Науково-методичні основи державного регулювання стратегічно важливих підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЖАЛНІНА Ірина Олександрівна

УДК 334.7, 338.9

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

СТРАТЕГІЧНО ВАЖЛИВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України (м. Київ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Рудченко Олександр Юрійович НДЕІ Міністерства економіки України, завідувач відділу регуляторної політики і реформування відносин власності

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Денисюк Олександр Миколайович, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського Національного Торговельно-Економічного Університету (м. Вінниця), завідувач кафедри фінансового контролю і аналізу, директор Подільського центру регіональних досліджень та консалтингу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Слівак Анатолій Євгенович, НДЕІ Міністерства економіки України, провідний науковий співробітник відділу ПЕК та енергозбереження

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 1-й поверх.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Основою сучасного стратегічного курсу України є утвердження її у світовому співтоваристві як високотехнологічної держави, що можливо лише при запровадженні інноваційної моделі структурної перебудови та забезпеченні сталого зростання економіки. Це зумовлює необхідність підвищення рівня державного регулювання економічного та соціального розвитку України на основі визначення та обґрунтування його пріоритетів, а також впровадження дієвих механізмів державного впливу. В цьому зв'язку особливий інтерес викликає розгляд теоретичних, методологічних та практичних питань державного регулювання діяльності стратегічно важливих підприємств для економіки та безпеки країни. Це пояснюється тим, що зазначене коло підприємств є своєрідним каркасом національної економіки, що суттєво впливає на загальні процеси її розвитку.

Теоретичним, методичним та практичним питанням реформування національної економіки, зокрема щодо стратегічних галузей економіки та окремих стратегічно важливих підприємств присвячена значна кількість праць як у світовій, так і у вітчизняній науці. Серед досліджень вітчизняних та іноземних вчених ці проблеми висвітлені в роботах Абалкіна Л.І., Баранова С.В., Белоруса О.Г., Беседіна В.Ф., Бондар І.К., Бондаря О.М., Гайдара Е.Т., Гальчинського А.С., Гейця В.М., Григоренка Є.М., Денисенка М.П., Денисюка О.М., Єрмошенка М.М., Жадан І.О., Жаліла Я.Б., Катрушина Б.М., Корнєєва В.В., Лєдомської С.Ю., Мендрула О.Г., Мунтіяна В.І., Пасхавера О.Й., Рудченка О.Ю., Сенчагова В.К., Тараторіна Ю., Чердакова В.А., Чечетова М.В., Чумаченка М.Г., Чухна А.А., Якубовського М.М., Ясіна Е.Г. та інших. державний регулювання стратегічний важливий підприємство

В той же час недостатньо досліджені методологічні та методичні питання державного регулювання стратегічно важливих підприємств, потребують уточнення понятійний апарат, критерії віднесення підприємств до зазначеного кола, моніторинг їх діяльності тощо. Тому зараз необхідно вдосконалити механізм державного регулювання стратегічно важливих підприємств з урахуванням особливостей сучасного етапу ринкових перетворень та з позицій забезпечення сприятливих умов їх діяльності та підвищення ефективності функціонування, зокрема сприяти залученню фінансових ресурсів на цілі інноваційно-інвестиційної діяльності.

Актуальність та важливість даної проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дослідження пов'язане з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Мінекономіки України протягом 2007-2008 рр., зокрема з виконанням наступних тем: “Аналіз тенденцій розвитку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з урахуванням інституціональних перетворень” (2007 р., № держреєстрації 0107U009859; особистий внесок автора полягає у підготовці пропозицій щодо вдосконалення поняття «стратегічно важливі підприємства» та критеріїв їх визначення, а також аналізі тенденцій розвитку); “Інформаційно-технологічне та аналітичне забезпечення державної політики реформування відносин власності для стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополістів щодо вдосконалення державного регулювання в цій сфері” (2007 р., № держреєстрації 0107U009860; особистий внесок автора - вдосконалення методичних питань моніторингу фінансово-господарської діяльності стратегічно важливих підприємств); “Розроблення методики прогнозування наслідків та оцінки впливу на стан економічної безпеки держави приватизації підприємств, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, науково-дослідних (науково-технічних) установ, містоутворюючих підприємств, а також підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” (2008 р., № держреєстрації 0108U003940; особистий внесок автора - розроблення методичних питань щодо розрахунку сукупного економічного ефекту при приватизації стратегічно важливих підприємств та визначення поняття «стратегічний ефект»).

Мета та завдання дослідження.

Метою роботи є розробка науково-методичних основ регулювання стратегічно важливих підприємств у процесі ринкової трансформації національної економіки та забезпечення позитивного впливу на ефективність її функціонування.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних основних завдань:

узагальнення теоретичних положень щодо визначення стратегічно важливих підприємств;

вивчення іноземного досвіду щодо різних аспектів регулювання діяльності стратегічно важливих підприємств;

оцінка законодавчо-нормативної бази та методичного забезпечення процесів формування та функціонування стратегічно важливих підприємств;

проведення аналізу фінансово-господарської діяльності стратегічно важливих підприємств, ефективності їх функціонування та впливу на економіку України;

обґрунтування механізму державного регулювання стратегічно важливих підприємств;

визначення напрямів та розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання стратегічно важливих підприємств з урахуванням інноваційних чинників.

