Кримінально-правова охорона об’єктів електроенергетики та зв’язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.3/7.341.713

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінально-правова охорона об'єктів електроенергетики та зв'язку

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дячкін Олександр Петрович

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Ємельянов В'ячеслав Павлович, Юридичний інститут Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Фесенко Євген Володимирович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться 29 травня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий 24 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Школа.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Формування в Україні правової держави, побудова громадянського суспільства неможливі без надійного правового захисту основних соціальних цінностей, забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Проте права і свободи людини й громадянина не існують ізольовано, вони тісно пов'язані і взаємозалежні з багатьма правовими та соціальними інститутами. У зв'язку з цим сучасна кримінально-правова політика орієнтує законодавство та правозастосовчу практику на подальше поглиблення диференційованого підходу до застосування кримінальної відповідальності та покарання як засобу протидії злочинності, що зумовлює необхідність вдосконалення правових засад підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Тобто КК України забороняє під загрозою покарання вчиняти ті суспільно небезпечні діяння, які визнані злочинами. Отже, основна функція закону про кримінальну відповідальність - охоронна. Це, в свою чергу, потребує вдосконалення закону про кримінальну відповідальність як в цілому, так і окремих його інститутів. Одним із таких завдань є кримінально-правова охорона від злочинних посягань об'єктів електроенергетики та зв'язку як однієї з найважливіших сфер життєдіяльності держави. Поширеність таких злочинів (у середньому по 5138, або 1,1% від загальної кількості від щорічно зареєстрованих злочинів), а також загальносуспільний інтерес до належного правового опрацювання цієї проблематики визначає необхідність певних наукових розробок у сфері кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку.

Питання кримінально-правової протидії злочинам, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, у своїх працях приділяли увагу П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, В.Г. Гончаренко, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, В.І. Касинюк, М.Й. Коржанський, Л.М. Кривоченко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, В.А. Мисливий, В.О. Навроцький, М.І. Панов, О.А. Чуваков, Н.М. Ярмиш та інші вчені. Проте в юридичній літературі цьому питанню приділялося недостатньо уваги. Наукові розробки з цієї тематики переважно мають характер науково-практичних коментарів до Кримінального кодексу України і здебільшого містяться в навчальній літературі з кримінального права. У зв'язку з цим постає завдання вивчення даної проблематики, чіткого аналізу усіх ознак цих злочинів, вдосконалення законодавчого визначення складів злочинів, що встановлюють відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку.

У чинному КК України питанням кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку присвячено два окремих склади злочину, а саме ст.194¹ КК, що передбачає відповідальність за умисне пошкодження об'єктів електроенергетики, та ст. 360 КК, що передбачає відповідальність за умисне пошкодження об'єктів зв'язку. Крім цього, ще у двох статтях КК України, а саме в ст. 277 КК, що передбачає відповідальність за умисне пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, та ст. 292 КК, що передбачає відповідальність за пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, поряд з іншими охоронюваними предметами, зазначено також засоби зв'язку чи сигналізації. Таким чином, відповідальність за посягання на засоби забезпечення електричною енергією та зв'язком встановлюється у різних статтях Кримінального кодексу, розташованих у різних розділах Особливої частини КК, що, безумовно, викликає суперечливі судження щодо їх змісту та досконалості, а також розмежування між собою та відмежування від суміжних складів злочинів. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість, ця тематика ще не була об'єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р., Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005-2010 рр., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня 2004 р.

Тема дисертації затверджена вченою радою 19 листопада 2002 р. (протокол № 20), скоригована вченою радою ДДУВС 24 грудня 2008 р. (протокол № 9).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне розв'язання наукового завдання щодо визначення найбільш науково обґрунтованих і досконалих засобів протидії посяганням на об'єкти електроенергетики та зв'язку, створення сучасної ефективної моделі кримінально-правових норм, спрямованих на охорону безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку, удосконалення чинного кримінального закону України в частині кримінально-правової охорони сфери життєзабезпечення, у тому числі безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку як складової частини громадської безпеки.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:

- дослідити розвиток закону про кримінальну відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку;

- визначити сучасний стан вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку;

- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку загальновизнаним підставам та принципам криміналізації;

- виявити підходи до досліджуваної проблематики, що мають місце в науковій літературі;

- встановити оптимальний спосіб визначення основного безпосереднього об'єкта злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку;

- дослідити й охарактеризувати елементи злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку;

- з'ясувати найбільш складні і суперечливі питання теорії і практики застосування кримінально-правових норм у сфері охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку;

- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових норм, які виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням кримінально-правової охорони сфер життєзабезпечення України в галузях електроенергетики та зв'язку.

