Правове регулювання переміщення та просування по службі працівників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.05 - Трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання переміщення та просування по службі працівників органів внутрішніх справ

Киян Володимир Якович

Харків -- 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник:-- кандидат юридичних наук, доцент

Обушенко Олександр Миколайович,

Запорізький юридичний інститут

Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ,

начальник кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти: -- доктор юридичних наук, доцент

Прилипко Сергій Миколайович,

Національна юридична академія

України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

-- кандидат юридичних наук, доцент

Гоц Василь Якович,

навчально-наукововий інститут

права, економіки та соціології

Харківського Національного

університету внутрішніх справ,

завідуючий кафедрою трудового, земельного та екологічного права.

Захист відбудеться „06” лютого 2009 р. о „13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.02 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “05” січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови правової держави особливого значення набувають питання створення ефективної, сучасної системи органів внутрішніх справ України (далі -- ОВС), формування якісно нового кадрового складу, удосконалення механізму їх добору та розстановки. Приведення у відповідність до вимог загальних стандартів захисту прав особи, у тому числі і щодо таких процедурних форм перерозподілу кадрів, як переведення, переміщення та просування по службі, є запорукою своєчасного та якісного виконання покладених на ОВС завдань.

Аналіз сучасного стану наукових праць і нормативно-правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС дає підстави стверджувати, що ці питання потребують комплексного наукового дослідження й удосконалення. До цього часу дискутуються питання щодо правової природи переміщення, переведення, просування по службі та ряду інших понять щодо змін умов проходження служби в ОВС. Зазвичай, ці правовідносини регулюються відомчими нормативно-правовими актами, одним із яких є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі -- Положення про проходження служби).

У дисертації досліджується комплекс правовідносин, котрі у трудовому праві розглядаються як зміна умов трудового договору і здійснюються шляхом переведення, переміщення чи зміни істотних умов праці. У нормативно-правових актах, що регулюють проходження служби працівників ОВС, ці питання в більшості випадків розглядаються як переміщення, і в окремих випадках -- як переведення до інших міністерств чи відомств шляхом звільненням з ОВС. Разом із тим у ході практичного застосування згаданих понять виникають суперечності щодо відповідності їх змісту до норм трудового права та належного забезпечення гарантій працівників ОВС.

Незважаючи на актуальність проблеми правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС, ці питання не набули належної наукової розробки. Більшість нормативно-правових актів, які регулюють переміщення та просування по службі, приймалися ще в період становлення незалежності в Україні і до прийняття Конституції України, а тому не враховують тих змін, що відбулися останнім часом у суспільстві.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці М. Г. Александрова, Е. І. Астрахана, О. К. Бєзіної, Б. Базарбаєва, Н. Б. Болотіної, Л. Ю. Бугрова, Г. С. Гончарової, Е. А. Голованова, В. Я. Гоца, К. Н. Гусова, В. С. Венедіктова, В. В. Жернакова, М. І. Іншина, Д. О. Карпенка, О. В. Лавриненка, І. П. Лаврінчук, Л. І. Лазор, Р. З. Лівшиця, Й. Е. Маміофи, А. Р. Мацюка, І. Б. Морейна, Н. М. Неумивайченко, О. М. Обушенка, Т. В. Парпан, П. Д. Пилипенка, С. М. Прилипка, В. І. Прокопенка, О. І. Процевського, А. Ю. Пашерстника, В. А. Плеви, В. Г. Ротаня, С. І. Сприндиса, З. К. Симорота, А. І. Ставцевої, Б. С. Стичинського, А. А. Фатуєва, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевої, В. І. Щербини, А. М. Юшко та ін.

Проблемам проходження державної служби, реформування правоохоронних органів та забезпечення їх висококваліфікованими кадрами значну увагу приділяли в роботах вітчизняні вчені в галузі адміністративного права, зокрема, В. Б. Авер'янов, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. Л. Бачило, Ю. Ф. Кравченко, А. П. Корнєв, Б. М. Лазарєв, Г. І. Леліков, А. Ф. Майдиков, В. Д. Малков, Ю. М. Старилов, В. О. Шамрай та ін. Тому певні аспекти досліджуваної проблеми виявилися найбільш розроблені в контексті науки адміністративного права. Наявні теоретичні розробки стали науковим фундаментом для визначення проблем реформування та проходження служби в ОВС, а також напрямків їх вирішення.

Вивчення праць цих авторів сприяло виробленню розуміння суті та значення досліджуваного явища, а також формулюванню власних висновків.

Окремі аспекти змін умов проходження служби працівників ОВС були об'єктом досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців А. В. Афанасьєва, В. М. Бесчастного, В. С. Венедіктова, М. І. Іншина, О. В. Лавриненка та ін. Однак ці питання розглядались, як правило, у загальному контексті службово-трудових відносин працівників ОВС і комплексного наукового дослідження не становили.

Наукова і практична значимість аналізованих проблем, недостатня розробленість їх у науці трудового права, недосконалість нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби працівників ОВС України, та їх дискусійний характер зумовили вибір теми цього наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2001-2009 рр. (п.182 Головних напрямків наукових досліджень Наказу МВС України від 05.07.2004 №755). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ЗЮІ ДДУВС від 20.02.2003 (Протокол №2).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, що на базі досягнень юридичної науки, вітчизняного законодавства, яке регулює проходження служби в ОВС, провести комплексне дослідження загальнотеоретичних засад змін умов проходження служби працівників ОВС, розкрити сутність та значення низки понять, зокрема, “переведення”, “переміщення”, “просування по службі” тощо; а також розробити на цій основі пропозиції та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинних нормативно-правових актів з питань проходження служби працівників ОВС та практики їх застосування.