Об'єктом дослідження є сукупність стратегічно важливих підприємств як базовий структурний елемент економіки України та чинник економічної безпеки держави, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання механізму регулювання стратегічно важливих підприємств та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної дослідження склали наукові розробки фахівців спеціалістів у сфері теорії ринкової економіки та державного регулювання. В процесі роботи були використані діалектичні методи, логічного узагальнення, за допомогою яких визначено напрями та методи щодо удосконалення механізму державного регулювання стратегічно важливих підприємств, а також розроблено методичні рекомендації щодо критеріїв їх визначення, ефективності їх функціонування та регулювання тощо; методи статистичного, економічного і порівняльного аналізу - при оцінці тенденцій регулювання та приватизації стратегічно важливих підприємств, розробці схем, таблиць та інші. В процесі розгляду державного регулювання стратегічно важливих підприємств в Україні дотримано принципів системного підходу та цілісності, коли дослідженню підлягали не лише елементи регулювання, а й зв'язки між ними.

Наукова новизна одержаних результатів.

Полягає в наступних основних положеннях:

одержано вперше:

- механізм державного регулювання стратегічно важливих підприємств, що включає як концептуальні засади, визначення сфер регулювання (формування та актуалізація переліку підприємств, реформування відносин власності, інвестиційно-інноваційна діяльність, відновлення платоспроможності чи банкрутство, управління підприємствами державного сектору, моніторинг функціонування тощо), так і організаційне, економічне, правове та інформаційно-аналітичне забезпечення, що сприятиме реалізації національних інтересів щодо економічної безпеки при реформуванні та функціонуванні стратегічно важливих сфер національної економки;

- визначення особливості стратегічно важливих підприємств, що полягає у наявності стратегічного ефекту, економічний зміст якого полягає у тому, що він відображає рівень захищеності відповідної економічної сфери, її здатність отримувати економічний ефект чи запобігати втратам, зумовленим неможливістю реалізувати інтереси майбутнього розвитку підприємства чи відповідної сфери діяльності; стратегічний ефект може бути визначений, як правило, експертним шляхом та мати неекономічну ситуаційну оцінку (як позитивне, так і негативне значення);

- методичні питання щодо прогнозування наслідків приватизації стратегічно важливих підприємств, зокрема пропонується розраховувати ефект реформування, який визначається як сукупний економічний прогнозний ефект, що складається з локальних позитивних чи негативних ефектів, котрі можуть проявлятися на рівні підприємства, регіону, держави та георегіональному рівні, зокрема бюджетний, господарський (комерційний), соціально-економічний, еколого-економічний ефекти та ефект капіталізації підприємства;

удосконалено:

- визначення поняття “стратегічно важливе підприємство”, під яким рекомендується визнати таке підприємство, діяльність якого суттєво впливає на безпеку та ефективність національної економіки, її інноваційний розвиток, а також життєдіяльність населення шляхом реалізації науково-технічного, інноваційного, експортного, інфраструктурного потенціалу, виробництва прогресивної, соціально значущої або імпортозамісної продукції завдяки наявності особливих умов функціонування чи стратегічного ефекту як здатності отримувати економічний ефект чи запобігати втратам, зумовленим неможливістю реалізувати інтереси майбутнього розвитку підприємства чи відповідної сфери діяльності;

- визначення класифікаційних груп стратегічно важливих підприємств (зокрема: підприємства виробничої і соціальної інфраструктури загальнодержавного значення; підприємства, що визначають науково-технічний та мають суттєвий інноваційний потенціал країни; підприємства, що визначають експортний потенціал країни; підприємства, що виготовляють соціально значущу дефіцитну продукцію переважно для внутрішнього ринку; підприємства, здійснюють видобування чи переробку корисних копалин загальнодержавного значення; підприємства, що відносяться до категорії великих платників податків; підприємства ВПК; підприємства, що є іноземними та відповідають критеріям визначення вітчизняних стратегічно важливих підприємств) та уточнено критерії віднесення до них шляхом посилення інноваційної спрямованості, що сприятиме врахуванню особливостей зазначеного кола підприємств при здійсненні заходів державного регулювання;

- методичні питання щодо запровадження моніторингу стратегічно важливих підприємств, зокрема визначення концептуальних положень, суб'єктів та об'єктів моніторингу, сфери його здійснення (фінансово-господарський стан та ефективність господарювання зазначеного кола підприємств, інноваційно-інвестиційні аспекти їх функціонування, а також процеси роздержавлення й приватизації та соціально-економічні наслідки), блоків забезпечення тощо, що на відміну від сучасного положення дозволить відстежувати вплив зазначеного кола підприємств на розвиток національної економіки та економічну безпеку держави;

дістало подальшого розвитку:

- класифікація підприємств, зокрема в залежності від такого критерію, як особливий статус підприємств, що зумовлений їх значущістю та застосуванням до них спеціальних режимів функціонування чи державного регулювання; обґрунтована доцільність включення до цієї групи таких видів підприємств: стратегічно важливі підприємства для економіки та безпеки країни; підприємства-монополісти, що діють на загальнодержавних ринках продукції (товарів, робіт, послуг); підприємства, що не підлягають приватизації; підприємства (організації), які знаходяться в процедурі банкрутства; потенційно екологічно небезпечні підприємства; науково-дослідні (науково-технічні) установи;