Предметом дослідження є кримінально-правова охорона об'єктів електроенергетики та зв'язку.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання й загальної теорії права. У процесі дослідження були використані такі наукові методи: діалектичний - при розгляді питань кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку через поглиблене вивчення найбільш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані й водночас у розвитку; історико-правовий - при з'ясуванні історичних витоків і генезису кримінально-правових норм, спрямованих на охорону від злочинних посягань об'єктів електроенергетики та зв'язку; догматичний - при аналізі норм, що встановлюють відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку; порівняльно-правовий - при порівнянні досліджуваних норм КК України між собою та відповідними нормами кримінального законодавства зарубіжних країн; системно-структурний - при визначенні основного безпосереднього об'єкта досліджуваних злочинів і встановленні місця відповідних складів злочинів в системі кримінально-правових норм.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних криміналістів, присвячених як загальним проблемам кримінального права, так і розглядуваній проблематиці.

Правову основу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Королівства Данії, Естонської Республіки, Республіки Казахстан, Китайської Народної Республіки, Республіки Киргизстан, Латвійської Республіки, Республіки Молдова, Королівства Нідерланди, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії та Японії.

Емпіричною базою дослідження є статистичні дані МВС України про зареєстровані в країні досліджувані злочини за період 2002-2008 рр., а також 150 кримінальних справ цієї категорії, розглянутих судами Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим за відповідний період.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним науковим дослідженням питань кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться у складах злочинів, які встановлюють відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, порівняння їх з колишнім українським законодавством і чинним законодавством інших країн, у ній висунуто низку нових у концептуальному плані положень, висновків, пропозицій та рекомендацій, а саме:

вперше:

- визначено суперечливий характер тенденцій розвитку кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку;

- на базі порівняльного аналізу чинного закону про кримінальну відповідальність з вітчизняним законодавством минулих років, кримінальним законодавством зарубіжних країн охарактеризовано елементи злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, а також об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на ці об'єкти; встановлено певні неузгодженості та суперечливості цих кримінально-правових норм чинного КК України та невідповідність їх загальновизначеним принципам криміналізації;

- обґрунтовано, що злочини, які посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, є багатооб'єктними і основним безпосереднім їхнім об'єктом слід визнати безпеку функціонування об'єктів електроенергетики або зв'язку як складову частину громадської безпеки;

- запропоновано встановити окремо кримінальну відповідальність як за умисні, так і за необережні злочини проти безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку і передбачити ознаки окремих злочинів в статтях 261¹ і 261² КК, які розмістити в Розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки», а статті 194¹ та 360 КК виключити з Кодексу;

- запропоновано уніфікувати формулювання диспозицій статей, що передбачають відповідальність за злочини проти безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку, шляхів сполучення і транспортних засобів, магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, а також перелік кваліфікуючих ознак цих складів злочинів і мір покарання, а також надано авторські уніфіковані редакції запропонованих статей 261¹ та 261² КК і чинних статей 277 та 292 КК.

удосконалено:

- поняття «дія», яке, окрім рухів тіла винної особи, охоплює й роботу механізмів, вплив речовин та сил природи, якими керувала або які використовувала особа, та «наслідки», що охоплює зміни реальної дійсності, які сталися після і в результаті дії, які поділяються на наслідки першого рівня і другого рівня (похідні) як об'єктивні ознаки злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку;

- поняття форм вини стосовно складу злочину і злочину як явища реальної дійсності, які слід розмежовувати між собою, оскільки визначення форм вини у ст.ст. 23-25 КК необхідно тлумачити як таке, що надається не стосовно складу злочину, а злочину як явища, тобто у більш широкому розумінні, і поняття якого є значно ширшим, а також форм вини при вчиненні посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку відносно наслідків першого рівня та наслідків другого рівня (похідних);

- визначення зниженого віку суб'єкта (з чотирнадцяти років), з якого доцільно встановити кримінальну відповідальність за умисне вчинення певних діянь, які посягають на безпеку функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку, передбачених запропонованою дисертантом для включення до КК України статтею 261¹.

