Механізм захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин через конструкцію статутного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 346 : 334.7 + 347.72.033

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Механізм захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин через конструкцію статутного капіталу

12.00.04 - господарське право;

господарсько-процесуальне право

Хорт Юлія Валеріївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кібенко Олена Рувімівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права;

кандидат юридичних наук, доцент Янкова Олена Степанівна, Донецький національний університет, завідуюча кафедрою цивільного права та процесу.

Захист відбудеться 23 квітня 2009 року о 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 19 березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Колісник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблема статутного капіталу акціонерного товариства не є новою у вітчизняній правовій науці. До неї зверталося багато вчених, які досліджували проблеми акціонерного права. Цим питанням були присвячені численні наукові праці дореволюційних учених - А. І. Камінки, В. Ю. Вольфа та ін. Серед сучасних науковців значний внесок у розвиток концепції статутного капіталу зробили такі вітчизняні правознавці, як О.Р. Кібенко, В.М. Кравчук, І.В. Спасибо-Фатєєва, а також зарубіжні правники - В.В. Долинська, Д.В. Ломакін, Т.В. Кашаніна та ін. Окремо треба назвати дисертаційну роботу О.С. Янкової «Правове регулювання статутного фонду комерційних організацій» (Донецьк, 2000 р.). Утім, і на сьогодні статутний капітал акціонерних товариств все ще залишається недостатньо вивченим правовим інструментом у господарському праві України. На даний час не існує жодної праці, яка була б присвячена досконалому аналізу статутного капіталу саме акціонерних товариств. Крім того, багато наукових робіт ґрунтується на законодавчому матеріалі, що існував до прийняття нового Цивільного й Господарського кодексів України. На сучасному етапі розвитку економіки, пов'язаному з процесами глобалізації, вкрай необхідний оновлений підхід до інституту статутного капіталу і зміни існуючої концепції.

Прокредиторська концепція статутного капіталу, закладена у вітчизняне законодавство, не є виправданою. По-перше, захист кредиторів за допомогою статутного капіталу не є належним та ефективним, тому законодавець має шукати інші, альтернативні механізми захисту їх інтересів. По-друге, суворі обмеження, покладені доктриною підтримання капіталу, негативно впливають на ступінь заінтересованості інвесторів у фінансуванні акціонерної форми господарювання. Недосконалість чинного українського законодавства, що регулює питання формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств, стримує їх розвиток. Правова невизначеність часто є причиною пасивності потенційних інвесторів, негативно відбивається на економіці всієї країни в цілому. Розвиток ринкових відносин в Україні вимагає істотного перегляду й модернізації правил щодо статутного капіталу, вироблених століттями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)». Номер державної реєстрації - № 0186.0.070869.

Тему дисертації обговорено на засіданні кафедри господарського права й затверджено Вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17 грудня 2004 р. (протокол № 5).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування сутності й ролі статутного капіталу як механізму захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин з подальшим розробленням науково обґрунтованих пропозицій щодо ефективного застосування чинних правових норм і вдосконалення відповідних положень законодавства України.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- установити основні етапи формування й становлення концепції статутного капіталу в зарубіжних країнах на прикладі аналізу законодавчих актів Великобританії, Німеччини, Франції та США; визначити головні концепції статутного капіталу, чинники, які вплинули на їх формування, виявити сучасні світові тенденції в його регулюванні;

- прослідкувати становлення вітчизняної концепції статутного капіталу АТ з дореволюційних часів до сьогодення;

- визначити, на виконання яких функцій спрямована законодавча (правова) конструкція статутного капіталу акціонерного товариства й наскільки ефективно виконуються ці функції на практиці;

- обґрунтувати сутність та особливості реалізації гарантійної функції статутного капіталу;

- окреслити коло суб'єктів акціонерних правовідносин, інтереси яких захищаються за допомогою статутного капіталу;

- розробити пропозиції по вдосконаленню правової конструкції статутного капіталу;

- з'ясувати, чи зберігається баланс інтересів учасників акціонерних відносин у правових нормах, що регулюють капітал;

- розглянути альтернативні (нетрадиційні) механізми захисту інтересів кредиторів, які застосовуються в зарубіжних країнах, і надати рекомендації щодо можливості їх використання в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з формуванням, підтриманням і зміною статутного капіталу АТ.

Предмет дослідження становлять правові режими статутного капіталу за законодавством України та інших країн і господарсько-правові механізми забезпечення виконання статутним капіталом функції гарантування інтересів акціонерів і кредиторів АТ.

