Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної ради України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Державне регулювання внутрішньої торгівлі в Україні (організаційно-правовий аспект)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Хасанова Вікторія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі правознавства Київського національного торговельно-економічного університету

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Крегул Юрій Іванович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри правознавства

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Голосніченко Іван Пантелійович, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, завідувач кафедри адміністративного, фінансового та господарського права;

кандидат юридичних наук, доцент Кравченко Людмила Миколаївна, Департамент фінансового законодавства Міністерства юстиції України, начальник відділу з правового регулювання фінансових послуг

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Становлення і розвиток торговельних правовідносин в Україні є необхідною умовою ефективного функціонування ринкової економіки. Однак, цей процес пов'язаний з деякими труднощами, що зумовлені, насамперед, послабленням державно-управлінських функцій. Передумовою цього стала ліквідація адміністративно-командної системи, яка відбувалась настільки поспішно, що стара система управління у галузі внутрішньої торгівлі була зруйнована у той час, коли нова, адекватна реаліям економічного життя, ще не виробилась і не сформувалась. Це, своєю чергою, призвело до втрати керованості державою багатьма процесами, які відбувались у галузі торгівлі. Посилював цю тенденцію і той факт, що початковий етап розвитку ринкових відносин невиправдано недооцінював значення держави у регулюванні торговельних відносин, у зв'язку з чим держава самоусунулась і зайняла “пасивну позицію” щодо регулювання відносин у внутрішньоторговельній галузі. Внаслідок цього її розвиток набув стихійного та нецивілізованого характеру. Сьогодні ситуація кардинально змінилась, що знайшло своє відображення у дискусіях про нову роль держави у розвитку ринкової економіки в цілому і пов'язаний з переосмисленням ролі, потенціалу та ефективності функціонування держави у галузі внутрішньої торгівлі безпосередньо.

Здійснення державного регулювання внутрішньої торгівлі забезпечується за допомогою, доволі, широкої системи органів державної влади з різним правовим статусом та компетенцією. Найбільш вагому ланку в цій системі посідають органи виконавчої влади, які покликані забезпечити втілення та реалізацію основних напрямків розвитку внутрішньої торгівлі. У зв'язку з цим, особливого значення сьогодні набуває правильний вибір стратегії подальшого розвитку структурної побудови інститутів державного регулювання у досліджуваній галузі, конкретних шляхів і засобів подолання властивих їм недоліків з метою створення ефективно працюючої системи державних органів з регулювання відносин у галузі внутрішньої торгівлі.

Важливою умовою організації ефективної діяльності органів державного регулювання внутрішньої торгівлі є удосконалення законодавчої бази. Організаційно-правові аспекти державного регулювання внутрішньої торгівлі закріплені на законодавчому рівні в Конституції України, Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, а також низці спеціальних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів. Однак, чинне законодавство не в повній мірі відповідає вимогам часу щодо питань державного регулювання внутрішньої торгівлі. Це, насамперед, пов'язано з відсутністю у національній правовій системі окремого законодавчого акту, що забезпечував би базове правове регулювання всього комплексу відносин, які мають місце у внутрішній торгівлі, а також виступив як ефективна система державного регулювання галуззю. Питання про необхідність удосконалення законодавства у галузі торгівлі усвідомлюється і на державному рівні. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації” від 13 березня 2006 р. № 273, одним із законопроектів, прийняття якого є необхідним для розв'язання економічних проблем, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості торговельної галузі, а також створення сприятливих умов для розвитку внутрішньої торгівлі є Закон України “Про внутрішню торгівлю”. Крім того, удосконалення вимагає і адміністративно-деліктне законодавство за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі.

Вирішення означених завдань потребує розвиненої наукової бази, яка повинна ґрунтуватись на глибокому осмисленні стратегічних і тактичних завдань подальшого розвитку державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі, шляхів і засобів комплексного удосконалення всіх основних складових його системи та форм регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері.

Зазначимо, що незважаючи на важливу роль внутрішньої торгівлі в національній економіці і радикальні зміни в її регулюванні, пов'язані з розвитком ринкових відносин, комплексні дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні не проводились. Разом з цим, проблема його з'ясування має достатньо важливе як теоретичне, так і практичне значення.

Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов'язаний з темами науково-дослідної роботи кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) на 2001 - 2006 рр., зокрема, є складовою науково-дослідної теми “Розроблення проекту Закону України “Про внутрішню торгівлю України” (I етап)”, яка проводилась професорсько-викладацьким складом Київського національного торговельно-економічного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0103U008011.

Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичних положень, спрямованих на розвиток організаційно-правових аспектів державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні та підготовка висновків і пропозицій щодо вдосконалення законотворчої та правозастосовчої практики у сфері державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні.

Згідно з поставленою метою завданнями дослідження є:

- розгляд історичного аспекту становлення і розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні;

- визначення теоретичних аспектів формування поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі”, визначення його принципів, форм та методів;

- аналіз сучасного законодавчого забезпечення державного регулювання внутрішньої торгівлі;

- вивчення сучасного стану організаційних засад державного регулювання внутрішньої торгівлі (визначення системи органів, їх структурної побудови, а також компетенції);

- дослідження заходів адміністративного примусу у галузі внутрішньої торгівлі;

- розробка і підготовка обґрунтованих пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-правових засад державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні.

Об'єкт дисертаційного дослідження становлять організаційно-правові відносини, що виникають і функціонують при здійсненні державного регулювання внутрішньої торгівлі.

Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правовий аспект державного регулювання внутрішньої торгівлі, літературні джерела та емпіричний матеріал.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дослідження використані закони і принципи матеріальної діалектики та формальної логіки, загальнонаукові методи системного аналізу, порівняння, узагальнення та історичного аналізу.

Так, основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв'язання. Для вивчення історичного досвіду становлення і розвитку інституту державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні використано метод історичного аналізу. Логічний, системно-структурний методи використовувались для загальної характеристики законодавства у галузі внутрішньої торгівлі та визначення основних тенденцій його розвитку. На основі системно-структурного та функціонального методів здійснено аналіз системи державних органів регулювання у торговельній галузі. Перспективні напрями і шляхи розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі визначені на основі системного підходу та методів порівняння, аналізу і синтезу.

Слід зазначити, що проблема дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання внутрішньої торгівлі недостатньо представлена у вітчизняних юридичних наукових працях. Наукові розробки українських учених з проблем регулювання внутрішньоторговельної галузі присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються організаційно-правового аспекту державного регулювання внутрішньої торгівлі.

Значний внесок для наукового осмислення проблем державного регулювання внутрішньої торгівлі внесли вчені, які у своїх працях висвітлюють основоположні питання державного управління. Серед них необхідно відзначити таких учених як Г. В. Атаманчук, В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, А. С. Васильєв, І. П. Голосніченко, В. К. Колпаков, Б. М. Лазарєв, А. Є. Лунєв, А. Ф. Мельник, В. П. Нагребельний, Н. Р. Нижник, В. Ф. Опришко, А. Я. Пилипенко, В. О. Паламарчук, В. Ф. Сіренко, А. О. Селіванов, В. М. Селіванов, Ю. О. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко, В. В. Цвєтков. Суттєвий внесок у розробку окремих питань, пов'язаних з предметом нашого дослідження, зробили такі вчені як О. Ф. Андрійко, Д. Н. Бахрах, Ю. П. Битяк, Є. В. Додін, В. В. Зуй, О. І. Камінка, Л. В. Коваль, І. Б. Коліушко, Т. О. Коломоєць, Т. М. Кравцова, Ю. І. Крегул, О. О. Ластовецький, Д. М. Лук'янець, В. К. Мамутов, В. П. Плавич, О. О. Покрещук, А. А. Попов, А. М. Статівка, І. І. Цитович, В. М. Шаповал та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у сучасній юридичній науці з урахуванням накопиченого теоретичного та практичного досвіду проведено комплексне дослідження організаційно-правових засад державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні. У даному дослідженні на підставі чинного законодавства проаналізовано стан правової регламентації та організаційного забезпечення у досліджуваній галузі, висвітлені основні проблеми державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні, надані практичні рекомендації щодо вирішення та вдосконалення цих питань.

Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих дисертантом.