дістало подальший розвиток:

- положення про співвідношення категорій злочину як явища реальної дійсності і складу злочину як законодавчої моделі та наукової абстракції, елементів конкретного злочину й ознак складу злочину;

- положення про співвідношення понять «пошкодження», «руйнування», «знищення», «інші дії, спрямовані на приведення у непридатний для експлуатації стан»;

- питання кваліфікації злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку залежно від мотиву злочину та наслідків, що мають місце або могли настати.

Провідною ідеєю дисертації є визначення найбільш науково обґрунтованих і досконалих кримінально-правових засобів протидії посяганням на об'єкти електроенергетики та зв'язку і створення сучасної ефективної моделі кримінально-правових норм, пов'язаних з охороною безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що частина викладених в дисертації висновків та рекомендацій реалізовані в законотворчій та практичній діяльності, і в подальшому вони можуть використовуватися у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшої розробки теоретичних питань кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку;

- правотворчості - при подальшому вдосконаленні закону про кримінальну відповідальність;

- правозастосуванні - для вирішення питань кваліфікації злочинних посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку;

- навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та викладанні курсу Особливої частини кримінального права України.

Результати дослідження використовуються у: навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ - акт впровадження від 15 січня 2008 р.; правозастосовчій діяльності органів внутрішніх справ України - акти впровадження в практичну діяльність та систему службової підготовки лінійного управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті від 12 січня 2009 р. (реєстр. № 3/75), Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 21 січня 2009 р. (реєстр. № 8/550), Управління МВС України на залізничному транспорті від 3 лютого 2009 р. (реєстр. № 9/737); законотворчості - акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 10 березня 2009р. (реєстр. № 04-19/14-601).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, викладені в дисертації, оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах: «Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах» (Дніпропетровськ, 2002), «Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики» (Дніпропетровськ, 2004-2006), «Громадська безпека та шляхи її забезпечення в Україні на сучасному етапі» (Дніпропетровськ, 2005), «Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні» (Дніпропетровськ, 2007), «Круглий стіл з актуальних проблем конституційного права» (Кривий Ріг, 2008), «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (Харків, 2008).

Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України.

Публікації. За результатами дослідження одноособово підготовлено й опубліковано монографію, 7 статей у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та 2 тези доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 175 сторінок, з яких: додатки - 62 сторінки, список використаних джерел (203 найменування) - 20 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт та предмет, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів дослідження та їх значення для розвитку теорії науки кримінального права, правозастосовчої діяльності, удосконалення закону про кримінальну відповідальність, відображені публікації за темою дисертації та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. «Соціальна обумовленість, підстави та принципи криміналізації посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку» містить два підрозділи, у яких досліджується історичний розвиток та сучасний стан кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку, а також принципи й підстави криміналізації посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий нарис розвитку та сучасний стан кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку» аналізуються історичні аспекти виникнення та розвитку закону про кримінальну відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, з'ясовуються історичні витоки й генезис, а також передумови виникнення сучасних кримінально-правових норм, якими встановлюється кримінальна відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку у кримінальному законодавстві України та зарубіжних країн.

Історичний аналіз кримінального законодавства в частині кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку свідчить, що воно має свою досить інтенсивно-мінливу історію розвитку, яка має дещо суперечливий характер, оскільки в одні періоди більшою мірою були захищені об'єкти зв'язку, в інші - об'єкти електроенергетики, а пізніше законодавець за рівнем кримінально-правової захищеності зазначені об'єкти ставив в однакове становище і навіть передбачав відповідальність за посягання на них у тих же самих статтях. Крім того, в одні періоди кримінальна відповідальність встановлювалась за такі посягання, вчинювані як умисно, так і з необережності, в інші - тільки за умисні. Суттєво різняться й санкції статей, що встановлюють відповідальність за однорідні діяння.

Визначено тенденції розвитку кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку; встановлено певні неузгодженості та суперечливості цих кримінально-правових норм чинного КК України, що тягне за собою неодноманітність їх застосування судами. Наводяться найбільш характерні приклади із судової практики, коли при застосуванні норм кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку суди припускалися помилок, особливо через помилки у визначенні безпосереднього об'єкта або предмета злочину, а також форм вини.

У підрозділі 1.2. «Підстави та принципи криміналізації посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку» визначено підстави криміналізації зазначених діянь, а також встановлено низку невідповідностей змісту чинних норм КК України, що забезпечують кримінально-правову охорону об'єктів електроенергетики та зв'язку, принципам криміналізації.

