Договір дарування за цивільним кодексом України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Однією з наріжних засад існування України як незалежної демократичної держави є непорушність власності та свобода розпорядження об'єктами права власності. Реалізація конституційних прав власника здійснюється за допомогою різноманітних цивільно-правових договорів, у тому числі й тих, які забезпечують безоплатне передання майна. Основним договором такої спрямованості є договір дарування.

У ретроспективному аспекті можна відзначити, що як правовий феномен договір дарування має багатовікову історію. Проте його загальна конструкція постійно розвивалася та збагачувалася. Цей процес знайшов свій наочний вияв і в новітній кодифікації цивільного законодавства України. У Цивільному кодексі України, що набрав чинності 01 січня 2004р. (далі ЦК України) легальна конструкція договору дарування набула нового змісту. Це виявилося не лише у формальному збільшенні кількості правових норм, що складають інститут договору дарування, а й у створенні нових моделей цього договору, урізноманітненні його видів, розширенні меж правової ініціативи учасників цивільних відносин у сфері безоплатного передання майна у власність. Разом з тим новий ЦК України не розв'язав усіх проблем укладення та виконання договору дарування; не всі законодавчі новели можна визнати обґрунтованими та чітко визначеними, деякі з них потребують змін або подальшого вдосконалення.

Суспільна значущість договору дарування була підставою для аналізу його самобутньої правової природи та створення в науці різних часів окремих концепцій цього договору. Зокрема, соціально-правова сутність договору дарування розкривалася такими зарубіжними вченими, як: Т. Каплоу (Th. Caplow), Дж. Карієр (J. Carrier), Д. Чіл (D. Cheal), К. Грегорі (K. Gregory), Р. Фьорс (R. Firth), С. Бейлі (S. Beiley), Х. Блек (H. Black). Однак договір дарування не завжди знаходився в центрі уваги цивілістів. Так, за радянських часів аналізу норм щодо договору дарування було приділено небагато уваги, що пояснюється домінуванням у той період ідеї про нетиповість безоплатного передання майна у власність. Цим проблемам присвячено деякі роботи З.І. Шкундіна, М.І. Бару, І.Б. Новицького, К.І. Граве.

Сучасна наука цивільного права України ґрунтується на обмеженому колі робіт, у яких досліджено лише окремі аспекти договору дарування (Т. Ніколаєва, Н. Мещерякова, І. Коробейнікова, В. Новікова). Незважаючи на те, що норми нового ЦК України є чинними вже понад п'ять років, в Україні дотепер не проведено комплексного аналізу договору дарування.

Зазначене свідчить про необхідність теоретичної розробки оновленої концепції договору дарування, висвітлення його юридичної природи та сутнісних ознак, визначення суб'єктного та об'єктного складу, проведення аналізу реальної та консенсуальної моделей договору дарування. Проведення такого дослідження дасть змогу сформулювати передумови для розробки шляхів вирішення проблем, що існують, спрогнозувати й запобігти новим.

Отже, вищевикладене дає підстави вважати обрану тему актуальною, а проведення її дисертаційного дослідження необхідним.

Мета і завдання дослідження.

Метою цього дослідження є виявлення та аналіз окремих проблем теоретичного та практичного характеру, безпосередньо або опосередковано пов'язаних з договором дарування. Теоретичні проблеми стосуються розуміння сутності договору дарування та його місця в системі цивільного права України та зобов'язального права, зокрема. Практичні - постають під час застосування тих чи інших норм договору дарування, які остаточно не вироблені або суперечать окремим положенням цивільного та іншого законодавства. Проведений аналіз забезпечить можливість обґрунтованого й послідовного корегування виявлених проблем.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- дослідження історично-правового генезису договору дарування та соціально-політичних передумов, що визначали цей процес;

- з'ясування сутності договору дарування, його правової природи як соціально-правового явища;

- виявлення конститутивних ознак договору дарування та проведення на їх підставі аналізу його дефініції;

- критичний аналіз вітчизняного законодавства, що регулює відносини дарування;

- дослідження особливостей укладення, виконання та припинення договору дарування залежно від його виду;

- виявлення теоретичних проблем, прогалин у законодавстві та правових колізій, що існують у межах правової регламентації договору дарування;

- вироблення єдиних аргументованих підходів до розуміння правових норм, що регулюють договір дарування і мають потенціал різноаспектного тлумачення;

- вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства, що регламентує відносини дарування, на підставі всебічного та повного дослідження теоретичного, нормативного та практичного матеріалу.

