Державне регулювання розвитку лізингу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 354:336.71:334.716

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

25.00.02 - механізми державного управління

БЄЛОУСОВА Олена Станіславівна

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління.

Науковий консультант - доктор наук з державного управління, професор Бакуменко Валерій Данилович, Академія муніципального управління, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Пісьмаченко Людмила Миколаївна, Академія митної служби України, професор кафедри обліку і аудиту;

кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник Драган Іван Олександрович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 28 жовтня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 24 вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із розвитком ринкових відносин в Україні зростає значення лізингу в якості перспективного методу інвестування. Актуальність державного регулювання розвитку лізингової діяльності в Україні полягає, насамперед, у необхідності технічного переоснащення та оновлення основних фондів, запровадження нових результатів в межах НДДКР у процес виробництва, а також у потребі розширення матеріально-технічної бази у рамках програм розвитку малого, середнього та крупного бізнесу. Використання лізингу як методу залучення інвестицій в економіку України є особливо корисним в сучасних умовах дефіциту капітальних вкладень, відсутності необхідної державної підтримки, недостатнього обсягу прямих іноземних інвестицій, обмеженого доступу до довгострокових кредитних ресурсів. Таким чином, лізинг може стати дієвим чинником стимулювання притоку інвестицій в основний капітал та економічного зростання України.

Серед вітчизняних дослідників проблем державного регулювання лізингу в умовах перехідної економіки слід назвати Н.Внукову, А.Загороднього, О.Луб'яницького, Л.Мельника, В.Міщенка, А.Мокія, В.Пинзеника, Н.Слав'янську, Ю.Сосюрка, В.Трача, Т.Унковську, А.Фукса, Г.Холодного, Г.Черевка, Н.Шульгу та інших. У дослідження лізингового механізму інвестування вагомий внесок зробили такі автори, як П.Андерсон, В.Бакуменко, П.Біагі, Р.Вансіл, Н.Васільєв, В.Газман, Дж.Галлардо, Г.Галпер, Г.Гендерсон, І.Герчикова, М.Гордон, В.Горємикін, І.Драган, Е.Кабатова, Д.Лоуренс, Д.Майєс, Дж.Мартін, Р.Олсен, А.Офер, Л.Пісьмаченко, Л.Прилуцький, Е.Тодер, А.Форд, Л.Шал та інші.

Проте, на нашу думку, в опублікованих працях українських та зарубіжних вчених не знайшли достатньо повного висвітлення явища і проблеми, пов'язані із теоретичним обґрунтуванням механізмів державного регулювання лізингу як інструменту активізації інвестиційного процесу в умовах ринкових відносин. Мало дослідженою залишається проблема виявлення впливу лізингових операцій на макроекономічне становище країни. Актуальність дослідження цієї проблеми пов'язана із потребою обґрунтування доцільності запровадження заходів щодо подальшого розвитку лізингу в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Вклад автора полягає в удосконаленні механізмів державного регулювання розвитку лізингу в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні.

Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:

- проведено історичний аналіз на предмет діагностики світової економічної системи з точки зору впровадження лізингу, а також показано доцільність його розвитку та державного регулювання в Україні;

- виявлено передумови та особливості державного регулювання лізингу в Україні, а також виділено основні чинники, що гальмують його розвиток;

- визначено пріоритетні напрями використання лізингу в Україні;

- обґрунтовано доцільність створення умов розвитку лізингу в Україні, в тому числі законодавчих, та головні завдання у цьому напрямі;

- з'ясовано відмінності державного регулювання лізингової діяльності в ринкових умовах та виявлено причини, що обумовлюють його недосконалість;

- розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні.

Об'єкт дослідження - державне регулювання економічних процесів в Україні.

Предмет дослідження - державне регулювання розвитку лізингу в Україні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні сприятимуть економічному зростанню країни.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційної роботи стали загальноприйняті наукові методи фундаментальної, загальнонаукової і конкретно наукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів. Зокрема, дослідження соціально-економічної сутності, основних форм, видів і принципів лізингу здійснено за допомогою діалектичного, історичного, системного методів. У розробленні методологічних засад дослідження державного регулювання лізингової діяльності застосовано методи порівняння, аналізу і синтезу, індукції та дедукції. Методи екстраполяції, графічний, соціологічний застосовані у факторному аналізі, дослідженні соціально-психологічних аспектів розвитку лізингу, а також у прогнозуванні системи державного регулювання лізингу. Характеристика сучасного стану та виявлення основних тенденцій державного регулювання розвитку лізингу здійснено із використанням статистико-економічних методів: вибіркового спостереження, групування експертних оцінок, монографічного та інших.