Основними підставами криміналізації посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку визначено: несприятлива динаміка такого виду діянь, зміна соціального та економічного стану в державі, нетерпимість абсолютно більшої частини громадян (суспільства) до вчинення цих посягань через їхню особливу небезпечність.

Розцінювання злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку в одні періоди як такі, що мають однакові характер і ступінь суспільної небезпечності, а в інших - різні, передбачення в одних нормах настання відповідальності за вчинювані дії як за умисною, так і за необережною формою вини, а в інших - тільки за дії за умисною формою вини, передбачення в одних нормах кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак за відсутності в інших нормах, які передбачають однорідні дії, кваліфікуючих ознак, а також охорона окремих видів спеціального зв'язку спеціальними нормами (ст.ст. 277, 292 КК), а охорона інших об'єктів спеціального зв'язку - загальною нормою (ст. 360 КК), їх розташовування у різних розділах Особливої частини Кримінального кодексу не відповідають таким принципам криміналізації, як: 1) принцип суспільної небезпечності; 2) принцип системно-правової несуперечливості; 3) принцип повноти складу.

Робиться висновок про доцільність розташування норм, що встановлюють відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку в одному розділі Особливої частини КК України, а також встановлення кримінальної відповідальності не тільки за умисні посягання, але й за необережні дії, якщо вони спричинили певну шкоду об'єктам електроенергетики та зв'язку.

Розділ 2. «Об'єктивні ознаки злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку» містить два підрозділи, в яких розглянуто об'єкт та предмет, а також об'єктивна сторона злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку.

У підрозділі 2.1. «Об'єкт та предмет злочинів» на підставі результатів дослідження доведено, що склади злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку і містяться в різних розділах Особливої частини КК, в реальній дійсності є багатооб'єктними, а тому визначення основного безпосереднього об'єкта цих злочинів і, відповідно, родової належності цих складів злочинів є актуальним. У розглядуваних злочинах у всіх випадках має місце такий об'єкт, як безпека функціонування, нормальне функціонування об'єктів електроенергетики або зв'язку. Функціонування ж об'єктів електроенергетики та зв'язку покликані задовольняти інтереси і потреби, в першу чергу, суспільства та громадян. Тобто кримінально-правова охорона об'єктів електроенергетики та зв'язку забезпечує в основному безпеку невизначеного кола осіб і правоохоронюваних інтересів.

Домінування громадських інтересів при забезпеченні кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку є підставою висновку про те, що основним безпосереднім об'єктом розглядуваних злочинів слід визнавати безпеку функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку як складову частину громадської безпеки.

Визначено, що предметом розглядуваних злочинів є вказані в диспозиціях відповідних норм КК об'єкти електроенергетики або зв'язку, визначення понять яких дається у відповідних Законах України: «Про електроенергетику», «Про телекомунікації» та «Про радіочастотний ресурс України», які також свідчать про домінування суспільного інтересу в забезпеченні нормального функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку.

У підрозділі 2.2. «Об'єктивна сторона злочинів» охарактеризовано ознаки об'єктивної сторони злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку як явищ реальної дійсності, а також як визначені законодавцем ознаки об'єктивної сторони складу злочину як юридичної конструкції норми, що встановлює відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку.

На підставі того, що діяння як головна (обов'язкова) ознака об'єктивної сторони злочину в статтях КК України, що встановлюють відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, незважаючи на те, що предметний зміст вказаних злочинів однорідний, викладено неодноманітно: в ст. 194¹ КК в поняттях «руйнування» або «пошкодження», а в ст. 277 КК в поняттях «руйнування» або «пошкодження», а також «інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан», в ст. 292 КК в поняттях «пошкодження» або «руйнування», а в ст. 360 КК - у понятті «пошкодження», зроблено висновок про недосконалість ознак об'єктивної сторони складів злочину, передбачених ст.ст. 194¹, 292 і 360 КК, оскільки в реальній дійсності при вчиненні конкретних посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку можливі усі ті варіанти дій, ознаки яких зазначені в ст. 277 КК.