Методи дослідження. Залежно від конкретних питань у роботі використовувалися нижченаведені наукові методи: історико-правовий і порівняльно-правовий - при вивченні формування й розвитку концепції статутного капіталу в зарубіжному й вітчизняному праві; системно-структурний - у процесі класифікації інтересів акціонерів та кредиторів і при дослідженні окремих структурних елементів, що становлять вітчизняну концепцію статутного капіталу; формально-юридичний - під час аналізу чинного законодавства; формально-логічний - з метою виявлення суперечностей чинного законодавства в досліджуваній сфері й розробки пропозицій стосовно його вдосконалення.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Ю.Є. Атаманова, О.М. Вінник, О.А. Воловик, В.Ю. Вольф, С.В. Глібко, В.О. Гуреєв, П.Н. Гусаковський, В.В. Долинська, О.А. Дубовицька, А.П. Єфименко, А.І. Камінка, Т.В. Кашаніна, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчук, І.М. Кучеренко, С.Н. Ландкоф, Д.В. Ломакін, В.К. Мамутов, О.М. Сиродоєва, І.В. Спасибо-Фатєєва, Ю.О. Тарасенко, І.Т. Тарасов, П.П. Цитович, Г.Ф. Шершеневич, В.С. Щербина, О.В. Щербина, О.С. Янкова, Дж. Армор, П. Бламберг, Е. Вімеерш, Л. Енрікес, Р. Кларк, Ф. Кюблер, Дж. Мейсі, Х. Меркт, М. Міола, П. Мюльберт, К. Пістор, Дж. Рікфорд, Е. Ферран, К. Хопт та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українській юридичній науці після прийняття нового ЦК та ГК України здійснено комплексне теоретичне дослідження статутного капіталу крізь призму захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин, у результаті якого сформульовано наступні основні результати, які мають наукову новизну й практичну значимість.

Уперше у вітчизняній юридичній науці:

- запропоновано поділ концепцій статутного капіталу, що історично склалися в різних країнах світу, на прокредиторську, проакціонерську й протовариську, а також на регульовані й ліберальні (нерегульовані). Доводиться, що на етапі світової глобалізації (кінець ХХ - початок ХХІ ст.) відбувається істотне зближення означених концепцій;

- виявлено чинники, які на певних історичних етапах вплинули на еволюцію концепції статутного капіталу: (1) запровадження реєстраційної системи заснування АТ й обмеженої відповідальності акціонерів за їх боргами; (2) політичний чинник; (3) структура акціонерної власності; (4) розвиток фінансових ринків; (5) глобалізація економіки й регуляторна конкуренція;

- наводиться формулювання поняття правозабезпечувальних функцій статутного капіталу: це напрями його впливу на досягнення правового й економічного результату через систему правових приписів, що встановлюють правила формування, підтримання або зміни статутного капіталу. Пропонується провести класифікацію цих функцій на основні (базові) й похідні. До перших слід віднести функції: інвестиційну, гарантування інтересів акціонерів, гарантування інтересів кредиторів; до похідних - визначення частки участі в статутному капіталі товариства й облікову функцію;

- установлено особливості правового закріплення й реалізації основних функцій статутного капіталу: інвестиційної, гарантування інтересів акціонерів, гарантування інтересів кредиторів;

- пропонується придбання акцій поділяти за методами на рівне й вибіркове; пропорційне й непропорційне;

- розкривається правова природа такого виду покарання, як дискваліфікація директорів, і визначається порядок і підстави його застосування.

Набули подальшого розвитку положення про:

- те, що законними інтересами акціонерів є: (а) розподіл акцій відповідно до дійсної вартості вкладів, внесених до капіталу; (б) збереження частки в статутному капіталі (захист від її розмивання); (в) збереження первісно інвестованого до АТ капіталу, його приріст та отримання дивідендів; (г) обмеження відповідальності за боргами АТ. Основним законним інтересом кредитора є платоспроможність товариства, який включає інтерес у його ліквідності і в постійному збільшенні його майна;

- те, що статутний капітал не повинен виконувати функцію захисту інтересів кредиторів (рекомендується запровадити в Україні проакціонерську концепцію статутного капіталу з певними елементами протовариської);

- необхідність відмови від законодавчого встановлення мінімального розміру статутного капіталу як щодо відкритих, так і закритих акціонерних товариств, що повинно здійснюватися в декілька етапів шляхом його поступового зниження статутного капіталу аж до повного його скасування;

- надання дозволу оплати акцій роботами, послугами, якщо ризик їх невиконання покривається вимогою до акціонера надати гарантію чи страховий поліс, який охоплює відсутність виконання робіт чи послуг;

- запровадження в Україні акцій без номінальної вартості;

- законодавче обмеження переважних прав акціонерів на придбання акцій додаткової емісії;

- поділ методів придбання акціонерним товариством власних акцій на ринкове й неринкове;

- те, що захист інтересів кредиторів АТ належить здійснювати за допомогою зобов'язально-правових механізмів і шляхом підвищення відповідальності засновників/учасників і членів органів управління АТ. Перелік договірних механізмів такого захисту підлягає розширенню;

- використання тесту на платоспроможність у поєднанні з тестом на чисті активи й тестом на адекватність капіталу для перевірки спроможності акціонерного товариства (як відкритого, так і закритого) здійснювати виплати акціонерам;

- покладення захисту інтересів кредиторів на норми про розкриття інформації;

