Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень

Журавель Алла Василівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор,

Погрібний Олексій Олексійович,

Академія правових наук України,

головний вчений секретар.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Головко Олександр Миколайович

Харківський національний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент

Лук'янов Дмитро Васильович,

Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого,

доцент кафедри теорії держави і права.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Іпотека - правовий інститут, що використовується в усіх правових системах як важливий інструмент ефективного розподілу власності, надійний засіб захисту інтересів кредиторів. Заставні операції із земельними ділянками та іншим нерухомим майном поширені в усіх країнах із розвинутою ринковою економікою і Україна не є винятком.

Новітній етап розвитку українського суспільства, що ґрунтується на Конституції України 1996 р., пов'язаний із реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів зокрема. Це потребує наукового аналізу низки проблем, серед яких значне місце займають і питання становлення та функціонування іпотеки в Україні.

Після набуття Україною незалежності та проголошення права приватної власності на землю проблема іпотеки набуває дедалі більшої актуальності серед вітчизняних і зарубіжних науковців. На всіх історичних етапах свого розвитку іпотека - важливий чинник житлової, аграрної, фінансової політики держави на різних етапах її розвитку. Намагаючись дослідити цей правовий інститут, представники органів державної влади, як правило, звертаються до зарубіжного досвіду, не враховуючи власного. Але інститут іпотеки в Україні не є новим, а тому дослідження історії його розвитку заслуговує на увагу з точки зору не лише історії та теорії, а й практики. Оскільки іпотека протягом тривалого періоду в Україні не використовувалася, відсутній позитивний досвід її широкого застосування. Україна в цьому плані значно відстала від інших розвинутих країн. Тому дослідження цього питання особливо важливе для ефективного функціонування ринкової економіки в нашій державі.

Досвід зарубіжних і вітчизняних учених із питань іпотеки показує, що високоорганізована ринкова економіка немислима без широкого застосування іпотеки, особливо без застави земельних ділянок та іншого нерухомого майна з метою забезпечення зобов'язань боржників. Іпотечні відносини тісно пов'язані з інвестиціями й відіграють важливу роль у будівництві та сільському господарстві.

З точки зору динаміки та за результатами розвитку законотворчого процесу в галузі правового регулювання питань іпотеки плідним був 2003 рік, коли було прийнято Закон України “Про іпотеку”, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін. Законом від 5 червня 2003 р. “Про іпотеку” закріплено юридичні підстави для використання заставної як цінного паперу і спеціального засобу іпотечного кредитування. З огляду на це, можна вважати, що основні засади відповідних правовідносин законодавчо визначені. Але проблема застосування інституту іпотеки і досі має характер дискусій.

Як свідчать теоретичні та практичні дослідження, питаннями іпотеки нерухомості, іпотечного кредитування приділялася недостатня увага - їх науковці розглядали частково, а комплексне дослідження вказаної теми відсутнє.

Отже, дисертаційне дослідження „Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи” видається актуальним і наразі доречним для теоретичного осмислення та практичного вирішення низки проблем щодо перспектив розвитку інституту іпотеки.

Теоретичною основою дослідження є історико-правовий доробок науковців (І. А. Базанов, О. М. Головко, В. Д. Гончаренко, В. М. Іванов, П. П. Музиченко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький, М. М. Страхова, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко, О. О. Шевченко, О. Н. Ярмиш), російських правознавців (Д. Бачимег, І. В. Довдієнко, Л. А. Лунц, І. Б. Новицький, І. Г. Панайотов, С. І. Раєвич, Д. А. Сергєєв, З. М. Черниловський), а також вітчизняних правознавців (К. Д. Гордієнко, В. Ю. Дмитренко, О. О. Євтух, О.Т. Євтух, О. С. Любань, Д. О. Мальцев, В. В. Носік, О. М. Красніков, С. І. Кручко, О. О. Погрібний, В. Д. Сидор).

Між тим, зі здобуттям Україною незалежності значно змінилася економічна, політична та правова система, проходить процес реформування цивільного, земельного, господарського, банківського законодавства і, як наслідок, з'являються нові фактори, які впливають на виникнення, зміну та припинення відносин у зазначених галузях права. Слід зазначити, що у 1998 р. О. С. Кізловою була захищена дисертація “Еволюція інституту застави в контексті державотворення в Україні”, в 2001 р. О. Т. Євтухом була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук “Іпотечний механізм ефективного використання і розвитку нерухомості”, а також були захищені дисертації: у 2004 р. К. В. Паливодою з теми “Іпотечний ринок житла в Україні”, у 2005 р. В. Д. Сидор з теми “Правові засади застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні”, Д. О. Мальцевим із теми “Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України”, О. І. Виговським з теми “Правове регулювання застави цінних паперів в Україні”, В. Г. Першиним із теми “Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні”, О. О. Євтухом із теми “Оцінка нерухомості в іпотечному кредитуванні”, в яких реалізована ідея комплексного підходу до багатьох проблем інституту іпотеки в цілому. Разом із тим ціла низка проблем інституту іпотеки потребує додаткового дослідження.

