громади як одиниці місцевого самоврядування. Учений аналізував головні положення галицького крайового закону про громади, прийнятого на підставі загальнодержавного закону про місцеве самоврядування 1862 р. Система місцевого самоврядування, на думку І.Франка, була побудована таким чином, що повітові органи перебували під повним контролем урядової адміністрації.

І.Франко негативно висловлювався про австрійське судочинство в Галичині, яке, незважаючи на зміну в 1848 р. форми судів і принципів, залишилося в межах колишніх патрімоніальних стереотипів. Серед причин недосконалості австрійської судової системи та судочинства І.Франко виокремлював такі, як: 1) підвищений бюрократизм судочинства і велика кількість справ, які знаходяться у провадженні одного судді; 2) окремі випадки елементарної неосвіченості деяких суддів, прокурорів і адвокатів (письменник уважав, що, крім вивчення параграфів закону, для правників важливим є знання людської психології, елементарних питань загальної історії та розуміння існуючих суспільних відносин. Без цього майбутні правозахисники після здобуття університетської освіти стануть “механічними фахівцями”). Першою засадою на шляху до незалежного судочинства вчений називав відділення судочинства від адміністрації. У Галичині, на його думку, ця засада, хоч і письмово закріплена у австрійській конституції 1867 р., все ж залишається ідеалом.

У підрозділі 3.2. “Австрійське законодавство кінця ХІХ - початку ХХ століття в оцінці письменника” зазначено, що, характеризуючи основні джерела права західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини, І.Франко розглянув систему австрійського законодавства. Франкова повага до закону не перешкоджала вченому критично ставитися до чинних нормативно-правових актів Австрійської, а відтак Австро-Угорської держави. Письменник детально аналізував процедуру прийняття законів, вказував шляхи щодо її вдосконалення. Вивчення австрійського законодавства давало І.Франкові можливість виявити суперечності між окремими актами. Учений наголошував на тому, що неточні і двоякі дефініції у законах створюють можливість для різної інтерпретації їхніх приписів.

Письменник приділяв значну увагу головному законові Австро-Угорщини - австрійській конституції 1867 р. Він не ідеалізував цей основний закон, а вказував на його недоліки, критикував негативні для народу положення, підкреслював відсутність гарантій для реалізації демократичних норм конституції. Разом з тим, І.Франко постійно підкреслював, що жити в конституційній державі значно краще, ніж у державі, побудованій на свавільних рішеннях правителів та чиновників.

У роботі подано відомості про діяльність І.Франка, пов'язану з написанням законопроектів, серед яких виділяється проект “Закону про рибальство”.

У “Висновках” узагальнено основні теоретичні положення дисертації, присвяченої дослідженню поглядів І.Франка на питання права.

1. Правові погляди І.Франка зазнали певної еволюції, викликаної істотними змінами його позицій - і як громадського діяча, і як мислителя. Найбільш можливою видається систематизація Франкових міркувань про право за такою схемою: І. 1877 - 1886 рр.: період зацікавлення І.Франком загальнотеоретичними питаннями права (письменнику властиве захоплення ідеями соціалістичного інтернаціоналізму). Головні тексти цього періоду: “Лукіян і його епоха” (1877), “Наука і її взаємини з працюючими класами” (1878), “Мислі о еволюції в історії людськости” (1881), “Чи вертатись нам назад до народу?” (1881), “Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва” (1882), “Антігона. Драматична дія Софокла” (1883); ІІ. 1887 - 1897 рр.: період аналізу письменником діючого австрійського законодавства (доба політичного радикалізму І.Франка, поєднання в поглядах мислителя соціальної та національної ідей). Головні тексти цього періоду: “Селянські заворушення з приводу шляхового закону” (1887), “Злидні Галичини в цифрах” (1888), “Парцеляція більшої земельної власності” (1888), “Закон про слуг” (1888), “Загадковий закон” (1888), “Ukraina irredenta” (1895); ІІІ. 1898 - 1916 рр.: період дослідження І.Франком історичних пам'яток українського права (домінування у поглядах письменника національних чинників). Головні тексти цього періоду: “Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині” (1898), “Йосиф Шумлянський, львівський єпископ 1668-1708 р., і заведення унії в Галичині” (1898), “Описание документов архива западнорусских униатских метрополитов” (1899), “Нові причинки до історії польської суспільності на Україні в ХІХ в.” (1902), “Лук'ян Кобилиця” (1902), “Нарис історії українсько-руської літератури” (1910),“Причинки до історії України-Русі” (1912).