- застосування доктрини справедливої субординації вимог акціонерів для захисту інтересів кредиторів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження запропонованих рекомендацій по модернізації такої правової конструкції, як статутний капітал, дозволить на практиці забезпечити ефективний і належний захист інтересів усіх учасників акціонерних відносин. Сформульовані висновки можна застосовувати: в науково-дослідницькій роботі - матеріали дисертації можуть стати підґрунтям для подальшого вивчення корпоративних правовідносин; у правотворчій діяльності - як теоретичний матеріал при розробці й прийнятті або вдосконаленні законів України; у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів навчальної літератури і таких лекційних курсів, як «Господарське право», «Корпоративне право», «Цивільне право»; у правозастосовчій діяльності - розроблені в межах дослідження висновки й пропозиції спрямовані на забезпечення більш ефективного захисту інтересів акціонерів і кредиторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Ключові положення роботи були представлені на міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правознавства» (1-2 березня 2006 р., Харків); «Проблеми державотворення і захисту прав людини» (8-9 лютого 2007 р., Львів); «Проблемні питання цивільного і господарського права» (16 лютого 2007 р., Харків); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (23-24 квітня 2007 р., Харків).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені в 8-ми працях, зокрема, в 4-х статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, і 4-х доповідей тез на зазначених конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, 3-х розділів, які складаються з 6-ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (251 найменування). Повний обсяг роботи становить 212 сторінок, з них 186 сторінок - основний текст.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, визначається її актуальність, ступінь наукового дослідження обраної проблеми, а також рівень законодавчого врегулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з формуванням, підтриманням і зміною статутного капіталу акціонерних товариств. У цій частині дисертаційної роботи визначаються також мета та завдання дослідження, його методологічна й теоретична основи, розкриваються її практичне й теоретичне значення. В узагальненому вигляді викладено отримані авторкою в процесі проведеного дослідження основні нові наукові результати (положення), що виносяться на захист.

Розділ 1. «Концепція статутного капіталу за правом України та інших країн» складається із 3-х підрозділів, в яких детально аналізуються історичні передумови виникнення, формування й розвитку концепцій статутного капіталу як у зарубіжних країнах, так і вітчизняному праві, чинники, які на них вплинули, світові тенденції в регулюванні статутного капіталу, а також визначаються його функції.

У підрозділі 1.1. «Концепція статутного капіталу в європейському праві та праві США» проводиться ретроспективний аналіз концепцій статутного капіталу з моменту виникнення перших акціонерних компаній до теперішнього часу на прикладі зарубіжних країн, у яких акціонерне законодавство формувалося з високим ступенем автономності (США, Великобританії, Німеччині та Франції) і в подальшому здійснило вплив на формування акціонерного законодавства інших країн світу. Досліджуються сучасні тенденції в їх розвитку.

Концепції статутного капіталу можуть бути класифіковані залежно від:

- мети, яку мав на увазі законодавець, закріплюючи ті чи інші норми щодо статутного капіталу на: 1) прокредиторську, основною метою якої є захист інтересів кредиторів. Для цього встановлюються норми щодо мінімальної номінальної вартості акцій чи мінімального розміру статутного капіталу, вимоги стосовно формування статутного капіталу та його підтримання; 2) проакціонерську, основна мета її регулювання - захист інтересів акціонерів. Із цією метою встановлюються такі норми, як переважне право на придбання акцій додаткової емісії, виключна компетенція загальних зборів приймати рішення про зміну розміру капіталу; 3) протовариську, основна мета регулювання якої - це захист інтересів товариства як певної бізнес-структури;

- рівня законодавчого регулювання статутного капіталу: 1) регульовані - законодавство містить численні норми, спрямовані на захист інтересів кредиторів, акціонерів чи товариства; 2) нерегульовані - законодавством не регулюється режим статутного капіталу; їх різновид - саморегульовані, коли законодавець не передбачає детальних правил, а віддає всі питання на вирішення компетентних органів товариства (найчастіше менеджменту як найбільш професійної структури серед усіх органів товариства).

Запропоновано виділяти такі основні етапи еволюції концепції статутного капіталу акціонерних товариств: (1) ХVI - перша половина XIX ст., тобто з моменту виникнення до прийняття перших законодавчих актів, які регулювали діяльність акціонерних товариств. У цей час формуються лише загальні уявлення про статутний капітал, а його основним призначенням вбачається виконання функції об'єднання майна учасників товариства для досягнення загальних цілей діяльності. Концепція нерегульована; (2) друга половина XIX - кінець XIX ст. Концепція явно прокредиторська, регульована; (3) початок ХХ - 70-ті роки ХХ ст., коли виникають перші елементи проакціонерської концепції (меншою мірою в континентальному законодавстві, більшою - в законодавстві Великобританії та США); (4) 70-ті роки ХХ ст. - кінець ХХ ст., коли запроваджуються протовариська й ліберальна концепції статутного капіталу в США; (5) кінець ХХ ст. - сучасний період, що характеризується зближенням концепцій капіталу, причому першість належить американській системі. ЄС реформує своє законодавство в напрямку відходу від прокредиторської концепції капіталу.

