Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб’єкта злочину
Процес становлення законодавства, яке регламентує кримінально-правову охорону правосуддя в Україні. Кримінально-правовий аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями) як спеціальним суб’єктом злочину.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.08.2015 |
| Размер файла | 35,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
УДК 343.36
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину
Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Дідик Сергій Євгенович
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України КОСТЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор НАВРОЦЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, Львівський державний університет внутрішніх справ, декан юридичного факультету;
кандидат юридичних наук, доцент ТРОСТЮК ЗОЯ АПОЛЛІНАРІЇВНА, Київський університет права НАН України, завідувач кафедрою кримінального права та процесу.
Захист дисертації відбудеться "16" березня 2009 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розісланий « 12 » лютого 2009 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат юридичних наук О.О. Кваша
правосуддя злочин кримінальний
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Право на справедливе та незалежне правосуддя є одним з найцінніших надбань суспільства. Громадська довіра й повага до судової влади - це гарантія ефективної роботи судової системи. Члени суспільства розглядають поведінку суддів як невід'ємну складову довіри до судів, а відтак і держави загалом. Наявність такої довіри передбачає існування певних засобів, що забезпечують відповідальність суддів, які не виправдовують такої довіри і перетворюються на інструмент свавілля. Одним із таких засобів є кримінально-правова охорона правосуддя, при здійсненні якої потрібно дотримуватися принципу незалежності суддів з метою захисту їх від необґрунтованого кримінально-правового переслідування.
Вимоги належної роботи суддів по здійсненню правосуддя закріплені як на національному, так і на міжнародному рівнях. Загальна декларація прав людини 1948 року (ст. 10), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (ст. 14 (1)), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 6) гарантують право кожної особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним, компетентним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Зазначені положення міжнародно-правових документів відображені в Конституції і законах України та охороняються нормами Кримінального кодексу України.
Відповідно до Основного Закону правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні (ст. 127). Вчинення суддею (суддями) злочинів проти правосуддя становить підвищену суспільну небезпеку саме тим, що посягає на саму сутність правосуддя. Тому дослідження проблематики кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних посягань «представників Феміди» в умовах побудови демократичної держави є вельми необхідним.
Питання кримінально-правової охорони правосуддя розглядалися у працях Ю.В. Александрова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, І.С. Власова, П.А. Вороб'я, А.В. Галахової, Л.Д. Гаухмана, В.О. Глушкова, М.С. Голоднюка, О.О. Кваші, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, Я.М. Кульберга, О.М. Литвака, Л.В. Лобанової, А.А. Музики, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Ш.С. Рашковської, О.Я. Свєтлова, В.В. Сташиса, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, З.А. Тростюк, І.М. Тяжкової, В.І. Тютюгіна, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, В.Д. Філімонова, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка та інших вчених. Водночас, незважаючи на велику кількість напрацювань вітчизняних та зарубіжних науковців з питань кримінально-правової охорони правосуддя, комплексного дослідження злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями), не було зроблено.
Прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний кодекс України запровадив у правовий вжиток ряд нововведень, у тому числі таких, що стосуються кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних посягань суддів. Використання понять та термінів інших галузей права при формулюванні диспозицій статей та існуючий процес судової реформи зумовлюють труднощі при кваліфікації цих злочинів, а відповідно й відсутність реальної практики застосування цих норм. За даними Генеральної прокуратури України, соціально-економічні умови розвитку українського суспільства останнім часом зумовили зростання кількості таких злочинів. Так, якщо у 2006 році було порушено 4 кримінальні справи за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК України), то у 2007 році - вже 16, що в чотири рази більше, ніж за попередній рік. Із 20 кримінальних справ цієї категорії, які впродовж 2006-2007 років перебували у провадженні слідчих органів прокуратури, до суду направлено лише 3, і при цьому жодну судом не розглянуто. Водночас у 11 кримінальних справах постанови про їх порушення скасовані судами з одночасною відмовою у порушенні кримінальної справи. За перші дев'ять місяців 2008 року органами прокуратури стосовно суддів порушено 34 кримінальні справи, із яких 19 справ - за ст. 375 КК України, 6 - за ст. 368 КК України, 8 - за статтями 364, 366 КК України, 1 - за ст. 367 КК України.
З огляду на все вищенаведене необхідність дослідження кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь суддів є актуальною. Обраний напрям дисертаційного дослідження є важливим для покращення нормативного регулювання охорони правосуддя в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за темою «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» № РК 0106U004753 (ІІ кв. 2006 р. - ІV кв. 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення змісту ознак злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями) як спеціальним суб'єктом злочину, виявлення прогалин і недоліків в законодавстві України про кримінальну відповідальність у частині охорони правосуддя від злочинних посягань суддів та розробка пропозицій щодо їх усунення.
Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі завдання:
- визначити сутність правосуддя як правового явища й об'єкта кримінально-правової охорони за чинним Кримінальним кодексом України;
- дослідити процес становлення законодавства, яке регламентує кримінально-правову охорону правосуддя в Україні, та виокремити соціально-економічні та духовно-ідеологічні фактори, що сприяли або перешкоджали його розвитку;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз норм, що передбачають охорону правосуддя від незаконних посягань суддів за чинним національним та зарубіжним законодавством про кримінальну відповідальність;
- визначити поняття судді як спеціального суб'єкта злочинів проти правосуддя та ступінь суспільної небезпечності вчинюваних ним злочинів;
- здійснити кримінально-правовий аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями) як спеціальним суб'єктом злочину;
- на підставі проведеного дослідження підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення норм Кримінального кодексу України, визначити найбільш ефективні шляхи подолання недоліків і прогалин законодавства у цій сфері.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини в сфері кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних посягань судді (суддів) як спеціального суб'єкта злочину.