Уперше:

- запропоновано визначення державного регулювання внутрішньої торгівлі як однієї з форм державного впливу на поведінку суб'єктів торговельної діяльності, що виражається у здійсненні органами державної влади регуляторної діяльності, а також діяльності з реалізації положень нормативно-правових актів з метою забезпечення ефективного розвитку галузі та належного рівня і умов торговельного обслуговування;

- обґрунтовано необхідність створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державного регулювання внутрішньої торгівлі;

- обґрунтовано висновок про необхідність закріплення норм, які передбачали б адміністративну відповідальність для суб'єктів торговельної діяльності (працівників суб'єктів торговельної діяльності) за порушення вимог санітарного законодавства при реалізації продукції, а також порушення вимог санітарних норм, що ставляться до об'єктів торгівлі.

Удосконалено:

- визначення поняття “торговельна діяльність”;

- систему принципів державного регулювання внутрішньої торгівлі;

- питання щодо диференціації вартості ліцензії на здійснення торгівлі окремими видами товарів для магазинів залежно від місця розташування і торгової площі або від місця розташування і товарообігу магазину; для закладів ресторанного господарства - залежно від торговельної площі або від кількості посадочних місць, або від товарообігу;

- порядок набуття права на здійснення торговельної діяльності шляхом введення державної реєстрації торговельних об'єктів та закладів ресторанного господарства.

Дістало подальшого розвитку:

- питання історичного розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні;

- питання про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту - Закону України “Про внутрішню торгівлю” як базового нормативно-правового акту у сфері регламентації торговельних відносин, а також як ефективного механізму державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі;

- розмежування понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність”;

- співвідношення понять “державне управління” та “державне регулювання”;

- уточнення форм, в яких здійснюється державне регулювання у галузі внутрішньої торгівлі та його методів;

- питання про необхідність закріплення вимоги щодо отримання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, як одного з таких, що надає право на здійснення торговельної діяльності, на законодавчому рівні;

- питання щодо необхідності визнання суб'єктів торговельної діяльності - юридичних осіб, суб'єктами адміністративної відповідальності.

Теоретичне і практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані:

- у сфері правотворчості з метою регулювання суспільних відносин у галузі внутрішньої торгівлі, в усуненні існуючих недоліків у практиці застосування нормативно-правових актів;

- у правозастосовчій діяльності при вирішенні практичних питань провадження у справах про адміністративні правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі та попередженні таких правопорушень;

- у науково-дослідницькій роботі для подальшого вивчення проблем державного регулювання внутрішньої торгівлі;

- у навчальному процесі для укладання навчально-методичних комплексів та викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Адміністративна відповідальність” у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри правознавства КНТЕУ, а також використовувались автором під час проведення семінарських занять.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації апробовані у матеріалах: міжнародної науково-практичної конференції “Науки про торгівлю у XXI столітті” (9-10 грудня 2004 р., м. Київ), II міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (17-19 травня 2006 р., м. Ялта), всеукраїнської наукової конференції “Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ) та всеукраїнської науково-практичної конференції “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті” (17 лютого 2006 р., м. Київ).

Публікації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені у шести публікаціях у фахових виданнях, чотири з яких у господарсько-правовому журналі “Підприємництво, господарство і право” і дві у правовому журналі “Юридична Україна”.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків; загальний обсяг роботи становить 202 сторінки, з яких 180 - основний зміст. Дисертація містить список використаних джерел, який разом із нормативно-правовими актами складає 231 позицію.

Основний зміст роботи

У другому розділі “Інституційно-правовий механізм державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні та проблеми його вдосконалення”, який складається з двох підрозділів та висновків до розділу, досліджено питання правового забезпечення та організаційних засад державного регулювання внутрішньої торгівлі, а також висвітлено основні проблеми та перспективи розвитку означених питань.

У підрозділі 2.1. “Правове забезпечення державного регулювання внутрішньої торгівлі” здійснено аналіз чинного законодавства, що регламентує торговельні відносини, виявлено його недоліки та прогалини, а також визначені основні тенденції його розвитку у галузі внутрішньої торгівлі.

У складному комплексі питань, пов'язаних з вивченням особливостей організаційно-правових засад державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні, важливе місце посідає проблема правового регулювання торговельних відносин. Вона є особливо актуальною сьогодні, в умовах ринкових відносин, коли перед законотворцем постає глобальне завдання - створення правової бази, яка змогла б забезпечити їх прогресивний розвиток.