Обґрунтовано, що змістом дії у злочинах, що розглядаються, охоплюються не тільки рухи тіла особи та застосування нею фізичної сили, а й робота будь-яких механізмів, пристосувань, а також явищ і сил природи, які ця особа використовувала або якими керувала під час вчинення посягання для досягнення злочинної мети. Все, що знаходиться поза межами рухів тіла та пов'язаних з ними роботи механізмів або впливу сил природи, є наслідками, які слід поділяти на наслідки першого рівня та наслідки другого рівня (похідні наслідки). Наслідками першого рівня при посяганні на об'єкти електроенергетики та зв'язку є їх непридатний для експлуатації стан (повністю або частково), а наслідками другого рівня (похідними) є спричинення або можливість спричинення порушення нормальної роботи цих об'єктів або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків. Такі похідні наслідки можуть мати місце в реальній дійсності при вчиненні будь-якого з посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку, однак ознаки цих наслідків передбачені не у всіх складах злочинів, що розглядаються, що свідчить про їх недосконалість і потребу внесення необхідних змін та доповнень до Кримінального кодексу України.

Розділ 3. «Суб'єктивні ознаки злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку» містить два підрозділи, в яких розглянуто суб'єктивна сторона та суб'єкт злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку.

У підрозділі 3.1. «Суб'єктивна сторона злочинів» розглянуто зміст суб'єктивної сторони складу злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, а також зміст суб'єктивної сторони цих злочинів як явища реальної дійсності.

Розвинуто поняття форм вини при вчиненні посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку. Зроблено висновок про те, що у ст. ст. 23-25 КК України законодавець надав визначення вини, умислу та необережності стосовно не складу злочину, а злочину як явища реальної дійсності, як конкретного акту вольової поведінки людини, що реально посягає на певний об'єкт кримінально-правової охорони і неминуче призводить до тих чи інших наслідків і стосовно яких у винної особи завжди присутнє якесь психічне ставлення як до власних діянь, так і до їхніх наслідків, незалежно від передбачення ознак цих наслідків у відповідних складах злочинів.

З урахуванням того, що склади злочинів у ст.ст. 194¹, 277, 292 та 360 КК сформульовані як «матеріальні», законодавець в них прямо вказує на настання суспільно небезпечних наслідків лише другого рівня (похідних наслідків), тоді як в реальній дійсності перш за все виникають наслідки першого рівня у вигляді непридатного для експлуатації стану (повністю або частково) об'єктів електроенергетики або зв'язку, до настання яких, безумовно, винна особа також має своє суб'єктивне ставлення, яке підлягає встановленню. При цьому вказані умисні злочини можуть вчинюватися як в рамках однієї форми вини (умислу), так і в рамках складної (змішаної) форми вини - умислу щодо дій та наслідків першого рівня і необережності щодо наслідків другого рівня (похідних наслідків).

Робиться висновок про недоцільність встановлення в одній нормі (ст. 292 КК) відповідальності за дії, які вчинюються умисно, і за дії, які вчинюються з необережності, що не відповідає принципу кримінально-правової несуперечливості та принципу повноти складу. Спираючись на історичний досвід вітчизняного кримінального законодавства та досвід зарубіжних країн, визнано за необхідне встановлення відповідальності за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, вчинених умисно окремо від таких же посягань, але вчинених з необережності.

Розглянуто варіанти кваліфікації злочинів, що об'єктивно посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку залежно від мотиву і мети злочину, а також розміру санкції статей про злочини, що утворюють сукупність.

У підрозділі 3.2. «Суб'єкт злочинів» визначено ознаки суб'єкта злочинів, який, посягаючи на об'єкти електроенергетики та зв'язку, порушує нормальний порядок забезпечення одержувачів електричної енергії або послуг зв'язку і дії якого охоплюються складами злочинів, передбачених ст. ст. 194¹, 27, 292 і 360 КК України.

На основі аналізу ознак суб'єкта злочинів, що розглядаються, а також зарубіжного законодавства отримало подальший розвиток положення про недоцільність визнання як суб'єкта злочину юридичної особи.

Зазначено на доцільності при встановленні віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за умисні посягання на будь-які об'єкти електроенергетики та зв'язку, передбачених редакцією запропонованої дисертантом для доповнення КК України ст. 261¹, визначити його з чотирнадцяти років, як це передбачено ч. 2 ст. 22 КК стосовно злочинів, передбачених ст. 277 КК.

Посилаючись на досвід зарубіжних країн, зроблено висновок про доцільність встановлення в КК України кримінальної відповідальності за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку та інші важливі об'єкти сфери життєзабезпечення, вчинені спеціальними суб'єктами шляхом порушення правил безпеки при будівництві, експлуатації або ремонті цих об'єктів.

