Державна промислова політика в умовах розвитку інтеграційних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державна промислова політика в умовах розвитку інтеграційних відносин

Бондік В.А.

25.00.02 - механізми державного управління

Київ - 2009

Вступ

Актуальність теми. Промислова політика є одним із основних напрямів економічної діяльності держави, сутність якої складає система заходів, спрямованих на якісні й кількісні перетворення промислового сектора та пов'язаних з ним секторів. Реформування і модернізація галузей промисловості направлені на розвиток промислового комплексу країни, покликаного гарантувати національну безпеку; на створення таких видів виробництва, які сприяли б переходу промисловості в цілому на нову технологічну основу. Рішення такого роду задач можливе лише за умови нарощування промислового потенціалу і формування ефективно діючих промислових комплексів в умовах розвитку інтеграційних відносин. Саме ці цілі мають лежати в основі розробки державної промислової політики, орієнтованої на стратегічні пріоритети промислового розвитку і стимулювання галузей з мультиплікуючим ефектом зростання виробництва і зайнятості. Чинниками, що визначають необхідність ефективної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин, є: наявність проблем у виробничій сфері, рішення яких можливо в рамках науково обґрунтованої державної та регіональної промислової політики, постійний розвиток інтеграційних відносин у промисловості тощо.

Таким чином, актуальність теми дисертаційної роботи обґрунтована необхідністю формування адекватних механізмів державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин.

Про теоретичні, методичні і практичні питання промислової політики свідчать праці вітчизняних вчених О. Алимова, О. Амоші, В. Бодрова, Р. Бойка, М.Бутка, З. Варналія, О. Веклич, М. Гамана, А. Гальчинського, В. Геєця, В. Горника, Б. Губського, Б. Данилишина, М. Корецького, О. Кондрашова, В. Новицького, Б. Пасхавера, Ю. Пахомова, Ю.Пащенка, Т.Пепи, С. Салиги, О. Суходолі, А. Федорищевої, С. Філиппова, А. Халецької, М. Чумаченка та ін. Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо удосконалення системи управління промисловістю розроблені такими зарубіжними вченими як І. Ансофф, П. Друкер, М. Кондратьєв, Ф. Котлер, Р. Коулз, Ж. Ламбен, Г. Мінцберг, Т. Пошан, Є. Морен, Г. Хамел. Значний внесок у розвиток промислової політики зроблено такими російськими вченими як М. Аістова, В. Александров, В. Кириченко, А. Самітов, Л. Холодов.

Однак, не дивлячись на значну увагу до проблем розвитку промисловості, рівень дослідження проблем формування та реалізації промислової політики в сучасній вітчизняній науці державного управління є недостатнім практичному значенню цієї проблеми. У роботах цих авторів досліджуються питання формування та реалізації ефективної промислової політики на рівні держави. При цьому специфіка розробки та взаємозв'язку регіональної промислової політики досліджена недостатньо. Актуальність теоретичної розробки проблем державної промислової політики, необхідність пошуку нових підходів до вироблення стратегії і тактики промислового розвитку України в умовах розвитку інтеграційних відносин визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, завдання та структурно-логічну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Запорізького національного технічного університету “Інноваційний розвиток економіки України в умовах глобалізаційних змін” (номер державної реєстрації 0106U005193), в рамках якої дисертантом розроблено напрями вдосконалення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо удосконалення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин. Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

- визначити роль і місце державної промислової політики в загальній економічній політиці;

- розглянути моделі державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин;

- оцінити вплив інтеграційних відносин на формування промислової політики та визначити сутність державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин;

- проаналізувати державну промислову політику України та вдосконалити взаємозв'язок державної та регіональної промислової політики в сучасних умовах;

- оцінити державне регулювання інтеграційних відносин в промисловості;

- вдосконалити інституціональний механізм реалізації регіональної промислової політики;

- визначити напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування промислової політики;

- визначити концептуальні засади державного регулювання розвитку промисловості в умовах посилення інтеграційних відносин.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку окремих галузей і сфер суспільного життя України.