На підставі аналізу теоретичних праць та акціонерного законодавства зарубіжних країн виявлено головні чинники, які вплинули на еволюцію концепції статутного капіталу: (а) запровадження реєстраційної системи заснування акціонерних товариств та обмеженої відповідальності акціонерів за їх боргами; (б) політичний чинник - участь у міжнародних союзах, політична залежність від інших країн тощо; (в) структура акціонерної власності - концентрація або розпорошеність акціонерного капіталу; (г) розвиток фінансових ринків - поява нових джерел залучення капіталу; (д) глобалізація економіки й регуляторна конкуренція.

У підрозділі 1.2. «Генезис концепції статутного капіталу у вітчизняному праві» досліджуються історичні передумови виникнення й розвитку концепції статутного капіталу у вітчизняному праві.

Визначаються наступні основні періоди в його розвитку: (1) дореволюційний період (кінець ХVII - 1917 р.) - концепція статутного капіталу була нерегульованою, ліберальною. Взірцем же для реформування акціонерного законодавства Росії тієї доби розглядалося законодавство Німеччини та Франції, які дотримувалися прокредиторської й регульованої концепції статутного капіталу; (2) радянський період (1917-1991 рр.): 1922 - кінець 30-х рр. ХХ ст. - чітко закріплена прокредиторська концепція статутного капіталу; кінець 30-х рр. - друга половина 80-х рр. ХХ ст. - акціонерна форма господарювання не використовується. У цей час статутному капіталу надається головним чином обліково-бухгалтерське значення; з червня 1990 р. була відновлена можливість створення акціонерних товариств і знову закріплюється прокредиторська концепція капіталу; (3) сучасний період (з 1991 р. - до сьогодення) - прокредиторська (німецька) концепція статутного капіталу, яка все-таки й донині залишається незавершеною, надто ліберальною.

Робиться висновок про те, що існування прокредиторської концепції статутного капіталу в українському законодавстві зумовлено історичними причинами.

У підрозділі 1.3. «Функції статутного капіталу за законодавством України» аналізується наукова література й чинне законодавство України щодо виконання функцій статутним капіталом.

Указується, що у науковій літературі відсутнє визначення поняття «функції статутного капіталу», що досить часто призводить до застосування надто широкого підходу при їх класифікації. Низка функцій, що визначаються вченими, не потребує законодавчого механізму для свого виконання. Це стосується таких з них, як інформаційна, організаційна й інституційна функції.

Пропонується покласти в основу класифікації функцій статутного капіталу правовий підхід. Правозабезпечувальні функції статутного капіталу - це напрями його впливу на досягнення правового та економічного результату через систему правових приписів, що встановлюють правила його формування, підтримання або зміни. Усі правозабезпечувальні функції слід поділяти на базові (основні) й похідні. До базових слід відносити функції: інвестиційну, гарантування інтересів акціонерів і гарантування інтересів кредиторів.

Інвестиційна функція полягає в тому, що статутний капітал має бути ефективним механізмом залучення товариством інвестицій. Вона має реалізовуватися при створенні акціонерного товариства, здійсненні додаткової емісії акцій, придбанні товариством власних акцій з метою їх наступного перепродажу за більш високою ціною, наданні фінансової допомоги на придбання власних акцій. У чинному законодавстві ця функція не отримала належної правової регламентації. Найбільш важливою є гарантійна функція статутного капіталу. Запропоновано виділяти окремо функцію гарантування інтересів кредиторів і функцію гарантування інтересів акціонерів. До похідних правозабезпечувальних функцій слід відносити: визначення частки участі в статутному капіталі товариства й облікову функцію.

Розділ 2. «Гарантійна функція статутного капіталу у механізмі захисту інтересів акціонерів та кредиторів» складається із 2-х підрозділів, у яких розглядаються проблеми, пов'язані з виконанням статутним капіталом функцій гарантії інтересів кредиторів та гарантії інтересів акціонерів.

У підрозділі 2.1. «Проблеми, пов'язані з виконанням статутним капіталом функції гарантії інтересів кредиторів» визначаються інтереси кредиторів, які реалізуються через статутний капітал, досліджуються норми чинного законодавства України, спрямовані на їх захист.

Указується, що основним законним інтересом кредитора є платоспроможність товариства, який включає інтерес у його ліквідності (здатності виконання короткострокових зобов'язань) і в постійному збільшенні його майна, за рахунок якого задовольнялися б довгострокові зобов'язання. капітал законодавчий статутний

Доводиться, що вітчизняна концепція статутного капіталу товариства, яка передбачає суворі вимоги щодо його формування й підтримання на певному рівні, не виконує функції гарантування інтересів кредиторів, вона спрямована лише на збереження статутного капіталу від повернення його акціонерам. Однак навіть і це їй не завжди вдається. Низка ризиків, на які наражаються кредитори, нею не охоплюється. Доктрина підтримання капіталу не захищає їх від розтрати капіталу товариства внаслідок слабкого управління, укладення правочинів з порушенням інтересів кредиторів. Існує досить велика кількість механізмів обходу цієї доктрини.