Відповідно до поставленої мети, у дослідженні вирішуються такі основні завдання:

на підставі вітчизняного та зарубіжного законодавства, що регулює проходження служби в ОВС, визначити сутність службово-трудових відносин, які виникають при переміщенні та просуванні по службі;

охарактеризувати понятійний апарат стосовно змін умов проходження служби працівників ОВС; просування служба внутрішній справа

визначити правові підстави переміщення, просування по службі як різновиду змін умов проходження служби;

уточнити види гарантій та способи захисту прав працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі;

дослідити інститут переміщення та просування по службі працівників ОВС за законодавством, яке регулює проходження служби в інших країнах;

на підставі виконання цих завдань розробити конкретні пропозиції та рекомендації стосовно подальшого вдосконалення теоретичних основ та правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають при зміні умов проходження служби працівників ОВС.

Предметом дослідження є правове регулювання, переміщення та просування по службі працівників ОВС України.

Методи дослідження. Під час написання дисертації застосовувалася сукупність методів і прийомів наукового пізнання, основу яких складає загальнонауковий діалектичний метод. Історико-правовий метод використовувався для дослідження ґенези наукових поглядів, суспільних відносин, пов'язаних зі зміною умов проходження служби працівників ОВС (розділ 1); логіко-семантичний (для поглибленого аналізу понятійного апарату, який охоплює сукупність правовідносин, пов'язаних із зміною умов проходження служби (підрозділ 1.2, 1.4., розділ 2); системно-структурний (для виявлення особливостей та закономірних тенденцій, пов'язаних з основними причинами переміщення, переведення та просування по службі працівників ОВС (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, розділ 2); формально-юридичний (для створення нових правових норм і приписів щодо вдосконалення регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС (підрозділ 1.2, розділи 2, 3); нормативно-порівняльного аналізу (для визначення досвіду нормативно-правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС низки країн з подібними умовами регулювання проходження служби в ОВС, з'ясування юридичних гарантій при зміні умов проходження служби (підрозділ 2.5, розділ 3); соціологічний та статистичний (для визначення причин, що спонукають до змін умов проходження служби працівників ОВС (підрозділ 1.3).

Основні положення та висновки, що викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі Конституції України, чинного законодавства про працю України, відомчих нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби в ОВС України та інших країн, досягнень у галузі трудового та адміністративного права, юридичної науки України та зарубіжжя, узагальнень судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам переміщення та просування по службі працівників ОВС. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових висновків. У роботі вперше:

сформульовано дефініцію переміщення по службі працівника ОВС: це зміна робочого місця, посади чи службових обов'язків у межах структурного підрозділу ОВС (у тому ж населеному пункті та в тій же підпорядкованості), без зміни трудової функції (професії), що здійснюються у випадках, викликаних інтересами служби та урахування згоди працівника;

сформульовано визначення переведення працівника ОВС на іншу роботу: це тимчасова або постійна зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюється трудова функція (у т.ч. виконання покладених завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, які обумовлені при прийомі на службу з урахуванням бажання працівника;

обґрунтовано висновок, що просування по службі працівника ОВС не може бути різновидом переміщення по службі, а є індивідуальним показником службової кар'єри, і здійснюється через самоорганізацію працівника з метою підвищення професійного росту, шляхом заняття посад у порядку кваліфікаційної складності, або у разі змін у професійному становищі;

сформульовано визначення ротації кадрів ОВС: 1) це особливий вид переведення до іншого підрозділу ОВС для певної категорії керівних посад, старшого та вищого начальницького складу, який здійснюється за ініціативою керівництва ОВС у передбачених законом випадках; 2) це окремий вид переміщення по службі працівників ОВС, котрі не перебувають на керівних посадах, у межах структурного підрозділу та викликаного інтересами служби з урахуванням згоди працівника;

сформульовано дефініцію прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій: це окремий вид тимчасового переведення для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, що здійснюється виключно за згодою працівника, із забезпеченням передбачених законодавством компенсаційних виплат і гарантій, та залишенням у кадрах МВС.

Удосконалено:

теоретичні підходи до вживання низки термінів, зокрема:

а) переведення працівника ОВС, яке занадто звужене у відомчих нормативно-правових актах, що регулюють проходження служби, з метою приведення у відповідність до загальних положень трудового права;

б) переміщення по службі працівників ОВС з метою розмежування правовідносин, які регулюють переведення, переміщення, просування по службі;

процесуальний порядок регулювання окремих етапів проходження служби в ОВС, зокрема: прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ та організацій; ротації кадрів; направлення працівників ОВС у довгострокові відрядження до міжнародних місій, які не пов'язані з виконанням постійних посадових обов'язків.