Предметом дослідження є механізми, засоби та інструменти реалізації державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин), аналізу і синтезу (для встановлення причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей застосування механізмів державної промислової політики), системного аналізу функцій державного управління (аналіз сучасного стану державної промислової політики України та державного регулювання інтеграційних відносин в промисловості), експериментальний (розробка основних напрямів і заходів вдосконалення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше дано визначення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин як комплексу заходів, направлених на розвиток промислового комплексу країни на національному і регіональному рівнях, в цілях забезпечення стійкого розвитку економіки і необхідних темпів економічного зростання, що характеризується багаторівневим механізмом її реалізації в умовах розвитку міжгалузевих, міжвиробничих і внутрішньовиробничих інтеграційних відносин;

удосконалено:

- механізм реалізації промислової політики в умовах посилення інтеграційних відносин шляхом розвитку промислових кластерів в Україні через формування багаторівневої кластерної політики та реалізації кластерних стратегій, розвитку та підтримки кластерних ініціатив, реалізації організаційно-економічних нововведень та інституціональних перебудов на мікрорівні;

- інституціональний механізм реалізації промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин на основі кластерного підходу шляхом створення аналітичного центру і мережі регіональних інформаційно-аналітичних агентств з кластерних технологій;

- законодавче та нормативно-правове забезпечення державної промислової політики шляхом розробки Концепції регіональної державної промислової політики та на її базі Закону України “Про регіональну промислову політику”;

набули подальшого розвитку:

- засади формування регіональної промислової політики через створення Антикризового центру на регіональному рівні з запровадженням в його організаційну структуру Ради з антикризових програм при обласній державній адміністрації як координуючого органу;

- концептуальні засади державного регулювання розвитку промисловості в умовах посилення інтеграційних відносин шляхом обґрунтування доцільності та внесення пропозицій щодо розробки Концепції кластерної політики у промисловості України;

- система взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування промислової політики шляхом розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України на 15 років та Комплексної програми науково-технічного прогресу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій до Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року” від 9.07.2008 р. №947-р. Зокрема, використані пропозиції вдосконалення організаційно-економічних механізмів взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування промислової політики, а також пропозиції щодо корегування окремих положень нормативно-правових актів України, регулюючих розвиток промисловості України, які прийняті Міністерством промислової політики України і рекомендовані до впровадження (дов. № 01/5-1-755 від 26.06.2009р.).

Пропозиції щодо корегування окремих положень «Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 рр.» та «Концепції державної промислової політики України» використані Комітетом з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при розробці пропозицій до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток автомобілебудування та інших галузей вітчизняної промисловості)” та до проекту Закону України “Про затвердження Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 р.” (дов. № 04-31/13-371/142480 від 30.06.2009 р.).

Безпосереднє практичне значення мають запропоновані автором пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури шляхом створення органу - Ради з антикризових програм при обласній державній адміністрації, які впроваджено Головним управлінням економіки Одеської обласної державної адміністрації (дов. № 01-27-3585 від 30.06.2009 р.).

Пропозиції щодо розробленої концепції формування стратегії промислової інтеграції на основі кластерного підходу використані у розробці стратегії інтеграції УДП “Укрхімтрансаміак”, що дозволило посилити роль підприємства у реалізації регіональної промислової політики, раціонально розмістити продуктивні сили в регіоні, ефективно використовувати ресурси, створити сприятливі економічні умови для інноваційної діяльності (дов. № 1331-05 від 10.06.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” (дов. № 40-56/2001 від 19.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць, загальним обсягом 2,8 друк.арк., у тому числі 4 статті - у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 194 сторінки, у т.ч. 8 рисунків, 5 таблиць. Список використаних джерел складається з 180 найменувань, які наведено на 19 сторінках.

1. Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і завдання, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів дослідження і положень, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин” охарактеризовано державну промислову політику України як частину загальносистемної економічної політики. Визначено, що під промисловою політикою визначається комплекс адміністративних і фінансово-економічних заходів, направлених на забезпечення нової якості економічного зростання країни за рахунок підвищення інноваційної активності, ефективності і конкурентоспроможності виробництва з метою розширення частки вітчизняних підприємств на внутрішньому і світовому ринках на користь підвищення добробуту громадян.

У визначеннях промислової політики, які зустрічаються в публікаціях О. Амоші, Н. Афанасьєва, В. Бодрова, Н. Герасимчука, В. Горника, В. Новицького, С. Реброва та інших, нерідко розмита межа між політикою економічною, структурною, науково-технічною, соціальною і промисловою. В умовах розвитку інтеграційних відносин, необхідність пошуку нових підходів до вироблення стратегії і тактики промислового розвитку України визначили актуальність теоретичної розробки проблем державної промислової політики. В умовах фінансових труднощів, що переживаються вітчизняною економікою, а також в умовах відкриття економічних меж і неготовності українських товаровиробників конкурувати з могутніми зарубіжними компаніями діяльність держави у сфері промислової політики набуває особливої актуальність.