Розділ 4. «Кваліфікуючі ознаки складів злочинів і шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність» містить два підрозділи, в яких розглянуто кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, а також шляхи вдосконалення кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку.

У підрозділі 4.1. «Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку» зроблено висновок про те, що чинний кримінальний закон про відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку в частині встановлення кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів є недосконалим. Його норми або взагалі не містять будь-яких кваліфікуючих ознак (ст. 360 КК), або демонструють широке розмаїття у ст.ст. 194¹, 277 та 292 КК, яке неможливо пояснити переконливо. З метою усунення цих недоліків запропоновано уніфікувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, а також у зв'язку з тим що санкції ч. 2 ст. 194¹ і ч.2 ст. 292 КК передбачають досить суворі покарання, виключити з них як кваліфікуючі ознаки вчинення зазначених в диспозиціях статей дій повторно або за попередньою змовою групою осіб і враховувати такі обставини як обтяжуючі відповідно до п. 1 або 2 ч. 1 ст. 67 КК.

Разом з тим, з урахуванням підвищеної суспільної небезпечності злочинів, вчинюваних організованою групою або злочинною організацією, зроблено висновок про доцільність закріплення в усіх статтях про злочини, що передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, такої особливо кваліфікуючої ознаки, як вчинення зазначеного у відповідній статті злочину організованою групою.

У підрозділі 4.2. «Шляхи вдосконалення кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку» на підставі здійсненого дослідження отримано переконливий висновок про необхідність певного вдосконалення кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку. При цьому обов'язковою умовою є врахування того, що в реальній дійсності розглядувані злочини є багатооб'єктними, а тому правильне визначення їх основного безпосереднього об'єкта мусить бути закладено в його основу. Доведено, що основним безпосереднім об'єктом злочинів, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, слід визнавати безпеку функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку як складову частину громадської безпеки. А тому доцільним визнано розміщення цих статей у Розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки». Запропоновано внести до КК України такі зміни й доповнення: 1) ст. ст. 194¹ та 360 КК виключити; 2) доповнити КК України статтями 261¹ і 261²; 3) уніфікувати формулювання диспозицій, переліки кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак в статтях, що містять склади злочинів проти об'єктів електроенергетики та зв'язку.

Висновки

У результаті дослідження, здійсненого на основі аналізу історичного досвіду розвитку вітчизняного кримінального законодавства, а також чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства у сфері охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку від злочинних посягань, практики його застосування, науково-теоретичної літератури, у тому числі за даним напрямком дослідження, а також осмислення досліджуваної проблеми в дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінальної відповідальності за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, сформульовано значну кількість висновків, а також внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-правових норм, що виконують функцію охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку. Основні з них такі:

1. Виходячи з того, що склади злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, містяться у різних розділах Особливої частини КК, слід констатувати, що такі злочини в реальній дійсності є багатоб'єктними, а тому актуальним є питання щодо правильності визначення основного безпосереднього об'єкта цих злочинів і, відповідно, родової належності цих складів злочинів.

2. При розгляді багатоб'єктності посягання очевидним є те, що у всіх розглядуваних злочинах має місце такий об'єкт, як безпека функціонування, нормальне функціонування об'єктів електроенергетики або зв'язку. Функціонування ж об'єктів електроенергетики та зв'язку покликані задовольняти інтереси і потреби не тільки і не скільки власників цих об'єктів, як, у першу чергу, інтереси суспільства і держави. Тобто, кримінально-правова охорона об'єктів електроенергетики та зв'язку забезпечує в основному безпеку невизначеного кола осіб і правоохоронюваних інтересів. На домінування громадських інтересів при забезпеченні кримінально-правової охорони об'єктів електроенергетики та зв'язку вказують також і предмети цих злочинів, тому основним безпосереднім об'єктом вчинених злочинів тут слід визнавати безпеку функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку як складову громадської безпеки.

3. Основним компонентом об'єктивної сторони злочину є дія. хоча предметний зміст цих злочинів однорідний, а щодо об'єктів зв'язку фактично тотожний, ознаки дії виражені в: ст. 194¹ - у поняттях «руйнування» або «пошкодження»; ст. 27 КК - у поняттях «руйнування» або «пошкодження», а також «інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан»; ст. 292 КК - в поняттях «пошкодження» або «руйнування»; ст. 360 КК - у понятті «пошкодження». Це свідчить про недосконалість ознак об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. ст. 194¹, 292 і 360 КК, оскільки в реальній дійсності при вчиненні конкретних посягань на об'єкти електроенергетики та зв'язку можливі усі ті варіанти дій, ознаки яких зазначено в ст. 277 КК.