Набули подальшого розвитку теоретичні напрацювання вчених щодо правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС, зокрема:

а) підходи до висновків атестаційної комісії, у результаті чого запропоновано доповнити Положення про проходження служби підставою щодо переведення чи переміщення працівника ОВС за результатами атестації;

б) підходи застосування ротації до державних службовців, у результаті чого запропоновано доповнити п.п. 63-64 Положення про проходження служби підставою звільнення працівників ОВС зі служби у разі їх відмови від застосування ротації;

в) підходи щодо посилення гарантій та захисту працівників ОВС під час змін умов проходження служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали пропонованого дослідження, основні висновки та рекомендації можуть бути використані та використовуються:

у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальшої розробки проблем правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС;

у правотворчості -- під час розробки системи законодавства, яке регулює проходження служби працівників ОВС. Внесено пропозиції до Положення про проходження служби щодо вдосконалення правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС;

у навчальному процесі -- в ході підготовки навчальних посібників, робочих навчальних програм, методичних рекомендацій з курсів “Трудове право”, “Адміністративне право”;

у правозастосовчій -- для впровадження приписів нормативно-правових актів щодо змін умов проходження служби працівників ОВС та сприяння практичного забезпечення прав працівників ОВС під час цих змін;

у правовиховній сфері -- для підвищення рівня правової культури працівників ОВС.

Реалізація результатів дослідження здійснювалася шляхом подання пропозицій до МВС України -- проект до розділу IV Положення про проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України.

Апробація результатів роботи. Підсумки розробки проблеми як в цілому, так і окремі її аспекти було оприлюднено на 14 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.); “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.); “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2-4 червня 2005 р.); “Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (м. Чернігів, 24-27 травня 2006 р.); “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-4 червня 2006 р.); “Проблеми захисту особистих немайнових прав фізичної особи” (м. Івано-Франківськ, 6 жовтня 2006 р.); “Соціально-захисна діяльність в умовах ринкових відносин” (м. Чернігів, 31 травня - 02 червня 2007 р.), “Трудове право України: сучасний стан та перспективи” (м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені у п'яти наукових статтях у фахових виданнях.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Обсяг дисертації становить 202 сторінки (без списку використаних джерел та додатків). Список використаних джерел становить 263 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертації, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, основи методології, теоретична база, наукова новизна, висновки та положення, які виносяться на захист, висвітлено теоретичне й практичне значення дисертаційної роботи, наведені дані, що свідчать про апробацію одержаних результатів.

Розділ 1 “Соціально-правова характеристика переміщення та просування по службі працівників ОВС” присвячений аналізові понятійного апарату змін умов проходження служби, їх загальній характеристиці та ознакам. Складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Службово-трудові відносини працівників органів внутрішніх справ та передумови їх змін” подається огляд нормативно-правової бази та літератури за темою, окреслюються основні передумови змін умов проходження служби працівників ОВС України, проблеми наявного правового регулювання цього інституту, етапи розвитку наукової думки щодо поняття, сутності та змісту цього питання.

Відсутність чіткого механізму укладення договору чи контракту про службу в ОВС України суттєво впливає на правове регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС, їх соціально-правових гарантій. Відтак визначення категорії осіб, з якими слід укладати договір про службу в ОВС чи виокремлення випадків, коли доцільно укладати контракт про службу, значно поліпшить правове регулювання змін умов проходження служби та гарантій працівників ОВС.

У підрозділі 1.2 “Соціально-правова природа переміщення, переведення та просування по службі працівників ОВС” досліджуються поняття переведення, переміщення, просування по службі, які належать до найскладніших та найпроблемніших питань у кадровому забезпеченні ОВС і становлять самостійний інститут проходження служби в ОВС. Відповідно у роботі розглядається порядок змін умов проходження служби в ОВС України як комплекс заходів, які необхідні для найбільш ефективної реалізації професійного потенціалу працівників ОВС. Запропоновано об'єднати досліджувані правовідносини в одному розділі Положення про проходження служби із спільною назвою “Зміна умов проходження служби працівниками ОВС”.

Особливістю правового регулювання проходження служби в ОВС є те, що більшість нормативно-правових актів, що регулюють зміну умов проходження служби, розглядають ці питання з позиції переміщення по службі, що не завжди відповідає загальним положенням трудового права. Тому слід відмовитися від наявного розуміння “переміщення по службі” як такого, що не в повній мірі відповідає критеріям цього поняття, та розглядати зміну умов проходження служби працівників ОВС рівнозначним до поняття змін умов трудового договору, яке застосовується у трудовому праві. Переміщення по службі працівників ОВС має теж відповідати загальним вимогам трудового законодавства та не суперечити нормам Конституції України щодо заборони примусової праці.

Запропоновано ряд основних визначень, за допомогою яких можлива класифікація за видами змін умов проходження служби в ОВС, а саме:

а) переміщення по службі працівника ОВС як зміна робочого місця, структурного підрозділу ОВС (у тому ж населеному пункті і підпорядкованості) у межах його трудової функції, що здійснюються у випадках, викликаних інтересами служби якщо це не протипоказано за станом здоров'я та з урахуванням згоди працівника;

б) переведення працівника ОВС на іншу роботу як тимчасова або постійна зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюється трудова функція (у т.ч. виконання покладених завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, які обумовлені при прийомі на службу з урахуванням бажання працівника.