Науковим підґрунтям слугували також основні положення економічної теорії, зокрема щодо інвестицій, капіталу, матеріально-технічної бази, ефективності виробництва, зайнятості, доходів населення тощо. Дослідження ґрунтувалось на ідеях міжнародних конвенцій із лізингу, нормативно-правових і господарських документах, розробках науково-дослідних установ та окремих учених. Джерельну базу становлять матеріали: Державного комітету статистики України; Національного банку України, Рахункової палати України, 3 Міністерства економіки України, Всеукраїнської асоціації лізингу „Укрлізинг”, вибіркових монографічних і соціологічних обстежень, наукові праці тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

уперше:

- комплексно визначено передумови державного регулювання лізингу як нової форми інвестування в сучасних умовах, серед яких: історичні (наявність традицій орендного підприємництва; можливість використання досвіду орендних відносин у період економічних реформ), економічні (необхідність розвитку ринкових відносин, у тому числі, через формування ефективних елементів ринкової інфраструктури; об'єктивна потреба в нових формах і джерелах кредитування та інвестування; зміни ситуації у збутовій політиці продукції), організаційно-технічні (наявність досвіду зовнішньоторгових орендних операцій; участь банківських установ в лізингових операціях; зацікавленість вітчизняних підприємців у фінансовій лізинговій діяльності), науково-дослідні (наявність наукових шкіл у сфері лізингу), соціальні (підвищення рівня життя), правові (створення основ законодавства про лізинг; встановлення пільг по лізинговим операціям), суспільно-політичні (державна політика, що поширюється у сфері лізингу);

удосконалено:

- систему державного регулювання лізингу на підставі включення таких підсистем, як: антимонопольна політика та контроль за операціями з лізингу, поліпшення організації лізингової діяльності та удосконалення мотиваційного механізму лізингу, що, на відміну від діючої, полягає в тому, що органи влади діють не шляхом прямого безпосереднього втручання в діяльність лізингових компаній, підприємств, а за допомогою ринкових важелів створюють відповідні умови для розвитку лізингу;

дістали подальшого розвитку:

- теоретико-історичні дослідження розвитку лізингу в світових економічних системах, що стало підставою для розроблення схеми, в якій циклічні стани системи державного регулювання чітко пов'язані з відповідними станами економічного розвитку, а саме: пожвавленням, зростанням, процвітанням та розвитком, стабільним процвітанням, деградацією, депресією та спадом;

- система принципів розроблення та реалізації законодавства України щодо регулювання лізингу шляхом поєднання таких з них, як: ефективність; рівноправність учасників кредитних відносин на фінансовому ринку; захист прав учасників лізингових угод; прозорість та відкритість; контрольованість; конкурентність;

- класифікація функцій державного регулювання лізингу шляхом уведення до базових інвестиційної функції, реалізація якої містить забезпечення та організацію взаємовигідних зв'язків для проходження інвестиційних та матеріальних потоків; 4

- комплексний підхід до створення належного інформаційного забезпечення державного регулювання лізингу шляхом: удосконалення статистичної звітності, формування інформаційного банку даних, пропаганди та розповсюдження інформації, надання дорадницьких, просвітницьких послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють основу для дослідження і практичного розв'язання проблем державного регулювання на основі застосування й удосконалення існуючого лізингового механізму за умов трансформації економіки, забезпечення сталого розвитку інвестиційної діяльності, забезпечення вимог СОТ та ЄС в Україні. Наукові розробки автора мають практичне значення та адресну спрямованість.

Практичні рекомендації щодо удосконалення державного регулювання розвитку лізингу в Україні використані Міністерством аграрної політики України при розробленні Концепції розвитку агропромислового комплексу України на період до 2015 року (довідка № 38-01/2-443 від 11.02.2009 р.).

Розробки щодо нормативно-правового регулювання лізингу у межах комплексного підходу реформування лізингової сфери на регіональному рівні використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку промислового комплексу Запорізької області на період до 2011 року (довідка № 1823/01-2 від 23.01.2009 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані у навчальному процесі Академії муніципального управління при розробленні програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки, теорії підприємництва (довідка № 601 від 27.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Апробація результатів дослідження. Результати досліджень пройшли обговорення та знайшли схвалення на науково-практичних конференціях: «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів» (м. Запоріжжя, 2005), «Актуальні проблеми економіки 2007» (м. Київ, 2007), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008), «Управління сьогодні та завтра» (м. Хмельницький, 2008), «Проблеми економіки й управління у промислових регіонах» (м. Запоріжжя, 2008), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008), «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 2009). Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 14-ти наукових працях, загальним обсягом 4,8 обл.-вид. арк., у тому числі в 5-ти статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 3-х статтях - в інших виданнях, 6 тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 5 198 сторінок, з яких: 24 рисунки займають 15 сторінок, 5 таблиць - 3 сторінки, 4 додатки - 6 сторінок, список використаних джерел з 224 найменувань - 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну сутність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні засади державного регулювання розвитку лізингу” - здійснено виклад теоретичних досліджень системи державного регулювання розвитку лізингу з використанням зарубіжної практики; удосконалено класифікацію функцій державного регулювання лізингу; обґрунтовано передумови державного регулювання лізингу як нової форми інвестування в сучасних умовах.

В існуючій економічній ситуації в Україні найбільш перспективним зовнішнім джерелом довгострокових інвестицій є лізинг. Лізинг, як інвестиційний інструмент має глибокі історичні корені, і також великий досвід застосування в різних економічних ситуаціях.

Історичний аналіз дозволяє зробити діагностику мирової економічної системи з точки зору використання лізингу у ній. Ми пропонуємо схему, в якій циклічні стани системи державного регулювання чітко пов'язані з відповідними станами економічного розвитку: пожвавленням, зростанням, процвітанням та розвитком, стабільним процвітанням, деградацією, депресією та спадом.