2. При розгляді питань про виникнення, сутність та джерела права І.Франко виявляв схильність до інтегрування елементів природно-правового, соціологічного і формально-догматичного правопізнання; зазнав впливу різних теорій походження держави і права -- органічної, теологічної, патріархальної, договірної, істори-ко-матеріалістичної, насильства. Серед ідейних натхненників письменника в різні періоди його світоглядної еволюції були: І. Кант, О.Конт, К.Маркс, Г.Спенсер, М.Драгоманов, С.Подолин-ський, О.Єфименко, М.Грушевський, В.Охримович та ін.

3. І.Франко дослідив процес виникнення права зі звичаїв додержавного суспільства, його перетворення на правовий звичай (звичаєве право), що з часом поступається іншим формам виразу права, зокрема, закону. Певне правило поведінки, як підкреслював учений, набуває обов'язкової сили закону тільки тоді, коли воно отримує письмове закріплення у нормативно-правових приписах держави.

4. Для І.Франка історія виникнення права, принципи його розвитку слугували відправним пунктом для з'ясування сутності самого права. Учений визнавав, що право не залишається незмінним у своєму розвитку, а підпорядковується прогресу історичної еволюції. Кожній епосі властиве, як зазначав І.Франко, характерне тільки для неї розуміння права. Зміна соціальних традицій та пануючих у суспільстві уявлень про справедливість, рівність і свободу впливають на зміну ціннісної сутності права. Учений розглядав право як одне із складних явищ об'єктивної реальності, з властивою йому традицією, культурою та історією. У поглядах І.Франка щодо сутності права визначальним є прикладний аспект. Він розумів право як таке, що пронизане ідеями гуманності та справедливості, регулює відносини між людьми, забезпечує волю і недоторканність особи.

5. І.Франко подав характеристику пам'яток українського права, а також аналіз основних рис права різних історичних періодів. Розглядаючи еволюцію давньоруського права, він виділяв серед головних джерел звичаєве право, міжнародні договори з греками, княжі устави. Письменник звертав увагу на узаконення окремих правових звичаїв у “Руській Правді”, зокрема в її Короткій редакції. І.Франко чітко наголошував на виявленні норманського впливу в найстаріших пам'ятках права Київської Русі.

6. І.Франко зазначав, що після розпаду давньоруської держави розвиток українського права відбувався у руслі розвитку права тих держав, до складу яких у подальшому переходили українські землі. Серед різних джерел права Литовсько-Руської держави І.Франко найдетальніше розглянув Литовські статути. Учений звертав увагу на розвиток права після утворення Речі Посполитої, дослідив польський вплив на українську правову культуру. Окремо І.Франко розглядав процес запровадження магдебурзького права на українських землях, визначив специфіку його дії, а також залежність цього інституту від конкретних обставин історичної дійсності. На думку вченого, магдебурзьке право відіграло важливу роль у розвитку місцевого самоврядування в Україні.

7. Особливу увагу письменник приділяв дослідженню права західноукраїнських земель в кінці ХVІІІ - середині ХІХ ст. І.Франко проаналізував усі нормативно-правові акти, якими регулювались панщизняні відносини після переходу українських земель під владу Австрійської монархії; вказував на низку важливих реформ, проведених Марією-Терезою та Йосифом ІІ. Німецькі урядники, що прибували на українські землі, за твердженням І.Франка, приносили з собою почуття формального права, законності та бюрократичну точність. І.Франко розглянув правове становище українського селянства. Вивчаючи патенти австрійських монархів, які скасовували кріпосне право, І.Франко детально коментував усі помічені недоліки, нечіткості та суперечності. Крім проблем з індемнізаційними виплатами, як зауважував учений, на селянстві ще негативніше відбилися наслідки сервітутної справи та пропінаційного права.