Обґрунтовано висновок, що переведення та переміщення по службі лежать в основі правовідносин, які впливають на формування службової кар'єри. З огляду на це службова кар'єра працівника ОВС -- це поступове просування по службі, як правило, на вищі посади, котре впливає на зміну професійно-кваліфікаційних можливостей, навичок, здібностей і розмірів грошового забезпечення, пов'язаних з професійною та посадовою діяльністю працівника ОВС.

Аналіз підстав переміщення по службі відповідно до п.п. 41 “а”, 42 “а” Положення про проходження служби дозволяє стверджувати, що працівник ОВС призначається на посади, які відповідають його кваліфікації, освіті, досвіду тощо. Разом із тим таке просування по службі може відбуватись як у вертикальній (на вищі посади), так і у горизонтальній (рівнозначні чи нижчі посади) площинах, і, відповідно, розглядатись як переведення чи переміщення по службі.

Запропоновано авторське визначення просування по службі працівника ОВС як процес послідовної зміни умов проходження служби, котрий здійснюється через самоорганізацію працівника шляхом заняття посад у порядку кваліфікаційної складності, зазвичай, на конкурсній основі або в разі змін у професійному становищі з метою підвищення професійного рівня.

Організаційні процеси, які відбуваються в системі МВС, впливають на умови проходження служби та гарантії працівника. В разі відсутності у підрозділі ОВС змін в організації праці, керівництво ОВС не має права без погодження із працівником змінювати істотні умови праці. Відтак необхідно поширити принципи трудового права на відомчі нормативно-правові акти, які регулюють проходження служби в ОВС у частині персонального письмового попередження працівника про зміни істотних умов проходження служби не пізніше ніж за 2 місяці до передбачуваних змін та доповнити окремою нормою в Положенні про проходження служби.

У підрозділі 1.3 “Підстави і причини переміщень по службі працівників ОВС” зазначається, що службово-трудові правовідносини за час проходження служби не можуть залишатися незмінними, постійними. На ці зміни впливає низка чинників, подібних до тих, котрі впливають на зміну умов трудового договору в трудовому праві.

Досліджено механізм проведення періодичної атестації як правової підстави змін умов проходження служби. Висновок атестаційної комісії може бути підставою для прийняття рішення щодо переміщення -- у разі призначення на рівнозначну посаду без зміни трудової функції; переведення -- у разі висунення на вищу посаду, направлення для подальшого проходження служби до іншого підрозділу; ротації -- у разі проведення антикорупційних заходів.

Вважаємо, що Положення про проходження служби слід доповнити нормою щодо переведення чи переміщення на іншу посаду за результатами висновку атестаційної комісії. Також доцільно поширити і в ОВС термін (два місяці), протягом якого можлива зміна умов проходження служби чи звільнення працівника з ОВС за рішенням атестаційної комісії.

З метою дослідження причин, котрі спонукають до змін умов проходження служби працівників ОВС автор провів анкетування працівників ОВС. Результати показали, що основними причинами змін умов проходження служби є бажання працівників ОВС поліпшити матеріальне становище, умови проходження служби, спланувати службову кар'єру для подальшого просування по службі. Більшість осіб, які змінювали умови проходження служби, були працівниками зі стажем служби в ОВС 3-5 років.

У підрозділі 1.4 “Класифікація та види переміщень по службі працівників ОВС” звертається увага на те, що наявна класифікація переміщення по службі не може відповідати вимогам, які ставляться до цього поняття сучасними реаліями.

На нашу думку необхідно відмовитися від чинної класифікації видів переміщення по службі за суб'єктним складом (окремо на осіб рядового та молодшого начальницького складу і окремо на осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу), оскільки вони суттєво не відрізняються.

Дослідження процедурних аспектів “переведення по службі” дозволило обґрунтувати положення про те, що більшість службово-трудових правовідносин при зміні умов проходження служби повинні розглядатись як переведення, а не лише в разі переходу у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) та звільненням з ОВС, як це передбачено п. 64 “з”, п. 85 Положення про проходження служби.

Дослідження видів переведень на постійні та тимчасові дозволило констатувати, що постійні переведення працівників ОВС мають на меті виконання роботи, яка відрізняється від попередньої професією, кваліфікацією, посадою, та обумовлені бажанням працівника чи станом його здоров'я, у тому числі і діями керівників ОВС щодо запобігання звільнення працівників з ОВС за результатами негативних висновків атестаційної комісії, чи у випадках скорочення чисельності (штату) працівників.

Запропоновано визначення тимчасового переведення працівника ОВС як виконання іншої роботи, не обумовленої при прийомі на службу, на обмежений законодавством час із метою усунення наслідків чи запобігання складних службових ситуацій, тимчасового розладу стану здоров'я, зі збереженням місця постійної роботи та попередніх істотних умов служби після повернення.

Розділ 2 “Нормативно-правове регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС” присвячений аналізові нормативно-правового регулювання окремих видів змін умов проходження служби та складається із п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Переміщення на вищі, нижчі посади та у зв'язку з початком навчання у вищих навчальних закладах системи МВС” зазначається, що проходження служби в ОВС залежить від професійного рівня, зацікавленості у службовому просуванні і підвищенні кар'єрного рівня працівника ОВС. Переміщення на вищі посади у порядку просування по службі займає одне із провідних позицій службової кар'єри працівника в ОВС.