- комплекс організаційно-економічних та правових заходів щодо запровадження інструментів впливу на функціонування стратегічно важливих підприємств (зокрема, прийняття Закону України “Про стратегічно важливі підприємства”, внесення змін у Закон України “Про статистику” щодо можливості здійснення індивідуального моніторингу стратегічно важливих підприємств різних форм власності; обґрунтування доцільності застосування в процесі їх приватизації механізму «золотої акції» виходячи з неврегульованості питань націоналізації та відсутності інших реальних важелів впливу на нових власників в разі їх дій чи бездіяльності, що суперечать національним інтересам, в постприватизаційному періоді після закінчення строку дії договору купівлі-продажу), що сприятиме посиленню дієвості засобів державного регулювання на розвиток національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів.

Полягає у висновках і пропозиціях, що випливають з аналізу сучасного стану і особливостей практики формування та функціонування кола стратегічно важливих підприємств. Основні результати роботи доведені до рівня конкретизації механізмів, заходів і пропозицій та використані в практиці державного регулювання, про що свідчать довідки про впровадження результатів дослідження від Міністерства економіки України (пропозиції щодо вдосконалення критеріїв визначення та моніторингу фінансово-господарського стану стратегічно важливих підприємств, а також проекту Методики прогнозування наслідків та оцінки впливу на стан економічної безпеки держави приватизації підприємств, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, науково-дослідних (науково-технічних) установ, містоутворюючих підприємств, а також підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; довідка № 74-23/439 від 23.09.2008 р.) та НДЕІ (проведення наукових дослідження щодо вдосконалення методології та методичного забезпечення регулювання діяльності підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; довідка № 13/318 від 15.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо регулювання стратегічно важливих підприємств.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення роботи були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Економіка України: Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку» (м. Умань, 2006р.), “Інвестиції ХХІ століття: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку” (м. Умань, 2007 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку змішаної економіки» (м. Київ, 2007 р.); “Економіка підприємств: теорія та практика” (м. Київ, 2008 р.); «Економіка України: макропроблеми розвитку» (м. Умань, 2008 р.), «Економіка України: стратегічне планування» (м. Умань, 2008 р.) .

Публікації за результатами виконаних досліджень.

Основні положення роботи були викладені у 8 одноосібних публікаціях, в тому числі участь у 2 колективних монографіях та 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать автору, складає 3,0 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (107 найменувань). Основний зміст викладено на 173 сторінках, робота містить 17 таблиць, 6 рисунків, з них 14 таблиць займають повні сторінки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методологічні питання функціонування стратегічно важливих підприємств” розглянуто роль і місце стратегічно важливих підприємств з позиції забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та їх впливу на економічну безпеку держави.

Загальновизнані класифікації підприємств не враховують особливостей трансформаційних процесів, застосування відповідних механізмів та інструментів державного регулювання в залежності від особливостей окремих груп підприємств та їх впливу на загальноекономічні процеси. Саме тому існуючу класифікацію слід доповнити групуванням підприємств в залежності від особливого статусу, що зумовлений їх значущістю та особливістю застосування до них інструментів державного регулювання. Так, зокрема, в таку групу слід включити наступні підприємства: стратегічно важливі підприємства для економіки та безпеки країни; підприємства-монополісти, що діють на загальнодержавних ринках продукції; підприємства, що не підлягають приватизації; підприємства, які знаходиться в процедурі банкрутства (в тому числі: в стадії розпорядження майном, санації чи ліквідації); потенційно екологічно небезпечні підприємства; науково-дослідні (науково-технічні) установи; містоутворюючі підприємства. Наведена класифікація є достатньо гнучкою та може змінюватися в залежності як від коригування критеріїв їх визначення, так і від зміни ситуації в сфері, що розглядається.

В чинному законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «стратегічно важливе підприємство». Існує перелік стратегічно важливих підприємств (відповідно до визначених критеріїв), котрий періодично актуалізується. В той же час критерії віднесення підприємств до стратегічно важливих, на наш погляд, є недостатньо чіткими не потребують уточнення (перш за все за рахунок інноваційних складових), а також вони повинні мати переважно якісні характеристики. Крім того, актуальним є запровадження щодо кола стратегічно важливих підприємств дієвих інструментів державного регулювання. Це дозволить активізувати процеси щодо вдосконалення структурної перебудови економіки України з позиції інноваційного розвитку та буде сприяти підвищенню її конкурентоспроможності.

Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки полягає у необхідності управління економічною безпекою при застосуванні комплексних системних підходів з врахуванням не тільки короткострокових, а й довгострокових чинників економічного розвитку. Питання національної безпеки країни виходять на перший план в процесі як розвитку національної економіки, так і особливо в умовах її інтеграції у світовий економічний простір на основі розгляду загальноекономічних процесів. В той же час впливу окремих груп суб'єктів господарювання не завжди приділяється належна увага, хоча дуже часто саме їх реформування та функціонування здійснює суттєвий вплив на загальноекономічні процеси. Одним із ключових елементів системи економічної безпеки повинні бути стратегічно важливі підприємства, котрі є, як правило, достатньо потужними суб'єктами господарювання, представляють собою своєрідну несучу конструкцію національної економіки. Саме тому їм необхідно приділяти значну увагу при врегулюванні актуальних питань соціально-економічного розвитку країни.

У другому розділі дисертації “Методичне забезпечення та аналіз процесу реформування та ефективності функціонування стратегічно важливих підприємств в Україні” розглядається нормативно-інструктивне та методичне забезпечення щодо регулювання стратегічно важливих підприємств, аналізується їх структура, основні тенденції та ефективність функціонування, а також процеси їх реформування та адаптації до ринкового середовища.

Основні напрями державного регулювання діяльності підприємств повинні передбачати: забезпечення правової основи діяльності підприємств; формування і розвиток інфраструктури підприємництва; здійснення антимонопольно-конкурентної політики; функціонування ринку; формування системи оподаткування; забезпечення фінансової підтримки у вигляді державних гарантій забезпечення іноземних кредитів; інші аспекти діяльності підприємств. В умовах трансформаційної економіки, коли формуються інституції ринкової економіки, державне регулювання щодо стратегічно важливих підприємств повинно передбачати також такі аспекти, як реформування відносин власності та формування раціонального розміру державного сектору економіки (включаючи питання управління його суб'єктами господарювання), відновлення платоспроможності чи банкрутства підприємств, стимулювання активізації інвестиційної та інноваційної діяльності.

Оцінка методичного забезпечення регулювання реформування та діяльності стратегічно важливих підприємств свідчить, що, незважаючи на наявність окремих норм та положень в нормативно-правовому забезпеченні, що особливо активно запроваджуються останнім часом, все ж вони не в повній мірі відповідають вимогам соціально-економічного розвитку та економічної безпеки держави, а якщо й відповідають їм, то не завжди реалізуються на практиці, що суттєво впливає на реформування та ефективність функціонування зазначеного кола підприємств.

За станом на 26.03.2008 р. в економіці України функціонувало 431 стратегічно важливе підприємство. Найбільша їх кількість зосереджена в підпорядкуванні Мінпромполітики (61,0%), Мінтрансзв'язку (14,5%) та Мінпаливенерго (11,3%), а в регіональному розрізі - розташовано у м.Києві (78, або 18,1%), Донецькій та Харківській (по 47, або 10,9% ), а також Дніпропетровській (46, або 10,7%) областях.

Стратегічно важливі підприємства складають своєрідну несучу конструкцію національної економіки, значною мірою формують її науково-технічний, виробничий і експортний потенціал, а також часто виконують містоутворюючі функції як з позицій забезпечення зайнятості, так і формування місцевих бюджетів та утримання ще й досі об'єктів соціальної сфери. Їх діяльність має суттєвий як кількісний, так і особливо якісний вплив на економічну ситуацію в країні. Зокрема, не зважаючи на те, що кількість підприємств зазначеного кола, що обстежувалися станом на 01.01.2007 р., складає лише 401 од. (або 0,1% у їх загальній кількості з урахуванням малих підприємств), їх питома вага у загальній середньообліковій чисельності працюючих дорівнювала 19,1%, обсязі активів - 17,8%, наявних ОФ (на кінець періоду) - 35%; доході (виручці) від реалізації продукції (товарів, послуг) - 14,8%, чистому прибутку - 37,3%.

Аналіз свідчить, що протягом 2000-2006 рр. спостерігалося поліпшення фінансово-господарських аспектів діяльності стратегічно важливих підприємств (табл. 1), а також відносно більш високі показники ефективності їх функціонування порівняно з економікою України в цілому. Зокрема, прибутковість операційної діяльності в цілому по колу стратегічно важливих підприємств складала у 2006 році 10,8 проти 3,9% в цілому по Україні, чиста прибутковість - відповідно 7,0 проти 2,5%, прибутковість активів - 5,3 проти 2,5%, рентабельність продажу - 13,1 проти 8,4%, усього капіталу - 7,8 проти 3,7%, а власного - 14 проти 8,6%. Це було забезпечено за рахунок підприємств як державного, так і приватного сектору, хоча має місце залежність результатів діяльності підприємств від рівня концентрації капіталу.