4. Умисні злочини, що посягають на об'єкти електроенергетики та зв'язку, можуть вчинюватися як в рамках однієї форми вини (умислу), так і в рамках складної (змішаної) форми вини - умислу щодо дій та наслідків першого рівня і необережності щодо наслідків другого рівня (похідних наслідків). кримінальний злочин електроенергетика

5. З урахуванням історії розвитку вітчизняного законодавства та зарубіжного досвіду запропоновано встановити кримінальну відповідальність за умисні посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку в одній нормі - ст. 261¹ КК, редакцію якої запропоновано дисертантом і яку необхідно розмістити у Розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки». Там же встановити окремо в ст. 261² КК, запропонованою дисертантом, відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, вчинювані з необережності.

6. У зв'язку з тим, що ст. 360 КК взагалі не містить ніяких кваліфікуючих ознак, а ст. ст. 194¹, 277 та 292 КК демонструють абсолютно невиправдане розмаїття передбачених кваліфікуючих ознак, з метою усунення цих недоліків необхідно уніфікувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, які мають місце у складах злочинів, що передбачають відповідальність за злочинні посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, а також привести їх у відповідність між собою і з кваліфікуючими ознаками загальної норми, передбаченої у ч. 2 ст. 194 КК.

7. Оскільки санкції ч. 2 ст. 194¹ і ч. 2 ст. 292 КК передбачають досить суворі покарання, то недоцільно мати в них як кваліфікуючі ознаки вчинення зазначених в диспозиціях статей дій повторно або за попередньою змовою групою осіб. Такі обставини достатньо буде враховувати при призначенні покарання як обставини, що обтяжують покарання, відповідно до п. 1 або 2 ч. 1 ст. 67 КК. Разом з тим, з урахуванням підвищеної суспільної небезпечності злочинів, вчинюваних організованою групою або злочинною організацією, вважається за доцільне в усіх складах злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на об'єкти електроенергетики та зв'язку, передбачити таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення зазначеного у відповідній статті злочину організованою групою.

8. Нові склади злочинів, якими пропонується передбачити відповідальність за умисні або необережні злочини проти безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку, слід розмістити в Розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки» в ст. ст. 261¹ та 261², а ст. ст. 194¹ і 360 КК виключити. При цьому доцільно уніфікувати формулювання диспозицій, переліки кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, види та розмір покарання в складах злочинів, які передбачають відповідальність за умисне пошкодження, руйнування, а також інші дії, спрямовані на приведення у непридатний стан об'єктів електроенергетики та зв'язку, шляхів сполучення і транспортних засобів, магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів.

На підставі викладеного вважається за необхідне внести до КК України такі зміни й доповнення:

1) статті 194¹ та 360 виключити;

2) доповнити КК України статтями 261¹ і 261² такого змісту:

Стаття 261¹. Умисне пошкодження об'єктів електроенергетики або зв'язку

1. Умисне пошкодження або руйнування, а також інші дії, які привели в непридатний для експлуатації стан об'єкт електроенергетики або зв'язку, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормального функціонування цих об'єктів або створило небезпеку для життя людей, -караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені загальнонебезпечним способом або якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 261². Необережне пошкодження об'єктів електроенергетики або зв'язку

1. Необережне пошкодження або руйнування об'єктів електроенергетики або зв'язку, якщо це призвело до порушення нормальної роботи цих об'єктів або спричинило потерпілому середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, або заподіяли велику матеріальну шкоду, -карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей чи заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах або інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням валі на строк до п'яти років.

3) викласти ст. ст. 277 і 292 в такій редакції:

Стаття 277. Умисне пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

1. Умисне пошкодження або руйнування, а також інші дії, які привели в непридатний для експлуатації стан шляхи сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, технологічно пов'язаних з ними засобів зв'язку чи сигналізації, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей, -караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені загальнонебезпечним способом або якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 292. Умисне пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

1. Умисне пошкодження або руйнування, а також інші дії, які привели в непридатний для експлуатації стан магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело або могло призвести до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або створило небезпеку для життя людей, -карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені загальнонебезпечним способом або якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, або завдали великої матеріальної шкоди, -караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

4) в ч. 2 ст. 22 КК слова і цифри «умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частина друга та третя статті 399)» замінити на слова і цифри «умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частина друга та третя статей 261¹, 399)».