Конкретизовано мету промислової політики через загальнонаціональні задачі, основними з яких є: заміщення імпортної продукції товарами місцевого виробництва; масштабний вихід на світові ринки продукції переробної промисловості, завоювання позицій українських товарів на зовнішніх ринках, поліпшення умов для кооперації українських і західних компаній в наукоємних галузях, приєднання українських виробників конкурентоспроможної продукції до глобальних виробничо-технологічних ланцюгів; стимулювання конкурентоспроможного вітчизняного виробника, заохочення конкуренції, розвиток мотивації до продуктивної та інтенсивної праці; диверсифікація ВВП з випереджаючим розвитком переробного сектору промисловості і сектору високотехнологічних послуг, збільшення в експорті частки продукції з високим ступенем обробки і наукоємних послуг; створення режиму сприяння розвитку сфери виробництва товарів і послуг відповідно до потреб внутрішнього і світового ринків.

Проаналізовані три основні моделі промислової політики: експортноорієнтована модель; модель імпортозаміщення; інноваційна модель. Важливими перевагами експортноорієнтованої моделі є включення країни в світове господарство і доступ до світових ресурсів і технологій, розвиток сильних конкурентних галузей економіки, які забезпечують мультиплікативний ефект розвитку інших, «внутрішніх» галузей і є основним постачальником грошових коштів до бюджету; залучення валютних коштів в країну і їх інвестування в розвиток виробництва і сфери послуг національної економіки. Негативні чинники при реалізації експортноорієнтованої моделі пов'язані в основному з сировинним експортом, оскільки надмірне його присутність в структурі продукції, що експортується, загрожує привести до примітивізації структури національної промисловості; зростанню корупції у владних структурах; відтоку людських і фінансових ресурсів з обробної промисловості країни.

Імпортозаміщуюча модель сприяє поліпшенню структури платіжного балансу, нормалізації внутрішнього попиту, забезпеченню зайнятості, розвитку машинобудівного виробництва, наукового потенціалу. Негативними сторонами імпортозаміщуючої моделі промислової політики є самоізоляція від нових тенденцій в світовій економіці; можливість технологічного, конкурентного відставання від розвинених країн; небезпека створення «тепличних» умов для національних виробників, що призводить до неефективного управління і використання ресурсів; необхідність, незалежно від міжнародного розподілу праці, вибудовувати повністю виробничі ланцюжки, які можуть бути більш капітало- і ресурсоємними, ніж існуючі в інших країнах.

В основі інноваційної моделі лежить процес економічного розвитку країни, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, що спирається на новітні тенденції технологічного і суспільного розвитку з використанням високотехнологічного і капіталомісткого виробництва. Недоліками інноваційної моделі визначені: необхідність витрачання величезних грошових коштів на розвиток інноваційної інфраструктури і оновлення виробничого апарату промисловості, неминуче високу роль держави в економіці країни, що застосовує багато в чому не ринкові методи стимулювання інноваційного розвитку виробництва; необхідність великої кількості висококваліфікованих кадрів, а, отже, виникає проблема їх ефективної підготовки і перепідготовки.

У сучасних умовах інтеграційні відносини в промисловості слід розглядати як складний процес технологічного, економічного і організаційного поєднання взаємозв'язаних етапів виробництва, зберігання, транспортування і реалізації товарів, а також виробничо-технічного і фінансового забезпечення, направлених на ведення розширеного відтворення з урахуванням інтересів учасників об'єднання.

На основі проведеного дослідження сутності державної промислової політики та інтеграційних відносин та враховуючи, що в літературі не існує визначення, яке охоплювало особливості здійснення державної промислової політики і умовах розвитку інтеграційних відносин запропоновано визначення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин як комплексу заходів, направлених на розвиток промислового комплексу країни на національному і регіональному рівнях, в цілях забезпечення стійкого розвитку економіки і необхідних темпів економічного зростання, що характеризується багаторівневим механізмом її реалізації в умовах розвитку міжгалузевих, міжвиробничих і внутрішньовиробничих інтеграційних відносин.

У другому розділі “Стан державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин” проведено аналіз положень основних документів, що регулюють розвиток промисловості та у сукупності формують державну промислову політику. Такими документами є: Концепція державної промислової політики, Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки, галузеві цільові програми розвитку. Не дивлячись на значну увагу до розвитку промисловості, слід зазначити, що з урахуванням сучасної економічної ситуації в країні перспективи виконання ряду положень діючої Концепції промислової політики та Державної програми розвитку промисловості стають нереальними. У 2008 році економічна криза серйозно позначилася на обсягах виробництва основних видів промислової продукції. Найбільш масштабно криза торкнулася двох галузей - металургійної і хімічної, де обсяги виробництва основних видів продукції за результатами 2008 року становили 89,4% та 93,8% відповідно. Загальні темпи росту по промисловості становили 96,9%.