Предметом дослідження є норми Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність судді (суддів) за вчинення злочинів проти правосуддя (статті 374, 375, 380, 381, 387, 397 КК України); норми кримінального законодавства зарубіжних держав, ряд міжнародних та вітчизняних правових актів, положення яких забезпечують охорону правосуддя.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дисертаційного дослідження з урахуванням специфіки предмета й об'єкта дослідження були використані такі методи, як:
- історичний - для аналізу процесів становлення та розвитку законодавства у сфері кримінально-правової охорони правосуддя в Україні;
- порівняльно-правовий - для формально-правового аналізу співвідношення законодавчої регламентації кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних посягань судді (суддів) нормами кримінальних кодексів Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Грузія, Королівства Данія, Королівства Іспанія, Киргизької Республіки, КНР, Латвійської Республіки, Королівства Нідерланди, ФРН, Королівства Норвегія, РФ, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Французької Республіки, Японії;
- догматичний (формально-юридичний). Цей метод заснований на застосуванні правил формальної логіки при аналізі юридичної конструкції складів злочинів, передбачених статтями 374, 375, 380, 381, 387, 397 КК України, а також норм законів України «Про судоустрій України», «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про третейські суди» та інших норм національного законодавства та міжнародно-правових актів, що регламентують охорону правосуддя;
- системного аналізу - для характеристики елементів і ознак складів злочину, передбачених статтями 374, 375, 380, 381, 387, 397 КК України;
- статистичного аналізу - для встановлення та аналізу даних про злочини, що вчинялися суддею як спеціальним суб'єктом злочину, за 2003-2008 роки.
У дисертаційному дослідженні було вивчено та проаналізовано практику Апеляційного суду м. Києва за 2003-2008 роки, вибірково - практику судів України за Єдиним державним реєстром судових рішень України, узагальнені дані практики діяльності органів прокуратури України та дані Державної судової адміністрації України за 2003-2008 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді (суддів) як спеціального суб'єкта злочину. До положень, що мають наукову новизну, належать такі, зокрема, уперше:
- сформульовано визначення поняття «суддя як спеціальний суб'єкт злочину» - це фізична осудна особа, наділена відповідно до Конституції України повноваженням здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки в Конституційному Суді України та на професійній основі в судах загальної юрисдикції, яка, користуючись службовим становищем, вчинила злочин, передбачений КК України;
- аргументується доцільність встановлення кримінальної відповідальності третейського судді (суддів) за прийняття завідомо незаконного рішення, якщо ним спричинено тяжкі наслідки. Обґрунтовується суспільна небезпечність такого діяння третейського судді (суддів) та неможливість кваліфікації за ст. 375 КК України чи іншим злочином проти правосуддя, чи злочином у сфері службової діяльності;
- зроблено висновок, що відповідальність за частиною другою ст. 375 КК України повинна наставати за постановлення завідомо неправосудного акта, якщо він спричинив тяжкі наслідки або був вчинений з корисливих мотивів чи з інших особистих інтересів, незалежно від того, чи вирішується таким актом справа по суті чи ні. Така властивість завідомо неправосудного акта, як вирішення справи по суті повинна застосовуватися при кваліфікації лише за частиною першою ст. 375 КК України;
удосконалено:
- концепцію, що родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України, є охоронюваний кримінальним законом порядок відносин між людьми в суспільстві, що забезпечує нормальну діяльність судів, органів та осіб, що сприяють законному здійсненню правосуддя. У зв'язку з цим обґрунтовується необхідність перейменування розділу ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України на «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню»;
набули подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності законодавчої регламентації кваліфікованого складу злочину у ст. 375 КК України, який полягає у постановленні суддею (суддями) чи народними засідателями неправосудного рішення, пов'язаного із засудженням завідомо невинної особи за злочин невеликої або середньої тяжкості та особливо кваліфікованого складу злочину, який полягає у постановленні суддею (суддями) чи народними засідателями неправосудного рішення, пов'язаного із засудженням завідомо невинної особи за тяжкий або особливо тяжкий злочин, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах;
- положення щодо встановлення відповідальності судді через помилку. Доведено необхідність доповнення КК України нормою, яка передбачала б відповідальність судді (суддів) за постановлення через недбалість неправосудного рішення, яким вирішується справа по суті, якщо ним спричинено тяжкі наслідки;
- аргументація щодо вдосконалення ст. 371 КК України шляхом виключення із частини другої цієї статті вказівки на діяння, що полягає у завідомо незаконному арешті, оскільки завідомо незаконний арешт (взяття під варту) може бути здійснений лише суддею шляхом постановлення завідомо неправосудного рішення, а такі незаконні дії судді повністю охоплюються диспозицією ст. 375 КК України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». Також визначено необхідність внесення відповідних змін у назву ст. 371 КК України;
- висновок, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 375 КК України, є не лише суддя (судді), а й народні засідателі, зокрема, тому, що відповідно до законодавства народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами суддів. Також обґрунтовується, що предметом цього злочину може бути висновок, який дає Конституційний Суд України. З огляду на це пропонується внести відповідні зміни до назви та диспозиції ст. 375 КК України.