Вимоги, передбачені чинним законодавством щодо формування статутного капіталу та підтримання його на певному рівні, підлягають збереженню лише в тій мірі, в якій вони забезпечують захист інтересів акціонерів в отриманні частки пропорційно внесеному вкладу й у збереженні первісно інвестованого ними капіталу до товариства.

Робиться висновок, що вимога до мінімального розміру статутного капіталу акціонерних товариств (як відкритих, так і закритих), закріплена у чинному законодавстві України, підлягає скасуванню, як така, що не захищає ні інтереси кредиторів, ні інтереси акціонерів.

Частина 3 ст. 155 ЦКУ, яка встановлює співвідношення між вартістю чистих активів і статутним капіталом, має бути збережена, але в зміненому виді в такій редакції: «У разі втрати 50% статутного капіталу АТ протягом одного місяця, що починається з моменту, коли особи, які здійснюють управління АТ, дізналися про цей факт, про це мають бути повідомлені акціонери. Протягом 2-х місяців належить скликати загальні збори акціонерів для вирішення подальшої долі АТ: припиняти його діяльність чи вживати заходів для відновлення його капіталу».

Надання фінансової допомоги АТ на придбання його акцій має дозволятися за умови попереднього схвалення загальними зборами акціонерів кваліфікованою більшістю голосів. Перед проведенням голосування виконавчий орган повинен подати письмовий звіт загальним зборам з указівкою: на причини, за якими укладається правочин; отримуваних товариством відсотків при його укладенні; умов, на яких він укладається; ризиків, які воно несе щодо ліквідності й платоспроможності, та ціну, за якою третя сторона купує акції, і яка має дорівнювати ринковій. Надання фінансової допомоги на придбання акцій не повинно призводити до зменшення чистих активів нижче суми статутного капіталу. Загальним зборам акціонерів має надаватися право уповноважувати виконавчий орган товариства на надання фінансової допомоги на придбання акцій на строк до 5-ти років у межах резервів, які можуть бути розподілені.

У підрозділі 2.2. «Проблеми, пов'язані з виконанням статутним капіталом функції гарантії інтересів акціонерів», визначаються інтереси акціонерів, які реалізуються через статутний капітал, досліджуються норми чинного законодавства України, спрямовані на їх захист.

Підкреслюється, що законними інтересами акціонерів, що реалізуються через статутний капітал, є: (а) інтерес у розподілі акцій відповідно до дійсної вартості вкладів, внесених до капіталу; (б) інтерес у збереженні частки в статутному капіталі (захист від її розмивання); (в) інтерес у збереженні первісно інвестованого до товариства капіталу, його прирості та отриманні дивідендів; (г) інтерес в обмеженні відповідальності за боргами товариства.

Для захисту інтересів акціонерів у розподілі акцій відповідно до дійсної вартості вкладів, внесених до капіталу, пропонуються наступні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства:

- як вклади до статутного капіталу повинні допускатися внесення робіт, послуг, якщо ризик їх невиконання покривається, вимогою до акціонера надати гарантію чи страховий поліс, і зарахування вимог до товариства (ця процедура обов'язково має бути чітко регламентованою);

- величина первісного внеску до статутного капіталу повинна бути знижена до 25%. Строки внесення вкладів мають стати більш тривалими. Максимальний строк їх внесення у негрошовій формі повинен становити 5 років. Одночасно слід закріпити за товариством право висувати вимогу до учасника про внесення несплаченої частки в будь-який момент. Необхідно чітко встановити строк попередження акціонера про внесення несплаченої частки й орган АТ, який має на це право;

- оцінка негрошових вкладів, що вносяться до статутного капіталу, має здійснюватись незалежним експертом, за винятком випадків, коли вона додала б більше витрат товариству, аніж принесла користь. Незалежний експерт може не залучатися для оцінки: цінних паперів, які є в обігу на одному чи більше організованих ринках, і які вносяться як вклад у негрошовій формі до статутного капіталу товариства; майна, яке вже підлягало оцінці незалежним експертом протягом останніх 6-ти місяців; майна, оцінка якого отримана за даними бухгалтерського обліку, достовірність якого перевірена аудитором.

З метою захисту інтересів акціонерів, пов'язаних з контролем над вкладеним капіталом, рекомендуються наступні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства:

- номінальна вартість акцій підлягає скасуванню. Необхідно ввести акції без номінальної вартості, які випускатимуться й відчужуватимуться виключно за ринковою вартістю;

- рішення про збільшення (зменшення) статутного капіталу, придбання товариством власних акцій, а також про конвертацію акцій повинні належати до компетенції загальних зборів, які, однак, можуть делегувати ці повноваження виконавчому органу управління на строк до 5-ти років у межах визначеної ними суми;

- переважні права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії підлягають обмеженню за певних умов;

- законодавчо мають бути закріплені такі методи придбання акцій: (а) ринкове й неринкове придбання; (б) рівне, коли пропозиція про придбання акцій здійснюється всім акціонерам, які мають акції певного типу / класу) і вибіркове, коли пропозиція про придбання акцій здійснюється завчасно визначеному колу акціонерів; (в) пропорційне і непропорційне. При цьому рівне придбання може бути як пропорційним (до частки акціонера в капіталі товариства), так і непропорційним (придбання додаткових акцій в акціонера здійснюється в тій мірі, в якій інший акціонер не прийняв пропозицію чи прийняв її лише частково). Вибірковий викуп - це завжди непропорційне придбання.