На прикладі Одеської області проаналізований взаємозв'язок державної та регіональної промислової політики. На основі проведеного аналізу програмних документів розвитку Одеської області зроблено висновок, що у Одеській області є певний промисловий потенціал, однак його розвитку у програмних документах, як на довгострокову перспективу, так і короткострокову не приділено достатньо уваги.

Запропоновано розробити Концепцію регіональної державної промислової політики на базі якої має розроблятися Закон України «Про регіональну промислову політику» для більш ефективного розвитку промисловості регіону і реалізації державної промислової політики. Такий захід обумовлюється не тільки відсутністю у системі законодавства відповідного Закону, але, насамперед, об'єктивною необхідністю врегулювання правом відповідних правовідносин. Стратегічною метою регіональної промислової політики має бути визначено формування високоефективного промислового комплексу, здатного адаптуватися до вимог внутрішнього і зовнішнього ринків і забезпечувати випуск конкурентоспроможної продукції. Цілями регіональної державної промислової політики мають бути: стабілізація промислового виробництва з подальшим збільшенням обсягів продукції, що випускається; розвиток науково-технічного і промислового потенціалу; оптимізація структури промисловості області, стимулювання виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції; формування умов для розширення масштабів виробництва з використанням наукоємних і ресурсоощадних технологій; створення нової, імпортозамещуючої та експортоорієнтованої високотехнологічної продукції; збільшення доходів обласного бюджету; забезпечення зайнятості і зростання добробуту населення області; розвиток підприємств малого і середнього бізнесу, зокрема на базі реструктуризованих промислових підприємств.

Концепція визначатиме задачі регіональної державної промислової політики, економічні і соціальні аспекти її реалізації, основні заходи, направлені на реалізацію регіональної промислової політики, їх виконавців. Розробка Концепції регіональної державної промислової політики має здійснюватися органом управління у сфері промислової діяльності (Міністерством промислового розвитку України) на основі пропозицій органів державної влади, суб'єктів промислової діяльності, органів місцевого самоврядування, спеціалізованих наукових організацій та інших зацікавлених осіб відповідно до основних напрямів соціально-економічного розвитку регіонів та Концепції державної промислової політики. Концепція регіональної державної промислової політики має розроблятися на термін не менше трьох років і корегуватися відповідно до тієї ситуації, що реально складається в соціально-економічному розвитку країни.

Оцінено державне регулювання інтеграційних відносин в промисловості. У розвитку сучасних форм інтеграції особлива роль належить фінансово-промисловим групам. Проаналізовано законодавче забезпечення створення та функціонування промислово-фінансових груп в Україні та Росії. Основні відмінності українського і російського законів стосуються законодавчого визначення цілей та механізму створення ПФГ та ФПГ, обмежень на склад учасників об'єднань, їх реєстрації, а також державної підтримки процесу їх формування. В Україні існує досить багато проблем функціонування та створення ФПГ. До конкретних передумов, що обумовлюють необхідність формування ПФГ в пріоритетних для України напрямках розвитку промислового комплексу, віднесено наступні: гостра потреба у створенні нової системи інвестування промисловості, у формуванні інтегрованих структур, здатних до саморозвитку в умовах ринку; наявність серйозної структурної та фінансово-інвестиційної кризи у промисловості, особливо в сфері науково-дослідних та високих технологій; складність та недостатність досвіду самостійного виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішній ринок; втрата значної долі внутрішнього товарного ринку України по причині появи на ньому продукції крупних зарубіжних, в тому числі транснаціональних компаній. Визначені заходи державної підтримки діяльності ПФГ для стимулювання зацікавленості учасників господарських правовідносин в утворенні ПФГ. Виділені причини недостатньої ефективності вітчизняних ПФГ.