- положення, що злочинному діянню, яке полягає в одержанні хабара суддею чи народним засідателем, притаманний підвищений ступінь суспільної небезпечності порівняно із злочинами у сфері службової діяльності. З огляду на це та зважаючи на зарубіжний досвід, пропонується передбачити відповідальність за такий злочин окремою статтею, а саме «Одержання хабара суддею чи народним засідателем» із обов'язковою диференціацією покарання залежно від діяння, яке вчиняється за хабар.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані: у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні законодавства України, спрямованого на кримінально-правову охорону правосуддя; у практичній діяльності суддів, органів прокуратури та внутрішніх справ як рекомендації щодо кваліфікації злочинів проти правосуддя; у науково-дослідницькій діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем кримінально-правової охорони правосуддя; у навчальному процесі при викладанні курсу «Кримінальне право України»; при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів законодавства про кримінальну відповідальність, підручників, навчальних і методичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на чотирьох науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «П'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); ХІІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.); міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми держави та системи права України в умовах світової глобалізації» (м. Київ, 15 березня 2007 р.); міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання» (м. Київ, 25-26 квітня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в чотирьох статтях у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок, в тому числі 20 сторінок списку використаних джерел, який складається зі 221 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається стан її наукової розробленості, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами і планами, визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, сформульовано положення і висновки, які становлять наукову новизну дисертації, визначається практичне значення одержаних результатів дослідження, апробація результатів дисертації та її структура.
Перший розділ «Кримінально-правова охорона правосуддя в Україні (загальна характеристика)» присвячений з'ясуванню особливостей об'єкта злочинів, відповідальність за які передбачена у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України.
На підставі аналізу підходів щодо визначення поняття «правосуддя» встановлено, що визначення правосуддя має ґрунтуватись на Конституції України і повинно визначатись у всіх галузях права в одному значенні, зокрема, як система правових відносин, норм, ідей, поглядів, які реалізуються в процесуальних формах правозастосовної діяльності суду з розгляду і вирішення в установленому законом порядку конституційних, кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ з метою досягнення справедливості, охорони прав та свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.
Аналіз різних доктрин щодо визначення об'єкта злочину, дозволив автору обґрунтувати прийнятність позиції вчених, які об'єкт злочину визначають як охоронюваний кримінальним законом порядок відносин між людьми, що виникають у суспільстві з приводу матеріальних і нематеріальних предметів.
На підставі аналізу юридичної літератури та норм, що містяться у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України, встановлено, що у розділі поставлений під кримінально-правову охорону не лише порядок здійснення правосуддя, а також і порядок діяльності органів та осіб, що сприяють здійсненню правосуддя. Робиться висновок, що буде логічним розділ ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України назвати «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню». Обґрунтовується, що таке формулювання назви вказаного розділу дасть змогу уникнути суперечностей щодо двозначного розуміння поняття «правосуддя».
З урахуванням викладеного пропонується родовий об'єкт злочинів, відповідальність за які передбачена у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України, визначати як охоронюваний кримінальним законом порядок відносин між людьми в суспільстві, що забезпечує нормальну діяльність судів, органів та осіб, що сприяють законному здійсненню правосуддя. Відповідно злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню, потрібно визначати як кримінально карані посягання, які спричиняють шкоду встановленому законодавством порядку відносин між людьми в суспільстві, що забезпечує нормальну діяльність судів, а також порядку діяльності, що сприяє законному здійсненню правосуддя.
Другий розділ «Злочини проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями): історична та порівняльно-правова характеристика законодавства про кримінальну відповідальність» складається з двох підрозділів, у яких досліджено становлення та розвиток кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину та аналізується така охорона за кримінальними кодексами зарубіжних країн.
У підрозділі 2.1 «Становлення та розвиток законодавства щодо кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями)» досліджено еволюцію кримінально-правової охорони правосуддя в Україні з часів Київської Русі до сучасності.
Проведений аналіз праць попередників, законодавчих норм, які існували в Україні дав можливість визначитися з рядом питань щодо кримінально-правової охорони правосуддя в Укрїні. Зокрема, з'ясовано, що становлення в Україні норм законодавства про кримінальну відповідальність, які передбачали відповідальність суддів, було складним і суперечливим. Це зумовлено рядом обставин: нестабільністю суспільних відносин, перебуванням українських земель під впливом різних держав, нерівномірним розвитком національної системи законодавства, швидкими змінами соціального життя.
На думку автора, слід розрізняти такі етапи становлення та розвитку законодавства, що регламентувало кримінально-правову охорону правосуддя від незаконних діянь судді (суддів) в Україні:
Перший етап (ХVІ - початок ХІХ ст.) - зародження кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді (суддів) в Україні.
У правових джерелах цього періоду відображається зародження відповідальності суддів за злочини проти правосуддя. Встановлено, що у гетьманських інструкціях і ордерах набули розвитку норми Литовських статутів, що містили вказівки на здійснення справедливого правосуддя без хабарництва і відповідно закону. Правові пам'ятки гетьманської доби ХVІІ - ХVІІІ ст. уперше передбачають відповідальність суддів за злочини проти правосуддя.
Другий етап (початок ХІХ - початок ХХ ст.) - становлення кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді (суддів).
Аналіз правових норм цього часу свідчить, що в них здійснюється детальна регламентація відповідальності суддів за злочини проти правосуддя. Прикладом є Уложення про покарання кримінальне і виправне 1845 року із наступними змінами, яке у п'яти статтях встановлювало відповідальність суддів за вчинення злочинів проти правосуддя.
Потрібно зазначити, що дані норми були розроблені законодавцем того часу досить детально і деякі з них актуальні й у теперішній час, зокрема, норми, що передбачали відповідальність суддів за необережні злочини.