До цього часу ні в науці, ні в нормативно-правових актах немає однакового розуміння поняття “просування по службі”. У результаті дослідження обґрунтовано висновок, що для більшості працівників ОВС проходження служби пов'язане з просуванням по службі, як правило, зі зростанням ступеня складності та відповідальності до обійманих посад, а також більш високими розмірами грошового забезпечення.

Оспорюється положення, що просування по службі на вищі посади є підставою переміщення по службі. Дослідження інституту просування по службі, яке подається в низці нормативно-правових актів, котрі регулюють проходження служби у державних органах, дає підстави стверджувати, що це поняття розглядається як переведення на іншу роботу. Так, посада, на яку переведений працівник у порядку просування по службі, суттєво відрізняється від попередньої складністю, обов'язками тощо. Ці ознаки, на нашу думку, ставлять під сумнів правильність позиції просування по службі на вищі посади як підстави переміщення. Вважаємо за доцільне скасувати термін “переміщення на вищі посади в порядку просування по службі” як такий, що обмежує сутність поняття “просування по службі”, і ввести новий термін -- “переведення на вищі посади”.

Просування по службі є якісним індивідуальним показником становлення службової кар'єри працівника ОВС і може виступати нормою заохочувального характеру. Разом з тим це є процес послідовної зміни умов проходження служби, який здійснюється через самоорганізацію працівника шляхом заняття посад у порядку кваліфікаційної складності, або в разі змін у професійному становищі.

Окрім підстав переміщень на вищі посади, передбачених у п.п. 41 “г”, 42 “г”, 45 Положення про проходження служби, досліджуються підстави переміщення на нижчі посади. Такі переміщення можуть відбуватися як із суб'єктивних, так і об'єктивних причин, і не залежати від волі працівника ОВС. Розмежування підстав переміщення працівників ОВС на нижчі посади за суб'єктним складом (окремо для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу та осіб рядового і молодшого начальницького складу) суттєво не відрізняються. Тому пропонуємо об'єднати підстави переміщення працівників ОВС на нижчі посади з метою однакового їх регулювання для всіх категорій працівників ОВС.

Обґрунтовано висновок, що переміщення на нижчі посади є видом переведення по службі, який повинен здійснюватися виключно за згодою працівника. Тому з метою вдосконалення гарантій, пов'язаних із зміною умов проходження служби запропоновано, що у разі проведення реорганізації, перепрофілювання, скорочення штату чи чисельності тощо, переведення на нижчу посаду працівника ОВС здійснювати як крайній захід, якщо немає можливості призначити на рівну посаду, після письмового попередження не пізніше ніж за 2 місяці за згодою працівника.

Особливу увагу приділено дослідженню переміщень у зв'язку з початком навчання у вищих навчальних закладах системи МВС України. Для просування по службі важливе значення має освітньо-кваліфікаційний рівень, який досягається шляхом перепідготовки або підвищення кваліфікації в навчальних закладах системи МВС.

Пропонується розглядати направлення працівника ОВС на початкову підготовку, навчання на курсах підвищення кваліфікації, перепідготовку у вищих навчальних закладах МВС як переміщення по службі. У цьому разі за працівником ОВС зберігається посада, попередні умови праці, грошове забезпечення. Після закінчення підвищення кваліфікації посада може змінюватися лише за бажанням працівника після проходження конкурсу на заміщення вищої вакантної посади.

Професійну підготовку, пов'язану з навчанням у вищих навчальних закладах МВС із відривом від служби (магістратурі, ад'юнктурі, докторантурі), пропонується здійснювати шляхом переведення до вищого навчального закладу МВС та звільненням із займаної штатної посади. У цьому випадку працівник ОВС до закінчення терміну навчання призначається до змінного складу вищого навчального закладу МВС для подальшого проходження служби. Після закінчення навчання, працівник ОВС має право повернутися на попередню посаду, або прийняти участь у конкурсі на заміщення вищої вакантної посади.

У підрозділі 2.2 “Правове регулювання ротації кадрів в ОВС” досліджуються правовідносини, пов'язані із запровадженням специфічного виду проходження служби -- ротацією.

Складність досліджуваного питання зумовлена тим, що ротація як правовий інститут виходить за межі регулювання однієї галузі права. Здебільшого як у науці, так і в нормативній базі ротація розглядається як антикорупційний захід, котрий здійснюється в інтересах держави. У контексті Закону України “Про боротьбу з корупцією” ротація кадрів в ОВС має місце на рівні старшого та вищого начальницького складу, яка характеризується постійною зміною місця служби, як правило, для осіб, котрі перебувають на керівних посадах. При ротації не припиняються службово-трудові відносини, а лише змінюються попередні умови проходження служби за ініціативою керівництва ОВС, що характерно для переведення.

Запропоновано авторське визначення ротації як особливого виду переведення до іншого підрозділу ОВС для певної категорії керівних посад старшого та вищого начальницького складу ОВС за ініціативою керівництва ОВС у випадках, передбачених законодавством, чи однорівневого переміщення по службі працівників ОВС, котрі не перебувають на керівних посадах, у межах структурного підрозділу та викликаного інтересами служби з урахуванням згоди працівника.

У підрозділі 2.3 “Правове регулювання прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій” зазначається, що на початку становлення державності в Україні інститут прикомандирування працівників ОВС відіграв значну роль у запобіганні, виявленні і припиненні порушень законодавства працівниками державних органів, установ, організацій.