Іншою перспективною формою інтеграційних відносин є кластери. Однак у вітчизняному законодавстві даному напряму інтеграційних відносин не приділено достатньо уваги. Так, в Україні поки відсутнє законодавче регулювання розвитку кластерів, не дивлячись на їх перспективи. У деяких програмних документах є лише згадка чи постановка завдання про необхідність створення кластерів. У Державній програмі розвитку промисловості на 2003-2011 роки, на третьому, довгостроковому, етапі (до 2011 року) передбачається шляхом розширеного інвестування та використання, спираючись на досягнення попередніх етапів здійснення заходів промислової політики, забезпечити: формування технологічних кластерів пріоритетного розвитку промисловості, передусім у найбільш наукоємних і високотехнологічних галузях та виробництвах, здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості. Крім того, відповідно до зазначеної програми, як напрям інституційних перетворень передбачається: оптимізація регіональних промислових комплексів та виробничих потужностей підприємств; створення регіональних промислових кластерів; поліпшення коопераційних зв'язків. Незважаючи на певні спроби формування кластерних підходів до структурної перебудови промислового виробництва, на сьогодні не розроблено методики утворення кластер-структур. Розглянуто успішні приклади створення кластерів у зарубіжних країнах.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин” обґрунтовано механізм формування регіональної промислової політики, який має включати блоки моніторингу, аналізу проблем, постановку цілей і задач політики, формування її програми і створення організаційної структури з реалізації програми. Основна задача моніторингу і діагностики - визначити, над чим необхідно працювати керівникам підприємства, щоб вийти на новий рівень розвитку. Далі необхідно постійно аналізувати проблеми, що заважають розвитку регіонального промислового комплексу, їх причини та можливі шляхи вирішення. Після аналізу проблем необхідно чітко визначити цілі і задачі регіональної промислової політики та визначити стратегію розвитку промисловості в регіоні. І лише після визначення чіткої стратегії вже можна переходити до формування регіональної програми, що має включати вимоги до галузей, підприємств промисловості для реалізації програми та принципи включення в неї. Цей блок є передумовою для створення організаційної структури для реалізації програми в рамках регіону і дає вже певні результати. Результати регіональної промислової політики будуть свідчити про ефективність попередніх етапів.

На рис. 1 представлені взаємозв'язки основних учасників схеми управління промисловістю регіону. Наявність в схемі невизначених зв'язків і відсутність деяких з них визначається ресурсними обмеженнями і цільовими перевагами, нормативними і статусними реаліями, в яких здійснюється ринкова діяльність, що говорить про необхідність її корегування.

У кризовий період мають бути створені антикризові комітети, об'єднуючі адміністрацію і керівників підприємств всіх форм власності. Партнерство регіональних властей з промисловцями і підприємцями може забезпечити вихід з кризової ситуації. Для цього регіональними властями мають бути розроблені принципи і заходи взаємодії з підприємствами всіх форм власності, іноді виділяючи особливості, пов'язані з величиною підприємств (рішення по крупних підприємствах або малому бізнесу). Ці рішення і заходи можуть бути об'єднані під загальне поняття «промислова політика».

Рада має визначати основні шляхи реалізації антикризових заходів промисловості в регіоні (місті), приймати концепції, програми та інші концептуальні документи, визначати механізми досягнення цілей, проводити затвердження проектів, пов'язаних з оздоровленням промислових підприємств й галузей, затверджувати плани формування механізмів, направлених на оздоровлення промисловості, схеми оздоровлення окремих підприємств, проводити відбір підприємств для включення їх в свої програми, а також визначати форми фінансування програм і проектів.

До складу Ради мають входити всі структурні підрозділи адміністрації області (міста), які відповідають за реалізацію тих або інших рішень в місті з промислової політики, а також керівники регіональних промислових підприємств. Основною задачею Ради є оздоровлення промисловості регіону.

Основними задачами Ради з антикризових програм визначені:

- сприяння адміністрації регіону (міста) в розробці промисловій політики і створенні умов для динамічного функціонування сфери промислового виробництва, як складової частини стратегічного розвитку регіону;

- підготовка пропозицій з вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази, що забезпечує стійкий і стабільний розвиток промисловості регіону;

- вироблення рекомендацій адміністрації області (міста) з ухвалення господарських рішень з питань взаємодії з місцевими товаровиробниками, надання їм конкретної допомоги в підвищенні фінансово-економічної стійкості;

- визначення пріоритетних напрямів інвестиційної політики, сприяння мобілізації інвестиційного потенціалу, відкриттю кредитних ліній, виробітку рекомендацій з підготовки промислових підприємств до сприйняття інвестицій;

- забезпечення науково-технічного супроводу промислової діяльності, організація розробки проектів з виробництва наукоємної і високотехнологічної продукції, сприяння створенню інтегрованих підприємницьких структур в науково-технічній сфері.