Третій етап (початок ХХ ст. - до цього часу) - сучасний етап кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді (суддів).
Уперше злочини проти правосуддя у КК УРСР 1960 року були об'єднані у межах однієї глави. Такі тенденції були сприйняті Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 року, у якому відповідальність за вчинення цих злочинів регламентується у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» .
У підрозділі 2.2 «Відповідальність судді (суддів) за кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн» досліджується рівень охорони правосуддя від незаконних посягань судді (суддів) за кримінальними кодексами зарубіжних країн.
Автор аналізує кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність судді (суддів) за злочини проти правосуддя, у сімнадцяти зарубіжних країнах. Зокрема, в даному підрозділі аналізуються норми кримінальних кодексів зарубіжних країн, які визначають покарання за незаконні діяння судді (суддів) у сфері правосуддя. Здійснюється порівняння вказаних норм із відповідними нормами чинного Кримінального кодексу України, у процесі якого виявляються надбання та недоліки вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність та пропонуються шляхи його вдосконалення.
На підставі проведеного у цьому підрозділі дослідження встановлено, що відповідальність судді (суддів) за злочини проти правосуддя передбачена у кожному із розглянутих зарубіжних кримінальних кодексів. У більшості кодексів відповідальність суддів за злочини проти правосуддя регламентується у межах одного розділу (наприклад: у КК Іспанії, КК Китайської Народної Республіки, КК Латвійської Республіки та ін.).
Проведений аналіз дає можливість зробити висновки, на основі яких пропонується розробити деякі рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність України. Так, варто розглянути питання про обґрунтованість встановлення кримінальної відповідальності судді, використовуючи приклад КК Іспанії, КК Федеративної Республіки Німеччина, КК Данії, якими передбачена відповідальність за винесення явно незаконного вироку або рішення з грубої необережності чи через невибачальне незнання. Обґрунтовується потреба запозичення такого досвіду для вдосконалення вітчизняного Кримінального кодексу.
Досліджено, що законодавство про кримінальну відповідальність Федеративної Республіки Німеччина, Китайської Народної Республіки, Франції, Норвегії, Голландії, практика Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року, пропозиції, що зазначені в Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27 січня 1999 року, передбачають кримінальну відповідальність суддів за хабарництво. Встановлено, що КК Норвегії та КК Федеративної Республіки Німеччина регламентують відповідальність третейського судді, який при розгляді справи чи винесенні рішення по справі обходить закон на користь або шкоду однієї із сторін або якщо вчиняє такі дії таємно від іншої сторони за хабар. Така практика заслуговує уваги і повинна бути використана для подальшого вдосконалення вітчизняного Кримінального кодексу. Більшість досліджуваних кримінальних кодексів зарубіжних країн диференціюють відповідальність суддів в залежності від різних критеріїв, а саме: у КК Норвегії відповідальність посилюється, якщо неправосудним рішенням застосовано позбавлення волі понад 5 років; у КК Франції, КК Китайської Народної Республіки, КК Іспанії відповідальність суддів диференціюється в залежно від судового провадження (кримінального, цивільного, адміністративного), у якому було постановлено неправосудне рішення; у КК Голландії - якщо неправосудним рішенням засуджується завідомо невинна особа; як кваліфікуюча обставина у КК Латвійської Республіки виступає постановлення незаконного рішення, яким засуджується невинувата особа за тяжкий чи особливо тяжкий злочин; у КК Грузії, КК Азербайджанської Республіки, КК Киргизької Республіки, КК Російської Федерації посилюють кримінальну відповідальність, якщо незаконним вироком було призначене покарання у виді позбавлення волі. Такі тенденції повинні бути сприйняті й відображені у КК України.
Третій розділ «Кримінально-правова характеристика відповідальності судді (суддів) як спеціального суб'єкта злочину за чинним Кримінальним кодексом України» складається із чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття «суддя як спеціальний суб'єкт злочину», ознак злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею як спеціальним суб'єктом злочину, висвітленню проблем та аналізу практики притягнення судді (суддів) до кримінальної відповідальності.
У підрозділі 3.1 «Поняття судді як спеціального суб'єкта злочину» досліджуються питання кримінальної відповідальності професійних суддів, суддів Конституційного Суду України, народних засідателів, присяжних та третейських суддів.
На основі проведеного дослідження та аналізу ознак суб'єкта злочину, ознак спеціального суб'єкта злочину, особливого правового статусу судді зроблено висновок, що суддя як спеціальний суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, наділена відповідно до Конституції України повноваженням здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки в Конституційному Суді України та на професійній основі в судах загальної юрисдикції, яка, користуючись службовим становищем, вчинила злочин, передбачений КК України. Встановлено, що суддя є спеціальним суб'єктом злочинів проти правосуддя, відповідальність за які передбачена ст. 374 «Порушення права на захист», ст. 375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», ст. 380 «Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист», 381 «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист», частиною другою ст. 387 «Розголошення даних досудового слідства або дізнання» та частиною другою ст. 397 «Втручання в діяльність захисника чи представника особи» КК України.
Проводиться аналіз правового статусу народного засідателя та присяжного. Зроблено висновок, що народний засідатель є суб'єктом злочину, який передбачається ст. 375 КК України, зокрема, тому, що відповідно до законодавства народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами суддів, а отже повинні нести і рівну з ними відповідальність за постановлення неправосудного рішення.