Зазначається, що доктрина «підняття корпоративної завіси», яка передбачає притягнення акціонера до відповідальності за умови зловживання наданою йому обмеженою відповідальністю, не повинна закріплюватись у вітчизняному законодавстві за браком можливості чітко сформулювати критерії її застосування.

Стверджується, що головною функцією статутного капіталу повинен бути захист інтересів акціонерів, що мають узгоджуватись із загальними інтересами АТ. Рекомендується закріпити в українському законодавстві проакціонерську концепцію капіталу з певними елементами протовариської.

Розділ 3. «Альтернативні способи забезпечення інтересів кредиторів» присвячено дослідженню тих механізмів їх захисту, які не базуються на системі обов'язкового капіталу й використовуються переважно в країнах англосаксонської системи права.

Зокрема, зазнали ґрунтовного аналізу вимоги щодо перевірки платоспроможності товариства перед здійсненням тих чи інших виплат; система розкриття інформації стосовно фінансового стану товариства; договірні механізми захисту інтересів кредиторів; установлення відповідальності директорів товариства (за неправомірну підприємницьку діяльність, правочини, спрямовані на обман кредиторів, дискваліфікація директорів) та акціонерів (доктрини «підняття корпоративного занавісу», «справедлива субординація вимог акціонерів»).

Підкреслюється, що ці механізми краще захищають інтереси кредиторів, аніж статутний капітал. З урахуванням цього формулюються основні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства України:

1) для перевірки спроможності акціонерного товариства (як відкритого, так і закритого) здійснювати виплати акціонерам (виплати дивідендів, зменшення статутного капіталу товариства, викупу акцій, надання АТ фінансової допомоги на придбання власних акцій), повинен застосовуватися тест на платоспроможність у поєднанні з тестом на чисті активи й тестом на адекватність капіталу. У разі позитивної оцінки платоспроможності товариства члени його виконавчого органу та незалежний аудитор повинні підписати сертифікат платоспроможності;

2) слід удосконалити систему розкриття інформації. На АТ, акції яких перебувають у лістингу, слід покласти обов'язок розкривати щоквартальну інформацію, а також інформацію про істотні факти, які впливають на фінансово-господарську діяльність товариства, одним з яких має бути розкриття можливості невиконання своїх зобов'язань перед кредиторами за певний проміжок часу;

3) перелік договірних механізмів захисту інтересів кредиторів підлягає розширенню. У чинному законодавстві України необхідно передбачити можливість укладення й розробки примірних форм договорів, предметом яких можуть бути обмеження щодо: виникнення в товариства нового боргу; обтяження майна товариства (заставою тощо); виплати дивідендів та здійснення інших виплат акціонерам; обмеження на злиття чи продаж майна товариства; обмеження на здійснення інвестицій та ін. Згода на їх укладення повинна надаватися загальними зборами акціонерів кваліфікованою більшістю голосів;

4) дискваліфікація директорів товариства повинна застосовуватися за вчинення адміністративних правопорушень, перелік яких зазначається у Кодексі про адміністративні правопорушення України. Також слід регламентувати порядок застосування вказаного покарання: (а) воно має застосовуватися на підставі рішення ДКЦПФР (наприклад, щодо неналежного управління юридичною особою), яке потім може бути оскаржено в судовому порядку, а також стосовно окремих питань (приміром, невиконання обов'язку стосовно подання заяви про визнання юридичної особи банкрутом до господарського суду у випадках, передбачених законодавством про неплатоспроможність, фіктивне банкрутство, умисне банкрутство) виключно у судовому порядку; (б) строк дискваліфікації повинен встановлюватися від 6-ти місяців до 5-ти років залежно від тяжкості вчиненого правопорушення, його належить обчислювати з дня винесення відповідного рішення ДКЦПФР або судом; (в) облік дискваліфікованих осіб має здійснюватись Держкомпідприємництва шляхом ведення відповідного реєстру;

5) слід закріпити відповідальність осіб, які виконують функції директора юридичної особи, якщо вони знали чи повинні були передбачити неминучість її ліквідації найближчим часом внаслідок фінансових труднощів і, незважаючи на цей факт, продовжували її діяльність і не вжили ніяких заходів для збереження її майна. У такому випадку суд на підставі клопотання, поданого ліквідатором юридичної особи, може зобов'язати директора внести певну грошову суму до майна компанії, що ліквідується;

6) законодавче закріплення повинна отримати доктрина справедливої субординації вимог акціонерів (учасників). Якщо акціонер (учасник ТОВ, ТДВ) надав товариству кредит явно на невигідних для нього умовах або, скориставшись своїм становищем, отримав необґрунтовані переваги стосовно інших кредиторів, чи в період кризи і цим завдав шкоди іншим кредиторам, то при неплатоспроможності товариства він має право пред'явити вимогу про повернення позики тільки як кредитор останньої черги, який на момент відкриття провадження має обґрунтовані вимоги. Однак це правило не повинно поширюватись на акціонера (учасника ТОВ, ТДВ), не уповноваженого на ведення справ, частка участі якого становить не більше 10% статутного капіталу;

7) слід розширити перелік підстав, за якими правочини, спрямовані на обман кредиторів, можуть бути визнанні недійсними в разі неплатоспроможності товариства.