Актуальність обраної теми також зумовлена теоретичними та практичними потребами дослідження інституту іпотеки, процесу його становлення та розвитку в Україні з метою вивчення історичного досвіду, виявлення основних особливостей організації та діяльності вказаного інституту, його проблем та перспектив. Чинне законодавство України, що регламентує іпотечні відносини не вирішує всіх проблем, його прогалини та недостатня конкретизація окремих норм права може призвести до порушення прав суб'єктів іпотечних відносин. Усе це, а також брак в українській історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій темі, зумовлюють актуальність досліджуваної дисертантом проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язано з науковими розробками кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Правові акти: теорія та практика застосування”, та кафедри господарського права та процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Проблеми правового регулювання господарських відносин за участю суб'єктів господарювання та органів внутрішніх справ”, які є складовими частинами плану науково-дослідної роботи Одеського юридичного інституту ХНУВС за темою “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” № РК 0103V002568 (IV кв. 2003 р. - IV кв. 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є поглиблення історико-правових знань щодо становлення та розвитку інституту іпотеки у світі, його генезису в Україні з моменту набуття державою незалежності до теперішнього часу. Дослідження особливостей інституту іпотеки в зарубіжних країнах та можливості застосування світового досвіду іпотечного кредитування в умовах ринкової економіки України, а також вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про іпотеку.

Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і розв'язання ряду завдань, основними з яких є:

- встановити передумови, обставини, історичні форми та закономірності становлення та розвитку інституту іпотеки, починаючи з епохи античності до новітнього часу;

- виявити передумови становлення та простежити еволюцію інституту іпотеки на українських землях й розкрити процес формування інституту іпотеки в Україні у радянській юридичній науці і доктрині;

- узагальнити іноземний досвід застосування інституту іпотеки в окремих країнах Європи та США (XVIII - перша половина XX століть) та за допомогою компаративістських методів дослідження виявити характерні особливості світових моделей іпотечних систем, які склалися в теорії і практиці кредитування; виокремити етапи процесу становлення інституту іпотеки у праві України (1991 - 2003 рр.);

- окреслити правову базу регулювання іпотечних відносин в Україні на сучасному етапі розвитку;

- установити місце та роль інституту іпотеки в правовій системі сучасної України та визначити основні проблеми та перспективи розвитку інституту іпотеки в Україні;

- сформулювати та надати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання досліджуваних відносин в Україні у майбутньому.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі виникнення, становлення та розвитку інституту іпотеки, починаючи з давніх часів і до сьогодення.

Предмет дослідження - правові закономірності та особливості виникнення і розвитку інституту іпотеки в Україні під час його формування та становлення, міжнародне і національне законодавство, нормативно-правові акти, якими регулюються питання іпотечних відносин в Україні та правозастосовна практика.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження у роботі використовувалися філософські та загальнонаукові методи, як-то: діалектичний, апріорного синтезу, типізації, гештальт-цілісності історичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання спеціальних методів наукового пізнання: порівняльно-правового, герменевтичного, синергетичного, які забезпечили повноту відображення об'єкта і предмета дослідження та стали основою комплексного дослідження правового інституту іпотеки.

Загальним методом роботи є метод філософської діалектики, який розкривається через методи сходження від абстрактного до конкретного та від простого до складного, а також метод (принцип) єдності логічного та історичного. Складовою частиною методу філософської діалектики є системно-структурний метод. Він допоміг розглянути положення про іпотечні відносини у процесі їх розвитку. Ґенеза інституту іпотеки досліджувалася у взаємозв'язку з історичними умовами, в яких він формувався. Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні наукових праць, дієвості і узгодженості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів про іпотеку. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів, якими регулюються питання іпотечних відносин в Україні та світі. Використання порівняльно-правового методу було необхідно для проведення компаративістського аналізу законодавства України та стосовно міжнародного права у контексті завдань дослідження. Відповідність норм права існуючим суспільним відносинам встановлювалась із застосуванням синергетичного методу. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, отриманих у ході дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним історико-правовим монографічним дослідженням, присвяченим проблемам ґенези інституту іпотеки на землях України. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення та висновки.

1. Уточнено, що інститут іпотеки - застави землі - зародився у Давній Греції, отримав свій подальший розвиток у римському праві, а згодом сформувався у вигляді західноєвропейського правового інституту.

2. Зроблено висновок про те, що інститут іпотеки виник і набув свого поширення лише у тих державах античності й раннього середньовіччя, в яких інтенсивно розвивалися товарно-грошові відносини. Поступовий розвиток інституту іпотеки зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а отже й цивільного обороту, розширенням кола об'єктів та суб'єктів приватної власності.

3. Розроблено та сформульовано висновок, що законодавство, яке становить сучасну правову базу іпотеки, має багатовекторний характер і включає: а) загальне законодавство, на підставі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; б) спеціальне земельне законодавство про заставу земельних ділянок; в) галузеве (земельне, аграрне, цивільне та ін.) законодавство, що закріплює певні однорідні суспільні відносини.