8. І.Франко розглядав та коментував зміст законів та підзаконних актів Австро-Угорської монархії. Період його зацікавлення діючим законодавством пов'язаний з роботою вченого в редакції польської газети “Kurjer Lwowski” (“Львівський Кур'єр”). Як репортер, І.Франко відвідував різноманітні судові процеси, був присутній на засіданнях галицького сейму. Письменник бачив окремі недоліки в австрійських законах, він неодноразово вказував на існування різних суперечностей між нормативно-правовими актами; вважав, що їх потрібно вирішувати на рівні законотворення. Досить критично письменник ставився до норм Конституції Австрійської держави 1867 р., наголошуючи на відсутності їхнього практичного застосування. Водночас він застерігав, що внесення будь-яких змін до положень основного закону держави може стати небезпечним прецедентом.

9. Важливими є міркування І.Франка щодо процесу законотворення. Учений виступав проти прийняття неповних, половинчатих нормативно-правових актів; він наголошував, що неточні та неоднозначні законодавчі дефініції створюють можливість для різної інтерпретації правових приписів. І.Франко критикував суб'єктивізм у процесі законотворення, застерігав проти прийняття законів, які в угоду продовження традицій, були зорієнтовані в минуле і не відповідали реальним суспільним відносинам. Окремим виявом прагнень І.Франка покращити правове становище українського населення були написані ним проекти законів. Маємо на увазі Франків проект закону про риболовлю, складений ученим після детального аналізу австрійських постанов, якими регулювалась ця сфера суспільних відносин. На відміну від діючих нормативно-правових актів, його законопроект відзначався лаконічністю, чітким формулюванням приписів, а головне - увагою до прав і повноважень сільських громад.

10. Частина поглядів та ідей І.Франка залишається актуальною і по цей час. До таких відносимо його вимоги щодо непорушності основного закону держави - Конституції, вже окреслені нами Франкові принципи законотворення. І.Франко визнавав, що організація влади повинна відповідати національним традиціям і спрямовуватись на забезпечення прав і свобод кожної людини. Непорушною залишається і Франкова засада про те, що закон твориться для людей, а не люди існують для виконання закону. Аналіз поглядів І.Франка на сільське самоврядування в другій половині ХІХ ст. сприяє розв'язанню питання про розвиток самоврядування в селах і селищах України на сучасному етапі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бунчук О.Б. Історико-правова характеристика становища селянства західноукраїнських земель під владою Польщі у науковій спадщині І.Я.Франка / О.Б.Бунчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. правознавство. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 286. - С. 34-38.

2. Бунчук О.Б. Дослідження правового становища галицького селянства у наукових працях І.Я.Франка / О.Б.Бунчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. правознавство. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 306. - С. 9-13.

3. Бунчук О.Б. Франкові ідеї федералізму та їх політико-правові інтерпретації / О.Б.Бунчук // Волинь-Житомирщина : іст.-філол. зб. з регіональних проблем. - № 15. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І.Франка, 2006. - С.252-258.

4. Бунчук О.Б. І.Я.Франко про самоврядування міст за магдебурзьким правом / О.Б.Бунчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. правознавство. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 365. - С. 44-48.

5. Бунчук О.Б. Міжнародно-правові акти Київської Русі в оцінці І.Я.Франка / О.Б.Бунчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. правознавство. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 333. - С. 37-41.

6. Бунчук О.Б. І.Я.Франко про суспільно-політичний устрій західно-українських земель у складі Австро-Угорської імперії / О.Б.Бунчук // Іван Франко і Буковина: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Чернівці, 22 вересня 2006 р.) - Чернівці: Прут, 2006. - С.67-73.

7. Бунчук О.Б. Загальна характеристика римського права у науковій спадщині І.Я.Франка / О.Б.Бунчук // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки (спецвипуск). - К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. - С.18-23.

8. Бунчук О.Б. Ідеї свободи та рівності у поглядах І.Я.Франка на походження держави / О.Б.Бунчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. правознавство. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 385. - С. 23-28.

9. Бунчук О.Б. Іван Франко про сільське самоврядування на західноукраїнських землях другої половини ХІХ століття (історико-правовий аспект) / О.Б.Бунчук // Регіональні аспекти історико-правових досліджень : матеріали ХVІІ міжнар. іст.-прав. конф., (Донецьк, 31 - 3 червня 2007 р.). - Донецьк, 2008. - С. 342-353.