В українській правовій базі є декілька різних визначень лізингу. Господарський кодекс та визначає договір лізингу, або фінансової оренди: лізинг - це одна з форм надання майна у користування, яка, виходячи з властивих їй специфічних рис, має спеціальне правове регулювання.

Відповідно до Закону України “Про лізинг”, яке є більш детальним у своєму визначенні, лізинг є підприємницькою діяльністю, яка направлена на інвестування власних або залучених фінансових ресурсів і складається з надання лізингодавцем у користування на визначений термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або придбається їм за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови оплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

У західних країнах лізинг отримав черговий поштовх до розвитку у результаті науково - технічної революції, різкого підвищення економічної активності, бурно зростаючих інвестиційних потреб економіки, в силу об'єктивно створених значних темпів економічного зросту, які вже не могли бути задоволені за рахунок лише традиційних каналів фінансування економіки і технічного переобладнання виробництва. В умовах конкуренції, що більш загострилася, лізингові угоди стали одним з найважливіших додаткових каналів збуту виробленої продукції, дозволяючи виробникам добиватися значного розширення кола споживачів та завойовувати нові ринки збуту, випереджуючи при цьому конкурентів.

Визначено, що лізинг реалізується як на мікро -, так і на макрорівнях. Одна із зовнішніх функцій - регулююча - проявляється у процесі раціонування дефіцитних ресурсів у вигляді виробничих активів. Реалізація регулюючої функції полягає, по - перше, у стимулюванні інвестиційних процесів на макрорівні, по - друге, полегшує фінансування, знижує вхідні бар'єри на ринках, по - третє, сприяє модернізації та розвитку структури ринку. Реалізація функцій державного регулювання лізингу сприяє подоланню кризи та її наслідків, що дозволяє виділити синтетичну антикризову функцію, яка реалізується у забезпеченні процесу переозброєння виробництва. Проявом антикризової функції треба вважати можливість використання при лізингу різних форм взаєморозрахунків, що не наносять збитків економіці в цілому, наприклад, розрахунок за лізингове обладнання продукцією, виробленою на даному виробництві.

Пропонується введення до базових інвестиційної функції, реалізація якої містить у собі забезпечення та організацію взаємовигідних зв'язків для проходження інвестиційних та матеріальних потоків. Критерієм для визначення її базовою стало те, що усі основні суб'єкти лізингових відносин виступають у ролі інвесторів. Інвестиційна функція забезпечує дії фінансової, збутової, ресурсозберігаючої, відтворювальної, антикризової та виробничої функцій державного регулювання лізингу.

В цілому держава повинна виконувати такі функції щодо регулювання лізингової діяльності та лізингових відносин: антимонопольна, контролюючо-координаційна, організаційна та стимулююча, правова, (як основні), господарська, інформаційна та інші. Згідно з ними регулятори впливу поділяються на: економічні, соціальні, правові, адміністративні, інформаційні, політичні та інші. З урахуванням запропонованих функцій рівні регулюючого впливу держави на лізингову діяльність поділяються на: національний, регіональний (обласний), місцевий (районний, міський, сільський).

Слід зазначити, що державне регулювання в умовах ринкової економіки повинно докорінно відрізнятися від управління, що існувало при командно-адміністративній системі, об'єктами, суб'єктам, предметом, функціями та методами регулювання. Основна відмінність полягає в тому, що органи влади діють не шляхом прямого безпосереднього втручання в діяльність лізингових компаній, підприємств, а за допомогою ринкових важелів створюють відповідні умови для розвитку лізингу. Відповідно до цього система його регулювання повинна включати у себе такі підсистеми: антимонопольна політика та контроль за операціями з лізингу, поліпшення організації лізингової діяльності та удосконалення мотиваційного механізму лізингу.

При цьому дещо стихійний механізм ринкового саморегулювання переплітається з виваженим державним регулюючим впливом. Але роль держави повинна кардинально змінитися, а саме у бік відмови від жорсткого адміністративного регламентування, здійснення контролю, регулювання економіки, створення сприятливого економічного середовища, нормативно - правового поля для розвитку усіх форма власності і господарювання в аграрному секторі економу і лізинговому бізнесі.

На підставі проведених досліджень виділено наступні передумови державного регулювання лізингу як нової форми інвестування в сучасних умовах:

- історичні: наявність традицій орендного підприємництва; можливість використання досвіду орендних відносин в період економічних реформ;

- економічні: необхідність розвитку ринкових відносин, в тому числі, через формування ефективних елементів ринкової інфраструктури; об'єктивна потреба в нових формах і джерелах кредитування та інвестування; зміни ситуації у збутовій політиці продукції; потреба в більш раціональному розміщенні і використанні основних засобів виробництва; структурні зміни в сфері матеріального виробництва і послуг юридичним особам; наявність зацікавленості зарубіжних лізингових компаній до розширення зв'язків зі споживачами в Україні; можливість виходу українських товаровиробників з допомогою лізингу на ринки інших країн;

- організаційно-технічні: наявність досвіду зовнішньоторгових орендних операцій; участь банківських установ в лізингових операціях; зацікавленість вітчизняних підприємців в фінансовій лізинговій діяльності; проведення процесу реструктуризації великих підприємств з елементами лізингу; вдосконалення процесу створення спеціалізованих лізингових компаній; - науково-дослідні: відомість для спеціалістів лізингу як метода стимулювання розвитку виробничих сил; наявність зарубіжних наукових шкіл у сфері лізингу; зацікавленість в дослідженні проблем лізингу;

- соціальні: підвищення рівня життя через оновлення основних засобів; підвищення зайнятості через збільшення збуту продукції;

- правові: створення основ законодавства про лізинг; встановлення пільг по лізинговим операціям;

- суспільно-політичні: державна політика, що поширюється в області лізингу.