4. Уперше наводиться періодизація та надається характеристика етапів становлення й розвитку права іпотеки на українських землях. Першим етапом формування іпотечного права на українських землях став період протодержавних утворень на території Північного Причорномор'я і Приазов'я. Другий етап формування іпотеки пов'язаний зі становленням та розвитком держави і права Київської Русі в ІХ-ХІІ ст., періодом феодальної роздробленості Русі, існуванням Галицько-Волинського князівства наприкінці ХІІІ - ХІV століть. Третій етап охоплюється періодом ХІV - ХVІІ століть, коли українські землі перебували в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Четвертим етапом є період створення Української національної держави і обмеження її суверенітету в другій половині XVII ст. Період ХVІІІ - XIX століть є самостійним п'ятим етапом розвитку іпотеки землі в Україні. В Україні створено окремий інститут іпотеки та визначено його місце як органу публічної діяльності в правовій системі українських земель. Наступним, шостим етапом, є радянський період, що характеризується існуванням виключної державної власності на землю, і, як наслідок, забороною застави земельних ділянок. З набуттям Україною незалежності почався новий, сьомий, етап у розвитку іпотечного права в Україні

5. З'ясовано, що інститут іпотеки на українських землях з ХІV століття до кінця 30-х років XX ст. розвивалася, ґрунтуючись на європейських правових традиціях.

6. Уперше визначено й узагальнено характерні риси іпотеки у законодавстві європейських країн. По-перше, вона застосовувалась тільки до нерухомості; по-друге, продаж закладеного маєтку проводиться не самим кредитором, а за допомогою суду.

7. Установлено, що, визначаючи юридичну природу іпотеки, український законодавець поєднав дві класифікаційні ознаки іпотеки, коли, по-перше, предметом застави є нерухоме майно, по-друге, воно залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто має місце змішаний підхід до визначення та розуміння іпотеки.

8. Дістав подальшого розвитку аналіз історії формування правового інституту іпотеки в Україні, який свідчить про те, що іпотека - це самостійний вид забезпечення виконання зобов'язання.

9. Обґрунтовується теза, що в Україні існує нагальна потреба у створенні та дії системи державної реєстрації прав на нерухоме майно (власності) та її законодавчому врегулюванні.

10. По-новому обґрунтовано тезу, що іпотека як окремий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном має забезпечувальний характер.

11. Дістала подальшого розвитку позиція, що Закон України “Про іпотеку” продублював визначення нерухомості, подане в ЦК України, і зазначає, що предметом іпотеки завжди є нерухоме майно. Оскільки предметом іпотеки є конкретно визначений вид майна, яке може бути передане в заставу, або майно, за допомогою якого можна забезпечити виконання основного зобов'язання, то предметом іпотеки може бути сукупність нерухомих речей. інститут іпотека юридичний

12. Обґрунтовується теза про те, що при подальшому вдосконаленні механізму правового регулювання інституту іпотеки в Україні потрібно вжити заходів щодо: розгляду можливостей дострокового скасування обмежень права розпорядження земельною власністю; розроблення власних схем довгострокового кредитування під заставу земель; організації випуску іпотечних цінних паперів та їх ефективного використання; завершення формування законодавчої бази стосовно запровадження ринку земель в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити нові підходи до ряду теоретичних та практичних проблем правового регулювання інституту іпотеки. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі формування напрямку та змісту законопроектної роботи в галузі регулювання іпотечних відносин (зокрема при доопрацюванні Законів України “Про іпотеку”, проекту закону “Про єдиний реєстр договорів застави”, при підготовці змін і доповнень до цивільного та земельного законодавства України), а також у практичній діяльності при використанні іпотеки в економічній сфері. Головні положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних ВНЗ, а також при викладанні та вивченні курсів “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Порівняльне правознавство”, “Теорія держави та права”, “Цивільне право”, “Господарське право”, “Земельне право України” та спецкурсів. Отримані результати можуть використовуватися в правозастосовній діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки і положення роботи обговорювалися на міжкафедральних засіданнях кафедр теорії та історії держави і права, трудового, земельного та екологічного права, господарського права та процесу Одеського державного університету внутрішніх справ, викладені в опублікованих роботах, доповідалися на науково-практичних конференціях: ІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу ОЮІ НУВС (Одеса, 22-23 квітня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції ОЮІ НУВС (Одеса, 3-4 червня 2005 р.), міжвузівській конференції ОНЮА (Одеса, 17 березня 2006 р.), ІІІ звітній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса 28-29 квітня 2006 р.); ІV звітній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса, 24 квітня 2007 р.); V звітній конференції науково-педагогічного складу ОДУВС (Одеса, 16 травня 2008 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, та в трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, які поділено на шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 200 сторінок, з них 186 сторінок основного тексту, список використаних джерел складає 240 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність та ступінь дослідження проблеми, визначається мета та основні завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне та практичне значення, апробація отриманих результатів.

У розділі 1. “Історико-правові аспекти виникнення та становлення інституту іпотеки”, який містить три підрозділи, досліджено проблеми становлення інституту іпотеки, з'ясовано його природу, поняття, значення в римському праві, у праві України та в деяких іноземних державах.