10. Бунчук О.Б. Погляди Івана Франка на походження держави і права (герменевтичний та компаративістський аспекти) // Іван Франко: дух, наука, думка, воля (до 150-річчя від дня народження): матеріали міжнар. наук. конгр., (Львів, 27 вересня - 1 жовтня 2006 р.) - Львів, 2009.- С. 161-176.

АНОТАЦІЯ

Бунчук О.Б. Питання права у науковій спадщині Івана Франка. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації на підставі аналізу наукової спадщини, публіцистичних праць та епістолярію І.Франка ґрунтовно дослід-жено теоретичні основи його поглядів щодо походження права; арґументовано дані про зацікавлення І.Франком проблемами звичаєвого права. Значна увага приділена дослідженню поглядів І.Франка на етапи розвитку українського права, проаналізовано міркування письменника щодо права, яке діяло на українських землях після переходу під владу Російської імперії та Австрійської монархії. У роботі вперше звернено увагу на проекти законів, укладених І.Франком, з'ясовано позиції вченого щодо законотворчого процесу.

Ключові слова: І.Франко, право, джерела права, правовий звичай, закон, місцеве самоврядування.

АННОТАЦИЯ

Бунчук О.Б. Вопросы права в научном наследии Ивана Франко. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертации на основании анализа научного наследия, публицистических работ и писем И.Франко основательно изучены теоретические основы его взглядов на происхождение права; обоснованы данные об интересе И.Франко к вопросам обычного права. Значительное внимание уделено исследованию взглядов И.Франко на этапы развития украинского права, проанализированы соображения писателя относительно права, которое действовало на украинских землях после перехода под власть Российской империи и Австрийской монархии. В работе впервые обращается внимание на проекты законов, разработанных И.Франко, выясняются позиции ученого относительно законотворческого процесса.

Ключевые слова: И.Франко, право, источники права, правовой обычай, законы, местное самоуправление.

SUMMARY

Bunchuk O.B. Law Problems in Ivan Franko's Scientific Heritage. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law. Speciality 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and law doctrines. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2009.

Theoretical foundations of Ivan Franko's views of law origin, the notion of law in political and legal concept of the thinker have been thoroughly studied on the basis of the scientific heritage, publicistic works and letters of Ivan Franko. The process of law formation was viewed by Ivan Franko within the scope of his understanding of the process of the historical development of the society. Ivan Franko's ideas as for law issues were greatly influenced by Charles Darwin, Herbert Spencer, Auguste Conte, Immanuel Kant, John Mille and others as well as different theories, such as the organic, theological, patriarchal, contract, historical materialism and violence theories.

The dissertation offers the data that Ivan Franko was interested in customary law issues, the latter being prompted by M. Drahomanov. The scholar admitted the necessity to introduce the customary law elements into the legislature in effect as more often than not common people's ideas of norms were in conflict with the laws in effect. Apart from customary-law norms, Ivan Franko pointed to laws as the source of norms. Ivan Franko held that law acts adopted by the society should not fail to reflect the interests of the entire society.

Many of his research works and newspaper publications reflect Ivan Franko's views of the stages in the development of the Ukrainian law. The study describes the way Ivan Franko presented the main sources of Old-Rus law, the law of the state of Halych and Volyn and the law that existed in the territories inhabited by the Ukrainians during Lithuanian and Polish rule. Important local law sources in use with the Cossak were, according to Ivan Franko, the acts adopted by the Cossak military administrations: Universal Acts, instructions, circular letters, decrees and regulations.

Many of Ivan Franko's scholarly ideas concerned the law system that existed in the West-Ukrainian lands after the Ukrainians passed under Austrian control. While describing the administrative bodies of the Austrian empire that came into existence in 1867, Ivan Franko pointed out that the then constitutional system had a class representation basis. He studied the reforms that the court system and justice administration practices underwent in the Ukrainian lands throughout the Austrian times. Many of the works by Ivan Franko described the essence, purpose and structure of the territorial administrative area. The thesis is the first ever presentation of draft acts worked out by Ivan Franko; the scholar's position with regard to law formation has been outlined. He condemned any manifestation of subjectivism in law formation and warned against making laws based on past traditions and contradicting the existing social relations.

Key words: Ivan Franko, law, law sources, customary law, acts, local self-government.

Размещено на Allbest.ru

...