Досліджуються нормативно-правові акти, які регулюють прикомандирування працівників до державних органів, установ, організацій. У більшості випадків прикомандирування розглядається як службове відрядження. Однак у ст.121 КЗпП визначено ряд основних ознак, що характеризують службові відрядження, а саме: збереження упродовж усього часу відрядження місця роботи, середнього заробітку, виплата добових за час перебування у відрядженні, встановлення граничного строку перебування у відрядженні та низки інших компенсаційних виплат, порядок і розмір яких встановлюється законодавством. Це повною мірою, поширюється і на працівників ОВС. Проте, чинна процедура прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій містить у собі і ознаки відрядження, і переведення, що ускладнює правозастосовчу практику з цих питань.

Заслуговує уваги те, що у п.76 Положення про проходження служби передбачено порядок проведення прикомандирування працівника ОВС до державних органів, установ, організацій шляхом звільнення з попередньої посади та призначення його на посади, що підлягають заміщенню особами начальницького складу в межах зазначених органів. Як результат цього, у працівника ОВС змінюється трудова функція, місце роботи, істотні умови служби і в окремих випадках населений пункт, що характерно для переведень.

З метою вдосконалення понятійного апарату змін умов проходження служби запропоновано авторське визначення прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій як тимчасове переведення для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, котре здійснюється виключно за згодою працівника із залишенням у кадрах МВС.

Компенсаційні виплати та гарантії на час прикомандирування необхідно здійснювати за вимогами законодавства, передбачених при переїзді на роботу в інший населений пункт.

У підрозділі 2.4 “Правове регулювання змін умов проходження служби пов'язаних із направленням до міжнародних миротворчих місій” зазначається, що останнім часом одним із найважливіших завдань та пріоритетних напрямків діяльності МВС є виконання міжнародних миротворчих місій працівниками ОВС у складі миротворчих підрозділів МВС України та підрозділів міжнародної цивільної поліції в миротворчих місіях ООН, ОБСЄ, ЄС, інших міжнародних організацій.

Сьогодні Україна є одним із лідерів миротворчого руху у світі, однак рівень правового регулювання цього питання ще потребує вдосконалення. Більшість нормативно-правових актів регулює порядок проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих місій подвійно: як довгострокове відрядження та періодична ротація.

Досліджуючи порядок направлення до міжнародних місій працівників ОВС, зазначимо, що направлення працівників ОВС здійснюється поетапно. Зокрема, останні звільняються із займаної посади, тимчасово призначаються до змінного складу Центру КНУВС і після спеціальної підготовки направляються відділом кадрового забезпечення МВС України у відрядження до відповідної миротворчої місії.

Визначена послідовність порядку направлення до міжнародних місій дає підстави вважати, що довгострокові відрядження працівників ОВС, не пов'язані з виконанням постійних посадових обов'язків, на етапі відправлення до підрозділу МВС, яке формує групу для міжнародної місії, слід здійснювати шляхом тимчасового переведення на визначений термін за згодою працівника та зі збереженням місця роботи. Подальше проходження служби юридично правильно буде оформлювати як відрядження. Гарантії та компенсації здійснювати відповідно до законодавства, яке регулює відрядження за кордон з урахуванням вимог кожної місії.

Правовідносини, що регулюють виконання міжнародних місій працівників ОВС України, можуть становити окремий інститут змін умов проходження служби, який запропоновано включити до Положення про проходження служби.

У підрозділі 2.5 “Порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо змін умов проходження служби в ОВС” зазначається, що в ряді країн СНД відомчі Положення про проходження служби працівників ОВС у частині переміщення та просування по службі мають схожу типологію цих видів та причини. Ці нормативно-правові акти суттєво не відрізняються, оскільки приймалися майже в один період -- після розпаду СРСР та були типовими до Положення про проходження служби, затвердженого ще Постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778.

Особливістю законодавства України щодо регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС є панівна більшість імперативних норм, тоді як у законодавстві РФ та ряді інших країн переважають норми соціального характеру, чого, на жаль, повною мірою ще не врегульовано у нас. Ці принципи лягли в основу запропонованого проекту до розділу IV Положення про проходження служби щодо змін умов проходження служби. Внесено також пропозиції стосовно вдосконалення умов проходження служби в ОВС України шляхом поширення загальних норм та принципів трудового права України на законодавство, яке регулює проходження служби в ОВС.

Розділ 3 “Правове регулювання гарантій та захисту працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі” складається із двох підрозділів, де розглядаються гарантії та захист працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі.

У підрозділі 3.1 “Гарантії для працівників ОВС при переміщенні по службі” зазначається, що одним із елементів гарантій прав працівників ОВС є чітка нормативна регламентація процедури змін умов проходження служби працівників.

Пропонується закріпити у Положенні про проходження служби норму щодо проведення всіх змін умов проходження служби виключно за згодою працівника, окрім випадків, які передбачені законом. Це правило випливає із загального принципу свободи праці, закріпленого в Конституції України, та відповідає міжнародним стандартам у галузі охорони праці.

Необхідно також поширити норми трудового законодавства у частині виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в разі переведення працівника до іншого підрозділу ОВС на законодавство, яке регулює проходження служби в ОВС. Крім того, виплату цієї компенсації здійснювати в останній день роботи, незалежно від підстав звільнення.