1. Юридична характеристика договору дарування

Досліджено погляди правників різних часів на договір дарування. Розглянуто правову регламентацію інституту дарування в різних соціально-економічних формаціях. Проведений аналіз дозволив виокремити такі визначальні етапи розвитку договору дарування: а) виникнення інституту дарування в царині римського права; б) рецепція норм щодо договору дарування цивільним правом Російської імперії; в) занепад інституту дарування в радянському цивільному праві та законодавстві; г) розвиток законодавчого регулювання договору дарування за ЦК України.

Кожний із зазначених історичних етапів, дозволяє подивитися на інститут дарування як на особливий правовий феномен, який еволюціонував від підстави (сausa) юридичної дії до самостійного договірного інституту, набуваючи більшої або меншої ваги залежно від стану розвитку конкретних соціально-економічних відносин.

На підставі дослідження норм чинного ЦК України та наукових доробок правників виокремлюються істотні ознаки договору дарування та пропонується його юридична характеристика.

Сутнісними ознаками договору дарування автор називає такі: (а) безоплатність; (б) збільшення майна обдаровуваного; (в) зменшення майна дарувальника; (г) вичерпний перелік способів дарування.

Під безоплатністю розуміється відсутність зустрічного надання з боку обдаровуваного. Доводиться, що вплив ознаки безоплатності на правову регламентацію договору дарування знаходить свій вияв у встановленні додаткових прав для дарувальника та у зменшеній відповідальності сторін порівняно з відплатними договорами.

Збільшення майна обдаровуваного є безпосередньою метою договору дарування. Воно здійснюється за рахунок передання обдаровуваному майна або майнового права, які є предметами договору дарування. Не існує договору дарування за відсутності збільшення майна обдаровуваного.

Зменшення майна дарувальника проявляється у втраті майна зокрема речей або майнових прав, що були відчужені обдаровуваному. За цією ознакою можливе відмежування договору дарування від інших безоплатних договорів чи правочинів. Так, наприклад, немає дарування там, де здійснюється страхування життя на користь третьої особи, адже збільшенню майна останньої не відповідає зменшення майна страхувальника.

Вичерпний перелік способів дарування - ознака, що випливає з легального визначення договору дарування та його законодавчого регулювання. Зокрема, дарування вчинюється переданням у власність обдаровуваного речей та майнових прав.

Із прийняттям нового ЦК України змінилося поняття договору дарування, але разом із тим зазнала змін й сутність договору. Подальша юридична характеристика договору дарування свідчить про те, що він: за своєю типовою належністю є договором, спрямованим на передачу майна у власність; безоплатним; може бути одностороннім договором або договором, який не має зобов'язального характеру; може бути реальним, консенсуальним, а в деяких випадках формальним договором (укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації).

2. Елементи договору дарування та порядок його укладення

Досліджуються суб'єкти договору дарування: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, територіальна громада.

У процесі роботи над цим підрозділом автор зробив низку пропозицій щодо гармонізації норм дарування із загальними принципами цивільного права. У цьому аспекті розглядається питання щодо прийняття дарунку опікуном чи батьком (усиновлювачем) фізичної особи, яка не здатна з тих чи інших причин самостійно та вільно здійснювати волевиявлення під час укладення правочину. Виходячи з того, що закон має охороняти інтереси найбільш незахищених учасників цивільних правовідносин, зокрема недієздатних та малолітніх осіб, доречно ввести правило, згідно з яким у разі прийняття дарунку від імені та в інтересах обдаровуваного, якщо інше не встановлено законом, батьки (усиновлювачі), опікуни зобов'язані відшкодувати майнову шкоду та шкоду, завдану життю або здоров'ю обдаровуваного, яка виникла в результаті володіння або користування дарунком.

Автором доводиться доцільність введення в коло обдаровуваних зачату, але ще не народжену дитину. В такому випадку договір дарування має консенсуальний характер. Він укладається з одним із батьків, а обов'язок передати дарунок виникає після народження дитини живою. Досліджуючи особливості участі юридичних осіб в договорі дарування, автор обґрунтував недоречність обмеження права підприємницьких юридичних осіб укладати договори дарування між собою. Вказане обмеження є штучним і не виправданим з точки зору універсальності конструкції договору дарування.