У другому розділі - “Аналіз механізмів державного регулювання розвитку лізингу в Україні” - досліджено особливості державного регулювання лізингу в реальному секторі економіки та пріоритетні напрями його використання в Україні; визначено головні чинники, що гальмують розвиток лізингу в Україні; встановлено недоліки та розроблено пропозиції удосконалення законодавчої бази щодо регулювання лізингу в Україні.

Упродовж останніх років лізингова індустрія в Україні продемонструвала значний потенціал свого розвитку: портфель лізингових угод виріс на 70%, а кількість зареєстрованих лізингових компаній, серед яких чимало іноземних, подвоїлася.

Для України, яка гостро відчуває потребу в оновленні основних фондів в усіх галузях економіки, необхідність розвитку ринку лізингових послуг, в тому числі, завдяки зарубіжним гравцям, є особливо актуальною. За експертними оцінками Україна потребує щонайменше 172 млрд. дол. США інвестицій в основні фонди з метою їх оновлення. Адже рівень зносу основних засобів в Україні нині становить у середньому 50%, а в сільському господарстві, промисловості, будівництві, водному і авіаційному транспорті, соціальній сфері 60% та більше відсотків (сюди входить як рухоме, так і нерухоме майно).

Зацікавленість зарубіжної лізингової спільноти в українському ринку лізингу носить знаковий характер. Адже крім конкурентних переваг регіону, які дають можливість компаніям досить швидко збільшувати обсяги бізнесу, Україна зробила ряд важливих кроків на законодавчому рівні, серед яких і минулорічна ратифікація Верховною Радою Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

До особливостей державного регулювання лізингу в реальному секторі економіки віднесені: в промисловості -- робляться лише перші кроки в розробленні законодавства щодо стимулювання розвитку лізингу; в агропромисловому комплексі -- на сьогодні прослідковується чітка тенденція розроблення лізингового законодавства саме в забезпеченні стимулювання розвитку лізингу в даній галузі економіки. До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні віднесено: високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс; видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат; виробництво товару народного споживання; незавершене виробництво; дрібний бізнес та ін.

Можна виділити такі головні чинники, що гальмують розвиток лізингу: зниження обсягів виробництва в усіх галузях економіки; зростання цін на виробничі матеріально-технічні ресурси; жорстка рестрикція грошово-кредитного забезпечення інвестицій; відсутність обґрунтованої податкової політики; нестабільність законодавства; повільні темпи здійснення приватизації; відсутність обґрунтованої амортизаційної політики та повноцінної індексації основних фондів. Тому для системи державного регулювання лізингу немає більш важливого напрямку як створення сприятливих умов для залучення вітчизняних інвестицій із різних джерел і активного стимулювання інвестування внутрішнього за рахунок власних коштів.

Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підтримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням коштів.

Нині чинний в Україні Закон “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР (далі - Закон про лізинг), який містить багато юридично некоректних формулювань, певною мірою обмежує життєздатність лізингу як підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування, і позбавляє його фінансових переваг. Натомість даний Закон не зазнавав дотепер змін (окрім прийнятої у 1999 р. поправки, що позбавляла резидентів від обов'язкової наявності ліцензій НБУ на здійснення валютних операцій при виконанні договорів міжнародного лізингу). На нашу думку новий Закону “Про лізинг” має вирішити низку питань.

По-перше, ліквідувати невідповідність поняття лізингу, наведеного в Законі про лізинг та Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, тим визначенням лізингу, які містяться в інших нормативно-правових актах, а також неадекватність визначення фінансового лізингу, поза як воно встановлює невиправдані обмеження на строки контрактів фінансового лізингу і обмежує свободу вибору лізингоотримувача по закінченні строку лізингу.

По-друге, потрібно визначити, хто є юридичним власником об'єкта лізингу. По-третє, необхідно позбавити суб'єктів лізингу від неточностей та неузгодженості законодавства.

У нашому законодавстві відсутній інститут сублізингу, тому існує вірогідність визнання такої операції незаконною. Це обмежує доступ до українського ринку нерезидентів; у тих же випадках, коли договори сублізингу укладаються, права та обов'язки сторін залишаються неврегульованими.

Лізингоотримувач за Законом про лізинг не має права захищати лізингове майно від третіх осіб, а також не має юридичних прав вимагати від постачальника лізингового майна виконання зобов'язань щодо якості, монтажу, обслуговування майна, що є невід'ємною складовою договору лізингу в усіх країнах.