До проблеми правової регламентації у галузі внутрішньої торгівлі сьогодні звертається велика кількість як науковців, так і практиків. Це, насамперед, пов'язано з тим, що сучасний стан законодавства у досліджуваній галузі характеризує дві особливості: численність нормативно-правових актів та їх неповнота, що не є запорукою якісного, повноцінного, ефективного та достатнього правового регулювання торговельних відносин. Однак, не зважаючи на недосконалість чинного законодавства у питаннях регламентації торговельних відносин, не слід відкидати його регулюючої ролі. державний торгівля україна

Аналіз чинного законодавства показав, що державою робились спроби удосконалити регламентацію торговельних відносин. Проте, проблема неврегульованості багатьох питань у галузі внутрішньої торгівлі сьогодні все ж існує. Це пов'язано, насамперед, з тим, що у системі нормативно-правових актів, що регулюють торговельні відносини відсутня певна проміжна ланка. Мається на увазі обґрунтування і формулювання основних понять і категорій у цій галузі в окремому законодавчому акті - Законі України “Про внутрішню торгівлю”, який сприяв би забезпеченню законності торговельної діяльності, визначив загальні засади розвитку і регулювання внутрішньої торгівлі, роль держави у регулюванні торговельних відносин тощо.

Разом з цим, аналіз нормативно-правової бази щодо регулювання внутрішньоторговельної галузі дав можливість виділити не тільки загальні проблеми, які полягають у недосконалості правового поля, а також і окремі проблеми, які мають місце у господарському житті суб'єктів торговельної діяльності і поки що не вирішені сучасним законодавством.

Одна з проблем стосується термінів, що використовуються у галузі торгівлі і в яких закладений правовий зміст, а саме: внутрішня торгівля, торговельна діяльність, державне регулювання внутрішньої торгівлі, об'єкт торгівлі, суб'єкт торговельної діяльності та ін. На сьогодні термінологічний ряд, який застосовується у зазначеній галузі економіки, в основному, або не визначений, або не містить стандартизованих визначень, а деякі з термінів є “розкиданими” по багатьох законодавчих та інших підзаконних нормативних актах.

Ряд проблем виникає при набутті права на здійснення торговельної діяльності. Одна з них пов'язана з отриманням дозвільних документів. Вимоги до отримання усіх необхідних для здійснення торговельної діяльності документів “розпорошені” по багатьох законодавчих актах, що породжує незручність використання законодавства і вимагає, своєю чергою, уніфікації означених вимог в спеціальному законодавчому акті. А необхідність отримання такого дозвільного документа, що надає право на здійснення торговельної діяльності, як дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі взагалі передбачена не законом, а фактично рішенням органу місцевого самоврядування.

Досліджуючи проблеми у правовому забезпеченні внутрішньоторговельної галузі, доведено недосконалість інституту ліцензування, зокрема, у питанні плати за отримання ліцензії.

Сьогодні постала проблема і територіального розміщення об'єктів торгівлі. Прискорений розвиток торгівлі відмічається переважно у столиці та великих містах. У середніх та малих містах і, особливо, у сільській місцевості діє явно недостатня кількість об'єктів торгівлі, що негативно впливає на територіальну доступність торговельних послуг для населення. Вивчення досвіду країн СНД, переконливо доводить перспективність зонування внутрішньої торгівлі, що повинно знайти своє врегулювання на законодавчому рівні в Україні.

Усі проблемні моменти в правовому регулюванні галузі внутрішньої торгівлі створюють несприятливе середовище для її розвитку і потребують якомога швидкого вирішення.

У підрозділі 2.2. “Організаційні засади державного регулювання внутрішньої торгівлі та тенденції їх розвитку” визначено систему органів державного регулювання внутрішньої торгівлі, проблеми її організаційної побудови, а також висвітлені напрямки удосконалення системи органів державного регулювання у досліджуваній галузі.