5) у примітці до ст. 185 КК: в п. 3 після слів: «У статтях 185-191» доповнити: «261¹, 261², 277 і 292»; в п. 4 після слів: «У статях 185-187, 189-191» доповнити: «261¹, 261², 277 і 292».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Дячкін О. П. Кримінальна відповідальність за посягання на електричні мережі, кабельні лінії зв'язку та їх обладнання : монографія / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В. П. Ємельянова / О. П. Дячкін. -- Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2007. -- 116 с.

2. Дячкин А. П. Об объектах преступлений, предусмотренных статьей 188 Уголовного кодекса Украины / А. П. Дячкин // Право і безпека. -- 2002. -- № 2. -- С. 31--36.

3. Дячкін О. П. Встановлення об'єктивної сторони злочинів за статтею 188 КК України та інших злочинів проти власності / О. П. Дячкін // Право і безпека. -- 2002. -- № 4. -- С. 59--62.

4. Дячкін О. П. Кваліфікація корисливих посягань на лінії електричних мереж та кабельних ліній зв'язку за Кримінальним кодексом України / О. П. Дячкін // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. -- 2003. -- № 146/147. -- С. 34--37.

5. Дячкін О. П. Встановлення об'єкта і предмета злочину за ст. 188 КК України / О. П. Дячкін // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ : збірник. -- 2003. -- Вип. 1. -- С. 164--173.

6. Дячкін О. П. Відповідальність за посягання на електричні мережі та кабельні лінії зв'язку згідно з Кримінальним кодексом України: питання вдосконалення кримінального законодавства / О. П. Дячкін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : науково-практичний журнал. -- Вип. 16. -- К., 2007. -- С. 165--171.

7. Дячкін О. П. Шляхи підвищення ефективності кримінального законодавства щодо відповідальності за посягання на електричні мережі, кабельні лінії зв'язку та їх обладнання / О. П. Дячкін // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні : матер. наук. конф. 15 травня 2008 р. -- Х.: Право, 2008. -- С. 79--81.

8. Дячкін О. П. Об'єктивна сторона кваліфікованого заволодіння чужим майном за ст. 188 Кримінального кодексу України / О. П. Дячкін // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : збірник наукових праць. -- 2003. -- № 2. -- С. 233--239.

9. Дячкін О. П. Визначення суб'єкта злочину, передбаченого статтею 188 КК України / О. П. Дячкін // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України : науково-теоретичний журнал. -- 2004. -- Вип. 3. -- С. 106--111.

10. Дячкін О. П. Проблеми кримінально-правової охорони електричних мереж, кабельних ліній зв'язку як інструменту конституційної гарантії безпеки людини / О. П. Дячкін // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (24 квітня 2008 р., Криворізький факультет Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ). -- Дніпропетровськ, 2008. -- С. 100-102.

Анотації

Дячкін О.П. Кримінально-правова охорона об'єктів електроенергетики та зв'язку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2009.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням питань кримінально-правової охорони сфер життєзабезпечення в частині функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку. З'ясовано історичні витоки і генезис кримінально-правових норм, спрямованих на охорону об'єктів електроенергетики та зв'язку в Україні, здійснено їх кримінально-правовий та порівняльно-правовий аналіз з відповідними нормами кримінального законодавства інших країн. Висунуто нові концептуальні положення, висновки, пропозиції, основними з яких є: 1) багатооб'єктність досліджуваних злочинів, визнання їх основним безпосереднім об'єктом безпеку функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку як складову частину громадської безпеки; 2) необхідність встановлення в різних нормах відповідальності як за умисні, так і за необережні злочини проти безпеки функціонування об'єктів електроенергетики та зв'язку; 3) уніфікація диспозицій досліджуваних статей в частині встановлення для всіх складів злочинів таких діянь, як «руйнування», «пошкодження» та «інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан», а також їх кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак, санкцій; 4) необхідність включення до Розділу ІХ КК України в запропонованій редакції ст. ст. 261¹ і 261², виключення з КК України ст.ст. 194¹ і 360, а також внесення змін до редакцій ст.ст. 277 і 292 КК.

...