В Україні можна визначити такі проблеми податкового законодавства в частині лізингових операцій: жорстка залежність строку договору лізингу від строку амортизації об'єкта лізингу; невизначеність строку закінчення договору фінансового лізингу; надмірне оподаткування лізингоотримувача ПДВ; надмірне оподаткування лізингоотримувача податком на репатріацію.

Після аналізу законодавства України, яке регулює лізингові операції, можна дійти висновку про необхідність прийняття Податкового кодексу, а також внесення змін до спеціального Закону про лізинг, який має виходити з визначення лізингу, наданого у Цивільному кодексі Україні від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Теоретично існує трактування лізингу як особливого виду оренди. Загалом цей погляд переважає у світі.

Перспективним є застосування договору міжнародного лізингу для обходу податкових законів. Звичайно, за умови, що обхід закону здійснюється у рамках законодавства про міжнародне приватне право, яке таку можливість передбачає.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку лізингу в Україні” - удосконалено законодавчу бази щодо регулювання лізингу в Україні; розроблено напрями створення належного інформаційного забезпечення державного регулювання лізингу; удосконалено систему державного регулювання лізингу в Україні.

Державне регулювання розвитку ринку лізингу в Україні має базуватися на наступних принципах: ефективність - максимальна реалізація можливостей ринку лізингу в оновленні основних засобів, впровадження найсучаснішої технології в економіку України для забезпечення конкурентноздатності та ефективності виробництва, для задоволення життєвих потреб населення; рівноправність учасників кредитних відносин на фінансовому ринку - забезпечення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монополії та дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку лізингу; захист прав учасників лізингових угод - створення необхідних умов (правових, соціальних, економічних) для реалізації прав та інтересів всіх учасників лізингових угод; прозорість та відкритість - забезпечення зацікавлених осіб достатньою та достовірною інформацією щодо лізингодавців; контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням на ринку лізингу; конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності лізингодавців, створення умов для здорової конкуренції у залученні ними фінансових ресурсів, недопущення монополізації окремих секторів ринку лізингу через можливість залучення окремими лізингодавцями безкоштовних (бюджетних) фінансових ресурсів.

Необхідне розроблення нового законопроекту, метою якого повинно бути суттєве розширення використання лізингу як інвестиційного механізму модернізації основних фондів через створення цілісної системи його правового регулювання. Досягнення цієї мети передбачає:

- удосконалення режиму оподаткування лізингових операцій, зокрема через внесення змін до Закону України “Про оподаткування податку на прибуток підприємств”, що дозволить: застосовувати прискорену амортизацію для переданих за договором фінансового лізингу основних засобів третьої групи; врегулювати питання віднесення на валові витрати платника податку платежів, пов'язаних із страхуванням майна, придбаного (переданого) за договором фінансового лізингу; корегувати визначення оподаткованого доходу нерезидента у межах процентів і комісій за договорами фінансового лізингу;

- Закону України “Про податок на додану вартість”, що дозволить: врегулювати оподаткування процентів та комісій за договорами фінансового лізингу; сплачувати податок на додану вартість, в тому числі за договорами міжнародного фінансового лізингу, по мірі нарахування або сплати лізингових платежів в частині компенсації частки вартості об'єкту фінансового лізингу, на протязі дії лізингового договору, а не в момент передачі об'єкту фінансового лізингу; зараховувати до податкового кредиту суми податку, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних засобів; удосконалення цивільно - правового регулювання лізингових операцій; скасування обмежень Господарського кодексу України, щодо інвестування в предмет лізингу грошових коштів лізингодавця, одержаних за банківськими та бюджетними кредитами, облігаційними позиками.

В Україні лізинг почав формуватися на початку 90-х років минулого століття. Проте і до нині в країні відсутня необхідна достовірна інформаційна база не тільки по кількісних, а й по якісних показниках, що характеризують вітчизняну лізингову діяльність. Державні статистичні органи не мають даних по обсягах лізингових послуг, кількості укладених, виконаних і невиконаних договорів, джерелах фінансування, вартості техніки і обладнання, переданого у лізинг тощо у розрізі видів економічної діяльності, суб'єктів господарювання та економіки в цілому. Це пояснюється, в свою чергу, недосконалістю, інформаційною обмеженістю звітності господарських структур.

Це значно ускладнює проведення наукових аналітичних досліджень з лізингу, вироблення і прийняття оперативних і зважених управлінських рішень, управління лізинговою діяльністю. Для створення належного інформаційного забезпечення державного регулювання лізингу необхідно здійснити комплекс заходів з таких напрямів: удосконалення статистичної звітності, формування інформаційного банку даних, пропаганда та розповсюдження інформації, надання дорадницьких, просвітницьких послуг.

Розглянемо їх послідовно і детальніше.