Виходячи з класичного розуміння змісту договору, відповідно до якого зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Автор досліджує істотні умови договору дарування, які залежно від конкретної законодавчої конструкції можуть бути класифіковані на загальні і спеціальні. Загальні притаманні будь-якому договору дарування, спеціальні - окремим договорам дарування.

До загальних належать умови щодо: (а) предмета договору дарування; (б) безоплатності передання предмета договору.

До спеціальних істотних умов належать: 1) строк або відкладальна обставина за договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини; 2) а) зміст обов'язку на користь третьої особи; б) умова про особу, на користь якої встановлюється обов'язок за договором дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи; 3) мета для досягнення якої надано пожертву за договором про пожертву.

Аналізуючи загальну для всіх договорів дарування істотну умову про предмет договору, автор робить висновок про те, що предмет договору дарування як правочину має складну структуру та утворюється двома об'єктами. Перший (юридичний) - дії дарувальника, другий (матеріальний) - майно, що передається обдаровуваному. Дії дарувальника обмежуються переданням майна у власність. До матеріального об'єкта дарування належать рухомі й нерухомі речі, а також майнові права, що існують або виникнуть в майбутньому. Майнове право як предмет договору дарування може виступати як у виді зобов'язального права, так і у виді речового права на чуже майно. Але з усіх речових прав на чуже майно предметом договору дарування можуть бути лише емфітевзис та суперфіцій, як такі, що можуть відчужуватися окремо від речі.

Там, де предметом дарування виступає право вимоги щодо третьої особи, слід застосувати окремі положення цесії.

Форма договору дарування різниться залежно від його змісту та предмета. Такий підхід визнається цілком виправданим.

В роботі зазначається, що момент укладення договору дарування тісно пов'язаний з моментом виникнення права власності на дарунок. Встановлення цього моменту має велике практичне значення. Доводиться, що загальні норми ЦК України, які визначають момент укладення договору, не завжди узгоджені з відповідними нормами ЦК України, що регулюють відносини дарування. Таке положення може призвести до виникнення небажаних наслідків, а саме до колізій та суперечок на практиці, а зрештою вплинути на сталість цивільного обороту в цілому. З метою узгодження положень ЦК України, які регламентують питання укладення договору дарування нерухомого майна, із загальними положеннями ЦК України про реєстрацію правочинів з нерухомим майном, пропонується в ч. 2 ст. 719 ЦК України закріпити правило про обов'язковість реєстрації договорів дарування нерухомого майна.

3. Зобов'язання, що виникає з договору дарування

Детально розглянуто зобов'язання, яке виникає із консенсуального договору дарування. На підставі аналізу чинного законодавства автором виокремлено три групи прав та обов'язків сторін за договором дарування; вони класифіковані за критерієм моменту виникнення та існування, зокрема: (а) права й обов'язки, що виникають при укладенні договору дарування; (б) права й обов'язки, що виникають із укладеного договору дарування; (в) права й обов'язки, що виникають після припинення договору дарування. Разом з тим до змісту договору дарування можна віднести лише ті права й обов'язки дарувальника й обдаровуваного, що виникають із укладеного договору дарування як договірного зобов'язання.

Розглядаючи права та обов'язки сторін, автор робить висновок про необхідність встановлення обов'язку дарувальника звільнити дарунок від прав третіх осіб або попередити обдаровуваного про обтяження майна такими правами.

В роботі зазначається, що припинення договору дарування може відбуватися у зв'язку з припиненням зобов'язання, що випливає з договору та підпорядковане загальним правилам щодо припинення зобов'язань, а також шляхом відмови від договору та його розірванням. Окрім цього, специфіка дарування визначає певні особливості припинення договірного зобов'язання у зв'язку зі смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Одностороння відмова від договору дарування як особлива підстава припинення договору дарування, що характеризується найбільш простою процедурою ліквідації правового зв'язку між сторонами, має бути виправдана. Адже існування зобов'язального правовідношення в такому випадку залежить від волі однієї сторони за договором. Там, де підстава припинення договірного зобов'язання потребує об'єктивної оцінки, доцільним є залучення незаінтересованої особи для прийняття відповідного рішення. У межах цивільно-правового регулювання йдеться про надання особі права вимагати розірвання договору за наявності відповідних підстав, оцінку яким надає суд.