В процесі дослідження з'ясовано, що пошук оптимальної моделі регулювання у галузі внутрішньої торгівлі впродовж більше як десяти років, супроводжується постійними змінами у складі міністерств, державних комітетів (державних служб) тощо, внаслідок чого система органів регулювання знаходиться у стані безперервного реформування, що призводить до зниження ефективності регулювання взагалі і торговельних правовідносин, зокрема. Стан перманентного реформування призводить до того, що порушуються управлінські зв'язки як між окремими ланками системи органів виконавчої влади, так і всередині кожної ланки. Система регулювання витрачає час на адаптацію до нових умов функціонування, розв'язання проблем, пов'язаних з організаційним впорядкуванням, і не може повною силою реалізувати свої повноваження. Отже, сьогодні виникла ситуація, яка обумовлює проблему створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, який би займався питаннями регулювання внутрішньої торгівлі на всій території України. Актуальною є ця проблема і на рівні адміністративно-територіальних одиниць України.

Третій розділ “Заходи адміністративного примусу у галузі внутрішньої торгівлі” складається з двох підрозділів та висновків до розділу, висвітлює основні заходи адміністративного впливу на поведінку та свідомість суб'єктів торговельної діяльності (їх посадових осіб та працівників), що передбачені законодавством, а також містить пропозиції щодо удосконалення адміністративно-деліктного законодавства у галузі внутрішньої торгівлі.

У підрозділі 3.1. “Заходи адміністративного попередження та припинення у галузі внутрішньої торгівлі” проаналізовано такі способи забезпечення законності у торговельній діяльності як заходи адміністративного попередження та припинення; розкрито їх зміст, а також узагальнено означені заходи адміністративного примусу, що застосовуються у галузі внутрішньої торгівлі.

У процесі написання даного розділу встановлено, що побудова цивілізованих, демократичних відносин у галузі внутрішньої торгівлі залежить, поряд з іншим, від повноти регламентації у законодавстві України адміністративно-примусових засобів забезпечення законності у торговельній діяльності. Аналіз чинного законодавства дав підстави класифікувати зазначені заходи за такою найбільш поширеною останнім часом в науці адміністративного права ознакою як мета, - на заходи попередження, припинення та застосування притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі, які об'єднано у групи на основі таких вимог, що відображають специфіку функціонування суб'єктів торговельної діяльності як дотримання санітарних норм, дотримання прав споживачів та державної дисципліни цін.

У підрозділі 3.2. “Адміністративна відповідальність за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі” узагальнено практику застосування чинного законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність у досліджуваній сфері правовідносин, розроблено пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.

В процесі дослідження встановлено, що сьогодні з точки зору необхідності правового закріплення, вбачаються питання порушень санітарно-гігієнічних вимог до здійснення торговельної діяльності. Аналіз санітарних вимог, що висуваються до суб'єктів торговельної діяльності дав можливість виділити два основні їх види: санітарні вимоги, що висуваються до процесу безпосередньої реалізації продукції; санітарні норми, які визначені для торговельних підприємств (об'єктів торгівлі). На підставі цього виділено наступні види правопорушень: порушення вимог санітарного законодавства при реалізації продукції; порушення вимог санітарних норм, що ставляться до об'єктів торгівлі. З урахуванням названих обставин та з метою впорядкування системи норм адміністративного законодавства запропоновано доповнення до КУпАП, зокрема, положеннями, що стосуються порушень санітарних вимог до здійснення торговельної діяльності шляхом встановлення визначення складів адміністративних правопорушень у цій сфері та передбачення за них міри відповідальності.

Однією з проблем, що потребує вирішення є невідповідність норм, що встановлюють адміністративну відповідальність за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі в Кодексі України про адміністративні правопорушення та в інших законодавчих актах.

Перспективним питанням щодо свого вирішення є також те, що суб'єктами адміністративної відповідальності за одні і ті самі проступки у галузі торгівлі є різні особи: в одному випадку, переважно за нормами КУпАП (наприклад, ст ст. 155, 155№, 156№, 165№ ) - це фізичні особи, в іншому (прикладом можуть слугувати Закони України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” , “Про пожежну безпеку”, а також підзаконні нормативно-правові акти, які не заперечують можливості адміністративної відповідальності юридичних осіб, такі як “Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі”, “Правила роботи підприємств громадського харчування” та інші) - це юридичні особи, тобто КУпАП не називає юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі торгівлі, проте як низка інших законодавчих актів передбачають адміністративну відповідальність і для юридичних осіб.