Удосконалення статистичної звітності з лізингової діяльності потребує, з одного боку, введення нових форм відповідної звітності для учасників лізингових відносин, з другого - розширення її змісту, а з третього боку - забезпечення єдиного науково-методологічного підходу, уніфікації термінології, облікових даних та показників відповідно до міжнародних стандартів. Перспективним і таким, що відповідає вимогам сьогодення, є створення, можливо, на базі крупної лізингової компанії, міжобласного лізингового центру, який, міг би розробляти та розповсюджувати різні методичні рекомендації, методики з лізингу, створення інформаційного банку даних. Останній має містити інформацію про попит підприємств, у тому числі аграрних на техніку та обладнання, її пропозицію і постачальників, лізингодавців та лізингоотримувачів, умови здійснення лізингових операцій тощо. Не менш важливим питанням є забезпечення доступності, якості інформації, насамперед, звітних даних. Ефективне застосування лізингового механізму та активізація лізингової діяльності потребують організації надання кваліфікованих порад, роз'яснень професійних дорадників, проведення відповідного навчання. Необхідно постійно проводити навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників лізингових компаній, потенційних і реальних клієнтів, постачальників техніки та обладнання з питань фінансування, бухгалтерського обліку, оподаткування, менеджменту, правових питань тощо.

На наш погляд, основними напрямами державного регулювання лізингової діяльності повинні бути: лібералізація сфери лізингової діяльності, забезпечення сприятливих умов для розвитку лізингових компаній різноманітних форм власності і господарювання, підтримка підприємців - вітчизняних товаровиробників, підприємств-виробників техніки та обладнання, розвиток інфраструктури ринку лізингових послуг.

Головним критерієм ринкового регулювання повинна виступати економічна ефективність, прибутковість лізингової діяльності як для лізингоодержувача, так і для лізингодавця.

Державі слід здійснювати антимонопольну діяльність і стосовно виробників техніки та обладнання. Доцільно контролювати ціни на техніку та обладнання, які передаються у лізинг, бо вони можуть перевищувати ринкові ціни. Доцільно також забезпечити державний контроль за якістю техніки, яка виробляється на вітчизняних заводах і особливо за тією, що призначена для передачі у лізинг.

Ефективним організаційним заходом державного регулювання лізингової діяльності є переклад фінансових ризиків з держави на лізингодавців. Це логічно та об'єктивно витікає із необхідності проведення антимонопольної політики, про яку говорилося вище, вимог функціонування господарських структур в умовах ринкового середовища, а також із складного фінансового стану лізингових компаній.

Слід створити атмосферу взаємного партнерства, довіри між владними структурами та лізинговими компаніями і підприємствами - лізингоодержувачами. Одночасно слід спрямовувати зусилля на підвищення відповідальності учасників лізингових угод до їх виконання. Для посилення порядку дотримання графіка виплат лізингових платежів варто інформувати про підприємства-боржники районні та обласні державні адміністрації, а також залучати їх до вирішення питання неплатежів.

Варто було б також встановити певну відповідальність місцевих і регіональних органів влади за своєчасність повернення отриманих адміністративними одиницями бюджетних коштів лізингового фонду, не зменшуючи при цьому вимоги до фінансової дисципліни, ефективності та цільового призначення використання лізингових фондів лізингодавців.

Заходами державної підтримки діяльності лізингових організацій можуть бути: формування та реалізація Національної і регіональних програм розвитку лізингової діяльності як складової програми соціально-економічного розвитку країни чи регіону; створення заставних фондів для забезпечення банківських інвестицій у лізинг з використанням державного майна; дольова участь державного капіталу у створенні інфраструктури лізингової діяльності в окремих цільових інвестиційно-лізингових проектах; фінансування із державного бюджету та надання державних гарантій з метою реалізації лізингових проектів; надання інвестиційних кредитів для реалізації лізингових проектів; надання банкам на іншим кредитним установам звільнення від сплати податку на прибуток, який отримують вони завдяки наданню кредитів суб'єктам лізингу, на строк не менше як на 3 роки для реалізації договору лізингу; надання у законодавчому порядку податкових та кредитних пільг лізинговим компаніям для створення сприятливих умов для їх діяльності; створення, розвиток, формування та удосконалення нормативно-правової бази, що забезпечує захист правових і майнових інтересів учасників лізингової діяльності; створення, розвиток, формування фонду державних гарантій по експорту при здійсненні міжнародного лізингу вітчизняних машин та обладнання.

ВИСНОВКИ

державний регулювання лізинг економічний

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання теоретико-методологічного обґрунтування та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму державного регулювання розвитку лізингу в Україні. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження такі.

1. Проведено історичний аналіз, який дозволив зробити діагностику світової економічної системи з точки зору використання лізингу у ній. У західних країнах лізинг отримав черговий поштовх до розвитку у результаті науково-технічної революції, різкого підвищення економічної активності, швидко зростаючих інвестиційних потреб економіки через об'єктивно створені значні темпи економічного зростання, які вже не могли бути задоволені за рахунок лише традиційних каналів фінансування економіки і технічного переобладнання виробництва. На підставі проведених досліджень розроблено схему, в якій виділяються циклічні стани системи державного регулювання, які чітко пов'язані з відповідними станами економічного розвитку: пожвавленням, зростанням, процвітанням та розвитком, стабільним процвітанням, деградацією, депресією та спадом.

В умовах вільної ринкової економіки України використання лізингу сприятиме подоланню кризи, основними наслідками якої є низький темп зростання виробництва валового національного продукту, відсутність вільних фінансових ресурсів загалом та нестача оборотних коштів для підтримання процесу виробництва. Водночас необхідно обгрунтувати державне регулювання лізингової діяльності в економіці України.