Основними функціями Ради з антикризових програм мають бути:

- проведення попередньої оцінки прогнозних пропозицій промислових підприємств з розвитку виробництва на найближчі роки і довгострокову перспективу;

- розробка порядку і проведення моніторингу фінансово-господарської діяльності (накопичення інформації, аналіз, прогноз, контроль) з метою оцінки ризику банкрутства підприємств, а також визначення загальні тенденції розвитку галузей промислового комплексу;

- розробка пропозицій зі створення економічних умов, стимулюючих розвиток виробництва устаткування, товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб міста і області;

- підготовка пропозицій з формування промислової політики, вдосконалення структури управління і координації промислових підприємств.

Фонд антикризових програм формується для фінансування програм і проектів, прийнятих на Раді з антикризових програм. Фонд може бути як бюджетним, так і позабюджетним. Його поповнення повинне відбуватися в процесі оздоровлення галузей промисловості.

Фінансування проектів і програм відбувається в тісному контакті з Експертною робочою комісією. Комісія утворюється в рамках Ради з антикризових програм з метою підготовки пропозицій для ухвалення рішень на Раді з використанням схем залучення інвестицій з врахуванням специфіки конкретної галузі, а також для реалізації прийнятих рішень Ради з антикризових програм за участю промислових підприємств.

Комісія є консультативно-дорадчим робочим органом Ради і може здійснювати роль координатора в справі залучення інвестицій і реалізації фінансових схем на користь промислових підприємств регіону (міста). Експертна робоча комісія готує основний документ (офіційний бюлетень), який після затвердження Радою публікується в засобах масової інформації, і містить короткий виклад зі схемою виведення підприємства з кризи, анотацію для членів Ради з антикризових програм. Основною задачею документа є обґрунтування наслідків ухвалених рішень.

Схеми взаємодії регіональних і державних програм дадуть найбільший успіх за умови, що існують фонди антикризових програм регіональних і державного рівнів. Вдосконалено систему взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування промислової політики шляхом розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України на 15 років та Комплексної програми науково-технічного прогресу. Розробка Комплексної програми науково-технічного прогресу дозволить виробити довгострокову концепцію (стратегію) соціально-економічного розвитку регіону. Комплексна програма науково-технічного прогресу років використовується для розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України на 15 річний період. Запропонований алгоритм розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України. Генеральна схема розвитку промисловості України розробляється науковими організаціями за замовленням держави і визначає основні напрями розвитку промисловості України, але з урахуванням інтересів регіонів, міст, галузей та промислових підприємств.

Наявність даних документів дозволить регіонам та особливо містам, завчасно і ефективно формувати виробничі «мережеві групи» у вигляді, окремих кластерів, що особливо актуально при сучасному розвитку інтеграційних відносин.

Процес розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України є найважливішим етапом процесу сполучення інтересів органів управління всіх рівнів. Запропонована схема розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України.

Запропонована укрупнена схема формування промислової політики регіонів у складі їх довгострокової концепції розвитку. Описано механізм формування і ступінь участі в ньому кожного з рівнів властей, що включає: формування регіонами власних пріоритетів промислової політики; ув'язку пріоритетів на регіональному рівні і підготовка пропозицій з селективної промислової політики для уряду, доведення інформації до конкретного регіону про результати узгодження пріоритетів, формування елементів регіональної селективної промислової політики; ув'язку пріоритетів на державному рівні, формування селективної промислової політики як частини програми соціально-економічного розвитку країни, деталізація політики на регіональних і місцевих рівнях на основі раніше сформульованих пропозицій. Встановлена мета і задачі промислової політики на різних рівнях управління та визначений механізм реалізації для державного і регіональних рівнів.

Важливе місце в формуванні промислової політики відіграють саме інтеграційні відносини на основі економічного механізму господарювання. У підвищенні ефективності інтеграційних відносин в промисловості важливе місце повинне бути відведене державному регулюванню і саморегулюванню ринку, яке повинне складатися з наступних блоків: взаємодія державних органів управління з об'єктами ринку через економічні важелі (ціни, податки, кредити, мита, квоти, пільги); інтеграція взаємозв'язку учасників формування в процесі виробництва і реалізації продукції, а також у фінансово-економічних сферах; державне регулювання пріоритетних напрямів розвитку науки і виробництва. Дані блоки мають знайти відповідне відображення у державній промисловій політиці.