У підрозділі 1.1. “Виникнення інституту іпотеки та його роль у суспільному розвитку Стародавнього світу” зазначається, що найважливішими історичними передумовами зародження інституту іпотеки були економічний розвиток з його постійним розширенням цивільного обороту, соціальна структура суспільства, рівень його культурного розвитку. Іпотека, як правовий інститут, тісно пов'язаний із суспільним устроєм, правами речовими, зобов'язальними, спадковими. Уперше стикаємось із цим інститутом у достатньо розвинутих і культурних суспільствах: в Іудеї, Греції, Римі.

Термін “іпотека” запроваджено в Греції на початку VI ст. до н.е. афінським реформатором Солоном. У буквальному перекладі з грецької “іпотека” (hypoteca, hyfotheca - підставка, підпірка, підстава, застава). Іпотека вже тоді була пов'язана із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором певними земельними володіннями. Для цього оформлялися зобов'язання, а на межі земельної території, яка належала позичальнику, ставився стовп - “іпотека” - із написом, що вказана власність є забезпеченням претензії кредитора в конкретній сумі.

Найбільш наближеними за змістом до сучасної іпотеки були інститути, вироблені римським правом. Виникнення застави в Давньому Римі пов'язане з економічною еволюцією і насамперед із розвитком кредитних відносин. Коли особистих гарантій боржника стає недостатньо, з'являється необхідність у реальному забезпеченні кредиту. За часів Давнього Риму іпотека розглядалася як одна з форм заставного права.

Протягом відносно невеликого часу інститут іпотеки в римлян пройшов шлях еволюції від фідуції (від лат. fiducia - операція на довірі, довірча операція), коли предмет застави ставав власністю заставодержателя, до прогресивнішої стадії - пігнуса (від лат. pignus - неформальна застава), коли заставодержателю належало право володіння предметом застави, і далі - до іпотеки, при якій предмет застави залишався в заставодавця. Саме в цьому інституті римського права міститься зародок тієї іпотеки, яка, отримавши в Італії широку організацію з боку законодавця, разом із римським матеріальним правом була реципована європейськими народами.

Таким чином, іпотека в римському праві - такий вид застави, при якому заставлене майно (необов'язково нерухоме) залишається у боржника. Боржник ним володіє, користується, отримує з нього доходи і за згодою кредитора може розпоряджатися.

У підрозділі 1.2. “Зародження і розвиток інституту іпотеки на українських землях” через аналіз специфіки формування інституту іпотеки на українських землях розглядаються його істотні умови розвитку та основні особливості застосування, а також подано їх історико-правову оцінку.

Уперше наводиться періодизація й характеристика етапів становлення й розвитку інституту іпотеки на українських землях. Зроблено висновок, що рівень правової регламентації іпотеки залежить від особливостей у першу чергу земельного ладу, який формувався в той чи інший період.

Еволюція інституту іпотеки в Україні відбувалася в декілька етапів, пов'язаних із визначеними періодами розвитку економічного та політичного життя держави і права України.

Першим етапом формування іпотечного права на українських землях став період протодержавних утворень на території Північного Причорномор'я і Приазов'я. Другий етап формування іпотеки пов'язаний зі становленням та розвитком держави і права Київської Русі в ІХ-ХІІ ст., періодом феодальної роздробленості Русі, існуванням Галицько-Волинського князівства наприкінці ХІІІ - ХІV століть. Третій етап охоплюється періодом ХІV - ХVІІ століть, коли українські землі перебували в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. За часів Литовсько-Руської держави відбувся подальший розвиток інституту іпотеки на українських землях, який базувався на підвалинах, закладених Руською Правдою і звичаєвим правом. Та не слід відкидати і такого чинника, як вплив польського, німецького, а через них і римського права. Четвертим етапом є період створення Української національної держави і обмеження її суверенітету в другій половині XVII ст. Упродовж XVI - на поч. XIX століть зазнали незначної еволюції, адже джерелами норм права, що регулювали інститут іпотеки, здебільшого залишалися попередні нормативні приписи, які цілком спираються на положення Литовських статутів. Застава земельних ділянок у цей період стала одним із центральних інститутів права Лівобережної і Слобідської України, які увійшли до складу Російської імперії в ХVІІ - на початку XVIII століть. Період ХVІІІ - XIX століть є самостійним п'ятим етапом розвитку іпотеки землі в Україні. На українські землі, які в цей період входили до складу Російської імперії, вплинуло формування інституту застави землі в Російській імперії в середині ХІХ - на початку XX століть. В Україні створено окремий інститут іпотеки та визначено його місце як органу публічної діяльності в правовій системі українських земель. Наступним, шостим етапом, є радянський період, що характеризується існуванням виключної державної власності на землю, і, як наслідок, забороною застави земельних ділянок. З'ясовано, що після 1922 р. інститут іпотеки докорінно змінив свій правовий статус. В умовах домінування державної власності, заборони на зайняття підприємницькою діяльністю та комерційним посередництвом, монополії держави на зовнішньоекономічну діяльність інститут іпотеки непомітно зникає з правової системи держави.