Для впорядкування адміністративного законодавства у підрозділі запропоновано внести деякі зміни та доповнення до основного його джерела - Кодексу України про адміністративні правопорушення та узгодити його з окремими законами України, що встановлюють адміністративну відповідальність у досліджуваній сфері правовідносин у частині адміністративних стягнень.

Висновки

У висновках сформульовано основні теоретичні підсумкові положення та практичні рекомендації з питань, що розглядаються у дисертаційному дослідженні.

1. Проаналізувавши історичні особливості розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні, доведено, що процес організаційно-правових перетворень, які здійснюються сьогодні у галузі внутрішньої торгівлі, слід проводити з урахуванням існуючих культурно-правових домінант, які пов'язані з особливостями історичного стану України. Історичний досвід розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі свідчить як про перебільшення державного впливу на внутрішньоторговельну галузь, так і про його номінальність, при якій запроваджена лібералізація торговельних правовідносин призвела до неспроможності державної влади здійснити усі необхідні перетворення в торгівлі. Отже, апелювання до досвіду минулого, всебічний аналіз та осмислення розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі з точки зору реконструкції історичних подій, є запорукою для уникнення помилок при розробці сучасної моделі державного регулювання внутрішньої торгівлі в її оптимальному та якісному розумінні.

2. Наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового питання щодо визначення поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі” як однієї з форм державного впливу на поведінку суб'єктів торговельної діяльності, що виражається у здійсненні органами державної влади регуляторної діяльності, а також діяльності з реалізації положень нормативно-правових актів з метою забезпечення ефективного розвитку галузі та належного рівня і умов торговельного обслуговування.

3. В процесі аналізу доведено, що найбільш доцільно до визначення торгівлі підходити у широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні торгівля - це галузь народного господарства, що забезпечується видами економічної діяльності; її видом у цьому широкому розумінні є внутрішня торгівля, яка вказує, насамперед, на межі функціонування галузі, якими є внутрішній ринок країни. Торгівля у вузькому значенні - це торговельна діяльність, тобто конкретні дії з приводу купівлі та продажу товарів (послуг) з метою отримання прибутку. Означене дало можливість внести відповідні пропозиції щодо уточнення деяких положень в Господарському кодексі України, що стосуються безпосереднього визначення понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність”.

4. В роботі обґрунтовано низку наступних принципів державного регулювання внутрішньої торгівлі, визначення яких у законодавстві та дотримання яких на практиці, сприятиме ефективному здійсненню державного регулювання внутрішньої торгівлі: ефективності; дерегулювання; організаційно-господарської незалежності суб'єктів торговельної діяльності; контрольованості; державної підтримки соціально значущими товарами; забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів торговельної діяльності.

5. В дисертаційній роботі встановлено особливості, а також уточнено та конкретизовано форми та методи державного регулювання внутрішньої торгівлі.

Серед форм державного регулювання внутрішньої торгівлі виділено правові (встановлення норм права; застосування норм права; здійснення реєстраційних та юридично значущих дій) та неправові (пов'язані з процесом реалізації державного регулювання, але не є елементами цього процесу); з'ясовно змістовне наповнення означених форм щодо їх вираження у галузі внутрішньої торгівлі.

Запропоновано поділ методів державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі на адміністративні та економічні. Аналіз чинного законодавства дозволив виділити наступні засоби у структурі адміністративного методу: державна реєстрація суб'єктів торговельної діяльності; патентування певних видів торгівлі у випадках і в порядку, передбачених законодавством; ліцензування торгівлі окремими видами товарів; підтвердження відповідності, стандартизація товарів; встановлення правил торгівлі та правил торговельного обслуговування населення; застосування заходів державно-примусового впливу.

6. З метою впорядкування законодавчого забезпечення державного регулювання внутрішньої торгівлі необхідним, насамперед, видається посилення ролі закону, а також юридичне закріплення сучасних засад державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі. Цьому сприятиме прийняття Закону України “Про внутрішню торгівлю”, в якому повинні бути врегульовані наступні питання: закріплення термінів, що використовуються при здійсненні торговельної діяльності; уніфікація дозвільних документів, необхідних для здійснення торговельної діяльності; встановлення державної реєстрації торговельних об'єктів та закладів ресторанного господарства; визначення основних засад державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі.