2. Виявлено передумови та особливості державного регулювання лізингу як нової форми інвестування. Серед передумов визначені: історичні (наявність традицій орендного підприємництва; можливість використання досвіду орендних відносин у період економічних реформ), економічні (необхідність розвитку ринкових відносин, в тому числі через формування ефективних елементів ринкової інфраструктури; об'єктивна потреба в нових формах і джерелах кредитування та інвестування; зміни ситуації у збутовій політиці продукції); організаційно-технічні (наявність досвіду зовнішньоторгових орендних операцій; участь банківських установ в лізингових операціях; зацікавленість вітчизняних підприємців у фінансовій лізинговій діяльності); науково-дослідні (наявність наукових шкіл у сфері лізингу); соціальні (підвищення рівня життя); правові (створення основ законодавства про лізинг; встановлення пільг по лізинговим операціям); суспільно-політичні (державна політика, що поширюється у сфері лізингу).

Особливостями державного регулювання лізингу в реальному секторі економіки є: розроблення законодавства щодо стимулювання розвитку лізингу в промисловості, в агропромисловому комплексі, де на сьогодні простежується чітка тенденція стимулювання лізингу.

3. Виділено головні чинники, що гальмують розвиток лізингу, а саме: зниження обсягів виробництва в усіх галузях економіки; зростання цін на виробничі матеріально-технічні ресурси; жорстка рестрикція грошово-кредитного забезпечення інвестицій; відсутність обґрунтованої податкової політики; нестабільність законодавства; повільні темпи здійснення приватизації; відсутність обґрунтованої амортизаційної політики та повноцінної індексації основних фондів. Тому для системи державного регулювання лізингу немає важливішого напряму як створення сприятливих умов для залучення вітчизняних інвестицій із різних джерел і активного стимулювання інвестування внутрішнього за рахунок власних коштів.

4. Визначено пріоритетні напрями використання лізингу в Україні, до яких належать: високотехнологічні наукоємні галузі: літако- і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс; видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат; виробництво товару народного споживання; незавершене виробництво; дрібний бізнес та ін.

Реалізація антикризової функції державного регулювання лізингу сприяє подоланню кризи та її наслідків, яка реалізується у забезпеченні процесу переозброєння виробництва. Пропонується ввести нову базову функцію державного регулювання лізингу - “інвестиційну”, яка містить у собі організацію взаємовигідних зв'язків для проходження інвестиційних та матеріальних потоків.

5. Обґрунтовано, що для України вкрай необхідне створення умов для розвитку лізингу як одного із найефективніших механізмів інвестування в оновлення основних засобів. Головними завданнями при цьому мають стати: удосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу, інтеграція національного законодавства у міжнародне; поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелю лізингових угод; створення умов для зростання фінансової стійкості лізингодавців, збільшення їх капіталізації, впровадження лізинговими компаніями сучасних систем ризик-менеджменту; розвиток інфраструктури ринку лізингу та активація її використання учасниками ринку.

Слід визначити такі проблеми податкового законодавства в частині лізингових операцій: жорстка залежність строку договору лізингу від строку амортизації об'єкта лізингу; невизначеність строку закінчення договору фінансового лізингу; надмірне оподаткування лізингоотримувача ПДВ і податком на репатріацію. При розробленні та реалізації пропозицій щодо регулювання лізингу необхідно виходити з наступної системи принципів: ефективність; рівноправність учасників кредитних відносин на фінансовому ринку; захист прав учасників лізингових угод; прозорість та відкритість; контрольованість; конкурентність.

6. З'ясовано, що державне регулювання лізингової діяльності в умовах ринкової економіки має докорінно відрізнятися від управління, що існувало при командно-адміністративній системі. Основна відмінність полягає в тому, що органи влади мають діяти не шляхом прямого безпосереднього втручання у діяльність лізингових компаній, підприємств, а за допомогою ринкових важелів, що створюють відповідні умови для розвитку лізингу. Так, основу системи його регулювання мають складати підсистеми: антимонопольної політики та контролю за операціями з лізингу, поліпшення організації лізингової діяльності, удосконалення мотиваційного механізму лізингу. При цьому стихійний механізм ринкового саморегулювання коригується виваженим державним регулюючим впливом.

7. Визначено, що в Україні недосконалість державного регулювання лізингу обумовлена інформаційною обмеженістю звітності не тільки за кількісними, а й за якісними показниками. Це значно ускладнює проведення наукових аналітичних досліджень із лізингу, вироблення і прийняття оперативних і зважених управлінських рішень, управління лізинговою діяльністю. Для створення належного інформаційного забезпечення державного регулювання лізингу необхідно здійснити комплекс заходів з таких напрямів: удосконалення статистичної звітності, формування інформаційного банку даних, пропаганда та розповсюдження інформації, надання дорадницьких, просвітницьких послуг.

8. На основі отриманих результатів дисертаційного дослідження запропоновано Верховній Раді України з метою удосконалення законодавчої бази: ліквідувати невідповідність поняття лізингу; визначити, хто є юридичним власником об'єкта лізингу; прийняти Податковий кодекс; внести зміни до Закону про лізинг, виходячи із Цивільного кодексу України.