З набуттям Україною незалежності почався новий, сьомий, етап у розвитку іпотечного права в Україні, а разом із ним й іпотечного кредитування в Україні.

Підрозділ 1.3. “Іноземний досвід розвитку інституту іпотеки в окремих країнах Європи та Сполучених Штатах Америки” присвячено аналізу розвитку інституту іпотеки XVIII - першої половини XX століть у країнах Західної Європи (Німеччина, Франція), а також у Сполучених Штатах Америки. Визначається специфіка, що зумовлюється багатьма причинами, пов'язаними передусім із різними шляхами історичного розвитку тої чи іншої країни, а також з правовою системою, яка там панувала.

З'ясовано, що інститут іпотеки, який розвинувся в часи Римської імперії, зберігся без змін і після нашестя варварів. Аналіз історії розвитку інституту іпотеки феодальної Європи свідчить, що ті іпотечні відносини, які склалися в цих країнах, утвердилися та досягли повного розвитку лише в Італії, де для них був сприятливий ґрунт, підготовлений римським правом.

Аналіз історії розвитку інституту іпотеки феодальної Європи свідчить, на прикладі Франції і Німеччини - країн, звідки інститут іпотеки був запозичений багатьма іншими державами, відстежує особливості організації іпотечної системи цього періоду. Незважаючи на окремі відмінності в структурі та іпотечних відносинах, інститут іпотеки в усіх країнах континентального права ґрунтується на спільних рисах, які в сукупності становлять так звану європейську модель. Іпотека європейського типу є своєрідною формою застави, хоча в питаннях застави нерухомого майна постійно згадується інститут іпотеки.

Позитивними сторонами американської моделі іпотечного кредитування є високий розвиток первинного і вторинного ринків іпотечного кредитування за рахунок функціонування спеціалізованих організацій з іпотечного кредитування, які, в цілому, формують систему іпотечного кредитування.

Отже, як ще до нашої ери, так і протягом ХVІІІ - ХХ століть економічна думка підтверджувала, що іпотека примушувала “рухатися” нерухомість, а разом із нею й економіку держав. За допомогою іпотеки відбувався перерозподіл землі, основних фондів тощо у власність тих, хто може й хоче працювати краще, виробляючи більше високоякісної продукції з найменшими затратами.

Насамкінець зазначимо, що вся багатовікова історія розвитку інституту іпотеки підтверджує той факт, що цей інститут, на відміну від інших способів забезпечення виконання зобов'язань, виник як інститут, покликаний забезпечувати захист приватної власності і безспірність майнових прав, важіль забезпечення виконання зобов'язань та охорону всіх учасників кредитних відносин. Упродовж усієї історії розвитку держави і права іпотека була і є складовою правової системи будь-якої країни, оскільки здійснювані функції іпотеки об'єктивно необхідні і затребувані суспільством.

Розділ 2. “Трансформація інституту іпотеки в праві незалежної України”, який складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню організаційно-правових основ інституту іпотеки в сучасній Україні.

У підрозділі 2.1. “Становлення інституту іпотеки в праві України (1991 - 2003 рр.)” дисертант виходить з історико-правового аналізу становлення сучасного правового інституту іпотеки, який свідчить про те, що іпотека завжди була і залишиться найбільш ефективним способом забезпечення зобов'язань.

Інститут іпотеки виник і розвинувся в багатьох країнах світу водночас із прискоренням економічного розвитку суспільства, виникненням приватної власності. У дореволюційній Україні існувала достатньо докладна законодавча та нормативна база як іпотечного кредитування, так і іпотеки, хоча не як окремого інституту, а лише як виду застави. Відсутність у нашій країні протягом 70 років приватної власності на нерухоме майно, а також обмеження застави рухомого майна призвело до втрати досвіду застосування інституту іпотеки, іпотечного кредитування під заставу.

Із початку 90-х років XX ст. в економіці України відбулися важливі історичні зміни. Здобуття державної незалежності, зміна політичного устрою, демократизація суспільного життя відкрили простір для формування загальновизнаних і поширених у світовій практиці ринкових відносин. Таким чином, на сучасному етапі економічного розвитку держави виникла істотна потреба в докорінному оновленні законодавства, а також відповідних правових актів, які регулюють й відносини іпотеки.

Сучасний етап розвитку іпотеки в Україні починається “новим подихом” з прийняття Верховною Радою України 2 жовтня 1992 р. Закону України “Про заставу”, у зв'язку з яким застава та один з її видів - іпотека, починає використовуватися як найбільш ефективний засіб забезпечення зобов'язань. Завдяки цьому закону й було відроджено інститут іпотеки в Україні.

Але загалом, законодавство неповно та нечітко регулювало відносини іпотеки існуючою нормативно-правовою базою в період з 1991 по 2003 рр., а прийняття Верховною Радою України 2 жовтня 1992 р. Закону України “Про заставу” явно було недостатнім на практичному полі дії іпотечних відносин та застосування особливих видів іпотеки. Ця прогалина частково зникла з прийняттям у 2003 р. спеціального закону у сфері іпотечних відносин і на сьогодні активно заповнюється численними законними та підзаконними актами, що розширюють сферу застосування іпотеки за рахунок включення в коло забезпечуваних нею зобов'язань, котрі виникають на підставі норм інших галузей права. Викладене дає можливість говорити про дію нового правового інституту - іпотеки.