У підрозділі 3.2 “Правове регулювання захисту службово-трудових прав працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі” зазначається, що відсутність чіткого механізму врегулювання цих правовідносин породжує виникнення розбіжностей, які згодом можуть перерости у спори.

До цього часу в Положенні про проходження служби не визначено компетенції органів та порядку регулювання спорів як у разі проведення незаконних змін умов проходження служби працівників ОВС, так і в інших випадках, пов'язаних із проходженням служби.

Зазначається, що розгляд службово-трудових спорів вищим у порядку підлеглості органом у разі незаконних змін умов проходження служби не дає таких гарантій, як судовий захист. Відтак до Положення про проходження служби треба включити норму щодо отримання згоди на зміну умов проходження служби працівника ОВС виключно в письмовій формі. Це значно підвищить гарантії та полегшить судове доказування в разі порушення прав під час упровадження цих змін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виявленні суті та значення переміщення та просування по службі працівників ОВС, дослідження ґенези понятійного апарату, їх ознак, відмінностей від інших правових явищ, правове регулювання, порядок здійснення різних видів змін умов проходження служби, гарантії, захист, надання відповідних рекомендацій та пропозицій щодо розробки проекту нового Положення про проходження служби працівників ОВС та інших нормативних актів.

Головними науковими і практичними результатами роботи є такі:

Поняття переміщення по службі працівників ОВС, яке існує у відомчих нормативно-правових актах, не відповідає загальним положенням трудового права.

Зміна умов проходження служби в ОВС -- це сукупність юридичних фактів, на підставі яких змінюються службово-трудові правовідносини. Вони можуть здійснюватися шляхом переведення, переміщення по службі тощо.

Переважним видом змін умов проходження служби в ОВС, за чинним законодавством, є переміщення по службі.

Переміщення по службі працівника ОВС -- це зміна робочого місця, структурного підрозділу ОВС (у тому ж населеному пункті і підпорядкованості) у межах його трудової функції, що здійснюються у випадках, викликаних інтересами служби якщо це не протипоказано за станом здоров'я та з урахуванням згоди працівника.

Переведення працівника ОВС на іншу роботу -- це тимчасова або постійна зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюється службово-трудова функція (у т.ч. виконання завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, які обумовлені договором про службу з урахуванням бажання працівника.

Зміна істотних умов служби -- це така зміна умов проходження служби, яка передбачена законодавством чи зумовлена об'єктивно необхідними діями керівництва ОВС для проведення змін організації служби, у тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілювання, скорочення штату чи чисельності працівників ОВС, не пов'язана зі зміною трудової функції працівників і здійснюється за їх згодою та урахуванням стану здоров'я.

Прикомандирування працівників ОВС -- це тимчасове переведення до державних органів, установ, організацій з метою виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, що здійснюється виключно за згодою працівника із залишенням у кадрах МВС.

Подібним до прикомандирування як різновид змін умов проходження служби є виконання працівниками ОВС міжнародних миротворчих місій.

Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС, основні з них наступні:

розмежувати за видовими ознаками правовідносин, які входять до складу переміщення по службі у Положенні про проходження служби та об'єднати їх у самостійний правовий інститут проходження служби під назвою “Зміна умов проходження служби”;

доповнити Положення про проходження служби нормою щодо встановлення терміну, протягом якого працівник ОВС має бути переведений до іншого підрозділу;

здійснювати направлення на навчання до вищих навчальних закладів системи МВС із відривом від служби (у т.ч. магістратуру, ад'юнктуру, докторантуру), шляхом переведення;

здійснювати направлення на початкову підготовку, навчання на курсах підвищення кваліфікації, перепідготовку у вищих навчальних закладах МВС та за місцем служби працівника ОВС шляхом переміщення по службі;

закріпити в нормативно-правових актах, які регулюють проходження служби працівників ОВС, перелік посад, на яких передбачається проведення періодичної ротації;

забезпечити обов'язкову поінформованість особи, яка виявила бажання зайняти керівну посаду, про проведення періодичних ротацій в письмовій формі;

доповнити п.п. 63-64 Положення про проходження служби нормою, котра б регулювала порядок звільнення працівників ОВС зі служби, в разі їх відмови від застосування ротації;

здійснювати довгострокові відрядження працівників ОВС до міжнародних місій, які не пов'язані з виконанням постійних посадових обов'язків, на етапі відправлення до підрозділу МВС, що формує групу для міжнародної місії, шляхом тимчасового переведення на визначений термін, за згодою працівника та збереженням місця роботи;

здійснювати захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав працівників ОВС всіма доступними засобами і способами, які передбачені законодавством.

Запропоновано доповнити Положення про проходження служби такими пунктами:

у разі виникнення спору щодо незаконного переведення, переміщення працівника ОВС по службі він має право звернутися безпосередньо до місцевого суду за місцем знаходження ОВС або місцем свого проживання;

особа, яку визнано судом винною в незаконному переведенні чи переміщенні по службі працівника ОВС, несе повну матеріальну відповідальність згідно з законодавством.