Для вирішення завдань маркетингового і інформаційно-аналітичного забезпечення кластеризації промисловості запропоновано створити аналітичний центр і мережі регіональних інформаційно-аналітичних агентств з кластерних технологій. Аналітичний центр, запропоновано організувати у формі державного підприємства, оскільки його метою повинне стати інформаційно-аналітична підтримка і експертно-консалтингове забезпечення реалізації кластерної політики і фокусних кластерних стратегій. Визначені завдання центру та агентств. Обґрунтована доцільність розробки Концепції кластерної політики у промисловості України. Метою Концепції має бути підвищення ефективності використання потенціалу розвитку промислових кластерів як одного з пріоритетних напрямів підвищення конкурентоспроможності і диверсифікації промисловості та ефективної реалізації промислової політики України. В рамках посталеної мети визначені основні задачі Концепції. Визначені основні напрями промислової кластерної політики.

промисловий економічний державний інтеграційний

Висновки

У дисертації наведені теоретичні положення та напрями вирішення наукового завдання обґрунтування теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій стосовно вдосконалення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.

1. Встановлено, що невід'ємною частиною загальносистемної економічної політики є державна промислова політика України. Запропоновано конкретизувати мету промислової політики через загальнонаціональні завдання, основними з яких є: стимулювання конкурентоспроможного вітчизняного виробника, заохочення конкуренції, розвиток мотивації до продуктивної та інтенсивної праці; масштабний вихід на світові ринки продукції переробної промисловості, завоювання позицій українських товарів на зовнішніх ринках, поліпшення умов для кооперації українських і західних компаній в наукоємних галузях, приєднання українських виробників конкурентоспроможної продукції до глобальних виробничо-технологічних ланцюгів; заміщення імпортної продукції товарами місцевого виробництва; диверсифікація ВВП з випереджаючим розвитком переробного сектору промисловості і сектору високотехнологічних послуг, збільшення в експорті частки продукції з високим ступенем обробки і наукоємних послуг; створення режиму сприяння розвитку сфери виробництва товарів і послуг відповідно до потреб внутрішнього і світового ринків.

2. Проаналізовані три основні моделі промислової політики: експортноорієнтована модель; модель імпортозаміщення; інноваційна модель. Суть експортноорієнтованої моделі промислової політики полягає у заохоченні виробництв, орієнтованих на експорт своєї продукції. Визначено, що модель імпортозаміщення є стратегією забезпечення внутрішнього ринку на основі розвитку національного виробництва. Інноваційний процес є процесом створення, розгортання і вичерпання новітніх технологій, виробничо-економічного і соціально-організаційного потенціалу нововведень. У даний час пріоритетною є концепція інноваційної моделі промислової політики. Ця модель відповідає сучасним траєкторіям розвитку української економіки, які формуються на основі вертикальних і горизонтальних бізнес-структур, стратегічних альянсів і різного роду холдингів. Все це відповідає теорії просування бізнесу в умовах глобалізації на світовому ринку.

3. На основі оцінки впливу інтеграційних відносин на формування промислової політики визначені основні положення, на яких має базуватися сучасна промислова політика України в умовах розвитку інтеграційних відносин: розгляд промислової політики як найважливішої складової загальнонаціональної стратегії; активна рівноправна участь в процесі розробки промислової політики держави, бізнесу, наукових і суспільних організацій; перехід від галузевої промислової політики, що склалася, до політики державної підтримки конкурентоспроможних технологій і виробництв; вибір об'єктів промислової політики відповідно до загальносвітової тенденції зростання значення високотехнологічних галузей з високою доданою вартістю; створення умов для переходу до наукоємної економіки, в якій знання та інформація є головними чинниками стійкого економічного зростання; посилення значення законодавчої і судової діяльності в проведенні промислової політики. Дано визначення державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин як комплексу заходів, направлених на розвиток промислового комплексу країни на національному і регіональному рівнях, в цілях забезпечення стійкого розвитку економіки і необхідних темпів економічного зростання, що характеризується багаторівневим механізмом її реалізації в умовах розвитку міжгалузевих, міжвиробничих і внутрішньовиробничих інтеграційних відносин.

4. Проаналізовано основні документи, які регулюють розвиток промисловості та у сукупності формують державну промислову політику: Концепція державної промислової політики, Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки, галузеві цільові програми розвитку. Доведено, що не дивлячись на досягнення певних позитивних зрушень, промисловість ще характеризується технологічною відсталістю та низькою інноваційною активністю суб'єктів господарювання, застарілою структурою обробної промисловості, посиленням технологічної залежності від інших країн світу. Визначено сутність державної регіональної політики як організаційно-управлінського механізму удосконалення територіальної організації продуктивних сил у просторовому розрізі. Для більш ефективного розвитку промисловості регіону і реалізації державної промислової політики запропоновано розробити Закон України «Про регіональну промислову політику». Визначена стратегічна мета регіональної промислової політики та основні її цілі. Даний Закон має базуватися на розробленій Концепції регіональної державної промислової політики з врахуванням: основних напрямів соціально-економічного розвитку областей України; оцінки промислового потенціалу областей, динаміки розвитку промисловості та її фінансового стану; наявності невживаних і неефективно використаних трудових, природних і техніко-технологічних ресурсів області.