Автор дійшов висновку, що за свою юридичною природою найбільш складною підставою припинення договору дарування є його розірвання. В роботі розрізняються: (а) розірвання невиконаного договору дарування; (б) розірвання виконаного договору дарування. Доводиться, що норми ЦК України, які визначають порядок та наслідки розірвання виконаного договору дарування, мають суттєві недоліки. Значною мірою вони не узгоджуються з іншими нормами ЦК України. Враховуючи вказане, пропонується виключити з ЦК України норми, які встановлюють можливість розірвання виконаного договору дарування.

Докладний аналіз підстав та наслідків припинення договору дарування свідчить про необхідність внесення істотних змін до ЦК України з метою вдосконалення чинного цивільного законодавства. Зокрема, доведено необхідність встановлення правових наслідків розірвання договору про пожертву на рівні закону.

Висновки

дарування цивільний правовий договір

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці сучасної концепції договору дарування, визначенні його правової природи та місця в загальній системі цивільно-правових договорів, встановленні видових характеристик, сутнісних ознак та окремих елементів договору дарування в парадигмі нового цивільного законодавства України.

Одержані теоретичні й практичні напрацювання в узагальненому вигляді можуть бути сформульовані у наступних висновках:

1. Істотними ознаками договору дарування є: (а) безоплатність; (б) збільшення майна обдаровуваного; (в) зменшення майна дарувальника; (г) вичерпний характер способів дарування.

2. Юридична характеристика договору дарування за ЦК України свідчить про те, що він: спрямований на передачу майна у власність; безоплатний; може бути одностороннім або зовсім не мати зобов'язального характеру; бути як реальним, так і консенсуальним, а в деяких випадках формальним договором.

3. Елементами договору дарування як правочину є: (а) сторони договору; (в) зміст договору; (г) форма договору.

4. Права й обов'язки дарувальника й обдаровуваного, що закріплені в ЦК України, можна класифікувати залежно від моменту виникнення та існування на такі, що: а) виникають при укладенні договору дарування; б) випливають із укладення договору дарування; в) мають місце після припинення договору дарування. Проте зміст договірного зобов'язання складають лише права та обов'язки сторін, що випливають із укладення договору дарування.

5. Правові наслідки порушення договору дарування мають особливий характер, що пов'язано з впливом ознаки безоплатності договору на механізм правового регулювання відносин дарування. Такі особливості знаходять свій вияв, зокрема у відсутності відповідальності дарувальника за прострочення виконання зобов'язання щодо передання дарунку та за неможливість виконання зобов'язання, що настала під час такого прострочення. Запропоновано ввести норму, що встановлює правові наслідки відмови обдаровуваного від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, якщо такою відмовою дарувальнику було завдано майнової шкоди.

6. Договір дарування припиняється через: (а) припинення зобов'язання, що відбувається із загальних підстав припинення цивільно-правових зобов'язань; (б) відмову від договору дарування; (в) розірвання договору дарування. Однак відмова дарувальника від виконання договору дарування та розірвання дарувальником виконаного договору дарування, що є діючими підставами припинення договору дарування, порушують баланс прав та інтересів сторін за договором дарування, а тому мають бути скасовані.

Література

1. Ісаєв А.М. Значення волі та волевиявлення у договорі дарування // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского; Том 18 (57). - 2005. - С. 135-142.

2. Ісаєв А.М. Відповідальність дарувальника за Цивільним кодексом України // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 89.- С. 55-58.

3. Ісаєв А.М. Історія розвитку договору дарування // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 90. - С. 66-72.

4. Ісаєв А.М. Мета в договорі пожертви // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 91. - С. 46-52.

5. Ісаєв А.М. Дії та речі як предмет договору дарування // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского; Том 21 (60) №2. - 2008. - С. 278-283.

6. Ісаєв А.М. Значення волі та волевиявлення у договорі дарування // Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку: Зб. тез Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів (25-26 листопада 2005 р.). - Київ-Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління і права, 2005. - С. 230 - 232.

7. Ісаєв А.М. Особливості укладення договору дарування за Цивільним кодексом України // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.) / Ред. кол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. - К.: НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2006. - С. 139 - 141.

Размещено на Allbest.ru