Отже, правовий вакуум, який існував у сфері іпотечних відносин протягом тривалого часу було фактично подолано у 2003 р., з прийняттям базового Закону “Про іпотеку”, який вступив у силу з 01.01.2004 р., та із цього часу надав змогу систематизувати й лібералізувати інститут іпотеки, підвищити його динамічність і привабливість для всіх учасників відносин і наразі вважається одним із найпрогресивніших на теренах Центральної та Східної Європи.

У підрозділі 2.2. “Інститут іпотеки за чинним законодавством” дисертант виходить із того, що аналіз законодавства України про іпотеку дає можливість зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства ядро іпотечного законодавства сформовано, хоч й має низку недоліків. Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України “Про іпотеку” та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

За чинним законодавством України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, установленому Законом “Про іпотеку”, норми якого становлять основу іпотечних правовідносин.

За законодавством України іпотека має такі властивості. По-перше, вона має самостійне правове значення і залежить від прав іпотекодавця і іпотекодержателя, передбачених нормами закону та договором іпотеки або заставою. По-друге, іпотека не є підставою для негайного переходу до іпотекодержателя права володіння і користування та обмежує розпорядження предметом іпотеки, окрім передачі його у наступну іпотеку. По-третє, залишаючись у володінні і користуванні іпотекодавця, надає йому можливість задовольнити вимоги іпотекодержателя за рахунок коштів, отриманих шляхом використання природних корисних властивостей заставленого предмету іпотеки, переданої у встановленому порядку заставодержателю після початку терміну дії іпотечної угоди. У разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання, забезпеченого іпотекою, здійснюється перехід права володіння, користування і розпорядження до іпотекодержателя.

Законодавством визначено форми, види іпотеки, а також особливі правила іпотеки певних об'єктів: іпотека земельних ділянок, застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Подальша законотворча робота з регламентації та вдосконалення іпотечних відносин покращить можливості задоволення інтересів як іпотекодавця, так й іпотекодержателя, а також потреби економіки нашої держави.

У підрозділі 2.3. “Проблеми та перспективи розвитку інституту іпотеки в Україні” обґрунтовується, що ефективний механізм регулювання іпотеки повинен забезпечити розумний баланс оптимальних умов для захисту прав як іпотекодавця, так і іпотекодержателя. Ідеологією оптимального регулювання іпотеки можна позначити правилом: міцність правового захисту іпотекодавця служить інтересам іпотекодержателя.

Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що іпотекодержатель зареєстрованої іпотеки має переважне право на задоволення вимог заставленого майна перед іпотекодержателями незареєстрованих іпотек та іпотекодержателями іпотек, які зареєстровані пізніше (ч. 5 ст.18 Закону України „Про заставу”).

Оскільки предметом іпотеки є нерухоме майно, вона надає можливість кредитору мати гарантії щодо виконання зобов'язань, а боржник у цьому випадку має можливість володіти та користуватись предметом договору іпотеки на визначених у ньому умовах.

Таким чином, дотримання вимог законодавства стосовно укладення, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору іпотеки лише зміцнить механізм захисту прав іпотекодержателя, особливо в момент настання виконання зобов'язання, що позбавить учасників відносин певних проблем.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження автором зроблено такі висновки.

1. Зародився інститут іпотеки як застава землі в Давній Греції, отримав свій подальший розвиток у римському праві. Шляхом рецепції іпотека, яка дала назву іпотечній системі, перейшла до західноєвропейського законодавства.

2. Інститут іпотеки виник і набув свого поширення лише в тих державах античності й раннього середньовіччя, в яких існувала писемність та інтенсивно розвивалися товарно-грошові відносини. Поступовий розвиток інституту іпотеки зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а відтак і цивільного обороту, розширенням кола об'єктів та суб'єктів приватної власності.

3. Законодавство, що становить сучасну правову базу іпотеки земельних ділянок, має багатовекторний характер і включає: а) загальне законодавство, на підставі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; б) спеціальне земельне законодавство про заставу земельних ділянок; в) галузеве (земельне, аграрне, цивільне та ін.) законодавство, що закріплює певні однорідні суспільні відносини.

4. Першим етапом формування іпотечного права на українських землях став період протодержавних утворень на території Північного Причорномор'я і Приазов'я. Другий етап формування іпотеки пов'язаний зі становленням та розвитком держави і права Київської Русі ІХ - ХІІ століть, періодом феодальної роздробленості Русі, існуванням Галицько-Волинського князівства наприкінці ХІІІ - ХІV століть. Третій етап охоплюється періодом ХІV - ХVІІ століть, коли українські землі перебували в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Четвертим етапом є період створення Української національної держави і обмеження її суверенітету в другій половині XVII ст. Період ХVІІІ - XIX століть є самостійним п'ятим етапом розвитку іпотеки землі в Україні. В Україні створено окремий інститут іпотеки та визначено його місце як органу публічної діяльності в правовій системі українських земель. Наступним, шостим етапом, є радянський період, що характеризується існуванням виключної державної власності на землю, і, як наслідок, забороною застави земельних ділянок. З набуттям Україною незалежності почався новий, сьомий, етап у розвитку іпотечного права в Україні

5. Інститут іпотеки на українських землях з ХІV ст. до кінця 30-х років XX ст. розвивався, ґрунтуючись на європейських правових традиціях.