5. Проведена оцінка державного регулювання інтеграційних відносин в промисловості. У розвитку сучасних форм інтеграції особлива роль належить фінансово-промисловим групам. Проаналізовано законодавче забезпечення створення та функціонування промислово-фінансових груп в Україні та Росії. Іншою перспективною формою інтеграційних відносин є кластери. Доведено, що у вітчизняному законодавстві даному напряму інтеграційних відносин не приділено достатньо уваги. Розглянуто успішні приклади створення кластерів у зарубіжних країнах.

6. Дістали подальшого розвитку засади формування регіональної промислової політики через створення Антикризового центру на регіональному рівні з запровадженням в його організаційну структуру Ради з антикризових програм при обласній державній адміністрації як координуючого органу. Рада має визначати основні шляхи реалізації антикризових заходів промисловості в регіоні (місті), приймати концепції, програми та інші концептуальні документи, визначати механізми досягнення цілей, проводити затвердження проектів, пов'язаних з оздоровленням промислових підприємств й галузей, затверджувати плани формування механізмів, направлених на оздоровлення промисловості, схеми оздоровлення окремих підприємств, проводити відбір підприємств для включення їх в свої програми, а також визначати форми фінансування програм і проектів. Визначено склад, основні задачі та функції Ради з антикризових програм.

7. Вдосконалено систему взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування промислової політики шляхом розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України на 15 років та Комплексної програми науково-технічного прогресу. Розробка Комплексної програми науково-технічного прогресу дозволить виробити довгострокову концепцію (стратегію) соціально-економічного розвитку регіону. Комплексна програма науково-технічного прогресу років використовується для розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України на 15 річний період. Запропонований алгоритм розробки Генеральної схеми розвитку промисловості України. Генеральна схема розвитку промисловості України розробляється науковими організаціями за замовленням держави і визначає основні напрями розвитку промисловості України, але з урахуванням інтересів регіонів, міст, галузей та промислових підприємств.

8. Визначено, що вирішення загальних завдань розвитку промисловості в умовах інтеграційних відносин знаходиться в сфері інтеграції кластерного підходу в інноваційну модель промислової політики та його сполучення з особливостями розвитку різних типів промислових кластерів, вирішення окремих завдань - в подоланні мікроекономічних проблем і обмежень розвитку промислових кластерів з урахуванням необхідності формування інституціональних структур, інтегрованих в регіональні виробничі й інноваційні системи. Стратегічними напрямами держави вдосконалення механізму розвитку промислових кластерів в Україні мають бути: формування багаторівневої кластерної політики та реалізація кластерних стратегій у відношенні до промислових кластерів, розвитку та підтримки кластерних ініціатив; реалізація організаційно-економічних нововведень та інституціональних перебудов на мікрорівні, що необхідні для формування та ефективного розвитку конкурентоспроможних промислових кластерів. Запропоновано створити аналітичний центр і мережі регіональних інформаційно-аналітичних агентств з кластерних технологій для вирішення завдань маркетингового і інформаційно-аналітичного забезпечення кластеризації промисловості. Визначені мета, завдання центру та агентств. Обґрунтована доцільність розробки Концепції кластерної політики у промисловості України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бондік В.А. Державна політика розвитку інтеграційних структур на прикладі фінансово-промислових груп / В.А. Бондік // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С.157-166.

2. Бондік В.А. Концептуальні підходи до формування державної промислової політики в умовах розвитку інтеграційних відносин / В.А. Бондік // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Функціонування механізмів державного управління” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. Т. ІХ. Вип. 112. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 131-139.

3. Бондік В.А. Напрями державної промислово-інноваційної політики розвитку інтеграційних процесів / В.А. Бондік // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. Вип. 3(9). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С.141-147.

4. Бондік В.А. Формування інтеграційних механізмів у процесах злиття в промисловості / В.А. Бондік // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. Т. ІХ. Вип. 114. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С.170-177.

5. Бондік В.А. Процес злиття як необхідність реструктуризації промислового підприємства / В.А. Бондік // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: наук.-практ. конф., 10 квіт. 2009 р.: тези допов.: 2 ч. - К.: ВПЦ АМУ, 2009. - Ч.2. - С.285-287.

Размещено на Allbest.ru