7. З метою удосконалення інституту ліцензування запропоновано запровадити диференціацію вартості ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами для магазинів - залежно від місця розташування і торгової площі або від місця розташування і товарообігу магазину; для закладів ресторанного господарства - залежно від торгової площі або від кількості посадочних місць.

8. Доведено необхідність закріплення вимоги щодо отримання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, як одного з таких, що надає право на здійснення торговельної діяльності, на законодавчому рівні.

9. З метою вирішення проблеми диспропорції раціонального розміщення об'єктів торгівлі в існуючих ринкових умовах запропоновано введення державної реєстрації об'єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства, відповідно до якої суб'єкти торговельної діяльності здійснювали б реєстрацію своїх торговельних об'єктів у Державному реєстрі торговельних об'єктів та закладів ресторанного господарства. Створення такого реєстру дасть можливість здійснювати об'єктивний аналіз реальної ситуації на ринку, стимулювати розвиток даного ринку там, де це необхідно, дозволить більш ретельно підійти до планування торговельної інфраструктури, впливати на торговельну спеціалізацію відповідно до потреб населення, а також вести облік всіх підприємств торгівлі та ресторанного господарства, що, своєю чергою, дасть можливість своєчасно аналізувати та застосовувати заходи до розширення торгової інфраструктури.

10. Проведений аналіз організаційної побудови державного регулювання внутрішньої торгівлі однозначно довів доцільність існування окремого державного органу, який буде систематично здійснювати функції з регулювання відносин у галузі внутрішньої торгівлі.

Як свідчать результати дослідження, проблемним сьогодні залишається питання безпосередньої побудови організаційної вертикалі державного регулювання внутрішньою торгівлею. Сьогодні в Україні не існує єдиного органу державної влади, який був би наділений функціями регулювання, координації, спрямування діяльності всіх підзвітних і підконтрольних йому органів у галузі внутрішньої торгівлі. Проведений аналіз однозначно визначає доцільність існування окремого державного органу, який буде систематично займатись регулюванням розвитку внутрішньої торгівлі. Координація дій щодо досягнення мети регулювання внутрішньої торгівлі має бути покладена на єдиний орган центральної виконавчої влади у галузі торгівлі. Для розв'язання зазначених проблем, перш за все, запропоновано повернутись до створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі внутрішньої торгівлі. Ним може бути Міністерство торгівлі України або (якщо утворення окремого міністерства, в силу об'єктивних причин неможливо) утворення у структурі Міністерства економіки відповідного департаменту (служби, інспекції) як урядового органу. Необхідним видається у запропонованому проекті Закону України “Про внутрішню торгівлю” повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі внутрішньої торгівлі , а також місцевих органів виконавчої влади законодавчо закріпити у розділі - “Державне регулювання торгівлі”. На місцевому рівні, найбільш доцільним видається створення управлінь з питань торгівлі у структурі місцевих державних адміністрацій, визначивши їх повноваження у галузі внутрішньої торгівлі таким чином, щоб це дало можливість виробити ефективний механізм для розмежування функцій і повноважень між означеними органами і органами місцевого самоврядування.

11. Дослідження питання щодо адміністративно-примусових заходів, що застосовуються у галузі внутрішньої торгівлі дало підстави класифікувати їх на заходи попередження, припинення та притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі. Відповідно, до заходів адміністративного попередження слід віднести: - перевірку суб'єктів торговельної діяльності, що включає перевірку об'єктів торгівлі, обстеження виробничих, складських, а також інших приміщень цих суб'єктів, перевірку відповідних документів; - встановлення обов'язкового медичного огляду для працівників підприємств торгівлі, а також відсторонення від проведення торговельної діяльності суб'єктів, які страждають на інфекційні хвороби, які є носіями збудників інфекційних захворювань; - відбирання зразків товарів, сировини, напівфабрикатів для перевірки їх якості; - перевірки правильності розрахунків із споживачами; - опломбовування виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів торговельної діяльності, а також несправні, з неправильним повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів. До заходів адміністративного припинення правопорушень у галузі внутрішньої торгівлі належать: - призупинення дії, а також анулювання ліцензії на здійснення торговельної діяльності, визначеної у ліцензії; - обмеження, тимчасову заборону, заборону, припинення, а також зупинення , що стосуються як діяльності підприємства, так і можливості провадити окремі дії (мається на увазі реалізація, зберігання, транспортування, виробництво продуктів харчування); - вилучення з обігу харчових продуктів; - анулювання торгового патенту; - припинення державної реєстрації та ліквідація суб'єкта торговельної діяльності.