За даними ФДМУ, станом на 01.01.08 процес приватизації охопив 265 відкритих акціонерних товариств, що є стратегічно важливими або займають монопольне становище на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг). Аналіз цих процесів показує позитивний вплив на показники ефективності функціонування реформованих підприємств, завдяки чому в значній мірі й було забезпечено подолання кризових явищ в національній економіці. Це відбувається у тому випадку, коли нові власники проводять виважену стратегію розвитку приватизованого підприємства при залученні інвестицій та активізації інноваційної діяльності. В той же час, на жаль, не завжди інтереси нових власників збігаються із загальнодержавними, а також мають місце випадки прийняття органами управління недостатньо обґрунтованих рішень щодо доцільності приватизації

Таблиця 1 Питома вага прибуткових і збиткових підприємств в економіці України та по колу стратегічно важливих підприємств у 2000-2006 рр., %
Роки	В цілому по Україні	Стратегічно важливі підприємства
		усього	в тому числі стратегічно важливі підприємства-монополісти
	прибуткові	збиткові	прибуткові	збиткові	прибуткові	збиткові
2000	50,1	49,9	40,3	59,7	40,2	59,8
2001	60,0	40,0	56,5	43,5	59,2	40,8
2003	61,1	38,9	50,0	50,0	48,2	51,8
2006	65,3	34,7	70,6	29,4	64,4	35,6

Размещено на http://www.allbest.ru

стратегічно важливих підприємств, особливо враховуючи їх інвестиційну привабливість для приватного капіталу та лобіювання ним своїх інтересів. Також недостатньо ефективно використовуються механізми відновлення платоспроможності, зокрема інструменти фінансового оздоровлення боржника стосовно підприємств державного сектору економіки.

Рівень управління стратегічно важливими підприємствами державного сектору не відповідає сучасним вимогам, що зумовлює необхідність прийняття комплексу заходів щодо його поліпшення, зокрема посилення вимог до керівників підприємств, котрі мають проходити конкурсний відбір з наданням бізнес-плану розвитку підприємства.

Оцінка методичного забезпечення процесів реформування та функціонування діяльності стратегічно важливих підприємств свідчить про необхідність поліпшення цих аспектів державного впливу за рахунок формування виваженого механізму регулювання зазначеного кола підприємств, що повинно позитивно вплинути на загальні тенденції розвитку національної економіки.

У третьому розділі роботи “Удосконалення державного регулювання функціонування стратегічно важливих підприємств” розглядається механізм державного регулювання стратегічно важливих підприємств та напрями його вдосконалення в умовах інноваційної моделі розвитку національної економіки з урахуванням вимог економічної безпеки держави.

Метою регулювання стратегічно важливих підприємств на етапі трансформаційних процесів доцільно визначити забезпечення реформування та ефективного функціонування зазначеного кола підприємств на основі використання їх потенціалу та чинників інвестиційно-інноваційного розвитку, а також здійснення позитивного впливу на загальний рівень конкурентоспроможності та розвиток національної економіки в цілому. В якості принципів, що мають бути покладені в основу механізму регулювання стратегічно важливих підприємств (враховуючи їх особливий статус), є такі: законність; реалізація вимог національних інтересів та забезпечення економічної безпеки держави; пріоритетність; надійність; системність; прозорість; забезпечення інноваційності та соціально-економічної ефективності (з урахуванням глобалізаційних та інтеграційних процесів); здійснення моніторингу.

Особливістю стратегічно важливих підприємств є те, що стосовно них може мати місце стратегічний ефект, економічний зміст якого полягає у тому, що він відображає рівень захищеності відповідної економічної сфери, її здатність отримувати економічний ефект чи запобігати втратам, зумовленим неможливістю реалізувати інтереси майбутнього розвитку підприємства чи відповідної сфери діяльності; стратегічний ефект може бути визначений, як правило, експертним шляхом та мати неекономічну ситуаційну оцінку (як позитивне, так і негативне значення). З цих позицій стратегічно важливим слід визнати таке підприємство, діяльність якого суттєво впливає на безпеку та ефективність національної економіки, її інноваційний розвиток, а також життєдіяльність населення шляхом реалізації науково-технічного, інноваційного, експортного, інфраструктурного потенціалу, виробництва прогресивної, соціально значущої або імпортозамісної продукції завдяки наявності особливих умов функціонування чи стратегічного ефекту.

При вирішенні актуальних питань економічного розвитку державним органам слід передбачити законодавче врегулювання та застосування широкого набору інструментів державного впливу, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Зокрема, доцільним є розробка та прийняття Закону України «Про стратегічно важливі підприємства», котрий би регламентував такі питання, як визначення цього поняття, їх класифікацію, організаційно-економічні питання формування переліку “стратегів” та їх оновлення (надання такого статусу та його скасування) виходячи з особливостей соціально-економічного розвитку країни та її галузей; особливості механізму державного регулювання (стосовно впливу на структурну перебудову, формування промислової політики, інноваційно-інвестиційну діяльність, націоналізацію, режиму відновлення платоспроможності, моніторингу здійснення тощо).

Важливими аспектами державного регулювання зазначеного кола підприємств є врахування їх особливостей при реформуванні відносин власності та визначенні державного впливу (завдяки державних корпоративних прав), наданні фінансової

підтримки (зокрема, при активізації інвестування шляхом спрямування коштів, отриманих від приватизації).

Зокрема, для прогнозування наслідків приватизації стратегічно важливих підприємств пропонується розраховувати ефект реформування, який визначається як сукупний економічний прогнозний ефект, що складається з локальних позитивних чи негативних ефектів, котрі можуть проявлятися на рівні підприємства, регіону, держави та георегіональному рівні, зокрема бюджетний, господарський (комерційний), соціально-економічний, еколого-економічний ефекти та ефект капіталізації підприємства.