Автор додатково обґрунтовує пропозиції науковців про потребу доповнення назви та диспозиції ст. 375 КК вказівкою на народних засідателів. Також зазначається, що про кримінальну відповідальність присяжного за вчинення злочинів проти правосуддя доречно буде говорити лише після законодавчої регламентації процесуальної діяльності суду присяжних.
На основі дослідження правового статусу третейських суддів та зважаючи, що третейський розгляд справи став сприятливим інструментом для незаконного відбирання чужого майна, беручи до уваги зарубіжний досвід, автор робить висновок про необхідність встановлення кримінальної відповідальності третейських суддів за прийняття завідомо незаконного рішення у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України.
Було вивчено питання притягнення до кримінальної відповідальності судді (суддів) за завідомо незаконний арешт. Обґрунтовано потребу відредагувати диспозицію частини другої статті 371 КК України, виключивши вказівку на завідомо незаконний арешт, оскільки відповідальність за такі незаконні діяння у повному обсязі охоплюється диспозицією ст. 375 КК України.
У підрозділі 3.2 «Об'єктивні ознаки злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями)» досліджуються ознаки об'єктивної сторони складів злочинів проти правосуддя, що передбачені статтями 374, 375, 380, 381, частиною другою ст. 387, частиною другою ст. 397 КК України.
Автор на підставі аналізу юридичної літератури і законодавства робить висновок, що досліджуваній групі злочинів властивий високий ступінь суспільної небезпечності, який зумовлений важливістю, значущістю об'єкта, на який посягають злочинні діяння, також це зумовлено суб'єктивними ознаками складу злочинів, оскільки суб'єктом цих злочинів є суддя (судді), тобто особа, яка відповідно до Конституції України є представником судової влади. Лише судді в Україні можуть здійснювати на професійній основі функцію правосуддя. А вчинення ними злочинів проти правосуддя з використанням наданих їм повноважень «представників Феміди» є ознакою підвищеного ступеня суспільної небезпечності.
Особлива увага приділена дослідженню об'єктивних ознак складу злочину, відповідальність за який передбачена ст. 375 КК України. Дослідивши ознаки цього складу злочину, встановлено, що до його предмета слід відносити завідомо неправосудні рішення і висновки Конституційного Суду України. У зв'язку з цим обґрунтовано, що у змісті диспозиції ст. 375 КК України поряд з вироком, рішенням, ухвалою і постановою потрібно передбачити висновок, який дають судді Конституційного Суду України.
Автор аргументує, що відповідальність за постановлення завідомо неправосудного судового акта настає не лише, якщо останній вирішує справу по суті, а й у випадках, коли він не вирішує справу по суті, але спричинив тяжкі наслідки або був вчинений з корисливих мотивів чи з інших особистих інтересів. Також наводиться обґрунтування, що судові акти можуть визнаватися неправосудними лише в судовому порядку і лише із підстав, визначених законодавством.
Доводиться, що у разі постановлення неправосудного вироку, яким засуджується завідомо невинна людина, значно підвищується ступінь суспільної небезпечності такого діяння. У зв'язку з цим пропонується частину другу ст. 375 КК України викласти, зазначивши ступінь тяжкості злочину, за який засуджується особа, а саме: «ті самі дії, пов'язані із засудженням завідомо невинної особи за злочин невеликої або середньої тяжкості». Частину третю ст. 375 КК, у свою чергу, пропонується конструювати, зазначивши серед особливо кваліфікуючих ознак «засудження завідомо невинної особи за тяжкі чи особливо тяжкі злочини», і викласти її так: «ті самі дії, пов'язані із засудженням завідомо невинної особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, або такі, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах».
Автором обґрунтовується, що хабарництво суддів порівняно із хабарництвом у сфері службової діяльності має специфіку, підвищений ступінь суспільної небезпечності. Пропонується передбачити відповідальність суддів та народних засідателів за хабарництво окремою статтею у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України з відображенням характеру діяння, яке суддя чи народні засідателі вчиняють за хабар, і відповідно диференційованим покаранням.
У підрозділі 3.3 «Суб'єктивні ознаки злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею (суддями)» досліджуються ознаки суб'єктивної сторони складів злочинів проти правосуддя, що передбачені статтями 374, 375, 380, 381, частиною другою ст. 387, частиною другою ст. 397 КК України.
На підставі дослідження обґрунтовується, що склади злочинів, які регламентуються в частині першій ст. 374, частині першій ст. 375, частині другій ст. 387, частині другій ст. 397 КК України є формальними та можуть вчинятись лише з прямим умислом. Вчинення дій, передбачених у диспозиції цих статей з необережності, виключає відповідальність. Мотиви вчинення цих діянь на кваліфікацію не впливають, але це не означає, що їх не потрібно встановлювати, оскільки саме встановлення мотивів може свідчити про прямий умисел судді і в свою чергу сприятиме відмежуванню його від необережності. Відмінною суб'єктивною стороною характеризуються склади злочинів, передбачені статтями 380, 381 КК України. За вчинення діянь, що передбачені в цих статтях, суддя може нести відповідальність як за умисної, так і за необережної форми вини.
Розглянута автором і проблема відповідальності суддів через судову помилку. Обґрунтовується, що під судовою помилкою слід розуміти неправильне усвідомлення суддею змісту правової норми чи хибне розуміння фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального законодавства або невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, в результаті чого ухвалюється судове рішення, неправосудність якого зафіксована в ухвалених пізніше рішеннях суду. Зважаючи на викладене, практику зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність, положення пояснювальної записки до Європейської хартії про Закон «Про статус суддів», 8-10 липня 1998 року, в якій зазначається, що судді не мають монополії на помилки при здійсненні правосуддя, автор пропонує доповнити КК України нормою, яка передбачала б відповідальність суддів за постановлення через недбалість неправосудного рішення, яким вирішується справа по суті та якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Запропонована відповідна редакція статті.