Кабінету Міністрів України продовжити удосконалення цивільного та фінансового законодавства із питань лізингу, інтеграції національного законодавства у міжнародне.

Обласним державним адміністраціям, галузевим Міністерствам слід активізувати роботу зі створення при облдержадміністраціях регіональних лізингових компаній (фондів), із залученням коштів обласних бюджетів та інших джерел фінансування на придбання техніки, а також сприяти їх ефективному функціонуванню.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бєлоусова О.С. Вдосконалення законодавчого регулювання в напрямку підвищення ефективності лізингового інвестування промисловості / О.С. Бєлоусова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип.4(6). К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2008. - С. 149-158.

Бєлоусова О.С. Основні напрями координації державних та регіональних зусиль щодо лізингової інвестиційної сфери / О.С. Бєлоусова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип.3(5). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2008. - С. 121-130.

Бєлоусова О.С. Основні напрями державного регулювання й розвитку лізингового інвестування в Україні / О.С. Бєлоусова // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 4. - С. 18-23.

Бєлоусова О.С. Проблеми розвитку сучасного інвестиційного ринку України / О.С. Бєлоусова // Економіка та держава. - 2007. - № 7. - С. 12-15.

Бєлоусова О.С. Особливості лізингових відносин в умовах формування розвинутої економіки / О.С. Бєлоусова // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 24. - С. 29-32.

Бєлоусова О.С. Лізинг в Україні: шляхи удосконалення законодавчо-нормативної бази Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. № 2. - С. 9-14.

Бєлоусова О.С. Поняття організаційно-економічного механізму лізингу / О.С. Бєлоусова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 5. - С. 26-29.

Бєлоусова О.С. Ретроспектива та стан розвитку лізингу в країнах з розвинутою ринковою системою / О.С. Бєлоусова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - № 5. - С. 8-13.

Бєлоусова О.С. Функції держави щодо регулювання лізингової діяльності та лізингових відносин / О.С. Бєлоусова // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук. конф., 20 березня 2009 р.: тези допов.: у 3-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - Ч.2. - С.38-40.

Бєлоусова О.С. Застосування в Україні переспективних напрямів лізингових відносин зарубіжних країн / О.С. Бєлоусова // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: тези допов.: у 2 т. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - Т 1. - С. 103-104.

Бєлоусова О.С. Розвиток лізингового бізнесу в Україні / О.С. Бєлоусова // Управління сьогодні та завтра: міжнар. управл. форум, 15-16 травня, 2008 р.: Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2008. - № 3 (ІІ) спецвипуск. - С. 54-56.

Бєлоусова О.С. Початкова стадія формування лізингової індустрії в Україні / О.С. Бєлоусова // Проблеми економіки й управління у промислових регіонах: міжрег. наук.-практ. конф., 22-24 травня 2008 р.: тези допов. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2008. - С. 202-204.

Бєлоусова О.С. Розподіл ризиків між суб'єктами лізингових відносин / О.С. Бєлоусова // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: тези допов.: у 3-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.1. - С. 357-359.

Бєлоусова О.С. Стан та необхідність розвитку лізингу в Україні за умов становлення ринкової економіки / О.С. Бєлоусова // Дні науки: міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 жовтня 2005 р.: тези допов.: у 3 т. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2005. - Т.1. - С. 44-45.

АНОТАЦІЇ

Бєлоусова О.С. Державне регулювання розвитку лізингу в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні. Проведено історичний аналіз на предмет діагностики світової економічної системи з точки зору впровадження лізингу, а також показано доцільність його розвитку та державного регулювання в Україні. Виявлено передумови та особливості державного регулювання лізингу в Україні, а також виділено основні чинники, що гальмують його розвиток. Визначено пріоритетні напрями використання лізингу в Україні. Обгрунтовано доцільність створення умов розвитку лізингу в Україні, в тому числі законодавчих, та головні завдання у цьому напрямі. З'ясовано відмінності державного регулювання лізингової діяльності в ринкових умовах та виявлено причини, що обумовлюють його недосконалість. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в Україні.

Ключові слова: державне регулювання, законодавство, напрями використання, розвиток лізингу, система державного регулювання.

Белоусова Е.С. Государственное регулирование развития лизинга в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена теоретико-методологическому обоснованию и разработке практических рекомендаций относительно совершенствования системы государственного регулирования развития лизинга в Украине. Проведен исторический анализ, который позволил сделать диагностику мировой экономической системы с точки зрения использования лизинга в ней. Определено, что в западных странах лизинг получил толчок к развитию в итоге научно - технической революции, резкого повышения экономической активности, бурно растущих инвестиционных потребностей экономики в силу объективно созданных значительных темпов экономического роста. На основании проведенных исследований разработана схема, в которой выделяются циклические состояния системы государственного регулирования, которые четко связаны с соответствующими состояниями экономического развития: оживлением, ростом, процветанием и развитием, стабильным процветанием, деградацией, депрессией и спадом. В условиях свободной рыночной экономики Украины использование лизинга будет способствовать преодолению кризиса, основными последствиями которого является низкий темп роста производства валового национального продукта, отсутствие свободных финансовых ресурсов в целом.

...