Для забезпечення дієвого державного регулювання стратегічно важливих підприємств доцільним є здійснення моніторингу їх реформування та функціонування, для чого слід законодавчо його закріпити, відновити моніторинг щодо фінансово-господарської діяльності стратегічно важливих підприємств, а також актуалізувати та уточнити “Методичні рекомендацій щодо відслідкування динаміки основних економічних показників роботи стратегічно важливих підприємств і підприємств-монополістів ” (за рахунок розширення показників, що характеризують інноваційну та інвестиційну діяльність).

Досвід застосування механізму «золотої акції» свідчить про доцільність його запровадження в Україні як засобу впливу держави у процесі приватизації стратегічно важливих підприємств. Слід підкреслити, що запровадження механізму «золотої акції» доцільно ще й з тієї точки зору, що зараз в Україні не сформовані інституційні засади захисту економічних інтересів держави, зокрема неврегульовані питання націоналізації та відсутні реальні важелі впливу на нових власників в разі їх дій (чи бездіяльності), що суперечать національним інтересам, в постприватизаційному періоді після закінчення легітимності договору купівлі-продажу.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми - розробки науково-методичних основ державного регулювання стратегічно важливих підприємств. Вона узагальнює накопичений досвід та розвиває питання функціонування механізму державного регулювання стратегічно важливих підприємств, а також містить пропозиції щодо його вдосконалення з урахуванням вимог забезпечення національних інтересів та економічної безпеки держави, а також посилення інноваційних чинників розвитку національної економіки.

Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Сучасні загальновизнані класифікації підприємств не в повній мірі враховують особливості трансформаційних процесів, застосування відповідних механізмів та інструментів державного регулювання в залежності від особливостей окремих груп підприємств та їх впливу на економічні процеси. Саме тому існуючу класифікацію слід доповнити групуванням підприємств в залежності від особливого статусу, що зумовлений їх значущістю та застосуванням до них спеціальних режимів функціонування чи державного регулювання. Зокрема, в зазначену групу слід перш за все включити стратегічно важливі підприємства для економіки та безпеки країни.

2. Особливістю стратегічно важливих підприємств є те, що стосовно них може виникати так званий стратегічний ефект. Його економічний зміст полягає у тому, що він відображає рівень захищеності відповідної економічної сфери, її здатність отримувати економічний ефект чи запобігати втратам, зумовленим неможливістю реалізувати інтереси майбутнього розвитку підприємства чи відповідної сфери діяльності. Стратегічний ефект може бути визначений, як правило, експертним шляхом, мати неекономічну ситуаційну оцінку (як позитивне, так і негативне значення).

3. Стратегічно важливим слід визнати таке підприємство, діяльність якого суттєво впливає на безпеку та ефективність національної економіки, її інноваційний розвиток, а

також життєдіяльність населення шляхом реалізації науково-технічного, інноваційно-го, експортного, інфраструктурного потенціалу, виробництва прогресивної, соціально значущої або імпортозамісної продукції завдяки наявності особливих умов функціонування чи стратегічного ефекту як здатності отримувати економічний ефект чи запобігати втратам, зумовленим неможливістю реалізувати інтереси майбутнього розвитку підприємства чи відповідної сфери діяльності.

4. Критерії віднесення підприємств до стратегічно важливих повинні бути посилені за рахунок інноваційних складових, а також мати переважно якісні характеристики. Необхідно включати до складу стратегічно важливих ті підприємства, котрі, по-перше, здійснюють науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також виробляють наукоємну високотехнологічну продукцію п'ятого або шостого технологічних укладів; по-друге, підприємства, що мають чітку інноваційну спрямованість у пріоритетних напрямах наукових досліджень, а також потенціал розвитку (в якості кількісного показника можна використати значення питомої ваги інноваційної продукції в загальному її обсязі). Слід також вдосконалити класифікаційні групи стратегічно важливих підприємств, зокрема виділити в окрему групу підприємства, що є іноземними та відповідають критеріям визначення вітчизняних стратегічно важливих підприємств.

5. Стратегічно важливі підприємства представляють собою, як правило, потужні підприємства та господарські інтегровані структури, котрі відіграють роль несущої конструкції національної економіки. Від їх успішного функціонування залежить як її конкурентоспроможність в цілому, так і інших підприємств як завдяки кооперативним зв'язкам (що стосується особливо малих та середніх підприємств), так і загальній підприємницькій активності. Саме тому щодо них необхідно здійснювати моніторинг різних аспектів їх функціонування та запроваджувати адекватні їх статусу засоби державного регулювання.

6. Механізм державного регулювання стратегічно важливих підприємств повинен передбачати такі його аспекти, як забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку, вплив на структурну перебудову національної економіки та реалізацію промислової політики; відновлення їх платоспроможності; реформування зазначеного кола підприємств (приватизація, корпоратизація), а також формування оптимального розміру державного сектору (за рахунок націоналізації). Метою регулювання стратегічно важливих підприємств на етапі трансформаційних процесів доцільно визначити забезпечення реформування та ефективного функціонування зазначеного кола підприємств на основі використання їх потенціалу та чинників інноваційно-інноваційного розвитку, а також здійснення позитивного впливу на загальний рівень конкурентоспроможності та розвиток національної економіки в цілому. В якості принципів, що мають бути положені в основу механізму регулювання стратегічно важливих підприємств (враховуючи їх особливий статус), є такі: законність; реалізація вимог національних інтересів та забезпечення економічної безпеки держави; пріоритетність; надійність; системність; прозорість; забезпечення інноваційності та соціально-економічної ефективності (з урахуванням глобалізаційних та інтеграційних процесів); здійснення моніторингу.