Висновки

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало в з'ясуванні сутності й ролі статутного капіталу як механізму захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин, у розробці пропозицій по вдосконаленню законодавства України й ефективному застосуванню чинних правових норм.

Проведене комплексне дослідження статутного капіталу дозволило сформулювати нижченаведені основні висновки:

1. Концепції статутного капіталу поділяються на: (1) залежно від того, яку мету переслідував законодавець: (а) прокредиторську, основною метою якої є захист інтересів кредиторів; (б) проакціонерську, для якої основна мета регулювання є захист прав акціонерів; (в) протовариську, основна мета регулювання якої є захист інтересів товариства як певної бізнес-структури; (2) за рівнем законодавчого регулювання: регульовані та нерегульовані концепції статутного капіталу; різновидом других виступають саморегульовані концепції.

2. Існування прокредиторської концепції статутного капіталу в українському законодавстві зумовлено історичними причинами.

3. В основу класифікацій функцій статутного капіталу має бути покладено правовий підхід. Правозабезпечувальні функції статутного капіталу - це напрями його впливу на досягнення правового та економічного результату через систему правових приписів, що встановлюють правила формування, підтримання або зміни статутного капіталу. До базових правозабезпечувальних функцій статутного капіталу слід відносити такі функції, як інвестиційна, гарантування інтересів акціонерів і гарантування інтересів кредиторів; до похідних правозабезпечувальних функцій належать: визначення частки участі в статутному капіталі товариства й облікова.

4. Аналіз кожного з елементів доктрини підтримання капіталу дозволяє стверджувати, що вона не лише не захищає інтерес кредиторів у платоспроможності товариства, а й негативно впливає на здатність статутного капіталу бути механізмом залучення інвестицій до товариства. Прокредиторська концепція статутного капіталу не відповідає сучасному стану регулювання економічних відносин, а тому підлягає скасуванню.

5. Головною функцією статутного капіталу має бути функція гарантування інтересів акціонерів, до яких слід відносити: (а) інтерес у розподілі акцій відповідно до дійсної вартості вкладів, внесених до капіталу; (б) інтерес у збереженні частки в статутному капіталі (захист від її розмивання), (в) інтерес у збереженні первісно інвестованого до товариства капіталу, його прирості й отриманні дивідендів; (г) інтерес в обмеженні відповідальності за боргами товариства. Норми чинного законодавства України щодо формування й підтримання капіталу мають бути збережені в тій мірі, в якій вони захищають інтереси акціонерів.

6. Захист інтересів акціонерів має узгоджуватись із загальними інтересами АТ щодо залучення інвестицій і підпорядковуватися принципу економічної ефективності. У чинному законодавстві України слід закріпити проакціонерську концепцію капіталу з певними елементами протовариської.

7. Захист інтересів кредиторів має здійснюватися за допомогою інших, більш ефективних засобів, не заснованих на концепції обов'язкового капіталу, до яких слід відносити: тест на платоспроможність; розкриття інформації стосовно фінансового стану товариства; договірних механізмів захисту; установлення відповідальності директорів товариства за здійснення неправомірної підприємницької діяльності, їх дискваліфікацію, застосування доктрини справедливої субординації вимог акціонерів, визнання недійсними правочинів, укладених з метою обману кредиторів чи без отримання належного зустрічного задоволення боржником.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Хорт Ю. В. Правові питання оцінки негрошових вкладів, які вносяться до статутного фонду акціонерних товариств / Ю. В. Хорт // Проблеми законності. - 2006. - Вип. 82. - 2006. - С. 53-60.

2. Хорт Ю. В. Обмеження чи скасування переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії: порівняльно-правовий аналіз / Ю.В. Хорт // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 5. - С. 141-146.

3. Хорт Ю. В. Критика концепції номінальної вартості акцій / Ю. В. Хорт // Юридична Україна. - 2007. - № 9. - С. 78-82.

4. Хорт Ю. В. Переважне право акціонера на придбання акцій додаткової емісії: проблеми реалізації та шляхи їх вирішення / Ю. В. Хорт // Юридична Україна. - 2007. - № 10. - С. 85-89.

5. Хорт Ю. В. Гарантійна функція статутного фонду акціонерного товариства (порівняльно-правовий аналіз загального і спеціального законодавства) / Ю.В. Хорт // Актуальні проблеми правознавства: Тези доповід. і наук. повідом. конф. молод. учених і здобувачів / За заг. ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 103-106.

6. Хорт Ю. В. Деякі аспекти внесення негрошових вкладів до статутного фонду акціонерного товариства / Ю.В. Хорт // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доповід. та наук. повідом. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 127-130.