Підрозділ 3.4 «Проблеми та практика застосування кримінальної відповідальності щодо судді (суддів), що вчиняють злочини проти правосуддя» присвячений дослідженню кримінально-правового імунітету судді (суддів) та аналізу застосування до суддів кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти правосуддя.
Автор аналізує проблеми у сфері кримінально-правового переслідування суддів за вчинення злочинів проти правосуддя, зокрема, механізму притягнення суддів до кримінальної відповідальності та впливу на таке переслідування кримінально-правового імунітету. Обґрунтовується недосконалість механізму відсторонення обвинуваченого у вчиненні злочину судді від посади, оскільки рішення про відсторонення судді від посади, призначеного вперше, приймається Президентом України на підставі постанови Генерального прокурора України, а судді, обраного безстроково, - слідчим з санкції прокурора чи його заступника.
Також набуло подальшого обґрунтування положення, що для уникнення випадків необґрунтованого порушення кримінальної справи стосовно судді, питання про її порушення необхідно вирішувати лише після скасування судових рішень у встановленому законом порядку.
Проаналізовано практику застосування кримінальної відповідальності стосовно суддів за вчинення злочинів проти правосуддя. Узагальнення практики свідчить, що останнім часом відбувається зростання кількості випадків порушення кримінальних справ стосовно суддів за злочини проти правосуддя.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в підвищенні ефективності кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину. Сформульовані рекомендації, які можуть мати значення для розвитку вітчизняної кримінально-правової науки, законодавчої діяльності та правозастосовної практики. Ці рекомендації спрямовані на підвищення ефективності кримінально-правової охорони правосуддя.
Виділяються етапи становлення та розвитку кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину. На основі дослідження кримінальних кодексів зарубіжних країн визначено основні напрями вдосконалення чинного КК України у сфері охорони правосуддя. Запропоновано визначення родового об'єкта злочинів проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню, визначення судді як спеціального суб'єкта злочину. Внесено пропозицію про доповнення назви розділу ХVІІІ «Злочини проти правосуддя».
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність. Пропонується нова редакція ст. 375 КК, зокрема: «Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) або народними засідателями завідомо неправосудного вироку, рішення, висновку, ухвали або постанови
1. Постановлення суддею (суддями), народними засідателями завідомо неправосудного вироку, рішення, висновку, ухвали або постанови, - карається…
2. Ті самі дії, пов'язані із засудженням завідомо невинної особи за злочин невеликої або середньої тяжкості, - караються …
3. Ті самі дії, пов'язані із засудженням завідомо невинної особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, - караються…».
Наводяться редакції статей, якими пропонується доповнити розділ ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» КК України, а саме:
1) «Стаття 3751. Постановлення суддею (суддями) через недбалість неправосудного рішення
Постановлення суддею (суддями) через недбалість неправосудного рішення, яким вирішується справа по суті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається …»;
2) «Стаття 3752. Одержання хабара суддею чи народним засідателем
1. Одержання суддею чи народним засідателем в будь-якому вигляді хабара за постановлення вироку, рішення, висновку, ухвали чи постанови, - карається …
2. Ті самі дії, вчинені з метою засудженням завідомо невинної особи за злочин невеликої або середньої тяжкості, - карається …
3. Ті самі дії, вчинені з метою засудження завідомо невинної особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, - карається…»;
3) «Стаття 3753. Прийняття третейським суддею (суддями) завідомо незаконного рішення
Прийняття третейським суддею (суддями) завідомо незаконного рішення, що спричинило тяжкі наслідки - карається…».
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Дідик С.Є. Судова помилка: кримінально-правовий аспект / С.Є. Дідик // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ: науково-теоретичний журнал. - Луганськ, 2007. - Вип. 2. - С. 129-139.
2. Дідик С.Є. Суб'єкти кримінальної відповідальності за постановлення неправосудного акту / С.Є. Дідик // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2007. - №2. - С. 158-164.
3. Дідик С.Є. Історія законодавства про кримінальну відповідальність суддів в Україні / С.Є. Дідик // Судова апеляція. - 2007. - № 1(16). - С. 59-69.
4. Дідик С.Є. Правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони / С.Є. Дідик // Правова держава. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 19. - С. 472-478.
5. Дідик С.Є. Деякі питання кримінальної відповідальності присяжних в Україні / С.Є. Дідик // Актуальні проблеми держави та системи права України в умовах світової глобалізації: зб. наук. праць за матеріалами Міжвузівської науково-практичної конф. молодих вчених, м. Київ, 15 березня 2007 р. / Ред. кол.: В.І. Курило, В.О. Шамрай та ін. - К.: Видавничий центр НАУ, 2007. - С. 177-179.
6. Дідик С.Є. Відповідальність суддів за кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн / С.Є. Дідик // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конф., м. Львів, 8-9 лютого 2007 р. - Львів: Юрид. факультет Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2007. - С. 595-596.
7. Дідик С.Є. Судова помилка: питання кримінально-правової оцінки / С.Є. Дідик // Молодь у юридичні науці: П'яті осінні юридичні читання: зб. тез Міжнародної наук. конф. молодих учених, м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 року, Ч. 5, Підтом 1. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2006. - С. 67-69.