7. При вирішенні актуальних питань економічного розвитку державним органам слід передбачити законодавче врегулювання та застосування широкого набору інструментів державного впливу, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Зокрема, доцільним є розробка та прийняття Закону України «Про стратегічно важливі підприємства», котрий би регламентував такі питання, як визначення цього поняття, їх класифікацію, організаційно-економічні питання формування переліку “стратегів” та їх оновлення (надання такого статусу та його скасування) виходячи з особливостей соціально-економічного розвитку країни та її галузей; особливості механізму державного регулювання (стосовно впливу на структурну перебудову, формування промислової політики, режиму відновлення платоспроможності, моніторингу здійснення тощо). Важливими аспектами державного регулювання зазначеного кола підприємств є врахування їх особливостей при реформуванні відносин власності та визначенні державного впливу (завдяки державних корпоративних прав), наданні фінансової підтримки (зокрема, при активізації інвестування шляхом спрямування коштів, отриманих від приватизації).

8. Враховуючи необхідність посилення уваги до функціонування стратегічно важливих підприємств, доцільним є включення зазначених питань в програму діяльності Уряду, а також реалізацію моніторингу не тільки стосовно стратегічно важливих підприємств у складі державного сектору (на що спрямовані заходи щодо реалізації положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності»), а й щодо приватного сектора економіки. Тобто, слід розглядати зазначене коло підприємств в цілому, оскільки межи державного сектора є динамічними, а національні інтереси зумовлюють необхідність реагування на прояви негативних тенденцій у розвитку будь-яких підприємств, що визнані стратегічно важливими.

9. Важливим напрямом соціально-економічних реформ в Україні є приватизація. В той же час в методології її здійснення спостерігаються певні недоліки, що перш за все впливають на процеси реформування стратегічно важливих підприємств, зокрема:

практична відсутність стратегії реформування відносин власності в цілому та у виробничому секторі економіки; неврахування міжгалузевих зв'язків в економіці; неефективність протидії поширенню схем тіньової приватизації; недостатня прозорість прийняття рішень щодо приватизації, зокрема стратегічних підприємств і підприємств-монополістів, які є основою економічного розвитку та національної безпеки держави. При прийнятті рішення щодо приватизації стратегічно важливих підприємств необхідно враховувати можливі наслідки, зокрема розраховувати щодо можливих варіантів ефект реформування, який визначається як сукупний економічний прогнозний ефект, що складається з локальних позитивних чи негативних ефектів, котрі можуть проявлятися на рівні підприємства, регіону, держави та георегіональному рівні, зокрема бюджетний, господарський (комерційний), соціально-економічний, еколого-економічний ефекти та ефект капіталізації підприємства.

10. Доцільним є застосування механізму «золотої акції» в Україні як засобу впливу держави у процесі приватизації стратегічно важливих підприємств, що зумовлене неврегульованістю питань націоналізації та відсутності реальних важелів впливу на нових власників в разі їх дій (чи бездіяльності), що суперечать національним інтересам, в постприва-тизаційному періоді після закінчення легітимності договору купівлі-продажу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Монографії та статті в наукових фахових виданнях

1. Щіпановська І.О. Особливості інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій / І.О. Щіпановська // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку [колективна монографія /за ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка]. - К. : НДЕІ, 2006. - С. 294-298.

2. Щіпановська І.О. Вдосконалення критеріїв визначення стратегічно важливих підприємств / І.О. Щіпановська // Пріоритетні напрямки розвитку змішаної економіки. - К. : Київський національний університет технологій та дизайну, 2007.- С. 171-173.

3. Жалніна І.О. Особливості механізму приватизації стратегічно важливих підприємств / І.О. Жалніна // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - К. : НДЕІ, 2008. - №8 (87). - С. 88-91.

4. Жалніна І.О. Забезпечення реалізації національних інтересів при приватизації стратегічно важливих підприємств/ І.О. Жалніна // Економіка України: проблеми розвитку галузей і регіонів [колективна монографія / за ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка]. - К. : НДЕІ, 2008. - С. 296-300.

5. Жалніна І.О. Прогнозування наслідків реформування стратегічно важливих підприємств / І.О. Жалніна // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - К. : НДЕІ, 2008. - №12 (91). - С. 162-165.

6. Жалніна І.О Суб'єкти господарювання як первинний елемент ринкової економіки та об'єкт державного регулювання / І.О. Жалніна // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - К. : НДЕІ, 2009. - №1 (92). - С. 167-170.

7. Жалніна І.О. Застосування інструменту «золотої акції» при приватизації стратегічно важливих підприємств / І.О. Жалніна // Економіка та держава. - 2009. - №1. -С. 44-45.