7. Хорт Ю. В. Співвідношення між розміром чистих активів і статутним капіталом в акціонерних товариствах / Ю. В. Хорт // Проблемні питання цивільного та господарського права: Матер. міжнар. наук-практ. конф. студентів та аспірантів. 16 лют. 2007 р [Харків]. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - С. 491-494.

8. Хорт Ю. В. Типи акцій за українським законодавством: перспективи вдосконалення / Ю. В. Хорт // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. наук-практ. конф. [Львів] 8-9 лют. 2007 р. / Ред. кол. Бойко А.М. та ін. - Львів: Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - 2007. - С. 356-357.

Анотація

Хорт Ю.В. Механізм захисту учасників акціонерних правовідносин через конструкцію статутного капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правового регулювання формування, зміни й підтримання статутного капіталу акціонерного товариства, його ефективності щодо забезпечення захисту інтересів учасників акціонерних відносин. Здійснено класифікацію концепцій статутного капіталу, виявлено чинники, які вплинули на їх формування й розвиток. Визначено правозабезпечувальні функції статутного капіталу й проведено їх класифікацію. Доводиться, що статутний капітал не виконує функцію гарантії інтересів кредиторів. Обґрунтовується необхідність запровадження в Україні проакціонерської концепції статутного капіталу з певними елементами протовариської. Захист же інтересів кредиторів має здійснюватися за допомогою альтернативних механізмів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного законодавства України.

Ключові слова: статутний капітал, інтереси акціонерів, інтереси кредиторів, акціонерне товариство, акція.

Аннотация

Хорт Ю.В. Механизм защиты интересов участников акционерных правоотношений через конструкцию уставного капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования формирования, изменения и поддержания уставного капитала акционерного общества сквозь призму защиты интересов участников акционерных правоотношений. Проведена классификация концепций уставного капитала: (1) в зависимости от цели, которую преследовал законодатель: на прокредиторскую (её основной целью является защита интересов кредиторов), проакционерскую (основная цель - защита интересов акционеров); протоварищескую (имеющая основной целью защиту интересов общества как определённой бизнес-структуры; (2) по уровню законодательного регулирования: на регулируемые, при которых законодательство содержит многочисленные нормы, направленные на защиту интересов кредиторов, акционеров или общества, либеральные (нерегулируемые), когда законодательством не регулируется режим уставного капитала, разновидностью последних являются саморегулируемые, при которых законодатель не предусматривает детальных правил, и передаёт все вопросы на разрешение компетентных органов общества (чаще всего менеджмента как наиболее профессиональной структуры среди всех органов общества). Обосновывается, что на современном этапе мировой глобализации происходит существенное сближение указанных концепций. Выявлены следующие факторы, повлиявшие на эволюцию концепции уставного капитала: введение регистрационной системы учреждения акционерных обществ и ограниченной ответственности акционеров; политический фактор; структура акционерной собственности; развитие финансовых рынков; глобализация экономики и регуляторная конкуренция.

Сформулировано определение правообеспечительных функций уставного капитала как направления его влияния на достижение правового и экономического результата через систему правовых предписаний, устанавливающих правила формирования, поддержания или изменения уставного капитала. Проведена их классификация на основные и производные. К основным предлагается относить такие функции, как инвестиционная, гарантии интересов кредиторов, гарантии интересов акционеров; к производным такие функции, как определение доли участия в уставном капитале общества и учётная.

Доказывается, что уставной капитал не только не выполняет функцию гарантии интересов кредиторов, но и негативно влияет на его способность выступать средством привлечения инвестиций. Отстаивается точка зрения, что основной функцией уставного капитала должна быть гарантия интересов акционеров, которые, однако, должны согласовываться с интересами акционерного общества и подчиняться принципу экономической эффективности. Предлагается закрепить в законодательстве Украине проакционерскую концепцию уставного капитала с некоторыми элементами протоварищеской.

Защита интересов кредиторов должна осуществляться с помощью таких альтернативных механизмов, как тест на платежеспособность, обязательное раскрытие акционерными обществами информации, договорные механизмы, усиление ответственности директоров и акционеров. Сформулированы предложения по усовершенствованию соответствующих положений действующего законодательства Украины.

Ключевые слова: уставной капитал, интересы акционеров, интересы кредиторов, акционерное общество, акция.

Annotation

Khort Yu.V. Mechanism of the protection of the corporate relations participants with the use of the share capital construction. - Manuscript.

The thesis for getting the candidate degree on the speciality of 12.00.04. - economic law, economic procedural law. - National Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2009.

Thesis is devoted to research of the legal regulation as to the formation, alteration and maintenance of the joint-stock company share capital with the further due and effective protection of the corporate relations participants with the use of the share capital construction.

The conceptions of the share capital, factors having influence at it formation and functions of the share capital have been given at the work. Special attention has been given to the problem of the protection of the interests of both shareholders and joint-stock company with attraction of the share capital and alternative protection of the creditors.

Kew words: share capital, interests of shareholders, interests of creditors, joint-stock company, share.

Размещено на Allbest.ru

...