6. Характерними рисами іпотеки у законодавстві європейських країн є такі: по-перше, вона застосовувалась тільки до нерухомості; по-друге, продаж закладеного маєтку проводиться не самим кредитором, а за допомогою суду. Для кредитора іпотека стає найвірнішим способом одержати “забезпечення по боргах”, не приймаючи у своє володіння маєток боржника і не побоюючись конкуренції кредиторів. Іпотека стає надійним речовим правом, але тільки після внесення спеціального запису про іпотеку до особливої книги.

7. Визначаючи юридичну природу іпотеки, український законодавець поєднав дві класифікаційні ознаки іпотеки, коли, по-перше, предметом застави є нерухоме майно, і, по-друге, воно залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто має місце змішаний підхід до визначення та розуміння іпотеки. Іпотека має похідний характер і не наділена ознаками самостійності. Через відсутність основного зобов'язання, виконання якого може забезпечуватись, іпотека встановлюватись не може, оскільки дані відносини матимуть безпредметний характер.

8. Історія формування правового інституту іпотеки в Україні свідчить про те, що іпотека - це самостійний вид забезпечення виконання зобов'язання. Оскільки за Законом про іпотеку встановлено, що іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном.

9. В Україні існує нагальна потреба у створенні та дії системи державної реєстрації прав на нерухоме майно (власності) та її законодавчому врегулюванні. Ця система є принципово важливим елементом у сфері правового регулювання іпотеки і дозволятиме на засадах прозорості, загальної доступності і відкритості встановлювати пріоритет прав та вимог іпотечних кредиторів щодо переданого в іпотеку нерухомого майна на підставі факту державної реєстрації іпотеки.

10. Іпотека, як окремий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, має забезпечувальний характер. Наявність лише нерухомого майна та права власності на нього, яке становить предмет іпотеки, у іпотекодавця чи майнового поручителя є швидше своєрідною особливістю правової конструкції, спрямованої на забезпечення ефективного регулювання іпотечних відносин та надійного захисту прав кредиторів за основним зобов'язанням. Тому думка про походження іпотеки від права власності чи іншого речового права не є переконливою.

11. Закон України “Про іпотеку” продублював визначення нерухомості, даного в ЦК України, і зазначає, що предметом іпотеки завжди є нерухоме майно. Оскільки предметом іпотеки є конкретно визначений вид майна, яке може бути передано в заставу, або майно, за допомогою якого можна забезпечити виконання основного зобов'язання, то предметом іпотеки може бути сукупність нерухомих речей.

12. При подальшому вдосконаленні механізму правового регулювання інституту іпотеки в Україні потрібно вжити заходів щодо: розгляду можливостей дострокового скасування обмежень права розпорядження земельною власністю; розроблення власних схем довгострокового кредитування під заставу земель; організації випуску іпотечних цінних паперів та їх ефективного використання; завершення формування законодавчої бази стосовно запровадження ринку земель в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Журавель А.В. До питання про державну реєстрацію іпотек // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 2. - С. 64-67.

2. Журавель А.В. Історико-правовий аналіз становлення сучасного інституту іпотеки // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - №1. - С. 90 - 94.

3. Журавель А.В. Проблеми визначення іпотеки як виду застави або способу забезпечення виконання зобов'язання // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - №4. - С. 110 - 112.

4. Журавель А.В. Розвиток інституту іпотеки в Україні // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №2. - С. 66 - 69.

5. Журавель А.В. Іпотека як засіб забезпечення виконання зобов'язань: адміністративно-правовий аспект // Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 3-4 червня 2005 р. ОЮІ НУВС). Ч.2. - 2005. - С. 78 - 83.

6. Журавель А.В. Ознаки інституту іпотеки // Матеріали 4-ї звітної конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса, 24 квітня 2007 р.). - Одеса: Вид-во ОЮІ ХНУВС, 2007. - С.51-54.

7. Журавель А.В. Розвиток інституту іпотеки в Україні // Матеріали 5-ї звітної конференція науково-педагогічного складу ОДУВС (Одеса, 16 травня 2008р.). - Одеса: ОДУВС, 2008. - С.59-62.

АНОТАЦІЇ

Журавель А.В. Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2009.

У дисертаційному досліджені здійснено одну з перших у вітчизняному правознавстві спроб систематичного дослідження історії правових та організаційних основ інституту іпотеки в Україні протягом X - XXІ століть. Визначено найважливіші історичні передумови зародження інституту іпотеки, з'ясовано його природу, поняття, значення, розкрито специфіку формування інституту іпотеки на українських землях, розглядаються його істотні умови розвитку та основні особливості застосування, а також подано їх історико-правову оцінку. Досліджено організаційно-правові основи інституту іпотеки та проблеми його становлення в сучасній Україні. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства у сфері регулювання іпотечних відносин.