В інших виданнях:

8. Жалніна І.О. Питання визначення та класифікації стратегічно важливих підприємств для економіки та безпеки країни / Міжнародний інститут бізнес-освіти Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана -2008 - ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Економіка підприємств: теорія та практика” - КНЕУ. - К. : 2008. - С. 24-26.

АНОТАЦІЇ

Жалніна І. О. Науково-методичні основи державного регулювання стратегічно важливих підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний економічний інститут, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вдосконаленню механізму державного регулювання стратегічно важливих підприємств. У роботі проаналізовано стан законодавчого та нормативно-правового забезпечення, важливих важелів державного регулювання, здійснено оцінку процесу державного регулювання стратегічно важливих підприємств та його соціально-економічних наслідків.

Визначені основні напрями та заходи щодо вдосконалення державного механізму регулювання процесами реформування відносин власності стратегічно важливих підприємств, удосконалено методичне забезпечення щодо їх моніторингу, а також розроблено пропозиції щодо уточнення критеріїв їх визначення.

Запропоновано застосування механізму «золотої акції» для державного регулювання та контролю за сектором стратегічних підприємств в економіці України, виділено в структурі стратегічно важливих підприємств як окрему групу стратегічно важливі підприємства - іноземці.

Ключові слова: механізм, регулювання, методичне забезпечення, стратегічно важливі підприємства, критерії, моніторинг, приватизація, «золота акція», інновації, інвестиції.

Жалнина И. А. Научно-методические основы государственного регулирования стратегически важных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Научно-исследовательский экономический институт, Киев, 2009.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования механизма государственного регулирования стратегически важных предприятий. В работе сделан анализ законодательного и нормативно-правового обеспечения, важных рычагов государственного регулирования, сделано оценку процесса государственного регулирования стратегически важных предприятий и его социально-экономических последствий.

Дано определение стратегически важному предприятию, с учетом новой категории - стратегического эффекта, способности получать экономический эффект или избегать потери, обусловленные невозможностью реализовать интересы будущего развития предприятия или соответствующей сферы деятельности. А именно, стратегически важным предприятием является предприятие, у которого деятельность существенно влияет на безопасность и эффективность национальной экономики, ее инновационное развитие, а также жизнедеятельность населения путем реализации научно-технического, инновационного, экспортного, инфраструктурного потенциала, производства прогрессивной, социально значимой или импортозамещающей продукции, благодаря наличию особенных условий функционирования или стратегическому эффекту как способности получать экономический эффект или избегать потери, обусловленные невозможностью реализовать интересы будущего развития предприятия или соответствующей сферы деятельности.

Усовершенствовано определение классификационных групп стратегически важных предприятий, критерии их определения путем усиления инновационной направленности, методические вопросы мониторинга финансово-хозяйственной деятельности стратегически важных предприятий, которая заключается в необходимости усиления инвестиционно -инновационных аспектов анализа и учет изменений в статистическом отслеживании организационно-правовых форм хозяйствования. Также выделены в структуре стратегически важных предприятий в отдельную группу стратегически важные предприятия- иностранцы.

В зависимости от такого критерия как особенный статус предприятия, обоснована необходимость включить следующие группы предприятий: стратегически важные для экономики и безопасности страны; предприятия-монополисты, сфера деятельности которых это международные рынки; предприятия, что не подлежат приватизации; предприятия на этапе банкротства (санации или ликвидации); потенциальные экологически небезопасные предприятия; научно-исследовательские учреждения (юридические лица, для которых научно-техническая деятельность является основной и составляет более 70 процентов общего ежегодного объема производимых работ).

Определены основные направления усовершенствования государственного регулирования процессами реформирования отношений собственности стратегически важных предприятий, усовершенствовано методическое обеспечение относительно мониторинга как стратегически важных предприятий, так и сегмента частной собственности - динамически развивающейся сферы, что в любой момент может повлиять на национальные интересы экономики страны в целом.

Предложено и обосновано использование механизма «золотой акции» в качестве инструмента государственного регулирования и обеспечения национальных интересов относительно экономической безопасности государства в стратегически важных предприятиях Украины в процессе их приватизации.

Ключевые слова: механизм, регулирование, методическое обеспечение, стратегически важные предприятия, критерии, мониторинг, приватизация, «золотая акция», инновации, инвестиции.

ZHALNINA I. А. Scientifically methodical bases of a strategically important companies state regulation. - Manuscript.

This dissertation is for obtaining Ph.D. Degree in Economic Sciences by coded specialization 08.00.03 - economics and management of National economy. - the research Institute of Economy of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation investigates of state regulation improvement of a strategically important company's. The work contains analysis of legislative and legal foundations, important state regulation levers, the estimation of strategically important companies state regulation processes and its social and economical consequences.

The main directions and measures were determined as to improvement of state mechanism of regulation of property relations reform processes of strategically important companies, improved their monitoring methodical aspect and offers of criteria's specification for their determination.

A “gold share” mechanism using was proposed for state management and control in the strategically companies sector of Ukraine economy, in a strategically important companies structure was allocated a separate group of foreign companies.

Key words: mechanism, management, methodical aspect, strategically important companies, criteria's, monitoring, privatization, “gold share”, innovation, investments.

Размещено на Allbest.ru

...