8. Дідик С.Є. Деякі проблеми кримінальної відповідальності суддів / С.Є. Дідик // Треті юридичні читання: матеріали Міжнародної наук. конф., м. Київ, 25-26 квітня 2007 р., Т.2. - К.: Вид-во НПУ ім. Драгоманова, 2007. - С.116-119.
АНОТАЦІЯ
Дідик С.Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних проблем кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину. В роботі формулюються нові теоретичні положення, уточнюється зміст окремих понять, що мають значення для науки, практики, а також для удосконалення законодавства України. Виділено основні етапи становлення та розвитку кримінально-правової охорони правосуддя від незаконних діянь судді (суддів) в Україні. Проведено дослідження зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність, на основі якого було здійснено порівняння норм Кримінального кодексу України, які встановлюють відповідальність суддів за злочини проти правосуддя, із відповідними нормами кримінальних кодексів зарубіжних країн. Проаналізовано особливості конструкції та елементів складів злочинів проти правосуддя, що вчиняються суддею як спеціальним суб'єктом злочину.
Обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність та пропонуються нові редакції статей, які встановлюють відповідальність за злочини проти правосуддя.
Ключові слова: правосуддя, суддя, спеціальний суб'єкт злочину, народні засідателі, присяжні, третейський суддя, об'єкт злочину, судова помилка.
АННОТАЦИЯ
Дидык С.Е. Уголовно-правовая охрана правосудия от незаконных действий судьи как специального субъекта преступления. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2009.
Диссертация посвящена анализу уголовно-правовой охраны правосудия от незаконных действий судьи как специального субъекта преступления. В работе формулируются новые теоретические положения, уточняется содержание отдельных понятий, которые имеют значение для науки, практики, а также для усовершенствования законодательства Украины.
Выделено основные этапы становления и развития уголовно-правовой охраны правосудия от незаконных действий судьи в Украине. Анализируются уголовно-правовые нормы семнадцати зарубежных стран, которые предусматривают наказание за незаконные действия судьи (судьей) в сфере правосудия. Осуществляется сравнение указанных норм с соответствующими нормами действующего Уголовного кодекса Украины, вследствие чего, выявляются преимущества и недостатки отечественного законодательства об уголовной ответственности и предлагаются пути его усовершенствования.
Установлено, что в разделе ХVIII «Преступления против правосудия» УК Украины поставлен под уголовно-правовую охрану не только порядок осуществления правосудия, а также и порядок деятельности органов и лиц, которые содействуют осуществлению правосудия. Дополнительно обосновывается вывод, что будет правильнее раздел ХVIII «Преступления против правосудия» УК Украины назвать «Преступления против правосудия и порядка деятельности, которая содействует его осуществлению».
Предлагается родовой объект преступлений, ответственность за которые предусмотрена в разделе ХVIII «Преступления против правосудия» УК Украины, определить как охраняемый уголовным законом порядок отношений между людьми в обществе, что обеспечивает нормальную деятельность судьей, органов и лиц, которые содействуют законному осуществлению правосудия.
Определено, что судья как специальный субъект преступления - это физическое, вменяемое лицо, наделенное в соответствии с Конституцией Украины полномочиями осуществлять правосудие и исполнять свои обязанности в Конституционном Суде Украины и на профессиональной основе в судах общей юрисдикции, которое, используя служебное положение, совершило преступление, предусмотренное УК Украины. Установлено, что судья является специальным субъектом преступлений против правосудия, ответственность за которые предусмотрена статьями 374, 375, 380, 381, частью второй ст. 387 и частью второй ст. 397 УК Украины.
Проведен анализ правового статуса народного заседателя и присяжного. Сделан вывод, что народный заседатель является субъектом преступления, предусмотренного ст. 375 УК Украины.
Обосновывается необходимость законодательной регламентации квалифицированного состава преступления ст. 375 КК Украины, который заключается в постановлении судьей (судьями) или народными заседателями неправосудного решения, связанного с осуждением заведомо невинного лица за преступление небольшой или средней тяжести, а также особенно квалифицированного состава преступления, который заключается в постановлении судьей (судьями) или народными заседателями неправосудного решения, связанного с осуждением заведомо невинного лица за тяжкие или особенно тяжкие преступления, или такие, что повлекли тяжкие последствия, или совершенные из корыстных побуждений или других личных интересов.
По результатам исследования сформулированы предложения относительно совершенствования отечественного законодательства об уголовной ответственности в сфере уголовно-правовой охраны правосудия от незаконных деяний судьи как специального субъекта преступления. Предлагается новая редакция ст. 371 «Заведомо незаконные задержания, привод, арест или держание под стражей», ст. 374 «Нарушения права на защиту», ст. 375 «Постановление судьей (судьями) заведомо неправосудного приговора, решения, определения или постановления». Наводятся редакции статей «Получения взятки судьей или народным заседателем», «Принятие третейским судьей (судьями) заведомо незаконного решения», «Постановление судьей (судьями) через грубую небрежность неправосудного решения», которыми предлагается дополнить действующий УК Украины.
Ключевые слова: правосудие, судья, специальный субъект преступления, народные заседатели, присяжные, третейский судья, объект преступления, судебная ошибка.
ANNOTATION
S. Didyk Criminal and legal justice protection against illegitimate actions of a judge as a special perpetrator. - Manuscript.
Thesis for a Scientific Degree of the Candidate of Legal Sciences in Specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. The V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Science, - Kiev, 2009.