12. Запропоновано внести наступні зміни до КУпАП:

- ч.2 ст 155 виключити у зв'язку з невідповідністю її змісту вимогам та умовам розвитку сучасної внутрішньоторговельної галузі;

- передбачити серед суб'єктів відповідальності у досліджуваній сфері правовідносин також і юридичних осіб за правопорушення, які стають можливими за умови існування суб'єкта торговельної діяльності або за умови юридично оформленого рішення, яке, своєю чергою, повинно виходити від суб'єкта торговельної діяльності.

13. Наведено пропозиції щодо доповнення КУпАП положеннями, що передбачали б адміністративну відповідальність за порушення вимог санітарного законодавства при реалізації продукції, а також за порушення вимог санітарних норм, що ставляться до торговельних об'єктів.

Основні положення дисертаційного дослідження розкриті у наступних опублікованих працях автора

1. Хасанова В.В. Історичні аспекти розвитку торговельних правовідносин в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С.79 - 82.

2. Хасанова В.В. Деякі питання нормативно-правового регулювання внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 9. - С.36 - 39.

3. Хасанова В.В. Деякі питання правової регламентації підприємництва у сфері внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - С. 93 - 96.

4. Хасанова В.В. Законодавче врегулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Юридична Україна. - 2006. - № 4. - С. 34 - 37.

5. Хасанова В.В. Законодавче визначення понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність” / В.В. Хасанова // Юридична Україна. - 2006. - № 6. - С. 31 - 34.

6. Хасанова В. В. Історичні аспекти становлення і розвитку державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - С. 107 - 110.

7. Хасанова В.В. Податки як основний інструмент державного регулювання підприємницької діяльності у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наук. конф. (18 травня 2005 р., м.Київ). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - 712 с., С.553 - 555.

8. Хасанова В.В. Тенденції розвитку адміністративного законодавства у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті: 72-а наукова конференція молодих учених, аспірантів і студентів (17 - 18 квітня 2006 р., м. Київ). - Ч.1. - К.: НУХТ, 2006. - С.354, С. 43.

9. Хасанова В. В. Вдосконалення інституційного механізму державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі як умова розвитку підприємництва / В.В. Хасанова // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні: Матеріали II-ої всеукраїнської наук.-практ. конф. (17-19 травня 2006 р., м. Ялта) / Відп. ред. А. А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2006. - С.390, С. 323 - 326.

Анотація

Хасанова В. В. Державне регулювання внутрішньої торгівлі в Україні (організаційно-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.

Дисертація містить комплексний аналіз організаційно-правових засад державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні на матеріалах вітчизняного законодавства, історичного досвіду та юридичної теорії. На основі аналізу існуючих підходів до розуміння сутності державного регулювання внутрішньої торгівлі синтезовано правове наповнення поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі”. У роботі визначено теоретико-методологічні основи державного регулювання внутрішньої торгівлі, проаналізовано сучасний стан правової регламентації з питань регулювання у галузі внутрішньої торгівлі, а також організаційно-структурну побудову органів, до компетенції яких належить здійснення регулювання у зазначеній сфері правовідносин. Сформульовано пропозиції щодо вирішення проблем, пов'язаних з правовим забезпеченням у галузі внутрішньої торгівлі та обґрунтовано пропозиції удосконалення системи органів державного регулювання. Окремо розглянуто питання адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до суб'єктів торговельної діяльності (їх посадових осіб, працівників) шляхом аналізу масиву нормативно-правових актів, передусім, Кодексу України про адміністративні правопорушення, виявлено недоліки адміністративно-деліктного законодавства щодо відповідальності у галузі внутрішньої торгівлі, а також сформовано відповідні пропозиції щодо удосконалення цього Кодексу.