КЗпП України, а в перспективі і Трудовий кодекс України, повинні містити норму щодо поширення загальних принципів трудового законодавства на службово-трудові відносини працівників ОВС. Запропоновано ст. 3 КЗпП України доповнити такою дефініцією: “Трудове законодавство поширюється на державних службовців, у тому числі на працівників ОВС, якщо інше не передбачено спеціальним законодавством”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Киян В.Я. Переведення та переміщення: особливості правового регулювання // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 2003. -- №3 (24). -- С. 84-93.

Киян В.Я. Матеріальні гарантії для працівників при переведенні на іншу роботу // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 2005. -- №1. -- С. 43-51.

Киян В.Я. Перспективи трудового законодавства щодо змін трудового договору // Вісник Запорізького юридичного інституту.-- Запоріжжя.-- 2006.-- №2. -- С.26-35.

Гарантії та державний захист працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі. Матеріали науково-практичної конференції; „Соціально-захисна діяльність в умовах ринкових відносин”; м. Чернігів, 31 травня-02 червня 2007р. / За ред. проф.. В. С. Венедіктова. -- Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. -- С. 281-284.

Киян В.Я. Правове регулювання окремих видів змін умов проходження служби працівниками органів внутрішніх справ // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -- 2008. -- №41. -- С. 319-326.

Киян В. Я. Щодо вдосконалення понятійного апарату змін умов договору про проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України // Право України. -- 2009. -- №1. -- С. 121-125.

АНОТАЦІЇ

Киян В.Я. Правове регулювання переміщення та просування по службі працівників органів внутрішніх справ.-- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення.-- Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2008.

Дисертація присвячена актуальним теоретичним і практичним проблемам переміщення та просування по службі працівників ОВС України. Розкрито поняття “переміщення по службі”, “просування по службі” та їх вплив на формування кадрового забезпечення ОВС України. Обґрунтовано положення, що правовідносини, які охоплюються поняттям “переміщення по службі”, не відповідають загальноприйнятим нормам цього поняття трудового права.

Досліджено різні види змін умов проходження служби працівників ОВС (прикомандирування до державних органів, установ, організацій, ротація кадрів, виконання міжнародних місій). На підставі цього зроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення порядку змін умов проходження служби. Результати дослідження сформульовані у вигляді проектів змін і доповнень до Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Закону України “Про міліцію” та інших нормативно-правових актів, котрі регулюють проходження служби в ОВС.

Ключові слова: органи внутрішніх справ, працівники ОВС, зміна умов проходження служби, переміщення по службі, переведення по службі, просування по службі.

Киян В.Я. Правовое регулирование перемещения та продвижения по службе органов внутренних дел.-- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения.-- Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена актуальным теоретическим и практическим проблемам перемещения и продвижения по службе сотрудников органов внутренних дел. Так исторически сложилось, что правовые основания деятельности органов внутренних дел формировались в период становления независимости в Украине и до принятия Конституции. Базовые нормативно-правовые акты, которые регулируют прохождение службы, в своё время сыграли положительную роль в становлении правоохранительной системы Украины. Однако современное состояние общества требует новых подходов и модернизации правоохранительной системы. Вместе с тем, отдельные подходы к регулированию условий прохождения службы в большей части не соответствуют требованиям правового государства и нормам трудового законодательства, чем усложняют правоприменительную практику и приводят к снижению уровня гарантий сотрудников ОВД.

В первом разделе исследованы концептуальные подходы к определению ряда понятий, которые связаны с изменениями условий прохождения службы в ОВД. Представляется обозрению нормативно-правовое обеспечение прохождения службы в ОВД, раскрываются современные проблемы правового регулирования этого института. Проведен анализ объективных и субъективных факторов, обуславливающих необходимость изменений условий прохождения службы.

Опираясь на исследования ученых, которые занимались проблемами изменения условий трудового договора в трудовом праве, проведен анализ правовых оснований изменений условий трудового договора и договора (контракта) о службе в ОВД. Это позволило сделать соответствующие выводы о возможности объединения служебно-трудовых отношений, связанных с изменениями условий службы в отдельный институт прохождения службы.

Сформулировано ряд понятий, определяющих “перемещение по службе”, “переводы по службе”, “продвижение по службе”, рассмотрено порядок их проведения и влияние на формирование кадрового обеспечения структурных подразделений ОВД Украины.

С целью получения более полного анализа причин, влияющих на перемещения по службе, проведено анкетирование личного состава структурных подразделений УМВД Украины в ряде областей. Результаты анкетирования позволили определить основные пробелы в нормативно-правовой базе, регулирующей изменение условий прохождения службы и сформулировать соответствующие выводы.

Произведена классификация разновидностей изменений условий прохождения службы с целью усовершенствования порядка регулирования прохождения службы в ОВД.

Во втором разделе рассматривается правовое регулирование отдельных видов изменений условий прохождения службы сотрудников ОВД, а именно: перемещения на высшую должность в порядке продвижение по службе, на низшие должности, перемещения у связи с учебой у высшие учебные заведения системы МВД, прикомандирование к государственным органам, учреждениям, организациям, ротация кадров, выполнение международных миссий), а также порядок их проведения.

Обосновано, что в большинстве случаев правоотношения, которые охватываются понятием “перемещение по службе”, не отвечают общепринятым нормам этого понятия в трудовом праве. На основании этого предложено авторское видение ряда понятий, которые соответствуют порядку проведения отдельных видов условий прохождения службы в ОВД. Сделано ряд предложений и рекомендаций в отношении усовершенствования порядка их проведения.

...