The thesis is dedicated to theoretical and practical problems of criminal and legal justice protection against illegitimate actions of a judge as a special perpetrator. The thesis contains the complex scientific research on the problems of criminal and legal theory and practice of the crimes against the justice done by judges. The dissertation defines new theoretical regulations, and anticipates the meanings of separate notions that are important for the science, practice, as well as for the improvement of current law of Ukraine. There were underlined the major stages of the introduction and development the criminal and legal justice protection against the illegitimate actions of a judge in Ukraine. There was done a research on foreign legislation for criminal responsibility at the basis of which there was compared the norms of criminal code of Ukraine establishing the responsibility of the judges for the crimes against the justice, with the correspondent norms of criminal codes of other countries. Apart from that there was analyzed of the particularities of constructions and elements of the crimes against the justice committed by a judge as a special perpetrator.
The thesis gives the argumentation of the proposition aimed to improve the current legislation for criminal responsibility and proposes new editions of a range of the articles dealing with the responsibility for the crimes against the justice.
...Подобные документы
Здійснення правосуддя виключно судами. Суд присяжних Англії. Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти. Основний зміст функції правосуддя складається в безпосередньому дослідженні доказів, представлених сторонами, і вирішенні справи.
контрольная работа [16,6 K], добавлен 12.09.2002Розробка теоретичних засад кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення правозастосовної практики. Аналіз об’єктивних ознак злочинів проти порядку одержання доказів.
диссертация [1,9 M], добавлен 23.03.2019Характеристика родового і видового об’єктів злочинів. Особливості основних, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів проти правосуддя, які пов’язані з обмеженням права особи на захист. Ознаки об’єкту та об’єктивної сторонни злочину.
автореферат [39,8 K], добавлен 23.03.2019Аналіз правил щодо кваліфікації суспільно небезпечного діяння з урахуванням віку суб’єкта складу злочину. Вік як обов’язкова ознака суб’єкта складу злочину. Знайомство з кримінально-правовим значенням віку суб’єкта складу злочину при кваліфікації.
статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017Правосуддя як особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ. Характеристика кримінально-процесуальних відносин, що виникають під час здійснення кримінально-процесуальних функцій.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 17.12.2014Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у пам’ятках кримінального права України та у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Підходи до розуміння об’єкта складу злочину в кримінально-правовій науці. Злочини, що посягають на моральність.
дипломная работа [195,9 K], добавлен 12.02.2013Сутність та принципи кримінально-правової політики, процес її розробки та реалізації в незалежній Україні. Реформування кримінального законодавства та системи кримінальної юстиції. Визначення кола злочинних діянь і оптимальних заходів впливу на винного.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 29.12.2013Знайомство з особливостями визнання юридичної особи суб’єктом злочину. Осудність як наступна обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Загальна характеристика злочинів, за які може наставати кримінальна відповідальність з 14 років: насильницькі, майнові.
дипломная работа [68,7 K], добавлен 27.11.2014Поняття та характеристика стадій вчинення умисного злочину. Кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст. 190 КК України. Кваліфікація шахрайства як злочину проти власності. Вплив корисливого мотиву на подальшу відповідальність винного.
курсовая работа [143,3 K], добавлен 08.09.2014Кваліфікація злочинів по елементах складу злочину. Зміст та елементи правотворчого процесу. Суб'єктивна сторона складу злочину. Правотворчість у сфері кримінального права. Роль конструктивних ознак складу злочину. Особливість процедури кваліфікації.
реферат [19,0 K], добавлен 06.11.2009Життя як одне з основних та невід’ємних прав людини. Злочини проти життя людини: загальна характеристика та види. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів проти життя. Досвід кримінально-правового регулювання позбавлення людини життя за її згодою.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 05.01.2014Історичні аспекти розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за злочини у сфері віросповідання. Поняття та види злочинів у сфері віросповідання, їх кримінально-правова характеристика та особливості, напрямки вивчення та значення.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 22.12.2012Дослідження й аналіз проблем сучасного етапу розвитку кримінально-правової науки. Визначення кримінально-правових заходів, що необхідно застосовувати до випадкових злочинців. Характеристика особливостей вчення про "небезпечний стан" у кримінології.
статья [24,3 K], добавлен 11.09.2017Історія і розвиток антинаркотичного законодавства в Україні. Кримінально-правова характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і їх аналогів. Аналіз складів злочинів, передбачених ст. 307 КК України.
курсовая работа [34,9 K], добавлен 13.06.2012Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочину. Кваліфікуючі ознаки, об'єктивні та суб'єктивні ознаки отримання хабара. Корупція як одна з форм зловживання владою, розмежування отримання хабара від суміжних складів злочинів, види покарання.
курсовая работа [60,3 K], добавлен 18.09.2010Історія розвитку кримінального законодавства у сфері здійснення правосуддя в Україні. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду, на встановлений законом порядок доказування.
дипломная работа [111,4 K], добавлен 25.04.2012Поняття і види конституційного правосуддя. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України та його суддів як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Форми звернення до Конституційного суду, правова природа та значення його актів.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 06.12.2010Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи. Характеристика об'єктивних та суб'єктивних ознак побоїв, мордування та катування. Видові ознаки злочину. Дослідження основних проблем вірної кваліфікації побоїв і мордувань.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 06.12.2014Тлумачення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя та їх правильне застосування. Дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак умисного вбивства, рекомендацій щодо удосконалення кримінальної відповідальності.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 06.11.2010Історично-правовий аспект виникнення та нормативного закріплення шахрайства у національному законодавстві. Дослідження об’єкту злочину і предмету злочинного посягання. Порівняльно-правова характеристика ознак шахрайства у законодавстві зарубіжних країн.
дипломная работа [123,2 K], добавлен 19.07.2016