Ключові слова: застава нерухомості, право іпотеки, інститут іпотеки, іпотекодавець, іпотекодержатель, законодавство про іпотеку, спосіб забезпечення зобов'язань.

Журавель А.В. Развитие института ипотеки в Украине: исторический опыт, проблемы и перспективы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2009.

В работе предпринята одна из первых в современном отечественном правоведении попыток систематического исследования истории правовых и организационных основ института ипотеки в Украине на протяжении X-XXІ вв.

В диссертационном исследовании определены наиболее важные исторические предпосылки зарождения института ипотеки, установлена его природа, понятие, значение, розкрита специфика формирования института ипотеки на украинских землях, рассматриваются его существенные условия развития и основные особенности применения, а также проведена их историко-правовая оценка. Исследованы организационно-правовые основы института ипотеки и проблемы его становлення в современной Украине. Предложены направления усовершенствования законодательства в сфере регулирования ипотечных отношений.

Определены наиболее важные исторические предпосылки зарождения института ипотеки - история становления ипотеки в эпоху античности и раннего средневековья свидетельствует, что этот институт, будучи тесно связанным с общественным строем, правами собственности, наследственными и вещными правами, мог возникнуть и развиваться лишь в государствах, где существовали и были развиты товарно-денежные отношения, а рецепция римского права в европейских странах средневековья в значительной степени происходила при применении института ипотеки.

Отмечается природа, понятие и значение института ипотеки. Установлено, что история становления ипотеки как совокупности правовых и экономических механизмов, призванных обеспечивать исполнение обязательств должника и позволяющих кредитору реализовать эти права, свидетельствует о том, что институт ипотеки является одним из наиболее эффективных способов исполнения обязательств.

Прослежены основные этапы развития института ипотеки и ипотечного законодательства в Украине с X до начала XXІ вв. Показано европейское влияние и специфику развития ипотеки на украинских землях.

Выявлены особенности организации института ипотеки в советский период отечественной истории и дана им историко-правовая оценка. В дореволюционной Украине существовала сложенная законодательная и нормативная база, как ипотечного кредитования, так и ипотеки, хотя не как отельного института, а как вида залога. Отсутствие в нашей стране в течении 70 лет частной собственности на недвижимое имущество, а также ограничение залога движимого имущества привели к потерям опыта применения института ипотеки, ипотечного кредитования под залог.

Проанализированы место и роль ипотеки в современной правовой системе Украины, который свидетельствует о том, что ипотека всегда была и остается одним из наиболее эффективных способов обеспечения обязательств.

Анализ законодательства Украины об ипотеке предоставляет возможность сделать вывод, что на современном этапе развития украинского общества ядро ипотечного законодательства сформировано, хотя и имеет некоторые недостатки. Законодательство Украины об ипотеке основывается на Конституции Украины и состоит из Гражданского кодекса Украины, Хозяйственного кодекса Украины, Земельного кодекса Украины, Закона Украины “Об ипотеке” и других нормативно-правовых актов, а также международных договоров Украины.

При дальнейшем усовершенствовании правового регулирования института ипотеки в Украине большего внимания требуют такие направления как: разработка схем долгосрочного кредитования под залог земель; организация выпуска ипотечных ценных бумаг и их эффективное использование; завершение формирования законодательной базы касательно внедрения рынка земель в Украине.

Эффективный механизм регулирования ипотеки должен обеспечить разумный баланс оптимальных условий для защиты права как ипотекодержателя, так и ипотекодателя. Идеологией оптимального регулирования ипотеки можно определить правило: мощь правовой защиты ипотекодателя служит интересам ипотекодержателя.

В диссертации исследованы историко-правовые истоки формирования института ипотеки. Позитивное регулирование этих отношений детерминировано зависимостью от экономических и социальных изменений в обществе.

Ключевые слова: залог недвижимости, право іпотеки, институт ипотеки, ипотекодатель, ипотекодержатель, законодательство об ипотеке, способов исполнения обязательств.

Zhuravel A.V. Development of the hypothec institute in Ukraine: historical experience, problems and perspectives. - Manuscript.

Thesis for taking of scientific degree of candidate of law majoring in 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal studies. - Harkiv National University of Internal Affairs. - Harkiv, 2009.

In thesis research it was made of the first attempts in domestic jurisprudence of the systematic research of the history of legal and organizational principles of the hypothec institute in Ukraine during X-XXI centuries. The most important historic prerequisites of the hypothec institute origin were established, its nature, conception and matter was determined, the specificity of the hypothec institute formation on Ukrainian land was disclosed; its substantial conditions of development and principal peculiarities of use are examined and historical-and-legal appraisal is presented. Organizational-and-legal principles of the hypothec institute and problems of its making in modern Ukraine are researched. Directions of the legislation improvement in the sphere of hypothecary relations regulation are introduced.

Key words: real estate mortgage, hypothec right, hypothec institute, mortgager, mortgagee, legislation about hypothec, the way of obligations security.

Размещено на Allbest.ru

...